РЕФЕРАТ
Дипломна робота містить пояснювальну записку на 113 аркушах формату А4, що включає 12 рисунків, 34 таблиці, 63 літературних джерела, 6 додатків.
АНАЛІЗ, ліквідність, платоспроможність, СТІЙКІСТЬ, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ, ФІАНСОВОЕ СТАН, ФІАНСОВИЕ ПОТОКИ
Дипломна робота присвячена питанням фінансового аналізу та шляхів використання виявлених резервів.
Об'єктом дослідження є ГУП ЖКГ м. Алдан.
У першому розділі висвітлені теоретичні основи аналізу фінансового стану унітарного підприємства. Зокрема розглянуті основні фінансові потоки унітарного підприємства та система фінансових показників.
У другому розділі проведено аналіз роботи ГУП ЖКГ м. Алдан, результати зведені в таблиці й малюнки.
У третьому розділі показаний приклад проекту реформування виявлених резервів щодо поліпшення збирання комунальних платежів на прикладі розробки єдиної системи платежів в місті Алдан.
ЗМІСТ
ВСТУП
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІАНСОВОГО СТАНУ Державне унітарне підприємство
1.1 Фінансові потоки державного унітарного підприємства
1.2 Система показників, що характеризують фінансовий стан державного унітарного підприємства
2 АНАЛІЗ ФІАНСОВОГО СТАНУ ГУП ЖКГ Г. АЛДАН
2.1 Коротка характеристика ГУП ЖКГ м. Алдан
2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності ГУП ЖКГ м. Алдан за 2003-2004 роки
2.3 Резерви поліпшення фінансового стану ГУП ЖКГ м. Алда
3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ РЕЗЕРВІВ ПОЛІПШЕННЯ СТАНУ ФІАНСОВОГО ГУП ЖКГ Г. АЛДАН
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК А - Структура фінансових ресурсів підприємства
ДОДАТОК Б - Структура власного капіталу унітарної організації
ДОДАТОК В - Організаційно-виробнича структура ГУП ЖКГ м. Алдан
ДОДАТОК Г - Структура комунального господарства ГУП ЖКГ м. Алдан
ДОДАТОК Д - Бухгалтерський баланс ГУП ЖКГ м. Алдан за 2003 - 2004 роки
ДОДАТОК Е-Звіт про прибутки та збитки ГУП ЖКГ м. Алдан за 2003 - 2004 роки
ВСТУП
Взятий на початку 90-х рр.. курс на розвиток ринкових відносин в економіці країни, природно, не обійшов увагою таку галузь, як житлово-комунальне господарство (ЖКГ). Галузь ЖКГ у дореформений період становила, за оцінками фахівців, третина основних фондів країни. Охоплюючи єдиний економічний і географічний простір, галузь функціонувала під жорстким державним регулюванням усіх житлово-комунальних відносин з домінуючою державною формою власності на всі основні фонди ЖКГ.
Курс, взятий на перетворення галузі, зажадав негайного вирішення конкретних проблем, негативно відбилися на стані нерухомості житлово-комунальної сфери. У першу чергу до них слід віднести:
залишковий принцип фінансування;
відсутність чіткого розмежування владних повноважень і відповідальності різних рівнів управління за її збереження;
мізерне участь населення в оплаті житла і комунальних послуг;
відсутність ринку житла та послуг у сфері ЖКГ;
багатофункціональність, а значить, і багаторівнева відомча підпорядкованість підприємств і др.;
Головними були питання власності на основні фонди, що належать до сфери ЖКГ, відповідальності за збереження цієї власності, її цільове використання і розвиток, а також особливості фінансового аналізу підприємств ЖКГ.
Забезпечення ефективного функціонування підприємств ЖКГ вимагає економічно грамотного управління їх діяльністю, яке багато в чому визначається умінням її аналізувати. За допомогою аналізу вивчаються тенденції розвитку, глибоко і системно досліджуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності, оцінюються результати діяльності підприємства ЖКГ, виробляється економічна стратегія його розвитку.
У системі фінансового менеджменту підприємства ЖКГ та аудиту фінансовий аналіз являє собою один з найбільш істотних елементів. Практично всі користувачі даних бухгалтерського обліку та фінансових звітів в тій чи іншій мірі використовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень. Фінансові звіти аналізують з метою підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності становища фірми. Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, який складається з двох тісно взаємозалежних розділів: фінансового аналізу і управлінський аналіз.
