Чарльз Спенсер Чаплін

Сер Чарльз Спенсер Чаплін (16.04.1889 - 25.12.1977), американський актор, режисер, сценарист, продюсер, композитор.
Чарльз Чплін народився в Лондоні, в сім'ї акторів вар'єте. З 1897 виступав у мюзик-холі, у 1907-1912 - у театрі Ф. Карно, де в досконалості опанував мистецтвом пантоміми, пластики, виразності рухів. Дарунок імпровізації і влучні побутові замальовки визначили успіх Чапліна в Англії і під час американських гастролей 1910-1912 років.
У грудні 1913 він підписав контракт з американською кінокомпанією "Кістоун", де став зніматися в М. Сеннета. У 1914 дебютував в ексцентричній комедії "Заробляючи на життя" (Making A Living). Виконуючи ролі хлищеватих мерзотників у стрічках за участю Ф. Стерлінга, Ч. Конкліна, М. Норман і Фатти, він придивлявся до роботи сеннетовських режисерів, аналізуючи характерні риси американської комічної школи і системи комедійних масок, заснованих на невідповідності життєвої ролі персонажа і його зовнішності.
З'явившись у 12 стрічках, знятих під керівництвом М. Сеннета або Сеннетом і Мейбл Норман, Чаплін знімає самостійно комедію "Захоплений дощем" (Caught In The Rain, 1914), але до кінця року залишається в "Кістоун", працюючи те поодинці, то з М. Норман. Він усе ще грає покидька Чеза, і навіть його краща робота в комедії Сеннета "Перерваний роман Тилли" (Tillie's Punctured Romance, 1914) не влаштовує актора.
У 1915 Чарльз Чаплін іде у фірму "Ессеней", де в поставлених їм по власних сценаріях фільмах поступово виникає образ бурлаки Чарли.
Завоювавши в комедіях Сеннета небачену популярність, Чаплін не відразу переборює інерцію бездумної ексцентріади. Усе-таки матеріал його стрічок наближається до реального життя, а умовні персонажі здобувають риси реальних людей, що переживають справжні радості і прикрості. У фільмах "Бродяга" (The Tramp, 1915), "Завербований" (His New Job, 1915), "Банк" (The Bank, 1915) новий зовнішній вигляд героя-халамидника відповідає його людської сутності і соціальному стану - самотнього і беззахисного аутсайдера , відкинутого світом.
У 1916 Чарльз Чаплін підписує контракт з фірмою "М'ючуел", забезпечивши собі творчий контроль і право знімати не більше 12 фільмів на рік. У кращих фільмах "М'ючуел", таких як "Тиха вулиця" (Easy Street, 1917), "Іммігрант" (The Immigrant, 1917) і нової фірми "Ферст нешнел" "Собаче життя" (A Dog's Life, 1918), "На плече "(Shoulder Arms, 1918) завершується еволюція образа маленької людини, що уособлює безправний світ знедолених, котрому протистоять багатство, насильство і лицемірство сучасної цивілізації.
З кожною новою роботою Чрльза Чапліна вимоги комедії положень приводилися в усі більшу відповідність з вимогами драматичного конфлікту добра і зла, бідності і багатства, справедливості і "суспільного порядку" - драматизм врівноважував ексцентріаду, сміху супроводжували сльози, наприклад у фільмах "Маля" (The Kid , 1921), "Пілігрим" (The Pilgrim, 1923).
Один із засновників прокатної компанії "Юнайтед Артистс" (1919), Чаплін прагнув до повної незалежності й у 1923 році заснував "Чарльз С. Чаплін Філм Корпорейшен". Необхідність цього кроку підтвердили проблеми з прокатом драми "Парижанка" (A Woman Of Paris, 1923), спрямованої проти святенництва й аморальності консервативного суспільства.
Наступні фільми Чапліна 20-х років, такі як "Золота лихоманка" (The Gold Rush 1925), "Цирк" (The Circus, 1928), спеціальна премія "Оскар" за "багатогранність і геній у написанні", акторському виконанні, в постановці і виробництві фільму демонструють зрілий талант художника, який підкорив свій комедійний дарунок і виразні можливості жанру високої мети осмислення і вираження трагічних конфліктів століття матеріального прогресу і духовного здичавіння.
У 30-і роки усвідомлення безплідності зусиль "самотнього шукача" у фільмах "Вогні великого міста" (City Lights, 1931) і "Нові часи" (Modern Times, 1936) стало кульмінацією теми маленької людини, прологом до неминучого протесту й еволюції героя, що виріс зі своєї маски Чарли. Ця еволюція складає зміст сатиричної комедії "Великий диктатор" (The Great Dictator, 1940), де Чаплін з'являється в ролях двох полярних персонажів - єврея-перукаря і диктатора Хинкеля і завершує картину прямим закликом до простих людей не підкорятися насильству.
У роки маккартизму Чаплін зняв песимістичний філософський етюд "Мсьє Верду" (Monsieur Verdoux, 1947), уперше показавши поразку маленької людини.
Вигнаний зі США послу завершення роботи над ліричною драмою "Вогні рампи" (Limelight, 1952), Чаплін відповідає сатирою на Америку в роки Маккарти "Король у Нью-Йорку" (A King In New York, 1957). Останній фільм Чапліна "Графиня з Гонконгу" (A Countess From Hong Kong, 1967) розчаровує його шанувальників. У 1972 відвідав США, щоб одержати ще одну спеціальну премію "Оскар" - "за неоціненний вплив, зроблений їм на перетворення кіно в мистецтво 20 століття". У 1975 королевою Великобританії Єлизаветою II зведений у лицарське звання.