[ Одна планета різні світи ]! | 9 304 | 77 750 | 114079 | |||
1982 | 4.8 | 42.7 | 15.9 | 8800 | 79 258 | 118 359 |
1983 | 4.7 | 42.8 | 15.9 | 8 863 | 80974 | 120 652 |
1984 | 4.7 | 42.9 | 16.0 | 9 162 | 83 814 | 124 989 |
1985 | 4.7 | 43.5 | 16.7 | 9 284 | 86968 | 133 486 |
1986 | 4.6 | 43.7 | 17.0 | 9587 | 91 903 | 141 638 |
1987 | 4.6 | 43.8 | 17.2 | 9747 | 93041 | 145 650 |
1988 | 4.6 | 44.0 | 17.2 | 9785 | 93 843 | 146 627 |
• 1989 | 4.6 | 44.6 | 17.9 | 9941 | 97 670 | 155 458 |
1990 | 4.5 | 43.0 | 17.4 | 9833 | 94404 | 148 124 |
Джерело: и.З.ОератппепІ ої Сопипегсе, Вигеаи о{ Ще Сепзиз, Сип-єні Рориіаііоп Керогія, Сопзитег Іпсоте. "Мопеу Іпсоше о{ НоизеЬоМ, рапііііез, апД Регяопв іп иіе ипііеа Зіаіея іп 1990", 5егіе5> Р-60, Мо.174, Моу.15, 1991, р.220.
132 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ
особистих доходів, а в 1990 р.—46.6%. Найвищі 5% господарств одержали 16.5% особистих доходів 1980 р. і 18.6% 1990 р. Середній дохід за 1980 р. для нижньої п'ятої частини одержувачів доходу складав 6 836 доларів, для верхньої п'ятої частини 73 752 доларів і для найвищих 5%—ПО 213 доларів. У 1990 р. середній дохід нижньої п'ятої частини одержувачів доходу дорівнював 7 195 доларів, верхньої п'ятої частини—87 137 доларів і найвищих 5%—138 756 доларів. Найбільший приріст був одержаний найвищими 5% господарств. У 1980 р. середній дохід нижньої п'ятої частини господарств становив 9% від середнього доходу верхньої п'ятої частини і 6% від доходу найвищих 5% господарств. У 1990 р. середній дохід нижньої п'ятої частини становив 8% від середнього для верхньої п'ятої частини і 5% від середнього для найвищих 5%.
У таблиці 5.9 показано розподіл доходів родин і домашніх господарств за окремі роки від 1967-го до 1990-го. Подано також значення коефіцієнта Джині, що є мірою нерівності доходів і змінюється в межах від 0 до 1. Що ближчий цей коефіцієнт до нуля, то рівномірнішим є розподіл доходів; що ближчий він до 1, то розподіл більш нерівномірний. Як свідчить таблиця, коефіцієнт Джині зростав і для родин, і для домашніх господарств. Проте слід також зазначити, що відбувалось зниження реальних доходів нижньої п'ятої частини родин і господарств. Найбільший загальний
ТАБЛИЦЯ 5.9. Середні доходи родин і домашніх господарств за окремі роки (доларів США).
| Господарства | Родини | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Роки | Нижня п'ята | Верхня п'ята | Коеф. Джині | Нижня п'ята | Верхня п'ята | Коеф. Джині | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Джерело: и.З.ОерагІтепІ оі Соттегсе, Вигеаи оі ІЬе Сепяиз, Сип-елі Рориіаііоп Керогія, Соаяитег Іасоте. "Мопеу Іпсоте о{ НоизеЬоИ, Ратіїіез, апсі Регзопз іп ІЬе ипііесі Зіаіея іп 1990", Зегіез Р-60, Мо.174, Моу.15, 1991, р.220. Розділ 5. Сполучені Штати Америки приріст мали найвищі 5% господарств і родин: доходи господарств зросли від 111 936 до 138 752 доларів, а доходи родин-від 115 740 до 148 124 доларів. Причини збільшення відмінності в доходах. Кілька причин для збільшення відмінності в доходах пов'язані з демографічними змінами16. Частка заміжніх жінок у робочій силі зросла, внаслідок чого чимало родин перемістилися до груп родин з вищими доходами. У 1990 р. 18 млн. родин, де працюють і чоловік, і жінка, заробили за рік 50 000 доларів і більше, а от серед чоловіків такі ж заробітки мали лише 7 млн. родин. Серед усіх родин, що заробляли 50 000 доларів і більше, працюють три з кожних чотирьох жінок. Біля нижньої межі спектра доходів знаходяться чимало неповних родин та домашніх господарств з одним годувальником. У родинах, що одержують 25 000 доларів і менше на рік, тільки третина жінок працює. Істотним чинником є освіта: в родинах із заробітком 50 000 доларів і більше жінки, що працюють, у своїй більшості закінчили коледж, тоді як більшість жінок, що працюють, з родин із заробітком менше 25 000 доларів не мають освіти на рівні коледжу. Нижній квінталь одержувачів доходу репрезентують чверть домашніх господарств країни, значну кількість яких очолюють старші особи: два з кожних п'яти керівників господарств мають вік за 65 років. Майже половина домашніх господарств складається з однієї особи, і в двох третинах таких випадків нею є жінка. Люди з цієї групи мають низький рівень освітніх знань; чимало з них були відсіяні з середньої школи і мають недостатню кваліфікацію як для суспільства, що в ньому для одержання кращої роботи вимагається більше знань. Більшість "синьокомірцевих" робочих місць у масовому виробництві з доброю оплатою і невисокими вимогами до рівня освіти ліквідовано. Фермерство, що колись забезпечувало альтернативу зайнятості для мільйонів американців, стало високомеханізованим. Як наслідок, працівники з цієї нижньої групи обмежені у своєму виборі—їм практично доступна лише низькооплачувана робота у сфері послуг. Є й інші чинники, що сприяють збільшенню нерівності доходів. 1973 рік—рік нафтового шоку—став поворотним пунктом для економіки США. Зростання продуктивності та реальних доходів, що було подвоєне від часу закінчення другої світової війни, різко припинилося і більше не було відновлене. Податкова політика Рейгана, розроблена у 1980-х рр. для стимулювання економічного зростання через збільшення заощаджень та інвестицій, не принесла очікуваних наслідків. Незважаючи на скорочення податків для '° ТЬе Сопїегепсе ВоагД, ТЬе Сгеаі Іпсоте ЧііиНІе (Nе•^V Уогк, 1991). 134 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ багатих, заощадження й інвестиції фактично зменшились. А це спричинилося до того, що у справі фінансування американських інвестицій стали більше покладатися на іноземний капітал. Частково проблема полягала ще й у тому, що чимало бізнесових фірм замість інвестування намагалися поглинути інші фірми або витрачали власні ресурси на те, щоб уникнути поглинання сильнішими фірмами. Порівняння з іншими країнами. У таблиці 5.10 наведено порівняння розподілу доходів у США та решті країн великої сімки. В ній подано відсоткові частки доходів домашніх господарств за квінталями і для верхніх 10% шкали Лоренца. Тут слід зазначити, що не всі дані про доходи стосуються одного й того ж року (скажімо, дані про Канаду—за 1987 р., а про Сполучені Штати—за 1985 р.). Та все ж, виходячи з даних Світового банку і 00Н, можна стверджувати, що розподіл доходів у Сполучених Штатах є, мабуть, більш нерівномірним у порівнянні з Німеччиною чи Японією. ТАБЛИЦЯ 5.10. Відсоткові частки доходу домашніх господарств за квінталями і для верхніх 10% у країнах великої сімки.
Джерело: Тпе \УогИ Вапк, И/огіс/ Оеуеіортепі Керогі 1992 (NеV^ Уогк: ОхІогД ишуегзпу Ргезз, 1992), р.277. Багатство У 1980-х рр. верхній 1% одержувачів доходів США почувався краще, ніж будь-хто. Дані Бюро перепису населення й Податкового управління, проаналізовані бюджетним комітетом Конгресу США, показують, що з 1977 по 1989 р. чистий річний заробіток середньої американської родини зріс на 9%, тоді як для 1% населення з найвищими доходами він більш ніж подвоївся і досягнув середнього значення 410 000 доларів. Ця група одержала 70% із 135 загальної суми 250 млрд. доларів чистого приросту доходів домашніх господарств за 1977-1989 рр. . Одночасно з цим збільшенням доходів відбувалося зменшення ставок податків, передусім для тих, хто одержує найвищі доходи , внаслідок чого зросла концентрація багатства в руках верхнього 1% найбагатших американців. У 1989 р. концентрація багатства в США стала більш нерівномірною, ніж будь-коли з 1929 р. У таблиці 5.11 подано розподіл багатства власників доходів, виміряного як чиста вартість їхньої маєтності, у 1962, 1983 і 1989 рр. Основне збільшення нерівності доходів сталося з 1983 до 1989 р. Приміром, частка багатства верхнього піввідсотка 1% родин зросла за цей період на 4.6 відсоткових пунктів. 55% загального збільшення багатства домашніх господарств між 1983 і 1989 рр. наростали саме для верхнього піввідсотка 1% родин. Подібна концентрація багатства домашніх господарств відбулася з 1922 по 1929 р. Частка чистої вартості багатства, що ним володіли верхні 20% власників багатства, зросла від 81.6% в 1983 р. до 83.6% у 1989 р. ТАБЛИЦЯ 5.11. Відсотки чистої вартості багатства, що ним володіли власники доходів (за пропенталями і квінталями). Процеиталі
Квінталі
Джерело: Ехсегрі. їгот Еолтап N. УУоЮ, "Тпе Кісп Сеі Іпсгеазіпдіу Кіспег: І-аіезі Оаіа оп НоизепоМ \Уеа11Ь Оигіпд ІЬе 1980з", Вгіейпд Рарег. [УУазЬіпдІ.оп, В.С.: Есопо-тіс Роїісу ІпзШиіе, ОсІоЬег 1992), р.6. 17 Керогі Ьу ІЬе Сопдгеззіопаї Виодеї ОНісе Іо йіе Ноиве ЛУауз апсі Меапз Соттії-Іее, ОесетЬег 1991. 16 Максимальна ставка податку на дохід зменшилася з 70% 1980 р. до 28% 1989 р. 18-
134 багатих, заощадження й інвестиції фактично зменшились. А це спричинилося до того, що у справі фінансування американських інвестицій стали більше покладатися на іноземний капітал. Частково проблема полягала ще й у тому, що чимало бізнесових фірм замість інвестування намагалися поглинути інші фірми або витрачали власні ресурси на те, щоб уникнути поглинання сильнішими фірмами. Порівняная з іншими країнами. У таблиці 5.10 наведено порівняння розподілу доходів у США та решті країн великої сімки. В ній подано відсоткові частки доходів домашніх господарств за квінталями і для верхніх 10% шкали Лоренца. Тут слід зазначити, що не всі дані про доходи стосуються одного й того ж року (скажімо, дані про Канаду—за 1987 р., а про Сполучені Штати—за 1985 р.). Та все ж, виходячи з даних Світового банку і 00Н, можна стверджувати, що розподіл доходів у Сполучених Штатах є, мабуть, більш нерівномірним у порівнянні з Німеччиною чи Японією. ТАБЛИЦЯ 5.10. Відсоткові частки доходу домашніх господарств за квінталями і для верхніх 10% у країнах великої сімки.
Джерело: ТЬе УУогМ ВапЬ., \УогМ Оеуеіортепі Керогі 1992 (УІеу/ Уогк: ОхГокІ ипіуегзіїу Ргевз, 1992), р.277. Багатство У 1980-х рр. верхній 1% одержувачів доходів США почувався краще, ніж будь-хто. Дані Бюро перепису населення й Податкового управління, проаналізовані бюджетним комітетом Конгресу США, показують, що з 1977 по 1989 р. чистий річний заробіток середньої американської родини зріс на 9%, тоді як для 1% населення з найвищими доходами він більш ніж подвоївся і досягнув середнього значення 410 000 доларів. Ця група одержала 70% із Розділ 5. Сполучені Штати Америки 135 загальної суми 250 млрд. доларів чистого приросту доходів домашніх господарств за 1977-1989 рр.17. Одночасно з цим збільшенням доходів відбувалося зменшення ставок податків, передусім для тих, хто одержує найвищі доходи18, внаслідок чого зросла концентрація багатства в руках верхнього 1% найбагатших американців. У 1989 р. концентрація багатства в США стала більш нерівномірною, ніж будь-коли з 1929 р. У таблиці 5.11 подано розподіл багатства власників доходів, виміряного як чиста вартість їхньої маєтності, у 1962, 1983 і 1989 рр, Основне збільшення нерівності доходів сталося з 1983 до 1989 р Приміром, частка багатства верхнього піввідсотка 1% родин зросла за цей період на 4.6 відсоткових пунктів. 55% загального збільшення багатства домашніх господарств між 1983 і 1989 рр. наростали саме для верхнього піввідсотка 1% родин. Подібна концентрація багатства домашніх господарств відбулася з 1922 по 1929 р. Частка чистої вартості багатства, що ним володіли верхні 20% власників багатства, зросла від 81.6% в 1983 р. до 83.6% у 1989 р. ТАБЛИЦЯ 5.11. Відсотки чистої вартості багатства, що ним володіли власники доходів (за проценталями і квінталями). Процентам
Квінталі
Джерело: Ехсегрі {гот ЕсЬтап N. УУоїй, "ТЬе КісЬ Сеі Ьісгеавшдіу Еіспег: Іяіезі Паїа оп НоивеЬоМ \УеаЙі Пигшд їЬе 1980з", Вгіейпд Рарег. (УУаііЬіпдїоп, О.С.: Есопо-тіс Роїісу Іпзйіиіе, ОсІоЬег 1992), р.6. 17 Керогі Ьу іЬе Сопдгезвіопаї Виодеї ОНісе Іо ІЬе Ноизе \Уауз апсі Меапз Сотгпіі-Іее, ПесетЬег 1991. 18 Максимальна ставка податку на дохід зменшилася з 70% 1980 р. до 28% 1989 р. 18- 136 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ Середня чиста вартість маєтності верхніх 20% власників доходів у 1989 р. становила 727 000 доларів у співставленні з -14 000 доларів маєтності нижніх 20%. Майже 30% родин 1989 р. були боржниками. Окрім низьких податкових ставок, іще однією причиною зростання в Сполучених Штатах нерівності щодо доходів і багатства є мобільність доходів19. Скажімо, чимало спортивних зірок і музикантів США недавно перемістилися до розряду мільйонерів . Серед верхніх 10% одержувачів доходу 1988 р. лише 32% розбагатіли в цьому десятилітті або стояли на шляху до цього. Крім того, бюджетний комітет Конгресу повідомив, що верхній 1% одержувачів доходу сплатив 1989 р. 25% податку США на особисті доходи порівняно з 18% 1980 р. З іншого боку, нижні 40% платників податків 1989 р. сплатили 2% сукупного податку на доходи у порівнянні з 4% 1980 р. Проте впродовж цього десятиліття рівень бідності також зріс. Нині 17% населення заробляють менше половини середнього доходу порівняно з 12.5% в 1970 р.21. Промислова конкурентоспроможність Додатковий інтерес до стану доходу США пов'язаний із відчуттям того, що конкурентні позиції США погіршуються. Впродовж двох десятиліть після другої світової війни фірми США домінували у сфері комерційного застосування технологій. Проте з часом іноземні фірми опанували і вдосконалили сучасні технології, які часто мали американське походження, ввели в дію свої виробництва і процеси і вміло вийшли з ними на ринок. Технології стали головною експортною силою США після другої світової війни. Проте, починаючи з 1970 р., чимало фірм США втратили своє домінуюче становище і на закордонних, і на внутрішніх ринках, поступившись перед іноземними конкурентами. Скажімо, 1970 р. фірми США виробляли 90% кольорових телевізорів, що їх було продано в Сполучених Штатах, а 1987 р. їхня частка на ринку становила 10% . У 1970 р. компанії США, що виробляли механічні верстати, володіли 100% внутрішнього ринку, а 1987 р. їхня частка становила 40%. 19 Аппе В.РізЬег, "ТЬе Nе•^V ПеЬаІе Оуег йе Уегу ЕісЬ", Рогіипе, .Типе 29, 1992, р.44. Манкл Джорден у 1992 р. заробив 35 млн. доларів як професійний баскетболіст. \Уо1Н еі а1., УУЬеге \Уе ВіапЛ р.іб. Сошші оп СотреШіуепеяя, Рісісіпд Цр Лє Расе: ТЬе Соїшпегсіаі СЬаІІепде Іо Атеїісап Івпоуаііовз, УУазЬіпдІоп, ^.С.,: 1998, р.15. Розділ 5. Сполучені Штати Америки 137 Упродовж 1960-1970-х рр. компанії США домінували на світовому ринку у сфері розробки і виробництва комп'ютерів і напівпровідників. Проте в 1970-х рр. Японія обрала напівпровідникову промисловість стратегічною галуззю. У 1983 р. частка японських фірм на світовому ринку зрівнялася з часткою фірм, що пов'язані зі США. У 1986 р. Японія охопила 65% світового ринку, а частка США впала до 35%. Відбулося вторгнення і в численні інші галузі, де починали діяльність і спершу домінували фірми США, як от побутова електроніка. Від 1970 р. Сполучені Штати практично повністю втратили ринок побутової електроніки, поступившись Японії та іншим країнам, і ця ситуація справила вплив і на решту галузей електронної промисловості. СИЛЬНІ І СЛАБКІ СТОРОНИ ЕКОНОМІКИ США Сполучені Штати значною мірою стали жертвою власного самовдоволення. Вони повністю домінували у світовій економіці впродовж цілих 25 років після закінчення другої світової війни, що мала спустошливий вплив на інші індустріальні країни. Економіки Франції, Німеччини, Радянського Союзу, Італії та Японії були буквально спустошені війною; Німеччина була поділена на три частини, і однією з них була Західна Німеччина. Тим часом Сполучені Штати, що відносно мало постраждали у другій світовій війні, не мали необхідності змагатися за світові ринки—вони панували на більшості з них. Внаслідок цього в робітників, компаній і уряду США виникло почуття самовдоволення. Головні світові конкуренти Сполучених Штатів мусили відбудовувати свої економіки практично з нічого, і потрібен був певний час на те, щоб вони почали наздоганяти США. Сполучені Штати в деяких галузях посідають міцні позиції, а в інших—слабкі. Журнал "Форчун" опублікував таблицю місць (див. таблицю 5.12), що їх посідають Сполучені Штати у тринадцяти провідних галузях у порівнянні з відповідними галузями Європи і Японії. (Ранги щодо цих галузей одержано на підставі виробничих даних, показників компаній та експертних оцінок). У таких галузях, як фармацевтична й аерокосмічна, Сполучені Штати почуваються цілком упевнено, але в решті галузей справи йдуть не так добре. Колись потужні автомобільна і сталеливарна промисловості СІ І ТА перебувають в останні 20 років у стані занепаду, але Сполучені Штати втрачають позиції й у тих галузях, що мають найбільші ринки збуту і значний прибутковий потенціал на майбутнє. 