Ім'я файлу: готова 12388.docx
Розширення: docx
Розмір: 42кб.
Дата: 01.04.2024
скачати
Пов'язані файли:
Основна.docx
Dis_Dzendzel_A.docx
Удосконалення технологiї вершкового масла з прянощами та впровад
Курсова.doc
Кореляційно – регресійний аналіз.docx
Робота 5364.docx
Диплом 11444.docx
Маркетинговий план для компанії.docx
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ НА ЗЕРНО В УКРАЇНІ.docx
Викладання історії психології.docx
dyplom_Yanch O_V_2023.docx
Диплом 20114.docx
Диплом 11965.docx
Dadachko_magistr.docx
Шрайбман Д.О._диплом_291_18_1.docx
432979.docx
готова 12388.docx

МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА У НЕСТАЦІОНАРНИХ УМОВАХ


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА У НЕСТАЦІОНАРНИХ УМОВАХ
Даний розділ має бути не більше 20 сторінок!!!!!

1.1 Поняття економічного розвитку підприємства та його особливості в умовах нестаціонарності:


  • Провести аналіз наукової літератури та визначити ключові підходи до визначення поняття "економічний розвиток підприємства".

  • Розглянути основні теоретичні концепції та моделі економічного розвитку підприємства.

  • Виокремити особливості нестаціонарних умов та їх вплив на процеси розвитку підприємства.



1.2 Особливості моделювання економічного розвитку підприємства в умовах нестаціонарності:


  • Проаналізувати підходи до моделювання економічного розвитку підприємства в умовах стаціонарності та виокремити їхні обмеження.

  • Розглянути можливі підходи до моделювання економічного розвитку підприємства в умовах нестаціонарності на основі теоретичних концепцій.


1.3 Методичні підходи до моделювання ефективності та розвитку підприємства в нестаціонарних умовах:


  • Дослідити існуючі методичні підходи до оцінки ефективності та розвитку підприємства в умовах стаціонарності та їхню застосовність в умовах нестаціонарності.

  • Розробити методичний підхід до моделювання ефективності та розвитку підприємства, який враховує особливості нестаціонарних умов.

  • Обгрунтувати обрані методичні підходи на основі аналізу та порівняння з існуючими моделями та методами.
    Висновки до розділу 1


РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТОВ "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД"ТОВ «КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД»



2.1 Загальна характеристика та аналіз показників економічного розвитку підприємства


  • Огляд основних показників економічного розвитку ТОВ "Київський машинобудівний завод".

  • Детальний аналіз динаміки та структури виробництва, фінансових показників, ринкової позиції тощо.


2.2 Побудова моделі економічного розвитку підприємства в умовах нестаціонарності:


  • Опис структури моделі.


2.3 Оцінка ефективності розробленої моделі


  • Аналіз результатів використання моделі та її впливу на прийняття управлінських рішень.

Висновки до розділу 2



РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ЗАСТОСУВАННЯ РОЗРОБЛЕНОЇ МОДЕЛІ ТА ПРОГНОСТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТОВ «КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД»
3.1 Використання моделі для прогнозування розвитку підприємства


  • Прогнозування можливих сценаріїв розвитку підприємства на основі розробленої моделі.


3.2 Перспективи застосування та удосконалення моделі економічного розвитку підприємства


  • Рекомендації щодо впровадження розробленої моделі у практичну діяльність підприємства.

  • Пропозиції щодо подальшого розвитку та вдосконалення моделі для підвищення її прогностичних можливостей.


Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку економіки, який характеризується високою швидкістю змін, нестабільністю та невизначеністю, для забезпечення безперервного процесу економічного розвитку кожне підприємство повинне прагнути до раціонального використання ресурсів, підвищення прибутковості виробництва, поліпшення якості продукції і задоволення соціальних потреб своїх працівників і населення території, на якій воно функціонує.

Проблема розвитку підприємства досліджується в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, а саме: Афанасьєва Н.В., Раєвнєвої О.В., Василенко В.О., Пономаренко В.С., Тридіда О.М., Кизима М.О., Пушкаря О.І., Богатирьова І.О., Кононенко І.В., Масленікової Н.П. та ін. Вступ. Для розкриття поняття “економічний розвиток підприємства” необхідно спочатку окремо розкрити сутність таких понять як “підприємство”, “розвиток” та “економічний розвиток”. Актуальність і своєчасність проведення аналізу методологічних підходів до оцінки рівня економічного розвитку підприємства підтверджується необхідністю удосконалення існуючих концепцій вимірювання досягнень з урахуванням пріоритетності інноваційного шляху розвитку економіки в цілому.

Методологія. Методологічною і теоретичною основою дослідження є наукові положення вітчизняних і зарубіжних економістів, присвячених економічному розвитку підприємств. При виконанні дослідження використовувався ситуаційний підхід, метод економіко-статистичного аналізу, методи порівняння та прогнозування.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА У НЕСТАЦІОНАРНИХ УМОВАХ
1.1 Поняття економічного розвитку підприємства та його особливості в умовах нестаціонарності

Незважаючи на велику кількість наукових праць та значні здобутки в галузі обґрунтування теоретичних засад розвитку підприємства, однак, на сьогодні сутність та класифікація конкретних проявів на рівні підприємства не є чітко визначеними.

