1. Людина як об’єкт пізнання

1. Людина як об’єкт пізнання
Сама людина пов'язана з навколишнім світом системою різноманітних відносин і
зв'язків. Диференціація наукових дисциплін, що вивчають людину — це відповідь наукового знання на різноманіття зв'язків людини з цим світом, тобто природою,
суспільством, технікою, культурою тощо. В системі цих зв'язків людина вивчається як природний індивід з притаманною йому програмою розвитку, і як особистість, і як основна продуктивна сила суспільства — суб'єкт праці, пізнання і спілкування. Разом з тим, на думку Б. Г. Ананьєва, людина постає ще й як індивідуальність.
За Ананьєвим, якщо ми хочемо зрозуміти людину і її поведінку як цілісне утворення, ми повинні вивчити її як індивіда, і як суб'єкта, і як особистість, і, нарешті, як
індивідуальність. Цінність такого багаторівневого психологічного вивчення особистості
полягає в тому, що вона дозволяє розкрити діалектику загального, особливого і
одиничного в психологічному складі особистості.
Ананьєв писав: “Індивідом народжуються, особистістю стають, а індивідуальність відстоюють”. (оказалось шо це реал Асмолов був на самом деле, а не Ананьєв…)
Індивід – це кожна людина як одинична природна істота, тобто одиничний представник виду Homo Sapiens.
Особистість — це сукупність усіх соціальних ролей людини, її суспільних відносин,
моралі, громадянського обов’язку і так далі. Формується на протязі усього життя.
Людина як носій свідомості, суб'єкт діяльності, виробляє матеріальні і духовні цінності.
Індивідуальність – це найвужче за змістом поняття. Воно містить в собі лише ті
індивідні та особистісні якості людини, таке їх поєднання, яке відрізняє дану людину від
інших. Тобто це неповторне поєднання в людині її рис з усіх трьох названих вище підструктур психіки. Людина як індивід, особистість і суб'єкт діяльності може бути віднесена до певних класів, груп і типів. Але як індивідуальність вона існує в однині і
неповторна в історії людства. Зрозуміти індивідуальність можна лише об'єднавши всі
факти і дані про людину в усіх аспектах її буття. З цієї точки зору індивідуальність — це функціональна характеристика людини, що проявляє себе на всіх рівнях її структурної
організації — індивіда, особистості, суб'єкта діяльності.
За Ананьєвим психологія — це наука про людину, де психіка постає як інтеграція філогенезу (історичний розвиток), онтогенезу (індивідуальний розвиток), соціалізації та
історії людства.
Отже, людина – це різнопланове явище. Її дослідження повинно мати цілісний характер. Саме тому однією з основних методологічних концепцій, що застосовують для вивчення людини, є концепція системного підходу. Вона відображає системність світоустрою. Відповідно до цієї концепції будь-яка система існує тому, що існує
системоутворювальний чинник. У системі наук, що вивчають людину, таким фактором є сама людина, і вивчати її необхідно у всьому розмаїтті явищ і зв’язків із зовнішнім світом. Лише за таких умов можливо отримати цілісне уявлення про людину і закономірності її соціального і біологічного розвитку.