ЗМІСТ
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
1. Функціонування фінансів ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5
2. Структура фінансової системи ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5
3. Фінансовий ринок і його складові ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 7
4. Основні фінансові інститути ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 8
4.1 Розподіл функцій між фінансовими інститутами вищого рівня ієрархії сучасної України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 11
Література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... 12
ВСТУП
Вважається, що поняття фінансової системи є розвитком більш загального визначення - фінанси. При цьому, як зазначалося раніше, фінанси виражають економічні суспільні відносини. У теорії систем і менеджменті системою називають те, що вирішує проблему. В якості проблем сучасного суспільства, які покликана вирішувати фінансова система, можна назвати:
- Недостатні темпи розвитку економіки;
- Диспропорції розвитку економічної системи;
- Відставання в адаптації до змін на зовнішніх товарних і фінансових ринках;
- Зайву соціальну напруженість, негативно впливає на відтворювальний процес;
- Низький рівень задоволення потреб індивідуума
та ін
За характером і частоті взаємодії із зовнішнім середовищем виділяють два основних типи систем: закриті і відкриті.
Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії незалежні від середовища, що оточує систему. Закрита фінансова система характерна для умов директивної економіки (СРСР) і має специфічні ознаки:
- Курс валюти строго фіксований;
- Власником засобів виробництва, земельної власності, великої нерухомості є держава;
- Підприємства мають можливість обмінювати вітчизняну валюту на іноземну в межах встановленого жорсткого плану (планова конвертованість);
- Має місце замкнутість валюти в тому сенсі, що в контрактних договорах ціни не виражаються у вітчизняній валюті;
- Валютні цінності у великих розмірах можуть вивозитися тільки державою, але не громадянами або підприємствами і ін
Відкрита фінансова система (країни ринкової економіки) характеризується досить частим і інтенсивним взаємодією з зовнішнім середовищем. Фінансові ресурси, інформація - це об'єкти обміну з зовнішнім середовищем через проникні межі відкритої системи. Фінанси організаційно-виробничої системи в умовах ринку - це більш відкрита система, ніж в умовах директивної економіки. Відкритість фінансової системи в умовах ринку обумовлена різноманіттям форм власності, зокрема, акціонерною власністю.
Таке різноманіття форм власності відкриває можливість створення ряду фінансових інструментів: лізинг, франчайзинг, заставу, іпотека та ін Ця відкритість визначається можливістю вільно продавати і купувати валюту, цінні папери, здійснювати зовнішньоекономічні страхові операції, брати участь у діяльності міжнародних фінансових організацій і т. д.
Ступінь відкритості фінансової системи повинна регулюватися в інтересах розвитку економіки країни.
Відомо визначення: «фінансова система - це система форм і методів освіти, розподілу і використання фонів грошових коштів держави і підприємств». У загальній сукупності фінансових відносин виділяють (структурують) три взаємопов'язані сфери: фінанси господарюючих суб'єктів (підприємств, організацій, установ), страхування, державні фінанси. Кожне з цих ланок (підсистем) має свої завдання (підфункції фінансової системи), власну організаційну структуру фінансового апарату, а в сукупності вони утворюють фінансову систему держави.
1. функціонування фінансів
Фінанси функціонують через фінансову систему, яка включає сукупність різних форм організації фінансових відносин між державою і підприємствами, між підприємствами, організаціями та їх об'єднаннями, відносини держави з підприємствами та організацій з населенням. Найважливішими інструментами даної системи є податки, платежі до бюджету, платежі за державні кредити, рентні платежі, формування бюджетних і позабюджетних фондів і їх використання для задоволення суспільних потреб та ін Важливим елементом фінансової системи є Міністерство фінансів України та його органи на місцях. Саме воно почало формувати й використовувати головні економічні регулятори і несе за це цілковиту відповідальність.
