God Save The King або Боже царя храни

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

"God Save The King" або "Боже, царя храни "

Любов Кисельова

Про шляхи становлення гімну як національного символу

Шляхи формування офіційної державної символіки хвилюють зараз в Росії не лише істориків. Чи був правий В. Вундт, коли писав, що "національні гімни найвірніше відображають характер нації"? На даний момент з цього приводу могла б згодились така ж полум'яна дискусія, як з приводу прийняття нового / старого гімну, і відповідь могла б звучати з дуже різною інтонацією - від захопленої до саркастичною.

Гімн недарма останнім увійшов до числа обов'язкових публічних атрибутів державності (більшість європейських гімнів з'явилося в другій половині XVIII - початку XIX ст. Або істотно пізніше). Гімн можна вважати, мабуть, самим "суб'єктивним" з прийнятих в Новий час національно-державних символів, тому що при його створенні немає можливості спертися на дані спеціальної науки, як при формуванні герба і прапора, де закони геральдики та вексилології диктують певні правила навіть самим невгамовним новаторам. Чи означає сказане, що доля гімну цілком залежить від рівня обдарування авторів мелодії і тексту, від волі правителів, від музичних та поетичних уподобань громадян? Спробуємо відповісти на це питання на прикладі історії появи гімну Російської імперії - "Боже, царя храни".

Ідея створення гімну належала імператору Миколі I, який доручив в 1833 р. композитору А.Ф. Львову скласти "народний" (тобто національний) гімн разом граємо до цього при офіційних урочистостях мелодії "God save the King".

Традиція використання в Росії англійського гімну сходила до 1815 - 16 рр.. Мабуть, один з найбільш ранніх випадків зафіксовано в Дерпті. Газета "Dorptsche Zeitung", повідомляючи про святкування дня народження імператора Олександра 12 грудня 1815, згадувала про неодноразове співі російського "Gott erhalte den Kaizer". З 1816 р., після того, як великий князь Костянтин Павлович наказав грати "God save the King" на урочистій зустрічі Олександра I, "Височайше наказано військовій музиці завжди грати цей гімн для зустрічі Государя Імператора". Не слід вважати, що Росія в плані використання чужого гімну представляла виняток. В кінці XVIII ст. аналогічна ситуація закріпилася в Данії і Пруссії. Ще на початку ХХ ст. більше двадцяти європейських держав використовували в якості власних гімнів варіації англійського "God save the King". Як ми бачимо, традиція створення оригінальних державних гімнів як національних символів складалася досить довго і поступово. У ряді випадків "чужий" гімн так і закріпився в якості "свого".

Тим більше важко переоцінити значення розпочатої Миколою I акції. З точки зору державної ідеології, він як би підводив риску під цілим історичним періодом і відкривав новий етап розвитку Росії як самодостатньої великої держави, що знайшла, нарешті, концепцію національного буття і не потребувала більше в чужому гімні.

А.Ф. Львів розповідає у своїх "Записках", як він на хвилину натхнення склав музику нового гімну і потім звернувся до В.А. Жуковському з проханням написати слова до вже готової музиці. Треба думати, що звернення до Жуковського було продиктовано не тільки його поетичним авторитетом і високим становищем при дворі, але й тим, що мелодія англійського гімну міцно асоціювалася у Росії з його віршами 1815 "Молитва російського народу". При першій публікації в "Сині батьківщини" (1815) текст містив 7 рядків і мав заголовок: "" Молитва Руських "(На голос: God save the King)". Про його популярність свідчить розповідь М.А. Корфа про те, як ліцеїсти співали "Молитву" для Олександра I, а також лицейское вірш Пушкіна 1816 р., представляє собою варіацію "Молитви" (на той же "голос") зі збереженням тексту Жуковського в якості першої строфи.

Таким чином, судячи з вибором автора слів, новий гімн 1833 повинен був (на думку Львова і, треба думати, Миколи) не тільки відрізнятися від попереднього "несанкціонованого" тексту на чужу мелодію, а й перегукуватися з ним. Жуковський підхопив ідею переклички і створив нову варіацію свого старого вірша. Ср:

1815 1833

Боже, Царя храни! Боже, Царя храни!

Славному борги дні Сильний, Державний,

Дай на землі! Царюй на славу нам,

Гордих смірітелю, Царюй на страх ворогам,

Слабких зберігачу, Цар Православний!

