МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Білоруський державний ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра обліку, аналізу та аудиту в промисловості
Допущена до захисту
Завідувач кафедрою
________ Є.М. Шібеко
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: Дослідження організації обліку відпуску матеріалів у виробництво і аналіз їх використання.
Студентка-дипломниця Уеф, 5 курс, УП-2
|
О.Н. Тащенко |
Керівник кандидат економічних наук, доцент |
Г.І. Макеєнко |
МІНСЬК 2003
C одержання
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 3 |
1. Підвищення ефективності використання матеріалів у виробництві - важливий фактор розвитку економіки промислового підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 8 |
1.1. Ефективність використання матеріальних ресурсів у виробництві в умовах переходу до ринкової економіки ... ... ... ... ... ... .. | 8 |
1.2. Значення і завдання обліку та аналізу використання матеріалів у виробництві. Класифікація матеріалів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... | 14 |
1.3. Особливості оцінки матеріалів при відпуску у виробництво .. | 20 |
2. Облік використання матеріалів у виробництві на промисловому підприємстві ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 28 |
2.1. Документальне оформлення відпуску і використання матеріалів у виробництві ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 28 |
2.2. Облік відпуску і використання матеріалів у виробництві ... .... | 32 |
2.3. Контроль за збереженням і використанням матеріалів у виробництві ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 37 |
2.4. Напрями вдосконалення обліку використання матеріальних ресурсів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 41 |
3. Аналіз використання матеріалів у виробництві ... ... ... ... ... .... | 49 |
3.1. Аналіз динаміки показників використання матеріальних ресурсів у виробництві ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 49 |
3.2. Факторний аналіз матеріаломісткості продукції. Аналіз матеріаломісткості одиниці продукції ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... | 52 |
3.3. Виявлення резервів і шляхів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів у виробництві ... ... ... ... ... ... ... ... | 64 |
3.4. Кореляційно-регресійний аналіз матеріаломісткості продукції ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 74 |
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 79 |
Список використаних джерел ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... | 84 |
Програми ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 91 |
ВСТУП
Матеріали відносяться до оборотних засобів одноразового використання і входять до складу матеріально-виробничих запасів. Витрати матеріальних ресурсів на підприємстві займають значну питому вагу в собівартості продукції. Тому посилення контролю за їх використанням робить істотний вплив на рентабельність підприємства та його фінансове становище.
Раціональне використання сировини та матеріалів багато в чому визначається постановкою бухгалтерського обліку та організації аналітичних робіт, що в умовах становлення ринкової економіки потрібно особливого осмислення.
Так, від того, наскільки правильно ми враховуємо матеріали при їх відпуску, наприклад, у виробництво буде залежати правильність обліку витрат на виробництво, а значить і правильність формування собівартості продукції. Це в свою чергу безпосередньо впливає на формування фінансових результатів роботи підприємства, його прибутку.
Аналіз використання матеріалів у виробництві відіграє величезну роль в організації виробничого процесу. У ході аналізу виявляються випадки нераціонального використання матеріалів у виробництві, на підставі даних отриманих в ході аналізу, приймаються конкретні управлінські рішення та заходи щодо усунення відхилень від плану для досягнення позитивних результатів.
У зв'язку з наближенням обліку до міжнародних стандартів, роль і значення обліку матеріалів і сировини важко переоцінити, а обговорення актуальних проблем обліку вельми вчасно. Цей факт надає великого значення обліку та аналізу сировини і матеріалів і дозволяє зробити висновок про актуальність і необхідність вивчення і дослідження даної теми в даний час.
Проблемі аналізу присвячені праці таких вчених-економістів як В.І. Стражева, Г.І. Савицької, Н.А. Русак, Н.П. Кондракова, Н.Д. Прокопенко та ін Цими вченими внесений значний внесок у розвиток теорії, методики, методології аналізу матеріальних ресурсів і використання матеріалів у виробництві, зокрема.
Разом з тим критичний огляд економічної літератури дозволяє зробити висновок про те, що не всі питання в цій області вирішені однозначно. Зокрема, серед економістів відсутня єдність думок з питання вибору факторів, що впливають на матеріаломісткість, матеріаловіддача і на інші показники, що характеризують ефективність використання матеріальних ресурсів; немає єдності думок з приводу методики розрахунку впливу цих факторів і т.д.
До цих пір серед економістів не існує єдиної думки з приводу того, як слід оцінювати матеріали при їх відпуску, який із трьох методів, зазначених в Основних положеннях по складу витрат буде найбільш правильним і вигідним. Також ведуться дискусії з приводу класифікації матеріалів, з приводу того, де слід враховувати тару: у матеріалах або в основних засобах.
Вирішенню цих проблем присвячені роботи таких вчених економістів, як Н.І. Ладутько, А.І. Прищепи, Є.М. Шібеко, І.Є. Тишкова, А.І. Балдіновой, А.Л. Бавдея, П.С. Безруких, Н.П. Кондракова та багатьох інших.
Основною метою даної роботи є: на підставі глибокого вивчення економічної літератури, нормативного, законодавчого матеріалу, періодичних видань з теми дослідження, а також досвіду організації облікової та аналітичної роботи на підприємстві дослідити облік відпуску матеріалів у виробництво і опробировать новітні методики аналізу використання матеріальних ресурсів у виробництві на фактичних матеріалах досліджуваного підприємства, сформулювати висновки та пропозиції щодо вдосконалення обліку та виявити резерви зниження матеріальних витрат, а, отже, і матеріаломісткості.
Для досягнення наміченої мети в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:
Визначити сутність матеріалів, дослідити необхідність їх обліку, класифікацію матеріалів відповідно до законодавства Республіки Білорусь;
Дослідити за допомогою яких документів здійснюється відпуск матеріалів. Виявити переваги і недоліки даної форми організації документального оформлення відпустки матеріалів, визначити шляхи вдосконалення документального оформлення;
Визначити які методи оцінки матеріалів при їх відпуску можуть використовуватися відповідно до законодавства Республіки Білорусь. Виявити переваги і недоліки кожного з них, визначити найбільш раціональний метод;
Дослідити облік відпуску матеріалів на підставі проводок;
Дослідити шляхи вдосконалення обліку відпустки, а також встановити які переваги дає застосування ЕОМ і використання прикладних бухгалтерських програм.
Дослідити показники використання матеріальних ресурсів, проаналізувати їх динаміку за два минулі роки;
Провести факторний аналіз матеріаломісткості продукції;
Провести факторний аналіз матеріаломісткості одиниці продукції;
Виявити шляхи і резерви підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів.
Весь спектр цих питань і проблем робить тему дипломної роботи вельми актуальною.
Особливість даної роботи в тому, що обраний об'єкт дослідження розглядається з різних позицій:
- З позиції обліку;
- З позицій аналізу проведення використання сировини і матеріалів.
Базою дослідження є "Мінський завод шестерень". У 1952 році урядом було ухвалено рішення про проектування та будівництво заводу з виробництва тракторних запасних частин у Мінську. Перша продукція - запасні частини до тракторів була випущена механічним цехом вже в січні 1956 року. З цього часу і починається виробнича біографія заводу.
Підприємство має в своєму розпорядженні власним ковальсько-заготівельним, термічним і інструментальним виробництвом, які повністю забезпечують потреби заводу і дозволяють виконувати замовлення інших організацій.
РУП "МЗШ" - найбільше в СНД спеціалізоване підприємство з виробництва зубчастих коліс. За 48 років існування колективом заводу освоєно понад 1000 найменувань шестерень і валів-шестерень для тракторів, автомобілів, сільськогосподарських машин, двигунів, насосів, більше 70 найменувань товарів народного споживання.
Щорічно на підприємстві випускається до 3 млн. шестерень, зросла частка високоточної продукції (переважно на замовлення зарубіжних фірм).
Продукція заводу відвантажується в 11 країн світу. Пакистан, Прибалтика і Єгипет отримують серійно випускаються запчастини, Німеччина, Франція, Польща, Швеція - замовлені вироби.
Основним ринком збуту є Республіка Білорусь - 70%, 30% - країни СНД.
Основний напрямок стратегії заводу на сьогоднішній день - вихід і закріплення на ринках Росії, України та інших країн СНД. З метою виходу на ринки далекого зарубіжжя завод веде активну рекламну кампанію своєї продукції і технологічних можливостей. На заводі була створена служба маркетингу, ведеться технічне переозброєння виробництва та підвищення якості продукції, у результаті чого в останні роки зросли поставки в країни далекого зарубіжжя.
Основною метою діяльності підприємства є отримання прибутку. У відповідності з метою підприємство здійснює наступні види діяльності: виробництво загальномашинобудівного вузлів і деталей, виробництво сільськогосподарських машин, обробка та покриття металів, виробництво деталей та приладдя для автомобілів та їх двигунів, виробництво готових металевих виробів або напівфабрикатів шляхом кування, пресування, штампування і прокатки і ін
Методологічною основою дипломної роботи з'явилися зокони Республіки Білорусь, укази, інструкції, офіційні матеріали, підручники, наукові праці, періодичні видання з теми дослідження.
У прцессе виконання дипломної роботи використовувалися спеціальні методи і прийоми обліку і аналізу господарської діяльності: спостереження, синтез, індукція і дедукція, аналіз, порівняння, метод ланцюгових підстановок і ін Також використовувалися методи математики.
1 ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ У ВИРОБНИЦТВІ - ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Ефективність використання матеріальних ресурсів у виробництві в умовах переходу до ринкової економіки
В умовах переходу до ринкової економіки все більшого значення набувають якісні показники використання виробничих запасів, наприклад такі, як зниження питомих витрат матеріалів у собівартості продукції, всебічна економія і т.п.
Основним напрямком підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів є впровадження ресурсозберігаючих, маловідходних і безвідходних технологій. Дані заходи особливо актуальні в даний час у зв'язку з погіршенням екологічної ситуації.
Всі процеси переробки сировини, їх параметри і допуск повинні бути витримані відповідно до встановлених ГОСТами, технічними умовами і правилами організації і виконання технологічних процесів.
Раціональне використання матеріалів залежить також від повноти збору та використання відходів і обгрунтованою їх оцінки. Відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції або виконанні робіт і втратили свої споживчі властивості. Утворені в процесі виготовлення продукції відходи сировини і матеріалів найчастіше класифікують на поворотні і безповоротні. Безповоротними вважають відходи, які не можуть бути в подальшому використані. Зворотні у свою чергу діляться на використовувані і невикористовувані у виробництві. Використовуваними є такі відходи, які на самому підприємстві можуть йти на виготовлення продукції основного і допоміжного виробництва. Невикористані - це такі відходи, які також можуть бути використані самим підприємством, але в якості матеріалів, палива, на господарські потреби, або реалізовані на сторону.
На РУП "Мінський завод шестерень" до використовуваних відходів ставляться лом і стружка.
При визначенні виходу готової продукції маса металу, що міститься у використовуваних відходах, виключається із загальної маси металу, витраченого на виробництво цього виду виробів.
Попередньою умовою організації обліку виробничих відходів є виявлення і правильне визначення впливу їх величини на собівартість продукції. Зокрема, збільшення кількості оприбуткованих з виробництва відходів безпосередньо впливає на величину собівартості виробленої продукції в бік зниження. Проте їх наявність свідчить про недосконалість технології і, як наслідок, про збільшений в порівнянні з необхідною речовинною основою витрату основних видів сировини і матеріалів. Крім того, повне оприбуткування відходів, їх подальше ефективне використання безпосередньо впливає на остаточні фінансово-господарські результати діяльності підприємства.
