Фінансова звітність і аналіз фінансового стану підприємства

Фінансова звітність і аналіз фінансового стану підприємства

ЗМІСТ

Введення

1. Теоретико-методичні аспекти складання та подання фінансової звітності та аналізу фінансового стану підприємства.

1.1. Основні теоретико-методичні аспекти складання та подання фінансової звітності та аналізу фінансового стану підприємства.

1.2. Характеристика нормативних документів. Порядок подання фінансової звітності підприємства.

1.3. Методика складання та заповнення бухгалтерського балансу.

1.4. Порядок складання звіту про фінансові результати та їх використання.

1.5. Порядок складання звіту про фінансово-майновий стан підприємства.

1.6. Використання комп'ютерної техніки при складанні ФО підприємства.

2. Аналіз фінансового стану підприємства.

2.1. Аналіз структури майна та коштів вкладених у нього.

2.2. Аналіз платоспроможності підприємства.

2.3. Аналіз оборотності оборотних коштів.

2.4. Аналіз ділової активності і ефективності управління підприємством.

2.5. Використання комп'ютерної техніки при аналізі фінансового стану підприємства.

3. Дидактика

Введення

3.1. Характеристика цілей навчання.

3.2. Соціально-психологічна характеристика групи навчання.

3.3. Модель засвоєння бази знань по темі "Загальні положення пред'являються ФО"

3.4. Форми і методи навчання.

3.5. Дидактичний матеріал до заняття.

Висновок

Висновок.

Список літератури.

Введення

Як і на підставі чого будуть оцінювати вас, а ви вашого партнера? Сьогодні минув той час, коли про "крутості" бізнесмена і його фірми судили по шикарному автомобілю, офісу в центрі міста, мобільного телефону. На перше місце повертаються наукові підходи при оцінці надійності будь-якої фірми. Але думка стороннього експерта не завжди дасть вичерпну інформацію для прийняття рішення. Тому, будь-який сучасний бізнесмен зобов'язаний володіти методами фінансового аналізу та вміти скласти і подати фінансову звітність (ФО) свого підприємства.

ФО є по суті "обличчям" фірми. Вона являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства. Але в Україні існує одна особливість, яка пов'язана з нестабільністю законодавчої бази та прагненням до вдосконалення та спрощення бухгалтерського обліку (б / у) - методика складання та подання ФО змінюється по кілька разів на рік. Дані ФО служать основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану (ФС) підприємства. Адже для того, щоб прийняти рішення необхідно проаналізувати забезпеченість фінансовими ресурсами доцільність та ефективність їх розміщення і використання, платоспроможність підприємства, його фінансові взаємовідносини з партнерами. Оцінка цих показників, потрібна для ефективного управління фірмою. З їх допомогою керівники здійснюють планування, контроль, покращують і вдосконалюють напрямок своєї діяльності.

Основною метою і завданням нашої випускної роботи, з питань звітності та аналізу ФС, підприємства є вивчення економічної характеристики підприємства, з відображенням механізму складання та подання ФО, розгляд внутрішніх і зовнішніх відносин господарського суб'єкта, виявлення його фінансового становища, платоспроможності та прибутковості.

Основними завданнями аналізу ФС підприємства є: - загальна оцінка ФС і факторів його зміни; - вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональність їх розміщення та ефективності їх використання; - визначення ліквідності та фінансової стійкості підприємства; - дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни.

Основними джерелами інформації при написанні нашої випускної роботи будуть служити матеріали нормативних документів та інструкцій КМУ, Мінфіну України, науково-популярної статті періодичних видань та книги під редакцією Н. М. Ткаченко, В. П. Завгороднього, В. Я. Савченко, О. В. Єфимової, А. Д. Шеремета, і Р. С. Сайфулін.

Відомо, що теорія добре пізнається тільки на практиці. Тому, теоретичні аспекти будуть тісно переплітатися з практичним матеріалом. Для цього будуть використані реальні матеріали діючого підприємства ТОВ "Візит". З 1991 р. з маленької фірми, штат якої складався з трьох чоловік, вона виросла у велике підприємство чисельністю понад 45 чоловік, значну частину діяльності якого, становить виробництво безалкогольних (б / а) напоїв п'яти найменувань. Крім виробництва, фірма також займається торгово-посередницькою діяльністю. Заслуговує на увагу той факт, що понад 100 000 пляшок щомісяця реалізується санаторіям Криму і населенню міст Україні. На відміну від більшості напоїв, виготовлених з хімічних концентратів, які торговельні організації міста завозять із за супердешевізни, продукція фірми виготовляється тільки з натуральних реактивів. Обсяг виробництва промислової продукції склав у 1996р. 132272 грн., А сума торгової націнки в оптовій і роздрібній торгівлі ТНП 215565 грн. Об'єктами торгівлі є сім кіосків і магазинів, які торгують хлібобулочними виробами, безалкогольними напоями, продуктами харчування та широким асортиментом ТНП. Собівартість продукції в порівнянні з 1995р. знизилася на 6.4%, а фонд оплати праці зріс на 34.1%. Вартість основних фондів на 1/01/97г. склала 75702 грн. і порівняно з аналогічним показником за 1995р. зросла на 426.9%. Але замість очікуваного прибутку фірма в 1996р. понесла збитки в розмірі 7467 грн.

У розділі "Дидактика" нашої випускної роботи ми представимо економічну тему "Порядок складання та подання фінансової звітності, і аналіз фінансового стану підприємства", як навчальну, розробимо дидактичні матеріали до одного із занять цієї теми. Проаналізуємо психолого-педагогічну літературу, складемо соціально-психологічну характеристику групи навчання, розробимо модель засвоєння бази знань, виберемо і обгрунтуємо форми і методи проведення заняття.

1. Теоретико-методичні аспекти складання та подання фінансової звітності та аналізу фінансового стану підприємства

1.1. Основні теоретико-методичні аспекти складання та подання фінансової звітності та аналізу фінансового стану підприємства

Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою представлення користувачем узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також зміни в його фінансовому становищі за звітний період в установленій формі для прийняття цими користувачами певних ділових рішень [38 с . 17].

Крім функції джерела інформації ФО виконує контрольну функцію, яка полягає в спостереженні, як зовнішніх, так і внутрішніх органів управління за правильністю відображення фінансово-господарської діяльності підприємства. Внутрішніми користувачами є безпосередньо бухгалтера підприємства, управлінський персонал та інші особи, які використовують звітність у своїй роботі. Зовнішніми користувачами виступають суб'єкти, які використовують опубліковану інформацію для отримання відомостей про підприємство. Ними є акціонери, інвестиційні компанії, банки, партнери та клієнти фірми.

На сьогоднішній день, відповідно до класифікації В. П. Завгороднього існують три види звітності: оперативна, статистична та бухгалтерська. Термін бухгалтерська аналогічний фінансової. Оперативну, інакше кажучи, можна назвати повсякденної. ФО містить відомості про реалізованої продукції, запасах готової продукції і товарів, про стан господарських коштів та джерел їх формування, про фінансові результати роботи підприємства.

На підставі даних ФО ми здійснюємо пошук резервів подальшого розвитку та вдосконалення діяльності підприємства, вдосконалення діяльності підприємства досягнення стабільності фірми на ринку. Це досягається шляхом аналізу фінансового стану підприємства (ФСП).

ФСП виражається в утворенні, розміщенні й використанні фінансових ресурсів: коштів (ДС), що надходять за реалізовану продукцію, кредитів банків та позик, тимчасово залучених коштів; заборгованості постачальникам і іншим кредиторам, тимчасово вільних коштів спеціальних фондів [34]. Аналіз ФСП становить значну частину фінансового аналізу. ФСП характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення й використання, фінансовими взаєминами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. Воно безпосередньо залежить від результатів виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства. Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать форми фінансової звітності № 1,2,3, а якщо аналіз проводять внутрішні користувачі, то ще й дані поточного бухгалтерського обліку.

До складу квартальної звітності входять: баланс підприємства, (форма № 1) і звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2). Річна фінансова звітність включає три типові форми: форма № 1, форма № 2, форма № 3 - звіт про фінансово-майновий стан підприємства та пояснювальну записку. Ці форми складаються шляхом підрахунку, групування і спеціалізованої обробки даних поточного б / у і є завершальною його стадією. ФО зобов'язані складати і подавати підприємства, об'єднання та організації, які є юридичними особами (крім банків), і виділеними на окремий баланс філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємств і організацій (крім банків та бюджетних установ), незалежно від видів діяльності та форм власності [3]. Для заповнення служать єдині форми, затверджені Мінфіном за погодженням з Мінстатом України. Звітним роком для всіх підприємств встановлюється період з 1 січня по 31 грудня включно.

Для виконання покладених на ФО функцій вона повинна відповідати таким основним вимогам: - гарантувати реальність і достовірність даних, які забезпечуються документальним обгрунтуванням всіх записів, проведенням інвентаризації, притримування правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і збитків за відповідні звітні періоди; - забезпечувати своєчасність отримання даних , на основі регламентації строків зіставлення звітних даних для оперативного управління господарською та фінансовою діяльністю організацій і підприємств.

Основними умовами правильності складання ФО [35] є: - повнота відображення всіх господарських операцій за звітний період; - відповідність даних синтетичного і аналітичного обліку; - відповідність показників ФО даними синтетичного й аналітичного обліку.

Якщо ФО являє собою завершальну стадію узагальнення бухгалтерської інформації, то головним завданням аналітика є представити дійсність, яка втілена у досліджуваній звітності. Для цього, він повинен мати здатність логічно відновити господарські операції, підсумовані у звітності, здатністю повторити роботу бухгалтера в зворотному порядку. Таким чином, аналіз ФС грунтується: по-перше, на повному розумінні бухгалтерського обліку, по-друге, на спеціальних прийомах аналізу, за допомогою яких вивчаються найбільш важливі питання для отримання основних висновків.

Одним із прийомів аналізу ФС є читання балансу і вивчення абсолютних величин. Однак, інформація тільки в абсолютних величинах недостатня для прийняття рішень, тому що на її підставі не можна оцінити динаміку показників. Тому, найбільш часто використовуються коефіцієнти або відносини, що представляють собою показники ФСП. Корисність аналізу відносин для прийняття рішень залежить від правильності їх інтерпретації. Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період і за ряд років. Існують такі види порівняльного аналізу: - горизонтальний, за допомогою якого визначаються абсолютні та відносні відносини статей у порівнянні з початком звітного періоду; - вертикальний, який використовується для вивчення структури засобів і джерел, шляхом розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумкових показниках.

- Трендовий, який базується на розрахунку відносних відхилень показників за ряд років від рівня базисного року.

Для кількісного виміру рівня впливу факторів на зміни показників ФСП використовуються традиційні методи аналізу: порівняння, ланцюгових підстановок, пайової участі, деталізації.

Відмінною особливістю аналізу ФС є роль у ньому людського фактора і бухгалтерського ризику. Методика аналізу включає: аналіз платоспроможності підприємства, аналіз структури майна і коштів, вкладених у нього, аналіз оборотності оборотних коштів, аналіз ділової активності і ефективності управління.

1.2. Характеристика нормативних документів. Порядок подання фінансової звітності підприємства

При складанні річної ФО необхідно керуватися: - Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні, затвердженим постановою КМУ від 3/04/93г. № 250, з урахуванням змін і доповнень внесених постановою КМУ від 05/07/93г. № 509, від 24/09/93г. № 804, від 21/03/94г. № 175, від 26/04/95г. № 307 і від 14/08/96г. № 951.

- Інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, затвердженої наказом Мінфіну України від 18/08/95г. № 139 з урахуванням змін і доповнень від 23/01/96г. № 13, від 28/10/96г. № 231, від 20/12/96г. № 267, від 10/02/97г. № 30.

- Вказівками про організацію бухгалтерського обліку в Україні, затвердженими наказом Мінфіну України від 7/05/93г. № 25, з урахуванням змін і доповнень, внесених наказами Мінфіну України від 9/08/93г. № 55, від 14/10/93г. № 78, від 25/03/94г. № 29, від 10/05/95г. № 68, від 23/01/96г. № 13 та від 19/11/96г. № 244.

Ці документи регламентують обсяг і порядок заповнення ФО підприємства.

Згідно "Положення" ФО повинна відображати наростаючим підсумком майнове та фінансове становище підприємства, результати господарської діяльності за звітний період і грунтуватися на даних синтетичного і аналітичного обліку. Дані вступного балансу повинні відповідати даним затвердженого заключного балансу за період, що передує звітному, розбіжності повинні бути пояснені. Зміни даних ФО, внаслідок їх спотворення, які відносяться як до поточного, так і до минулого року, проводяться в тому звітному періоді, в якому були виявлені перекручення. Виправлення помилок в ФО підтверджується підписом посадових осіб, які підписали її раніше, із зазначенням дати виправлення. Так само в "Положенні" наводиться методика оцінки статей ФО та порядок подання ФО.

"Вказівка ​​по організації бухгалтерського обліку в Україну" повідомляє порядок застосування "Положення" госпрозрахунковими підприємствами та організаціями, незалежно від форм власності.

Назва "Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства" говорить сама за себе. Форма звітності заповнюється в тисячах гривень, чорнилом, пастою ручок, друкарськими машинками та іншими засобами, здатними зберегти записи й попередити непомітні виправлення. У разі не заповнення статті ставиться прочерк. У заголовній частині заповнюються реквізити: підприємство, територія, форма власності, галузь, орган державного управління, контрольна сума, адреса підприємства, і кількість підприємств. Дані статей балансу повинні бути обгрунтовані результатами ретельної інвентаризації основних засобів (ОС), товарно-матеріальних цінностей, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів.

Склад представляється ФО, залежно від періоду звітів, складається з балансу підприємства, форми № 1, форми № 2, форми № 3 (Додаток 1,2,3) і пояснювальної записки. У пояснювальній записці пояснюються основні фактори, які вплинули на господарські та фінансові результати роботи підприємства, висвітлюється фінансовий та майновий стан підприємства, яка частина статутного фонду (СФ) на дату складання звіту фактично сплачена засновниками, в якому порядку визначена вартість нематеріальних активів (НА), внесених учасниками в УФ, яким органом і коли розглянута і затверджена річна ФО [1]. У пояснювальній записці наводяться відомості про намір змінити на майбутній рік методологію відображення окремих господарських операцій і включається відомість результатів інвентаризації майна, коштів і розрахунків, приводиться курс перерахунку іноземної валюти в національну грошову одиницю.

Фінансова звітність подається: - до Державної податкової адміністрації; - до органів державної статистики; - органу, у віданні якого перебуває підприємство; - учасникам, засновникам, відповідно до установчих документів; - установам банку, якщо це передбачено кредитним договором.

Квартальна ФО подається підприємствам не пізніше 17 числа місяця за звітним періодом, річна не пізніше 5 лютого наступного за звітним роком. А підприємствами, до складу яких входять філії, представництва, відділення, які знаходяться на окремому балансі - відповідно 20 числа та 10 лютого. Датою подання ФО для підприємства в межах одного міста вважається день фактичної передачі її за належністю, а для іногороднього - датою її відправлення, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку.

ФО підписується керівником та головним бухгалтером підприємства. Вона є відкритою для публікацій, крім випадків, передбачених законодавством.

1.3. Методика складання та заповнення бухгалтерського балансу

Найважливішим документом ФО є баланс підприємства - форма № 1. Головним його якістю є те, що він визначає склад і структуру майна підприємства, ліквідність і оборотність оборотних коштів, наявність власного капіталу і зобов'язань, стан та динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості. Ці відомості балансу служать основою для прийняття обгрунтованих управлінських рішень, оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу та розмір фінансового ризику.

