Цей файл узятий з колекції Medinfo
http://www.doktor.ru/medinfo
http://medinfo.home.ml.org
E-mail: medinfo@mail.admiral.ru
or medreferats@usa.net
or pazufu@altern.org
FidoNet 2:5030 / 434 Andrey Novicov
Пишемо реферати на замовлення - e-mail: medinfo@mail.admiral.ru
У Medinfo для вас найбільша російська колекція медичних
рефератів, історій хвороби, літератури, навчальних програм, тестів.
Заходьте на http://www.doktor.ru - Російський медичний сервер для всіх!
ФІЗІОЛОГІЯ мотивацій та емоцій ОСОБЛИВОСТІ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
Поведінка людини і тварин в природних умовах
носить цілеспрямований характер, воно служить задоволенню
будь-якої біологічної або соціальної потреби.
Виникаючі у живих істот бажання, спонукання, потреб-
ності, які передують якого-небудь дії і визначають
його, називають мотивами дії, інакше кажучи - мотиваціями.
Сам термін "мотивація" буквально означає те, що викликає
рух. Сучасне ж фізіологічне визначення терміна
мотивація наступне: "Мотивація - це емоційно забарвлений-
ве стан організму, що у зв'язку з певною
потребою, яке спрямовує поведінку людини або жи-
Вотня на задоволення вихідної потреби.
Все наше життя з точки зору фізіолога представляється
як безперервний ланцюг формуються цілей і їх досягнень (або
невдач). Які ж мотивації можуть визначати поведінку чоло-
століття Всі мотивації, згідно Міллеру, поділяють на т.зв. низ-
рілі (первинні, біологічні) і вищі (вторинні, соціаль-
лікарняні). До нижчих мотиваціям відносять вісцеральні, спрямовані
на підтримання гомеостазу (голод, спрага), самозбереження особини
(Страх), збереження виду (статевий інстинкт). Всі ці мотиву-
ції обумовлені відповідними інстинктами і закріплені ге-
нетической. Вищі мотивації формуються протягом життя чоло-
століття, вони залежать від його виховання, індивідуального досвіду.
Вищі мотивації не детерміновані генетично, тому у
різних людей вони можуть бути абсолютно різними. До соціаль-
вим мотиваціям відносять, наприклад, прагнення отримувати ту чи
іншу професію, домогтися визнання, успіху, справедливості,
заробити багато грошей і т.д. У людини соціальні мотивації
дуже часто виявляються сильнішими біологічних; часом навіть
вступають з ними в боротьбу (наприклад люди навіть готові жертво-
вать своїм життям в ім'я різних ідей і т.д.)
У людини можуть бути також патологічні мотивації (
найчастіше при ураженні гіпоталамуса, наприклад, анорексія
або булімія), а також штучні мотивації (різні види
наркоманій).
Яким чином формується та чи інша мотивація! Сущест-
яття ряд теорій, що пояснюють виникнення мотивацій і форми-
вання відповідної поведінки.
1.Періферіческая теорія. Автором її зазвичай вважають Кен-
нона, хоча ще Декарт, а слідом за ним і Сєченов вважали, що
в основі мотивацій лежить прагнення особини уникнути неприємних
фізіологічних і емоційних відчуттів і досягти і втримати
приємне чуттєве ощущеніе.Напрімер, при порожньому шлунку
виникають вельми неприємні відчуття "під ложечкою", та поет-
му, відповідно до даної теорії, людина або тварина припинити і
наповненого шлунка, що і визначає його поведеніе.Ета тео-
рія містить певне раціональне зерно, однак не пояс-
вується сам механізм виникнення мотивації.
2. Подальші пошуки привели
до створення іншої групи тео-
рій, в яких основна увага приділялася _ гуморальним факто-
_рам. у виникненні мотівацій.Так, голод зв'язувався з стано-
вом т.зв. "Голодною" крові, спрага - з підвищенням осмотичного
тиску крові, статевий потяг ставилося в пряму залежність
мость від рівня статевих гормонов.Несомненно, роль гуморальних
чинників у виникненні мотивацій дуже важлива, однак гумо-
ральні фактори, як з'ясувалося, на здатні самостійно
викликати ту чи іншу мотівацію.Наблюденія Т. Алексєєвої над си-
амскімі близнюками, у яких були роздільні голови і на-
кових відділи шлунково-кишкового тракту і загальна система кровообігу допомогли
уточнити роль гуморальних чинників у виникненні мотивації
голода.Оказалось, що годування однієї з дівчаток, а значить, і
рівномірний розподіл поживних речовин у кровоносній
системі обох близнюків, ніколи не призводило до насичення дру-
гой.Напротів, у другої дівчинки тривалий час могла підтри-
проживати потреба в їжі.