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування, іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку, встановленому законом. передбачених Господарським кодексом України та іншими законами Економічна сутність підприємства полягає в тому, що воно спрямоване на одержання прибутку.

Богацька Н.М. Підприємство розуміється як провідний і важливий елемент сучасної економіки, який забезпечує ринок товарами та послугами, сприяє розвитку здорової конкуренції, задовольняє потреби споживачів. Його діяльність базується на власній ініціативі підприємця, на його страху та ризику, і спрямована на отримання прибутку [3]. Кожне підприємство функціонує у фінансовому середовищі, тому обов’язковою умовою є фінансова стійкість підприємства та стійкість, яка забезпечується фінансовим менеджментом цього підприємства [9].

Запасний Л.С. вважає, що аналіз сутності підприємства дозволяє стверджувати, що підприємство найбільшою мірою характеризується характерними ознаками організації як соціально-економічної системи, тому в рамках дослідження логічно визначити розуміти підприємство як синонім організації [8].

Кожна соціально-економічна система має дві рушійні сили – прагнення вижити (зберегтися, мати певну стабільність) і прагнення до розвитку (самовдосконалення) [8, с. 6]. Узагальнюючи погляди науковців на поняття розвитку, можна визначити певні властивості цього економічного процесу, а саме під розвитком розуміють: підвищення складності системи; підвищення адаптивності до зовнішніх умов; збільшення масштабів явища; кількісне зростання економіки та якісне покращення її структури; соціальний прогрес. Для розвитку будь-якого явища характерні: якісні зміни, тобто перехід з одного стану в інший; незворотність розвитку, а саме розвиток передбачає стабільність; специфічність.

За Р. Ансоффом, розвиток — це не стільки питання того, що є, скільки питання того, що можна зробити з тим, що є. Сьогодні світова економіка зазнає серйозних змін. Суттєві зміни відбуваються і в сформованих умовах українського ринку, коли успішний розвиток підприємства та саме його існування безпосередньо залежать від розробленої стратегії та методів її реалізації[2, c. 306].

Під соціально-економічним розвитком підприємств В.П. Залуцький розуміє зміни соціально-економічних показників під впливом реалізації рішень щодо використання соціально-економічного потенціалу, тобто пов’язує досягнення соціально-економічного розвитку з результатами взаємозв’язку соці. -економічний потенціал і рішення менеджерів щодо його використання[6].

Розвиток підприємства повинен здійснюватися таким чином, щоб усі зміни, що відбуваються на підприємстві, в його технологічному комплексі, виробничій, інноваційній та організаційно-управлінській діяльності дозволяли підтримувати і підвищувати прибутковість і стабільність, а також інші характеристики, що відповідають розвиток підприємства.

Економічний розвиток — економічний процес, елементами якого є:

1) економічне зростання, що здійснюється внаслідок структурних змін в економіці та забезпечує збільшення валового внутрішнього продукту та доходу на душу населення;

2) економічний занепад. Якщо економічне зростання є позитивною складовою економічної динаміки, то економічна рецесія є негативною. Поєднання обох компонентів утворює економічний цикл, що характеризується періодичними підйомами та спадами економічної активності, які спричинені безпосередньо коливаннями між споживанням та інвестиціями. Економічний розвиток включає періоди економічного зростання та економічного спаду в часі. Економічний розвиток, за визначенням Д.М. Євдокимова, є динамічним багатоваріантним циклічним процесом, який має спіралеподібну форму і проявляється через кількісні та якісні зрушення в структурі системи при збереженні її цілісності, стійкість якого забезпечується лише за умов керування ним з боку система [5, с. 8].

Економічний розвиток – це незворотні, спрямовані, закономірні (кількісні, якісні та суттєві) зміни в економічній системі (у нашому випадку підприємства) у довгостроковому періоді, які відбуваються під впливом економічних суперечностей, потреб та інтересів, зумовлених якого характеризується дією основних законів діалектики, що не виходять за межі глибинної внутрішньої сутності такої системи.

На нашу думку, модель ефективного розвитку підприємства – це мережа взаємопов’язаних організаційно-економічних заходів, які дозволяють виявити стан зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, оцінити та нівелювати вплив його негативних факторів, а також визначити та примноження ключових компетенцій суб'єкта господарювання. Суть моделі ефективного розвитку підприємства полягає в тому, що будь-яка компанія є відкритою системою, на яку впливають внутрішні та зовнішні фактори.

Проведені дослідження дозволяють виділити в структурі стратегічного управління ефективним розвитком промислового підприємства такі моделі, як структурно-ситуаційну, інноваційну, феноменологічну, конфліктну, селективну.