138 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДБЛЬ Десять рОКІВ тому КОП'Ю- ТАБЛИЦЯ 5.12. Рейтинг ключових терна і телекомунікаційна галузей США у порівнянні з євро-• ^-.тт а " • пеиськими і японськими конку-галузі США займали такі ж рентами. Галузь Ранг фармацевтична А Лісова А Аерокосмічна В+ Хімічна В Харчова В Наукове і фотогра фічне обладнання В Нафтопереробна в Телекомунікаційна в- Комп'ютерна с+ Промислова й сільсько господарська техніка с Автомобільна с Металургійна с- Електронна 0 Джерело: Апс1ге\у Кирїег, "Нау? Апіегісап Іпсіизиі 5іаскв Цр," Рогіипе, МагсЬ 9, 1992, р.ЗО. © 1992 Тіте Ьс. А11 гідЬІ гезегуесі. сільськогосподарської техніки і перегнала у виробництві телекомунікаційного обладнання. Європа обійшла Сполучені Штати щодо випуску сталі та механічних верстатів. У 1991 р. американська автомобільна промисловість втратила 6.8 млрд. доларів, а імпорт японських автомобілів до Америки дорівнював двом третинам її торговельного дефіциту з Японією. Сильні сторони економіки США Сполучені Штати мають багато переваг. Вони мають найвищий у світі рівень життя, що його показником є реальний ВВП на душу населення. Їхній експорт до інших країн зріс настільки, що вони були найбільшим експортером світу 1991-1992 рр., і їхній торговельний дефіцит зменшився. Їм властиві динамізм і здатність швидко відновлювати сили, на що спроможні ще небагато країн, і це було продемонсгровано під час другої світової війни, коли за короткий проміжок часу після Перл-Гарбору вони налагодили виробництво тисяч кораблів, літаків і танків. Подібно до цього, 139 після запуску 1958 р. радянського супутника Сполучені Штати розробили космічну програму і за десять років висадили людину на Місяць. Середня продуктивність усієї промисловості США все ще залишається найвищою або близькою до того у порівнянні з іншими країнами . Ще один момент, що на нього часто не звертають уваги: США посідають чільне місце серед усіх країн у сфері надання таких послуг, як консалтинг, і ця їхня позиція й далі зміцнюватиметься. Слабкі сторони економіки США Існує досить одностайна думка, що головною проблемою економіки США є низький рівень заощаджень. Сполучені Штати вважалися нацією ощадливих людей. Впродовж періоду від громадянської війни до другої світової війни норма заощаджень США була найвищою у світі й набагато вищою від японської24. Але після другої світової війни, коли американці стали більше зорієнтованими на споживання, норма заощаджень почала знижуватись. Ще однією поважною проблемою вважається система освіти США. У школах США запроваджено низькі освітні стандарти, в них погана дисципліна, тоді як інші країни підвищили свої вимоги до якості освіти . Німеччина, скажімо, надає професійному навчанню набагато більшого значення, ніж Сполучені Штати, допомагаючи своїм робітникам набути кваліфікацію, необхідну для збільшення продуктивності їхньої праці. Серед інших чинників, відповідальних за зниження конкурентоспроможності США, фахівці називають схильність до мислення короткотерміновими категоріями. (І німецькі, і японські менеджери прагнуть міркувати з точки зору саме довготермінових цілей). Компанії США призвичаєні до планування в термінах короткотермінових цілей, бо їхня діяльність традиційно вважається успішною, якщо прибутки постійно зростають, а дивіденди щороку збільшуються. Крім того, багато менеджерів США менше уваги звертають на довготермінові завдання на кшталт якості продукції, а більше покладаються на такі короткотермінові чинники, як маркетинг. Так само внаслідок звичного для культури США розрахунку на негайну винагороду норма заощаджень в американських 23 Сотореііиуепезк Роїісу Соипсії, Рігзі Аппиаі Керогі. Іо Ще РгезіДепі апа Сопдтезя, Виіїсііпд а Сотреііііуе Атеїіса, МагсЬ 1, 1992, р.8. 24 Виіїсііад а Сотрєііііуе Атеїіса, р.9. 25 МісЬаеІ Е Рогіег, ТЬе Сотрєііііуе Асіуапіаде оґ NаііоIIЗ ( Nе\V Уоїк: Ргее Ргезз, 1990), рр.520-521. 140 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ родинах є найнижчою серед усіх індустріальних країн. Більше того, податкове законодавство США містить незначні стимули до ощадливості, а натомість сприяє споживанню й утворенню боргів. Сполучені Штати є провідною державою-боржником світу. Промислова політика Сполучені Штати можуть обрати певну промислову політику, щоб спробувати відновити свої конкурентні позиції у світі. Промислова політика є формою стратегічного планування. Вона окреслює базову стратегію, що їй збирається слідувати країна, щоб досягнути економічного піднесення і протистояти іноземній конкуренції. В ній аналізується, які зміни в технології та людських потребах зможуть удосконалити структуру промисловості. Промислова політика посилює роль держави трьома шляхами: 1. Створюються державні агенції для часткового покриття приватних інвестиційних досліджень у галузі нових виробів та виробів, що розробляються. 2. Уряд постійно прагне до зменшення вартості та збільшення наявності капіталу промислових фірм, передусім тих, що важливі з точки зору міжнародної конкуренції. Сюди відносяться податкові пільги й заходи, що розробляються для зменшення вартості капіталу шляхом підвищення норми заощаджень. 3. Промислова політика звичайно асоціюється з промисловим плануванням, коли уряди обирають ключові галузі, де вони хочуть дістати перевагу в міжнародній конкуренції. Кожна країна застосовує певну форму планування, і Сполучені Штати теж, де оборонні дослідження сприяли розвиткові авіаційної промисловості. Планування може бути зовсім явним, як це є в Японії та Південній Кореї, де ресурси вкладаються у визначені галузі. Проте промислова політика може містити в собі також ширше коло урядових заходів, що охоплюють субсидії, інвестиції в університетські дослідження та спеціалізовані освітні програми, а також сприяння фірмам, що продають свою продукцію за кордон. ПІДСУМКИ Питання про те, чи Сполучені Штати переживають спад, було предметом чи не найбільших дискусій упродовж 1980-х рр. Ці побоювання зросли в 1990-х і були в центрі уваги президентських Розділ 5. Сполучені Штати Америки 141 виборів 1992 р. Сполучені Штати пережили затяжний спад, збільшилося також безробіття, особливо серед "білокомірцевих" працівників. За останні двадцять років реальні заробітки більшості американців зросли неістотно. Поширились відчуття невдоволення тим, що справи в Америці йдуть доволі невдало, і усвідомлення необхідності змін для відновлення її конкурентоспроможності. Піддається критиці сисгема освіти США, що вважається гіршою, ніж в інших країнах, і неспроможною готувати працівників, здатних конкурувати з працівниками наших промислових суперників. Сполучені Штати залишаються провідною світовою країною-боржником і мають несприятливий торговельний баланс з іншими країнами. ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ 1. Якою мірою утворення великих корпорацій може розглядатись як відхід від вільноринкової системи? 2. Завдяки яким чинникам зросла в Сполучених Штатах роль уряду? 3. Яку роль у світовій конкуренції серед великих індустріальних країн відіграє освіта? 4. Що таке "торговельний дефіцит"? 5. Як можна посилити конкурентні позиції США у світовій економіці? 6. Впродовж 1980-х рр. нерівність доходів і багатства зростала. Розгляньте деякі причини цього становища. 7. Які причини того, що Сполучені Штати стали провідною країною-боржником у світі? 8. Чи бажано зменшити нерівність доходів і багатства, що існує у Сполучених Штатах? РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Вагіїеіі, Оонаїа Ь., апа Лашез В.ІЛШе. Атегіса: УУЬаі \Уепі \Угопд? Капзаз Сіїу: Апагетлге апа МсМееІ, 1992. Сопдгеза ої Іпе Цпііеа 51а1е8, Оіїісе ої Тесппоіоду Аяаеаятепі. Сотреііпд Есопотіез: Атегіса, Еигоре, але? Ніе Дао/Ус Кіт. УУазпіпдІоп, О.С.: 48. Соуегпетепі Ргіпппд Оіїісе, 1992. The Conference Board. The Great Income Shuffle. New York, 1992. Economic Report of the President, 1993. Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 1993. Fisher, Anne B. "The New Debate Over the Very Rich". Fortune, June 29, 1992. Nau, Henry. The Myth of America's Decline. New York: Oxford University Press, 1990. Prowse, Michael. "Is America in Decline?" Harvard Business Review, Vol. 79, No.4 (July-August 1992), pp.34-45. Reinventing America: Meeting the New Challenge of a Globale Economy. Business Week Speciale Issue, October 1992. Thurow, Lester. Head to Head: The Coming Economic Battle Among Japan, Europe, and America. New York: Morrow, 1992. Wolff, Edwin N. "The Rich Get Increasingly Richer: Latest Data on Household Wealth During the 1980s.". Briefing Paper. Washington, D.C.: Economic Policy Institute, October 1992. Wolff, Michael, Peter Rutten, Alfred F.Byers, and the World Bank Research Team. Where We Stand. New York: Bantam Books, 1992. Розділ 6 ЯПОНІЯ Клайд В.Престовітц, автор праці "Торговельні місця", констатував: "У понеділок, 19 жовтня 1987 р., завчасно, на дванадцять років раніше, настав кінець американського століття. Ця дата ясніше за поклик будь-якої сурми сигналізувала про найсерйознішу поразку, що її будь-коли зазнавали Сполучені Штати" . Престо-вітц мав на увазі "торговельні місця" Сполучених Штатів з Японією: СІТТА спостерігали, як галузь за галуззю перші місця, що їх вони посідали раніше, переходять до Японії, і серед них напівпровідникова, верстатобудівна й автомобільна галузі. Престовітц належав до школи вчених, котрі в 1980-х рр. передрікали майбутню перемогу Японії. Він та інші автори посилалися на японські досягнення у сфері високих технологій, де раніше неподільно панували Сполучені Штати. Впродовж доволі короткого проміжку часу Японія завдяки напруженій праці та суспільній організованості перетворилась у світову наддержаву, таку згуртовану і доладно керовану, що вона стала предметом заздрощів для цілого світу. З методичною точністю вона перебирала лідерство в численних галузях, переходячи від важкої промисловості до високих технологій. Далі єна замінила долар як символ фінансової стабільності, і Японія стала скуповувати активи в Сполучених Штатах. Крім того, впродовж 1980-х рр. Японія перетворилась у провідну світову державу-кредитора, а Сполучені Штати зробилися провідною державою-боржником. Японія стала фінансовим генератором. У творі "Єна! Нова фінансова імперія Японії та її загроза Америці" Деніел Берштейн запропонував сценарій, за яким у майбутньому Сполучені Штати, пошарпані боргами і тривалими кризами, оберуть президента, що вестиме жорстку політику щодо Японії . П'ятдесята річниця Перл-Гарбору загострила почуття образи, що його відчувають стосовно Японії чимало американців. Одним із виявів цієї образи став роман під назвою "Вранішнє сонце", ' СЦДе У.Ргейоздіїг, Зі. Тгасііпд Ріасея (їієш Уогіс: Ваяіс Воок.5, 1988), р.4. 2 Оапіеі ВитвЬІ.еш, Уеп! ^арав 'з Немг Ріпапсіаі Етріге аіі(1 Па ТЬгєаІ Іо Атєпса (Nе^V Уогк: Зітоп апД ЗЬияІег. 1988). Розділ б. Японія 145 о написаний Майклом Крічгоном 1992 р. . Дія відбувається в Лос-Анджелесі, і за сюжетом підступна Японія збирається зруйнувати Сполучені Штати. Японські корпорації спроможні закривати університетські лабораторії, впливати на зміст газет і шантажувати антияпонськи налаштованого кандидата в президенти з метою приховати вбивство. Вони мають звичку продавати свою продукцію за заниженими цінами і застосовувати пряме інвестування, щоб захопити контроль над ключовими технологіями і не дозволити Сполученим Штатам розпочати дуже перспективні інвестиції, а тим часом прості, наївні або продажні американці нічого не роблять або дозволяють їм відкупитися4. Проте Японію вже не варто вважати економічним і політичним страховищем, як це було раніше. Японська економіка починаючи від 1991 р. переживає значний спад ділової активності. Ціни на землю зросли, акції на японській біржі втратили половину своєї вартості, а японські банки обтяжені боргами за позиками під заставу нерухомості, що зумовлені падінням вартості нерухомого майна в Японії. Оздоровлення економіки затримується, бо банки і майнові компанії намагаються уникнути наслідків своєї дебіторської заборгованості, а промислові компанії прагнуть позбутися зайвих інвестицій і проектів, започаткованих ними в кінці 1980-х років . У 1993 р. очікується приріст ВВП Японії менше ніж на 2%— це найменший рівень приросту за останні 40 років . Накопичення фінансових проблем було наслідком спекулятивних операцій на ринках нерухомого майна і цінних паперів. Японське оздоровлення буде стримуватися процесом подальшого старіння населення, що, за оцінками, вимагатиме щорічних видатків у сумі 1 млрд. доларів на покриття вартості додаткових товарів і послуг7. Проте ефективність японської економіки особливо вражає, якщо врахувати ту економічну базу, з якої країна мусила починати свій розвиток. Японія обіймає невелику територію, має обмежені природні ресурси і велике населення. Японія дуже чутлива до економічних і політичних потрясінь у світі, бо вона імпортує значну частину своїх ресурсів. Залежність від експорту й імпорту—прикметна риса життя японців. То як же вони досягли такого успіху у всесвітньому суперництві? Майкл Портер у своїй книжці 3 МісЬаеІ СгісЬІоп, Шяілд 8ип (Nе^V Уогк: АІЇгеД А.Кпорг, 1992). За цією книжкою має зніматися кінофільм із Зеном Коннері в головній ролі. В іншій книжці під назвою "У тіні вранішнього сонця" (Іп Иіе 8Ьа(1о«г о/ Иіе Нізтд 8ип, Ьу \Уі11іат Оіеігіск) описується, яке могло би бути життя за умов економічного домінування японців. Японія контролювала б технології, більшу частину промислових і банківських капіталів США і встановлювала б процентні ставки. 5 СЬгіБЇорЬег \Уоо(і, ТЬе ВиЬЬІе Есопоту (Ьопаоп: ЙМдигіск ап<1 ^аскяоп, 1992). ° ТЬе Есопотіяі, МоуетЬег 7-13, 1992, р.131. 7 Магуіп Сеігоп апй Оууеп Бастея, Сгуаіаі СІоЬе: ТЬе Науеа ашсі Иіе Науе-Ноїв о[ ІЬе Nе^V \УогШ Огсіег (Ме-т Уогк: ЗІ.Маїїіп'я Ргезя, 1992), Спаріег 11, "ТЬе Кіїіпд 5ип Зеїз". 19 146 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ "Конкурентна перевага націй" пропонує відповідь, виходячи з парадигми конкурентної переваги . Порівняльної переваги, що грунтується на володінні чинниками виробництва, вже недостатньо для пояснення, чому країни і галузі успішно діють у світовому змаганні, тому що конкурентної переваги може досягнути країна, бідна на ресурси. Економічному успіхові сприяють відмінності в структурі економіки, а також культурні, інституційні та історичні особливості. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА Економічна філософія Японії містить у собі головні ідеї сучасної капіталістичної економіки. Ця філософія була прищеплена країні, що майже не мала жодних зовнішніх зносин із західним світом аж до 1853 р., коли командор Мет'ю С.Перрі зі своєю морською ескадрою США змусили Японію всупереч її волі відкритися Заходові . Після шоку, викликаного незахищеністю перед зовнішнім світом, японцям стало очевидним, що вони мусять зробити вибір: або створити сучасну промислову державу, або стати ще одним ринком для західних товарів. Вони обрали перше, і невдовзі Японія перетворюється із малорозвиненої країни на економічно потужну державу світу. Вона робила це, застосовуючи в суперництві з індустріальними країнами Заходу всі доступні їй засоби; вона відкинула традиційні норми поведінки, віддаючи перевагу всьому західному. На початку нинішнього століття Японія досягла промислової та військової могутності, достатньої для того, щоб перемогти у війні з арміями Російської імперії. В історії економічного розвитку Японії можна виділити два головних періоди: період Мейджі—від 1868 до 1913 рр. і період після другої світової війни—від 1948 до 1960 рр. Кожен із них важливий для розуміння того, як Японія перетворилася на могутню світову державу. Спільним знаменником для обох цих періодів є роль уряду, яку він відігравав у стимулюванні економічного розвитку. Важливе значення для сприяння економічному зростанню мали і людські ресурси, бо Японія мала бідні природні ресурси, а землі було замало з огляду на кількість населення. 8 МісЬаеІ Рогіег, ТЬе Сотреііііуе Асіуапіаде оі Наііопа (Nе\V Уогк: ргее Ргевв, 1990), рр.