Ім'я файлу: Сидоренко В.А. 7520 5 Тема.docx
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 19.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 19.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
1. Етіологію та класифікацію пухлиноподібних утворень щелеп.
Пухлиноподібні новоутворення поділяють таким чином:
- кісти щелеп;
- негігантоклітинний епулід;
- фіброзна дисплазія;
- херувізм;
- паратиреоїдна фіброзна остеодистрофія;
- еозинофільна гранульома.
2. Клінічні прояви та диференційно-діагностичні ознаки пухлинопо дібних утворень щелеп.
Фіброзна дисплазія
При осередковому або моноосальному ураженні кісток обличчя на ранніх стадіях хвороби скарг та клінічних проявів немає, аж доки не наступає деформація тієї чи іншої ділянки кістки. Пальпація цього новоутворення безболісна, сама пухлина щільна, слизова оболонка та шкіра над нею не змінені. На пізніх стадіях з’являється біль в ділянці ураження.
Для поліосальної форми характерні такі ж самі клінічні ознаки, але збільшується кількість осередків та одночасно у дитини можуть виявлятися різні види вроджених вад.
Херувізм- це форма фіброзної дисплазії, яка локалізується на нижній щелепі у ділянках обох кутів та гілок і створює обличчя, подібне до обличчя “херувіма – янгола”. Захворювання протікає повільно, безболісно. Починає проявлятися у віці від 2 до 20 років. Клінічні прояви херувізма, крім характерної локалізації, не відрізняються від попередніх форм. Для цієї форми фіброзної дисплазії характерна рання розхитанність та випадіння зубів, а також відсутність (частіше частково) зачатків постійних зубів.
Синдром Олбрайта, який буває частіше у дівчат, крім ураження кісток щелепно-лицевої ділянки, супроводжується пігментованими плямами на шкірі та раннім статевим дозріванням.
Диференційну діагностику слід проводити з остеобластокластомою, еозинофільною гранульомою, остеоїд-остеомою, деформуючою остеодистрофією (хворобою Педжета), паратиреоїдною остеодистрофією, дисхондроплазією (хвороба Ольє).
Фіброзна остеодистрофія (паратиреоїдна остеодистрофія, хвороба Енгля – Реклінгхаузена) –характерні гіперкальціемія, гіпофосфатемія, ревматоїдні болі, загальна слабкість, анемія, поганий апетит.
Місцеві клінічні ознаки тіж самі, як при вище описаній формі.
Диференційну діагностику слід проводити з фіброзною дисплазією, еозинофільною гранульомою, остеобластокластомою, остеосаркомою
Еозинофільна гранульома
Клінічно виділяють два періоди перебігу хвороби:
· Початковий період – частіше проявляється субфебрільною температурою, болем у ділянці ураження, осередок деструкції кісткової тканини щелепи щільний, але згодом стає м’яким, спостерігаються явища пародонтиту.
· Період виражених клінічних проявів – триває від кількох місяців до кількох років та характеризується хвилеподібним перебігом. Ураження кісткової тканини щелеп характеризується гомогенним щільним утворенням; на слизовій оболонці порожнини рота з’являються виразки, спостерігаються абсцеси. На рентгенограмі виявляється осередок деструкції кулястої або напівкулястої форми в будь-якій ділянці нижньої щелепи, але частіше в ділянці кута. Спостерігаються загальні зміни в організмі: нецукровий діабет, екзофтальм, ураження шкіри (дуже рідко, у вигляді геморагічного сипу), ураження легеневої тканини, серцево-судинної системи, печінки, селезінки. Робота кори наднирників принижена.
Клінічна симптоматика при еозинофільній гранульомі відповідає хворобі Хенда – Шюллера – Крістчена, відміна полягає в глибині та поширеності патологічного процесу.
Диференційна діагностика проводиться з:
Фіброзною остеодистрофією черепа, яка в дитячому віці зустрічається рідко; Хворобою Педжета (у дітей практично не виникає); Паратиреоїдною остеодистрофією; Гігантоклітинною пухлиною, яка часто вражає нижню щелепу.
Банальний епуліс.
Клінічна картина. Епулід часто розташований на комірковому відростку з боку вестибулярної або язикової поверхні зуба (іноді кількох зубів), з незміненою слизовою оболонкою над ним при фіброзному або червонуватого кольору при ангіоматозному епуліді. Пальпація утворення неболюча, він щільний при фіброзному і м’який — при ангіоматозному епуліді. В останньому випадку під час прийому їжи часто кровоточить. Під час обстеження новоутворення зуболікарським зондом (необхідно обвести зондом навколо зуба в ділянці шийки) можна виявити «ніжку», яка пов’язана з тканинами періодонта. Зуб, що розташований у ділянці новоутворення, зазвичай має каріозну порожнину (запломбований або змінений у кольорі).
