Найменування доходів | 2007 | 2008 | 2009 |
| Сума | Уд.вес,% | Сума | Уд.вес,% | Сума | Уд.вес,% |
Усього податкових доходів, у т.ч. | 4629796,82 | 100,00 | 5231785,21 | 100,00 | 3895641,85 | 100,00 |
Прямі податки, у т. ч. | 2233284,57 | 48,24 | 2939090,99 |
| 56,18 | 1744136,96 | 44,77 |
Податок на прибуток, доходи | 641320,60 | 13,85 | 761128,76 | 14,55 | 195419,82 | 5,02 |
Єдиний соціальний податок | 404980,50 | 8,75 | 506767,60 | 9,69 | 509774,74 | 13,09 |
Податки, збори та регулярні платежі за користування природними ресурсами | 1157362,18 | 25,00 | 1637515,10 | 31,30 | 1006261,32 | 25,83 |
Державне мито | 29621,29 | 0,64 | 33679,53 | 0,64 | 32681,08 | 0,84 |
Непрямі податки, т.ч. | 2396512,25 | 51,76 | 2292694,22 | 43,82 | 2151504,89 | 55,23 |
ПДВ | 2261477,08 | 48,85 | 2132202,96 | 40,75 | 2049963,22 | 52,62 |
Акцизи | 135035,17 | 2,92 | 160491,26 | 3,07 | 101541,67 | 2,61 |
Структуру податкових доходів федерального бюджету Російської Федерації за 2009 р. наочно продемонструємо у вигляді діаграми, представленої на малюнку 2.1.3.
Рис. 2.1.3. Структура податкових доходів федерального бюджету за 2009 рік
Малюнок показує, що найбільшу частку в податкових доходах федерального бюджету займає податок на додану вартість, який складає 52,6 відсотків, далі йдуть податки, збори і регулярні платежі за користування природними ресурсами - 25,8 відсотків, єдиний соціальний податок - 13,1 податок на прибуток - 5 відсотків, відсотків, акцизи - 2,6 відсотка, державне мито - 0,8 відсоток.
Розглянемо більш детально динаміку надходжень від деяких прямих податків, що займають основну питому вагу в загальному обсязі доходів федерального бюджету.
Динаміка надходжень найбільш значущих прямих податків у федеральний бюджет за 2007-2009 рр.. представлена на малюнку 2.1.4.
Рис. 2.1.4 Динаміка надходження найбільш значущих прямих податків федеральний бюджет за 2007-2009 рр..
На малюнку видно, що в 2009 році значно знижуються надходження з податку на прибуток і податках, зборах і регулярних платежів за користування природними ресурсами, проте надходження від єдиного соціального податку залишаються приблизно на тому ж рівні. Протягом всього аналізованого періоду найбільшу питому вагу займають надходження від податків, зборів та регулярних платежів за користування природними ресурсами, особливо в 2008 р. надходження від даного податку значно зросли і склали в абсолютній величині 1637515,10 млн. руб. Дані зміни викликані, головним чином, збільшенням обсягу доходів по податку на видобуток корисних копалин при видобутку нафти і вуглеводневої сировини. Це, у свою чергу, може бути викликано сприятливою кон'юнктурою світових цін на дані види продукції.
Також спостерігається зменшень надходжень податку на прибуток у 2009 р., Надходження з цього податку склали в 2009 р. в абсолютній величині 195419,82 млн. руб., Що майже в 4 рази менше в порівнянні з 2008 р. причинами зниження надходжень з податку на прибуток є прояв фінансово-економічна криза, яка значно зачепив економіку нашої країни. Зупиняються безліч підприємств, а отже у них немає замовлень і практично зупиняється збут продукції, тому зменшується прибуток, у зв'язку з цим спостерігається таке зниження податку на прибуток. А також зниження надходжень з цього податку пов'язане зі зменшенням податкового ставки з податку на прибуток організацій на 4 відсотки, якщо в 2008р. податкова ставка становила 24 відсотки, то з 2009р. - 20 відсотків, що відбулося за рахунок зниження частки федерального бюджету.
Слід зазначити, що протягом аналізованого періоду спостерігається незначне зростання надходжень по єдиному соціальному податку. Таку тенденцію можна зв'язати, по-перше, із зростанням заробітної плати на території Російської Федерації, а по-друге, зі зменшенням так званих виплат «в конвертах».
Державне мито становить близько 1 відсотка податкових доходів федерального бюджету. Протягом розглянутого періоду спостерігався позитивна динаміка з цього податку, проте в 2009 р. відбувається незначне зниження в абсолютній величині в порівнянні з 2008 р. на 998,45 млн. руб., Так у 2009 р. надходження від державних мит склали 32 681, 08 млн. руб. Надходження податкових доходів федерального бюджету від державного мита залежить від вчинення громадянами і організаціями юридично значущих дій на їх користь з боку держави. До них відносяться розгляд питань у судах, реєстрація актів громадянського стану, видача та заміна паспорта та інші.
Таким чином, проведений аналіз загальних доходів федерального бюджету за 2007-2009 рр.. показав, що податкові доходи федерального бюджету перевищують неподаткові доходи бюджету. У той же час можна відзначити, що у зв'язку з наслідками світової фінансово-економічної кризи в 2009 р. спостерігається значне зменшення доходів федерального бюджету, це пов'язано зі зменшенням надходжень як по податкових, так і неподаткових доходів. У порівнянні з 2008 р. доходи федерального бюджету знизилися в абсолютній величині на тисячу дев'ятсот тридцять дев'ять 158,35 млн. руб.
Податкові доходи федерального бюджету подано досить велику кількість прямих податків: податки, збори і регулярні платежі за користування природними ресурсів, податок на прибуток організацій, єдиний соціальний податок, і т.д. Серед прямих податків найбільшу частку в податкових доходах федерального бюджету займають податки, збори і регулярні платежі за користування природними ресурсами - 25,8 відсотків, єдиний соціальний податок - 13,1 відсотків, податок на прибуток - 5 відсотків, державне мито - 1 відсоток.
2.2 Склад і структура прямих податків у доходах бюджетів суб'єктів РФ
У сучасних умовах все більшою мірою регіональні органи влади покликані забезпечити комплексний розвиток регіонів, пропорційний розвиток виробничої та невиробничої сфер на підвідомчих територіях. Зростає їх координаційна функція в економічному і соціальному розвитку територій. Істотну роль у цьому процесі відіграють прямі податки. Для визначення місця і ролі прямих податків у доходах бюджетів суб'єктів РФ порівняємо дохідну частину бюджету Республіки Татарстан, Республіки Башкортостан і Пермської області.
Загальна площа Республіки Татарстан складає 67,8 тис. кв.км. Столиця республіки - м. Казань. Всього в республіці проживає 3,8 млн. чоловік. Міське населення: 73,6%. Татарстан - одна з найбільш розвинених в економічному відношенні республік Російської Федерації. Основні ресурси: нафта, земля, водні ресурси. Республіка має потужний науковий і інтелектуальним потенціалом. Провідні галузі промисловості: нафтовидобуток і нафтохімія, авіабудування, машинобудування та приладобудування.
Поряд з Республікою Татарстан, Республіка Башкортостан є великим і економічно розвиненим регіоном Приволзького федерального округу. Чисельність населення Башкортостану складає близько 4,1 млн. чоловік. Столицею є м. Уфа. Територія республіки займає 143,6 тис. кв. км. Башкортостан є схожим за багатьма показниками з Татарстаном. Як і Татарстан, Республіка Башкортостан за обсягом валового регіонального продукту і обсягом промислового виробництва входить у першу десятку серед регіонів Росії. Він відноситься до числа небагатьох недотаціонних регіонів у Росії. Переважаючими галузями промисловості є паливна, хімічна та нафтохімічна, машинобудування, верстатобудування, електротехнічна.
Пензенська область також входить в Приволзький федеральний округ. Чисельність населення Пензенської області складає 1,4 млн. чоловік. Загальна площа області - 43,3 тис. кв. км. Адміністративний центр області - місто Пенза. Основні галузі промисловості: машинобудування, легка, харчова, деревообробка, паперова промисловість і промисловість будматеріалів. Пензенська область, крім родючих грунтів і місцевих будівельних матеріалів, не має в своєму розпорядженні ніякими виявленими запасами природних ресурсів. Відмінна риса області - її перенасиченість не самими великими і не самими технічно передовими підприємствами ВПК, що опинилися в найбільш важкої економічної ситуації. Пензенська область за характеристиками дуже сильно відрізняється від Республіки Татарстан. Має слабко розвинену економіку і є дотаційним регіоном.
