[
Альтернативні концепції теорії макроекономічного регулювання економіки теорія і практика
]
<div style="font-size:16px;text-align:justify;"> <div > <a href="Контролінг" title="Контролінг"> Контрольна</a> робота<br /> з дисципліни: “Державне регулювання економіки”<br /> Тема: <br /> “Альтернативні концепції теорії макроекономічного <a href="Регулювання_ЕКОНОМІКИ" title="Регулювання ЕКОНОМІКИ">регулювання економіки</a>: <a href="Теорія" title="Теорія">теорія</a> і практика” <br /> <b><i><br clear=all style='page-break-before:always'> </i></b> <h2>Зміст <a href="Контроль" title="Контроль">контрольної</a> <a href="Роботи" title="Роботи">роботи</a> </h2> 1. <a href="Необхідність_і_сутність_державного_регулювання_економіки" title="Необхідність і сутність державного регулювання економіки">Необхідність і сутність державного регулювання економіки</a>. 3<xml> </xml> <br /> 2. Альтернативні концепції макроекономічного регулювання <a href="Економіка" title="Економіка">економіки </a> 9<xml> </xml> <br /> Список використаної літератури. 15<xml> </xml> <br /> <b><i><br clear=all style='page-break-before:always'> </i></b> <h2>1. Необхідність і сутність державного регулювання економіки</h2> <a href="Історичка" title="Історичка"> Історичний</a> досвід світової економіки підтверджує, що <a href="Держава" title="Держава">держава</a> в усі часи тією чи іншою мірою була вимушена втручатися в <a href="Економіка" title="Економіка">економічні</a> <a href="Процес" title="Процес">процеси</a>. Але ступінь цього втручання на окремих етапах розвитку товарного виробництва був неоднаковим. Тобто, у всіх економічних системах <a href="Держава" title="Держава">держава</a> регулює економіку. <br /> <a href="Історичка" title="Історичка"> Історичний</a> досвід показує, що спочатку таке втручання було зумовлене самим <a href="Існування" title="Існування">існуванням</a> держави та необхідністю вилучення значної частини суспільного продукту для покриття загальнодержавних витрат, пов'язаних з утриманням апарату чиновників державної влади, армії, поліції тощо. Таке вилучення та перерозподіл вимагали від держави створення <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідного</a> законодавства, яке охороняло б <a href="Держава" title="Держава">державні</a> інтереси і визначало б обов'язки всіх членів суспільства стосовно держави. Втручання держави в економіку виключно з "утриманських" інтересів обмежувало її <a href="Економіка" title="Економіка">економічні</a> <a href="Функції" title="Функції">функції</a>, перетворювало в пасивного наглядача за економічним розвитком країни. І це є не <a href="Історичка" title="Історичка">історичною</a> випадковістю, а навпаки, закономірністю. Вона відображає найсуттєвішу рису товарного виробництва, в якому не держава, а ринковий механізм є головним регулятором економіки. <br /> Ринковий механізм регулює найважливіші параметри економічного розвитку. По-перше, він об’єднує виробників і споживачів в єдину <a href="Економіка" title="Економіка">економічну</a> систему, підпорядковує <a href="Виробництво" title="Виробництво">виробництво</a> вимогам задоволення суспільних потреб через платоспроможний попит. По-друге, він стимулює розробку та впровадження у виробництво науково технічних досягнень, зменшення витрат, підвищення якості товарів, постійне розширення їх асортименту, що в кінцевому підсумку забезпечує підвищення продуктивності суспільної праці. По-третє, він виконує велику селективну функцію серед товаровиробників, завдяки чому із товарного виробництва вибувають ті <a href="Господар" title="Господар">господарські</a> суб'єкти, результати діяльності яких не <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідають</a> сучасним вимогам. <br /> Проте регулюючий потенціал ринкового механізму реалізується повною мірою лише за <a href="Ідеальне" title="Ідеальне">ідеальних</a> умов, які відповідають ринку вільної конкуренції. Сучасне <a href="Товарне_виробництво" title="Товарне виробництво">товарне виробництво</a> таких