Диференціювати епуліди слід з хронічним гіпертрофічним пульпітом, хронічним гінгівітом, фіброматозом ясен.
Периферічна форма остеобластокластоми (гігантоклітинний епулід).
Клінічна картина. На яснах виявляється яскраво-червона пухлина, яка розташована з обох боків коміркового гребеня, ніби вершник на коні та частково або повністю перекриває коронкові частини зубів. Новоутворення має широку основу, щільно-еластичну консистенцію, укрите слизовою оболонкою з виразками, що утворюються від частого його травмування. Гігантоклітинний епулід охоплює кілька зубів. Останні можуть набувати рухомості, ступінь якої залежить від розмірів пухлини та змін, що відбулися у кістці.
3. Методи обстеження хворих з пухлиноподібними утвореннями щелеп.
Методи об’єктивного клінічного дослідження:
- огляд;
- пальпація;
- перкусія (зубів, що розташовані у ділянці новоутворень щелеп);
- аускультація
Додаткові методи обстеження пацієнтів з пухлинами та пухлиноподібними
новоутвореннями:
- рентгенологічне;
- комп‘ютерна томографія з 3D-моделюванням;
- МРТ;
- цитологічне дослідження (пункція, мазок-відбиток, зскрібок);
- біопсія (інцизійна, ексцизійна, трепанобіопсія, щипцева, кюретаж); - термографія;
- радіоізотопне дослідження;
- ультразвукове дослідження;
- лабораторні дослідження (крові, сечі та ін.).
4. Показання до проведення біопсії та види біопсій.
Біопсія - прижиттєве видалення шматка ураженої тканини для мікроскопічного дослідження (з метою визначення характеру захворювання). Часто використовується для аналізу пухлин.
Види біопсії:
• Ексцизійна біопсія — в результаті хірургічного втручання відбувається вилучення всього досліджуваного утворення або органу.
• Інцизійна біопсія — в результаті хірургічного втручання відбувається вилучення частини утворення або органу.
• Пункційна біопсія — в результаті проколу порожнистою голкою (рідше спеціальним біопсійним інструментом) досліджуваного утворення відбувається забір фрагментів або стовпчика тканини:
• Тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія — введення тонкої голки в підозріле утворення, аспірування клітин з цього утворення за допомогою шприца, послідуюча фіксація, цитологічне фарбування отриманого аспірату та подальше дослідження за допомогою мікроскопії.
• Панч-біопсія (punch) — біопсія ділянки шкіри при пухлинах і шкірних захворюваннях спеціальною голкою (2-8 мм в діаметрі).
• Трепан-біопсія — в результаті проходження тканин трепаном 3-5 мм в діаметрі, що дозволяє отримати великий стовпчик кісткової (рідше іншої) тканини.
5. Принципи лікування та реабілітації хворих з названими захворю- ваннями.
Фіброзна дисплазія .
Лікування. Показанням до хірургічного лікування у дітей є біль в осередку ураження, розміри та розташування останнього, вираженість деформації та прогресування процесу. Основним видом хірургічного втручання при фіброзній дисплазії є нівеліровка деформованої кістки або часткова резекція ураженої щелепи.
Прогноз сприятливий. Такі діти повинні знаходитися під наглядом щелепно-лицевого хірурга до 16 років та ортодонта для корекції зубо-щелепних деформацій.
Фіброзна остеодистрофія (паратиреоїдна остеодистрофія, хвороба Енгля – Реклінгхаузена)
Лікування складається з видалення гіперплазованої паращитовидної залози в умовах хірургічного стаціонару та ураженої ділянки щелепи в умовах щелепно-лицевого відділення.
Еозинофільна гранульома
Слід відмітити, що лікування таких хворих проводиться виключно в онковідділеннях, при цьому застосовують глюкопротеіди: преднізолон, триамцинолон; андрогенні препарати; рентгентерапію; цитостатики; кюретаж осередку ураження.
Банальний епуліс.
Лікування. Ендодонтичне лікування або видалення причинного зуба, висічення новоутворення разом з ніжкою, кюретаж з наступною електрокоагуляцією прилеглої кістки.
Периферічна форма остеобластокластоми (гігантоклітинний епулід).
Лікування. Видалення новоутворення з частковою резекцією ділянки щелепи разом з зубом, який знаходиться в зоні пухлини.