Рентабельність активів підприємства це наступний показник рентабельності, який показує ефективність використання майна підприємства. Загальна рентабельність вкладень показує, яка частина балансового прибутку припадає на 1 рубль майна підприємства, тобто, на скільки ефективно воно використовується.
Коефіцієнт рентабельності капіталу у 2005 році знизився в порівнянні з 20034 роком, що характеризує зниження ефективності використання активів підприємства.
З даних табл. 1.12 видно, що рентабельність продажів в 2004 році скоротився в порівнянні з 2003 роком, у 2005 році її рівень не змінився і склав 1,6%.
Рентабельність продукції в 2004 році скоротився на 6,1% в порівнянні з 2003 роком, а в 2005 році в порівнянні з 2004 роком цей показник зменшився на 0,1%.
Загальна рентабельність досягнута тільки в 2003 і 2004 роках і склала відповідно 4,1% і 0,5%.
У цілому можна зробити висновок про те, що підприємство ВАТ «Оршанський молочний завод» знаходиться на шляху підвищення ефективності його діяльності. Рівень деяких показників низький, вони мають тенденцію до зменшення, отже, на підприємстві спостерігається зниження ефективності його діяльності.
У результаті проведених досліджень можна зробити висновок, що підприємство працює стабільно, не має великих боргів і працює стабільно на ринку, розширюючи асортимент продукції. Недолік власних оборотних коштів поповнюється позиковими коштами комерційного банку.
РОЗДІЛ 2.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ
2.1 Сутність та методика аналізу витрат підприємства
Для виробництва конкурентоспроможної продукції підприємство вкладає кошти у виробничі фактори. При придбанні підприємством обладнання, інструменту, матеріалів і т.п. грошові кошти на покупки складають витрати або витрати підприємства. Коли говорять про використання виробничих факторів, мова йде про витрати виробництва. Витрати - це грошове вираження витрат виробничих факторів, необхідних для здійснення підприємством своєї виробничої і комерційної діяльності. Вони можуть бути представлені в показниках собівартості продукції, яка характеризує в грошовому вимірі всі матеріальні витрати і витрати на оплату праці, які необхідні для виробництва і реалізації продукції.
Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції.
Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року з метою виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження.
Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції.
Безпосередньою завданням аналізу є: перевірка обгрунтованості плану по собівартості, прогресивності норм витрат; оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін, виявлення резервів зниження собівартості; пошук шляхів їх мобілізації.
Виявлення резервів зниження собівартості має спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.
Витрати живої та уречевленої праці в процесі виробництва становлять витрати виробництва. В умовах товарно-грошових відносин і господарської відособленості підприємства неминуче зберігаються відмінності між суспільними витратами виробництва і витратами підприємства. Громадські витрати виробництва - це сукупність живої і уречевленої праці, що знаходить вираз у вартості продукції. Витрати підприємства складаються з усієї суми витрат підприємства на виробництво продукції та її реалізацію. Ці витрати, виражені в грошовій формі, називаються собівартістю і є частиною вартості продукту. У неї включають вартість сировини, матеріалів, палива, електроенергії та інших предметів праці, амортизаційні відрахування, заробітна плата виробничого персоналу та інші грошові витрати. Зниження собівартості продукції означає економію уречевленої і живої праці і є найважливішим чинником підвищення ефективності виробництва, зростання накопичень.
Найбільша частка у витратах на виробництво промислової продукції припадає на сировину і основні матеріали, а потім на заробітну плату і амортизаційні відрахування.
Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року з метою виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження.
Для аналізу рівня та динаміки зміни вартості продукції використовується ряд показників. До них відносяться: кошторис витрат на виробництво, собівартість товарної і реалізованої продукції, зниження собівартості порівнянної товарної продукції і витрати на один карбованець товарної (реалізованої) продукції.
Кошторис витрат на виробництво - найбільш загальний показник, який відображає всю суму витрат підприємства на його виробничої діяльності в розрізі економічних елементів. У ній відображені, по-перше, всі витрати основного і допоміжного виробництва, пов'язані з випуском товарної і валової продукції, по-друге, витрати на роботи та послуги непромислового характеру (будівельно-монтажні, транспортні, науково-дослідні і проектні та ін) , по-третє, витрати на освоєння виробництва нових виробів незалежно від джерела їх відшкодування. Ці витрати обчислюють, як правило, без урахування внутрішньозаводського обороту.
У собівартість товарної продукції включають усі витрати підприємства на виробництво і збут товарної продукції в розрізі калькуляційних статей витрат. Собівартість реалізованої продукції дорівнює собівартості товарної з відрахуванням підвищених витрат першого року масового виробництва нових виробів, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки, плюс виробнича собівартість продукції, реалізованої із залишків минулого року. Витрати, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки, включаються до собівартості товарної, але не входять у собівартість реалізованої продукції. Вони визначаються як різниця між плановою собівартістю першого року масового виробництва виробів і собівартістю, прийнятої при затвердженні цін:
З Р = З Т - З Н + (З П2 - З П1), (2.1)
де С Р - собівартість реалізованої продукції
З Т - собівартість товарної продукції
З Н - підвищені витрати першого року масового виробництва нових виробів, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки
З П1, П2 З - виробнича собівартість залишків нереалізованої (на складах і відвантаженої) продукції відповідно на початок і кінець року.
Для аналізу рівня собівартості на різних підприємствах або її динаміки за різні періоди часу витрати на виробництво повинні приводитися до одного обсягу. Собівартість одиниці продукції (калькуляція) показує витрати підприємства на виробництво і реалізацію конкретного виду продукції в розрахунку на одну натуральну одиницю. Калькуляція собівартості широко використовується в ціноутворенні і порівняльному аналізі.
Витрати на один карбованець товарної (реалізованої) продукції - найбільш відомий на практиці узагальнюючий показник, який відображає собівартість одиниці продукції у вартісному вираженні знеособлено, без розмежування її по конкретних видах. Він широко використовується при аналізі зниження собівартості і дозволяє, зокрема, характеризувати рівень і динаміку витрат на виробництво продукції в цілому по промисловості.
Решта зустрічаються на практиці показники собівартості можна підрозділити за такими ознаками:
- За складом врахованих витрат - цехова, виробнича, повна собівартість;
- За тривалістю розрахункового періоду - місячна, квартальна, річна, за кілька років;
- За характером даних, що відображають розрахунковий період фактична (звітна), планова, нормативна, проектна (кошторисна), прогнозована;
за масштабами охоплюваного об'єкта - цех, підприємство, група підприємств, галузь, промисловість і т.п.
Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства. Собівартість продукції, представляючи собою витрати підприємства на виробництво й обіг, служить основою вимірювання витрат і доходів, тобто самоокупності - основоположного ознаки господарського ринкового розрахунку. Собівартість - один з узагальнюючих показників інтенсифікації і ефективності споживання ресурсів.
У сучасних умовах велике значення набуло всебічне вивчення та повне виявлення причин будь-яких відхилень від запланованих результатів, недостатній ефективності використання ресурсів, мобілізації резервів стало особливо необхідно. А це в свою чергу вимагає, насамперед, аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства. Важливим етапом техніко-економічного аналізу діяльності підприємства є аналіз собівартості продукції підприємства. Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники: повна собівартість товарної продукції в цілому та за елементами витрат; витрати на карбованець товарної продукції; собівартість порівнянної товарної продукції; собівартість окремих виробів; окремі елементи і статті витрат.
Джерелами інформації, на підставі яких проводиться аналіз, є: форма № 5-з «Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства (організації)», планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані обліку витрат за основними і допоміжним виробництвам.
На наступному етапі виявляються невикористані і перспективні резерви зниження витрат виробництва підприємства. Далі відбувається оцінка результатів господарювання з врахуванням дії різних факторів і виявлених невикористаних резервів, розробляються заходи щодо їх використання.
Така послідовність виконання аналітичних досліджень з аналізу витрат виробництва є найбільш доцільною з точки зору теорії та практики аналізу господарської діяльності.
Аналіз витрат виробництва має виключно важливе значення. Він дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей та встановити резерви зниження собівартості виробництва.
Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств і об'єднань, що виражає в грошовій формі всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству виходить їм продукція. У собівартість включаються перенесені на продукцію витрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних ресурсів) і витрати на оплату праці працівників підприємства (заробітна плата).
В управлінні витратами важливою особливістю є єдина класифікація витрат для всіх галузей економіки. Для цілей обліку, аналізу та планування витрати, що включаються до собівартості продукції, класифікують за різними ознаками. Класифікація витрат дозволяє більш обгрунтовано виявити резерви зниження собівартості і спроектувати заходи щодо скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції.
У вітчизняній практиці управління витратами для цілей планування, обліку і калькулювання існує класифікація витрат. Витрати, що включаються до собівартості продукції для цілей аналізу і планування групують за різними класифікаційними ознаками (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Класифікація витрат на виробництво
Класифікаційна ознака
Витрати за класифікаційною ознакою
Зміст витрат
Економічний зміст
Кошторис витрат
Загальний обсяг споживаних ресурсів
Калькуляція
На певний вид вироби, продукції
Ступінь участі в процесі виробництва
Основні
Пов'язані з виконанням технологічного процесу виготовлення продукції (матеріали, РСЕО, зарплата тощо)
Складаються з одного економічного елемента (сировина, матеріали, зарплата)
Комплексні
Складаються з кількох економічних елементів з однаковим виробничим значенням
Залежність від обсягу виробництва
Умовно-змінні
Перебувають у прямій залежності від зміни обсягу виробництва
Умовно-постійні
Знаходяться в незначній мірі або зовсім не залежать від зміни обсягу виробництва
Практика свідчить, що величина витрат залежить від обсягу продукції, що випускається. У зв'язку з цим існує розподіл витрат на залежні і не залежні від величини виробництва.
Постійні витрати не залежать від обсягу виробництва продукції. Вони визначаються тим, що вартість устаткування фірми повинна бути оплачена навіть у випадку зупинки підприємства. До постійних витрат відносяться плата за облігаційними позиками, рентні платежі, частина відрахувань на амортизацію будівель і споруд, страхові внески, частина яких обов'язкова, а також заробітна плата вищому управлінському персоналу і фахівцям фірми, оплата охорони тощо
Змінні витрати безпосередньо залежать від кількості виробленої продукції. Вони складаються з витрат на сировину, матеріали, енергію, заробітна плата працівникам, транспорт.
Сума постійних і змінних витрат становить валові витрати. Для управління виробництвом важливо знати величину витрат у розрахунку на одиницю продукції. У зв'язку з цим розраховуються середні витрати як частка від ділення величини витрат на кількість одиниць продукції, виробленої підприємством. Таким же чином розраховуються середні постійні та змінні витрати.
Оскільки метою функціонування підприємства є максимізація прибутку, то предметом розрахунків виступає обсяг виробництва, що, у свою чергу, викликає необхідність використання категорії граничних витрат. Граничні витрати - це витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції щодо фактичного або розрахункового обсягу виробництва.