Мабуть, як виникнення, так і задоволення моти-
вації має множинний генез, що залежить як від нервових, так
і від гуморальних факторів, що впливають на різні структури ЦНС.
3. Пошуки структур мозку, відповідальних за виникнення
мотивацій, привели до створення _ гіпоталамічної теорії. мотиву-
ций Стеллар, який вважав, що гіпоталамус є СОСР-
згрупованого "центрального мотиваційного стану". Висновки
Стеллар грунтувалися на наступних фактах.Во-перше, в гипотен-
ламусе виявлено нейрони, вибірково реагують на осмоти-
тичне тиск крові, вміст глюкози і др.веществ в кро-
ві, рівень різних гормонів і т.д.Во-друге, роздратування оп-
ределенний ядер гіпоталамуса викликало формування тієї чи
іншої мотивації, навіть якщо реальної потреби організм в дан-
ний момент не іспитивал.Напрімер, у ситого тваринного раздраже-
ня центру голоду (латеральних ядер гіпоталамуса) призводило до
надмірного споживання їжі, роздратування супраоптіческого яд-
ра призводило до споживання води понад фізіологічної потреб-
ності і т.д.У-третє, руйнування відповідних структур ги-
поталамуса повністю припиняло виникнення тієї чи іншої
мотивації, наприклад, руйнування центру голоду призводило до відмо-
зу від їжі навіть у виснажених тварин. Всі наведені факти
свідчать, що гіпоталамус є найважливішим цент-
ром, який, з одного боку, контролює стан внутріш-
ній середовища організму, і з іншого боку - формує життєво
важливі мотіваціі.Однако гіпоталамічні структури на можуть
розглядатися як єдині в ЦНС, відповідальні за мож-
нення мотівацій.Важная роль у цьому процесі належить
ЛЗ і КБП.В формуванні соціальних мотивацій, мабуть, ве-
дущая роль належить корі і структурам ЛЗ.
4. _ Пейсмекерного теорія. мотивацій Анохіна в певній
мірою об'єднала дані всіх попередніх теорій.Анохін по-
лага, що будь-яка мотивація зумовлена відповідної потреб-
ністю і носить системний характер.Потребность трансформує-
ся за допомогою нервових та гуморальних факторів в збудження
гіпоталамічних центрів (Пейсмекер), які, у свою оче-
редь, активують інші структури мозку-РФ, ЛС, і КБП.ЛС форми-
рілої емоційну оцінку ситуації, коли відповідна піт-
ребность не задоволена: у КБП відбувається усвідомлення цієї
потреби, врахування різних обставин реальної обстанов-
кі.В залежності від факторів навколишнього середовища кора може як
гальмувати, так і додатково порушувати гіпоталамічні
центри мотівацій.Такім чином, на рівні кори формується
конкретна програма цілеспрямованої діяльності для задоволення цих пре-
летворенія відповідної потреби.
_Фізіологія Емоцій.
Під емоціями розуміють суб'єктивні реакції людини і
тварин на вплив зовнішніх або внутрішніх подразником-
лей, які проявляються у вигляді задоволення і невдоволення, стра-
ха, гніву, радості, смутку і т.д.
_Біологіческая Роль емоцій.
1.Емоціі виконують _ відбивну. або _ оціночну роль .. Лю-
бій подразник, набуваючи емоційне забарвлення, стає
індивідуально значущим для особі.Іменно емоційна оцінка
сприяє формуванню цілеспрямованої поведінкової ре-
акції на даний подразник, мобілізуючи, якщо необхідно, все
сили і ресурси організму для адекватної відповіді на будь-ли-
бо стимул або ситуацію.
2. Емоції відіграють _ регулюючу. або _ перемикає роль .. При
конкуренції різних домінант (наприклад, страху і голоду, або
почуття обов'язку і страза і т.д.) перемагає найбільш сильно емо-
нальних пофарбована домінанта.
