1   2
Ім'я файлу: електро монтажна практика.docx
Розширення: docx
Розмір: 1636кб.
Дата: 29.03.2021
скачати

Зміст

1.Ознайомлення з правила техніки безпеки та правилами дій в

надзвичайних ситуаціях.

1.1 Правила техніки безпеки при електромонтажних роботах.

1.2 Надання першої допомоги ураженому струмом

1.3 Заходи пожежної безпеки на фермі.

2. Монтаж пристроїв заземлення.

3. Робота з інструментом.

4. З’єднання та окінцювання проводів і кабелів.

4.1 Інструменти і пристрої для з'єднання і окінцювання жил проводів.

4.2 Зєднання кабелів.

5. Ознайомлення із монтажними схемами.

6. Монтаж повітряних ліній.

7. Монтаж електропроводок.

8. Монтаж освітлювальних і опромінювальних установок.

8.1 Освітлювальні установки.

8.2 Опромінювальні установки.

8.3 Заземлення та занулення світильників та опромінювачів


9. Монтаж електричних машин і апаратів управління.

9.1 Підключення електро двигуна до сільськогосподарських машин.

9.2 Системи керування та захисту.

9.3 Будова та підключення електродвигуна.

10. Підсумки та література

  1. Ознайомлення з правила техніки безпеки та правилами дій в надзвичайних ситуаціях.

1.1 Правила техніки безпеки при електромонтажних роботах

1. Перш ніж приступити до роботи, електромонтажники зобов'язані:

1.1. пред'явити керівнику посвідчення про перевірку знань безпечних методів робіт.

1.2. одержати завдання в керівника і пройти інструктаж на робочому місці по специфіці виконуваних робіт.

1.3. при виконанні робіт підвищеної небезпеки ознайомитися із заходами, що забезпечують безпечне провадження робіт, і розписатися в наряді-допуску, виданому на роботу, що доручається1

1.4. надягти необхідні засоби захисту.

1.5. перевірити робоче місце, проходи до нього й огородження на відповідність вимогам безпеки, при необхідності виконати заходи, зазначені в наряді-допуску. Видалити сторонні предмети і матеріали.

1.6. перевірити справність устаткування, пристосувань і інструменту, а також достатність освітленості робочих місць.

2. Вимоги безпеки під час роботи

2. Пробивання отворів та гнізд у цеглі та бетоні слід виконувати в захисних окулярах зі склом, що не б'ється.

2.1. Свердління наскрізних отворів у стінах та міжповерхових перекриттях, натягування в горизонтальному напрямку проводів площею перерізу більше 4 мм2 та монтаж електричних силових мереж дозволяється проводити з риштувань, помостів та пересувних вишок. Виконувати ці роботи за допомогою драбин та випадкових предметів (ящиків, підставок, діжок) не дозволяється.

2.2. Коли потрібно злізти з вишки, настилу чи драбини на ферми споруди, електромонтажник повинен негайно закріпитися карабіном запобіжного пояса до ферми (огорожі), страхувального троса або до місця, вказаного керівником робіт під час інструктажу.

2.3. Не дозволяється переміщення вздовж страхувального троса більше двох електромонтажників одночасно, а також зустрічне переміщення.

2.4. Не дозволяється кидати будь-які предмети працюючому на висоті, а подавати їх за допомогою мотузки. Довжина мотузки повинна перевищувати подвійну висоту підйому предметів на 5 м. Предмети, які потрібно передавати, слід прив'язувати до середини мотузки.

2.5. Під час підйому на висоту кабелів, проводів, шин, ізоляторів, металоконструкцій та інших предметів монтажу слід застосовувати відтяжку для страхування від розгойдування.

2.6. Прокладати кабелі і проводи слід тільки в повністю закріплені труби, лотки, короби тощо.

2.7. Протягування кабелів і проводів через отвори в стінах та перекриттях слід виконувати під наглядом інших електромонтажників. Для запобігання затягуванню рук у труби разом з проводом чи кабелем відстань від зрізу труби до крайнього положення рук повинна бути не менше 1 м.

2.8. Протягування проводів та кабелів через протяжні коробки, ящики, труби, короби, блоки, в яких знаходяться ізольовані кабелі і проводи під напругою, слід виконувати тільки після зняття напруги.
3. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

3.1. При виявленні під час роботи несправностей засобів підкладання, застосовуваного устаткування, інструменту, засобів захисту, при яких відповідно до вимог інструкцій заводів-виготовлювачів забороняється їхня експлуатація, роботу варто припинити і доповісти бригадиру або керівнику робіт.