Розрізняють чотири види собівартості промислової продукції. Цехова собівартість включає витрати даного цеху на виробництво продукції. Загальнозаводська (общефабрічние) собівартість показує всі витрати підприємства на виробництво продукції. Повна собівартість характеризує витрати підприємства не тільки на виробництво, а й на реалізацію продукції. Галузева собівартість залежить як від результатів роботи окремих підприємств, так і від організації виробництва по галузі в цілому.
Для практичного використання в системі управління формуванням витрат і витрат доцільно виділити і розглянути класифікацію витрат з урахуванням виду витрат - за статтями калькуляції та елементами витрат.
Найбільший практичний інтерес представляє угрупування за економічними елементами, званим кошторисом витрат на виробництво, та статтям витрат. Угруповання по первинних економічних елементах дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, в якій визначаються загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах, сума амортизації основних фондів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати підприємства. У промисловості прийнята наступна угруповання витрат з їх економічними елементами:
Витрати, що утворюють собівартість продукції, групуються за такими економічними елементами: матеріальнівитрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів); витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів; інші витрати.
В елементі «матеріальні витрати» відображається вартість:
придбаних сировини і матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або забезпечують нормальний перебіг технологічного процесу і виготовлення упаковки;
покупних комплектуючих виробів та напівфабрикатів, піддаються надалі монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;
купованого з боку палива всіх видів;
покупної енергії всіх видів (електричної, теплової, стисненого повітря, холоду та інших видів).
З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості про-дукції, виключається вартість поворотних відходів. Під зворотніми відходів-дами виробництва розуміються залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції, втратили повністю або частково споживчі якості вихідного ресурсу. Зворотні відходи оцінюються за повною ціною вихідного матеріального ресурсу, якщо відходи реалізуються на сторону для використання в якості повноцінного ресурсу, і за зниженою ціною, якщо вони застосовуються для основного виробництва, але з підвищеними витратами.
В елементі "витрати на оплату праці" відображаються витрати на оплату праці промислово-виробничого персоналу підприємства, включаючи премії робітників і службовців за виробничі результати. Тут же враховуються всі виплати компенсуючого характеру. До складу витрат на оплату праці включається вартість продукції, що видається в порядку натуральної оплати працівників.
В елементі "відрахування на соціальні потреби" відображаються обов'язкові відрахування за встановленими законодавством нормами органам державного соціального страхування, в пенсійний фонд, на обов'язкове медичне страхування.
В елементі «амортизація основних фондів" відображається сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів підприємства.
Підприємства, що здійснюють свою діяльність на умовах оренди, по елементу «амортизація основних фондів» відбивають амортизаційні відрахування як за власними, так і за орендованими фондам.
До складу «інші витрати» включаються податки, збори, відрахування в спеціальні позабюджетні фонди, платежі за гранично допустимі викиди (скиди) забруднюючих речовин, по обов'язковому страхуванню майна, плата за оренду та ін
Угруповання витрат по економічних елементах відбиває їхній розподіл по економічному змісті незалежно від форми використання а виробництві того чи іншого виду продукції та місця здійснення цих витрат. Це угрупування витрат застосовується при складанні кошторису витрат на виробництво і використовується при плануванні зниження собівартості, розробки фінансових планів та ін
Співвідношення окремих економічних елементів у загальних витратах визначає структуру витрат на виробництво. У різних галузях промисловості структура витрат на виробництво неоднакова; вона залежить від специфічних умов кожної галузі.
Угруповання витрат по економічних елементах показує матеріальні і грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції та інші господарські потреби. За економічними елементами не можна, як правило, визначити собівартість одиниці продукції. Тому поряд з угрупованням витрат по економічних елементах витрати на виробництво плануються і враховуються по статтях витрат (статтям калькуляції).
Угруповання витрат по калькуляційних статтях відображає їх склад залежно від напрямку витрат (на виробництво або його обслуговування) і місця виникнення (основне виробництво, допоміжні служби, обслуговуючі господарства). Це угрупування витрат застосовується при калькулюванні собівартості продукції.
Угрупування витрат за статтями витрат дає можливість побачити витрати з їх місцем і призначенням, знати, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування і облік собівартості за статтями витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких чинників сформувався даний рівень собівартості, в яких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження.
У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних статей:
4) витрати на утримання та експлуатацію обладнання
5) цехові витрати
6) загальнозаводські (общефабрічние) витрати
7) втрати від браку
8) позавиробничі витрати.
Перші сім статей витрат утворюють фабрично-заводську собівартість. Повна собівартість складається з фабрично-заводської собівартості і позавиробничих витрат.
Витрати підприємств, що включаються до собівартості продукції, поділяються на прямі і непрямі. До прямих витрат належать витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції і враховуються прямим шляхом по її окремих видів: вартість основних матеріалів, палива і енергії на технологічні потреби, заробітна плата основних виробничих витрат та ін До непрямих витрат належать витрати, які неможливо чи недоцільно прямо відносити на собівартість конкретних видів продукції: витрати цехові, загальнозаводські (общефабрічние), за змістом і експлуатації устаткування.
Цехові і загальнозаводські витрати в більшості галузей промисловості включаються до собівартості окремих видів продукції шляхом розподілу їх пропорційно сумі заробітної плати виробничих витрат (без доплат по прогресивно-преміальній системі) і витратам на утримання та експлуатацію устаткування.
За статтею "Позавиробничі витрати" враховуються головним чином витрати по збуту готової продукції (витрати на тару, упаковку продукції і т.д.) та витрати на науково-дослідні роботи, витрати з підготовки кадрів, витрати на доставку продукції на станцію відправлення, і т . п. Як правило, позавиробничі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції пропорційно їх фабрично-заводської собівартості.
Таблиця 2.2
Класифікація витрат за економічними елементами і калькуляційними статтями
Угруповання витрат на виробництво за економічними елементами
Угруповання витрат на виробництво по калькуляційних статтях витрат
1. Сировина і основні матеріали (за вирахуванням зворотних відходів)
1. Сировина і матеріали
2. Покупні комплектуючі вироби і матеріали
2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги кооперованих підприємств
Перелік статей калькуляції, їх склад і методи розподілу по видах продукції, робіт, послуг визначаються галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) з урахуванням характеру і структури виробництва. Таким чином, угруповання витрат по статтях калькуляції відображає місце виникнення цих витрат і застосовується для планування, обліку і калькулювання витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції, всієї товарної продукції.
Таким чином, цільова класифікація витрат дозволить раціонально організувати систему контролю та управління витратами.
Калькуляційні статті витрат поділяються на прості, що складаються з одного економічного елемента (сировина і матеріали, основна заробітна плата робітників, відрахування на соціальне страхування і т.д.), і комплексні (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, цехові і общеза-водська витрати і т.д.), які складаються з декількох економічно різно-рідних, але мають однакове виробниче призначення елементів.
Собівартість окремих видів продукції визначається шляхом складання калькуляцій, в яких показується величина витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Калькуляції складаються за статтями витрат, прийнятим у даній галузі промисловості. Розрізняють три види калькуляцій: планову, нормативну і звітну. У плановій калькуляції собівартість визначається шляхом розрахунку витрат за окремими статтями, а нормативної - за діючими на даному підприємстві нормами, і тому вона на відміну від планової калькуляції в зв'язку зі зниженням нормативів у результаті проведення організаційно-технічних заходів переглядається, як правило, щомісяця. Звітна калькуляція складається на основі даних бухгалтерського обліку і показує фактичну собівартість виробу, завдяки чому стають можливими перевірка виконання плану по собівартості виробів і виявлення відхилень від плану на окремих ділянках виробництва.
Правильне обчислення собівартості продукції має важливе значення: чим краще організований облік, чим здійснено методи калькулювання, тим легше виявити за допомогою аналізу резерви зниження собівартості продукції. На промислових підприємствах застосовуються три основних методи калькулювання собівартості й обліку витрат на виробництво: позамовний, попередільний і нормативний.
Позамовний метод застосовується найчастіше в індивідуальному і дрібносерійному виробництві, а також для калькулювання собівартості робіт ремонтного й експериментального характеру. Метод цей полягає в тому, що витрати на виробництво враховуються по замовленнях на виріб чи на групу виробів. Фактична собівартість замовлення визначається по закінченні виготовлення виробів чи робіт, що відносяться до цього замовлення, шляхом підсумовування усіх витрат по даному замовленню. Для обчислення собівартості одиниці продукції загальна сума витрат за замовленням поділяється на кількість випущених виробів.
Попередільний метод калькулювання собівартості знаходить застосування в масовому виробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом, коли випускається підприємством продукція однорідна по вихідному матеріалу і характеру обробки. Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях (фазам) виробничого процесу.
Нормативний метод обліку і калькулювання є найбільш прогресивним, бо дозволяє вести повсякденний контроль над ходом виробничого процесу, над виконанням завдань по зниженню собівартості продукції. У цьому випадку витрати на виробництво поділяються на дві частини: витрати в межах норм і відхилення від норм витрати. Усі витрати в межах норм враховуються без угруповання, за окремими замовленнями. Відхилення від встановлених норм враховуються по їх причин і винуватців, що дає можливість оперативно аналізувати причини відхилень, попереджати їх у процесі роботи. При цьому фактична собівартість виробів при нормативному методі обліку визначається шляхом підсумовування витрат по нормах і витрат у результаті відхилень і змін поточних нормативів.
2.3 Техніко-економічні фактори та резерви зниження собівартості
В даний час при аналізі фактичної собівартості продукції, що випускається, виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовується розрахунок по економічних факторах. Економічні чинники найповніше охоплюють всі елементи процесу виробництва - засоби, предмети праці і сама праця. Вони відображають основні напрями роботи колективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, впровадження передової техніки і технології, краще використання устаткування, здешевлення заготівлі і краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат, скорочення браку і ліквідація непродуктивних витрат і втрат .
Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується по наступному складу (типового переліку) факторів:
1. Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання та застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.
По даній групі аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду. По кожному заходу розраховується економічний ефект, який виражається в зниженні витрат на виробництво. Економія від здійснення заходів визначається порівнянням величини витрат на одиницю продукції до і після впровадження заходів і множенням отриманої різниці на обсяг виробництва в планованому році:
Е = (С С - С Н) * А Н, (2.2)
де Е - економія прямих поточних витрат
З С - прямі поточні витрати на одиницю продукції до впровадження заходу
З Н - прямі поточні витрати після впровадження заходу
А Н - обсяг продукції в натуральних одиницях від початку впровадження заходу до кінця планованого року.
Одночасно повинна враховуватися і перехідна економія по тим заходам, що здійснені в попередньому році. Її можна визначити як різницю між річний розрахункової економією і її частиною, врахованої в планових розрахунках попереднього року. За заходам, які плануються протягом ряду років, економія обчислюється виходячи з обсягу роботи, виконуваної за допомогою нової техніки, тільки в звітному році, без обліку масштабів упровадження до початку цього року.
Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використання ЕОМ, вдосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати й у результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв таїть у собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритних розмірів та ін
2. Удосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва.