3.Очень важлива і _ подкрепляющая. роль емоцій.Положітельное
емоційне підкріплення досягнутого результату ("заохотити-
ня ") сприяє закріпленню відповідної форми поведе-
ня, поліпшує навчання і становлення певного Дейсі-
твія.Положітельное емоційне підкріплення служить своєрідна-
різної енергетичної "підживленням" для організма.Человек, по-
променя задоволення від своєї діяльності, готовий працювати
майже цілодобово, може "гори звернути". Існує навіть та-
кая категорія людей - "трудоголіки", на який робота є-
ється вищою цінністю, а матеріальна винагорода відіграє
другорядну роль.Напротів, біологічний сенс негативного
емоційного підкріплення ("покарання") полягає в тому, що
виникають негативні емоції гальмують неефективний для
особини вид діяльності, змушуючи шукати інші способи
досягнення мети, інші види діяльності, поведінки, або навіть -
змінити цель.Такім чином емоції можна розглядати як ак-
тивное стан спеціалізованих структур мозку, спонукаю-
щих змінити поведінку в напрямку мінімізації (негативний
ні емоції) або максимізації (позитивні емоції) цього
состоянія.Еслі людина не змінює своєї поведінки і в тече-
ня тривалого часу відчуває негативні емоції, у не-
го істотно знижується енергетичний потенціал для будь-якого
виду діяльності, розвивається астенізація і невротизація лич-
ності, страждає і соматичне здоров'я, з'являються типові
ознаки хронічного стресу: вегетативні дисфункції, знижено-
ня імунітету і др.В такій ситуації необхідно або змінити
відповідні обставини, що породжують негативні емо-
ції, або, якщо це неможливо, змінити своє ставлення до даної
ситуації.
4. Емоції виконують _компенсаторную. Або _замещающую
_РОЛЬ .. Наприклад, якщо мета ще не досягнута, то навіть невеликий
успіх у цьому напрямку породжує позитивні емоціі.Еті
позитивні емоції не стільки пов'язані з конкретним малень-
ким успіхом, скільки з почуттям надії, вери.Еті почуття помо-
гают людині існувати навіть у досить безрадісної
обстановке.Для людини сподіватися і вірити іноді значно
важливіше, ніж домагатися поставленої целі.Древняя японська муд-
кість говорить: "Краще подорожувати з надійною, ніж досягти
пункту призначення ".
_Теоріі Емоцій.
1. _Періферіческая Теорія Джеймса-Ланге. . Відповідно до даної
теорії, емоції є вторинним явищем, відображенням зраді-
ний, що відбуваються у внутрішніх органах та скелетних мис-
цах.Джеймс сформулював свою теорію наступним чином: "Ми
відчуваємо печаль, тому що плачемо, ми боїмося, тому що дро-
жим. "Дійсно, в певній мірі периферичні
процеси впливають на формування того чи іншого емоційного
состоянія.НАпрімер, при ішемії міокарда виникає страх смер-
ти, при перезбудженні симпато-адреналової системи розвиваю-
ється панічний стан і т.д. Останнім часом з'явилися
цікаві дані про вплив периферичних сигналів від мими-
чеський мускулатури на емоційну сферу. Виявлено, що
скорочення мімічних м'язів при посмішці сприяє формуванні-
нію позитивного емоційного фону, і навпаки, постійна
"Маска" зневіри і смутку багато в чому визначає і посилює
депресивний состояніе.Одной з можливих причин такого впливав-
ня міміки на психіку деякі дослідники вважають замет-
ве збільшення кровотоку мозку, зокрема структур Лімбах-
ної системи, при посмішці.
Однак, незважаючи на наведені дані, необхідно отме-
тить, що теорія Джеймса-Ланге зводила емоції лише до визна-
ленним вегетативним або соматичним зрушень на періфе-
ріі.Експеріменти на тваринах показали, що навіть повна деаффе-
рентація внутрішніх органів не усувала у таких тварин
розвитку деяких емоційних реакцій, таких як страх або
лють при пред'явленні відповідних подразників.