Відходи виробництва на підприємствах як різновид матеріальних ресурсів становлять об'єкт бухгалтерського обліку. Очевидно, що методика такого обліку залежить від специфіки технології та організації виробництва, виду відходів, способу їх отримання та особливостей подальшого зберігання.
Разом з тим є й загальні для всіх промислових виробництв принципи обліку відходів, які не можна ігнорувати, оскільки це може призвести до втрати частини інформації. До них слід віднести:
обов'язковість оприбуткування;
чіткий облік руху;
науково обгрунтовану оцінку;
облік процесу переробки;
облік процесу реалізації;
розрахунок впливу величини і вартості відходів на собівартість основних продуктів;
Незважаючи на гадану чіткість в оцінці виробничих відходів, навряд чи можна вважати це питання повністю вирішеним на практиці. Перш за все мова йде про наукове обгрунтування цієї оцінки та відображення вартості виробничих відходів в калькуляціях собівартості основної продукції.
На жаль, найбільшим недоліком у визначенні ціни на виробничі відходи є неповний підрахунок всіх пов'язаних з цим витрат. Слід розрізняти кілька видів оцінки виробничих відходів. Вибір того чи іншого виду оцінки залежить від часу здійснення цього процесу: оцінка виробничих відходів при їх оприбуткуванні з виробництва, при відпуску в подальшу переробку на самому підприємстві і при реалізації на сторону. Ясно, що вартісна оцінка відходів при їх виникненні буде відрізнятися від оцінки при їх передачі для подальшої переробки або реалізації, оскільки в двох останніх випадках з'являється ряд додаткових витрат, тобто в процесі подальшого використання виробничих відходів вже необхідно визначити їх собівартість. Розкриваючи суть оцінки, важливо, насамперед, розглянути підходи до формування ціни. Ціни на використовувані надалі виробничі відходи повинні базуватися в першу чергу на величині, що відбиває зміст у них корисних речовин, причому необхідно враховувати можливості подальшого застосування їх як у власному виробництві, так і для реалізації на сторону. На практиці ж ціни встановлюються без урахування цих чинників. Наприклад, на РУП "Мінський завод шестерень" використовуються ціни, встановлені державним об'єднанням "Белвтормет" [ДОДАТОК 1].
Очевидно, що найбільш точний варіант оцінки відходів - підрахунок фактичних витрат, пов'язаних з виникненням цих відходів, тобто визначенням фактичної собівартості. Однак на практиці це в більшості випадків складно через комплексного характеру технологічних процесів. Важко перш за все чітко розподілити всі виниклі витрати між готовою основною продукцією, виробничими відходами і незавершеним виробництвом.
Бухгалтерія повинна своєчасно збирати інформацію про величину і вартості відходів за їх видами, видами продукції (матеріалів), з яких вони отримані, і місцями виникнення. Відпустка виробничих відходів з місць зберігання повинен фіксуватися в аналітичному обліку.
Для поліпшення контролю за використанням відходів доцільно застосовувати більш широко накопичувальні документи, наприклад, лімітно-забірні карти. Система лімітування відпустки як метод попереднього контролю виправдовує себе практично на всіх підприємствах.
Такий порядок оцінки і документального оформлення дозволить створити найбільш сприятливі умови для систематичного контролю за утворенням і рухом відходів, для більш повного залучення в господарський оборот і підвищення ефективності їх використання, а значить, і підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів.
Слід також зазначити, що ефективність використання матеріалів багато в чому залежить не тільки від обліку руху, а й від організації їх зберігання.
Істотне значення для збереження матеріальних ресурсів має наявність технічно оснащених складських приміщень сучасними ваговимірювальними приладами та пристроями, що дозволяють механізувати й автоматизувати складські операції і складський облік.
До організації складського обліку матеріалів пред'являється наступні вимоги:
- Склади підприємства повинні бути спеціалізовані, тому що матеріали різних фізико-хімічних властивостей вимагають різних режимів зберігання (наприклад, контроль температури і вологості);
- Складські приміщення обладнуються стелажами, полицями, шафами, ящиками для зберігання матеріалів;
- На кожен вид матеріалу виписується ярлик, у якому вказують його найменування, номенклатурний номер, марку, сорт, розміри, одиниці виміру;
- Для захисту властивостей сировини вимагає температуру нижче нуля, має зберігатися у спеціальних холодильних камерах та ін
Комірник зобов'язаний своєчасно інформувати службу постачання про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм, а також про залишки матеріалів, які тривалий час знаходяться без руху.
Важливою передумовою підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів є посилення особистої та колективної відповідальності і матеріальної зацікавленості робітників, керівників і спеціалістів структурних підрозділів у раціональному використанні зазначених ресурсів. Для досягнення даної мети необхідно розробити систему преміювання. Наприклад, преміювати можна працівника, який при виробництві тієї чи іншої деталі домігся скорочення відходів або економії матеріалів, який за певний звітний період не допустив браку у виробництві. Преміювання має здійснюватися і за результатами інвентаризацій, у випадках, якщо не виявлені розбіжності фактичних даних про наявність матеріальних цінностей на складах з даними бухгалтерії. Дані заходи будуть сприяти тому, що працівники стануть більш уважно і відповідально ставиться до виконання своїх обов'язків, будуть прагнути до підвищення своєї майстерності та професіоналізму, а це в свою чергу сприятиме більш раціональному використанню матеріальних ресурсів.
Однією з умов раціонального використання матеріальних ресурсів є нормування складських запасів і матеріальних витрат. Підприємство повинно прагнути до дотримання норм виробничих запасів кожного виду матеріалів, оскільки їх надлишок призводить до уповільнення оборотності оборотних коштів, а недолік може привести до зриву виробничого процесу.
Нормативний метод дозволяє розділити фактичні витрати на виготовлення продукції на обгрунтовані нормами і на відхилення від норм, що дає можливість організувати контроль з високим ступенем оперативності, а отже, і управляти з великою ефективністю.
Для досягнення цього результату необхідно, щоб усі відступи від встановленої технології і діючих на підприємстві норм і розцінок на матеріальні ресурси оформлялися окремими первинними документами, які сигналізували б про наявність відхилень і дозволяли б своєчасно вживати заходів щодо їх запобігання.
Необхідно систематично узагальнювати і аналізувати дані обліку відхилень від норм і на основі даних аналізу приймати управлінські рішення щодо усунення та попередження непродуктивних витрат і втрат або закріплення факторів, що забезпечують отримання економії.
Для організації обліку відхилень від норм матеріальних витрат на підприємстві повинні бути класифікатори цих відхилень, що згруповано за причин, а також із зазначенням посадових осіб, які допустили перевитрату чи забезпечили економію.
Розробка і впровадження прогресивних техніко-економічних норм і нормативів з матеріальних витрат сприяють не тільки підвищенню ефективності використання матеріальних ресурсів, а й удосконаленню планування, обліку і калькулювання собівартості продукції. Тому бухгалтерія підприємства повинна постійно здійснювати контроль за якістю норм і нормативів, вживати заходів з перегляду норм з урахуванням нової техніки, технології та змін в організації праці і виробництва.
Більш повне та раціональне використання матеріальних ресурсів підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці, підвищення матеріаловіддачі, збільшенню випуску продукції, зниження її собівартості.
1.2 Значення і задачі обліку та аналізу використання матеріалів у виробництві. Класифікація матеріалів.
Матеріальні ресурси - це збірний термін, що позначає різноманітні речові елементи виробництва. Загальним відмітною ознакою матеріалів є використання їх в якості предметів праці та перенесення вартості на створюваний продукт, при цьому вони змінюють свою натурально-речову форму.
У промисловості постійно збільшується споживання товарно-матеріальних цінностей у виробництві. Це обумовлюється постійним розширенням виробництва, значною питомою вагою матеріальних витрат у собівартості продукції і зростанням цін на матеріальні ресурси. Наприклад, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції становить: у машинобудуванні понад 60%, у легкій і хімічної промисловості 70-90% [38, с. 42].
Правильна організація обліку використання матеріалів має дуже велике значення, тому що впливає на кінцеві фінансові результати роботи підприємства.
До основних завдань обліку використання матеріалів відносяться:
правильне і своєчасне документальне оформлення всіх операцій з відпуску матеріалів у виробництво; розрахунок і списання відхилень фактичної собівартості матеріалів від їх облікової вартості;
вибір найбільш прийнятною оцінки матеріалів у поточному обліку при їх списання у виробництво;
контроль за збереженням матеріальних ресурсів і за дотриманням встановлених норм при відпуску їх у виробництво;
систематичний контроль за використанням матеріальних цінностей у виробництві на базі обгрунтованих норм їх витрачання;
контроль за технологічними відходами та втратами та їх використанням;
своєчасне отримання точної інформації про величину економії або перевитрати матеріальних ресурсів у порівнянні з встановленими лімітами.
Важливе значення має і аналіз використання матеріальних ресурсів у виробництві. У ході аналізу виявляються випадки нераціонального використання матеріалів у виробництві, на підставі даних отриманих в ході аналізу, приймаються конкретні управлінські рішення та заходи щодо усунення відхилень від плану для досягнення позитивних результатів.
До основних завдань аналізу використання матеріальних ресурсів у виробництві можна віднести:
характеристика динаміки та виконання плану за показниками використання матеріальних ресурсів;
визначення системи факторів, що обумовлюють відхилення фактичних показників використання матеріалів від планових або від відповідних за попередній рік;
кількісний вимір впливу чинників на виявлені відхилення показників;
виявлення та оцінка внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів.
Джерелами інформації для проведення даного аналізу є: форма статистичної звітності № 5-З про витрати на виробництво і реалізацію продукції [ДОДАТОК 2], робіт, послуг; відомість нормативних витрат матеріалів на фактичний випуск [ДОДАТОК 3]; відомості аналітичного обліку про витрату матеріалів; планові і звітні калькуляції собівартості виробів, що випускаються [ДОДАТОК 4]; комплексний план заходів на звітний рік [ДОДАТОК 5] та інших
Важливе практичне значення має питання класифікації матеріалів, оскільки від його вирішення залежить правильність формування собівартості продукції (робіт, послуг).
Класифікація матеріалів викладена в Плані рахунків та Інструкції щодо його застосування.
Класифікація майна, що відноситься до матеріалів, носить більше економічний характер. І необхідно зауважити, що різні види матеріалів по-різному беруть участь у процесі формування собівартості продукції. А це означає, що повинні бути і відмінності в бухгалтерському обліку операцій з їх придбання та списання.
При організації обліку матеріальних цінностей на субрахунку 10 / 1 враховується вартість основних матеріалів, які повністю або частково входять до складу виробленої продукції, а також вартість допоміжних матеріалів, які беруть участь у процесі виробництва продукції, але не входять до її складу. Різниця між поняттями "сировина" і "матеріали" полягає в тому, що сировина - це, як правило, продукція сільського господарства або видобувних галузей промисловості, а матеріали - це продукція обробних галузей. Основна відмінність між основними і допоміжними сировиною і матеріалами, в свою чергу, полягає в тому, що перші споживаються безпосередньо в процесі виробництва і носять характер умовно-змінних витрат, а другі лише обслуговують цей процес і є умовно-постійними.
