Яшин (справжнє прізвище - Попов) Олександр Якович (1913 - 1968), поет, прозаїк.
Народився 14 березня (27 н.с.) у селі Блудново Вологодської області в селянській родині.
У 1931 закінчив педагогічний технікум в місті Нікольське, вчителював у селі, багато читав, писав вірші, співпрацював у Вологодській і Архангельських газетах, почав друкуватися в 1928. Перша збірка віршів "Пісні Півночі" побачив світ 1934 в Архангельську.
З 1935 жив у Москві, де в 1938 опублікував книгу віршів "Сварник". У 1941 закінчив Літературний інститут ім. М. Горького.
У роки Вітчизняної війни йде добровольцем на фронт і як військовий кореспондент і політпрацівника бере участь в обороні Ленінграда і Сталіграда, у визволенні Криму. У 1942 - 43 видані його збірки віршів "На Балтиці було" і "Місто гніву".
У післявоєнні роки багато їздить по країні: поїздки по Півночі, на Алтай, на будівництво гідроелектростанцій, на цілину. Враження від побаченого знайшли відображення в збірках віршів "Земляки" (1946), "Радянська людина" (1951), у поемі "Альона Фоміна" (1949).
У 1960-і виходять поетичні збірки "Босоніж по землі", "День творення", "Безсоння".
Перу Яшина належать такі прозаїчні твори: повісті "Сирота" (1962) і "Вологодська весілля" (1965), оповідання "Вгощаю горобиною" (1965) і ін
Багато творів залишилися незавершеними. Посмертно, в 1972, вийшли два томи "Вибраних творів" А. Яшина.
Помер 11 червня 1968 в Москві. Похований у Блуднове.
* * *
Назви мене іменем світлим,
Чистим ім'ям назви -
Долине, як пісня, з вітром
До окопів голос любові.
Я крізь гуркіт тебе почую,
Сновиденья за дійсність прийму.
Рину дощем на галасливу дах,
Вночі віконниці відкрий в хаті.
Куля звалить в степу багряної -
Хоч на мить стриму суховій,
Пом'яни мене добрим словом,
Холонуть буду - теплом повій.
З'явися, відведи тумани,
Опустися до мене на траву,
Подихай на свіжі рани -
Я відчую,
оживу.
1943