3.2. При виникненні в зоні роботи небезпечних умов (несправності заземлення; появи запаху газів у кабельних спорудах; руйнування і течі баків акумуляторних батарей) електромонтажники зобов'язані припинити роботи і повідомити бригадиру або керівнику робіт.

3.3. При втраті стійкості або порушенні цілісності конструкцій у зоні виконання робіт варто припинити роботи і доповісти керівнику.

4. Вимоги безпеки по закінченні роботи

4. Після закінчення робіт необхідно:

4.1. Відключити електрифікований інструмент і інше використовуване в роботі устаткування;

4.2. Протерти і змазати тертьові частини інструменту і здати його на збереження;

4.3. Упорядкувати робоче місце, видаливши з проходів сторонні предмети;

4.4. У випадку виконання робіт при знятті напруги повідомити особі, що допускає, про закінчення роботи;

4.5. Про всі порушення вимог безпеки, що мають місце в процесі роботи, повідомити керівнику робіт.
1.2 Перша допомога при ураженні електричним струмом

Ураженням електричним струмом у більшості випадків призводить до судом м’язів, тобто людина самостійно не в змозі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина.

При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу в електроустановках напругою до 1000 В відключають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці.

Заходи першої допомоги залежать від стану потерпілого після визволення його від електричного струму. Для визначення стану необхідно вжити таких заходів:

- покласти потерпілого спиною на тверду поверхню;

- перевірити наявність у потерпілого дихання;

- перевірити наявність у потерпілого пульсу на сонній артерії;

- з'ясувати стан зіниці, широка зіниця вказує на погіршення кровопостачання.

У всіх випадках ураження електричним струмом виклик лікаря є обов'язковим незалежно від стану потерпілого.

Якщо потерпілий знаходиться при свідомості, його треба покласти у зручне положення і до прибуття лікаря забезпечити спокій, обов'язково спостерігаючи задиханням і пульсом. Не можна дозволяти потерпілому рухатись, продовжувати роботу. Якщо лікаря швидко викликати не можна, необхідно терміново доставити потерпілого у медичний пункт.

Якщо потерпілий знаходиться у непритомному стані, його необхідно покласти, розстебнути одяг, забезпечити приплив свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт, бризнути на нього водою і забезпечити спокій. У той же час потрібно викликати лікаря. Якщо потерпілий дихає погано, рідко і судомно, йому необхідно робити штучне дихання і непрямий масаж серця.

У разі відсутності в потерпілого ознак життя не можна вважати його померлим. Якщо в такому стані потерпілому не буде надано негайну першу допомогу у вигляді штучного дихання і зовнішнього масажу серця, то настане смерть. Оживлення організму, ураженого електричним струмом, може бути проведено кількома способами. Всі вони базуються на штучному диханні. Починати штучне дихання слід негайно після вивільнення потерпілого від електричного струму і проводити безперервно до досягнення позитивного результату. Штучне дихання необхідно робити безперервно, до прибуття лікаря.

Переносити потерпілого до іншого місця треба тільки в тих випадках, коли йому, чи особі, яка надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека.
1.3 Заходи пожежної безпеки на фермі

З метою забезпечення пожежної безпеки повинні виконуватися наступні правила і міри. Зберігання фуражу в будівлях для худоби допускається в кількості, що не перевищує денну норму видачі, причому зберігають його в окремому відсіку чи приміщенні. Всі ворота та двері, призначені для виведення худоби, повинні відчинятися назовні і нічим не захаращуватися.

Ворота дозволяється закривати тільки на легко відкриваються засувки, або клямки. Взимку всі площадки перед воротами та дверима очищають від снігу, щоб можна було вільно відкривати і закривати виходи для пожежної безпеки.

Топити печі дозволяється тільки вдень спеціально в міру проінструктовані людям, на яких покладається персональна відповідальність за режим опалення і спостереження за протипожежним станом печей та димоходів. Очищення димоходів повинна проводитися не рідше одного разу на місяць. Гарячі печі забороняється залишати без нагляду-можливе загоряння небезпечно.

При відсутності електричного освітлення в приміщеннях допускається застосування ліхтарів закритого типу. З метою виконання заходів пожежної безпеки Ліхтарі повинні бути щільно закріплені на стовпах або стінах на відстані від стелі 70 см, від дерев'яної стіни - 20 см і від фуражу (в годівницях, проходах тощо) - 1,5 м.