При одночасному вдосконаленні техніки та організації виробництва необхідно встановити економію по кожному фактору окремо і включити у відповідні групи. Якщо такий поділ зробити важко, то економія може бути розрахована виходячи з цільового характеру заходів або по групах факторів.
Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалення обслуговування основного виробництва (наприклад, розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності, упорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, вдосконалення організації контролю за якістю робіт та продукції). Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченні втрат робочого часу, зменшенні числа робітників, не виконують норм виробітку. Цю економію можна підрахувати, якщо помножити кількість вивільнених робітників на середню заробітну плату в попередньому році (з нарахуваннями на соціальне страхування і з урахуванням витрат на спецодяг, харчування тощо). Додаткова економія виникає при вдосконаленні структури управління підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат на управління і в економії заробітної плати і нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу.
При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартості відбувається в результаті підвищення надійності та довговічності обладнання; вдосконалення системи планово-попереджувального ремонту; централізації і впровадження індустріальних методів ремонту, утримання та експлуатації основних фондів. Економія обчислюється як твір абсолютного скорочення витрат (крім амортизації) на одиницю устаткування (чи інших основних фондів) на среднедействующее кількість обладнання (або інших основних фондів).
Удосконалення матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів знаходить відображення у зменшенні норм витрати сировини і матеріалів, зниженні їх собівартості за рахунок зменшення заготівельно-складських витрат. Транспортні витрати скорочуються в результаті зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів від постачальника до складів підприємства, від заводських складів до місць споживання; зменшення витрат на транспортування готової продукції.
Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативний витрата сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робітникам за відступ від нормальних умов праці і понаднормові роботи, платежі за регресивним позовами і т. п.). Виявлення цих зайвих витрат вимагає особливих методів і уваги колективу підприємства. Їх можна виявити проведенням спеціальних обстежень і одночасного урахування, при аналізі даних нормативного обліку витрат на виробництві, ретельному аналізі планових і фактичних витрат на виробництво.
3. Зміна обсягу і структури продукції, які можуть призвести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (крім амортизації), відносного зменшенню амортизаційних відрахувань, зміні номенклатури й асортименту продукції, підвищення її якості. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Зі збільшенням обсягу виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійних витратах визначається за формулою
Е П = (Т * П З) / 100, (2.3)
де Е П - економія умовно-постійних витрат
П С - сума умовно-постійних витрат у базисному році
Т - темп приросту товарної продукції в порівнянні з базисним роком.
Відносне зміна амортизаційних відрахувань розраховується окремо. Частина амортизаційних відрахувань (як і інших витрат на виробництво) не включається до собівартості, а відшкодовується за рахунок інших джерел (спецфондів, оплати послуг на сторону, не включаються до складу товарної продукції, тощо), тому загальна сума амортизації може зменшитися. Зменшення визначається за фактичними даними за звітний період. Загальну економію на амортизаційних відрахуваннях розраховують за формулою:
Е А = (А О К / Д О - А 1 К / Д 1) * Д 1, (2.4)
де Е А - економія в зв'язку з відносним зниженням амортизаційних відрахувань;
А 0, А 1 - сума амортизаційних відрахувань у базисному і звітному році;
К - коефіцієнт, що враховує величину амортизаційних відрахувань, що відносяться на собівартість продукції в базисному році
Д 0, Д 1 - обсяг товарної продукції базисного і звітного року.
Щоб не було повторного рахунку, загальну суму економії зменшують (збільшують) на ту частину, яка врахована по інших факторів.
Зміна номенклатури та асортименту виробленої продукції є одним з важливих факторів, що впливають на рівень витрат на виробництво. При різної рентабельності окремих виробів (по відношенню до собівартості) зрушення в складі продукції, пов'язані з удосконаленням її структури і підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити і до зменшення і до збільшення витрат на виробництво. Вплив змін структури продукції на собівартість аналізується по перемінних витрат за статтями калькуляції типової номенклатури. Розрахунок впливу структури виробленої продукції на собівартість необхідно пов'язати з показниками підвищення продуктивності праці.
4. Поліпшення використання природних ресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, обсягів підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини; зміна інших природних умов. Ці фактори відбивають вплив природних (природних) умов на величину змінних витрат. Аналіз їх впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик видобувних галузей промисловості.
5. Галузеві та інші фактори. До них відносяться: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка й освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші фактори. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на більш високій технічній основі, із кращими економічними показниками.
Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, у зменшенні витрат пускового періоду по знову вводиться в дію цехах і об'єктах. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється за формулою:
Е П = (С 1 / Д 1 - С 0 / Д 0) * Д 1, (2.5)
де Е П - зміна витрат на підготовку і освоєння виробництва
З 0, С 1 - суми витрат базисного і звітного року
Д 0, Д 1 - обсяг товарної продукції базисного і звітного року.
Вплив на собівартість товарної продукції змін у розміщенні виробництва аналізується тоді, коли один і той же вид продукції виробляється на декількох підприємствах, що мають неоднакові витрати в результаті застосування різних технологічних процесів. При цьому доцільно провести розрахунок оптимального розміщення окремих видів продукції по підприємствах об'єднання з урахуванням використання існуючих потужностей, зниження витрат виробництва і на основі зіставлення оптимального варіанта з фактичним виявити резерви.
Якщо зміни величини витрат у аналізований період не знайшли відображення в вищевикладених чинниках, то їх відносять до інших. До них можна віднести, наприклад, зміна розмірів або припинення різного роду обов'язкових платежів, зміна величини витрат, що включаються до собівартості продукції та ін
Виявлені в результаті аналізу фактори зниження собівартості і резерви необхідно підсумовувати в остаточних висновках, визначити сумарний вплив всіх факторів на зниження загальної величини витрат т витрат на одиницю продукції.
Аналіз комплексних витрат дозволяє виявити додаткові резерви зниження витрат на виробництво продукції, підвищення ефективності виробництва. До складу собівартості товарної продукції входять комплексні витрати, які являють собою витрати по обслуговуванню виробництва і управлінню, витрати на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції, втрати від браку; інші виробничі витрати; позавиробничі витрати. в кожну статтю комплексних витрат включаються витрати різного економічного характеру і призначення. При обліку вони деталізуються на більш дробові позиції, об'єднуючі витрати однакового цільового призначення, причому економія за одними з них не дає перевитрата за іншими. При аналізі відхилення від кошторису витрат визначаються не за статтею в цілому, а за окремими що входять до неї позиціях. Потім підраховуються роздільно суми перевищення кошторису за одними статтями витрат і економії по інших. Тому при аналізі не можна проводити взаємне погашення відхилень шляхом їх підсумовування.
До витрат на обслуговування виробництва та управління входить три статті: витрати на утримання та експлуатацію устаткування, цехові витрати і загальнозаводські витрати.
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування займають значну питому вагу в загальній сумі комплексних витрат. До їх складу включаються витрати, пов'язані з роботою устаткування, тобто витрати на утримання, амортизацію, поточний ремонт виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту, обслуговування робочих місць, а також на амортизацію і відшкодування зносу інструментів і пристосувань та ін Вони розподіляються між окремими видами виробів пропорційно до кошторисних (нормативним) ставками і зростають при перевиконання плану за обсягом виробництва. Однак це зростання непропорційний збільшення обсягу виробництва, і темпи його залежать від тих факторів, які зумовили надплановий приріст виробництва.
У цехові витрати включаються витрати з утримання цехового персоналу, амортизація та витрати з утримання будинків, споруд та інвентарю, на поточний ремонт будівель та споруд, витрати з випробувань, дослідів і досліджень, з раціоналізації і винахідництва цехового характеру, на заходи з охорони праці та т . д. До складу фактичних цехових витрат додатково включаються непродуктивні витрати: втрати від простоїв, від псування матеріальних цінностей та технологічної оснастки при зберіганні в цехах, недостачі матеріальних цінностей і незавершеного виробництва (за вирахуванням надлишків), інші непродуктивні витрати і надлишки.
Загальнозаводські витрати, які пов'язані з обслуговуванням та управлінням виробництва всього підприємства, поділяються на п'ять груп: витрати на утримання апарату управління; загальногосподарські витрати; податки, збори та інші обов'язкові відрахування і витрати; непродуктивні витрати; виключаються доходи (не плановані доходи підприємства, отримані ним у звітний період). Цехові і загальнозаводські витрати розподіляються між різними видами продукції пропорційно сумі основної заробітної плати виробничих робітників (без доплат по прогресивно-преміальних системах) і витратам на утримання та експлуатацію устаткування або пропорційно іншій базі.
При аналізі витрат на обслуговування виробництва та управлінню необхідно зробити оцінку загального рівня витрат; визначити виконання кошторисів зазначених витрат у цілому, по групах і окремих статтях; виявити резерви зниження витрат.
Вирішальну роль в цехових і загальнозаводських витратах грають витрати на утримання апарату управління, велике місце займають амортизація і поточний ремонт основних фондів, відшкодування зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів.
При розгляді інших комплексних статей собівартості необхідно враховувати, що витрати на підготовку і освоєння виробництва, втрати від шлюбу, інші виробничі витрати являють собою виробничі втрати. Основна частина витрат на підготовку і освоєння виробництва пов'язана з розробкою нових видів виробів і нових технологічних процесів та підготовкою промислового виробництва цих виробів. Фактичні витрати на ці цілі спочатку обліковуються у складі витрат майбутніх періодів, а потім списуються поступово на собівартість продукції, виходячи з планованого терміну їх повного відшкодування (не більше двох років) і планованого обсягу випуску продукції в цей період.
Найбільш поширеними виробничими втратами є втрати від браку. Усунення цих втрат є істотним резервом зниження собівартості продукції. Для визначення втрат від браку, що відносяться на собівартість продукції, до собівартості остаточно забракованих виробів додають витрати на виправлення браку і з отриманої суми віднімають вартість шлюбу за ціною можливого їх використання, суми утримання з винуватців браку і суми відшкодування збитків, фактично стягнуті з постачальників за поставку недоброякісних матеріалів або напівфабрикатів. При цьому визначають не тільки абсолютна зміна суми втрат від браку у порівнянні з минулим звітним періодом, але й зміна питомої ваги їх у складі собівартості продукції.
Витрати, пов'язані з реалізацією продукції, відносяться до позавиробничих витрат. До їх складу входять витрати на тару, упаковку продукції, доставку її на станцію призначення, а також завантаження в залізничні вагони та інші транспортні засоби. У складі собівартості вони показані загальними сумами без розшифровки, на основі яких визначається загальне відхилення фактичних позавиробничих витрат від планових. Слід мати на увазі, що ці витрати залежать від обсягу відвантаженої продукції і є змінними.
До комплексних статей відносяться і інші виробничі витрати, до складу яких у різних галузях промисловості включаються різні види витрат, наприклад відрахування на науково-дослідні і дослідні роботи, на гарантійне обслуговування та ремонт продукції, а також витрати, які не можуть бути віднесені на собівартість складі інших статей.
2.4 Основні напрямки зниження витрат на виробництво продукції підприємства
Забезпечення підвищення ефективності виробництва можливе за рахунок вишукування і реалізації наявних резервів підвищення віддачі кожного вкладеного в господарство рубля, кожної одиниці потужності.