умов не має. Циклічний <a href="Характер" title="Характер">характер</a> сучасного виробництва, високий рівень його монополізації та інтернаціоналізації, великі соціальні та <a href="Екологія" title="Екологія">екологічні</a> вимоги до його результатів відчутно обмежують регулюючий потенціал ринкового механізму. Ці обмеження можна охарактеризувати таким чином. <br /> Ринковий механізм не має надійного внутрішнього <a href="Імунітет" title="Імунітет">імунітету</a>, який здатний протистояти таким негативним явищам макроекономічного рівня, як затяжний спад виробництва, довгостроковості інфляції, надмірний рівень безробіття. <br /> <a href="Ринкова_система" title="Ринкова система">Ринкова система</a> може регулювати лише на ті суспільні потреби, які виявляються через платоспроможний попит. Тому <a href="Ринок" title="Ринок">ринок</a> не має механізму, який здатний забезпечувати задоволення загальнодержавних, тобто <a href="Колектив" title="Колектив">колективних</a> потреб, пов'язаних з утриманям апарату державного <a href="Управління" title="Управління">управління</a>, армії, поліції, <a href="Науки" title="Науки">науки</a>, культури, освіти та ін. <br /> Взаємодія людей через ринковий механізм породжує деякі негативні побічні ефекти, зовнішні стосовно ринку. До них належать поляризація людей залежно від рівня доходів, нерівномірний <a href="Розвиток" title="Розвиток">розвиток</a> окремих регіонів, порушення екологічних умов <a href="Життя" title="Життя">життя</a> людей, недопустимі відхилення від <a href="Стандарт" title="Стандарт">стандартів</a> якості споживчих товарів тощо. Ринковий механізм у багатьох випадках не має власних засобів, здатних усувати чи мінімізувати ці ефекти. <br /> Перелічені вище обмеження ринкового механізму можуть бути компенсовані лише за допомогою спеціального державного механізму. <br /> Вперше найбільш глибоко обґрунтував необхідність державного впливу на економіку англійський економіст Джон М. Кейнс. У 1936 р. він опублікував працю "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей", де чітко окреслив коло специфічних <a href="Макроекономіка" title="Макроекономіка">макроекономічних</a> проблем, запропонував засадні принципи методології та методики їхнього аналізу, сформулював завдання економічної політики держави. <br /> <a href="Держава" title="Держава"> Державне</a> <a href="Управління_економікою" title="Управління економікою">управління економікою</a> - це організуючий і регулюючий вплив держави на економічну діяльність суб'єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності. <br /> Однією з функцій <a href="Управління" title="Управління">управління</a> є регулювання економіки. Управління будь-яким <a href="Процес" title="Процес">процесом</a> починається з <a href="Того" title="Того">того</a>, що цей <a href="Процес" title="Процес">процес</a> виокремлюють як певний об'єкт. Найбільш апретованим об'єктом ДРЕ є <a href="Економічна_система" title="Економічна система">економічна система</a> держави, тобто об'єкти державного регулювання економіки. У зв'язку з цим методологічною основою ДРЕ є <a href="Економічна_теорія" title="Економічна теорія">економічна теорія</a> і передовсім макроекономіка. <br /> Об'єктами ДРЕ є також: економічні підсистеми (<a href="Економіка" title="Економіка">економіка</a> регіонів, народногосподарських комплексів, галузей; сектори економіки; стадії відтворення); соціально-економічні процеси (<a href="Економічні_цикли" title="Економічні цикли">економічні цикли</a>, <a href="Демографія" title="Демографія">демографія</a>, зайнятість, <a href="Інфляція" title="Інфляція">інфляція</a>, <a href="Науково-технічний_прогрес" title="Науково-технічний прогрес">науково-технічний прогрес</a>, <a href="Екологія" title="Екологія">екологія</a>, кон'юнктура і т.д.); відносини (<a href="Кредит" title="Кредит">кредитні</a>, фінансові, зовнішньоекономічні тощо); ринки (товарів, послуг, інвестицій, цінних паперів, валюти, фондів, <a href="Капітал" title="Капітал">капіталів</a> і т.