П-25. Насправді місіонери дісталися Японії ще в середині п'ятнадцятого століття. В 1638 р. голландці заснували у Нагасакі торговельний пост і утримували його впродовж кількох століть. Голландська мова стала для Японії мовою вивчення Заходу, а завдяки книгам, завезеним із Голландії, японські вчені мали змогу не відставати від інтелектуального й наукового прогресу на Заході. Розділ 6. Японія 147 Період Мейджі, 1868-1913 Рік 1868—рік Поновлення Мейджі —вважається початком періоду розвитку Японії як сучасної промислової країни. В перші роки після Поновлення найважливішим досягненням Японії було створення сприятливого середовища для економічного розвитку. Щоби протистояти економічній агресії західних країн, Японія мусила розробити державну політику щодо опанування таємниць промисловості. Задля оволодіння необхідними знаннями японських студентів посилали вивчати технології західних країн. Крім того, західних інженерів і техніків брали на тимчасову роботу, щоб вони навчали японців виробничим технологіям. Японці звикали пристосовувати західні технології до власних потреб. Роль держави. Держава стала головним розпорядником ключових галузей промисловості. У процесі модернізації в Японії впродовж останньої частини минулого століття було націоналізовано такі провідні сектори економіки, як поштова служба, телефонний і телеграфний зв'язок та залізниці. Держава будувала також корабельні, металургійні й верстатобудівні цехи і заводи та управляла ними. Встановлено державну монополію на тютюн, сіль і камфору". В інших галузях уряд забезпечував технічну та фінансову підтримку приватній ініціативі. Фінансову і монетарну базу економіки було закладено 1882 р. з утворенням державного банку Японії. Було розроблено податкову політику, що заохочувала накопичення капіталу. Доходи від податків забезпечували формування державного капіталу, що витрачався на розбудову доріг та освітніх закладів. Витрати на військові арсенали, верфі, кораблі тощо утворювали підґрунтя для мілітаризації процесу економічного розвитку. Роль приватного ШАПриємвицтва. Коли впродовж періоду Мейджі держава опікувалася створенням умов, необхідних для зміцнення економіки і розвитку промисловості, приватне підприємництво теж квітувало і розвивалося. Важливим наслідком цього періоду було витіснення самураїв—касти воїнів, що панувала в Японії впродовж століть. Самураї інтегрувались у японське суспільство, а дехто з них пішов у бізнес. Отже, японські бізнесмени були залучені з вищих верств суспільства, і від самого 10 Поновлення Мейджі було назване саме як "поновлення" через те, що повноваження уряду, узурповані Токугавою Шогунате, були поновлені імператором Японії, котрий посмертно став відомий як "Імператор Мейджі". " Уряд фінансував також створення експериментального та дослідного устаткування для навчання японських робітників і для пристосування західних виробничих технологій до місцевих умов. 19* 148 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ початку Їхнє заняття вважалося престижним і шанованим. Щодо цього Японія дістала стартову перевагу, бо в більшості країн, що розвиваються, верству бізнесменів значною мірою утворюють вихідці з низових суспільних класів або з расових та релігійних меншин, які не користуються повагою населення. Крім того, розвиваючи експортні галузі, що базувались на дешевій робочій силі, Японія мала можливість збільшити експорт продукції, а це забезпечувало надходження іноземної валюти для закупівлі продуктів харчування та сировинних матеріалів, що їх потребувала економіка. Прикметною рисою японського капіталізму була концентрація економічних потужностей у формі промислових синдикатів, відомих під назвою "зайбацу". Кожний синдикат складався з двадцяти або тридцяти великих фірм, зосереджених навколо потужного банку. Ці великі фірми були представниками всіх важливих промислових секторів економіки, так що кожна група могла зазвичай мати у своєму складі судноплавну, сталеливарну, страхову компанії тощо. Синдикати-зайбацу були більшими за будь-яку з корпорацій США, а контролювались і управлялися вони кількома родинними династіями. Скажімо, перед другою світовою війною синдикат Міцуї наймав 1 800 000, а Міцубіші — 1 000 000 працівників . Між зайбацу і японським урядом було налагоджено робочі стосунки, причому уряд за допомогою військової сили або інших засобів забезпечував проникнення на нові ринки. Розвиток Японії після другої світової війни Після поразки Японії у другій світовій війні та її наступної окупації Сполученими Штатами перед економікою країни постали проблеми реформування і реорганізації. Нова конституція Японії, що містила західні засади демократичного парламентського правління, була розроблена Сполученими Штатами й опублікована у листопаді 1946 р.13. Іншою складовою частиною окупаційної політики США був поділ зайбацу на кілька самостійних промислових підприємств. Японцям було накинуто антитрестове законодавство на взірець американських законів Шермана—Клейтона. Щоправда, пізніше японський уряд скасував чимало законів, щоб звільнити певні галузі від антитрестового законодавства. Метою запровадження цих звільнень було покращення позиції Японії у світовому експорті, для чого було дозволено утворювати певні різ- Согуіп Есіуагсіа, "ТЬе ОівзоІиНоп ої 2аіЬа1зи Сошіпиез", Расіґіс АІґаігв (ЯерІетЬег 1946), рр.8-24. Американська військова окупація Японії закінчилася 1952 р. Розділ 6. Японія 149 новиди картелів14. Наслідком американської окупації стало також впровадження технології споживання, що була охоче сприйнята японцями. Японці опинилися під опікою Сполучених Штатів і почали отримувати подарунки, пільгові позики й техніку, що дозволило відновити продуктивну здатність багатьох галузей, і передусім текстильної15. Проте політика розвитку японської економіки грунтувалася не на одній лише щедрості США. Передусім слід було задовольнити місцеві потреби. Під час війни суднобудівну промисловість було зруйновано, а Японія як невелика острівна країна потребувала для свого виживання суден усіх типів. За допомоги уряду суднобудівна промисловість швидко розвивалась: 1956 р. Японія стала найбільшим у світі виробником кораблів. Японія розробила також експортну стратегію, спрямовану на прискорення промислового розвитку. Керівники країни усвідомлювали, що експорт має базуватися на ремісничому, текстильному та іншому маломасштабному виробництві, де перевагою Японії була дешева робоча сила. В перші післявоєнні роки людські ресурси були важливим чинником. Досвідчені робітники залучалися до трудомістких галузей. Надходження від експорту використовувались для фінансування закупівлі механічних верстатів, що допомагало Японії виробляти сучасне устаткування. Це сприяло розвиткові інших галузей, прикладом чого є компанія Хонда, що розвинулася з одноосібної майстерні 1951 р. у найбільшу мотоциклетну компанію світу. Роль японського уряду. Уряд Японії відігравав і далі відіграє важливу роль у розвитку японської економіки. Післявоєнний розвиток японської промисловості полегшувався завдяки урядовим дотаціям та пільговим позикам. Для стимулювання економічного зростання широко використовувалися фіскальні й монетарні засоби. Щоб сприяти підвищенню рівнів заощаджень та інвестицій і накопиченню капіталів, а також впровадженню нових виробів і технологій, застосовувалися спеціальні податкові пільги. Мабуть, найважливішим для успіху японської економіки стало запровадження тісних робочих стосунків між урядом і бізнесом. Ці стосунки грунтуються здебільшого на усвідомленні того, що через нестачу в Японії природних ресурсів необхідно досягати доцільного консенсусу щодо розміщення цих ресурсів. Уряд і лідери бізнесу намагаються приймати спільні рішення щодо таких 14 Японські антимонопольні закони у значно більшій мірі, ніж антитрестове законодавство США, дозволяють створювати картелі та інші промислові об'єднання. ^еап-^ас^иез Зегуап-ЗсЬгеіЬег. ТЬе УУогІсі СЬаІІепде (Ме\у Уогк: 5ітоп апа $Ьи&-Іег, 1981), рр.178-184. 20 150 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ цілей промислової політики, котрі сприятимуть національним інтересам, а не інтересам окремих груп . ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ Японська промисловість—це продукт культури й унікального економічного розвитку країни. Її промислові групи не мають аналогів у жодній іншій країні. Хоча в Японії удвічі менше населення, ніж у Сполучених Штатах, за кількістю великих корпорацій вона посідає друге місце, поступаючись лише США , а її банки—найбільші у світі. Прикметною особливістю японської економіки можна вважати її двоїстість: деякі з її галузей дуже ефективні, а інші—навпаки. У родинній власності перебуває чимало компаній, де працюють від двох до 100 працівників. Ці компанії не такі помітні, як великі корпорації. Вони виробляють зазвичай компонувальні вузли або забезпечують своїм основним клієнтам сервісне обслуговування проданих виробів. Кейрецу Існує два різновиди промислових груп під назвою "кейрецу" — горизонтальні й вертикальні . Горизонтальна група складається з сімейства корпорацій, що охоплюють численні галузі і сконцентровані навколо банку. В Японії існують шість горизонтальних кейрецу —Сумімото, Міцуї, Міцубіші, Санва, Дай-Ічі Кангьо і Фуйо. Три перших до другої світової війни входили до однієї з колишніх зайбацу. Кейрецу мають величезні розміри. Скажімо, кейрецу Сумімото (рис. 6.1) складається з фірм, що працюють у банківській сфері, у виробництві електроніки, скляних виробів, нафтопродуктів і металів, а ще до неї належить торговельна компанія. Загальна вартість її активів та обсяги її збуту вимірюються сотнями мільярдів доларів. У таблиці 6.1 наведено дані про вартість активів її банків, основних підприємств і торговельної компанії. В кожному кейрецу існують поєднані директорати, а компа- Реіег Р.Огаскег, "ВеЬіпа ^арап'з Зиссеза," Нагуагсі Вчяіпеті Кеп'ещ Уо1.59, ІЧо.І Уапиагу-РеЬгиагу 1981), рр.83-90.' З-поміж 500 найбільших корпорацій світу 157—американські, 119—японські і ЗО—німецькі. Див.: Роїіипе, Лиіу 27, 1992, рр.83-90. Шск К^апіо, 'Марал Іпїіизиіаі Сгоирз, ТЬе Кеігеїзи", ^арай'з Есопотіс СЬаІ-Іепде, .Іоіпі Есопотіс СотітНее, Сопдгезз о{ йе ипііесі 81а1:Є5 (УУазЬшдїоп, В.С.: Ц.8. Соуеттепі Ргіпипд ОЙісе, 1990), рр.72-88. Тут наведено ґрунтовну дискусію на тему кейрецу.
152 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ Н1Ї, ЩО ВХОДЯТЬ ДО ЇЇ ТАБЛИЦЯ 6.1. фірми-члени Сумімото Складу, МОЖуТЬ ВОЛОДІТИ кейрецу, розміщені за обсягом активів акціями одна одної. Кож- (млн- дол. сша).__________ Члени* Активи Сумімото банк 372 401 Сумімото траст 109947 Сумімото трейдинг ко. 42398 Сумімото метал індастріз 14879 Сумімото кеміхал 8682 Сумімото електрік 5 685 Сумімото метал енд майнинг 3638 Сумімото рабер 3613 Сумімото геві індастріз
* У журналах "форчун" і "Форбс" згадані лише фірми Сумімото. А ще існують численні інші фірми. Джерело: Ротіїше, .Іиіу 29, 1992, рр.245-258; РогЬея, .Іиіу 22, 1991, рр.250-258. своїх суміжників, маючи 34%, 21%, 41%, 22% і 33% компаній, що виробляють для неї відповідно годинники, рами для кузовів, шини, гальмівні диски та матеріали для оббивки . Компанії—члени кейрецу володіють акціями одна одної, обмінюються інформацією і співпрацюють у нових комерційних підприємствах. Коли Тойота ввела в дію заводи у Сполучених Штатах, слідом за нею прийшли і її постачальники, що постачають компоненти на її американські заводи так само, як це вони роблять у Японії. Сого шоша Ще одним важливим різновидом організації бізнесу в Японії є торговельна компанія, або "сого шоша" . Тут діє півдюжини торговельних компаній, що належать до найбільших у світі підприємств. Більша частина зовнішньої торгівлі Японії здійснюється через торговельні компанії, кожна з яких має представництва в усіх 'Марал: А11 іп ІЬе рапіііу," Мгиви'ееА, .Типе 10,1991, рр.38-39. Див.: КіуозЬі Ко]іта, ^арап'з Сепетаї Тгасііпд Сотрашев: МегсЬапіз оґ Есопотіс Оеуеіортепі (Рагіз: ОЕСО, 1984). Розділ 6. Японія ————»- 153 країнах світу. Торговельна компанія може входити до складу кейрецу (прикладом є Сумімото). Торговельні компанії провадять різноманітні власні торговельні операції, а заразом надають багато послуг фірмам—членам кейрецу. Вони забезпечують сировиною, розподіляють продукцію і фінансують деякі ділові справи фірм-членів. Вони залучаються до експортно-імпортних операцій і можуть брати на себе ризик своїх груп, пов'язаний із курсами іноземних валют. Окрім того, вони виконують зовнішню торговельну діяльність в інтересах як японських фірм, так і покупців та продавців із інших країн. Виконуючи більшу частину експортно-імпортних операцій Японії, сого шоші слугують засобом скринінгу для визначення тих операцій з імпортом, що можуть бути збитковими для кейрецу. Скажімо, якщо імпортована сода дешевша від виробленої в Японії, торговельна компанія може обмежити її імпорт задля захисту японської компанії. У таблиці 6.2 наведено дані про шість торговельних компаній Японії, що мали 1990 р. найбільший загальний дохід. Три з цих шести—Міцуї, Сумімото та Міцубіші — входять до складу відповідних кейрецу, а п'ять перших з них мають вищі доходи, аніж Дженерал Моторз — найбільша промислова фірма світу. ТАБЛИЦЯ 6.2. Шість чільних японських торговельних компаній (млн. дол. США). Компанії Доходи С.Іто 154,155 Сумімото Марубіні Міпубіпгі Міцуї Нісіпо 149,530 140,587 135,882 133,682 84,847 Тойота моторз 71,911 Джерело: РогЬєа, .Іціу 20, 1992, р.257. сильна конкуренція, але вони змагаються найперше за якість, а не за ціни. Остаточним наслідком є прискорення технологічного оновлення і швидке зниження собівартості продукції японського промислового сектора. В галузях технології, виробничих процесів 21 Після капітуляції Японії 1945 р. Сполучені Штати написали для неї конституцію, змінили її політичну систему і використали своє антитрастове законодавство як чернетку для японських законів, включно з антитрестовими. 154 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ та проектування виробів Японія має конкурентоздатні фірми світового рівня. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ Державний сектор в Японії складається з національного уряду, місцевих органів самоуправління і державних підприємств. На відміну від Сполучених Штатів і Німеччини, в Японії органи місцевої влади мають малу фінансову самостійність і залежать від передачі доходу національним урядом. Японія дотримується напрямку, спільного для багатьох країн світу, приватизуючи деякі галузі, що перебувають у державній власності, як от телекомунікації та залізниці. Але роль державного сектора Японії не така, як в інших країнах. Його прикметною рисою є невелика частка урядового споживання, значна частка урядового інвестування та істотний контроль капіталу приватного сектора через використання урядових фінансових посередників22. Два головних податки в Японії—це податки на доходи приватних осіб і компаній . У 1992 р. Японія розширила свою податкову базу, запровадивши податок на додану вартість. Податкова система Японії Своєрідність японської системи оподаткування особистих і корпоративних доходів полягає в тому, що уряд щороку змінює ставки податків і звільнення від них. Щорічні зміни податкового законодавства—це важлива частина урядової бюджетної політики, і застосовуються вони для досягнення певних економічних і соціальних цілей. Приміром, з метою заохочення заощаджень у положенні про податок на особисті доходи передбачається звільнення від податків на доходи у вигляді відсотків за депозитами поштово-ощадних рахунків. Значну користь для заохочення промислових капіталовкладень принесли постанови про прискорену амортизацію. Деякі з податкових положень сприяють впровадженню нових виробів і технологій. Постановами, що розробляються для заохочення експорту та іноземних інвестицій, звільняється від оподаткування певна частина доходів від експортних операцій та інвестиційних проектів . 