Дані в балансі відбиваються за принципом балансу-нетто. Це дає можливість не включати до підсумку сальдо по рахунках № 02, № 13, № 42, № 81. Деякі рахунки, близькі за своїм економічним змістом, групуються в окремі статті, які відображаються в балансі. У самому балансі наводяться дані про залишки коштів та джерел на рахунках б / у на початок року і на звітну дату, у графах 3 та 4 відповідно. Одним з основних принципів складання балансу є механізм контролю. Для його здійснення, тобто контролю достовірності окремих статей балансу, доцільно використовувати результати інвентаризації розрахунків з бюджетом, банками, різними дебіторами і кредиторами.

В залежності, від форми обліку застосовується на підприємстві: журнально-ордерної, спрощеної, меморіально-ордерної і з використанням ЕОМ, розрізняється і сама методика техніки заповнення балансу. Базове підприємство застосовує журнально-ордерну форму обліку. Тому, баланс складається на основі даних поточного б / у, згрупованих у Головній книзі, журналах-ордерах і даних аналітичного обліку. Основне джерело - Головна книга.

Баланс підприємства містить характеристику понять активу і пасиву. Активи підприємства відображаються в балансі, як вартість його майна і боргових прав, які контролює фірма на звітну дату. Пасиви - це зобов'язання підприємства за позиками та кредиторської заборгованості, сплата яких, призведе до зменшення вартості майна або доходів, які воно отримує [36 стор 438]. Перевищення вартості активів над пасивами становить вартість власних активів підприємства, яку відображають у пасиві звітного балансу в розділі джерел власних коштів, які включають і прибуток підприємства. Таким чином, баланс складається у вигляді двосторонньої таблиці: активу і пасиву. Як актив, так і пасив в балансі має по три розділи.

Першим заповнюється перший розділ активу балансу, який називається "Основні засоби та інші необоротні активи" За статтею "Основні засоби" відображається, на підставі дебетового сальдо рахунку 01, вартість основних фондів, як діючих, так і перебувають на консервації, окремо за первісною і залишковою вартості. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу, відображеної кредитовим сальдо рахунку 02 / 1. Значення рядка 010 визначається арифметичним шляхом - відніманням з рядка 012 рядки 011. У нашому випадку, ОС фірми є: будівлі, споруди, обладнання заводу, адміністративна будівля фірми з його обладнанням (Додаток 1). Стаття "Нематеріальні активи" заповнюється на підставі дебетового сальдо по рахунку 04, аналогічно відображенню вартості ОС. Знос нематеріальних активів, відбиваний кредитовим сальдо рахунку 02 / 3, нараховується щомісячно за нормами, виходячи із встановлених термінів їх використання. До нематеріальних активів належать кошти, які не мають фізичних властивостей, але приносять прибуток або кошти, які створюють умови для її отримання.

За статтею "Незавершені капітальні вкладення" показуємо вартість незавершеного будівництва, витрати по формуванню основного стада, на геологорозвідувальні роботи. Для заповнення цієї статті використовуються дані Головної книги - сальдо по рахунках 33,35 і 61.

По рядку 035 "Обладнання" відбивається, згідно сальдо рахунка 07 субрахунка 3 та 4, по фактичної собівартості обладнання, яке підлягає установці і знаходиться на складах підприємства. Стаття "Довгострокові фінансові вкладення" заповнюється на підставі дебетового сальдо рахунку 58 / 1. У нашому випадку (Додаток 1) показуємо суму фінансових вкладень в АТ "Констар" у розмірі 50 грн. вироблених в 1992р. Протягом 1993-96г. з цієї суми надходили дивіденди шляхом натуроплати у формі ТНП. По рядку 050 "Розрахунки з учасниками" відображаємо заборгованість засновників фірми за внесками до СФ (Додаток 1).

За рядку 055 орендодавці відображають вартість переданих в оренду цілісних майнових комплексів, облік яких ведеться на рахунку 11, відповідно до Порядку відображення в б / в і звітності операцій, пов'язаних з приватизацією та орендою державних підприємств. І залишок зобов'язань орендаря щодо погашення вартості взятих у фінансову оренду інвентарних об'єктів ОЗ.

За статтею "Інші необоротні активи" відображається вартість довгострокових активів, що не знайшли відображення по інших статтях розділу першого активу балансу. Зокрема, сума дебіторської заборгованості (ДЗ) з терміном погашення більше одного року, заборгованості за продані ОС і т.д.

Підсумок по розділу 1 дорівнює сумі рядків 010,020,030-060 графи 3 і 4 (Додаток 1).

У другій розділ активу балансу "Запаси і витрати" включається основна частина оборотних активів підприємства, що мають матеріально-речову природу, безпосередньо включаються у виробничий процес.

Стаття "Виробничі запаси" відображає сукупну суму дебетових сальдо по рахунках 05-08,10, а саме фактичну собівартість запасів сировини, матеріалів, палива і інших запасів по вищеперелічених рахунками. У нашому випадку, показується вартість концентратів для виробництва б / а напоїв, харчові барвники, пляшки, тара для пляшок, паливо, кришки, етикетки (Додаток 1). За рядку 090 відображається вартість на кінець звітного періоду дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, тварини прийняті від населення на реалізацію - дебетове сальдо 09 рахунку [1].

МШП відображаються за первісною і залишковою вартістю (рядки 100 і 102), згідно сумами дебетового сальдо по 12 рахунку, відповідно на початок і кінець звітного періоду, з урахуванням нарахованого зносу (рядок 101) сума, якого відображається кредитовим сальдо 13 рахунку. Залишкова вартість визначається, як різниця між первісною вартістю (рядок 102) і зносом (рядок 101). На фірмі це інструменти, обладнання заводу, спецодяг, тара для зберігання ТМЦ на складі, пристосування та обладнання адміністративної будівлі (Додаток 1).

При заповненні рядка 110 "Незавершене виробництво" необхідно показувати не тільки витрати по незавершеному виробництву, що відображаються сальдо активних рахунків 20,21,23,29,30,44, а й витрати на незавершені до кінця звітного року роботи з капітального ремонту ОС - сальдо 03 рахунку.

У статті "Витрати майбутніх періодів" показується сума витрат, які здійснені у звітному періоді, але підлягають віднесенню на витрати виробництва та обігу в майбутньому. Сума цих витрат згрупована на 31 рахунку, дебетове сальдо якого ми відображаємо в балансі. Фірма відображає за цією статтею витрати на пуско-налагоджувальні роботи по запуску нової стрічки з виробництва б / а напоїв, суми за передплати газет і журналів, витрати на асфальтування двору (Додаток 1).

Стаття 130 "Готова продукція" відображає фактичну виробничу собівартість залишків продукції - б / а напоїв. Для її заповнення береться дебетове сальдо 40 рахунку.

У статті "Товари" відображена вартість товару по закупівельній вартості залишився на складі, в кіосках і магазинах, що дорівнює різниці між їх продажною вартістю, (рядок 142) і торговою націнкою (рядок 141). Тобто, це той товар, який ми купили, але не змогли продати. У нашому випадку це: продукти харчування, борошно, ТНП, та ін Для заповнення рядка 142 береться дебетове сальдо 41 рахунку, з відповідними субрахунками, для рядку 141 сума торгової націнки на залишок нереалізованих товарів, обумовлена ​​на підставі сальдо пасивного 42 рахунку. Сума торгової націнки на залишок нереалізованих товарів може бути визначена за середнім відсотком.

Підсумок по розділу 2 (рядок 150) розраховується підсумовуванням рядків 080-100,110-130,140 за графами 3 і 4 (Додаток 1).

У третьому розділі активу "Грошові кошти, розрахунки та інші активи" об'єднані в чотири групи активів, різних за своїм змістом і економічним призначенням для підприємств: грошові кошти (ДС), дохідні активи, розрахунки з дебіторами, інші активи. Частка кожної групи залежить від галузевої приналежності підприємства, ринку збуту продукції, форм розрахунків.

По рядку 160 "Товари відвантажені, термін оплати яких не настав" відображається фактична собівартість товарів за якими оформлені відповідні документи, але ДС на рахунки підприємства ще не надійшли (при визначенні реалізації по моменту надходження ГК). Зазначені суми відображаються на дебеті 45 рахунку, використовуючи який ми заповнюємо ці рядки. Вартість відвантажених товарів, неоплачених у строки, передбачені договором відображається по рядку 165. У нашому випадку це вартість партії відвантаженого харчового барвника (Додаток 1).

При визначенні виручки від реалізації з відвантаження за продажною вартістю відвантаженої продукції по рядку 170 відображається вартість продукції, термін оплати якої не настав. А в рядку 180 ми показуємо продажну вартість відвантаженої продукції, не оплаченої у строки, передбачені договором (договору щодо продажу концентрату, б / а напоїв, газової апаратури) (Додаток 1). Для заповнення рядків 170 і 180 ми використовуємо дебетове сальдо рахунку 62 і 76. Дебетове сальдо аналітичного обліку розрахунків за товари, роботи і послуги в балансі наводяться в активі.

У рядку 190 показується врахована на дебеті 59 рахунку заборгованість, яка забезпечена одержаними векселями.

У статті "Розрахунки з бюджетом" в нашому випадку відображається сума переплати за всіма податками до бюджету (найбільша переплата по податку на прибуток).

У статті "Розрахунки з персоналом" за іншими операціями показуємо суму позик, на підставі кредитового сальдо 73 рахунку, в розмірі 894 грн., Виданих на благоустрій садових ділянок і молодим сім'ям на поліпшення житлових умов (Додаток 1). У статті "Аванси видані" відображається сума авансів, які видані іншим підприємствам у рахунок майбутніх платежів - дебетове сальдо 61 рахунку.

У рядку 240 показується заборгованість по розрахунках, які не знайшли відображення в інших статтях групи "Розрахунки з дебіторами", зокрема, в нашому випадку, ми відображаємо суму штрафів, пень, визнаних боржником, заборгованість підзвітних осіб та постачальників по нестачах ТМЦ, які виявлені під час їх приймання.

У статтях "Каса", "Розрахунковий рахунок", "Валютний рахунок", "Інші грошові кошти" показується залишок коштів фірми в касі, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в банку, а також суму грошової виручки одного з кіосків, яка знаходиться в колії на звітну дату. Ці суми відображаються на дебетовому сальдо 50,51,54,55,56 рахунків (Додаток 1).

У статті "Інші оборотні активи" фірма відображає суму курсової різниці по субрахунку 88 рахунка "Курсові різниці за операціями з іноземною валютою", яка дорівнює 72560 грн. Такий великий розмір суми виник тому, що курсові різниці відображаються з 1992 р., як вартість контракту в іноземній валюті на поставку концентрату для виробництва б / а напоїв.

У рядку 320 обчислюється підсумок по третьому розділу активу балансу - сума рядків 160-310.

Підсумок активу балансу відображається в рядку 330, як сума рядків 070,150,320 (Додаток 1).

Заповнення пасиву балансу починається з першого розділу "Джерела власних та прирівняних до них коштів", в якому об'єднані статті, в яких відображається джерела власних коштів, необхідні для утворення основних і оборотних коштів.

У статті "Статутний фонд" відображається розмір СФ - кредитове сальдо 85 рахунку, з урахуванням здійсненого у встановленому порядку його зміни.

У статті "Додатковий капітал" фірма відображає сукупне кредитове сальдо субрахунків 88 рахунку: "Фонд індексацій балансової вартості ОС"; "Фонд поповнення власних коштів та дооцінки ТМЦ" (Додаток 1).

Рядку 410 відображає суму резервного фонду фірми, на підставі кредитового сальдо аналогічного субрахунка 88 рахунку, створеного за рахунок прибутку.

У статті "Спеціальні фонди і цільове фінансування" відображаємо загальну суму залишків коштів по 88 рахунку, субрахунку "Фонд засобів соціальної сфери", коштів "Фонду охорони праці" та суму цільового фінансування, отриману з бюджету для чорнобильців - отражаемую на пасивному 96 рахунку.

У рядку "Нерозподілений прибуток минулих років" залишок показуємо нерозподіленого прибутку минулих років, облік якої ведеться на 98 рахунку.

У статті "Прибуток" відображається окремо балансовий прибуток звітного року та її використання протягом року без включення даних у валюту балансу. Нерозподілений прибуток звітного року (рядок 480) визначається, як різниця рядків 482 та 481. Але так як фірма має балансовий збиток і дебетове сальдо 81 рахунків відповідно більше кредитового сальдо 80 рахунку, то сукупну суму збитку ми відображаємо у статті "Збитки звітного року" (Додаток 1).

Підсумок першого розділу дорівнює сумі рядків розділу мінус суму показників статей "Збитки звітного і минулих років" (Додаток 1).

Підсумок другого розділу пасиву "Довгострокові пасиви" визначається, як сума рядків 500-510. Для заповнення цих рядків береться кредитове сальдо 92 і 95 / 1 рахунків.

У розділі третьому "Розрахунки та інші короткострокові пасиви" відображаються суми кредиторської заборгованості, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати. У разі якщо сума кредиторської заборгованості підлягає погашенню пізніше, ніж через 12 місяців після звітної дати, то вона відображається по рядку 520 "Інші довгострокові пасиви", крім сум заборгованості відображених у розділі 1 пасиву балансу. Для заповнення рядка 600 ми використовуємо кредитове сальдо 90 рахунку, яка відображає суму короткострокового кредиту банку в розмірі 50 000 грн.

У статті "Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги" показується сума заборгованості постачальникам і підрядникам, у тому числі і прострочена (рядок 640), відображена на рахунках 60 і 76. У нашому випадку це заборгованість за газову апаратуру, продукти харчування, цукор, борошно (Додаток 1).

У статті "Розрахунки з кредиторами по авансах отриманим" показується сума отриманих авансів від інших підприємств, відображена кредитовим сальдо 61 рахунку.

У статті "Розрахунки з бюджетом" фірми показують свою заборгованість по всіх видах платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства. Для заповнення цієї статті використовується кредитове сальдо 68 рахунку з усіма субрахунками.

У рядках 680-690 показуємо заборгованість фірми по внесках до небюджетні фонди, з відрахувань Пенсійному фонду, на соціальне страхування майна. Дані рядка заповнюються на підставі кредитових сальдо 65 і 69 рахунків.

У статті "Розрахунки з кредиторами по оплаті праці" відображається сума нашої нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - кредитове сальдо 70 рахунку, так як її виплата проводиться в перших числах місяця. Рядок 720, в нашому випадку, показує суму заборгованості підзвітним особам за товари і суму штрафів визнаного фірмою (Додаток 1) - кредитове сальдо 71 і 76 рахунків.

Підсумок третього розділу дорівнює сумі рядків 600-740 граф 3 та 4 (Додаток 1).

У рядку 760 обчислюється підсумок пасиву балансу - рядок 495 + 530 + 750.

До річного балансу підприємства додається довідка, яка складається з певного числа показників і рядків, які відображають рух господарських засобів за звітний період. Для того щоб не описувати в повному обсязі методику складання цих довідок ми опишемо тільки ті рядки, які заповнюємо самі.

У рядках 900-930 ми показуємо нарахування власних і залучених коштів та їх використання на фінансування капітальних і фінансових вкладень. У рядку 900 ми відображаємо НЕ сальдо 02 рахунку, а тільки його невикористану на придбання ОС суму. У графах 4 та 5 ми відповідно відображаємо суми нарахованих амортизаційних відрахувань і витрачання джерел коштів на вищеназвані вкладення.

У рядках 945 і 950 показуються відповідно залишки, надходження і витрати гривень та іноземної валюти. Ці рядки заповнюються на підстави даних балансу і даних Головної книги.