За факторами зміни всі моделі поділяються на ендогенні, екзогенні та змішані. За логікою програмування змін їх поділили на балансові (принцип забезпечення балансу середовища або збереження балансу всередині компанії); конфлікт (дисбаланс як умова динаміки системи); змішаний, визнаючи обидва механізми рівноправними.

За механізмом, що визначає логіку процесу, їх поділяють на раціонально-планові (свідомо викликані та реалізовані активним суб’єктом і є результатом реалізації певного проекту чи плану); стихійні, де процес змін не визначається цілеспрямованою діяльністю і не пов'язаний із реалізацією певного плану, а також змішані.

За тим, як компанія реагує на джерело змін, виділяють моделі, в яких система реагує пасивно (адаптивна), активно впливає (активна) і змішана.

За результатом процесу змін розрізняють моделі: з теологічно запрограмованим результатом, де результат змін розглядається як заданий вихідною програмою активного суб'єкта; випадковий, де результат розвитку не програмується, а результат зміни описується як продукт дії багатьох факторів; змішаний, де визнаються обидва фактори.

За результатами нашого дослідження ми виявили, що кінцевим продуктом моделі розвитку компанії є організаційні зміни, які забезпечують чутливість компанії до змін зовнішнього середовища.

При розробці моделі ефективного розвитку підприємства ми пропонуємо використовувати системний підхід, який формує характер, спрямованість і стиль наукового мислення при дослідженні будь-якого бізнес-процесу, враховує специфіку функціонування суб’єкта господарювання, забезпечує взаємозв’язки та взаємодію між ключовими елементами моделі з метою генерації вартості компанії та підвищення її вартості.
1.2 Особливості моделювання економічного розвитку підприємства в умовах нестаціонарності:

Термін «модель» широко використовується в різних сферах людської діяльності і має багато семантичних значень. Походить від латинського слова «modulus» — зразок, норма, міра. У загальному розумінні модель – це логічний або математичний опис компонентів і функцій, які відображають суттєві ознаки об’єкта чи процесу, що моделюється і розглядається як система або елементи системи [8].

Модель – це об’єкт, який замінює оригінал і відображає найважливіші ознаки і властивості оригіналу для даного дослідження та його призначення за обраної системи гіпотез [7].

Побудова моделі включає чотири етапи:

формування системи економічних показників об'єкта моделювання;

вивчення діяльності фірми;

формування знань про об'єкт. Знання про модель необхідно коригувати з урахуванням властивостей діяльності об'єкта дослідження;

практична перевірка отриманих за допомогою моделей знань і використання їх для побудови об'єкта з метою управління.

Основне призначення економічної моделі — зіставити отримані з її допомогою прогнози з реальними подіями. Тому модель має бути достатньо простою, щоб збільшити масштаб і ефективність її застосування. Економічна модель виділяє найбільш суттєві фактори, визначає закономірності функціонування досліджуваного об'єкта і абстрагується від інших факторів, які хоч і мають незначний вплив, але в сукупності можуть визначати поведінку моделі [74] . Широке використання моделювання в економіці є одним із основних напрямків підвищення ефективності управління.

Реалізація моделювання в менеджменті нерозривно пов'язана з використанням в економічних розрахунках і створенням автоматизованих систем управління виробництвом, які є поєднанням найдосконаліших методів управління (насамперед, заснованих на економіко-математичному моделюванні) і сучасних технічних засобів управління. Застосування цих засобів при відповідній кваліфікації осіб, зайнятих у сфері управління, забезпечує з необхідною ефективністю, необхідною повнотою інформації та мінімальними трудовитратами отримання та практичну реалізацію оптимальних управлінських рішень [48]. Моделювання поділяється на два основних класи - матеріальне та ідеальне. Особливо велику роль ідеальне моделювання відіграє в економічних дослідженнях, оскільки в них обмежені можливості проведення реальних експериментів і експериментів з матеріальними моделями. Ідеальне моделювання, у свою чергу, поділяється на іконне та інтуїтивне.

Інтуїтивні моделі базуються на особистому досвіді людини. Будь-яка людина, яка приймає економічне рішення, керується тією чи іншою неформальною моделлю, яка враховується в економічній ситуації. Рішення, прийняті на основі цієї моделі, часто можуть призвести до помилкових рішень, оскільки різні люди можуть по-різному розуміти інтуїтивну модель і давати на її основі різні відповіді на одне і те ж питання. На основі математичних (знакових) моделей створюється більш точний і строгий опис моделей і пояснення отриманих на їх основі висновків. Їх використання не зменшує ролі інтуїтивного моделювання. Так звані симуляційні системи синтезують обидва види моделювання. Для опису функціонування економічної системи необхідно змоделювати два рівні: виробничо-технологічний і соціально-економічний.