Аналіз господарської діяльності підприємств ЖКГ є науковою базою прийняття управлінських рішень. Для їх обгрунтування необхідно виявляти і прогнозувати існуючі та потенційні проблеми, виробничі і фінансові ризики, визначити вплив прийнятих рішень на рівень ризиків і доходів суб'єкта господарювання ЖКГ.
Основна мета фінансового аналізу підприємства ЖКГ - одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і керуючого може: цікавити як поточний фінансовий стан підприємства ЖКГ, так і його проекція на найближчу або більш віддалену.
Кваліфікований економіст, фінансист, бухгалтер, аудитор та інші спеціалісти економічного профілю повинні добре володіти сучасними методами економічних досліджень, майстерністю системного комплексного мікроекономічного аналізу. Завдяки знанню техніки і технології аналізу вони зможуть легко адаптуватися до змін ринкової ситуації та знаходити правильні рішення і відповіді. У силу цього освоєння основ економічного аналізу корисно кожному, кому доводиться брати участь у прийнятті рішень, або давати рекомендації по їх прийняттю, або випробовувати на собі їх наслідку.
Аналіз господарської діяльності підприємства ЖКГ є тією областю знань, яка найкращим чином об'єднує всі дисципліни, що вивчаються студентами економічних спеціальностей. Він забезпечує інтегроване, широке розуміння виробничо - фінансової діяльності підприємства ЖКГ.
Фінансовий стан підприємства ЖКГ, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. Навпаки, в результаті спаду виробництва і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не є грою випадку, а підсумком грамотного, умілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати фінансово-господарської діяльності підприємства ЖКГ.
Стійке фінансове становище підприємства ЖКГ, у свою чергу, позитивно впливає на обсяги основної діяльності, забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність підприємства ЖКГ як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання.
Таким чином, актуальність проведення фінансового аналізу підприємств ЖКГ сьогодні є досить актуальним питанням для дослідження в рамках дипломної роботи.
Метою дипломної роботи є аналіз фінансового стану та шляхи використання виявлених резервів на прикладі ГУП ЖКГ.
Поставлена мета конкретизується низкою завдань:
розглянути фінансові потоки державного унітарного підприємства
розглянути систему показників, що характеризують фінансовий стан державного унітарного підприємства
розглянути коротку характеристику ГУП ЖКГ м. Алдан
провести аналіз фінансових показників діяльності ГУП ЖКГ м. Алдан
розглянути резерви поліпшення фінансового стану ГУП ЖКГ м. Алдан
Розглянути рекомендації щодо використання резервів поліпшення фінансового стану ГУК ЖКГ м. Алдан
В якості об'єкта дослідження в дипломній роботі виступає ГУП ЖКГ м. Алдан.
Як предмет дослідження в роботі виступає фінансовий стан підприємства.
В якості методів в дипломній роботі використовується методологія фінансового аналізу підприємства.
В якості тимчасового періоду дослідження використовуються 2003 - 2004 роки.
Джерелом для написання роботи послужили нормативні та законодавчі акти РФ, що регулюють реформування житлово-комунальної сфери Росії, численні публікації з російської економічної періодики, присвячені питанням реформування ЖКГ, а також статистична і фінансова звітність ГУК ЖКГ м. Алдан. За відповідні періоди.
Роботи представлена у вигляді трьох розділів. Перший розділ містить теоретичні основи аналізу фінансового стану унітарних підприємств. Другий розділ є аналітичною і являє собою аналіз фінансового стану підприємства - об'єкта дослідження і виявлення резервів. Третя глава є рекомендаційної та направлення на дослідження рекомендацій щодо використання наявних резервів підприємства.
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІАНСОВОГО СТАНУ Державне унітарне підприємство
1.1 Фінансові потоки державного унітарного підприємства
Унітарним підприємством визнається комерційна організація, не наділена правом власності на майно, закріплене за ним власником. У формі унітарних підприємств можуть бути створені тільки державні та муніципальні підприємства. Майно унітарного підприємства належить на праві власності Російської Федерації, суб'єкту Російської Федерації або муніципального утворення.