Склад і структуру доходів бюджету Республіки Татарстан, Республіки Башкортостан і Пензенської області за 2007-2009 рр.. представлені у вигляді таблиці в додатку 3.
По таблиці видно, що податкові і неподаткові доходи Республіки Татарстан і Башкортостан в 2007-2008рр. займають близько 80% всіх доходів регіону, тоді як в Пензенській області цей показник нижчий майже в 1,5 рази і близько 45 відсотків. Це говорить про низьку економічної спроможності суб'єкта. Слід зазначити, що у всіх розглянутих регіонах неподаткові доходи не становлять значної частини доходів бюджетів. Однак у 2009 році ситуація суттєво змінилася і в доходах Республіки Татарстан і Башкортостан зросли безоплатні надходження, особливо в доходах бюджету Республіки Татарстан, які збільшилися у два рази і склали понад 40 відсотків. У структурі доходів бюджету Пензенської області значних змін не відбулося.
Уявімо укрупнену структуру доходної частини трьох регіональних бюджетів за 2009 рік на малюнку 2.1.1.
Рис. 2.1.1. Структура доходної частини бюджетів Республіки Татарстан, Республіки Башкортостан і Пензенської області за 2009 рік.
Як видно, в дотаційному регіоні, яким у нашому аналізі є Пензенська область, основним доходним джерелом є безоплатні надходження, в недотаціонних регіонах - основна питома вага займають податкові доходи.
Структура податкових доходів бюджету Республіки Татарстан, Республіки Башкортостан і Пензенської області за 2007-2009рр. представлена в додатку 4. Аналізуючи дані можна сказати, що у відносному вираженні показники доходної частини бюджету впродовж аналізованого періоду залишалися приблизно на одному і тому ж рівні. Проте в абсолютному виразі ми бачимо, що податкові доходи Республіки Татарстан значно зменшилися у 2009 році, це пов'язано зі зменшенням надходжень від прямих податків.
Слід зазначити, що податкові доходи Пензенської області більш ніж в п'ять разів менше, ніж в Республіці Татарстан і Республіці Башкортостан. У всіх бюджетах розглянутих регіонів переважають надходження від прямих податків.
Зупинимося докладніше на прямих податках, розглянемо їх надходження до бюджету Республіки Татарстан. Склад і структура надходжень податкових доходів бюджету Республіки Татарстан за 2007-2009рр. представлена в Додатку 5.
За даними таблиці ми бачимо, що протягом 2007-2008рр. спостерігається позитивна динаміка по всіх видах податків. Основними податковими дохідними джерелами бюджету Республіки Татарстан за 2007-2009 року були такі прямі податки, як податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податок на майно організацій, акцизи.
У 2009 році значно зменшилися надходження по податкових доходів, це пов'язано зі зниженням надходжень від податку на прибуток організацій. Структура податкових доходів бюджету Республіки Татарстан за 2009 рік наочно продемонструємо у вигляді діаграми, представленої на малюнку 2.2.2.
Рис. 2.2.2. Структура податкових доходів бюджету Республіки Татарстан за 2009 рік
Структура надходжень прямих податків до бюджету Республіки Татарстан за 2009 рік показує, що найбільшу питому вагу має податок на прибуток організацій, який становить 38 відсотка всіх надходжень. Однак саме з цього податку у 2009 році спостерігається різкий спад надходжень, які зменшилися на 14 923,79 млн. руб. в порівнянні з 2008 роком. Зниження обсягів виробництва і реалізації продукції на багатьох великих організаціях негативно позначилося на оподатковуваної бази та надходженнях податку на прибуток організацій. Найбільше зниження надходжень наголошується у видобутку корисних копалин, виробництві нафтопродуктів, хімічному виробництві, автомобілебудуванні, а також організацій фінансової сфери. Ряд організацій цих галузей взагалі не платили податок на прибуток організацій у минулому році. Саме ці галузі, в першу чергу постраждали від впливу кризи.
Розглянемо причини зменшення оподатковуваної бази, з одного боку вплинуло погіршення фінансово-економічного стану підприємств через кон'юктури ринку. З іншого боку, посилання на кризу дозволила окремим організаціям, збільшивши витрати, зменшити податкову базу або показати збитки.
Податок на доходи фізичних осіб становить 29 відсотків від податкових доходів бюджету Республіки Татарстан. Незважаючи на те, що його питома вага зросла до 29 відсотків (у 2008р. - 24 відсотки, надходження податку до бюджету суб'єкта в 2009 р. в абсолютній величині склали 18 537,25 млн. руб., Що на 1 094,50 млн. руб. менше, ніж у 2008 році.
У 2009р. багато найбільших організації знизили перерахування податку до бюджету, це пов'язано зі світовою фінансово-економічною кризою.
Податок на майно організацій становить 13 відсотків. Відзначається зростання надходжень з цього податку як у відносній, так і в абсолютній величині. У 2009р. надходження з податку на майно організацій збільшились на 1 352,98 млн. руб. в порівнянні з 2008 роком. Зростання надходжень з цього податку пов'язаний із збільшенням бази податку, це говорить про великий потенціал наших підприємств, які в умовах кризи вкладали кошти в розвиток бізнесу.
Питома вага по надходженнях від решти податків значно менше, наприклад частка непрямих податків становить 11 відсотків, податки, збори і регулярні платежі за користування природними ресурсами - 5 відсотків, податок стягується у зв'язку із застосуванням спрощеної системи оподаткування - 2 відсотки і транспортний податок становить 2 відсотки .
У додатку 6 представлені склад і структура податкових доходів бюджету Республіки Башкортостан. За даними таблиці можна зазначити, що протягом 2007-2008рр. спостерігається позитивна динаміка по всіх видах податків. Ми бачимо, в Республіці Башкортостан співвідношення податкових доходів ідентично співвідношенню в Республіці Татарстан. На першому місці - податок на прибуток, на другому - податок на доходи фізичних осіб, а на третьому - акцизи, тоді як в Татарстані на третьому місці знаходиться податок на майно організацій.
А в 2009 році спостерігається зменшення надходжень по податкових доходах, хоча і не так значно як в Республіці Татарстан. Податкові доходи Республіки Башкортостан в 2009 році знизилися в абсолютній величині на 3 182,56 млн. руб. в порівнянні з 2008 роком, у той час як в Республіці Татарстан на 16 060,37 млн. руб. Структура податкових доходів бюджету Республіки Башкортостан за 2009 рік наочно продемонструємо у вигляді діаграми, представленої на малюнку 2.2.3.
Рис. 2.2.3. Структура податкових доходів бюджету Республіки Башкортостан за 2009 рік
Структура надходжень прямих податків до бюджету Республіки Башкортостан за 2009 рік показує, що найбільшу питому вагу має податок на прибуток організацій, що становить 42 відсотки усіх надходжень. Потім слід податок на доходи фізичних осіб - 26 відсотків, непрямі податки - 14 відсотків, податок на майно організацій - 11 відсотків, транспортний податок - 3 відсотки, податки, збори і регулярні платежі за користування природними ресурсами - 2 відсотки і податок, що стягується у зв'язку із застосуванням спрощеної системи оподаткування - 2 відсотки.
Розглянемо склад і структуру податкових доходів бюджету Пензенської області, які у Додатку 7. За даними таблиці ми бачимо, що надходження податкових доходів менша майже в 6 разів, і становить в абсолютній величині +11 838,95 млн. руб. Протягом аналізованого періоду спостерігається позитивна динаміка надходжень податкових доходів до бюджету Пензенської області. У Пензенській області розподіл відбувається трохи інакше. Основну частку в доходах займають податки на доходи фізичних осіб. На друге місце припадає податок на прибуток організацій. Третє - на акцизи.
Структура податкових доходів бюджету Пензенської області за 2009 рік наочно продемонструємо у вигляді діаграми, представленої на малюнку 2.2.3
Рис. 2.2.3. Структура податкових доходів бюджету Пензенської області за 2009 рік
Структура надходжень прямих податків до бюджету Пензенської області за 2009 рік показує, що найбільшу питому вагу займає податок на доходи фізичних осіб - 38 відсотків. Потім слід податок на прибуток організацій - 22 відсотки всіх надходжень, непрямі податки - 17 відсотків, податок на майно організацій - 16 відсотків, податок, що стягується у зв'язку із застосуванням спрощеної системи оподаткування - 4 відсотки, і транспортний податок - 3 відсотки. Ми бачимо, що на малюнку не відображаються податок на гральний бізнес, податки, збори і регулярні платежі за користування природними ресурсами, єдиний сільськогосподарський податок і державні мита, це пов'язано з тим, що частка надходжень від даних податків незначна і в сукупності становить менше 0, 5 відсотка.