д.). <br /> Складність втілення названих об'єктів державного регулювання в чіткі <a href="Організація" title="Організація">організаційні</a> форми зумовлює, як правило, опосередкований вплив держави на функціонування та розвиток підсистем, <a href="Процес" title="Процес">процесів</a>, відносин, ринків і т.п. Безпосереднім об'єктом державного регулювання є <a href="Діяльність_підприємств" title="Діяльність підприємств">діяльність підприємств</a> (установ, закладів, організацій), державних органів, домашніх <a href="Господар" title="Господар">господарств</a>. <br /> Первинним суб'єктом державного регулювання є <a href="Людина" title="Людина">людина</a> (громадянин). У демократичному суспільстві громадянин (споживач) висловлює й захищає свої інтереси як виборець за допомогою механізму голосування. Але виборці безпосередньо обирають не напрямки соціально-економічної політики або методи та засоби ДРЕ, а лише <a href="Склад" title="Склад">склад</a> органів державної влади. Отже, суб'єктом державного регулювання економіки стає держава в особі державних органів (президента, <a href="Парламент" title="Парламент">парламенту</a>, уряду, місцевих адміністрацій). <br /> На сучасному етапі розвитку товарного виробництва держава об'єктивно змушена виконувати роль суб'єкта регулювання економіки. В цій якості вона мусить виконувати багато економічних функцій. До головних її функцій можна віднести такі: <br /> визначення головний цілей та пріоритетів макроекономічного розвитку країни виходячи із сучасного <a href="Стану" title="Стану">стану</a> економіки та перспективних умов її розвитку. Це означає, що держава розробляє стратегію соціально-економічного розвитку країни, визначає <a href="Ресурси" title="Ресурси">ресурси</a>, необхідні для її реалізації, пріоритетні напрями, очікувані економічні, соціальні та міжнародні наслідки макроекономічного розвитку країни. Визначені державними органами голвоні цілі та пріоритети макроекономічного розвитку країни становлять основу індикативного планів і економічних програм; <br /> розробка та затвердження правових основ функціонування ринкової економіки, які раціоналізують ринкове середовище та надають йому цивілізований характер. <a href="Економіка" title="Економіка">Економічне</a> законодавство визначає передусім права приватної власності, узаконює <a href="Існування" title="Існування">існування</a> різних видів господарської діяльності, розробляє закони, які регламентують діяльність окремих підприємств і організацій в умовах ринку. Держава приймає закони, які регулюють товарно-грошові відносини між суб'єктами й <a href="Держава" title="Держава">державою</a>, тобто <a href="Встанови" title="Встанови">встановлює</a> "правила гри" на ринку. Спираючись на <a href="Економіка" title="Економіка">економічне</a> законодавство, вона виконує роль арбітра в сфері господарських відносин виявляє випадки незаконної діяльності та застосовує <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідні</a> заходи щодо-порушників; <br /> цілеспрямований вплив на економічну діяльність господарських суб'єктів за допомогою системи економічних регуляторів. Для цього використовуються такі важелі, як <a href="Державний_бюджет" title="Державний бюджет">державний бюджет</a>, <a href="Податки" title="Податки">податки</a>, <a href="Гроші" title="Гроші">гроші</a>, <a href="Кредит" title="Кредит">кредит</a>, ціни, <a href="Заробітна_плата" title="Заробітна плата">заробітна плата</a> тощо; <br /> захист конкуренції як головного "мотора" ринкового механізму. З цією метою держава розробляє антимонопольне законодавство та здійснює постійний <a href="Контроль" title="Контроль">контроль</a> за його дотриманням у господарській практиці; <br /> регулювання зовнішньоекономічних відносин. З цією метою держава розробляє закон про митницю, встановлює експортне та імпортне <a href="Мито" title="Мито">мито</a>, визначає режим експорту та імпорту товарів і капіталів; <br /> <a href="Здійснення" title="Здійснення"> здійснення</a> контролю