МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
"Барановичский УНІВЕРСИТЕТ"
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
Кафедра економіки і управління на підприємстві
ДИПЛОМНА РОБОТА
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА
(На прикладі МО УП "Столбцовському плодоовочевої завод")
Гродно, 2010
АНОТАЦІЯ
Робота: 56 с., 3 ч., 11 табл., 2 рис., 32 джерела, 7 додатків.
ОБОРОТНІ ЗАСОБИ, ПІДПРИЄМСТВО, НОРМУВАННЯ, ПРИРІСТ, ЕФЕКТИВНІСТЬ, УДОСКОНАЛЕННЯ, економічних АНАЛІЗ, ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ,
Об'єктом дослідження є Мінське обласне унітарне підприємство "Столбцовському плодоовочевої завод".
Предметом дослідження є система економічних відносин, що забезпечують ефективне використання оборотних коштів підприємства, аналіз їх стану та ефективності використання.
Мета даної дипломної роботи провести дослідження ефективності використання оборотних коштів підприємства та визначити шляхи підвищення ефективності їх використання.
Для реалізації поставленої мети виділено наступні завдання:
• розкрити економічну сутність та значення оборотних коштів;
• показати методику нормування та визначення потреби підприємства в оборотних коштах і визначення потреби в оборотних коштах;
• визначити ефективність використання оборотних коштів;
• проаналізувати склад, структуру і динаміку оборотних коштів;
• провести аналіз стану дебіторської заборгованості;
• розглянути рух грошових коштів підприємства;
• провести розрахунок потреб підприємства в оборотних коштах;
• запропонувати шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.
Дипломна робота виконана мною зовсім самостійно. На всі використані в роботі матеріали та джерела дано посилання.
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ОБОРОТНІ АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
1.1 Економічна сутність та значення оборотних коштів
1.2 Склад, структура і класифікація оборотних коштів
1.3 Нормування оборотних коштів та визначення потреби підприємства в оборотних коштах
1.4 Ефективність використання оборотних коштів підприємства
2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства МО УП "Столбцовському плодоовочевої завод"
2.2 Аналіз складу, структури і динаміки оборотних коштів
2.3 Аналіз стану дебіторської заборгованості
2.4 Аналіз руху грошових коштів
3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
3.1 Визначення потреби і приріст оборотних коштів за рахунок прибутку та інших джерел фінансування
3.2 Ефективність використання оборотних коштів і розрахунок показників платоспроможності
3.2 Узагальнення резервів підвищення ефективності використання оборотних коштів
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Обов'язковою умовою здійснення підприємством виробничо-господарської діяльності є наявність оборотних коштів. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними коштами паралізує його діяльність і призводить до погіршення фінансового становища.
Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками. Умови переходу до ринкової економіки спонукають трудові колективи до постійного пошуку резервів підвищення ефективності використання всіх матеріально-речових факторів виробництва, в тому числі і оборотних коштів. Виявити та практично застосувати ці резерви можна за допомогою економічного аналізу. Стан та використання оборотних коштів - один з найважливіших аспектів аналітичної роботи. Більш повне та раціональне використання оборотних коштів підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці, збільшення випуску продукції, зниження її собівартості, отримання максимального прибутку.
Об'єктом дослідження є Мінське обласне унітарне підприємство "Столбцовському плодоовочевої завод".
Предметом дослідження є система економічних відносин, що забезпечують ефективне використання оборотних коштів підприємства, аналіз їх стану та ефективності використання.
Мета даної дипломної роботи провести дослідження ефективності використання оборотних коштів підприємства та визначити шляхи підвищення ефективності їх використання.
Метод дослідження. У процесі дослідження застосовувалися такі загальнонаукові методи дослідження, як аналіз, порівняння, спостереження, зіставлення, узагальнення теоретичного і практичного матеріалу.
Для реалізації поставленої мети виділено наступні завдання:
• розкрити економічну сутність та значення оборотних коштів;
• охарактеризувати склад, структуру та класифікацію оборотних коштів;
• показати методику нормування та визначення потреби підприємства в оборотних коштах;
• розкрити методику визначення потреби в оборотних коштах;
• визначити ефективність використання оборотних коштів;
• проаналізувати склад, структуру і динаміку оборотних коштів;
• провести аналіз стану дебіторської заборгованості;
• розглянути рух грошових коштів підприємства;
• провести розрахунок потреб підприємства в оборотних коштах і визначити їх приріст;
• запропонувати шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.