У неробочий час тваринницькі приміщення повинні охоронятися спеціально виділеними і закріпленими людьми, здатними нести пожежно-сторожову охорону. У разі виникнення пожежі обслуговуючий персонал і сторожова охорона зобов'язані негайно вжити заходів, підняти тривогу і приступити до його ліквідації. При виведенні з палаючого приміщення коням і великій рогатій худобі накривають чимось очі, свиней витягують за вуха або за ноги, овець виганяють, дрібних тварин і птицю виганяють або виносять в мішках або кошиках. У тваринницьких будівлях та приміщеннях та поблизу їх забороняється палити і користуватися відкритим вогнем. Для протипожежного захисту тваринницьких ферм від займання від блискавки необхідно влаштовувати громовідводи.

Правила використання вогнегасника потрібно витягнути чику направити розпилювач на вогонь і натиснути на важіль щоб затушити вогонь.


2. Монтаж пристроїв заземлення

Пристрої заземлення складаються із таких основних елементів:

ґрунту, штучного заземлювача, природного заземлювача, заземлювальної магістралі і провідників, які з’єднують окремі заземлювачі між собою і обладнанням, яке підлягає заземленню.

Види штучних заземлюючих пристроїв

В якості штучних заземлювачів застосовуються:

Поглиблені заземлювачі–смуги або кругла сталь, що укладаються горизонтально на дно котловану або траншеї у вигляді протяжних елементів;

Вертикальні заземлювачі – сталеві стрижні що,вкручуються діаметром 12-16 мм, кутова сталь з товщиною стінки не менше 4 мм або сталеві труби (некондиційні з товщиною стінки не менше 3,5 мм).Довжина електродів, як правило, 4,5 - 5 м, а забиваємих кутів і труб 2,5 - 3м. Верхній кінець вертикального електрода повинен бути на відстані 0,6 -0,7 м від поверхні землі. Відстань від одного електрода до іншого має бути не менше його довжини;

Горизонтальні заземлювачі – сталеві смуги товщиною не менше

4 мм або кругла сталь діаметром не менше 10 мм. Ці заземлювачі

застосовуються для зв'язку вертикальних заземлювачів і як самостійні

заземлювачі. Горизонтальні заземлювачі зі смугової сталі прокладаються

по дну траншеї на глибині 700-800 мм на ребро.

Електроди і заземлюючі провідники не повинні мати забарвлення,

повинні бути очищені від іржі, слідів масла і т. д. Якщо грунти агресивні,

то застосовують оцинковані електроди. Занурення електродів в грунт

здійснюють за допомогою спеціальних пристосувань.

З'єднання частин заземлювача між собою, а також з'єднання

заземлювачів з заземлюючими провідниками слід виконувати-

зварюванням. За наявності джерел електроенергії з'єднання виконують

електрозварюванням. Зварні шви, розташовані в землі, необхідно покривати бітумним лаком для захисту від корозії. При роботі на віддалених об'єктах і лініях електропередачі рекомендується з'єднання частин заземлювачів з заземлюючими провідниками виконувати термітним зварюванням.

Монтаж заземлення

В якості вертикальних заземлювачів зазвичай використовують сталевий кутик розмірами 40×40х5 мм. Для горизонтальних заземлювачів підійде смугова сталь 40×4 мм. Матеріалом для заземлюючого провідника служить кругла сталь перетином 10 мм2, або таж сама стальна полоса 20х4мм. Більш точні розміри і матеріал для заземлювачів і заземлюючих провідників можна знайти в ПУЕ.





Заборонено в якості заземлювачів і заземлюючих провідників використовувати арматуру. Пов’язано це з тим, що зовнішній шар арматури гартований, із за цього розподіл струму по перетину порушується, а також по іншому проходять процеси окислення (швидше іржавіє).

Конструктивно контур заземлення роблять у вигляді рівностороннього трикутника. Для цього робимо розмітку у вигляді рівностороннього трикутника. Рекомендується прокладати контур заземлення на відстані не більше 1 м від фундаменту приміщення.

Після розмітки, викопуємо траншею по периметру розміченого нами трикутника глибиною примітно 0.8-1 м. і шириною достатньою для зручного обварювання, приблизно 0.5-0.7 м. В цій траншеї будуть прокладатися горизонтальні заземлювачі.



Тепер з вершин трикутника будуть вбиватися вертикальні заземлювачі на глибину 2,5-3 м. Забивати в землю кутики довжиною 2,5-3 м. Для полегшення цієї роботи кутик на кінці загострюють, щоб він краще входив у землю.