Систематичне зниження витрат - основний засіб підвищення прибутковості функціонування фірми. В умовах ринкової економіки, коли фінансова підтримка збиткових підприємств є не правилом, а винятком, як це було при адміністративно-командній системі, дослідження проблем зменшення витрат виробництва, розробка рекомендацій у цій галузі - один з наріжних каменів всієї економічної теорії.
Можна виділити наступні основні напрямки зниження витрат виробництва в усіх сферах національної економіки:
-Використання досягнень НТП;
-Вдосконалення організації виробництва і праці;
-Державне регулювання економічних процесів.
Перш ніж розглядати основні напрямки економії витрат, необхідно зробити одне суттєве зауваження. Справа в тому що сама діяльність підприємства по забезпеченню економії витрат у переважній більшості випадків вимагає витрат праці, капіталу і фінансів. Витрати по економії витрат тоді ефективні, коли зростання корисного ефекту (в найрізноманітніших формах) перевищить витрати на забезпечення економії. Природно, що можливий і прикордонний варіант, коли зменшення витрат на виробництво виробу не змінює його корисних властивостей, але дозволяє знизити ціну в конкурентній боротьбі. У сучасних умовах типовим є не збереження споживчих якостей, а економія на витратах в розрахунку на одиницю корисного ефекту або інших важливих для споживача характеристик. На практиці це часто набуває таких форм, як, наприклад, зниження вартості одиниці виробничої потужності обладнання.
Реалізація досягнень НТП полягає, з одного боку, в більш повному використанні виробничих потужностей, сировини і матеріалів, в тому числі і паливно-енергетичних ресурсів, а з іншого - у створенні нових ефективних машин, обладнання, нових технологічних процесів. Найбільш характерна риса НТП другої половини XX століття - перехід до принципово нового технологічного способу виробництва. Його перевага не тільки в більш високій економічній ефективності, але і в можливості виробляти якісно нові матеріальні блага, послуги, які суттєво змінюють весь уклад життя, пріоритети життєвих цінностей.
Що стосується вдосконалення організації виробництва і праці, то цей процес, поряд з економією на витратах за рахунок скорочення втрат, практично у всіх випадках забезпечує підвищення продуктивності праці, тобто економію витрат живої праці. На нинішньому етапі економічного розвитку економія живої праці порівняно з економією суспільної праці дає більш вагомі результати, про що свідчать дослідження економічного зростання на основі використання виробничої функції.
Під резервами зниження собівартості продукції слід розуміти об'єктивну можливість її здешевлення в результаті управління факторами використання виробничих ресурсів: випереджаюче надплановий приріст продуктивності праці в порівнянні з приростом середньої заробітної плати, ефективне використання засобів виробництва на основі науково-технічного прогресу, дотримання режиму економії.
Систематичне зниження собівартості продукції дає державі додаткові кошти як для подальшого розвитку суспільного виробництва, так і для підвищення матеріального добробуту трудящих. Зниження собівартості продукції - найважливіший джерело зростання прибутку підприємств.
У практиці господарської діяльності промислових підприємств розрізняють джерела і чинники зниження собівартості. Під джерелами розуміється економія живої і уречевленої праці, що виражається у зменшенні різного роду витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції. Вони у різних галузях мають свої особливості.
Найважливішими джерелами зниження собівартості є:
Підвищення продуктивності праці темпами, що випереджають зростання середньої заробітної плати
Зменшення витрат на матеріали, паливо, електроенергію
Скорочення адміністративно-управлінських витрат
Скорочення і ліквідація непродуктивних витрат і втрат.
За рахунок підвищення продуктивності праці зменшуються витрати заробітної плати на одиницю продукції, проте темпи зростання продуктивності праці повинні випереджати темпи зростання заробітної плати, інакше зниження собівартості не відбудеться, тому що отримана економія піде на підвищення заробітної плати.
Підвищення продуктивності праці є джерелом не тільки зниження витрат на заробітну плату, а й зменшення амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції, частки умовно-постійних витрат на неї.
Зниження собівартості продукції забезпечується, насамперед, за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці скорочуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості.
Успіх боротьби за зниження собівартості вирішує перш за все зростання продуктивності праці робітників, що забезпечує в певних умовах економію на заробітній платі. Розглянемо, в яких умовах при зростанні продуктивності праці на підприємствах знижуються витрати на заробітну плату робітників. Збільшення вироблення продукції на одного робітника може бути досягнуте за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються, як правило, норми виробітку і відповідно їм розцінки за виконувані роботи. Збільшення вироблення може відбутися і за рахунок перевиконання встановлених норм виробітку без проведення організаційно-технічних заходів. Норми виробітку і розцінки в цих умовах, як правило, не змінюються.
У першому випадку, коли змінюються норми виробітку і розцінки, підприємство отримує економію на заробітній платі робітників. Пояснюється це тим, що у зв'язку зі зниженням розцінок частка заробітної плати в собівартості одиниці продукції зменшується. Однак це не призводить до зниження середньої заробітної плати робітників, так як наведені організаційно-технічні заходи дають можливість робітникам з тими ж витратами праці виробити більше продукції. Таким чином, проведення організаційно-технічних заходів з відповідним переглядом норм виробітку дозволяє знижувати собівартість продукції за рахунок зменшення частки заробітної плати в одиниці продукції одночасно зі зростанням середньої заробітної плати робітників.
У другому випадку, коли встановлені норми виробітку і розцінки не змінюються, величина витрат на заробітну плату робітників у собівартості одиниці продукції не зменшується. Але із зростанням продуктивності праці збільшується обсяг виробництва, що призводить до економії по інших статтях видатків, зокрема скорочуються витрати по обслуговуванню виробництва і управлінню. Відбувається це тому, що в цехових витратах значна частина витрат (а в загальнозаводських майже повністю) - умовно-постійні витрати (амортизація обладнання, утримання будівель, зміст цехового і загальнозаводського апарату та інші витрати), які не залежать від ступеня виконання плану виробництва. Це означає, що їх загальна сума не змінюється або майже не змінюється в залежності від виконання плану виробництва. Звідси випливає, що, чим більше випуск продукції, тим менше частка цехових і загальнозаводських витрат у її собівартості.
Зі збільшенням обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і внаслідок збільшення кількості продукції, що випускається. Таким чином, чим більший обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваної підприємством прибутку.
Поліпшення використання сировини, матеріалів, палива, енергії є важливим джерелом зниження собівартості продукції. Економія матеріальних витрат виражається в зниженні норм витрати сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції, заміни дорогої сировини більш дешевим без погіршення якості продукції, у зменшенні витрат з доставки всіх цих коштів від підприємств-виробників до підприємств-споживачів.
Найважливіше значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скорочення витрат на обслуговування виробництва та управління, у ліквідації втрат від браку й інших непродуктивних витрат.
Матеріальні витрати, як відомо, в більшості галузей промисловості займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне заощадження сировини, матеріалів, палива і енергії при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.
Підприємство має можливість впливати на величину витрат матеріальних ресурсів, починаючи з їх заготівлі. Сировина і матеріали входять у собівартість за ціною їх придбання з урахуванням витрат на перевезення, тому правильний вибір постачальників матеріалів впливає на собівартість продукції. Важливо забезпечити надходження матеріалів від таких постачальників, які знаходяться на невеликій відстані від підприємства, а також перевозити вантажі найбільш дешевим видом транспорту. При укладанні договорів на постачання матеріальних ресурсів необхідно замовляти такі матеріали, які за своїми розмірами та якістю точно відповідають планової специфікації на матеріали, прагнути використовувати більш дешеві матеріали, не знижуючи в той же час якості продукції.
Основною умовою зниження витрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і вдосконалення технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, впровадження технічно обгрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.
Одним з джерел здешевлення продукції є економія у витратах, пов'язана з обслуговуванням та управлінням виробництва. Сюди належать зменшення витрат на адміністративно-управлінський апарат, поштових, залізничних, витрат на відрядження, витрат на утримання устаткування, будівель, споруд. Шляхом механізації та автоматизації управлінських робіт, найбільш раціональної розстановки управлінських кадрів на багатьох підприємствах можна скоротити управлінський апарат, і, отже, знизити собівартість.
Скорочення і ліквідація непродуктивних витрат і втрат (втрат від браку, перевитрати електроенергії, провезення вантажу за підвищеними тарифами) є важливим джерелом зниження собівартості.
Скорочення витрат на обслуговування виробництва і керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але і від їх абсолютної суми. Чим менше сума цехових і загальнозаводських витрат у цілому по підприємству, тим за інших рівних умов нижче собівартість кожного виробу.
Резерви скорочення цехових і загальнозаводських витрат полягають насамперед у спрощення та здешевлення апарату управління, в економії на управлінських витратах. До складу цехових і загальнозаводських витрат у значній мірі включається також заробітна плата допоміжних і підсобних робітників. Проведення заходів щодо механізації допоміжних і підсобних робіт призводить до скорочення чисельності робочих, зайнятих на цих роботах, а отже, і до економії цехових і загальнозаводських витрат. Найважливіше значення при цьому мають автоматизація та механізація виробничих процесів, скорочення питомої ваги витрат ручної праці у виробництві. Автоматизація та механізація виробничих процесів дають можливість скоротити і чисельність допоміжних і підсобних робітників у промисловому виробництві.
Скороченню цехових і загальнозаводських витрат сприяє також економне витрачання допоміжних матеріалів, використовуваних при експлуатації устаткування і на інші господарські потреби.
Значні резерви зниження собівартості укладені в скороченні втрат від браку й інших непродуктивних витрат. Вивчення причин браку, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходи щодо ліквідації втрат від браку, скороченню і найбільш раціональному використанню відходів виробництва.
Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнуто скорочення витрат. Перетворення ж можливого зниження витрат у дійсну економію забезпечується в результаті дії факторів і стимулів зниження собівартості продукції.
Фактори зміни собівартості - це організаційно-технічні, економічні та інші умови, зовнішні і внутрішні, необхідні для вдосконалення господарських процесів, які прямо чи опосередковано впливають на скорочення або збільшення витрат на виготовлення та реалізацію продукції.
Їх можна об'єднати в такі групи.
1.Фактори, що відображають підвищення технічного рівня виробництва.
Підвищення технічного рівня виробництва передбачає впровадження прогресивної техніки і технології та автоматизованих систем управління, механізацію та автоматизацію виробничих процесів, поліпшення експлуатації обладнання, впровадження нових видів сировини, матеріалів, палива, поліпшення використання матеріальних ресурсів, зміна конструкцій і технічних характеристик виробів, стандартизацію та уніфікацію конструкцій виробів, вузлів і деталей, підвищення якості продукції, зниження втрат від браку.
Зростання технічного рівня виробництва неминуче будуть сприяти зниженню частки заробітної плати та збільшення питомої ваги витрат минулої праці в загальних витратах на виробництво промислової продукції. Разом з тим збільшення витрат минулої праці, обумовлене науково-технічним прогресом, забезпечує підвищення ефективності живої праці та загальне зниження витрат на виробництво одиниці продукції.