Даною темою дослідження займався ряд вчених економістів, в тому числі В.І. Стражев [2], Л.Л. Єрмолович [3], Г.В. Савицька [15; 16] та інші.
У підручнику Ермоловича Л.Л. дана методика аналізу стану та ефективності використання оборотних коштів. У підручниках під редакцією Савицької Г.В. методика аналізу стану оборотних коштів за допомогою різних аналітичних способів і прийомів. Крім вищеназваних джерел, при написанні роботи були також використані навчальні посібники Л.М. Нехорошева, Е.В. Крум, Г.З. Суша.
При виконанні дипломної роботи був вивчений ряд законодавчих та інших нормативних документів, використовувалися періодичні видання.
Автор роботи підтверджує, що наведений в ній розрахунково-аналітичний матеріал, первинні документи правильно і об'єктивно відображають стан досліджуваного об'єкта, а всі взаімозаімствованние з літературних джерел теоретичні, методологічні та методичні положення і концепції супроводжуються з посиланням на їх автора.
1. ОБОРОТНІ АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Економічна сутність та значення оборотних коштів
Матеріально-речову основу оборотних коштів становлять предмети і засоби праці, вони є необхідним елементом виробництва товарів і надання послуг, повністю переносять свою вартість на продукт. У натуральній формі і за вартістю вони беруть участь тільки в одному виробничому циклі. Тому їх називають оборотними виробничими фондами.
Сутність оборотних коштів визначається їх економічною роллю і необхідністю забезпечення відтворювального циклу.
Оборотні кошти (оборотний капітал, оборотні активи) - це сукупність грошових коштів, авансованих для створення і використання оборотних фондів і фондів обігу. Функція оборотних коштів полягає в платіжно-розрахунковому обслуговуванні кругообігу товарно-матеріальних цінностей на стадіях придбання, виробництва і реалізації.
У кожен момент кругообігу коштів в його складі знаходить відображення сума оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Загальну їхню величину складають оборотні кошти підприємства. Характер кругообігу оборотних коштів залежить від сезонності відтворювального процесу, розвитку ринкових відносин, ефективності виробництва.
Міжнародний стандарт (МСФЗ) № 2 "Запаси" розкриває значення такого терміна, як активи, призначені для перепродажу в ході комерційної діяльності; для використання у виробництві при такій перепродажу; в якості сировини і матеріалів.
Під сировиною розуміється продукція добувної промисловості (руда, нафта і т.д.), сільського господарства (зерно, молоко та ін), а під матеріалами - обробних галузей (тканина, борошно і т.д.), призначена для подальшого застосування в процесі виробництва.
Для здійснення безперервності процесу виробництва будь-яка організація повинна мати оборотні кошти. Сировина і матеріали входять до складу виробленої продукції, утворюючи її матеріальну основу. На вартість сировини і матеріалів зростають витрати при виробництві готової продукції. [9, с. 84]
На відміну від основних фондів, неодноразово беруть участь у процесі виробництва, оборотні кошти функціонують лише в одному виробничому циклі і не залежно від способу виробничого споживання повністю переносять свою вартість на готовий продукт.
Оборотні виробничі фонди і фонди обігу поділяються на елементи, що мають різне призначення, механізм використання і матеріально-речовий склад оборотних коштів.
Слід зазначити, що оборотні кошти функціонують одночасно в сфері виробництва і в сфері обігу, проходячи три стадії кругообігу: постачання, виробництво і збут (реалізацію). Послідовність перетворення можна представити наступним чином:
Д - ПЗ ... П ... ДП - Г '.