З січня 1995 р. основи правового становища унітарних підприємств визначаються Цивільним кодексом Російської Федерації. Пунктом 6 ст. 6 ФЗ від 30.11.1994 р. «Про введення в дію частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації» було встановлено, що до створених до офіційного опублікування частини першої Цивільного кодексу державним і муніципальним підприємствам, заснованим на праві повного господарського відання, а також федеральним казенним підприємствам застосовуються відповідно норми Цивільного кодексу про унітарних підприємствах, заснованих на праві господарського відання (ст. 113, 114, 294, 295, 299, 300), і унітарних підприємствах, заснованих на праві оперативного управління (ст. 113, 115, 296, 297, 299, 300).
Управління фінансовими потоками унітарного підприємства - це сукупність цілеспрямованих методів, операцій, важелів, прийомів впливу на різноманітні види фінансів для досягнення певного результату.
Провідною ланкою у фінансовій системі потоків унітарного підприємства є фінанси суб'єктів господарювання. Це обумовлено тим, що джерела фінансових потоків формуються на рівні господарюючого суб'єкта. Господарюючі суб'єкти у процесі своєї виробничо-торговельної діяльності вступають в різні фінансові відносини 1.
Фінансові потоки і капітал являють собою головні об'єкти дослідження фінансів унітарного підприємства. В умовах регульованого ринку частіше застосовується поняття "капітал", який є для фінансиста реальним об'єктом і на який він може впливати постійно з метою отримання нових доходів фірми. У цій якості капітал для фінансиста-практика - об'єктивний фактор виробництва. Таким чином, капітал - це частина фінансових потоків, задіяних фірмою в оборот і приносять прибутки від цього обороту. У такому сенсі капітал виступає як перетворена форма фінансових потоків.
Фінансовими відносинами є грошові відносини господарюючого унітарного суб'єкта з 2:
- Іншими господарюючими суб'єктами в процесі формування і розподілу виручки. Мова йде про відносини з постачання сировини та збуту продукції, сплаті і стягненню штрафних санкцій, виплаті орендної плати, оплаті френчайзінга тощо;
- Господарюючими суб'єктами при випуску та розповсюдженні цінних паперів, при взаємному кредитуванні та дольову участь у спільній діяльності тощо;
- Працівниками даного господарюючого суб'єкта в процесі використання прибутку, при випуску акцій, розповсюджуваних серед членів трудового колективу, виплаті дивідендів по цих акціях, виплати пайових часток, виплати заробітної плати тощо;
- Його структурними підрозділами, що працюють на внутрішньогосподарському підряді з орендних та інших платежах;
- Його дочірніми унітарного підприємствами;
- Податковою службою при внесенні податків та інших платежів;
- Банківською системою при одержанні і погашенні кредитів, заставі майна, факторинг, купівлі та продажу валюти і цінних паперів, при депозитних вкладах тощо;
- Страховими компаніями (товариствами) за всіма видами страхування;
- Органами державного управління (фондом держмайна, митницею, МЗЕЗ, МЗС та ін) за різного роду платежів (візовий збір, митні збори та збори і т.п.) і при приватизації об'єктів;
- Фінансовими та фінансово-кредитними господарюючими суб'єктами при здійсненні трастових, заставних та трансфертних операцій, хеджування, лізингу, селенга тощо
Фінанси унітарних підприємств, будучи основною ланкою фінансової системи, охоплюють процеси створення, розподілу та використання ВВП у вартісному вираженні. Вони функціонують у сфері матеріального виробництва, де в основному створюються сукупний суспільний продукт і національний дохід.
Фінанси унітарних підприємств - це фінансові або грошові відносини, що виникають у ході підприємницької діяльності в процесі формування власного капіталу, цільових фондів грошових коштів, їх розподілу та використання 3.
На малюнку 1.1 (додаток А) відбита структура фінансових потоків унітарної організації.
Зупинимося докладніше на структурі фінансів унітарного підприємства та джерел їх формування.
Основні виробничі фонди унітарного підприємства - це вартісне вираження засобів праці.
