Якість продукції 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
1 ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ
1.1 ЩО ТАКЕ ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ
1.2 ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ В ПОЄДНАННІ З ЯКІСТЮ УПРАВЛІННЯ
1.3 СТАНДАРТИ СЕРІЇ ISO
1.4 УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ - ОСНОВА НОВОГО ЕТАПУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 21-ГО СТОЛІТТЯ
1.5 Відставання НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ означає відставання НАЗАВЖДИ
2 ЯК ПІДВИЩИТИ конкурентоспроможності української економіки?
ЛІТЕРАТУРА

1 ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ
1.1 ЩО ТАКЕ ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ
Якість продукції - це сукупність властивостей, що обумовлюють її придатність до споживання, її здатність задовольняти своєму призначенню. Кожній речі, виробу, виду продукції притаманні свої особливі властивості, що характеризують їх якість. Для верстата важлива висока продуктивність, точність обробки; для автомобіля - вантажопідйомність, швидкість, витрата пального; для тканини - щільність, усадка, несминаемость; для взуття - її міцність, еластичність шкіри, зручність колодки, відповідність моді і т.д.
Поліпшення якості виробів рівносильно збільшенню обсягу випуску продукції без будівництва нових заводів, без збільшення витрат сировини і матеріалів. Тільки за рахунок підвищення якості, надійності та довговічності виробів можна збільшити національний дохід країни на багато мільярдів рублів.
Щоб управляти якістю продукції, що випускається, потрібно вміти його оцінювати. Загальні критерії оцінки якості містяться в стандартах (див. Стандарт, стандартизація). Стандарт встановлює і регламентує найбільш прогресивні показники якості будь-якого виду продукції. Серед них - технічні (потужність, продуктивність, безвідмовність, довговічність і т.д.) і економічні, що відображають матеріальні, трудові чи грошові витрати. Якість вироби формується на всіх етапах його створення: воно закладається в ході наукових досліджень, під час проектування і конструювання, забезпечується під час безпосереднього виробництва, залежить від якості вихідної сировини і матеріалів, від технологічного процесу, від засобів і методів контролю та випробувань, транспортування, зберігання, експлуатації та ремонту.
У сучасному виробництві жоден завод не виготовляє сам всі необхідні йому матеріали, деталі і вузли, з яких комплектується його виріб. Значну їх частину він отримує з інших підприємств. Наприклад, заводи, випускають автомобілі, добру половину деталей отримують з інших підприємств. Тому проблема якості - справа не одного підприємства і навіть не окремої галузі промисловості. Вона є міжгалузевий, загальнодержавною проблемою. Для її вирішення необхідно узгодити вимоги до якості багатьох підприємств. Для цієї мети у нас в країні введена державна атестація якості продукції. Після ретельної перевірки умов виробництва на тому чи іншому підприємстві та оцінки випускається їм продукції кращим видами виробів присвоюється державний Знак якості. Якість атестованої продукції повинно відповідати вищому рівню сучасної техніки, досягнутому в СРСР і за кордоном, має задовольняти потребам народного господарства і населення країни, давати економію коштів. Купуючи річ із Знаком якості, споживач може бути впевнений, що вона справді високого класу, що її якість, надійність і довговічність гарантуються державою. Для підприємства-виробника така атестація продукції теж приносить свої вигоди. Адже вироби із Знаком якості легше реалізувати, отже, підприємству легше виконати державний план і отримати більше прибутку.
Найважливішою метою будь-якої організації в даний час є досягнення такого рівня конкурентоспроможності, який дозволяє не тільки впевнено відчувати себе на ринку, але і з оптимізмом дивитися в майбутнє. Конкурентоспроможність сьогодні має на увазі не тільки якість, надійність і привабливу ціну продукції, а й ставлення до організації з боку суспільства і персоналу самої організації.
Державний Знак якості присвоюють товарах народного споживання на термін до 2 років, решти продукції-до 3 років.

1.2 ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ В ПОЄДНАННІ З ЯКІСТЮ УПРАВЛІННЯ
У сфері впровадження менеджменту якості, постійно доводиться стикатися з початковим нерозумінням керівників підприємств сутності цього напряму, бурхливо розвивається на заході в останній чверті нинішнього століття.
Аналізуючи це явище, можна прийти до висновку, що в основі його лежать такі факти:
- Ментальне сприйняття слова "якість";
- Слабке знайомство з сучасними технологіями управління, орієнтованими на ринкову економіку;
- Відсутність системного стратегічного планування або недооцінка важливості і прибутковості інвестування в програми, пов'язані з підвищенням ефективності управління.
Найчастіше, на тренінгах з навчання керівників підприємств, їх просять виконати одне завдання: "Дайте Ваше визначення якості, яке підприємство повинне демонструвати на ринку, і скажіть, хто відповідає за якість на Вашому підприємстві".
