ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
(ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ)
Розділ «ДИНАМІКА І ОЦІНКА БІЗНЕСУ»
Управління фінансами можна розглядати як безперервну низку прийняття управлінських рішень, а точніше, вирішення проблем.
Під проблемою з точки зору управління розуміють відмінність між цільовим результатом або станом і фактичним станом. Цикл дозволу проблем можна представити:
Сфера діяльності фінансового менеджера визначається областю управлінських рішень, що викликають рух фінансових ресурсів (грошових потоків). Рух фінансових ресурсів відбувається в результаті прийняття інвестиційних, операційних та фінансових рішень.
Інформаційною базою для прийняття ділових рішень є управлінський і фінансовий аналіз.
Для оцінки бізнесу існує безліч методів аналізу, включаючи використання різноманітних фінансових коефіцієнтів, але необхідно пам'ятати, що різні методи застосовні для досягнення різних цілей. Тому для формування релевантної інформації при прийнятті ділових рішень необхідно визначити:
-Точку зору, з якою треба оцінювати бізнес;
-Цілі аналізу;
-Об'єкти порівняння.
Найбільш важливими групами, зацікавленими в успіху кожного окремо взятого бізнесу, є:

Оцінка бізнесу з точки зору менеджера
Інтереси менеджерів лежать у двох площинах:
1.1 Оцінка ефективності (прибутковості) операційної діяльності - значною мірою базується на «Звіті про результати фінансово-господарської діяльності» (далі «Звіт»);
1.2 Оцінка ефективності використання ресурсів - інформаційною базою є як «Звіт», так і баланс.
1.1 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У практиці оцінки й аналізу операційної діяльності використовуються дві форми «Звіту» - традиційна і маржинальна.
Традиційна форма Звіту:
· ДОХІД від реалізацііДр
· Собівартість реалізованої продукцііSр
· ВАЛОВИЙ ДОХОДДв
· Витрати періоду (загальні та адміністративні, витрати
· Витрати по реалізації, витрати за відсотками)
· Дохід від основної ДЕЯТЕЛЬНОСТІДо
· Дохід (збитки) від неосновної діяльності
· Доходи від звичайної діяльності до оподаткування
· Прибутковий податок
· Дохід від звичайної діяльності після оподаткування
· Дохід (збитки) від надзвичайних ситуацій
· ЧИСТИЙ ПРИБУТОК ДЧ
Дохід від операційної діяльності до виплати відсотків і податків, так званий НЕТТО-результат експлуатації інвестицій (НРЕІ) є основним абсолютним показником ефективності операційної діяльності, тому що не схильний до викривлення внаслідок особливостей структури капіталу та оподаткування.
НРЕІ = До + I
Де: I-відсотки, д.ед.
Таким чином, основні рішення по операційній діяльності приймаються з управління Дохід від реалізації (далі Др) і управлінню ВИТРАТАМИ (S).
ФАКТОРИ
Дохід від реалізації Др = - Потенціал ринку
- Умови ціноутворення
- Конкуренти
- Ціна, Цi
- Обсяг продажів, Ni
- Номенклатура, m
Витрати = витрати на продукт + витрати періоду - умови постачальників
- Ринок праці
- Особливості технології
та організації виробництва
- Структура витрат
- Завантаження виробничої
потужності.
Відносними показниками, що характеризують ефективність операційної діяльності, є:
РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПРОДАЖУ =
Рентабельність операційної діяльності =
Де I - відсотки, д.ед.
t - Розрахункова ставка оподаткування

