Студент як суб`єкт навчальної діяльності

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
"1-1" ВСТУП ............................................ .................................................. ....... 3
1. ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИЩІЙ ШКОЛІ. 5
2. ФОРМУВАННЯ СТУДЕНТА ЯК СУБ'ЄКТА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 8
ВИСНОВОК ................................................. ............................................ 12
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ................................................ ............................. 14

ВСТУП

У сучасних умовах підготовка фахівців з високим рівнем професійної компетентності і різнобічним особистісним розвитком, здатних до безперервного самовдосконалення, постійному поповненню і розширенню спектра своїх знань і умінь, тобто здатних вчитися все життя, є однією з центральних завдань сучасної вищої освіти.
Студентський вік - це вік розквіту фізичного і розумового розвитку людини. У цьому віці відбувається безперервне наростання працездатності, динаміки активної діяльності та продуктивності [10, с. 86]. У студентському віці спостерігаються розвиток вербального інтелекту, динамічність порушення, підвищуються рівень спостережливості і загальна культура спостереження. Для студентського віку характерні прояв максималізму, прагнення до якнайшвидшого прояву себе у складних життєвих ситуаціях, іноді без досить глибокої оцінки ймовірних наслідків скоєних вчинків. Найчастіше психологи відзначають байдуже ставлення до досвіду інших людей, а поради, зауваження і вказівки старших можуть сприйматися як необгрунтоване вторгнення в особисте життя [2]. У цьому віці характерне прагнення до незалежності, самостійності, захоплення новим, однак поряд з самовпевненістю нерідко виникає невпевненість у своїх можливостях, що може проявитися в розбещеності, недбалості, негативізмі і навіть в агресивності.
Процес навчання є не тільки роботою педагога, але й передбачає відповідну діяльність студента. У цьому полягає двосторонній його характер. Однією з актуальних проблем у галузі підготовки фахівців у рамках вищих навчальних закладів є формування особистості студента як суб'єкта навчальної діяльності.
У вязи з актуальністю даної проблеми ми обрали тему реферату «Студент як суб'єкт навчальної діяльності». У процесі роботи ми поставили перед собою наступні завдання:
- Проаналізувати процес навчання і його особливості у вищій школі;
- Розглянути особливості навчальної діяльності студента, окреслити її основні форми;
- Показати основні стадії формування студента як суб'єкта навчальної діяльності.
Реферат складається зі вступу, двох параграфів, висновків та списку використаної літератури.

1. ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Процес набуття життєвого досвіду людиною, укладеному в знаннях, уміннях і навичках, визначається кількома поняттями. Це навчальна діяльність, навчання, вчення і научіння. Навчальна діяльність являє собою процес, в результаті якого людина набуває або змінює існуючі в неї знання, вміння та навички, вдосконалює і розвиває свої здібності [5, с. 285]. Така діяльність дозволяє йому пристосовуватися до навколишнього світу, орієнтуватися в ньому, успішніше і повніше задовольняти свої основні потреби, в тому числі потреби інтелектуального зростання та персонального розвитку. Поняття навчання - поняття досить складне і багатоаспектне. Воно передбачає спільну навчальну діяльність учня (учня, студента тощо) і вчителі, характеризує процес передачі знань навчань і навичок.
За визначенням Н.В. Клюєвої, навчання представляє собою форму організації процесу передачі знань, соціальну систему, спрямовану на передачу новому поколінню досвіду попередніх [7, с. 323]. Навчання є активним процесом, у якому взаємодіють учитель і учень.
Є.В. Рапацевіч визначає навчання, як цілеспрямований педагогічний процес організації і стимулювання активної навчально-пізнавальної діяльності особистості по оволодінню науковими знаннями, вміннями і навичками, розвитку творчих здібностей, світогляду, морально-естетичних поглядів і переконань [11, с. 509]. У сучасному розумінні для процесу навчання характерні двосторонній характер, спільна діяльність педагогів і учнів при керівній ролі педагога, спеціальна планомірна організація і управління, цілісність і єдність, відповідність закономірностям вікового розвитку учнів, управління розвитком і вихованням учнів [9].
Відомий російський фахівець у галузі педагогіки Г.М. Коджаспірова додає до цих визначень розуміння навчання, як пробудження і задоволення пізнавальної активності людини шляхом її залучення до спільних професійних знань, способів їх отримання, зберігання та застосування у власній практиці [4, с. 95].
Поняття вчення також відноситься до навчальної діяльності, але при його використанні в науці звертається увага в основному на те, підкреслює Р.С. Немов, що в складі навчальної діяльності припадає на учня [5, с. 285]. Тут мова йде про заходи, що особистістю навчальних діях, спрямованих на розвиток здібностей, на придбання необхідних навчальних знань. Найбільш повне визначення вчення дав І.І. Ільясов: вчення - це процес засвоєння конкретних видів знань, умінь і навичок на відміну від придбання індивідом логічних і творчих прийомів пізнавальної діяльності, а також на відміну від інших змін психічних процесів та діяльності - переходу від безпосередності, мимовільності до опосередкованості і довільності, від зовнішнього плану протікання процесів до внутрішнього [3].
Навчальна діяльність має певну структуру [12, с. 268]: мотиви навчальної діяльності; постановка навчальних завдань; навчальні дії, контроль, оцінка.
Виходячи з цієї структури, сутність навчальної діяльності полягає у вирішенні навчальних завдань, основна відмінність яких у тому, що їхня мета і результат полягають у зміні самого діючого суб'єкта, що полягає в оволодінні визначеними способами дії, а не в зміні предметів, з якими діє суб'єкт. Рішення окремої навчальної завдання визначає цілісний акт навчальної діяльності, тобто ту її найпростішу «одиницю», всередині якої проявляється будова цього виду діяльності в цілому. Здійснення такого акту передбачає актуалізацію специфічного мотиву навчальної діяльності; визначення кінцевої навчальної мети; попереднє визначення системи проміжних цілей і способів їх досягнення; виконання системи власне навчальних дій; виконання дій контролю; оцінку результатів навчальної діяльності.
Сучасні дослідники відзначають, що навчання як педагогічний процес є процесом двостороннім, і процес навчання у вузі не є винятком. З одного боку, в ньому виступає педагог, який викладає (викладає) матеріал і керують цим процесом. З іншого боку цього процесу виступають студенти, для яких дидактичний процес приймає характер вчення, тобто активного оволодіння матеріалом.
Таким чином, головними складовими процесу навчання виступають викладання і навчання. У їх єдності полягає основна сутнісна дидактична характеристика навчання. У елементарній формі ставлення «викладання - вчення» проявляється в конкретному взаємодії педагога та студента, проте тільки до такої взаємодії не зводиться. Студент в системі дидактичних відносин виступає як об'єкт викладання і як суб'єкт вчення, як суб'єкт навчальної діяльності. У цій подвійності функцій виявляється активність студента як діючого суб'єкта.