2. Структура фінансової системи
Фінансова система України має досить складну й багаторівневу структуру. Складовими трирівневої системи фінансів є: фінанси первинних структурних ланок економіки, тобто фінанси підприємств і організацій, державні фінанси; фінанси населення. Графічно дана схема зображена на рис. 1.
Зазначені в даній схемі складові частини фінансової системи при подальшому розгляді включають фінанси галузей економіки, фінанси державних підприємств, кооперативних, акціонерних, приватних та інших підприємств.
Рис. 1
Основними принципами побудови даної трирівневої системи фінансів стали:
а) повна економічна самостійність фінансів підприємств і їх відокремлення від державних фінансів;
б) самостійність і відособленість державного бюджету від позабюджетних фондів, у тому числі і фонд соціального страхування, пенсійного та інших;
в) самофінансування усіх господарських суб'єктів;
г) формування незалежної бази місцевих і регіональних бюджетів;
д) право ведення незалежної фінансової політики для всіх суб'єктів господарювання;
е) розробка і реалізація бізнес-планів кожним з учасників фінансово-господарської діяльності. Реалізація цих та інших принципів допомогла б фінансам зайняти належне їм місце у всій економічній системі, обслуговувати оборот і кругооборот фондів, підвищувати ефективність виробництва, продуктивність праці і якість продукції.
Фінансова система України і нині не звільнилася від таких негативних рис тоталітарної держави, як надмірна централізація, однорівнева форма, планування зверху, державний розподіл фінансів і матеріальних ресурсів для вирішення проблем держави, суспільства і підприємств. Через інфляційного падіння життєвого рівня більшої частини населення воно і понині фактично залишається вилученим із системи фінансів.
3. Фінансовий ринок і його складові
За умов ринкової економіки забезпечити чітко діючий механізм переміщення потоків грошових ресурсів від населення, яке в основному здійснює заощадження, до інвестицій, які реалізуються підприємствами, здатний лише чітко функціонуючий фінансовий ринок. Схематично він зображений на рис. 2.
Рис. 2
Жодна з складових фінансового ринку не може бути самостійним інструментом ринкової економіки, так як вони взаємопов'язані і взаємно переплітаються. Але й мають свою специфіку. Держава повинна добре врахувати цю специфіку і використати такі механізми регулювання кожного з цих інститутів: банківського ринку, ринку цінних паперів і страхового ринку для покращання економічного становища всіх суб'єктів господарського життя і піднесення ефективності суспільного виробництва. І хоча фінансовий ринок в Україні лише зароджується, його головні діючі елементи вже працюють. Приміром, склалася національна банківська система, розпочалася робота первинного ринку цінних паперів, започатковано страховому ринку, який невпинно набирає обертів. Основними суб'єктами фінансового ринку є емітенти, інвестори та фінансові посередники.
Розвинений фінансовий ринок складається з різноманітних каналів, які можна узагальнити у формі двох груп:
а) канали прямого фінансування, за якими засіб пересуваються безпосередньо від власників заощаджень до позичальників шляхом продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів;
б) канали непрямого фінансування, за якими потоки грошових коштів від власника заощаджень до позичальника спрямовуються через фінансових посередників (банки, страхові компанії та інші кредитно-ощадні установи). Завданням фінансових посередників є спрямування заощаджених коштів від тих, хто заробляє більше, ніж витрачає, до тих, хто витрачає більше, ніж заробляє. У цьому процесі найважливіші функції виконують банки, тому що вони цілеспрямовано регулюють потоки грошових коштів від власників заощаджень до інвесторів. Схематично ці зв'язки проілюстровані на рис. 3.
ЕМІТЕНТИ ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ІНВЕСТОРИ
Рис. 3
4. ОСНОВНІ ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ
Відомо твердження, що «кожна ланка фінансової системи являє собою певну сферу фінансових відносин, а фінансова система в цілому - сукупність різних сфер фінансових відносин, в процесі яких утворюються і використовуються фонди грошових коштів».