1.2 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ

При аналізі ефективності використання ресурсів крім Звіту використовується бухгалтерський баланс, який на певну дату описує види і розміри активів, що використовуються бізнесом, і компенсуючих їх зобов'язань по відношенню до власників та кредиторам.
Основними категоріями активів є:
1) Довгострокові активи;
2) Поточні активи, які перетворюються на гроші протягом року або виробничого циклу.
Основними джерелами основних і оборотних коштів, представлених в активах, є:
1) Власний капітал, вкладений у бізнес різними власниками, і накопичений нерозподілений прибуток;
2) Довгострокові зобов'язання, що представляють собою боргові інструменти з терміном оплати більше 1 року:
3) Поточні зобов'язання.
Баланс є статичним, відображає умови на дату складання, має кумулятивним ефектом, тому що уявляє наслідки всіх рішень та угод, які мали місце і були враховані до дати складання балансу. Як наслідок, баланс відображає активи і зобов'язання, придбані в різний час. А оскільки поточна ринкова вартість активів може змінюватися, то зазначені в балансі цифри можуть не відображати реальної ринкової вартості.
Про тенденції та ефективності використання ресурсів можна зробити загальні висновки за допомогою двох груп показників, що характеризують:
1.2.1 Оборотність активів
1.2.2 Прибутковість активів
До першої групи належать:
Коефіцієнт оборотності активів (А): До =
Коефіцієнт оборотності чистих
активів (ЧА) До =
Де: ЧА-чисті активи, що представляють собою частину активів, забезпечену власним капіталом (СК) і довгостроковими зобов'язаннями (ДН):

ЧА = СК + ДО = СК + ЗК

Виключення з розрахунку поточних зобов'язань пояснюється тим, що вони значною мірою пов'язані з поточною операційною діяльністю і доступні для підприємства як щось само собою зрозуміле.
Про ефективність, з якою менеджери використовують активи підприємства, чи чисті активи, судять за співвідношенням чистого доходу і використовуваних для його отримання активів:
Прибутковість (рентабельність)
активів =
Прибутковість (рентабельність)
чистих активів =
Застосування в розрахунках середньої за період величини активів дозволяє краще врахувати ті зміни, які сталися внаслідок зростання, згортання або інших серйозних змін у діяльності фірми.
Як було сказано раніше, більш обгрунтований результат операційної діяльності, що усуває вплив, як відсотків, так і податків на величину доходу є НРЕІ. Тому часто зустрічається і достовірно відображає ефективність використання ресурсів є показник:
Економічна рентабельність: ЕР =
Можна сконструювати і ряд інших показників. Щоб зробити результат оцінки прибутковості більш коректним, чисті активи необхідно перерахувати за поточною вартістю.

КОЕФІЦІЄНТИ ЯК СИСТЕМА

Розглянуті вище коефіцієнти мають багато спільних елементів, тому що всі вони є похідними фінансової звітності. Їх можна представити як систему, динамічний ряд, що висвітлює найбільш важливі фактори, важелі управління, використовувані менеджерами для впливу на ефективність діяльності компанії.
Фірма «Дюпон» вперше побудувала модель своєї комерційної діяльності, розклавши на складові елементи коефіцієнт рентабельності активів, помноживши попередньо чисельник і знаменник дробу на Др:
Рентабельність активів = = =
Де --Рентабельність продажів;
-Коефіцієнт оборотності активів
Можна отриману модель розкладатиме і далі, замінюючи представлені в ній елементи.
У практичних цілях досить часто використовується модель економічної рентабельності:
ЕР =
Регулювати рентабельність активів можна, використовуючи як рентабельність продажів, так і оборотність активів. Так, при низькій швидкості обороту активів, збільшити їх рентабельність можна за рахунок зростання цін Ліба зниження собівартості продукції. При низькій рентабельності реалізації слід збільшувати швидкість обороту капіталу підприємства.

ТОЧКА ЗОРУ ВЛАСНИКІВ

Головне, в чому зацікавлені власники підприємства - це:
· Прибутковість (рівень рентабельності власного капіталу), якої домоглися менеджери фірми, використовуючи інвестований власниками капітал;
· Розміщення їхніх доходів - дивіденди або реінвестування нерозподіленого доходу;
· Вплив, який чинять на ринкову вартість їхніх інвестицій результати діяльності фірми.
Аналітики і фінансові менеджери стежать за динамікою декількох ключових показників діяльності фірми, що відображають прибутковість діяльності фірми по відношенню до вкладених в неї власниками засобів. Два з них (РСК і РАК) характеризують прибутковість всіх інвестицій власників, а третій - чистий дохід на одну звичайну акцію:
Рентабельність власного
капіталу (РСК) =
Рентабельність акціонерного
капіталу (РАК) =
Чистий дохід на звичайну
акцію = , Де:
ДЧ, ак - чистий дохід на акціонерний капітал, рівний чистому доходу підприємства, зменшеному на дивіденди за привілейованими акціями та інші загальноприйняті виплати (у статутний фонд дочірніх підприємств та ін)
АК - акціонерний капітал, рівний СК, зменшеному на оголошену вартість привілейованих акцій і виплат до статутного фонду дочірніх підприємств, тобто сумарна вартість простих акцій.
n - Середнє число простих акцій в обігу
Дані про РСК і чистому доході на одну акцію часто публікуються в країнах розвиненої економіки для широкої громадськості, вони знаходяться під постійною увагою з боку ринку цінних паперів, спеціальні агентства використовують їх для визначення рейтингу компанії в діловому світі, ці показники є критеріями прийняття рішень про структуру капіталу і пр.

