ЗМІСТ: 1.
Науково-технічний прогрес - основа розвитку та інтенсифікації виробництва
2. Основні напрямки науково-технічного прогресу
3.Научно-технічний прогрес в умовах ринкової економіки
Висновок
1. Науково-технічний прогрес - основа розвитку та інтенсифікації виробництва. Науково-технічний прогрес -
це процес безперервного го розвитку науки, техніки, технології, вдосконалення предметів праці, форм і методів організації виробництва »і праці. Він виступає також як найважливіший засіб вирішення соціально-економічних завдань, таких, як поліпшення умов праці, підвищення його змістовності,
охорона навколишнього середовища, а в кінцевому рахунку - підвищення добробуту народу.
Науково-технічний прогрес має велике значення і для зміцнення обороноздатності країни.
У своєму розвитку НТП проявляється у двох взаємопов'язаних і взаємозалежних формах - еволюційній та революційній.
Еволюційна форма НТП характеризується поступовим, безперервним удосконаленням традиційних технічних засобів і технологій, нагромадженням цих вдосконалень.
Такий процес може тривати досить довго і забезпечувати, особливо на початкових його етапах, істотні
економічні результати.
На певному етапі відбувається накопичення технічних удосконалень. З одного боку, вони вже недостатньо ефективні, з іншого, - створюють необхідну базу для корінних, принципових перетворень продуктивних сил, що забезпечує досягнення якісно нового суспільної праці, більш високої продуктивності. Виникає
революційна ситуація. Така форма розвитку науково-технічного прогресу називається
революційною. Під впливом науково-технічної революції відбуваються якісні зміни в матеріально-технічній базі виробництва.
Сучасна
науково-технічна революція базується на досягненнях науки і техніки. Вона характеризується використанням нових джерел енергії, широким застосуванням електроніки, розробкою та застосуванням
принципово нових технологічних
процесів, прогресивних
матеріалів з наперед заданими властивостями. Все це в свою чергу сприяє швидкому розвитку галузей, що визначають технічне переозброєння народного
господарства. Таким чином, виявляється зворотний вплив науково-технічної революції на прискорення науково-технічного прогресу. У цьому взаємозв'язок і взаємозалежність науково-технічного прогресу і науково-технічної революції.
Науково-технічний прогрес (в будь-якій його формі) відіграє визначальну роль у розвитку та інтенсифікації промислового виробництва.
Він охоплює всі ланки
процесу, включаючи фундаментальні, теоретичні дослідження, прикладні дослідження, конструкторсько-технологічні розробки, створення зразків нової техніки, її освоєння та промислове
виробництво, а також впровадження нової техніки в народне господарство. Відбувається оновлення матеріально-технічної бази промисловості, зростає
продуктивність праці, підвищується
ефективність виробництва. Дослідження показують, що протягом ряду років зниження витрат на
виробництво промислової продукції в середньому на 2 / 3 забезпечувалося за
рахунок заходів науково-технічного прогресу. В умовах переходу економіки країни до ринкових відносин
ситуація дещо змінилася. Однак таке положення носи тимчасовий характер.
Тенденція впливу науково-технічного прогресу на рівень виробничих витрат, яка існує в західних
країнах з ринковою
економікою, у міру просування: країни до цивілізованого ринку буде здійснюватися і у нас.
2. Основні напрямки науково-технічного прогресу Це
комплексна механізація і автоматизація, хімізація, електрифікація виробництва.
Одним з найважливіших напрямів науково-технічного прогресу на сучасному етапі є
комплексна механізації та автоматизація виробництва. Це широке впровадження взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих систем машин, апаратів, приладів, обладнання на всіх ділянках виробництва,
операціях і видах робіт. Вона сприяє інтенсифікації виробництва зростанню продуктивності праці, скорочення частки ручної праці у виробництві, полегшенню і поліпшенню умов праці, зниження трудомісткості продукції.
