Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
ФРЕКС
“Аналіз філософського тексту”
Григорій Сковорода
“ De Libertate”
Виконав :
Студент: 2 курсу
Київ-2019
Григорій Сковорода
(1722-1794р.)
Коротка біографія автора:
Григорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що ніні на Полтавщині, у небагатій козацькій родині. Після здобуття початкової освіти в сільській школі, з 1734 року (Григорій 12) навчався в Києво-Могилянській академії. Цікаве навчання в Академії, з перервами, тривало до 1753-го. Її бібліотека стала для джерела знань. Навчання було першим, і всі найкращі похвалили його. Продовжуючи навчання в академічній науці латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку й інші мови, визначивши з творами інших філософів та письменників, від античних до сучасних. У 1741 році Григорія заборонила до Петербурга для співу у придворній капелі, відступивши його повернувшись у 1744-му. Згодом, в 1745–1750 роках, Сковорода її до Європи: спершу до Угорщини в складі царської місії під проводом Ф. Вишневського, більше - до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень). Передання Сковороди в Італії, Німеччина та Польща не підтверджено документами. Після мандрівки він повернувся в Україну, працюючи професором у Переяславі, у Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. Сам у цей час мислитель зустрічає одного зі знайдених людей, Михайла Ковалінського, який після смерті вчителя написав свою біографію, докладно, ґрунтовну, на яку він повідомив, що вони досліджували всі дослідники творчості великого мудреця. Сам у списку до цього Григорій Савич висловлював найвищої ідеї, яка майже залишала основу філософських трактатів. Про стиль свого життя з харківським періодом його перший біограф пише: «Уставав дуже рано, їв раз у день, без розуму і риби, був веселим, сильним, рухом, зі всім задоволенням, до всіх добрих, будь то готовий дотримуватися. Поважають і люблять добрі люди, не розходячи їх, вони навіюються до здоров’я, розважаються сумними, ділилися колись із тим, хто не мав ». («Житіє Сковороди»).
Під кінець 70-х років XVIII ст., Після різних конфліктів з владою, Григорій Сковорода обрав новий і невідомий до того часу стиль життя, а саме - мандрівку. І вся мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригода, оповітала переказами й легендами. У ніколи ніколи не розлучався філософ із Біблії, сопілкою або флейтами та своїми писаннями. Слава про вас йшла всюди, і кожний, чи то пан, чи селянин хотів його побачити і почути. Тож аудиторія його була дуже чітка і поширена, і всі його діяли - речники великої правди.
Помер 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області.
Історія написання твору:
Перебування у селі Ковраї (1755–1759) було важливим етапом у розвитку світогляду Г. Сковороди, у формуванні його естетичного ідеалу. Ковалинський пише, що він тоді повністю «предался любомудрію, то есть исканію истины». Як селянський просвітитель він живе серед народу, проймається його думами і надіями, безповоротно вирішує, що його доля — з народом. Тому антинародний рух 50-х рр. селянські виступи і повстання не могли не відбитися у свідомості вразливого і чутливого до народного життя поета.
У ті часи нерідко траплялося, що вільних людей поміщики самочинно приписували до своїх кріпаків. Ось чому цілком природним були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, «вольности... лишитись».
Ще живими були в пам’яті народній тяжкі бої за визволення від соціального і національного гноблення польською шляхтою, а вже трудовому селянству царат накинув на шию нове ярмо, ще важче, позбавляючи завойованої вольності. Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина ІІ розпорядилася навіть саме «наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе». Так віддячила порфіроносна вовчиця українському козацтву за героїзм, виявлений ним у російсько-турецькій війні, яка закінчилася за рік перед тим. Це, можливо, було однією з причин,що спонукала поета до написання вірша «De libertate».
Рік написання: 1757 р.