Всіх утішителю - Боже, Царя храни!

Всі ниспошли!

Однак навіть просте соположеніе текстів з усією очевидністю виявляє різницю в акцентах, що веде в остаточному підсумку до концептуальної різниці.

Перш за все розглянемо більш уважно перший текст. "Молитва", особливо якщо звернутися до повного тексту - "Молитва російського народу" (42 рядки), варіює теми англійського гімну і, зберігаючи зв'язок з оригіналом, в той же час виразно переводить їх на мову лірики Жуковського і включає в його поетичний світ .

"Молитва" слід метрики-ритмічною схемою "God save the King", але за об'ємом перевершує його на дві строфи (14 рядків). На відміну від англійського гімну, повністю зосередженого на монарха, Жуковський говорить про царя лише в першій строфі. Саме вона варіювалася потім у гімні Жуковського 1833 і увійшла до складу його тричастинного циклу 1834 р. "Народния пісні": 1) "Боже, Царя храни! / Сильний, державний ...", 2)" Слава на небі сонця високому ...", 3) "Боже, Царя храни! / Славному борги дні ..."

II - IV строфи "Молитви російського народу" присвячені темі Росії, і цікаво, що "державні" мотиви тут ставляться до Батьківщини, а не до монарха:

Перводержавную,

Русь православну,

Боже, бережи!

Тема сили послідовно врівноважується в "Молитві" темою гуманності: "Гордих смірітелю, / Слабких зберігачу, / усіх утішителю" або миролюбності: "Царство ... В силі спокійне", "Воїнам-месникам ... Міротворітелям". Позиція Жуковського особливо виразно виявляється при зіставленні цитованих рядків з вельми "войовничої" другий строфою англійського гімну:

O, Lord, our God, arise,

Scatter her [his] enemies,

And make them fall!

Confound their politics,

Frustrate their knavish tricks.

Третя строфа Жуковського, присвячена воїнам - зберігачам вітчизни, відразу ж доповнюється такою, що розвиває ідею охоронців закону як "мирних" воїнів. Одна (18-а) рядок англійського гімну: "May he defend our laws '" розвивається у Жуковського в тему підданих - захисників закону:

Мирних войовників,

Правди охоронців,

Боже, бережи!

Життя їх приблизну,

Нелицемірну,

Доблестям вірну

Запам'ятай!

Останні дві строфи "Молитви" розвивають улюблену думку Жуковського про покірність Провидіння та про життя з волі Провидіння (симптоматично і заміщення: Бог - Провидіння). Обидві строфи - третину тексту - вимкнені з контексту теми "престолу і вітчизни":

О, Провидіння!

Благословення

Нам ниспошли!

До блага прагнення,

У щасті смирення,

У скорботі терпіння

Дай на землі!

Будь нам заступником,

Вірним супутників

Нас проводжай!

Світло-чарівна,

Життя наднебесного,

Серцю відома,

Серцю сяй!

Такий фінал явно формує і домінанту всього тексту. "Молитва" об'єднує всіх "русских", незалежно від стану і роду занять, в єдність, позначене в заголовку, - "народ". В англійській гімні ідея нації виражена в займенниках "our" і "us" ("our gracious King", "our God", "our laws", "our hopes" etc.) І найбільш чітко висловлена ​​в 14-му рядку: " God save us all! ". Проте в англійській гімні ідея нації однозначно пов'язується з ідеєю монарха (колективне "ми" 26-го рядка - це "all loyal souls"). Фінальні строфи "Молитви" Жуковського говорять про єдність людей, а не підданих. Цар входить в цю єдність не як правитель, а як людина. Але що ще більш показово, у Жуковського внутрішня "життя душі" - відсвіт небесного життя і явище глибоко особисте й індивідуальне - торжествує над всякого роду земної суєтою і, зокрема, над політикою ("Життя наднебесного ... Серцю сяй") . Так несподівано, але цілком у дусі Жуковського, трансформується текст, що почався, здавалося б, в однозначно-політичному ключі.

Очевидна і зв'язок "Молитви російського народу" з історичним контекстом 1815 р. - святкуванням перемоги над Наполеоном. Саме в цей момент, коли Англія і Росія як союзниці разом розтрощили Наполеона, не могло бути нічого образливого в тому, що в Росії скористалися для урочистостей мелодією та ідеєю англійського гімну. Цілком закономірним стала поява в тексті Жуковського строфи, спеціально присвяченій воїнам-визволителям:

Воїнство лайливе,

Славою вибране,

Боже, бережи!

