1. Поняття болонського процесу, його цілі та завдання

Ім'я файлу: Основні етапи формування болонського процесу.DOCX
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 23.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
Поняття про емпіричні та теоритичні рівні наукового дослідження.
Проектування готелю (3).doc

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Поняття болонського процесу, його цілі та завдання………………………..4

1.1 Що таке болонський процес?.................................................................4

1.2 Учасники болонського процесу……………………………………….5

1.3 Реалізація болонського процесу в Україні…………………………...6

2. Сутність та витоки розвитку болонського процесу…………………………8

2.1 Перші ідеї болонського процесу в Україні…………………………..8

2.2 Причини обмеження європеїзації освіти в Україні………………….9

3. Етапи розвитку болонського процесу……………………………………….10

3.1 Історія назви болонського процесу………………………………….10

3.2 Три основні періоди розвитку болонського процесу………………11

3.3 Підписання Лісабонської конвенції та Болонської декларації……13

Висновки………………………………………………………………………...15

Список використаних джерел………………………………………………….16

Вступ

Сьогодні європейська спільнота активно працює над осмисленням і впровадженням ідей Болонського процесу, які найбільш адекватно відповідають вимогам часу щодо розвитку вищої освіти.

Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі.

В Україні, як і в інших розвинених країнах світу, вища освіта визнана однією з провідних галузей розвитку суспільства. Стратегічні напрямки розвитку вищої освіти визначені Конституцією України, Законами України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національною доктриною розвитку освіти, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України.

Що таке болонський процес

Болонський процес — система заходів європейських державних установ (рівня міністерств освіти), університетів, міждержавних і громадських організацій, пов’язаних із вищою освітою, спрямована на структурне реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень з метою створення європейського, наукового й освітянського простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підвищення конкурентоспроможності європейської вищої школи.

Незважаючи на досягнення освіти, які забезпечує нова соціально-політична система України, вона, однак, ще не забезпечує потрібної якості. Чимало випускників вищих навчальних закладів не досягли належного рівня конкурентоспроможні на європейському ринку праці. Це зобов’язує глибше аналізувати тенденції в європейській та світовій освіті.

Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі.

Болонський процес у ході свого розвитку пройшов ряд етапів, на кожному з яких розширювався коло країн-учасниць процесу і декларувалися нові цілі. Нині Болонський процес — це 47 країн-учасниць, тисячі вищих навчальних закладів, студентство яких прагне інтегруватися.

Учасники болонського процесу

Країни приєднуються до Болонського процесу на добровільній основі через підписання відповідної декларації. При цьому вони беруть на себе певні зобов'язання, деякі з яких обмежені термінами:

-З 2005 року почати безкоштовно видавати всім випускникам вузів країн-учасниць Болонського процесу європейські програми єдиного зразка до дипломів бакалавра та магістра;

- До 2010 року реформувати національні системи освіти відповідно до основних положень Болонської декларації.

На даний момент учасниками Болонського процесу і декларації «Зона європейської вищої освіти» є: Албанія, Андорра, Вірменія, Австрія, Азербайджан, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Грузія, Німеччина, Греція, Ватикан, Угорщина, Ісландія, Іспанія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Чорногорія, Молдова, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Македонія, Румунія, Росія, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Україна, Великобританія.

Реалізація болонського процесу в Україні

Головна ціль болонського процесу — консолідація зусиль наукової й освітянської громадськості й урядів країн Європи не лише для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки та вищої освіти у світовому вимірі, а й для підвищення її ролі в суспільних демократичних перетвореннях.

Основні завдання Болонського процесу:

1. Уведення двоциклового навчання (бакалавр, магістр).

2. Запровадження європейської кредитної системи.

3. Контроль якості освіти.

4. Розширення мобільності студентів.

5. Забезпечення працевлаштування випускників.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти.

Для реалізації концептуальних засад Болонського процесу в Україні необхідно:

1) удосконалити двоступеневу структуру вищої освіти;

2) прийняти градації дипломів, ступенів та кваліфікацій;

3) використати єдину систему кредитних одиниць і додатка до диплома;

4) врахувати європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти;

5) підтримувати і розвивати європейські стандарти освіти;

6) ліквідувати перепони для розширення мобільності студентів, викладачів і дослідників;

7) запровадити сучасні підходи щодо інтеграції вищої освіти і науки у справі підготовки магістрів та аспірантів;

8) забезпечити подальший розвиток автономності та самоврядування у системі вищої освіти і науки.