Впровадження досконалої техніки і прогресивної технології - один з головних факторів зниження собівартості продукції. Більш продуктивне обладнання, довговічний інструмент і пристосування створюють можливість зниження собівартості за рахунок зростання продуктивності праці, скорочення витрат на ремонт, зменшення в розрахунку на одиницю продукції амортизаційних відрахувань.
2. Фактори, що відображають вдосконалення організації виробництва і праці.
Удосконалення організації виробництва та праці полягає у вдосконаленні управління ними, у поглибленні спеціалізації та кооперування, поліпшенні організації праці та використання робочого часу, скорочення адміністративно-управлінських видатків та інших невиробничих витрат, ліквідації зайвих витрат і втрат. Багато з цих чинників впливають на собівартість комплексно, тобто через зміну видів витрат на виробництво продукції.
Ефективність поліпшення організації праці виражається в економії, що виникає в результаті зменшення простоїв і скорочення втрат робочого часу, збільшення норм і зон обслуговування, ліквідації відступів від нормальних умов роботи, більш раціональної організації робочих місць, підвищення кваліфікації робітників та інших заходів з наукової організації праці.
3. Фактори, що відображають зміну структури та обсягу продукції, що випускається. Це - відносне скорочення умовно-постійних витрат (крім амортизації), обумовлене зростанням обсягу продукції, краще використання виробничих фондів і пов'язане з цим відносне зменшення амортизаційних відрахувань, зміна структури продукції.
Зі збільшенням обсягу виробництва щодо скорочуються умовно-постійні витрати на випуск одиниці продукції, в результаті знижується повна собівартість одиниці і всієї продукції підприємства і галузі.
Зі збільшенням частки амортизації в собівартості продукції підвищується значення поліпшення використання основних виробничих фондів у зниженні витрат на виробництво продукції.
4. Фактори поліпшення використання природних ресурсів.
Зміна природних умов впливає на собівартість продукції головним чином в гірничорудній, лісозаготівельної та інших галузях добувної промисловості. До цієї групи факторів відносять такі фактори, як склад і якість природної сировини і т.д.
Галузеві та інші чинники: введення і освоєння нових (ліквідація малоефективних) цехів, виробництв, підприємств, підготовка та освоєння виробництва на діючих підприємствах; зміна розміщення виробництва по підприємствах та ін
До інших факторів, що впливає на собівартість продукції, відносять зміну цін на сировину, матеріали, паливо і тарифів на електроенергію та перевезення вантажів, а на показник витрат на 1 карбованець товарної продукції впливає також зміна цін на готову продукцію.
Вирішальною умовою зниження собівартості служить безперервний технічний прогрес. Впровадження нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення технології, впровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.
Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях.
В даний час багато промислових підприємств стикаються з проблемами, пов'язаними з високим рівнем собівартості виробленої ними продукції, що позначається на прибутковості діяльності підприємств, оскільки їм доводиться встановлювати ціни на продукцію в кілька разів нижче її собівартості. Тому постає необхідність розробки цілісної системи пошуку резервів, здатної вирішувати проблеми ефективного використання внутрішньогосподарських резервів за допомогою методів їх виявлення, аналізу та планування.
РОЗДІЛ 3.Аналіз витрат на виробництво молочної продукції та шляхи її зниження НА ВАТ «ОМЗ»
3.1 Аналіз собівартості виробленої продукції підприємства
Для практичного використання в системі управління формуванням витрат і витрат доцільно виділити і розглянути класифікацію витрат з урахуванням виду витрат - за статтями калькуляції та елементами витрат.
Аналіз собівартості продукції за статтями та елементами витрат здійснюється порівнянням сум за статтями витрат за ряд років і визначенням сум відхилень в абсолютних і відносних показниках. На підставі таких даних можна зробити висновок про наявні тенденції, що склалися на даному підприємстві.
На відміну від статей калькуляції, угруповання яких носить рекомендаційний характер, витрати, утворюють собівартість продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного змісту за загальноприйнятими елементам.
При аналізі кошторису витрат на виробництво встановлюється пропорція, в якій сумарні витрати розподіляються між предметами праці, засобами праці і витратами на оплату живої праці. У результаті дається оцінка характеру виробництва (матеріаломістке, фондоємне, трудомістке) і звідси визначаються найважливіші напрями пошуку резервів зниження собівартості продукції.
Для аналізу за даними звіту про витрати на виробництво ВАТ «Оршанський молочний завод» (форма № 5 «Відомості про витрати на виробництво і реалізацію продукції») складаються аналітичні таблиці.
Зробимо аналіз собівартості за елементами витрат по ВАТ «Оршанський молочний завод» (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Аналіз собівартості за елементами витрат ВАТ «Оршанський молочний завод» за 2003-2005 рр..
Як видно з таблиці, в 2004 році відбулося зниження собівартості продукції підприємства на 2080 тис. руб. в порівнянні з 2003 роком у зв'язку зі скороченням випуску товарної продукції підприємства.
У порівнянні з 2004 роком собівартість продукції в 2005 році зменшилась на 2727 тис. руб. або на 23,8%, це відбулося в основному в результаті зменшення матеріальних витрат на виробництво продукції.
Як свідчать дані таблиці основними елементами собівартості молочної продукції є матеріальні витрати та інші витрати.
Матеріальні витрати в аналізованому періоді склали: 2003 рік - 51,9%, 2004 рік - 68,9%, 2005 рік - 54,9%. У складі матеріальних витрат основну частку складає сировина, тобто молоко, що закуповується у сільськогосподарських виробників і в населення.
Наочно зміна структури витрат підприємства за 2003-2005 рр.. представлено графічно (рис. 3.1).
Структура елементів витрат, свідчить, що виробництво ВАТ «Оршанський молочний завод» дуже матеріаломістке. Найбільшу питому вагу в структурі собівартості складають матеріальні витрати, причому в 2004 році їх питома вага зросла на 17%, а в 2005 році їх частка знизилася на 14%, що пов'язано зі зменшенням обсягу виробництва заводу.
Аналіз даних таблиці показує, що в структурі елементів витрат на виробництво відбулися значні зміни. У 2005 р. збільшилася частка інших витрат, також зросла питома вага витрат на заробітну плату, амортизація основних фондів. Частка інших витрат велика через велику вагу в них таких витрат як утримання приміщень, оренда устаткування, податку на землю, утримання охорони.
Питома вага заробітної плати в структурі витрат збільшився за 2003-2005 рр.. на 6,7%. Частка амортизаційних відрахувань у структурі собівартості в 2005 році зросла на 0,6% в порівнянні з 2003 роком.
Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції - витрати на карбованець продукції, який вигідний тим, що дуже універсальний: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва і наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком. Визначається він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до собівартості виробленої продукції в діючих цінах.
У системі показників економічної ефективності виробництва аналізуються такі показники, як виробництво продукції на 1 карбованець витрат, а також зниження витрат на 1рубль реалізованої продукції (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
Аналіз витрат на 1 карбованець товарної і реалізованої продукції за 2003-2005 рр.. ВАТ «ОМЗ»
Показники
2003
2004
2005
Відхилення
Темп росту,%
2004 р. до
2003
2005 р. до
2004
2004 р. до 2003
2005 р. до 2004
Обсяг виробництва товарної продукції, тис. руб.
14925
13955
10199
-970
-3756
93,5
73,1
Обсяг реалізованої продукції, робіт, послуг, тис. руб.
17352
18419
19578
1067
1159
106,2
106,3
Повна собівартість товарної продукції, тис. руб.
13537
11457
8730
-2080
-2727
84,6
76,2
Собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг, тис. руб.
14085
15633
17615
1548
1982
111,0
112,7
Витрати на 1 карбованець товарної продукції, робіт, послуг, коп.
90,7
82,1
85,6
-8,6
3,5
90,2
104,3
Витрати на 1 карбованець реалізованої продукції, робіт, послуг, коп.
81,2
84,9
90,0
3,7
5,1
104,6
106,0
Дані табл. 3.2 говорять про те, що собівартість витрат на 1 карбованець виробленої (товарної) продукції склалася нижче рівня 2003 року на 9,8% і склала в 2004 році 0,82 руб. проти 0,91 руб., і вище рівня 2004 року на 4,3% і склала в 2005 році 0,86 руб. Таким чином, протягом аналізованого періоду собівартість на 1 карбованець виробленої продукції має тенденцію до зменшення завдяки випереджальному росту доходів над зростанням витрат.
За даними табл. 3.2 видно, що протягом аналізованого періоду спостерігається зростання собівартості реалізованих товарів і послуг, і темпи зростання собівартості вище темпу росту випущених і реалізованих продукції та робіт.
У 2004-2005 рр.. спостерігаємо зростання витрат на карбованець реалізованої продукції в силу перевищує темпу зростання собівартості реалізованої продукції над темпами зростання обсягів реалізації продукції. Причому темп зростання показників 2005 року по відношенню до попереднього року становив: собівартості 112,7%, обсягу реалізованої продукції 106,3%. У даному випадку маємо погіршення показників у звітному році в порівнянні з минулим роком. У підсумку витрати на 1 карбованець реалізованої продукції за період 2003-2005 рр.. зросли на 8,8 коп.
Отже, висновок такий - є погіршення співвідношення показників собівартості і обсягу реалізованої продукції протягом 2005 року. При подальшому вдосконаленні господарської діяльності підприємства, воно зможе вийти на рівень 2004 року, а потім поступово і поліпшити дані показники.
Далі проведемо факторний аналіз зміни суми витрат на карбованець товарної продукції.
Товарна продукція за двома видами продукції (олії та молока) визначається обсягами виробництва даної продукції в натуральних одиницях виміру і цінами на відповідний вид продукції.
Таблиця 3.3
Факторний аналіз товарної продукції за 2003-2004 рр..
Показник
Обсяг виробниц-ства
Структура
Ціна
Рішення
ТП план
План
План
План
26,6 * 76 + 885,4 * 10 = 10875,6
ТП усл.1
Факт
План
План
26,6 * 76 + 885,4 * 10 * 0,935 = 10300,1
ТП усл.2
Факт
Факт
План
22,4 * 76 + 770,1 * 10 = 9403,4
ТП факт
Факт
Факт
Факт
22,4 * 80 + 770,1 * 11,5 = 10648,2
Зміна
-575,5
-896,7
1244,8
-227,4
Загальна зміна товарної продукції за 2004 рік на 227,4 тис. руб. відбулося під впливом наступних факторів:
скорочення обсягу виробництва на - 575,5 тис. руб.;
зміна структури виробництва - 896,7 тис. руб.;
підвищення цінуй на продукцію 1244,8 тис. руб.
Таблиця 3.4
Факторний аналіз товарної продукції за 2004-2005 рр..
