План
План 1
1. Контроль за функціонуванням СУОП в бібліотечних установах. 2
2. Техніка роботи зі спеціальною літературою 12
Список використаної літератури 19
1. Контроль за функціонуванням СУОП в бібліотечних установах.
В Україні вже давно постала потреба у проведенні наукового дослідження, присвяченого пошуку шляхів удосконалення системи управління охороною праці в бібліотечних установах щодо збереження бібліотечних фондів, поліпшення санітарно-технічних та гігієнічних заходів, ліквідації того, що не сприяє покращенню умов праці, веде до зниження рівня технологічної дисципліни, спричиняє виникнення гострих професійних захворювань.
Надмірна економія електроенергії, тепла, води в бібліотечних установах негативно впливає на роботу систем вентиляції та кондиціювання, тим самим погіршуються умови праці їхніх співробітників.
Нині в бібліотеках України не використовуються такі шкідливі препарати, як аміак та формальдегід для знешкодження плісені, грибків, внаслідок чого зникли місця із шкідливими умовами праці.
Однак питання охорони праці в бібліотеках не були повністю зняті з порядку денного, оскільки робочі проблеми ще існують. Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) від 21.05.2007 р. № 246 "Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій", "місця з підвищеною небезпекою" — це робота на висоті та робота з безпечної експлуатації електрообладнання до 1000 В [13]. У Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського кожен сімнадцятий: електромонтери, сантехніки, столяри, маляри, електромонтери систем вентиляції та кондиціювання, працює саме в таких умовах.
Крім того, ще допускаються запилення та загазованість повітря у робочій зоні, перевищення нормативів трудомісткості та напруженості праці, а тому службам охорони праці в бібліотеках України необхідно постійно контролювати здійснення заходів, спрямованих на усунення причин професійних захворювань бібліотечних працівників, покращення матеріально-технічної бази, оновлення устаткування та засобів вимірювання для лабораторного контролю, забезпечення певних підрозділів безпечними хімічними реактивами, лабораторним посудом тощо [11].
Варто наголосити й на тому, що проблеми покращення умов охорони праці співробітників бібліотечних установ як передумови компетентного збереження бібліотечних фондів не можуть обмежуватись суто виробничими аспектами. Навіть за наявності відповідної матеріальної бази, гідного рівня соціальних забезпечень та оптимізації технологічних процесів неможливо гарантувати безпеку співробітників та фондів, за які вони відповідають. У цьому випадку, на наше глибоке переконання, постає питання щодо актуальності розроблення певних правил, у відповідності до яких мусять діяти всі, хто так чи інакше причетний до забезпечення компетентного виконання вимог та норм охорони праці в бібліотечних установах, тобто потрібен законодавчий фундамент щодо регулювання цього питання. Більше того, удосконалення та доопрацювання законодавчої бази покликане ще більше сприяти покращенню системи управління охороною праці, підвищенню відповідальності посадових осіб, які забезпечують виконання норм та законів з охорони праці на відповідному рівні. Удосконалення чинного законодавства з охорони праці в бібліотечних установах обумовлено кількома причинами. По-перше, стан охорони праці має стійкі тенденції до погіршання через недостатність державного фінансування. По-друге, восьмирічна практика застосування Закону України "Про охорону праці" визначила потреби і напрями його удосконалення [5]. По-третє, потребує змін законодавство з охорони праці після прийняття у 1999 р. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та його впровадження з 2001 р. [4].
Проблематика охорони праці в бібліотечних установах не розглядалась у наукових дослідженнях, хоча окремі питання висвітлювались у працях І. Панченка, О. Кобилянської, Є. Котова [11, 12, 14]. З огляду на те, що людина та її здоров'я — найбільша цінність Української держави, а та, в свою чергу, затрачає значні кошти, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як в навколишньому середовищі, так і безпосередньо на її робочому місці, треба відзначити, що система управління охороною праці (СУОП) виконує головне завдання щодо поліпшення умов праці, спрямованих на охорону здоров'я і працездатності людини у процесі її трудової діяльності.
