Ім'я файлу: реферат 2.docx
Розширення: docx
Розмір: 97кб.
Дата: 19.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Міністерство освіти і науки.docx

Зміст


Вступ 3

1. Інформаційні ресурси 4

2. Інформаційні системи 5

3. Інформаційна безпека 11

4. Кібербезпека та захист інформації 14

Висновок 18

Список використаної літератури 20



Вступ


В сучасних умовах формування інформаційного суспільства спостерігається розвиток інформаційних відносин, які сприяють забезпеченню прав громадян на інформацію та реалізації їх інформаційних потреб. При цьому виникає загроза зловживання певною інформацією та заподіяння шкоди інформаційним правам і інтересам особистості. Інтеграція України в європейський простір та реформування в сферах економіки, промисловості та оборони викликало необхідність створення принципово нового підходу до інформаційної та кібернетичної безпеки.

 Інформаційна безпека є станом захищеності інформаційного середовища суспільства. Вона є складовою загальної проблеми інформаційного забезпечення людини, суспільства та держави. 

 Інформаційна безпека забезпечує конституційні права та свободи громадян на збирання, зберігання та поширення інформації, сприяє недопущенню несанкціонованого втручання до особистого життя, захищеність від негативного впливу інформації на людину, сприяє побудові та розвитку інформаційного суспільства та інтеграції нашої країни у світовій інформаційний простір.

 У рішенні проблем інформаційної безпеки важливу роль відіграють властивості інформації, які визначають стан її безпеки:

  • конфіденційність, яка вказує на необхідність введення обмежень на коло суб'єктів, які мають доступ до неї;

  • цілісність, яка полягає в її існуванні в незмінному вигляді в певний проміжок часу;

  • доступність – властивість інформації бути наданою своєчасно і безперешкодно всім суб’єктам, які мають для цього певні повноваження. 


1. Інформаційні ресурси


Наприкінці XX ст. уперше в історії людства основним предметом праці в суспільному виробництві промислово розвинутих країн стає інформація. Виникли тенденції неухильного перекачування трудових ресурсів зі сфери матеріального виробництва в інформаційну сферу. Національні інформаційні ресурси — це нова економічна категорія. Інформація стає таким самим ресурсом, як матеріал та енергія, тому важливі питання: "Хто ним володіє? Хто в ньому зацікавлений? Наскільки він доступний? Чи можливе його комерційне використання?".

Ресурс — це запас, джерело чого-небудь. Розглядаючи народне господарство країни, будь-яку галузь, підприємство, тобто організацію будь-якого масштабу, можна відокремити матеріальні, природні, трудові, фінансові, енергетичні ресурси. Ці поняття є економічними категоріями.

Інформаційний ресурс — це особливий вид ресурсу, що ґрунтується на ідеях і знаннях, нагромаджених у результаті науково-технічної діяльності людей і поданий у формі, придатній для збирання, реалізації та відтворення.

Інформаційний ресурс має низку характерних особливостей. Зокрема, на відміну від інших (матеріальних) ресурсів, він практично невичерпний. З розвитком суспільства і зростанням обсягу використовуваних знань цей ресурс не зменшується, а навпаки, зростає. Застосування нового інформаційного ресурсу замість застарілого потенційно може спричинити дії радикального характеру, багаторазово підвищити продуктивність праці, поліпшити використання інших ресурсів тощо. Як і будь-яким ресурсом, інформаційними ресурсами можна управляти. Хоча ще не розроблено методологію кількісної та якісної оцінки інформаційних ресурсів, а також прогнозування потреби в них, однак на рівні організації можна і треба вивчати інформаційні потреби, планувати й управляти інформаційними ресурсами.Управління інформаційними ресурсами означає:

  • оцінювання інформаційних потреб на кожному рівні та в межах кожної функції управління;

  • вивчення документообігу організації, його раціоналізацію, стандартизацію типів і форм документів, типізацію інформації і даних;

  • подолання проблеми несумісності типів даних;

  • створення системи управління даними тощо.

  • З поняттям "інформаційний ресурс" тісно пов'язане поняття "інформаційна технологія" (технологія обробки інформації).

Поняття інформаційної технології виникло в останнє десятиріччя XX ст. у процесі становлення інформатики. Особливість інформаційних технологій в тому, що в них і предметом, і продуктом праці є інформація, а засобами праці — засоби обчислювальної техніки та зв'язку. Інформаційна технологія як наука про виробництво інформації виникла тому, що інформація стала реальним виробничим ресурсом поряд з іншими матеріальними ресурсами.

