Юридична спеціальність Прокурор

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
Курсова робота
Тема: «Юридична спеціальність: Прокурор»
  План:
1. 1. Основні види діяльності прокурора.
2. 2. Професійні особливості діяльності прокурорів.
3. 3. Завдання прокурора при розгляді цивільних справ у суді.
4. 4. Участь прокурора:
А) У суді першої інстанції;
Б) У касаційному і виконавчому виробництві;
5. 5. Взаємовідносини прокурорів:
А) З працівниками інших правоохоронних органів;
Б) З органами законодавчої і виконавчої влади;
В) З засобами масової інформації;
6. 6. Просування і заохочення прокурорських працівників.
7. 7. Напруженість праці прокурора.
8. 8. Образ прокурорських працівників у свідомості суспільства.
Прокуратура після 1917 року виникла і розвивалася як жорстко централізована система, що відповідає адміністративно-територіальним поділом країни. Була потрібна сувора дисципліна прокурорських працівників, декларувалося єдність політики і професійної поведінки на основі наказів Генерального прокурора, виконувача волю Комуністичної партії. У той же час на діяльність прокуратури постійно впливали місцеві влади, від прихильності яких прокурори завжди були залежні (тривалий період вони були ще більш залежні від «надрегиональном» НКВД і керовані ним структур). Це в ряді випадків зводило нанівець реальне значення прокурорської діяльності, а іноді перетворювало її на знаряддя боротьби кланів, елітних груп. Залежне від ряду сил становище органів прокуратури сильно позначалося на вимогах до професійної праці і поведінці прокурорів, визначало собою відбір кадрів. Мабуть, забезпечення реальної централізованості системи, тобто її незалежності від протизаконних впливів, продовжує залишатися невідкладним завданням. За законом прокурори здійснюють наступний види діяльності: розслідування кримінальних справ; загальний нагляд, тобто нагляд за виконанням законів самими різними структурами, а також за відповідністю законам видаваних ними правових актів; нагляд за дотриманням прав і свобод людини і громадянина федеральними міністерствами і відомствами, представницькими та виконавчими органами суб'єктів України, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, органами контролю, їх посадовими особами, а також органами управління і керівниками комерційних і некомерційних організацій; нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; нагляд за виконанням законів адміністраціями органів і установ, що виконують покарання і які використовують призначувані судом міри примусового характеру , адміністраціями місць тримання затриманих і взятих під варту; кримінальне переслідування відповідно до повноважень, встановлених кримінально-процесуальним законодавством; координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю. На початку і середині 90-х років в процесі становлення державності України система прокурорського нагляду в значній мірі знаходиться в стані пошуку свого місця в суспільстві. Про цілі і зміст прокурорської діяльності ведуться суперечки, причому зазвичай дуже жорсткі.
Професійні особливості діяльності прокурорів визначаються змістом прокурорської діяльності в цілому і складним поділом праці всередині прокуратури. Існує серйозна різниця між прокурорами-керівниками і прокурорами-виконавцями (прокурори відділів, помічники) за обсягом компетенції. Прокурор керівник приймає всі рішення в рамках компетенції органу; прокурор-виконавець тільки готує їх. Прокурорська діяльність здійснюється в строго процедурно-нормативному порядку, які визначає зміст роботи окремих прокурорів і означає, що основні види дій здійснюються ними на основі наданих їм повноважень, у формі, яка передбачена законом, та за наявності існуючих підстав. Це спричиняє різний ступінь самостійності і відповідальності прокурорів, породжуючи, у всякому разі, необхідність грунтовного оволодіння матеріально-правовими і процесуальними нормами і, головне, постійного поваги до них. Звичайно, діяльність прокуратури, хоча і поширюється на всі сфери життя суспільства, не тільки прямує, а й обмежується законом. Як відомо, прокурор не втручається в оперативно-господарську або соціально-культурну діяльність: обмежуючи себе, він реагує тільки на порушення закону. Реальний зміст різних напрямків прокурорського нагляду, зрозуміло, може і повинно змінюватися в залежності від реального соціального розвитку та потреб охорони права. Але робота прокурора в цій області ініціюється на основі закону, здійснюється в рамках закону і прямо вказаними в законі методами (попередження, бесіда, протест і ін) На відміну від судді і значною мірою від слідчих окремі прокурори мають значно меншою посадовий самостійністю. Практично всі найважливіші рішення приймаються від імені прокурора, який очолює орган прокуратури, а відповідно і повинні бути їм затверджені або санкціоновані. У сфері прокурорської діяльності неможливо автоматичне застосування закону, а, отже, розсуд прокурора грає саму серйозну роль. Як професіоналів це зобов'язує прокурорів до самостійного мислення, до оволодіння відповідними прийомами правореалізаціонной техніки. Самостійність прокурорської діяльності повинна бути підкріплена певними гарантіями.