За аналогією з узагальнюючим поняттям суб'єктів фондового ринку - «інвестиційний інститут» - введемо поняття «фінансовий інститут».
Фінансовий інститут - будь-який із суб'єктів фінансових відносин, що є підсистемою (або елементом) фінансової системи, при реалізації відповідної функції фінансової системи. На безлічі «фінансових інститутів» може бути встановлена ієрархія, відповідна ієрархії: держава - місцеві фінанси - фінанси підприємств. Разом з тим, при встановленні ієрархії можуть бути використані і інші підходи, наприклад, терміновість, важливість підлягають вирішенню завдань.
Слід зауважити, що фінансова система країни є однією з швидко розвиваються, що піддаються реформуванню. Найменування найважливіших елементів фінансової системи країни та їх повноваження досить часто змінюються.
В даний час спостерігається деякий перетин повноважень і завдань фінансових інститутів, що може бути і буває джерелом рольових конфліктів у фінансовій системі. Наприклад, відомі дискусії з розподілу функцій і сфер відповідальності при атестації спеціалістів та ліцензування юридичних осіб у частині їх роботи на ринку цінних паперів і т.д. Тому функції елементів перерозподіляються у відповідності з поточним етапом розвитку фінансових ринків і новими завданнями реформування економіки. Корисним є подальший перерозподіл функцій елементів фінансової системи і з урахуванням поділу завдань фінансових цілепокладання, маркетингу, менеджменту.
4.1 Розподіл функцій між фінансовими інститутами вищого рівня ієрархії сучасної Україна
Розподіл функцій між фінансовими інститутами вищого рівня ієрархії сучасної Україна може бути наступним:
Адміністрація Президента України - цілепокладання фінансової політики: побудова «дерева фінансових цілей» для територій і галузей, визначення допустимих та можливих джерел фінансових ресурсів; розробка Указів та законодавчих ініціатив у галузі фінансів;
Верховна Рада Україна - маркетинг і узгодження фінансових інструментів держави, розробка і прийняття законів, затвердження бюджету;
Міністерство фінансів України - фінансовий менеджмент. Воно складається з управлінь, які мають свої специфічні підфункції. Так бюджетне управління складає проект федерального бюджету. Крім того воно включає галузеві управління народного господарства (оборони та оборонної промисловості, будівництва та будівельної індустрії, транспортних систем і зв'язку, охорони природи, сільського господарства і переробної промисловості та ін); контрольно-ревізійне управління та ін
Казначейство Україна - забезпечує касове виконання бюджету;
Національний банк України - забезпечує макроекономічне регулювання грошового обігу, ніж впливає на стан фінансової системи; є агентом Уряду України по розміщенню внутрішнього боргу, регулює діяльність комерційних банків на фінансових ринках;
Податкова інспекція - забезпечує правильність і контроль збору податків;
Антимонопольний комітет - обмежує і контролює операції з великими пакетами (35%) акцій;
Митний комітет - забезпечує збір мит, дотримання правил ввезення на територію України цінних паперів та їх бланків;
Державний комітет з управління майном - є номінальним власником державних пакетів акцій та здійснює управління ними від імені держави;
Державна комісія з попередження неспроможності і банкрутства - здійснює процедури продажу та санації підприємств-банкрутів;
Державна комісія з ринку цінних паперів - відповідальна за розробку основних напрямів розвитку ринку цінних паперів, розробку та затвердження єдиних вимог до правил здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, забезпечує атестацію персоналу, видачу ліцензій на діяльність на фондовому ринку та ін
ВИСНОВОК
Становлення фінансової системи України відбувалося одночасно зі становленням її державності. Хоча ще передчасно говорити, що цей сектор економіки набув завершеного образ, основні його елементи так чи інакше сформувалися і функціонують. Це системи державних фінансів, банківська, фондових і валютних бірж, страхових, довірчих та інвестиційних компаній.