Після того як підготовчі роботи виконані, вибрано місце, зроблена розмітка і викопані траншеї необхідних розмірів, приступаємо до безпосереднього монтажу контуру заземлення. В траншеї з вершин трикутника забиваємо кутики в землю, при цьому забиваємо їх не повністю, а так, щоб край куточка довжиною 20-25 см стирчав в траншеї.

Коли всі вертикальні заземлювачі будуть вбиті в землю, їх необхідно з’єднати між собою горизонтальними і вертикальними заземлювачами, створивши таким чином замкнутий контур.

Робиться це за допомогою звичайного зварювання, приварюємо до кутиків які стирчать сталеву полосу. Причому з’єднувати кутик і смугу необхідно саме зварюванням, ні в якому разі не застосовувати болтові з’єднання, так як з часом ці місця окислюються що призводить до втрати контакту і неефективності функціонування заземлюючого контуру в процесі експлуатації.
Після того як контур заземлення зібраний, необхідно з’єднати цей контур з електрощитом. Для цього, також користуючись зварюванням, приварюємо заземлюючий провідник, сталевий дріт діаметром 10 мм, до контуру заземлення і прокладаємо її в траншеї до електрощита. На кінці підведеної до електрощита дроту приварюють болтом М6 або М8 для кріплення проводу заземлення.

Якщо немає сталевого дроту можна в якості заземлюючого провідника використовувати таку ж сталеву смугу, як і для горизонтального заземлювача.

Смуга з точки зору ефективності підійде краще, ніж дріт, так як площа дотику її з землею буде більше, проте сталеву смугу складніше прокладати в місцях перегину траншеї, бо зігнути її важче ніж сталевий дріт.

Після проведення зварювальних робіт місця зварювання необхідно обробити від корозії антикорозійними складами (грунтівкою).

Переконавшись в тому що місця з’єднання зварюванням надійно обварені, можна засипати землею викопані траншеї.

Підключення в електрощиті при наявності контуру заземлення
Як правило, електроживлення здійснюється повітряними лініями з системою заземлення TN-C. У такій системі нейтраль (N) джерела живлення заземлена, а до будинку підходять фазний провід і суміщений нульовий захисний і робочий провід PEN.


Після того, як проведений монтаж власного контуру заземлення необхідно провести його підключення до електроустановок будинку. Зробити це можна переробивши систему TN-C на систему заземлення TN-C-S

Системи заземлень бувають таких типів TN-С, TN-S, TN-С-S.



Система заземлення TN-С Система заземлення TN-S



4. Робота з інструментом

При електромонтажі виконується електромонтаж спеціальними монтажними інструментами, до яких належать бокові кусачки, плоскогубці, круглогубці, пасатижі, викрутки, ножі із ізольованими ручками.

Назва

Зображення

Призначення










Гострогубці бокові





Для різання монтажних проводів

Щипці





Для зняття ізоляції з проводів

Плоскогубці (з тонкими губками)





Для утримування дрібних деталей під час виконання електромонтажних робіт

Плоскогубці (з середніми губками і різальними кромками)





Для утримування деталей середніх розмірів під час ви­конання електромонтажних робіт та різання м'якого дроту і проводів

Круглогубці





Для згинання кінців монтажних проводів

Пінцет





Для утримування дрібних деталей під час виконання електромонтажних робіт та паяння деталей

Викрутка плоска





Для монтажу механічних вузлів з гвинтовими з'єднан­нями

Ніж електромонтажний






Для зняття ізоляції, зачищення струмопровідних жил тощо

Обтискні кліщі



Для зняття ізоляції з проводів


4. З’єднання та окінцювання проводів і кабелів

4.1 Інструменти і пристрої для з'єднання і окінцювання жил проводів і кабелів

Інструменти МБ-1м, МБ-2 і М-1 призначені для зняття ізоляції з кінців проводів і жил кабелів. Інструмент МБ-1м модернізований на основі МБ-1, має поліпшену конструкцію з додатковими ножами для перекушування дротів і жил кабелів перетином 0,75; 1 і 1,5 мм2 і масою 0,25 кг. Довжина ділянки зняття ізоляції може бути від 5 до 30 мм. Інструмент виконаний у вигляді кліщів з двома ручками і робітниками губками 5 і І. В останніх розміщені нерухомий 1 і рухливий 2 ножі, а також рухливий притиск.



Інструмент МБ-2 використовують для зняття ізоляції з двожильних плоских проводів АППВС з одночасним поділом струмопровідних жил шляхом розрізання перемички. Перетин проводів 0,5-4 мм2, маса інструменту 0,6 кг. Інструменти М-1 застосовують для зняття ізоляції з проводів малих перетинів.