Наочно представимо структуру основних податкових доходів трьох досліджуваних регіонів за 2009 рік на рис. 2.2.4.
Рис. 2.2.4. Структура податкових доходів бюджетів Республіки Татарстан, Республіки Башкортостан і Пензенської області за 2009 рік
На малюнку видно, що основну частку доходних джерел усіх трьох регіонів складають податок на прибуток і податок на доходи фізичних осіб, але якщо в бюджеті РТ і РБ переважає перший, то в Пензенській області навпаки спостерігається перевага податку на доходи фізичних осіб. Це говорить про те, що в даній області податкові відрахування громадян є основним джерелом надходжень. Необхідно зазначити, що питома вага податку на майно в загальній частці надходження від прямих податків Пензенської області помітно вище, ніж в республіках.
Отже, розглядаючи структуру доходної частини бюджетів Республіки Татарстан, Республіки Башкортостан і Пензенської області можна зробити висновок про те, що в Республіці Татарстан і Башкортостан переважають надходження з податкових доходах, а в Пензенській області безоплатні надходження, тому вона є дотаційним регіоном.
Надходження податкових доходів Республіки Татарстан та Республіки Башкортостан приблизно на одному рівні, а в Пензенській області менше майже в 6 разів. Найбільшу питому вагу в структурі податкових доходів у Республіки Татарстан та Республіки Башкортостан займає податок на прибуток організацій, в Пензенській області - податок на доходи фізичних осіб.
У ході проробленої роботи ми побачили, що світова економічна криза сильно зачепив економіку недотаціонних регіонів, таких як Республіка Татарстан і Республіка Башкортостан. У 2009 році в даних регіонах істотно зросла частка безоплатних надходжень, і знизилися надходження з податкових доходах, особливо по таких як податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб і т.д.
3. Шляхи збільшення доходів бюджетів всіх рівнів за рахунок прямих податків
3.1 Зарубіжний досвід формування дохідної бази бюджетів усіх рівнів за рахунок прямих податків
Кожна держава, виходячи з економічних реалій і свого розуміння ефективності соціальної політики, визначають частку прямих і непрямих податків у національній податковій системі, в бюджетній системі.
У більшості розвинених країн склалася цілком порівнянна структура податкових надходжень, яка залишається досить стійкою протягом десятиліть. В одних країнах, наприклад, у Франції, Італії, Ірландії, Греції та Іспанії, перевага віддається непрямих податків. В інших державах, наприклад, у Голландії, Данії, Люксембурзі і Австрії, переважають прямі податки. Примірне рівне співвідношення прямих і непрямих податків можна зустріти у Фінляндії та Німеччини. У США акцент у системі оподаткування робиться на стягування податків з громадян. Аналогічна ситуація спостерігається і в Канаді, Австралії. Протилежна ситуація склалася в Японії, де тягар податків зосереджено на корпораціях. У Данії та Швеції переважає обкладання доходів громадян [Тютюрюков, с.77].
Найбільше значення у формуванні доходів бюджетної системи США в даний час мають прямі податки: податки на особисті доходи (індивідуальний прибутковий податок), цільові відрахування до фондів соціального забезпечення, податки на прибуток корпорацій.
Персональний (особистий) прибутковий податок був введений в США в середині XIX століття. У 1990-і роки виплати особистого прибуткового податку становили приблизно 8% ВВП країни. Застосовується широкий перелік податкових відрахувань і чотирирозрядний шкала ставок - 10, 15, 25 і 33%. Принцип прогресивності при встановленні ставки цього податку призводить до перерозподілу і відносного вирівнювання соціального блага.
Податкові відрахування до фондів соціального забезпечення є другою за величиною статтею бюджетних доходів, які становлять близько 34%. Відрахування до фондів соціального забезпечення здійснюються як роботодавцями так і працівниками. На відміну від європейських країн (в тому числі від Росії), де основну частину цього внеску робить роботодавець, у США він ділиться навпіл. Ставка змінюється щорічно при формуванні бюджету. Але оподатковується не весь фонд заробітної плати, а тільки перші 48,6% тис.дол. на рік у розрахунку на кожного зайнятого. Відрахування мають строго цільове призначення.
Податок на доходи корпорацій займають третє місце в доходах федерального бюджету США (10%). Він зазнав змін у ході реформ 80-90-х рр.. Уряд використовує даний податок для впливу на співвідношення і пропорції в економіці з метою забезпечення стабільних темпів її розвитку. Ставки податку ступінчасті, в залежності від суми доходу корпорацій.
Податки на доходи корпорацій стягуються також і до бюджетів штатів. Ставка зазвичай стабільна, хоча зустрічається і градуйована шкала штатного податку. Найбільш високий цей податок у штатах Айова - 12%, Коннектикут - І, 5, окрузі Колумбія (центр Вашингтон) - 10,25%. Найбільш низькі податки в штатах Міссісіпі - від 3 до 5%, Юта - 5%.
У податкових доходах штатів прямих податкам приділяється також значна роль, оскільки становлять більше 40% податкових доходів: приблизно 30% припадає на прибутковий податок з фізичних осіб та податок з доходів корпорацій; податок на видобуток корисних копалин і відрахування в соціальні фонди приносять близько 15% доходів штатів [57, с.42].
Одним з найбільш значущих податкових надходжень до доходів місцевих бюджетів є майновий податок, процентна ставка якого становить від 1 до 3%.
Активно використовує можливості прямого оподаткування та Німеччина, коли з 90-х років XIX століття, коли були введені гербові збори на цінні папери, векселі, гральні карти, з 1906 року - податок зі спадщини, з 1913 року - податок на майно і податок на приріст майна.
В даний час дві третини податкових надходжень до федерального бюджету Німеччини забезпечують прямі податки - прибутковий, корпораціонний і промисловий. Ці податки належать до спільних надходженнях, так як вони прямують до бюджетів різних рівнів. Спільні податки є прикладом реалізації механізму вертикального фінансового вирівнювання. Так, у федеральний бюджет направляються: 42,5% зборів прибуткового податку, 50% податку на корпорації і 9% зборів промислового податку.
У першу чергу доходи державного бюджету Німеччини забезпечує прибутковий податок - понад третину загальної суми податкових надходжень. Мінімальна ставка прибуткового податку становить 15%, максимальна - 45% [41, с.112].
Податком на доходи, що сплачуються юридичними особами, є корпораціонний податок. Він стягується з річного доходу юридичної особи. Якщо прибуток корпорації не розподіляється, то ставка дорівнює 25%. У загальній сумі податкових надходжень федерального бюджету корпораціонний податок становить близько 4,5% [41, с.113].
Основним податком земель є податок на майно, яким обкладається сумарна вартість всіх елементів майна виходячи з його прибутковості. Нерухоме майно фірми включається в сумарний показник за ціною його реалізації на момент оцінки, рухоме майно - за залишковою вартістю, цінні папери - по курсовій вартості. Податкова ставка на сукупне майно фізичної особи становить 1%, для промислових підприємств і компаній - 0,6%.
Головним податком громад, який є спільним з федерацією і землями, є промисловий податок. У муніципальні бюджети надходить близько 82% загального збору цього податку. Громадам перераховується також 15% прибуткового податку. Частка промислового податку у консолідованому бюджеті всього 5%, але він є найважливішим джерелом доходів місцевих органів влади. Податком обкладаються підприємства, суспільства, фізичні особи, які займаються промислової, торговельної та іншими видами діяльності. Базою нарахування промислового податку є прибуток від занять промислом (ставка 5%) і розмір промислового капіталу (ставка 0,2% вартості виробничих фондів, що підлягають оподаткуванню).
Особливістю формування доходів бюджету Франції є переважання непрямих податків - податків на споживання. У групі податків на доходи важливе місце відводиться прибуткового податку з фізичних осіб, який приносить бюджету близько 20% податкових доходів. Ставка прибуткового податку прогресивна і змінюється від 0 до 56,8% в залежності від доходів.
Акціонерні товариства сплачують податок на прибуток, загальна ставка якого дорівнює 34%. Більш низькі ставки застосовуються для прибутку від землекористування і від вкладів у цінні папери - від 10 до 24% [41, с.124].