СУОП — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо реалізації завдань і функцій управління для створення безпечних умов праці шляхом послідовного визначення мети та об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання нормативно-методичної документації. Головна мета управління охороною праці — створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і професійним захворюванням [2]. У спрощеному вигляді СУОП представляє собою сукупність суб'єкта та об'єкта управління, що пов'язані між собою каналами передавання інформації. Суб'єктом управління в СУОП у бібліотеці загалом є роботодавець (директор), а в структурних підрозділах та службах — їхні керівники.
Організаційно-методичну роботу з управління охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їхньою своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці установи, що підпорядкована безпосередньо директору бібліотеки. Суб'єкт управління аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах бібліотечної установи та приймає рішення, спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними. Об'єктом управління в СУОП є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства зі створення безпечних і здорових умов праці на робочих місцях та в установі загалом.
Охорона праці базується на законодавчих, директивних та нормативно-технічних документах: прийняті рішення та здійснювані заходи мають не суперечити чинному законодавству, державним нормативним актам з охорони праці, стандартам безпеки праці, правилам та нормам охорони праці [6].
До основних функцій управління охороною праці належать:
• прогнозування і планування робіт, їхнє фінансування;
• організація та координація робіт;
• аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;
• контроль за функціонуванням СУОП;
• стимулювання роботи щодо вдосконалення охорони праці.
Головними завданнями управління охороною праці у бібліотечних установах є:
• навчання співробітників безпечним методам праці та пропаганда у структурних підрозділах питань щодо охорони праці;
• підтримання безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
• забезпечення оптимальних режимів праці у бібліотеці, як і в будь-якій іншій установі;
• організація лікувально-профілактичного обслуговування;
• професійний добір працівників окремих професій;
• удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.
Планування роботи з охорони праці. Функція планування, в основі якої лежить прогностичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці, а саме планування поділяється на перспективне, поточне та оперативне. Перспективне вміщує найбільш важливі, трудомісткі та довгострокові за терміном виконання заходи з охорони праці, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів установи, у нашому випадку книгозбірні. Можливість виконання заходів перспективного плану потрібно підтвердити обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат із зазначенням джерел фінансування [12]. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розроблення комплексного плану щодо покращення стану охорони праці в установі.
Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі "Охорона праці" колективного договору, укладеного між трудовим колективом і адміністрацією бібліотеки [7], а оперативне планування роботи з охорони праці — за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і в установі загалом. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків визначаються безпосередньо у наказі директора бібліотеки, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів як додатку до наказу.
Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, які беруть участь у процесі управління, а також прийнятті та реалізації управлінських рішень [14].
Дієве управління та контроль за виконанням заходів щодо забезпечення належного стану в бібліотеці та її структурному підрозділі можна здійснювати тільки у разі наявності повної, своєчасної та вірогідної інформації з цього питання. Її одержання, виявлення можливих відхилень від норм безпеки, а також перевірка виконання планів та управлінських рішень можливі лише на підставі регулярного та об'єктивного контролю, що є найвідповідальнішою та най- трудомісткішою функцією процесу управління [15]. До основних форм контролю за станом охорони праці належать: оперативний, який проводиться службою охорони праці бібліотеки; адміністративно-громадський триступеневий контроль; відомчий контроль вищих органів. Необхідно зазначити, що, крім контролю, здійснюється нагляд за охороною праці з боку державних та профспілкових інспекцій.
Оперативний контроль керівниками відповідних служб і підрозділів бібліотечної установи проводиться згідно із затвердженими посадовими обов'язками. Служба охорони праці перевіряє виконання вимог безпеки праці в усіх відділах та службах підприємства. У справі створення здорових та безпечних умов праці значна роль відводиться громадському контролю, який здійснюється комісією з питань охорони праці підприємства та громадськими інспекторами.
Як відомо, все господарство України поділяється на виробничу і невиробничу сфери [16]. Бібліотеки, що входять до НАН України, а також ті, що відносяться до системи Міністерства культури України та низки інших відомчих підпорядкувань, належать до невиробничої сфери діяльності, тобто бюджетної.