ТОЧКА ЗОРУ КРЕДИТОРІВ

У той час, як менеджери і власники зацікавлені в основному в ефективності діяльності підприємства, кредитори повинні враховувати два аспекти:
1. надати кредит фірмі, успішно веде бізнес;
2. врахувати можливість негативних наслідків ліквідації і банкрутства фірми.
Не маючи особливих вигод від комерційного успіху компанії, не рахуючи отримання регулярних відсотків і суми боргу, кредитор повинен ретельно оцінити ризик втрати первісної суми кредиту, що видається, особливо довгострокового. Одним з етапів цієї оцінки має стати визначення тієї суми, на яку можуть претендувати кредитори у випадку серйозних утруднень і позичальника.
Для оцінки надійності такого захисту використовують комплекс спеціальних коефіцієнтів:
· Коефіцієнти, що вимірюють відносну частку боргу (загального чи тільки довгострокового) в різних балансових величинах - вимірюють ризик для кредитора шляхом визначення вартості активів, якими можуть бути забезпечені їхні зобов'язання:
Частка позикових коштів в активах =

Частка позикового капіталу у капіталізації

(Чистих активах) =
Співвідношення позикового і власного
Капіталу (плече фінансового важеля) =
· Коефіцієнти обслуговування боргу, включаючи:
коефіцієнт покриття нетто результатом
експлуатації активів процентних виплат =
коефіцієнт повного покриття боргу =
Де: P - сума основного боргу поточного періоду.
· Коефіцієнти платоспроможності, які є вимірником того, яку частину боргів підприємство може погасити за рахунок тих чи інших елементів поточних активів і в якій мірі загальна величина поточних активів перевищує борги.

АНАЛІЗ СПІВВІДНОШЕННЯ "ВИТРАТИ-ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА-ПРИБУТОК" (CVP-АНАЛІЗ) У ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
Основний CVP-аналізу є дослідження впливу на дохід від операційної діяльності змін, що відбуваються в таких показниках як:
· Питомі змінні витрати - s _v;
· Постійні витрати - S _F;
· Продажна ціна ц;
· Обсяг виробництва (продажів) N;
· Структура продажів.
Такий аналіз є потужним інструментом для прийняття оптимальних короткострокових рішень в області планування в умовах мінливої ​​кон'юнктури ринку.
Мета аналізу - встановити, що станеться з фінансовими результатами, якщо зміниться рівень продуктивності або інші показники, перераховані вище.
Ключовими елементами операційного аналізу є:
· Точка беззбитковості (поріг рентабельності);
· Аналіз чутливості;
· Запас фінансової міцності;
Операційний важіль.
Аналіз беззбитковості є складовим елементом CVP-аналізу і призначений для визначення критичної точки, тобто того обсягу продажів, який забезпечує нульовий фінансовий результат (ні прибутку, ні збитків).
Допущення, які можуть обмежити точність і надійність CVP-аналізу наступні:

