Ім'я файлу: фіваі.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 110кб.
Дата: 02.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
реферат (.docx
vyrobnycha-praktyka.doc
Календарне планування НУШ.docx
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5.docx
Виды сигматизма и методы его исправления.docx
Без имени 1.odt
bestreferat-201443.docx
TК-2 -2021.doc
НГтаКГ_Л1_б.pptx
Інноваційні форми профорієнтаційної роботи.docx
Istorija menedzhmentu KL.pdf
биомед и аутизм.pdf
informatsionnye-potrebnosti-i-informatsionnye-resursy-ukrainskih
Тести біосфера.docx
Специфіка читання епічних творів.docx
ПРИКЛАДИ ЗАДАЧ.docx
Реферат_психоанализ.docx
1324499.doc
практ3.doc
Тема_9.pdf
189860.docx
ЛР6.doc
urrizmir0632.doc
85ed3fe44fad3c586ebba42ce0f5c049.pdf
Міністерство освіти і науки України курсова ббв.docx
М.1.Тема 3.docx
167075372776117 (1).docx

План:


1. Поняття податкових правовідносин:

2. Особливості податкових правовідносин:

3. Об’єкт податкових правовідносин:

4. Суб’єкт податкових правовідносин:

5. Види податкових правовідносин:

6. Підстави виникнення, зміни і припинення податкових правовідносин:

7. Поняття податково-правових норм, їх структура та види:

1. Поняття податкових правовідносин:

Податкові правовідносин — організаційно-майнові суспільні відносини, які складаються між державою/територіальною громадою та платниками податків й іншими особами з приводу встановлення, введення і справляння в дохід держави (територіальної громади) податкових платежів, здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

Податкові правовідносини, маючи комплексний і багатоаспектний характер, виникають на основі норм податкового права, як форма їх реалізації, носять владний характер, виражають публічні інтереси, які тісно переплетені з приватними інтересами, складаються і розвиваються в сфері податкової діяльності держави та територіальних громад. Однією з сторін в податкових правовідносинах завжди є публічний суб’єкт (держава чи територіальна громада безпосередньо, або в особі уповноважених органів). Саме ці риси податкових правовідносин дозволяють характеризувати їх як публічно-правові відносини зі всіма особливостями, які властиві публічним правовідносинам.

Податкові правовідносини виникають в процесі перерозподілу національного прибутку та носять майновий характер. Як майнові блага в податкових правовідносинах виступають грошові кошти. В рамках податкових правовідносин ці кошти переходять від різних суб’єктів до держави чи територіальної громади. Податкові правовідносини є неоднорідними, серед них виділяють матеріальні і процесуальні правовідносини. В рамках матеріальних податкових правовідносин безпосередньо відбувається рух фінансових ресурсів від одних суб’єктів в розпорядження інших. Процесуальні податкові правовідносини – це ті, які забезпечують реалізацію матеріальних податкових правовідносин. Вони виникають в зв’язку з обчисленням сум податків, здійсненням податкового контролю, притягненням до податкової відповідальності. Ці відносини в точному розумінні поняття не є майновими, оскільки не опосередковують рух фінансових ресурсів. Однак кінцевою їхньою метою є рух грошових коштів, а саме переміщення фінансових ресурсів від одних суб’єктів до інших. У зв’язку з цим, податкові правовідносини у всій їхній сукупності можуть бути охарактеризовані як майнові та пов’язані з ними немайнові (організаційні) правовідносини.

Податкові правовідносини мають вольовий характер, оскільки податкова норма є реалізацією волі держави (територіальної громади) і обумовлена її інтересами. Будь-яке правовідношення здійснюється через поведінку його суб’єктів. Поведінка платника податків як суб’єкта податкових правовідносин закріплює за ним роль зобов’язаної особи, але у зв’язку з цим вони і є вольовими. В більшості випадків, коли суб’єкт податкового правовідношення отримує право здійснити певну дію, норма права фактично зобов’язує його до її здійснення, як правило, це стосується податкових органів. Платник податків має право, але не обов’язок оскаржити дії податкового органу, але право податкового органу здійснювати податковий контроль одночасно є його обов’язком. Відповідно, встановлене в законі право держави чи державного органу має імперативний характер, а свобода платника податків досить обмежена, хоча, податково-правові норми можуть регулювати деякі форми угод. Наприклад, надання розстрочення чи відстрочення грошових зобов’язань можливе за рішенням уповноваженого органу і на основі договору. Імперативність податкових правовідносин проявляється у фактичній нерівності сторін.