На субрахунку 10 / 2 враховуються покупні напівфабрикати, готові комплектуючі вироби, придбані для комплектування продукції, що випускається, які вимагають витрат з їх обробки або збирання. Відмінність напівфабрикатів і комплектуючих від матеріалів, які теж є продукцією обробних галузей, полягає в ступені їх обробки. Для напівфабрикатів і комплектуючих виробів обсяг обробки мінімальний і не потрібно взагалі. Другі (матеріали) у процесі обробки змінюють свою натурально-речову форму.
На субрахунку 10 / 3 "Паливо" враховується наявність і рух нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо, газ, масла моторні, трансмісійні, спеціальні, консистентні мастила, амортизаторні та інші олії, що виробляються з нафти). Паливо поділяють на технологічне (для технологічних цілей), рухове (пальне) і господарське (на опалення).
Гальмівні і інші технічно рідини, одержувані хімічним способом (тосол) до паливно-мастильних матеріалів (палива) не відносяться. При використанні талонів на нафтопродукти облік їх ведеться також на субрахунку 10 / 3 "Паливо".
На субрахунку 10 / 4 "Тара і тарні матеріали" враховується наявність і рух усіх видів тари (крім використовується як господарський інвентар), а також інструментів і деталей, призначених для виготовлення тари та її ремонту (деталі для складання ящиків, бочкова клепка, залізо обручку та інше). Предмети, призначені для додаткового обладнання вагонів, Барт, судів, з метою забезпечення збереження продукції, що відвантажується, обліковується на субрахунку 10 / 1 "Сировина і матеріали".
Постачальницькі, збутові та торговельні підприємства обліковують тару під товарами і тару порожню на рахунку 41 "Товари".
На субрахунку 10 / 5 "Запасні частини" враховується наявність і рух придбаних або виготовлених для потреб основою діяльності запасних частин, призначених для виробництва, ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів тощо, а також автомобільних шин у запасі та обороті .
Тут же враховується рух обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, створюваного в ремонтних підрозділах підприємств, на технічних обмінних пунктах та ремонтних заводах.
Автомобільні шини (покришка, камера, і ободная стрічка), що знаходиться на колесах та в запасі при автомобілі, що включається інвентарну вартість цього автомобіля, враховується до складу ОС.
На субрахунку 10 / 6 "Інші матеріали" враховується наявність і рух відходів виробництва (обрубки, обрізки, стружка тощо); невиправного браку; матеріальних цінностей, отриманих від вибуття основних засобів, які можуть бути використані як матеріали; палива або запасних частин на заданому підприємстві (металобрухт, брухт); зношених шин і утильний гуми тощо. Відходи виробництва і вторинні матеріальні цінності, що використовуються як тверде паливо, обліковується на субрахунку 10 / 3 "Паливо".
На субрахунку 10 / 7 "Матеріали, передані в переробку на сторону" враховується рух матеріалів, переданих в переробку на сторону та в подальшому включаються до собівартості отриманих з них виробів. Витрати з переробки матеріалів, сплачені стороннім підприємством, відносяться безпосередньо в дебет рахунків, на яких обліковуються вироби, отримані з переробки.
Субрахунок 10 / 8 "Будівельні матеріали" використовуються підприємствами - забудовниками. На ньому враховуються наявність і рух матеріалів, використовуваних безпосередньо в процесі будівельних та монтажних робіт, для виготовлення будівельних деталей, для зведення і обробки конструкцій і частин будівель, споруд, будівельні конструкції та деталі, а також інші матеріальні цінності, необхідні для потреб будівництва (вибухові речовини тощо).
Крім того, матеріали, що не належать даному підприємству, виділяються в окремі групи і обліковуються на позабалансових рахунках 002 "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання", 003 "Матеріали, прийняті в переробку".
З метою раціональної організації обліку та контролю за використанням матеріалів у виробництві та у зв'язку з їх широким асортиментом підприємство, крім наведеної вище укрупненої економічної класифікації матеріальних цінностей, використовують більш детальну їх угруповання за технічними ознаками та властивостями. Наприклад, сировину і матеріали поділяються на: чорні метали, кольорові метали, хімікати та гумовотехнічні вироби, лісові матеріали, кабельні вироби, конструкції і деталі і т.д. Всередині груп і підгруп цінності показуються в розрізі окремих видів, марок, сортів і типорозмірів. З цією метою на підприємстві розробляються номенклатури (переліки) споживаних у виробництві матеріалів за їх однорідними ознаками. При цьому кожному найменуванню, типорозміру і сорту матеріалу присвоюється умовне цифрове позначення - номенклатурний номер (код), який потім проставляється в усіх документах по наявності і руху товарно-матеріальних цінностей.
Для скорочення номенклатури матеріалів і спрощення обліку в необхідних випадках однорідні, близькі за своїми властивостями і незначно відрізняються за ціною матеріали об'єднуються в єдиний номенклатурний номер.
Деяка кількість шифрів резервується для матеріалів, які можуть надійти вперше. Присвоєння номенклатурного номера на новоприйняті матеріали провадиться відділом матеріально-технічного постачання.
Надані матеріалами номенклатурні номери в обов'язковому порядку зазначаються у всіх документах по руху сировини і матеріалів, на матеріальних ярличках і картках складського обліку. Це полегшує подальшу обробку документів і попереджає виникнення помилок при оприбуткуванні чи списанні матеріалів та сировини.
Номенклатура матеріалів, у якій вказані ціни за одиницю враховуються матеріалів, називається номенклатури-цінника. Він являє собою систематизований перелік матеріалів, що використовуються на підприємстві, і використовується як довідник майже всіма відділами підприємства (відділ матеріально-технічного постачання, бухгалтерія, плановий, фінансовий і т.д.).
1.3 Особливості оцінки матеріалів при відпуску у виробництво
Найважливішою передумовою організації обліку матеріалів є їх оцінка. Вона має важливе значення і в справі машинної обробки даних цього обліку. Відповідно до Закону Республіки Білорусь "Про бухгалтерський облік та звітності" всі виробничі запаси в обліку і звітності мають відображатися за їх фактичної вартості [24, с. 21].
Фактична вартість виробничих запасів складається з вартості за цінами їх придбання (включаючи оплату відсотків за придбання в кредит, наданий постачальником цих цінностей), націнок (надбавок), комісійних винагород, сплачених постачальницьким, зовнішньоекономічним організаціям, вартості послуг товарних бірж, митних зборів, витрат на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються силами сторонніх організацій.
Відповідно до Основних положень по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), сировина та матеріали, комплектуючі вироби на собівартість продукції списуються одним з таких методів оцінки:
за середньозваженими цінами;
- За обліковими цінами з урахуванням відхилень від їх фактичної вартості;
- За цінами останнього придбання (ЛІФО). [48, с.120].
При великій номенклатурі використовуваних матеріалів їх фактичну вартість можна розрахувати тільки по закінченні місяця, коли бухгалтерія буде мати складові дані про цю вартості (розрахункові документи постачальників матеріалів, автотранспортних та інших організацій за їх перевезення, вантажно-розвантажувальні роботи та інші витрати). Рух же матеріалів відбувається на підприємстві щодня, і документи на їх надходження та витрачання повинні оформлятися своєчасно, тобто у міру здійснення операцій, знаходити відображення в обліку. Тому виникає потреба у використанні в поточному обліку твердих, заздалегідь встановлених цін, званих обліковими.
В якості облікових можуть використовуватися середні покупні ціни, ціни планової (нормативної) собівартості, вільні ринкові (договірні), регульовані оптові та ін
При застосуванні в поточному обліку матеріалів цін планової (нормативної) собівартості, среднепокупних або вільних ринкових цін окремо враховуються відхилення фактичної собівартості цінностей від їх вартості за вказаними цінами. Вони враховуються не по кожному номенклатурному номеру цінностей, а по групах з приблизно однаковим рівнем цих відхилень. У разі застосування регульованих оптових цін ролі облікових після закінчення місяця визначаються суми та відсоток транспортно-заготівельних витрат, за допомогою яких доводиться облікова вартість матеріалів до їх фактичної собівартості.
При незначній номенклатурі використовуваних матеріалів і наявності умов зберігання по окремим партіям надходження від постачальників як облікових цін можна використовувати ціни фактичної собівартості їх придбання (заготівлі) або середньозважені ціни. У цьому випадку ціна одиниці матеріалу визначається шляхом ділення загальної фактичної собівартості придбання (заготівлі) товарно-матеріальних цінностей на їх кількість. За цими цінами і проводиться відпуск матеріалів у виробництво. Приклад розрахунку середньозважених цін:
Залишок стали 25 ХГТ ф 45на початок місяця на складі склав 9010 кг на суму 6909255,43 руб. У поточному місяці від постачальників отримано зазначеної стали в кількості 13810 кг за ціною 766,843 руб. за кг. на загальну суму 10590101,83. Транспортні витрати 63500 руб. Звідси фактична собівартість одного кілограма стали 769,63 руб. ((6909255,43 + 10590101,83 + 63500): 22820 = 769,63) [ДОДАТОК 6].
ЛІФО - це метод оцінки виробничих запасів за відновної вартості (за поточними цінами) виходячи з правила: "остання партія на прихід - перша в расход". Списані у виробництво матеріали оцінюються за вартістю останньої закупівельної партії, потім попередньої і т.д., хоча їх фактичний рух на складі може бути іншим. Підтвердженням ціни партії останнього придбання служать накладні постачальника, а також відомості про рівень цін на товарно-матеріальні цінності, опубліковані в пресі, і довідки підприємств виробників аналогічних матеріалів.
Приклад розрахунку вартості матеріалу (сталі 18ХГТ Ф100), витраченого на виробництво, та оцінки його кінцевого залишку на складі методом ЛІФО [ДОДАТОК 7]. Списання матеріалів у виробництво за методом ЛІФО веде до зростання собівартості та зниження прибутку, що відповідно знижує оподатковувану базу. Це відбувається за рахунок того, що оцінка запасів сировини і матеріалів на кінець періоду проводиться за найбільш раннім і, отже, найнижчими цінами, а вартість сировини і матеріалів, витрачених протягом звітного періоду на виробництво визначається за найпізнішим, більш високими цінами.
Господарюючі суб'єкти самостійно обирають один із методів оцінки вартості виробничих запасів при визначенні фактичної собівартості продукції (робіт, послуг). Зміна порядку оцінки виробничих запасів, здійснюваного за обраним ними методу, протягом року не допускається. При виборі тієї або іншої методики слід виходити з складаються на підприємстві господарських зв'язків з постачальниками, номенклатури використовуваних матеріалів, системи ціноутворення та інших умов матеріально-технічного забезпечення.
Необхідно відзначити, що вітчизняні способи проведення такої операції є досить громіздкими. На нашу думку, слід більш серйозну увагу приділити вивченню зарубіжних методів списання матеріалів на собівартість продукції та використання на практиці вітчизняного обліку.
Так, в Російській Федерації у визначення фактичної собівартості матеріально-виробничих цінностей, списаних у виробництво відповідно до п. 49 "Положення про бухгалтерський облік та звітності РФ", дозволяється проводити одним з трьох методів оцінки запасів:
по (середньозваженої) середньої собівартості;
за собівартістю перших за часом закупівель (ФІФО);
за собівартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО).