2. Кеннон, Бард і інші дослідники запропонували цілу
ряд "центральних" теорій емоцій, довівши, що джерелом емоцій
є мозок, певні структури ЦНС, а не периферичні
органи.Одной з центральних теорій емоцій була теорія Пейпа-
ца, яка відводила головну роль у виникненні емоцій
структурам лімбічної системи та гіпоталамуса.Пейпец припускає-
ложіл, що ЛЗ ("коло Пейпеца") є своєрідною замкнутої
структурою, в якій циркулюють імпульси, що приходять від тала-
Муса, гіпоталамуса та кори, набуваючи таким чином емоціо-
нальної окраску.Експеріментальние дані багато в чому підтверди-
Чи цю гіпотезу.Так, при двосторонньому видаленні мигдалеподібних
тел у мавп виникав синдром Клювера-Б'юсі, характеризую-
щийся емоційної ареактивностью (відсутністю страху), нару-
ням харчового, статевого та соціальної поведінки тварини
. У дослідах Олдса, Дельгадо та ін електричне подразнення раз-
особистих відділів гіпоталамуса і ЛС викликало такі стани як
страх, реакцію помилкової люті чи її гальмування, почуття задово-
летворенія або незадоволення.
Теорія Пейпеца та інші "центральні теорії" емоцій
внесли вирішальний внесок у визначення структурно-функціональної
основи виникнення емоцій.Ответ на питання, чому в цілісність
ном організмі в певний момент часу, при тій чи іншій
ситуації виникають різні емоції, до цих пір до кінця не
ясний.
3. Згідно _біологіческой теорії емоцій Анохіна., Емоції
виникли на певному етапі еволюції як засіб оцінки
потреби і ступеня її удовлетворенія.Как правило, будь-яка не-
задоволена потреба супроводжується негативними
емоціями, тоді як задоволення цієї потреби викликає
позитивні емоції.
ЕМОЦІЇ:
Незадоволена цілеспрямоване вдоволена
потреба ----------------> потреба
поведінка
Позитивні емоції, з точки зору теорії Анохіна, віз-
ника не тільки при задоволенні тієї чи іншої потреб-
ності, але й при досягненні кока-небудь соціальної мети, якщо
результат діяльності відповідає планам, запитам і домаганням
лічності.Еслі ж таки спостерігається "неузгодженість" між очікуваних-
мим і реальним результатом, то виникають у такій ситуації
негативні емоції, незадоволеність спонукає людину до
пошуку більш ефективних шляхів для досягнення поставленої
мети.
4. Існує також "_інформаціонная." теорія емоцій Сімо-
нова.Она викладена в підручнику під ред.Косіцкого.
На закінчення необхідно відзначити, що жодна з рассмот-
рених або існуючих теорій емоцій не є вичерпним-
щей не не може пояснити все різноманіття емоцій у людини.
_Особенності ВНД людини.
Основна відмінність ВНД людини від тварин полягає в на-
явності у людини "надзвичайної збільшення" еволюції - особливої
системи сигналізації, яка пов'язана зі словесним позначками-
ем об'ектов.І.П.Павлов назвав її другою сигнальною системою.
Перша сигнальна система, спільна для людини і живіт-
них, пов'язана зі сприйняттям конкретних сигналів навколишнього мі-
ра, яке здійснюється всіма органами почуттів.
друга сигнальна система пов'язана зі сприйняттям мови
(Усній, письмовій). Розвиток мови і пов'язаного з промовою сло-
весно-логічного мислення і стало вона певному етапі
еволюції корінним відзнакою психічної і пізнавальної діяль-
ності людини від інших представників тваринного світу.
_Речь Виконує наступні функції.
1. Функція позначення або номінативна функція.Каждое
слово в мові позначає який-небудь предмет, дію, поняття
і т.д.
2. Функція обобщенія.Слово є не тільки позначення-
ням конкретного предмета, а й цілої групи предметів, поня-
тій.Функція узагальнення тісно пов'язана з абстрактним мисленням.
3. Функція комунікації або общенія.В поняття комуніка-
ції входить наступні складові:
- Інформаційна функція;
- Виразна функція: за допомогою слів та інтонацій чоло-
повік може виражати не тільки думки, а й почуття.
- Функція волевиявлення.