за додержанням у країні <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідних</a> соціальних параметрів. Ця <a href="функція" title="функція">функція</a> об'єктивно зумовлена внутрішньою <a href="Природа" title="Природа">природою</a> ринку, який жорстко пов'язує доходи окремих господарських суб'єктів та громадян з результатами їхньої трудової діяльності, що неминуче породжує надмірну розбіжність в особистих доходах або, взагалі, відсутність їх у непрацездатних членів суспільства. З метою виконання даної функції держава встановлює мінімальний рівень заробітної плати,, розробляє закони, які гарантують <a href="Право" title="Право">право</a> на працю та <a href="Соціальне_забезпечення" title="Соціальне забезпечення">соціальне забезпечення</a>. Вона застосовує також різноманітні пільги при оподаткуванні особистих доходів, їх індексацію з урахуванням рівня інфляції, розробляє фінансові програми допомоги малозабезпеченим членам суспільства, виплачує пенсії, регулює ціни на <a href="Товари" title="Товари">товари</a> першої необхідності тощо; <br /> фінансування загальносуспільних благ та послуг, які є неподільними, - благоустрій населених пунктів, <a href="Будівництво" title="Будівництво">будівництво</a> доріг, закладів культури, утримання армії, розвиток науки, освіти та ін. <br /> <a href="Держава" title="Держава">Державне</a> регулювання <a href="Економіка" title="Економіка">економіки </a>(ДРЕ) в умовах ринкового <a href="Господар" title="Господар">господарства</a> являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого <a href="Характер" title="Характер">характеру</a>, здійснюваних правомочними державними установами та суспільними <a href="Організація" title="Організація">організаціями</a> з метою стабілізації та пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінилися. <br /> <a href="Державне_регулювання_економіки" title="Державне регулювання економіки">Державне регулювання економіки</a> - це діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для функціонування економічного механізму згідно з цілями й пріоритетами державної економічної політики. Раціональне <a href="Державне_регулювання_економіки" title="Державне регулювання економіки">державне регулювання економіки</a> не протистоїть механізму її ринкового регулювання й не підміняє його, а свідомо використовує його регулюючий потенціал, надає ринковим регуляторам цілеспрямований характер. В кінцевому підсумку це сприяє досягненню поставлених державою цілей і пріоритетів з меншими економічними та соціальними витратами. <br /> Ринковий механізм, його інструменти становлять основу державного регулювання економіки. Але воно не обмежується використанням цих інструментів. Поряд з ними держава спирається й на неринкові інструменти, які доповнюють ринковий механізм, надають усьому економічному <a href="Механізмі" title="Механізмі">механізмові</a> системніший та цивілізованіший характер. Так, індикативні плани, соціально-економічні прогнози, цільові програми, <a href="Бюджет" title="Бюджет">бюджетна</a> форма фінансування колективних благ не є інструментами ринкового механізму. Але без їх використання не можна вирішити важливі питання соціально-економічного розвитку країни. <br /> <a href="Держава" title="Держава">Державне</a> регулювання економіки - це суб'єктивна форма її регулювання. Тому його ефективність обумовлена тим, якою мірою держава в <a href="Процес" title="Процес">процесі</a> виконання своїх регулюючих функцій враховує об'єктивні економічні закони, і передусім закони ринку, згідно з якими функціонує ринковий механізм. У цьому розумінні закони ринкового механізму створюють об'єктивну межу для втручання держави в економіку. Іншими словами, ринковий <a href="Механізмі" title="Механізмі">механізм-це</a> сфера державного невтручання. Більше того, держава повинна сприяти розвитку ринкового механізму, усувати штучні перешкоди, які можуть створювати для нього <a href="Монополії" title="Монополії">монопольні</a> підприємства. Вона може втручатися