Це дозволяє російським підприємствам варіювати свою облікову політику і вибирати найбільш вигідний для себе метод оцінки матеріальних ресурсів.
В першу чергу слід звернути увагу на метод ФІФО (first in - first out) - перша партія на прихід - перша у розхід. Даний метод передбачає, що матеріали повинні списуватися за собівартістю відповідних партій у хронологічному порядку їх надходження. В умовах інфляції він зумовлює заниження вартості відпущених у виробництво ресурсів, завищення їх залишку в балансі, а отже - завищення фінансового результату від основної діяльності та поліпшення показників ліквідності. Даний метод доцільно використовувати якщо підприємство планує здійснення капітальних вкладень за рахунок власних коштів і користуються при цьому відповідними пільгами з податку на прибуток.
На РУП "Мінський завод шестерень" списання матеріальних цінностей у виробництво (на собівартість) здійснюється за обліковими цінами з урахуванням відхилень від них. Обліковими цінами на підприємстві визначені ціни закупівлі матеріалів, тобто ціни їх надходження на склад. Даний метод вказаний в Облікової політики підприємства [ДОДАТОК 8]. Також про те, що використовується саме цей метод, свідчать дані оборотної відомості руху матеріальних цінностей [ДОДАТОК 6]. Але в той же час в обліковій політиці підприємства вказується метод ФІФО. Це суперечить не тільки названого вище пункту, але і вітчизняному законодавству.
Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку передбачено, що у звітному бухгалтерському балансі матеріальні цінності оцінюються за мінімально можливу вартість при порівнянні фактичної заготівельної собівартості матеріальних цінностей з їх ринковими цінами на момент складання звітного балансу. Зіставляючи вартість матеріальних цінностей на обліку з їх вартістю за поточними ринковими цінами, вибирають кількісно меншу оцінку і відповідно до неї відображають матеріальні цінності у звітному балансі. Виникаючі негативні різниці у вартісному вираженні відносять на результати господарської діяльності (собівартість і прибуток).
У міжнародній практиці мають місце такі методи оцінки:
ЛІФО
ФІФО
За методом ХІФО списання матеріалів відбувається за принципом: що увійшов за найвищою вартості виходить першим. Матеріальні ресурси, які значаться в запасі на скарбі на кінець місяця, оцінюються за фактичною собівартістю закупівель з найменшою вартістю, а в собівартості реалізованої продукції враховується вартість закупівель з найвищою вартістю.
Метод ХІФО доцільно використовувати на підприємстві, якщо воно має високий прибуток і прагне зменшити суму податків, щоб тим самим оптимізувати свій фінансовий стан у результаті зниження бази оподаткування.
В даний час у нас в країні цей метод перегукується з методом ЛІФО, так як застосовуються ціни, в основному мають тенденцію не до зниження, а до підвищення.
За методом ЛОФО списання матеріалів на виробництво відбувається за принципом: що увійшов за найменшою вартістю виходить першим. Цей метод в основному перегукується з методом ФІФО.
Метод ЛОФО доцільно застосовувати для відображення в обліку більшої суми прибутку, що сприяє залученню потенційних інвесторів.
За методом НІФО застосовують правило: наступним прийшов, перший пішов. Це означає, що списання матеріалів на виробництво відбувається в порядку черговості, починаючи з ціни другого закупленої партії. Залишки сировини і матеріалів на складах на кінець місяця оцінюються за ціною першої закупленої партії.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку дають значну свободу у виборі методики оцінки матеріальних цінностей, тобто вони не обмежуються рекомендаціями з вибору мінімальної оцінки з двох можливих. Однак більша частина даних методів використовує витрати, які не були вироблені і тому не є оцінкою витрат за собівартістю.
Практичне застосування даних методів на закордонних підприємствах здійснюється в рамках двох різних систем списання на витрати вартості споживаних товарно-матеріальних цінностей. Це може бути або система постійного (perpetual) списання, або система періодичного (periodical) списання використаних товарно-матеріальних ресурсів.
Основу обох систем списання становить відома формула обліку руху товарно-матеріальних цінностей:
ОНП + доп - КОП = ОКП (1.3.1)
ОНП - вартість залишків товарно-матеріальних цінностей на початок періоду;
ДОП - дебетовий оборот (надходження);
Коп - кредитовий оборот (продажу, витрата) [65, з 236].
Різниця систем постійного і періодичного списання на витрати вартості реалізованих (витрачені) товарно-матеріальних цінностей полягає в послідовності розрахунку таких елементів даної формули, як КОП і ОКП.
При системі постійного списання на основі наявних даних про залишки на початок періоду (ОНП) та надходжень за період (ДОП) спочатку визначається величина кредитового обороту (КОП), а потім кінцевих залишків (ОКП) товарно-матеріальних цінностей. Алгоритм розрахунків при цій системі повністю збігається з формулою 13.1 (6909255,43 + 10590101,83 - 766843 = = 1 6732514,26) [ДОДАТОК 6].
Навпаки, при використанні системи періодичного списання, знаючи залишки на початок періоду (ОНП) і надходження за період (ДОП) спочатку методом інвентаризації розраховують величину кінцевих залишків (ОКП) і лише потім показник кредитового обороту (КОП) товарно-матеріальних цінностей. тобто суму підлягає списанню на витрати. При цьому формула (13.1) шляхом зміни місць доданків трансформується наступним чином:
ОНП + доп - ОКП = коп (1.3.2)
Роблячи висновок, можна сказати, що метод ФІФО найлогічніший в тому сенсі, що він пов'язаний з відповідними допусками в процесі руху матеріалів. Передбачається, що матеріали, отримані першими, будуть і відпущені першими. Це особливо важливо в період інфляції, коли матеріали надійшли раніше за інших і мають найнижчу ціну, першими відпускаються у виробництво. Що стосується методу ЛІФО, то він не забезпечує прийнятного співвідношення облікових витрат з фактичними витратами звітного періоду і не придатний для складання зовнішньої звітності. З використанням методу середньозваженої ціни собівартість реалізованої продукції буде знаходиться десь між значеннями, отриманими методами ФІФО і ЛІФО.
Якщо розглядати переваги та недоліки вітчизняних методів оцінки матеріальних ресурсів. То для промислових підприємств найбільш доцільним буде використання методу середньозважених цін. Однак у цьому випадку до кінця місяця неможливо визначити суму списаних матеріалів. Але незважаючи на це даний метод застосовується на більшості підприємств республіки.
2 ОБЛІК ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ У ВИРОБНИЦТВІ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
2.1 Документальне оформлення відпуску і використання матеріалів у виробництві
Матеріали зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукції і на різні господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як зайві або непотрібні.
Під відпусткою у виробництво розуміється відпустку матеріалів для виготовлення продукції, виконання робіт або надання послуг і ін Відпустка матеріалів комори цехів розглядається як внутрішнє переміщення. При відсутності коморах цехів відпуск цінностей з центральних складів вважається витратою на виробництво.
При відпуску матеріалів у виробництво на РУП "Мінський завод шестерень" дотримуються певні вимоги.
По-перше, матеріали відпускаються за вагою, об'ємом і масою в суворій відповідності з витратними нормативами на заданий обсяг виробництва. По-друге, відпустка, як правило, здійснюється в межах попередньо встановлених лімітів. Лімітування грунтується на прогресивних нормах витрат матеріалів, обсягах виробничих програм цехів з урахуванням перехідних не використаних цехами запасів на початок і кінець місяця. Лімітування здійснюється відділом матеріально-технічного постачання. По-третє, узгоджуються з головним бухгалтером списки осіб, яким надано право вимагати зі складів матеріали, а також беруться зразки їх підписів. Ці дані обов'язково повідомляються працівникам складів. Матеріали на виробництво видаються зі складів тільки офіційно виділяється для їх отримання представникам цехів, господарств, відділів тощо
Відпуск матеріалів у виробництво оформляється такими видатковими документами:
Для систематичного відпуску у виробництво лімітуються матеріалів, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів їх відпуску на виробничі потреби на РУП "Мінський завод шестерень" використовується лімітно-забірна карта форми М-8. Вона є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу. Виходячи з планової потреби в тих чи інших матеріальних цінностях, відділ матеріально-технічного постачання виписує лімітно-забірні карти у двох примірниках на місяць. Один примірник карти передається споживачеві (цех, ділянка), а другий - на склад. У кожному примірнику вказуються встановлений ліміт, найменування, номенклатурний номер матеріалів, шифр витрат та інші дані. Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом при пред'явленні представником цеху (ділянки) свого примірника лімітно-забірної картки. Комірник зазначає в обох примірниках дату і кількість відпущених матеріалів, після чого виводить залишок ліміту. В лімітно-забірної карті цеху (дільниці) розписується комірник, а в лімітно-забірної карті складу - представник цеху (ділянки), що забезпечує взаємний контроль за правильністю вироблених в них записів.
Після закінчення місяця обидва примірника лімітно-забірних карт передаються в бухгалтерію, де проводиться звірка їх підсумків і відбивається витрата матеріалів на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.
Лімітно-забірні карти сприяють посиленню контролю за відпуском матеріалів зі складу в межах передбаченого ліміту і різко скорочують кількість разових документів. Проте їх застосування не дозволяє контролювати використання матеріалів безпосередньо у виробництві (там застосовуються інші документи і методи).
Всякий понадлімітний відпуск матеріалів на виробництво (відшкодування шлюбу, перевитрата, перевиконання виробничої програми) або заміна матеріалів оформляється випискою спеціального вимоги з відміткою в ньому коду причини і винуватця перевитрати.
Понадлімітний відпустку матеріалів на РУП "Мінський завод шестерень" і заміна одних видів матеріалів іншими допускається тільки з дозволу керівника підприємства або осіб, їм на те уповноважених. При цьому виписується акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів форми М-10. При заміні в лімітно-забірної карті пишуть "Заміна, дивись вимога № __" з обов'язковим зменшенням залишку.
У разі повернення невикористаних сировини і матеріалів їх записують у лімітно-забірну карту без складання супровідних накладних. Акт-вимога виписується на один вид матеріалу та його багаторазовий відпуск у двох примірниках: один із них призначений для одержувача (цеху, дільниці), другий - для складу. Комірник зазначає в обох примірниках акта-вимоги дату і кількість відпущеного матеріалу, після чого виводить залишок.
В акті-вимозі одержувача (цеху, дільниці) розписується завідуючий складом (комірник), а в складському екземплярі - представник одержувача (цеху, дільниці).
Зміна ліміту здійснюється тими ж особами, яким надано право його встановлення, тобто відділом матеріально-технічного постачання.
За лімітно-забірної карті ведеться облік повернення матеріалів, не використаних у виробництві. При цьому ніяких додаткових документів не складається.
