Ім'я файлу: Міопія ока.docx
Розширення: docx
Розмір: 15кб.
Дата: 25.05.2021
скачати


1. Міопія ока.

Короткозорість або міопія дефект зору, коли людина чітко бачить лише близько розташовані предмети, результат підвищеної заломлювальної сили оптичних середовищ ока (кришталика, рогівки) або надто великої довжини осі (при нормальній заломлювальній силі) очного яблука.

Короткозорість поділяється на вроджену та набуту. Набута— збільшення кривизни кришталика. Вроджена— зображення виникає не на сітківці, а перед нею. При короткозорості промені від віддаленого предмета, що входять в очі паралельно, збираються не на сітківці ока, що потрібно для нормального зору, а перед нею.

Короткозорість можна виправити за допомогою окулярів з лінзами, що розсіюють або спеціальних контактних лінз. До загальнозміцнюючої терапії входять вітаміни, тканинна терапія, раціональний режим праці та відпочинку. Етіологія і патогенез короткозорості ще до кінця не з'ясовані. Тому зараз варто говорити лише про чинники міопізації.

«Робочий» чинник від середини минулого століття вважають найголовнішим у патогенезі короткозорості. Ланками механізму міопізації визнавали напруження акомодації та конвергенції.

Склеральний чинник — це ослаблення опірних властивостей склеральної капсули ока, яка набуває схильності до розтягнення під дією нормального внутрішньоочного тиску.

Гідродинамічний чинник проявляється вірогідним підвищенням тиску в оці, де міопія прогресує, порівняно з очима, в яких міопія та еметропія стабільніші. Внутрішньоочний тиск не досягає рівня, властивого глаукомі, не перевищує верхньої межі норми.

Спадковий чинник проявляється передаванням із покоління в покоління біологічних ознак, властивих міопії (велика оптична сила рогівки, чимала передньо-задня вісь, а також аномальні властивості, що призводять до розтягнення ока).

Найнебезпечніші ускладнення короткозорості — на дні ока. Поява біляво-сiрoго півмісяця - міопічного конуса - зі скроневого боку диска зорового нерва не спричинює функціонального порушення. Проте далі внаслідок розвитку короткозорості може настати хоріоретинальна дистрофія навколо диска - задня стафілома, що схильна до поширення на ділянку жовтої плями і внаслідок цього знижується гострота центрального зору.

2.Гострий ірідоцикліт, діагностика, лікування.

Іридоцикліт, передній увеїт – запалення райдужної оболонки і війчастого тіла.

Гострий – біль, почервоніння ока, світлобоязнь, помірне погіршення зору, сльозотеча, біль при пальпації.

Хронічний – рецидиви захворювання, скарги характерні для гострого захворювання, виражені або відсутні.

Негранульоматозний увеїт – ніжні преципітати, гранульоматозний – великі преципітати, вузлики Кеппе – скупчення клітин на краях зіниці, вузлики Бусакка - скупчення клітин на передній поверхні райдужки; міоз, каламуть в передній частині склистого тіла, задні синехії, низький, рідше – підвищений внутрішньоочний тиск, перикорнеальна ін’єкція, при важкому перебігу – гіпопіон, при хронічному – кістоподібний набряк макули, інколи спостерігається катаракта. Задній увеїт – розмитість зору і плаваючі мушки перед очима, біль та світлобоязнь; набряк диску, крововиливи в сітківку та ексудати, вітрит, муфти на судинах.
Лікування

Місцево: мідріатики, краплі – антибактеріальні, кортикостероїдів, неспецифічних протизапальних засобів. Субкон’юнктивально (парабульбарно) – антибіотики, кортикостероїди, нестероїдні засоби, противірусні.

Системна терапія: специфічна терапія основного захворювання, кортикостероїди, десенсибілізуючі, осмотерапія, діуретики, нестероїдні засоби, розсмоктуючі засоби, фізіотерапевтичне лікування.

