Академія Бюджету і Казначейства при Міністерстві фінансів у
Курсова робота
По предмету: «Управлінський облік»
На тему: «Direct - costing»
Студентки: Ерусланкіна Н.А.
Група: 3У2
МОСКВА
2002
Зміст
Введення
1. Теоретична частина
1.1 Економічна сутність, методи обліку і калькулювання собівартості
1.2 «Direct - costing», історія його виникнення методу і організація обліку витрат
1.3 Особливості системи «Direct - costing». Переваги та недоліки
1.4 Схема облікових записів при обліку затрат за системою «Direct - costing»
2. Практична частина
Приклад 1
Приклад 2
Приклад 3
Висновок
Список використаної літератури
Введення
У сучасній обстановці переходу до ринку, постійно необхідно проводити аналіз діяльності фірми для прийняття управлінських рішень. Для аналізу і прийняття рішень необхідна початкова інформація, таку інформацію одержують з ряду показників, одним з яких є собівартість. Собівартість можна розрахувати кількома різними методами, одним з подібних методів є «di rect - costing», який розглянуто в даній роботі. Як і будь-який метод, «direct - costing» має ряд переваг і недоліків, але в багатьох випадках він дає більш об'єктивну оцінку ситуації, ніж методи, засновані на обліку повних витрат. У даній роботі проведено аналіз того, в яких випадках це відбувається, а також коли найбільш вигідно застосовувати саме даний метод планування обліку і калькулювання собівартості.
У представленій мною роботі розглянуті: економічна сутність поняття собівартість, Методи обліку і калькулювання собівартості (наведено приклад впливу обраного методу обліку на величину вартості продукції, оцінку запасу, і прибутку підприємства), виникнення методу «Direct - costing», організація обліку затрат за системою " Direct - costing ", порядок відображення операцій на бухгалтерських рахунках в умовах системи« Direct - Costing », особливості системи« Direct - costing ». Переваги та недоліки.
Теоретична частина.
1.1 Економічна сутність, методи обліку і калькулювання собівартості
Собівартість продукції, товарів чи послуг - це грошове вираження суми витрат, необхідних на виробництво і збут цієї продукції, а більш точно її одиниці. Вона є синтетичним показником. План по собівартості продукції розробляється на основі прогресивних норм використання устаткування, витрат сировини, палива, матеріалів, заробітної плати і так далі. З метою аналізу виробничої діяльності і розробки раціональної та ефективної концепції розвитку підприємства в процесі виготовлення продукції обчислюється також і її фактична собівартість. Порівняння планової і фактичної собівартості дозволяє об'єктивно оцінити ступінь рентабельності підприємства та раціональність використання як матеріальних, так і інтелектуальних ресурсів. Якщо собівартість такого ж або аналогічного продукту конкурентів нижче, то це означає, що виробництво і збут на підприємстві були організовані нераціонально. Отже, необхідно внести зміни. Вирішити, які потрібні зміни, допоможе знову ж собівартість, так як вона є одним з факторів формування асортименту і основним ціноутворюючим фактором. Чим більше собівартість, тим вищою буде ціна за інших рівних умовах. Різниця між ціною і собівартістю становить прибуток. Отже, для збільшення прибутку необхідно або підвищити ціну, або знизити собівартість. Знизити її можна шляхом скорочення включених до неї витрат. Але те, які витрати і в якій мірі включаються до собівартості, залежить від методу її обліку і калькулювання.
У бухгалтерському управлінському обліку одним з альтернативних традиційному вітчизняному підходу до калькулювання є підхід, коли по носіях витрат планується і враховується неповна, обмежена собівартість. Ця собівартість може включати тільки прямі витрати, вона може калькулюватися на основі тільки виробничих затрат, тобто витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг), навіть якщо вони непрямі. У кожному випадку повнота включення витрат у собівартість різна. Однак загальним для цього підходу є те, що деякі види витрат, що мають відношення до виробництва і реалізації продукції, не включаються в калькуляцію, а відшкодовуються загальною сумою з виторгу. У цьому полягає сутність системи обліку неповної собівартості.
Однією з модифікацій даної системи є система «директ-ко-Стінг». Її суть полягає в тому, що собівартість враховується і планується тільки в частині змінних витрат, тобто лише змінні витрати розподіляються по носіях витрат. Частину витрат (постійні витрати) збирають на окремому рахунку, в калькуляцію не включають і періодично списують на фінансові результати, тобто враховують при розрахунку прибутків і збитків за звітний період. За змінними затратами оцінюються також запаси - залишки готової продукції на складах і незавершене виробництво.
Принципова відмінність системи «директ-костинг» від калькулювання повної собівартості полягає у ставленні до постійних загальновиробничих витрат. При калькулюванні повної собівартості постійні загальновиробничі витрати беруть участь у розрахунках, при калькулюванні по змінним витратам вони з розрахунків виключаються.
Загальногосподарські витрати також виключаються з калькулювання. Вони є періодичними і повністю включаються до собівартості реалізованої продукції загальною сумою без підрозділу на види виробів. У кінці звітного періоду такі витрати списуються безпосередньо на зменшення виручки від реалізації продукції:
Д-т рах. 90 «Продажі» К-т рах. 26 «Загальногосподарські витрати».
Проте відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку метод «директ-костинг» не використовується для складання зовнішньої звітності і розрахунку податків. Він застосовується у внутрішньому обліку для проведення техніко-економічного аналізу і для прийняття оперативних управлінських рішень.
Використання системи «директ-костинг» кардинально змінює не лише вітчизняну концепцію калькулювання, а й підходи до обліку та розрахунку фінансових результатів. Застосована в рамках цього методу схема побудови звіту про доходи (як правило, двоступенева) містить два фінансових показники: маржинальний дохід (сума покриття) і прибуток.
Маржинальний дохід - це різниця між виручкою від реалізації продукції та неповної собівартістю, розрахованої за змінним витратам. До складу маржинального доходу входять прибуток і постійні витрати підприємства. Після вирахування з маржинального доходу постійних витрат формується показник операційного прибутку.
Як же впливає вибраний метод обліку на величину собівартості продукції, оцінку запасів і прибутку підприємства? (Розглянемо на прикладі № 2 в практичній частині)
1.2 «Direct - costing», історія його виникнення методу і організація обліку витрат
Система обліку змінних витрат «direct - costing» виникла в США в період Великої депресії і отримала широке розповсюдження в п'ятдесятих роках двадцятого століття. До початку Великої депресії (1928г.) для розрахунку собівартості використовувалася система обліку повних витрат, що, на думку аналітиків, призводило до штучного спотворення прибутку. Для вирішення даної проблеми була розроблена нова система, що отримала назву «direct - costing». Воно було введено в 1936 році американцем Д. Харрісом. Дане назва виникла не випадково. На перших етапах практичного застосування системи «директ-костинг» у собівартість включалися лише прямі витрати, а всі види непрямих витрат списувалися безпосередньо на фінансові результати. Звідси й назва системи - Direct - Costing - System (система обліку прямих витрат).