Воїнам-месникам,

Честі рятівникам,

Міротворітелям

Довгі дні!

У цих рядках для сучасників звучало нагадування про два етапи щойно закінчилася війни: вигнанні ворога з меж батьківщини, совершившемся після відступу ("месники", "честі рятівники"), і закордонному поході, що приніс мир Європі ("міротворітелі").

Повернемося тепер до першої строфі (або "Молитві росіян"), оскільки саме вона розспівувалася "на голос: God save the King", і тут зосередимося на вираженої в ній ідеї монарха. На наш погляд, саме унікальність історичного моменту зробила можливим для Жуковського перевести славу, переможно, так само як великодушність і гуманність у статус постійних і незмінних характеристик російського царя (див. у першій строфі: "славетний", "охоронець", "смірітель", " втішитель "). Нагадаємо, що в англійській гімні незмінними характеристиками монарха є лише милість і великодушність ("gracious King", "noble King"), а перемогу і славу покликаний послати йому Бог:

Send him victorious,

Happy and glorious ...

(Пор. також вже цитировавшуюся другу строфу "O, Lord ...").

Ми бачимо, що приналежність "Молитви" Жуковського до тієї короткої епохи "слави і захоплення", коли "почуття народної гордості й любові до государя" без натяжки і зусиль ототожнювалися в суспільній свідомості, легко вичленяється з самого тексту. Для даного вірші час створення - не випадкова обставина, а факт, що визначив його природу.

Звернемося тепер до гімну 1833 і подивимося, як від зміни акцентів та переведення у інший історичний контекст змінюється зміст тексту.

Перший рядок, дослівно перекладена з англійської "God save the King" і грала ключову роль у "Молитві", відходить на другий план у смисловій організації гімну і стає просто рефреном. У тексті 1815 р. в якості граматичного суб'єкта (імпліцитно) виступає Бог, а цар є об'єктом Його дій. У гімні 1833 актантом є цар. Богу відведена роль патрона, гаранта успішності царських діянь. Нічия активність, крім царської, тепер не потрібно. У гімні немає ні воїнів, ні вартових закону, а колективне "нам", оскільки воно йде за "харизматичним" визначенням "державний", стає синонімом "підданих". З ідеєю царя тепер асоціюється сила, міць, харизма влади, слава (як синонім сили) і страх.

Епітет "православний", що був і в "Молитві", отримує в гімні додатковий агресивно-полемічний відтінок через поєднання з "царюй на страх ворогам". У рядках 1815 "Перводержавную, / Русь православну, / Боже, храни" "православна" виступає в якості постійного епітета (словосполучення "православна Русь" цілком можна трактувати як фразеологізм). Він вказує на якусь особливість, притаманну Росії в порівнянні з іншими державами. Визначення "перводержавная" вже містить в собі ідею переваги і, отже, містить елемент агресивності. Однак у "Молитві" його тут же врівноважує згадка про наявні в "перводержавном" державі недосконалості:

Царство їй ладне!

В силі спокійне!

Все ж негідне

Геть віджени!

Зауважимо, що, в порівнянні з "Молитвою", в гімні семантичний ореол епітета "православний" змінюється також від того, що він віднесений до іншого слову - "цар православний". Тут епітет стає позначенням однією з функцій царя - хранителя віри, яку сповідує його країною. Таке визначення може бути розглянуто і як вказівку на те, що цар в Росії - глава церкви. Взагалі всі епітети в тексті ("сильний", "державний", "православний") - це не емоційні характеристики, а відсилання до царських посадам. Можна сказати тому, що гімн сконцентрований не стільки на ідеї царя, скільки на ідеї самодержавства.

І ось тепер необхідно підкреслити, що замовлення на створення російського гімну аж ніяк не випадково виник в 1833 р. 21 березня 1833 щойно призначений новий міністр народної освіти С.С. Уваров вперше оприлюднив у своєму циркулярі що стала потім знаменитої формулу "православ'я, самодержавство, народність" як вираження нової офіційної ідеології, яка була схвалена імператором і повинна була лягти в основу всієї державної політики. Вперше Росія набувала широкомасштабну, цілісну ідеологічну доктрину, концепцію буття держави і нації (як її слід оцінювати, це вже питання іншого порядку). Новий російський гімн був покликаний стати дієвим виразом цієї нової доктрини.