При підвищенні тиску внаслідок целюлярного блоку трабекулярної системи – місцево кортикостероїди кожних 1-6 годин. При підвищенні тиску внаслідок синехій – мідріатики, осмотерапія, діакарб, гліцерин, лазерна периферична іридектомія, хірургічна іридектомія, трабекулектомія.

Неоваскулярна глаукома - мідріатики, осмотерапія, діакарб, гліцерин, гоніофотокоагуляція новоутворених судин кута передньої камери, фільтруючі операції, субсклеральна цикловітректомія

На сліпих очах – YAG-лазерна циклофотокоагуляція, циклокріотерапія, ретробульбарне введення алкоголю або енуклеація.

При задньому увеїті – лікування як і при передньому увеїті.
3.Тромбоз ЦВС, діагностика, лікування.

Тромбоз вен сітківки ока розвивається через закупорку кровоносної судини кров’яним згустком.

Через це в капілярах підвищується кров’яний тиск, що сприяє крововиливу в сітчасту оболонку і значного набряку. Якщо не займатися лікуванням тромбозу, неминуче розвиток глаукоми — хвороби, яка призводить до втрати зору.

Головна причина виникнення хвороби — тромбоз центральної вени сітківки, нижньої гілки або верхнескроневої гілки ЦВС (центральної вени сітківки).

Тромбоз виникає з наступних причин:

Атеросклероз артерій. Він часто призводить до того, що у хворого розвивається тромбоз центральної артерії сітківки. Таке порушення неминуче призводить до оклюзії вен.

Артеріальна гіпертензія.

Цукровий діабет

Грип.

Зараження крові.

Поширення інфекцій з ротової порожнини і пазух носа.

Стійке підвищення тиску крові всередині ока (виникає в результаті глаукоми і деяких інших захворювань.

Набряклість зорового нерва.

Пухлини.


Для цієї патології характерно те, що її прояви стають помітними тільки на стадії, коли процеси руйнування сітківки досягають певного рівня.

Спочатку хворі не скаржаться на погіршення зору, хоча це найголовніший симптом хвороби. Іноді хворі відзначають спотворення видимості предметів, деякий затуманення зору. Але якщо область макули не залучена в патологічний процес, пацієнтів не турбують і ці ознаки.

Процес поступового погіршення зору може тривати дуже довго — від декількох місяців до декількох років. Однак і на протязі цього тривалого часу зір у людини може залишатися відносно високим.

Небезпека патології в тому, що людина не приділяє уваги небезпечним ознаками зниження зору. Адже часто неповний тромбоз може не турбувати людину і не проявлятися помітними порушеннями зорової функції.

Діагностика

Огляд дна ока проводиться, як правило, з використанням лінзи Гольдмана. Додатково проводяться:

Іноді буває цілком достатньо провести офтальмоскопію очного дна. Для більш точного визначення ступеня ураження ока застосовується ангіографія. Особливо уважно слід продіагностувати передні ділянки очей.

Лікування

1.Препарати, що знижують кров’яний тиск. Ніфедипін, внутрішньовенно вводиться Дибазол, внутрішньом’язово — Лазикс. Останній препарат не тільки знижує артеріальний тиск, але і зменшує набряк, що при тромбозі дуже важливо. Тимолол (знижує внутрішньоочний тиск)

2.Для відновлення нормального кровотоку в ураженій судині призначають фибринолітики. Протягом одного-двох тижнів під око вводиться ін’єкційно плазміноген.

3. Ацетилсаліцилова кислота або Плавікс.

4.Для зменшення набряків і запалення призначаються гормональні препарати (у вигляді ін’єкцій і таблеток). Дексон

5.Призначаються і ангіопротектори, такі як Дицинон.

6.З спазмолітиків переважно застосовують Но-шпу, папаверин.

7.Вітаміни групи В.



скачати

© Усі права захищені
написати до нас