Поряд з прямим адмініструванням, інформаційним впливом, законодавчої та нормативної діяльністю фінанси є одним з інструментів соціального менеджменту.
Фінансові системи виникли із зародженням класового суспільства і розвивалися як частина політичної, соціальної та економічної системи держави.
Історія економічного розвитку та фінансів показує, що в періоди відносного благополуччя та сталого розвитку держави для пожвавлення ділової активності використовують ліберальний підхід, а в періоди криз і зростання соціальної напруженості посилюється роль держави, державних фінансів в соціальних і економічних перетвореннях.
Спостерігається усе більш тісний зв'язок фінансових відносин і відносин власності, що знаходить відображення, зокрема, у розвитку процедур приватизації, фінансового лізингу, франчайзингу, застави, конвертації боргових цінних паперів у пайові і ін
Можливі широка і вузька трактування предмета фінансів, пов'язані з використанням положень теорії систем, відомих як процедури агрегування (об'єднання елементів у ціле) і декомпозиції (розчленування цілого на частини) при дослідженнях.
ЛІТЕРАТУРА
1. Флейшман Б.С. Основи системології. - М.: Сов радіо, 1980 .- 469 с.
2. Загальна теорія фінансів: Підручник / Л.А. Дробозіна, Ю.М. Константинова, Л.П. Окунєва та ін; Під ред. Л.А. Дробозиной. - М.: Банки і біржі. ЮНИТИ, 1995. - 256 с.
3. Фінанси / В.М. Родіонова, Ю.Я. Вавілов, Л.І. Гончаренко та ін; Під ред. В.М. Родіонової. - М.: Фінанси і статистика, 1995.-432 с.
4. Глущенко В.В., Глущенко І.І. Фактори розвитку сучасних фінансів. М.: Рук. деп. у ВІНІТІ № 3067-В97 від 15.10.1997 р.
5. Глущенко В.В. Менеджмент: системні основи. Залізничний, М.О.,
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
1. Функціонування фінансів ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5
2. Структура фінансової системи ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5
3. Фінансовий ринок і його складові ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 7
4. Основні фінансові інститути ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 8
4.1 Розподіл функцій між фінансовими інститутами вищого рівня ієрархії сучасної України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 11
Література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... 12
ВСТУП
Вважається, що поняття фінансової системи є розвитком більш загального визначення - фінанси. При цьому, як зазначалося раніше, фінанси виражають економічні суспільні відносини. У теорії систем і менеджменті системою називають те, що вирішує проблему. В якості проблем сучасного суспільства, які покликана вирішувати фінансова система, можна назвати:
- Недостатні темпи розвитку економіки;
- Диспропорції розвитку економічної системи;
- Відставання в адаптації до змін на зовнішніх товарних і фінансових ринках;
- Зайву соціальну напруженість, негативно впливає на відтворювальний процес;
- Низький рівень задоволення потреб індивідуума
та ін
За характером і частоті взаємодії із зовнішнім середовищем виділяють два основних типи систем: закриті і відкриті.
Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії незалежні від середовища, що оточує систему. Закрита фінансова система характерна для умов директивної економіки (СРСР) і має специфічні ознаки:
- Курс валюти строго фіксований;
- Власником засобів виробництва, земельної власності, великої нерухомості є держава;
- Підприємства мають можливість обмінювати вітчизняну валюту на іноземну в межах встановленого жорсткого плану (планова конвертованість);
- Має місце замкнутість валюти в тому сенсі, що в контрактних договорах ціни не виражаються у вітчизняній валюті;
- Валютні цінності у великих розмірах можуть вивозитися тільки державою, але не громадянами або підприємствами і ін
Відкрита фінансова система (країни ринкової економіки) характеризується досить частим і інтенсивним взаємодією з зовнішнім середовищем. Фінансові ресурси, інформація - це об'єкти обміну з зовнішнім середовищем через проникні межі відкритої системи. Фінанси організаційно-виробничої системи в умовах ринку - це більш відкрита система, ніж в умовах директивної економіки. Відкритість фінансової системи в умовах ринку обумовлена різноманіттям форм власності, зокрема, акціонерною власністю.