Важливими особливостями податкових правовідносин є їх цільова системність, формальна визначеність та забезпечення державним примусом . Характерною рисою податкових правовідносин є умови та підстави їх виникнення, зміни та припинення.

2. Особливості податкових правовідносин:

Певні відносини можуть існувати або як правовідносини, або як суспільні відносини, не врегульовані нормою права. Особливістю податкових правовідносин є обов’язкове оформлення їх у встановлену правову форму. Незастосування правової форми є правопорушенням, що тягне за собою негативні правові наслідки. Наприклад, порушення зобов’язаними суб’єктами обов’язковості та своєчасності постановлен- ня на облік у податкових органах передбачає застосування санкцій.

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особливим видом суспільних відносин - фінансових відносин, урегульованих фінансово-правовою нормою. Державний припис, що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права і обов’язки суб’єктів, заходи, що гарантують виконання вимог правової норми.

Природа фінансових правовідносин визначається тим, що вони виступають як владно-майнові відносини, у яких відносини влади не можна відокремити від майнових, де вони діють у сукупності. Владно- майновий характер податкових правовідносин визначає юридичне становище суб’єктів у конкретних податкових правовідносинах. При цьому податковий орган, виступаючи від імені держави, наділений у зв´язку із цим певними повноваженнями. Інший суб’єкт виконує в основному юридичний обов’язок за встановленими для нього правилами поведінки (сплата податку, надання звітності). В усіх видах податково-правових відносин їх владно-майновий характер виступає чітко, а деталізується в них лише ступінь владного характеру.

Податкові правовідносини є різновидом правовідносин, тому їм притаманні всі ознаки останніх. По-перше, вони виникають на підставі фінансово-правових норм як форми їх реалізації. По-друге, мають владний характер, який за своїм змістом виражає інтереси держави.

За своїм змістом податково-правові відносини є економічними. Ю. А. Ровинський підкреслював, що головною особливістю фінансових правовідносин є те, що вони виступають юридичною формою вираження і закріплення фінансових відносин, які у свою чергу є формою певних економічних відносин. Фінансові відносини, які становлять зміст фінансової діяльності держави, виступають як різновид економічних відносин, саме тих, що мають вартісну форму.

Однією з характерних рис податкових правовідносин є їх грошовий характер. Об’єктом правового регулювання виступають гроші у вигляді податкових надходжень з позиції саме публічно-правового регулювання. Так, С. Д. Ципкін підкреслював, що кінцевою метою фінансових відносин завжди є рух грошових коштів, які виникають з приводу коштів.

Податкові правовідносини є публічними, тобто такими, що пов’язані і випливають із влади. Вони виступають формою реалізації імперативної фінансово-правової норми і реалізуються за принципом: команда (яка видається державою) і виконання (яке здійснюють підлеглі суб’єкти фінансового права). Саме тому однією зі сторін фінансових правовідносин є суб’єкт, який має право видавати владні приписи (держава або уповноважений нею орган). Відмінність податкових правовідносин від інших майнових правовідносин, наприклад цивільних, полягає насамперед у нерівності становища їх учасників. Відносини сторін тут засновані на підпорядкованості однієї сторони (платника податків) іншій (державі в особі її органів або органів місцевого самоврядування).

Таким чином, податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають відповідно до податкових норм (регулюють установлення, зміну та скасування податкових платежів) та юридичних фактів, учасники яких наділені суб’єктивними правами і мають юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків та зборів у бюджети.

Характеризуючи податкові правовідносини, неможливо уникнути аналізу їх особливостей, своєрідності, що дозволяє говорити про них як про самостійний видовий, інституціональний вияв фінансових правовідносин. Особливості податкових правовідносин при розгляді передбачають певну ієрархічність, що має витоки з того, що об’єктом аналізу в цьому випадку є інституціональні відносини фінансово-правової галузі. У цьому разі необхідно враховувати два рівні специфічних особливостей, що виявляються в податкових правовідносинах. Насамперед це специфічні характеристики фінансово-правових відносин, які дають змогу говорити про виділення сукупності однорідних відносин, що є предметом фінансово-правового регулювання. Природно, податково-правові відносини, будучи різновидом фінансових, відображають усі особливості останніх. Так, Ю. А. Ровинський підкреслював: «Найважливіша особливість фінансових правовідносин полягає у тому, що вони є юридичною формою вираження і закріплення фінансових відносин, які самі, у свою чергу, є формою певних економічних відносин. Тому аналіз фінансових правовідносин пов’язаний з попереднім розглядом їх у світлі загальнометодологічної проблеми співвідношення змісту і форми суспільних відносин».