Пізніше «директ-костинг» трансформувався в таку облікову систему, коли собівартість розраховується не тільки в частині прямих змінних витрат, але і в частині змінних непрямих витрат. Звідси випливає певна умовність в назві.
В даний час «direct - costing» передбачає включення в собівартість не тільки прямих змінних, але й частини змінних непрямих витрат. У різних країнах ця система іменується по-різному. У Німеччині та Австрії для позначення методу «direct - costing» використовують терміни «Teilkostenrechnung» або «Grenzkosten rechnung», тобто облік часткових, або граничних витрат, або ж «Deckungsbeitragsrechnung» - облік суми покриття. У Великобританії «direct - costing» називають ще «marginal - costing» - облік маржинальних витрат. А у Франції «La Comptabilite» - маржинальний облік. Однак, незважаючи на все це різноманітність термінів, що визначають систему обліку змінних витрат, «direct - costing» є найуживанішим і популярним, можливо тому, що він був першою назвою, даним цим методом обліку собівартості.
Облік витрат складається з наступних елементів: облік за видами витрат, облік по місцях виникнення витрат та облік за носіями витрат (калькулювання собівартості одиниці виробу).
Всі ці елементи присутні при будь-якої конкретної організації обліку витрат в управлінському (виробничому) обліку, в тому числі і при обліку повних або часткових витрат. Оскільки облік витрат на вітчизняних підприємствах до цих пір уявляв собою облік повної собівартості і відповідно системне визначення прибутку, то про таку організацію обліку, незважаючи на відмінності побудови у нас і за кордоном, ми маємо досить гарне уявлення. Що стосується "директ-костинг", то, описуючи
окремі елементи обліку витрат за цією системою, звернемо увагу на властиві даній системі особливості.
Розглянемо організацію обліку витрат відповідно до системи "Директ-костинг" по перерахованих вище елементів.
Завданням першого елемента обліку затрат є систематичний облік витрат за видами за даний період. Він відображає вертикальну структуру витрат підприємства.
Найважливішими видами витрат, що підлягають обліку, є: Витрати на заробітну плату, матеріальні витрати; витрати на енергію; витрати на ремонт; податки, внески, страхування; витрати на амортизацію; відсотки, ризики; інші витрати.
Цей перелік може змінюватися в залежності від національних особливостей обліку і ступеня його деталізації.
З точки зору застосування системи "Директ-костинг" тут відсутні які-небудь принципові особливості в порівнянні з системою обліку повної собівартості. Потрібно тільки підкреслити, що необхідне для організації директ-костинг поділ витрат на постійні та змінні не може бути вироблено в обліку за видами витрат, так як найчастіше і той же вид витрат у різних місцях виникнення витрат веде себе по-різному стосовно зміни обсягу виробництва.
Наприклад, заробітна плата допоміжних робітників в одному місці виникнення затрат може носити змінний характер, в іншому - напівзмінний, у третьому - практично не змінюється зі зміною завантаження потужностей чи обсягу виробництва.
Таким чином, розмежування витрат на постійні та змінні, а також їх окремий облік за видами може бути організований лише в розрізі місць виникнення витрат.
Особливість обліку витрат за місцями виникнення за системою "Директ-костинг" полягає в тому, що постійні витрати не розподіляються між носіями витрат.
Облік за місцями виникнення витрат дає уявлення про горизонтальну структуру затрат підприємства.
Облік витрат за системою "Директ-костинг" представляє собою прагматичну форму обліку, спрямовану на прийняття рішень. У разі організації обліку витрат за місцями виникнення немає потреби використовувати бази, або "ключі", розподілу непрямих витрат рівня підприємства на рівні заводів або виробничих одиниць, а потім через основні місця виникнення витрат - між носіями витрат, зроблених у даному звітному періоді., Як при системі обліку повних витрат (калькулювання повної собівартості).
По суті справи, при організації обліку в розрізі місць виникнення затрат за системою "Директ-костинг" зникає саме поняття непрямих витрат, накладні витрати стають прямими по відношенню до даного місця виникнення витрат. Таким чином, при системі "Директ-костинг" затрати в місцях виникнення витрат поділяються на постійні та змінні. Цей елемент системи обліку витрат дає інформацію для калькулювання собівартості носіїв затрат - наступного елемента системи виробничого обліку - тільки за змінними витратами.
Однією з проблем обліку витрат за місцями їх виникнення в частині роздільного обліку змінних і постійних витрат є наявність "стрибкоподібних" (східчастих) витрат, які носять постійний характер на визначеному інтервалі зміни обсягу, а потім різко зростають при якомусь певному значенні показника обсягу виробництва .
У практиці організація обліку витрат у розрізі місць виникнення затрат за системою "Директ-костинг" ця проблема вирішується шляхом виділення трьох груп затрат: абсолютно змінних витрат, змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва; відносно змінних (або відносно постійних) витрат - для відображення "стрибкоподібних" , ступінчастих витрат; абсолютно постійних витрат, не змінюються зі зміною обсягів виробництва або завантаженням потужностей.
При прийнятті рішень у конкретній управлінській ситуації друга група затрат приєднується або до першої, або до третьої в залежності від переслідуваної мети.
Облік витрат за системою "Директ-костинг" може бути організований або тільки як облік фактичних витрат, або як облік планових (нормативних) витрат, тобто в даному випадку можна говорити про інтеграцію систем "стандарт-кост" і "директ-костинг" як двох основних характеристик будь-якої з систем управлінського (виробничого) обліку: за повнотою фіксованих витрат і за оперативністю відображення затрат.
Облік витрат за місцями їх виникнення може бути організований у системі рахунків бухгалтерського обліку. З цією метою для кожного місця виникнення витрат відкривається свій синтетичний рахунок. При "директ костинге" за кожним місцем виникнення витрат можуть відкриватися два збирально-розподільчих рахунки для обліку накладних витрат, які після закінчення звітного періоду обидва рахунки закриваються.
Необхідно підкреслити, що на більшості західних підприємств ані система обліку повних витрат, ні система "Директ-костинг" практично не застосовуються в чистому вигляді. Для орієнтації підприємства в складних ринкових умовах потрібна різноманітна інформація, у тому числі і про собівартість, яка може говорити про процес інтеграції різних аспектів, елементів управлінського (виробничого) обліку. Прикладом може служити використання елементів "директ-костинг", пов'язаних з організацією роздільного обліку змінних і постійних витрат, при обліку повної собівартості.