· Всі витрати повинні підрозділятися на змінні і постійні; постійні витрати залишаються незалежними від обсягу в межах області релевантності; змінні витрати прямо пропорційні обсягу в межах області релевантності;
· Ціна реалізації та питомі змінні витрати не змінюються;
· Ціни на матеріали і послуги, використані у виробництві, не змінюються;
· Повинен бути тільки один вид продукції або одна постійна структура продажів;
· ТМЗ не повинні значно відрізнятися в залежності від періоду, тобто обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації;
· Найбільш суттєвим є припущення того, що обсяг виробництва повинен залишатися єдиним чинником, що впливає на величину змінних витрат.
У рамках CVP-аналізу використовується маржинальна схема формування фінансового результату, в якій витрати об'єднуються не за функціями, а за характером динаміки.
Маржинальна форма Звіту:
· ДОХІД від реалізацііДр
· Сукупні змінні витрати: Sv
· Виробничі
· Загальні та адміністративні
· На реалізацію
· Маржинальна ДОХОДДм
· Сукупні постійні витрати: Sf
· Виробничі
· Загальні та адміністративні
· На реалізацію
· Дохід від операційної діяльності _{Доп; НРЕІ}
Ця форма звіту непридатна для зовнішньої звітності та оподаткування, оскільки постійні накладні витрати не рахуються в ній елементом виробничої собівартості.
При маржинальному підході загальна сума постійних витрат показується відокремлено, перш ніж буде відображена сума доходу від основної діяльності. Це допомагає менеджерам зосередити увагу на поведінці постійних витрат.
Для проведення аналізу беззбитковості необхідно засвоїти такі основні поняття:
Маржинальний доход являє собою перевищення доходу від реалізації над величиною змінних витрат - це сума грошових коштів, необхідних для покриття постійних витрат і утворення доходу від операційної діяльності
Д _м = Д _р - S _V    або Д _м = S _F + Доп
Питома маржинальний дохід є перевищення продажної ціни над величиною змінних витрат на одиницю продукції
d м = Ц - s _v
Коефіцієнт маржинального доходу визначається як частка маржинального доходу від доходу від реалізації (часто виражена у%)
k = Д _м / Д _р
Якщо підприємство суттєво збільшує обсяг виробництва товарів, то повинна збільшуватися і кількість ресурсів, необхідних для виробництва збільшення кількості товарів, а збільшення обсягу виробництва веде і до зростання витрат. Однак, у багатьох випадках в процентному відношенні зростання витрат буде менше, ніж відповідне зростання обсягу виробництва. Для розуміння того, як відбуваються такі явища необхідно розглядати постійні та змінні витрати.
Витрати, що включаються до собівартості готової продукції, практично неможливо чітко розділити на постійні або змінні. Існують витрати, які в певній ситуації з прийняття рішень є змінними, в іншій ситуації можуть бути постійними.
Для розділення змішаних витрат, з метою CVP-аналізу, уявімо функцію витрат у вигляді:
Y = A + в X,
де
Y - змішані витрати,
Х - функціональний показник діяльності підприємства;
А - складова постійних витрат,
в - змінні витрати на одиницю Х.
Існує кілька способів поділу змішаних витрат на постійні та змінні: метод найменших квадратів, метод кореляції, Мінімакс метод.
Але на практиці частіше застосовуються математичні моделі аналізу:
Точка беззбитковості в натуральному
N = -
Точка беззбитковості в грошовому вираженні:
Др =
Значно частіше менеджера цікавлять наступні питання:
· Скільки одиниць продукції необхідно продати для отримання бажаного (запланованого) доходу від операційної діяльності?
N =
· Яким буде дохід від операційної діяльності в результаті скорочення змінних витрат на «а»%, а постійних витрат на "J" д.ед. за умови, що поточний обсяг реалізації можна зберегти колишнім?
· Яку ціну реалізації слід було б встановити для одержання запланованого доходу від операційної діяльності при реалізації Z одиниць продукції?
· І ін
При виробництві більше одного виду продукції, CVP-аналізу потребує додаткових обчислень. При багатономенклатурному виробництві структура продажів є одним з важливих факторів при визначенні загальної точки беззбитковості для фірми в цілому.
Другим практичним застосуванням CVP-аналізу є визначення запасу фінансової міцності ЗФП (показника безпеки), який показує на скільки відсотків можна скоротити обсяг продажів, залишаючись в зоні прибутку:
ЗФП =

