1. Поняття, предмет та метод Конституційного Права України

Конституційне право України є провідною галуззю національного права і являє собою систему правових норм, які закріплюють та регулюють основи конституційного ладу, правовий статус особи, державний і територіальний устрій, систему, порядок формування і принципи організації та діяльності органів Української держави.

Саме з цієї галузі права студенти починають вивчення діючої системи права України.

Правильне уявлення про інститути конституційного права, оволодіння основними юридичними поняттями має важливе значення і дає ключ до правильного розуміння суті права України та окремих його галузей.

Провідна роль конституційного права України зумовлена такими чинниками:

1. Предметом конституційного права є особливе коло суспільних відносин, що мають важливе значення для суспільства, держави і особи. Ці відносини стосуються всіх найважливіших сфер суспільного життя: економіки, політики, ідеології, соціальних відносин.

2. Конституційне право дістало назву від латинського слова «сonstitutio» — конституція, яке означає «встановлення», «устрій».

У сучасному розумінні конституція — це Основний Закон держави, що визначає найважливіші засади організації суспільства, є основою правової системи держави. Норми Конституції є вихідними для всіх інших галузей права.

3. Конституційне право закріплює основоположні принципи конституційного ладу, визначає основні права і свободи людини і громадянина, встановлює принципи державно-територіального устрою, засновує систему органів державної влади і місцевого самоврядування та наділяє їх відповідною компетенцією.

4. Конституційне право регулює сам процес утворення права, визначає види правових актів і становить правову базу національного законодавства України.

5. Конституційне право, базуючись на Конституції України, закріплює принцип верховенства права, який означає: Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

В літературі давно дискутується питання: якій назві - "конституційне" чи "державне" право - надати перевагу. В багатьох країнах набув поширення термін "конституційне право". Це стосується насамперед країн, де склалася англосаксонська і романська правові системи, що уособлюють конституційний устрій, найбільш характерними рисами якого є громадянське суспільство і правова держава.

Для німецької правової системи характерне вживання терміну "державне право", що є відображенням історичних реалій, в яких відбулося становлення і розвиток німецької державності.

В СРСР було державне, а не конституційне право, що зумовлювалось низкою політичних, правових й ідеологічних причин. Найголовніша з них - конституційний лад, який не знав ні розподілу влади, ні судового захист прав особи, ні інших, справні демократичних інститутів.

Термін "державне право" є більш ширшим від терміна "конституційне право" і включає адміністративне, фінансове та процесуальне право.

Так, конституційне право України – це провідна галузь права, яка становить сукупність правових норм, що закріплюють і регулюють основу соціально-економічної структури суспільства, його політичну систему, правовий статус особи з метою забезпечення умов для здійснення державної влади в країні.

Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом України.

Структура предмета конституційного права України:

відносини політичного характеру (наприклад, форма правління, форма державного устрою);
найважливіші економічні відносини (скажімо, реґламентація існуючих форм власності та механізмів її захисту);
відносини, що стосуються правового статусу людини і громадянина (громадянство, основні права, свободи та обов'язки особи, ступінь їх гарантованості з боку держави);
відносини, що складаються в процесі реалізації права народу України на самовизначення і пов'язані з державно-територіальним устроєм України;
відносини щодо організації та діяльності державного апарату України;
відносини, які визначають діяльність органів місцевого самоврядування.

Метод правового регулювання конституційного права - система прийомів і способів, за допомогою яких норми галузі права впливають на конкретні суспільні відносини, впорядковують їх щодо цілей і завдань правового регулювання.

Характерні риси методу конституційно-правового регулювання:

найбільша загальність;
максимально високий юридичний рівень (Конституція України має абсолютну вищу юридичну силу, а всі інші акти повинні беззастережно їй відповідати);
імперативність і централізованість регулювання (напр., відносини між суб'єктами права ґрунтуються на засадах субординації, тобто підпорядкування одного суб'єкта іншому);
установчий характер (Конституція встановлює основи конституційного ладу, принципи взаємовідносин держави й особи);
універсальність (дія методу поширюється на всі галузі національного права);
поєднання прямого і опосередкованого регулювання (з одного боку, Конституція - це надзвичайно постійний, стійкий політико-правовий документ, з іншого - вона не може враховувати розвиток суспільних відносин).

Методи конституційно-правового регулювання:

метод загального реґламентування;
установчі методи;
методи декларацій;
встановлення принципів, цілей і завдань організації і діяльності суб'єктів конституційного права;
позитивні зобов'язання, покладення обов'язків та відповідальності (сплата податків);
дозвіл (ВРУ може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань),
заборона (цензура заборонена - ст. 15 КУ) тощо.