Облік за місцями виникнення витрат може вестися окремо за змінним і постійним витратам, що розширює аналітичні і контрольні можливості обліку собівартості, і в той же час на носії витрат можуть бути віднесені всі витрати періоду. Гнучкі кошториси (бюджети), по суті справи, будучи однією з характеристик "директ-костинг", також успішно застосовуються при обліку повних витрат.
В умовах застосування "директ-костинг" внутрішньовиробничий продукція, роботи та послуги відносяться на споживають їх місця витрат тільки в частині змінних витрат, а постійні витрати фіксуються в місцях їх виникнення, де ця інформація і залишається, а потім звідти переноситься в підсистему обліку результатів за період.
Що стосується проблеми розподілу витрат вищих ієрархічних рівнів (місць виникнення витрат) на нижчі з метою більш обгрунтованого їхнього включення потім у собівартість одиниці продукції, то ця проблема - класична складова частина системи обліку і калькулювання повної собівартості. Однак у центральних функціональних служби підприємства можу мати місце витрати, поведінка яких змінюється зі зміною обсягів виробництва підрозділів нижчого рівня. Тоді ці витрати за допомогою відповідних ключів розподілу (пропорційно відповідній базі) розподіляються далі як змінні. Але, як правило, незважаючи на те, що первинні витрати центральних служб можуть носити змінний характер, вони приймаються як постійних вторинних витрат по відношенню до розташованих ієрархічно нижче місцями виникнення витрат.
Під обліком за носіями витрат в управлінському (виробничому) обліку розуміють віднесення витрат на їх носії. Носії затрат - продукція, роботи і послуги підприємства, призначені для реалізації на ринку.
Облік за носіями витрат як підсистема обліку витрат також може бути організований як облік повних чи часткових витрат.
При калькулюванні собівартості продукції за системою "Директ-костинг" постійні витрати не розподіляються між носіями. При цьому варіанті калькулювання виходять з того, що тільки змінні витрати (прямі витрати і частина накладних витрат) залежать від завантаження потужностей чи від обсягу продукції, а тому тільки вони можуть бути віднесені на носії затрат.
Таким чином, у собівартість носія затрат не включені постійні витрати. Такий варіант калькулювання без спеціальних додаткових розрахунків надає потрібну в умовах ринку інформацію про тенденції поведінки затрат в умовах зміни завантаження або об'єму.
1.3 Особливості системи "Директ-костинг". Переваги та недоліки
Визначивши сутність "директ-костинг" як системи управлінського (виробничого) обліку, заснованої на розподілі затрат на постійні і змінні залежно від зміни обсягу виробництва, можна виділити властиві йому особливості, позитивні моменти і проблеми.
Головною особливістю "директ-костинг", заснованого на класифікації витрат на постійні та змінні, є те, що собівартість промислової продукції враховується і планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати збирають на окремому рахунку і з заданою періодичністю списують безпосередньо на дебет рахунку фінансових результатів, наприклад "Прибутки та збитки".
Постійні витрати не включають до розрахунку собівартості виробів, а як витрати даного періоду списують з отриманого прибутку протягом того періоду, в якому вони були зроблені. За змінними затратами оцінюються також залишки готової продукції на складах на початок і кінець року і незавершене виробництво.
При системі "директ-костинг" схема побудови звітів про доходи багатоступенева (табл. 1). У них містяться принаймні два фінансові показники: маржинальний доход і прибуток.
Таблиця 1
№ п / п | Найменування показників | Значення |
1 2 3 4 5 | Виручка від реалізації продукції (В) Змінні витрати (ПЗ) Маржинальний дохід (М) Постійні витрати (ПР) Прибуток (П) | В = 1000 ПЗ = 600 М = В-ПЗ = 400 ПР = 200 П = М-ПР = 200 |
Звіт про доходи не обов'язково повинен бути двоступінчастим. Якщо змінні витрати підрозділяти на виробничі і невиробничі, то даний звіт про доходи буде триступінчатим. У цьому випадку на першому етапі визначається виробничий маржинальний дохід як різниця між обсягом реалізованої продукції та змінними виробничими витратами. На другому етапі як різниця між виробничими маржинальними і позавиробничі змінними витратами визначається маржинальний дохід у цілому по підприємству, на третьому етапі - прибуток шляхом вирахування з загальної суми маржинального доходу суми постійних витрат. Звіти про доходи можна змінювати підрозділом загальної суми постійних затрат на два різних дрібних блоку. Цей метод можна було б назвати "багатоблокової системою".
Важливою особливістю "директ-костинг" є те, що завдяки йому можна вивчати взаємозв'язки і взаємозалежності між обсягом виробництва, затратами (собівартістю) і прибутком. Наочно це зображено за допомогою графіка (рис. 1).
Три головні лінії показують залежність змінних витрат, постійних витрат і виручки від обсягу виробництва.
Точка К називається точкою критичного обсягу виробництва (точка рентабельності): обсяг виробництва, при якому величина виручки від
реалізації продукції дорівнює її повної собівартості.
рис.1
Загальна
сума
виручукі прибуток
від
реалізауціі змінні виручка від
витрати реалізації
повна
собівартість
збиток
Обсяг виробництва
Цей графік і численні його модифікації використовуються при аналізі і прийнятті управлінських рішенні.
К = З пост / М видавництва,
де З пост - величина умовно-постійних витрат у складі поточних витрат
виробництва звітного періоду;
Мізд - величина маржинального доходу на одиницю продукції (різниця
між ціною реалізації виробу і величиною його собівартості,
обчисленої за умовно-змінними затратами).
Для забезпечення цих аналітичних розрахунків необхідно вести роздільний облік змінних і постійних витрат з підрахунком маржинального доходу по виробах.
Велике значення тут має встановлення зв'язків і пропорцій між затратами й обсягами виробництва. Використовуючи методи кореляційного і регресивного аналізу, математичної статистики, графічні методи, можна визначати форми залежності затрат від обсягу виробництва чи завантаження потужностей; будувати кошторисні рівняння, одержувати інформацію про прибутковість чи збитковість виробництва залежно від його обсягу; прогнозувати поведінку собівартості чи окремих видів витрат у залежно від факторів обсягу чи потужності, тобто вирішувати стратегічні задачі керування підприємством.
Система "Директ-костинг" загострює увагу керівництва підприємства на зміні маржинального доходу (суми покриття) по підприємству в цілому і по різних виробах. Вона дозволяє визначати вироби з великою рентабельністю, щоб переходити в основному на їх випуск, бо різниця між продажною ціною і сумою змінних затрат не ховається в результаті списання постійних непрямих затрат на собівартість конкретних виробів.