На сучасному етапі Україна досягла високого рівня реалізації двох стратегічних завдань: розширення доступу до отримання вищої освіти і досягнення рівня, відповідного світовим стандартам, що сприятиме найбільш повному задоволенню освітніх потреб громадян. Майже всі вищі навчальні заклади Києва увійшли в процес «болонізації». Національний університет харчових технологій та Київська духовна академія і семінарія також є в цьому списку. Сподіваюсь, що поставлена ціль кожного з них реалізується найближчим часом і українські студенти зможуть відчути на собі всі перспективи Болонського процесу.

Перші ідеї болонського процесу в Україні

В Україні поширення ідеї Болонського процесу робить лише перші кроки і, на жаль, вона ще повною мірою не оволоділа умами людей... Це зумовлено рядом причин: українська громадськість має обмежену інформацію про сутність Болонського процесу, а Уряд невиразну позицію щодо нього, досить обережною є реакція Міністерства освіти і науки України на розгортання в Європі цього потужного інтеграційного процесу та ін. Тож не випадково, що ні українське суспільство загалом, ні академічна спільнота зокрема досі чітко не визначили свого ставлення до Болонського процесу. Серед обізнаних людей думки стосовно цього європейського руху неоднозначні, часом контрастні. Частина фахівців заперечує потребу інтегруватися в Болонський процес: мовляв, наша освіта найкраща, визнана у світі, ми можемо пишатися її перевагами, а вступ до європейського освітнього загалу лише загрожуватиме національній безпеці країни. Деякі вчені вважають, що передчасно хвилюватися - варто подивитися, що з того вийде.

Між тим, хоч про Болонський процес у нас предметно заговорили тільки у 2003 році, його ідеї, нехай опосередковано й фрагментарно, проникли в Україну доволі давно - "бакалавр" і "магістр" уже добре прижилися (щоправда, в супроводі "молодшого спеціаліста" та "спеціаліста"). Наразі й багато інших інновацій, які, по суті, близькі до ідей Болонського процесу, втілено в ряді офіційних документів. Ідеться про Національну доктрину з розвитку освіти, Закон "Про вищу освіту", низку документів щодо впровадження ідей Болонської декларації та ін.

Причини обмеження європеїзації освіти в Україні

Одна з основних причин, що обмежує інтерес до питань європеїзації освіти в Україні, - відсутність чіткої державної позиції і політичного рішення Уряду щодо Болонського процесу. Між тим, таке рішення має принципове значення, особливо для нашої авторитарної держави. Саме воно могло б сприяти більш активному й цілеспрямованому вивченню матеріалів Болонського процесу, розгортанню дискусій академічної спільноти з метою формування її позиції, виробленню узгоджених заходів щодо модернізації системи освіти в Україні в загальноєвропейському вимірі.

Яким має бути ставлення України до Болонського процесу? Яке місце спроможна зайняти в ньому наша країна? Які позитивні чи проблемні моменти може принести участь України в Болонському процесі? Чи доцільне приєднання до нього? За яких умов? Чи можливі альтернативні шляхи? Відсутність відповідей на подібні питання тільки підкреслюють актуальність залучення української академічної спільноти, громадян України до дискусій з питань Болонського процесу. Адже якась одна установа не здатна однозначно відповісти на зазначені питання - це під силу тільки колективному розуму. Саме такими обставинами й було зумовлено проведення Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми модернізації освіти України в контексті Болонського процесу", що відбулася в Європейському університеті 20-21 лютого 2004 р. Крім того, проведено декілька регіональних конференцій, започатковано "круглий стіл", учасники якого висловлюватимуть свої думки на шпальтах щотижневика "Освіта", та ін.

Історія назви болонського процесу

Болонським цей процес названий за місцем, де була підписана Декларація про узгоджені дії щодо розвитку сучасної вищої школи і пошуку загальноєвропейських вимірів у вирішенні спільних сьогоденних проблем вищої освіти. 19 червня 1999 р. у Болонському університеті свої підписи під Декларацією поставили представники 29 країн Європи.