Наступна група державних прямих податків - податки на власність, якими обкладаються майно (будівлі, промислові та сільськогосподарські підприємства, рухоме майно), майнові права та цінні папери. Ставка податку на власність залежить від вартості майна і змінюється від 0 до 1,5%. Сума прибуткового податку і податку на власність не може перевищувати 85% доходу [41, с.125].
До податків на власність відносять соціальний податок на заробітну плату, що сплачують роботодавці з фонду заробітної плати. Ставка податку прогресивна і змінюється від 4,5 до 13,6% залежно від розміру фонду заробітної плати.
У Великобританії з податків загальнодержавного значення найбільшого поширення набули прямі податки - прибутковий податок, податок на капітал і податок на спадщину, які складають більше 50% всіх податкових надходжень державного бюджету.
Прибутковий податок остаточно утвердився в англійській податковій практиці з 1842 року. Для розрахунку податку дохід ділиться на частини (шедули) залежно від джерел доходу (платню, майно, дивіденди, рента тощо), при цьому кожна частина оподатковується по-своєму. Мінімальна ставка прибуткового податку, 20%, поширюється на доходи від 0 до 4300 ф.ст., основна ставка, 23% - на доходи від 4301 до 27100 ф.ст. Максимальна ставка податку становить 40% [41, с.138].
Довгий час прибутковий податок платили фізичні та юридичні особи, в тому числі корпорації. З введенням податку на прибуток корпорацій сфера дії прибуткового податку звузилася до особистих доходів громадян, включаючи займаються підприємницькою діяльністю. Ставка податку на прибуток корпорацій дорівнює 33%.
Податок на капітал (або приріст капіталу) стягується при реалізації деяких видів капітальних активів, яка приносить прибуток (приватні автомобілі, житло, облігації та ін.) Платниками податку є приватні підприємці, трастові фонди та ін
Податком на спадщину обкладається майно, отримане за заповітом, а також заповідані дари, передані протягом семи років після смерті. Ставка податку на спадщину дорівнює 40%.
Головну частину доходів федерального бюджету Канади складає прибутковий податок з населення. Податок на доходи з обов'язковими відрахуваннями в фонд страхування зайнятості і пенсійний фонд складає близько 60% всіх надходжень федерального бюджету. Платниками прибуткового податку є фізичні особи та некорпорируваними бізнес. У податкову базу включається заробітна плата, підприємницький дохід, дивіденди, відсотки на вклади, доходи від власності. Шкала податку виглядає наступним чином: 17% - на річний дохід у розмірі до 29590 дол, 26% - на доходи від 29590 до 59180 дол, 29% - на доходи понад 59180 доларів [41, с.156].
До федеральних прямих податків відноситься податок на приріст капітальних активів. Об'єктом оподаткування є дохід, отриманий від різних операцій з майном - продажу або обміну земельних ділянок, будівель, цінних паперів тощо
Важливим джерел доходів федерального бюджету є податки на доходи юридичних осіб, що включають податок на прибуток корпорацій і податок на капітал великих корпорацій. У сумі вони дають майже 15,5% доходів федерального бюджету. Податкова база складається з прибутку, отриманої власниками та акціонерами. Базова ставка податку дорівнює 28%. Пільговим режимом оподаткування користуються дві категорії компаній: підприємства обробної промисловості - для них встановлена ставка 21% і підприємства малого бізнесу будь-якої галузі - 12%.
Податкова система Японії, як і бюджетна, є дворівневою у зв'язку з унітарним устроєм держави. Основу доходів бюджету центрального уряду становлять прямі податки. Найбільші надходження до державного бюджету приносить прибутковий податок з юридичних і фізичних осіб - 65% всіх податків. Прибутковий податок з юридичних осіб стягується з чистого прибутку компаній. Ставка податку становить 33,48% з розподіленою прибутку. Пільгами при сплаті податку користуються медичні установи з особливим статусом, кооперативи, громадські організації - вони вносять сумарний податок у розмірі 27%. Особлива ставка податку на прибуток - 28%, поширюється на дрібні і середні підприємства.
Для прибуткового податку з фізичних осіб застосовуються п'ять ставок, встановлених за прогресивною шкалою - 10, 20, 30, 40 і 50% [25, с.151].
Друга за значимістю в бюджеті центрального уряду група доходів - податки на майно. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, ставка податку однакова - 1,4% вартості майна.
Податки, що надходять до бюджетів місцевих органів влади, аналогічні надходять до бюджету центрального уряду. Із загальної суми доходів більше половини припадає на прибуткові податки, на другому місці - майнові, на третьому - споживчі податки.
Крім загальнонаціонального прибуткового податку з юридичних осіб, що перерозподіляється через центральний бюджет і справляється податковими управліннями, компанії в Японії платять три види місцевих податків, що стягуються муніципалітетами - підприємницький, корпоративний муніципальний і зрівняльний. Підприємницький податок нараховується на оподатковуваний податками прибуток і стягується за трьома ставками, величина якої незначно коливається в залежності від префектури. Наприклад, для Токіо він встановлений у межах від 6 до 12,6% прибутку в залежності від статутного капіталу компанії і величини прибутку.
Корпоративний муніципальний податок являє собою сукупність двох податків: префектурний і міського або міського та районного. Податкові ставки можуть відрізнятися в залежності від місця, але гранична ставка для префектурний (для Токіо - міського податку - 6%, районного - 4,7%) розраховується від суми загальнонаціонального податку [25, с.153]. Зрівняльний податок являє собою підлягає сплаті фіксовану суму, розмір якої (від 50000 ієн до 3750 тис. ієн) визначається за спеціальною таблицею, залежить від розміру капіталу юридичної особи і числа працюючих, і розподіляється між містом і префектурою у співвідношенні 4:1.
Прибутковий префектурний податок з фізичних осіб стягується за трьома ставками: 5, 10 і 15%. Діють також місцеві прибуткові податки.
У цілому прибуткові податки, що надходять до місцевих бюджетів, складають близько 35% від податкових надходжень юридичних і фізичних осіб до консолідованого бюджету. Аналогічно майнові податки становлять близько 40% [25, с.154]. Таким чином, проведений аналіз зарубіжного досвіду побудови ефективної податкової системи показав, що основою раціональної податкової системи, що забезпечує потреби держави та інтереси платників податків є економічно обгрунтоване поєднання прямого і непрямого оподаткування. У більшості країн склалася цілком порівнянна структура податкових надходжень, яка залишається досить стійкою протягом десятиліть. В одних країнах, наприклад, у Франції, Італії, Ірландії, Греції та Іспанії, перевага віддається непрямих податків. В інших державах, наприклад, у Голландії, Данії, Люксембурзі і Австрії, переважають прямі податки. Примірне рівне співвідношення прямих і непрямих податків можна зустріти у Фінляндії та Німеччини. У США акцент у системі оподаткування робиться на стягування податків з громадян. Аналогічна ситуація спостерігається і в Канаді, Австралії. Протилежна ситуація склалася в Японії, де тягар податків зосереджено на корпораціях. У Данії та Швеції переважає обкладання доходів громадян
Виходячи із зарубіжної практики, можна констатувати, що однозначної копіювання досвіду якоїсь окремої країни бути не може, тому що на створення будь-якої системи, в тому числі і податкової, впливає величезна кількість факторів. Тому можна говорити тільки про адаптацію досвіду зарубіжних країн в умовах російської дійсності.
3.2 Удосконалення прямого оподаткування в РФ як чинник збільшення доходів бюджету
Необхідність реформування склалася в даний час податкової системи Росії видається очевидною. Однак, беручи до уваги, що основні податки (ПДВ, акцизи, податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з фізичних осіб, ресурсні податки), формують російську податкову систему, в більшій мірі виконують свою основну функцію, що такі податки апробовані як в розвинених, так і в державах, що розвиваються і різних економічних режимах, а також з огляду на певну адаптованість платників податків і податкових органів до цих податках, передбачається не кардинальну зміну діючої податкової системи, а її еволюційне перетворення, усунення наявних недоліків, ліквідація перекосів всередині податкової системи, і в результаті - на основі формування єдиної податкової правової бази та встановлення в Росії єдиного податкового правового порядку - створення раціональної і справедливої податкової системи, забезпечення її стабільності та передбачуваності.