Інформаційна технологія — це система методів і способів збирання, передачі, накопичення, опрацювання, зберігання, подання й використання інформації (далі — IT). Інформаційні технології реалізуються в автоматизованому і традиційному (паперовому) вигляді. Автоматизована інформаційна технологія передбачає існування комплексу відповідних технічних засобів, що забезпечують реалізацію інформаційного процесу, і системи управління цим комплексом технічних засобів.

2. Інформаційні системи


При самому загальному підході інформаційну систему (ІС) можна визначити як сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів (абонентів). Методологічною основою ІС є системний підхід, відповідно до якого будь-яка система - це сукупність взаємопов'язаних об'єктів для досягнення загальної мети. Поведінка системи має ряд властивостей:

  • цілісність - поведінка окремих об'єктів розглядається з позиції структури всієї системи;

  • забезпечення стійкості функціонування системи;

  • адаптивність до змін зовнішнього середовища;

  • здатність до навчання шляхом зміни структури системи відповідно до зміни мети системи.

Автоматизована ІС - сукупність інформації, різних методів і моделей, апаратних, програмних, організаційних, технологічних засобів і відповідних фахівців. Отже, інформаційна система - це організаційно впорядкована сукупність фахівців, інформаційних ресурсів та інформаційних технологій, зокрема з використанням засобів обчислювальної техніки і зв'язку, що реалізовують такі інформаційні процеси, як отримання вхідних даних; обробка цих даних і/або зміна власного внутрішнього стану (внутрішніх зв'язків/відносин), видача результату або зміна свого зовнішнього стану (зовнішніх зв'язків/відносин).

У більшості випадків для створення власної інформаційної системи неможливо обійтися без використання баз даних. Важливою особливістю СУБД є забезпечення виконання запитів до бази даних. Ще однією важливою особливістю більшості сучасних СУБД є забезпечення режиму мультидоступу. На сьогодні розвинену архітектуру зазвичай відносять до однієї з двох категорій: інформаційно-обчислювального потужного сервера з підключеними до нього терміналами або локальної розподіленої інформаційно-обчислювальної мережі серверів і клієнтських робочих станцій, що забезпечує спільне використання ресурсів. ІС можуть значно різнитися за типами об'єктів управління в економічних системах, характером та обсягом задач, які вони розв'язують, та низкою інших ознак, тому їх класифікують за:

  • територіальною ознакою, або сферою діяльності - державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ;

  • призначенням - інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керуючі, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні ІС;

  • ступенем централізації обробки інформації - централізовані ІС, децентралізовані ІС, розподілені інформаційні системи;

  • ступенем інтеграції функцій - багаторівневі з інтеграцією за рівнями управління (підприємство - об'єднання, об'єднання - галузь тощо), багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування тощо;

  • видом обробки інформації - фактографічні, документальні, документально-фактографічні, мультимедійні, текстові тощо;

  • оперативністю обробки інформації - системи реального часу, оперативної обробки транзакцій, пакетної обробки;

  • видами діяльності - система автоматизованого проектування, автоматизовані ІС, автоматизовані системи управління технологічними процесами, корпоративні ІС.

ІС включає вхідну інформацію (дані, інструкції) та вихідну інформацію (звіти, розрахунки) і функціонує в інформаційному середовищі. За допомогою засобів обробки інформації вхідна інформація перетворюється на вихідну, і потім надсилається користувачу або іншій ІС. ІС може включати механізм зворотного зв'язку (рис. 1).



Рисунок 1- Структурна схема інформаційної системи

Засоби розробки та впровадження автоматизованих інформаційних систем включають технічне, програмне, інформаційне, організаційно-методичне, математичне, лінгвістичне, правове, технологічне забезпечення, що допомагають у їх створенні та експлуатації.