У рядках 960 і 970, за даними аналітичного б / у розрахунків за загальною сумою дебіторської та кредиторської заборгованості виділяються дані по заборгованості в розрахунках з підприємствами та установами України.

1.4. Порядок складання звіту про фінансові результати та їх використання

Другою формою входить до річну ФО є "Звіт про фінансові результати та їх використання". Він складається з п'яти розділів, кожному з яких ми дамо коротку характеристику по порядку його складання.

Розділ 1 називається "Фінансові результати".

У рядку 010 даного розділу ми відображаємо суму виручки від реалізації продукції та валового доходу фірми, отриманого від реалізації товарів. Виручку від реалізації фірма визначає касовим методом, тому в цьому рядку відображає продажну вартість відвантаженої продукції за яку надійшли гроші. Валовий дохід визначається, як сукупна сума різниці між цінами продажу і придбання товарів (Додаток 2.4). При заповненні цього рядка береться кредитовий оборот 46 рахунки мінус вартість придбаних товарів. У загальну суму, що відображається по цьому рядку, включається ПДВ та акцизний збір від реалізації алкогольних виробів.

У статтях "Податок на додану вартість" та "Акцизний збір" відображаються суми податків, включених до виручки від реалізації продукції. Дані цих рядків повинні відповідати даним відображуваним в б / у проводками: Д46 К68 - субрахунок "ПДВ" Д46 К68 - субрахунок "Розрахунки по акцизному збору" У статті "Витрати на виробництво реалізованої продукції" фірма відображає: - як виробниче підприємство - витрати на виробництво реалізованої продукції, що відображаються по кредиту рахунків 20,40; - як торговельне підприємство - витрати обігу, що припадають на реалізовані товари, що відображаються кредитом 44 рахунку.

За статтею "Результат від реалізації" ми відображаємо суму збитку отриманого від реалізації продукції. Він визначається, як різниця між сумою виручки та сумою податків і витрат на виробництво реалізованої продукції (Додаток 2).

За статтею "Результат від іншої реалізації" ми відображаємо сукупний результат від реалізації матеріальних цінностей, харчового барвника і суму прибутку від здачі в оренду одного з приміщень заводу. Для заповнення рядків 061 і 062 ми використовуємо кредит 46 рахунки з відповідними субрахунками. Сума збитку у рядку 060 відображається на підставі документа "Лист Державної податкової адміністрації України від 04/01/97г. № 15-0115а/11-49 "[2, с. 26] (Додаток 2.6.).

Рядок "Доходи і витрати від позареалізаційних операцій" повністю розшифрована в додатку 5. Показники статті "Всього прибутків і збитків" визначаються окремо по графах 3 та 4, як сума даних рядків 050-070.

У рядку 090 ми показуємо остаточне сальдо прибутку або збитку, отриманого підприємством. У нашому випадку це збиток у розмірі 7467 грн. (Додаток 2). Рядки 091-120 в нашому випадку не заповнюються.

У розділі 2 "Використання прибутку" приводиться розшифровка сум по основних напрямках використання прибутку.

У рядку 200 ми відображаємо суму податку на прибуток, на підставі кредитового сальдо 68 рахунку за аналогічним субрахунку, від виробничої і торгово-посередницької діяльності, перерахованого до бюджету в розмірі 4245 грн. Ми не виробляємо відрахувань до резервного фонду і не збільшуємо розмір УФ, тому рядки 210-215 не заповнюємо.

Рядки 220,230,260 ми розглянемо кожну окремо.

У рядку 220 ми відображаємо витрати за рахунок прибутку на встановлення телефону, на придбання контрольно-касового апарату, суму додаткових виплат на відрядження, передбачені наказом.

У рядку 230 ми показуємо кошти, які були спрямовані на допомога 11 міськлікарні, школі-інтернату ПГЗК, джаз-клубу, суму безвідсоткових позичок наданих працівникам фірми.

У рядку 260 ми відображаємо суми штрафів та пені, що виплачуються за рахунок прибутку, списання тари і пляшок, а також збиток від реалізації автомобіля, проданого в 1996 р. (Додаток 2). Для заповнення всіх перерахованих вище рядків використовуються дані по дебетовому обороту 81 рахунків, сукупна сума якого має дорівнювати сумі рядків 200-260.

У третьому розділі "Платежі до бюджету" показуються платежі до бюджету за рахунок усіх джерел. У графі 3 показуються нараховані платежі, а в графі 4 всі фактично перераховані у звітному періоді платежі, а також суми щодо яких у встановленому порядку оформлено залік заборгованості. Реальна картина платежів до бюджету фірми показана в додатку 2. Сутність кожного рядка в повній мірі відображена на самому бланку звітності. Тому, недоцільно описувати кожен платіж. Весь третій розділ заповнюється на підставі даних по 68 рахунку. Кредитове сальдо, за відповідними субрахунками, знаходить своє відображення у графі 3, а дебетове - у графі 4.

У четвертому розділі "Витрати і видатки, що враховуються при обчисленні пільг з податку на прибуток" показують суми витрат, що враховуються при обчисленні пільг з податку на прибуток.

У п'ятому розділі "Пільгова прибуток відображається прибуток підприємства, одержаний від певних видів та в певних умовах діяльності з оподаткування якій діють встановлені пільги (Додаток 2).

1.5. Порядок складання звіту про фінансово-майновий стан підприємства

Для заповнення форми № 3 - "Звіт про фінансово-майновий стан підприємства" використовують показники балансу, Головну книгу і дані аналітичного обліку. Що б не допустити розбіжностей з балансом з за заокруглень, для заповнення граф 3 та 6 розділу "Рух фондів" форми № 3 використовують показники стоять в графах 3 та 4 балансу.

У статті "Статутний фонд" ми відображаємо наявність і рух вкладів і коштів засновників ТОВ у майно при створенні і діяльності підприємства для забезпечення його статутної діяльності (Додаток 3). Заповнення ми здійснюємо на підставі аналітичних даних до рахунку 85 журналу-ордера № 13.

Для заповнення рядків 030-060,085-130 ми використовуємо аналітичні дані, зосереджені в журналі-ордері № 12, який призначений для обліку операцій за видами фондів і цільових коштів на рахунках 87,88,96. У статті "Резервний фонд" ми відображаємо його склад і рух. Його кінцева сума не повинна перевищувати 25% від УФ (Додаток 3).

Підприємство не створює фонди для розвитку і вдосконалення виробництва, тому що всі витрати на соціальні потреби, розвиток виробництва, виплату деяких штрафів фірма здійснює за рахунок прибутку, що залишається в її розпорядженні за дебетом рахунка 81 / 2. Тому, рядки 040,050,060 не заповнюються (Додаток 2).

У рядку 070 показуємо руху нерозподіленого прибутку минулих років, облік якої ведеться на 98 рахунку. У нашому випадку, використання цього прибутку пов'язане з виплатою штрафу за неправильно обчислений ПДВ в 1995 р.

У рядку 080 ми відображаємо рух коштів, які, для рівномірного віднесення окремих видів витрат на витрати виробництва резервуються на наступну оплату відпусток працівникам, на виплату винагороди за вислугу років, на наступні витрати по ремонту предметів прокату на виробничі витрати для підготовчих робіт на підприємствах сезонним характером виробництва.

У статті "Фонд охорони праці" ми показуємо суму відрахувань до фонду охорони праці фірми (60% від 1% валового доходу), його використання і залишок на кінець звітного року (Додаток 3).

У рядку 090 фірма відображає суму коштів, що надійшли на соціальний захист громадян, а саме чорнобильців, витрата і залишок цієї суми. Рядок 110 заповнюється в сукупності з рядками 141,142,143 і відображає загальну суму деяких субрахунків 88 рахунку "Фонди спеціального призначення". Ця сума показується в русі за рік. У нашому випадку, тут відображається сума курсових різниць за операціями з іноземною валютою (рядок 141), сума сальдо субрахунка "Фонд індексації балансової вартості" (рядок 142), сума сальдо субрахунка "Фонд поповнення оборотних коштів та дооцінки ТМЦ" (рядок 143). У вільних рядках показується рух фондів та інших цільових надходжень, не згаданих у попередніх статтях (Додаток 3).

Другий розділ "Використання коштів бюджету та позабюджетних фондів" є хіба що розшифровку рядків 090 і 100. Після заповнення показників цього розділу необхідно ще раз перевірити чи відповідають показники графи 3 рядків 200-270 даним графи 4 рядка 090, а сума даних графи 4 рядків 200-270 - даним графи 4 рядка 100.

Третій розділ називається "Спрямування коштів до цільових та позабюджетних фондів та на споживання". До моменту заповнення у нас вже повинні бути складені розрахункові відомості, звіти і розрахунки, дані, які ми використовуємо при заповненні, показників цього розділу. Для заповнення рядка 300, ми використовуємо відповідні показники розрахункової відомості по коштах державного соціального страхування. Використовуючи показники "Звіту про нарахування страхових внесків, інших надходжень та витрачання коштів Пенсійного фонду" заповнюємо статтю "Пенсійний фонд". Потім заповнюємо рядок 320: спочатку в графі 3 проставляється сума рядків 2-6 з "Розрахункової відомості по коштах до Державного фонду сприяння зайнятості". У графі 5 відображається показник рядка 8 "Розрахункової відомості". Залишки заборгованості на початок і кінець року по "Розрахункової відомості" повинні відповідати залишкам аналітичного обліку рахунка 65 / 4 (Додаток 3).

У рядку "На фінансування дорожнього господарства" відображається: у графі 3 показник графи 3 рядка 70 по формі № 10-Д; в графі 4 показник з графи 4 рядка 70 цієї ж форми. У рядках 345-350 показуємо відрахування і внески у державні галузеві та регіональні фонди охорони праці та державний інноваційний фонд. Співвідношення між розрахунками такі: з 1% валового доходу без ПДВ та акцизного збору, що береться окремо для кожного фонду - 40% йде до фонду охорони праці і 30% відповідно до інноваційного фонду.

У статті "Середньооблікова чисельність працівників" показується чисельність працівників фірми. Дані рядків 370-373 у нас відповідно дорівнюють показникам "Звіту з праці" (Додаток 3).

У четвертому розділі "Наявність та рух основних засобів" в першому підрозділі (рядки 400-440) ми відображаємо вартість ОС фірми, що знаходиться на її балансі. Рядки 400-440 заповнюються на підставі даних аналітичного обліку до 01 рахунку. У цьому підрозділі ми заповнюємо лише 410 і 440 рядки, в яких показуємо наявність і рух коштів у сфері матеріального виробництва. До наших ОС основного виду діяльності відносяться будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент та інвентар заводу з виробництва б / а напоїв. Рядки 420 і 430 ми не заповнюємо (Додаток 3). Рядок "Незавершене будівництво" ми заповнюємо використовуючи дані синтетичного й аналітичного обліку до 33 рахунку.

У підрозділі "Довідки", рядку 454-459, наводиться прибуток (+), збиток (-), від: реалізації цінних паперів, ліквідації ОС, покупки-продажу валюти, спільної діяльності, депозитних рахунків. У рядках 460-463 показується розшифровка рядків 440 графи 6. У рядку 475 ми показуємо середньорічну вартість ОС, розраховану за формулою: (0,5 на 1/01/96г. + На 1/02/96г. + ... + 0,5 на 1/01/97г.) / 12 Розрахунок наведено у додатку 7.

У рядках 480-482 дається розшифровка джерел фінансування по будівництву об'єктів, зазначених у рядку "Незавершене будівництво". У рядках 495-496 ми наводимо відомості про відведеної земельної площі, згідно з розрахунком, затвердженим ГлавАПУ, який складається щорічно на початку року.

У розділі 5 "Податки та утворення нематеріальних активів" ми показуємо наявність та рух нематеріальних активів, які на правах власності належать фірмі. Дані, для заповнення цього розділу, беруться з аналітичних даних до рахунку 04. Це можуть бути картки або оборотна відомість.

У розділі 6 "Фінансові вкладення" відображаємо наявність довгострокових і короткострокових вкладень підприємства в УФ інших підприємств, цінні папери інших підприємств, облігації, депозитні та інші дохідні активи, облік яких ведеться на 58 рахунку.

Наявність власних оборотних коштів станом на 1/01/97г. визначається: Рядок 595 (форма № 3) = ряд 495 + ряд 530 - стор 070 - стор 300 - стор 490 (форма № 1) (Додаток 3).

У розділі "Переоцінка ТМЦ і товарів" ми використовуємо для заповнення дані синтетичного 14 рахунку і журналу ордера № 17. У нашому випадку, ми відображаємо дооцінку своїх товарів, концентрату, барвника, добавок, продовольчих товарів. Сума її віднесена на приріст власних оборотних коштів.

У розділі 10, рядки 700-730, необхідно відобразити іноземні інвестиції у видах і формах, передбачених Декретом КМУ від 20/05/93г. № 55-93 "Про режим іноземного інвестування".

Показники розділу "Нестачі, крадіжки і псування цінностей" заповнюються на підставі даних б / у за рахунками 84 і 72. У розділі 12 наводиться загальна площа об'єктів житлового фонду, що знаходяться на балансі підприємства, доходи і витрати з утримання та експлуатації об'єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення, які обліковуються за субрахунками на 29 рахунку "Обслуговуючі виробництва і господарства".

У розділі 13 "Позабалансові активи і пасиви" ми відображаємо наявність і рух позабалансових активів і пасивів, облік яких ведеться на позабалансових рахунках: 001-рядок 850; 002 і 003 - рядок 855; 004 - Рядок 860; 005 - рядок 865; 006 і 007 - рядки 870-875; 008 - рядок 880 (Додаток 3).

1.6. Використання комп'ютерної техніки при складанні ФО підприємства

Відомо, що 50% свого робочого часу бухгалтер витрачає на розрахунок, оформлення і заповнення бухгалтерських документів. При цьому, ця робота вимагає великої уваги, посидючості, педантичність і значних фізичних зусиль. Саме через цю рутинної роботи з документами багато хто вважає професію бухгалтера нецікавою. Одним з перспективних напрямків розвитку бухгалтерії в Україну є використання комп'ютерної техніки, як однієї з форм ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. З кожним днем ​​все більше число комп'ютерів стає необхідним атрибутом на робочому місці рядового бухгалтера. Застосування комп'ютерів дозволяє знижувати трудомісткість роботи бухгалтера, контролювати правильність операцій, спрощує облік, розрахунки та аналіз бухгалтерських документів, прискорює обробку інформації, знижує витрати на оплату праці, зменшує обсяг документообігу, дозволяє використовувати технічні носії первинної інформації, спрощує розрахунки між підприємствами, забезпечує оперативність і тривалість зберігання отриманої інформації.

Основою роботи на комп'ютері є програмне комп'ютерне забезпечення для бухгалтерії. За останні роки пропозиція цих програм помітно збільшилася. Найбільш відомі такі пакети бухгалтерських програм як: "1С Бухгалтерія", "Фінанси без проблем", "Парус", "Справи в порядку", "Balans", "LADY. FIN "," X-Door "," Товстий Ганс "," Фінанси ", кожна з яких має безліч версій, з різною спеціалізацією. Але на наш погляд більш доцільніше є розробка власного програмного забезпечення, саме для своєї бухгалтерії, оскільки будь-яке підприємство має свої особливості обліку, а придбання бухгалтерських пакетів може бути не зовсім сумісним з специфікою роботи конкретного підприємства. Основними мовами програмування, на яких створюються такі програми є: "Microsoft Fox-Pro & Microsoft Visual Fox Pro for Windows", "Clipper", "KARAT", "C / C + +", "Pascal", та ін Так само останнім часом все більшу популярність завойовують так звані універсальні програми - електронні таблиці. Найбільш популярні з них на даний час це "Microsoft EXEL" і "Quadro PRO". Вони дуже прості в програмуванні і в них, після невеликого навчання, можна легко і швидко створювати мінібухгалтерскіе програми, автоматизувати заповнення форм, бланків, платіжних доручень, таблиць і графіків. Так само не останню роль у сучасній автоматизації бухгалтерії грають програми - текстові редактори, призначені для швидкого набору і роздруківки професійного виду документів - договорів, бланків, таблиць і т.д. - Найбільш популярним серед них зараз є "Microsoft WORD for Windows". А також, останнім часом, все більшою популярністю користується сервіс надається багатьма сучасними банками - система "Клієнт - Банк", призначена для віддаленого управління операціями зі своїм розрахунковим рахунком перебуваючи за комп'ютером у бухгалтерії за допомогою модему і телефонної лінії.