Головним визначальною ознакою основних фондів (ОФ) виступає спосіб перенесення вартості на продукт - поступово: протягом ряду виробничих циклів; частинами: у міру зносу. Після реалізації продукції нарахований знос накопичується в особливому амортизаційному фонді, який призначається для нових капітальних вкладень. Таким чином, одноразово авансована вартість у статутний капітал (фонд) у частині основного капіталу здійснює постійний кругообіг, переходячи з грошової форми в натуральну, в товарну і знову в грошову.
Основні засоби - це частина майна, яка у ролі коштів праці при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або для управління унітарної організації протягом періоду, що перевищує 12 місяців або звичайний операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців.
Структура основних фондів - це стан окремих груп ОФ в їх загальному складі, в тому числі і за віковими групами. Структура ОФ різних галузей відрізняється внаслідок різної технічної та іншої природи факторів.
Неодмінною умовою для здійснення унітарним підприємством господарської діяльності є наявність оборотних коштів (оборотного капіталу). Оборотні кошти - Це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.
Сутність оборотних коштів визначається їх економічною роллю, необхідністю забезпечення відтворювального процесу, що включає як процес виробництва, так і процес звернення. На відміну від основних фондів, неодноразово беруть участь у процесі виробництва, оборотні кошти функціонують тільки в одному виробничому циклі і незалежно від способу виробничого споживання повністю переносять свою вартість на готовий продукт.
Основними особливостями кругообігу вартості, що розкривають економічну природу оборотних коштів, є 4:
- Авансовий характер залучення коштів;
- Об'єднання вартості, авансованої в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, в єдину економічну категорію;
- Наявність оборотних коштів у мінімальному розмірі, що забезпечує безперервність процесу виробництва і реалізації.
Оборотні фонди унітарних підприємств за їх призначенням у процесі відтворення поділяються на такі групи:
- Незавершене виробництво;
- Готові вироби на складі і відвантажені;
- Грошові кошти, що знаходяться в касі і на розрахунковому рахунку, і кошти в розрахунках.
Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів або їх складовими частинами називається структурою оборотних коштів. Так, в відтворювальної структурі співвідношення оборотних виробничих фондів і фондів обігу складає в середньому 4:1.
Вартість активів завжди дорівнює вартості вкладеного в них капіталу.
На малюнку 1.2 (додаток Б) відбита структура власного капіталу унітарного підприємства.
Капітал унітарного підприємства будь-якої форми власності та виду діяльності за джерелами формування розділяється на власний і позиковий.
Власний капітал формується за рахунок вартості майна, вкладеного (інвестованого) власником у унітарне підприємство. Він розраховується як різниця між сукупними активами унітарного підприємства і його зобов'язаннями (пасивами) і являє собою суму перевищення обгрунтованої ринкової вартості власності над непогашеною заборгованістю.
Власний капітал, в порівнянні з позиковим, характеризується наступними позитивними особливостями 5:
1. Простотою залучення, так як рішення, пов'язані зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власниками та менеджерами унітарного підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб'єктів.
2. Більш високою здатністю генерування прибутку у всіх сферах діяльності, тому що при його використанні не потрібно сплата позичкового відсотка в усіх його формах.
3. Забезпеченням фінансової стійкості розвитку унітарного підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно і зниженням ризику банкрутства.
Статутний капітал - це стартовий капітал, необхідний унітарному підприємству для здійснення фінансово-господарської діяльності з метою одержання прибутку. Вклади в статутний капітал поділяються на вклади грошовими коштами та вклади майном, переданим учасником в рахунок погашення своїх зобов'язань за вкладом.
Додатковий капітал є джерелом коштів унітарного підприємства, що утворюються в результаті переоцінки майна.
Наступна складова власного капіталу, це резервний капітал, що представляє собою страховий капітал унітарного підприємства, призначений покриття загальних балансових збитків за відсутності інших можливостей їх відшкодування, а також для виплати доходів інвесторам і кредиторам у випадку, якщо на ці цілі не вистачає прибутку. Кошти резервного капіталу виступають гарантією безперебійної роботи унітарного підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Наявність такого фінансового джерела додає останнім впевненість у погашенні підприємством своїх зобов'язань.
Нерозподілений прибуток унітарного підприємства призначена для капіталізації, тобто для реінвестування в розвиток виробництва. За своїм економічним змістом вона є однією з форм резерву власних фінансових коштів унітарного підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.