Перший рівень – виробничо-технологічний. До нього відноситься опис виробничих можливостей економічних систем, що вивчаються [48]. При математичному моделюванні виробничих можливостей економічної системи її перш за все розбивають на окремі «елементарні» виробничі одиниці. Після цього необхідно описати:  виробничі можливості кожній з одиниць;  можливості обміну ресурсами виробництва і продукцією між «елементарними» виробничими одиницями. Виробничі можливості описують за допомогою так званих виробничих функцій різних типів, а при описі можливостей обміну головну роль грають балансові співвідношення. Другий рівень - соціально-економічні процеси. Вони визначають, яким чином реалізуються виробничі можливості, описані при моделюванні виробничотехнологічного рівня економічної системи. Існує величезне число варіантів ухвалення рішень і розподілу завдань, що укладаються в технологічні обмеження, які задають виробничі можливості системи. На рівні соціально-економічних процесів визначається механізм вибору дій, що управляють.

Одна з найбільш важливих методологічних проблем побудови економічних моделей - якими рівняннями описувати такі моделі - диференціальними або звичайно-різницевими. Диференціальним рівнянням називається рівняння, що містить похідні від шуканої функції й може містити шукану функцію та незалежну змінну. Далі вважатимемо, що незалежна змінна завжди дійсна. Незалежну змінну, похідна від якої входить у диференціальні рівняння, позначають літерою x або t, оскільки в багатьох випадках її роль відіграє час. Невідому функцію позначають через y(х). Змінні типової економічної моделі слід розглядати як безперервні функції часу, і таку модель слід описувати системою диференціальних рівнянь, причому, чим вище рівень моделі – тим це ближче до істини. В прикладних економічних дослідженнях моделі зазвичай представляють у вигляді систем звичайно-різницевих рівнянь. Це, мабуть, пояснюється трудністю оцінки параметрів систем стохастичних диференціальних рівнянь за дискретними спостереженнями значень змінних. Проте для отримання таких оцінок немає принципових перешкод. Більш того, методи, розроблені для оцінки параметрів дискретних моделей, можуть бути з успіхом застосовані і для оцінки параметрів безперервних моделей. Слід зазначити, що чим сучасніша система управління підприємством, тим менше дискретність, тим з більшою мірою достовірності модель можна вважати безперервною [48].

Методи математичного програмування по своїй суті зводяться до вирішення умовних задач оптимізації з декількома змінними. Найчастіше методи математичного програмування застосовуються при вирішенні задач планування номенклатури та асортименту виробів, визначення оптимального маршруту, мінімізації залишків виробництва., регулювання рівня запасів, календарному плануванні виробництва тощо [59]. Головне завдання яке ставиться перед аналітиком - формування задачі аналітичного дослідження та правильне інтерпретування її розв’язання. Таким чином, методи математичного програмування головним чином призначені для оптимізації господарської діяльності, що дозволяє аналітику оцінювати ступінь досягнення поставленої мети, визначати лімітуючі ресурси, ступінь конкурентності та дефіцитності.
1.3 Методичні підходи до моделювання ефективності та розвитку підприємства в нестаціонарних умовах
Під математичною моделлю об’єкта (явища, системи) розуміється деяка штучна система (фізична або абстрактна), яка спрощено відображає структуру та 24 основні закономірності розвитку реального об’єкта таким чином, що її вивчення подає інформацію про стан та поведінку самого досліджуваного об’єкта. Методи математичного програмування охоплюють методи детермінованого, динамічного та стохастичного програмування (рис. 1.5). Моделі динамічного програмування дозволяють знаходити оптимальне рішення в умовах, коли на кінцеві результати впливає результат здійснення рішення на попередньому етапі, а на нього – результати здійснення рішення на передуванні йому етапі і так далі.