Під
терміном механізація розуміється головним чином витіснення ручної праці і заміна його машинним у тих ланках, де він ще досі залишається (і в основних технологічних операціях, і у допоміжних, підсобних, транспортувальних, з перестановки і інших трудових операціях). Передумови механізації були створені ще в період мануфактур, початок ж її пов'язане з промисловим переворотом, який означав перехід до фабричної системи капіталістичного виробництва, що спирається на машинну техніку.
У
процесі розвитку механізація проходила декілька етапів: від механізації основних технологічних процесів, відмінних найбільшою трудомісткістю, до механізації практично всіх основних технологічних процесів і частково допоміжних робіт. При цьому склалася певна диспропорція, яка призвела до
того, що тільки в машинобудуванні і металообробці більше половини робочих зараз зайнято на підсобних і допоміжних
роботах.
Наступний етап розвитку - комплексна механізація, при якій ручна
праця замінюється машинним комплексно на всіх операціях технологічного процесу, не тільки основних, але і допоміжних. Впровадження комплексності різко підвищує ефективність механізації, оскільки навіть при високому рівні механізації більшості операцій їх високу продуктивність може практично нейтралізувати наявність на підприємстві декількох немеханізованих допоміжних операцій. Тому комплексна механізація в більшій мірі, ніж не в комплексі, сприяє інтенсифікації технологічних процесів і вдосконалення виробництва. Але і при комплексній механізації залишається ручна праця.
Рівень механізації виробництва оцінюється різними
показниками.
Коефіцієнт механізації виробництва - величина, яка вимірюється відношенням обсягу продукції, виробленої за допомогою машин, до загального обсягу продукції.
Коефіцієнт механізації робіт - величина, яка вимірюється відношенням кількості праці (в людино-або нормо-годинах), виконаного механізованим способом, до загальної суми витрат праці на виробництво даного обсягу продукції.
Коефіцієнт механізації праці - величина, яка вимірюється відношенням кількості робітників, зайнятих на механізованих роботах, до загальної чисельності робітників на даній ділянці, підприємстві. При проведенні більш глибокого аналізу можна визначити рівень механізації окремих робочих місць і різних видів робіт як для всього підприємства в цілому, так і для окремого структурного підрозділу.
У сучасних умовах стоїть завдання завершити комплексну механізацію в усіх галузях виробничої та невиробничої сфер, зробити великий крок в автоматизації виробництва з переходом до цехів-і підприємствам-автоматів, до систем автоматизованого
управління та проектування.
Автоматизація виробництва означає застосування технічних засобів з метою повної або часткової заміни участі людини в
процесах отримання,
перетворення, передачі і використання енергії, матеріалів або інформації. Розрізняють автоматизацію часткову, що охоплює окремі операції і
процеси, і комплексну, що
автоматизує весь цикл робіт. У тому випадку, коли автоматизований процес реалізовується без безпосередньої участі людини, кажуть про повну автоматизації
цього процесу.
Історично автоматизація промислового виробництва. Перше виникло в 50-х роках і було пов'язане з появою верстатів-автоматів і
автоматичних ліній для механічної обробки, при цьому автоматизувати виконання окремих однорідних операцій або виготовлення великих партій однакових виробів. У міру розвитку частина подібного обладнання придбала обмежену здатність до переналагодженні на випуск однотипних виробів.
Другий напрям (з початку 60-х років) охопило такі галузі, як
хімічна промисловість, металургія, тобто ті, де реалізується безперервна немеханічних технологія. Тут стали створюватися
автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУ 111), які спочатку виконували лише
функції обробки інформації, але в міру розвитку на них почали реалізовуватися і керуючі функції.
Переклад автоматизації на базу сучасної електронно-обчислювальної техніки сприяв функціональному зближенню обох напрямків.
Машинобудування стало освоювати
верстати та
автоматичні лінії з числовим програмним керуванням (ЧПК), здатні обробляти широку номенклатуру 1 деталей, потім з'явилися
промислові роботи і гнучкі виробничі системи, керовані АСУТП.