В умовах переходу до ринкових відносин в нашій країні визначився курс на формування правової держави, який передбачає загальне без будь-яких винятків підпорядкування закону всіх суб'єктів суспільних відносин, послідовну і рішучу боротьбу з будь-якими правопорушниками, тобто всемірне зміцнення законності. У зв'язку з цим значно зростає роль прокуратури, покликаної здійснювати нагляд за точним і однаковим виконанням діючих на території України законів органами місцевого самоврядування, міністерствами, відомствами та іншими органами державного і господарського управління та контролю, підприємствами, установами, організаціями та об'єднаннями, незалежно від їх підпорядкованості, громадськими організаціями і рухами, посадовими особами та громадянами. Здійснюючи нагляд за виконанням законів, прокурори виявляють порушення законності і вживають заходів, спрямованих на їх усунення. Ці заходи полягають у порушенні діяльності органів уповноважених державою вирішувати виникаючі в суспільстві правові конфлікти, відновлювати порушені та залучати правопорушників до відповідальності. Беручи участь у судовому розгляді цивільних справ, вони продовжують виконання покладених на них обов'язків по здійсненню нагляду за виконанням законів судом і всіма учасниками судочинства. При цьому вони сприяють суду в правильному вирішенні справ: допомагають йому в дослідженні та оцінці доказів, встановлення фактів предмета доказування, тлумачення норм права, оцінці правомірності вимог і заперечень сторін і т.д. Для цього вони наділені широким колом процесуальних прав і, отже, є суб'єктами цивільного процесуального права. Визначаючи завдання прокурорів у цивільному судочинстві на сучасному етапі, Генеральний Прокурор України пропонує підлеглим прокурорам зосередити особливу увагу на дотриманні правового режиму в промисловості і сільському господарстві, захисті гарантованих Конституцією України та іншими законами прав і свобод громадян, забезпечення законності при здійсненні правосуддя у цивільних справах, усуненні і викорінюванні порушень законності. В судах України щорічно розглядається понад двох мільйонів цивільних справ. Близько дев'яносто відсотків задовольняються судами. Це свідчить про обгрунтованість заявлених позовів і зрослої активності громадян по захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Складність завдань, що стоять перед судами при вирішенні ними спорів, викликає необхідність посилення прокурорського нагляду у сфері цивільного судочинства. Прокурорам слід добиватися залучення кожного винного в заподіянні шкоди до матеріальної відповідальності, використовуючи при цьому ініціативу керівників та юридичної служби підприємств і організацій. Особливу увагу необхідно приділяти дотриманню конституційних прав на працю, житло, авторське право, право виборців і раціоналізаторів, прав, що виникають із шлюбно-сімейних відносин, а так само застосування закону про порядок оскарження в суд неправомірних дій державних органів та посадових осіб, що ущемляють права громадян .