На грошові кошти (Д) підприємство набуває необхідних для виробництва продукції предмети праці, що приймають форму виробничих запасів (ПЗ); потім здійснюється процес виробництва (П), результатом якого є готова продукція (ГП), а надалі й продукція, за яку підприємство отримує певні грошові кошти (Д '). Таким чином, кошти здійснюють один оборот, згодом знову і знову повторюється. Схема кругообігу оборотних коштів підприємства представлена на рис. 1.1
Рис. 1.1. Кругообіг коштів підприємства. [26, с. 88]
Така особливість обігових коштів, як і перебування одночасно на всіх стадіях кругообігу, забезпечує безперервність процесу виробництва і ритмічне функціонування підприємства. З метою правильного формування структури оборотних коштів та управління їх рухом на підприємстві використовується система нормування більшості їхніх елементів. [27, с. 89]
Склад, структура і класифікація оборотних коштів
Оборотні виробничі фонди підприємств складаються з трьох частин:
• виробничі запаси;
• незавершене виробництво;
• витрати майбутніх періодів.
Виробничі запаси - це предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес, які знаходяться на підприємствах, у вигляді складських запасів. До них відносять сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо, пальне, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, тару, запасні частини, а також деякі засоби праці (малоцінні та швидкозношувані предмети), вартість яких не перевищує тридцяти мінімальних заробітних плат, незалежно від терміну служби , або термін служби яких не перевищує одного року, незалежно від вартості.
Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення є предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вироби, що знаходяться в процесі обробки, а також напівфабрикати власного виготовлення, виробництво яких в одних цехах повністю не закінчено та які підлягають подальшій переробці в інших цехах того ж підприємства.
Витрати майбутніх періодів нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку і освоєння нової продукції, які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду. [21, с. 104]
У кожному виробничому циклі оборотні фонди підприємств здійснюють кругообіг, переходячи зі сфери виробництва в сферу обігу і назад. Спочатку вони накопичуються у формі виробничих запасів матеріальних цінностей, а потім, продуктивно споживаючи, приймають форму незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів. У подальшому вартість оборотних фондів разом з амортизацією основних фондів і створеним чистим доходом переходять у сферу обігу і приймають форму запасів готової продукції, а після її реалізації - форму грошових коштів у касі, на рахунках в банку і коштів у розрахунках (дебіторської заборгованості). Вони називаються фондами обігу.
За джерелами формування слід розрізняти власні, позикові та залучені кошти. Необхідність такого поділу обумовлена коливаннями потреби в оборотних коштах протягом року. Наприклад, при транспортуванні великих партій продукції на відстані, освіті сезонних запасів сировини, труднощі з реалізацією продукції, пов'язаних з відсутністю транспорту, або тари, потреба в оборотних коштах максимальна. В інших випадках підприємству доцільно мати їх у розмірі максимальної потреби, щоб значна частина коштів знаходилась в обороті і не була омертвлені.
Джерелами формування власних коштів є: статутний фонд; прибуток від основної діяльності, що здійснюється підприємством на покриття нормативу власних оборотних коштів і його приріст; стійкі пасиви (резерв майбутніх платежів, постійно перехідна заборгованість по заробітній платі в відрахування до ФСЗН); бюджетні кошти (у виняткових випадках).
Позикові кошти в основному формуються за рахунок кредитів банку, товарного кредиту, кредиторської заборгованості постачальникам. Ці джерела є тимчасовими і повинні погашатися з власної грошової виручки.
За функціональним призначенням основні засоби поділяються на оборотні виробничі фонди (тобто та частина засобів виробництва, яка цілком споживається в кожному виробничому циклі, повністю переносить свою вартість на готовий продукт і поновлюється після кожного циклу як в натуральній формі, так і за вартістю) і фонди обігу (кошти підприємств, що функціонують у сфері обігу).
Залежно від об'єктів нормування виділяють дві групи, що розрізняються за ступенем планування: нормовані і ненормовані кошти. До нормованих оборотних коштів зазвичай відносять всі елементи оборотних виробничих фондів і готову продукцію на складах підприємств. Інші елементи оборотних коштів є ненормованими. [20, 46]
Просте відтворення оборотних коштів забезпечується в порядку покриття поточних витрат виробництва, а розширене - у вигляді відрахувань з прибутку підприємства на поповнення власних обігових коштів.
Співвідношення окремих елементів оборотних засобів або їх складових частин у всій сукупності називається структурою оборотних коштів.