В даний час податкова система Російської Федерації знаходиться на завершальному етапі свого реформування. Основні заходи щодо вдосконалення діючої податкової системи були здійснені в 2001-2007 рр.., Вони були спрямовані на її спрощення, підвищення справедливості та економічної обгрунтованості стягнутих податків і зборів, а також на зниження податкового навантаження на населення. Саме в ці роки були прийняті і вступили в дію 20 глав другої частини податкового кодексу Російської Федерації, які регулюють порядок сплати конкретних федеральних, регіональних і місцевих податків і зборів, а також спеціальних податкових режимів. Остаточно оформилася структура податкової системи Росії. Реформування податкової системи здійснювалося в тісному зв'язку з проведенням бюджетної реформи і суттєвими змінами в системі міжбюджетних відносин. Незважаючи на те, що в останні роки були проведені суттєві перетворення в ході реформування податкової системи Російської Федерації, залишаються проблеми, які потребують вирішення. Одними з основних є проблеми мобілізації прямих податків в бюджетну систему РФ. Розглянемо основні заходи, спрямовані на мобілізації прямих податків і вдосконалення законодавства про прямі податки на перспективу.
Одним з напрямків вдосконалення податкової системи є реформування податку на видобуток корисних копалин (ПВКК). Істотним недоліком даного податку є недифференцированность щодо умов залягання і видобутку корисних копалин - податкові ставки встановлені фіксовано від вартості видобутих корисних копалин за їх видами без урахування гірничо-геологічних, економічних і географічних умов відпрацювання родовищ.
Недосконалий механізм оподаткування видобутку корисних копалин стимулює вибіркову відпрацювання запасів, виводить з експлуатації низькорентабельні ділянки, що в свою чергу тягне за собою втрати запасів у надрах, а отже і втрати доходів бюджетів різних рівнів.
Введення диференційованих ставок податку на видобуток корисних копалин по нафті забезпечило б більш справедливий (з економічної точки зору) вилучення у надрокористувачів диференціальної плати, обумовленої об'єктивними відмінностями природних факторів, що впливають на собівартість видобутку.
Для досягнення поставленої мети при диференціації ставок ПВКК необходімоешіть наступні завдання:
- Створення стимулів щодо підвищення економічної ефективності видобутку нафти на діючих родовищах;
- Створення стимулів для активного освоєння нових родовищ [Смолін, c .8].
З введенням у 2001 р. зниженою плоскої ставки податку на доходи фізичних осіб, почалася і до теперішнього часу триває дискусія про доцільність повернення до прогресивної шкали обчислення податку, оскільки вона здатна забезпечити перерозподіл вкрай поляризованих доходів населення. Не можна заперечувати, що збереження єдиної ставки податку та низький неоподатковуваний мінімум суперечать принципу справедливості оподаткування, а також пункту 1 статті 3 Податкового кодексу Російської Федерації, згідно з яким при встановленні податків повинна враховуватися «фактична здатність платника податків до сплати податку» [Про бюджет мун образ, з .50]
На наш погляд, знижену єдину ставку прибуткового податку величиною в 10 відсотків слід ввести відносно тих видів діяльності, де відбувається укриття від оподаткування значної частини доходів, і утруднений або взагалі неможливий податковий контроль за ними. Це стосується доходів від здачі громадянами в наймання житлових і нежитлових приміщень, а також доходів автоперевізників, викладачів-репетиторів та інших суб'єктів індивідуальної трудової діяльності. Перелік «пільгованих» таким чином видів діяльності повинен бути регламентований законодавчо (а відповідні податкові надходження варто було б повністю залишати в бюджетах органів місцевого самоврядування).
Стосовно ж інших видів діяльності слід було б відновити прогресивну шкалу ставок податку на доходи фізичних осіб. При цьому прогресія має бути складною, що передбачає розподіл оподатковуваного доходу на певні частини і обкладання кожної наступної частини за підвищеною ставкою. Соціально справедливим було б запровадження наступного диференціації ставок з податку на доходи фізичних осіб: для осіб, що мають сукупний річний дохід у межах 150 тис. рублів (тобто одержують середню по країні заробітну плату або інші сукупні доходи на її рівні) 10-процентну ставку. Річна сума доходів понад цю межу, але не перевищує 500 тис. рублів, могла б обкладатися по 15-відсотковою, а більш високі суми - за 20-відсотковою ставками. [[Про бюджет мун образ, с.51]
Надходження від податку на доходи фізичних осіб, що є основним джерелом формування доходної бази територіальних бюджетів. Існуюча проблема суб'єктів Російської Федерації в частині податку на доходи фізичних осіб пов'язана з труднощами планування надходжень з цього податку, оскільки відсутня оперативна бухгалтерська звітність, за якою можна було б бачити яка сума податку на доходи фізичних осіб нараховано та сплачено, в даний час є дані тільки за перерахованими сумами.
Зміни з податку на прибуток організацій повинні стосуватися в основному уточнення окремих моментів, що випливають із практики застосування цього податку. Наприклад, необхідно вирішити питання про не включення до складу доходів, що враховуються при оподаткуванні, сум штрафних санкцій, списаних організаціям, достроково виконали умови реструктуризації податкової заборгованості, здійсненої відповідно до рішень Уряду Російської Федерації. На сьогоднішній день більшу роль повинна грати проведена державою амортизаційна політика, яка виступає в якості інструменту стимулювання зростання обсягів виробництва та інвестицій у пріоритетних галузях економіки. Так, шляхом включення тих чи інших конкретних видів основних засобів (наприклад, обладнання, що використовується в авіаційній промисловості чи в нафтовидобутку) до груп з меншими термінами корисного використання можна безпосередньо впливати на обсяги амортизації, що враховуються при розрахунку податкової бази, а значить і на суми самого податку на прибуток організацій. Слід також розглянути питання про вдосконалення оподаткування дивідендів, одержуваних російськими юридичними особами від інвестицій у дочірні товариства, з метою стимулювання розміщення холдингових компаній у Російській Федерації.
У якості найважливішої заходів для вдосконалення майнового оподаткування розглядається об'єднання земельного податку, податку на майно організацій і податку на майно фізичних осіб в єдиний податок на нерухомість.
Введення податку на нерухомість не тільки забезпечить поповнення дохідної частини регіональних і місцевих бюджетів, але і дозволить більш ефективно використовувати майно. Податковою базою передбачається визнавати оціночну вартість об'єктів нерухомого майна, а в якості об'єкта оподаткування - об'єкт нерухомості, що складається із земельної ділянки і знаходиться на ньому будівлі (дачі, гаража чи іншої будівлі, приміщення та споруди).
Ініціатива з об'єднання двох податків та введенню в Російській Федерації загального податку на нерухоме майно, що сплачується власником (юридичними та фізичними особами) у місцеві бюджети, розробляється Міністерством фінансів Росії з 2001 року. У 2004 році Державна дума прийняла в першому читанні проект закону про відповідні поправки до Податкового кодексу, але до другого, основного, читання проект поки не дійшов. У квітні 2009 року прем'єр-міністр Володимир Путін заявив про необхідність «активізувати» роботу із введення податку з 2010 року, про те ж говорить в бюджетному посланні президент Дмитро Медведєв. [Газета комерсант № 194 / П від 19.10.2009]
Раніше передбачалося, що єдиний податок вступить в силу з 1 січня 2010 року. Однак до початку функціонування закону існують і технічні перешкоди, а саме, єдиний податок на нерухоме майно буде розраховуватися виходячи з ринкової, а не інвентаризаційної вартості об'єкта, як зараз. Процедура такої оцінки на законодавчому рівні ще не встановлена, а після того, як це буде зроблено, необхідно буде провести масову оцінку будівель по всій країні.
Також перехід до оподаткування нерухомості, її оцінкою на основі ринкових цін припускає приведення цінових характеристик нерухомості до об'єктивних величин, тому що ні балансова, ні інвентаризаційна вартість майна не дають реального уявлення про справжню ціну об'єкта. Тому розробка та впровадження сучасних підходів до розрахунку ринкової ціни нерухомості та методів її розрахунку є найбільш важливим завданням для зміцнення основ справедливого оподаткування.
Крім того, повинні бути розроблені ставки податку на нерухомість. Для платників податків ставка може стати різною, це пов'язано з тим, що податкове навантаження на громадян, особливо з низькими доходами, не повинна збільшуватися. Наприклад, передбачається варіант, коли громадяни, що мають єдине житло, будуть платити символічну суму, а для тих, у кого є дві і більше квартири або будинку, будуть платити підвищений податок.
Одночасно з реформою системи оподаткування триває реформа системи обліку та оформлення нерухомості - облік будівель об'єднується з урахуванням земельних ділянок, таким чином, буде спрощена процедура оформлення нерухомості.
Слід зазначити, що про те яким буде єдиний податок на нерухомість поки рано, проте можна однозначно сказати, що він буде вище податків, що сплачуються власниками зараз, тому що буде обчислюватися виходячи з ринкових цін, а вони значно вище вартості БТІ і кадастрових оцінок.