На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка фонду оплати праці [5].
У бібліотеках нині — і про це вже йшлося — в основному відсутні шкідливі умови праці, і це поліпшує санітарно-гігієнічний стан і знижує рівень травматизму на виробництві, але на окремих дільницях проводяться роботи з підвищеною небезпекою.
Однією з найдієвіших та найефективніших форм контролю за роботою бібліотечних співробітників, представників допоміжних професій та працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, є адміністративно-громадський триступеневий контроль, що є формою сумісного контролю адміністрації, профкому та громадського інспектора бібліотеки за станом охорони праці та техніки безпеки. Необхідно розробити Положення про цей контроль та затвердити наказом директора, узгодивши з Держпромнаглядом [1; 2], утворити відповідну комісію та скласти графік здійснення контролю на рік. Положення про здійснення зазначеного контролю може уміщувати загальні пункти, заходи, які необхідно здійснити на його другому та третьому ступенях.
У загальних положеннях адміністративно-громадського триступеневого контролю потрібно визначити форми, методи його здійснення, обов'язки представників адміністрації, профкому та громадських інспекторів з виявлення недоліків і порушень правил техніки безпеки, санітарно-гігієнічних умов праці та вжиття заходів щодо їхнього усунення.
Роботодавець повинен створити належні умови праці і виробничого побуту співробітникам бібліотеки, забезпечити їх засобами колективного та індивідуального захисту та надати можливість для своєчасних, ефективних і результативних перевірок дотримання вимог контролю за станом охорони праці, а також вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень законодавчих та інших нормативних актів з безпеки і гігієни праці [10].
Потрібно також проінформувати колектив про відповідальність посадових осіб та працівників, винних у порушенні законодавства з охорони праці, а також форми морального та матеріального заохочення щодо покращення діяльності з охорони праці: стимулювання передбачає моральні та матеріальні заохочення, до яких належать премії, винагороди за виконану конкретну роботу, винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці. Джерелом стимулювання діяльності з охорони праці є матеріальні фонди охорони праці, які необхідно створювати в бібліотеках України [9].
На першому ступені контролю — завідувач відділу разом з громадським інспектором з охорони праці щоденно проводять перевірку стану: техніки, робочих місць на предмет освітленості та підходів до них, запасних виходів, справності електропроводки, з'єднувальних шнурів, штепсельних вилок, розеток, виробничої санітарії у відділі — та вживають заходів щодо усунення виявлених недоліків і порушень [8].
Наслідки перевірки записують до журналу за такою формою: дата проведення перевірки структурних підрозділів, відповідних інженерних служб; виявлені порушення з охорони праці та техніки безпеки, підпис перевіряючих та їхні посади; відповідальний за усунення порушень (прізвище, посада); термін усунення порушень; дата усунення та підпис особи, яка усунула порушення.
На другому ступені контролю — заступники директора бібліотеки спільно з громадськими інспекторами [3] двічі на місяць перевіряють стан охорони праці, техніки безпеки в підпорядкованих їм підрозділах, а саме: організацію та якість проведення контролю першого ступеня; додержання працівниками правил електробезпеки; стан робочих приміщень, обладнання, устаткування, інструментів, інвентарю тощо.
Результати перевірки записують у журналі першого ступеня контролю та визначають з усунення виявлених недоліків і порушень.
На третьому ступені контролю раз в квартал (з 10 по 15 число третього місяця) комісія в складі: головного інженера (голова комісії), керівника служби охорони праці та пожежної безпеки, голови комісії профкому з охорони праці, інших посадових працівників перевіряє стан охорони праці та техніки безпеки у структурних підрозділах бібліотеки: організацію та якість проведення контролю першого та другого ступенів; виконання наказів, розпоряджень керівників вищих установ, приписів органів нагляду, наказів директора бібліотеки, заходів колективного договору з питань охорони праці; своєчасність проведення з співробітниками бібліотеки інструктажів з охорони праці та техніки безпеки; виконання вимог електробезпеки; стан природного і штучного освітлення приміщень; санітарний стан робочих місць, проходів і території; стан приміщень, обладнання, засобів для роботи на висоті, підлоги тощо.