Дуже своєрідною і перспективною формою власного капіталу унітарного підприємства є спеціальні (цільові) фінансові фонди. До них відносяться цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх подальшого цільового витрачання.
Позиковий капітал, що використовується унітарним підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов'язань (загальну суму боргу) Ці фінансові зобов'язання в сучасній господарській практиці диференціюються наступним чином.
Довгострокові фінансові зобов'язання. До них належать усі форми функціонуючого на унітарному підприємстві позикового капіталу з терміном його використання більше одного року. Основними формами цих зобов'язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позикові кошти (заборгованість за податковим кредитом; заборгованість за емітованими облігаціями; заборгованість за фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі і т.п.), термін погашення яких ще не настав або не погашені в передбачений термін.
Короткострокові фінансові зобов'язання. До них належать усі форми залученого позикового капіталу з терміном його використання до одного року. Основними формами цих зобов'язань є короткострокові кредити банків і короткострокові позикові кошти (як передбачені до погашення в майбутньому періоді, так і не були погашені у встановлений термін), різні форми кредиторської заборгованості унітарного підприємства (по товарах, роботах і послугах; за виданими векселями, за отриманими авансами, за розрахунками з бюджетом та позабюджетними фондами; з оплати праці; з дочірніми унітарного підприємствами; з іншими кредиторами) і інші короткострокові фінансові зобов'язання.
У процесі розвитку унітарного підприємства в міру погашення його фінансових зобов'язань виникає потреба у залученні нових позикових коштів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні.
На сучасному етапі розвитку ринкових відносин завдання з управління фінансами підприємств, що функціонують в умовах нестабільного соціально-економічного оточення, призводять до реалізації системного підходу. Стоїть завдання виділення ключових, системоутворюючих факторів фінансової політики. Ними можуть виступати такі інтегральні параметри, як ліквідність, суперпозиція векторів фінансових потоків, фінансова стійкість підприємства та ін Інший важливий аспект - безумовна інтеграція фінансової стратегії в якості основної підсистеми в генеральній стратегічної концепції управління підприємством.
Таким чином, сутність фінансового управління можна визначити як систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства та організацією обороту його грошових коштів 6.
Уліна С.Л. у статті «Підходи до формування системи фінансового управління в Росії» пропонує порівняти поняття «фінансовий менеджмент» і «управління фінансами».
«Менеджмент» - термін американського походження і його застосовують лише в тому випадку, коли мова йде про бізнес. У літературі «менеджмент» розглядається як форма управління соціально-економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької діяльності комерційної організації.
Вихідною позицією при розгляді поняття «фінансовий менеджмент» є функціонування його в економіці ринкового типу. На цьому будується відмінність понять «фінансовий менеджмент» і «управління фінансами». Останнє є більш широким поняттям по відношенню до фінансового менеджменту. Фінансове управління присутня у всіх економічних формаціях, у тому числі і в плановій економіці. Управління фінансами здійснюється як на рівні держави, так і на рівні організації; цей напрямок управлінської діяльності властиво і комерційним, і некомерційним організаціям.
Управління фінансами було присутнє в плановій економіці і являло собою фінансово-кредитний механізм як частину господарського механізму держави. Його основу складала централізована система планування, форм, методів і умов фінансування та кредитування суспільного виробництва. На малюнку 1.4. (Додаток 3) відображена структура та процес функціонування системи управління фінансовими ресурсами на підприємстві 7.
Таким чином, фінансовий менеджмент - це саморегулююча фінансова система на рівні комерційної організації, яка взаємодіє із зовнішнім середовищем і її функціонування спрямоване на досягнення загальних цілей управління підприємством. Фінансовий менеджмент комерційної організації входить до складу фінансового управління поряд з фінансово-кредитним механізмом держави та управлінням фінансами в некомерційних організаціях.