22 Прикладом є міністерство пошти і зв'язку. 23 Вони принесли 64% сукупного доходу японського бюджету 1991р. 24 Ргісе \УаІегпои5е, Согрогаїе Тахез: А ЇУогІсІтде Вигуеу, 1990, р. 432. Розділ 6. Японія 155 Фінансова політика Японія з 1982 р. застосовує доволі жорстку фінансову політику, щоб стримати зростання державного боргу, що складає приблизно 67% її ВНП . Щоправда, активне сальдо зовнішньої торгівлі країн великої сімки з рештою світу дало їм можливість чинити тиск па Японію, аби вона скоротила свій борг стосовно них і витрачала більше коштів на розвиток за рахунок внутрішнього інвестування. У відповідь на це японський уряд прийняв десятирічний план удосконалення японської інфраструктури, на що планується витратити 35 млрд. доларів. Фінансова політика Японії почала надавати більший пріоритет заохоченню внутрішнього розвитку. Пріоритетним завданням бюджету 1991 р. було заохочення капіталовкладень в інфраструктуру, передусім у сільську і транспортну. Японська інфраструктура гірша від західної, особливо якщо її якість визначати за відсотком населення, що користується водогоном і каналізацією. Іншим засобом фінансової політики, спрямованим на зменшення виплат відсотків за державним боргом, є обмеження використання державних облігацій для фінансування урядових витрат. Соціальне забезпечення Більшість працівників Японії охоплені однією із шести програм соціального забезпечення. Державний пенсійний план стосується всіх працівників та їхніх родин. Для найманих працівників, державних чи приватних, призначено додатковий план: більшість зайнятих у приватному секторі беруть участь у програмі пенсійного страхування найманих працівників, яка гарантує допомогу по старості в розмірі, залежному від заробітків; ще чотири програми, що мають назву "Спілки взаємодопомоги", стосуються державних і деяких приватних працівників. Основна пенсія залежить від програми. Пенсія по старості виплачується щомісяця в однаковій сумі, що залежить від кількості років, коли робилися внески. Внески надходять від наймачів, найманих та уряду. Допомоги на медичне обслуговування забезпечуються наймачами і зберігаються за найманими після їхнього виходу на пенсію. Старіння населення створює в Японії поважні проблеми, як, зрештою, і в інших розвинених країнах. 25 ОЕСО Есопотіс Зигуеуз, ./арап (ОЕСО: Рагіз, 1991), р.50. 156 Банківська система Банківську систему Японії можна поділити на кілька інституцій, взаємодію між якими забезпечує Банк Японії. Японські банки поділяються на комерційні, банки довготермінового кредитування і банки, що виконують операції з обміну іноземної валюти. На фінансуванні малих і середніх підприємств та інвестуванні в сільськогосподарську техніку спеціалізуються деякі приватні фінансові установи. Крім того, існують державні фінансові установи, що доповнюють функції приватних. Серед таких державних фінансових установ—Банк розвитку Японії, Поштово-ощадний банк, Експортно-імпортний банк Японії, Корпорація позик на житло та Корпорація фінансів малого бізнесу. Ці установи у своїй більшості були створені по закінченні другої світової війни і сьогодні відіграють важливу роль у фінансуванні діяльності держави. Найбільшими позичальниками коштів у Японії є корпоративні промислові концерни, що домінують у сфері інвестиційної діяльності країни. Найважливішим джерелом заощаджень є приватні особи, що кладуть свої кошти на поштово-ощадні рахунки. Ці кошти разом із коштами державних трастових і пенсійних фондів зосереджуються в державних кредитних установах, про які йшлося вище. Великі та середні японські корпорації беруть позики у приватних японських банках або для мобілізації коштів випускають в обіг акції чи облігації; малі компанії (що звичайно є субпідрядниками великих) одержують більшість своїх позик від уряду через Корпорацію фінансів малого бізнесу. Центральний банк. Банк Японії було створено 1882 р. Від самого початку він діяв як фінансовий агент держави: забезпечував уряд кредитними засобами й усі ці десятиліття виконував широке коло функцій, у тому числі обслуговував державні надходження й виплати, рахунки міністерства фінансів і державний борг, а також виконував операції з купівлі-продажу іноземної валюти. Банк Японії виконує також цілу низку операцій з комерційними банками та іншими інституціями. До цих операцій належать приймання депозитів, видача позик, облік векселів і боргових зобов'язань, купівля і продаж казначейських векселів. Комерційні банки звертаються до Банку Японії як до джерела фондів, подібно до того, як банки США беруть позики у федеральному резервному фонді. Оскільки комерційні банки залежать від кредитів центрального банку, дисконтна політика відіграє важливу й ефективну роль у підтриманні загальної економічної стабільності. Розділ 6. Японія 157 Обмеження на кредити центрального банку істотно й безпосередньо впливають на політику комерційних банків. ТАБЛИЦЯ 6.3. Найбільші банки Японії (млн. доларів США). Банк Активи Даи-Ічі Кангьо 426 858 Сакура 420 348 Фуджі 418 956 Сумімото 407 907 Санва 401 465 Міцубіигі 379 329 Індл банк 302 418 Токоі 248 986 Сітікорп 221 897 Джерело: РоЛез, .Іиіу 20, 1992, рр.257-258,298. Держалні фінансові установи. Сама держава бере істотну участь у фінансовій діяльності через кілька спеціалізованих кредитних установ, що є у її власності. Складовою частиною державної політики стимулювання економічного зростання в тих галузях, де бракує капіталів, є позики, що призначаються, приміром, для розвитку промисловості, сільського господарства та фінансування експорту. Фонди для надання позик виділяються цим установам зі спеціального дублюючого фонду, передбаченого національним бюджетом, а також із заощаджень приватних осіб, що накопичуються в Поштово-ощадному банку в формі ощадних рахунків, пожиттєвих пенсій та угод про страхування життя. Ці заощадження разом із вільними фондами зі спеціальних бюджетних рахунків вносяться на депозити бюро траст-фонду, що може використовувати одержані фонди для надання позик державним підприємствам і фінансовим установам. Надаються позики і приватному секторові, особливо підприємствам, пов'язаним із експортом. Проте, як правило, фінансування приватного сектора здійснюється спільно з приватними кредитними установами. Експортно-імпортний банк. Японський Експортно-імпортний банк надає експортерам японської продукції довготермінові пози- 158 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ ки за дотаційними процентними ставками. Скажімо, було надано позики для будівництва танкерів, текстильного устаткування та залізничних вагонів, а також для фінансування проектів на зразок розробки родовищ залізної руди в Індії та будівництва текстильних фабрик у Південній Америці. Крім того, цей банк надає фінансові й боргові гарантії з метою залучення до Японії іноземних капіталів. Для стимулювання економічного розвитку в Півден-но-Східній Азії уряд заснував спеціальний банківський рахунок під назвою "Об'єднаний фонд розвитку Південне-Східної Азії". Кошти для цього рахунку надходили з державного бюджету. Пізніше цей фонд остаточно трансформувався в незалежну корпорацію, що нині фінансує довготермінові інвестиції в даному регіоні. Баяк розвитку Японії. Ще однією важливою державною фінансовою установою є Банк розвитку Японії. Банк надає базовим вітчизняним галузям довготермінові позики під низькі процентні ставки. Котролюючи кредитні фонди, що перебувають у розпорядженні офіційних фінансових установ на зразок Банку розвитку Японії, уряд спроможний певною мірою контролювати державні інвестиції. Завдяки цьому уряд може впливати на політику інвестування з урахуванням державних економічних планів. Іншою фінансовою установою, що нею безпосередньо володіє і керує держава, є Корпорація фінансів малого бізнесу, котра надає довготермінові позички малим підприємствам, фінансування яких через звичайні фінансові установи наштовхується на труднощі. Державна Корпорація фінансів сільського, лісового і рибного господарств надає довготермінові пільгові позички сільськогосподарським кооперативам і приватним фермерським господарствам для інвестування в сільськогосподарську техніку. Кредитні фонди для обох цих корпорацій надходять із національного бюджету та з прибутків від інвестування в цінні папери і позик до запитання. Міністерство пошти і зв'язку (МПЗ). Воно є головною ощадною установою Японії із загальною сумою заощаджень понад трильйон доларів. Кожна домогосподиня в Японії заощаджує за посередництвом поштової служби, передаючи свої заощаджені кошти поштареві своєї дільниці для внесення на власний рахунок на пошті. Далі ці кошти йдуть на інвестування таких урядових агенцій, як Банк розвитку Японії. Та функції МПЗ далеко ширші: крім накопичення заощаджень, воно також регулює і структурує японську телекомунікаційну промисловість. Монетарна політика. Банк Японії для контролю за обсягом кредитів і грошей використовує три засоби—політику банківських Роаділ 6. Японія 159 ставок, вільноринкові операції та вимоги до резервних фондів. Політика банківських ставок зводиться до збільшення чи зменшення облікових і процентних ставок. Зміна цих ставок є найважливішим засобом японської монетарної політики, тому що комерційні банки розраховують передусім на позики від Банку Японії, а підприємства, у свою чергу, розраховують передусім на позички від цих банків, фінанси взагалі і наявні банківські фонди зокрема надто чутливі до зміни облікових і процентних ставок на векселі комерційної та експортної торгівлі, банківську заборгованість і забезпечені позики загального призначення. Крім того, Банк Японії може встановлювати для кожного банку максимальну величину позики, а в разі її перевищення—застосувати штрафну ставку або відмовити у видачі позик. Вільноринкові операції стримуються відсутністю в Японії добре розвиненого ринку капіталів і як засіб монетарної політики не мають істотного значення. Встановлені законом вимоги до резервних фондів значно нижчі від стандартів інших великих країн щодо цих вимог, і маніпуляції ними з боку Банку Японії є лише додатковим засобом монетарного контролю. Стосунки працівників з адміністраціями Прикметною ознакою японських професійних спілок є те, що вони, як правило, діють у межах компанії. Типова японська профспілка об'єднує працівників окремо взятої компанії або навіть окремого її виробничого підрозділу незалежно від посади. Приблизно чверть японської робочої сили належить до профспілок, кожна з яких не надто тісно пов'язана з однією із чотирьох центральних робітничих організацій. Проте ці організації мають незначний вплив на спілки компаній, і саме ці останні укладають угоди з працедавцями. Переговори між працівниками й адміністрацією проводяться на кожному підприємстві; щоправда, це відбувається в контексті своєрідних японських трудових традицій, що відрізняються від традицій багатьох інших країн. Чимало японських фірм, особливо великих, гарантують своїм працівникам зайнятість протягом усього життя, що створює в цих фірмах зовсім інший баланс сил між спілкою і адміністрацією. Працівники розуміють, що їхнє власне майбутнє залежить від майбутнього їхньої компанії і що кожна зупинка виробничого процесу може завдати шкоди конкурентоспроможності компанії. Оскільки отримання роботи завдяки переходу з однієї компанії до іншої є непростою справою, спілки висувають надзвичайно сгри- 160 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДБЛЬ мані вимоги, щоб не завдати відчутної шкоди компанії. Якби, скажімо, дії профспілки спричинили банкрутство компанії, це викинуло б працівників на ринок робочої сили. Посада в компанії істотно залежить від віку і стажу роботи, причому японські компанії здебільшого забезпечують своїм працівникам чимало додаткових виплат. Внаслідок цього переговори між працівниками й адміністрацією в Японії обмежуються головно питаннями заробітної плати. Щороку від лютого до квітня спілки розпочинають так зване "шунто", тобто весняну боротьбу зі своєю компанією за платню. Якщо угоди не досягнуто, спілка може розпочати страйк, але через те що в кожній компанії своя спілка, страйкові заходи у масштабах галузі бувають рідко. Спілки можуть вдаватися також до публічних демонстрацій з метою привернути увагу громадськості до своїх вимог. Все це свідчить про те, що стосунки між працівниками й адміністраціями в Японії не ідеальні. Триває трудовий конфлікт на державних національних залізницях, що виливається в часто повторювані стихійні страйки. Через це втрачаються людинодні, хоча і в значно меншій мірі, ніж у Сполучених Штатах, але в більшій, ніж у Швеції чи колишній Західній Німеччині. Більшою, в порівнянні з колишньою Західною Німеччиною і Францією, є кількість зупинок праці. За нинішньої тенденції до автоматизації потенціал трудових конфліктів у Японії може впродовж кількох років значно зрости. Цей потенціал посилюється також через неспроможність консервативних урядів, що змінюють один одного, розробити програми соціального забезпечення, орієнтовані на тих, хто працює. Японські працедавці також організовані в кілька конфедерацій, найбільша з яких—Федерація економічних організацій (Кейдан-ран). Вона об'єднує фінансові, промислові та торговельні асоціації, що охоплюють майже всі найбільші бізнесові фірми Японії. Членство у федерації носить інституційний характер, а її роботу виконують постійні комітети. Кейданран справляє істотний вплив на урядові економічні рішення, бо чимало бізнесових і економічних лідерів спільно одержували освіту і мають родинні зв'язки. Федерація надає японцям механізм узгодження цілей промислової політики з політичними й соціальними завданнями. Стосунки держави з діловими колами Поєднання вільного підприємництва і державного контролю розпочалося з часу Поновлення Мейджі 1868 р. Як уже було згадано, впродовж ери Мейджі уряд брав активну участь у впро- роз.діл 6. Японія 161 ва^женні західних промислових методів у Японії, а також очолив зусилля, спрямовані на розвиток стратегічно важливих галузей. Істотні зміни в державній політиці відбулись упродовж 1930-х рр. Щоб протидіяти наслідкам всесвітньої депресії, держава збільшила своє втручання в економіку. В 1938 р. було націоналізовано електроенергетичну галузь, а решту стратегічних галузей було взято під урядовий контроль. Після другої світової війни уряд продовжував виконувати свою економічну функцію диспетчера промислового розвитку. Програми збільшення експорту заохочували до злиття підприємств, наслідком чого були великомасштабні ділові операції та відродження синдикатів зайбацу. Для посилення окремих галузей і деяких різвновидів економічної діяльності застосовувалися спеціальні податкові привілеї, дотації та пільгові позички. Японський уряд продовжував відігравати важливу роль у розвиткові японської промисловості. Міністерство міжнародної торгівлі та промисловості (ММТП). Мабуть, ММТП є найбільш важливою і впливовою державною агенцією Японії, принаймні стосовно японського бізнесу. Створене наприкінці 1940-х рр. для керування модернізацією промисловості та сприяння експорту, воно мало своїм завданням визначення головного напряму дій з метою посилення майбутньої конкурентної переваги Японії та мобілізації внеску кожного сектора в загальну справу. Одним із найважливіших післявоєнних пріоритетів Японії була побудова сталеливарної промисловості. ММТП заохочувало японські банки надавати капітал для купівлі на Заході, головно у Сполучених Штатах, устаткування і технології для виробництва сталі. Для цієї галузі було введено податкові пільги, псизики на пільгових умовах та інші фінансові заохочення. ММТП продовжувало перебудову промисловості, зосереджуючи ресурси в тих галузях, де, з його точки зору, Японія повинна в майбутньому стати конкурентоспроможною26. ММТП має кілька функцій27. Його перша функція—керувати японською промисловістю. Створюючи, так би мовити, "велику картину" галузей, де, з його точки зору, Японія як держава має бути провідною, воно розробляє промислову політику, формулює шляхи її втілення і керує її виконанням. Воно слугує консультативним органом для інших урядових агенцій і відповідає за при- 26 Американський аналог ММТП мав би охопити міністерства торгівлі й енергетики, правління торговельної адміністрації США, експортно-імпортний банк, адіиіністрацію малого бізнесу, національну наукову фундацію, асоціацію приватного закордонного інвестування, агентство захисту довкілля і частину міністерств торгівлі та юстиції. 27 Ргеяіо-уііг, Тгаїїіпд Ріасея, р.115. 21 162 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ плив капіталу до галузей, що їм надано перевагу. Воно має право видавати ліцензії й патенти і визначати, які фірми їх отримають. Жоден завод, супермаркет чи універмаг не може бути збудований без попередньої реєстрації в ММТП і його дозволу. Це міністерство має повноваження щодо призупинення дії антитрестових законів і створення картелів задля підтримки галузей, де відбувається спад виробництва, або розвитку пріоритетних галузей. Воно встановлює тарифи на електроенергію та ціпи на інші енергетичні ресурси Японії . Агентство технічних наук і технологій (АТНТ). АТНТ є напівнезалежною агенцією, що перебуває під юрисдикцією ММТП і відповідає за сприяння розвиткові технологій. Воно вивчає стан науково-технічних розробок за кордоном і визначає ті нові технології, що будуть корисні для японської промисловості. Однією із сильних сторін японської промисловості є те, що вона добре обізнана зі світовими науковими і технологічними досягненнями. АТНТ радиться з промисловими колами, щоб заохотити їх до використання нових технологій, що відповідають національним інтересам; воно фінансує дослідження, що мають на меті створення потрібних технологій. Воно відповідає також за розвиток патентної справи. Промислова політика Японії Промислова політика охоплює вибір галузі чи галузей, що їм у даний момент віддається перевага. Японія, Південна Корея та інші країни Тихоокеанської смуги досягли значних економічних успіхів завдяки застосуванню промислової політики. Японська промислова політика після другої світової війни пройшла через низку послідовних стадій. Японія старалася розвивати суднобудівну промисловість для підтримки експорту. Експортні надходження було використано для модернізації сталеливарної промисловості, і Японія стала експортером сталі. Пізніше пріоритет було надано автомобільній промисловості, що в ній Японія зайняла панівне становище у світі. Поточна стратегія полягає в тому, щоб забезпечити панування Японії у сфері високих технологій. Скажімо, однією з технологічних цілей Японії є застосування штучного інтелекту в авіаційних системах управління і контролю, іншою—використання роботів-няньок для догляду за старими й немічними людьми . 