При виборі програмного забезпечення необхідно враховувати вплив низки чинників: - галузевих чинників; - факторів, пов'язаних з характером виробництва; - факторів, пов'язаних із суміжними завданнями; - факторів, пов'язаних з методичними варіантами рішення самих завдань бухгалтерського обліку, контролю та аналізу.

Основою будь-якої програми є бази даних, в які вводиться, зберігається і переробляється бухгалтерська інформація. Таких баз може бути декілька, по кожному фрагменту обліку бухгалтерських операцій, але всі вони пов'язані між собою і в сукупності утворюють єдину програму. Робота з цими базами даних відбувається в діалоговому або запитання-відповідь режимах. Найбільш широко застосовуються такі типи діалогу, обліку, контролю та аналізу бухгалтерської інформації: меню, питання, які потребують відповіді так / ні, шаблони, простий запит, команди.

При складанні ФО на комп'ютері використовується майже всі існуючі бази даних бухгалтерських програм, тому що здійснюється узагальнення інформації на всіх аналітичних та синтетичних рахунках, з подальшою угрупованням даних по одному або ряду рахунків, для формування даних для складання звітності. Рахунки служать засобом економічного угруповання господарських засобів та їх джерел, дозволяючи отримати в зручному вигляді інформацію, необхідну для управління підприємством. Після узагальнення рахунків, відповідно до вимог пред'являються складання ФО, здійснюється етап заповнення бухгалтерського балансу і звітності, який є завершальним етапом облікового процесу і виконується систематично, по закінченню звітного періоду. Але у зв'язку з частими змінами методики складання ФО та заповненні її форм, багато підприємств друкують баланс у форматі, представленому в Додатку 9.

Саму суть складання ФО можна описати на підставі "Схеми складання ФО при використанні комп'ютерної обробки даних" (Схема 1). Структурні елементи цієї схеми являють собою окремі підпрограми, загальної програми бухгалтерського обліку, кожна з яких виконує свою функціональну задачу. Так, програма по обліку праці і заробітної плати вирішує такі завдання як: розрахунок нарахованої заробітної плати, розрахунок утримань із заробітної плати, розрахунки з працівниками у міжрозрахункових періоди, зведений облік розрахунків з робітниками і службовцями, управлінський облік праці і заробітної плати. В кінці місяця програма підводить підсумки, які узагальнюються з підсумками по інших програмах і на підставі цього зведеного обліку заповнюється ФО підприємства. Заповнення річний ФО здійснюється шляхом збору всієї облікової інформації за рік.

2. Аналіз фінансового стану підприємства

2.1. Аналіз структури майна та коштів вкладених у нього

Мета аналізу структури майна та коштів вкладених у нього визначається від суб'єктами його здійснюють. Мета зовнішніх користувачів - оцінити фінансовий ризик при інвестуванні в підприємство. Мета внутрішніх користувачів - пошук альтернативних варіантів фінансування своєї діяльності.

Джерелами формування майна є власні і позикові кошти. Дані про величину власних джерел відображаються в першому розділі пасиву балансу. Дані про позикових-в другому і третьому відповідно.

Аналіз структури майна здійснюється за допомогою декількох положень. Але перед тим як описувати теоретичні та практичні аспекти нашого аналізу ми використовуємо баланс підприємства, складемо баланс-нетто, шляхом агрегування однорідних по своєму складу елементів балансових статей у необхідних аналітичних розрізах - Таблиця 2.1. [11, с. 31] Результати обчислень першого показника - коефіцієнта незалежності, за формулою:

_{Кн =} джерела власних коштів * ¹⁰⁰

валюта балансу свідчать про те, що частка джерел власних коштів у загальній вартості майна підприємства в порівнянні з початком року збільшилася на 26,09%. В кінці року більша частина майна фірми формується за рахунок власних джерел - 53,9% (Табл. 2.1.).

Наступний показник - коефіцієнт фінансової стійкості показує питому вагу тих джерел фінансування, які підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час. Обчислюємо його за формулою:

_{КФУ =} джерела власних коштів + довгострокові позикові кошти _{* 100}

валюта балансу ми, не маючи довгострокових пасивів, отримуємо число рівне величині першого показника [11, с. 32].

Аналізуючи третій показник - коефіцієнт фінансування, ми дізнаємося, яка частина діяльності фірми фінансується за рахунок власних джерел, а яка за рахунок позикових.

_{Кф =} власні джерела _{* 100}

позикові джерела Розраховані величини свідчать про те, що на початку року позикові джерела перевищували власні (Кф = 38,52%). Але до кінця року коефіцієнт став дорівнює 117%. Це показує нам, що більша частина майна підприємства стала сформованої за рахунок власних джерел. Але перевищення частки власних коштів у загальному обсязі зовсім не говорить про те, що фірма зберігає високу фінансову стійкість. Існує велика залежність від способу розміщення джерел майна в активі балансу. У цьому виявляється нерозривний зв'язок аналізу пасивної і активної частини балансу. Більш докладно ця особливість буде розглянута при аналізі активів фірми.

Для відображення повної картини структури майна та коштів вкладених в нього необхідно зробити окремий аналіз власних і позикових джерел.

Аналіз власних джерел доцільно починати з оцінки їхньої структури і складу за даними балансу і форм № 2 і № 3. Основна частина власних коштів представлена ​​додатковим капіталом (Додаток 1, с. 405.), Частка якого в загальній структурі склала 90,2% на початку року і 109,9% в кінці. Таке значення в кінці року обумовлено тим, що ми коригуємо суму першого розділу балансу на суму збитків звітного року, у розмірі 25657 грн. На кінець року частка спеціальних фондів і нерозподіленого прибутку майже зрівнялися і склали 3,5% і 4% відповідно. На початку року частка нерозподіленого прибутку перевищувала частку спеціальних фондів на 6,21%.

Для більш конкретного вивчення засобів власних джерел ми розглянемо причини, які вплинули на зміну кожного з них протягом року, враховуючи особливості притаманні кожному з елементів та його роль у функціонуванні фірми.

Розмір УФ фірми залишився без змін. Зіставляючи цей розділ з першим розділом активу балансу ми бачимо, що розрахунки з засновниками по внесках до СФ зменшилися спочатку року на 98,1% і наприкінці звітного періоду їх заборгованість становить 5 грн.

За статтею "Додатковий капітал" ми відображаємо суми по індексації основних засобів та дооцінки ТМЦ. Але по суті, ця сума є і мертвим капіталом, який зможе використовуватися тільки після продажу ОС фірми.

Аналізуючи показники перерозподілу прибутку, ми бачимо, що її сума зменшилася на 563 грн. Залучаючи до аналізу дані аналітичного обліку встановлюємо, що ця сума використана на оплату штрафу бюджету за недоплату податку, яка була допущена в 1995 р. при реалізації ПММ. Розглядаючи структуру та зміни фондів спеціального призначення визначаємо, що їх частка в порівнянні з початком року збільшилася на 2,31%. Але основну їх частину складають суми, які дуже важко використовувати. Наприклад: суми фонду охорони праці можна використовувати тільки на цілі, пов'язані з підвищенням безпеки праці робітників. Тобто ці кошти мають вузькоспеціалізовану спрямованість Аналізуючи використання прибутку і коштів фонду спеціального призначення з застосуванням даних аналітичного обліку та форми № 2 визначаємо, що всі витрати здійснювалися тільки за рахунок прибутку і були спрямовані: на виробничий розвиток-на встановлення телефону, на придбання контрольно- касового апарату: на благодійність і соціальні потреби-допомога 11 міськлікарні, школі-інтернату, на безвідсотковим позики працівникам фірми: на виплату штрафів і пені та погашення збитку від реалізації автомобіля проданого в 1996 (Додаток 1.2).

Аналіз позикових коштів будується на вивченні кожного елемента. Визначаються і аналізуються причини зміни структури короткострокових і довгострокових зобов'язань, аналізується кожен із джерел фінансування і в розрізі його привабливості: вартості, терміну погашення, форми фінансування.

Основними джерелами позикових коштів вважаються довгострокові і короткострокові кредити. Але в нинішній економічній ситуації отримання довгострокових кредитів практично неможливо. Фірма не є винятком.

Аналіз короткострокових кредитів доцільно проводити в загальній структурі короткострокових зобов'язань. Складемо таблицю 2.2.

Таблиця 2.2.

Оцінка структури короткострокових зобов'язань

Розглядаючи ці дані, з точки зору корисності для підприємства, ми бачимо, що відбулися певні негативні зміни в структурі короткострокових зобов'язань. Раніше фірма покривала свої потреби в позикових коштах, за рахунок джерел, які були практично безкоштовні. 55,7% покривали авансові платежі і 41,5% суми розрахунків по товарах, не сплачених у строк. Але протягом 1996 р. ситуація змінилася. Втративши такого джерела, як авансові платежі фірма була змушена взяти кредит в розмірі 50000 грн. (Або 40,67%) для покриття нестачі оборотних коштів. Заборгованість за нетоварними операціями збільшилася в порівнянні з початком року на 63,17%, за рахунок збільшення розміру заробітної плати. Сума заборгованості кредиторам на товари неоплачені в термін зросла на 13,04%. Це свідчить про нестачу вільних ДС на розрахунковому рахунку підприємства.

В цілому, роблячи загальний висновок по структурі майна та коштів вкладених у нього, можна сказати наступне: велика частина майна підприємства сформована за рахунок власних джерел. Але їх структура та напрями використання свідчить про нераціональне їх розміщенні і намітилася негативною тенденцією на кінець року. Більша частина коштів є "мертвими грошима" і немає ніякої можливості використовувати їх для поповнення оборотних коштів фірми. Наявність збитку не дозволить збільшити суму нерозподіленого прибутку, а в поєднанні з використанням її на благодійні цілі, тільки збільшує загрозу неплатоспроможності. У випадку, якщо підприємству буде потрібно терміново сплатити свої зобов'язання, воно не зможе цього зробити. Головним винуватцем такого становища є економічна політика, що проводиться державою, хоча є й провина керівництва фірми. Положення в позикових джерелах ще більше погіршує загальну картину, хоча сума заборгованості і скоротилася, але її структура змінилася в гіршу сторону. Якщо раніше фірма використовувала найбільш дешеві позикові кошти - аванси, прострочену заборгованість, то зараз змушена була взяти кредит для оплати сировини і матеріалів, а також товарів для роздрібної мережі. Це свідчить про нестачу вільних ДС, а в поєднанні зі зростанням заборгованості фірми за товари та небезпечної структурою власних джерел змушує задуматися про фінансове здоров'я фірми і про способи його поліпшення.

2.2. Аналіз платоспроможності підприємства

Під платоспроможністю підприємства розуміється його здатність своєчасно проводити платежі за своїми зобов'язаннями. Першим кроком при її аналізі є попередня оцінка. На цьому формується уявлення про діяльність підприємства, що виявляють зміни в складі майна фірми, встановлюються взаємозв'язки між показниками. Для попереднього аналізу активів фірми використовуємо баланс-нетто представлений у Таблиці 2.1.

Згідно з даними таблиці, за звітний період активи фірми зменшилися на 38893 грн. або 13,01%. На це вплинуло сильне зменшення величини оборотних коштів - 100 919 грн. і збільшення вартості нерухомого майна на 61026 грн. У цілому, структура сукупних активів характеризується підвищенням у їх складі частки оборотних коштів, яка склала в кінці року 71,6% від валюти балансу, але в порівнянні з початком року скоротилося на 23,61%. Особливої ​​уваги заслуговує зростання частки іммобілізованих активів у звітному періоді з 4,79% до 28,4%. Це відбулося за рахунок індексації їх вартості за розпорядженням уряду. Скорочення частки оборотних коштів відбулося, в основному, за рахунок скорочення вартості товарів відвантажених, але не оплачених одержувачем - 34,17% і зростання обсягу дебіторської заборгованості, питома вага якої з 01/01/97 р., в структурі сукупних активів, збільшився на 10,47% (23,9 - 13,34) (Табл. 2.1.).

Найбільш істотними показниками, що характеризують платоспроможність підприємства є показники ліквідності. Під ліквідністю підприємства розуміється його здатність платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями. Одним із способів оцінки ліквідності є зіставлення між собою окремих елементів пасиву і активу балансу.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності згідно О. В. Єфимової [11] обчислюється, як відношення ДС і бистрореалізуемих цінних паперів до короткострокової заборгованості (підсумок 3 розділу пасиву). Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу. Теоретично нормальне значення для цього коефіцієнта - Ка> = 0,2. Наш коефіцієнт на початок року склав 0,089 і 0,086 на кінець відповідно. Він нижче теоретично допустимого і свідчить про те, що фірма може в терміновому порядку погасити свої зобов'язання тільки на 8,6%.

Уточнений коефіцієнт ліквідності характеризує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи та послуги, розраховується, як відношення ДС, ЦБ і дебіторської заборгованості (ДЗ) до короткострокових зобов'язань. Теоретичне значення Ку> = 1. Його значення на початку року у фірмі було одно 0,27, а в кінці - 0,6. Аналізуючи його збільшення бачимо, що коефіцієнт зріс на 0,33 пункту за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за товари відвантажені.

Загальний коефіцієнт ліквідності (КІЛ) дозволяє встановити, в якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. За В. І. Стражева [35] він дорівнює відношенню поточних активів мінус витрати майбутніх періодів до короткострокових зобов'язань. Розраховані значення для нашої фірми становить 1,31 спочатку і 1,54 в кінці року. Зіставляючи ці коефіцієнти з теоретичним нормальним значенням Кількість> = 2 бачимо, що фірмі потрібно значний час для того, щоб покрити свої зобов'язання, з за складності швидкої реалізації труднореалізіруемих активів. Але помітна й позитивна тенденція до збільшення цього показника, який в порівнянні з початком року зріс на 0,23 пункту.

Актив балансу безпосередньо пов'язаний з його пасивною частиною. Тому, наступним нашим кроком буде аналіз змін у складі джерел коштів та їх розміщення в порівнянні з початком року. Кредиторська заборгованість порівняно з початком року скоротилася на 44,85%, але все одно значний обсяг строкових зобов'язань може бути покритий, тільки за допомогою активів з відносно невисокою оборотністю. При цьому, особливу увагу необхідно звернути на зростання обсягу кредитування своїх покупців: у порівнянні з кінцем минулого року ДЗ зросла на 10,47%. Переважна частина кредиту банку (50 000 грн.) Була спрямована постачальникам в погашення кредиторської заборгованості. Обсяг товарів відвантажених, але неоплачених скоротився на 34,17%, що свідчить про жорстку розрахункової політиці по відношенню до клієнта.

Для більш повного аналізу платоспроможності підприємства обчислюють показники: чистий оборотний капітал, частка чистого оборотного капіталу в поточних активах, коефіцієнт маневреності.