Базові види забезпечення ІС:

- технічне - сукупність технічних засобів збору, передачі, введення, обробки, подання і виводу інформації; обладнання - комп'ютери і периферійні пристрої, носії інформації - дисководи (гнучкі дискети), вінчестери (жорсткі диски); пристрої читання лазерних дисків (CD-ROM), стримери й інші спеціальні пристрої, монітор, клавіатура, засоби організаційної техніки та допоміжного обладнання, мережа тощо;

- програмне - сукупність програм загальносистемних (операційні системи), інструментальних (редактори, електронні таблиці), прикладних (спеціалізовані програмні застосування);

- інформаційне - методи і засоби перетворення зовнішнього подання даних в машинні, опис інформації під час обробки, передачі інформації з машинного формату подання в зовнішній через машинне (база даних, база знань, сховище даних, СУБД, файли тощо) та немашинне забезпечення (методики, що описують принципи роботи в ІС, системи класифікації та кодування, системи стандартизації документів тощо);

- організаційно-методичне - сукупність організаційно-методичних засобів, що описують або реалізовують технологію проектування, функціонування і розвитку ІС для окремих її компонент і видів забезпечень, які охоплюють методи і засоби опису, формування, застосування певних організаційно-методичних процедур. Це організація роботи системи, що забезпечує управління підсистемами як єдиним цілим;

- лінгвістичне - сукупність мов програмування, що працюють в ІС, мови управління і маніпулювання даними, мовні засоби пошукових систем, мовні засоби проектування ІС, діалогові мови;

- математичне - сукупність засобів і методів, що дозволяють будувати математичні моделі задач управління та алгоритм їх рішення;

- правове - сукупність норм, що представлені в нормативних документах, які встановлюють правовий статус ІС.



Рисунок 2- Використання технологій відповідно до подання інформації.

Використання технологій відповідно до подання інформації серед яких є модулі бухгалтерії, фінансів, виробництва, управління, маркетингу тощо.

САПР - це система, яка надає можливість створити проект об'єкта у режимі реального часу, представляючи його на екрані комп'ютера, з подальшою можливістю його зберігання, маніпулювання і модернізації в електронному вигляді. Можливість доступу до конструкторської БД дає змогу конструктору швидко і легко модифікувати стару версію відповідно до нових вимог. Автоматизоване виробництво охоплює ІКТ, які полегшують планування, технологічні операції та управління технологічними процесами. Такі технології охоплюють автоматизоване планування, цифрове управління, програмування роботів, MRP II, планування необхідних потужностей, цехове управління.

Кожна ІС має унікальні характеристики і може бути класифікована як окремий об'єкт. Координація між різними типами ІС знаходиться в динаміці та постійному розвитку. У багатьох випадках ІС інтегруються у вигляді гібридних ІС, в яких циркулюють різні інформаційні потоки. Застосування ІС можна розглядати з різних підходів, а саме: характеру діяльності, яку вони підтримують і функціональної області, де їх використовують.

Успішне використання ІС вимагає розуміння ключових тенденцій розвитку бізнесу підприємства, при цьому вони мають забезпечуватися в основному:

а) облікові функції - це не тільки доходи, витрати матеріалів і ведення банківських виписок, а й формування всіх первинних документів, необхідних для автоматичного створення будь-яких звітів;

б) аналітично-звітні можливості - передусім це можливість швидкого і коректного створення нових і зміна наявних звітів за допомогою певних операцій;

в) можливості для роботи зі звітами - швидке виконання звітів при великих обсягах даних, можливість одержувати в одному звіті всі необхідні дані за всіма підрозділами підприємства (склад, бухгалтерія, фінанси, виробництво, збут), групувати дані в будь-яких розрізах, деталізувати дані до будь-якого рівня;

г) можливість об'єднання даних філіалів, підрозділів, дочірніх компаній або магазинів, обробки документів і звітів за кількома своїми компаніями, поділ і консолідація даних на рівні однієї/кількох/всіх компаній корпорації або інших'об'єктів обліку;

д) можливості логічної, динамічної, статистичної та аналітичної обробки первинних даних, на основі якої має здійснюватися планування і прогнозування з використанням системи підтримки прийняття рішення;

е) надійність і безпечність ІС - втрата даних не може виникати за жодних обставин. Захист інформації - обмеження доступу до інформації будь-якими засобами має бути жорстко обмежене. Ресурсомісткість обладнання має бути таким, що підприємству не обов'язково нарощувати потужність устаткування при збільшенні даних або збільшенні кількості робочих місць.
Автоматизована інформаційна технологія (далі — АІТ) — це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збирання, передавання, обробки, зберігання та доведення до користувача інформації в організаційно-управлінських системах з використанням вибраного комплексу технічних засобів. Тобто це системно організована для виконання завдань управління сукупність методів і засобів збирання, реєстрації, передачі, накопичення, пошуку, опрацювання і захисту інформації на базі застосування розвинутого програмного забезпечення, засобів обчислювальної техніки і зв'язку, а також способів, за допомогою яких інформація пропонується клієнтам. Мета будь-якої інформаційної технології — отримати потрібну інформацію необхідної якості на заданому носії. При цьому є обмеження на вартість опрацювання даних, трудомісткість процесів використання інформаційного ресурсу, надійність і оперативність процесу опрацювання інформації, якість одержуваної інформації.