За рахунок скорочення статей собівартості спрощується її нормування, облік, контроль і до того ж поліпшується облік і контроль умовно-постійних, непрямих витрат, оскільки їхня сума за даний конкретний період показується в звіті про доходи окремим рядком, що наочно демонструє їх вплив на величину прибутку підприємства.
Основна перевага системи обліку сум покриття полягає в тому, що на основі інформації, одержуваної в ній, можна приймати різні оперативні рішення з управління підприємством. У першу чергу це стосується можливостей проводити ефективну політику цін.
З обліком за системою "Директ-костинг" також пов'язана можливість проведення демпінгової політики, розрахунку і вибору різних комбінацій ціни на товар і обсягів його реалізації.
Наявності облікових даних про обмежену собівартість і суми покриття (маржинальному доході) по виробах, можна вирішувати такі управлінські задачі, як оптимізація асортименту продукції, що випускається, доцільність прийняття додаткового замовлення за нижчими цінами, самостійне виробництво комплектуючих чи їх закупівлі на стороні, визначення оптимального розміру партії або серії продукції, вибір і заміна обладнання та інші.
Ще одне важливе достоїнство системи - це те, що обмеження собівартості продукції лише змінними затратами дозволяє спростити нормування, планування, облік і контроль шляхом різкого зменшення числа статей затрат: собівартість стає більш "для огляду", а окремі затрати - краще контрольовані. Так що зростання кількості контрольованих об'єктів спричиняє розсіювання уваги між ними, і послаблює контроль.
Останнім часом спостерігається тенденція зростання питомої ваги постійних витрат. Тому підвищуються вимоги до обгрунтованості планування і нормування величин цих затрат.
"Директ-костинг" дає можливість оперативно контролювати постійні витрати, так як часто в процесі контролю за собівартістю використовуються нормативні (стандартні) затрати, чи гнучкі кошториси.
Застосовуючи "стандарт-кост" у "директ-костинге", встановлює норми на постійні витрати; в основі ж контролю гнучких кошторисів лежить поділ затрат на постійні та змінні.
При системі обліку повної собівартості частина нерозподіленої суми непрямих затрат переходить з одного періоду в інший, тому контроль за ними слабшає. "Директ-костинг" допомагає знизити трудомісткість розподілу накладних витрат.
Однак організація виробничого обліку за системою "Директ-костинг" пов'язана з низкою проблем, які випливають з особливостей, властивих цій системі:
- Виникають труднощі під час поділу затрат на постійні та змінні, оскільки чисто постійних чи чисто змінних затрат не так вже й багато. В основному затрати напівзмінні, а виходить, виникають труднощі з їх класифікацією. Крім того, в різних умовах одні і ті ж витрати можуть вести себе по-різному;
- Супротивники "директ-костинг" вважають, що постійні затрати також беруть участь у виробництві даного продукту і, отже, повинні бути включені до його собівартості. "Директ-костинг" не дає відповіді на питання, скільки коштує зроблений продукт, яка його повна собівартість. Тому потрібний додатковий розподіл умовно-постійних витрат, коли необхідно знати повну собівартість готової продукції чи незавершеного виробництва;
- Проведення обліку собівартості за скороченою номенклатурою статей не
відповідає вимогам нашого обліку, однією з головних задач якого до останнього часу було складання точних калькуляцій;
- Необхідно в цінах, що встановлені на продукцію підприємства,
забезпечувати покриття усіх затрат підприємства.
- Значне спотворення загальної суми прибутку за поточний період, оскільки залишки незавершеного виробництва оцінюються в розрізі лише змінних виробничих витрат;
- Невідповідність (внаслідок тієї ж причини) розміру дійсної собівартості випущеної продукції з показником "скороченою" собівартості, обчисленої за статтями змінних витрат, що різко знижує достовірність обліку;
- Розбіжність результатів фінансового обліку (і фінансових звітів) з результатами виробничого обліку, внаслідок чого знижується довіра контролюючих органів - фінансового, податкового управління та інших - до керівництва фірми, а це веде до негативних наслідків;
- Невирішеність проблеми розподілу постійних (непрямих) витрат, які також беруть участь в процесі виробництва продукції, а значить, повинні бути включені в собівартість;
- Складність у визначенні номенклатури елементів калькулювання або розподілу витрат на змінні і постійні.
При системі "директ-костинг" не визначаються повні витрати на виготовлення продукції. Тому ця система не відповідає одній з основних цілей вітчизняного бухгалтерського обліку - складання точних калькуляцій. Проте слід мати на увазі, що не існує такої системи калькулювання витрат, яка дозволила б визначити собівартість одиниці продукції зі стовідсотковою точністю. Будь-яке непряме віднесення витрат на виріб, як би добре воно не було обгрунтовано, спотворює фактичну собівартість, знижує точність калькулювання. З цієї точки зору самої точною є калькуляція за змінним (прямим) витрат, яка виходить при калькулюванні за системою "директ-костинг". У цьому випадку в калькуляцію включаються витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням даного вироби. Тому критерієм точності обчислення собівартості виробу слід вважати не повноту включення витрат у собівартість, а спосіб віднесення на те чи інше виріб.
Крім того, постійні витрати в основній своїй масі не пов'язані з виробництвом даного конкретного виробу, а носять, як правило, періодичний характер і пов'язані з випуском всього обсягу продукції підприємства. Тому теза про те, що ці витрати також повинні в обов'язковому порядку включатися в розрахунок собівартості виробу, можна піддати критиці.
1.4 Схема облікових записів при обліку затрат за системою «Direct - costing»
Розглянемо порядок відображення операцій на бухгалтерських рахунках в умовах системи «директ-костинг». Прямі виробничі витрати з кредиту рахунків 10, 70, 69 збираються по дебету рахунку 20 «Основне виробництво» або 23 «Допоміжні виробництва». Змінна частина загальновиробничих витрат з однойменного рахунку 25 також списується на рахунок 20 (23). Витрати, використовуючи будь-яку базу розподілу, надалі будуть віднесені на відповідні носії витрат, тобто будуть брати участь в калькулюванні.
Постійна частина загальновиробничих витрат разом з комерційними та загальногосподарськими витратами, які розглядаються як періодичні, при цьому варіанті не включаються до собівартості об'єктів калькулювання (носіїв витрат), а списуються на зменшення виручки від реалізації продукції.
Таким чином, застосування системи «директ-костинг» на практиці припускає диференційований облік загальновиробничих витрат. Їх слід розділити на постійну і змінну частини.