Прес-кліщі ПК-3 і ПК-4 призначені для з'єднання і окінцювання жил дротів та кабелів опресування.

Прес-кліщі ПК-3 складаються з двох рукояток , бугелі , штовхача , двох тяг і блокуючого пристрою, що включає гребінку , скобу з собачкою і пружиною , встановлених на рукоятці двох комплектів блок-пуансону 3 та блок -матриць. Максимальне робоче зусилля на пуансоні може бути 12,5 кН, на ручці - 200 Н,

хід пуансона становить 12 мм. Кліщі мають габаритні розміри 325х60х33 мм, масу 1,16 кг і служать для опресування алюмінієвих жив в гільзах ДАТ-4, ДАТ-5, ДАТ-6 і мідних жил перетином 4-6 мм2 в наконечниках Т і гільзах ГМ, а також для оконцеванія мідних жил перерізом 1,5 і 2,5 мм2 в кабельних кінцевих накінечниках П.

Кліщі ПК-4 призначені для опресування вручну кабельних наконечників і з'єднувальних гільз перетином 16-35 мм2 на дротах і кабелях з алюмінієвими жилами.



Кліщі ПК-3 і ПК-4 забезпечені блокуючим пристроєм, який не дозволяє розкривати їх під час опресування і знімати наконечник або гільзу до його закінчення на необхідну глибину. Повернення важелів у початкове відкрите положення відбувається після спрацьовування блокуючого пристрою.

Ручний механічний прес РМП-7м і ручний гідравлічний прес РГП- 7м призначені для опресування кабельних накінечників на жилах дротів та кабелів перетином 16-240 мм2 з однозубим вдавливанием і перетином 16-95 мм2 з двозуб натиском.

Прес РМП-7м має форму кліщів і складається з корпусу і двох важелів із зубчастим сектором, відкидний скоби для встановлення матриць , рейки для установки пуансона, рухомий і нерухомою ручок. При опресування рухом ручки вгору і вниз трос намотується на барабани , при цьому важелі зближуються до моменту зіткнення заплічок пуансона з матрицею і вдавлюють пуансон в трубчасту частину накінечника, утворюючи зуби. Ручний прес РМП-7м виконує ті ж операції, що й прес РГП-7м. Для зменшення зусиль на ньому важелі стискаються за допомогою сталевого троса, намотаного на барабан правого важеля. Опресування здійснюється хитанням рукоятки до зіткнення заплечика пуансона з матрицею.



Ручний гідравлічний прес РГП-7м складається з корпусу, насоса з клапанами, поршня з пуансоном, резервуара для масла , вилки з матрицею і важеля насоса. При гойданні важеля насоса під дією тиску масла, переміщаєтьс поршень з пуансоном і відбувається опресування.



4.2 Зєднання кабелів



Ручне зєднання кабелів та проводів робится за допомого пласкогубців у вигляді скруток яких є дуже багато варіацій.



Самим поширини і самим простим є паралельне зєднання. Берется два провідники ставлячи їх паралельно і за допомогою пласкогубців закручуємо їх у скрутку за годинниковою стрілкою, також за можливості спаюємо післячого обовязково ізолюємо.



5. Ознайомлення із монтажними схемами

Щоб виконати електрообладнання приводів, користуються в основному електричними схемами. Однак в залежності від характеру електричної установки (різні приводи, лінії) на додаток до електричних схем іноді складають схеми інших видів, наприклад кінематичні. Якщо вони служать для кращого розуміння електричної схеми, то допускається схеми обох видів зображати на одному кресленні.

Схеми поділяють на сім типів: структурні, функціональні, принципові, з'єднань (монтажні), підключений (схеми зовнішніх з'єднань), загальні і розташування.

Принципові схеми в практиці діляться на два типи. Один з них відображає первинні (силові) сеті.і, як правило, виконується в однолінійному зображенні.

Залежно від призначення схеми на кресленні зображують:

а) тільки ланцюга мережі живлення;

б) тільки ланцюга розподільної мережі ;

в) для невеликих об'єктів на принциповій схемі суміщають зображення ланцюгів живильної і розподільної мереж.

Інший тип принципових схем відображає управління приводом, лінією, захист, блокування, сигналізацію. До введення ЕСКД такі схеми називалися елементними або розгорнутими. Принципові схеми цього типу виконують кожну на окремому кресленні або деякі з них показують на одному кресленні, якщо це допомагає прочитати схему і незначно збільшує розміри креслення. Наприклад, на одному кресленні поєднують схеми управління і загальної автоматики або захисту, вимірювання та управління і т. П. Повна принципова схема містить ті елементи і електричні зв'язки між ними, які дають повне уявлення про принцип роботи електроустановки, що дозволяє прочитати її схему.