Болонський університет дав назву цьому потужному інтеграційному процесу в освіті невипадково. Це - найстаріший навчальний заклад Європи, який заснований у 1088 році саме як Європейський університет. Він відігравав надзвичайно важливу роль у розвитку науки та культури всього світу, і вже понад 900 років залишається вірним своїй, справді європейській сутності, продовжуючи бути флагманом у розвитку інтеграційних процесів європеїзації освіти у ХХІ столітті. Ще раніше, 18 вересня 1988 р. з нагоди 900-річчя Болонського університету там відбувся з'їзд ректорів вищих навчальних закладів Європи, де була прийнята Magna Charta Universitatum - Велика Хартія Університетів. У документі підкреслювалося, що в сучасному світі університети мають відігравати роль центрів культури, знань, досліджень, а також визначались основні загальноєвропейські принципи розвитку університетів та механізми їх реалізації. Проголошені в Хартії основні цілі й принципи дістали визнання у всьому світі, а пізніше були розвинуті та поглиблені в інших колективно вироблених документах.

Три основні періоди розвитку болонського процесу

У розвитку Болонського процесу виділяють три основні періоди. Перший період припадає на 1957-1982 рр. Його початком вважається Римський договір 1957 р., а також документи конференції Міністрів освіти 1971 р., які визначили п'ять основних положень загальноєвропейського виміру в освітніх системах: взаємне визнання дипломів, обґрунтування ідеї формування Європейського університету і кооперації вторинної та вищої освіти, створення європейського центру розвитку освіти, заснування необмеженого державними кордонами інституту вищої освіти. Ці положення дістали свій розвиток у Програмі дій, презентованій у 1976 р.: вступ до вищої школи; визнання дипломів; спільні програми навчання; короткі освітні програми та ін.

Наступний, другий період формування ідей Болонського процесу охоплював 1983-1992 рр. і характеризувався уточненням цілей та завдань, поглибленням кооперації вищої освіти в рамках Євросоюзу. Відпрацьовувалися правові аспекти щодо суб'єктів навчального процесу, розроблялися відомі міжнародні проекти Comet, Erasmus, LinqWa, TEMPUS та інші, в яких наголошувалося на необхідності посилення взаємозв'язків вищої освіти та виробничих структур, розробки узгоджених між вищими навчальними закладами навчальних планів і програм, сприяння вивченню іноземних мов та ін.

Від 1992 р. розпочався третій період, під час якого виразнішим стало поглиблення ідей європеїзації вищої школи у зв'язку з поширенням вимог Євросоюзу. Актуалізувалися соціально-політичні аспекти цілей і характеру Болонського процесу, зокрема ідеї про впровадження європейського громадянства, яке передбачає вільне переміщення, висунення своєї кандидатури на виборах у комунальні органи тощо.

Починаючи із середини 90-х років, посилюються прояви практичного втілення ідей Болонського процесу, поширення його у Східну Європу, зокрема в Україну, поглиблення усвідомлення зростаючої ролі знань, необхідності орієнтації освітніх систем на сприяння економічному зростанню, підвищення конкурентоздатності у глобальному масштабі, зниження рівня безробіття.

У зазначений період розгорнулася дискусія стосовно принципу субсидіарності (допомоги, підтримки) розвитку вищої освіти, проголошений Маастрихтським договором (1992 р.). Запропонований принцип був сприйнятий по-різному. Чимало науковців заперечувало його як такий, що є завадою інтеграції, способом втручання Брюсселя в суверенітет інших держав, загрозою базовій та університетській освіті, які є символами національної держави. Решта фахівців висловлювалася за необхідність підвищення якості освіти, відверто й опосередковано критикувала її недостатній взаємозв'язок з розвитком економіки, індустрії, вирішенням питань дисбалансу робочої сили: з одного боку - її дефіцит, з другого - зростання числа безробітних.