в ринковий механізм тільки в одному випадку, коли цей механізм ще не досягнув необхідного! потенціалу і тому не здатний виконувати свою позитивну роль в економіці. Знайти межу такого втручання - актуальна проблема державних органів. <br /> В умовах розвинутого ринку державне регулювання економіки - це втручання держави не в ринковий механізм, а в передумови та побічні наслідки його функціонування. У першому випадку держава з метою одержання необхідних зрушень в економіці повинна не підміняти закони ринку штучними законами, а впливати на те економічне середовище, в якому діють ринкові закони. Впливаючи на це середовище, вона спрямовує <a href="Розвиток_економіки" title="Розвиток економіки">розвиток економіки</a> <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідно</a> до визначених цілей та пріоритетів. Так, застосовуючи політику "дорогих" або "дешевих" грошей, держава не виручається в закон <a href="Ціноутворення" title="Ціноутворення">ціноутворення</a>, а впливає лише на співвідношення між попитом і <a href="Пропозиція" title="Пропозиція">пропозицією</a> на гроші і через це співвідношення використовує ціну для стримування чи стимулювання виробництва. <br /> В другому випадку держава, враховуючи обмежені можливості ринкового механізму його здатність породжувати негативні побічні наслідки, може нейтралізувати іх за допомогою неринкового механізму. Так, державні програми допомоги малозабезпеченим, непрацездатним і тимчасово <a href="Безробіття" title="Безробіття">безробітним</a> членам суспільства забезпечують їхній <a href="Соціальний_захист" title="Соціальний захист">соціальний захист</a> без втручання в ринковий механізм. <br /> Важливою передумовою, яка визначає ефективність державного регулювання економіки, є врахування в регулюючих діях держави індивідуальних умов конкретної країни. Ці умови характеризуються такими показниками, як частка державного сектора в економіці, структура економіки, досягнутий технічний рівень виробництва, місце раціональної економіки в світовому поділі праці, <a href="Демографія" title="Демографія">демографічні</a>, національні та політичні умови тощо. Врахування цих умов вимагає від кожної держави пошуку особливих підходів до <a href="Межі" title="Межі">межі</a> та змісту свого втручання в економіку. <br /> <h2>2. Альтернативні концепції макроекономічного регулювання економіки </h2> Система вільного ринку формується під впливом двох макроекономічних концепцій - <a href="Кейнсіанство" title="Кейнсіанство">кейнсіанської</a> та монетаристської. <br /> <a href="Монетаризм" title="Монетаризм"> Монетаризм</a> грунтується на кількісній <a href="Теорії_грошей" title="Теорії грошей">теорії грошей</a>, які значно та безпосередньо впливають на економіку. <a href="Монетаризм" title="Монетаризм">Монетаристи</a> вважають, що система вільного ринку забезпечує <a href="Макроекономіка" title="Макроекономіка">макроекономічну</a> стабільність на підставі конкуренції (за умови, що держава не втручається у функціонування економіки); незначне збільшення грошової маси (3-5% за рік) сприятиме економічному зростанню, збіявшення понад 5% може спричинити підвищення цін, зменшейня грошової маси нижче 3% може зумовити спад виробництва; зростання виробництва повинно становити 3-5% за рік. <br /> Збільшення грошової маси, що випереджає збільшення обсягів виробництва, є причиною довготривалої інфляції. <br /> Згідно з концепцією Д. Кейнса, динаміку національного доходу і зайнятості визначають обсяг споживчих видатків населення, <a href="Інвестиції" title="Інвестиції">інвестиції</a>, державні закупівлі та чистий, експорт. Визначальну роль у цьому разі відіграють видатки населення (які залежать від його доходів) та інвестиції. <br /> Кожна із концепцій має позитивні і негативні характеристики. Як засвідчує досвід багатьох держав, монетарний підхід є найпридатнішим для використання в умовах розвинутого ринку за наявлості високого рівня розвитку, а <a href="Кейнсіанство" title="Кейнсіанство">кейнсіанський</a> - у