Навряд чи можна виділити закритий, вичерпний перелік особливостей податкових правовідносин, особливо в умовах їх інтенсивного розвитку. Тому позначимо тільки основні.

Першою і однією з найважливіших особливостей фінансових правовідносин є їх опосередкованість рухом публічних грошових фондів. «У фінансових правовідносинах виражається сукупність грошових відносин, пов’язаних з мобілізацією, розподілом і використанням коштів державою та її органами з метою забезпечення розширення виробництва і задоволення особистих і суспільних потреб членів суспільства. Тут правовідносини більш безпосередньо виражають у грошовій формі виробничі відносини». Звичайно, це повною мірою можна віднести й до податкових правовідносин. Однак тут же криється й інституціональна особливість податкових правовідносин. Дійсно, будучи різновидом фінансових правовідносин, вони пов’язані з рухом публічних грошових фондів, що охоплюють мобілізацію, розподіл і використання коштів держави та територіальних громад, але досить опосередковано. Безпосередня особливість податкових правовідносин визначається їхньою спрямованістю на регулювання тільки першої стадії цього кругообігу публічних грошових фондів - мобілізації, формування дохідних частин бюджетів. Саме тому податкові правовідносини, регулюючи надходження доходів, їх мобілізацію, не торкаються розподілу і використання в такий спосіб сформованих грошових фондів.

Другою особливістю податкових правовідносин є їх особливе місце в системі правовідносин. Навряд чи, звичайно, їх можна характеризувати як якісь системоутворюючі, але забувати про те, що вони регулюють формування коштів, без яких неможливе існування держави, фінансування її завдань та функцій, а також, мабуть, і суспільства в цілому, в жодному разі не слід. Податково-правові відносини забезпечують фінансові основи цілісності, збалансованості розвитку суспільства. Подібна особливість дає змогу, на наш погляд, не тільки обґрунтувати інституціональну особливість і однорідність цих відносин, а й виділити перспективи, основи інтенсивності розвитку податкового права.

Третьою особливістю податкових правовідносин є їх виключно грошовий характер. Податок - це певна грошова сума, внесена в бюджет, частина доходу платника податків або грошовий еквівалент вартості його майна тощо. Звичайно, у цій ситуації необхідно мати на увазі й моменти, коли у сферу податково-правового регулювання потрапляє майно, сплачуються податки в натуральній формі. Наприклад, можна послатися на сплату свого часу фіксованого податку сільськогосподарськими виробниками в натуральній формі в Україні або можливість погашення податкового обов’язку за акцизом нафтою та газовим конденсатом у Російській Федерації. Однак, мабуть, подібні випадки необхідно розглядати як крайні, коли реалізація податкового обов’язку в грошах неможлива або значно ускладнена, тоді держава ухвалює рішення щодо тимчасової можливості погашення обов’язку зі сплати податків таким засобом. Принципово ж податкові правовідносини, регулюючи сплату податку і усе, що із цим пов’язане, виходять із того, що в дохідні частини бюджетів повинні вноситися гроші, а не зерно, цукор або нафта. І другий момент, який може здатися таким, шо суперечить грошовій природі податкових правовідносин, — регулювання становища і руху майнових об’єктів. Дійсно, можна виділити в податково-правовому регулюванні інститут податкової застави та ін., але вони застосовуються як інструменти, підпорядковані, похідні від виконання грошових обов´язків і в остаточному результаті передбачають переклад у грошові еквіваленти й сплату податку.

