(1941-2000)
Заслужений майстер спорту, триразовий олімпійський чемпіон, багаторазовий чемпіон світу
Анатолій Фірсов прийшов у збірну хокейну команду країни пізно, якщо виходити з віку сьогоднішніх дебютантів, успішних до цього під державним прапором зіграти за юнацьку збірну Росії. Йому було 24 роки, він буквально увірвався тоді в еліту світового хокею, ставши олімпійським чемпіоном, чемпіоном світу і Європи. А в 1967 році Міжнародна федерація хокею вперше назвала Фірсова кращим нападаючим чемпіонату світу та Європи, на якому він очолив список снайперів. Він залишався неперевершеним бомбардиром ще тричі - в 1968,1969 і 1971 роках, закинувши відповідно 12, 10, 11 шайб. У двох випадках при цьому - в 1968 і 1971 роках - Фірсова знову визнавали кращим хокеїстом на планеті.
Фірсов, відомий хокеїст "Спартака", восени 1961 року був призваний в армію і став грати за ЦСКА. За його словами, він був тоді одним з багатьох, про кого прийнято говорити як про подають надію. Такі хлопці завжди були і є в будь-якому клубі, ось тільки далеко не кожен знаходить себе в хокеї. Фірсову допоміг знайти місце в знаменитій команді Анатолій Тарасов.
У новачка цей тренер встановив істотний недолік - слабка фізична підготовка. Зрозуміло, Фірсов на перших заняттях в ЦСКА швидко втомлювався, але поступово Тарасов так привчив Анатолія до частих і інтенсивних тренувань, що незабаром Фірсов починав відчувати себе огидно, якщо не виходив на лід один-два дні.
Про те, якою сильною став Фірсов, свідчить один приклад. Якось він вирішив відремонтувати свою "Волгу". Не встиг Анатолій залізти під машину, як вона зіскочила з домкрата і придавила йому руку. Так ось Фірсов півгодини ногами утримував машину, поки не прийшла допомога.
У команді ЦСКА Фірсова, колишнього центрального "нападаючого, перевели на лівий фланг. Одному Богу відомо, скільки часу трудився цей хокеїст на тренуваннях, створюючи і відшліфовуючи свій знаменитий фірмовий прийом" ключка-коник-ключка ", відпрацьовуючи кидок, вганяючий воротарів в трепет. У 67 матчах на Олімпійських іграх, на чемпіонатах світу та Європи Фірсов закинув 66 шайб.
Особливо пам'ятний сучасникам Фірсова його гол у ворота канадців на чемпіонаті світу та Європи 1967 року. Поєдинок проходив у гострій боротьбі. Радянським хокеїстам для п'ятої поспіль перемоги на подібних турнірах було потрібно виграти. Але легко сказати виграти, якщо збірної СРСР протистояла сильна команда, яка прибула з-за океану (тоді на батьківщині хокею вперше вирішили скомплектувати збірну, перш надсилали клуб, що виграв Кубок Аллана - головний приз аматорського хокею).
Довгий час зберігався влаштовував нас нічийний результат 1:1 - чудеса творив знаменитий канадський воротар Сет Мартін. Тренери Аркадій Чернишов і Анатолій Тарасов буквально вимагали від підопічних командної гри, а тому наполягали на точних пасах. В одному з епізодів Фірсов захопився індивідуальними діями, втратив начебто шайбу і поїхав мінятися. Але по дорозі до лавки з відпочивали хокеїстами шайба опинилася у Фірсова під коником. У серцях, не дивлячись, він хотів відкинути її в бік, але побачив, як Мартін розслабився і на мить відкрив верхній кут. Цього тільки й треба було Фірсову. Від нього шайба полетіла в сітку! Рахунок став 2:1, надалі не змінився. Збірна СРСР в черговий раз перемогла на першості світу та Європи, присвятивши перемогу (подібні посвячення були прийняті в радянському спорті) Майбутній 50-річчю, як тоді говорили, Великого Жовтня.
У 1965 році Анатолій Тарасов, який вважав, що труднощі зміни поколінь створюються самими тренерами, не думають про завтрашній день, заздалегідь почав конструювати трійку, здатну грати під стати ланці Локтєв - Альметов - Александров. Поряд з 24-річним Фірсовим з'явилися два хокеїста, ще не відзначили свої 20-річчя, - усміхнений і сором'язливий Віктор Полупанов і суворий, мовчазний Володимир Вікулов. Це тріо швидко стало одним з кращих не тільки у нас в країні, але і в світі. А Фірсов тим часом освоїв амплуа хавбека. Він завжди запевняв журналістів, що без Полупанова і Вікулова його ніколи не визнали б тричі кращим хокеїстом СРСР.
Великий хокеїст Валерій Харламов говорив, що Фірсов допоміг вирости не тільки Полупанова і Вікулова але і йому: на тренуваннях показував, як освоїти той або інший прийом, з новобранцями розучував комбінації, ніколи не сердився, якщо що було не так.
На думку триразового олімпійського чемпіона Віктора Кузькіна, в ЦСКА, після того як закінчив грати Веніамін Александров, ще один зоряний хокеїст, не було настільки різнобічного нападника, як Фірсов, який закинув в 474 матчах чемпіонатів СРСР (у складі "Спартака" і ЦСКА) 344 шайби . Адже він славився не тільки своїм кидком, він виділявся каскадами фінтів, обведень, прихованих передач.
На погляд легендарного Всеволода Боброва, сильна сторона Анатолія Фірсова, 3-кратного олімпійського чемпіона, 8-разового чемпіона світу, 7-разового чемпіона Європи, 9-разового чемпіона СРСР, як особистості - це здатність і в житті, і в спорті завжди бути самим собою. До нього прийшла величезна слава, а він залишився простим, щирим, чуйним до всіх - партнерам по команді, хокеїстам, що грав до нього або які прийшли на зміну, до журналістів, до вболівальників.
У 1988 році Анатолія Фірсова обрали народним депутатом СРСР по одномандатному виборчому округу (в Москві). Сотні людей тягнулися до нього за допомогою, порадою, і він невтомно намагався виконати накази виборців, відгукнутися на сигнал лиха, підтримати пенсіонерку чи воїна-афганця, початківця кооператора-ентузіаста або побіленого сивиною ветерана праці.
У Фірсова, коли він грав, обожнювали мільйони хлопчаків. Фірсова з глибокою повагою завжди зустрічали всюди, де він з'являвся як повпред штабу славетного клубу "Золота шайба".
Анатолій Васильович Фірсов нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами "Знак Пошани".