період становлення ринку, коли найдоцільнішим є активне, втручання держави у розвиток соціально-економічних процесів і насамперед довгострокове регулювання економіки. <a href="Кейнсіансто" title="Кейнсіансто">Кейнсіанська</a> концепція стабілізації домінувала в повоєнний церіод у розвинутих <a href="Країна" title="Країна">країнах</a> Європи, що мали зруйновану економіку. Останніми десятиріччями, коли економіка стабілізувалася, у США почали дедалі більше схилятися до <a href="Монетаризм" title="Монетаризм">монетаризму</a>, В Японії ж з повоєнного часу і сьогодні простежується кейнсіанський підхід до управління <a href="Економіка" title="Економіка">економікою</a>. <br /> Сучасна <a href="Економіка" title="Економіка">економічна</a> <a href="Політика" title="Політика">політика</a> <a href="України" title="України">України</a> повинна ґрунтуватися на раціональному поєднанні елементів обох концепцій - <a href="Кейнсіансто" title="Кейнсіансто">кейнсіанства</a> та монетаризму. Однак, простежуючи лінію економічної політики уряду України і законодавців, можна зробити висновок, що вони дотримуються монетаристської концепції. <br /> Зазначимо, що у країнах з монетаристською орієнтацією, як звичайно, частка <a href="Податки" title="Податки">податків</a> у валовому прибутку фірм коливається від 25 до 35%, у країнах, де переважає <a href="Кейнсіансто" title="Кейнсіансто">кейнсіанська</a> політика, - від 34 до 45%. В Україні ж з монетарними методами впливу на процес економічного розвитку питома вага податків досягає такого рівня (за деякими <a href="Оцінка" title="Оцінка">оцінками</a> до 80-90%), за якого легальний <a href="Бізнес" title="Бізнес">бізнес</a> стає нерентабельним. <br /> У всіх розвинутих країнах базовими елементами механізму координації системи господарства є ринок і держава. Важливе практичне значення має проблема їхнього раціонального співвідношення, яке не є стадим і залежить від багатьох умов: рівня економічного розвитку, специфіки виробництва, менталітету нації та ін. Ось чому практично неможливо розробити модель співвідношення між ринковим і державним <a href="Механізмі" title="Механізмі">механізмами</a> координації національної економіки, яка була б спільною для всіх країн. Обидва механізми мають свої <a href="Перевал" title="Перевал">переваги</a> і недоліки, а тому головним завданням держави є раціональний розподіл функцій між ними. Держава регулює ті сфери і процеси, які ринок виконує недостатньо ефективно або не в змозі координувати взагалі. <br /> <a href="Ринкова_економіка" title="Ринкова економіка">Ринкова економіка</a> не захищена від таких негативних явиш, як неповна <a href="Зайнятість_населення" title="Зайнятість населення">зайнятість населення</a>, циклічність економічного розвитку, <a href="Монополії" title="Монополії">монополізм</a>, нестабільність рівня цін, несправедливий <a href="Розподіл_доходів" title="Розподіл доходів">розподіл доходів</a> тощо. Є сфери діяльності, які не завжди вигідні для приватного <a href="Бізнес" title="Бізнес">бізнесу</a> - <a href="Наука" title="Наука">наука</a> й <a href="Освіта" title="Освіта">освіта</a>, охорона здоров'я, оборона, охорона довкілля. Є також сфери, де ринкові механізми спрацьовують або із запізненням, або не спрацьовують зовсім (зокрема, це стосується ринку робочої сили). Багато економічних проблем мають соціальний і політичний характер, і втручання держави для їх вирішення є обов'язковим. <br /> Визначальними завданнями держав з розвинутою ринковою економікою є такі: <br /> забезпечення високого рівня зайнятості населення; <br /> сприяння стабільним темпам зростання національного виробництва та високій його ефективності; <br /> підтримка стабільного рівня цін; <br /> перерозподіл доходів на користь найменш захищених груп населення; <br /> сприяння розвитку раціональних зовнішньоекономічних зв'язків. <br /> Виконати ці завдання можна за умови широкого розвитку вільного підприємництва, що потребує <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідної</a> законодавчої