Коли мені було п'ять років, в день народження мені подарували кришталевого левеня. Він був дуже маленький, міг поміститися на долоньці. Я захотів взяти його і пограти, але мама сказала, що це не іграшка. Його поставили в шафу на верхню полицю поруч із кришталевою вазою. Я заплакав, але це Справі не допомогло. Я став чекати, коли мені дадуть пограти з левеням. Через деякий час сестра взялася перемивати кришталь і дістала мого левеня. Я вже міг дотягнутися до нього. Я схопив левеняти й став бігати з ним по квартирі. Мама і сестра намагалися мене зловити. Я спіткнувся, впав і впустив левеня. Левеня розбився, я по-справжньому відчув горе.