Чистий оборотний капітал визначається, як різниця поточних активів і короткострокових зобов'язань. На початку року він становив 70607 грн., А на 01/01/97г. - 68123 грн. (191048-122925). Обчислюючи його частку в поточних активах отримуємо, що вона становить відповідно 0,24 та 0,36 (68123: 191048).

Коефіцієнт маневреності [11с. 13], який визначає частину власних коштів вкладених у найбільш мобільні активи, обчислюється за формулою:

_{Км =} оборотний капітал _ джерела власних коштів На початку року він дорівнював 0,83, а на кінець 0,47 (68123: 143830).

Для більш глибокого аналізу платоспроможності фірми доцільно вивчити стан її активів. При цьому головна увага зосереджується на оборотних коштах підприємства. Ми проаналізуємо поточні активи фірми за категоріями ризику і розглянемо зміна поточних активів за рік. Для цього ми побудуємо таблиці 2.3 та 2.4.

Таблиця 2.3.

Динаміка стану поточних активів на підприємстві і їх класифікація по категорії ризику

Для побудови таблиці 2.3 ми використовуємо класифікацію поточних активів по категоріях ризику застосовується О. В. Єфимової [11, с. 14]. Таблиця 2.4 побудована на підставі даних балансу аналітичного обліку по рахунках 40 і 05,06,07,08, а також статистичної ведомости "Звіт про дебіторську і кредиторську заборгованість (Додаток 8).

Дані таблиці 2.3 та 2.4 свідчать, що на початок року 68,93% поточних активів були важкореалізоване. Але внаслідок збільшення частки простроченої ДЗ і інших оборотних активів, навіть зниження частки товарів, неоплачених у строк на 34,17% в порівнянні з початком року, не змогло зменшити частину труднореалізіруемих активів в поточних активах фірми. Їхня частка становила 72,1% і збільшилася порівняно з початком року на 3,17% відповідно і змінилося ставлення важкореалізованих активів і легко реалізованих з 221,67% до 258,6%. Ці дані також свідчать і про те, що більшість коштів власних джерел фінансування вкладено саме в важкореалізоване активи. А це підтверджує погіршення фінансового стану фірми і погіршення ліквідності її активів.

На кінець 1996 р. структура розміщення коштів на підприємстві така. У загальному обсязі активів нерухоме майно, яке є найменш ліквідними активами, становить 28,4%, збільшившись з початку року в структурі на 23,6%. У структурі мобільних активів ~ 72% складають важкореалізоване ~ 28% мають мінімальну і малий ступінь ризику.

На закінчення глави зробимо короткий висновок щодо зміни ФСП з точки зору аналізу платоспроможності фірми. Протягом 1996 р. фінансовий стан фірми погіршився. У складі ФО підприємства з'явилася стаття "Збитки", яка свідчить, що замість планованого прибутку в 1996р. фірма зазнала збитків у розмірі 7467 грн. Також про погіршення свідчить збільшення в загальній структурі активів підприємства частки нерухомого майна на 23,6% зі збільшенням частки труднореалізіруемих активів на 3,17%. Основними причинами погіршення є: індексація балансової вартості основних засобів, збільшення короткостроковій ДЗ, зниження суми вільних ДС, яке призвело до необхідності в кредиті в розмірі 50000 грн. До негативних моментів відноситься і порушення рівноваги між дебіторською і кредиторською заборгованістю. Сума простроченої кредиторської заборгованості, згідно Прил. 8, становить 67000 грн. Фірма також втратила і такого важливого джерела коштів, як авансові платежі. А переважна частина кредиту банку, була спрямована постачальникам на погашення кредиторської заборгованості. Дані про погіршення фінансового стану підтверджує і зменшення абсолютного коефіцієнта ліквідності на 3,3% і зниження суми чистого оборотного капіталу в абсолютному вираженні на 2484 грн., А також зниження коефіцієнта маневреності в порівнянні з початком року на 43,37%. До позитивних явищ поліпшення платоспроможності фірми належить зростання на 0,23 пункту загального коефіцієнта ліквідності, який відбувся головним чином за рахунок скорочення обсягу вартості товарів відвантажених, але неоплачених і зниження суми кредиторської заборгованості підприємства. Збільшення уточненого коефіцієнта ліквідності на 0,33 пункту, у порівнянні з початком року, можна пояснити збільшенням частки ДЗ, з якої 61000 грн. є простроченою. Позитивним є і збільшення частки чистого оборотного капіталу в поточних активах на 50% (((0,36-0,24) / 0,24) * 100). Але всі ці позитивні сторони не можуть нейтралізувати негативні. Тому, загальним висновком є: фінансовий стан фірми протягом року погіршився, а платоспроможність підприємства можна оцінити як недостатньо стабільну.

2.3. Аналіз оборотності оборотних коштів

Фінансовий стан підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи перетворюються на реальні гроші. Тривалість перебування коштів в обороті визначається сукупним впливом низки різноспрямованих факторів зовнішнього і внутрішнього характеру. Прикладом може служити залежність швидкості обороту від застосовуваної облікової політики, сформованої структури активів, використовуваної методики оцінки ТМЦ підприємства.

Для загального аналізу швидкості обігу обігових коштів ми будемо використовувати показники: а) коефіцієнт оборотності активів (Ка ^0), який згідно А. Д. Шеремету [41 c. 71] розраховується:

_Ка ⁰ ₌ Продукція (виручка від реалізації - ПДВ - АС) _ середня вартість активів

_{Ср ст =} Він + Ок_ 2 де - Він і Ок відповідно величини на початок і кінець періоду: б) Коефіцієнт оборотності поточних активів - формула:

_КТА ⁰ ₌ Продукція _ СР ст. поточних активів в) Тривалість обороту:

_{По =} 360_ К ⁰

Ко - коефіцієнт оборотності.

Необхідно враховувати, що великий вплив на коефіцієнти оборотності надає методика оцінки матеріальних запасів. Наша фірма застосовує найбільш поширений на Україну спосіб оцінки матеріалів по фактичної собівартості заготовляння.

Розрахунок перерахованих вище показників ми здійснимо в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5.

Динаміка показників оборотності активів порівняно з попереднім роком

Для розрахунку ми використовуємо дані форм № 1 і 2 (Додаток 1,2) і аналогічні дані по підприємству за минулий рік. У таблиці ми не розраховуємо коефіцієнт оборотності активів, тому що нас цікавить оборотність оборотних коштів.

Порівнюючи дані таблиці з показниками за минулий рік, ми розглянемо динаміку їх зміни протягом 1996 р. Дані свідчать про те, що в порівнянні з попереднім роком тривалість обороту поточних активів збільшилася на 48,6 дня і склала ~ 2,99 днів. Тобто кошти вкладені в аналізованому періоді брали грошову форму на 48,6 дні більше ніж у 1995 р. Наслідком цього стало залучення додаткових коштів. Розрахунок додатково залучених в оборот коштів проводять за формулою [11, с. 48]:

_{Залучення коштів у оборот =} Виручка від реалізації - ПДВ - АС_ _{* (Період обороту звітного року - Період обороту минулого року)}

360

291137 _{* (298,755-250,173) = 39303,3 грн.}

360 Отже, сума додаткового залучених за весь рік коштів склала 47360,4 грн. (39303,3-1,205). Згідно з даними пасиву, такими засобами для фірми став короткостроковий кредит банку (Додаток 1).

Для з'ясування причин зниження загальної оборотності поточних активів слід проаналізувати зміни у швидкості та період обороту основних видів оборотних коштів.

Одним з найважливіших елементів структури оборотних коштів є ДС. Вони є і "кров'ю" фірми і тому, її фінансове здоров'я знаходиться в безпосередній залежності від зміни їх кількості. Найбільш красномовну картину зміни достатності ДС може дати визначення тривалості періоду обороту. Він обчислюється за формулою [11, с. 49]:

_{Період обороту =} СР залишки ДС * Тривалість періоду Оборот за період де тривалість періоду - 30,90,360 днів відповідно.

В результаті розрахунку, використовуючи дані формули № 1, Ж-О № 1,2, отримаємо, що середній період обороту на рік становить 1,55 дня ((15279,5 * 360) / 3538931).

Цей показник свідчить, що з моменту надходження грошей на рахунки фірми до моменту їх вибуття проходить в середньому 1,55 дня. Цей показник показує явну недостатність вільних ДС у фірми і пояснює, чому коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться на такому низькому рівні. Будь-яка серйозна затримка платежу може вивести підприємство із стану фінансової стійкості.

У складі оборотних активів підприємства частка ДЗ по відношенню до загальної суми активів становить 23,9%. Протягом звітного року в порівнянні з початком року вона зросла на 10,47%. Згідно з даними додатка 8 - 61000 грн. складає прострочену ДЗ, терміном від 3 місяців до року. Для розрахунку та аналізу оборотності ДЗ використовуємо показники представлені в Таблиці 2.6 і Таблиці 2.7.

Таблиця 2.6.

Основні показники використовуються при аналізі дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних запасів

Таблиця 2.7.

Аналіз оборотності ДЗ

Дані таблиці 2.7. свідчать, що стан ДЗ у порівнянні з минулим роком значно погіршився. Збільшився строк погашення заборгованості. Наприкінці 1996 р. він дорівнював ~ 65 дням в порівнянні з ~ 60 днями спочатку. Збільшилася частка ДЗ в загальному обсязі поточних активів - до 33,37%, а з її сукупної суми прострочена ДЗ склала 95,68%, збільшившись у порівнянні з початком року на 23,34%. Таке збільшення простроченої ДЗ спричинило за собою різке погіршення ліквідності поточних активів підприємства.

Аналіз товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) також будується на вивченні їх оборотності у звітному періоді і в порівнянні з аналогічними даними за минулі роки. Оцінений оборотності ТМЗ проводиться по кожному їх виду. Оскільки виробничі запаси враховуються по вартості їх придбання, то для розрахунку коефіцієнта оборотності запасу використовується собівартість реалізованої продукції. Формули представлені в Таблиці 2.6. [11, с. 77].

Розрахункові дані Табл. 2.8. підтверджують висновки щодо зниження оборотності поточних активів. Так, термін зберігання запасів порівняно з 1995 р. збільшився на 2,03 дня, а частка виробничих запасів у структурі поточних активів фірми (Табл. 2.4.) Збільшилася до 8,94%. Позитивними сторонами є відсутність на фірмі залежаних виробничих запасів і відсутність готової продукції на складі. Також, запаси товарів, які призначені для реалізації через мережу кіосків і магазинів скоротилися до кінця року на 10,46%, а термін їх зберігання зменшився на 10,5 днів.

Зіставляючи всі дані, отримані при аналізі оборотності оборотних коштів підприємства, ми бачимо, що висновок про погіршення ФСП, зроблений у попередніх розділах є правильним. Дані цього розділу свідчать, що збільшення терміну обороту всіх поточних активів на 48 днів викликало ще більшу нестачу вільних ДС, що призвело до взяття кредиту в розмірі 50000 грн .. А недолік вільних ДС на р / c вплинув на зменшення коефіцієнта абсолютної ліквідності. Збільшення терміну погашення ДЗ на 5 днів і зростання простроченої ДЗ в її сумі до 95,68% у поєднанні зі збільшенням терміну зберігання виробничих запасів на 2,03 дня, призвело до зростання терміну перетворення коштів, вкладених в активи підприємства, в реальні гроші. Фінансове же стан підприємства безпосередньо залежить від швидкості обороту його засобів. Таким чином, зниження швидкості оборотності оборотних коштів, в поєднанні з погіршенням платоспроможності фірми та небезпечної структурою власних джерел, ще більше погіршує фінансовий стан фірми і змушує задуматися про засоби його поліпшення.

2.4. Аналіз ділової активності і ефективності управління підприємством

Головною метою функціонування підприємства є отримання прибутку. При цьому керівництво підприємства має значну свободу в регулюванні величини фінансових результатів. Так, виходячи з прийнятої фінансової стратегії фірма має можливість збільшувати або зменшувати величину балансового прибутку за рахунок вибору способу оцінки майна, порядку його списання, установлення терміну використання за способом віднесення витрат на собівартість продукції.

Для оцінки результативності діяльності підприємства використовують переважно відносні показники. Для аналізу ділової активності і ефективності управління підприємством ми будемо використовувати три групи показників, які знаходяться в дуже тісному взаємозв'язку.

Показники оцінки рентабельності підприємства характеризують прибуток, одержуваний з кожної гривні коштів вкладених у підприємство. Економічна сутність, формули і розрахунок основних показників цієї групи застосовуються при аналізі ФСП представлені в Табл. 2.9. Основними джерелами інформації для розрахунку показників служать форми № 1 і 2 (Додаток 1.2.).

Під аналізом ефективності управління розуміються показники прибутковості продукції, які безпосередньо пов'язані з першою групою і показують наскільки прибутковою є наша продукція.

Група показників ділової активності дозволяє проаналізувати наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. Як правило, до цієї групи відносяться різні показники оборотності. Ці показники дають нам можливість визначити тенденції зміни швидкості обороту коштів, від якої залежить наскільки швидко вкладені кошти повернуться до нас. Показники ділової активності наочніше представити в коефіцієнтах. Майже всі показники оборотності розраховувалися раніше, тому новим буде тільки коефіцієнт загальної капіталоотдачі, який розраховується за формулою:

_{Загальна капіталовіддача =} Продукція (оборот) _ Середня вартість майна Необхідно сказати, що всі формули, що використовуються в цьому розділі обчислюються згідно методики А. Д. Шеремета і Р. С. Сайфуніна [41, c. 70-72].

Всі розраховані коефіцієнти і формули застосовуються при розрахунках другої і третьої групи показників цього розділу представлені в таблиці 2.10.

Роблячи загальний висновок по цьому розділі ми знову бачимо, що розрахункові дані підтверджують висновок про погіршення ФСП. Так, не розглянутий раніше, коефіцієнт загальної капіталоотдачі свідчить про те, що період обороту майна підприємства склав 355 днів, в той час як аналогічний показник за минулий рік дорівнював 242 дням. Отже, період обороту збільшився на 113 днів. Роблячи оцінку показників рентабельності та ефективності управління ми бачимо, що вони мають негативні значення. Це пов'язано з тим, що замість очікуваного прибутку фірма отримала збиток. Аналізуючи дані з виробництва б / а напоїв у 1996р. ми прийшли до висновку, що виробництво б / а напоїв на заводі фірми не рентабельно, тому що витрати на їх виробництво перевищують їх ціну. У минулому році фірмі вдалося за рахунок більшого обсягу операцій з товарами перекрити збиток заводу і навіть отримати прибуток. Але цього року обсяг товарних операцій був не настільки великий і фірма не змогла покрити збиток від реалізації б / а напоїв. Для поліпшення свого становища з прибутком, фірмі необхідно збільшити обсяг товарно-посередницьких операцій і підвищити рентабельність продукції.

На рентабельність продукції сильний вплив має фактор сезонності виробництва б / а напоїв. Слід звернути увагу і на зміну політики щодо реалізації товарів, застосовуючи: рекламу, масові продажі, торговельні знижки на продукцію.

2.5. Використання комп'ютерної техніки при аналізі фінансового стану підприємства

Для аналізу фінансового стану підприємства з фонду УІВЦ КНЕУ виконані наступні програми: - загальний аналіз рядів динаміки; - прогнозування на підставі показників динаміки; - програма побудови та аналізу парних регресійних моделей.

При виконанні програми "Загальний аналіз рядів динаміки" для дослідження взято дані про коефіцієнт загальної ліквідності (КІЛ) протягом 1996 р. по кварталу. За базисний рівень прийнятий початковий рівень ряду, тобто I квартал 1996 р. (Додаток 10) Показники загальної тенденції ряду характеризують зміни аналізують показників в абсолютному та відносному значенні порівняно з базисним рівнем і по відношенню один до одного.