До рахунку 25 створюються два субрахунки:
25-1 «Загальновиробничі змінні витрати» і 25-2 «Загальновиробничі постійні витрати». Оборот рахунку 25-1 в кінці звітного періоду, розподіляючись по носіях витрат, списується на рахунок 20 «Основне виробництво». Рахунок 25-2 закривається рахунком 90 «Продажі»
Порядок облікових записів на рахунках при обліку затрат за системою «директ-костинг» проілюстрований на рис 1 Необхідно звернути увагу на те, що залишки незавершеного виробництва і готової продукції, тобто запаси, оцінюються в цьому випадку за неповною (змінної) собівартості.
Рис.1
Рахунок 20 «Основне виробництво» Рахунок 43 «Готова продукція»
Рахунок 23 «Допоміжне виробництво»
Сальдо - незавершене
Виробництво за неповною
(Змінної) собівартості
на початок періоду
Рахунки
10,16,70,69 Рахунок 90 «Продажі»
Рахунок 25-1 «Загальновиробничі Неповна (змінна)
змінні витрати »собівартість
Готова продукція реалізованої
продукції
Оцінюється за неповної
(Змінної) собівартості
10,16,70,69,68,
12,02 та ін
Мажіральний
дохід
Сальдо - незавершене виробництво Сальдо - готова продукція на
за неповною (змінної) складі за неповної (змінної)
собівартості на кінець звітного собівартості
періоду
Рахунок 25-2 «Загальновиробничі
Постійні витрати »
Рахунок 26 «Загальногосподарські
витрати »
У кінці звітного періоду постійні витрати списуються
На собівартість реалізованої продукції
Сальдо -
прибуток
підприємства
Практична частина
2.1. Практичне значення системи «Direct - costing»
Перш за все її застосування дозволяє оперативно вивчати взаємозв'язки між обсягом виробництва, витратами і доходом, а отже, прогнозувати поведінку собівартості чи окремих видів витрат при змінах ділової активності.
У сучасних умовах керуючі повинні знати, у що обходиться виробництво окремих видів продукції, незалежно від того, який розмір орендної плати за приміщення чи як і заробітна плата у директора і його помічників. Тому одним з принципів бухгалтерського управлінського обліку є наступний: найточніша калькуляція не та, в яку після численних і трудомістких розрахунків включаються всі витрати підприємства, а та, в яку вносяться витрати, які безпосередньо забезпечують випуск даної продукції (виконання роботи, надання послуги). Вирішити це завдання можна лише використовуючи систему «директ-костинг».
Калькулювання змінної собівартості допомагає бухгалтеру-аналітику оперативно вирішувати ряд управлінських завдань (див. гл. 4), причому розрахунки повної собівартості не дають таких результатів.
Система «директ-костинг» дозволяє проводити ефективну політику ціноутворення. У деяких ситуаціях при недостатній завантаженості виробничих потужностей залучення додаткових замовлень може бути виправдано навіть у тому випадку, коли оплата за них не покриває повністю витрат по їх виконанню. Знижувати ціну на такі замовлення можна до певної межі, званого «нижньою межею ціни». За межами цієї межі виконання подібних замовлень недоцільно. Розрахувати значення межі дозволяє система «директ-костинг». Управлінські рішення подібного роду руйнують традиційні для вітчизняного калькулювання уявлення про те, що в основі ціни неодмінно повинна лежати повна собівартість продукції.
Нарешті, дана система дозволяє істотно спростити нормування, планування, облік і контроль різко скоротився числа витрат, в результаті собівартість стає більш доступній для огляду, а окремі статті витрат - краще контрольованими. Система «директ-костинг» знаходить все більш широке застосування у вітчизняній бухгалтерській практиці, зокрема у видавничій діяльності.
Приклад 1. У зв'язку з введенням позамовного методу обліку витрат і поділом витрат на виробничі (рахунок 20) і періодичні (рахунок 26) у видавництв виникає можливість скористатися правом прямого віднесення загальногосподарських витрат на реалізовану продукцію, тобто на рахунок 46 «Реалізація продукції (робіт, послуг)», минаючи непряме їх розподіл на рахунку 20 по замовленнях. У цьому випадку на рахунку 20 числяться тільки прямі витрати на виробництво видання (гонорар з відрахуваннями, поліграфічні послуги та папір), величина яких прямо залежить від тиражу видання. При збільшенні тиражу вони змінюються прямо пропорційно (за умови виплати гонорару потіражно - пропорційно тиражу видання) (рис. А).
Враховані на рахунку 20 сумарні прямі (змінні) витрати, віднесені до тиражу видання, дадуть собівартість одного примірника видання.
Рис. А Зростання прямих (змінних) витрат в залежності від тиражу
Рис. У Змінні витрати на один примірник видання
Ця собівартість обмежує знизу ціну реалізації, так як будь-який продаж за ціною нижче собівартості, розрахованої за змінним витратам, дає видавництву збиток (негативний маржинальний дохід) (рис. В).
Періодичні витрати, не пов'язані безпосередньо з видавничим процесом (витрати будуть існувати і без наявності виробничого процесу), враховані на рахунку 26 «Загальногосподарські витрати» (витрати на заробітну плату працівників видавництва, орендні платежі, поштово-те-леграфние і телефонні витрати і т. д.), утворюють постійні витрати, тобто витрати, не пов'язані з тиражем видання (рис. З).
Постійні витрати показують мінімальний рівень суми маржинального доходу, який необхідний видавництву для беззбиткової роботи. Якщо сума маржинального доходу (різниця між ціною реалізації і собівартістю за змінним витратам, помножена на кількість реалізованих примірників) менше суми постійних витрат видавець ства, то фінансовий резульпітг від випуску продукції - збитки, якщо більше - прибуток.
Рис. С. Залежність постійних витрат від тиражу видання •
Рис. D. Залежність питомих витрат від тиражу видання
Якщо поділити загальну суму постійних витрат на кількість реалізованих екземплярів, то отримаємо частку постійних витрат у загальній фактичної собівартості одного примірника видання.
Як видно з рис. D, залежність постійних витрат на один примірник назад пропорційна тиражу видання. Склавши собівартість одного примірника за перемінними і за постійних витрат, можна отримати фактичну собівартість реалізованої продукції. За економічним змістом - це мінімальна ціна реалізації, необхідна для беззбиткової роботи видавництва. На практиці, оскільки частина тиражу реалізується за передплатою, до цієї суми додається сума комерційних витрат на експедирування, пересилання та розповсюдження підписних примірників. Вони також є пе ремінними витратами, тому що залежать від тарифів на обробку одного підписного екземпляра.
Рис. E. Залежність собівартості підписних екземплярів від тиражу
Таким чином, фактична собівартість одного підписного примірника відрізняється від фактичної собівартості примірників, що реалізуються в роздріб, на суму комерційних витрат. Поділивши суму комерційних витрат на кількість підписаних номерів, отримують собівартість одного примірника з комерційних витрат і, склавши отриману величину з сумою фактичної собівартості, визначають повну собівартість підписних примірників (рис. E).