Філософські погляди:
Філософія Григорія Савича Сковороди зводилась до основної ідеї що сутність людини – це дух, думка і серце. Шлях до ідеального суспільства пролягає через серце людини, її мораль, самовиховання, творчу працю. Григорій Сковорода палко відстоює рівність між людьми, право кожного незалежно від соціального становища на щастя і свободу, вважаючи свободу найвищим досягненням людини. Шлях до ідеального суспільства, де всі рівні, вбачав у вихованні через самовиховання, на основі праці відповідного життєвого покликання. В ліквідаціїї ненависного світу, зла, користолюбства, зажерливості, наживи бачив суть методів вирішення соціальних проблем.
Формальна та змістовна характеристики:
Рід літератури: лірика
Вид лірики: філософсько-громадянська
Жанр: ода.
Тема: роздуми про волю як важливу суспільну цінність і про Б. Хмельницького як взирця боронить за свободу.
Мотиви: підвищити свободу як широкої суспільної достовірності; прославляння Б. Хмельницького, боротьба за своє рідке життя, яка є найбільшим багатством людини.
Ідея: усвідомлення Богдана Хмельницького, народного героя, який присвятив собі життя боротьбі за волю і щастя українського народу; впевненість у свободі людини як найвищої суспільної достовірності.
Зміст твору:
Поезія починається спокійним філософським міркуванням про те, що являє собою воля, яка її цінність: «Что то за вольность? Добро в ней какое? / Іны говорят, будто золотое. / Ах, не златое, если сравнить злато, / Против вольности еще оно блато». Дуже показовим є прославлення в цьому вірші Богдана Хмельницького як «батька вольності», як вірного сина українського народу. Поет закінчує твір словами: «О, когда б же мні в дурні не пошитись, / Дабы волности не могл как лишитись. / Будь славен вовек, о муже избаранне, / Волносты отче, герою Богдане!»
Таким чином, найбільшою радістю, яка повинна належати людині, є її свобода. Подібний лозунг за часів поступового наступу кріпосництва був дуже своєчасним. У протиставленні золота і свободи, на думку Г. Сковороди, безперечно перемагає свобода. І уособленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, є Б. Хмельницький, його і славить митець у цій поезії.
Філософська думка у творі:
Головна філософська думка “De liberatate”(“Про свободу”) – свобода – найбільша цінність проти якої навіть все золото світу всього лиш болото.
Власний коментар:
Я обрав цей твій через те що вважаю проблему свободи дуже важливою в історії українського народу. Протягом всього існування всі кому не лінь намагалися захопити наші землі, намагалися поневолити наших людей та навіть знищити нашу державу.
Власне висловлювання стосовно тексту:
Питання свободи для українського народу протягом всієї історії відкривалося дуже багато разів. І навіть сьогодні нам доводиться боротися за те щоб залишатися вільними. Але не тільки зовнішні фактори можуть впливати на це. В наші дні свободу можуть відібрати і такі речі як бажання збагатитись, бути признаним в соціумі, бути в тренді. Дехто схиблений на тому щоб виглядати краще, тому весь свій вільний час проводить на тренуваннях. І це не погано коли твою свободу краде спорт, в гіршому випадку ти залежний від серіалів та фільмів, соціальних мереж або ж ігор. Мої батьки, наприклад, бажаючи кращого дітям багато працюють і це також позбавляє їх свободи. В якійсь мірі, залежність - це невід’ємна частина нашого життя. І здається, що кожен особисто має визначати ступінь залежності від тих чи інших обставин. В наш час залежність це не завжди погано, це має дозуватись відповідно особистих потреб, світогляду і поставлених цілей. Але щоб там не було, які б речі не віднімали нашу свободу вона була і залишається найціннішим багатством кожної людини. Тому мабуть більшість людей зараз не почувають себе щасливими, тому що вони поневолені тією буденністю, яка прийшла до нас з технічним прогресом.
Висновок:
Підсумовуючи можна сказати, що життя з часів Сковороди дуже змінилося, проблема волі стала різносторонньою та складнішою. Але є одна дуже важлива відмінність, свобода в ті часи залежала скоріш від зовнішніх сил, а зараз люди самі чіпляють на себе кайдани. І взагалі, свобода зараз поняття дуже відносне, хто знає на що краще витрачати час відведеного нам життя…