Особливістю документального оформлення відпуску матеріалів у виробництво на РУП "Мінський завод шестерень" є те, що на підприємстві використовуються розкрійні листи. Даний документ використовується на заготівельному ділянці виробництва, тобто в ковальському цеху. У розкрійному аркуші вказується цех і ділянку, який отримує даний матеріал, найменування матеріалу, його номенклатурний номер, ціна за одиницю, тобто за одну тонну матеріалу. Після закінчення розкрою показується фактичний рух матеріалу в цеху: залишок на початок, фактично отримано за винятком повернення, фактичні витрати і залишок на кінець. Тут же вказується вихід деталей в кількісному виразі і витрата матеріалу по нормі. І в кінцевому підсумку виводиться результат розкрою: економія або перевитрата. Наприклад, з розкрійного листа [ДОДАТОК 9] видно, що сталь 25 ХГТ ф80 (номенклатурний номер 10121027) була в цеху № 9 (ковальський цех) на ділянці 14 в кількості 15 тонн. Фактично було отримано 117,335 тонн, а витрачено на виробництво 132,335 тонн. У результаті після закінчення розкрою даної сталі в цеху не залишилося. З даної сталі були отримані деталі, позначення яких також зазначається в розкрійному аркуші. На виготовлення кожної деталі існує своя норма витрати даного матеріалу, але загальний витрата матеріалу по нормі склав 132,455 тонн. Таким чином була отримана економія сталі в розмірі 0,12 тонн (132,335 - 132,455).
У кінці місяця на підставі розкрійних листів в бухгалтерії складається баланс металу по ковальському цеху [ДОДАТОК 10], де відображається економія або перевитрата по кожному металу, а також виводиться загальна економія чи перевитрата металу за місяць у цілому у вартісній оцінці.
Оформлення відпуску матеріалів трудомістко через велику кількість і розмаїття первинних документів. Тому важливе значення має спрощення обліку на цій ділянці. І головним напрямком спрощення обліку відпуску матеріалів у виробництво є автоматизація даної ділянки обліку. При використанні електронно-обчислювальної техніки можливо застосування карток складського обліку як єдиного документа для обліку витрат матеріалів у виробництво. За даними карток видається машинограмме (відомість) витрати матеріалу за підписами цеху-одержувача і матеріально відповідальної особи складу, який відпустив цінності.
Використовуючи обчислювальні машини, можна централізовано за даними технологічних карт попередньо виписувати видаткові документи на відпуск матеріалів і до початку місяця передавати їх цехах (ділянках). Надалі ці документи будуть використовуватися цехами (ділянками) для отримання матеріалів зі складів.
Крім того, значно покращує постачання цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць матеріалами їх централізована доставка. За такої доставки матеріалів складається спеціальний документ на відпуск (план-карта), в якому відображаються ліміт відпуску і терміни подачі матеріалів у виробництво. За цим документом склад сам виписує видаткові документи на відпуск матеріалів у межах місячного ліміту і доставляє їх виробництву в затверджені терміни (через експедитора). Це значно скорочує витрати на транспортування і звільняє виробничників від турботи про матеріальне забезпечення. На жаль, на підприємстві РУП "Мінський завод шестерень" план-карти використовуються лише при здачі готової продукції на склад і не застосовуються при постачанні цехів і ділянок матеріалами.
2.2 Облік відпуску і використання матеріалів у виробництві
Облік і контроль за витрачанням товарно-матеріальних цінностей - одна з важливих завдань бухгалтерського обліку.
Матеріали, сировина, паливо, напівфабрикати списуються в наступних випадках:
- При передачі їх в основне, допоміжне виробництво;
- При використанні їх у невиробничій сфері;
- В результаті продажу зайвих матеріальних цінностей;
- При безоплатній передачі юридичним та фізичним особам;
- При передачі в рахунок вкладів до статутних фондів інших підприємств;
- В результаті виниклих стихійних лих;
- При недостачі, псування, розкрадання;
- При виявленні браку у виробництві і т.д.
Придбані матеріали підприємство витрачає насамперед на виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг, а також на інші цілі: утримання і ремонт обладнання, приміщень; канцелярські та інші цілі. У зв'язку з цим на підставі первинних документів витрата матеріалів оформляється залежно від напрямку витрат наступною кореспонденцією рахунків:
Д-т рах. 20 "Основне виробництво" - при витраті на вироблення продукції (робіт, послуг) цехами основного виробництва;
К-т рах. 10 "Матеріали" 473909586;
Д-т рах. 23 "Допоміжні виробництва" - при витраті на вироблення продукції, робіт, послуг у допоміжних виробництвах, замовлень з освоєння нових видів виробів, виготовлення експериментальних зразків технологічного оснащення
К-т рах. 10 "Матеріали" 85455106;
Д-т рах. 25 "Загальновиробничі витрати" - при витраті на утримання та експлуатацію машин і устаткування, виробничих цехів і господарств, їх господарські та інші потреби;
К-т рах. 10 "Матеріали" 137126103;
Д-т рах. 26 "Загальногосподарські витрати" - при витраті на загальногосподарські потреби;
К-т рах. 10 "Матеріали" 2352210;
Д-т рах. 28 "Брак у виробництві" - при витраті на виправлення виробничого браку;
К-т рах. 10 "Матеріали" 939192; [ДОДАТОК 11]
Д-т рах. 29 "Обслуговуючі виробництва і господарства" - при витраті непромисловими господарствами (ЖКГ, дитячі установи, підсобне сільське господарство, науково-дослідні та конструкторські підрозділи тощо);
К-т рах. 10 "Матеріали" 145200 [ДОДАТОК 12]
Д-т рах. 31 "Витрати майбутніх періодів" - на освоєння нових виробництв, установок і агрегатів; нерівномірно вироблений протягом року ремонт або на непередбачені ремонти основних засобів (якщо не створюється ремонтний фонд), коли роботи виконувалися неремонтнимі цехами;
К-т рах. 10 "Матеріали" 34600 (сума умовна, так як за звітний період дані видатки не проводилися);
Д-т рах. 43 "Комерційні витрати" - на витрату, пов'язаний з упаковкою готової продукції за рахунок постачальника та ін
К-т рах. 10 "Матеріали" 12000 (сума умовна, так як за звітний період дані видатки не проводилися).
У бухгалтерії РУП "Мінський завод шестерень", ведеться аналітичний і синтетичний облік витрат матеріалів у виробництво. Існують різні варіанти аналітичного обліку матеріалів: сортовий, партіонний, оперативно-бухгалтерський та ін [29, с.74-76]
На підприємстві використовується сортовий спосіб обліку. Сортовий спосіб обліку матеріалів передбачає ведення обліку в натурально-вартісному виразі за видами і сортами матеріалів.
На кожний вид і сорт матеріалів у бухгалтерії відкривають картки аналітичного обліку, в яких на підставі первинних документів записують операції надходження і витрати матеріалів. Ці картки відрізняються від карток складського обліку матеріалів, тим, що облік матеріалів у них ведуть не тільки в натуральному, а і в грошовому вираженні. Після закінчення місяця за підсумковими даними всіх карток по кожному складу становлять сортові кількісно-сумові відомості витрати матеріалів по шифрах витрат, в яких вказується код витрат, номер документа, номенклатурний номер матеріалу, кількість відпущеного матеріалу, його ціна і сума [ДОДАТОК 13].
На підставі цієї відомості та "Відомості приходу матеріальних цінностей" складається "Оборотна відомість руху матеріальних цінностей". У ній вказується залишок на початок місяця по кожному найменуванню матеріалу (це залишок на кінець місяця за попередній звітний період), прихід даного матеріалу за місяць і його витрату і залишок на кінець місяця в кількісному і сумовому вираженні. Вона так само складається по кожному складу окремо. Наприклад, на початок місяця на складі 82 малося 5,5 тонн стали 40 ф80 на суму 2194824,5 тис. руб. За місяць прихід даної сталі склав 19,095 тонн на суму 7772428,8 тис. руб., А витрата 5,5 тонн на суму 2194824,5 тис. руб. Таким чином на кінець місяця на складі № 82 залишилося 19,095 тонн цього матеріалу на суму 7772428,8 тис. руб. У цілому за місяць витрата матеріалів зі складу № 82 склав суму 452281191,26 тис. руб. [ДОДАТОК 6].
Ці дані звіряють з оборотами і залишками синтетичного рахунка 10 "Матеріали" і даними карток складського обліку.
Потім складається "Витрата матеріалу по шифрах витрат" [ДОДАТОК 14]. Даний документ також складається по кожному складу окремо. Дані в "Витрата матеріалів по шифрах витрат" заносяться в розрізі цехів. Підсумкові дані "Витрати матеріалів за шифрам витрат" звіряють із підсумковими даними по витраті в оборотній відомості.
Потім дані по кожному коду витрат підсумовуються за всіх складах. Отримані результати відображаються у відомості 12 (у розрізі цехів) [ДОДАТОК 15], 13а [ДОДАТОК 12], 15 [ДОДАТОК 16] і журналах ордерах 10 [ДОДАТОК 11] і 10 / 1 [ДОДАТОК 17]. В кінці місяця додають (віднімають) транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з витраченим матеріалами. Отже, у кінцевому рахунку витрата матеріалів показують по фактичної собівартості.
Для виявлення фактичної собівартості матеріалів, відхилень від вартості їх за обліковими цінами, контролю за збереженням матеріалів, а також ув'язування синтетичного та аналітичного обліку в бухгалтерії РУП "Мінський завод шестерень" складають після закінчення кожного місяця Відомість № 10 "Рух матеріальних цінностей" [ДОДАТОК 18 ].
Це основний регістр, що відображає рух товарно-матеріальних цінностей в угрупованнях, що забезпечує: контроль за збереженням матеріалів на місця їх зберігання - 1 розділ; надходження та залишки матеріалів у розрізі синтетичних рахунків та груп матеріалів - за обліковими цінами та по фактичної собівартості; показники для розрахунку сум і відсотків транспортно-заготівельних витрат або відхилень фактичної собівартості від планових цін за групами матеріалів - 2 розділ; розрахунок фактичної собівартості остаточного витрати матеріалів, відпуск зі складів, витрата цехів, залишки цінностей в цехах, на загальнозаводських складах за фактичною та облікової вартості - 3 розділ.
Підставою для заповнення відомості № 10 служать реєстри складів. У відомості № 10 наводяться дві довідки:
- № 1 "Складові фактичної собівартості надійшли матеріальних цінностей", заповнюється за показниками журналів-ордерів № 1, 6, 7, 8, 10 / 1, 13 та інших, тобто всіх тих, де можуть бути відображені витрати, пов'язані з процесом заготовляння матеріалів поточного місяця. Дані цієї довідки необхідні для заповнення 2 розділу відомості № 10.
- № 2 "Вартість матеріалів, що надійшли за обліковими цінами", заповнюється аналогічними показниками тих же журналів-ордерів, що і довідка № 1, але без урахування витрат, пов'язаних з заготовлением матеріалів. Дані цієї довідки служать для звірки з розділом 1 відомості № 10 і для розрахунку результатів процесу заготовляння або сум транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць.
Таким чином, відомість № 10 "Рух товарно-матеріальних цінностей" забезпечує рішення більшості завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком матеріалів
2.3 Контроль за збереженням і використанням матеріалів у виробництві
Бухгалтерський облік в сучасних умовах є однією з універсальних функцій управління виробництвом, покликаної здійснювати повсякденний і дієвий контроль за дотриманням встановлених норм і нормативів, збереженням власності, а також забезпечувати отримання достовірної і в той же час оперативної інформації, необхідної для контролю за виконанням плану і прийняття управлінських рішень.