Четвертою особливістю податкових правовідносин є специфічний стан держави, коли вона виступає і організатором цих відносин, і власником податкових надходжень, про що вже згадувалося. Окремою «стороною податкових правовідносин виступає держава в цілому. Її фінансова діяльність - це одна з форм вияву державного суверенітету і здійснення належних їй владних функцій. Саме держава в інтересах усього суспільства акумулює і розподіляє кошти, розпоряджається їх централізованим фондом, регулює грошові відносини соціалістичних підприємств, організацій і населення... Цілком правильним у зв’язку з цим є твердження про те, що “на відміну від цивільних правовідносин однією із сторін фінансових правовідносин завжди є держава як орган влади”».

П´ятою особливістю податкових правовідносин є те, що вони виникають, змінюються та припиняються безпосередньо на підставі закону. «Суб’єкти фінансових правовідносин самі не мають права встановлювати, змінювати або припиняти правовідносини, тому що це встановлює сама держава, не пов’язуючи дані правовідносини з волевиявленням учасників»2. При цьому важливо враховувати приписи закону як передумови динаміки податкових правовідносин, так і закріплення та деталізації виконання податкового обов’язку законодавством. Більш докладно на цьому слід зупинитися далі, тут же просто хотілося б позначити складність і внутрішню погодженість подібної конструкції, коли йдеться про її деталізацію.

3. Об’єкт податкових правовідносин:

Об'єкти податкового права можна об'єднати в одне поняття — матеріальні блага фізичних і юридичних осіб, з яких в установленому законом порядку стягуються податки. У вужчому розумінні — об'єктами податкових правовідносин є доходи (прибутки), вартість визначених товарів, окремі види діяльності платників податків, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних та фізичних осіб, передача майна, додана вартість продукції, робіт і послуг та інші об'єкти. Отже, об'єктом податкових правовідносин є все те, з приводу чого між суб'єктами податкових правовідносин формується певний правовий зв'язок.

4. Суб’єкт податкових правовідносин:

Суб'єкт податкових правовідносин — це реальний учасник податкових правовідносин. Суб'єкти податкових правовідносин наділені податковою правосуб'єктністю.

Виділяють три групи суб'єктів: державу (в особі представницьких органів, що приймають нормативно-правові акти у сфері оподаткування), податкові органи та платників податків.

Підставою виникнення, зміни й припинення податкових правовідносин є юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими норми податкового права пов'язують виникнення, зміну або припинення податкових правовідносин. Вони класифікуються за наступними критеріями:

1) за наслідками:

- правоутворюючі, на підставі яких виникають податкові правовідносин;

- правозмінюючі, на підставі яких податкові правовідносин змінюються;

- правоприпиняючі, на підставі яких податкові правовідносин припиняються.

2) за ознакою волі суб'єкта:

- юридичні дії—це вольова поведінка суб'єктів податкових правовідносин;

- юридичні події — це обставини, що не залежать від волі суб'єктів податкових правовідносин.

За ознакою узгодження з приписами правових норм юридичні факти — дії — поділяються на правомірні і неправомірні. Правомірні дії в свою чергу поділяються на юридичні вчинки та юридичні акти. Дії, що призводять до юридичних наслідків незалежно від намірів особи, називаються юридичними вчинками.

Дії, що здійснюються з метою досягнення юридичних наслідків, є юридичними актами.

5. Види податкових правовідносин:

Кращому розумінню змісту і особливостей податкових правовідносин допомагає їх класифікація за різними підставами.

З позиції участі в реалізації функцій права податкові правовідносини можна поділити на:

1) загальнорегулятивні (спрямовані на закріплення кола суб’єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);

2) конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення конкретної поведінки суб’єктів);

3) комплексні (виникають на стику загальнорегулятивних і конкретно-регулятивних відносин);

4) охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно-примусового характеру).

Види правових відносин діють у єдності: конкретно-регулятивні правовідносини функціонують лише тоді, коли вступили в дію загальнорегулятивні; охоронні відносини передбачають існування регулюючих обов’язків, при порушенні яких застосовуються заходи юридичної відповідальності. Таким чином, система податкових правовідносин складається з декількох взаємодіючих «рівнів» правовідносин.

Зміст загальнорегулятивних відносин визначається нормами, які встановлюють принципи податків і повноваження окремих суб’єктів податкових правовідносин. Загальні і конкретно-регулятивні правовідносини становлять основну масу правовідносин у суспільстві та регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків. Розвиток регулюючих відносин, своєчасна їх поява, безперешкодне і належне здійснення є свідченням повного та реального використання права.