4. Регулююча функція мови пов'язана зі здатністю
словесної інформації управляти поведінкою людини, починаючи
від найпростіших форм діяльності, закінчуючи найскладнішими.
Слово може також регулювати діяльність внутрішніх орга-
нов, тонус м'язів і т.д. Лікарю важливо розуміти величезну роль
слова в медицині: слово може бути як лікувальним фактором
(Психотерапія), так і причиною виникнення т.з. ятрогенних
захворювань.
У зв'язку з тим, що основні центри мови зосереджені в
лівій півкулі, дане півкуля стали вважати домінантним.
Функції правого, субдомінантного півкулі, пов'язані з воспр-
ємством невербальних сигналів, просторових конструкцій і
інших сенсорних сигналів. Сприйняття правим півкулею навко-
лишнього світу носить цілісний, синтетичний характер. Праве
півкуля емоціогенной і більшою мірою пов'язано з
т.зв. несвідомими процесами. Існує також і емоціо-
нальне межполушарная асиметрія. Позитивні емоції у че-
ловека пов'язані в основному з лівим, а негативні - з правим
півкулею. У зв'язку з цим ліва половина обличчя в більшій сте-
пені відображає негативні, а права - позитивні емоції.
У залежності від відносного переважання сприйняття
сигналів першої і другої сигнальних систем І.П. Павлов поділу-
лив всіх людей на 3 типи:
1. Розумовий тип (лівопівкульний).
2. Художній (правополушарний.
3. Змішаний тип.
Особи розумового типу тяжіють до теорії, мають великий
словниковий запас і активно ним користуються, їм властива досить
висока рухова активність, цілеспрямованість, здатність
ність прогнозувати події. Людина художнього типу,
навпаки, тяжіє до конкретних видів діяльності, він мало-
говіркий, більш повільний, зате наділений здатністю тон-
до відчувати, переживати, схильний до споглядання і спогадів
ниям.
За класифікацією Юнга та ін авторів, тип ВНД людини
визначають такі парні характеристики:
1. Екстраверт-інтраверт.
2. Емоційна стабільність - невротизм (емоційна
нестійкість).
3. Рухливість нервових процесів - інертність.
Екстраверт - людина товариська, цікавиться людьми
мі, не схильний до самоаналізу. Інтраверт - не товариська,
замкнутий, не виявляє особливого інтересу до інших людей, скло-
нен до самоаналізу.
Існує також класифікація темпераментів людей в за-
лежно від типів конституції. Вона належить Шелдон. За
Шелдон, виділяють 3 основних типи людей: вісцеротоніческій,
соматотоніческій і церебротоніческій. З певними обмова-
ками,: ці типи в якійсь мірі відповідають гіперстені-
зації, нормостеніческому і астенічному конституціональним
типам.
Набір ознак зі шкали темпераментів по Шелдон.
Віцеротонія Соматотонія Церебротонія
1. Розслабленість в Впевненість у поставі Загальмованість
і скутість
поставі і рухах і рухах в поставі і дви-
женіях
2. Любов до комфорту Любов до пригод нетовариськість,
скритність,
3. Легкість в спілкуванні Екстраверсія в поступ-загальмованість
і вираженні почуттів ках, але скритність в интраверсия
чувсва, емоціях
4. Жага похвали, Емоційна черст-Емоційна
стриманість
схвалення вость
5. Товариськість і Агресивність і нас-Стійкість до
дії алко-
м'якість в змозі ке в стані голя, др.де-
прессантов
нии сп'яніння нии сп'яніння
6. Тяга до людей у тя-Тяга до дії в Тяга до самотнім
співробітництва в
желую хвилину важку хвилину важку хвилину
7. Орієнтація до детст-Орієнтація до юношес-Орієнтація до
пізнім
ву і сімейним відно-кою деяфтельності періодам життя
шеніям
Цілком ймовірно, що ні одна з численних класифікаційних-
ють типів ВНД не є вичерпною, самі типи також не
мають найчастіше всіх чітко виражених ознак того чи
іншого типу, переважають в популяції якісь більш-менш
середні типи темпераментів. Однак лікарю важливо враховувати осо-
вості різних типів ВНД у своїй лікувальній роботі. Добре
відомо, що вироблення лікарем адекватного психологічного
підходу до конкретному хворому значно покращує ефект
проведеної терапії.