У переважній більшості відповіді зводяться до визначення: "Якість це ступінь виконання технічних умов і вимог замовника, пропонованих до продукції підприємства, а відповідальність за якість покладається на контрольні служби".
Це типова відповідь керівника, який працює в державній планово - розподільчої економічної системи.
Однак, в ринковій економіці, починаючи з 70-х років, все стало інакше. Товарів стало так багато, що питання про відповідність продукту заданим характеристикам перестав бути визначальним. Ринок просто почав відкидати товари не відповідні заданим параметрам при продажі або в експлуатації. Ринок почав вимагати щось більшого, ніж якість продукції.
Ці "щось" стало, в першу чергу, необхідністю системної оцінки ризиків при укладанні контрактів на закупівлі, необхідністю одержання гарантій, що купується або поставляється продукт або послуга будуть безумовно мати заданими характеристиками, представлені в обумовлені терміни і будуть вчасно сплачені.
Ринок знайшов критерій, що підтверджує ці гарантії - це стабільне виробництво, забезпечене відповідним рівнем ефективності керування.
Таким чином, з'явилося нове визначення якості, закріплене в західних стандартах (ISO 8402).
Як видно, якість продукції є лише складовою частиною нового визначення, воно не є вже визначальним елементом для ринку, так як мається на увазі сама собою зрозумілою характеристикою, без якої розмова про продаж стає безпредметною.
Отже, ринок зажадав розробки і впровадження ефективного управління підприємством.
1.3 СТАНДАРТИ СЕРІЇ ISO
Це зумовило появу в 1987 році міжнародних стандартів серії ISO 9000, визначили мінімальні вимоги до стабільності управління підприємством, тобто, принаймні, наявності формалізованої системи управління, що знижує ризики замовника, яку можна продемонструвати в основних сферах діяльності підприємства.
Відповідно до нової філософією якості, стандарти охопили практично всі сфери діяльності підприємства, крім тільки фінансове та економічне управління, вимоги до яких планується ввести в нову версію стандартів 2000 року.
Найбільш повний стандарт ISO 9001 включає 20 елементів управління, що охоплюють, наприклад, такі напрямки діяльності підприємства як:
- Контрактна діяльність;
- Проектування;
- Управління документацією;
- Управління виробничими процесами;
- Закупівлі;
- Метрологія;
- Підготовка кадрів;
- Коригувальні та запобіжні дії;
- Контроль і проведення випробувань та ін
По суті справи, ISO 9000 зажадав самого малого - провести інвентаризацію існуючих інформаційних потоків, формалізувати їх у розумних межах і дати можливість замовникам переконатися, що мінімальні вимоги до керованості та стабільності підприємства виконуються.
Ринку знадобилася від виробника візитна картка, що підтверджує наявність мінімальних гарантій по відношенню до існуючих ризиків.
Всі найбільші і найбільш авторитетні західні аудиторські компанії такі, наприклад, як TUV (Німеччина) або BUREAU VERITAS (Англія) у відповідь на це акредитувалися на проведення аудиту та видачу сертифікатів, що підтверджують відповідність систем якості вимогам міжнародних стандартів ISO 9000.

1.4 УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ - ОСНОВА НОВОГО ЕТАПУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 21-ГО СТОЛІТТЯ
З моменту визнання міжнародних стандартів ISO 9000 в Європі розпочався справжній бум формалізації і доопрацювання своїх систем управління для отримання візитної картки виходу на ринок. До початку 1997 року було сертифіковано більше 110 000 європейських підприємств і декілька десятків в Росії.
Новий підхід отримав і новий розвиток.
По-перше, виявилося, що формалізація та інвентаризація управлінських процесів розкриває недосконалість протікання інформаційних потоків, відсутність окремих зв'язків, виявляє зайві ланки управління. Управлінські функції стають прозорими, чітко визначається відповідальність і статус на всіх рівнях управління.
Процес побудови системи якості виявився не таким простим і зажадав тотального навчання та залучення консультантів, які одночасно змушені навчати керівників методології рішення проблем і командних методів роботи, опису процесів (карти процесів), внутрішнього аудиту.
По - друге, стандарти ISO 9000 стали потужним засобом для західного ринку в конкурентній боротьбі з продукцією країн, що розвиваються і нашою продукцією.
Європейське співтовариство постійно збільшує перелік продукції, на яку накладено обмеження, пов'язані з сертифікацією на відповідність вимогам ISO 9000. Цього року ці обмеження вже стосуються продукції автомобільної промисловості.
По - третє у зв'язку з жорсткістю відповідальності за випуск неякісної продукції з'явилися вимоги до використання більш суворих стандартів (наприклад, стандарти QS 9000, розроблені в США, для автомобільної промисловості).