Структура коштів на підприємстві непостійна і змінюється під впливом багатьох факторів. Фактори, що впливають на структуру оборотних коштів, виділені в табл. 1.1.
Таблиця 1.1. Фактори, що впливають на структуру оборотних коштів
Фактори, що впливають на структуру оборотних коштів у сфері виробництва | Фактори що впливають на структуру оборотних коштів у сфері обігу |
Матеріально-технічна особливість галузі | Кількість і розміщення постачальників матеріально-сировинних ресурсів і споживачів продукції |
Тривалість виробничого циклу (на підприємствах з тривалим виробничим циклом велика частка незавершеного виробництва; швидкоплинним виробничим циклом - спостерігається велика вага виробничих запасів) | Форма організації матеріально-технічного забезпечення |
Характер споживаної сировини і продукції, що випускається | Періодичність поставок |
Характер організації виробництва (рівень спеціалізації, концентрації, кооперування і комбінування виробництва) | Форми розрахунків за матеріали та продукцію |
Якість продукції (якщо на підприємстві випускається продукція низької якості, яка не користується попитом у покупців, то різко підвищується частка готової продукції на складі) |
Джерело: [28, с. 100]
Найбільшу питому вагу незакінчена продукція займає в галузях з тривалим виробничим циклом (суднобудування, літакобудування та ін)
Витрати майбутніх періодів значимі у видобувних галузях у зв'язку з необхідністю здійснення великого обсягу підготовчих робіт.
У складі фондів обігу приблизно 1 / 3 припадає на запаси готової продукції на складі, 2 / 3 - на інші засоби. [28, с. 101]
Нормування оборотних коштів та визначення потреби підприємства в оборотних коштах
Кожне нормально функціонуюче підприємство повинно мати оптимальну оснащеність оборотними засобами, особливо власними, як у загальній їх сумі, так і по окремих елементах. Недолік оборотних коштів порушує безперебійність процесу виробництва. Надлишок - знижує ефективності використання оборотних коштів.
В умовах адміністративно-командної економіки кожному підприємству вищестояща організація встановлювала загальний норматив оборотних коштів. В умовах переходу до ринкових відносин значення нормування різко зростає, що пов'язано з платоспроможністю і фінансовим станом підприємства.
Нормативи оборотних коштів в цілому і по елементах розраховуються і затверджуються самим підприємством.
У процесі нормування оборотних коштів на підприємстві розробляються економічно обгрунтовані норми, які вивчають різні сторони діяльності підприємства, визначаються шляхи поліпшення матеріально-технічного постачання, збуту продукції.
Нормування оборотних засобів грунтується на наступних принципах:
в процесі нормування виявляються резерви підвищення ефективності виробництва і визначаються заходи щодо їх реалізації;
при нормуванні виходять з суворої економії матеріальних ресурсів і для цього застосовують прогресивні норми витрат, скорочують транспортні, заготівельні та інші витрати;
нормування повинно базуватися на договорах постачання і збуту, затверджених технологіях і асортименті. [21, с. 106]
Методика розрахунку нормативу по кожному елементу має свою специфіку, однак існує загальний порядок його розробки. Спочатку встановлюються норми витрати, а потім норми запасу.
Норма витрати - це гранично допустима величина витрати окремих видів матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці продукції або виконання одиниці роботи. Вона залежить від виду продукції, технології її виготовлення і рівня організації виробництва.
На переробних підприємствах норми витрат сировини встановлюються таким чином:
- Визначається норма виходу готової продукції у відсотках переробленої сировини;
- По паливу і енергії встановлюються норми їх витрати на одиницю продукції в натуральному вираженні (кг, кВт / год і. Д.);
- По допоміжних матеріалах норми витрати обчислюються або на одиницю продукції, або на одиницю устаткування; для обслуговування автотранспорту - на 1 т / км вантажоперевезень і т.п.
Норми витрати повинні бути орієнтовані на досягнення науки і техніки, передовий досвід з метою мінімізації матеріалів.