Нагляд прокурора у цивільних справах у суді першої інстанції здійснюється у формах пред'явлення та підтримання в суді позову, а так само участі у розгляді судом цивільних справ і дачі висновку. Виявивши порушення законності, прокурор звертається до суду першої інстанції з проханням про його усунення, поновлення порушених прав та інтересів, притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності. При цьому прокурор зобов'язаний забезпечити законність порушення цивільної справи, тобто звертатися до суду тільки з правомірними вимогами, дотримуючись правил підвідомчості, підсудності і т.д. Прокурор вправі звертатися з будь-яким підвідомчим і підсудним суду позовом, не підміняючи, однак, самих зацікавлених осіб. Відповідно до принципу диспозитивності останні самі повинні піклуватися про захист своїх прав і охоронюваних інтересів. Прокурор пред'являє позов, коли сам позивач з яких-небудь причин не може скористатися судовим захистом чи умисно ухиляється від цього, від чого суттєво страждають інтереси інших осіб, частіше за все держава. Прокурор повинен вживати заходів до відшкодування шкоди, заподіяної розкраданням державного та громадського майна та інших правопорушень. Перед зверненням до суду прокурор зобов'язаний з вичерпною повнотою встановити факти підстави позову, зібрати всі необхідні докази, виявивши всіх зацікавлених осіб, визначивши їх процесуально правове повноваження. Прокурор має право не тільки подавати, але й ставити питання про порушення справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, а так само справ окремого провадження. Перші збуджуються їм за допомогою принесення протесту або подачі заяви, другі - переважно шляхом подачі заяви і лише за деякими категоріями справ - принесенням протесту. Порушення цивільної справи за ініціативою прокурора обов'язково передбачає його участь у судовому розгляді, хоча чинне цивільне процесуальне законодавство цього прямо не передбачає. Воно знаходить вираз у підтримці позовів, заяв, протестів. Нагляд за виконанням законів у провадженні суду першої інстанції включає перевірку законності та обгрунтованості судових постанов та опротестування їх, якщо в цьому є необхідність. Дуже важливо виявити всі порушення законності та вживати заходів до їх усунення до вступу судових актів у законну силу. Можна і потрібно перевіряти судові акти і після їх вступу в законну силу. Але це вже як виняток. Підставою для звернення з протестами в даному випадку є необгрунтованість судових актів або істотні порушення норм матеріального чи процесуального права. Здійснюється прокурорський нагляд і за виконанням актів правосуддя. Необхідність його викликається прагненням домогтися фактичного усунення порушень законності, реального відновлення порушеного права та інтересів громадян, установ, організацій, підприємств, держави. Прокурору слід дотримуватися вимоги закону про місячний термін, протягом якого суд має право прийняти до провадження його позовну заяву. Прокурор також має право звернутися до суду з заявою, коли потрібно порушити особливе виробництво. При судовому розгляді заявленого позову прокурор процесуально самостійний. Як правило, прокурори підтримують заявлений позов, але якщо за обставинами справи необхідно відмовитися від позовних вимог, або змінити підстави позову, або знизити розмір стягнення, прокурор має право зробити це. У цих випадках прокурору не потрібно узгоджувати свою позицію з автором протесту, якщо б навіть він обіймав керівну посаду щодо прокурора, що виступає в суді. Прокурор дає суду пояснення за пред'явленим позовом, надає докази, в силу яких він вважає обгрунтованими свої вимоги. Прокурор вправі представляти суду письмові документи. Прокурор, який пред'явив позов в суді, виступає першим. Прокурори не завжди стежать за дотриманням закону при розгляді справ про відшкодування шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Деякі справи цієї категорії ухвалюються судами до свого провадження без перевірки дотримання позивачами встановленого порядку попереднього позасудового вирішення спору адміністрацією, комітетом профспілки.
Касаційна інстанція - орган, контролюючий законність і обгрунтованість судових рішень, ухвал, що не вступили в законну силу. Прокурор має право опротестувати рішення або підтримати обгрунтовані скарги осіб, які беруть участь у справі, щоб домогтися усунення порушень законності. Разом з тим у його обов'язки входить вжиття заходів щодо запобігання скасування або зміни законних та обгрунтованих рішень і ухвал суду першої інстанції. Ці заходи полягають, по-перше, у спростуванні доводів, що містяться у скаргах осіб, які беруть участь у справі, по-друге, у виправленні власних помилок, допущених при опротестуванні. Якщо протест принести неправильно, він повинен бути відкликаний до початку судового засідання. Участь прокурора у засіданнях суду другої інстанції допустимо за будь-якого цивільній справі. Форма участі - дача висновку про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції. Нагляд за законністю та обгрунтованістю визначень касаційної інстанції виражається у перевірці відповідності їх чинному законодавству і в принесенні у разі необхідності протестів. Скасування або зміна незаконних та необгрунтованих рішень і ухвал, що вступили в законну силу, здійснюється наглядовою інстанцією. Участь прокурора в її засіданнях реалізується у формі підтримки принесеного ним або вищестоящим прокурорам протесту і дачі висновку у справі, якщо воно розглядається за протестом голови відповідного суду або його заступника. Здійснюється також контроль над законністю та обгрунтованістю ухвал і постанов, що виносяться судами в порядку нагляду. Прокурор має право своєю заявою ставити перед відповідним судом питання про перегляд судових рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.