Абсолютний приріст показує наскільки в абсолютному вираженні змінюється поточні значення ряду, щодо початкового і попереднього періоду. Так, загальна ліквідність в III кварталі порівняно з першим зменшилася на 1,45, а з другого зменшилася на 0,96.

Темп зростання характеризує, у скільки разів поточні значення ряду відрізняються від порівнюваного і змінюється в процентах. Наприклад загальна ліквідність в IV кварталі становить 32,609% ліквідності I і 153,85% КОЛ третього кварталу.

Темп приросту показує наскільки відсотків поточні значення ряду відрізняються від порівнюваного.

Абсолютна утримання 1% приросту показує наскільки в абсолютному вираженні змінюються показники, при зміні темпу приросту на 1%. Наприклад, при збільшенні темпу приросту на 1% КОЛ в четвертому кварталі збільшується на 0,184 в порівнянні з I кварталом і на 0,39 з III.

Середні показники ряду динаміки характеризують наскільки змінилися величини в середньому і знаходяться, як середньо арифметичне всіх значень.

Середній рівень ряду характеризує середню величину по КОЛ, що припадає на кожний квартал рівномірного його розподілу і в даному випадку становить 1,3933.

Середній абсолютний приріст показує, що в середньому КОЛ зменшується на 0,41333 щокварталу.

Середній темп зростання показує, що кожний наступний показник КОЛ становить 68,83% від попереднього.

Середній темп приросту показує, що кожний наступний показник на 31,17% менше попереднього.

За графіком ряду динаміки визначаємо основну тенденцію зміни значень. Так визначаємо, що зниження КОЛ спостерігається за період з I кварталу по II, з II по III, а з III по IV КОЛ збільшується.

Найбільш відповідний рівняння лінії основної тенденції - експонента, виду Y = E ** (1.01523 A ₀ - 0.460349 A ₁ * X), про що свідчить високий індекс кореляції 0,9266. Коефіцієнт детермінації значний і дорівнює 85,86%.

На підставі виконаного аналізу можна зробити висновок про нерівномірність КОЛ протягом 1996

Так як основними даними при прогнозуванні є показники динаміки, то і хід самої програми буде аналогічний загальному аналізу рядів динаміки, але в кінці аналізу ми отримуємо прогнозовані значення КОЛ на I кварталі 1997 р. (Додаток 11). Ці дані в залежності від способу прогнозу коливаються від 0,18667 до 1,045. Так, якщо спосіб прогнозу за абсолютним приростом, то прогнозоване значення КОЛ склало 0,81, а якщо по кінцевому рівню ряду, то 0,6.

Обробка даних при побудові парних моделей кореляційно-регресійної залежності проводиться на ЕОМ за типовою програмою, за допомогою якої визначимо вплив оборотності ДЗ на величину КОЛ фірми (Додаток 12). Вихідні дані взяті у звітності ТОВ "Візит" за 1996 р. поквартально. Отже, результативний показник - КОЛ (Y), що впливає - оборотність ДЗ (X). На підставі вихідних даних проведемо оцінку взаємозв'язку м / у досліджуваними ознаками, визначимо якісну оцінку тісноти взаємозв'язку і встановимо загальний вигляд рівняння, що описує цей взаємозв'язок.

Перед початком регресійного аналізу необхідно провести оцінку статистичних характеристик, які представлені в Табл. 2 (Додаток 10.). Так мінімальне значення КОЛ 0,39, максимальне - 1,84, середнє - 1,045. За оборотності ДЗ ці показники дорівнюють 1,89,3,40 і 2,58 відповідно. Дисперсія є мірою колеблемости ознак і обчислюється як квадрат відхилень значень від середнього арифметичного. Для Y дорівнює 0,338025, а для X = 0,3501687. Середнє квадратичне відхилення являє собою міру коливання ознаки і обчислюється як середнє квадратичне з відхилень варіантів від їх середньоарифметичної. Для X - 0,5917506, для Y - 0,5813991. Для сукупності X і Y коефіцієнт варіації становить відповідно 22,91387 і 55,63629. Асиметрія характеризує положення кривої на графіку, симетричність значення щодо середнього. Так як - 0,3506972 більше 0 і 0,3562766 більше 0, значить асиметрія правостороння, тобто більш довга частина графіка кривої знаходиться праворуч від точки значення середнього арифметичного. Ексцес характеризує крутість розподілу, тобто його островершінность або нізковершінность. Для Y ексцес дорівнює - 3,139081, для X - 2,606541, що означає, що крива на графіку нізковершінная.

Кореляційно-регресивний аналіз також передбачає побудову статистичної моделі у вигляді рівняння і регресії. Для даної сукупності X і Y має наступний вигляд: Y = 0.6053376 E - 0.1 E ** 1.033461 X Після цього проводиться аналіз показників адекватності регресійного рівняння.

Середня лінійна помилка не повинна перевищувати 10% від середнього значення Y. В даному випадку 0,10847> 1,045, отже за середньою лінійною помилку рівняння регресії неадекватно.

Аналізуючи значення коефіцієнта кореляції, який кількісно характеризує тісноту взаємозв'язку між X і Y і дорівнює 0,9738443, отримуємо, що кореляційний зв'язок вельми висока. Коефіцієнт детермінації показує, що Y залежить від X на 94,83%.

Потім проводиться обчислення розрахункових значень Y, шляхом підставляння значень X у рівняння регресії і визначається відхилення розрахункового значення Y від початкового. При здійсненні перевірки значущості індексу кореляції при кількості вихідних даних менше 30, одержуємо, що індекс кореляції значущий, так як Т обчислене> Т табличного (за критерієм Стьюдента). Таким чином провівши парний кореляційно-регресійний аналіз ми встановили, що оборотність ДЗ значно впливає на величину КОЛ.

Введення

Можна перефразувати відомі слова М. Горького: "Учитель - це звучить гордо". І це не буде похваляннями. Адже педагогіка ця одна з найцікавіших наук, яка розкриває творчі горизонти розвитку перед особистістю. Людина досягла сучасного рівня свого розвитку тільки завдяки тому, що знання, яке він накопичував протягом всього свого життя, передавалися з покоління в покоління. Саме вчитель є "стрижнем" під час передачі цих знань. Недарма на сході в це слово вкладають все максимальні відтінки поваги, вдячності та поваги. Після закінчення університету багато хто з нас отримають диплом спеціаліста з правом викладання економіки. Ми станемо вчителями, які несуть знання суспільству. Зараз це особливо відповідально, тому що педагоги відчувають величезні труднощі, як матеріального, так і професійного характеру у зв'язку з переходом України на рейки ринкової економіки.

Без елементарного знання основ економіки неможливо досягти рівня розвинених країн. Ось чому знання, якими ми володіємо, зараз необхідні людям подвійно. Тема нашого дидактичного розділу "Порядок складання та подання фінансової звітності, і аналіз фінансового стану підприємства" є однією з найголовніших у дисципліні "Бухгалтерський облік". Знаючи фінансову звітність та методику аналізу фінансового стану учні зможуть без зусиль орієнтуватися в фінансово-господарського життя будь-якого підприємства.

Метою нашої роботи є представити економічну тему "Порядок складання та подання фінансової звітності, і аналіз фінансового стану підприємства", як навчальну, розробити дидактичні матеріали до заняття. Завдання дослідження проаналізувати психолого-педагогічну літературу, скласти соціально-психологічну характеристику групи навчання, розробити модель засвоєння бази знань, вибрати і обгрунтувати методи і форми проведення занять, підготувати дидактичні матеріали для викладання.

Основними джерелами інформації будуть служити книги автора: Журавльов В. І., Бабанський Ю. К., Онищук В. А., Харламов І. В., Ільїна Т. А.. Як джерела з економічної дисципліни книги: Ткаченко Н. М., Завгороднього, Шеремета А. Д., Ефимовой О. В.. Література з психології таких авторів: Петровського А. В., Мироненко В. В., Леонтьєва О. М., Рубінштейна С. Л..

3.1. Характеристика цілей навчання

Тема дидактичного розділу нашої випускної роботи - "Порядок складання та подання фінансової звітності, і аналіз фінансового стану підприємства". В якості практичного прикладу ми візьмемо одну з її частин, які при викладанні будуть звучати - "Загальні положення пред'являються до фінансової звітності підприємства". Сама ж тема вивчається в економічному технікумі, як один з розділів навчальної дисципліни "Бухгалтерський облік і аудит". Першим нашим кроком при розробці теми стане формування цілей навчання. Адже будь-який процес починається з таких простих питань, як: "Навіщо?", "З якою метою?", "Для чого?" І т.д. Але при формуванні цілей навчання необхідно пам'ятати про те, що вони мають двоїстий характер. З одного боку вони представлені цілями навчання, а з іншого цілями виховання, тому що в процесі утворення вони як би доповнюють одна одну.

Мета навчання обумовлюють таким об'ємним поняттям, як засвоєння суспільно-історичного досвіду людства, яке коливається безпосередньо від предмета вивчення. А цілі виховання покликані формувати всебічно і гармонійно розвинену особистість, або іншими словами, її риси. Знання приносить досвід і безпосередньо впливає на розвиток особистості людини, на формування її спрямованості. Тому, перед тим, як починати читати тему - нам необхідно визначити, як вона впливатиме на прагнення, бажання, інтереси і особливо на світогляд учнів.

В якості навчальних цілей ставимо наступні: - повідомлення учням нових фантів і знань; - в ході заняття засвоїти: вимоги пред'являються до ФО, умови правильності заповнення ФО, місця та терміни подання: форми ведення б / у на підприємствах; - оволодіння вміннями і навичками з використання нормативних документів при складанні ФО; - розвиток нахилів та здібностей учнів у сфері б / в; - пробудити і закріпити інтерес учнів до викладається темі; - перевірити рівень засвоєння знань попереднього уроку; - встановлення нових зв'язків між поняттями і явищами в ФО на основі даних минулого уроку; - поглиблення розуміння суті ФО шляхом додавання до вже відомих даних нових.

Виховні цілі: - розвивати образне мислення; - формувати в учнів здатність вільно вступити в контакт з людьми.

- Не боятися спілкування; - виховання особистісних якостей учнів забезпечують розвиток пам'яті, уяви, діловитості і працездатності; - розвивати активність, цілеспрямованість, ініціативність.

Після засвоєння однієї з частин теми нашої випускної роботи - "Порядок складання та подання фінансової звітності, і аналіз фінансового стану підприємства" учні повинні: - вміти дати визначення таким поняттям: вимоги пред'являються до ФО, умови правильності заповнення ФО, місця та терміни подання ФО, форми ведення б / у на підприємствах; - вміти використовувати нормативні документи при складанні ФО;

3.2. Соціально-психологічна характеристика групи навчання

Нашою основною метою викладання в економічному технікумі є: підготувати молодших фахівців за спеціальністю бухгалтерський облік. Але перед тим, як вибирати форми організації, методи викладання, будувати модель засвоєння бази знань необхідно дати соціально-психологічну характеристику. Визначити ті індивідуальні особливості, які властиві саме цій віковій групі. При цьому, необхідно не забувати про те, що по суті неможливо дати абсолютно чітку оцінку групи. Адже відомо, що людське вдосконалення йде стрибками, тому, в одному і тому ж класі зустрічаються учні з різними інтелектуальним та соціально-психологічним рівнем розвитку. Але в цілому, можливо дати узагальнену характеристику, притаманну саме цій віковій групі.

Вік наших учнів коливається від 18 до 23-25 ​​років. Саме цей період називається пізнавальної юністю або початком зрілості.

Розвиток особистості на цьому етапі тісно пов'язане з соціальним статусом юнаків і дівчат, з їх положенням в колективі групи, навчального закладу і суспільства. Продовжують удосконалюватися інтелектуальна сфера, розширюються розумові можливості, пізнавальні можливості стають більш глибокими і стійкими. При цьому, загальний інтерес до навчання поєднується з виборчим ставленням до різних навчальних предметів. Роль педагога на цьому етапі величезна. В учнів спостерігається великий прогрес у розумовій працездатності, що зокрема, відбилося у роботі пам'яті і мислення. Механічне заучування поступається місцем смисловому, а у випадках необхідності його застосування, воно не викликає тієї негативної реакції, яку можна спостерігати у підлітків. У запам'ятовуванні навчального матеріалу учні цього вікового періоду удосконалюються виділяти суттєві думки, положення, намічати опорні пункти для запам'ятовування, пов'язують досліджуваний матеріал з наявними знаннями. Учні все більш міцно оволодівають навичками логічного мислення, у них складається певний стиль розумової діяльності. Як показали дослідження Ю. А. Самаріна, кращим стилем розумової роботи є стиль, який можна охарактеризувати наступними показниками: цілеспрямованістю, вміння володіти власними психологічними процесами, технічними прийомами заучування, правильно організації навчання, прагненням невпинно вдосконалювати свої знання.

Наші учні входять в окрему соціальну групу - студентство, основна соціальна функція якої лежить у підготовці суспільної і професійної діяльності фахівця народного господарства. Ця функція забезпечує відтворення соціальної структури суспільства, тому що студентство як резерв і підростаючої інтелігенції набуває специфічних вміння і навички з соціальної функції та становища студентів випливає особливий характер основної діяльності наших студентів. Він полягає у навчанні, як у специфічній формі засвоєння знань у певній науці, а також у накопиченні спеціальних знань і вмінь для конкретної професії. Професії, яка вимагає вищої та середньої освіти. Сфера оточення студентів розширюється, до неї входить професорсько-викладацький склад, семінарські групи, сусіди по гуртожитку і т.д.

Що стосується дидактичних вимог до викладання, то вони будуть різними, в залежності від психофізіологічних особливостей, соціального статусу учнів окремої вікової і соціальної групи. Мотивація навчання і ціннісні орієнтири будуть значно змінюватися. Але всі вимоги будуть будуватися на основних дидактичних принципах: - гуманізм процесу навчання; - науковість навчання; - зв'язок теорії з практикою навчання; - систематичність і послідовність в навчанні; - з'єднання наочності навчання з розвитком абстрактного мислення; - свідомість і активність учнів під час навчання; - доступність навчання; - міцність засвоєння знань, умінь і навичок; Учні технікуму розуміють, що вони в майбутньому стануть елітарної керуючої частиною суспільства. Що на них лежатиме відповідальність не тільки за себе, а й за інших членів суспільства. Обсяг засвоєних знань з різних галузей науки, великий запас понять загалом, "побутові" економічні знання, так само сприяють більшій зацікавленості цієї категорії молодих людей в освоєнні економічних знань. При викладанні нашої дисципліни ми будемо "прив'язувати" предмет до майбутньої спеціальності наших учнів - бухгалтер, тобто давати конкретну установку чим вони будуть займатися після закінчення технікуму.

3.3. Модель засвоєння бази знань по темі "Загальні положення пред'являються ФО"

Перед тим, як безпосередньо перейти до складання моделі засвоєння бази знань, ми дамо коротку характеристику основним поняттям, які будуть використовуватися при написанні цього розділу.

Під навчальним предметом розуміють дидактично обгрунтовану систему знань, умінь, навичок, видів і способів діяльності, які відібрані з певних галузей науки чи мистецтва для засвоєння в процесі навчання. Навчальна тема представляє собою частину навчального предмета, яка розкриває окреме питання, явища, предмет. Засвоєння ж навчальної теми дає можливість використовувати набуті знання в різних ситуаціях нашого життя. Зміст будь-якої теми представляється системою елементів бази знань, які формують світогляд людини. Знання виражаються в поняттях і явищах, процесах і особливостях, систематизованих фактах, правилах, алгоритмах і залежностях, моделях і теоріях, законах і гіпотезах.