Балансові моделі як статистичні, так і динамічні широко застосовуються в економіко-математичному моделюванні. Балансовий метод – це взаємне зіставлення наявних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та потреб у них. Такі моделі дозволяють ухвалювати рішення, що враховують взаємозв’язок між окремими підрозділами виробництва і необхідність балансу між виробництвом і споживанням. Рішення з використанням цих моделей направлені на пропорційний розвиток 25 виробництва. Застосовуються вони як на рівні міжгалузевого планування, так і при плануванні в масштабі галузі або навіть окремого підприємства. Балансовий метод є основним інструментом для аналізу пропорцій в економіці. Балансові моделі на базі звітних балансів характеризують сформовані пропорції, причому їхня ресурсна частина завжди дорівнює видатковій. Балансові моделі належать до матричного типу економіко-математичних моделей, оскільки вони будуються у вигляді матриць - прямокутних таблиць чисел. У матричних моделях балансовий метод набуває строгого математичного вираження. Детермінована математична модель - це аналітичне подання закономірностей при яких для даної сукупності вхідних даних на виході системи може бути отримано єдиний результат. Така модель може відображати як імовірнісну систему, тоді вона є її спрощенням, так і детерміновану систему [38]. Детерміноване програмування поділяється на лінійне та нелінійне програмування. Моделі, в яких показник якості рішення і функції змінних системи є лінійними функціями, називають моделями лінійного програмування. Такі методи використовуються аналітиками при розв’язанні багатьох оптимізаційних задач, де функціональні залежності досліджуваних явищ і процесів є детермінованими. Одержані результати дають можливість аналітику визначити та проаналізувати потенційні можливості зміни значення будь-якого з параметрів досліджуваного об’єкта, а також визначити резерви нереалізованих можливостей. Лінійне програмування в свою чергу підрозділяється на моделі. Цілочисельне програмування – це моделі математичного програмування, в яких змінні в рівняннях по своєму фізичному сенсу можуть приймати лише обмежене число дискретних значень. Параметричне програмування - початкові параметри при змінних в моделях математичного програмування можуть змінюватися в деяких межах. В процесі оптимізації управлінських рішень широко застосовуються також моделі, засновані на математичній теорії графіків. Одним з видів таких моделей є моделі мережевого планування, які використовуються як на стадії оптимізації 26 ухвалюваних рішень, так і при організації їх виконання, контролі виконання, тобто є крізними моделями, використовуваними на всіх етапах, аж до здійснення ухваленого управлінського рішення. Залежно від можливості або неможливості точного визначення тривалості робіт при побудові мережевого графіка моделі мережевого планування діляться на детермінованих і стохастичних. До моделювання, заснованого на теорії графів, відноситься також вирішення транспортних завдань на мережі і інші додатки цієї теорії в економічній роботі [48]. Якщо критерій ефективності та (або) система обмежень задаються нелінійними функціями, то маємо нелінійне програмування. Даний метод поділяється на опукле і не опукле. Якщо зазначені функції мають властивості опуклості, то отримана задача є задачею опуклого програмування. Опукле програмування об’єднує три підкласи екстремальних задач:  задачі при двобічних обмеженнях змінних і відсутності обмежень у вигляді рівнянь;  задачі квадратичного програмування, які пов’язані з пошуком екстремуму квадратичної функції при лінійних обмеженнях;  задачі в загальній постановці, тобто ті, що не належать до двох попередніх підкласів. Інша категорія математичного програмування пов’язана з розрахунками на основі застосування елементів математичної статистики і теорії вірогідності. Стохастичні моделі - це досліджені систем в яких значення однієї чи декількох змінних змінюється випадковим чином. До стохастичних моделей відносяться моделі теорії аналізу кореляцій і регресій, теорії дисперсійного аналізу, теорії масового обслуговування, методів статистичних випробувань, теорії ігор, теорії статистичних рішень, теорії інформації, теорії надійності, теорії розкладів, теорії запасів і ін. Описані вище методи є основним інструментарієм економіко-математичного моделювання, які активно застосовуються дослідниками та аналітиками в процесі оцінювання ними різноманітних економічних процесів. 27 На зміну класичним методам економіко-математичного моделювання приходять нові методи, зокрема методи нечіткої логіки та штучного інтелекту. Вони є методологією та математичним апаратом, що надає можливість ставити та математично-обґрунтовано розв’язувати навіть такі задачі, для яких відсутня повноцінна статистика, або коли серед інформативних факторів є лише якісні показники, забезпечуючи при цьому можливість адаптації економіко-математичних моделей до мінливих умов економіки [42]. Моделі, які побудовані на підґрунті штучного інтелекту досить добре зарекомендували себе при вирішені складних завдань у сфері економічного аналізу та прогнозування зміни біржових індексів, при оцінюванні надійності позичальника у фінансово-кредитній сфері, при визначені ймовірності банкрутства підприємства, в дослідженні діяльності виробничокомерційних підприємств, при аналізі фінансових та страхових ризиків тощо. Дослідження економічних процесів складається з кількох етапів. Перший етап присвячений постановці проблеми. Замовник (особа або організація) ставить проблему перед дослідниками (виконавцем), користуються результатами та фінансують дослідження. Мета першого етапу дослідження економічних процесів – знайти серед проблем, що цікавлять замовника, такі питання, які можуть бути вирішені на сучасному рівні розвитку економіко-математичних методів. При рішенні питання про вибір проблем, які будуть проаналізовані за допомогою економікоматематичних моделей, перш за все необхідно пам’ятати, що прикладне дослідження може бути проведене тільки тоді, коли у розпорядженні виконавця є перевірені моделі, придатні для опису об’єктів, які необхідно моделювати. Якщо таких моделей немає, то раніше необхідно навчитися будувати моделі об’єктів, що цікавлять, а це зазвичай вимагає серйозних зусиль і займає достатньо тривалий час. Другий етап дослідження – побудова математичної моделі економічного об’єкту, що вивчається, і її ідентифікація. Цей етап полягає у виборі відповідної моделі зі всієї безлічі відомих економічних моделей і в підборі параметрів цієї моделі так, щоб вона відповідала об’єкту, що вивчався. Процес підбору значень параметрів моделі називається ідентифікацією моделі. Параметри виробничих 28 функцій підбираються на основі аналізу технологічної інформації і статистики економічних показників [48]. Останнім етапом є дослідження побудованої моделі. Заздалегідь необхідно вибрати спосіб аналізу моделі для вирішення проблем, сформульованих на першому етапі і виробничо-технологічних процесів, що полягають при аналізі, у виборі найбільш відповідних для замовника варіантів управління економічною системою.