При розрахунку норми запасу (в днях) враховують необхідність створення норматив виробничих запасів складається з нормативів поточного, підготовчого, страхового, можливого, технологічного і транспортного запасів і розраховується за формулою:
Нтпз = РС (Нт + Нп + Нс + Нтех + Нтр), (1.1)
де РС - витрати (середньодобове споживання) по кожному виду або групами матеріалів (натуральні одиниці виміру);
Нт, Нп, Нс, Нтех, Нтр - норми запасу відповідно поточного, підготовчого, страхового, технологічного і транспортного, дн.
Основним видом є поточний запас, необхідний для ритмічної роботи підприємства між двома черговими поставками. На його величину впливають періодичність поставок і обсяг споживання матеріалів у виробничому циклі.
З метою забезпечення безперервного функціонування підприємства необхідний також страховий запас, зазвичай прирівняний до 50% величини поточного запасу. У залежності від місцезнаходження постачальників і ймовірності перебоїв у постачаннях розмір страхового запасу може коректуватися у бік зменшення.
Підготовчий запас обумовлений необхідністю приймання, розвантаження, сортування і складування виробничих запасів. Даний норматив встановлюється на підставі технологічних розрахунків і за допомогою хронометражу.
Технологічний запас створюється в разі необхідності попередньої обробки (розігрівання, сушка) або витримка для додання матеріальних ресурсів певних споживчих властивостей.
Транспортний запас створюється в разі перевищення строків грозооборота в порівнянні з термінами документообігу на підприємствах, значно віддалених від постачальників.
Величина нормативу оборотних коштів у незавершеному виробництві залежить від наступних факторів:
-Склад і добовий обсяг виробленої продукції;
-Тривалість виробничого циклу;
-Собівартість продукції;
-Характер наростання витрат у виробничому процесі або ступінь готовності виробів.
Норматив незавершеного виробництва визначається за формулою:
Нтнз.п = V добу · Т · k н.з, (1.2)
де V добу - плановий добовий обсяг випуску продукції за виробничою собівартістю або одноденні витрати;
Т - тривалість виробничого циклу, k н.з - коефіцієнт наростання витрат.
Наростання витрат у виробничому процесі може відбуватися рівномірно і нерівномірно.
При рівномірному наростанні витрат, тобто на підприємствах з рівномірним випуском продукції,
k н.з = (a + 0,5 b) / (a + b), (1.3)
де а - одноразові витрати сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, вироблені на початку процесу виробництва;
b - наростаючі витрати (подальші витрати до закінчення виробництва продукції).
При нерівномірному наростанні витрат:
k н.з = Рср / Спр, (1.4)
де Рср - середня вартість виробу в незавершеному виробництві;
Спр - виробнича собівартість виробу.
У залежності від характеру виробництва з урахуванням галузевої специфіки розрахунок нормативу оборотних коштів незавершеного виробництва може виконуватися іншими методами.
Норматив оборотних коштів у запасах готової продукції обчислюється за формулою:
Нтг.п = V добу · (Тф.п. + То.д) (1.5)
де V добу - добовий випуск готової продукції за виробничою собівартістю;
Тф.п. - Час, необхідний для формування партії для відправки готової продукції споживачеві, дн.;
То.д. - Час, необхідний для оформлення документів для відправки вантажу споживачеві, дн.
До ненормованих оборотних коштів сфери обігу відносяться кошти в товарах відвантажених, грошові кошти, кошти дебіторської заборгованості та інших розрахунках. Господарюючі суб'єкти мають можливість керувати цими коштами і впливати на їх величину за допомогою системи кредитування і розрахунків.
Норматив окремого елемента оборотних коштів розраховується як:
Нт = (Об / Т) · (1.6)
де Про - оборот по даному елементу за певний період;
Т - тривалість періоду; НТ i - норматив оборотних коштів по даному елементу, дн.
Потім шляхом складання нормативів визначаємо сукупний норматив:
Нтобщ = НТп.з. + Нтнз.п + Нтг.п. + Нтб.р, (1.7)
де НТп.з., Нтнз.п, Нтг.п., Нтб.р - нормативи відповідно виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, майбутніх витрат.