На відміну від повної принципової схеми  виконують принципові схеми окремих виробів. Принципова схема вироби, як правило, є частиною повної принципової схеми, так званої копіюванням з неї. Наприклад, схема принципова блоку управління зображує лише ті елементи, які встановлюються

в блоці управління. З цієї схеми, природно, не можна отримати уявлення про роботу електроустановки в цілому, і в цьому сенсі принципові схеми виробів


прочитання не піддаються. Однак з принципової схеми вироби абсолютно ясно, що встановлено в виробі і які з'єднання необхідно виконати в його межах.

Схеми з'єднань (монтажні) призначені для виконання по ним електричних зв'язків в межах комплектних пристроїв, електроконструкцій, т. Е. З'єднань апаратів між собою, апаратів зі складальними рейками і т. П. До схемами з'єднань відносяться також схеми, за якими виконують з'єднання в межах певної електроустановки, т. е. з'єднують її частини. Прикладом такої схеми може служити схема з'єднань електроприводу засувки.

Схеми підключення служать для з'єднань електроустаткування між собою проводами, кабелями, а іноді і шинами. При цьому передбачається, що це електричне обладнання територіально «розкидано». Схему підключень виконують, наприклад, для з'єднань між різними комплектними пристроями, для з'єднань між комплектними пристроями з окремими електроприймачами і апаратами, для з'єднань окремо розташованих апаратів між собою.

До схем підключень відносять також з'єднання між різними монтажними блоками, що входять до складу одного комплектного пристрою, наприклад з'єднання в межах щита управління, що перевищує по довжині розмір 4 м.



6. Монтаж повітряних ліній

Електо енергія до сільсьскогосподарських приміщень підведена за допомогою повітряних ліній.

Основними конструктивними елементами повітряних ліній є: а) проводи, призначені для передавання і розподілу електричної енергії; б) опори, які потрібні для підтримування проводів і тросів на певній відстані від поверхні землі, води або інженерних споруд; в) ізолятори, що забезпечують ізоляцію проводів від опор; г) арматура, яка потрібна для закріплення проводів на ізоляторах, а ізоляторів — на опорі; д) грозозахисні троси, призначені для захисту проводів від розрядів блискавки. Захисні троси монтують на верхній частині опори, над фазними проводами ліній 110 кВ і вище. В електричних мережах напругою 35 кВ і менше захисні троси не використовуються.

Смуга, яка безпосередньо прилягає до лінії електропередачі, називається трасою лінії.

Горизонтальна відстань між сусідніми опорами називається довжиною проміжного прольоту, або просто прольотом. Крім проміжного прольоту, у повітряних лініях розрізняють ще анкерні прольоти — відстань між двома анкерними опорами.

Відстань між горизонталлю, що проходить через точки кріплення проводів на опорах, і найнижчою точкою провода в прольоті називається стрілою провисання, а відстань від найнижчої точки провода до поверхні землі, води або споруди — габаритом лінії.

Особливості конструктивних елементів повітряних ліній — довжина проміжного і анкерного прольотів, тип опор, габарити і марка провода та грозозахисних тросів — визначаються напругою і потужністю лінії електропередачі, кліматичними умовами, рельєфом і заселеністю місцевості, по якій проходить повітряна лінія, наявністю споруд на трасі лінії електропередачі.

Усі конструктивні елементи повітряних ліній повинні протидіяти впливу зовнішніх факторів, головні з яких такі: 1) механічні сили, що створюються вагою елементів самої повітряної лінії, вагою льоду, яким покриваються проводи, троси і опори в ожеледь, тиском вітру на них, а також тяжінням по проводу чи тросу; 2) коливання температури навколишнього середовища протягом доби і сезону; 3) дія хімічних елементів і сполук, які є в навколишньому середовищі; сюди відносять також хімічну і електрохімічну дію вологи.

Найпростішу конструкцію мають повітряні лінії напругою до 1000 В, призначені для приєднання споживачів до трансформаторних пунктів.
підвищенням напруги конструкція повітряних ліній ускладнюється.

Повітряні лінії напругою 35 кВ використовують як живильні з трансформацією на 10(6) кВ. Останнім часом застосовують глибокий ввід напруги 35 кВ до споживача, тобто безпосередню трансформацію і напруги з 35 кВ на 380 В.






