Ім'я файлу: робота Комар готова.docx
Розширення: docx
Розмір: 1133кб.
Дата: 12.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
ретроспект аналіз гівдш.doc
Розширення: docx
Розмір: 1133кб.
Дата: 12.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
ретроспект аналіз гівдш.doc
ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ І 6
1.1.Динаміка розмноження шкідників у польових сівозмінах. 6
1.2. Короткостроковий прогноз розмноження шкідників 10
1.3.Бавовникова совка 14
РОЗДІЛ ІІ. Вплив добрив на розвиток і розмноження шкідників 19
РОЗДІЛ ІІІ. Фенологія і фонограма шкідників на прикладі коваликів 24
РОЗДІЛ IV. Агротехнічний метод захисту польових культур 30
РОЗДІЛ V. Значення хижих жужелиць у розмноженні шкідників 38
Розділ VІ. Розвиток коваликів у польовій сівозміні 42
ВИСНОВКИ 51
Список використаної літератури 53
ВСТУП
На посівах кукурудзи, що вирощується у сівозміні з короткою ротацією, серед основних і найнебезпечніших шкідників, які завдають значної шкоди виявились дротяники, совка озима, хлібні жуки, клоп шкідлива черепашка, хлібна жужелиця, попелиці, цикадки, лучний метелик, стебловий кукурудзяний метелик, бавовникова совка, несправжні дротяники та інші фітофаги. Виявлені шкідливі види комах, що належать, головним чином, до п’яти родин.
Найбільшим видовим різноманіттям характеризувався ряд твердокрилих (Coleoptera), представлений родинами: пластинчастовусі (Scarabeidae), жужелиці (Carabidae) та коваликові (Elateridae). Найменш чисельними були представники ряду напівтвердокрилі (Hemiptera) та лускокрилі (Lepidoptera), представлені родинами: щитники-черепашки (Scutelleridae) й совки (Noctuidae). Частка твердокрилих у структурі основних видів-шкідників пшениці озимої, яка вирощувалася у короткоротаційній сівозміні, найбільша і становила 55 % від загалу; значно менша частка - в напівтвердокрилі та лускокрилих до (15 %).
Популяції совки озимої формування циклічно, що обумовлено внутрішньо-популяційними механізмами. На зниження чисельності гусениць совки озимої вплинули погодно- кліматичні умови, що в окремі роки сприяло зниженню чисельності у період розвитку яєць та гусениць першого віку шкідника. Так, личинки хлібних жуків пошкоджували підземні частини зернових та інших культур. Відсоток заселених площ личинками місцями був високим. Поряд з тим чисельність личинок дещо зросла і становила 3,5-4,5 екз./м2, що менше економічного порогу їх шкідливості.
РОЗДІЛ І
Динаміка розмноження шкідників у польових сівозмінах.
Встановлено, що в структурі пластинчастовусих переважаючим видом є жук-кузька. Хлібні жуки обгризали зерно в колосі у фазі молочної та молочно-воскової стиглості зерна, а також виколошували зерно з колосу. Жуки починали заселяти посіви переважно з краю поля. Заселеність посівів зернових культур імаго хлібними жуками виявилась значно вища в порівнянні з личинками.
Фото.1 Совка озима (імаго та личинка)
Для різних стадій шкідників існують певні максимальні значення добового переміщення, а отже, втрати врожаю є головним чином на площі максимальної шкідливості, що визначається за формулою наведеною вище. Це дозволяє визначити площі під культурою, на якій будуть спостерігатися розрахункові втрати врожаю зерна - площі втрат. Відмічено, що для зменшення чисельності грунтових шкідників першочерговим є дотримання багаторічного інтервалу повернення культур на попереднє поле вирощування, тривалість якого визначається часом, продовж якого забезпечується пригнічення та регулювання розмноження комплексу шкідників із активною діяльністю ентомофагів та антагоністів, що обмежують розвиток, розмноження і поширення комплексу фітофагів. Доцільно відмітити, що у спеціалізованих сівозмінах, де, як правило, нагромаджуються спеціалізовані шкідливі організми, достовірно вагому роль відіграють попередні культури, за допомогою яких ефективність механізмів саморегуляції зростає на 42-60%
Інтенсивність розвитку, розмноження і поширення фітофагів, їх шкодочинність значною мірою залежить від багатьох факторів навколишнього середовища, серед яких найбільш суттєвими є агрокліматичні чинники та застосування заходів із захисту рослин. В 2000-2017 рр. під дією комплексу чинників довкілля фітосанітарний стан агроценозів України суттєво коливається залежно від типу сівозміни. Тому надзвичайно актуальним є визначення ключових екологічних чинників, які обумовлюють поточний санітарний стан, аналіз поширення та шкодочинності популяції комах-фітофагів в сучасних агроценозах із розробленими за екологічними чинниками прогнозів та проведення моніторингу фітосанітарного стану посівів пшениці озимої та інших зернових культур в Лісостепу України.
У Лісостепу України сучасний комплексний захист озимих зернових культур передбачає здійснення заходів, починаючи з оптимізації сівозміни, підготовки насіння до сівби та початкових фаз розвитку рослин, зокрема, підвищення стійкості рослин проти комплексу фітофагів та інших шкідливих чинників шляхом протруєння насіння інсектицидами з одночасною обробкою його мікро- та макроелементами.