Базою знань навчального предмета вважають максимально необхідне і можливе для засвоєння кількість понять, явищ, теорій та ін, яка буде достатньо для використання на початкових етапах практичної діяльності та подальшого самоосвіти. Використовувати повною мірою базу знань можна буде тільки після засвоєння її елементів.

Модель засвоєння бази знань навчальної теми представляє перелік елементів її бази знань, з певним рівнем засвоєння кожного елементу. У практичній діяльності виділяють три рівні засвоєння: 1. Засвоєння на репродуктивному рівні - це вміння відтворювати елемент бази знань і вирішувати типові для навчального предмета завдання в типових умовах.

2. Алгорітмічно-дієве засвоєння - це вміння застосовувати елементи бази знань для вирішення типових завдань навчального предмета в нових умовах.

3. Творче засвоєння - це вміння використовувати базу знань для придбання нових знань і вирішення нових завдань у нових умовах і нестандартних ситуаціях.

З нашої точки зору, найбільш бажаним є творче засвоєння, яке розкриває горизонти розвитку перед особистістю. Але воно не можливе без перших двох. Тому, нашою програмою мінімум є, що б наші учні повністю засвоїли тему на репродуктивному рівні. З орієнтацією на те, що в процесі практичних занять і після проходження виробничої практики вони зможуть засвоїти тему на двох наступних рівнях.

Наша модель засвоєння бази знань теми "Загальні положення пред'являються ФО" буде представлена ​​в таблиці 3.1.

Створення моделі засвоєння бази знань допомогло нам конкретизувати цілі навчання, вибрати форми і методи проведення заняття, розробити тестові завдання для проведення контролю знань учнів і завдання самостійної роботи.

Таблиця 3.1.

Модель засвоєння бази знань.

3.4. Форми та методи навчання

Основою будь-якої успішної діяльності людини є організація. Тому і при викладанні потрібно спочатку вибрати одну з організаційних форм навчання. Формою називають зовнішнє вираження будь-якого змісту. Форми організації навчання входять в операційно-діяльнісний компонент процесу навчання і являють собою зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, здійснюваної в установленому порядку і визначеному режимі. До основних організаційних форм відносяться індивідуальна, індивідуально-групова, класно-урочна, белл-ланкастерська, дальтон-план, план Трампа, метод проекту. Всі форми організації навчання можна умовно розділити на дві групи: 1. Загальні форми.

2. Спеціальні форми.

Всі форми, як правило, визначаються наступними правилами: - складом тих, хто навчається; - місцем та часом проведення занять; - змістом навчання; - характером навчально-пізнавальної діяльності учнів; - способами управління учнями з боку вчителів.

До загальних форм організації навчання ставляться: 1. Індивідуальне навчання, яке передбачає виконання учнем навчального завдання самостійно, на рівні його навчальних можливостей і без взаємодії з іншими учнями, використовуючи допомогу вчителя.

2. Колективне (фронтальне) навчання, яке передбачає одночасне виконання всіма учнями одного і того ж завдання під керівництвом учителя.

3. Групове навчання - спосіб організації навчальних занять, при якому ставиться певне завдання для групи учнів. Розрізняють такі форми групового навчання: бригадна, ланкова, парна.

До спеціальних форм організації належать: лекції, урок, практичні роботи, домашні завдання, навчальні екскурсії, предметні гуртки, факультатив, практикуми, лабораторні роботи, навчальні конференції, дискусії, диспути, додаткові заняття, консультації, конкурси, олімпіади.

Томас Фуллер.

Ця цитата говорить сама за себе. Як відомо, навчання являє собою різноманітну діяльність викладача та учнів, спрямовану на оволодіння учнями знаннями, вміннями і навичками, розвитку їх розумових здібностей, способів мислення, а також вихованням. Вся діяльність викладача та учнів здійснюється тими чи іншими методами. Методи зазвичай визначає, як способи роботи вчителя, за допомогою яких досягається придбання учнями знань, умінь і навичок, формується їх світогляд і розвиваються здібності.

Всі існуючі групи методів навчання можна умовно розділити на 5 груп:

1. Методи усного викладу знання викладачем і активізацією пізнавальної діяльності учнів. До цих методів належать: розповідь, ілюстрація, пояснення, демонстрація.

2. Методи закріплення матеріалу: бесіда і робота з навчальним посібником.

3. Методи самостійної роботи з освоєння нового матеріалу: лабораторні та практичні роботи, робота з літературою.

4. Методи навчальної роботи щодо застосування знань на практиці і вироблення умінь і навичок: письмові та практичні вправи.

5. Методи перевірки і оцінки, повсякденне спостереження за роботою учнів: опитування, виставлення поурочного бала, контрольні роботи, перевірка домашнього завдання.

М. М. Скаткін та І. Я. Лернер [23] пропонують іншу класифікацію методів - на основі характерів пізнавальної діяльності учнів:

1. Пояснювальній-ілюстративний.

2. Репродуктивний.

3. Проблемне викладання.

4. Частково-пошуковий.

5. Дослідницький.

Ю. К. Бабанський беручи до уваги розроблені класифікації, виділяє три основні групи методів [29]:

1. Методи організації навчально-пізнавальної діяльності.

2. Методи стимулювання і мотивації.

3. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.

З усіх перерахованих вище організаційних форм навчання ми вибираємо урок.

Урок - це така організаційна форма навчальної роботи в навчальному закладі, при якій викладач, у межах точно встановленого часу з постійним складом учнів з однаковим освітою, з твердим розкладом, вирішує певні навчально-виховні завдання. Найбільш широко визнана така класифікація уроків на різні типи:

1. Уроки вивчення нових знань.

2. Комбіновані уроки.

3. Практичні уроки.

4. Уроки повторення і узагальнення знань, умінь і навичок.

5. Контрольно-облікові уроки.

Для проведення нашого заняття ми візьмемо комбінований урок. Він буде спареним - два уроки по 45 хвилин. Структура комбінованого уроку така:

1. Організація уроку.

2. Повідомлення теми і цілей уроку.

3. Перевірка домашнього завдання і повторення раніше вивченого матеріалу.

4. Мотивація навчальної діяльності.

5. Виклад нового матеріалу.

6. Закріплення знань учнів.

7. Домашнє завдання.

Основна мета організаційної частини уроку - організувати робочу обстановку на самому початку уроку і створити робочу дисципліну учнів.

Структурний елемент комбінованого уроку - перевірка домашнього завдання і повторення раніше вивченого матеріалу, є контроль знань учнів за матеріалами попереднього заняття. Він проводиться з метою закріплення і поглиблення знань усіх учнів класів, з'ясування та уточнення незрозумілих питань пройденого. Головним завданням є привчання учнів до систематичного навчальної праці. У нашому випадку учням була прочитана тільки перша лекція, яка пояснила основні поняття ФО. З усіх наявних методів контролю ми вибираємо метод ущільненого опитування. Сутність його полягає в проведенні викладачем одночасно усного опитування та виконання завдань окремими учнями на місцях, або у дошки. Усне опитування найчастіше проводиться в технікумах методом бесіди. Бесіда дає можливість грунтовно перевірити знання учнів, усвідомити сильні і слабкі сторони в їхніх знаннях, виправити неправильно засвоєні поняття, залучити до цієї роботи клас. Для опитування на місцях ми використовуємо метод тестової перевірки. Тестові завдання розробляються з метою формування навичок, щодо найефективніше контролю якості засвоєння навчального матеріалу. Тести будуть виконувати чотири учні, які будуть відповідати на них на перших партах нашої аудиторії, для уникнення підказок від сусідів на місцях.

Процес викладу нового матеріалу тісно переплітається з поняттям мотивації в структурі уроку. Вони майже невіддільні одне від одного. Перед тим, як приступити до викладу нового матеріалу, слід звернути увагу класу на новий вид навчальної діяльності - засвоєння нових знань. Для створення активного уваги на думку відомого педагога М. М. Яковлева, "... потрібна деяка психологічна зарядка, що б зацікавити студентів, зробити їх увагу стійким. ". До мотивації необхідно підходити творчо, а не використовувати шаблони.

На практиці ми скористаємося одним з методів усного спілкування. Лекція - це порівняно тривалий повідомлення матеріалу, розраховане на цілий урок. Основною вимогою є достовірність і цінність лекції. У лекції мають бути чітко визначені і виділені головний і допоміжний матеріали. Вона ніколи не переривається діалогами між викладачем і учнями. Викладачеві в процесі підготовки лекції необхідно скласти план-конспект навчального матеріалу; створити список літератури за допомогою якої учні зможуть отримати додаткову інформацію; продумати такі моменти викладу, які потрібно записати учням.

Дидактичне забезпечення процесу викладу нового матеріалу, контролю та закріплення знань формує уявлення і поняття на основі живого сприйняття об'єктів, які вивчаються. Перелік нашого забезпечення буде приведений в наступному розділі.

Закріплення знань на уроці сприяє тому, що б знання учнів були осмисленими і стійкими. Закріплення знань ми будемо проводити методом фронтальної бесіди з використанням дидактичного забезпечення, по свіжих слідах пам'яті.

Основною метою домашнього завдання є більш ретельно осмислити досліджуваний на уроці матеріал, закріпити його в пам'яті і зробити знання більш глибокими.

3.5. Дидактичний матеріал до заняття

Розробку дидактичних матеріалів для викладання однієї з тем дидактичного розділу нашої випускної роботи "Порядок складання та подання фінансової звітності, і аналіз фінансового стану підприємства" почнемо з розробки плану заняття. План заняття містить: назву теми, мети вивчення всієї теми, структуру заняття та ін

Тема заняття: "Загальні положення пред'являються ФО".

Цілі заняття: сформувати в учнів поняття про вимоги пред'являються до ФО, умови правильності її заповнення, місця та терміни подання ФО, джерела заповнення ФО; дати перелік основних нормативних документів, які використовуються при складанні ФО та ознайомити учнів з застосовуваними формами б / у на підприємствах ; в ході уроку розвивати вміння логічно мислити, образне мислення; удосконалювати їх вміння користуватися додатковою літературою і везти конспект лекцій.

Форма заняття: комбінований урок.

Методи навчання: словесний, репродуктивний, що пояснює.

Дидактичне забезпечення: наочні форми фінансової звітності № 1,2,3 (прил. 1,2,3), список нормативних документів, тестові завдання (Додаток 13.), Завдання для самостійної роботи, комп'ютерні роздруківки (Додаток 9.).

Структура заняття:

організація;

повідомлення теми і мети уроку;

актуалізація опорних знань;

мотивація;

виклад нового матеріалу;

закріплення;

завдання самостійної роботи.

1. Організаційний момент

Для організації робочої обстановки в класі ми зайдемо в клас за 5-10 хвилин до початку уроку, попросимо чергових прибрати клас, підготувати дошку, провітрити кабінет. На дошці напишемо тему нашого уроку і питання, які будуть розглядатися. Підготуємо до роздачі наочні посібники. Після дзвінка ми привітаємося з класом, відзначимо відсутніх.

2. Повідомлення теми і мети уроку

Нагадаємо теми попереднього уроку і оголосимо тему сьогоднішнього уроку, попросивши учнів записати її в зошит разом з питаннями теми, написаними на дошці.

3. Актуалізація опорних знань

Для актуалізації опорних знань ми будемо ставити питання по попередній темі:

1. Які основні відомості містить ФО?

2. Яка основна задача ФО?

3. Визначення ФО?

4. З чого складається ФО?

5. Хто зобов'язаний складати ФО?

6. Як підрозділяється ФО, її види?

Для опитування на місцях будемо використовувати метод тестової перевірки. Учням видаватимуться тести представлені в додатку 13.

4. Мотивація

Для пробудження інтересу учнів та створення активної уваги класу до засвоєння нових знань як прийому мотивацій буде розказана історія з реального життя. Дія відбувається в Києві в 1993 р. Головним особою є молодий бізнесмен, який хоче вигідно вкласти початковий капітал, накопичений шляхом торгово-посередницької діяльності. Гроші він хоче вкласти в сферу виробництва. Він знайомиться з іншим бізнесменом, який має шикарну машину, невеликий офіс в центрі міста, мобільний телефон, і т.д. Ця людина говорить йому, що основа його стану є завод з виробництва будь-якого товару і пропонує купити цей завод. Своє рішення про продаж він аргументує масою проблем особистого плану. Молодий бізнесмен купує завод, повіривши "зовнішнім виглядом" бізнесмена і "прогорає". Головний аргумент - не міг "читати" ФО, аналізувати фінансовий стан підприємства.

5. Виклад нового матеріалу

Виклад нового матеріалу буде проходити у вигляді лекцій. Як плану-конспекту лекції з основними її термінами по темі "Загальні положення пред'являються ФО" представлений наступний.

Питання лекції:

1. Основні вимоги пред'являються до ФО. Умови правильності заповнення.

2. Місця подання ФО та терміни її подачі.

3. Нормативні документи для складання ФО.

4. Джерела заповнення ФО. Існуючі форми ведення б / у на підприємствах.

Питання 1.

Вимоги: - гарантувати реальність і достовірність даних, які забезпечуються документальним обгрунтуванням всіх записів, проведенням інвентаризації, дотриманням правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і витрат за відповідні звітні періоди; - забезпечувати своєчасність надходження даних.

Умови правильності складання: - повнота відображення всіх операцій за звітний період; - тотожність даних синтетичного і аналітичного обліку, тотожність показників бухгалтерських звітів, балансів і даних синтетичного і аналітичного обліку.

Питання 2.

Місця подання: - Державною податковою інспекцією, органу державної статистики, органу у віданні якого перебуває підприємство, учасникам та засновникам, установам банку.

Термін: Квартальна звітність не пізніше 17 числа місяця, річна не пізніше 5 лютого настає за звітним періодом, підприємством, склад якого входять виробничі одиниці, структурні підрозділи, відділення, філії та інші, які знаходяться на окремому балансі - відповідно 20 числа і 10 лютого .

Питання 3.

Нормативні документи: - Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні, затверджене КМУ від 3/03/93г. № 250, з урахуванням змін і доповнень внесених постановою КМУ від 05/07/93г. № 509, від 24/09/93г. № 804, від 21/03/94г. № 175, від 26/04/95г. № 307 і від 14/08/96г. № 951.

- Інструкція затверджена наказом Мінфіну України від 18/08/95г. № 139.

- Вказівка ​​про організацію бухгалтерського обліку в Україні, затверджений наказом Мінфіну України від 7/05/93г. № 25, з урахуванням змін і доповнень, внесених наказом Мінфіну України від 9/09/93г. № 55, від 14/10/93г. № 73, від 25/03/94г. № 29, від 10/05/95г. № 68, від 23/01/96г. № 13 та від 19/11/96г. № 244.

Питання 4.

Джерела заповнення.

- ФО складається на основі даних поточного б / у, згрупованих у Головній книзі, журналах-ордерах і даних аналітичного обліку. Більшість статей заповнюється безпосередньо за даними Головної книги про залишки синтетичних рахунків на звітну дату.

Форми ведення б / у на підприємствах.

- Техніка складання ФО залежить від застосовуваної на підприємстві форми бухгалтерського обліку. Найбільш поширені форми - журнально-ордерна, спрощена, з використанням ПЕОМ. Частіше застосовується журнально-ордерна. Вона заснована на принципі накопичення даних первинних документів в розрізах, що забезпечують синтетичний і аналітичний облік засобів і господарських операцій по всіх розділах бухгалтерського обліку.

6. Закріплення

Закріплення питань лекції буде відбуватися після викладу кожного питання лекції. У формі відповіді на запитання учнів і залежно від їхніх запитань, в задавание зустрічних питань, які стосуються розглянутого матеріалу. Наприкінці лекції буде проведена фронтальна бесіда для закріплення та систематизації усього викладеного матеріалу. Основними її напрямками будуть сфери розглянутих питань лекції з наведеними прикладами фактичними і відповіді на запитання учнів.