Показник
Обсяг виробниц-ства
Структура
Ціна
Рішення
ТП план
План
План
План
22,4 * 80 + 770,1 * 11,5 = 10648,2
ТП усл.1
Факт
План
План
22,4 * 80 + 770,1 * 11,5 * 0,731 = 8265,8
ТП усл.2
Факт
Факт
План
11,2 * 80 + 381,2 * 11,5 = 4383,8
ТП факт
Факт
Факт
Факт
11,2 * 82 + 381,2 * 13 = 5374,0
Зміна
-2382,4
-3882,0
990,2
-4774,2
Загальна зміна товарної продукції за 2005 рік на 4774,2 тис. руб. відбулося під впливом наступних факторів:
скорочення обсягу виробництва на - 2382,4 тис. руб.;
зміна структури виробництва - 3882,0 тис. руб.;
підвищення цін на продукцію 990,2 тис. руб.
3.2.Факторний аналіз собівартості окремих видів продукції
По найважливіших видах продукції проводять більш глибокий аналіз собівартості і причин її змін.
Аналіз починають з вивчення динаміки та виконання плану з виробництва кожного виду продукції з розбивкою собівартості на змінні і постійні витрати.
Таблиця 3.5
Аналіз динаміки і структури собівартості основних видів продукції ВАТ «ОМЗ» за 2003-2005 рр.., Руб.
Для більш глибокого вивчення причин зміни собівартості аналізують звітні калькуляції по окремих виробах, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих років у цілому і по статтях витрат.
Вплив факторів першого порядку на зміну рівня собівартості одиниці продукції вивчають за допомогою факторної моделі.
Використовуючи факторну модель і дані таблиць, зробимо розрахунок впливу факторів на зміну собівартості олії методом ланцюгової підстановки за 2003-2004 рр..
Таблиця 3.6
Розрахунок впливу факторів на зміну собівартості олії за 2003-2004 рр..
Показник
Q
А
B
Рішення
З план
План
План
План
1119,9 / 26,6 + 15,7 = 57,8
З ум. 1
Факт
План
План
1119,9 / 22,4 + 15,7 = 65,7
З ум. 2
Факт
Факт
План
976,6 / 22,4 + 15,7 = 59,3
З факт
Факт
Факт
Факт
976,6 / 22,4 + 17,6 = 61,2
Зміна
7,9
-6,4
1,9
3,4
Загальна зміна собівартості одиниці продукції за 2003-2004 рр.. становить:
,
в тому числі за рахунок зміни
а) обсягу виробництва продукції:
б) суми постійних витрат:
в) суми питомих змінних витрат:
Таблиця 3.7
Розрахунок впливу факторів на зміну собівартості олії за 2004-2005 рр..
Показник
Q
А
B
Рішення
З план
План
План
План
976,6 / 22,4 + 17,6 = 61,2
З ум. 1
Факт
План
План
976,6 / 11,2 + 17,6 = 104,8
З ум. 2
Факт
Факт
План
525,3 / 11,2 + 17,6 = 64,5
З факт
Факт
Факт
Факт
525,3 / 11,2 + 18,7 = 65,6
Зміна
43,6
- 40,3
1,1
4,4
Загальна зміна собівартості одиниці продукції за 2004-2005 рр.. становить:
,
в тому числі за рахунок зміни
а) обсягу виробництва продукції:
б) суми постійних витрат:
в) суми питомих змінних витрат:
Потім більш детально вивчають собівартість одиниці продукції по кожній статті витрат, для чого фактичні дані порівнюють із плановими даними за минулі періоди (табл. 3.8).
Наведені дані показують, що перевитрата витрат відбулося за всіма статтями. Особливо великий перевитрата допущений з матеріальних витрат та енергії на технологічні цілі.
Наочно структура собівартості виробництва олії представлена на рис. 3.2 - 3.4.
Таким чином, найбільшу частку у витратах на виробництво олії на підприємстві становлять сировина і матеріали, а також паливо і електроенергія. Якщо питома вага сировини знизився за 2003-2005 рр.. на 4,5%, то частка палива і енергії збільшилася на 4,6%. Також зросла питома вага загальновиробничих, загальногосподарських і комерційних витрат. Підприємству необхідно вишукувати резерви для зниження статей даних витрат.
3.3.Розробка заходів щодо зниження витрат на виробництво молочної продукції підприємства
Обсяг виробництва молока постійно скорочується. Одна з головних причин кризової ситуації в молочному тваринництві - проведена цінова фінансово-кредитна політика. Головний недолік ціноутворення на продукцію агропромислового комплексу полягає в тому, що відбувається різке погіршення еквівалентності обміну між сільським господарством та промисловістю, порушення паритету цін.
Діяльність підприємства спрямована на забезпечення взаємовигідних економічних інтересів заводу і сільгосптоваровиробників, прискорення взаєморозрахунків. Це дозволило протягом 2005 року оплатити отриману сировину на 98%, укласти договори на постачання молока з новими господарствами і в результаті отримати молоко у кількості, достатній для забезпечення нормальної роботи підприємства.
Спосіб зниження витрат вимагає того, щоб продукція не вважалася низької якості серед споживачів, тому що в такій ситуації перевагу в області собівартості перестає приносити додатковий прибуток. У зв'язку з цим необхідно посилити існуючий контроль за якістю.
Для розробки відповідної цінової стратегії необхідно чітко визначити цілі ціноутворення. Вони випливають з аналізу положення підприємства на ринку. Отже, цілі ціноутворення не повинні розглядатися як окремо взяті.
Від вибору методу ціноутворення залежить багато чого. Він дозволяє врахувати особливості купівельного попиту і конкуренції і визначити оптимальну ціну. Для нашого підприємства будемо користуватися найбільш простим і розповсюдженим методом «середні витрати + прибуток», який полягає у нарахуванні націнки на собівартість продукції.
Метод є дуже популярним, що пояснюється рядом обставин. По-перше, підприємство завжди краще знає свої витрати, ніж попит покупців і ціни конкурентів. Тому немає необхідності переглядати ціни услід за коливаннями попиту. По-друге, визнано, що це один з найбільш справедливих методів ціноутворення по відношенню до продавця і покупця. По-третє, він зменшує цінову конкуренцію.
Зниження ціни на основну продукцію заводу - масло вершкове - нижче не раціонально, тому що підприємство має невисокий рівень рентабельності і може відчувати після цього фінансові труднощі. Тому підприємству потрібно забезпечити отримання цільового прибутку. У ряді випадків передбачаються диференційовані знижки.
Для визначення резервів зниження собівартості продукції на підприємстві використовуємо методику підрахунку резервів зниження собівартості продукції за Савицької Г.В.
Дана методика передбачає визначення величини резерву - збільшення обсягу виробництва, як явного фактора зниження собівартості.
Резерви збільшення виробництва продукції виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати та ін), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість виробів.
Резерви скорочення витрат виявляються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів (впровадження нової більш прогресивної техніки і технології виробництва, поліпшення організації праці та ін), які будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії і т.д.
Додаткові витрати на освоєння резервів збільшення виробництва продукції визначаються окремо по кожному його виду. Це в основному зарплата за додатковий випуск продукції, витрата сировини, матеріалів, електроенергії та інших змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.
У 2005 році на ВАТ «Оршанський молочний завод» розпочато будівництво газової котельні з трьома котлами Е1/9Г, що дозволить знизити витрати на виробництво продукції, що випускається молочної продукції.
Технологічний пар на підприємстві використовується в основному для виробництва молочної продукції. При переробці молока зі слабко вираженими сторонніми присмаками і запахами поліпшенню якості сприяє застосування підвищених температур пастеризації.
У залежності від хімічного складу молочного жиру, властивостей молока температуру пастеризації встановлюють в осінньо-зимовий період в інтервалі 105-115 0 С, а весняно-літній 103-108 0 С. Для нагрівання вершків до температури вище 100 0 С застосовують установки спеціальної конструкції. У технологічному процесі виготовлення молочних продуктів використовують також сепарування і пастеризацію молока.
Потужності технологічних камер, їх пристрій дозволяє виробляти молочну продукцію в напівавтоматичному режимі, що істотно позначається на якості продукції. Будівля котельні спроектовано так, що дозволяє до мінімуму зменшити втрати при транспортуванні теплоносія.
Збільшення обсягу виробництва технологічної пари забезпечить можливість застосування нових технологій у даному виробництві.
Будівництво котельні розпочато за рахунок власних коштів заводу. При введенні нової котельні витрати на виробництво продукції в собівартості виробництва молочної продукції будуть становити набагато нижче.
Розрахуємо резерв зниження собівартості основної продукції молокозаводу (вершкового масла) за рахунок впровадження даного організаційно-технічного заходу.
Згідно з калькуляцією виготовлення одиниці основної продукції ВАТ «Оршанський молочний завод» (табл. 3.8) вартість пара становить 8,2 крб.
Згідно проектних розробок вартість пари на одиницю продукції після впровадження заходу становитиме 5,6 руб., Тобто знизиться на 2,6 руб. або на 32%.
Запланована кількість продукції - масла на 2006 рік становить на підприємстві 25 тонн. Таким чином, резерв зниження витрат на пар на виробництво запланованого випуску продукції складе:
25000 х (8,2 - 5,6) = 65000 руб.
Фактична собівартість 1 кг вершкового масла в 2005 році склала 65,6 руб. (Табл. 3.5). У результаті зниження витрат на пар даний показник знизиться на також на 2,6 руб. і складе 63 руб.
Результати розрахунків узагальнимо у табл. 3.9.
Таблиця 3.9
Резерв зниження собівартості продукції на рахунок зниження матеріальних витрат на 2006 рік
Найменування
2005
2006
Відхилення
Вартість пари на одиницю продукції, грн.
8,2
5,6
-2,6
Обсяг виробництва продукції, тонн
11,20
25,0
13,8
Собівартість одиниці продукції, грн.
65,6
63,0
-2,6
Витрати на випуск продукції звітного року, тис. руб.
734,72
705,6
-29,12
Отже, за рахунок зниження матеріальних витрат (витрат на технологічний пар) за рахунок впровадження нової технології виробництва продукції собівартість молочної продукції зменшується.
При використанні нової котельні зменшиться трудомісткість продукції, що виготовляється, що пов'язано з поліпшенням організації технологічного процесу виготовлення олії.
Трудомісткість продукції до впровадження заходу Уте 1 становила 0,678 люд.-год., Після впровадження заходу згідно з проектними розрахунками вона зменшиться на 10,5% і складе Уте 0 = 0,607 люд.-год.
Середньогодинна оплата праці згідно встановленої на заводі середньоденної тарифної ставки основних робітників (153,6 руб.) Складе ВІД = 19,2 руб. (153,6: 8 год.).
Для визначення резерву за формулою 3.6 помножимо різниця між трудомісткістю виробів до впровадження і після впровадження відповідних заходів на планований рівень середньогодинної оплати праці і на кількість запланованих до випуску виробів (25 тис. кг):
Р ↓ ЗП = (0,678 - 0,607) х 19,2 х 25 000 = 34 080 руб.
Сума економії збільшиться на відсоток відрахувань від фонду оплати праці (єдиний соціальний податок - 26%), що включаються до собівартості продукції:
34080 х 0,26 = 8861 руб.
Разом резерв: 34080 + 8861 = 42941 руб.