28 Ргеяіоуііг, Тгшішд Ріасез. р.117. 2!) Ветатсі УУузоскі, Зі., "ТесЬпоІоду, ТЬе Ріпаї Рюпііег ", УУаІІ Нігееі Лишаї, Моуепі- Ьег 14, 1988, р.К12. Розділ 6. Японія 163 Японська промисловість працює наступним чином30: 1. Промислова політика розробляється групою урядових агенцій, до якої входять Рада зі структури промисловості Міністерства міжнародної торгівлі та промисловості, дорадча комісія з телеко-мунікацій Міністерства пошти й телекомунікацій та подібні групи, створені як дорадчі органи інших галузей. 2. Міністри на стадії втілення політики мають у своєму розпорядженні чимало важелів для сприяння розвиткові окремих галузей. До типових засобів належать знижені ставки, податкові пільги та фінансовані урядом дослідження і розробки. Окрім цього, використовуються й такі заходи, як створення японської Корпорації комп'ютерної електроніки—лізингової компанії, яка має допомогу від уряду. 3. Ще один інструмент промислової політики—контроль за розробкою і запровадженням промислових стандартів, що його здійснює ММТП. Коли японська промисловість запроваджує промислові стандарти, вона автоматично стає захищеною від вторгнення іноземних виробників. 4. Спрямування кредитної діяльності банківських і фінансових установ у пріоритетні галузі може істотно впливати на промисловий розвиток — не менше, ніж такі заходи, як затримка з наданням патентів. 5. Контрольований урядом Банк розвитку Японії надає пільгові позички на спеціальні проекти. Такі факти є сигналом для решти фінансових установ про те, що їм у своїх операціях із позиками слід також віддавати перевагу цим проектам. Комп'ютерна промисловість. Японський уряд застосував чотири головних різновиди політики для розвитку комп'ютерної промисловості світового рівня: протекціонізм, комп'ютерні орендні компанії, істотна фінансова допомога та фінансовані урядом науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські проекти. Протекціонізм був спрямований проти імпорту та іноземних інвестицій у Японію31. Це дало японським фірмам з виробництва комп'ютерів розвиватися за умов гарантованого ринку. Для розширення внутрішнього ринку комп'ютерів ММТП було змушене 30 Див.: Ргеаіоуііг, Тгасііад Ріасез, рр.124-150; а також: Сопдгезз ої ІЬе ипііесі 51а1ез, Оіїісе о{ ТесЬпоІоду Авяеззтепі, Сотрєііад Есолотез: Ател'са, Ешоре, апсі ІЬє РасіДс Літ Соипігіея (ХУазЬіпдІоп, 0.5.: М.5. Соуештепі Ргіпипд ОНісе, 1991), рр.260-281. 31 Хоча компанія Ай-Бі-Ем з 1925 р. мала в Японії торговельне бюро, ММТП відмовилось від пропозицій Ай-Бі-Ем щодо передачі технологій і капіталів, необхідних для розгортання виробництва в Японії. Проте ММТП потребувало патентів Ай-Бі-Ем і врешті-решт дозволило їй відкрити в Японії дочірню компанію з повною власністю. Але Ай-Бі-Ем мала обмеження на виробництво і продаж у Японії деяких моделей комп'ютерів. 2Г 164 створити лізингову компанію, тому що більшість японських фірм були замалими, аби купувати комп'ютери. Лізингова компанія фінансувала оренду комп'ютерів, а коли вони ставали застарілими, викуповувала їх і вже не здавала в оренду. Впродовж тридцятирічного періоду уряд вклав у цю лізингову компанію 6 млрд. доларів . Коли користувач бажав орендувати комп'ютер, він звертався до цієї компанії, а вона купувала комп'ютер у виробника і здавала в оренду цьому користувачеві. Це було рівнозначне безпроцентній позичці. Державна телефонно-телеграфна компанія Японії теж купувала собі комп'ютери у комп'ютерних фірм за штучно завищеними цінами. Врешті-решт урядові дотації на дослідження і розробки допомогли японським фірмам створити суперкомп'ютери. Оцінка промислової політики Японії. Промислова політика Японії досягла успіху почасти завдяки тому, що японська робоча сила має добру освіту, а японській культурі властива орієнтація на згоду і дотримання групових, а не індивідуальних інтересів. Взаємозалежні ділові стосунки в кейрецу спрощують японському урядові проведення промислової політики порівняно з тим, як це могло би відбуватись у Сполучених Штатах. Проте японській промисловій політиці властиві й певні вади, що виявилося, скажімо, у спробах створення цивільної авіатранспортної промисловості. Японські споживачі також мають менші можливості, ніж американські, що є наслідком політики захисту японських підприємств від іноземної конкуренції. Тобто короткочасне задоволення споживача принесено в жертву задля розширення перспектив довготермінового зростання. ОЦІНКА ЯПОНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ Перед більшістю світу Японія постала як економічний колос, здатний замінити Сполучені Штати в ролі провідної економічної наддержави світу. Але Японія переживає низку власних труднощів. У липні 1992 р. ставки Ніккей (японської фондової біржі) впали на 55% від свого попереднього рівня, а це викликало політичні й біржові скандали, що могли знищити більшу частину державних цінних паперів. Доходи корпорацій були на найнижчому після 1972 р. рівні, і на 1993 р. передбачалось їхнє подальше падіння. Активи банків втратили більшу частину своєї вартості внаслідок зменшення банківських інвестицій у нерухоме майно в країні та за кордоном. Успіх Японії базувався головно на галузях, зорієн- Сотреїшд Есопотіея, р.2б3. Розділ 6. Японія Ібіі тованих на експорт, але спад економічної активності у світі та торговельні бар'єри, встановлені іншими країнами, зупинили зростання її експорту. Попри все це, Японія за якихось двадцять років збільшила свій ВНП на душу населення від величини, що становила всього лише половину відповідного показника Сполучених Штатів, до теперішнього значення, вищого на 22% (якщо обидва ВНП оцінювати в перерахунку на міжнародну валюту). Японія є найбільшою країною-кредитором світу і має найбільше у світі активне сальдо торговельного балансу (близько 90 млрд. доларів США), і цей активний баланс вона підтримує вже впродовж двадцяти п'яти років, що дає їй ресурси для інвестування. Жодна інша країна не вкладає більше в забезпечення свого майбутнього економічного успіху. Японія витрачає на будівлі й обладнання в перерахунку на одного працівника утричі більше коштів, аніж Сполучені Штати, й удвічі більше, ніж Європа. Насамкінець, культурна згуртованість японців дозволяє їм зосереджуватися на своїх цілях, і зовсім небагато країн здатні змагатися з ними в цьому. Про це свідчать події, що почалися 1868 р. і тривають після другої світової війни. тя і найбільше активне сальдо торговельного балансу серед провідних індустріальних країн. У таблиці 6.5 наведено порівняльні дані про реальні темпи зростання в Японії та інших країнах великої сімки за період від 1981 до 1991 р. Як свідчать ці дані, впродовж цього проміжку часу реальні темпи зростання У таблиці 6.4 наведено головні економічні показники Японії за 1991 р. ВНП Японії був другим після американського, але впродовж 1980-х рр. темп його приросту був найвищим серед усіх індустріальних країн. Японія впродовж цього періоду мала найнижчий рівень безробіт- 3,337,191.0 4.4 3.7 315.0 236.0 79.0 125.0 106.0 2.2 ТАБЛИЦЯ 6.4. Економічні показники японської економіки, 1991. ВНП ($ млрд.), 1990 Темп зростання реального ВНП (%) Темп зростання реального ВНП 1980-1991 рр. (%) Експорт ($ млрд.) Імпорт ($ млрд.) Торговельний баланс ($ млрд.) Промислова продукція (1985 = 100%) Індекс споживчих цін (1985 = 100%) Ступінь безробіття Джерела: Іпіегпаиопаї Мопеїагу Рила, Іпіетаііопаї Ріпапсіаі Зіаііяііся УеагЬооІі, 1992, р. 463; Тпе ЛУогМ Вапк, \УогМ Оеуеіортепі АИаа, 1992, р.8; Есопотіс Керогі ої іііе Ргешсіепі 1993 (ЛУаїЬіпдІоп, О.С.: и.5. Соуепипепі. Ргіпопд ОНісе), р.471. 22 166 Японії були найвищими, хоча в окремі роки вона відставала від кількох країн. ТАБЛИЦЯ 6.5. Темп зростання реального ВНП на душу населення Японії та інших країн великої сімки.
Джерело : Есопотіс Керогі о[ Иіє Ріеаідєпі, 1993 (ЛУазЬіпдІоп, О.С.: и.5. Соуегп-тепі Ргіпипд ОЇНсе, 1993), р.471. Сильні сторони японської економіки Японська економіка має чимало переваг, і серед них—висока норма заощаджень. У 1990 р. норма заощаджень у Японії становила 14.4% особистого доходу, що було найвищим показником серед усіх країн великої сімки і вшестеро більшим, ніж у Сполучених Штатах . Іншою перевагою є добре освічена робоча сила, причому рівень відсіву з середньої школи низький, а освіту й фахове навчання і робітників, і менеджерів забезпечують японські компанії34. Участь Японії в деяких з найбільш конкурентних у світі галузей підтримується групами постачальників. Японія є чистим експортером технологій і витрачає на науку й технології більше коштів, аніж будь-яка з країн великої сімки, за винятком Німеччини. Жорсткі умови внутрішнього попиту, включно з високими вимогами японських споживачів до якості продукції, сприяли розвиткові японської промисловості задовго до того, як вона стала орієнтованою на експорт. Нарешті, структура японської промисловості міцна тому, що вона завдяки стратегії стандартизації та масового виробництва призвичаєна до якнайшвидшого впровадження нової продукції . 33 ОЕСО Есопотіс Зигуеуз, ^арап (Рагіз: ОЕС^, 1991), р.32. 3'1 Рогіег, ТІїе Соліреііііу Асіуапіаде оіМаііопз, рр.384-421. 35 Рогіег, рр.385-421. Розділ 6. Японія 167 Всупереч поточним економічним проблемам, пов'язаним зі зниженням вартості нерухомого майна, спадом активності на фондовому ринку та нечіткою фінансовою структурою, Японія продовжує утримувати позитивний баланс своїх рахунків товарної торгівлі, а її частка у світовому експорті впродовж останніх тридцяти років зросла з 6% до 9%. Вона перебуває на вістрі більшості ключових технологій і визнана Національною науковою радою США як технологічна наддержава . За деякими оцінками, Японія випереджає Сполучені Штати і Європу щодо розвитку ключових технологій, за іншими перед ведуть США. Тут слід зазначити, що в усіх порівняльних дослідженнях ключових технологій фігурують США, Європа і Японія, але змагання точиться саме між США і Японією. В одному дослідженні високотехнологічних галузей на зразок промислових роботів та медичної електроніки встановлено, що Європа є конкурентоспроможною лише у трьох галузях із 21. В таблиці 6.6 наведено порівняльні дані про стан технологій у США і Японії. ТАБЛИЦЯ 6.6. Порівняння переваги США або Японії в окремих технологіях.
Джерело: Сесії Н.ЦЬепага, "Арргаівіпд ^арапе5е Зсіепсе апД ТесЬпоІоду", ^араI1'8 Есопотіс Сііаііеаде, Лоіпі Есопотіс Соптйпее, Сопдгева оі ІЬе ипііесі 51а<.ез (УУаїЬіпд-Іоп, П.5.: и.З.СоуепипепІ Ршгішд ОЮсе, 1991), р.286. Сесії Н.ЦЬеЬага, "Арргаізіпд ^арапезе 5сіепсе апа ТесЬпоІоду", Лрал'я Есопотіс СЬаІІепде, .Іоіпі. Есопотіс Соїптпіее, Сопдгезз оі Ще ипііесі Зіаіез (\Уа5ЬіпдІоп, 0.8.: и.5.СоуепипепІ Ргіпііпд Оіїісе, 1991), рр.260-281. 22' 168 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ Чи може Японія наздогнати Сполучені Штати? Порівняння Японії зі Сполученими Штатами подібне до порівняння Давида з Голіафом. За своїм розміром Японія не більша за штат Монтана і має удвічі менше населення, ніж Сполучені Штати. Проте її ВНП, що 1960 р. був меншим 10% американського, нині становить понад 60% ВНП США, а її позитивний торговельний баланс був подвоєний за сім років, хоча вартість її валюти за цей час зросла тільки на 50%. У 1962 р. частка Японії у світовому випуску продукції становила 4.4% у порівнянні з 41.5% частки Сполучених Штатів; у 1988 р. частка Японії зросла до 11.2%, тоді як частка США зменшилася до 25.8%37. У 1962 р. частка Японії у світовій торгівлі становила 4.0% у порівнянні з 15.1% Сполучених Штатів; 1990 р. частка Японії зросла до 7.7%, а частка США зменшилася до 13.8%. Норма заощаджень японських домашніх господарств утричі перевищує норму США. Японія має на 70 000 більше, ніж США, науковців та інженерів, зайнятих у програмах Ар-ен-Ді — науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських роботах. Якщо в майбутньому Японія матиме середній темп зростання 4%, а США — 2%, то приблизно за 25 років вона може досягти найбільшого ВНП у світі38. Слабкі сторони японської економіки У японської економіки є й істотні вразливі місця. Мабуть, найсерйознішою проблемою є демографія. Більше ніде у світі не спостерігається феномен такого швидкого, як у Японії, старіння населення. Прогнозують, що у 2025 р. вона матиме найстаріше населення у світі . За оцінками, кількість населення сягне максимуму в 128.5 млн.чол., а далі темп приросту буде від'ємним. Це стане найважливішим чинником впливу на японську економіку, бо зросте попит на послуги державної системи соціального забезпечення. Фінансування нової розширеної системи соціального забезпечення буде вимагати перегляду японської фінансової системи, бо, як передбачається, до 2020 р. частка осіб віком 65 років і старших може скласти 42% усього населення. Прогнозується зниження удвічі норми заощаджень у країні. Кількість робочої сили 37 Мопія СоМзІеіп, Реіег Ізаісі, Раці К.Маззоп, апа МаїЬ Р.ТауІог, Роїісу Іззиез іп іііе Еуоіуіпд Іпієтаііопві Мопеїагу Пуаіет, Оссазіопаї Рарег 96 (\УазЬіпдІоп,0.5.: Іпіег-паїіопаї Мопеіагу Рипи, Липе 1992), р.5. ^ КісЬаісІ І.КігМапсІ, Лг. "УЯіаІ і{ ^арап ТгіитрЬя?" Роїїшіе, Мау 18, 1992, р.бі. \Уаупе М. Моггізоп, 'Марап'з СЬапдіпд Рориіаііоп 51гос1иге: рго]єсііопї аікі Ітріі-саііопз", ^арап'я Есопотіс Сііаііеііде, ЗоіїЛ Есопотіс СотіпіНее, Сопдгезз оі ІЬе ипііеа Яаіез (\УазЬіпдгоп, О.С.: и.5. Соуеттепі Ргіпйпд ОЮсе, 1990), рр.223-227. Розділ 6. Японія 169 зменшуватиметься, але Японія, з огляду на її культуру, не має наміру запрошувати корейських чи китайських робітників, на відміну від Німеччини, що проблему скорочення власного працездатного населення вирішує за допомогою ввезення мільйонів іноземних робітників. Ще одним слабким місцем економіки Японії є її сільське господарство—непродуктивна галузь, що дотується урядом, внаслідок чого продукти харчування тут одні з найдорожчих у світі. Уряд дотує фермерів, які вирощують рис, виплачуючи до 1 200 доларів за тонну рису, а це відбивається на японських споживачах, що платять за нього в сім разів дорожче, ніж вони могли б платити, якби було дозволено імпортувати рис. Проте ця ситуація змінюється, бо японські фермери відмовляються від своїх політичних забобонів, й імпорт продуктів зі США та інших країн зростає . Що залишається незмінним, так це наявність землі, цього най-дефіцитнішого в Японії товару. Сімдесят п'ять відсотків площі країни—це гориста, малопридатна для підприємств і будівель місцевість. За умов браку природних ресурсів і придатних для обробітку земельних ділянок Японія спромоглась об'єднати людські ресурси і капітал для побудови підприємств світового рівня. Щоправда, ця ситуація теж може змінюватися, бо молоді японці виявляються більш егоцентричними і менш зацікавленими в .41 ретельній праці . ПІДСУМКИ Японія—економічна наддержава, що за обсягом ВНП поступається лише Сполученим Штатам. Грошовий еквівалент її ВНП на душу населення більший, аніж у США, а темп її зростання впродовж 1980-х і в 1990-х рр. став найвищим серед головних індустріальних країн. Вона є провідною світовою країною-кредитором, її банки—найбільші у світі, і вона має галузі світового рівня, її норма заощаджень—одна з найвищих у світі, а її робоча сила добре навчена. Проте у Японії є й слабкі місця. Проти неї працює демографія. Середній вік населення зростає, а нестача робочої сили посилюється. Розвиток міст породжує проблеми з інфраструктурою, і на виправлення цього становища будуть потрібні кошти. На початку 1990-х рр. Японія зіткнулась із політичними скандалами, 40 Воппа и.