По - четверте, хоча виконання мінімальних вимог стандартів ISO 9000 відповідає тільки приблизно 17% від ідеальної моделі західної компанії, яка побудована у відповідності зі стандартами ISO 9000 система якості є базою для впровадження подальших сучасних підходів в управлінні, що перетворюють компанію на світового лідера.
В даний час розвинені зарубіжні країни, особливо США, роблять безпрецедентні зусилля в розвитку і впровадженні нових технологій підвищення ефективності управління та використання сучасних інформаційних систем. Ці універсальні підходи охоплюють досягнення різних наук: передачі й обробки інформації, соціології, психології, менеджменту, охорони навколишнього середовища, економіки, і, по - видимому, саме в управлінні, оснащеному бурхливо розвиваються засобами обробки і передачі інформації, буде складатися новий етап науково - технічної революції 21 - го століття.
1.5 Відставання НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ означає відставання НАЗАВЖДИ
Ситуація для країн, які вчасно не включаються в процес освоєння нових технологій управління буде і далі залишатися такою ж, як у другій половині нинішнього сторіччя - відставання на першому етапі означає відставання назавжди.
Що стосується наших підприємств, то, незважаючи на важкі умови, в яких вони знаходяться, існують тільки дві можливості.
Щодо тих організацій, які ставили або ставлять собі завдання виходу на зарубіжний ринок, сертифікація на відповідність вимогам стандартів ISO 9000 абсолютно очевидна, тому що в противному випадку на цей ринок просто не прорватися чи економічні втрати стають непомірно високими.
У такому ж становищі, але в більш м'якій формі, знаходяться і галузі, де сертифікація на відповідність ISO 9000 визначається державним регулюванням (будівельні організації, оборонні галузі).
Для організацій, що орієнтуються на внутрішній ринок, в силу його незрілості, такі жорсткі вимоги відсутні. Але, якщо в довгостроковому і короткостроковому плануванні ці організації не ставлять пріоритетних цілей по підвищенню ефективності управління або хоча б елементарної інвентаризації і формалізації процесів у рамках стандартів ISO 9000, то вони втрачають величезні резерви в підвищенні своєї конкурентоспроможності і стають ласим шматочком для своїх суперників на ринку , для яких найкращий конкурент той, який спить.
З чого ж почати підприємству?
Самий правильний шлях - порадитися з професіоналами.

2 ЯК ПІДВИЩИТИ конкурентоспроможності української економіки
Актуальним для України є питання про підвищення конкурентоспроможності економіки, економічне зростання і зростання добробуту українських громадян. Досягнення таких цілей включає, з одного боку, розвиток промисловості в країні (тобто реалізацію політики промислового росту), а з іншого боку, - реалізацію заходів макроекономічного характеру для створення сприятливого підприємницького клімату в цілому.
Виділяючи заходи з розвитку промисловості в Україні як основи економічного зростання, слід акцентувати увагу на таких основних елементах сучасної промислової політики в Україні.
Підтримка промислової інфраструктури. Сюди в першу чергу відносяться проекти:
- Транспортної інфраструктури (включаючи портову і трубопровідну);
- Інноваційної інфраструктури;
- Освітньої та науково-технічної інфраструктури (системи вузівського і професійно-технічної освіти у взаємозв'язку з науковими установами);
- Соціальної та комунальної інфраструктури.
Дані проекти, на відміну від проектів створення виробничої інфраструктури конкретних підприємств, дають позитивний ефект не тільки для компанії-інвестора, але і для всіх інших компаній. Завдяки таким проектам поліпшуються умови діяльності всіх компаній (наприклад, нарощування пропускної спроможності вітчизняних портів сприятиме зростанню не тільки прибутки компаній-операторів, але й компаній-експортерів, для яких розширюється доступ на зовнішні ринки).
2. Митна політика. В умовах України використання імпортних мит в інтересах промислової політики має концентруватися на підтримці нових і розвиваються. Це стосується, перш за все, до галузей, що випускають високотехнологічні та наукомісткі види продукції. У свою чергу, доцільно знизити ставки імпортних мит на ті види обладнання, які не виробляються на території України і випуск яких не може бути налагоджений в найближчій перспективі.
3. Підтримка інновацій і розвиток індустрії інформаційних технологій. Необхідна розробка механізмів фінансування високоефективних інноваційних проектів, підтримка і стимулювання інвесторів за рахунок надання гарантійних заставних резервів під реальні активи, розвитку лізингу унікального наукового обладнання. Держава повинна створити і підтримувати банк даних інноваційних проектів і єдину національну систему обліку науково-технічних результатів щодо перспективних напрямків розвитку науки і технологій; підготувати спільно з бізнесом механізми відбору та комерціалізації науково-технічних результатів; налагодити систему страхування ризиків впровадження нововведень.