3. Інформаційна безпека

Інформаційна безпека – стан захищеності потреб особи, суспільства та держави в інформації незалежно від внутрішніх і зовнішніх загроз. Щодо національних інтересів інформаційна безпека означає такий стан захищеності інформаційних ресурсів особи, суспільства й держави, який забезпечує реалізацію та прогресивний розвиток життєво важливих для них інтересів. Щодо можливих негативних впливів різних видів інформаційної безпеки – це захищеність інформації та підтримуючої інфраструктури від випадкових чи навмисних природних або штучних впливів, які можуть заподіяти шкоду їхнім власникам або користувачам. Інформаційна безпека також означає рівень захищеності інформаційного середовища суспільства, який забезпечує його формування, використання та розвиток в інтересах громадян, організацій, держави і нейтралізації негативних наслідків інформатизації суспільства.

 

Проблема інформаційної безпеки розглядається у трьох основних аспектах:

  • захист інформації,

  • контроль за національним інформаційним простором,

  • достатнє інформаційне забезпечення державних і недержавних органів, громадських, приватних організацій.

Захист інформації передбачає систему заходів, спрямованих на недопущення несанкціонованого доступу до інформації, несанкціонованої її модифікації, втрати, знищення, порушення цілісності тощо, а контроль за національним інформаційним простором – заходи щодо мінімізації збитків від здійснення як іноземними державами, так і внутрішніми організаціями підривних психологічних операцій. Рівень достатності інформаційного забезпечення державних органів та недержавних організацій і фірм визначають, виходячи з їхніх потреб в інформації для прийняття рішень у кожному конкретному випадку. Рівень захисту визначають для кожного певного виду інформації окремо.

Наслідки інформаційної безпеки:

  • трактування проблем, пов'язаних з інформаційною безпекою, для різних категорій суб'єктів можуть істотно відрізнятися,

  • інформаційна безпека не зводиться лише до захисту інформації.

Суб'єкт інформаційних відносин може постраждати (зазнати збитків) не тільки від несанкціонованого доступу, а й від пошкодження системи, що спричинило, приміром, перерву в обслуговуванні клієнтів. Для відкритих організацій (наприклад, навчальних закладів) захист інформації не стоїть за своїм значенням на першому місці.

Елементи інформаційної безпеки: доступність (можливість за визначений час отримати необхідну інформаційну послугу), цілісність (актуальність і несуперечливість інформації, її захищеність від руйнування і несанкціонованої зміни), конфіденційність (захист від несанкціонованого доступу). Одним із видів національної безпеки є інформаційна безпека України (серед інших видів такої безпеки – політична, економічна, військова, екологічна, міжнародна, соціальна, регіональна).

Інформаційна безпека України – передбачений Конституцією захист політичних, державних, громадських інтересів країни, загальнолюдських і національних цінностей. За ступенем секретності розрізняють інформацію:

  • особливої важливості (особливо важливу),

  • абсолютно секретну (суворо конфіденційну),

  • таємну (конфіденційну),

  • для службового користування (не для друку, розсилається за списком),

  • нетаємну (відкриту).

Принципи засекреченості інформації:

  • законність засекречування інформації (полягає у здійсненні її в межах чинних законів та інших підзаконних нормативних актів). Відхід від цього принципу може заподіяти значної шкоди інтересам захисту інформації особи, суспільства і держав, зокрема незаконне приховування від суспільства інформації, що не потребує засекречування, або витік важливої інформації,

  • обґрунтованість засекречування інформації (встановлення за допомогою експертної оцінки доцільності засекречування конкретних відомостей, вірогідних економічних або інших наслідків цього акту, виходячи з балансу життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держав).

Рівні формування режиму інформаційної безпеки України:

  • законодавчий (закони, нормативні акти, стандарти тощо),

  • адміністративний (для спільного характеру, що впроваджується керівництвом організації),

  • процедурний (конкретні заходи безпеки, що мають справу з людьми),

  • програмно-технічний (конкретні технічні заходи).