ОПЕРАЦІЙНИЙ ВАЖІЛЬ

Третім ключовим елементом операційного аналізу (CVP-аналізу) є визначення ефекту операційного важеля. Дія операційного важеля виявляється в тому, що будь-яка зміна доходу від реалізації завжди породжує більш сильна зміна доходу від операційної діяльності (НРЕІ).
ПРИКЛАД:
Нехай дохід від реалізації в першому році складає 11 000д.е., змінні витрати рівні 9300 ВО, постійні - 1500д.е. Нехай дохід від реалізації зростає до 12 000д.е., тобто на 9,1%. Змінні витрати збільшаться також на 9.1%. і складуть 10 146 ВО, постійні витрати залишаться без зміни.
Визначимо, як зміниться при цьому дохід від операційної діяльності:
Перший год2-ий рік
Дохід від реалізації, Др, д.е.11 00012 000
- Сукупні змінні витрати 9 30010 146
= Маржинальний дохід, Дм 1700 +1854
- Сукупні постійні витрати, 1 500 1 500
= Дохід від операційної діяльності, НРЕІ 200 354
Таким чином, при збільшенні Др на 9,1% НРЕІ збільшився на 77%. У цьому і проявляється сила впливу операційного важеля (Зграя).
У практичних розрахунках для визначення Зграя застосовують ставлення маржинального доходу до доходу від операційної діяльності:
Зграя = =
У нашому прикладі Зграя = = 8,5 - це означає, що при можливому збільшенні доходу від реалізації, наприклад, на 3% дохід від операційної діяльності зросте на 25,5% (3% 8,5). Тоді як зменшення Др на 10% знизить НРЕІ на 85%, а збільшення Др на 9,1% збільшить НРЕІ на 77% (9,1% 8,5).
Слід знати, що Зграя завжди розраховується для певного обсягу продажів, так що при зміні Др змінюється і зграя.
Зграя в значній мірі залежить від середньогалузевого рівня фондомісткості: чим більша вартість основних засобів, тим більше постійні витрати-це об'єктивний чинник. Разом з тим ефект операційного важеля піддається контролю саме на основі врахування залежності Зграя від величини постійних витрат - чим більше постійні витрати при постійному Др, тим сильніше діє операційний важіль, і навпаки:
Зграя =
При зростанні Др, якщо поріг рентабельності вже пройдено, Зграя убуває, тому що частка постійних витрат у загальній їхній сумі знижується.
При зниженні доходів підприємства постійні витрати зменшити дуже важко - висока питома вага постійних витрат у загальній їх сумі свідчить про ослаблення гнучкості бізнесу, так як перейти в іншу сферу діяльності, круто диверсифікуватися підприємству буде складно і в організаційному та особливо у фінансовому сенсі.
Основні фактори підприємницького ризику лежать в мінливості (невизначеності) кон'юнктури ринку (обсяги продажу, ціни). Зграя збільшує вплив цих факторів на варіацію доходу від операційної діяльності, а отже посилює підприємницький ризик.
Чим більше зграю, тим менше зниження Др розглядається як неприпустиме, так при Зграя = 20, неприпустимо навіть 5% зниження Др.
Ефект фінансового важеля
Аналогічно дії операційного важеля сутність фінансового важеля виявляється також у наявності постійного елемента у витратах підприємства, а саме, відсотків за кредит, які не залежать від обсягу виробництва (продажів), а визначаються умовами контракту на кредит. Тоді, якщо економічна рентабельність більше процентної ставки за кредит, то позикові кошти працюють на підвищення рентабельності власного капіталу РСК.
Підприємство, що використовує тільки власний капітал, обмежує свою рентабельність величиною:
РСК = (1-t ) ЕР
При використанні позикового капіталу (кредит, облігаційна позика) підприємством виникає ефект фінансового важеля.
РСК = (1-t ) ЕР ЕФР
Існує дві основні концепції фінансового важеля:
1) Західноєвропейські фінансисти визначають ефект фінансового важеля ЕФР як приріст до чистої рентабельності власного капіталу, що отримується завдяки використанню позикового капіталу незважаючи на платність останнього. Складовими ЕФР згідно цієї концепції є:
ЕФР = (1-t ) (ЕР-СРСП) ,%
Де:
СРСП-середня розрахункова ставка відсотка;
(ЕР-СРСП) - диференціал фінансового важеля,%
-Плече фінансового важеля ПФР
всі фактичні фінансові витрати за кредитами за період
в межах відрахувань
СРСП =
Загальна сума запозичених коштів, що використовуються за період
ВИСНОВКИ:
