1. господарське право господарська діяльність та її основні види

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

Ім'я файлу: відповіді на теми.docx
Розширення: docx
Розмір: 206кб.
Дата: 31.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Lab.2_Тертична_Юлія_ПД-44.docx
Ділові переговори.docx

1. ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО
1. Господарська діяльність та її основні види.

Під господарською розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність може бути:

1) підприємництвом - здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання суб'єктами підприємництва (підприємцями) прибутку;

2) некомерційною господарською діяльністю - здійснюється без мети отримання прибутку.

Сферу господарських відносин становлять: - господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності;

- організаційно-господарські відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю;

- внутрішньогосподарські відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами (ст. З ГКУ").
2. Конституційні основи та загальні принципи господарської діяльності.

Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять:

- право власності українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах їхньої компетенції. При цьому, суб'єкти господарювання не повинні використовувати свою власність на шкоду людині і суспільству (ст. 13 Конституції України);

- право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону;

- забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству;

- право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності (ст. 41 Конституції України);

- економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва (ст. 15,42 Конституції України);

- забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом;

- забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України (ст. 50 Конституції України);

- забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів (ст. 43 Конституції України);

- взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого

правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства України.
3. Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у господарській діяльності.

Господарський кодекс України регламентує відносини, що вникають в ході організації та здійснення господарської діяльності між різними суб’єктами господарювання. Учасниками господарських відносин можуть бути споживачі, суб’єкти господарювання, органи держаної влади та місцевого самоврядування, громадяни, а також громадянські організації, які є засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з Господарським кодексом, господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері виробництва, що спрямована на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, що мають вартісну визначеність. Господарський кодекс регулює господарсько-виробничі, внутрішньогосподарські та організаційно господарські відносини. В ГК вказано, що діяльність, що здійснюється для досягнення соціальних і економічних результатів з метою отримання прибутку вважається підприємництвом. В той же час господарська діяльність може здійснюватись и без мети отримати прибуток. Даний кодекс вступив в дію 01.01.2004 року та складається з 8 розділів та 41 глави.
4. Господарські правовідносини: поняття, ознаки, види.

Господарські правовідносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі виникають у сфері господарювання щодо організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності, характеризуються особливим суб'єктним складом, поєднанням організаційних і майнових елементів, значним ступенем регулювання як з боку держави, так і суб'єктів цих відносин.

Ознаки:

-Урегульованість цих відносин за допомогою господарсько-правових норм, у певних випадках ще й за допомогою господарських договорів;

-Особливий суб'єктний склад :суб'єкти господарювання, органи державної влади, наділені

господарською компетенцією, споживачі, громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності;

-Об'єктом господарських правовідносин є майно у формі речей і безтілесного майна/

нематеріальних активів (у тому числі об'єктів права інтелектуальної та права промислової

власності), необхідне для організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності;

-Зміст - суб'єктивні права та обов'язки суб'єктів господарювання й суб'єктів організаційно-

господарських повноважень та інших учасників господарського життя, визначені нормативно-правовими актами (господарським законодавством) та іншими правовими документами(договорами, зокрема), а також реальні дії зазначених осіб щодо реалізації цих прав та обов'язків, спрямовані на безпосереднє здійснення господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, падання послуг);

- Поєднання майнових та організаційних елементів;

•сукупності організаційних дій засновників у формі укладення засновницького договору (якщо засновників двоє і більше), скликання та проведення установчих зборів (у передбачених законом випадках), здійснення державної реєстрації новостворюваної організації, отримання необхідних ліцензій та інших дозволів;

•наділення новостворюваної організації необхідним для започаткування та здійснення нею

відповідної (визначеної установчими документами з урахуванням вимог закону) господарської діяльності майновою базою з визначенням правового титулу майна (право власності, право господарського відання, право оперативного управління;

-Віддзеркалення в господарських правовідносинах публічних інтересів (держави, суспільства, значних прошарків суспільства, зокрема, споживачів) та приватних інтересів (носіями яких є конкретні суб'єкти господарювання, за винятком державних і комунальних), необхідність їх збалансованого врахування в процесі їх державного (в тому числі нормативно-правового) регулювання;

-Юридичні факти – підстави виникнення, зміни та припинення:

•дія чи бездіяльність (як правомірні, так і неправомірні) суб'єктів правовідносин; чи

•події (стихійне лихо, внаслідок якого було пошкоджено майно підприємця; смерть власника контрольного пакета акцій, який контролював акціонерне товариство, і спадкування таких акцій кількома особами з різними/протилежними інтересами щодо управління набутими в результаті цього корпоративними правами).
Види:

I.За характером правовідносин:

-відносини з безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництва та реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

-відносини з організації господарської діяльності (держав на реєстрація, ліцензування,

патентування, квотування та інші форми державного регулювання господарської діяльності).

II.За взаємним становищем сторін:

-горизонтальні, учасники яких рівноправні;

-вертикальні, в яких одним з учасників виступає орган управління, в тому числі власник майна чи уповноважений ним орган.

III.За сферою дії:

-внутрішньогосподарські, що виникають всередині господарської організації між її

структурними підрозділами, а також між господарською організацією та її структурними

підрозділами;

-міжгосподарські (зовнішньо-господарські), що виникають між юридично самостійними

суб'єктами господарювання.

IV.За галузями господарювання і сферами управління:

-у галузі промисловості;

-у галузі сільського господарства;

-у галузі транспорту;

-у галузі капітального будівництва;

-у сфері приватизації;

-у сфері антимонопольного (конкурентного) регулювання;

-у сфері зовнішньоекономічної діяльності тощо.
5. Предмет і метод господарського права.