Загальнорегулятивні правовідносини виконують в основному функцію закріплення кола суб’єктів права та їх статусу. Коли особа виступає як носій загального суб’єктивного права, вона перебуває у специфічному становищі стосовно всіх інших осіб, а загальне суб’єктивне право, як підкреслює С. С. Алексєєв, тому і є «суб’єктивним», що має особистий характер, тобто належить не тільки всім суб’єктам, а й кожному суб’єкту окремо.

Конкретні правовідносини виступають як форма реалізації загальнорегулятивних податкових правовідносин. У цій ситуації загальні права і обов’язки проектуються на діяльність конкретних суб’єктів. Якщо загальнорегулятивні податкові правовідносини виділяють із системи правовідносин ті, які пов’язані зі сплатою податків, то конкретні правовідносини це уточнюють за різними напрямами (за видами податків, за платниками). Конкретно-регулятивні відносини закріплюють конкретну поведінку суб´єктів, зміст їх прав і обов’язків.

Комплексні податкові правовідносини перебувають на своєрідному стику конкретних і загальнорегулятивних податкових правовідносин. Вони досить вузько персоніфіковані, передбачаючи конкретного платника (що відрізняє їх від загальних), але однією з їх ознак є складний зміст, що відрізняє їх від простих.

Охоронні податкові правовідносини виникають за умови порушення прав і невиконання обов’язків, коли учасники правовідносин мають потребу в правових способах захисту з боку держави. Однією зі сторін таких правовідносин є компетентний суб’єкт, носій владних повноважень, наділений державою повноваженням примусу. Іншою стороною є особа або орган, до якого застосовуються способи державного примусу.

Охоронні податкові правовідносини формуються в процесі правового регулювання і опосередковують охоронну функцію податкового права. Охоронні правовідносини мають похідний характер. Вони забезпечують реалізацію заходів державно-примусового впливу стосовно осіб, які порушили юридичні обов’язки зі сплати податків. У рамках охоронних податкових правовідносин здійснюється захист суб’єктивних прав, втілюються в життя заходи юридичної відповідальності.

Відповідно до зміщення акценту в регулюючій функції права у сферу статичної або динамічної спрямованості виділяють:

1) активні податкові правовідносини;

2) пасивні податкові правовідносини.

Активні і пасивні податкові правовідносини являють собою різновиди регулятивних податкових правовідносин. Принциповий поділ регулятивних податкових правовідносин на активні і пасивні є досить абстрактним, оскільки вони беруть участь у регулюванні податкових відносин майже одночасно і лише підкреслюють, на яку функцію (активну або пасивну) робиться акцент у вимозі поведінки зобов’язаної особи.

Впорядкування і закріплення певних суспільних відносин, пов’язаних з оподаткуванням, передбачає й пасивну спрямованість правового регулювання. У цьому разі певним учасникам правовідносин надаються права на позитивні дії, а інші особи, що беруть участь у правовідносинах, реалізують пасивні обов’язки - утримуються від дій певного роду Незважаючи на те що податково-правовому регулюванню більшою мірою притаманні активні дії суб’єктів, певне місце відведене й цьому підвиду регулятивних податкових правовідносин. Саме за їх допомогою будується взаємодія податкових органів, що здійснюють певні позитивні дії, і платників податків, які утримуються від податкових правопорушень.

Залежно від способу індивідуалізації суб’єктів у податкових правовідносинах виділяють:

1) відносні податкові правовідносини;

2) абсолютні податкові правовідносини.

Відносними називаються правовідносини, у яких уповноваженій особі протистоїть конкретна зобов’язана особа. Обов’язки у відносних правовідносинах можуть полягати не тільки в утриманні від дій, а й у здійсненні позитивних дій.

Відносними податковими правовідносинами (іноді їх ще називають двосторонньо індивідуалізованими) є правовідносини, що максимально деталізують суб’єктний склад, у якому чітко визначено як уповноважених, гак і зобов’язаних учасників відносин. Однак у цьому разі треба розрізняти персоніфікацію і деталізацію суб’єкта. Звичайно, навряд чи в цій ситуації слід очікувати поіменного переліку платників податків, але закріплення рис, що детально характеризують зобов’язаних осіб, закритий перелік можливих зобов’язаних учасників правовідносин саме й відображають деталізацію із цього боку.