У документах саме третього періоду були проаналізовані об'єктивні умови і суб'єктивні фактори, що спонукали до поглиблення інтеграційних процесів освіти та економіки в освітніх системах Європи, показані їх можливості та проблеми. Серед факторів, органічно залежних від розвитку освіти, особливо виділялися такі: інформаційне суспільство, інтернаціоналізація, науковий і технічний розвиток. Окрім того, було виокремлено правові, соціально-економічні, лінгвістичні фактори, які обмежували європейську мобільність, зростаючу роль освіти та професійної підготовки як принципової передумови економічного і соціально-економічного розвитку сучасного суспільства.

Підписання Лісабонської конвенції та Болонської декларації

Важливою віхою у формуванні ідей Болонського процесу було підписання Лісабонської конвенції (1997 р.) та Сорбонської декларації (1998 р.), у яких дістали розвиток ідеї співвідношення інтернаціонального та національного, гармонізації національних систем освіти. Не заперечуючи культурного й освітнього розмаїття, Сорбонська декларація серед положень освітнього характеру особливу увагу приділила питанню кваліфікацій. Вона мала чітку соціально-політичну орієнтацію на інтеграцію Європи, виділяючи такі соціальні проблеми, як мобільність, визнання та доступ до ринків праці. Сорбонська декларація також містила заклик до підвищення конкурентоздатності європейської вищої освіти відносно освіти США. А у червні 1999 р. була підписана Болонська декларація.

Болонська декларація, своєю чергою, стала фактором, що стимулював процес реформування вищої освіти в країнах Європи. Почалася структурна перебудова національних систем вищої освіти, зміна програм та інституціональні перетворення. Цей процес, що може тривати досить довго, за своїм характером є відкритим, демократичним. В Європі він розцінюється як соціальний діалог країн у європейському просторі. Приміром, аналітики розвитку освіти в Європі Гай Хог та Християн Тау підкреслюють, що Болонський процес зміцнює національні пріоритети, що є його найсильнішою стороною. Він "кристалізує" основні тенденції і показує, що проблеми та рішення мають європейський аспект. Урешті-решт, Болонський процес слід розглядати не як спробу якогось вторгнення, а як джерело інформації про найбільш прийнятний для Європи шлях уперед. Що ж стосується окремих країн та вищих навчальних закладів, то вони самі можуть визначати своє ставлення відносно зближення, і не тому, що їх закликає до цього Болонська декларація, а тому, що рух у зазначеному напрямі відповідає їх власним інтересам.

Практика Болонського процесу доводить, що його складові також можуть розвиватися по-різному як у часі, так і масштабах змін. Наприклад, вимога про введення у країнах, що підписали Болонську декларацію, дворівневої системи (бакалавр - магістр) в інженерній освіті, станом на 2001 р., була реалізована частково: лише в кількох країнах (Англія, Франція, Польща) або тільки на рівні прийняття відповідних законів чи рішень про її введення (Австралія, Норвегія). У Бельгії, Фінляндії, Ірландії, Швеції зазначна вимога на той час взагалі не була реалізована. Отже, процес формування нового світу і освіти відбувається досить інтенсивно, але нерівномірно.

Висновки

Сьогодні українська освіта переживає складні процеси зміни її функцій, що зумовлено впливом глобалізації на суспільство. Це, своєю чергою, вимагає впровадження сучасних підходів до дидактики вищої школи, постійного пошуку нових засобів, форм і методів активізації інтелектуальної діяльності, формування системи навчання впродовж життя.

Немає сумніву, що участь України в Болонському процесі стане поштовхом до об'єднання інтелектуальних зусиль громадськості з метою модернізації національної системи освіти. І це не тільки потрібно, а й можливо. Академічна спільнота усвідомлює свою відповідальність за майбутнє освіти, яку в усьому світі визнають гарантом свободи нації, оборонною лінією її безпеки.

Джерела

Вища освіта і Болонський процес: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.
Іванов С.В. Міжнародні освітні системи : Підручник / С.В. Іванов, С.О Гуткевич, І.Г. Оніщенко.
Інтерью Зої Тимошенко, кандидат філософських наук, професор,
перший проректор Європейського університету.
Болонський процес у фактах і документах / Упорядники Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубіянко В. В., Бабин І. І.
Болонський процес: стан та перспективи розвитку вищої освіти в Україні: зб. тез. доп. ІХ всеукр. наук.-метод. конф.
Болонський процес та нова парадигма вищої освіти: монографія / Ю. М. Рашкевич.

скачати