Предметом господарського права є будь-яка господарська діяльність, тобто виробництво та реалізація продукції, виконання робіт і надання послуг з метою одержання прибутку чи без такої мети, яка здійснюється на території України суб’єктами господарювання всіх видів і форм власності, а також діяльність державних органів щодо управління економікою. Господарське право і найближче до нього за змістом цивільне право співвідносяться як загальне і спеціальне. Цивільне право визначає загальні засади регулювання майнових та особистих немайнових відносин, в які вступають фізичні та юридичні особи, а господарське — конкретизує цивільно-правові норми відносно конкретних сфер і видів господарської діяльності. Складний характер предмета господарського права обумовлює використання декількох, а не одного, як у звичайних галузях права, методів правового регулювання.
1) метод автономних рішень суб’єктів господарських відносин. Він передбачає надання суб’єктам господарювання права самостійно приймати будь-які рішення щодо господарювання (обрання видів діяльності, методів та форм їх здійснення, партнерів тощо), якщо вони не суперечать законодавству.

2) метод полягає у наданні державою суб’єктам господарських відносин рекомендацій щодо певних сторін господарської діяльності — встановлення зразків певних господарських документів (договорів, актів тощо), форм і методів здійснення окремих етапів господарювання (бухгалтерського обліку, звітності тощо).

3) метод владних приписів, який передбачає встановлення в законах та інших нормативно-правових актах обов’язкових для суб’єктів господарювання норм поведінки за певних ситуацій. Це може бути перелік видів діяльності, які забороняються підприємцям, спеціальні режими здійснення окремих видів підприємництва, обов’язки, які підприємці мають виконувати для забезпечення державних потреб, тощо.

Залежно від характеру конкретних господарських відносин держава обирає для їх регулювання той метод, який є найефективнішим.
6. Система, джерела і принципи господарського права.
Джерела господарського права умовно можна поділити на три види:

1) господарське законодавство; 2) нормативні господарські договори; 3) правові (торгові) звичаї.

Крім основних трьох видів джерел господарського права деякі науковці відносять до джерел господарського права судову практику (судовий прецедент) і юридичну доктрину, які є дискусійними.

Система - це сукупність компонентів (підсистем та елементів), що взаємодіють між собою для досягнення певних цілей. Систему можна розглядати з двох позицій. По-перше, як доктринальне відображення, що є об’єктивно існуючою економічною категорією і науковою основою законодавства, тому система - це об’єктивно обумовлена сукупність відносин, внутрішня його побудова, об’єднання і розташування правових норм у визначеній послідовності. Система базується на логічному, послідовному розподілі певного явища на складові та їх об’єднанні в однорідні групи. По-друге, визначаючи систему, акцентовано увагу на характеристиці основоположного його елементу, яким вважають саме структуру, тобто система - це внутрішня структура (побудова, організація), яка складається об’єктивно як відображення реально існуючих суспільних відносин.

Як і інші галузі права та навчальні дисципліни, господарське право являє собою певну систему. В юридичній літературі систему права подають як існуючу та удосконалювану систему норм, інститутів і галузей (підсистем) права, що визначаються характером регульованих суспільних відносин і їх розвитком. Зв’язок між компонентами (елементами) системи теж повинен бути досить певним. Це обумовлено тим, що для об’єднання компонентів у єдине ціле (систему) береться єдина класифікаційна ознака.

Як правило, галузь права, а також навчальний курс поділяють на загальну (першу) та особливу (другу) частини, хоча це певною мірою є умовний поділ.
7. Учасники відносин у сфері господарювання.
Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них
8. Засоби державного регулювання господарської діяльності.

1. Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. 2. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; {Абзац другий частини другої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3205-IV від 15.12.2005} ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; {Абзац четвертий частини другої статті 12 в редакції Закону № 1315-VII від 05.06.2014} застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. 3. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів. 4. Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом.
9. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання.

Стаття 18. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання 1. Держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, що затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

2. Державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції здійснюється уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. 3. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів. 4. Правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються цим Кодексом та іншими законами.Стаття 18. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання 1. Держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, що затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

2. Державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції здійснюється уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. 3. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів. 4. Правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються цим Кодексом та іншими законами.
10. Підприємництво як вид господарської діяльності.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
11. Утворення та легалізація суб’єкта господарювання.

Утворення суб'єкта господарювання в юридичному розумінні — це затвердження та одержання передбачених законом документів:

•рішення власника (власників) або уповноваженого органу про створення суб'єкта

господарювання,

•статуту (якщо цього вимагає організаційна форма),

•свідоцтва про державну реєстрацію. За необхідності виділення для новостворюваного

суб'єкта господарювання земельної ділянки сюди входять також документи на

землекористування (землеволодіння). Дозвіл на користування утворюваним суб'єктом

господарювання земельною ділянкою, а також іншими природними ресурсами видається за рішенням місцевої ради за місцезнаходженням суб'єкта господарювання в порядку,

встановленому Земельним кодексом України;

б) у випадках, спеціально передбачених законодавством — за рішенням інших органів, організацій і громадян (спеціальний порядок). Так, в окремих випадках (наприклад, щодо підприємств будівельного комплексу) функції і повноваження щодо утворення державних унітарних підприємств Кабінет Міністрів України делегує господарським об'єднанням: корпораціям, концернам тощо.
Легалізація господарської діяльності означає наділення суб’єкта господарювання необхідними юридичними документами, що дозволяють йому законно здійснювати господарську діяльність.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

скачати

© Усі права захищені
написати до нас