Головною метою фінансового управління є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді. Ця мета отримує конкретне вираження у забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників. Характеризуючи загальноприйняту в ринковій економіці вищевикладену головну мету фінансового управління, слід зазначити що вона вступає в протиріччя з вельми поширеним у нас думкою про те, що головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Справа в тому, що максимізація ринкової вартості підприємства далеко не завжди автоматично досягається при максимізації його прибутку. Так, отримана висока за сумою і рівнем прибуток може бути повністю витрачена на цілі поточного споживання, в результаті чого підприємство буде позбавлено основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку, а не розвивається підприємство втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал формирована власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що в кінцевому підсумку призводить до зниження його ринкової вартості. Крім того, високий рівень прибутку підприємства може досягатися при відповідно високому рівні фінансового ризику і загрозу банкрутства в наступному періоді, що також може обумовити зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна з важливих задач фінансового управління, але не як головна його мета.
Гольдштейн Г. Я., Гуц А. Н. також вважають основною метою фінансового управління - «... підвищення доходів вкладників (акціонерів) або власників (власників капіталу) фірми». На їхню думку, метою фінансового управління є вироблення та застосування методів, засобів та інструментів для досягнення цілей діяльності фірми в цілому або її окремих виробничо-господарських ланок - центрів прибутку. Такими цілями можуть бути:
- Максимізація прибутку;
- Досягнення стійкої норми прибутку в плановому періоді;
- Збільшення доходів керівного складу та вкладників (або власників) фірми;
- Підвищення курсової вартості акцій фірми та ін
Крейнина М.М. трактує головну мету фінансового управління дещо в іншому аспекті, на її думку «... фінансовий менеджмент має на меті створення необхідних умов для такого руху фінансових і грошових потоків, яке забезпечувало б безперебійну та ефективну діяльність підприємства. Саме з цією метою здійснюється управління активами та джерелами фінансування, фінансовими результатами продажів і урахуванням рівня ризиків, планування динаміки активів і пасивів »8.
До завдань фінансового управління входить знаходження оптимального співвідношення між короткостроковими і довгостроковими цілями розвитку фірми і прийнятими рішеннями в короткостроковому і довгостроковому фінансовому управлінні.
Так, в короткостроковому фінансовому управлінні, наприклад, приймаються рішення про поєднання таких цілей, як збільшення прибутку та підвищення курсової вартості акцій, оскільки ці цілі можуть протидіяти один одному. Це виникає в тому випадку, коли фірма, яка інвестує капітал у розвиток виробництва, несе поточні збитки, розраховуючи на отримання високого прибутку в майбутньому, яка забезпечить зростання вартості її акцій. З іншого боку, фірма може утримуватися від інвестицій в оновлення основного капіталу заради отримання високих поточних прибутків, що згодом позначиться на конкурентоспроможності її продукції і призведе до зниження рентабельності виробництва, а потім падіння курсової вартості її акцій і, отже, до погіршення становища на фінансовому ринку .
У довгостроковому фінансовому управлінні, орієнтованому на ті ж кінцеві цілі, перш за все, враховуються фактори ризику та невизначеності, зокрема, при визначенні попередньої ціни акцій як показника віддачі на вкладений капітал.
Завданням фінансового управління є визначення пріоритетів і пошук компромісів для оптимального поєднання інтересів різних господарських підрозділів у прийнятті інвестиційних проектів і виборі джерел їх фінансування.
У кінцевому підсумку основна задача фінансового управління - прийняття рішень щодо забезпечення найбільш ефективного руху фінансових ресурсів між фірмою і джерелами її фінансування, як зовнішніми, так і внутріфірмовими.
1.2 Система показників, що характеризують фінансовий стан державного унітарного підприємства
Всі унітарні підприємства в Росії функціонують в умовах ринку, де основним індикатором їх конкурентоспроможності виступають фінанси. Тому оцінка і аналіз фінансового стану є дуже важливим елементом при обгрунтуванні перспектив розвитку 9.
Під фінансовим станом унітарного підприємства розуміють сукупність показників, що відображають наявність, зміна і використання фінансових ресурсів.
Мета аналізу фінансового стану унітарного підприємства полягає в оцінці ряду економічних показників та розробці заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення досліджуваної організації, на розробку стратегії запобігання банкрутства. Таким чином, оцінка фінансового стану являє собою метод аналізу ретроспективного (тобто того, що було в минулому) та перспективного фінансового стану організації на основі вивчення залежності і динаміки показників фінансової інформації.