Видовий склад і чисельність озимої совки Agrotis segetum Schiff у різні роки вирощування сільськогосподарських культур залежала від технологій їх вирощування, погодно-кліматичних умов та ґрунтово-кліматичної зони.
Популяціям багатоїдних совок притаманні циклічні коливання чисельності, що обумовлені саморегуляцією ентомокомплексів та іншими механізмами. Так зміни, що відбуваються в польових сівозмінах, а також достовірні коливання погоди виявились основними причинами спалахів масових розмножень совки озимої в останні роки.
Підгризаючі совки зустрічаються головним чином у місцевостях із підвищеною вологістю. Північна межа ареалу совок в Європі збігається з ізотермою суми ефективних температур 500 °С, які необхідні для розвитку одного покоління. У північних агроценозах України совки розвиваються в одному та двох поколіннях, а у південних регіонах – до трьох, найбільша шкодочинність характерна для другого покоління. Відомо, що від забезпеченості шкідників якісною та легкодоступною базою для харчування разом з абіотичними факторами совка озима здатна формувати до двох поколінь. Розвиток шкідника корелює з показником гідротермічного коефіцієнту (ГТК), найвищий рівень шкідливості характерний для агроценозів з ГТК 1,0–1,2, який характерний для вологого клімату лісостепової зони України. Зволоження навколишнього середовища ГТК понад коефіцієнт 1,2 або нижче 0,9 негативно впливає на життєздатність виду і формування популяцій шкідника. Збільшення чисельності шкідника можливе за умов оптимального гідротермічного режиму протягом не менше двох років, але навіть у роки несприятливі для розвитку шкідника на окремих площах виявляються вогнища з підвищеною чисельністю гусениць. Для років з порівняно оптимальними абіотичними факторами впливу на популяцію совок характерним є інтенсивне проходження стадій розвитку, які характеризуються високим рівнем виживання. При цьому сума ефективних температур, сприятлива для нормального розвитку стадії лялечки, коливається від 220 до 270°C, а оптимальна кількість ефективних температур, які впливають на тривалість періодів генерації, складає 1 800–2000°C .
Заслуговують на увагу і сучасні екологічні фактори, які впливають на формування і розвиток порівняно стійких популяцій, із визначеними механізмами розмноження шкідника та оцінки інтенсивності міграції совок за показниками дії новітніх світлопасток, що значно інтенсифікують вилови імаго на феромонні пастки. Перед спалахом розмноження совки озимої змінюється фізіологічний стан популяції, що застосовуються як предиктор прогнозу розмноження шкідника в регіонах. Однак, існуючі методи прогнозу за розрахунками гідротермічного коефіцієнту ГТК та суми ефективних температур не завжди дозволяють передбачити та пояснити черговий спалах чисельності озимої совки.
Зміна сонячної активності впливає на хід геофізичних процесів, зокрема, на показники коливання земного магнітного поля. Наростання чисельності підгризаючих совок починається у роки з підвищеною сонячною активністю і частими магнітними бурями та досягає свого максимуму у роки зі зниженою сонячною активністю і послабленими магнітними бурями. Відомо, що на фоні зниження цих показників посилюється проявлення міграційного інстинкту комах, що високо корелює з показниками виловів совок на світлопастки. Визначена залежність свідчить про тісний взаємозв’язок популяційних циклів з циклами коливань погоди і клімату у певному регіоні.
Літ імаго починається в основному за настання температури повітря + 170 C…+ 180 С і ґрунту + 180 С…+ 200 С. У свою чергу літ починається у третій декаді березня, а масовий літ – у першій декаді квітня за середньодобових температур повітря + 200 С…+ 220 С. Зазначена тривалість льоту імаго у середньому становить 40–45 діб, масовий літ триває протягом 25–28 діб. Однак нетипові високі температури, які спостерігаються в останні роки, значно прискорюють виліт метеликів навесні. За урахуванням фенології розробка моделі прогнозу динаміки чисельності совки озимої Agrotis segetum Schiff з кількісними показниками факторів навколишнього середовища дозволяє обґрунтувати нові показники прогнозу та моніторингу шкідника у господарствах усіх форм власності.
Основну роль в обмеженні розвитку і розмноження шкідників відіграє попередник. Так, у спеціалізованих сівозмінах короткої ротації поряд зі злаковими культурами велике значення має ведення одного поля культури із зімкнутим травостоєм – горох, нут, гречка тощо. При цьому в 1,7–2,3 рази знижується чисельність дротяників та несправжніх дротяників.
Посів необхідно проводити відповідно до рекомендованих строків, оскільки в надто ранніх посівах інтенсивно пошкоджуються сходи соняшнику дротяниками та іншими ґрунтовими багатоїдними шкідниками.
Вказується, що підготовка ґрунту перед сівбою повинна обов’язково включати мульчування післяжнивних решток, що сприяє зниженню чисельності як личинок коваликів, так і підгризаючих совок, лучного метелика, личинок пластинчастовусих та інших шкідливих видів комах за рахунок покращення механізмів саморегуляції членистоногих у сучасних системах землеробства.
Важливим є проведення міжрядного обробітку ґрунту, що необхідно виконувати у період розвитку уразливих стадій онтогенезу коваликів, а саме: линяння, відкладання яєць, відродження личинок І віку.