Таке різноманіття форм власності відкриває можливість створення ряду фінансових інструментів: лізинг, франчайзинг, заставу, іпотека та ін Ця відкритість визначається можливістю вільно продавати і купувати валюту, цінні папери, здійснювати зовнішньоекономічні страхові операції, брати участь у діяльності міжнародних фінансових організацій і т. д.
Ступінь відкритості фінансової системи повинна регулюватися в інтересах розвитку економіки країни.
Відомо визначення: «фінансова система - це система форм і методів освіти, розподілу і використання фонів грошових коштів держави і підприємств». У загальній сукупності фінансових відносин виділяють (структурують) три взаємопов'язані сфери: фінанси господарюючих суб'єктів (підприємств, організацій, установ), страхування, державні фінанси. Кожне з цих ланок (підсистем) має свої завдання (підфункції фінансової системи), власну організаційну структуру фінансового апарату, а в сукупності вони утворюють фінансову систему держави.
1. функціонування фінансів
Фінанси функціонують через фінансову систему, яка включає сукупність різних форм організації фінансових відносин між державою і підприємствами, між підприємствами, організаціями та їх об'єднаннями, відносини держави з підприємствами та організацій з населенням. Найважливішими інструментами даної системи є податки, платежі до бюджету, платежі за державні кредити, рентні платежі, формування бюджетних і позабюджетних фондів і їх використання для задоволення суспільних потреб та ін Важливим елементом фінансової системи є Міністерство фінансів України та його органи на місцях. Саме воно почало формувати й використовувати головні економічні регулятори і несе за це цілковиту відповідальність.
2. Структура фінансової системи
Фінансова система України має досить складну й багаторівневу структуру. Складовими трирівневої системи фінансів є: фінанси первинних структурних ланок економіки, тобто фінанси підприємств і організацій, державні фінанси; фінанси населення. Графічно дана схема зображена на рис. 1.
Зазначені в даній схемі складові частини фінансової системи при подальшому розгляді включають фінанси галузей економіки, фінанси державних підприємств, кооперативних, акціонерних, приватних та інших підприємств.
Рис. 1
Основними принципами побудови даної трирівневої системи фінансів стали:
а) повна економічна самостійність фінансів підприємств і їх відокремлення від державних фінансів;
б) самостійність і відособленість державного бюджету від позабюджетних фондів, у тому числі і фонд соціального страхування, пенсійного та інших;
в) самофінансування усіх господарських суб'єктів;
г) формування незалежної бази місцевих і регіональних бюджетів;
д) право ведення незалежної фінансової політики для всіх суб'єктів господарювання;
е) розробка і реалізація бізнес-планів кожним з учасників фінансово-господарської діяльності. Реалізація цих та інших принципів допомогла б фінансам зайняти належне їм місце у всій економічній системі, обслуговувати оборот і кругооборот фондів, підвищувати ефективність виробництва, продуктивність праці і якість продукції.
Фінансова система України і нині не звільнилася від таких негативних рис тоталітарної держави, як надмірна централізація, однорівнева форма, планування зверху, державний розподіл фінансів і матеріальних ресурсів для вирішення проблем держави, суспільства і підприємств. Через інфляційного падіння життєвого рівня більшої частини населення воно і понині фактично залишається вилученим із системи фінансів.
3. Фінансовий ринок і його складові
За умов ринкової економіки забезпечити чітко діючий механізм переміщення потоків грошових ресурсів від населення, яке в основному здійснює заощадження, до інвестицій, які реалізуються підприємствами, здатний лише чітко функціонуючий фінансовий ринок. Схематично він зображений на рис. 2.