Таким чином, норматив оборотних коштів являє собою грошове вираження планованого мінімального запасу ТМЦ, необхідних для нормального функціонування і здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства. [27, с. 95]
Ефективність використання оборотних коштів підприємства
Ступінь ефективності використання оборотних коштів підприємства характеризується наступними основними показниками (рис. 1.2)
Рис. 1.2. Показники використання оборотних коштів [28, с. 107]
Раціональне та ефективне використання оборотних засобів сприяє підвищенню фінансової стійкості підприємства та його платоспроможності. У цих умовах підприємство своєчасно і повністю виконує розрахунково-платіжні зобов'язання, що дозволяє успішно здійснювати господарську діяльність.
Ефект використання оборотних коштів характеризується насамперед їх оборотністю.
Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість повного кругообігу коштів з моменту їх придбання (купівлі сировини, матеріалів, палива тощо) до виходу і реалізації готової продукції із зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.
До найважливіших показників оборотності оборотних коштів, а значить і узагальнюючих показників їх використання належать: тривалість оборотного циклу в днях, коефіцієнт оборотності (кількість оборотів за певний період часу); рентабельність оборотних коштів або виробництва в цілому; сума зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження) або віддача оборотних коштів.
Тривалість одного обороту оборотних коштів у днях (Т) показує, за який термін до підприємства повертаються кошти у вигляді виручки від реалізації продукції. Даний показник обчислюється за формулою:
Т = t / k достаток = t · ОБС / V реал, (1.8)
де t - кількість днів у звітному періоді;
ОБС - сума оборотних коштів або їх середні залишки за звітний період, руб.;
V реал - обсяг реалізації продукції за звітний період, руб.
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, що характеризує кількість їх оборотів за певний період, обчислюється за формулою:
K об = V реал / ОБС (1.9)
Даний показник характеризує швидкість обороту коштів.
Зменшення тривалості одного обороту, а отже, збільшення коефіцієнта оборотності, свідчить про поліпшення використання оборотних коштів.
Рентабельність оборотних коштів розраховується за формулою:
Р = (П / ОБС) · 100%, (1.10)
де П - балансова або чистий прибуток, руб.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів, зворотний коефіцієнту оборотності, визначається за формулою:
K загр = ОБС / V реал, (1.11)
Даний показник характеризує суму оборотних коштів, авансованих на 1 руб. виручки від реалізації продукції, тобто являє собою оборотну фондомісткість, витрати оборотних коштів у розрахунку на 1 крб. реалізованої продукції (робіт, послуг).
Економічним результатом прискорення оборотності оборотних коштів є вивільнення частини цих коштів з обороту, тому що підприємство має можливість здійснювати виробничу діяльність з меншим їх обсягом. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення. Абсолютне вивільнення має місце в тих випадках, коли фактичні залишки оборотних коштів менше нормативу чи залишків попереднього періоду при збереженні або перевищенні обсягу реалізації за аналізований період, а відносне вивільнення - коли прискорення їхньої оборотності відбувається одночасно із зростанням обсягу випуску продукції , причому темп зростання обсягу виробництва випереджає темп росту залишків оборотних коштів.
Абсолютне вивільнення оборотних коштів визначається:
АВ = (Т0 - Т1) · ОБС / t, (1.12)
де Т0, Т1 - тривалість одного обороту оборотних коштів відповідно в базисному і звітному періодах, дн.
Відносне вивільнення - обчислюється за формулою:
ВВ = ОбС0 · Iv - ОбС1, (1.13)
де ОбС0, ОбС1 - сума оборотних коштів або їх середні залишки відповідно в базисному і звітному періодах, руб.;
Iv - індекс зміни (темп зростання) обсягу виробленої продукції за аналізований період. [27, с. 97]
Диференційовані показники характеризують рівень використання окремих елементів оборотних коштів, враховують галузеву специфіку.
Відповідно з перевагою в структурі оборотного капіталу оборотних фондів, представлених насамперед предметами праці, для аналізу та планування матеріальних ресурсів можуть бути використані наступні показники: матеріаломісткість і матеріаловіддача, метало-, енерго-, паливомісткість виробленої продукції, коефіцієнт використання, коефіцієнт розкрою, коефіцієнти виходу продукту (напівфабрикату) або витяг продукту з вихідної сировини.