4. Використання політики закупівель в інтересах розвитку промисловості. Пі цьому промислова політика закупівель повинна бути спрямована на:
- Підвищення рівня вимог державних замовників до продукції, що закуповується в цілях надання гарантованого попиту вітчизняним підприємствам, що забезпечує їм час для "підтягування" рівня їхніх товарів до імпортних аналогів;
- Посилення контролю інвестиційної діяльності "природних" монополій;
- Поширення практики електронних торгів.
5. Зміцнення фінансового сектора економіки: посилення ролі та активізація довгострокової кредитної діяльності з боку банків, розвиток фінансових ринків, використання нових фінансових інструментів.
6. Використання технічного регулювання як елемента промислової політики, який спрямований, перш за все, на усунення вад ринку, пов'язаних з нерівномірним розподілом інформації між його учасниками. Саме через технічне регулювання, що доповнюється, де це необхідно, різними заходами економічного регулювання та антимонопольної політики, можуть бути не тільки заповнені недосконалості ринкового механізму, а й створені сприятливі умови для його формування.
Крім вузько спрямованих заходів в частині реалізації промислової політики, для успіху економічного зростання повинні бути реалізовані і макроекономічні заходи. Така необхідність пояснюється тим, що держава несе відповідальність за зниження підприємницьких та інвестиційних ризиків для суб'єктів економічної діяльності.
Заходи загальноекономічного характеру повинні включати: 1. Оподаткування, не гальмує підприємницьку та інвестиційну активність (розширення практики використання податкового кредиту при інвестуванні, зменшення ставки єдиного соціального податку та ін) 2. Зниження адміністративних бар'єрів. На жаль, поки що державна система в Україні продовжує працювати не на розвиток, а на формальний контроль. При цьому інноваційні промислові цикли скорочуються, а терміни ліцензування та контролю - навпаки, подовжуються. У результаті знижується конкурентоспроможність української економіки. 3. Захист прав власності. Для захисту інтересів добросовісних інвесторів та юридичних осіб доцільно встановити універсальний термін позовної давності у три роки по всіх угодах, а також по всіх кримінальних і адміністративних статтях, пов'язаних з цими угодами. Держава повинна надавати інвесторам, що здійснюють довгострокові проекти, гарантії від несприятливої ​​зміни податкового та іншого економічного законодавства.
4. Зміну акцентів антимонопольної політики. В умовах глобалізації та посилення міжнародної конкуренції в роботі антимонопольних органів бажано змістити акцент з видачі дозволів на злиття компаній і концентрацію капіталу в бік протидії зловживанням монопольним становищем. Немає проблеми у створенні великих транснаціональних компаній на базі українського капіталу. Небезпека виникає тоді, коли такі компанії починають зловживати монопольним становищем на внутрішньому ринку. Саме в цих випадках держава повинна активно застосовувати форми антимонопольної боротьби (примусове розділення бізнесу, продаж його частин неаффілірованним структурам, регулювання цін чи закупівельної політики монополій тощо). 5. Регулювання цін, тарифів і валютного курсу.
6. Прогнозування. Система державного прогнозування повинна шукати точки прориву, подолання нинішнього інерційного розвитку, визначати майбутні найбільш вигідні ринки, перспективи розвитку попиту і технологій, проводити аналіз ризиків і т.д.

ЛІТЕРАТУРА
1. «Економічні та правові реформи в РФ. Проблеми і перспективи »,
збірник наукових робіт, Москва, 2000 р., стор 152.
2. О. Волков, В. Скляренко «Економіка підприємства», курс лекцій. М: ИНФРА-М, 2002 р., стор. 128
3. А.Є. Карлик, М.Л. Шухгальтер «економіка підприємства», М: ИНФРА-М,
2001.
4. А.Є. Карлик, М.Л. Шухгальтер «Економіка підприємства», М: ИНФРА-М, 2001
5. «Економічні та правові реформи», М: ІМПЕ, 2000.
6. Економіка фірми: Учеб. Посібник. / Под ред. О. І. Волкова - М: ИНФРА-М, 2001
7. Міжнародні стандарти з якості МС ІСО серії 9000.
8. В.К. Скляренка «Економіка підприємства», М: ИНФРА-М, 2002.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Реферат
43.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Якість продукції
Ціна і якість продукції
Якість продукції та її оцінка
Ціна і якість продукції 2
ППО та якість програмної продукції
Фактори що впливають на якість продукції
Якість та контроль якості продукції
Ціна і якість продукції 2 Формування ціни
Якість продукції та організація технічного контролю
© Усі права захищені
написати до нас