Рис. 2
Жодна з складових фінансового ринку не може бути самостійним інструментом ринкової економіки, так як вони взаємопов'язані і взаємно переплітаються. Але й мають свою специфіку. Держава повинна добре врахувати цю специфіку і використати такі механізми регулювання кожного з цих інститутів: банківського ринку, ринку цінних паперів і страхового ринку для покращання економічного становища всіх суб'єктів господарського життя і піднесення ефективності суспільного виробництва. І хоча фінансовий ринок в Україні лише зароджується, його головні діючі елементи вже працюють. Приміром, склалася національна банківська система, розпочалася робота первинного ринку цінних паперів, започатковано страховому ринку, який невпинно набирає обертів. Основними суб'єктами фінансового ринку є емітенти, інвестори та фінансові посередники.
Розвинений фінансовий ринок складається з різноманітних каналів, які можна узагальнити у формі двох груп:
а) канали прямого фінансування, за якими засіб пересуваються безпосередньо від власників заощаджень до позичальників шляхом продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів;
б) канали непрямого фінансування, за якими потоки грошових коштів від власника заощаджень до позичальника спрямовуються через фінансових посередників (банки, страхові компанії та інші кредитно-ощадні установи). Завданням фінансових посередників є спрямування заощаджених коштів від тих, хто заробляє більше, ніж витрачає, до тих, хто витрачає більше, ніж заробляє. У цьому процесі найважливіші функції виконують банки, тому що вони цілеспрямовано регулюють потоки грошових коштів від власників заощаджень до інвесторів. Схематично ці зв'язки проілюстровані на рис. 3.
Рис. 3
4. ОСНОВНІ ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ
Відомо твердження, що «кожна ланка фінансової системи являє собою певну сферу фінансових відносин, а фінансова система в цілому - сукупність різних сфер фінансових відносин, в процесі яких утворюються і використовуються фонди грошових коштів».
За аналогією з узагальнюючим поняттям суб'єктів фондового ринку - «інвестиційний інститут» - введемо поняття «фінансовий інститут».
Фінансовий інститут - будь-який із суб'єктів фінансових відносин, що є підсистемою (або елементом) фінансової системи, при реалізації відповідної функції фінансової системи. На безлічі «фінансових інститутів» може бути встановлена ієрархія, відповідна ієрархії: держава - місцеві фінанси - фінанси підприємств. Разом з тим, при встановленні ієрархії можуть бути використані і інші підходи, наприклад, терміновість, важливість підлягають вирішенню завдань.
Слід зауважити, що фінансова система країни є однією з швидко розвиваються, що піддаються реформуванню. Найменування найважливіших елементів фінансової системи країни та їх повноваження досить часто змінюються.
В даний час спостерігається деякий перетин повноважень і завдань фінансових інститутів, що може бути і буває джерелом рольових конфліктів у фінансовій системі. Наприклад, відомі дискусії з розподілу функцій і сфер відповідальності при атестації спеціалістів та ліцензування юридичних осіб у частині їх роботи на ринку цінних паперів і т.д. Тому функції елементів перерозподіляються у відповідності з поточним етапом розвитку фінансових ринків і новими завданнями реформування економіки. Корисним є подальший перерозподіл функцій елементів фінансової системи і з урахуванням поділу завдань фінансових цілепокладання, маркетингу, менеджменту.