Найбільш поширеними показниками, що характеризують використання всіх матеріальних ресурсів на підприємстві, є матеріаломісткість продукції і зворотний йому показник - матеріаловіддача. Причому розрізняють декілька видів матеріаломісткості: загальну, питому і відносну.
Матеріаломісткість і матеріаловіддача визначаються так:
МО = МОЗ / ТП (1.14)
МО = ТП / МОЗ (1.15)
де МЗ - матеріальні витрати, крб.
ТП - товарна продукція, руб.
До приватним показниками матеріаломісткості продукції відносять металоємність (Емет), електроємність (Еел) і енергоємність (Єен). Всі приватні показники можуть бути визначені як у натуральному, так і у вартісному обчисленні.
Не менш важливе значення для аналізу та обгрунтування резервів мають коефіцієнти використання, що характеризують ступінь використання сировини і матеріалів. Розрізняють два варіанти розрахунку даних коефіцієнтів (нормативний і фактичний), які обчислюються ставленням корисного витрати (маси, чистої ваги деталі, теоретичного витрати) відповідно до норми витрати, встановленої на виготовлення одиниці продукції (роботи) або до фактичного витраті матеріалів на даний виріб.
Перелік приватних показників, що характеризує рівень і ефективність використання оборотних виробничих фондів, і перш за все матеріальних ресурсів, вище названим переліком не вичерпується. Аналіз показників дозволяє виявляти відповідні тенденції, а головне, свідчить про ефективність політики ресурсозбереження на підприємстві.
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА
Організаційно-економічна характеристика підприємства МО УП "Столбцовському плодоовочевої завод"
Мінське обласне унітарне підприємство "Столбцовському плодоовочевої завод" зареєстровано Мінським обласним виконавчим комітетом, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію № 104 від 14 лютого 2001 року. (ДОДАТОК А)
Підприємство зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та індивідуальних підприємців Республіки Білорусь за № 600022245.
Підприємство має Статут, затверджений 12 грудня 2000 рішенням Мінського обласного виконавчого комітету. (ДОДАТОК Б) Рішенням від 29 березня 2004 року № 248 Мінським обласним виконавчим комітетом внесені доповнення до статуту МО УП "Столбцовському плодоовочевої завод". (ДОДАТОК В)
Мінське обласне унітарне підприємство "Столбцовському плодоовочевої завод" розташоване в місті Стовпці Мінської області по вул. Гайдука, 20. У своїй виробничій діяльності підприємство підзвітний виробничому об'єднанню "Мінскоблплодоовощхоз". Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, свій розрахунковий, валютний та інші рахунки, печатку, штампи, товарний знак, фірмовий бланк. Підприємство може від свого імені укладати договори, набувати майнові права, виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судах.
Підприємство у своїй діяльності керується чинним законодавством Республіки Білорусь, а також Статутом підприємства.
З метою організації ефективного управління організацією, підвищення його фінансової стійкості на основі вдосконалення діючої системи бухгалтерського обліку відповідно до ст. 6 Закону Республіки Білорусь "Про бухгалтерський облік та звітності", затвердженого постановою Міністерства фінансів Республіки Білорусь від 17.04.2002 № 62, відповідно до ст. 62 Загальної частини податкового кодексу Республіки Білорусь, Інструкцією про порядок ведення податкового обліку в Республіці Білорусь, затвердженої постановою Міністерства фінансів та Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь від 16.12.2003 № 173/114, в організації діє "Положення щодо облікової політики з метою бухгалтерського і податкового обліку ". (ДОДАТОК Г)
Узагальнюючі показники фінансово-господарської підприємства Мінське обласне унітарне підприємство "Столбцовському плодоовочевої завод" за аналізований період (2007 рік - 2009 рік) представлені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1 Показники діяльності МО УП "Столбцовському плодоовочевої завод"
№ п / п | Показники | 2007 | 2008 | 2009 | Відхилення | Темпи зростання,% | ||
2008 р. до 2007 | 2009 до 2008 р. | 2008 р. до 2007 | 2009 до 2008 р. | |||||
А | 1 | 2 |