· Якщо нове запозичення приносить позитивний ЕФР, то таке запозичення вигідно. Але при цьому необхідно стежити за значенням диференціала, тому що при нарощуванні плеча фінансового важеля банки схильні компенсувати зростання свого ризику підвищенням процентної ставки.
· Ризик кредитора виражений також величиною диференціала - чим більше диференціал, тим менше ризик і навпаки.
Ця концепція відкриває широкі можливості при визначенні безпечного обсягу позикових коштів; розрахунку допустимих умов кредитування; полегшення податкового тягаря для підприємства. Але між диференціалом і плечем фінансового важеля існує глибоке протиріччя, викликане зростанням СРСП при збільшенні ПФР, що зменшує диференціал. Тому розумний фінансовий менеджер не стане збільшувати безоглядно ПФР, а буде регулювати його в залежності від диференціала.
2) З точки зору американської концепції сила впливу фінансового важеля СВФР показує
СВФР =
Наведена формула не дає відповіді на питання про безпечну величиною і умови кредитування як західноєвропейська концепція, зате дає можливість розрахувати пов'язаний ефект операційного та фінансового важелів і визначити сукупний рівень ризику, пов'язаного з підприємством.
ВЗАЄМОДІЯ ФІНАНСОВОГО І ОПЕРАЦІЙНОГО
Важелі і оцінці сукупного ризику
Пов'язані з підприємством ризики мають два основних джерела:
1. Нестійкість попиту і цін на готову продукцію, цін на сировину та енергію, які впливають на собівартість продукції - генерують підприємницький ризик, що посилюється дією операційного важеля.
2. Нестійкість фінансових умов кредитування, особливо при коливанні рентабельності активів; невпевненість власників звичайних акцій в отриманні належного відшкодування у разі ліквідації підприємства з високим рівнем позикових коштів - що зумовлює по суті фінансовий ризик, що генерується дією фінансового важеля.
Підприємницький і фінансовий ризики нерозривно пов'язані між собою як операційний і фінансовий важелі.
Рівень сполученого ефекту
операційного та фінансового важелів = Зграя СВФР
Результати обчислень за цією формулою вказують на рівень сукупного ризику, пов'язаного з підприємством, і відповідають на питання, на скільки%-у змінюється чистий дохід на акцію при зміні Др на 1%, тому що чим більше зграю, тим більш чутливий НРЕІ до змін Др ; а чим вище СВФР, тим більш чутливий чистий дохід на акцію до зміни НРЕІ. Операційний важіль впливає своєю силою на НРЕІ, а фінансовий важіль - на суму чистого доходу підприємства, рівень рентабельності власного капіталу і величину чистого доходу в розрахунку на звичайну акцію.
У міру одночасного збільшення Зграя іСВФР все менш значні зміни фізичного обсягу реалізації та Др призводять до все більш масштабних змін чистого доходу на акцію. Дуже важливо, що поєднання потужного операційного важеля з потужним фінансовим може виявитися згубним для підприємства, тому що підприємницький і фінансовий ризики взаємно множаться, мультіпліціруя несприятливі ефекти при скороченні Др.
Завдання зниження сукупного ризику зводиться головним чином до вибору одного з трьох варіантів:
1. Високий рівень ЕФР у поєднанні зі слабкою Зграя;
2. Низький рівень ЕФР у поєднанні з сильним операційним важелем;
3. Помірні рівні ефектів фінансового та операційного важелів - варіант, якого часто найважче досягти.
У самому загальному випадку, критерієм вибору того чи іншого варіанта служить максимум курсової вартості акції при достатній безпеки інвесторів.
Формулу сполученого ефекту операційного та фінансового важелів можна використовувати для:
· Оцінки сумарного рівня ризику, пов'язаного з підприємством;
· Визначення ролі підприємницького і фінансового ризиків у формуванні сукупного рівня ризику;
· Відповіді на питання, яким буде чистий дохід на акцію при певному відсотку зміни доходу від реалізації - прямий вихід на дивідендну політику:
Чистий дохід Чистий дохід
на акцію в = на акцію в 1 +
майбутньому періоді нинішньому періоді
Де: - Відсоткова зміна доходу від реалізації.
ПРИКЛАД: Якщо планується в наступному періоді зростання Др на 20%, а чистий дохід на акцію в нинішньому році дорівнює 1,904 д.ед. при Зграя = 1,43 і СВФР = 2,0, то в майбутньому році чистий дохід на акцію може досягти
1,904 1 + = 2,993 д.ед.