Організаційно-технічними передумовами автоматизації | виробництва є:
• потреба у вдосконаленні виробництва і його opганізація, необхідність переходу від дискретної до безперервної технології;
• необхідність поліпшення
характеру і умов праці робітника;
• поява технологічних систем, керування якими без застосування засобів автоматизації неможливо через великій швидкості реалізованих у них процесів або їх складності;
• необхідність поєднання автоматизації з іншими напрямками науково-технічного прогресу;
• оптимізація складних виробничих процесів тільки при впровадженні засобів автоматизації.
Рівень автоматизації характеризується тими ж показниками, що і рівень механізації: коефіцієнтом автоматизації виробництва, коефіцієнтом автоматизації робіт і коефіцієнтом автоматизації праці.
Розрахунок їх аналогічний, але виконується з автоматизованих робіт.
Комплексна автоматизація виробництва передбачає автоматизацію всіх основних і допоміжних операцій. У машинобудуванні створення комплексно-автоматизованих ділянок верстатів і управління ними з допомогою ЕОМ дозволить підвищити продуктивність праці верстатників в 13 разів, скоротити в сім разів число верстатів.
Серед напрямків комплексної автоматизації - впровадження роторних і роторно-конвеєрних ліній, автоматичних ліній для масової продукції та створення автоматизованих підприємств.
В умовах багатономенклатурного комплексно-автоматизованого виробництва здійснюється великий обсяг робіт з підготовки виробництва, для чого з основним
виробництвом функціонально пов'язують такі системи, як автоматизована система наукових досліджень (АСНИ),
системи автоматизованого проектування конструкторських і технологічних робіт (САПР).
Підвищення ефективності автоматизації виробництва передбачає:
• вдосконалення методик техніко-економічного аналізу варіантів автоматизації конкретного об'єкта, обгрунтований
вибір найбільш ефективного проекту і конкретних коштів автоматизації;
• створення умов для інтенсивного використання засобів автоматизації, вдосконалення їх обслуговування;
• підвищення техніко-економічних характеристик обладнання, що випускається, використовуваного для автоматизації виробництва, особливо обчислювальної техніки.
Обчислювальна техніка все більш широко застосовується не тільки для автоматизації виробництва, але і в самих різних його сферах. Подібне залучення обчислювальної і мікроелектронної техніки в діяльність різних виробничих систем називається
комп'ютеризацією виробництва. Комп'ютеризація - це основа технічного переозброєння виробництва, необхідна умова підвищення його ефективності. На базі ЕОМ і
мікропроцесорів створюються технологічні комплекси, машини і обладнання, вимірювальні, регулюючі та
інформаційні системи, ведуться проектно-конструкторські
роботи і наукові дослідження, здійснюються
інформаційне обслуговування,
навчання та багато іншого, що забезпечує підвищення суспільної і індивідуальної продуктивності праці, створення умов для всебічного та гармонійного розвитку особистості.
Для нормального розвитку і функціонування складного народно-господарського механізму необхідні постійний
обмін інформацією між його ланками, своєчасна обробки великого обсягу даних на різних рівнях управління, що також неможливо без ЕОМ. Тому від рівня комп'ютеризації значною мірою залежить
розвиток економіки.
У процесі свого розвитку ЕОМ пройшли шлях від громіздких машин на електронних лампах,
спілкування з якими було можна лише на машинній мові, до сучасних ЕОМ.
Розвиток ЕОМ відбувається у двох основних напрямках: створення потужних багатопроцесорних обчислювальних систем з продуктивністю в десятки і сотні
мільйонів операцій у ceкунду і створення дешевих і компактних мікроЕОМ на базі мікропроцесів. У рамках другого напрямку розвивається виробництво
персональних комп'ютерів, які стають потужним універсальним інструментом, істотно підвищує продуктивність інтелектуальної праці фахівців різного профілю.
Персональні комп'ютери відрізняє
робота в діалоговому режимі з індивідуальним користувачем; невеликі розміри і автономність функціонування; апаратні засоби базі
мікропроцесорної техніки; універсальність, що забезпечує орієнтацію на широке коло завдань, що вирішуються одним користувачем за допомогою технічних і програмних засобів.
Слід відзначити і
такий важливий елемент комп'ютеризації виробництва, як широке поширення власне мікропроцесорів, кожний з яких орієнтований на виконання однієї або кількох спеціа%D