Освіту здобув у визнаних культурних центрах того часу - Фарабі, Кашгарі, Бухарі. Досконало володіючи арабським і перську мови, він пропрацював філософські та наукові твори з різних галузей знання. Світські люди того часу відрізнялися багатосторонністю інтересів, захоплюючись поряд з філософією і наукою, поезією і політикою, грою в шахи. Шірокообразованний, навчений життєвим досвідом, він прибув в Кашгар і тут протягом вісімнадцяти місяців напруженої роботи написав велику поетичний твір. За відомостями турецького філософа Р. Р. Арата, автору до моменту закінчення поеми було близько 54 років. Якщо вірити цьому, то Юсуф Баласагун народився в 1015-1016 рр.. На думку іншого дослідника тюркомовної поезії А. Дільачара дата його народження визначається 1018 Своє знаменитий твір він присвятив табгачамі-Богра-Кара-Хакан-Алі Хасана з династії Караханідов, за що поетові було надано звання хасс-Хаджибей - "міністра двору" або "головного камергера".
Поема "Кутадгу Білик" стала відомий західному світові через австрійського сходознавця фон Хаммер-Пургшталь, до рук якого рукопис потрапив в 1796 р. у Стамбулі і була подарована ним Віденської бібліотеці. Перше видання німецькою мовою було здійснено відомим сходознавцем Г. Вамбері. У науковий обіг текст поеми був введений в повному обсязі В.В. Радлова в 1891-1900 рр.., Представив поряд з оригіналом переклад його на німецьку мову. На російську мову уривки з поеми вперше переклав С.Є. Малов. Вільний переклад під назвою "Наука бути щасливим" був здійснений Н. гребньов в 1971 р., К. Керімов перевів "Кутадгу біліг" узбецькою мовою в 1896 р. Р. Арат провів велику роботу з критичного осмислення текстів усіх трьох рукописів (Віденській, Каїрської, Наманганської) і представив в 1947 р. науково достовірний звід поеми. Під назвою "Благодатне знання" повний текст "Кутадгу біліг" перевів на російську мову С. М. Іванов (М., 1983). Видання здійснено на академічному рівні під ред. акад. О.М. Кононова і його ж і С. Н. Іванова "Статтями та роз'ясненнями з приводу окремих бейтів".
У 1970 р. в Ленінграді відбулося IV тюркологической конференція, присвячена "Кутадгу Білик", де вказувалося на необхідність розширення масштабів і поглиблення досліджень цієї пам'ятки. У 1986 р. А. Егеубаев представив Юсуфа казахською мовою.
Одна з перших спроб розглянути творчість Баласагун в контексті великого і культурного регіону, пов'язаного спочатку з утворенням халіфату, належить німецькому вченому Отто Альбертс. Він висунув концепцію про наявність спадкового зв'язку між вченням Ібн-Сіни, зокрема, його етикою і аналогічними поглядами Юсуфа Баласагун. Більш того, Альбертс зробив спробу зіставити етичні погляди Аристотеля і Юсуфа.
Дослідження творчості Баласагун, епохи створення його твори було успішно продовжені видатними російськими сходознавцями В.В. Бартольді, і С. Є. Маловим, відомими радянськими істориками та літературознавцями Є.Е. Бертельс, А. М. Самойловичем, А. Н. Кононовим і ін
Сучасна наука, таким чином, має в своєму розпорядженні певним обсягом досліджень за творчістю Баласагун. Однак, слід зазначити, що науковий інтерес до твору мислителя проявлявся переважно в історико-філологічному плані, хоча підкреслювалося, що "значення цього пам'ятника в лінгвістичному, літературознавчому, історичному і культурно-історичному відношеннях дуже велике, а тому вкрай необхідно забезпечити розширення масштабів і поглиблення його дослідження ".
Робота Юсуфа Баласагун "Кутадгу Білик" є першим енциклопедичним твором не на офіційному літературній мові, яким був арабська мова в той час, а на рідній мові тюрків, факт сам по собі дуже значний, свідчить що про патріотизм і любов до рідної мови. Разом з цим, ним керували політичні мотиви, прагнення навчити середньоазіатську династію караханидів, ще не відірвався від кочового середовища, управляти країною з високорозвиненими осілими районами, областями (Маверанахр, Східний Туркестан). А щоб його повчання були зрозумілі і кочівниками - караханіди, необхідно було написати по-тюркською. Але "Кутадгу Білик" не тільки політичний трактат, він є сумою знань з різних галузей науки і культури своєї епохи, в ньому зібрано та узагальнено матеріал з філософським осмисленням життєвих позицій самого автора, зокрема, розглянуті світоглядні проблеми сенсу життя, призначення людини, його місця і ролі в суспільному і природному універсумі. Твір Баласагун представляє велику систему, в якій висуваються як проблеми загальнофілософського характеру, так і життєво-практичного, етнічного та естетичного плану. Прагнення до енциклопедичності, універсальності, охопленням общемівоззренческіх проблем було притаманне самому характеру філософування в культурному регіоні, до якого належав Юсуф. Світогляд Юсуфа має троякі коріння - філософські, шаманістскіе, ісламські.