1 Проектування і монтаж кабельних ліній повинні виконуватися на основі техніко-економічних розрахунків з урахуванням розвитку мережі, відповідальності і призначенню лінії, характеру траси, способу прокладання, конструкцій кабелів і т.п.

2 При виборі траси кабельної лінії слід по можливості уникати ділянок з ґрунтами, агресивними по відношенню до металевих оболонок кабелів.

3 Над підземними кабельними лініями, відповідно до діючих правил охорони електричних мереж, повинні встановлюватися охоронні зони у розмірі майданчика над кабелями для кабельних ліній наприклад вище 1 кВ по 1 м з кожної сторони від крайніх кабелів; наприклад для кабельних ліній до 1 кВ по 1 м з кожної сторони від крайніх кабелів; а при проходженні кабельних ліній в містах під тротуарами - на 0,6 м у бік будівель, споруд і на 1 м у бік проїжджої частини вулиці. Для підводних кабельних ліній наприклад до і вище 1 кВ відповідно до вказаних правил повинна бути встановлена охоронна зона, яка визначена паралельними прямими на відстані 100 м від крайніх кабелів.

Охоронні зони кабельних ліній використовуються з дотриманням вимог правил охорони електричних мереж.

3 Траса кабельної лінії повинна вибиратися з урахуванням якнайменшої витрати кабелю, забезпечення його збереження при механічних діях, забезпечення захисту від корозії, вібрації, перегріву і від пошкоджень сусідніх кабелів електричною дугою (при виникненні КЗ на одному з кабелів). При розміщенні кабелів слід уникати перехрещень їх між собою, з трубопроводами і ін. При виборі траси кабельної маслонаповненої лінії низького тиску береться до уваги рельєф місцевості для найраціональнішого розміщення і використовування на лінії підживлюючих баків.

4 Кабельні лінії повинні виконуватися так, щоб в процесі монтажу і експлуатації було виключене виникнення в них небезпечних механічних напружень і пошкоджень, для того кабелі повинні бути укладені із запасом по довжині, достатнім для компенсації можливих зсувів ґрунту і температурних деформацій як самих кабелів так і конструкцій, по яких вони прокладені

5 Кабельні споруди і конструкції, по яких прокладаються кабелі, повинні виконуватися з матеріалів, що не згоряють. Забороняється виконання в кабельних спорудах будь-яких тимчасових прибудов, зберігання в них матеріалів і устаткування. Тимчасові кабелі повинні прокладатися з дотриманням всіх вимог, які пред'являються до кабельних прокладок.

6 Відкрита прокладка кабельних ліній повинна виконуватись з урахуванням безпосередньої дії сонячного випромінювання, а також тепло випромінювань від різного роду джерел тепла. При прокладці кабелів на географічній широті більшій як 65° захисту від сонячного випромінювання не потрібно.

7 Радіуси внутрішньої кривої вигину кабелів повинні мати кратності не менш вказаних в стандартах або технічних умовах на відповідні марки кабелів.

8 Радіуси внутрішньої кривої вигину жил кабелів, при виконанні кабельних закладень, повинні мати по відношенню до приведеного діаметру жил кратності не менш вказаних в стандартах або технічних умовах на відповідні марки кабелів.

9 Кожна кабельна лінія повинна мати свій номер або найменування. Якщо кабельна лінія складається з декількох паралельних кабелів, то кожна з них повинна мати один і той номер з додаванням букв А, Б, В і т.д. Відкрито прокладені кабелі, а також всі кабельні муфти повинні бути забезпечені бірками з позначенням на них для кабелів і кінцевих муфт марки, напруги, перетини, номери або найменування лінії; на бірках сполучних муфт — номери муфти і дати монтажу. Бирки повинні бути стійкими до дії навколишнього середовища. На кабелях, прокладених у кабельних спорудах, бірки повинні розташовуватися по довжині не рідше ніж через кожні 50 м.

10 На трасі кабельної лінії, прокладеної в незабудованій місцевості, повинні бути встановлені пізнавальні знаки.

Силові кабелі складаються з наступних основних елементів, струмопровідних жил, ізоляції, оболонок і захисних покривів. Крім основних елементів в конструкцію кабелю можуть входити жили захисного заземлення і заповнювачі.

Силові кабелі розрізняють: по виду металу матеріалу струмопровідних жил — кабелі з алюмінієвими і мідними жилами; по роду матеріалів, якими ізолюються струмопровідні жили, — кабелі з паперовою, з пластмасовою і гумовою ізоляцією; по роду захисту ізоляції жил кабелів від впливу зовнішнього середовища — кабелі в металевій, пластмасовій і гумовій оболонці; за способом захисту від механічних пошкоджень — броньовані і неброньовані; по кількості жил—одно -, двох -, трьох -, чотирьох - і п'ятижильні.