За результатами роботи комісії з оперативного контролю складається акт і розглядається на виробничій нараді під керівництвом директора. У разі необхідності видається наказ по бібліотеці, в якому зазначаються виявлені недоліки, затверджуються заходи з їхнього усунення та стимулювання діяльності з покращення стану охорони праці.
Результат позитивного досвіду щодо впровадження адміністративно-громадського триступеневого контролю в системі управління охороною праці можна проілюструвати на прикладі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (автор статті упродовж декількох років працював провідним інженером з охорони праці до створення у 2011 р. Служби охорони праці та пожежної безпеки). По-перше — це відсутність травматизму та різке зменшення професійних захворювань бібліотечних співробітників, які спричинили б втрату працездатності, тим самим знижено витрати на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У деяких структурних підрозділах та бібліотечних службах покращили матеріально-технічну базу. По-друге — це досвід роботи із впровадження адміністративно-громадського триступеневого контролю в системі управління охороною праці, що є формою сумісної перевірки адміністрацією, профкомом та громадським інспектором бібліотеки стану охорони праці та техніки безпеки в установі. Провідний інженер з охорони праці систематично перевіряв хід здійснення триступеневого контролю за станом охорони праці та техніки безпеки й чіткого дотримання графіка перевірок комісії. Наприкінці року за результатами роботи комісії з оперативного контролю складався акт і розглядався на нараді під керівництвом генерального директора. У разі необхідності видавався наказ по бібліотеці, в якому зазначалися виявлені недоліки, затверджувалися заходи щодо їхнього усунення та стимулювання діяльності з охорони праці. По-третє — для триступеневого контролю за станом охорони праці та техніки безпеки у структурних підрозділах НБУВ важливе значення має якість проведення інструктажів з охорони праці: вступних, первинних, повторних, цільових та позапланових. Таким чином, всі ці заходи триступеневого контролю щодо покращення стану охорони праці дали змогу створити безпечні та здорові умови праці співробітників на робочих місцях та в бібліотеці загалом. Стан техніки безпеки й охорони праці, як показує аналіз, здійснений у вітчизняних бібліотеках, залежить від ставлення до цієї проблеми першого керівника, в чому переконуємось і на прикладі провідної книгозбірні — Національної імені В. І. Вернадського. Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що процес здійснення адміністративно-громадського триступеневого контролю в системі управління охороною праці в бібліотечних установах України є найефективнішим щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя і здоров'я у процесі трудової діяльності.
2. Техніка роботи зі спеціальною літературою
Уміння працювати з літературою - це означає швидко розбиратися в її структурі, правильно оцінювати і фіксувати в зручній формі все, що здається цікавим і потрібним, для виконання наукового дослідження.
Вважається, що вивчення літератури з обраної теми слід починати із загальних робіт, щоб мати уявлення щодо основних питань, близьких до теми дослідження, а потім вести пошук нових видань спеціальної літератури.
При чому на першому етапі слід охопити якомога більше джерел, а потім поступово «відсіювати» зайві видання. Однак продуктивнішою є методика, за якою від самого початку роботи свідомо обмежується коло джерел, а вивчення починається саме з тих, що мають безпосереднє відношення до теми наукового дослідження. Як показує досвід, надмірне коло джерел інформації на довгий час гальмує вирішення конкретної наукової проблеми.
Особливо важлива власна організація роботи, яка повинна відповідати головній ідеї наукової організації праці - максимальний ефект при мінімальний витраті часу. Це означає, що в будь-якій праці необхідно відпрацювати такі методи, які б дозволили виконати то й же обсяг робіт за більш короткий відрізок часу. Навчитись раціональному використанню свого бюджету часу однаково важливо і студенту і науковому досліднику.
