Чарлз Герберт Бест
Бест, Чарлз Герберт (Best, Charles Herbert) (1899-1978), канадський лікар і фізіолог. Народився 27 лютого 1899 в Уест-Пембрук (шт. Мен, США). Навчався в Торонтському університеті, де отримав ступінь бакалавра (1921), магістра (1922) і доктора медицини (1925). У 1920-1921 працював на кафедрі фізіології, а в 1929 став професором і завідувачем цією кафедрою; з 1922 по 1932 був науковим співробітником лабораторій Коннот, а потім став їх директором (1932-1941). Крім того, з 1923 Бест був доцентом кафедри медичних досліджень ім. Бантінга і Беста в Торонтському університеті, а з 1941 по 1967 очолював цю кафедру.
У 1921 Беста, який тоді працював разом з Ф. Бантінгом під керівництвом Дж.Маклеода, вдалося виділити з підшлункової залози собаки гормон інсулін. У наступних експериментах Бантінг і Бест довели, що інсулін дає чітко виражений терапевтичний ефект при введенні його хворим на цукровий діабет. За це відкриття у 1923 Маклеод і Бантінг отримали Нобелівську премію з фізіології і медицині. Половину отриманих грошей Бантінг віддав Бесту.
Під час Другої світової війни Бест очолював хірургічну службу Королівського канадського добровольчого морського резерву і Відділ медичних досліджень Королівського канадського флоту. Був нагороджений золотою медаллю Старра Канадської медичної асоціації (1936) і медаллю Бейлі Королівського медичного коледжу в Лондоні (1939). Був членом Лондонського та Канадського королівських товариств і президентом Канадського фізіологічного товариства. Серед праць Беста - Внутрішні секрети підшлункової залози (Internal Secretions of the Pancreas, 1922; у співавторстві з Бантінгом); Життя організму (The Living Body, 1938), а також підручник Фізіологічні основи медицини (The Physiological Basis of Medical Practice, 1939, в співавторстві з Бантінгом). Помер Бест в Торонто 31 березня 1978.