Взаємини прокурорів з працівниками інших правоохоронних органів, у функції яких входить боротьба зі злочинністю, має 2 аспекти. Перший полягає в прокурорському нагляді за виконанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Основна діяльність з виявлення і розкриття злочинів здійснюється посадовими особами органів Внутрішніх справ, органів Федеральної служби і безпеки та податковою поліцією. Оперативно-розшукова діяльність у тій частині, в якій вона регламентована законом, піднаглядних прокурорам. Прокурор бере участь у розгляді справ судом у випадках, передбачених процесуальним законодавством та ін законами. Найважливішою функцією цієї діяльності прокурора є здійснення кримінального переслідування. Реалізується ця функція, перш за все, у виступі прокурора як державного обвинувача. Прокурор має право звернутися до суду із заявою або вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо це вимагає захисту прав громадян і охоронюваних законом інтересів суспільства чи держави. Підтримуючи перед судом державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, дає висновок по виникають під час судового розгляду питань, представляє суду свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного. При цьому прокурор керується не тільки вимогами закону, а й своїм внутрішнім переконанням, заснованому на розгляді всіх обставин справи, тим більше, що тягар доведення провини лежить на ньому. Здійснюючи свою діяльність за державним обвинуваченням, прокурор забезпечує захист особистості, її прав і свобод, інтересів суспільства і держави, швидке і повне розкриття злочину, викриття винних і правильність застосування закону з тим, щоб кожен який учинив злочин був підданий справедливому покаранню і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений.
У тій чи іншій мірі з законодавчими органами контактують всі прокурори. Організовують цю роботу прокурори-керівники прокуратур. У прокуратурах можуть бути створені також спеціалізовані підрозділи чи призначені конкретні працівники прокуратури, які безпосередньо відповідають за підтримання ділових зв'язків з законодавчими органами. Прокурори періодично зустрічаються з керівниками представницьких органів, інформують їх про цілі свого прибуття і порядку майбутньої роботи, истребуют від них правові акти та ін відомості, проводять перевірки виконання законів і законності правових актів, вимагають проведення перевірок в органах представницької та виконавчої влади, вчиняють інші дії, спрямовані на попередження порушень законів представницькими органами. Контакти з органами виконавчої влади зверху до низу прокурори підтримують у різних формах. Вони проявляються в процесі організації і здійснення прокурорського нагляду за дотриманням законів. Крім цього контакти підтримуються по лінії участі прокурорів спільно з органами виконавчої влади у розробці заходів (заходів), спрямованих на попередження або скорочення правопорушень, і особливо злочинів у цілому або їх конкретних видів.
Основна форма контактів прокурорів із засобами масової інформації - це взаємний обмін інформацією. Працівників телебачення, радіо, періодичної преси зазвичай цікавить інформація, наявна в прокуратурі, про характер вчинених злочинів, про хід розслідування кримінальних справ, особливо викликають підвищений суспільний резонанс, про динаміку злочинності, про заходи, що вживаються прокуратурою щодо попередження правопорушень, і багато іншого. Даючи ті чи інші відомості в засоби масової інформації, прокурори тим самим інформують населення про стан законності і заходи, прийняті щодо її зміцнення. У свою чергу прокурорів цікавлять оголошувані в засобах масової інформації відомості про факти порушення законів, особливо про дії, що містять ознаки злочинів, про порушення прав і свобод громадян, інтересів держави. Інші форми контактів - це виступ прокурорів по радіо і телебаченню із роз'ясненнями вимог законів, з питань профілактики правопорушень, про хід попереднього слідства у кримінальних справах, з відповідями на питання слухачів (глядачів). Цим же питань присвячуються публікуються прокурорами статті, замітки в періодичній пресі.