Введення податку на нерухомість повинна буде привести до скорочення способів ухилення від оподаткування, до спрощення податкового контролю за повнотою сплати податку до бюджету, до більш повного залучення нерухомого майна до оподаткування, до обкладання нерухомості на основі реально сформованих вартісних показників. Методи стягування нового податку на нерухомість покликані привести до єдиного показника існуючі методики обчислення окремих податків на окремі об'єкти нерухомості, що призведе до стимулювання розвитку ринку нерухомості, його легалізації та буде сприяти найбільш раціональному та прибуткового її використання [Йолкіна, c .13].
В даний час передбачається, що податок буде введений не раніше 2012 року, а не в 2010 році як передбачалося раніше, причин для цього відразу декілька. У першу чергу, це криза на муніципальному рівні бюджетної системи: реформа може виявитися для них у 2010 році занадто дорогою і вимагати нових вливань і без того кризових регіональних бюджетів. Другий момент - відставання з планами створення єдиного земельного кадастру: базою для обчислення суми податку повинна стати саме кадастрова оцінка, створення ж єдиного кадастру земель та нерухомості в Росії йде не так швидко, як планував Білий дім. Нарешті, очевидно, що зараз уряд просто не хоче надавати муніципалітетам можливість експериментувати зі ставками податку (проекти 2005-2009 років передбачали можливість встановлювати свої ставки, обмежені лише максимумом). Податок на нерухомість, ставки якого раніше могли турбувати лише фізичні особи, в умовах кризи може торкнутися інтересів і юридичних осіб.
Досвід країн з розвиненою ринковою економікою показує, що податок на нерухомість, базою якого є ринкова або близька до неї вартість, - це ефективний фіскальний і стимулюючий інструмент, який, з одного боку, є основою добробуту місцевого бюджету, з іншого - створює умови для ефективного володіння та розпорядження власністю [Про бюдже мун 2007, с.34]. При послідовному проведенні концептуальних принципів оподаткування нерухомості ця система може бути успішно впроваджена і в Російській Федерації.
При реформуванні транспортного податку, слід враховувати, що велика частина транспортних засобів використовується понад встановленого терміну експлуатації. Тому при обчисленні транспортного податку для таких транспортних засобів, слід було б встановити понижуючий коефіцієнт. Розмір коефіцієнта повинен залежати від того, на скільки років перевищений термін експлуатації. Це призведе до зниження надходження податку до бюджету, проте буде позитивним моментом з точки зору соціальної справедливості.
Слід звернути увагу на розробку проектів нормативних актів про посилення штрафних санкцій за несплату транспортного податку, тому що є такі категорії транспортних засобів, по яких річна сума транспортного податку значно менше, ніж сума штрафів, наприклад, водні транспортні засоби. Тобто, коли проходять перевірки і виявляється несплата податку, штраф виявляється значно менше, і тому вигідніше для власника транспортного засобу.
Також справа йде з популярними в даний час квадрациклах - самохідними транспортними засобами. В даний час, вони не закріплені ні за ГИБДД, ні за УФНС. Для того щоб ввести повний їх облік треба внести зміни до законодавства, тобто визначити регулюючий орган.
Особливу увагу слід приділити налагодженню інформаційного обміну про зареєстрованих автотранспортних засобах між органами МВС Росії і ФНС Росії [Смолій, c .10].
Величезне значення в подальшому має бути також приділено заходам щодо вдосконалення податкового адміністрування прямих податків, спрямованим, з одного боку, на припинення наявної практики ухилення від оподаткування шляхом використання наявних недоробок у законодавстві про податки і збори, і, з іншого боку, на безумовне забезпечення законних прав платників податків, підвищення їх захищеності від неправомірних вимог податкових органів, а також створення для платників податків максимально комфортних умов для сплати прямих податків [Бичков c .34].
Таким чином, з метою підвищення доходів бюджету доцільне введення диференційованих ставок податку на видобуток корисних копалин по нафті, що забезпечило б більш справедливий вилучення у надрокористувачів диференціальної плати, обумовленої об'єктивними відмінностями природних факторів, що впливають на собівартість видобутку корисних копалин.
Пропонується повернутися до прогресивної шкали оподаткування з податку на доходи фізичних осіб і встановить ставку у розмірі 10 відсотків на ті види діяльності, де відбувається укриття від оподаткування значної частини доходів, і утруднений або взагалі неможливий податковий контроль за ними (здача в оренду житлових та нежитлових приміщень ).
Слід ввести місцевий податок на нерухомість житлового призначення, який замінити податок на майно фізичних осіб, а також податок на майно організацій і земельний податок у частині оподаткування ділянок, на яких знаходяться відповідні будови. Введення цього податку має забезпечити перерозподіл відповідної податкового навантаження з громадян, які мають невисокими доходами і які, як правило, мають у власності недороге житло, на забезпечені верстви населення; У рамках реформування транспортного податку, рекомендується встановити понижуючий коефіцієнт, пов'язаний з терміном служби транспортного засобу, що сприяє соціальній справедливості та захисту малозабезпечених верств населенія.Кроме того, для підвищення доходів бюджетів за рахунок прямих податків необхідно:
-Активізувати заходи щодо фінансового оздоровлення збиткових підприємств;
-Стимулювати залучення інвестицій на території;
-Розвивати об'єкти інфраструктури підтримки малого підприємництва, розширювати доступ підприємців до інформаційних ресурсів, приймати дієві заходи з подолання адміністративних бар'єрів при здійсненні підприємницької діяльності;
-Проводити інвентаризацію і максимально повний облік об'єктів нерухомості, що підлягають оподаткуванню.
Висновок
В даний час прямі податки в РФ є основним стабільним і постійним джерелом формування бюджетів всіх рівнів.
Прямі податки - це податки на доходи і майно, володіння і користування якими служать підставою для оподаткування; вони стягуються з конкретної фізичної або юридичної особи. До прямих податків відносяться: прибутковий податок, податок на прибуток організацій, єдиний соціальний податок, податок на доходи фізичних осіб, майнові податки, у тому числі податки на власність, включаючи землю й іншу нерухомість; податки на спадщину; податки на дохід з нерухомого майна; податки на переклад прибутку і капіталу за рубіж, ресурсні платежі та ін
Ефект переважного використання прямих податків у тій чи іншій країні залежить від ступеня його економічного розвитку, рівня доходів населення, рівня податкової дисципліни, менталітету нації та інших факторів, що характеризують в цілому рівень соціально-економічного розвитку держави. Прямі податки відповідають більш цивілізованого, економічно розвиненому і демократичного суспільства.
До специфічних особливостей, властивим прямим податків можна віднести наступні характеристики: велика ступінь можливості регулювання і стимулювання економіки, в порівнянні з непрямими податками; еластичність (продуктивність, фіскальні можливості); справедливість; прогресивність; політична відповідальність; менш інфляційний характер; висока ймовірність ухилення; менш регулярний характер надходження до бюджету; гіпотетичний характер реальних прямих податку.
У процесі еволюції податкової системи Росії відбулася переорієнтація з домінування прямих податків у доходах державної скарбниці на непрямі податки. Так, в епоху становлення Давньоруської держави у IX - XI століттях з усього населення стягувалася данину як основний прямий податок. У XIV - XVII століттях зароджуються податки, що збираються на задоволення конкретних потреб держави - прямі податки спеціального призначення (піщальние і ямчужние гроші, ін.) В епоху правління царя Федора Олексійовича виходить указ про переведення всіх основних прямих податків на подвірний принцип оподаткування. На рубежі другого і третього десятиліть XVIII століття була проведена заміна подвірного принципу оподаткування подушним. Співвідношення основних податків у доходах скарбниці в XVIII столітті показує зниження частки прямих податків з 62,3 відсотків у 1724 році до 53,6 відсотків у 1796 році. Прямі податки в Росії першої половини XIX століття становили основу державного бюджету. Основними статтями державних доходів були подушна подати, оброчні збори і питний податок. У другій половині XIX століття прямі податки зазнали істотне зниження питомої ваги в загальних доходах бюджету з 31,7 відсотків у 1867 році до 16,3 відсотків в 1897 році. У 1900-1913 рр.. частка прямих податків в абсолютному обсязі податкових надходжень залишилася практично незмінною на рівні 8 відсотків. До 1916 року обсяг і питома вага в бюджеті непрямих і прямих податків фактично зрівнялися на рівні 20 відсотків.