Абсолютними податковими правовідносинами (у деяких випадках вони характеризуються як односторонньо індивідуалізовані) виступають правовідносини, у яких чітко і детально визначена тільки одна сторона, що виступає носієм суб’єктивного права, тоді як зобов´язаними є всі інші особи, що є учасниками правовідносин, без особливої деталізації. Саме акцентування на характеристиці цих відносин і виражає їх назва: абсолютними податкові правовідносини називаються тому, що абсолютно всі носії суб’єктивних обов’язків зобов’язані утримуватися від порушення певного суб’єктивного права.

Абсолютні податкові правовідносини являють собою передусім відносини пасивного типу і спрямовані не стільки на регулювання динаміки, розвитку суспільних відносин, скільки на закріплення певного стану, реалізацію охоронних засад. Вирішальне значення для здійснення абсолютних прав мають власні дії уповноваженої особи. Зобов’язані особи в абсолютних правовідносинах повинні тільки не перешкоджати уповноваженому робити дії, здійснювати абсолютне право. Саме тому обов’язок в абсолютних правовідносинах і має загальний характер, тобто покладається на всіх. Абсолютному праву відповідає обов’язок усякого і кожного утримуватися від дій, що перешкоджають нормальному здійсненню права.

6. Підстави виникнення, зміни і припинення податкових правовідносин:

Як обов’язковий елемент подібної характеристики виступають підстави виникнення податкових правовідносин. Податкові правовідносини виникають, змінюються, припиняються та реалізуються на підставі певного комплексу різноманітних за змістом взаємопов’язаних юридичних явищ, взаємодія яких передбачає розвиток правовідносин. Податкові правовідносини можуть змінюватися під впливом:

1) нормативних підстав, за яких норми права регулюють сферу податкових правовідносин;

2) право суб’єктних підстав, які характеризують здатність особи до участі у правовідносинах (досягнення віку та ін.);

3) фактичних підстав - власне підстав появи, зміни або припинення податкових правовідносин, які базуються на юридичних фактах.

Юридичний факт — конкретна життєва обставина, з якою норми права пов’язують появу, зміну або припинення податкових правовідносин. Вони являють собою, по-перше, факти реальної дійсності; по-друге, факти, передбачені нормами податкового права; по-третє, спричиняють певні юридичні наслідки.

Класифікувати юридичні факти можна за різними підставами.

За юридичними результатами:

1) правовстановлюючі - юридичні факти, з якими норми права пов’язують появу податкових правовідносин;

2) правозмінюючі - юридичні факти, з якими норми права пов’язують зміну податкових правовідносин;

3) правоприпиняючі - юридичні факти, з наявністю яких норми права пов’язують припинення податкових правовідносин.

Той самий факт може викликати декілька юридичних наслідків. Наприклад, смерть одночасно спричиняє припинення правовідносин з приводу сплати податків і появу правовідносин щодо сплати податку на майно, що переходить у порядку спадкування або дарування.

За вольовою ознакою:

1) дії - юридичні факти, які є результатом вольової поведінки людей, наслідком волевиявлення особи. Вони можуть виступати у формі:

а) правомірних дій - дій, які відбуваються відповідно до вимог податкових норм або не суперечать їм; б) неправомірних дій - дій, що порушують вимоги закону і не відповідають приписам правових норм. На підставі правових норм приймаються індивідуальні податкові акти як правомірні юридичні дії, спрямовані на появу, зміну або припинення конкретних податкових правовідносин;

2) події-явища, які відбуваються незалежно від волі суб’єктів податкових правовідносин (смерть і народження людини пов’язуються із припиненням податкових правовідносин або зміною їх режиму; стихійні лиха можуть виступати передумовою введення надзвичайних податків та ін.).

7. Поняття податково-правових норм, їх структура та види:

Вихідними елементами, що формують податкове право, є податково – правові норми –правила ,способи поведінки, що складають зміст податкового права.

Для податково - правових норм характерні такі загальні риси, що визначають норму права:

а) загальний характер;

б) формальна визначеність;

в) охорона і встановлення компетентними органами.

Класифікація податкових норм:

За особливостями впливу на учасників відносин:

а) зобов’язуючі – обов’язок робити певні активні дії;

б) забороняючі – не робити заборонених дій, які порушують порядок, закріплений нормами.