Сума прямих і комерційних витрат дає мінімальну ціну реалізації видання за передплатою («нижню межу ціни»), а додавши до неї постійну складову, можна вийти на повну фактичну собівартість видання за передплатою, що гарантує беззбиткову роботу видавництва.
У зв'язку з тим що у більшості періодичних видань частина продукції поширюється за передплатою, можна побудувати графік надходження виручки від випущеної продукції і порівняти його з витратами за періодами. Це дозволить спрогнозувати фінансові результати діяльності видавництва на звітний період. Крім того, за запланованою виручці від реалізації можна спрогнозувати грошові потоки видавництва і визначити забезпеченість видавництва оборотними активами.
Таким чином, використання методу «директ-костинг» у видавничій діяльності дозволяє мати інформацію про прямі змінних витратах на одиницю видання, про комерційні змінних витратах на одиницю видання і про загальну суму постійних витрат. Отримана інформація дасть можливість визначити:
• мінімальну ціну реалізації роздрібної продукції;
• мінімальну ціну реалізації продукції за передплатою;
• мінімальну ціну для беззбиткової роботи
• точку беззбитковості за накладом
• фінансові показники діяльності видавництва і т.д.
Приклад 2. Підприємством виробляються два види продукції - А і Б. Прямі витрати на виробництво продукції А становлять 170 руб., В тому числі пряма заробітна плата - 85 руб. Прямі витрати на виробництво продукції Б - 340 руб., З них заробітна плата - 170 руб. За звітний період дебетовий оборот по рахунку 25 «Загальновиробничі витрати» становить 153 руб., По рахунку 26 «Загальногосподарські витрати» - 204 руб. Для спрощення розрахунку припустимо, що загальновиробничі витрати
складаються тільки з змінної частини. Припустимо також, що: а) половина всіх вироблених за звітний період витрат матеріалізувалася в готовій продукції, а друга частина залишилася у вигляді незавершеного виробництва, причому за звітний період вироблено 17 од. готової продукції А і 26 од. виробу Б, б) вся вироблена продукція реалізована. Виручка від реалізації склала 680 руб.
Облік витрат за методом «директ-костинг» показано на рис. 1. До рахунку 20 відкрито два субрахунки - для калькулювання собівартості кожного виду продукції - 20-А та 20-Б. Прямі витрати віднесені безпосередньо на носії витрат: 170 руб. - На продукцію А і 340 руб. - На продукцію Б. Витрати, зібрані на рахунку 25, розподіляються між продуктами А і Б пропорційно прямій заробітній платі, тобто в пропорції 1: 2. Таким чином, із загальної суми загальновиробничих витрат в 153 руб. 51 руб. віднесено на продукцію А, 102 руб. - на продукцію Б.
Загальногосподарські витрати як періодичні в сумі 204 руб. прямо списані на собівартість реалізованої продукції.
Видно, що на виробництво продукції А у звітному періоді витрачено 221 руб. Половина з них (110.5 руб.) - Собівартість готової продукції. За умовою за звітний період вироблено 17 од. продукції А. Отже, собівартість однієї одиниці - 6,5 руб. У незавершеному виробництві залишиться продукції А на суму 110,5 руб.
Аналогічні розрахунки по виробу Б дозволяють оцінити готову продукцію (26 од.) В 221 руб. Отже, собівартість одиниці виробу Б складає 221: 26 = 8,5 руб. Незавершене виробництво по виробах Б оцінюється в 221 руб.
Собівартість всієї готової продукції - 331,5 руб. (110,5 + 221). Це змінна собівартість. На рахунку 90 формується перший фінансовий показник - маржинальний дохід; в даному випадку він дорівнює 348,5 руб. (680 - 331,5). Після списання загальногосподарських витрат на рахунку 90 виводиться другий показник - прибуток, тобто різниця між маржинальним доходом і постійними витратами. У наведеному прикладі операційний прибуток дорівнює:
348,5-204 = 144,5 руб.
Оскільки готової продукції на складі немає, запаси будуть представлені лише незавершеним виробництвом. Його загальний розмір становить:
110,5 + 221 = 331,5 руб.
На рис. 2 представлений порядок облікових записів при калькулюванні повної собівартості. Відмінність від попередньої схеми полягає в тому, що в калькулюванні беруть участь всі витрати, включаючи і постійні. Таким чином, між продуктами А і Б крім загальновиробничих будуть розподілятися і загальногосподарські витрати. База розподілу - пряма заробітна плата, пропорція розподілу, як і раніше, становить 1: 2. Тоді на продукцію А буде віднесено 68 руб. загальногосподарських витрат, на продукцію Б - 136 руб. Дебетовий оборот за рахунком 20-А з урахуванням прямих і загальновиробничих витрат складе 289 руб.; З них половина - вартість готової продукції, а половина залишається у незавершеному виробництві. Отже, 17 од. готової продукції А оцінюється в 144,5 руб., тобто собівартість одиниці - 8,5 руб.
За продукції Б маємо: виготовлення 26 од. обійшлося підприємству в 289 руб., тобто собівартість одиниці складає:
289: 26 = 11,1 руб.
Собівартість всієї готової продукції - 433,5 руб. (144,5 + 289). Отже, операційний прибуток становитиме:
680-433,5 = 246,5 руб.
Оцінимо запаси незавершеного виробництва. За продукції А їх вартість дорівнює 144,5 руб., По продукції Б - 289 руб. Звідси собівартість запасів склала 433,5 руб.
Результати виконаних розрахунків зведені в табл. 1
Таблиця 1
Оцінка собівартості, прибутку та запасів при обліку змінних (метод «директ-костинг») і повних витрат, руб.
Показники | Облік змінних витрат | Облік повних витрат |
Собівартість одиниці продукції: | ||
А | 6,5 | 8,5 |
Б | 8,5 | 11,1 |
Оцінка запасів | 331,5 | 433,5 |
Прибуток | 144,5 | 246,5 |
Порівняння отриманих результатів дозволяє зробити висновок: собівартість одиниці продукції, розрахована за методом «директ-костинг», нижче повної собівартості (по продукції А - на 2 крб., По продукції Б - на 2,6 руб.). У результаті при калькулюванні неповної собівартості на 102 руб. нижче і оцінка запасів, ніж при методі обліку повних витрат (433,5 - 331,5). Тому собівартість реалізованої продукції виявляється вище, а отже, прибуток менше при методі обліку змінних витрат на ті ж 102 руб. (246,5-144 , 5).
Обраний метод калькулювання впливає не тільки на величину собівартості продукції, але і на форму звіту про прибутки та збитки.