Аналіз зарубіжного досвіду побудови ефективної податкової системи показав, що основою раціональної податкової системи, що забезпечує потреби держави та інтереси платників податків, є економічно обгрунтоване поєднання прямого і непрямого оподаткування.
У більшості країн склалася цілком порівнянна структура податкових надходжень, яка залишається досить стійкою протягом десятиліть. В одних країнах, наприклад, у Франції, Італії, Ірландії, Греції та Іспанії, перевага віддається непрямих податків. В інших державах, наприклад, у Голландії, Данії, Люксембурзі і Австрії, переважають прямі податки. Примірне рівне співвідношення прямих і непрямих податків можна зустріти у Фінляндії та Німеччини. У США акцент у системі оподаткування робиться на стягування податків з громадян. Аналогічна ситуація спостерігається і в Канаді, Австралії. Протилежна ситуація склалася в Японії, де тягар податків зосереджено на корпораціях. У Данії та Швеції переважає обкладання доходів громадян
Виходячи із зарубіжної практики, можна констатувати, що однозначної копіювання досвіду якоїсь окремої країни бути не може, тому що на створення будь-якої системи, в тому числі і податкової, впливає величезна кількість факторів. Тому можна говорити тільки про адаптацію досвіду зарубіжних країн в умовах російської дійсності.
Аналіз загальних доходів федерального бюджету показав, що податкові доходи перевищують неподаткові доходи бюджету майже в 2 рази. У той же час можна відзначити, що доходи в абсолютному виразі за аналізований період зросли: податкові доходи на 1 473,3 млрд.руб., Неподаткові доходи на 2 165,8 млрд. руб ..
Порівняльний аналіз ролі прямих і непрямих податків у доходах федерального бюджету засвідчив, що податкову систему Росії із забезпечення доходної частини державного бюджету в 2006-2008 рр.. можна вважати системою, побудованої на переважання прямого оподаткування. За розглянутий період зростання надходжень доходів від прямих податків значно перевищує зростання непрямих податків.
Податкові доходи федерального бюджету подано досить велику кількість прямих податків: податки, збори і регулярні платежі за користування природними ресурсів, податок на прибуток організацій, єдиний соціальний податок, і т.д. Серед прямих податків найбільшу частку в податкових доходах федерального бюджету займають податки, збори і регулярні платежі за користування природними ресурсами - 31 відсотків, податок на прибуток - 15 відсотків, єдиний соціальний податок - 10 відсотків, державне мито - 1 відсоток.
Позитивна динаміка надходжень від зазначених податків викликана зростанням ділової активності російських підприємств, збільшенням їх прибутку, зростанням заробітної плати, легалізацією виплат, а також зростанням видобутку нафти і газу, і середньорічного курсу долара та євро.
Проведений аналіз надходжень прямих податків у доходи бюджету Республіки Татарстан показав, що прямі податки займають суттєву частку, більше 80 відсотків всіх податкових доходів. Спостерігається зростання частки прямих податків за період, у податкових доходах бюджету на 3,5 відсотків. При цьому основним податковим доходним джерелом бюджету Республіки Татарстан в 2008 році є податок на прибуток організацій, і податок на доходи фізичних осіб, питома вага яких у сукупності складає 72,5 відсотків. Слід зазначити, що в 2008 р. різко зменшуються обсяги надходжень по податкових доходу, і суттєво збільшуються обсяги безоплатних надходжень, що викликано світовою фінансово-економічною кризою. Фінансово-економічна криза зробила негативний вплив на всі галузі народного господарства та інфраструктури.
У бюджеті муніципального освіти Казані в 2008 році прямі податки займають 100 відсотків податкових доходів і 50,3 відсотків загальної суми доходів бюджету, спостерігається зростання питомої ваги податкових доходів на 21,2 відсотка. У доходах бюджетів місцевого рівня непрямі податки повністю відсутні, а доходи формуються цілком за рахунок прямих податків, таких як земельний податок, податок на майно фізичних осіб і податок на доходи фізичних осіб. Основним податковим доходним джерелом бюджету муніципального освіти Казані в 2008 році є податок на доходи фізичних осіб, питома вага якого складає 56,9 відсотків. З метою підвищення доходів бюджету доцільне введення диференційованих ставок податку на видобуток корисних копалин по нафті, що забезпечило б більш справедливий вилучення у надрокористувачів диференціальної плати, обумовленої об'єктивними відмінностями природних факторів, що впливають на собівартість видобутку корисних копалин.
Пропонується повернутися до прогресивної шкали оподаткування з податку на доходи фізичних осіб і встановити ставку в розмірі 10 відсотків на ті види діяльності, де відбувається укриття від оподаткування значної частини доходів, і утруднений або взагалі неможливий податковий контроль за ними (здача в оренду житлових та нежитлових приміщень ).
Слід ввести місцевий податок на нерухомість житлового призначення, який замінити податок на майно фізичних осіб, а також податок на майно організацій і земельний податок у частині оподаткування ділянок, на яких знаходяться відповідні будови. Введення цього податку має забезпечити перерозподіл відповідної податкового навантаження з громадян, які мають невисокими доходами і які, як правило, мають у власності недороге житло, на забезпечені верстви населення.
У рамках реформування транспортного податку, рекомендується встановити понижуючий коефіцієнт, пов'язаний з терміном служби транспортного засобу, що сприяє соціальній справедливості та захисту малозабезпечених верств населення.
Крім того, для підвищення доходів бюджетів за рахунок прямих податків необхідно:
-Активізувати заходи щодо фінансового оздоровлення збиткових підприємств;
-Стимулювати залучення інвестицій на території;
-Розвивати об'єкти інфраструктури підтримки малого підприємництва, розширювати доступ підприємців до інформаційних ресурсів, приймати дієві заходи з подолання адміністративних бар'єрів при здійсненні підприємницької діяльності;
У сучасній Росії сьогодні у кінцевому підсумку система мобілізації прямих податків в бюджетну систему РФ для громадянина має забезпечити:
-Встановлення податкового тягаря розмірного платіжними здібностями населення;
-Прозорість податкової системи, в тому числі в частині контролю за витрачанням коштів, що надходять до бюджету у вигляді обов'язкових платежів;
-Створення партнерських відносин з державою, заснованих на принципі взаємності прав і обов'язків;
-Можливість впливу на податкову політику держави.
Для держави повинна забезпечити:
-Формування податкової системи, реально сприяє підвищенню економічної активності всіх учасників економічного процесу;
-Забезпечення бюджетів всіх рівнів надійними джерелами доходів;
-Встановлення єдиної системи податкового адміністрування в рамках єдиної вертикалі влади.
Список використаних джерел
1. Бюджетний кодекс Російської Федерації [Електронний ресурс]: від 31.07.1998 р., № 145-ФЗ / / Довідково-правова система «Консультант плюс». Версія Проф. - Останнє оновлення 09.04.2009.
2. Податковий кодекс Російської Федерації: федеральний закон (частина перша від 31.07.1998 р., № 146-ФЗ і частина друга від 5.08.2000 р., № 117-ФЗ (ред. від 6.12.2007 р.): офіц. Текст. - М.: Омега-Л, 2009.
3. O бюджет Республіки Татарстан на 2006 рік: Закон РТ від 04.12.2005 р., № 60-ЗРТ / / Збірник постанов і розпоряджень КМ РТ і нормативних актів республіканських органів виконавчої влади. - 2005 .- № 48.
4. O бюджет Республіки Татарстан на 2007 рік: Закон РТ від 07.12.2006 р., № 129-ЗРТ / / Відомості Державної Ради Татарстану .- 2006 .- № 12.
5. O бюджет Республіки Татарстан на 2008 рік: Закон РТ від 30.11.2007 р., № 71-ЗРТ / / Республіка Татарстан.-2007 .- № 239.
6. O бюджеті муніципального освіти м. Казані на 2006 рік: Рішення Казанського Ради народних депутатів від 10.12.2005 р., № 21-21 / / Казанські Ведомості.-2005 .- № 292.
7. O бюджеті муніципального освіти м. Казані на 2007 рік: Рішення представницького органу муніципального освіти від 24.12.2006 р., № 19-5 / / Казанські Ведомості.-2006 .- № 301/302.
8. O бюджеті муніципального освіти м. Казані на 2008 рік: Рішення Казанської міської Думи від 11.12.2007 р., № 19-14 / / Казанські Ведомості.-2007 .- № 287.
9. Про бюджетну політику в 2008-2010 роки: бюджетне послання Федеральним Зборам Російської Федерації від 9 березня 2007р.