Висновки до розділу 1

Процес прогнозування на основі економетричних моделей охоплює ряд етапів:

1. Постановка проблеми, її теоретичне і логічне формулювання.

2. Аналіз об’єкта прогнозування.

3. Вибір прогнозованого показника і відбір факторів, які визначають його рівень.

4. Побудова моделі, яка відповідає вимогам логічної і статистичної адекватності.

5. Збір початкових даних і заповнення абстрактної економічної моделі (системи рівнянь) необхідними емпіричними (статистичними) даними.

6. Реалізація моделі по завчасно розробленому алгоритму і початковій інформації.

7. Оцінка якості і надійності параметрів моделі і власне самої моделі.

8. Проведення ретроспективного аналізу на основі інформації "передісторії".

9. Побудова прогнозу на основі відібраної моделі.

10. Оцінка якості і достовірності прогнозу.

11. Складання пояснювальної записки на основі прогнозу і прийняття по його результатах управлінських рішень.

У загальному весь процес використання економічних моделей, як інструментарію прогнозування, можна поділити на дві частини:  побудова прогностичної моделі, яка відповідає необхідним умовам;  складання прогнозу на основі використання побудованої моделі. Застосування економічних методів в економічних дослідженнях пов’язано з рішенням цілого ряду складних теоретико-методологічних проблем.

Отже, економічна модель - будь-який набір рівнянь, що заснована на певних припущеннях і приблизно описує економіку в цілому або окрему її галузь (підприємство, процес). Предметом економічних досліджень практично завжди є побудова і аналіз моделей.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ТА МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТОВ «КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД»
2.1 Загальна характеристика та аналіз показників економічного розвитку підприємства
ТОВ «КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» зареєстрована 12.05.2010 за юридичною адресою Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Льва Толстого, будинок 3, офіс 27. Керівником організації є САДИК ОЛЕКСІЙ ВІКТОРОВИЧ. Розмір статутного капіталу складає 10 000,00 грн.

Основним видом діяльності підприємства є виробництво труб та виробів з них.

Унікальною особливістю виробничих потужностей ТОВ «КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД»» є трубопрокатний стан «350», який дозволяє почати прокат більше сорока марок сталі та виготовляти труби діаметром від 146 мм до 325 мм і товщиною стінки від 5,5 мм до 55 мм.

Асортимент складає близько 500 найменувань продукції (в першу чергу за рахунок різноманітності марок сталі).

Види труб, що випускаються:

– труби загального призначення (85%);

– котельні;

– нержавіючі загального призначення;

– нержавіючі сталі спеціального призначення;

– леговані труби.

Цикл виробництва (середній): проста труба – 1 зміна (8 годин), котельні – 10 днів, полірована – місяць.

В результаті реалізації інвестиційної програми у 2021-2023 роках підприємство модернізувало обладнання з урахуванням кон’юнктури ринку, розширило асортимент продукції, вдалося підвищити її якість та знизити собівартість, впровадити енергозберігаючі технології та здійснювати комплекс природоохоронних заходів.

Крім того, на ТОВ «КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» запроваджено та сертифіковано Систему менеджменту якості відповідно до вимог міжнародного та національного стандарту ISO 9001-2000: ДСТУ 9001-2001. В результаті впроваджених заходів забезпечується стабільна перспективна робота підприємства, конкурентоспроможність продукції, що випускається.

Встановлено засоби комерційного обліку електроенергії та природного газу.

На ТОВ «КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» розроблено, задокументовано, впроваджено та підтримується в робочому стані система управління (менеджменту) якості відповідно до вимог стандарту ДСТУ ISO-9001:2001 (ISO-9001:2000).

На підприємстві створюються умови для підвищення кваліфікації працівників та загального навчання якості, що є основою ефективного функціонування системи управління якістю.

Сегмент трубної продукції ТОВ «Мехсервіс» у загальному обсязі виробництва труб становить всього 2%.

Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Техніко-економічні показники діяльності підприємства

Показник

Факт 2021

Факт 2022

Факт 2023

Темп приросту 2022/2021,

%

Темп приросту 2023/2022,

%

1. Чистий дохід від реалізації

продукції, робіт, послуг, тис. грн.

51090,0

57140,0

61307,0

11,8

7,3

2. Собівартість реалізації товарів,

продукції, робіт, тис. грн.

39720,0

48500,0

54018,0

22,1

11,4

3. Валовий прибуток, тис. грн

11370,0

8640,0

7289,0

-24,0

-15,6

4. Чистий прибуток, тис. грн.

2046,6

1555,2

1312,0

-24,0

-15,6

5. Середньооблікова чисельність

працюючих, осіб

239

296

341

23,8

15,2

6. Середньорічна вартість основних

виробничих засобів, тис. грн.

679,0

685,3

658,3

0,9

-3,9

7. Середньорічна вартість оборотних

коштів, тис. грн.

1308,0

1448,2

1564,1

10,7

8,0

8.Виробіток на одного працюючого,

тис. грн/ос.