Основною причиною невиконання запланованих підприємством заходів щодо зниження витрат виробництва є відсутність у ВАТ «Оршанський молочний завод» грошових коштів через брак оборотних коштів, наявності дебіторської заборгованості, збільшення бартерних операцій. Для закупівлі дешевих матеріалів і комплектуючих, транспорту підприємству необхідно вишукувати шляхи залучення грошей на розрахунковий рахунок, розширювати маркетингову діяльність з пошуку замовників з «живими» грошима, розширення ринків збуту продукції.
Підприємством обрано прямий канал, використовується власна торговельна мережа. У той же час проводиться відвантаження продукції оптовим і роздрібним торговцям. Таким чином, одним із напрямів удосконалення діяльності фірми в сучасних умовах є використання багатоканальних маркетингових систем, які передбачають рух товарів до різних споживачам одночасно різними шляхами.
Для захисту такої позиції необхідно задіяти такі маркетингові засоби як товарна і престижна реклама, контроль за якістю на всіх рівнях управління, зворотній зв'язок зі споживачами, контроль за витратами за місцями їх виникнення.
Необхідне розширення передбачуваного асортименту продукції та пропонованих послуг, що володіють низькою собівартістю і, отже, низькою ціною. У зв'язку з цим необхідно зменшити обсяги бартерних операцій і замінити їх грошовими розрахунками для зменшення вартості сировини.
Резерви економії накладних витрат виявляються з урахуванням їх факторного аналізу по кожній статті витрат за рахунок розумного скорочення апарату управління, економного використання коштів на відрядження, поштово-телеграфні і канцелярські витрати, скорочення втрат від псування матеріалів і готової продукції, оплати простоїв та інших
У результаті аналізу виявлено (табл. 3.8), що загальногосподарські витрати підприємства у 2005 році зросли на 20% в порівнянні з 2003 роком, у зв'язку з цим необхідно розробити напрямки зниження даної калькуляційної статті в собівартості.
Загальна сума загальногосподарських витрат з виробництва масла і молока за 2005 рік склала:
(0,5 руб. Х 381200 кг) + (2,2 руб. Х 11200 кг) = 215 240 руб.
Перспективні резерви зниження загальногосподарських витрат на ВАТ «Оршанський молочний завод» відображені в табл. 3.10.
Таблиця 3.10
Резерв зниження собівартості продукції на рахунок зниження загальногосподарських витрат на 2006 рік, тис. руб.
Найменування
2005
2006
Відхилення
Витрати по відрядженнях і роз'їздів
36,2
18,2
-18,0
Утримання легкового автотранспорту
17,54
14,24
-3,3
Поштово-телеграфні, телефонні, друкарські і канцелярські витрати по заводоуправління
106,3
82,8
-23,5
Утримання будинків і споруд адміністративного призначення (опалення, освітлення, водопостачання, каналізація)
45,6
41,1
-4,5
Поточний ремонт будівель і споруд загальнозаводського характеру
9,6
4,0
-5,6
Разом
215,24
160,34
-54,9
Разом зниження загальнозаводських витрат складе: 54,9 тис. руб. або на 25,5%. Їх загальна запланована сума на 2006 рік -160,34 тис. руб.
Як один із резервів зниження собівартості продукції за накладними витратами є зниження витрат на залучений транспорт за рахунок виконання перевезень транспортом ВАТ «Оршанський молочний завод».
Господарствам, що приносять молоко своїм транспортом, доплачують за доставку від ферми до підприємства. Розрахунки за транспортні витрати ведуть виходячи з фактичної маси вантажу, відстань - за відповідними єдиних тарифів на автоперевезення.
Для доставки сировини від заводів інших районів і відвантаження продукції при комбінаті створено автотранспортний цех, де є і молоковози (ГАЗи і КАМАЗи), і рефрижератори, і бортові машини.
У холодну пору року продукція відвантажується на критих бортових машинах, а в період літнього сезону, як швидкопсувний продукт, відвантажується і відвозиться в КамАЗах-рефрижераторах.
Підприємством в 2006 році планується розширити власний парк транспорту, а саме закупити 2 автомашини: УАЗ-3309 та ІЖ-27-15. Початкові витрати на придбання машин (125 тис. крб.) Окупляться протягом 2-3 років, тому що основну частку перевезень підприємство виробляло орендованим транспортом. Крім того, підприємство має можливість надавати транспортні послуги стороннім організаціям, отримуючи додатковий прибуток від нового виду послуг. Запланований річний ефект від придбання власного транспорту складе 148,5 тис. руб.
Собівартість перевезень зросла більш ніж у 2 рази у 2005 р. по відношенню до базисного 2003 році, що в основному пов'язане з підвищенням вартості на паливо і запасні частини. Таким чином, існує необхідність зниження витрат на технічне обслуговування і ремонт автомобілів. У той же час підприємству слід вишукувати можливості щодо зниження вартості палива за рахунок пошуку постачальників, які пропонують його за нижчими цінами і надають знижки на оптові покупки.
У результаті проведеного аналізу витрат на транспортування продукції на підприємстві можна зробити висновок, що на підприємстві необхідно проводити політику зниження собівартості перевезень. Для цього необхідно розробити ефективну маркетингову політику, засновану на пошуку нових партнерів, що поставляють більш дешеві матеріальні ресурси.
У результаті проведеного аналізу, слід зазначити, що в цілому підприємство ВАТ «Оршанський молочний завод» працює стабільно, без простоїв, по можливості за передоплатою, оплачує, хоча і з затримкою з незалежних від підприємства причин, поточні платежі до бюджету і позабюджетні фонди, має авансові платежі за електроенергію і теплоенергію, зв'язок.
На підприємстві ведеться активна робота щодо зниження собівартості готової продукції, економії сировини і матеріальних ресурсів; оплаті податків у бюджет і позабюджетні фонди, виплати заробітної плати, підтримання дисципліни виробництва. Виходячи з прийнятих заходів, є реальна надія виходу їх кризового стану.
Фінансовий стан ВАТ «Оршанський молочний завод» можна охарактеризувати як стабільний. В даний час підприємство має прибуток. Збитки 2005 пов'язані зі зниженням обсягів споживання молочної продукції населенням, із збільшенням витрат на транспортування і так далі.
На заводі ведеться постійна робота з удосконалення технології виробництва, економії матеріальних, трудових і фінансових витрат, спрямована на зниження собівартості продукції, що випускається. Це дозволяє встановлювати закупівельну ціну на молочні вила продукції на среднерайонний рівні.
Аналіз слабких сторін діяльності підприємства показує, що у ВАТ «Оршанський молочний завод» є резерви підвищення конкурентоспроможності молочної продукції. Це: контроль за якістю продуктів, що використовуються; прискорення процесу виробництва; контроль витрат обігу, а саме головне - зниження витрат на виробництво продукції.
Ціна продукції Орщанского молокозаводу буде нижче, ніж ціни наших конкурентів, шляхом пошуку постачальників найбільш дешевих матеріалів, зниження витрат виробництва. Важливим відмітною перевагою продукції заводу перед імпортної буде натуральність сировини, свіжість, екологічність та її якість.
У процесі своєї діяльності маслозаводу доводиться вирішувати проблеми, властиві всім переробникам сільськогосподарської сировини. Головна з них та, що в останні роки в молочному тваринництві намітилася негативна тенденція до зниження поголів'я великої рогатої худоби та зниження її продуктивності.
Далі необхідно сформулювати основні заходи щодо зниження витрат на виробництв продукції на перспективу для даного підприємства.
При визначенні заходів слід відзначити, що на підприємстві ВАТ «Оршанський молочний завод» повністю вишукані можливі резерви зниження собівартості продукції по скороченню норм витрати матеріалів (на 12% в порівнянні з типовими), поліпшення технології виробництва виробів, що випускаються (використання безвідходної технології).
Узагальнимо заходи ВАТ «Оршанський молочний завод» щодо зниження витрат виробництва в табл. 3.11.
Таблиця 3.11
Заходи ВАТ «Оршанський молочний завод» щодо зниження витрат на виробництво молочної продукції
(Додаткові витрати на освоєння заходів), тис. руб.
Річний ефект (плановане зниження собівартості), тис. руб.
1. Зниження витрат на виробництво продукції шляхом введення газової котельні
40,0
72,1
2. Зниження витрат на залучений транспорт за рахунок виконання перевезень транспортом ВАТ «Оршанський молочний завод»
125,0
148,5
3. Зниження загальнозаводських витрат
-
54,9
Разом
165,0
275,5
Визначимо резерви зниження витрат на виробництво основної промислової продукції ВАТ «Оршанський молочний завод».
Планований резерв збільшення обсягу реалізації продукції складе твір зростання обсягу виробництва масла і ціни на 1 кг олії:
(25 тис. кг - 11,2 тис. кг) х 82 руб .= 1131600 крб.
Резерв скорочення витрат на виробництво продукції -275,5 тис. руб. (Див. табл. 3.11).
Таблиця 3.12
Резерви зниження собівартості продукції за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції і скорочення витрат на її виробництво
Найменування
Сума, тис. руб.
Обсяг виробництва 2005 року
Собівартість товарної продукції 2005 року
6567,7
5282,5
Резерв збільшення обсягу реалізації продукції
Резерв скорочення витрат на виробництво продукції
Додатковий витрати, необхідні для освоєння резервів збільшення випуску продукції
1131,6
275,5
165,0
Можливий рівень собівартості продукції
Фактичний рівень собівартості продукції
Резерв зниження собівартості продукції
0,6490
0,8044
0,1362
Визначимо резерв зниження собівартості продукції олії підприємства:
5282,5 - 275,5 +165 5282,8
Таким чином, за рахунок збільшення обсягу виробництва і зниження витрат у плановому році можливе зниження рівня собівартості основної молочної продукції підприємства - масла на 0,133 руб.
Отже, на основі розглянутої методики, ми визначили резерви зниження витрат виробництва молочної продукції підприємства ВАТ «Оршанський молочний завод», намітили шляхи поліпшення ефективності діяльності даної організації.
За характером використання резерви пов'язані з підвищенням технічного та технологічного рівня виробництва, оновленням і модернізацією обладнання, поліпшенням організації виробництва, праці та управління.
Основними проблемами роботи підприємства є: подорожчання вартості придбаних сировини, матеріалів, послуг з огляду на бартерних цін, які вище за ціни по перерахуванню на 10%; фактична собівартість готової продукції вище ринкових цін у регіоні через неплатоспроможність споживачів готової продукції; велику питому вагу в собівартості займає вартість пред'явленого пара, який необхідний з технології.
Для зниження витрат і збільшення прибутковості на підприємстві пропонується здійснити такі заходи:
будівництво котельні для виробництва власного пара;
зменшення транспортно-заготівельних витрат за рахунок придбання власного транспорту;
зниження загальнозаводських і загальногосподарських витрат.
Таким чином, для вирішення проблеми зниження витрат виробництва і реалізації продукції на підприємстві повинна бути розроблена загальна концепція (програма), яка має щорічно коригуватися з урахуванням мінливих на підприємстві обставин. Ця програма повинна враховувати всі фактори, які впливають на зниження витрат виробництва і реалізацію продукції.