Для закріплення матеріалу і як наочних посібників будуть використовуватися форми фінансової звітності (Додаток 1,2,3.), Розшифровки до них (Додаток 4,5,6,7.), Нормативні документи, комп'ютерні роздруківки ФО (Додаток 9 .), журнали-ордери.

7. Завдання самостійної роботи буде проведено у формі домашнього завдання учням. У нашому випадку домашнім завданням буде: - вивчити матеріал уроку; - матеріал у підручниках: Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облiк на пiдпріємствах з рiзнімі формами власностi - К.: ВТОВ "А. С. К. ", 1996 - с. 433-437; Завгородній В. П. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку - К.: Видавництво "Бліц-Інформ", 1995 - с. 601-612. ; - Переглянути програму "Складання ФО" пакета програм "1С Бухгалтерія", скласти схему її роботи;-вивчити перший розділ Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту предпріятія. / Свiт бухгалтерського облiку - 1997 - квiтень - с. 35-38 /

Висновок

Після написання дидактичного розділу нашої випускної роботою за темою "Порядок складання та подання фінансової звітності, і аналіз фінансового стану підприємства" ми зміцнили свої теоретичні знання, отримали практичний досвід розробки дидактичних матеріалів для уроку, досліджували численні джерела психолого-педагогічної та економічної літератури. В ході написання розділу була складена соціально-психологічна характеристика нашої вікової групи навчання. Віковий склад наших учнів економічного технікуму коливається від 18 до 23-25 ​​років. Саме це період називається пізнавальної юністю або початком зрілості. Також була розроблена модель засвоєння бази знань, яка допомогла нам конкретизувати цілі навчання. Вибрати форми і методи проведення занять, розробити тестові завдання для проведення контролю знань учнів. Розглянуто численні форми організації та методи навчання в результаті їх аналізу для проведення нашого заняття ми вибрали форму комбінованого уроку з використанням для викладання нового матеріалу методу навчання - лекція. Відповідно до структури комбінованого уроку ми підготували дидактичні матеріали та розробили план-конспект заняття по одному з розділів основної теми. При цьому ми дали коротку характеристику кожному із структурних елементів комбінованого уроку і обгрунтували його застосування. У плані-конспекті ми поетапно описали, що будемо робити на кожному етапі. Так, для перевірки знань попереднього заняття були розроблені тестові завдання з питань попередньої теми. Як мотивуючого моменту була описана реальна історія, яка дозволить нам зацікавити учнів у навчальному матеріалі нашої теми комбінованого уроку "Загальні положення пред'являються ФО". Так само був складений і короткий конспект лекції з цієї теми. Були розроблені самостійні завдання, які ми поставимо учням для закріплення і узагальнення знань, отриманих на проведеному занятті.

Висновок

Склавши річну ФО і проаналізувавши фінансовий стан підприємства ми зміцнили свої теоретичні знання та отримали практичний досвід з методики заповнення та подання ФО підприємства. Дослідивши діяльність фірми за рік, на підставі даних звітності тепер ми можемо уявити реальну картину фінансового стану підприємства і її зміна в протягом 1996 р.

Тепер ми можемо "читати" звітність підприємства. Так, форма № 1 дає нам відомості про стан основних засобів і необоротних активів, про вартість запасів підприємства, про величину грошових коштів і стан розрахунків з дебіторами та кредиторами, про величину джерел власних коштів, про суму кредитів банків та про картину фінансових вкладень фірми. Форма № 2 дає нам можливість отримати інформацію про фінансові результати фірми, детально висвітлює використання прибутку, а також дає повну характеристику платежів до бюджету, які здійснює фірма з урахуванням різних пільг.

Форма № 3 відображає фінансово-майновий стан підприємства, тобто показує рух фондів та використання коштів бюджету та позабюджетних фондів, характеризує наявність та рух основних засобів і нематеріальних активів, відображає фінансові вкладення і переоцінку ТМЦ, наявність власних оборотних коштів, іноземних інвестицій, показує недостачі та збитки від псування цінностей, стан позабалансових активів і пасивів.

Проаналізувавши зміну фінансового стану фірми в перебігу 1996 р. ми робимо висновок, що воно погіршилося. На це вказує наявність збитків. Погіршилася структура майна: збільшилася частка іммобілізованих активів на 28,4% у зв'язку з індексацією ОЗ, відповідно зменшилася частка оборотних коштів. В цілому, спостерігається тенденція до зниження фінансової стійкості фірми, яка підтверджується такими даними, як збільшення терміну обороту всіх поточних активів на 48,6 днів, збільшенням терміну обігу майна підприємства на 113 днів, збільшенням терміну зберігання ТМЗ і терміну погашення дебіторської заборгованості на 5 днів , при чому в її складі 95,68% становить прострочена ДЗ. Також зниження стійкості сприяло збільшення частки важкореалізоване активів на 3,17%. Співвідношення власних і позикових джерел змінилося в кращу сторону і тепер майно підприємства покривається власними коштами. Але власні джерела підприємства представляють по суті "мертві" гроші, тому що більша їх сума являє собою "Додатковий капітал"-суму індексації балансової вартості ОЗ. Всі витрати на виробничий розвиток, на соціальні потреби фірма здійснює за рахунок прибутку, якого вона в 1996 р. не отримала, а це ще більше збільшило збитки підприємства. Збільшилася частка дорогих позикових коштів (кредит банку 18,76%) і погіршилося співвідношення між кредиторської та дебіторської заборгованістю. Загальна ліквідність зросла. Але скоротився коефіцієнт абсолютної ліквідності через зниження обсягу вільних ДС. Маневреність оборотного капіталу знизилася, а частка чистого оборотного капіталу в поточних активах зросла.

Основним документом при проведенні аналізу служить ФО підприємства і найбільшим її недоліком є ​​те, що зрозуміти її, в тій формі в якій вона існує зараз, може тільки людина, яка сама добре розбирається в її змісті. Тому, основним завданням вдосконалення звітності є рішення задачі про те, щоб ФО стало виконувати роль уніфікованої інформаційної системи, яка оцінює і передає фінансову інформацію про об'єкт будь-кому, кому вона необхідна. Для цього необхідно, щоб ФО могла бути представлена ​​будь-якому користувачеві, а також треба шляхом повсюдного дослідження думки користувачів ФО виявляти шляхи її уніфікації і якомога швидше запроваджувати ці рішення в життя в законодавчому порядку. Так в якості пропозицій щодо вдосконалення фінансової звітності ми можемо запропонувати більш детально розшифровувати в ній витрати на виробництво продукції та напрями використання прибутку, приводити в ФО суми прострочених кредиторської та дебіторської заборгованостей, більш детально описувати використання коштів фондів спеціального призначення, пояснювати причини збитку підприємства.

Щодо рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства можна сказати, що сьогодні склалася така ситуація, коли всі рекомендації з поліпшення фінансового стану підприємства були використані і результатом є сучасне фінансове становище фірми. Всі ми повністю залежимо від держави. Ми всі знаємо термін "криза неплатежів", який є наріжним каменем нашої економіки. Адже найбільші труднощі з поліпшення ФСП пов'язані саме з ним. За відгуками багатьох керівників підприємств, головних бухгалтерів, статей у періодичній пресі, дозволом багатьох проблем, що стосуються "здоров'я" пов'язане саме з цією проблемою. Найбільш часто пропонують провести взаємозаліки, а іноді й просто знищити заборгованість і почати все заново. Важко вибрати якусь одну рішення.

Але хіба не є абсурдом, коли два підприємства, що є клієнтами одного банку можуть проводити взаємозаліки, а якщо вони зареєстровані в різних банках, то ні. Також великий вплив на ФСП надають темпи інфляції та порушення зв'язків взаємозв'язків з постачальниками. А казус, що податки забирають ~ 95% доходу підприємств. Про ці проблеми можна говорити дуже багато. Адже держава є богом економіки. І єдиним рішенням від якого залежить не тільки фінансове благополуччя підприємств, але і благополуччя всієї країни є проведення "розумної" державної політики по відношенню до своїх виробників. Ми не будемо перераховувати численні кроки, які необхідні для покращення економіки, хай цим займаються депутати України.

В якості ж найбільш часто використовуваних прийомів, які використовують для поліпшення фінансового стану підприємства можна запропонувати наступне: - щодня стежити за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованостей; - дебіторську заборгованість покупці можуть погашати не всю відразу, а кожен день потроху; - використовувати прийом знижок при достроковій оплаті; - вимагати попередню оплату за продукцію; - для погашення дебіторської заборгованості використовувати форму натуроплати, коли заборгованість гаситься своїм товаром або послугами; - виявляти і реалізовувати неліквіди; Ми вже говорили, що збитки в 1996р. фірма зазнала головним чином за рахунок непродуманого підходу до виробництва б / а напоїв. Витрати на їх виробництво перевищували ціну. Це відбулося за рахунок того, що був недостатньо точно розрахований ефект сезонного коливання необхідного обсягу виробництва б / а напоїв. В результаті чого, обсяг виробництва продукції в осінньо-зимовий період був дуже низький, порівняно з реальними можливостями і левову частку витрат склали витрати на енергію, опалення заводу, на оплату праці робітникам, згідно з тарифними ставками. Як прийомів, які дозволять знизити обсяг витрат на виробництво б / а напоїв можна запропонувати наступні: - завод повинен працювати тільки у весняно-літній сезон, під час найбільшого попиту на б / а напої, і кілька днів перед святами в осінньо-зимовий період ; - робота на конкретного споживача: - оплата праці робітників на підставі обсягу випущеної продукції; - сезонний найм робітників; - проведення рекламної компанії, спрямованої на укладення договорів з постійними партнерами і широку популярність марки напою.

Також в нашій роботі була обгрунтована доцільність використання комп'ютерної техніки при складанні фінансової звітності та проведення аналізу фінансового стану підприємства.

У розділі "Дидактика" ми на підставі дослідження психолого-педагогічної літератури представили теоретичну розробку дидактичних матеріалів до комбінованого уроку. Склали соціально-психологічну характеристику нашої вікової групи навчання, розробили модель засвоєння бази знань, розробили тестові завдання для проведення контролю знань учнів, описали й обгрунтували форми і методи проведення заняття, склали короткий план-конспект нашого майбутнього уроку.

Список літератури

1. Інструкція про порядок про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства. / / Свiт бухгалтерського облiку - 1997 - квiтень - с. 35-56

2. Лист Державної податкової адміністрації України від 04/01/97г. № 15-0115а/11-49 / / Баланс - 1997 № 6 (130) - с. 26-27

3. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні, затверджене постановою КМУ від 3/04/93г. № 250, зі змінами та доповненнями.

4. Вказівки про організацію бухгалтерського обліку в Україні, затверджені наказом Мінфіну України від 7/05/93г. № 25, зі змінами та доповненнями.

5. Асмолов А. Г. Психологія особистості: Принципи общепсихологического аналізу. - М.: МГУ, 1990 - 367с.

6. Баканов М. І., Шеремет А. Д. Теорія економічного аналізу. М.: Фінанси і статистика, 1993. - 288 с.

7. Вуд Ф. Бухгалтерський облік для підприємців. М.: Аспері, 1992. - 415 с.

8. Герасименко Т. Бухгалтерське звiтнiсть: до мiжнародної системи облiку. / / Дiло - 1995. - № 86 - с. (Додаток "Дос'є пiдпріемця")

9. Дамар Р. Фінанси і підприємництво. - Ярославль: Періодика, - 1993.223 с.

10. Додукало О. В. Як заповнити баланс підприємства. / / Свiт бухгалтерського облiку - 1997 - квiтень - с. 57-59

11. Єфімова О. В. Як аналізувати фінансове становище підприємства. - М.: Інтел-Синтез, 1994.

12. Жуковський Г. І. Автоматизація бухгалтерського на ПЕОМ / / бухгалтерськой облік - 1990 - № 7 - с. 6

13. Журавльов В. І. Педагогіка в системі наук про людину. - М.: Педагогіка, 1990. -164 С.

14. Завгородній В. П., Савченко В. Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку - К.: Видавництво "Бліц-Інформ", 1995 - 832 с.

15. Ільїна Т. А. Педагогіка: Курс лекції. Навчальний посібник для пед. інстітуов. М.: Просвещение, 1984. - 495 с.

16. Кон І. С. Психологія ранньої юності: Книга для вчителя. - М.: Просвещение, 1989.255 с.

17. Каданер П. А. Автоматизація сучасного діловодства і бухгалтерії. М.: Алегро, 1997 - с. 44

18. Крейнина М. А. Аналіз фінансового стану інвестицій привабливості АТ у промисловості, будівництві та торгівлі. М.: ДІС, МВ - Центр, 1994 - 256 с.

19. Кузьмінський А. М. Теорія бухгалтерського обліку - К.: Вища шк., 1990 - 203 с.

20. Кузьмiнскій А. М. та iн. Органiзацiя бухгалтерського облiку, контролю i аналiзу: Пiдручнік - К.: Вища шк., 1993 - 223 с.

21. Купісевіч Ч. Основи загальної дидактики. - М.: - 1986 - 367 с.

22. Леонтьєв А. Н. Вибрані психологічні твори: У 2 т. - М.: - 1983

23. Лернер І. ​​Я. Навчальний предмет, тема, урок. - М.: Знание, 1988 - 80 с.

24. Михайлов Ю. Комп'ютеризація бухгалтерського обліку. / / Бухгалтерський облік і аудит - 1994. - № 11 - с. 17

25. Назарбаєва Р. Порядок заповнення звіту про фінансово-майновий стан підприємства / / Баланс - 1996 - № 3 - с. 18-25

26. Немов Р. С. Психологія - М.: Просвещение: ВЛАДОС - 1995 - 3 т.

27. Олійник О. І. Бухгалтерський облік на підприємствах України. - Харків: Прапор, 1995 - 215 с.

28. Онищук В. А. Дидактика сучасної школи - М.: Просвещение, 1987 - 194 с.

29. Педагогіка; Навчальний посібник для пед. інститутів / Под ред. Ю. К. Бабанського. - М.: Просвещение, 1983 - 608 с.

30. Петровський А. В. Особистість. Діяльність. Колектив. - М.: Политиздат, 1982 - 255с.

31. Подільський В. І. автоматизування бухгалтерського обліку в сучасних умовах / / Бухгалтерський облік - 1993 - № 2 - с. 16

32. Популярна психологія: Хрестоматія / Упоряд. В. В. Мироненко - М.: Просвещение, 1990 - 398 с.

33. Рубінштейн С. Л. Основи загальної психології: У 2 т. - М.: - 1989

34. Сопко В. В. Бухгалтерський облік в промисловості та інших галузях народного господарства: Навчальний посібник - К.: Вища шк., 1992 - 43 с.

35. Стражев В. І. Аналіз господарської діяльності в промисловості - Мн.: Виш. шк., 1996 - 363 с.

36. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облiк на пiдпріємствах з рiзнімі формами власностi - К.: ВТОВ "АСК", 1996 - 512 с.

37. Турецька Д. М. Звіт про фінансові результати та використанні - Форма № 2 / / Свiт бухгалтерського облiку - 1997 - квiтень - с. 60-66 38. Фінансовий менеджмент: теорія і прктики / під ред. Стояновой. -М. ; Перспектива, 1996-405с.

39. Харламова Г. В, Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств. Харків: - 1995

40. Харламов І. В. Педагогіка: Уч. посібник для студентів ун-тів і пед. ин-тов. М.: Вища школа, 1990 - 576 с.

41. Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. Методика фінансового аналізу. - М.: Инфра-М, 1995