Перший її компонент - православ'я - сприймався ідеологами 1830-х рр.. як даність, не підлягає особливій рефлексії. Особисто для Миколи I ідейним центром запропонованої "тріади" служило самодержавство. Як ми могли переконатися, в тексті Жуковського ідея православ'я стверджується, зате ідея самодержавства розвивається, можна навіть сказати, що гімн зосереджений на самодержавної ідеї. Народність - найпродуктивніша, хоча і найбільш суперечлива частина "тріади" - завжди доставляла ідеологам найбільші складності. У Жуковського вона "не вмістилася" в шість рядків гімну, і він знайшов чудове рішення: ідея народності, прямо виражена в заголовку, яке було дано гімну вже в першій публікації - "Російська народна пісня". Під "російським" мається на увазі "російський", тобто "Всяк сущий" у Росії "мова"; слово "народний" означає тут не "складений народом", а "виражає народні думки, почуття", "написаний від імені народу" (таке трактування, до речі, давала великий простір для маніпуляції ідеєю народності в рамках офіційної ідеології).

Запропонована нами трактування тексту знаходить підтвердження в словах самого Жуковського, сказаних ним про гімн "Боже, царя храни" у статті "Про пригодах 1848 року": "Народна пісня - чудовий рідний голос, всі разом виражає, в ньому чується сукупний гармонійний привіт від всіх одноземцев, що жили колись, до які живуть тепер, коли зазвучить для тебе народне слово: Боже, царя бережи! вся твоя Росія, з ея минулими днями слави, з ея справжнім могутністю, з ея священним майбутнім, з'явиться перед тобою в особі свого государя " . Природно, що Жуковський чудово знав і пам'ятав, що сам був автором цього "народного слова" (як і те, що перший рядок він взяв з англійської гімну). Але він відчував себе голосом нації, а не автором, передає власний внутрішній світ, тому категорія авторства по відношенню до гімну втратила для нього будь-яке значення.

Жуковський як автор тексту державного гімну, звичайно, не був просто "подтекстовщіком" чужих ідей або чужої музики (навіть за умови, що створення музики передувало створенню слів). Він повною мірою усвідомлював труднощі, що підстерігають поета, що взявся за виконання соціально-політичного замовлення. За його власними словами, "поезія живе свободою; втративши невимушеність, вона втрачає принадність; всяке намір вимовити те або інше визначення, стороннє дію, моральне, повчальне або (як нині мода) політичне, дає рухам фантазії неповороткість і незручність - тоді як вона повинна легкокрилим ластівкою, з криками радості, літати між небом і землею ". Слова гімну, щоб вони могли викликати тривалий відгук у серцях тих, від чийого імені писалися, не повинні були звучати казенно, в них повинна була відчуватися лірична нота (виразно відчувалися в тій же "Молитві російського народу"). Був потрібен щирий ентузіазм, поетичне натхнення.

Монархізм Жуковського був непідробним, тому прославляння самодержавної ідеї ніяк не входило в протиріччя з його переконаннями і душевним настроєм. Разом з тим, необхідність надихатися ідеєю самодержавства, а не особистістю самодержця, могла скласти деяку складність для Жуковського, який сказав: "Не влади, не вінця, але людині данину". Виходом стала та перегук з власним текстом 1815 р. і з англійським гімном, яку він наголосив у "Боже, Царя храни!". Разом з цими асоціаціями оживала епоха 1812 року і весь комплекс почуттів і переживань часу перемоги над Наполеоном.

Про той час сам Жуковський писав у "Імператору Олександрові":

Про чудовий вік, коли співак Царя - не льстец,

Коли хвала - захват, глас ліри - глас народу,

Коли все солодке для серця: честь, свобода,

Великого, слава, світ, батьківщину, вівтар -

Все, все злилося в одне святе слово: Цар.

Тому і в 1833 р. на допомогу прийшов той, давній, але не втратив сили та свіжості захоплення "слави дванадцятого року".