10. Каклюгін В.Г. Оподаткування: навч. посібник / В.Г. Каклюгін. - Ростов н / Д: Фенікс 2007. - 189, [1] с. - (Вища освіта).
11. Косів М.Є. Оподаткування фізичних осіб: навчальний посібник для студентів ВУЗів, які навчаються за спеціальністю «Податки і оподаткування» / М.Є. Косів, І.В. Осокіна. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009 - 367с.
12. Мамрукова О.І. Податки та оподаткування. Курс лекцій: Навчальний посібник. - М.: ІКФ Омега-Л, 2007. - 134 с.
13. Мамрукова О.І. Податки й оподатковування: навч. посібник / О.І. Мамрукова. - 7-е вид., Переробці. - М.: Видавництво «Омега - Л», 2008. - 302с. - Мул., Табл. - (Вища фінансова освіта).
14. Податки та оподаткування, 5-е вид. / За ред. М.В. Романовського, О.В. Врублевської. - СПб.: Пітер, 2006. - 496 с.: Іл. - (Серія «підручник для вузів»).
15. Податки й оподатковування: Учеб. посібник для студентів вузів, які навчаються за економ. спеціальностями / [Д.Г. Черник і ін] під ред. Д.Г. Чорниця. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, - 2008. - 311с.
16. Податки й оподатковування: навчальний посібник / В.Ф. Тарасова, Л.М. Семикіна, Т.В. Саприкіна. - 3-е изд., Перераб. - М.: КНОРУС, 2007. - 320с.
17. Податки й оподатковування: навчальний посібник / О.В. Качур. - М.: КНОРУС, 2007. - 304с.
18. Податки й оподатковування: навч. посібник / П.В. Акинин, Є.Ю. Жидкова. - М.: Ексмо, 2008. - 496с. - (Вища економічна освіта).
19. Податки і оподаткування: Навчальний посібник / Перов А.В., Толкушкін А.В. - 5-е вид., Перераб. і доп. - М.: Юрайт-Издат, 2005. - 720с.
20. Податки: Учеб. посібник. - 5-е вид., Перераб. і доп. / Под ред. Д.Г. Чорниця. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 656с.: Іл.
21. Озеров Л. Оподаткування в розвинених країнах / / Фінанси. - 2007. № 4. - С.13 - 18.
22. Пансков В.Г. Податки і податкова система Російської Федерації: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2006. - 464с.: Іл.
23. Паскачев А.Б., Кашин В.А., Бобоєв М.Р., Колесніков А.С. / / За ред. Букаєва Г.І. Історія податків Росії: найважливіші дати, факти та події .- М.: Геліос АРВ, 2002 .- с.240.
24. Перов А.В., Толкушкін А.В. Податки оподаткування: навчальний посібник-6-е видання, перероб. і доп. - М: Юрайт, 2005. - 799 с.
25. Петров М.А. Податкова система та оподаткування в Росії: навчальний посібник / М.А. Петров. - Ростов н / Д: Фенікс, 2008. - 403, [1] с. - (Вища освіта).
26. Пепеляєв С.Г. Податкове право: підручник. - М.: Проспект, 2005. - 351с.
27. Пушкарьова В.М. Історія фінансової думки і політики податків. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 344 с.
28. Риманов А.Ю. Податки й оподатковування: Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 834с. - (Вища освіта)
29. Скрипниченко В. Податки та оподаткування. - СПб: ВД "Пітер", М.: Видавничий дім "БІНФА", 2007.
30. Сутирін С.Ф., Погорлецкій А.І. Податки податкове планування у світовій економіці: навчальний посібник. - М.: Альянс, 2005. - 260 с.
31. Тедеєв А.А., Паригін В.А. Податки й оподатковування: Короткий курс / А.А. Тедеєв, В.А. Паригін. - М.: Изд-во Ексмо, 2004. - 320с.
32. Тютюрюков М.М. Податкові системи зарубіжних країн: Європа і США: навчальний посібник. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К °», 2002 - 174 с.
33. Фінансове право: Підручник. 3-тє вид., Перераб. і доп. / Відп. Редактор О.М. Горбунова. - М.: МАУП, 2006. - 587 с.
34. Черник Д.Г. Податки: навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2006. - 279 с.
35. Лермонтов Ю.М. Доходні складові федерального бюджету 2007 року / / Податкова політика та практика. - 2007. - № 11. - С.21.
36. Смолін Є.В. Про особливості перетворень системи прямого оподаткування Росії / / Податкове планування. - 2007. - № 1. - С.7-10.
37. O бюджеті муніципального освіти м. Казані на 2007 рік: Рішення представницького органу муніципального освіти від 24.12.2006 р., № 19-5 / / Казанські Ведомості.-2006 .- № 301/302.
38. Бичков С.С. Адміністрування надходжень до бюджетної системи РФ / / Право і економіка. - 2006. - № 1. - С.34-35.
39. Йолкіна С.С. До питання про оподаткування нерухомості / / Податки. Інвестиції. Капітал. - 2006. - № 4. - С.13.
40. O бюджеті муніципального освіти м. Казані на 2008 рік: Рішення Казанської міської Думи від 11.12.2007 р., № 19-14 / / Казанські Ведомості.-2007 .- № 287.
41. Мінаєв Б.А. Про потребують вирішення проблеми в області оподаткування / / Податковий вісник. - 2006. - № 4. - С.24.
42. Нікітін С.М. Соціальні податки в розвинених країнах: особливості, тенденції, наслідки / / Гроші і кредит. - 2007. - № 2. - С.41-50.
43. Основні напрями бюджетної та податкової політики на 2007 рік / / Бухгалтерський облік в бюджетних і некомерційних організаціях. - 2006. - № 20. - С.23-25.
44. Князєв В.Г. Податки в країнах - членах ЄС / В. Г. Князєв, Б. В. Попов Фінанси. - 2003. - № 5. - С.75-78.
45. Березін М.Ю. Нерухомість і російські податки / / Фінанси. - 2007. - № 8. - С.26-27.
46. Бобоєв М.Р. Про проблеми та перспективи розвитку податкової системи Російської Федерації / М. Р. Бобоєв, Д. В. Наумчев / / Податковий вісник - 2005. - № 9. - С.17-20.
47. Вахрін П.І. Бюджетна система РФ: Підручник. - М.: Дашков і К., 2005. - 654 с.
48. Годін А.М. та ін Бюджетна система РФ: Підручник. - М.: Дашков і К, 2007. - 278 с.
49. Захаров В.М., Петров Ю.А., Шаціло М.К. Історія податків у Росії. IX - початок XX а. - М.: «Російська політична енциклопедія» (РОССПЕН), 2006. - 322 с.
50. Тютюрюков М.М. Регіональні та місцеві податкові доходи / / Фінанси. - 2009. - № 4.
51. Че А.Ю. Прогресія при оподаткуванні доходів фізичних осіб / / Податкова політика та практика. - 2008. - № 7.
52. Юмаєв М.М. Ресурсні та майнові податки, збори і платежі: підсумки та перспективи / / Податковий вісник. - 2008. - № 2.
53. Сокіл М.П. Прибуткове оподаткування фізичних осіб в світлі сучасної податкової політики застосування податку на доходи фізичних
осіб / / Податковий вісник. - 2009. - № 1.
54. Синельников-Мурилев С., Баткібеков С., Кадочников П., Некипелов Д. Оцінка результатів реформи прибуткового податку в Російській Федерації. - Питання економіки. - 2004. - № 6.
55. Попова О.О., Дрожжина В.А. Податкові системи зарубіжних країн: Підручник. - Инфра - М, 2008.
56. Кашин В.А. Податкова система: Як її зробити ефективною / / Фінанси. - 2008. - № 10.
57. Караваєва І.В. Про тенденції змін у податковій сфері / / Фінанси. - 2009. - № 5.
58. Голубєва Н.В. Обчислюємо земельний податок за новими правилами / / Російський податкове кур'єр. - 2006. - № 4.
Додаток 1
Податкові надходження Росії в другій половині XIX століття, у млн. рублів
Роки | 1867 | 1877 | 1887 | 1897 |
Всього доходів, у тому числі: | 294,3 | 421,7 | 514,4 | 617,1 |
Прямі податки |
Подушні податі | 37,2 | 56,8 | 1,1 | 1,3 |
Оброчна подати | 34,0 | 33,8 | 2,4 | 2,4 |
Податки місні з земель | 10,6 | 16,4 | 19,9 | 16,5 |
Податок на нерухомі майна в містах | 2,1 | 4,3 | 6,3 |