7. Монтаж електропроводок

Перж ніж приступити до мотажу електропроводки потрібно ознайомитись із рядом особливостей сільськогосподарських приміщень.

Сільськогосподарські приміщення відрізняються рядом специфічних особливостей:

- наявністю підвищеної небезпеки відносно ураження людей і

тварин електричним струмом;

- підвищеною пожежною небезпекою;

- мають особливий склад внутрішнього середовища (аміак,

сірководень, пил).

Електропроводка повинна відповідати умовам навколишнього середовища, призначенню і цінності споруд, їхній конструкції й архітектурним особливостям, а також потужності навантаження.

При виборі виду електропроводки і способу прокладки проводів і кабелів повинні враховуватися вимоги електробезпечності і пожежної безпеки.

При наявності одночасно двох або більш умов, що характеризують навколишнє середовище, електропроводка повинна відповідати всім цим умовам.

Оболонки й ізоляція проводів і кабелів, застосовуваних в електропроводках, повинні відповідати засобу прокладки й умовам навколишнього середовища. Ізоляція, крім того, повинна відповідати номінальній напрузі мережі.

Нульові робочі провідники повинні мати ізоляцію, рівноцінну ізоляції фазних провідників.

Проводи та кабелі повинні застосовуватись тільки в тих областях, котрі наведені у стандартах і технічних умовах на кабелі та проводи.

Електро проводка може прокладатись двома видама: відкрита, закрита.

В свою чергу відкрита може бути: на роликах і клицях, на ізоляторах, безпосередньо по поверхні стін, стель та інших несучих конструкціях, на тросах.

Закрита: в неметалевих трубах, під штукатуркою, замоноличуванням у будівельні конструкції при їх виготовленні, в металевих гнучких рукавах, в стальних трубах і глухих стальних коробах, в неметалевих трубах і неметалевих глухих коробах із важкозаймистих матеріалів в ізоляційних трубах з металевою оболонкою.

Монтаж електропроводок розділяють на дві стадії:

На першій стадії виконуються підготовчі роботи:

- розмітка місць установки світильників, вимикачів,
штепсельних розеток групових щитків та ін.;

- розмітка місць прокладки проводів по стінах і стелях,

проходів через стіни, підлогу і стелі, місць установки роликів і відгалуженних коробок;

- пробивання гнізд для кріпильних деталей і пробивання проходів; установка ізолюючих опор або прокладка труб.

Під час монтажу схованих електропроводок до складу підготовчих робіт входить огляд борозен і каналів під електропроводку, ніш під установку щитків, перевірка їхньої відповідності проекту, розмітка місць установки струмоприймачів, установка відгалужувальних коробок і коробок під вимикачі і штепсельні розетки, прокладка і кріплення проводів на стінах і стелях. Ці роботи виконуються одночасно з будівельними, що дозволяє своєчасно виявляти й усувати можливі неполадки.

На другій стадії виконуються основні роботи після повного

закінчення будівельних і оздоблювальних робіт.

8. Монтаж освітлювальних і опромінювальних установок
8.1 Освітлювальні установки

Електричні джерела світла, за способом генерації ними оптичного випромінювання, поділяються на температурні та люмінесцентні. До першої групи належать лампи розжарювання (теплове випромінювання), до другої—газорозрядні лампи (випромінювання завдяки електричному розряду в газах, парах або їх сумішах).

Є два види освітлення: робоче, чергове аварійне

Загальне освітлення у виробничих приміщеннях може бути рівномірним з рівномірною освітленістю по всьому приміщенню без урахування розташування устаткування і робочих місць

Комбіноване освітлення - коли до загального освітлення приміщення або простору додається місцеве, таке, що створює підвищену освітленість безпосередньо на робочих місцях.

Місцеве освітлення може бути виконане стаціонарним або переносним. Переносне освітлення застосовують для робіт по огляду і ремонту устаткування, а також для виконання будівельно-монтажних робіт.

Для освітлення невиробничих приміщень застосовують загальне рівномірне освітлення.

Основними параметрами джерел світла є: номінальна потужність; світлова віддача; номінальний світловий потік та і його зниження через певний проміжок часу; напруга мережі живлення; напруга на лампі; пускові та робочі струми; середній або номінальний строк служби.

  1   2

скачати

© Усі права захищені
написати до нас