Мета інформаційної безпеки – режимно-секретне інформаційне забезпечення діяльності держави, галузі, підприємства, особистості.

4. Кібербезпека та захист інформації


Комп'ютерна безпека — це сукупність проблем у галузі телекомунікацій та інформатики, пов'язаних з оцінкою і контролюванням ризиків, що виникають при користуванні комп'ютерами та комп'ютерними мережами і розглядуваних з точки зору конфіденційності, цілісності і доступності. Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» дає таке визначення: «Кібербезпека — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави під час використання кіберпростору, за якої забезпечуються сталий розвиток інформаційного суспільства та цифрового комунікативного середовища, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних і потенційних загроз національній безпеці України у кіберпросторі». Створення безпечних комп'ютерних систем і додатків є метою діяльності мережевих інженерів і програмістів, а також предметом теоретичного дослідження як у галузі телекомунікацій та інформатики, так і економіки. У зв'язку із складністю і трудомісткістю більшості процесів і методів захисту цифрового обладнання, інформації та комп'ютерних систем від ненавмисного чи несанкціонованого доступу вразливості комп'ютерних систем становлять значну проблему для їхніх користувачів. Кібербезпека — це безпека ІТ систем (обладнання та програм). Кібербезпека є частиною інформаційної безпеки будь-якої організації.

Інформаційна безпека має велике значення для забезпечення життєво важливих інтересів будь-якої держави. Створення розвиненого і захищеного середовища є неодмінною умовою розвитку суспільства та держави, в основі якого мають бути найновіші автоматизовані технічні засоби.

Особливу загрозу становить безконтрольне завантаження програмного забезпечення, в якому можуть бути змінені установки, властивості, дані, алгоритми, введено "троянську" програму або вкорінено комп'ютерний вірус, що виконують деструктивні несанкціоновані дії. Наприклад, записування інформації на сторонній носій, незаконне передавання у канали зв'язку, несанкціоноване друкування документів, порушення їх цілісності, несанкціоноване копіювання важливої інформації, вагомість якої визначається та обмежується на дуже короткий або, навпаки, тривалий час.

Загрозливою є ситуація, коли порушник — санкціонований користувач інформаційної системи, який у зв'язку зі своїми функціональними обов'язками має доступ до однієї частини інформації, а користується іншою за межами своїх повноважень. З боку санкціонованого користувача є багато способів порушення роботи інформаційної системи й одержання, модифікування, поширювання або знищення інформації, що підлягає захисту. Для цього можна використовувати, насамперед, привілейовані команди введення-виведення, неконтрольованість санкціонованості або законності запиту і звернень до баз та банків даних, серверів тощо. Вільний доступ дає порушникові можливість звертатись до чужих файлів і баз даних та змінювати їх випадково або умисно.

Під час технічного обслуговування апаратури можуть бути виявлені залишки інформації на її носіях (поверхні твердих дисків, магнітні стрічки та інші носії). Стирання інформації звичайними методами (засобами операційних систем, спеціальних програмних утиліт) неефективне з погляду технічного захисту інформації. Порушник може поновити і прочитати її залишки, саме тому потрібні тільки спеціальні засоби стирання інформації, що підлягає захисту. Під час транспортування носіїв територією, яка не охороняється, виникає загроза перехоплення інформації, що підлягає захисту, і подальшого ознайомлення з нею сторонніх осіб.

Несанкціоноване підключення порушником приймальної апаратури та спеціальних датчиків до ланцюгів електроживлення та заземлення, інженерних комунікацій і каналів зв'язку в трактах передачі даних може спричинити модифікацію та порушення цілісності інформації в комп'ютерних мережах. Таким чином, порушники технічного захисту інформації можуть створювати такі потенційні загрози для безпеки інформації в інформаційних системах:

  • загрози конфіденційності (несанкціонованого одержання) інформації всіма потенційними і можливими каналами її витоку, особливо каналами побічних електромагнітних випромінювань і наведень, таємними каналами зв'язку в імпортному обладнанні та розвідувальними закладними пристроями;

  • загрози цілісності (несанкціонованої зміни) інформації;

  • загрози доступності інформації (несанкціонованого або випадкового обмеження) та ресурсів самої інформаційної системи;

  • загрози спостереженості роботи інформаційної системи (порушення процедур ідентифікації та аутентифікації, процедур контролю доступу і дій користувачів, повна або часткова втрата керованості інформаційної системи, загрози від несанкціонованих атак і вторгнень порушників технічного захисту інформації до програмних, телекомунікаційних та апаратних засобів інформаційної системи, загрози для передачі даних і маніпуляцій з протоколами обміну (контролю) та із загальносистемним програмним забезпеченням, реєстрація, вірогідний канал, розподіл обов'язків, цілісність комплексу засобів захисту, самотестування, аутентифікація під час обміну, аутентифікація відправника (невідмова від авторства), аутентифікація одержувача (невідмова від одержання) та ін.);

  • загрози проникнення комп'ютерних вірусів;

  • загрози радіочастотних засобів електромагнітного ураження високопрофесійних порушників.

Загрози порушників технічного захисту інформації можуть здійснюватись:

  • технічними каналами: акустичними, оптичними, хімічними тощо;




  • каналами спеціального впливу шляхом формування полів і сигналів для руйнування системи захисту або порушення цілісності інформації;




  • несанкціонованим доступом шляхом підключення до апаратури та ліній зв'язку, маскування під зареєстрованого користувача, подолання засобів захисту для використання інформації або нав'язування хибної інформації, застосування закладних пристроїв чи програм та вкорінення комп'ютерних вірусів.



Висновок


Інформаційний ресурс — це особливий вид ресурсу, що ґрунтується на ідеях і знаннях, нагромаджених у результаті науково-технічної діяльності людей і поданий у формі, придатній для збирання, реалізації та відтворення.

При самому загальному підході інформаційну систему (ІС) можна визначити як сукупність організаційних і технічних засобів для збирання, збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів (абонентів). Методологічною основою ІС є системний підхід, відповідно до якого будь-яка система - це сукупність взаємопов'язаних об'єктів для досягнення загальної мети.

Інформаційна безпека забезпечує конституційні права та свободи громадян на збирання, зберігання та поширення інформації, сприяє недопущенню несанкціонованого втручання до особистого життя, захищеність від негативного впливу інформації на людину, сприяє побудові та розвитку інформаційного суспільства та інтеграції нашої країни у світовій інформаційний простір.

У рішенні проблем інформаційної безпеки важливу роль відіграють властивості інформації, які визначають стан її безпеки:

  • конфіденційність, яка вказує на необхідність введення обмежень на коло суб'єктів, які мають доступ до неї;

  • цілісність, яка полягає в її існуванні в незмінному вигляді в певний проміжок часу;

  • доступність – властивість інформації бути наданою своєчасно і безперешкодно всім суб’єктам, які мають для цього певні повноваження.

Основним об’єктом захисту інформаційної безпеки є інформаційна система, яка реалізує автоматизований збір та обробку даних, і включає до себе інформаційні та матеріально-фінансові ресурси, а також людину, що має доступ до цих ресурсів. Загрози, що можуть негативно вплинути на ці об’єкти захисту – розголошення інформації, її витік або несанкціонований доступ .Отже, інформаційна безпека пов’язана з захистом прав людини та суспільства щодо інформаційних ресурсів.

Кібербезпека торкається питань захисту інформаційних ресурсів в кіберпросторі, який є результатом взаємодії людини, програмного забезпечення та мережі Інтернет.

Кібербезпека – це стан захищеності кіберпростору держави і окремих об’єктів її інфраструктури від ризику стороннього кібервпливу, своєчасне виявлення та запобігання різних зовнішніх втручань через інформаційні системи та мережі, а також загрози національним і особистим інтересам .

Список використаної літератури


1) Інформаційні ресурси сучасного суспільства [Електрнний ресурс]: edufuture.biz, URL: http://edufuture.biz/index.php?title=infres - Назва з екрану;

2) Поняття інформаційних ресурсів [Електрнний ресурс]: studfile.net, , URL: https://studfile.net/preview/5129956/page:16 – Назва з екрану;

3) Інформаційна безпека [Електрнний ресурс]: uk.wikipedia.org, URL: uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційна_безпека – Назва з екрану;

4) Кібербезпека чи інформаційна безпека? [Електрнний ресурс]: ko.com.ua, URL: ko.com.ua/kiberbezpeka_chi_informacijna_bezpeka_120068 – Назва з екрану;

5) Захист інформації [Електрнний ресурс]: jrnl.nau.edu.ua, URL: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/ZI - Назва з екрану.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас