Фінансова діяльність акціонерних товариств

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст

Вступ

Розділ I. Класифікація акціонерних товариств та їх динаміка в Україні

1.1 Акціонерне товариство закритого типу

1.2 Акціонерне товариство відкритого типу

1.3 Динаміка розвитку акціонерних товариств в Україні

1.4 Механізм функціонування акціонерних товариств

1.4.1 Створення акціонерного товариства

1.4.2 Майнова структура акціонерного товариства

Розділ II. Фінансова діяльність акціонерного товариства

2.1 Фінансова структура товариства

2.2 Випуск та обіг акцій

2.3 Фінансово-господарська діяльність товариства

2.3.1 Розподіл майна та прибутку у фонди товариства

2.3.2 Правовий режим дивідендів

Розділ ІІІ. Аналіз діяльності відкритого акціонерного товариства "Гуляйпільський елеватор"

3.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ "Гуляйпільський елеватор"

3.2 Фінансово-економічні показники операційної діяльності підприємства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Загальновідомо, якої великої ваги в нашій економіці набув корпоративний сектор. Акціонерні товариства, як одна з найпоширеніших у світовій практиці господарювання організаційно-правових форм підприємництва, належить до суб’єктів господарювання з найбільш складною системою органів управління. Ця складність пояснюється залученням та акумуляцією для ведення господарської діяльності, як правило, значних сум капіталу, відмежуванням капіталу від його власників, використанням його (капіталу) у здійсненні господарської діяльності менеджерами.

Засади управління акціонерним товариством радикально відрізняються від тих, які практикувалися раніше. Вони потребують принципово нової психології і нового економічного мислення.

В процесі приватизації вже створено понад десятків тисяч акціонерних товариств, а ще тисячі товариств створені на основі приватного капіталу.

Перетворення державних підприємств в акціонерні товариства – одне з направлень роздержавлення власності. Разом з тим в акціонерні товариства можуть з’єднуватись різноманітні форми базової власності в залежності від власників акцій – підприємств, держави, окремих громадян.

Акціонерні товариства мають ряд переваг по відношенню до інших видів господарських товариств, які роблять його найбільш вдалою формою для бізнесу в силу цілого ряду причин. Акціонерні товариства завдяки випуску акцій отримують більш широкі можливості в залученні додаткових коштів у відношенні з непропорційним бізнесом. Оскільки акції мають достатньо високу ліквідність, їх легше перетворити на гроші при виході з акціонерного товариства ніж отримати назад долю в статутному капіталі інших товариств.

Формування та широке розповсюдження акціонерного капіталу є одним з основних принципів, на якому базується проведення ринкових реформ. Акціонування займає важливе місце в створенні нормальних умов функціонування підприємств, є зручною формою для проведення їх роздержавлення.

Тому актуальність теми очевидна.

Дослідження, проведені в даній роботі, мають велике теоретичне та практичне значення, оскільки містять наявну в Україні нормативну базу.

Мета даної роботи — вивчити поняття акціонерних товариств, їх організацію, функціонування та порядок створення.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- розкриття суті та форм акціонерних товариств;

- розкрити динаміку розвитку акціонерних товариств в Україні;

- визначення механізму функціонування акціонерних товариств; В Україні досить тривалий час при командно-адміністративній системі управління економікою питання про різні форми власності не мали права на існування. Із визнанням України незалежною державою та першими кроками до ринкових відносин з'явились праці на тему роздержавлення та створення корпоративної власності. Це праці відомих в Україні вчених, таких як: Борзунова В.І., Голови С.О., Лупенко Ю.О., Родионової В.М., Суржика В.Г., Суторміної В.М., Довгань Л.П. та інших.

Теоретичну та методологічну основу дослідження склали сучасні економічні теорії, фундаментальні праці стосовно створення та діяльності акціонерних товариств.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі акти України стосовно даної теми, монографічна література українських та зарубіжних авторів, статті в періодичних виданнях та статистичні збірники.

Робота складається з трьох розділів, вступу, висновків, списку використаної літератури.

Розділ I. Класифікація акціонерних товариств та їх динаміка в Україні

Акціонерне товариство – це одна з організаційно-правових форм підприємств. Воно створюється шляхом централізації грошових коштів (об’єднання капіталу) різних осіб, яка проводиться шляхом продажу акцій з метою здійснення господарської діяльності та отримання прибутку. Можна сказати, що акціонерне товариство — це так зване товариство капіталів.

Особливості його правового статусу виражає визначення акціонерне. Ці особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонерним способом формування і функціонування статутного фонду товариства.

Акціонерним визнається засноване на установчому договорі та статуті товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу. По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним або юридичним особам. По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акціонерне товариство є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом випуску і продажу акцій акціонерні товариства і формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", іншими актами про фондовий ринок.

По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціонерів визначені статтями 10 і 11 Закону України "Про господарські товариства", статтями 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів. Акціонери відповідають (точніше – несуть ризик відповідальності) за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить до товариств з обмеженою відповідальністю.

Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарських об'єднань (участі в існуючих об'єднаннях). Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізовувати інші права власника дочірнього підприємства.

Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України.

За способом функціонування акцій закон розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства.

1.1 Акціонерне товариство закритого типу

Акціонерним товариством закритого типу вважається акціонерне товариство, акції якого розподіляються поміж засновниками і не можуть вільно відчужуватися третім особам без згоди або дозволу на це керівних органів акціонерного товариства, визначених статутом товариства.

Основною ознакою визначення є необіговий характер акцій, випущених акціонерним товариством. Угода про відчуження акцій закритих акціонерних товариств, як правило, ставиться в залежність від згоди на це інших акціонерів безпосередньо, якщо склад акціонерів у кількісному відношенні незначний, або через уповноважені акціонерами керівні органи акціонерного товариства, наприклад, за згодою правління або спостережної ради, тобто постійно діючих керівних органів. Дуже рідко, але може також встановлюватися установчими документами акціонерного товариства, що згоду на відчуження можуть давати загальні збори акціонерів.

Вимога одержання попередньої згоди акціонерів на відчуження акцій закритого акціонерного товариства третім особам повинна бути закріплена в установчих документах акціонерного товариства, оскільки, в іншому випадку вважається, що акціонер не є зобов’язаним у цьому відношенні ані законодавством, ані установчими документами.

З іншого боку, вказана вимога спричинює виникнення в інших акціонерів цього акціонерного товариства або самого акціонерного товариства права на пріоритетне придбання у власність акцій, які акціонер бажає продати і які йому належать. Практично це означає, що в статутах закритих акціонерних товариств резервується положення про те, що перш ніж здійснювати відчуження акцій закритого акціонерного товариства на користь третіх осіб, тобто неакціонерів, акціонер зобов’язаний запропонувати відчуження на користь акціонерів або акціонерного товариства.

В багатьох випадках в установчих документах визначається, що згода акціонерів або акціонерного товариства на відчуження акцій третім особам повинна бути явною, тобто виражена документально (надання листа, підписаного повноважною особою закритого акціонерного товариства або виписки з рішенням керівного органу акціонерного товариства). Наявність такого роду документа буде засвідчувати законність угоди між акціонером і третьою особою, яка побажала придбати акції цього акціонерного товариства.

Надання згоди акціонерами чи акціонерним товариством на відчуження акцій третім особам чи ненадання її інколи може використовуватися для регулювання рівня ринкової ціни відчуження. Акціонерне товариство, наприклад, може дати згоду на відчуження акцій третім особам, але обумовлювати, що акції повинні бути продані не дешевше певного рівня ціни.

Інколи виникає питання про успадкування права власності на акції закритого акціонерного товариства та співвідношення цього права із обов’язком одержувати згоду акціонерного товариства у випадку відчуження акцій третім особам. Відповідно до принципу законодавчого захисту права власності, у такому випадку згода акціонерного товариства на успадкування акцій і прав, пов’язаних з ними не потребується, оскільки успадкування не вважається відчуженням.

Використання акцій закритого акціонерного товариства як предметів застави також має бути врегульоване установчими документами емітента.

1.2 Акціонерне товариство відкритого типу

Акціонерним товариством відкритого типу вважається акціонерне товариство, акції якого випускаються на умовах їх вільного подальшого обігу, тобто за умов, що наступні після випуску акцій відчуження акціонерами належних їм акцій на користь інших акціонерів або третіх осіб не потребують згоди на це з боку інших акціонерів чи емітента.

Акції відкритих акціонерних товариств також випускаються з розрахунку на те, що будь – які інвестори, а не певне їх коло, можуть стати акціонерами.

Такі акції, як правило, є предметами угод купівлі – продажу на акціонерному ринку, вони можуть обертатися на біржовому та позабіржовому ринках.

Акції відкритих акціонерних товариств можуть також без будь – якої згоди емітента використовуватися як предмет застави виникнення зобов’язань.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

1.3 Динаміка розвитку акціонерних товариств в Україні

На сьогоднішній день підприємства у формі акціонерних товариств складають основу економіко-виробничого потенціалу України.

Суть приватизації через акціонування підприємств та можливість отримання частки державної власності через власність в акціонерному товаристві за останні роки була суттєво девальвована через масові порушення прав власності, і особливо дрібних акціонерів.

Звернуто увагу на те, що цивілізований захист прав держави, як акціонера, також не гарантований. Це фактично призводить до кінцевої “тіньової приватизації” стратегічно важливих акціонерних товариств в яких держава залишала за собою корпоративні права.

Недостатній рівень корпоративного управління в банках, відсутність прозорої структури власності, слабка організація процедур управління ризиками, вважають народні депутати, не дозволяють забезпечити повною мірою захист інтересів вкладників та кредиторів банків.

При перевірці діяльності акціонерних товариств в понад 90 відсотках перевірених акціонерних товариств були виявлені порушення діючого законодавства з питань корпоративного управління.

Зазначалося, найбільш типовими порушеннями, від яких особливо потерпають акціонери, є:

порушення права на участь у розподілі прибутку товариства (невиплата дивідендів);

розмивання частки власності акціонерів через додатковий випуск акцій;

виведення активів із власності товариства, що наносить реальні збитки такому товариству та знецінює акціонерну власність тощо.

Основним чинником проблем, які склалися в управлінні акціонерними товариствами є недосконале законодавство, яке не дозволяє ефективно захищати права власності акціонерів та створити умови для розвитку в акціонерних товариствах системи корпоративного управління, яка відповідала б світовим стандартам.

Станом на 01.01.07 в Україні 34,71 тис. акціонерних товариств, з них 12,01 тис. – відкритих, 22,7 – закритих.

Зазначені підприємства виробляють близько 75 % від загального обсягу промислової продукції і дають робочі місця більш ніж 65 % працівників промислового персоналу України. Загальна кількість акціонерів складає понад 17 мільйонів осіб (юридичних осіб, резидентів та нерезидентів, громадян).

Зареєстрували випуски цінних паперів 21594 акціонерних товариств або 63% від загальної кількості акціонерних товариств. Порівняно з минулим роком кількість акціонерних товариств, які зареєстрували випуск цінних паперів, зросла на 0,9%.

Динаміку розвитку акціонерних товариств в Україні з 2003 по 2008 рр. показано на діаграмі 1.

Діаграма 1

1.4 Механізм функціонування акціонерних товариств

1.4.1 Створення акціонерного товариства

Процес створення акціонерного товариства складається з ряду послідовних стадій, передбачених законом.

Перша стадія передбачає заснування фізичними або юридичними особами простого товариства для створення акціонерного товариства. Це суб'єкт права, який не має прав юридичної особи. Товариство виникає і діє у формі договору про спільну діяльність щодо створення акціонерного товариства. Договір укладають засновники товариства в письмовій формі. Змістом договору є розподіл функцій сторін. В ньому обов'язково визначаються склад засновників, порядок і здійснення ними відповідних засновницьких процедур, обсяги відповідальності кожного засновника перед передплатниками на акції і третіми особами. У договорі доцільно визначити кількість акцій. яку купує кожний засновник (засновники зобов’язані бути держателями акцій не менше 25 % статутного фонду строком не менше 2 років).

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Товариство може відкривати розрахунковий та інші рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством. Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників.

Другою стадією є повідомлення в засобах масової інформації про намір створити товариство, яке повинні зробити засновники. Це оголошення довільної форми, в якому зазначаються основні статутні реквізити: назва товариства, мета і предмет діяльності, засновники, розмір статутного фонду, кількість і вартість акцій.

Третьою стадією є відкрита підписка на акції, яка організується засновниками. Ця стадія передбачає здійснення ряду юридичних дій, зміст яких визначено статтею 30 Закону "Про господарські товариства" та статтями 6,7 Закону "Про цінні папери і фондову біржу".

Четвертою стадією є установчі збори, які повинні провести засновники не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції. Пропуск строку може призвести до не створення товариства.

Установчі збори — це орган, до компетенції якого входить створення товариства. Тому вони мають бути правомочними. Такими визнаються збори за участю кількості осіб, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведено підписку. Засновники акціонерних товариств готують статут, який затверджують збори засновників.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства, а також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:

а) приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут;

б) приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбачений статутний фонд);

в) зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідомленні;

г) обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства;

д) вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства;

е) визначають пільги, що надаються засновникам;

є) затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;

ж) інші питання відповідно до установчих документів.

П'ятою стадією заснування є державна реєстрація акціонерного товариства. Товариства реєструються Міністерством фінансів на протязі 30 днів з моменту представлення таких документів: нотаріально засвідчених заявки на реєстрацію, копії статуту товариства, протоколу зборів засновників. Акціонерне товариство набирає прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

1.4.2 Майнова структура акціонерного товариства

Акціонерне товариство як суб'єкт і об'єкт права власності (майновий комплекс) характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Правові основи майнових відносин в акціонерному товаристві загалом врегульовані Законом "Про власність", який визначає товариство суб'єктом права колективної власності, а його майно - об'єктами права колективної власності, а також встановлює підстави виникнення права колективної власності.

Поняття майна акціонерного товариства використовується, зокрема. в статті 24 Закону "Про господарські товариства", відповідно до якої товариство "несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства". Поняття майно товариства узагальнює всі види майна і майнових прав даного суб'єкта права. Зміст його необхідно визначати згідно з правилами статті 10 Закону "Про підприємства в Україні".

Під майном мається на увазі всі активи і пасиви товариства. За ознакою функціонального призначення окремих видів майна це: основні фонди, обігові кошти, інші матеріальні цінності товариства. Майно товариства юридичне відособлене від майна власників товариства, тобто акціонерів. Дане майно є власністю саме товариства як юридичної особи. Товариство в статусі суб'єкта права володіє, користується і розпоряджається майном товариства, відособлення якого здійснюється на праві колективної власності (спільної часткової власності).

Визначаються також майнові права в акціонерному товаристві. Купуючи акцію акціонер відчужує своє майно в статутний фонд товариства. За це майно акціонер одержує специфічне право-право участі в акціонерному товаристві. Зміст даного права зазначено Законом "Про господарські товариства" (статті 10,11,26,29,30,33,35,36,38) та Законом "Про цінні папери і фондову біржу"(статті 4,5,8,9). Право участі в акціонерному товаристві за змістом є комплексним. До майнових прав акціонера належать:

- брати участь у розподілі прибутків товариства;

- отримувати частку прибутку товариства у вигляді дивідендів;

- отримувати частку вартості майна товариства у разі його ліквідації.

Ця частка має бути пропорційною вартості акцій, які належать акціонеру;

- розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужувати іншим особам у порядку, визначеному чинним законодавством та статутом товариства;

- заповідати акції у спадщину;

- купувати додатково випущені акції товариства.

Акціонер несе майнові обов'язки стосовно товариства. Він зобов'язаний вносити вклади, сплачувати основні та додаткові акції у розмірах, передбачених установчими документами товариства.

Розділ II. Фінансова діяльність акціонерного товариства

2.1 Фінансова структура товариства

По-перше, визначимо поняття фінансів.

Фінанси представляють собою сукупність грошових відносин, що виникають на всіх стадіях створення, функціонування і ліквідації товариства. Виходячи з цього визначення, та детально проаналізувавши структуру акціонерного товариства виходить, що фінанси акціонерного товариства являють собою врегульовані правом відносини щодо:

1. Об'єднання вкладів засновників та учасників у статутний фонд товариства як колективну власність акціонерів;

2.Випуск та обіг акцій;

З.Отримання доходів;

4.Розподіл майна та прибутку у фонди товариства;

5.Виплата дивідендів на акції.

Закон "Про власність" визнає дві основні юридичні підстави виникнення колективної власності товариства. Загальним правилом для всіх товариств є добровільне об’єднання майна засновників і учасників для створення і діяльності товариства. Отже, однією з юридичних підстав виникнення прав колективної власності є умови відповідних договорів, згідно з якими утворюється статутний фонд товариства (засновники вносять свої вклади згідно з установчим договором акціонерного товариства, інші акціонери - на умовах договорів купівлі-продажу акцій).

Право колективної власності виникає в результаті перетворення державних підприємств в акціонерні товариства, тобто в порядку прийняття власником рішень про їх корпоратизацію та приватизацію. Державне підприємство перетворюється в акціонерне товариство на підставі спільного рішення трудового колективу і уповноваженого державного органу про випуск акцій, на всю вартість майна підприємства. Згідно з цим рішенням створюється статутний фонд акціонерного товариства (стаття 25 Закону "Про власність").

Рішення про продаж акцій (приватизацію майна) такого товариства приймає орган приватизації, якому передаються акції держави. В обох випадках виникає право колективної власності, єдиним суб'єктом якого стає товариство як юридична особа.

Об'єкти права власності акціонерного товариства різні. Товариство визнається власником, по-перше, майна, яке засновники і учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Це майно називається вкладами засновників і учасників. А також майна, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна набутого на підставах, не заборонених законом. З економічної точки зору вклади (стосовно вищезгаданого майна) являють собою фіксовані частки майнової участі згаданих осіб у статутному фонді товариства, вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які поділений статутний фонд.

Загальний розмір статутного фонду, а також номінальна кількість та вартість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета діяльності, мінімального легального розміру статутного фонду акціонерних товариств. Наприклад у статуті закритого акціонерного товариства "МРІЯ" зазначено: 7.4. Статутний фонд акціонерного товариства складає 3000 (три тисячі) гривень і розподілений на 6 акцій номінальною вартістю 500 (п'ятсот) гривень.

Засновники визначають в установчих документах і види вкладів до статутного фонду. Як і в інших товариствах, це може бути майно в прямому розумінні (будинки, споруди, устаткування, машини, інші матеріальні цінності), цінні папери, грошові кошти в національній та іноземній валюті, а також майнові права. До майнових прав належать права користування зазначеним майном, природними ресурсами (землею, водою, корисними копалинами і таке інше), права на інтелектуальну власність.

Вклади в статутний фонд акціонерного товариства в натуральній та нематеріальній формах підлягають оцінці в гривнях (отже, і в акціях). За загальним правилом, порядок оцінки вкладів визначається установчими документами товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Оцінку вкладів у статутний фонд акціонерного товариства, внесених в натуральній формі, затверджують установчі збори товариства. Дані правила безпосередньо стосуються вкладів фізичних і недержавних юридичних осіб-акціонерів.

Вклади, які є майном державної власності, визначаються в нормативне врегульованому порядку - згідно з методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 8 вересня 1993 року. Це означає, що при створенні акціонерних товариств у процесі корпоратизації й інших випадках діють загальні правила оцінки вкладів. Сума випуску акцій товариства, яке створюється на базі державного підприємства, повинна відповідати сумі статутного фонду підприємства, яка в даному разі визначається відповідно до зазначеної Методики.

Крім вкладів, товариство виступає власником й іншого майна, яке на відміну від статутного фонду називається власним капіталом товариства. Це виготовлена в процесі господарювання продукція, доходи від продажу облігацій, інших цінних паперів. Це також кредити банків, інвестиції під державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі, пожертвувань тощо.

Показники фінансово-економічної діяльності акціонерних товариств.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (АЛ):

; (2.1)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (АЛ) показує, яка частка короткострокових боргових зобов'язань може бути покрита за рахунок коштів і їх еквівалентів у вигляді ринкових цінних паперів і депозитів, тобто практично, абсолютно ліквідних активів. Значення, що рекомендується 0,2–0,5.

2. Коефіцієнт миттєвої ліквідності (QR):

; (2.2)

Коефіцієнт миттєвої ліквідності (QR) Відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (кошти, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення) до короткострокових зобов’язань. Рекомендується, щоб значення цього показника було більше 1, але допускається і 0,7–0,8.

3. Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) (CR):

; (2.3)

Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) (CR) розраховується як частка від поділу оборотних коштів на короткострокові зобов’язання і показує скількох одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю короткострокових боргів. Згідно з міжнародною практикою, значення коефіцієнту ліквідності повинні знаходитися в межах від одиниці до двох (іноді до трьох). Нижня межа обумовлена тим, що оборотних коштів повинно бути, щонайменше, досить для погашення короткострокових зобов’язань, інакше підприємство може виявитися під загрозою банкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов’язаннями більше, ніж у три рази також є небажаним, оскільки це свідчить про нераціональну структуру активів.

4. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними засобами (Кз.в.к.):

; (2.4)

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними засобами (Кз.в.к.) показує абсолютну можливість перетворення активів в ліквідні кошти. Кз.в.к. повинний бути більш 0,1.

5. Маневреність робочого капіталу р.к.):

; (2.5)

Маневреність робочого капіталу (Мр.к.), частка запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами.

6. Маневреність власних обігових коштів (Мв.о.к.):

; (2.6)

Маневреність власних обігових коштів (Мв.о.к.) показує, яка частка абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах; забезпечує свободу фінансового маневру.

7. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (Кавт.):

; (2.7)

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (Кавт.) характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел.

8. Показник чистого обігового капіталу (NWC):

; (2.8)

Показник чистого обігового капіталу (NWC) показує на різницю між обіговими активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями. Нестача обігового капіталу говорить про неможливість підприємством своєчасно погасити свої короткострокові зобов’язання. Значне перевищення чистого обігового капіталу над оптимальною потребою в ньому, говорить про нераціональне використання ресурсів підприємства.

9. Коефіцієнт фінансової стійкості (Кф.с.):

; (2.9)

Коефіцієнт фінансової стійкості (Кф.с.) показує, яка частка стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі, має бути 0,85–0,90.

2.2 Випуск та обіг акцій

Правовий режим акцій регулює Закон "Про цінні папери і фондову біржу". Цей закон визначає поняття і функції акцій, права власника акцій, порядок випуску і придбання акцій та інші питання (статті4-9).

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Юридична природа акції обумовлена вкладом акціонера у статутний фонд товариства. Статутні фонди не акціонерних товариств як колективну часткову власність законом приписано розподіляти безпосередньо на частки учасників. Розміри часток визначають установчі документи. Правовою формою часток не акціонерних товариств є свідотства, які визначають розміри часток і права майнової участі членів товариств у статутних фондах. Акція, на відміну від свідотства, регулює частки у статутних фондах і права акціонерів більш уніфіковано.

Статутний фонд акціонерного товариства як колективну часткову власність прийнято розподіляти на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, тобто акція є індивідуальним, але уніфікованим регулятором статутного фонду і прав участі акціонера в ньому. З економічної точки зору акція являє собою не матеріалізований інтерес у майні товариства, з правової - обіговий документ (правовий акт встановленої форми), який виражає даний інтерес. Як правовий акт акцію можна визначити в розумінні договору часткової участі акціонера в статутному фонді товариства. Сторонами цього договору є акціонер і товариство. Економічним змістом зазначеного договору є умови про дивіденди, про частину виручки від реалізації майна товариства, що припиняється, про ціну акції як вартості права дольової участі.

Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу - "акція", її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

Крім права часткової участі, акція засвідчує членські права акціонера. Стаття 4 Закону "Про цінні папери і фондову біржу" передбачає поділ акцій на класи або види.

Стосовно ж прибутку акціонерного товариства то він утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, який залишається, надходить у повне розпорядження акціонерного товариства. За рахунок цієї частини прибутку формуються фонди АТ. Види, розмір, порядок створення фондів визначаються Загальними Зборами акціонерного товариства. У статуті кожного товариства окремим пунктом зазначені підстави здійснення фінансової діяльності товариства та цілі, на які використовується прибуток.

2.3 Фінансово-господарська діяльність товариства

Фінансово-господарська діяльність товариства здійснюється на підставі виробничих, фінансових та інших планів, які розробляються Виконавчим органом та затверджуються Радою.

Фінансовий рік товариства співпадає з календарним роком. Товариство самостійно розпоряджається виготовленою продукцією, роботами та послугами, отриманим прибутком. Комерційна діяльність товариства проводиться на підставі договорів (контрактів) з замовниками та споживачами. Грошові надходження товариства використовуються на відшкодування витрат, сплату обов'язкових платежів і відрахувань.

Прибуток, який залишився у розпорядженні товариства, направляється на створення фондів:

резервного (страхового);

дивідендів;

- виробничого розвитку;

- розвитку персоналу;

- участі персоналу в прибутках акціонерного товариства;

Розміри відрахувань від прибутку в фонди щорічно визначаються Вищим органом.

Прибуток товариства, за вирахуванням сум по взаємовідносинах із державним та місцевими бюджетами, сум, які заправляються на формування та поновлення фондів, інших витрат, затверджених Вищим органом, підлягає розподілу серед учасників. Прибуток товариства розподіляється серед учасників щорічно пропорційно кількості акцій, якими вони володіють.

2.3.1 Розподіл майна та прибутку у фонди товариства

Велику частину майна акціонерного товариства складають спеціальні фонди. Це грошові кошти, що прямо і безпосередньо не беруть участі в процесі виробництва чи наданні послуг, а слугують іншим спеціальним цілям, передбаченим чинним законодавством або статутом товариства. Використання коштів одного фонду для цілей іншого, як правило, не допускається. Тобто фонди акціонерного товариства - це передбачені нормами права види або частини майна товариства відповідно до їх цільового призначення. Кожен фонд має певний правовий режим.

Серед фондів товариства, передусім, слід виділити СТАТУТНИЙ ФОНД. Законодавство не визначає поняття та призначення статутного фонду акціонерного товариства. Згідно з статтями 13 та 24 Закону "Про господарські товариства", статутний фонд акціонерного товариства можна визначити як колективну часткову власність акціонерів у майні товариства, яка засвідчує його майнову правоздатність як суб'єкта права і тому в процесі його діяльності не підлягає розподілу. Статутний фонд є однією з майнових гарантій стабільності товариства як ділового партнера. З цією метою статтею 24 Закону "Про господарські товариства" встановлено мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства як суму еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. Як спільна часткова власність статутний фонд акціонерного товариства поділений на визначену установчими документами кількість акцій рівної номінальної вартості. Оскільки статутний фонд у певному розумінні є неподільним майном акціонерного товариства, закон імперативно регулює порядок його зміни - збільшення або зменшення. Збільшення статутного фонду можливе лише за умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій. Збільшується він, зокрема, шляхом випуску нових акцій і реалізації їх за рахунок додаткових грошових, матеріальних або інших внесків акціонерів. Це так звана додаткова підписка на акції. Вона здійснюється у тому ж порядку, що і випуск акцій. Акціонери користуються переважним правом на придбання акцій додаткового випуску перед іншими особами. Збільшення статутного фонду можна здійснювати також завдяки збільшенню номінальної вартості вже випущених акцій, а також шляхом обміну облігацій на акції. Прийняття рішення про збільшення статутного фонду належить до компетенції загальних зборів (статутом товариства може бути передбачено збільшення статутного фонду не більше, ніж на 1/3 за рішенням правління товариства). Збільшення статутного фонду - це зміна статуту, тому це питання вирішують спеціальні загальні збори ”з питання зміни статутного фонду товариства” (стаття40 Закону ”Про господарські товариства”). Зменшення статутного фонду можливе шляхом зменшення номінальної вартості випущених акцій та викупу в акціонерів акцій для їх анулювання. Зменшення статутного фонду неможливе при наявності заперечень кредиторів. Рішення про зменшення статутного фонду приймається в такому ж порядку, як і про збільшення. Рішення товариства про зміни статутного фонду впливає на майнові інтереси акціонерів, тому діє правило: товариство зобов'язано відшкодувати власнику акцій збитки у зв'язку зі зміною статутного фонду. Порядок відшкодування збитків повинні визначати загальні збори з питань зміни статутного фонду. Спори про відшкодування збитків цієї категорії вирішують суд, арбітражний суд.

ПОЗИКОВИЙ ФОНД акціонерного товариства формується за рахунок випуску облігаційних позик на строк не менше одного року. Облігації можуть бути іменними і на пред'явника. Проценти по них повинні виплачуватись не рідше одного разу на рік в установлені строки, незалежно від отриманого товариством прибутку і його фінансового стану. Власники облігацій мають переваги (порівняно з власниками акцій) на прибуток, що розподіляється, і активи товариства при його ліквідації.

Чистий прибуток по рішенню Ради директорів розподіляється між акціонерами в формі дивіденду і резервами. Для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими видатками товариства, останнє створює РЕЗЕРВНИЙ ФОНД. Це фонд визначеного законодавством розміру. Він має бути не менше 25 відсотків статутного фонду товариства. Формується він за рахунок чистого прибутку шляхом щорічного відшкодування 5% прибутку до отримання необхідної суми. Кошти резервного фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку. Рішення про використання фонду приймає вищий орган управління товариства. Резервний фонд має цільове призначення, тому дані кошти на інші цілі не використовуються.

Обов'язковим фондом у акціонерному товаристві є також ФОНД СПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ. Абсолютний розмір і частка прибутку, що спрямовується на формування фонду, визначається рішенням Загальних зборів акціонерів за поданням Правління, погодженням із Спостережною Радою акціонерного товариства.

За рахунок коштів фонду нараховуються і виплачуються дивіденди акціонерам акціонерного товариства відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів.

ФОНД ВИРОБНИЧОГО РОЗВИТКУ формується після формування резервного фонду і фонду дивідендів. Кошти цього фонду спрямовуються на:

фінансування витрат на технічне переозброєння, реконструкцію діючих виробництв

фінансування витрат по підготовці і освоєнню нової і модернізованої продукції

проведення науково-дослідних і проектних робіт

природоохоронні заходи

будівництво чи придбання будівель, споруд.

ФОНД РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ забезпечує зацікавленість персоналу акціонерного товариства в належному виконанні ним своїх обов’язків перед акціонерним товариством, підвищення кваліфікації персоналу.

ФОНД УЧАСТІ ПЕРСОНАЛУ В ПРИБУТКАХ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА використовується для преміювання і інших видів матеріального заохочення персоналу за підсумками господарчої діяльності за рік.

ФОНД СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ спрямовується на житлове будівництво, будівництво і утримання об'єктів соціально-культурної сфери, спортивні, оздоровчі, культурно-масові заходи, інші соціальні потреби. Інші фонди створюються, якщо це передбачено стату0ибутку акціонерного товариства після сплати податків може також використовуватись для винагороди робітників в грошовій формі чи видачею акцій.

2.3.2 Правовий режим дивідендів

Правовий режим дивідендів можна визначити як врегульовані правом колективної (акціонерної) власності порядок визначення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства. Він має законодавчу основу. Це стаття 4 "Основні характеристики акцій" і стаття 9 "Виплата доходу по акціях" Закону "Про цінні папери і фондову біржу", стаття 15 "Прибуток товариства" Закону "Про господарські товариства". Стаття 10 цього закону визначає право акціонера на дивіденди, а стаття 41 відносить порядок розподілу прибутку (отже і визначення дивідендів) до компетенції вищого органу (загальних зборів) товариства. Окремі акти і статті законодавства про товариства деталізують правовий режим дивідендів.

Термін ДИВІДЕНД латинського походження. Закон коротко визначає цим терміном частину прибутку акціонерного товариства, яку має право одержати власник акції (статті 4,5,9 Закону "Про цінні папери і фондову біржу"). Теорія права дає більш широке визначення: дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, яка підлягає розподілу і привласненню акціонерами пропорційно вартості належних їм акцій; це також сума (величина, розмір) доходу акціонера на одну акцію. Інакше кажучи, це частка від ділення фонду сплати дивідендів на кількість акцій, власники (держателі) яких мають право на дивіденди. В юридичному аспекті оголошений Вищим органом товариства дивіденд є саме майновим правом фізичного чи юридичного акціонера, тобто правом майнової вимоги до товариства. Це право, яке захищається судом (арбітражним судом) в позовному порядку. Слід мати на увазі, що крім загального, діє окреме законодавче визначення дивіденду акціонера, який є державною юридичною особою. Цей дивіденд теж визначається як частина прибутку на долю державного майна у статутному фонді товариства.

Розділ ІІІ. Аналіз діяльності відкритого акціонерного товариства „Гуляйпільський елеватор”

3.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ „Гуляйпільський елеватор”

Відкрите акціонерне товариство „Гуляйпільський елеватор утворений у 1981 р. ВАТ „Гуляйпільський елеватор” – одне з найбільших підприємств у своїй галузі. До складу підприємства входить: млиновий цех №1, млиновий цех №2, елеватор, виробничо-технічна лабораторія, цех готової продукції, енергетичний, паросиловий, транспортний, ремонтно-механічний, ремонтно-будівельний цех, гараж, заводоуправління, тарна база, матеріальний склад.

Основний виробничий комплекс – млинцех №1 і млинцех №2.

Сьогодні млиновий цех №1 працює у складі трьох паралельно працюючих секцій, загальною продуктивністю 750 т зерна на добу та переробляє зерно м'якої пшениці у борошно хлібопекарське трьохґатункового помелу з виходом борошна вищого ґатунку 45%, першого ґатунку 20%, другого ґатунку 10%, при загальному виході борошна 75%; другий варіант виходу продукції – борошна вищого ґатунку 33%, крупи манної 2%, борошна першого ґатунку 40%.

Проведення технічного переозброєння забезпечило стабільний випуск продукції за якістю, використання пневмотранспорту, автоматизований технологічний процес, покращилися умови праці працівників, поліпшена естетика виробництва.

Для збереження зерна використовують:

елеватор 1 – споруджений у 1930 р., тип млиновий, місткість 14 тис. т;

елеватор 2 – споруджений у 1960 р., тип млиновий, місткість 30 тис. т.

По елеваторно-складському господарству щорічно виконувалися заходи з метою забезпечення стабільного прийому, збереження і відпуску зерна в переробку. Замінено конструкції транспортних галерей, що обгороджують встановлений ліфт на елеваторі, виконано благоустрій місця вивантаження зерна, виконано проектні роботи з реконструкції аспіраційних систем з встановленням фільтрів РЦІ, впроваджено в експлуатацію розвантажник автомобілів.

Для збереження борошна використовують цех готової продукції –який являє собою цегельний будинок для збереження борошна в тарі – 1455 т, для безтарного збереження – 1560 т, фасувальна лінія продуктивністю 50 т на добу. Ведеться постійна робота з удосконалення роботи устаткування на вантажно-розвантажувальних роботах складу. Виконані проектні роботи з прискорення завантаження борошна в автоборошновози із застосуванням вібророзвантажувачів РЗ-БВД-130.

В наявності є також енергоцех – для обслуговування електроустаткування та кабельних ліній. Паросиловий цех, до складу якого входить: котельня для вироблення пара і гарячої води на технологічні потреби, опалювання та гарячого водопостачання.

Ремонтно-механічний і ремонтно-будівельний цехи забезпечують безперебійну роботу основних і допоміжних цехів, забезпечуючи відновлення вузлів, деталей, механізмів, здійснюючи ремонт устаткування, приміщень.

Гараж виконує обсяг операцій з перевезення вантажу для забезпечення стабільної роботи цехів і ділянок комбінату. У гаражі знаходиться автотранспорт вантажний і легковий, вантажопідйомні крани.

Транспортний цех обслуговує допоміжні цехи з прийому зерна із залізниці та здійснює відвантаження готової продукції на залізниці. У складі цеху два тепловози, ремонтна ділянка депо.

Тарна ділянка здійснює прийом, збереження і видачу мішкотари в цехи.

Вирішено ряд технічних питань з удосконалення інженерних комунікацій. Разом з вирішенням технічного стану підприємства вирішуються питання управлінського характеру та побуту працюючих.

Переробка пшениці в борошно – складний технологічний процес, що складається з багатьох операцій, кожна з яких впливає на харчову цінність і якість готового продукту. Виробництво борошна складається з двох послідовних етапів: підготовка зерна до помелу, його розмел і формування сортів борошна.

Три секції – продуктивністю 250 т на добу кожна – переробляють пшеницю м'яку в борошно хлібопекарського помелу з виходом 75%. У розмельному відділенні встановлене наступне технологічне устаткування: вальцьові верстати, розсіви шестигранні, розсіви чотиригранні, ситовіяльні машини, вимельні машини, віброцентрофуги, ентолейтори, деташери.

Основні техніко-економічні показники ВАТ „Гуляйпільський елеватор” подані в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Основні техніко-економічні показники ВАТ „Гуляйпільський елеватор”

п/п

Показники

Одинці

виміру

Звіт

2007 р.

Звіт

2008 р.

Відхи-лення

1

Виробнича потужність

т/добу

720,0

750,0

30

2

Обсяг переробки зерна

т

210960,0

220500,0

9540

3

Виробництво продукції

т

204631,2

213885,0

9253,8

4

Обсяг реалізації продукції

т

204630,4

213874,5

9244,1

5

Чисельність ПВП

чол.

501

508

7

6

Чистий дохід від реалізації продукції

тис. грн.

120467,1

126261,6

5794,5

5

Собівартість продукції

тис. грн.

109141,0

114282,8

5141,8

7

Продуктивність праці

тис. грн.

240,5

248,5

8,1

8

Прибуток

тис. грн.

4122,7

4301,4

178,7

9

Рентабельність продукції

тис. грн.

110,4

110,5

0,1

10

Рентабельність ОФ

тис. грн.

0,26

0,24

-0,02

3.2 Фінансово-економічні показники операційної діяльності підприємства

Фінансово-економічні показники операційної діяльності підприємства характеризуються ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті – негативному; вони зацікавлені в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс – підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства та джерел їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року).

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності. Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою базою є звіт про фінансові результати діяльності (форма2) та баланс (форма1).

Передусім відокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

(3.1)

де – загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

середня сума активів за річним балансом.

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов’язково зазначити, який саме прибуток при цьому використовується.

Показник рентабельності загальних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

, (3.2)

де – чистий прибуток підприємства;

власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату.

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

, (3.3)

де – чистий прибуток підприємства;

статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку Пч віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу – номінальну вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

, (3.4)

де – прибуток від реалізації продукції за певний період;

повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для цього використовуються різні показники, які прийнято називати коефіцієнтами. Найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (kа) обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства:

, (3.5)

де власний капітал підприємства;

підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).

Якщо kа < 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (kзб) є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залученого капіталу, тобто

, (3.6)

де – боргові зобов’язання підприємства (залучений капітал).

Нормальною вважають ситуацію, коли kзб ³ 1.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу.

Якщо плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення відношення ) веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов’язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності – загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності (kлз) – це відношення оборотних активів (розділ ІІ активу балансу) до поточних зобов’язань (розділ ІV пасиву):

, (3.7)

де – оборотні активи підприємства;

поточні зобов’язання підприємства.

Якщо kлз £ 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (kлз ³ 3–4), може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину kлз помітно впливає частка товарно-матеріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов’язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгованості (kлі £ 2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.

Коефіцієнт термінової ліквідності (kлт) обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів, тобто

, (3.8)

де – оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (kла) – це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

, (2.9)

де Кал – абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких належать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

Нормальною можна вважати ситуацію, коли kла ³ 0,25.

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв’язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв’язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

Розрахуємо фінансово-економічні показники для ВАТ „Гуляйпільський елеватор”.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (АЛ):

; (3.10)

АЛ2007 = 131,8 / 4127,3 = 0,03;

АЛ2008 = 305,9 / 2622,4 = 0,12.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (АЛ) показує, яка частка короткострокових боргових зобов'язань може бути покрита за рахунок коштів і їх еквівалентів у вигляді ринкових цінних паперів і депозитів, тобто практично, абсолютно ліквідних активів.

Значення, що рекомендується 0,2–0,5. У нашому випадку в 2007 р. цей коефіцієнт дорівнював 0,03, що говорить про погану здатність терміново покривати короткострокові борги ВАТ „Гуляйпільський елеватор”, якщо виникне така необхідність. У 2008 р. цей показник покращився в 4 рази і став дорівнювати 0,12.

2. Коефіцієнт миттєвої ліквідності (QR):

; (3.11)

QR2007 = (6379,0 – (2635,8 + 485,9 + 35,0)) / 4127,3 = 0,78;

QR2008 = (8192,9 – (4511,8 + 170,7)) / 2622,4 = 1,22.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності (QR) Відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (кошти, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення) до короткострокових зобов’язань. Рекомендується, щоб значення цього показника було більше 1, але допускається і 0,7–0,8. В 2008 р. коефіцієнт миттєвої ліквідності досяг показника 1,22. Це краще порівняно з 2007 р. 0,78.

3. Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) (CR):

; (3.12)

CR2007 = 6379,0 / 4127,3 = 1,55;

CR2008 = 8192,9 / 2622,4 = 3,12.

Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) (CR) розраховується як частка від поділу оборотних коштів на короткострокові зобов’язання і показує скількох одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю короткострокових боргів. Згідно з міжнародною практикою, значення коефіцієнту ліквідності повинні знаходитися в межах від одиниці до двох (іноді до трьох). Нижня межа обумовлена тим, що оборотних коштів повинно бути, щонайменше, досить для погашення короткострокових зобов’язань, інакше підприємство може виявитися під загрозою банкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов’язаннями більше, ніж у три рази також є небажаним, оскільки це свідчить про нераціональну структуру активів.

4. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними засобами (Кз.в.к.):

; (3.13)

Кз.в.к.2007 = (14634,3 – 14050,6) / (6379,0 + 18,7) = 0,09;

Кз.в.к.2008 = (18924,2 – 14749,7) / (8192,9 + 44,6) = 0,51.

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними засобами (Кз.в.к.) показує абсолютну можливість перетворення активів в ліквідні кошти. Кз.в.к. повинний бути більш 0,1. У 2008 р. ВАТ „Гуляйпільський елеватор” мав досить власних оборотних коштів для перетворення їх в ліквідні.

5. Маневреність робочого капіталу (Мр.к.):

; (3.14)

Мр.к.2007 = (2635,8 + 485,9 + 35,0) / (6379,0 + 18,7 – 4127,3 – 3,3) =1,39;

Мр.к.2008 = (4511,8 + 50,1 + 308,4 + 170,7) / (8192,9 + 44,6 - 2622,4) = 0,90.

Маневреність робочого капіталу (Мр.к.), частка запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами. Зменшення цього показника є кращим для підприємства, що і відбулося у 2008 р. на ВАТ „Гуляйпільський елеватор”.

6. Маневреність власних обігових коштів (Мв.о.к.):

; (3.15)

Мв.о.к.2007 = 131,8 / (14634,4 - 14050,6) = 0,23;

Мв.о.к.2008 = 305,9 / (18924,2 - 14749,7) = 0,07.

Маневреність власних обігових коштів (Мв.о.к.) показує, яка частка абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах; забезпечує свободу фінансового маневру. У 2008 р. відбулася зміна в гіршу сторону показника на 0,16.

7. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (Кавт.):

; (3.16)

Кавт.2007 = (14634,3 + 3,3) / 20448,3 = 0,72;

Кавт.2008 = 18924,2 / 22987,2 = 0,82.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (Кавт.) характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел. Цей показник покращився в 2008 р. на 0,1, це говорить про те, що фінансове становище підприємства покращилось.

8. Показник чистого обігового капіталу (NWC):

; (3.17)

NWS2007 = 6379,0 – 4127,3 = 2251,7 тис. грн.;

NWS2008 = 8192,9 – 2622,4 =5570,5 тис. грн.

Показник чистого обігового капіталу (NWC) показує на різницю між обіговими активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями. Чистий обіговий капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, тому що підвищення обігових коштів над короткостроковими зобов’язаннями означає, що ВАТ „Гуляйпільський елеватор” не тільки може погасити свої короткострокові зобов’язання, але і має резерв для розширення своєї діяльності. Нестача обігового капіталу говорить про неможливість підприємством своєчасно погасити свої короткострокові зобов’язання. Значне перевищення чистого обігового капіталу над оптимальною потребою в ньому, говорить про нераціональне використання ресурсів підприємства.

У нашому випадку слід зазначити те, що у 2007 р. поточні активи перевищують поточні пасиви на 1,5 р., а вже в 2008 р. – в 3 р. це говорить про те, що підприємство у 2008 р. почало накопичувати активи, в першу чергу, за рахунок збільшення обсягу виробничих запасів. Порівняно з 2007 р. запаси збільшилися в 1,7 р. в 2008 р. Збільшення різниці між активами і пасивами показує на те, що обіговий капітал не може робити в повну силу.

9. Коефіцієнт фінансової стійкості (Кф.с.):

; (3.18)

Кф.с.2007 = (14634,3 + 3,3 + 1683,4) / 20448,3 = 0,80;

Кф.с.2008 = (18924,2 + 1440,6) / 22987,2 = 0,89.

Коефіцієнт фінансової стійкості (Кф.с.) показує, яка частка стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі, має бути 0,85–0,90. У 2007 р. ВАТ „Гуляйпільський елеватор” Кф.с. = 0,80, але вже у 2008 р. він становить 0,89, що вказує на збільшення більш стабільних фінансових джерел.

Зведені фінансово-економічні показники наведені у табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Показники фінансово-економічної діяльності ВАТ „Гуляйпільський елеватор”

Показник

Назва

2007 р.

2008 р.

Відхи-лення

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

АЛ

0,03

0,12

0,09

Коефіцієнт швидкої ліквідності

QR

0,78

1,22

0,44

Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття)

CR

1,55

3,12

1,57

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами

Кз.в.к.

0,09

0,51

0,42

Маневреність робочого капіталу

Мр.к.

1,39

0,90

-0,49

Маневреність власних обігових коштів

Мв.о.к

0,23

0,29

0,06

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)

Кавт.

0,72

0,82

0,1

Чистий обіговий капітал

NWC

2251,7

5570,5

3318,8

Коефіцієнт фінансової стійкості

Кф.с.

0,80

0,89

0,09

Для наочності представимо порівняння показників у вигляді стовбчикових діаграм (Рис. 3.1 і 3.2.).

Висновок

В даній курсовій ми зібрали основні данні, які дозволяють зрозуміти, що таке акціонерне товариство, як воно організовано та функціонує, порядок його створення та інші важливі питання.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Акціонерне товариство є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності. Його власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частика розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга — це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи, які можуть бути суб’єктами підприємницької діяльності.

За способом функціонування акцій закон розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства.

Станом на 01.01.07 в Україні 34,71 тис. акціонерних товариств, з них 12,01 тис. – відкритих, 22,7 тис.– закритих.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні надзвичайно актуальними для акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та бажаючих залучати інвестиційні ресурси та підвищити свою конкурентоспроможність, стають питання вмілого та грамотного управління підприємством. Саме компетентність у справах корпоративного управління та глибоке розуміння його найважливіших принципів є одним із головних питань для вітчизняних акціонерних товариств та економіки в цілому.

Список використаної літератури

Нормативно - правові акти:

Конституція України від 28 червня 1996р.

Закон України ”Про підприємство в Україні” (з відповідними змінами) // ВВР, 1991, № 24.

Закон України ”Про господарські товариства” // ВВР, 1991, № 49

Закон Україні ”Про цінні папери і банківську діяльність і фондову біржу” // ВВР, 1991, № 38

Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 вересня 1998 року.

Основна література:

Акціонерні товариства – Українська Інвестиційна Газета. 2007

Білорус О. Г., Рогач В. І. Акціонерні товариства: організація і управління. К., Техніка, 1992.

Коваленко В., Третьякова М. Контролюючі органи акціонерних товариств // Вісник законодавства Україні, № 34, 2002

В.Е. Коломойцев. Універсальний словник економічних термінів: інвестування, конкуренція, менеджмент, маркетинг, підприємництво: Навчальний посібник. – К.: Видавництво «Молодь», 2000

Кондратьєв О.Д. "Фактори забезпечення фінансової стійкості підприємства" // "Фінанси України", 2001 p., № 9.

Конторщикова О. Порядок ліквідації підприємства // Вісник законодавства Україні, № 34, 2002

Коробов Н.В. "Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий", К., "Высшая школа",2000 г.

Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України. Монографія. Нац. ін-т. стратегічних досліджень. -К.: 1996.

Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Очерки акционерного права Украины. – К., 1995

Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій. – К., Вентурі, 1996.

Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України: Правові основи підприємництва. К., Юрінформ, 1994.

Поддєрьогін A.M. "Фінанси підприємств", К., 2000 р.

Портнов А.В. "Удосконалення законодавчої бази акціонерних товариств" // "Фінанси України", 2000р. №12.с.22-24.

Собчук О. Засновники та учасники акціонерних товариств: правовий статус // Економіка, фінанси, право. № 2, 2001

С.М. Панчишин. Макроекономіка: Навчальний посібник – 3-тє вид., стереотипне. – К.: «Либідь», 2007

С.В. Мочерний, М.В. Довбенко. Економічна теорія. К.: Видавничий центр «Академія», 2004

Статистичний збірник за 2007p.

Шкільняк М. Практика та проблеми управління акціонерними товариствами // Регіональна економіка, № 3, 2003

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
193.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Фінанси акціонерних товариств товариств
Характеристика акціонерних товариств
Аудит акціонерних товариств
Фінанси акціонерних товариств
Реорганізація акціонерних товариств
Поняття і типи акціонерних товариств
Правове положення акціонерних товариств
Особливості створення акціонерних товариств
© Усі права захищені
написати до нас