4.1 Розподіл функцій між фінансовими інститутами вищого рівня ієрархії сучасної Україна
Розподіл функцій між фінансовими інститутами вищого рівня ієрархії сучасної Україна може бути наступним:
Адміністрація Президента України - цілепокладання фінансової політики: побудова «дерева фінансових цілей» для територій і галузей, визначення допустимих та можливих джерел фінансових ресурсів; розробка Указів та законодавчих ініціатив у галузі фінансів;
Верховна Рада Україна - маркетинг і узгодження фінансових інструментів держави, розробка і прийняття законів, затвердження бюджету;
Міністерство фінансів України - фінансовий менеджмент. Воно складається з управлінь, які мають свої специфічні підфункції. Так бюджетне управління складає проект федерального бюджету. Крім того воно включає галузеві управління народного господарства (оборони та оборонної промисловості, будівництва та будівельної індустрії, транспортних систем і зв'язку, охорони природи, сільського господарства і переробної промисловості та ін); контрольно-ревізійне управління та ін
Казначейство Україна - забезпечує касове виконання бюджету;
Національний банк України - забезпечує макроекономічне регулювання грошового обігу, ніж впливає на стан фінансової системи; є агентом Уряду України по розміщенню внутрішнього боргу, регулює діяльність комерційних банків на фінансових ринках;
Податкова інспекція - забезпечує правильність і контроль збору податків;
Антимонопольний комітет - обмежує і контролює операції з великими пакетами (35%) акцій;
Митний комітет - забезпечує збір мит, дотримання правил ввезення на територію України цінних паперів та їх бланків;
Державний комітет з управління майном - є номінальним власником державних пакетів акцій та здійснює управління ними від імені держави;
Державна комісія з попередження неспроможності і банкрутства - здійснює процедури продажу та санації підприємств-банкрутів;
Державна комісія з ринку цінних паперів - відповідальна за розробку основних напрямів розвитку ринку цінних паперів, розробку та затвердження єдиних вимог до правил здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, забезпечує атестацію персоналу, видачу ліцензій на діяльність на фондовому ринку та ін
ВИСНОВОК
Становлення фінансової системи України відбувалося одночасно зі становленням її державності. Хоча ще передчасно говорити, що цей сектор економіки набув завершеного образ, основні його елементи так чи інакше сформувалися і функціонують. Це системи державних фінансів, банківська, фондових і валютних бірж, страхових, довірчих та інвестиційних компаній.
Поряд з прямим адмініструванням, інформаційним впливом, законодавчої та нормативної діяльністю фінанси є одним з інструментів соціального менеджменту.
Фінансові системи виникли із зародженням класового суспільства і розвивалися як частина політичної, соціальної та економічної системи держави.
Історія економічного розвитку та фінансів показує, що в періоди відносного благополуччя та сталого розвитку держави для пожвавлення ділової активності використовують ліберальний підхід, а в періоди криз і зростання соціальної напруженості посилюється роль держави, державних фінансів в соціальних і економічних перетвореннях.
Спостерігається усе більш тісний зв'язок фінансових відносин і відносин власності, що знаходить відображення, зокрема, у розвитку процедур приватизації, фінансового лізингу, франчайзингу, застави, конвертації боргових цінних паперів у пайові і ін
Можливі широка і вузька трактування предмета фінансів, пов'язані з використанням положень теорії систем, відомих як процедури агрегування (об'єднання елементів у ціле) і декомпозиції (розчленування цілого на частини) при дослідженнях.
ЛІТЕРАТУРА
1. Флейшман Б.С. Основи системології. - М.: Сов радіо, 1980 .- 469 с.
2. Загальна теорія фінансів: Підручник / Л.А. Дробозіна, Ю.М. Константинова, Л.П. Окунєва та ін; Під ред. Л.А. Дробозиной. - М.: Банки і біржі. ЮНИТИ, 1995. - 256 с.
3. Фінанси / В.М. Родіонова, Ю.Я. Вавілов, Л.І. Гончаренко та ін; Під ред. В.М. Родіонової. - М.: Фінанси і статистика, 1995.-432 с.
4. Глущенко В.В., Глущенко І.І. Фактори розвитку сучасних фінансів. М.: Рук. деп. у ВІНІТІ № 3067-В97 від 15.10.1997 р.
5. Глущенко В.В. Менеджмент: системні основи. Залізничний, М.О.,