Прокурорським працівникам присвоюються відповідно до стажу роботи та посадою класні чини. Професійна кар'єра працівника прокуратури передбачає переміщення на вищі посади і зміну напрямків роботи, включаючи перехід від загальних питань до більш вузької спеціалізації. Швидкість і можливості просування обмежені самої прокуратурою (її структурою), природним зменшенням числа місць у міру просування нагору. Звільнення прокурорських працівників здійснюється у відповідності з трудовим законодавством. Оплата та соціальне забезпечення прокурорських працівників здійснюється відповідно до закону, включаючи посадовий оклад, а також виплати за класний чин та вислугу років. В останні роки поліпшується матеріальне та соціальне забезпечення прокурорських працівників. Це дозволить залучити до прокуратури кращі кадри юристів.
По повному праву можна сказати, що будь-який прокурор, який прагне виконати свої обов'язки, постійно працює в умовах дефіциту часу й нервового напруження. Цей фундаментальний факт повинен бути відомий як особам, охочим стати прокурорами, так і особам, формулює завдання прокуратури, а відповідно і прокурорів. Напруженість праці пояснюється: постійним дефіцитом часу; труднощами планування роботи при виникненні великої кількості ситуацій, що вимагають швидкого рішення (запити, заяви, раптові події); нестандартністю багатьох завдань, особливо пов'язаних з економічними відносинами, підтриманням законності в банківській сфері, на фондовому ринку, в рамках конкуренції, дифузії підприємств тощо (думка про те, що всі ці питання вирішуються тільки з позиції приватного права, - оману); конфліктністю відносин, пов'язаної з різноманітністю і навіть протистоянням інтересів осіб, що знаходяться або можуть опинитися в сфері прокурорської діяльності; лобіюванням різних інтересів і наданням постійного тиску на прокуратуру. Це, мабуть, фактори, піддаються у принципі не остаточного усунення, але лише пом'якшення. Додаткові труднощі виникають також і в зв'язку з відсутністю нормальної техніки роботи з інформацією. Все це вимагає значних витрат праці і часу, високого нервового напруження, вирішення багатьох соціально-правових задач, причому в умовах невизначеності, а іноді і цейтноту.
Все суспільство складається з різних груп. У залежності від інтересів і положення групи виникає образ прокурорських працівників. Але в цілому навряд чи є серйозні підстави вважати, що авторитет прокурорського працівника, його імідж, образ відповідають завданням і місцем прокуратури в суспільстві. Швидше за все, саме цим багато в чому визначається плинність кадрів, небажання досвідчених юристів займатися цією діяльністю. На жаль, багато вчинків прокурорських працівників (необдумані висловлювання, підтримка незаконних дій, ухилення від виконання власного боргу та ін) шкодять, перш за все, самій прокуратурі, її авторитету, підривають її можливості і знижують ефективність її роботи. Зрозуміло, це легкоустранімие недоліки. Авторитет прокуратури забезпечується її реальними зусиллями по забезпеченню законності в Україну. У всякому разі, робота юристів в органах прокуратури є насиченою, вкрай цікавою і корисною для країни.
Список літератури:
1. 1. «Професійна діяльність юриста» - А.Е. Жалінскій, Видавництво БЕК, 1997
2. 2. «Цивільний процес» - під редакцією Ю.К. Осипова, Видавництво БЕК, 1996р.
3. 3. «Прокурорський нагляд» - В.І. Басков, Видавництво БЕК, 1996р.



 
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова
45.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Європейське право нова юридична спеціальність
Введення в юридичну спеціальність
Військовий прокурор
Цвєтаєва m. і. - Моя спеціальність життя. ..
Прокурор у цивільному процесі 3
Генерал-прокурор АА Вяземський
Прокурор у кримінальному процесі 2
Прокурор у кримінальному процесі
Прокурор у кримінальному процесі 3
© Усі права захищені
написати до нас