2. ФОРМУВАННЯ СТУДЕНТА ЯК СУБ'ЄКТА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У педагогіці під суб'єктом навчальної діяльності розуміється носій предметно-практичної активності і пізнання, здійснює зміна в інших людях і в самому собі [4, с. 144]. Суб'єктність людини проявляється в її життєдіяльності, спілкуванні, самосвідомості.
Формування студента як суб'єкта навчальної діяльності передбачає навчання його вмінню планувати, організовувати свою діяльність, визначати навчальні дії, необхідні для успішного навчання, програму їх виконання на конкретному навчальному матеріалі й чітку організацію вправ щодо їх формування.
Суттєвим показником студента, як суб'єкта навчальної діяльності, є його вміння виконувати всі її форми і види. Проте за даними В.Т. Лісовського більшість студентів не вміє слухати і записувати лекції, конспектувати літературу (у більшості випадків записується тільки 18-20% лекційного матеріалу). Студенти не вміють виступати перед аудиторією, вести суперечку, давати аналітичну оцінку проблем [11, с. 753]. На матеріалі дослідження цього вченого було показано, що 37,5% студентів прагнуть добре вчитися, а 53,6% не завжди намагаються, а 8% не прагнуть до гарного навчання.
Зупинимося детальніше на тих формах навчально-пізнавальної діяльності ВНЗ, в яких і формується студент як суб'єкт навчальної діяльності.
Слухання, усвідомлення, засвоєння (персоніфікація навчальної інформації на лекціях, семінарських, практичних та інших заняттях). Студентам, особливо на першому курсі, важко сприймати мовну інформацію (так, наприклад, одні не вміють виділити головне, інші не встигають записувати). Для викладача важливо в таких випадках відчувати аудиторію і реагувати на труднощі студентів, змінювати темп лекції, тембр і гучність мови, повторювати і уточнювати сказане.
Читання, сприйняття, переробка, засвоєння письмової інформації. Студенту важливо навчитися раціонального читання, яке видається науково обгрунтованою технологією, що забезпечує читання і персоніфікацію максимального обсягу інформації за найкоротший час з мінімальними витратами праці. Продуктивність читання залежить від його швидкості, а швидкість повинна поєднуватися зі складністю, типом читання і його новизною.
Конспектування. Ця форма роботи здійснюється студентами при прослуховуванні лекції і при читанні літератури. Прийоми роботи при такій формі роботи можуть бути різними: студенти можуть записувати без осмислення, записувати головне і одночасно осмислювати записане, вести опорний конспект з більш глибоким осмисленням тексту. Існує кілька способів конспектування.
Виконання вправ, рішення задач. Основна мета такої форми роботи - формування умінь при вивченні конкретних дисциплін. До ще недавнього часу у вищих навчальних закладах існувала думка, що завдання і вправи слід практикувати в сфері вивчення природничо-наукових, технічних і точних дисциплін. Однак освітня практика переконливо довела помилковість такої думки. Завдання і вправи доречні по всіх вузівським дисциплін. Незважаючи на їх різних характер, вони необхідні для розвитку аналітичного мислення студентів, для розвитку їх самостійності.
Проведення дослідів. Вивчення природно-наукових дисциплін передбачає проведення студентами дослідів в лабораторних умовах. Це обов'язкова форма навчальної роботи, передбачена навчальним планом вузу. Проведення дослідів вимагає, щоб студенти були підготовлені теоретично, добре знали лабораторне обладнання, матеріали і технологію організації дослідної роботи. Цінність такої форми роботи полягає в тому, що студенти набувають вміння та навички проведення наукового дослідження, поглиблюють свої теоретичні знання, у них розвивається допитливість, відповідальність, самостійність, що є неодмінною умовою формування студента як суб'єкта навчальної діяльності.
Навчальні дослідження є найважливішою формою роботи, яка формує студента як суб'єкта навчальної діяльності. Така форма роботи стала обов'язковою у вузі з другої половини XX століття. До цих навчальним досліджень відносяться курсові та дипломні роботи, реферати, різні проекти та ін Виконання навчальних досліджень вимагає від студентів високого рівня самостійності та пізнавальної активності, сприяє розвитку вмінь ведення наукового пошуку і формуванню аналітичного мислення, а також пробуджує і поглиблює інтерес до тієї чи іншій науці.
Педагогічне моделювання. Така форма роботи застосовується під час практики в школі чи іншому навчальному закладі. Її специфіка полягає в тому, що студенти, розробляючи плани, готуючи і проводячи уроки, позакласні заходи, зустрічі з батьками та інші заходи, наближаються до реального педагогічного процесу, вчаться моделювати його різні варіанти. Студенти «приміряють» на себе роль вчителя, а формування професійної компетентності фахівця є одним з неодмінних умов розвитку студента як суб'єкта навчальної діяльності. Педагогічне моделювання передбачає достатню підготовленість до професійної діяльності.
Виконання творчих навчальних завдань. Розвиток творчих здібностей, уміння мислити і діяти самостійно є запорукою успішності формування студента як суб'єкта навчальної діяльності. Творчі здібності проявляються у здатності студента мислити нетрадиційно, шукати нові підходи до вирішення навчальних і наукових проблем.
Формування студента як суб'єкта навчальної діяльності - це процес не одномоментний, а являє собою тривалу цілеспрямовану спільну діяльність викладача та студента. А.В. Білошицький та І.Ф. Бережна виділяють кілька послідовних стадій цього процесу [1, с. 63]. Перша стадія - стадія адаптації до умов вузу. На цій стадії домінує активне пристосування студентів до нових умов, відбувається освоєння вимог вузу, усвідомлення своїх прав та обов'язків.
Друга стадія - ідентифікація з вимогами навчальної та навчально-професійної діяльності. Ця стадія направлена ​​на активне засвоєння і кваліфіковане виконання студентом своєї соціальної ролі; вона передбачає підготовку студента до майбутньої спеціалізації, свідоме керівництво власною діяльністю і поведінкою на основі усвідомлених мотивів і цілей.
Третя стадія - самореалізація в освітньому процесі - полягає у цілеспрямованому формуванні особистісних якостей та професійних умінь. При цьому забезпечується у всіх видах діяльності взаємозв'язок і з'єднання мотивів і цілей, внутрішніх інтенцій із зовнішнім педагогічним впливом. На цій стадії зростає самодетерминация і усвідомлена самореалізація в різних видах діяльності.
Сутність четвертої стадії - стадії самопроектування професійного становлення - полягає в прояві суб'єктності студента, який здійснює самостійне, цілеспрямоване перетворення вихідних здібностей і особистісних властивостей у соціально та професійно значущі якості.