УодІ, "Орепіпд оі Ларапеае Магісеїз Іо АдгісиїЬіге", ^арап'я Есопотіс СЬаІІепде. ЗоітА Есопотіс Соттіиее, Сопдгезз о{ ІЬе ипііей 51а1ез, 1990), рр.455-458. " Сеігоп апа Уаіез, Стузіаі СІоЬе, р. 134. 170 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ падінням вартості нерухомого майна і потрясіннями в банківській системі. ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ 1. Розгляньте стосунки між урядом і бізнесом у Японії. 2. Які основні проблеми стоять перед японською економікою? 3. Що таке "кейрецу"? Що таке "сого шоша"? 4. У чому полягає промислова політика? Як вона працює в Японії? 5. Чи повинні Сполучені Штати мати промислову політику? 6. Проаналізуйте роль Міністерства міжнародної торгівлі та промисловості (ММТП) в японській економіці. 7. Розгляньте деякі із шляхів забезпечення фінансової підтримки бізнесу з боку японського уряду. 8. Поясніть деякі з чинників, завдяки яким досягається висока норма особистих заощаджень у Японії. 9. Чи буде наступне століття знане як "японське століття"? РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Сеігоп, Магуіп, апа О^геп Оауіез. Сгуаіаі СІоЬе: Тїіе Науея висі Ле Науе-Моія оґ Іііе NеїУ УУогШ Огсіег. Ме^у Уогк: 8і. Магііп'а Ргеяа, 1992. СЬарїег 11, "ТЬе Кізіпд 8ип 5еІ8". Сопдгезз ої ІЬе ипііеа Хїаїез, Лоіпі Есопотіс Соттійее. ^арап'8 Есопотіс Сііаііепде. УУазЬіпдіоп, О.С.: и,8. Соуеттепі Ргіпипд Оіїісе, 1990. Сопдгеаз оГ ЇЬе ипііеа Зіаіез, ОПісе ої ІЬе Тесппоіоду Аззевятепі. Сотреііпд Есопотіез: Атегіса, Еигоре апсі іїіе РасШс Кіт. УУа- зЬіпдіоп, О.С.: и.5. Соуеттепі Ргіпііпд Оіїісе, 1991. Сиггап, ..юЬп ^. "УУЬу ^арап \Уі11 Етегде Уісіогіоиз". Рогіипе, Мау 18, 1992, р.48-56. Сиііз, КоЬегІ. "Саріїаііят т ^арап: Сагіеїв апсі Кеігеїзиз". Нагуагсі Виншезз КеуіеїУ, Уої. 70, Мо.4 ^иІу-Аидияі 1992), рр.48-55. ІзЬіЬага, Зпіпіаго. ТЬе ^арап Тїіаі Сап 8ау Ми: УУЬу ^арап \УШ Ве Рігзі Атопд Едиаїз. Не\у Уогк: 8ітоп апгі ЗсЬизІег, 1991. Кезіег, ЛУ. Кагі. ^арааезе Та^еоуегз: ТІїе СІоЬаІ Сопіеяі {оґ Согро- гаїе Сопігоі. СатЬгіаде: Нагуагсі ипіуегзііу Ргезз, 1991. Розділ 6. Японія 171 Кігкіапсі, КісЬагсІ І., Лг. "\УЬаі ІГ ^арап ТгіитрЬз?" Рогіипе, Мау 18, 1992, рр. 60-67. ОЕ50 Есопотіс Зиіуеуз. Ларап. Рагіа: ОЕ50, 1991. Рогіег, МісЬаеІ. ТІїе СотреШіуе Асіуапіаде оґ Наііопя. Мелу Уогк: Ргее Ргезя, 1990, рр.384-421. Тигпег, СЬагіев. ^арап '8 Оупатіс ЕНісіепсу т іііе СІоЬаІ Есопоту. УУеаІрогІ, СТ: \Уе8Іуіе\у Рге88,1991. УУооа, СЬгізїорЬег. ТІїе ВиЬЬІе Есопоту. Ьопаоп: 5іад-отск апа Ласкзоп, 1992. Розділ 7 НІМЕЧЧИНА Колишні Західна і Східна Німеччини після сорока років поділу возз'єдналися. Німеччина нині є світовою економічною наддержавою, що за сукупним ВНП поступається лише Сполученим Штатам Америки і Японії. Це одна з провідних країн-експортерів світу1, і багато її підприємств є конкурентоспроможними на світовому рівні. Проте вона не вільна від економічних і соціальних проблем. Вартість приєднання Східної Німеччини виявилася далеко більшою від очікуваної, і до кінця століття, ймовірно, вона зросте до трильйона доларів. Це вже обтяжило бюджет і ринок капіталів Німеччини. Очевидною в Німеччині є й соціальна напруженість, бо до цієї країни в пошуках кращої роботи ринули тисячі східноєвропейців2. Між Німеччиною і Японією та Німеччиною і Сполученими Штатами Америки існують певні аналогії. Німеччина і Японія майже одночасно розпочали процес індустріалізації. Уряди обох країн стали підоймою промислового розвитку, що відповідає дійсності й сьогодні. Політична система Німеччини подібна до американської: вони обидві є федеральними республіками і мають три рівні управління—федеральний, штатний і місцевий; обидві федеральні системи мають двопалатні законодавчі органи . На політичній структурі Німеччини позначається те, що свого часу вона була федерацією штатів. У Німеччині існує шістнадцять урядів штатів (земель), що з них п'ять раніше були частинами Східної Німеччини. Базовою одиницею німецької системи управління є гемайнде, або район. Існує також ляндкрайзе, що відповідає американському округові. Після другої світової війни та частина Німеччини, що пізніше стала Західною, щоб відродитися після спустошення, принесеного війною, довірилася політиці вільного ринку, а не державного регулювання. Головна концепція, покладена в основу цієї політики, от- ' Вона була другою в 1991-1992 рр., поступаючись лише Сполученим Штатам Америки, а 1990 р. була першою. 2 Росіяни й українці в пошуках роботи вирушили до Польщі, натомість поляки— до Німеччини. 3 Законодавчими органами Німеччини є Бундестаг і Бундесрат. До Бундесрату, що е верхньою палатою, входять представники земель, проте він не вносить законопроектів. 174 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ римала назву "зоціале марквіртшафт", тобто соціальна ринкова економіка, що її під час війни сформулювала група економістів з університету Фрайбурга. Вони були переконані, що політична свобода і максимізація добробуту можуть бути забезпечені тільки через створення й підтримання вільноринкової конкуренції . Конкуренцію мав би запровадити уряд через відмову від практики обмеження бізнесу, утворення управління у справах монополій для обмеження могутності картелів та заохочення конкуренції за допомогою різних засобів економічної політики. Сьогодні соціальна ринкова економіка стала означати поєднання ринкової економіки з ретельно опрацьованою і витратною системою соціального забезпечення. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ НІМЕЧЧИНИ Упродовж проміжку часу від 1870 до 1914 р. Німеччина перетворилась із переважно аграрного на головним чином промислове суспільство. Такий розвиток можна вважати наслідком у першу чергу об'єднання німецьких земель у єдину країну та франко-прус-ської війни 1870 р., що принесла Німеччині визнання як світової держави. Міцне підґрунтя для промислового розвитку було закладене ще до об'єднання Німеччини. Було побудовано розгалужену систему залізничних сполучень; існувала сучасна банківська система; німецька промисловість забезпечила собі впевнене лідерство в хімічній галузі. Але на сучасну промислову державу Німеччина перетворилася тільки під економічним і політичним проводом Бісмарка. Хоча політика генерала Бісмарка була по відношенню до ліберальних політичних партій репресивною, він мав здатність знаходити й використовувати підтримку з боку торговельно-промислових кіл суспільства. Німеччина стала економічною системою, де поєднувалися приватна й державна власність; ця система збереглася й досі. Хімічна промисловість Хоча успіхи Німеччини були значними в багатьох галузях, включаючи виробництво заліза і сталі та важке машинобудування, саме хімічна промисловість є символом німецької могутності й промислового розвитку. Ця промисловість виростала впродовж другої 4 Німеччиною правили нацисти, а ще раніше—кайзерівці. Розділ 7. Німеччина 175 промислової революції, що почалася приблизно 1890 р. і створила сучасний світ . Німці стали світовими лідерами з виробництва ліків, добрив, тканин, а найперше—головної новинки хімічної промисловості—синтетичних фарб. Німецька хімічна промисловість базувалася в Леверкузені на річці Райн, у місцевості, що була зручною для одержання сировини і водного перевезення готової продукції. Німеччина спромоглася створити конкурентну перевагу над іноземними хімічними компаніями, зокрема англійськими, тому що вона робила істотні капіталовкладення у виробництво, розподіл та менеджмент, чого не змогли досягнути іноземні конкуренти. Німецькі університети для роботи в лабораторіях випускали кваліфікованих хіміків. Масове виробництво дало можливість досягнути економії за рахунок збільшення масштабів, що принесло зниження затрат на одиницю продукції6. Подальше зниження відбулося завдяки економії за рахунок розширення сфери діяльності, що стало наслідком мобілізації організаційних і розподільних можливостей компаній. Сьогодні найбільші хімічні компанії світу—німецькі7. Промисловість і банківська справа Взаємозалежні стосунки між промисловістю й банками почалися перед першою світовою війною і тривають досі. Головною функцією банків до першої світової війни було обслуговування операцій з фінансування промисловості. Банки надавали позички промисловим і комерційним підприємствам, зазвичай на довготерміновій основі. До і після війни банки придбали значну власність у вигляді цінних паперів корпорацій. Завдяки цьому банки, контролюючи корпоративні акції, були і досі є спроможними здійснювати контроль за рішеннями, що їх приймають корпорації. Політику цих рішень часто диктують керівники банків, що беруть активну участь у роботі рад директорів промислових корпорацій. І навпаки, промислові концерни представлені в радах директорів тих банків, з якими вони мають ділові зв'язки—такі стосунки у формі поєднаних директоратів тривають значною мірою й досі. Друга промислова революція—та, що створила сучасний світ, — відбувалася головним чином у Сполучених Штатах, Німеччині та Англії й стосувалася галузей виробництва хімічних речовин, бакалійних продуктів, електротехнічної апаратури, сталі та машинного обладнання. 6 АІй-еД П.СЬапДег, 8са1е ап(1 8соре: ТЬе Оуаагаісз оі Іпіічяігіаі СарііаЦзт (Сат-Ьгійде: Нагуакі ипіуегзпу Ргеяз, -1990) , рр. 474—486. 7 У 1990 р. три найбільші німецькі хімічні компанії—БАСФ, Гьохсг і Байєр—мали загальний обсяг продажу в сумі 83 млрд. доларів США. 176 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ Промисловість і державна власність Іншим явищем, що мало місце перед першою світовою війною, була певна участь держави у бізнесі. Державна власність на залізниці, що була започаткована на рівні земель, за часів канцлера Бісмарка розширилася. Держава була власником також поштової, телефонної й телеграфної систем. Змішане державно-приватне володіння й управління підприємствами існувало в багатьох сферах, включаючи підприємства громадського користування і банки. Змішані відносини існували й продовжують існувати в банківській справі. Райхбанк, центральний банк Німеччини, був у приватному володінні, тобто його акціями володіли приватні особи, проте його адміністрація призначалася державою. Існують також окремі державні банки, як от Прусський державний банк. У сфері житлового будівництва земельні й муніципальні власті завдяки застосуванню позичок і субсидій допомагають у побудові житла. Картелі Картельна угода є символом зростання німецького експорту і конспективно відображає розвиток монополістичного капіталізму в Німеччині напередодні першої світової війни. Це є угода, за якою фірми, що працюють в одній галузі, встановлюють ціни та поділяють світові ринки. Вони широко використовуються в хімічній промисловості та галузі товарів тривалого вжитку і мають вертикальну або горизонтальну організацію. Коли 1933 р. нацисти прийшли до влади, вони успадкували економіку, де і в головній, і в допоміжній галузях домінували картелі й синдикати. Прикметою синдикату є зосередження його діяльності навколо єдиного власника, тоді як до складу картелю входять кілька фірм, що діють спільно з метою встановлення цін та обмеження випуску продукції. Така концентрація економічної влади готувала підґрунтя для економічної структури, створеної нацистами. По другій світовій війні Сполучені Штати Америки зробили в Німеччині те ж саме, що і в Японії,—вони розпустили промислові синдикати і картелі, а також великі банки, що утримували контроль над промисловими фірмами . Проте тут, як і в Японії, відбулося врешті-решт повернення до колишніх структур, за яких великі сектори економіки знаходяться в руках незначної кількості ділових фірм і банків. Союзники закрили три провідних банки, що домінували в банківській сфері довоєнної Німеччини. Ними були Німецький банк, Дрезденський банк і Комерцбанк. Кожен із них зробив свій внесок у справу концентрації економічної влади, що існувала в нацистській Німеччині. Розділ 7. Німеччина 177 Промисловий розвиток Західної Німеччини Західна Німеччина як окрема економічна й політична одиниця була утворена після поразки Німеччини в другій світовій війні, і для її економічного відродження їй за планом Маршалла було виділено майже 4.5 млрд. доларів. Промислова база, що мала зробити Західну Німеччину однією з провідних промислових країн світу, вже існувала задовго до другої світової війни. Гірництво і металургія були сконцентровані головно в Рурі та долині Заар. У Західній Німеччині були добре розвинені галузі виробництва засобів виробництва, що спеціалізувалися на випуску важкого промислового обладнання, моторів, помп і компресорів. Вона була центром німецької металургійної та сталеливарної промисловості. Крім того, уздовж Райну була розміщена хімічна промисловість, що продукувала передусім фармацевтичні засоби, шини, фарби і штучні шкіри. За наявності такої промислової бази післявоєнний промисловий розквіт цієї частини Німеччини відбувся досить швидко9. У таблиці 7.1 наведено дані, що характеризують значення промисловості в економіці Західної Німеччини. Ці дані містять складові головних секторів ВНП Західної Німеччини за 1989 р., останній рік перед її об'єднанням зі Східною Німеччиною і утворенням єдиної Німеччини. Західна Німеччина ТАБЛИЦЯ 7.1. ВНП Німеччини за 1989 р. Приватне споживання Суспільне споживання Сукупні інвестиції в основні фонди Техніка і обладнання Будівництво Збільшення запасів Загальні внутрішні видатки Зовнішній платіжний баланс Експорт Імпорт ВНП за ринковими пінами 887.9 292.6 346.6 163.5 189.7 -6.6 1,528.5 59.3 326.5 267.2 1,644.5 Джерело: Оеиізспе ВшіаезЬапІс, МопШу Керогі о/ Оіе ОечІясЬе ВшісІеаЬап}:, МоуетЬег 1992, р.68. "Холодна війна" і війна в Кореї були каталізаторами німецького економічного відродження. Сполучені Штати усвідомили, що сильна Німеччина потрібна як буфер проти Радянського Союзу. Західна Німеччина стала державою 1949 р. Під час корейської війни США збільшили закупівлю військового спорядження в Західній Німеччині. 23 178 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ ВНП . Крім того, Німеччина, на відміну від Сполучених Штатів, підтримує активне сальдо свого рахунку торговельного балансу. В 1991 р. Німеччина мала активне сальдо у зовнішній торгівлі в розмірі 13 млрд. доларів у порівнянні з дефіцитом Сполучених Штатів у розмірі 87 млрд. доларів' . Експортну спроможність Німеччини примножують кілька галузей німецької економіки. Першою є хімічна промисловість, наступною—автомобільна. Суднобудівна промисловість, що значною мірою субсидується німецьким урядом, також серед провідних експортерів. До возз'єднання процес промислової концентрації в Західній Німеччині був подібний до цього процесу в Японії та Сполучених Штатах. Хоча 1988 р. 94% всіх фірм наймали по 500 і менше працівників, третина всіх німецьких зайнятих працювали у фірмах, що наймали 1000 і більше працівників . Щоправда, чотири галузі—хімічна, машинобудівна, транспортна й електротехнічна—охоплювали понад половину всіх фірм, що наймали 1000 і більше працівників. Саме ці галузі вносили майже половину загальної вартості, виробленої промисловістю, і давали половину загального експорту. Держава і промисловість І федеральний, і земельні уряди здійснюють певний контроль за німецькою промисловістю кількома шляхами: через видатки, податкову політику і державне володіння підприємствами. Видатки забезпечують попит на товари й послуги, що їх виробляють бізнесові фірми, а податкова політика надає фіскальний важіль впливу на рішення щодо промислових інвестицій та політику ціноутворення. Роль державного сектора в німецькій економіці висвітлює таблиця 7.2. В 1991 р. мав місце дефіцит у розмірі 120 млрд. німецьких марок (ОМ) (75 млрд. доларів), що становило близько 5% ВНП Німеччини. Більша частка дефіциту стосувалася федерального уряду, що мав внутрішній борг у сумі 590 млрд. ОМ (370 млрд. доларів). Допомога промисловості з боку німецького уряду бере свій початок ще напередодні першої світової війни, коли він надавав субсидії для будівництва торговельного та військово-морського флотів з метою конкуренції з Англією і Францією. Ця допомога, що набула форми прямих субсидій та режиму пільгового оподаткування, триває й досі. В 1988 р. субсидії для промисловості й сіль- 10 Ьгіетаиопаї Мопеїагу Ріши, "\Уог1сІ Есопоїтс Зигуеу", Аргії 13, 1992, р.117. "\УогМ Есопотіс 8игуеу", р.117. ЗІаІізІізсЬез Випаезаті, ВІаішінісЬез ./а/ггйисй Шг (ііе ВипіІезтериЬІіІі. Оеиізсіїїаїкі, 1989 (УУіезЬааеп: УУ.КоШЬаттег Уегіад, 1989), рр. 189-190. Розділ 7. Німеччина 179 ТАБЛИЦЯ 7.2. Доходи і видатки державного сектора Німеччини, 1991 (млрд. доларів США).