У звіті про прибутки та збитки, складеному при використанні маржинального підходу, увага фокусується на поділі витрат на постійну і змінну частини. При цьому неодмінно формується показник маржинального доходу. З урахуванням цифрового прикладу звіт виглядає наступним чином (табл. 2).
Таблиця 2
Звіт про прибутки та збитки (складений при використанні методу «директ-костііг»)
№ рядка | Показники | Сума, руб. |
1 | Виручка від реалізації продукції | 680 |
2 |
Змінна частина собівартості реалізованої продукції | 331,5 | |
3 | Маржинальний дохід (стор. 1 - стор 2) | 348,5 |
4 | Постійні витрати | 204 |
5 | Операційний прибуток (стор. 3 - стор 4) | 144,5 |
У звіті, складеному за результатами калькулювання повної собівартості, показник маржинального доходу не розраховується (табл. 3).
Таблиця 3
Звіт про прибутки та збитки (складено за результатами калькулювання повної собівартості продукції)
№ рядка | Показники | Сума, руб. |
1 | Виручка від реалізації продукції | 680 |
2 | Собівартість реалізованої продукції | 433,5 |
3 | Операційний прибуток (стор. 1 - стор 2) | 246,5 |
Приклад 3. Припустимо, що в 2001 році освітня установа планує вести платне навчання за двома освітнім програмам. Програма А - здобуття другої вищої освіти. Вона розрахована на 2000 академічних годин протягом двох років. Програма Б - професійна підготовка і підвищення кваліфікації, розрахована на 240 академічних годин. За програмою А планується навчати 250 осіб, за програмою В - 100 чоловік.
А тепер нам потрібно вирішити, яка з цих освітніх послуг виявиться більш рентабельною, а простіше кажучи, вигідною для освітньої організації.
Спочатку скористаємося способом калькулювання повної собівартості цих послуг.
Заплановані витрати розділимо на прямі (вони збігаються зі змінними витратами, які залежать від чисельності учнів) і непрямі (умовно збігаються з постійними витратами).
До прямих витрат належать витрати на оплату праці педагогів. Розрахуємо ці витрати.
До кінця поточного року за програмою А в 10 групах по 25 осіб передбачається провести всього 10 000 академічних годин занять (1000 год х 10 груп). За програмою Б - 960 академічних годин (240 год х 4 групи). Ставка оплати викладацької праці - 100 руб. на годину. Тому витрати на оплату праці педагогів за програмою А дорівнюють 1 000 000 руб. (100 руб. Х 10 000 год), за програмою Б - 96 000 руб. (100 руб. Х 960 г).
Далі розрахуємо нарахування на заробітну плату педагогів (єдиний соціальний податок за ставкою 35,6% і внески до ФСС Росії від нещасних випадків і профзахворювань за ставкою 0,2%). Ці витрати за програмою А складуть 358 000 руб. (1 000 000 руб. Х (35,6% + 0,2%)), за програмою Б - 34 368 руб. (96 000 руб. Х (35,6% + 0,2%)).
До групи прямих витрат входять і різні матеріали, необхідні для проведення навчальних занять (крейда, папір, витратні матеріали для ксерокса). Припустимо, що в рік на одного учня покладається витратних матеріалів не більше ніж на 800 руб. Тоді дані видатки за програмою А - 200 000 руб. (800 руб. Х 250 чол.), За програмою Б - 80 000 руб. (800 руб. Х 100 чол.).
Далі розрахуємо витрати на навчальну літературу та посібники, які також відносяться до прямих (змінним) витратам.
Якщо кожному учневі за програмою А протягом року необхідно 16 підручників (приблизна вартість одного підручника - 75 руб.), А за програмою В - 2 підручники, то сума цих витрат по першій програмі складе 300 000 руб. (75 руб. Х 16 шт. Х 250 чол.), За другою програмою - 15 000 руб. (75 руб. Х 2 шт. Х 100 чол.).
Непрямі (постійні) витрати можуть бути наступними.
По-перше, це заробітна плата адміністрації та обслуговуючого персоналу. У нашому прикладі витрати за цією статтею рівні 25 відсоткам від прямої викладацької заробітної плати. За програмою А вони складають 250 000 руб. (1 000 000 руб. Х 25%); за програмою Б - 24 000 руб. (96 000 руб. Х 25%). Всього 274 000 руб.
Нарахування на заробітну плату керівництва та персоналу за програмою А будуть рівні 89 500 руб. (250 000 руб. Х (35,6% + 0,2%)), а за програмою Б - 8592 руб. х (24 000 руб. х (35,6% + 0,2%)). Всього - 98 092 руб.
Припустимо, що в нашому прикладі транспортні витрати склали 80 000 руб., Вартість послуг зв'язку - 30 000 руб., Комунальні платежі - 50 000 руб. Розподіливши ці суми між програмами А і Б пропорційно чисельності учнів, отримаємо, що на програму А припадає відповідно 57 143 руб. ((80 000 руб.: 350 чол.) Х 250 чол.), 21 429 руб. ((30 000 руб.: 350 чол.) Х 250 чол.), 35 714 руб. ((50 000 руб.: 350 чол.) Х 250 чол.), А на програму Б - 22 857 руб. ((80 000 руб.: 350 чол.) Х 100 чол.), 8571 руб. ((30 000 руб.: 350 чол.) Х 100 чол.), 14 286 руб. ((50 000 руб.: 350 чол.) Х 100 чол.) Із загальної вартості транспортних послуг, послуг зв'язку, і комунальних послуг.
На основі цих даних складемо калькуляцію платній освітньої діяльності на 2001 рік.