Ситуація початку 1830-х рр.. (Складна польська кампанія, обурення Європи діями російського уряду і нависла загроза нової європейської війни проти Росії) дуже сприяла подібним асоціаціям і паралелей. У цьому ключі стає зрозумілим, чому для першого офіційного - у присутності царя - виконання гімну "Боже, Царя храни!" в Зимовому палаці було вибрано 25 грудня 1833, день святкування річниці вигнання наполеонівської армії з меж Росії. Наступне суспільно значиме виконання гімну було також приурочено до увічнення пам'яті перемоги над Наполеоном - відкриття в Петербурзі Олександрівської колони 30 серпня 1834 Так шляхом цілком цілеспрямованих зусиль був використаний важливий ідеологічний потенціал, і для суспільної свідомості гімн "Боже, Царя храни!" був з'єднаний з пам'яттю 1812 року.

Звичайно, перекличка тексту Жуковського 1833 р. з його творами 1810-х рр.. ("Молитвою російського народу", а також з "Співаком в Кремлі", "Імператору Олександрові" та ін) здійснювалася не тільки за посередництвом історичних асоціацій. Їх об'єднувала ідея царя як осередку національного життя, батька нації, що живе заради підданих-дітей (пор.: "Царюй на славу нам"). При всій відмінності в акцентах, по-різному розставлених в різних текстах, це смислове ядро ​​концепції царської влади зберігається незмінним протягом усієї творчості Жуковського і продовжує карамзинские ідеї патерналістичний самодержавства. Недарма в цитованої статті "Про пригодах 1848 року" Жуковський пов'язує монархічна держава з сімейством і будинком. Він пише про європейські народи, відкинули монархічну владу: "Я дивився на них, як на сиріт, без імені, без сімейства, зібраних під одною покрівлею притулку, яка не є для них батьківський дім", - і далі розмірковує "про свого великого сімействі, про нашу Росії ", де збереглося" благоговіння перед святинею влади державною ".

Тінь Карамзіна виразно проступає крізь рядки гімну Жуковського. Однак крім перегуків з ідеями зрілого Карамзіна неважко помітити і виразну зв'язок "Російської народної пісні" з карамзінистської поетикою. Пісня - один з улюблених жанрів Карамзина і самого Жуковського. Характерно, що Жуковський наполягає на жанровому визначенні "Боже, Царя храни!" як пісні, як би підкреслюючи її ліричну природу. За задумом автора, - це вилив почуття, яке розраховане на со-чувствие, тобто на чутливу душу. Найкраще тому підтвердження - слова Жуковського про власному сприйнятті свого твору: "У душі моїй глибоко, глибоко відгукнулися слова нашої народної пісні Боже, царя бережи!".

Чутливість, стаючи програмою поведінки, легко вироджується в демагогію. Жуковський, зрозуміло, знав про це. "Народна пісня" "Боже, царя бережи!", Ставши офіційним гімном, теж швидко перетворилася на сильно діюча демагогічні засіб, але автор вже не міг цьому перешкодити.

За довгу історію свого існування гімн Львова - Жуковського викликав дуже різні емоції у людей різної політичної орієнтації, що цілком природно для твору такого роду. У чому, однак, йому важко відмовити, так це в ефективності. До тих пір, поки існувала Російська імперія з самодержавним царем як символом нації і православ'ям як державною релігією, не було необхідності в зміні гімну. Він перестав існувати як гімн разом з породив його державою. Однак історія створення "Боже, Царя храни!" ясно показує й інше: державний гімн міг з'явитися тільки тоді, коли у держави виникла виразна ідеологія, виразом якої він з'явився. Поки що така ідеологія не була сформульована, не було і власного гімну, незважаючи на відчутну вже з кінця XVIII ст. державну і суспільну потребу в ньому. Що ж стосується тексту Жуковського, то тут ми маємо справу зі щасливим сполученням ліричного настрою великого поета, суспільних очікувань, породжених історичною ситуацією, і інтересів державної влади. Як показує досвід, такі вдалі збігу обставин рідко повторюються в історії.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Культура і мистецтво | Реферат
41.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Save game
Маркетингове планування на підприємстві GoD
Лавлейс Аугуста Ада Кінг Lovelace Augusta Ada King леді Байрон
Боже слово
Послання Боже
Світ творіння Боже
Що таке Царство Боже
Слово Боже і Літургія Слова
Грибоєдов а. с. - Ах боже мій що стане говорити княгиня марья алексеевана
© Усі права захищені
написати до нас