Отже, підвищення ролі обліку матеріалів, об'єктивність його інформацією залежать в першу чергу від форм і методів контролю, які давали б можливість оперативно, своєчасно підводити підсумки роботи з економії у всіх ланках виробництва, виявляти внутріцехові резерви, своєчасно викорінювати факти безгосподарності та марнотратства.
Організація контролю за збереженням і використанням матеріалів у виробництві залежить від особливостей сировини і матеріалів, технологічного процесу їх обробки, характеру виникаючих втрат і відходів, організації матеріально-технічного постачання та складського господарства, наявності ваговимірювальних приладів та мірного тари, застосування сучасних обчислювальних машин та інших факторів .
Посилення контролю за станом сировини і матеріалів та раціональним їх використанням на РУП "Мінський завод шестерень" чинить істотний вплив на рентабельність підприємства і в цілому на його фінансове становище. Так як сировину і матеріали становлять значну частину майна і витрати на їх складають до 80% у собівартості продукції.
На РУП "Мінський завод шестерень" на виробничі ділянки матеріали видаються під відповідальність майстрів або бригадирів (окремих робітників). Матеріали, що залишилися в цехах (на ділянках) на кінець місяця невикористаними, підлягають інвентаризації і списуються з рахунків виробництва на відповідні субрахунки рахунку матеріалів. Першого числа нового місяця залишки цих цінностей зворотного бухгалтерським проведенням знову списуються на виробничі рахунки.
Методи контролю за використанням матеріалів у виробництві передбачаються галузевими інструкціями з обліку матеріалів і з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції.
У практиці роботи підприємства мають місце попередній і подальший контроль за використанням матеріалів.
Попередній контроль полягає в організації відпуску матеріалів на виробництво в межах нормативних потреб.
Наступний контроль здійснюється наступними основними методами: документального оформлення відхилень від норм, обліку розкрою за партіями і наступних розрахунків з використанням результатів інвентаризації.
Метод документального оформлення відхилень від норм використовується для виявлення відхилень, що виникають внаслідок заміни матеріалів і при відпустці понад норми штучних матеріалів. Сутність цього методу полягає в тому, що відхилення від норм оформляються спеціальними документами. В якості такого документа на РУП "Мінський завод шестерень" використовується форма М-10 "Акт-вимога на заміну (додатковий) відпуск матеріалів".
У більшості випадків при заміні матеріалів здорожує їх собівартість і збільшується трудомісткість їх обробки. Тому в документі так само зазначаються причини заміни, розмір відхилень по кількості і вартості з розрахунку відпущеного матеріалу.
На РУП "Мінський завод шестерень" продукція виходить головним чином шляхом обробки отриманих заготовок і виготовлення з них окремих деталей, частин і вузлів. Тому тут важливим є контроль за використанням матеріалів на першій операції перетворення їх в деталі і заготовки.
У ковальському цеху, де матеріали підлягають розкрою, для виявлення відхилень по кожній партії розкроюється матеріалу користуються методом обліку розкрою за партіями. Сутність цього методу полягає в наступному. На расскраіваемую партію металу відкривається лист (відомість) розкрою. У ньому вказують кількість виданого матеріалу, скільки і яких заготовок має бути отримано з цієї партії, а також вихід відходів за нормою. Після розкрою в карті роблять відмітки про фактично отриманих заготовках і відходах, повернення невикористаних матеріалів і виводяться результати розкрою (економія чи перевитрата) шляхом зіставлення витраченого матеріалу з його нормативними витратами на фактичний випуск заготовок. При заміні одного матеріалу іншим у розкрійному аркуші вказуються номери актів заміни, кількість деталей і норма витрати матеріалу, яким був замінений необхідний матеріал [ДОДАТОК 9]. Аналогічний контроль здійснюється і щодо відходів виробництва.
У частині контролю за збереженням матеріалів на місцях зберігання і виробничих ділянках використовують інвентарний спосіб, так як він є найбільш обгрунтованим в рамках розглянутого підприємства. Інвентаризація майна має на меті забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку. Розглянутий метод заснований на балансі матеріальних цінностей.
Періодичність проведення подібних перевірок вказана в обліковій політиці підприємства [ДОДАТОК 8]. Інвентаризація також може проводитися за менш короткий період на розсуд самого підприємства.
При всіх методах обліку цехи представляють у відповідні служби підприємства рапорти про відхилення від норм та звіти про використання матеріалів у виробництві, які ретельно і всебічно аналізуються, і намічаються заходи щодо усунення недоліків і більш економного витраті сировини і матеріалів.
Таким чином, в основі ефективного контролю за використанням матеріалів у виробництві лежать такі найважливіші принципи: зіставлення фактичної витрати матеріалів з нормативним (на одиницю виробу і на весь випуск); таке ж порівняння не тільки по виробу, але і по цеху, дільниці і окремому робочому місцем; оперативний і точний облік відхилень від норм.
Виявлені відхилення від норм включаються до собівартості виробів по-різному. Так, в умовах інвентарного методу частина відхилень, врахованих за документами на заміну і понадлімітний відпустку, списується безпосередньо прямим шляхом на певні вироби, а інші відхилення - пропорційно нормативному вазі. В умовах нормативного методу обліку виробництва найбільш доцільним є використання методу партионного розкрою, при якому визначаються відхилення від норм по кожній розкроюємо партії (по робочих, бригадам, ділянкам або по цеху в цілому) з встановленням причин та винуватців відхилень. Такий метод дозволяє віднести витрата матеріалу на те продукт, на який він фактично був витрачати.
Однак і при цьому методі обліку використання, наприклад металу, мають місце недоліки через неможливість правильного обліку відхилень, що не залежать від виконавців. Ці недоліки обумовлюються плюсовими або мінусовими допусками прокату згідно зі стандартами, які окремо врахувати важко, а на загальну величину відхилень вони впливають значно. З метою виключення впливу їх на загальну величину відхилень доцільно застосовувати систему обліку використання металу з теоретичного вазі. При цьому метал від постачальників надходить на склад за фактичною вагою, а зі складу в цех - теж за фактичною вагою з визначенням одночасно і теоретичного ваги. Він визначається шляхом вимірювання довжини прутків або площі листа металу, а потім ці дані по довідниках переводяться в теоретичний вагу. На робочих місцях використання металу в цьому випадку враховується тільки з теоретичного вазі і в метражі (погонних або квадратних метрах). Такий варіант дозволяє виявляти різниці в допусках прокату при відпустці металу зі складу в цехи. Зазначені різниці на заготівельний цех не відносяться, а включаються у витрати виробництва шляхом розподілу їх пропорційно вартості теоретичного ваги металу.
На РУП "Мінський завод шестерень" збереження матеріалів приділяють важливе увагу. Для здійсненні такого контролю на підприємстві насамперед стежать за збереженням сировини і матеріалів на стадії їх зберігання і на стадії використання в заготівельному (ковальському) цеху.
На підприємстві випадків перевитрати матеріалів у виробництві не було вже давно, тому що на підприємстві організована досить жорстка система контролю як на стадії відпуску матеріалів у виробництво, так і за перебігом виробничих процесів та ефективної наладкою обладнання.
В іншому випадку інформація про відхилення має велике значення для економічного та раціонального використання матеріалів і більш точного обчислення собівартості окремих видів продукції.
2.4. Напрями вдосконалення обліку використання матеріальних ресурсів
В даний час РУП "Мінський завод шестерень" знаходиться в досить складному фінансовому становищі, що пов'язано головним чином з інфляцією, дорожнечею комплектуючих та сировини з причини відсутності білоруського металургійного виробництва, з недоліком ринків збуту, наявністю товарних запасів на складах через більш високу вартість в порівнянні з підприємствами-конкурентами з близького і далекого зарубіжжя. Тому основною метою діяльності заводу РУП "МЗШ" на даному етапі господарювання є отримання нормального рівня прибутку, достатнього для того, щоб розрахуватися за своїми зобов'язаннями перед бюджетом, постачальниками, робочим персоналом.
Одним з напрямків виходу зі сформованої ситуації є вдосконалення форм і методів організації бухгалтерського обліку на підприємстві. У нових умовах бухгалтерський облік повинен забезпечити більш ефективне та раціональне використання матеріальних ресурсів, скорочення виробничих запасів.
З нашої точки зору вдосконалення обліку і контролю наявності та руху матеріальних ресурсів на підприємстві має здійснюватися за кількома напрямками.
По-перше, при формуванні облікової політики підприємство головним чином має враховувати свої інтереси, але в той же час не порушувати законодавство. При цьому необхідно оперативно реагувати на зміни у нормативній базі з тим, щоб забезпечити достовірність облікової роботи, визначити можливість і доцільність використання нових нормативних актів та положень. Так, неможливе застосування на РУП "Мінський завод шестерень" нової системи обліку надходження і списання матеріальних ресурсів "за фіксованими цінами", розробленої керівництвом республіки з метою оздоровлення фінансового стану промислових підприємств [57, с.10-14]. Застосування цього порядку вимагає безлічі дублюючих документів і записів в облікових регістрах, що досить трудомістко для даного підприємства. Необхідно зазначити, що вибір методу оцінки обмежений у нашій республіці трьома можливими до застосування, переваги і недоліки яких розглянуті вище. Дані методи не відповідають потребам досліджуваного заводу РУП "МЗШ". Тому, як показала міжнародна практика, доцільно було б застосовувати в залежності від ситуації той чи інший метод обліку відпуску матеріальних ресурсів. У такій ситуації в обліковій політиці підприємства повинно бути закріплено два методи обліку матеріалів.
По-друге, необхідно спрощувати оформлення операцій по витраті товарно-матеріальних цінностей.
Оформлення відпуску матеріалів трудомістко через велику кількість і розмаїття первинних документів. Тому важливе значення має спрощення обліку на цій ділянці. Спрощує облік і підвищує контроль за використанням матеріалів відпустку їх по розкрійним листам та комплектувальні відомості. У зв'язку з розвитком спеціалізації і кооперування все більше застосування знаходять комплектувальні відомості. Комплектуючі вироби, як правило, відпускаються через комплектувальні комори, в яких заздалегідь підбирають ці вироби в кількості, що відповідає плану випуску продукції. На кожен її вид виписується окремо комплектувальні відомості, за якою комплектуючі вироби відпускаються протягом місяця. У відомості вказується план виробництва продукції, найменування та номенклатурні номери комплектуючих виробів, норма їх витрат на одиницю продукції і кількість відпущених комплектів. При цьому браковані деталі замінюються цієї комори без документального їх оформлення. На даному підприємстві комплектувальні відомості не застосовуються, але їх впровадження могло б стати кроком до спрощення і вдосконалення обліку.
З метою скорочення числа первинних документів там, де це доцільно можна оформляти відпуск матеріалів безпосередньо в картках складського обліку. У цьому випадку видаткові документи на відпуск матеріалів не оформлюються, а сама операція проводиться на підставі лімітних карт, які виписуються в одному примірнику і не мають значення бухгалтерських документів. Ліміт відпустки можна вказати і в самій картці. Представник цеху при одержанні матеріалів розписується безпосередньо в картках складського обліку, а в лімітно-забірної карті розписується комірник.
Найбільший ефект в організації обліку відпуску матеріалів досягається при застосуванні автоматизованої форми бухгалтерського обліку, використанні персональних комп'ютерів і прогресивних програм.
Важливою особливістю комп'ютеризації є можливість використання традиційної журнально-ордерної форми обліку.