213,8

193,0

179,8

-9,7

-6,9

9. Фондовіддача, грн/грн

75,243

83,380

93,129

10,8

11,7

10. Фондомісткість, грн/грн

0,013

0,012

0,011

-9,8

-10,5

11. Фондоозброєність праці,

тис. грн/ос.

2,841

2,315

1,930

-18,5

-16,6

12. Коефіцієнт оборотності

оборотних коштів, оборотів

39,060

39,456

39,196

1,0

-0,7

13. Тривалість одного обороту

оборотних коштів, днів

9,217

9,124

9,185

-1,0

0,7

14. Витрати на 1 грн. товарної

продукції, грн/грн

0,78

0,85

0,88

9,2

3,8

15. Рентабельність продукції, %

5,2

3,2

2,4

-1,9

-0,8


З даних таблиці видно, що чистий дохід від реалізації продукції у 2023 році склав 61 307,0 тис. грн., що на 7,3% більше порівняно з 2022 роком. Тому слід зазначити, що темпи зростання даного показника порівняно з 2020 роком зменшилися.

Собівартість реалізованої продукції у 2023 році зросла на 11,4% і склала 54 018 тис. грн. У 2022 році зростання цього показника склало 22,1%, що є позитивною тенденцією в діяльності компанії.

Наявність збитків на підприємстві свідчить про критичний фінансовий стан підприємства. Проте уповільнення темпів зростання збитків свідчить про те, що керівництво підприємства намагається вжити заходів для стабілізації фінансового стану підприємства.

Показники ефективності використання оборотних коштів також протягом трьох років мали негативну динаміку. Так, коефіцієнт оборотності оборотних коштів у 2023 році склав 39,186, що на 0,7% нижче рівня попереднього року. Тривалість одного обороту у 2022 році становила 9,185 днів, що на 0,7% вище рівня попереднього року.

Рентабельність продукції у 2023 році порівняно з 2022 роком знизилася на 0,8%, у 2022 році порівняно з 2021 роком – на 1,9%.

2.2 Побудова моделі економічного розвитку підприємства в умовах нестаціонарності

Під час аналізу діяльності підприємства були виявлені недоліки у виробництві труб. Для усунення цих недоліків, перш за все, впровадження автоматизованої системи контролю якості труб здійснюється саме за цими показниками.

Контроль якості здійснюється в такій послідовності:

- приймання заготовки;

– підготовка та розміщення заготовки в кільцевій печі для нагріву;

– нагрівання заготовки;

– первинний огляд труб;

– термообробка труб;

– ідентифікація зразків;

– лабораторні дослідження;

– контроль поверхні та розміру;

– зняття фаски;

- маркування;

– вимірювання довжини;

- зважування;

- оформлення сертифіката та товаросупровідних документів;

- відвантаження.

Структура контролю якості досить велика, що є основним доказом необхідності впровадження автоматизованої системи.

Основні переваги системи:

– робота всіх елементів в режимі реального часу;

– повна фіксація всіх дій;

– мінімізація втрат часу;

- гарантоване виключення браку виготовленої продукції;

– можливість оперативного встановлення жорсткого та м’якого контролю виробничого процесу;

- окремий авторизований доступ до інформації.

Метою розробки є надання можливості всім службам, задіяним у технологічному ланцюжку виробництва, за допомогою комп’ютера виконувати всі технічні роботи від моменту отримання заготовки до відвантаження готової продукції. При цьому виконання всіх операцій супроводжується підказками та довідковою інформацією, що дозволяє користувачеві під час введення первинної інформації вибирати необхідні дані з довідників, а не вводити їх вручну.

За умови грамотного ведення нормативно-довідкової інформації (тобто відповідно до вимог інструкцій) система забезпечує можливість отримання максимальної кількості вихідних документів для виконання всіх видів аналізу технічного процесу, якості контролю та виготовленої продукції.

Завдяки цьому вдається змінити на 3-4 % вихід безбракової продукції і на 4-5 % коефіцієнт використання якісних матеріалів, що, в свою чергу, підвищує техніко-економічні показники виробництва. підприємства. Також робота системи дає можливість приймати своєчасні та оперативні рішення в умовах максимально повної інформації (таблиця 2.2).


  • 2.3 Оцінка ефективності розробленої моделі

  • Аналіз результатів використання моделі та її впливу на прийняття управлінських рішень.

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ЗАСТОСУВАННЯ РОЗРОБЛЕНОЇ МОДЕЛІ ТА ПРОГНОСТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТОВ «КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД»

3.1 Використання моделі для прогнозування розвитку підприємства

  • Прогнозування можливих сценаріїв розвитку підприємства на основі розробленої моделі.

3.2 Перспективи застосування та удосконалення моделі економічного розвитку підприємства

  • Рекомендації щодо впровадження розробленої моделі у практичну діяльність підприємства.

  • Пропозиції щодо подальшого розвитку та вдосконалення моделі для підвищення її прогностичних можливостей.
    Висновки до розділу 3
    ВИСНОВКИ



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Акофф Р. Планування майбутнього корпорації /Пер. З англ.. під ред. В.И. Данілова -Данільяна. - м.: Прогрес, 1985. - 328с.

Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т. 1 / за ред. С. В. Мочерного. — Львів: Світ, 2005. — 616 с.

Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т. 2 / За ред. С.В. Мочерного. — Львів: Світ, 2006. — 568 с.

Євдокимова Д.М. Державне регулювання економічного розвитку: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 «Економічна теорія» / Д.М. Євдокимова. -К., 2002. - 20 с.

Залуцький В.П. Сутність соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств: методи та принципи їх забезпечення /

В.П. Залуцький // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.11. - С. 163-169

Андрушків Б. Концепція регіонального розвитку промисловості в умовах трансформаційної економіки // Соціально-економічні проблеми і держава. — 2017. — Вип. 1 (16). — С. 3-14.

Болотіна Є.В., Нікітенко А.В. Сучасні західні концепції управління та моделі публічного адміністрування // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 1 (47). — С. 96–100.

Воронкова, В. Г. Формування концепції ноосферно-інформаційно-інноваційного розвитку адміністративного нооменеджменту у сучасну епоху // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - Запоріжжя, 2017. - Вип. 69 (2017). - C. 44 — 50.

Економіка розвитку: Підручник / За ред. д.е.н., проф. І.В.Сало. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004. – 590с.

Захарчин Г.М. Основи підприємництва : навч. посіб. / Г.М. Захарчин. - 2-ге вид., перероб. І доп. - К. : Ліра -К, 2013. - 407 с.

Карінцева, О.І. Структура національної економіки в контексті концепції сталого розвитку // Економіка: реалії часу. – 2018. – № 1(35). – С. 71–78.

Кузнецова І., Кублікова Т. Сучасні концепції формування конкурентних стратегій підприємств // Науковий вісник Одеського національного економічного університету. - 2017. - № 5. - С. 95-105.

Лагодієнко В.В., Довгаль О.В. Чинники економічного зростання регіонів в умовах диспропорційності // Актуальні проблеми інноваційної економіки. - 2018. - №3. - с.15-20.

Пашута М.Т. Прогнозування та програмування економічного і соціального розвитку: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 408с.

Резнікова Н.В. Економічна неозалежність країн в умовах глобальних трансформацій: монографія / Н.В. Резнікова. – К.: Аграр Медіа Груп, 2018. – 460 с.

Рилач Н.М. Значення теорії тенхнологічних укладів в становленні постіндустріальної економіки.//Міжнародні відносини. Серія “економічні науки”. - 2016. - №7. - с.2-15.

Руденко М.В, Криворучко В.О. Інфляція знань у концепції сучасного підриємства // Інвестиції: практика та досвід. - № 17 2017. - №17. - с. 39 — 43.

Савчин І.З. Концепції та теорії регіонального розвитку в контексті взаємовідносин «регіон-країна» // Український журнал прикладної економіки. - 2016. - Том 1. - №4. - с.101-108.

Уманців Ю. Економічна теорія у новітньому методологічному дискурсі // Вісник КНТЕУ. - 2019. - №2. - с.51-63.

Філіпенко А.С. Економічний світ: методологія // Economic theory. - 2017. - №3. - с. 5-22.

Цапко-Піддубна О.І. Принцип інклюзивності у сучасних концепціях економічного зростання // Problems of Economy. - 2018. - Issue 3. - p.29-36.

Юрєва П.Б., Богдан С.В., Вальдовський В.І. Просторово-економічні концепції глобалістики: сутність, моделі та підходи // Економіка і суспільство. - 2017. - Випуск 13. - с. 30-34.

Ягельська К.Ю. Випереджаючий національний економічний розвиток: теоретико- методологічний та прикладний аспекти. — К.: «Видавництво «Центр учбової літератури», 2015. — 350 с.

Теоретико-методологічні трансформації економічної науки у ХХІ ст. : перспективи нової парадигми: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 28-29 трав. 2019 р.). – Київ : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2019. – 344 с

Сучасні економічні теорії: історія, методологія та перспективи розвитку : зб. матеріалів Всеукр. круглого столу ; 10 листоп. 2016 р. — К. : КНЕУ, 2016. — 199 с.

Палагута С. С. Особливості інформаційного забезпечення управління підприємств і організацій / С. С. Палагута. // Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського. – 2017. – Випуск 16 – С. 418–421

Зінченко О. А. Інформаційна економіка: концепція, сутність та розвиток / О. А. Зінченко, П. Даріюш, Д. С. Зінченко. // Економічний вісник НТУУ «КПІ». – 2019. – С. 3–13.

Економіка України в дослідженнях і прогнозах: 20 років діяльності Інституту економіки та прогнозування НАН України : монографія / відп. ред. – акад. НАН України В.М. Геєць; редколегія: В.М. Геєць (голова), А.А. Гриценко, В.В. Небрат, І.І. Бажал (відповідальний секретар) / НАН України, ДУ "Ін-т екон. та прогнозув. НАН України". – К., 2018. – 568 с
скачати

© Усі права захищені
написати до нас