бази, зокрема, щодо захисту прав власності, боротьби з <a href="Монополії" title="Монополії">монополізмом</a>. Держава регулює <a href="Грошовий_обіг" title="Грошовий обіг">грошовий обіг</a>, забезпечує <a href="Стійкість" title="Стійкість">стійкість</a> національної валюти, регулює взаємовідносини між підприємцями і найманими працівниками і, головне, гарантує безпеку національної економіки. <br /> Із розвитком суспільства та вдосконаленням структури національного виробництва роль держави посилюється. На сучасному етапі держава виконує соціальні функції; регулює <a href="Соціальні_процеси" title="Соціальні процеси">соціальні процеси</a> (визначає мінімальні розміри заробітної плати, підвищує рівень зайнятості, <a href="Матеріали" title="Матеріали">матеріально</a> забезпечує <a href="Безробіття" title="Безробіття">безробітних</a> тощо). <br /> Ринковий механізм не може самостійно розробити стратегічні програми розвитку науки і технологій, глибокі структурні <a href="Перетворення" title="Перетворення">перетворення</a> виробництва. Тому потрібна участь держави у стимулюванні науково-технічного прогресу (НТП), в <a href="Інвестиції" title="Інвестиції">інвестиційній</a> і структурній політиці, особливо у разі <a href="Планування" title="Планування">планування</a> довготермінових закордонних інвестицій, у розвитку великомасштабних <a href="Інвестиції" title="Інвестиції">інвестиційних</a> проектів з тривалими термінами окупності, високим ступенем ризику тощо. <br /> В умовах ринку потрібна <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідна</a> <a href="Регіональна_політика" title="Регіональна політика">регіональна політика</a> держави для вирішення складних регіональних проблем, що виникають під впливом <a href="Історичка" title="Історичка">історичних</a>, національних, <a href="Демографія" title="Демографія">демографічних</a> та інших неринкових факторів. <br /> Роль держави на етапі становлення, формування ринкової економіки якісно відрізняється від її ролі в умовах функціонування уже сформованої, добре відрегульованої економіки ринкового типу. <br /> <a href="Самоорганізація" title="Самоорганізація"> Самоорганізація</a>, класичним взірцем якої є ринок, притаманна достатньо стійким системам, однак малоефективна в період переходу від однієї системи до іншої. Крім того, відсутність будь-яких регулівних начал у період трансформації веде до консервації старих структур і неминучого наростання хаотичних процесів. Тому на етапі становлення ринкової економіки можна виділити декілька специфічних завдань державного регулювання. Найперше - це формування нової системи відносин власності, які властиві багатоукладній економіці, створення конкурентного середовища, <a href="Підтримка_малого_підприємництва" title="Підтримка малого підприємництва">підтримка малого підприємництва</a>, фермерських господарств тощо. У державі потрібно сформувати Інфраструктуру планової економіки (дворівнева <a href="Банківська_система" title="Банківська система">банківська система</a>, <a href="Страхові_компанії" title="Страхові компанії">страхові компанії</a> та довірчі товариства, <a href="Інвестиції" title="Інвестиції">інвестиційні</a> компанії, <a href="Біржі" title="Біржі">біржі</a> та ін). досягти <a href="Макроекономіка" title="Макроекономіка">макроекономічної</a> стабілізації, цінової та ринкової лібералізації. <br /> У найбільших розвинутих країнах сформувалася широка <a href="Мережа" title="Мережа">мережа</a> <a href="Механізмі" title="Механізмі">механізмів</a> саморегулювання - функціональні <a href="Економічні_системи" title="Економічні системи">економічні системи</a> (ФЕС). <br /> <a href="Функціоналізм" title="Функціоналізм"> Функціональні</a> економічні системи визначають як динамічні саморегулювальні системи, діяльність яких спрямована на підтримування макроекономічної рівноваги національного ринку і створення оптимальних умов для обміну товарами, послугами, <a href="техніка" title="техніка">технікою</a>, технологіями, формами <a href="Капітал" title="Капітал">капіталу</a>, робочою силою тощо. ФЕС об'єднують різноманітні елементи ринкової інфраструктури, інституціональні заклади, у тім числі органи законодавчої і виконавчої влади, державні структури, асоціації товаровиробників, аналітичні та <a href="Інформація" title="Інформація">інформаційні</a> центри, приватні комерційні структури та ін. <br /> Формування ФЕС стало можливим лише внаслідок бурхливого розвитку засобів зв'язку, телекомунікацій та комп'ютерних систем, які дають змогу оперативно отримувати інформацію про стан на внутрішньому та зовнішньому ринках, аналізувати її й розраховувати варіанти прийняття рішень. <br /> Типовими прикладами ФЕС є такі системи: формування конкурентного середовища; забезпечення стабільності національної валюти; підтримування рівня внутрішніх цін; стимулювання сукупного попиту; підтримуванню платіжного, у тім числі зовнішньо-торговельного балансу, захист довкілля; підтримування високого рівня зайнятості та багато інших. <br /> У саморегульованій економічній системі роль держави <a href="Принципат" title="Принципат">принципово</a> змінюється. Держава стає головним координаційним центром усієї господарської структури. Вона через ФЕС втручається в ринок лише настільки, наскільки це потрібно для підтримання стійкості й макроекономічної рівноваги та для забезпечення роботи механізму конкуренції. <a href="Перевал" title="Перевал">Перевага</a> цієї моделі економічного розвитку полягає в тому, що в такому <a href="Господар" title="Господар">господарстві</a> внаслідок наявності <a href="Функціоналізм" title="Функціоналізм">функціональних</a> економічних систем постійно відбиваються процеси пристосування, що приводять до оптимального співвідношення попит і пропозиції, заощаджень та інвестицій, доходів ф витрат, експорту та імпорту тощо. <br /> У процесі економічних перетворень у нашій країні створюють лише окремі елементи функціональних економічних систем, з яких у перспективі повинні сформуватись дієві механізми саморегулювання. <br /> На практиці треба враховувати і низку інших обставин, які коригують співвідношення держави і ринку в економічній системі. <br /> З описаного можна зробити висновок, що економічна діяльність держави охоплює всі форми і засоби реалізації економічних цілей і завдань. <a href="Економічна_політика_держави" title="Економічна політика держави">Економічна політика держави</a> - це конкретніший прояв економічної діяльності, <a href="Організація" title="Організація">організація</a> й упорядкування економічних процесів відповідно до раніше визначених цілей. Економічні <a href="Функції_держави" title="Функції держави">функції держави</a> - це конкретні напрями <a href="Здійснення" title="Здійснення">здійснення</a> економічної діяльності (політики) держави. Ці функції потрібно розглядати за двома напрямами: по-перше, держава є суб'єктом власності і підприємництва та регулює державний сектор національної економіки; по-друге, держава регулює недержавний сектор економіки (є щодо нього зовнішнім суб'єктом регулювання) і національну економіку в цілому. Механізм державного регулювання економіки - це сукупність різноманітних важелів, інструментів, за допомогою яких держава веде економічну діяльність. Інструментарій державного регулювання різноманітний. Найважливішими є економічні та адміністративні методи. <br /> <b><i><br clear=all style='page-break-before:always'> </i></b> <h2>Список використаної літератури</h2> 1. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2000. -176с. <br /> 2. І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога. Державне регулювання економіки. – ЛНУ ім. Франка, <a href="Львів" title="Львів">Львів</a>: “Українські технології”, 1999. – 640с. <br /> 3. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2001. -362с. <br /> </div> </div>
Будь ласка, не зберігайте тестовий текст.
Ваш ip: 3.142.199.138 буде збережений.
категорії
за типом
за алфавітом
завантажені
© Усі права захищені
написати до нас