Облік матеріалів, як відомо, один з найбільш трудомістких ділянок облікової роботи на підприємствах. Тому саме тут відносно широко використовується обчислювальна техніка.
Однак, незважаючи на те, що облік товарно-матеріальних цінностей ведеться в бухгалтерії даного підприємства за допомогою ПЗМ з метою раціоналізації доцільно автоматизувати облік матеріальних ресурсів і на складах. Впровадження автоматизованої системи дозволить полегшити ведення поточного складського обліку, забезпечить швидкий обмін даними всередині складського господарства і з іншими відділами підприємства, дозволить здійснювати контроль і аналіз.
На підприємстві немає певного програмного забезпечення для автоматизації обліку матеріальних ресурсів у бухгалтерії. Програмістами підприємства був розроблений ряд програм, що дозволили автоматизувати окремі ділянки обліку, але часто не пов'язаних один з одним. Ці програми дозволяють здійснювати спрощене ведення обліку матеріальних цінностей, оскільки вони реалізують обмежений обсяг операцій, формують невеликий список відомостей, не передбачають первинну обробку всього первинного обліку. Крім того, ці програми не призначені для автоматизації складського господарства. Тому на підприємстві необхідно впровадити програмне забезпечення, здатне задовольнити ці вимоги.
При виборі прикладного програмного забезпечення, що відповідає вимозі автоматизації складського господарства, необхідно врахувати і той факт, що фінансове становище підприємства в даний момент недостатньо стабільно, тому що купується програмне забезпечення повинно бути порівняно недорогим.
Враховуючи ці обставини, підприємству було б доцільно придбати додатково для автоматизації обліку виробничих запасів в бухгалтерії і на складах програмний продукт "БЕСТ-ОФІС" компанії "Інтелект-сервіс". Програма "БЕСТ-ОФІС" поставляється на інсталяційному компакт-диску і може бути встановлена на комп'ютерах з операційною системою Windows NT, 95, 98, 2000 [21, с.84-105].
Система БЕСТ-ОФІС забезпечує облік руху матеріальних ресурсів при здійсненні господарської діяльності, а також ведення обліку поточних залишків матеріальних запасів підприємства не тільки за місцями зберігання, але і в розрізі об'єктів обліку. Підсистема "Запаси" володіє наступними функціональними можливостями:
підтримка довільної кількості місць зберігання матеріальних ресурсів;
оперативний бухгалтерський облік товарних запасів у вартісному і натуральному вираженні;
оформлення документів руху товару в будь-якій валюті;
виділення партионного, сортового і сальдового обліку запасів на складах;
підтримка різних облікових політик і методів оцінки при списанні матеріальних запасів у виробництво;
розрахунок фактичної собівартості запасів;
облік очікуваного надходження і замовленого кількості матеріалів;
облік товарів на складі в розрізі власників.
Облік руху матеріальних ресурсів проводиться на основі первинних документів (накладних), які формуються під час вступу та вибуття матеріальних ресурсів або їх переміщенні між місцями зберігання. Ці документи реєструються в Журналі руху запасів. За накладною можна сформувати бухгалтерські проводки і рахунок-фактуру. Податки в рахунок-фактуру потрапляють з відповідних полів накладної. За рахунком-фактурою можна сформувати записи в книзі покупок або книзі продажів. Реалізована можливість формування накладних в будь-якій валюті (для валютних операцій).
Облік товару на складі ведеться не тільки за артикулами або партіям, але і в розрізі власників. При русі товару відстежується його історія; таким чином, завжди відомо, чий товар і куди був реалізований. Інформація про документи журналу може бути виведена за певний період за кожним місцем зберігання або за всіма місцями зберігання.
У реєстрі Розрахунки собівартості запасів містяться відомості розрахунку собівартості. Відомості формуються помісячно. Розрахунок собівартості запасів проводиться за артикулами, партіям, власникам і договорами прийому на консигнацію в розрізі облікових політик, тобто облікова політика є основним чинником для визначення ціни списання при проведенні розрахунку. При цьому відбувається розрахунок суми списання та залишків у відомості по кожному об'єкту обліку. При відповідній настройці відомості розрахункові показники можуть потрапляти в первинні документи і в проводки.
Реєстр Картотека складського обліку призначений для перегляду інформації про поточні залишки по картках складського обліку. У картках містяться відомості про атрибути, цінах, залишок, рух матеріальних ресурсів, для партіонний товарів - інформація про партію. Спосіб зберігання (сальдовий, сортовий або партійний) встановлюється при заповненні картки групи номенклатури і поширюється на всі артикули, які відносяться до цієї групи.
Довідник облікових політик режиму Довідники підсистеми призначений для визначення методу обліку матеріальних ресурсів, методу розрахунку ціни списання матеріальних ресурсів (за середніми цінами, ФІФО, ЛІФО). Тут же визначається метод розрахунку ціни оприбуткування (складський ціни) матеріальних ресурсів. На закладці Податки можна визначити податки, які будуть входити в складську вартість.
У підсистемі Запаси налаштовані наступні види звітів:
Відомості обліку руху (детальна відомість руху запасів, детальний реєстр документів складу, відомість надходження запасів повна і по постачальникам, відомість вибуття запасів повна і по покупцям).
Відомості обліку залишків (відомість залишків на дату, відомість поточних залишків, запаси з закінчуються терміни придатності, відомість залишків в цінах прейскуранту, картотека складського обліку).
Оборотні відомості (зведена та зведена по постачальниках, оперативна і оперативна по постачальниках, сумова оборотна відомість).
Реєстри документів складу (журнал документів складу, зведений журнал документів складу за статтями витрат, журнал документів за статтями витрат).
Інвентаризаційний опис ТМЦ.
Хотілося, б щоб запропоновані зауваження щодо удосконалення бухгалтерського обліку матеріальних ресурсів на складах і в бухгалтерії призвели до найбільш ефективної організації обліку на досліджуваному підприємстві РУП "Мінський завод шестерень", що зменшило б частку матеріальних витрат, а це дозволило б знизити собівартість продукції підприємства й отримати нормальний рівень прибутку.
В умовах частої зміни законодавства та оподаткування неможливо, щоб організація бухгалтерського обліку матеріальних ресурсів на підприємстві РУП "Мінський завод шестерень" залишалася незмінною. Тому на кожному наступному етапі господарювання необхідно вносити нові пропозиції вдосконалення.
АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ У ВИРОБНИЦТВІ
3.1. Аналіз динаміки показників використання матеріальних ресурсів у виробництві
Для характеристики використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.
До узагальнюючих показників відносяться прибуток на гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.
Прибуток на рубль матеріальних витрат є найбільш узагальнюючим показником використання матеріальних ресурсів. Визначається діленням суми отриманого прибутку від основної діяльності на суму матеріальних витрат.
Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів.
Матеріаломісткість продукції - відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції - показує скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.
Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання.
Для аналізу динаміки використання матеріальних ресурсів у виробництві скористаємося таблицями 3.1.1 та 3.1.2.
Таблиця 3.1.1. Вихідна інформація для аналізу динаміки використання матеріальних ресурсів у виробництві
Показники | 2001 | 2002 |
1. Прибуток від основної діяльності, тис. руб. | 48386479,73 | 16430931,12 |
|
2. Фактична сума матеріальних витрат, тис. крб. | 7708704 | 8808028 |
3. Вартість виробленої продукції за рік, тис. руб. | 12289937 | 15696367 |
4. Темп зростання обсягу виробництва (індекс валової продукції) | - |
1,277 |
5. Індекс матеріальних витрат | - | 1,143 |
Примітка: Літературний джерело: власна розробка. [ДОДАТОК 19 - 21]
Таблиця 3.1.2 Аналіз динаміки показників використання матеріальних ресурсів у виробництві
Показники | 2001 | 2002 | Відхилення (+,-) |
1. Прибуток на рубль матеріальних витрат, руб. | 6,277 | 1,865 | +4,412 |
2. Матеріаловіддача, коп. | 159,4 | 178,2 | +18,8 |
3. Матеріаломісткість, коп. | 62,72 | 56,13 | - 6,59 |
4. Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат | - | - |
1,117 |
Примітка: Літературний джерело: власна розробка.
Таким чином, за даними таблиці 3.1.2 видно, що прибуток на карбованець матеріальних витрат у 2002 році зросла на 4,412 рублів у порівнянні з 2001 роком. У той же час матеріаловіддача зросла на 18,8 копійок, а матеріаломісткість знизилася на 6,59 копійок. Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягів виробництва і матеріальних витрат більше одиниці і дорівнює 1,117. Це свідчить про те, що обсяги виробництва зростають більш високими темпами, ніж матеріальні витрати. Всі ці показники свідчать про більш раціональне і економне використання матеріальних ресурсів.
Приватні показники застосовуються для характеристики використання окремих видів матеріальних ресурсів (сирьеемкость, металоємність, паливомісткість, енергоємність і ін), а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів. Проведемо аналіз зміни приватних показників матеріаломісткості за допомогою таблиць 3.1.3 та 3.1.4.
Таблиця 3.1.3 Вихідна інформація для аналізу приватних показників використання матеріальних ресурсів
Показники | Позначення | 2001 | 2002 |
1. Вартість спожитого сировини, тис. руб. | М | 4054646 | 5386876 |
2. Вартість спожитої електроенергії, тис. руб. | Е | 1567172 | 1875186 |
3. Вартість спожитого палива, тис. руб. | Т | 536820 | 611763 |
4. Випуск продукції, тис. руб. | ВП | 12289937 | 15696367 |
| План | Факт |
5. Ціна виробу, грн. | Ц | 15850 | 12260 |
4. Вартість усіх спожитих на виріб матеріалів, за мінусом зворотних відходів, руб. | | 6045,95 | 4360,81 |
Примітка: Літературний джерело: власна розробка. [
Таблиця 3.1.4 Аналіз приватних показників використання матеріальних ресурсів
Показники | Алгоритм розрахунку | 2001 | 2002 | Відхилення (+,-) |
1. Сирьеемкость, коп. | | 33 | 34 | +1 |
2. Паливоємність, коп. | | 4,4 | 3,9 | -0,5 |
3. Енергоємність, коп. | | 12,8 | 11,9 | -0,9 |
4. Питома матеріаломісткість вироби (деталь КДН.04.605) (вартісна), коп. | | 38,14 | 35,57 | - 2,57 |
Примітка: Літературний джерело: власна розробка.
Таким чином, грунтуючись на даних таблиці 3.1.4 можна зробити висновок, що витрата сировини в 2002 році збільшився в порівнянні з 2001 роком. Сирьеемкость зросла на 1 копійку. Значною мірою це обумовлено зростанням цін на сировину. Питома матеріаломісткість деталі КДН.04.605 знизилася на 2,57 копійок. Це говорить про більш раціональне використання матеріальних ресурсів. І в той же час з таблиці 1.4 видно, що паливомісткість і енергоємність виробництва знизилися на 0,5 копійок на 0,9 копійок відповідно, що свідчить про економію і даних видів ресурсів.