Рекомендаційно можна зорієнтуватись на наступне: перед початком роботи потрібно зосередити увагу на предметі вивчення. Для цього пропонується відволікатись від усіх поточних турбот і переключитись на зміст і мету виконуваної роботи. Зосередженню уваги сприяє наведення порядку на своєму робочому місці.
Після цього потрібно зразу ж дати увазі інтенсивне навантаження, звичка до довгого розкачування на початку роботи є шкідливою.
В процесі заняття рекомендується рішуче відкидати всі побічні думки та асоціації, думати лише про роботу. При цьому поступово створюються сприятливі умови для зосередження уваги.
Інтенсивно працююча людина не реагує на сторонні подразники.
В педагогічній психології, педагогіці та методиці розроблені численні конкретно-наукові рекомендації, спрямовані на покращення організації розумової праці. В методичному плані мова йде перш за все про організацію сприйняття, опрацювання і засвоєння знань.
Процес засвоєння знань починається з їх сприйняття (читання, слухання, безпосереднього спостереження фактів).
Спочатку уточнюється мета роботи. Читати або слухати «просто так», безцільно - означає марно витрачати час.
На початку роботи потрібно попередньо ознайомитись з відібраними джерелами. Методика читання наукової літератури дещо інша ніж художньої. Є «швидке» і «повільне» читання: побіжний огляд змісту книги або ретельне опрацювання. Побіжний перегляд змісту дає можливість ознайомитись з книгою в загальних рисах, коли досліднику стає зрозуміло, що в цій книзі міститься потрібна інформація і її потрібно ретельно опрацювати, або отримати лише загальну уяву. Тобто побіжний перегляд - це по суті «пошукове читання».
Текст має бути не лише прочитаним, а й опрацьованим з олівцем в руках, з певними нотатками. Якщо є власний примірник, або ксерокопія журналу, книги, можна робити позначки на полях.
Прискорити цілеспрямований відбір і вивчення літератури допоможе чітка орієнтація дослідника на тему проблеми та основні її питання (розділи і підрозділи). Звичайно ж, читання - це стимуляція ідей. Уважне ознайомлення з будь-яким текстом повинне викликати певні думки, гіпотези, які відповідають власному погляду на речі.
Етапи вивчення наукових джерел інформації можна поділити на:
- загальне ознайомлення з вирішенням наукової проблеми;
- побіжний перегляд відібраної літератури і систематизація її відповідно до змісту роботи і черговості вивчення, опрацювання;
- читання за послідовністю розміщення матеріалу;
- вибіркове читання окремих частин;
- виписування потрібного матеріалу для формування тексту науково-дослідної роботи;
- критичне оцінювання записаного, редагування і чистовий запис як фрагменту тексту наукової роботи (статті, монографії, курсової (дипломної) роботи, дисертації тощо).
Можлива дещо інша методика опрацювання літературних джерел. Аркуш паперу ділять пополам вертикальною рискою. З лівої сторони записують зміст прочитаного, а з правої - свої зауваження з виділенням особливо значущих визначень, формулювань. Слід указувати не лише бібліографічний опис джерел, а й шифри предметних рубрик, які відповідають розділу наукової роботи, не випадково завжди говориться про необхідність читання «з олівцем в руках». Ведення записів при читанні літератури є обов'язковим, воно сприяє кращому засвоєнню прочитаного. Головне - зафіксувати уявлення про дане джерело інформації і по можливості передбачити майбутню потребу в даних, які містяться в книзі і в межах розумного взяти із неї все, що може знадобитися в подальшій роботі.
Існують практичні прийоми, які спрямовані на те, щоб записи в процесі читання відбирали найменше часу і щоб потім ними можна було легко скористатися. Якщо книга особиста, то записи можна робити прямо на полях, маючи при цьому свою систему умовних позначок.
Зазвичай застосовують три групи знаків:
- знаки схвалення окремих висловів в текст (підкреслення, знаки оклику);
- знаки нерозуміння, заперечення - хвилясте підкреслення, запитальні знаки, слова: для чого? як? звідки це? або посилання на іншу сторінку тексту?
- знаки доповнення - для фіксування додаткової інформації, пропозицій читача (пунктирна лінія, записи типу: «див. також»).