-------------------------------------------------- ---------------------
| Статті витрат | Прямі (змінні) | Усього |
| | Витрати | по групі |
| |-------------------------------| Витрат |
| | Програма А | програма Б | |
| | (10 груп по | (4 групи по | |
| | 1000 годин) | 240 годин) | |
|------------------------------------------------- ----------------------|
| Прямі (змінні) витрати |
|------------------------------------------------- ----------------------|
| Оплата праці педагоги-| | | |
| Тичного персоналу | 1 000 000 руб. | 96 000 руб. | 1096000 крб. |
|------------------------|--------------|--------- -------|--------------|
| Нарахування на оплату | | | |
| Праці педагогічного | | | |
| Персоналу | 358 000 руб. | 34 368 руб. | 392 368 руб. |
|------------------------|--------------|--------- -------|--------------|
| Предмети постачання і | | | |
| Витратні матеріали | 200 000 руб. | 80 000 руб. | 280 000 руб. |
|------------------------|--------------|--------- -------|--------------|
| Інші поточні витрати | | | |
| (Забезпечення підручниками | | | |
| І навчальними посібниками) | 300 000 руб. | 15 000 руб. | 315 000 руб. |
|------------------------|--------------|--------- -------|--------------|
| Усього прямі витрати | 1880000 крб. | 225 368 руб. | 2083368 крб. |
|------------------------------------------------- ----------------------|
| Непрямі (постійні) витрати |
|------------------------------------------------- ----------------------|
| Оплата праці персоналу | | | |
| Супроводу | 250 000 руб. | 24 000 крб. | 274 000 руб. |
|------------------------|--------------|--------- -------|--------------|
| Нарахування на оплату | | | |
| Праці персоналу супро-| | | |
| Дження | 89 500 руб. | 8592 руб. | 98 092 руб. |
|------------------------|--------------|--------- -------|--------------|
| Оплата транспортних ус-| | | |
| Луг | 57 143 руб. | 22 857 руб. | 80 000 руб. |
|------------------------|--------------|--------- -------|--------------|
| Оплата послуг зв'язку | 21 429 руб. | 8571 руб. | 30 000 руб. |
|------------------------|--------------|--------- -------|--------------|
| Оплата комунальних ус-| | | |
| Луг | 35 714 руб. | 14 286 руб. | 50 000 руб. |
|------------------------|--------------|--------- -------|--------------|
| Усього непрямі витрати | 453 786 руб. | 78 306 руб. | 532 092 руб. |
|------------------------|--------------|--------- -------|--------------|
| Разом витрати | 2311786 крб. | 303 674 руб. | 2615460 крб. |
|------------------------|--------------|--------- -------|--------------|
| Планована чисельність | | | |
| Ність контингенту | 250 чол. | 100 чол. | 350 чол. |
|------------------------|--------------|--------- -------|--------------|
| Фактична вартість | | | |
| (Собівартість) образо-| | | |
| Вательно послуги | 9247 руб. | 3037 руб. | |
-------------------------------------------------- ---------------------
Потім розрахуємо фінансовий результат і рентабельність наших двох освітніх послуг. Для цього використовуємо результат попереднього розрахунку, а також будемо виходити з того, що наші освітні послуги будуть коштувати 10 000 і 4418 крб. відповідно.
-------------------------------------------------- ---------------------
| Показники | Програма А | Програма Б | Усього |
|--------------------------|--------------|------- -------|--------------|
| Ціна однієї послуги | 10 000 руб. | 4418 руб. | |
|--------------------------|--------------|------- -------|--------------|
| Кількість наданих послуг | 250 | 100 | 350 |
|--------------------------|--------------|------- -------|--------------|
| Виручка від реалізації | | | |
| Послуг (стор.1 х стор.2) | 2 500 000 крб. | 441 800 руб. | 2941800 крб. |
|--------------------------|--------------|------- -------|--------------|
| Фактична собівартість-| | | |
| Тість наданих послуг | 2311786 крб. | 303 674 руб. | 2615460 крб. |
|--------------------------|--------------|------- -------|--------------|
| Прибуток | 188 214 руб. | 138 126 руб. | 326 340 руб. |
|--------------------------|--------------|------- -------|--------------|
| Рентабельність послуг | | | |
| ((Стор. 5: стор 4) х 100%) | 8,14 | 45,48 | 12,48 |
-------------------------------------------------- ---------------------
А тепер вирішимо це завдання способом "директ-костинг". Нагадаємо, що "директ-костинг" ділить витрати організації на змінні і постійні і що в нашому прикладі ці дві групи витрат збігаються з прямими і непрямими витратами.
У наступній таблиці представлений звіт про діяльність освітньої організації за той же період, що аналізується, але складений способом "директ-костинг".
-------------------------------------------------- ---------------------
| Показники | Програма А | Програма Б | Усього |
|--------------------------|--------------|------- ------|---------------|
| Виручка від реалізації ус-| | | |
| Луг | 2 500 000 крб. | 441 800 руб. | 2941800 крб. |
|--------------------------|--------------|------- ------|---------------|
| Змінна частина собі-| | | |
| Вартості освітніх | | | |
| Послуг | 1858000 крб. | 225 368 руб. | 2083368 крб. |
|--------------------------|--------------|------- ------|---------------|
| Маржинальний дохід (стор.1 | | | |
| - Стор.2) | 642 000 руб. | 216 432 руб. | 858 432 руб. |
|--------------------------|--------------|------- ------|---------------|
| Рентабельність образо-| | | |
| Вательная послуг ((стор.3: | | | |
| Стор.2) х 100%) | 34,55 | 96,03 | 41,20 |
|--------------------------|--------------|------- ------|---------------|
| Постійні витрати | | | 532 092 руб. |
|--------------------------|--------------|------- ------|---------------|
| Операційний прибуток | | | 326 340 руб. |
-------------------------------------------------- ---------------------
Порівняємо рентабельність, розраховану двома цими способами. Калькулювання повної собівартості приводить нас до висновку, що рентабельність другої програми в шість разів (45,48: 8,14) вище першого. А за методом "директ-костинг" виходить, що рентабельність освітньої програми У вище всього лише в два рази (96,02: 48,01). Зауважимо, що за останнім методом рентабельність розраховується виходячи з величин, очищених від постійних витрат організації. Отже, вона характеризує безпосередні витрати з надання конкретних освітніх послуг. Тому розрахунки способом "директ-костинг" є переважаючими при вирішенні управлінських завдань.
Висновок
Вирішуючи, який метод обліку і калькулювання собівартості варто застосовувати, слід пам'ятати, що не буває універсальних варіантів. Проте як показано в цій роботі в деяких ситуаціях «direct - costing» має ряд переваг. Так як, він визначає собівартість тільки за змінними витратами, а постійні витрати списує з прибутку того періоду, в якому вони були зроблені, то при його використанні не виникає невідповідностей істинної прибутку підприємства і викладених на папері розрахунків.
Наявність математичного і програмного забезпечення і засобів обчислювальної техніки, розширення сфери їх застосування є матеріальною передумовою практичного використання системи «direct - costing» на вітчизняних підприємствах.
Список використаної літератури:
Вахрушина М.А. Бухгалтерський управлінський облік. М: «Финстатинформ», 2000р.
Васін Ф.П. Управлінський облік. Фінансова академія при уряді РФ, Москва 1997р.;
3. Миколаєва С. А. Особливості обліку витрат в умовах ринку: система "Директ -
костинг ". М.: Фінанси і статистика, 1993;
4. Шеремет А.Д. Управлінський облік. М.: ФКБ-ПРЕС, 1999.;
5. Хорнгрена Е.С., Ван Бреда М.Д. Бухгалтерський облік: управлінський аспект / / пер.с англ. / За ред. Соколова Я.В. М.: Фінанси і статистика, 1995р.;
6. Лекції.