Джерело: ОеиІзсЬе ВигкіевЬаіА, Керогі оі іЬе Веиіисіїе ВипсіезЬаоїі Іог 1991, АргЦ 1992, р.29. 14 ського господарства становили 6% ВНП і ще зросли тепер, коли Східна Німеччина стала частиною Німеччини. Ці субсидії мають регіональне спрямування: головними їх одержувачами є промисловість Руру і фермери Баварії. Щороку чимало галузей отримують субсидії в розмірі до 1 мільярда ОМ (620 млн. доларів) і більше. Для досягнення певних економічних цілей у Німеччині широко застосовуються також податкові заохочення, зокрема останнім часом—з метою стимулювання інвестицій у колишній Східній Німеччині. Використовуються всі гатунки схем лібералізованих знижок, інвестиційних кредитів і скасування податків. Державні підприємства. Свого часу державна власність у німецькій промисловості була поширеною. Вона зосереджувалась у традиційних для неї сферах—телефонний і поштовий зв'язок, залізничний транспорт і комунальне господарство. Державна власність поширилася й на інші галузі, як от виробництво алюмінію й заліза, видобуток вугілля, руди, природного газу й нафти, суднобудування. Держава впливала на промисловість через холдингові компанії, що володіли власністю у вигляді пакетів акцій багатьох компаній. Одна холдингова компанія володіла часткою майна фірм, що виробляли сталь, алюміній і хімікалії, інша—фірм, що добували чорне й буре вугілля і випускали кокс. Упродовж 1980-х рр. держава продала свою частку власності в автомобільній, металопрокатній, хімічній, сталеливарній та інших галузях. Частка її власності в компанії національних авіаліній Люфтганза знизилася з 80% до 50%, а в галузях залізничного транспорту, зв'язку й поштових послуг держава ще зберігає свою власність . 13 "Сеппапу: йресіаі Зигуеу", ТЬе Есопотізі, Мау 23-29, 1992, р.Ю. 14 "Сеппапу: 5ресіа1 5игуеу", р.Ю. 23' 180 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ БАНКІВСЬКА СПРАВА Банківська система Німеччини побудована на змішаних державно-приватних засадах і відіграє органічну роль в успіхах німецької економіки. Німецькі банки, на відміну від американських, забезпечують переважну частину інвестиційних капіталів для промисловості, що є наслідком високої норми заощаджень у Німеччині та тієї обставини, що німці у своїй більшості віддають перевагу банківським заощадженням замість вкладання коштів у акції та облігації. Німецькі компанії мають вищі значення відношення боргу до власного капіталу, ніж американські. Провідні комерційні банки є набагато могутнішими від їхніх американських відповідників, бо вони є головними акціонерами німецьких корпорацій, а посадові особи банків є членами рад директорів цих корпорацій. За оцінками, німецькі банки прямо чи опосередковано володіють чвертю акцій з правом голосу в кожній четвертій з усіх найбільших корпорацій Німеччини, а 28% членів наглядових рад цих корпорацій е представниками банків . Німецький Бундесбанк Бундесбанк вважається однією з найважливіших установ Німеччини й тим механізмом, завдяки якому було значною мірою досягнуто її економічного успіху. Це єдина з провідних німецьких економічних установ, що е більш незалежною, ніж переважна частина центральних банків інших країн, і виконує більше монетарних функцій, ніж Федеральний резервний банк США16. Цей банк має свої філії в кожній з шістнадцяти земель Німеччини. Він відповідає за емісію грошей, зберігання золотого запасу і резервів іноземних валют та за встановлення офіційних курсів обміну іноземних валют. Головними засобами його монетарної політики є такі: 1. Він здійснює контроль за дотриманням комерційними банками та іншими кредитними установами вимог щодо встановлених законом мінімальних розмірів резервних фондів. Цей контроль є досить ефективним засобом прямого впливу на здатність комерційних банків збільшувати кредитування, бо від них вимагається зберігати в Бундесбанку встановлений законом резерв у вигляді певної суми депозитів. \У.К.5тузег, ТЬе Есопоту оґ ІЛіііесІ Сеппапу: Соїоязчз аі ІЬє Сгозягоаііз (Меда Уогк: ЗІ.Магйпк Ргезх, 1992), р.84. Бундесбанк, як і Федеральний резервний банк, що був взірцем для створення першого, не е державним. Розділ 7. Німеччина 181. 2. Бундесбанк через фінансові операції на відкритому ринку може збільшити або зменшити запас ліквідних фондів, доступних банківській системі. 3. Він контролює переоблікові (редисконтні) ставки та ставки, що призначаються на позички за оборотні кредитно-грошові документи. Обсяг редисконтних операцій, здійснюваних комерційними банками, обмежується застосуванням переоблікових квот, що їх встановлюють земельні філії Бундесбанку для відповідної землі. 4. Ще один інструмент монетарної політики передбачає застосування ломбардських ставок—унікального засобу для рефінансування банків, що дозволяє їм одержувати від Бундесбанку ліквідні активи під передачу прав на боргові зобов'язання. На цій підставі додаткові фонди стають доступними на максимальний строк три місяці за ставкою, як правило, 1% понад переоблікову ставку. Комерційні банки Німецькі комерційні банки є приватними і поділяються на три групи: загальнонаціональні банки; земельні, регіональні та місцеві банки; приватні банки. Три загальнонаціональних банки-Дойче банк, Дрезднер банк і Комерцбанк — мають мережу банків-філій у країні й за кордоном, і їхнє значення для німецької економіки є далеко ширшим, ніж власне їхня банківська діяльність. Відбулося повернення до довоєнної системи, за якої німецька економіка зосереджена в руках банків і великих корпорацій. У 1988 р. Дойче банк володів паями в 77-ми різних німецьких фірмах, Дрезднер Банк-у 55-ти, а Комерцбанк-у 48-ми17. Різні земельні й регіональні комерційні банки теж є власниками паїв у німецьких корпораціях, і чимало корпорацій володіють паями в інших німецьких корпораціях. Сіменс, гігантська корпорація з виробництва електричного обладнання, володіє паями в 39-ти різних компаніях, а Байєр, хімічна компанія,-у 25-ти. Три провідні німецькі банки мають разом 32.52% акцій з правом голосу в акціонерному капіталі корпорації Сіменс і 54.50% таких же акцій в капіталі компанії Байєр. 17 Зтувег, Есошоту оі Цшіесі Сегтапу, рр.85-86. 24 182 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ Ощадні банки Ощадні банки можна поділити на дві категорії—муніципальні банки та шістнадцять Жіроцентрален, що є центральними банками для ощадних. Ощадні банки орієнтовані значною мірою на задоволення місцевих потреб на зразок житлового будівництва, незначних бізнесових позичок та проектів муніципальних органів. Ощадні банки забезпечують головне джерело капіталів для ринку цінних паперів з фіксованим доходом, а власні фонди вони одержують за рахунок особистих заощаджень населення. Тільки деякі з ощадних банків належать до найбільших кредитних установ Німеччини, а переважна більшість їх—це малі місцеві банки. Жіроцентрален діють як розрахункові палати і місця зберігання банківських резервів ощадних банків. Вони виконують різні банківські функції, як от операції з обміном іноземної валюти та емісія цінних паперів, і стали основною силою в міжнародному банківському бізнесі. Банки спеціального призначення Істотними чинниками розвитку німецької економіки стали державні заощадження за рахунок бюджетних надлишків та накопичення в системі соціального забезпечення. Деякі суми з цих заощаджень позичаються приватній промисловості через такі спеціалізовані кредитні установи, як Реконструкційно-позичкова корпорація, що відповідає за надання довготермінових кредитів для фінансування експорту. Це стало сьогодні головним інструментом для розширення довготермінового кредитування країн, що розвиваються, в межах програми зарубіжної допомоги. ПРАЦІВНИКИ, КЕРІВНИЦТВО І СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Існують три головних моменти, що на них варто наголосити, розглядаючи співвідношення між працею, управлінням і соціальним забезпеченням, бо саме завдяки їм Німеччина відрізняється від Японії та Сполучених Штатів Америки. Перший—це принцип сліввизначення, за яким німецькі трудящі чи їхні представники є членами головних правлінь або заводських рад переважної частини німецьких фірм. Принцип співвизначення має на меті зробити працівників і керівництво партнерами у визначенні політики Розділ 7. Німеччина 133 компанії. Другим відмінним моментом є те особливе значення, яке надається в Німеччині професійному навчанню, що стало стрижневим елементом її промислової конкурентоспроможності. Німецька система професійного навчання, мабуть, найкраща у світі. Третій момент—розвинена система соціального забезпечення, що охоплює все—від оплати відпусток до допомоги родинам—і потребує значних коштів: 1990 р. на неї витрачено біля 703 млрд, ОМ (439 млрд. доларів США), або майже третину ВНП Німеччини. Професійні спілки У профспілковому русі Німеччини домінує найбільша трудова конфедерація—Німецька федерація профспілок (НФП), утворена 1949 р. як об'єднання шістнадцяти промислових спілок, що охоплювали всі промислові галузі економіки Західної Німеччини. Приміром, службовці та робітники, які працюють у текстильній промисловості, об'єднані в текстильну спілку. НПФ є представником майже чверті усіх працівників Західної Німеччини, а після возз'єднання працівники зі Східної Німеччини теж приєдналися до НФП. Провідними у складі НФП є спілки працівників металургійної промисловості, громадського обслуговування і транспорту, що страйкували у травні 1992 р., а також хімічної, паперової та керамічної промисловостей. Існують ще й інші німецькі спілки. "Білокомір-цеві" працівники та високопосадові цивільні службовці мають свої окремі спілки, засвідчуючи цим класове розшарування і свій вищий соціальний статус. Навіть збройні сили Німеччини мають свою професійну спілку під назвою Об'єднання військовослужбовців німецького Бундесверу, членство в якому не обов'язкове. Майже 45% усіх німецьких працівників—члени спілок, тоді як у Сполучених Штатах—тільки 17%. Асоціації працедавців Працедавці європейських країн, і серед них Німеччини, значно краще зорганізовані, ніж американські. Найважливішим об'єднанням є Німецька федерація асоціацій працедавців (НФАП), до якої входять тридцять чотири асоціації, що репрезентують різні галузі німецької промисловості і мають місцеві та регіональні відділення. Обов'язком національних асоціацій є укладення колективних угод із профспілками, що їх репрезентує НФП. Крім цього, в Німеччині існують торговельні палати та їхня торговельна асоціація—Німецька промислово-торговельна палата 24* 184 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ (НПТП). Членство в ній обов'язкове для всіх німецьких фірм, незалежно від їхньої величини. Головним обов'язком торговельних палат є участь у програмах професійного навчання. Як органи публічного права, вони встановлюють години роботи магазинів, надають ліцензії та дозволи на торговельно-промислову діяльність, розв'язують суперечки між діловими фірмами і взаємодіють із органами влади на всіх рівнях. Отже, торговельні палати виконують провідні функції в діяльності німецької економіки. Співвизначення (мітбештімунг) Як уже зазначалось, унікальною прикметою стосунків між працівниками й керівниками на підприємствах Німеччини є співучасть у визначенні промислової політики на засадах партнерства. Його мета—надання працівникам права голосу у справах визначення державної політики, а як принцип ця співучасть зародилась у минулому столітті, на початку розвитку трейд-юніонізму. Цей принцип був пов'язаний з ідеєю справедливого влаштування суспільства, завдяки якій було в той час дозволено організувати професійні спілки. Відповідне законодавство вперше було прийнято під час першої світової війни, коли закон про допоміжну службу батьківщині зобов'язав організувати робітничі комітети на всіх підприємствах, що мали п'ятдесят і більше робітників, пов'язаних із військовими замовленнями. Проте після поразки Німеччини у війні принцип співвизначення не став знову підґрунтям відносин робітників з начальством аж до часу прийняття конституційного закону про працю 1952 р., що стосувався працівників металургійної, сталеливарної та вугільної галузей. Наступні закони поширили застосування співвизначення на всі фірми, що мають п'ять і більше працівників . Співвизначення відбувається через дві структури—наглядові правління та ради працівників19. Якщо фірма має від 500 до 2000 працівників, то наглядове правління повинне на третину складатися з їхніх представників, а якщо 2000 і більше — то наполовину. В державних корпораціях працівники й керівництво в наглядових правліннях мають бути представлені порівну, у приватних корпораціях—порівну плюс один представник, що вважається безстороннім. Безсторонній представник обирається обома групами і розглядається як особа, що допомагає уникнути рівноваги під час Щодо застосування цього принципу існує п'ть законів, останній з яких було прийнято 1976 р. Фірми, залежно від їхніх розмірів, можуть мати обидві структури. * Розділ 7. Німеччина 185 голосування. Наглядові правління приймають рішення щодо інвестицій та інших довготермінових планів своїх компаній. Членство в наглядовій раді надає працівникам фірми право голосу у справах кадрової політики, але не в оперативних питаннях, що належать до сфери повноважень адміністрації. Ради працівників функціонують на рівні підприємств; вони існують у більшості німецьких фірм і опікуються всіма аспектами умов праці. Рішення щодо відставки будь-якого працівника не може бути прийняте без повідомлення про це ради працівників, а вона може втрутитись у цю справу, вчинивши позов до трудового суду щодо відміни відставки. Рада працівників має справу з усіма іншими проблемами, що безпосередньо зачіпають інтереси працівників, як от рішення щодо закриття підприємства чи випуск нової продукції. Вона не може блокувати рішення працедавців щодо великих інвестицій чи перешкодити великомасштабному переведенню капіталів; її діяльність обмежена головно покращенням загальних умов праці. У деяких відношеннях ради працівників важливіші за наглядові правління,—скажімо, вони можуть залучити працівників до більшої участі в розв'язанні завдань першорядного значення. Професійна, освіта Освітня система—це одне з головних надбань Німеччини, і саме завдяки цій системі тут виховано кваліфіковану робочу силу, здатну опанувати нові промислові технології. В цьому розумінні Німеччину можна протиставити Сполученим Штатам Америки, де рівень відсіву із середньої школи у вісім разів вищий, ніж у Німеччині, а на міжнародних перевірках досягнень школярів з математики та природничих наук старшокласники зі США посідають мало не останні місця. Це означає, що чимало робітників СЩА не здатні конкурувати за робочі місця, що потребують спеціальних навичок. А для німецької робочої сили, і на цьому слід наголосити, щороку організовують професійне навчання з майже 400 спеціальностей. Навчання, часто для попередньо відібраних працівників, звичайно може тривати два чи три роки. Існують також численні короткі або повторні курси, цілком доступні для робітників. Щороку близько половини німецьких підлітків віком від 15 до 19 років проходять професійне навчання з майже 400 фахових спеціальностей, серед яких ремісництво, теслярство, ремонт автомобілів, електроніка, торгівля, робота в офісі чи банку, допоміжне медичне обслуговування. Професійне навчання в Німеччині орга- 186 нізовують власті земель20, профспілки та ділові фірми у співпраці з німецькою системою шкільної освіти. Як правило, навчання доручається якій-небудь компанії, що проводить його двічі або тричі на тиждень. Решту тижня навчання проходить у державному професійно-технічному училищі21. На програми професійного навчання промисловість витрачає приблизно 35 млрд. ОМ (22 млрд. доларів) щороку, але кінцевим наслідком є те, що робоча сила має добрі навички, а безробіття серед підлітків не становить значної проблеми. Німеччина володіє найбільшою часткою світової торгівлі товарами з високим вмістом професійної праці. Соціальне забезпечення та інші соціальні заходи Програми соціального забезпечення беруть свій початок з опозиції Бісмарка до соціалізму та його антипатії до професійних спілок, що спонукали його ініціювати 1883 р. закон про страхування здоров'я. Від 1911 р., коли законом про об'єднану систему страхування всі німецькі системи страхування набули єдиного статусу, німецькі робітники отримали забезпечення на випадок хвороби та інвалідності. Допомога по безробіттю, започаткована у Великій Британії 1911 р., в Німеччині була запроваджена 1927 р. Воєнні й пов'язані з війною пенсії та грошові допомоги є важливою складовою німецької системи пенсійного соціального забезпечення. Сюди ж долучаються різні заходи щодо створення й утримання таборів для прийняття та переміщення біженців . Поза тим, осібно від системи соціального забезпечення існують допомоги родинам, або, як узвичаєно говорити, допомоги на дітей (кіндергельд), що фінансуються із загальних урядових доходів. Переважна частина видатків на соціальне забезпечення міститься в соціальному бюджеті (зоціальбюджет), що управляється незалежно від федерального бюджету, але контролюється федеральним урядом. Більша частина німецької системи соціального забезпечення фінансується за рахунок податків на заробітну платню, що збираються і з наймачів, і з найманих, інших внесків та загальних доходів федерального бюджету. Доходів із податків на заробітки надто мало для покриття всіх видатків цієї системи, тому 20 Лоші АіДадЬ, Сеппапу апй Чіе Сєттапз (Ьопсіоп: Натіїп НатіИ.