3.2. Факторний аналіз матеріаломісткості продукції. Аналіз матеріаломісткості одиниці продукції
На даний момент не існує єдиної методики факторного аналізу матеріаломісткості. Різні автори наводять різні методики і різні фактори, що впливають на матеріаломісткість. Вони також використовують різні способи і прийоми аналізу. Всі вони мають як свої плюси, так і мінуси. Переглянувши кілька літературних джерел, автор даної роботи дійшов висновку, що для умов РУП "Мінський завод шестерень" найбільш відповідною є методика, запропонована В. І. Стражева. Відповідно до неї на показник матеріаломісткості продукції в першому наближенні впливають два фактори: зміна матеріаломісткості продукції за прямими матеріальними витратами і зміна коефіцієнта співвідношення всіх матеріальних витрат і прямих матеріальних витрат. Математично факторна модель може бути виражена таким чином:
, Де (3.2.1)
М - матеріальні витрати; - Прямі матеріальні витрати, тис. руб.; - Матеріаломісткість продукції за прямими матеріальними витратами, коп.; - Коефіцієнт співвідношення всіх матеріальних витрат і прямих матеріальних витрат; ВП - випуск продукції, тис. руб.
Для розрахунку впливу факторів першого порядку можна використовувати як традиційні прийоми аналізу - Елімінування, так і математичні прийоми, наприклад, логарифмування і інтегрування.
Розрахуємо вплив факторів першого порядку прийомом ланцюгових підстановок. Вихідна інформація, необхідна для розрахунків, представлена в таблиці 3.2.1.
Для цього потрібно розрахувати наступну підстановку: матеріаломісткість за 2001 рік при фактичному співвідношенні всіх матеріальних витрат і прямих матеріальних витрат за 2002 рік :
, (3.2.2)
де - Матеріаломісткість продукції за прямими матеріальними витратами за 2001 рік, коп.; - Фактичне співвідношення всіх матеріальних витрат і прямих матеріальних витрат за 2002 рік.
Таблиця 3.2.1 Вихідна інформація для аналізу факторів першого порядку, що вплинули на зміну матеріаломісткості продукції
Показники | 2001 | 2002 |
М, тис. руб. | 7708704 | 8808028 |
ВП, тис. руб. | 12289937 | 15696367 |
, Тис. руб. | 7180396 | 8566483 |
| 1,074 | 1,028 |
, Коп. | 58,43 | 54,58 |
Примітка: Літературний джерело: власна розробка.
Використовуючи дані таблиці 3.2.1, розрахуємо матеріаломісткість у 2001 році, в 2002 році, а також розрахуємо підстановку :
= 58,43 * 1,074 = 62,72;
= 54,58 * 1,028 = 56,13;
= 58,43 * 1,028 = 60,07
Аналіз впливу факторів першого порядку проведемо за допомогою таблиці 3.2.2.
Таблиця 3.2.2 Аналіз факторів першого порядку, що вплинули на зміну матеріаломісткості продукції
Фактори | Алгоритм розрахунку | Цифровий розрахунок | Відхилення (+,-), коп. |
1.Зміна коефіцієнта співвідношення всіх матеріальних витрат і прямих матеріальних витрат | | 60,09 - 62,72 | - 2,63 |
2.Ізмененіе матеріаломісткості за прямими матеріальними витратами | | 56,13 - 60,09 | -3,96 |
Разом | | 56,13 - 62,72 | -6,59 |
Примітка: Літературний джерело: власна розробка.
Грунтуючись на даних, отриманих у таблиці 3.2.2 можна зробити висновок, що загальна матеріаломісткість продукції зменшилась на 6,64 копійок, у тому числі за рахунок зміни коефіцієнта співвідношення всіх матеріальних витрат і прямих матеріальних витрат вона зменшилася на 2,71 копійок, а за рахунок зміни матеріаломісткості за прямими матеріальними витратами на 3,93 копійку.
Для того, щоб проаналізувати вплив факторів другого порядку необхідні дані, які представлені в таблиці 3.2.3.
Таблиця 3.2.3 Вихідна інформація для аналізу факторів другого порядку, тис. руб.
Показники | Позначення в алгоритмі | 2001 | 2002 |
1. Випуск продукції | ВП | 12289937 | 15696367 |
2. Прямі матеріальні витрати.
| | 7180396 | 8566483 |
3. Прямі матеріальні витрати за даними за 2001 рік, виходячи з фактичного обсягу та асортименту продукції за 2002 рік | | x | 8325689 |
4. Відхилення цін на матеріальні ресурси: зниження (-), подорожчання (+) | | x | + 425610 |
5. Відхилення відпускних цін на продукцію: зниження (-), подорожчання (+) | |
Примітка: Літературний джерело: власна розробка.
На зміну матеріаломісткості продукції впливають такі фактори другого порядку:
зміна структури та асортименту продукції. Вплив цього фактора обумовлюється різної матеріаломісткістю виробів. При збільшенні у складі продукції частки більш матеріаломістких виробів рівень матеріальних витрат на 1 карбованець продукції підвищується, і навпаки;
зміна рівня матеріальних витрат на окремі вироби (питомої матеріалоємності);
зміна цін на матеріальні ресурси;
зміна відпускних цін на продукцію.
Для розрахунку впливу кожного фактора доцільно застосувати метод ланцюгових підстановок.
На підставі даних таблиці 3.2.3 розраховуються такі умовні показники, необхідні для подальшого аналізу:
Таблиця 3.2.4 Розрахунок показників для аналізу матеріаломісткості за прямими матеріальними витратами
Матеріаломісткість за прямими матеріальними витратами | Розрахунок показників | Рівень показників, коп. |
| алгоритм | цифровий розрахунок |
|
1. за 2001 рік | | 7180396: 12289937 | 58,43 |
2. за 2001 рік, виходячи з фактичного випуску та асортименту продукції за 2002 рік | | 8325689: (15696367-26410) | 53,13 |
3. фактично за 2002 рік у цінах 2001 року | | | 51,95 |
4. фактично за 2002 рік у цінах на продукцію 2001 | | 8566483: (15696367-26410) | 54,67 |
5. фактично за 2002 рік | | 8566483: 15696367 | 54,58 |
Примітка: Літературний джерело: власна розробка.
Таблиця 3.2.5 Аналіз факторів другого порядку, що впливають на матеріаломісткість продукції за прямими матеріальними витратами
Фактори | Розрахунок впливу | Результат впливу, коп. |
| алгоритм | цифровий розрахунок |
|
1.Зміна структури продукції | | 53,13 - 58,43 | - 5,3 |
2.Ізмененіе рівня матеріальних витрат на окремі вироби | | 51,95 - 53,13 | - 1,18 |
3.Ізмененіе цін на матеріальні ресурси | | 54,67 - 51,95 | + 2,72 |
Зміна відпускних цін на продукцію | | 54,58 - 54,67 | - 0,09 |
Разом | | 54,58 - 58,43 | - 3,85 |
Примітка: Літературний джерело: власна розробка.
Для вимірювання впливу факторів другого порядку на загальну матеріаломісткість скористаємося наступною формулою:
, Де (3.2.3)
- Приріст загальної матеріаломісткості за рахунок i-го фактора другого порядку, р.; - Приріст матеріаломісткості за прямими матеріальними витратами за рахунок i-го фактора другого порядку, р.
Таблиця 3.2.6 Аналіз впливу чинників другого порядку на загальну матеріаломісткість
Фактори | Результат впливу на матеріаломісткість за прямими матеріальними витратами | | Цифровий розрахунок | Результат впливу на загальну матеріаломісткість, коп. |
1.Зміна структури продукції | - 5,3 | 1,028 | - 5,3 * 1,028 | - 5,45 |
2. Зміна рівня матеріальних витрат на окремі вироби | - 1,18 | 1,028 | - 1,18 * 1,028 | - 1,21 |
3.Ізмененіе цін на матеріальні ресурси | + 2,72 | 1,028 | + 2,72 * 1,028 | + 2,8 |
4.Ізмененіе відпускних цін на продукцію | - 0,09 | 1,028 | - 0,09 * 1,028 | - 0,093 |
Разом | - 3,85 | 1,028 | - 3,85 * 1,028 | - 3,96 |
Примітка: Літературний джерело: власна розробка.
Таким чином, спираючись на дані таблиць 3.2.5 та 3.2.6 можна зробити висновок, що за рахунок зміни прямих матеріальних витрат матеріаломісткість продукції знизилася на 3,96 копійки. У тому числі найбільший вплив справив такий чинник, як зміна структури продукції, що випускається. Під його впливом матеріаломісткість знизилася на 5,45 копійки. Це говорить про те, що в складі продукції, що випускається збільшилася частка менш матеріаломістких виробів. Про це свідчить і значення такого чинника, як зміна рівня витрат на окремі вироби. Під впливом даного чинника матеріаломісткість знизилася на 1,21 копійку. Зміна відпускних цін на продукцію зробило незначний вплив (0,093 копійки) на зниження матеріаломісткості продукції. Проте за рахунок зростання цін на матеріальні ресурси матеріаломісткість продукції зросла на 2,8 копійки.
Дані таблиці 3.2.6 показують, що на підприємстві ведеться робота по впровадженню нових менш матеріаломістких видів продукції, проводиться пошук резервів для зниження матеріальних витрат на окремі вироби. Тому для підприємства велике значення має аналіз матеріаломісткості одиниці продукції. Даний аналіз дозволить виявити фактори, що найбільший вплив на зміну матеріальних витрат на окремі вироби, що в свою чергу сприятиме прийняттю відповідних управлінських рішень для зниження загальної матеріаломісткості тобто для ще більш раціонального та економного використання матеріальних ресурсів та покращення стану роботи підприємства.
Основна увага приділяється вивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницю продукції і пошуку резервів його скорочення. Кількість витрачених матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінитися за рахунок якості матеріалів, заміни одного виду іншим, техніки і технології виробництва, організації матеріально-технічного постачання і виробництва, кваліфікації працівників, зміни норм витрати, відходів і втрат і т.д.
Проведемо аналіз матеріаломісткості деталі КДН.04.605, код деталі 1020. Для аналізу матеріаломісткості даної одиниці продукції скористаємося інформацією, що міститься в таблиці 3.2.7.
Таблиця 3.2.7 Вихідна інформація для аналізу матеріаломісткості одиниці продукції
Показники | План | Фактично |
| Кількість | Ціна за 1 кг | Вартість | Кількість | Ціна за 1 кг | Вартість |
| Рівень показника, кг. | Позначення в алгоритмі | Рівень показника, руб. | Позначення в алгоритмі | Рівень показника, руб. | Позначення в алгоритмі | Рівень показника, кг. | Позначення в алгоритмі | Рівень показника, руб. | Позначення в алгоритмі | Рівень показника, руб. | Позначення в алгоритмі |
А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |
Матеріал А: |
1.Отпущено у виробництво | 6,818 | | 893 | | 6089 | | 6,908 | | 649 | | 4483,29 | |
2.Возвратние відходи | 1,23 | | 35 | | 43,05 | | 2,58 | | 47,5 | | 122,48 | |
У тому числі: 2.1.Ізмененіе кількості зворотних відходів в наслідок впровадження нової більш ефективної техніки і прогресивної технології | х | х | x | x | x | x | -0,56 | | x | x | x | x |
У тому числі за рахунок: 2.1.1.Механізаціі і автоматизації виробництва |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| -0,22 | |
2.1 .2. Впровадження прогресивної технології |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| -0,16 | |
2.1.3.Модернізаціі і реконструкції виробництва |
|
|
|
|
|
|