Вихідною інформацією при оцінці фінансового стану унітарного підприємства є дані бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки та додатки до них, статистична та оперативна звітність.
Сутність оцінки фінансового стану унітарного підприємства складають наступні елементи 10:
аналіз абсолютних показників прибутку;
аналіз відносних показників рентабельності;
аналіз фінансових показників стійкості, ліквідності та платоспроможності;
розробка заходів для фінансового оздоровлення.
При проведенні фінансового аналізу використовуються різні методи. Під методом розуміється діалектичний спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку.
При оцінці фінансового стану унітарних підприємств використовують шість основних методів:
горизонтальний (часовий) аналіз полягає в порівнянні кожної позиції звітності з попередньою;
вертикальний (структурний) аналіз полягає у визначенні структури підсумкових фінансових показників;
трендовий аналіз полягає в порівнянні кожної позиції звітності з попередніми періодами і визначення тренда;
аналіз відносних показників (коефіцієнтів);
порівняльний (просторовий) аналіз-це внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності;
факторний аналіз-аналіз впливу окремих факторів на результуючий показник.
На першому етапі оцінки проводиться аналіз фінансового стану за даними балансу. З цією метою складається порівняльний аналітичний баланс шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури: динаміки та структурної динаміки. Схема побудови аналітичного балансу представлена у таблиці 1.1.
Безпосередньо з аналітичного балансу можна отримай ряд найважливіших характеристик фінансового стану організації. У число досліджуваних показників обов'язково потрібно включати наступні 11:
загальна вартість майна організації, що дорівнює підсумку балансу мінус збитки (рядок 399 - строка390);
вартість іммобілізованих (тобто необоротних) коштів (активів) або нерухомого майна, що дорівнює підсумку розділу 1баланса (рядок 190);
вартість мобільних (оборотних коштів), що дорівнює підсумку розділу 2 балансу (рядок 290);
вартість матеріальних оборотних коштів (рядок 210);
величина власного капіталу організації, дорівнює підсумку розділу 4 балансу (рядок 490);
величина позикового капіталу, що дорівнює сумі підсумків розділів 5 і 6 балансу (рядок 590 + рядок 690);
величина власних коштів в обороті, що дорівнює різниці підсумків розділів 4 і 1 балансу. Якщо в організації є збитки, то вони також віднімаються з 4 розділу (рядок 490 - рядок 190 - строка390);
Аналізуючи порівняльний баланс, необхідно звернути увагу на зміну питомої ваги величини власного оборотного капіталу в вартості майна, на співвідношення темпів росту власного і позикового капіталу, а також на співвідношення темпів зростання кредиторської та дебіторської заборгованості. При стабільній фінансовій стійкості у унітарного підприємства повинна збільшуватися в динаміці частка власного оборотного капіталу, темп зростання власного оборотного капіталу повинен бути вище темпу росту позикового капіталу, а темпи зростання дебіторської і кредиторської заборгованості повинні врівноважувати один одного.
Таблиця 1.1 - Схема побудови аналітичного балансу
Найменування статей | Абсолютні величини | Відносні величини | Зміни | |||||
на початок року | на початок року | на початок року | на початок року | в абсолютних величинах | в структурі | у% до величини на початок року | у% до зміни підсумку балансу | |
Актив А ... А i ... A n | A 1 | A 2 | А 1 / Б 1 ∙ 100% А 1 / Б 1 ∙ 100 | А 2 / Б 2 ∙ 100% А 2 / Б 2 ∙ 100 | А 2 - А 1 = Δ A А 2 - А 1 = ΔА | Δ (А 1 / Б 1 ∙ 100%) Δ (А 1 / Б 1 ∙ 100) | Δ A i / A i ∙ 100% Δ A i / A i ∙ 100 | Δ A i / ΔБ ∙ 100% Δ A i / ΔБ |
Баланс (Б) | Б 1 | Б 2 | 100 | 100 | Δ Б = Б 2 - Б 1 | 0 | Δ Б ∙ 100 Б 1 | 100 |
Пасив П ... П j ... П m | П 1 | П 2 | П 1 / Б 1 ∙ 100% А 1 / Б 1 ∙ 100 | П 2 / Б 2 ∙ 100% |
А 2 / Б 2 ∙ 100