ВИСНОВОК

У висновку підведемо основні висновки нашої роботи. Навчальна діяльність студента у вищому навчальному закладі - це лише одна зі сторін цілісного професійного та особистісного формування людини. Навчальна діяльність студента розуміється, як цілеспрямований, регламентований планами і програмами, керований процес засвоєння знань, умінь і навичок, розвитку і становлення особистості студента. У процесі навчальної діяльності студент виступає як її суб'єкта, тобто носія предметно-практичної активності і пізнання.
Формування студента як суб'єкта навчальної діяльності передбачає оволодіння ним основними формами цієї діяльності, умінням планувати та організовувати цю діяльність, визначати навчальні дії необхідні для навчання і програму їхнього виконання. Особливо важливо для студента, як суб'єкта навчальної діяльності, опанувати її основними формами: слухання, усвідомлення, засвоєння навчальної інформації, конспектування, виконання вправ, рішення задач, проведення дослідів, проведення навчальних досліджень та ін
Сучасні дослідники виділяють кілька стадій формування студента, як суб'єкта навчальної діяльності. Це стадія адаптації до умов вузу, стадія ідентифікація з вимогами навчальної та навчально-професійної діяльності, стадія самореалізації студента в освітньому процесі та стадія самопроектування професійного становлення.
Становлення студента як суб'єкта навчальної діяльності може розглядатися як детермінований, керований і саморазвивающийся процес. При цьому, на думку А.В. Білошицький, він може бути більш-менш керованим в залежності від розв'язуваних завдань, змісту, методів і засобів, а також потреб і можливостей суб'єктів цього процесу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Білошицький А.В., Бережна І.Ф. Становлення суб'єктності студентів в освітньому процесі вузу / / Педагогіка. - 2006. - № 5. - С. 60-66.
2. Дьяченко М.І., Кандибовіч Л.А. Психологія вищої школи. - Мн.: Підручники і посібники, 2003. - 351 с.
3. Ільясов І.І. Структура процесу навчання. - М.: Видавництво МДУ, 1986.
4. Коджаспірова Г.М., Коджаспіров А.Ю. Педагогічний словник: Для студ. вищ. і середовищ. пед. навч. закладів. - М.: Видавничий центр "Академія", 2003. - 176 с.
5. Немов Р.С. Психологія. - М.: ВЛАДОС, 1998. - Кн. 2. Психологія Освіти. - 608 с.
6. Психологія розвитку. Словник / Під. ред. А.Л. Венгера. - Київ., 2006. - 176 с.
7. Педагогічна психологія / За ред. Н.В. Клюєвої. - М.: ВЛАДОС-ПРЕС, 2003. - 400 с.
8. Піонова Р.С. Педагогіка вищої школи. - Мн. Обчислюємо. шк., 2005. - 303 с.
9. Підласий І.П. Педагогіка. Новий курс: учеднік для студентів педагогічних вузів. У 2 кн. Кн.1. - М.: ВЛАДОС, 1999.
10. Ростопшін П. Психологія і педагогіка. - М.: ПРІОР, 2000. - 96 с.
11. Сучасний словник з педагогіки / Укл. Рапацевіч Є.С. - Мн.: «Сучасне слово», 2001. - 928 с.
12. Столяренко Л.Д. Педагогічна психологія. - Ростов н / Дону: Фенікс, 2006. - 542 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Реферат
37.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Студент як об єкт - суб єкт педагогічної діяльності
Студент як об єкт суб єкт педагогічної діяльності
Студент як об`єкт і суб`єкт соціальної роботи
Людина як суб`єкт і об`єкт діяльності слідчого
Особистість як суб`єкт професійної діяльності
Підприємство як суб єкт інвестиційної діяльності
Індивідуальний підприємець як суб`єкт господарської діяльності
Комерційний банк як суб єкт підприємницької діяльності
Теорія соціальної роботи як наукова дисципліна об`єкт і суб`єкт дослідження становлення і розвиток
© Усі права захищені
написати до нас