Отже, в загальному плані програма зі зниження витрат виробництва на ВАТ «Оршанський молочний завод» повинна включати:
комплекс заходів щодо більш раціонального використання матеріальних ресурсів;
заходи, пов'язані з визначенням і підтримкою оптимального розміру підприємства, що дозволяють мінімізувати витрати залежно від обсягу виробництва;
заходи, пов'язані з поліпшенням використання основних фондів;
заходи, пов'язані з поліпшенням використання робочої сили;
заходи, пов'язані з удосконаленням організації виробництва і праці.
ВИСНОВКИ і пропозиції
Проведений аналіз діяльності ВАТ «Оршанський молочний завод» дозволив зробити наступні висновки:
1) Відзначається позитивна тенденція зростання загального обсягу реалізації продукції, робіт і послуг. За аналізований період цей показник збільшився на 12,8% або на 2226 тис. руб. У 2005 році витрати на 1 карбованець реалізованої продукції зросли в порівнянні з 2003 роком на 9 копійок.
2) Середньооблікова чисельність персоналу підприємства в розглянутому періоді скоротилася на 7 осіб і склала в 2005 році 33 працівника. Середньорічна продуктивність праці рік від року збільшується і в 2005 році даний показник склав 593,3 тис. руб. на 1 працівника. Зростання продуктивності праці пов'язаний із зростанням обсягів виробництва і реалізації продукції та з скороченням чисельності працівників. Стабільними темпами відбувається зростання фонду оплати праці, за три роки зростання цього показника склав 575 тис. руб. або 50%, зростання продуктивності праці склав 37%, таким чином, має місце випередження зростання фонду оплати праці по відношенню до продуктивності праці. Це є невиправданим і призводить до перевитрати коштів по елементу оплата праці в собівартості продукції.
3) Середньорічна вартість основних засобів збільшилася за аналізований період з 3210 тис. руб. до 3286 тис. руб., тобто всього на 76 тис. руб. Показник ефективності використання основних засобів - фондовіддача у 2005 році збільшилася на 11% в порівнянні з 2003 роком.
4) У досліджуваному періоді спостерігаємо збільшення у 2004 році показників прибутку і рентабельності, проте в 2005 році ці показники знизилися.
5) Проаналізувавши активи підприємства ВАТ «Оршанський молочний завод» в цілому, можна відзначити наступні негативні тенденції, які сприяють зростанню фінансової стійкості підприємства в досліджуваному періоді з 2003 по 2005 роки, це зменшення частки оборотних коштів за рахунок скорочення частки дебіторської заборгованості і за рахунок зменшення часу оборотності оборотних коштів.
На основі отриманих даних можна зробити висновок про стабільність роботи підприємства ВАТ «Оршанський молочний завод» в досліджуваному періоді з 2003 по 2005 рік. Так як у 2004 році за всіма економічними показниками діяльності підприємства спостерігається збільшення в порівнянні з 2003 роком, проте в 2005 році ці показники зменшуються порівняно з 2004 роком, але відбувається збільшення в порівнянні з 2003 роком.
У ході аналізу виявлено, що підприємству не можна спочивати на лаврах і задовольнятися досягнутими результатами. У підприємства є значні резерви зниження витрат виробництва. Для залучення цих резервів у процес виробництва повинні вивчатися можливості зростання обсягів виробництва, зниження собівартості за всіма статтями, підвищення якості продукції, поліпшення використання коштів підприємства і т.д. На базі виявлених можливостей розробляються конкретні заходи, що охоплюють всі сторони діяльності організації. Результати аналізу визначають напрями пошуку резервів зниження витрат виробництва для підприємства.
В умовах вільної конкуренції ціна продукції, зробленої підприємствами, вирівнюється автоматично, на неї впливають закони ринкового ціноутворення. У теж час кожний підприємець ринеться до одержання максимально можливого прибутку. І тут, крім чинників збільшення обсягу виробництва продукції, просування її на ринки, висувається проблема зниження витрат на виробництво і реалізацію цієї продукції, зниження витрат виробництва.
Аналіз та управління витратами мають велике значення для ефективності підприємницької діяльності. В економіці підприємства вихідним принципом є відшкодування витрат на виробництво і реалізацію продукції, послуг, робіт та отримання прибутку в розмірі, достатньому для здійснення розширеного відтворення і виплати відповідних податків державі і муніципальним органам та утворення фонду споживання в обсязі, що забезпечує певний стандарт життя працівників підприємства.
У третій частині роботи був проведений аналіз витрат на виробництво молочної продукції підприємства ВАТ «Оршанський молочний завод». На основі проведеного аналізу були зроблені наступні висновки.
1) Аналіз витрат виробництва ВАТ «Оршанський молочний завод» показав, що виробництво продукції на підприємстві є матеріаломістким, проте в 2005 році в порівнянні з 2004 роком на 14% знизилася частка матеріальних витрат. Питома вага заробітної плати в структурі витрат збільшився на 6,7%. Частка амортизаційних відрахувань у структурі собівартості в 2005 році зросла на 0,6% в порівнянні з 2003 роком. Зменшилася частка інших витрат.
2) Розрахунки показують, що 2004 році підприємство зменшило витрати на карбованець товарної продукції на 8,6 коп. У 2005 році загальне зростання всіх видів витрат негативно вплинув на загальний результат: витрати на карбованець товарної продукції зросли на 3,5 коп. в порівнянні з 2004 роком.
3) Факторний аналіз собівартості продукції розкрив сукупний вплив усіх показників роботи організації на зниження собівартості і виявив чинники, що сприяли зміні даного показника. Розрахунок впливу факторів на зміну собівартості масла показав, що на зростання даного показника з 57,8 р. у 2003 році до 65,6 р. у 2005 році вплинуло в значній мірі збільшення обсягу виробництва продукції, а також зростання суми питомих змінних витрат. Причинами зростання питомих матеріальних витрат на продукцію олії є збільшення обсягу виробництва продукції і зміна питомої витрати матеріалів.
4) У розглянутій організації основними резервами зниження витрат виробництва є збільшення обсягу реалізації продукції, а також скорочення витрат на виробництво молочної продукції. За рахунок реалізації даних напрямів підприємство має можливість скоротити рівень витрат на карбованець реалізованої продукції на 13,3 коп. Річний ефект від планового зниження витрат на виробництво молочної продукції складе 275,5 тис. руб.
5) Основними проблемами роботи підприємства є: подорожчання вартості придбаних сировини, матеріалів, послуг з огляду на бартерних цін, які вище за ціни по перерахуванню на 10%; фактична собівартість готової продукції вище ринкових цін у регіоні через неплатоспроможність споживачів готової продукції; велику питому вагу в собівартості займає вартість пред'явленого пара, який необхідний з технології.
6) У результаті проведеного аналізу було виявлено такі резерви зниження собівартості:
1. Зниження витрат на виробництво продукції шляхом введення газової котельні.
2.Сокращеніе витрат на залучених транспорт.
3. Зменшення обсягів бартерних операцій.
4. Зниження загальногосподарських витрат.
5. Організація повноцінної служби маркетингу на підприємстві за допомогою: організації реклами; розширення збутової мережі; пошуку нових постачальників.
Результати управлінської діяльності в області витрат мають широкий діапазон використання: для оцінки факторів рентабельності, планування майбутніх напрямків діяльності, оцінки виробничих запасів і їх калькуляції, розподілу та мінімізації витрат; для визначення рівня беззбитковості, можливих фінансових результатів при зміні продажної ціни і т.п.
ЛІТЕРАТУРА
Закон РФ № 2060-1 «Про охорону навколишнього природного середовища» від 10.01.02 р.
Герчикова І.М. Менеджмент. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2002. - 501с.
Гончарова Е.А. Резерви зниження собівартості: Учеб.пособие. -Л.: ЛФЕІ, 1998. -74с.
Гордановская В.П. та ін Зниження собівартості продукції в умовах інтенсифікації виробництва. - Київ: Техніка, 2000. -117с.
Грибанова М.М. Планування та прогнозування діяльності підприємства. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 283с.
Грузинів В.П., Грибов В.Д. Економіка підприємства: Учеб. Посібник .- 2-е вид .- М.: Фінанси і статистика, 2002 .- 208 с.
Денисова І.П. Управління витратами та ціноутворення: Учеб.пособие. - М.: Експертне бюро, 1999. - 64с.
Журавльов В.В., Саврук М.Т. Аналіз господарсько - фінансової діяльності підприємства. Конспект лекцій .- СПб.: Політехніка, 2004.-127с.
Ігнатушенко В.М. Аналіз фінансового стану підприємства (експрес-оцінка) / / Менеджмент у Росії і за кордоном. - 2003. - № 3. - С. 26-37.
Кіперман Г.Я. Діагностика діяльності акціонерного товариства / / Аудит і фінансовий аналіз. - 2004. - № 1. - С. 5-13.
Колас Б. Управління фінансовою діяльністю підприємства. Проблеми, концепції і методи: Навчальний посібник / пров. з франц. Під ред. проф. Я. В. Соколова .- М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1999 .- 576 с.
Кондратюком Н.П. Бухгалтерський облік і фінансово-економічний аналіз. - М.: Видавництво «Справа», 2004. - 233с.
Пирожкова Н. Проблеми ціноутворення і облік витрат / / Бух. - 2005. - № 1. - С.12-16.
Пястолов С.М. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Підручник .- 2-е вид., Стереотип .- М.: Видавничий центр «Академія»; Майстерність, 2005. - 336 с.
Селезньова М.М., Іонова А.Ф. Фінансовий аналіз: Учеб. посібник. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 479 с.
Сергєєв І.В. Економіка підприємства: Уч. посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 304с.
Склад витрат, що включаються до собівартості: огляд нормативних актів / / Економіка і життя .- 1999. - № 36. - С.3.
Управління організацією: Підручник / За ред. А.Г. Поршнева, З. П. Румянцевої, Н. А. Саломатіна. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 669 с.
Уткін Е.А. Управління фірмою. - М.: АКАЛІС, 1999. - 516с.
Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. Н. В. Колчина .- М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1998 .- 413 с.
Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. - 3-е изд., Перераб. і доп .- М.: ИНФРА-М, 2004 .- 208 с.
Економіка: Підручник / За ред. доц. А.С.Булатова.2-е вид., Перераб. І доп. - М.: Видавництво БЕК, 1999. - 816с.
Економіка і статистика фірм: Підручник / В. Є. Адамов, С. Д. Ільєнкова, Т. П. Сиротіна та ін Під. ред. д-ра екон. наук, проф. С. Д. Ильенковой .- 2-е вид .- М.: Фінанси і статистика, 1999 .- 240 с.
Економіка підприємства: Підручник - 2-е вид., Перераб. і доп.; Під ред. Семенова В.М. -М.: Центр економіки і маркетингу, 1998. - 312 с.
Економіко-статистичний аналіз: Учеб. посібник для вузів / Під ред. проф. С. Д. Ильенковой. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 215 с.
Будь ласка, не зберігайте тестовий текст. Ваш ip: 18.117.183.150 буде збережений.