оп, 1989), рр.112-115; а також: МісЬаеІ Е.Рогіег, Тйе Сотреііііуе Асіуапіаде ої Nа^іопя (NеV^ Уогк: Ргее Ргезз, 1989), рр. 355-382. 21 За Портером, це одна з головних конкурентних переваг Німеччини і одна з уразливих позицій Сполучених Штатів. 22 Ця обставина непокоїть багатьох німців, котрі не бачать жодної потреби у витрачанні коштів на іноземців—в'єтнамців, поляків та будь-яких біженців. Розділ 7. Німеччина 187 певна частина від усіх податків, сплачених індивідуальними платниками податків, використовується для додаткового фінансування системи соціального забезпечення. У 1990 р. загальні витрати на соціальне забезпечення становили суму 557 млрд. ОМ (348 млрд. доларів), що дорівнювало майже 24% ВНП Німеччини. Дефіцит бюджету соціального забезпечення досягнув приблизно 17 млрд. ОМ (11 млрд. доларів) . У таблиці 7.3 наведено дані про податки та вплив видатків системи соціального забезпечення на економіку Західної Німеччини у 1983 р. Перерозподіл доходів більшою мірою стосується тих, хто має заробіток у ви- гляді ставок чи відрядних оплат. Прямі податки разом із внесками на соціальне забезпечення складають 31.5% середньомісячного заробітку одержувачів ставок і відрядних оплат у порівнянні з 22.5% 1970 р. . На сьогодні ця частка дорівнює у середньому приблизно 40% внаслідок демографічних змін та до-лучення системи соціального забезпечення колишньої Східної Німеччини. ТАБЛИЦЯ 7.3. Загальний дохід, прямі податки та податки на соціальне забезпечення в Західній Німеччині до возз'єднання (млрд. ОМ). 742.3 -126.8 -107.2 508.3 262.8 -30.3 -13.9 218.6 217.5 -4.5 -0.6 266.3 Податок на доходи Внески на соціальне забезпечення Чиста сума ставок і відрядних оплат Сукупний дохід ненайманих працівників Податок на доходи Внески на соціальне забезпечення Чистий дохід Виплати з доходу (пенсії тощо) Податок на доходи Внески на соціальне забезпечення Чисті виплати Джерело.' иеиізсЬєі Вшкїеаіад, Маїеііаіеп гит ВегісЬі гш Ьаде сіег Nаііо^а лі СеіеіНеп ВеиізсШапсІ, реЬгаат 1987, Воші, р.720. РОЛЬ ДЕРЖАВИ Майже кожна дія уряду, бажає він того чи ні, справляє вплив і на приватний, і на державний сектори кожної економічної системи. Федеральний, земельні та місцеві бюджети у своїй сукупності контролюють 44% валового внутрішнього продукту Німеччини . Значна частина сукупних внутрішніх інвестицій у Німеччині фі- 23 ОЕСО Есопотіс Зигуеук, Сєппапу (Рагіз: ОЕСП, 1991). ОеиІзсЬєг Випаезіад, Маіегіаіеп гит ВегісЬі гиг Ьаде сіег Наііоп іа Сеіеіііеп Оеиіясіїїапсі. Воші, 1987, р.720. ОЕСО Есопотіс Зиіуеуз, Сеппапу. Відповідний відсоток для Японії становить 34%, а для Сполучених Штатів — 32%. 188 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДВЛЬ напсується з податкових надходжень, а перерозподіл доходів полегшується завдяки існуванню системи соціального забезпечення, однієї з найвичерпніших у світі. Проте податкова структура більше тяжіє до інвестування, ніж до споживання, а урядова ч^і^аль-на політика спрямована передусім на накопичення капіталу з метою розширення можливостей виробництва. Для заохочення росту норми заощаджень у приватному секторі економіки уряд широко застосовує режим пільгового оподаткування, і така податкова політика істотно впливає на економіку. Податкова система Німеччини Структура сучасної податкової системи Німеччини є насамперед наслідком розвитку історичних і політичних процесів. Податкові системи Німеччини і Сполучених Штатів Америки в чомусь подібні: вони мають тричастинну структуру податків, тобто надані законом повноваження щодо оподаткування розділені між федеральною, земельними і місцевими владами, і кожній із них надано своїх прерогатив на певні податки. До основних податків фіскальної системи Німеччини належать такі: 1. Податок на додану вартість—головне джерело доходу федерального уряду. Він збирається із загальної величини вартості, доданої на кожній стадії виробничого процесу. Проте є чимало виробів, до яких застосовуються знижені рівні оподаткування, а деякі вироби й послуги, особливо експортні, взагалі звільнені від цього податку. 2. Важливим джерелом доходу федерального уряду є також акцизний і митний збори. Акцизні податки стягуються з цілої низки товарів, як от тютюн, рослинна олія, сіль, чай, цукор і алкоголь. Податок на пиво справляється окремо на рівні земель і 1990 р. приніс 12% їхніх доходів. Надходження з двох основних акцизних податків на алкоголь і тютюн складають біля 16% доходу федерального уряду. 3. Податки на доходи вводяться землями почасти на підставі історичного прецеденту, а надходження розподіляються між федеральною і земельними владами. Земельна частина визначається за розміром частки від загальної суми податків на доходи, зібраних кожною землею. Податок на особисті доходи є прогресивним, середня ставка дорівнює 30%, а зменшення податків застосовується для сприяння заощадженням. Численні податкові знижки надаються корпораціям із метою заохочення до вкладення капіталів. 4. Муніципальні комерційні податки—найважливіше джерело доходу місцевої влади. Сюди належать податки на доходи і капіта- Розділ 7. Німеччина 189 ли фірм, а в деяких містах—і на фонди заробітної плати комерційних підприємств. Видатки У 1991 р. урядові витрати сягнули 43.4% ВНП і 44.7% ВВП Німеччини . Внаслідок входження колишньої Східної Німеччини в об'єднану Німеччину видатки на всіх владних рівнях зросли передусім через потребу відбудови інфраструктури східних земель. Житлове будівництво теж належить до основних напрямів підтримки з боку владних органів, воно активно фінансується і субсидується на всіх рівнях управління. Субсидії на будівництво житла підтримуються за рахунок застосування загальних податків, дотацій у вигляді менших відсотків і дозволів на прискорену амортизацію. Низка статей урядових видатків стосується освіти, транспорту та інших секторів економіки. Серед цих видатків—субсидії для сільського господарства, обробної промисловості, гірництва, транспорту. Різноманітні й значні видатки призначаються на соціальне забезпечення: 1991 р. загальна сума їх досягла 24.8% ВНП і 25.8% ВВП Німеччини^. Німеччина, як і Сполучені Штати, є боржником. У 1991 р. борг німецького державного сектора становив 42.2% ВНП Німеччини, і очікується, що 1993 р. він досягне 48.8%, а 1995 р.— 51.5%. На відміну від Сполучених Штатів, у Німеччині переважна частина видатків стосується земельного й місцевого, а не федерального рівнів, але федеральний уряд несе відповідальність за половину загального боргу Німеччини. У 1991 р. державний борг німецького федерального уряду становив майже 28% ВНП Німеччини, тоді як державний борг уряду США—приблизно 58% їхнього ВНП28. Проте між державними боргами Німеччини та США існують істотні відмінності: німці призвичаєні бути ощадливими, а американці—ні; обсяги німецького експорту перевищують обсяги імпорту, тоді як у Сполучених Штатах цього немає. Впродовж 1980-х років споживачі США витрачались на імпортну продукцію, а їхній уряд—на озброєння за відсутності податкових коштів на покриття цих витрат; цього не сталось у Німеччині, і це пояснює, чому Німеччина нині перебуває у кращому фінансовому стані, аніж Сполучені Штати. 28 Керогі о/Діє ВечІясЬє ВшкІєяЬапІс, 1991, рр.15,29. 27 Керогі о[ ІЬе СеиІясЬе ВішсІєзЬаоі, ... . 28 Керогі оґ ІЬе Оеиіясіїе ВипсІєяЬавІі, ... ; Есоаопис Керогі оі Чіе Ргеяі(1еп1. 1992 (ХУавІипдІоп, О.С.: и.З.СоуегшпепІ. Ргіпйпд Ойісе, 1992), рр.298,385. 190 ОЦІНКА ЕКОНОМІКИ НІМЕЧЧИНИ ТАБЛИЦЯ 7.4. Темпи зростання реального ВНП у Сполучених Штатах Америки, Німеччині та Японії (відсотки). Роки Сполучені Штати Німеччина Японія 1981-1985* 2.5 1.2 3.8 1986 2.9 2.2 2.6 1987 3.1 1.5 4.3 1988 3.9 3.7 4.2 1989 2.5 3.8 4.7 1990 1.0 4.5 5.6 1991 -1.2 3.7 4.4 * Середньорічний показник Джерело: Есойотіс Керогі о/ Оіе РгезМепі, 1993 (\УаяЬіпд1оПі О.С.: й.5. Соуегптепі Ргіпііпд Оїїісе, 1993), р.471. Сильні сторони німецької економіки Однією із сильних сторін німецької економіки, про яку вже йшла мова, є система освіти з її найпершим пріоритетом—професійною освітою, що забезпечує підготовку висококваліфікованої робочої сили. А щодо возз'єднання Німеччини, то його наслідки в Апдиз Масіоівоп, Есопогоіс Стоу/Оі іп Ще ІУе^І (Іхшаоп: АІІеп апсі ипугіп, 1964), р.37. Розділ 7. Німеччина 191 довготерміновому плані будуть, здається, позитивними, бо вона посилить своє становище економічного центру Європи. До другої світової війни Східна Німеччина була німецьким центром сучасної технології30. Німеччині властиві й інші сильні сторони, про що йдеться в наступних підрозділах. Заощадження. Німеччина має високу норму заощаджень, що необхідне для накопичення капіталу. За посередництвом банківської системи ці заощадження переходять у промисловість. Для заохочення заощаджень ТАБЛИЦЯ 7.5. Заощадження домашніх рОЗрОблЯЮТЬСЯ ПОДВТ-господарств Західної Німеччини у 1990 р. кові ПІЛЬГИ. Німецька (млрд. доларів сша). податкова система, як Різновид заощаджень Обсяг Ощадні рахунки 435.7 Заощадження через позики 78.2 Страхування 401.8 Облігації 311.1 Акції 102.0 Ринок грошей 4.8 Зобов'язання скарбниці 240.9 Готівка 148.8 Ьшгі 143.5 Разом 1,866.8 Джерело: ПеиІзсЬез Іпзаіиі Гиг УйгІзсЬаЙз-їогвсЬипд, "Оіе УепподепзеіііЬопітеп гіег ргіуа-іеп НаизЬаНе іп Дег ВипДезгериЬІік ОеиІзсЬІапсі 1990", \УосЬєпЬєпсШ, Аидияї 1991, р.437. Світовий рівень виробництва. Ще з минулого століття Німеччина має репутацію виробника якісної продукції. Вона володіє конкурентною перевагою щодо виробництва хімічних препаратів, оптичних приладів, фармацевтичної продукції, транспортного обладнання, друкарської техніки, металообробних та допоміжних верстатів і деяких господарчих товарів31. Високоякісною вважається її автомобільна продукція. Німецька економіка виявилася спроможною підтримувати свою перевагу в цих галузях упродовж багатьох років. Одна з причин цього криється в якості підготовки її робочої сили у технічній сфері. Іншою причиною є її наукові дослідження, що зажили світової слави в таких галузях, як хімія, 30 Возз'єднання Німеччини розглядається в розділі 8. 31 Рогіег, СотреЧІіуе Асіуапіаде, рр.355-371. 192 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ металургія і медицвда. Наукові інститути фінансуються урядом і промисловістю, а німецькі компанії активно ведуть власні дослідження. Німецькі споживачі наполягають на якості, і цей підхід переноситься й на продукцію, що виробляється на експорт для іноземних покупців. Працівники й менеджери. Німецькі працівники мають не лише кращу, ніж працівники багатьох інших країн, спеціальну підготовку, але й краще теоретичне підґрунтя, що з нього виникає і зростає їхня кваліфікація. Німецькі менеджери, як і їхні японські колеги, спрямовують свої зусилля на довготермінове зростання і стабільність своїх компаній, а не на короткотермінову максимі-зацію прибутку, що властиве американським менеджерам . Крім того, німецькі компанії готові погоджуватись на нижчі рівні доходів, ніж компанії США. Відносини між працівниками й менеджерами складаються в цілому добре , а висока вартість робочої сили в Німеччині стала для компаній важливим стимулом до нововведень. Німецькі фірми мають кращий рівень автоматизації, ніж чимало американських, і тому здатні більші витрати на робочу силу компенсувати вищою продуктивністю праці, однією з найвищих у світі. Слабкі сторони німецької економіки Німецька економіка також має свої вразливі місця. Ціна возз'єднання Німеччини виявилася далеко більшою, ніж це очікувалось, внаслідок чого зросли дефіцити бюджетів федерального, земельних і місцевих рівнів управління, а також спеціальні фонди возз'єднання. Вартість робочої сили зростає, а продуктивність праці падає. Затрати на одиницю праці в Німеччині стали 1991 р. такими ж, як і в інших країнах ОЕСР, хоча досі воні були нижчими, а на 1992 р. очікується, що вони стануть вищими34. Продуктивність праці, що впродовж 1973-1979 рр. була значно вищою, ніж у решті країн ОЕСР, стала нині практично однаковою. Чимало німецьких підприємств істотно залежать від державних субсидій. Виникає запитання: чи зможуть вони конкурувати в Це є наслідком ролі банків у німецькій промисловості. У загальнонімецькому страйку навесні 1992 р. брали участь працівники державної та комунальної служб. "Сеппапу: Яресіаі Зцгуеу," ТЬе Есопошізі, р.Ю. ОЕСР—це Організація економічної співпраці та розвитку; до її членів належать країни Північної Америки, Західної Європи і Японія. Розділ 7. Німеччина ідз об'єднаній Європі, якщо субсидування буде припинено? Крім цих, існує ще низка інших проблем. Демографія. У 1990 р. Німеччина мала від'ємний темп приросту населення, що вказує на відсутність його самовідтворення. Населення старішає, а кількість тих, котрі поповнюють робочу силу, постійно зменшується. Це означає, що водночас зі зростанням кількості пенсіонерів за віком збільшуватимуться видатки на соціальне забезпечення. В 1965 р. третина всіх німців була віком до 25 років. У 2000 р. лише чверть німців буде молодшою 25 років, а п'ята частина їх матиме за 6035. У 1992 р. вперше за післявоєнний період зареєстровано дефіцит бюджету соціального забезпечення. А це означає, що слід взяти під контроль витрати і зменшити розміри допомог на випадок хвороби. Крім того, щоб ліквідувати відмінність між рівнями життя в колишніх Східній та Західній Німеччинах, німецька економіка повинна буде мати темп зростання принаймні 4% річно. Німецька промисловість. У Німеччині відчувається брак підприємництва. Вираз "людина, котра сама себе створила", має тут радше негативний відтінок36. Панує нехіть до ризику, помилка має сильний соціальний розголос, тому присутнє небажання створювати нові підприємства . Ринок капіталів розвинений недостатньо. Законодавство про працю на практиці перешкоджає створенню нових компаній. У сталеливарній, суднобудівній, вуглевидобувній та інших галузях із високою зайнятістю Німеччина поступилася своїми позиціями таким країнам, як Південна Корея. Німеччина не може змагатися зі Сполученими Штатами у створенні нових підприємств, а з Японією—у швидкій комерціалізації нових виробів . У порівнянні зі Сполученими Штатами і Японією вона відстає в електронній і комп'ютерній промисловостях. Вона має відносно високий ступінь державної власності в електроенергетиці, телекомунікаціях та інших галузях, що обмежує розвиток підприємництва та інноваційних процесів. 35 "Сеппапу: ЗресіаІ Зигуеу", ТЬе Есопоюіаі, р.5. 30 Мабуть, у Німеччині не міг би з'явитися свій Сем Волтон. Рогіег, Сотреііііуе Асіуапіаде, р.377. 38 Рогіег, р.353. 25 194 Частила 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ ПІДСУМКИ Німецька економіка—це досить вдалий зразок модифікованої ринкової економіки. Уряд намагався запровадити вільноринкову економіку, і він досяг своєї мети, якщо говорити про виробництво і розподіл—вони були сформовані ринковими силами зовсім так само, як у Сполучених Штатах і Японії. Та все ж уряд Німеччини відіграє важливу роль, зокрема у сфері програм соціального забезпечення, що за своєю всеохопністю належать до найкращих у світі. Приблизно половина урядових видатків стосується сфери соціальних виплат, і це свідчить про той ступінь, що його досягла Німеччина як держава достатку. Головною проблемою, що стоїть перед Німеччиною сьогодні, є вартість возз'єднання: на кінець цього десятиріччя сума витрат, потрібних для того, щоб піднести колишню Східну Німеччину до рівня колишньої Західної Німеччини, може сягнути 1 трлн. доларів США. ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ 1. Розгляньте роль уряду на початку економічного розвитку Німеччини. 2. Чому Німеччина називається країною з соціально-ринковою економікою? 3. Якими були ті чинники, що найбільше сприяли розвиткові німецької хімічної промисловості? 4. Розгляньте стосунки між промисловою і банківською сферами Німеччини. 5. Що таке співвизначення? Чи міг би цей принцип спрацювати у Сполучених Штатах Америки? 6. Німецька система професійного навчання розглядається багатьма як найкраща у світі. Чи могла б вона діяти у Сполучених Штатах? 7. Німецька промисловість сягає світового рівня у низці галузей, проте відстає в деяких інших. Розгляньте це. 8. Які переваги має німецька економіка над американською? Ardagh, John. Germany and the Germans. London: Hamish Hamilton, 1990. Chandler, Alfred D. Scale and Scope: The Dynamics of Industrial Capitalism. Cambrige: Harvard University Press, 1992, pp. 474-486. "Germany: Special Survey". The Economist, London, May 23-29, 1992, pp. 1-18. Kellehr, Katerine. "The New Germany". The Brookings Review, Vol.10, No.l (Winter 1992), pp.18-25. Mead, Walter Russel. "Coming to Terms with the New Germany". World Policy Journal (Fall 1990), pp.590-602. OECD Economic Surveys. Germany. Paris: OECD, 1991. Pond, Elizabeth. "Germany in the New Europe". Foreign Affairs, Vol.71, No.2 (Spring 1992), pp.114-130. Porter, Michael. The Competitive Advantage of Nations. New York: Free Press, 1989, pp.353-382. Rapoport, Clara. "Why Germany Will Lead Europe". Fortune (September 21, 1992), pp.149-158. Smyser, W.R. The Economy of United Germany: Colossus at the Crossroads. New York: St.Martin's Press, 1992.
653539
|