в) уповноважуючі –право на певні позитивні дії в межах розпоряджень, що містяться в нормі.

2) За змістом:

а) матеріальні – регулюють міру права і обов’язків учасників, види й обсяги матеріальних і грошових зобов’язань;

б) процесуальні – регулюють процедуру суб’єктів з реалізації матеріальних норм, тобто з приводу надходжень податків і зборів.

Структура податкової норми:

Гіпотеза – визначає умови дії податкової норми. Вона описує фактичні обставини, при настанні яких варто користуватись цією нормою, вказує на учасників відносин і головні умови.

Диспозиція – вказує якою має бути поведінка суб’єктів відносин, зміст їх прав і обов’язків при настанні обставин, описаних у гіпотезі.

Санкція – передбачає заходи впливу, що можуть бути застосовані до осіб, що недодержуються розпоряджень податкових норм. Санкції розраховані на настання фактичних обставин, що являють собою правопорушення, і реалізують при цьому охоронну функцію права.

За порушення норм податкового права застосовується фінансова, адміністративна, кримінальна відповідальність.

Податкові санкції відрізняються від фінансових, а саме:

а) примусовий вплив на правопорушника через вплив на його кошти (іноді реалізація майна);

б) застосовується санкція як до юридичних , так і до фізичних осіб;

в) передбачено право відновлювальні і штрафні санкції;

г) податкові санкції (пеня, штраф) вживаються незалежно від характеру вини платника (наприклад, хворобу платника податку).

Податкові правовідносини є суспільними відносинами, учасники яких наділені суб’єктивними правами і мають юридичні обов’язки у зв’язку зі сплатою податків і зборів до бюджетів.

Податкові правовідносини мають свої ознаки:

По – перше, вони виникають на підставі фінансово – правової норми як форми її реалізації;

По – друге, мають владний характер, який за своїм змістом виражає інтереси держави.

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особливим видом суспільних відносин урегульованих фінансово – правовою нормою. Державне розпорядження, що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права й обов’язки суб’єктів, заходи, що гарантують виконання вимог правової норми.

Юридичним змістом податкових правовідносин є права і обов’язки їх суб’єктів. Податковими правами й обов’язками обмежуються можливості і межі поведінки суб’єктів правовідносин, що випливають з конституційної норми, якою закріплено (ст.67) сплачувати податки.

Обов’язковим елементом правовідносин є наявність юридичних фактів, з якими пов’язують виникнення податкових правовідносин (правоутворюючі), їх зміну (право змінні) та припинення (правоприпиняючі). Вони можуть бути (правомірні) власне подання декларації, неправомірні дії (ухилення від сплати) та події (смерть платника).

Види податкових правовідносин:

Податкові правовідносини відображають певні функції, тому їх можна поділити на :

Загально - регулятивні (спрямовані на закріплення кола суб’єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);

Конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення конкретної поведінки суб’єктів);

Комплексні (що виникають на стику загально – регулятивних і конкретно – регулятивних);

Охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно – примусового характеру).

Перших два – утворюють основну масу правовідносин у суспільстві і регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків .

Об’єкти та суб’єкти податкових правовідносин.

Зміст податкових правовідносин пов'язаний з аналізом категорій, що характеризують: об’єкт, суб’єкт, права й обов’язки суб’єктів правовідносин , підстави виникнення правовідносин.

Об’єктом регулювання в податкових правовідносинах виступають кошти платників, що надходять у доходи бюджетів. У вузькому значенні – це гроші, з приводу яких між суб’єктами податкових правовідносин формується правовий зв'язок.

Суб’єктів можна виділити в три групи учасників податкових правовідносин:

1) держава ( в особі влади, що встановлюють і регулюють оподаткування );

2) податкові органи;

3) платники податків.

Особливим суб’єктом є держава. Учасниками правовідносин є також державні органи: податкові адміністрації; митні органи; податкова міліція. Діяльність цих органів регулюють в основному закони. Своєріднім є і механізм контролю за їх діяльністю.

Суб’єктом податкових правовідносин може бути будь – яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

Для участі у правовідносинах суб’єкти наділені правоздатністю і дієздатністю.

Податкова правоздатність – передбачена нормами податкового права здатність мати права і обов’язки щодо сплати податків.

Податкова дієздатність – передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати і реалізувати права і обов’язки.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас