ЗМІСТ
ВСТУП 2
1.Характеристика поняттям «пневмонія» та «коронавірусна інфекція COVID-19» 3
2. Різниця між бактеріальною та вірусною пневвмонією. 4
3. Методи лікування коронавірусної пневмонії. 6
4. Реабілітація після COVID-19. 7
Висновок 8
Список використаних джерел 9
ВСТУП
Питання діагностики позалікарняної пневмонії на тлі COVID-19 набувають особливої актуальністі у зв'язку з поширеністю цієї патології та можливим обтяженням патологічного процесу.
Пневмонія, асоційована з коронавірусною інфекцією (COVID-19 пневмонія), – особливий вид ураження легень, який більш точно відбиває термін «пневмоніт». Це передбачає залучення до патологічного процесу інтерстиціальної тканини легких, альвеолярних стінок та судин. Тобто запалення розвивається у всіх структурах легень, що беруть участь у газообміні, що перешкоджає нормальному насичення крові киснем.
Мета даної роботи: розглянути пневмонію на фоні нової короновірусної інфекції COVID-19.
Завдання роботи:
-дати характеристику поняттям «пневмонія» та «коронавірусна інфекція COVID-19»
-визначити різницю між бактеріальною та вірусною пневмонією
- охарактеризувати методи лікування коронавірусної пневмонії.
-реабілітація після COVID-19.
Характеристика поняттям «пневмонія» та «коронавірусна інфекція COVID-19»
Менше ніж рік тому (наприкінці 2019 року) усе людство планети стикнулося з надзвичайним викликом – з’явилось і поширюється світом нове захворювання, яке за назвою етіологічного чинника (SARS-CoV-2 (від англ. severe acute respiratory syndrome coronavirus-2) – «тяжкий гострий респіраторний синдром, спричинений коронавірусом-2») отримало назву «коронаві- русна хвороба» (англ. coronavirus disease (COVID-19)). На сьогодні цей вірус перетнув кордони майже всіх країн світу. Захворіли мільйони людей, тисячі з них померли [2]. На щастя, більшість інфікованих одужала [5].
Спостерігаючи за особливостями перебігу коронавірусної хвороби, лікарі звернули увагу на те, що клінічні симптоми в пацієнтів досить різняться, а найсуттєвішою проблемою при COVID-19 є формування ускладнень, розвиток яких призводить до передчасної смерті інфікованих.
У хворих різних регіонів світу найчастішим ускладненням коронавірусної хвороби визнане ураження легеневої тканини, яке сьогодні трактується як «негоспітальна пневмонія» . Термін «негоспітальна» застосовується у зв’язку з тим, що перші прояви патології з’яв- ляються саме в домашніх умовах, ще до того, як хворий потрапляє до стаціонару. Стосовно ж терміну «пневмонія», існують різні думки: одні автори схиляються саме до такого терміну, оскільки вважають, що ураження легень від- бувається внаслідок дії інфекційного агента – вірусу SARS-CoV-2 ,інші ж вважають, що ураження легеневої тканини на тлі COVID-19 можна трактувати як «пневмоніт», тобто патологію неінфекційного характеру
Втім, питання, пов’язані як з тлумаченням патологічних змін, так і з термінологією, на сьогодні ще обговорюються, а клінічні дані стрімко накопичуються.
Оскільки інформації про неінфекційні чин- ники, які могли б впливати на формування патологічних змін у легеневій тканині при COVID-19, поки що недостатньо, а етіологічний чинник розвитку коронавірусної хвороби, на тлі якої і розвивається пневмонія, усім добре відомий, у представленій статті нами використо- вується термін «негоспітальна пневмонія».
Якщо розглядати проблему саме з цієї точки зору, то слід зазначити, що негоспітальна пнев- монія (НП) залишається надзвичайно актуаль- ною проблемою світової медицини в цілому. Летальність при ній досить висока і майже не змінюється протягом останніх років [1].
Доведено існування більше ніж 100 видів збудників пневмонії [5], хоча лише декілька з них спричиняють більшість випадків. Най- частіше причиною НП є бактерії: пневмокок (у деяких регіонах – майже в 50% випадків), гемофільна паличка (майже в 20% випадків), внутрішньоклітинні збудники (хламідія, міко- плазма, легіонела) (близько 20% випадків), золотистий стафілокок (до 5% випадків), грам- негативні бактерії (до 5% випадків) [1, 5]. Приблизно в 15% хворих НП викликають різні віруси: вірус грипу, парагрипу, риносинци- тіальний вірус, коронавіруси, метапневмовіруси тощо [1]. Ще рідше (не більше ніж у 5% випадків) етіологічними чинниками НП можуть бути гриби (кандиди, пневмоциста) та най- простіші мікроорганізми [5].
2. Різниця між бактеріальною та вірусною пневвмонією.
Слід зазначити, що бактеріальні пневмонії за симптомами, анамнезом хвороби, особливостями перебігу, об’єктивними даними, результатами лабораторних та інструментальних методів до- сліджень у цілому відрізняються від аналогічних проявів вірусних пневмоній [5]. Так, для бактеріальних НП зазвичай характерними є гострий початок захворювання (часто – після переохолодження) з температурою тіла вище 38°С та продуктивним кашлем, перкуторно – притуплений або тупий звук, аускультативно – жорстке або ослаблене везикулярне дихання, дзвінкі дрібнопухирчасті хрипи, при ущільненні частки легені – бронхіальне дихання, крепітація; у периферичній крові практично завжди спо- стерігається лейкоцитоз (понад 10х109/л), палич- коядерний зсув (більше 10%) та підвищення ШОЕ [3], а рентгенологічно – інфільтрація легеневої тканини в межах частки легені або сегмента [4]. Для вірусної НП більш ха- рактерними є сухий кашель, швидке наростання задишки, виражена слабкість, головний біль та біль у м’язах [6]; в анамнезі – контакт з хворим на гостру респіраторну вірусну інфекцію (ГРВІ), аускультативні дані менш виразні, ніж при бактеріальній НП, і характеризуються зазви- чай розсіяними хрипами; лабораторно – нейтро- пенія, лімфопенія, а рентгенологічно – двобічні ретикулонодулярні ділянки непрозорості з або без вогнищевих ущільнень [5].
Слід наголосити, що залежно від конкретного збудника (чи то бактеріального, чи то вірусного) можуть спостерігатись і певні особливості клі- нічного перебігу [5]. Так, при бактеріальній НП, викликаній пневмококом і описаній ще Гіпо- кратом, мокротиння часто має «іржавий» колір, у хворого спостерігається лихоманка, біль у грудях або під лопаткою, перкуторно – тупий звук над часткою (або декількома частками) легені, аускультативно – крепітація, яка є проявом внутрішньоальвеолярної ексудації [3]; часто ускладненням такої пневмонії є ексудативний плеврит. Легіонельозна пневмонія, яка най- частіше виникає після перебування в конди- ціонованому приміщенні або купання в закритих водоймах, може супроводжуватись болем у животі, діареєю, маренням [2]. При пневмонії, спричиненій клебсієлою, спостерігається кро- в’янисте мокротиння, яке називають «смороди- новим желе»; така пневмонія часто розвивається у хворих з порушенням свідомості та/або аспі- рацією [5]. Для стафілококової пневмонії характерним є формування абсцесу легені (одна велика порожнина) або абсцедування (багато маленьких порожнин) [15]. Мікоплазмена пневмонія може супроводжуватись збільшенням лімфатичних вузлів шиї, болем у суглобах, інфікуванням тканин середнього вуха [2].
Щодо вірусних пневмоній, вони пов’язані з епідеміями або спалахами ГРВІ. У клінічній картині переважають ознаки інтоксикації: гіпер- термія, головний біль, ломота в тілі, нудота, блювота, а рентгенологічні зміни найчастіше характеризуються ураженням інтерстиціальної тканини легень. Типовими ознаками вірусної пневмонії на КТ зазвичай є двобічне ураження, що характеризується змінами вузликового характеру або невеликими ділянками ущільнення легеневої тканини переважно в задньобазальних сегментах [3, 4, ].
На жаль, незважаючи на існування найсу- часніших методів ідентифікації різних патогенів (як бактеріальних, так і вірусних), приблизно в половині випадків збудник НП не виявляється тому клініцисту часто доводиться орієнту- ватись на клінічні й анамнестичні дані, результати лабораторних методів дослідження, рентгенологічні ознаки. Питання ж діагностики НП на тлі COVID-19 набувають особливої актуаль- ності у зв’язку як з поширеністю цієї патології, так і з можливим обтяженням патологічного процесу та, на жаль, невтішними результатами.
3. Методи лікування коронавірусної пневмонії.
Підходи до лікування COVID-19 формувалися та змінювалися в міру появи інформації про перебіг інфекції, розуміння механізмів її розвитку та можливих наслідків на підставі аналізу великої кількості міжнародних публікацій та результатів досліджень, що накопичується клінічного досвіду. Через рік від початку пандемії в арсеналі застосовуваних лікарських засобів етіотропної терапії з доведеною ефективністю, як і раніше, немає.
При COVID-19 пневмонії важливе місце займають немедикаментозні методи - прон-позиція (положення лежачи на животі) як самостійний лікувальний захід, киснедотерапія, варіанти апаратної респіраторної підтримки. У всіх випадках коронавірусної інфекції необхідно стежити за обсягом рідини, що споживається.
Враховуючи механізми розвитку захворювання, до алгоритму фармакотерапії COVID-19 пневмоній включені противірусні препарати, лікарські засоби для профілактики тромбоутворення, гормональна протизапальна терапія, за наявності ознак приєднання бактеріальної інфекції – антибіотики
Незважаючи на алгоритмізацію терапевтичних підходів, що, безперечно, важливо в епідемічних умовах, обсяг фармакотерапії та вибір конкретних препаратів з кожної групи визначає лікар, і лише виходячи з конкретної клінічної ситуації та індивідуальних особливостей пацієнта.
У домашніх умовах можливе лікування легкої пневмонії у людини без факторів ризику, за наявності умов, що забезпечують ізоляцію та дотримання рекомендацій щодо лікування, а також лікарський (у тому числі дистанційний) контроль.
При коронавірусній інфекції від інгаляцій (парові інгаляції, небулайзерна терапія) як аерозольутворюючих процедур варто відмовитися. Винятки становлять дозуючі інгаляційні пристрої – аерозольні та порошкові, що використовуються для постійної базисної терапії та невідкладної допомоги при хронічних захворюваннях – бронхіальній астмі та хронічній обструктивній хворобі легень.
Небулайзерна терапія повинна застосовуватися лише за життєвими показаннями з дотриманням запобіжних заходів поширення інфекції через аерозоль (ізоляція пацієнта під час інгаляції, провітрювання після інгаляції, обробка поверхонь антисептиками).
4. Реабілітація після COVID-19.
Починати реабілітаційні заходи можна після усунення гострого запального процесу – нормалізації температури тіла, поліпшення або нормалізації лабораторних показників (потрібна оцінка лікаря!) та за відсутності ознак декомпенсації супутніх захворювань.
Реабілітаційні програми включають дихальну гімнастику, лікувальну фізкультуру, лікувальний масаж, збалансоване харчування, питний режим, фізіотерапевтичні процедури.
У випадках, коли після перенесеної важкої пневмонії в легенях зберігаються великі ділянки післязапальних змін, задишка, рівень насичення крові киснем (сатурація - SpO2) за даними пульсоксиметрії нижче 95% і потреба в кисневій підтримці, на реабілітацію може знадобитися кілька місяців.
Висновок
Головне питання роботи полягало у визначенні особливостей пневмонії при корановірусній інфекціїїCOVID-19,та різницею між бактеріальною та вірусною пневмонією, тому виходячи з тексту роботи можна дійти висновку, що «Звичайна» пневмонія виникає через те, що у легенях (як правило, на тлі грипу або ГРЗ) накопичується рідина, яка є сприятливим середовищем для розмноження бактерій. Сама мокрота, що скупчилася в альвеолах, заважає подиху — але це лише початок. У ній селяться і починають розмножуватися бактерії, що провокують запалення окремих вогнищ легень.
При пневмонії, викликаної COVID-19, причиною запалення є сам вірус, а чи не бактерії. Він ламає нормальну роботу альвеол — легеневих пухирців, у яких повально починає накопичуватися не лише рідина, а й відмерлі клітини та інший «мотлох». Вірус ускладнює роботу легень, як правило, цілком, а не осередково. Звичайно, не відразу, але його дія не обмежується окремими ділянками, як за бактеріальної пневмонії. Запалення поширюється, захоплюючи обидва легені.
Зрозуміло, відрізняється і терапія. При бактеріальній пневмонії універсальний засіб лікування – антибіотики. А з вірусною пневмонією за допомогою антибіотиків не вдасться. В даному випадку, щоб вилікувати пневмонію, очистити легені та полегшити дихання, необхідно перемогти сам вірус.
Реабілітація після короновірусної пневмонії може зайняти довгий час , у деяких випадках це займає більше місяця.
Список використаних джерел
Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах «Негоспітальна пневмонія у дорослих осіб: етіологія, патогенез, класифікація, діагностика, антимікробна терапія та профілактика». Вид. офіц. Ю. І. Фещенко та ін. Нац. академія медичних наук, Київ. 2019. 94 с.
URL: http://www.ifp.kiev.ua/ftp1/metoddoc/Pneumonia_ guidelines_2019_[rev29].pdf
Зміни до Стандартів медичної допомоги
«Коронавірусна хвороба (COVID19): затв. Наказом МОЗ України від 28.03.2020 р. № 722. Наказ МОЗ України від 23.04.2020 р. № 953. URL: https://moz.gov.ua/uploads/4/20303- dn_20200423_953_dod.pdf
Перцева Т. О., Кірєєва Т. В., Бєлослудце- ва К. О. Етіологічні, клінічні та патологоанатомічні особливості негоспітальної пневмонії в епідемічний період. Укр. пульмонол. журнал. 2016. № 3. С. 15-20. URL: http://www.ifp.kiev.ua/doc/journals/upj/16/pdf16- 3/15.pdf
Перцева Т. О., Кірєєва Т. В., Бєлослуд- цева К. О. Клінічні та імунологічні особливості патології нижніх дихальних шляхів в епідемічний період. Медичні перспективи. 2010. Т. 15, № 2. С. 4-URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mp_2010_15_2_3
Перцева Т. О., Конопкіна Л. І. Анамнестичні та клініко-функціональні особливості перебігу хронічного обструктивного захворювання легень у залежності від характеру й ступеня мікробного навантаження нижніх дихальних шляхів. Укр. пульмонол.журн.2009.№2.С.2630.URL:http://www.ifp.kiev.ua/doc/journals/upj/12/pdf12- 3/31.pdf
Фетісов В. С. Пакет статистичного аналізу даних STATISTICA: навч. посіб. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2018. 114 с. URL: chrome-exten- sion://oemmndcbldboiebfnladdacbdfmadadm/http://lib.ndu.edu.ua
https://medpers.dmu.edu.ua/issues/2020/N3/50-61.pdf
http://modkb.by/zdorovyj-obraz-zhizni/informatsionnye-materialy/655-chto-nado-znat-o-covid-19-pnevmonii.