Якщо ж книга чужа чи бібліотечна безумовно робити в ній якісь позначки є ознакою відсутності культури. Тут потрібно використовувати записи в робочих зошитах, а краще на окремих аркушах, чи картках.
Зазвичай виписують лише найбільш суттєве для даної книги чи статті і те, що викликає певну професійну цікавість та особистий інтерес. Щоб уникнути повторень, записи треба проводити після ознайомлюючого «швидкого» читання.
При швидкому читанні книги можна робити паперові заставки в тих місцях, які здаються на перший погляд особливо цікавими.
Записи по ходу читання повинні бути зручними для використання і кваліфікованими. Вдумайтесь з цього приводу у висловлювання І.Павлова: «Навчіться робити чорнову роботу в науці. Вивчайте, співставляйте, накопичуйте факти. Яким би досконалим не було крило птаха, воно ніколи не змогло б підняти його вверх без опору на повітря. Факти - це повітря вченого. Без них ви не зможете злетіти. Без них ваші «теорії» пусті потуги».
В роботі з джерелами, накопиченні фактів з метою економії часу, потрібно прагнути до лаконізму, використовуючи різного виду скорочення. Система скорочення записів може бути індивідуальною, продуманою завчасно, виходячи з загальноприйнятих правил. Це може бути лише початок слова (аудиторія - ауд.), викидання середньої частини (видавництво - в-во, менеджмент - мен-т), введення косої риски у скороченні словосполучень (с/ ариф - середнє арифметичне) та ін. Досвід свідчить, що при цьому темп записів може бути значно вищим - 40-70 слів за хвилину.
Велику економію часу дає також застосування умовних знаків - символів, < > більше, менше, = дорівнює, S - стандарт.
Розташування записів допомагає уясненню логічних зв'язків між окремими поняттями, їх ієрархію, виділення заголовків, ключових слів, розчленування тексту, підкреслювання, нумерація, різні кольори тощо.
Великі переваги має картотечна форма запису, коли кожен запис робиться на окремій картці з міцного паперу або картону. Кожна така картка використовується для записів з одного питання, розглядається, як одиниця, що має своє місце в науковій роботі. Картки легко можна систематизувати в будь-якому порядку, робити вставки в тексті рукопису.
Практичною рекомендацією є ведення записів лише на одній стороні аркушу. При цьому прискорюється пошук і систематизація, дає можливість робити будь-які вставки в тексті використовувати записи при підготовці доповідей, наукових статей, тощо.
Коли робити записи? Однозначної відповіді тут дати не можна, але краще робити записи при повторному читанні літератури.
В процесі опрацювання джерел слід відбирати лише наукові факти.
Науковий факт - це елемент, який лежить в основі наукового пізнання, відображає об'єктивні властивості процесів та явищ: новизну, точність та об'єктивність і достовірність. Слід відбирати найавторитетніші джерела, що містять останні дані, точно вказувати, звідки взято матеріал.
Особливою формою фактичного матеріалу є цитати - це дослівний уривок твору, чийсь вислів, що органічно вписуються в текст наукової роботи як підтвердження чи заперечення певної думки. Тут потрібна особлива старанність, бо будь-яка недбалість у виписках даних повертається втратою додаткового часу на уточнення думки автора. Часто буває так, що окремі думки передаються своїми словами без дослівного виписування цитат.
Виходячи з їх змісту, автор здійснює аналіз і синтез, будує систему обґрунтованих доказів.
Цитати використовуються і для підтвердження окремих суджень, які висловлює дослідник. При цитуванні джерел слід дотримуватись правил:
- текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;
- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручення думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
- кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело, ставиться порядковий номер за переліком літературних джерел з виділенням у квадратних дужках;
- при непрямому цитуванні (переказі думки), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, конкретним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;
- цитати мають органічно «вписуватись» в контекст наукової роботи.
Досить складною роботою при виконанні наукового дослідження є огляд літератури з проблем. Щоб уникнути примітивності і помилок в аналізі літератури слід уважно систематизувати погляди вчених в такому порядку:
- сутність даного явища, процесу (позиція декількох авторів збігається в такому то аспекті);
- що становить зміст даного процесу чи явища (його компоненти, ланцюги, стадії, етапи розвитку);
- погляди вчених з приводу шляхів вирішення даної проблеми на практиці (хто і що пропонує);
- які труднощі, виявлені в попередніх дослідженнях, трапляються в практиці;
- які чинники, умови ефективного розвитку процесу чи явища в даній галузі виділені вченими.
Огляд джерел дає змогу визначити новий напрям наукового дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми.
Огляд літературних джерел дає можливість виявити професійну компетентність дослідника, його особистий внесок в розробку теми порівняно з уже відомими дослідженнями. Вивчення літератури здійснюється не для запозичення матеріалу, а для обдумування знайденої інформації і вироблення власної концепції, що може стати самостійною публікацією автора.
В кінці кожної роботи після висновків подається список використаних джерел.
Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів:
- у порядку назви посилань у тексті (найзручніший);
- в алфавітному порядку перших літер прізвищ авторів або назв;
- у хронологічному порядку.
Список використаної літератури
1. Буракова С. О. Збірник документів інженера з охорони праці: довідник / Буракова С. О., Багаєв В. В.; Поділ. держ. аграрно- технічна академія. — 3-тє. вид., виправл. та доповн. — Кам'я- нець-Подільський: Абетка, 2002. — 107 с.
2. Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці: (реєстр ДНАОП, НАОП, НПАОП): станом на 01.01.2006 р. — Х.: Форт, 2006. — 149 с.
3. ДСТУ 2293—99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять. — На заміну ДСТУ 2293—93. — Введ. 2000.01.01. — Офіц. вид. — К.: Держстандарт України, 1999. — ІІІ, 19 с.
4. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/- main.cgi?page=1&nreg=1105-14. — Назва з екрана. — Дата перегляду: 11 квітня 2011 г. — 1 с.
5. Про охорону праці: Закон України = Об охране труда: Закон Украины / уклад. В. Кузнецов. — Х.: Фактор, 2008. — 18 с.
6. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України. — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid =1085.165.31&nobreak=1. — Назва з екрана. — Дата перегляду: 11 квітня 2011 г. — 1 с.
7. Про колективні договори і угоди: Закон України // Відомості Верховної Ради України. —1993. — № 36. — Ст. 361.
8. Про пожежну безпеку: Закон України. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3745-124. — Назва з екрана. — Дата перегляду: 11 квітня 2011 г. — 1 с.
9. Кодекс законів про працю України. Офіційний текст за станом на 1 січня 1996 р. // Право України. — 1996. — № 2/3. — С. 5—27.
10. Конституція України: (з офіційним тлумаченням Конституційного суду України) / відп. ред. С. Б. Чехович. — К.: Ліра, 2006. — 96 с.
11. Кобилянський О. В. Практичні аспекти професійної підготовки фахівців з безпеки життєдіяльності / О. В. Кобилянський. — Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку. — 2009 — № 3. — С. 34—48.
12. Котов Є. В. Механізм формування та реалізації державного управління охороною праці: дис.... канд. екон. наук / Котов Євген Валерійович. — Донецьк, 2002. — 200 арк.
13. Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій: Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 21 трав. 2007 р. № 246. — Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi ?nreg=z0846-0. — Назва з екрана. — Дата перегляду: 11 квітня 2011 г. — 1 с.
14. Панченко І. В. Соціально-економічне управління умовами та охороною праці: автореф. дис.... канд. екон. наук / Панченко Ігор Володимирович; Донец. нац. ун-т. — Донецьк, 2006. — 19 с.
15. Проблеми охорони праці в Україні: зб. наук. пр. / Національний НДІ охорони праці (ННДІОП); відп.ред. К. Н. Ткачук. — К.:[б. в.], 1998. — 150 с.
16. Українська конференція з охорони праці: зб. матеріалів. — К., 1996. — 441 с.