Міністерство освіти і науки України
Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
Горлівська філія
Кафедра фізичної реабілітації
Завідувач кафедрою: доц. Томашевський Н.І.
Контрольна робота
з дисципліни: Основи фізичної реабілітації
ТЕМА: "Фізична культура та спорт інвалідів"
Виконав:
студент 2-го курсу групи ФР-04
денного відділення
факультету "Фізична реабілітація"
Артем'єв Ігор Олександрович
Керівник: Кирилов О.М.
2008
Зміст
1. Методи фізичного виховання інвалідів ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... .. 3
2. Основні засоби і форми фізичного виховання інвалідів ... ... ... ... .4
3. Спорт в системі реабілітації інвалідів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9
4. Особливості тренувань і відновлення фізичної працездатності інвалідів, що займаються спортом ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11
5. Вплив гіподинамії на стан здоров'я і фізичну працездатність інваліда ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 12
Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 16
1. Методи фізичного виховання інвалідів
У фізичному вихованні інвалідів необхідно виконувати два методичних підходи при організації занять. Перший підхід визначає про р г а н і з а ц і н н и е моменти заняття або спортивного тренування і характеризує склад займається контингенту [1]. При заняттях з інвалідами можуть бути використані такі організаційні методи:
Індивідуальний, тобто метод, що визначає можливість організації заняття тренером з одним спортсменом-інвалідом. У цьому випадку методика підбирається строго індивідуально, з урахуванням особливостей патології спортсмена-інваліда, його функціональних можливостей і підготовленості. Індивідуальний метод організації занять є найбільш ефективним.
Груповий, коли тренер працює з групою інвалідів до 10 осіб. Як правило, в цьому випадку доцільно присутність асистентів, що виконують в основному чисто допоміжні функції з організації заняття та встановлення обладнання та інвентарю.
Індивідуально-груповий, при якому методично заняття організовує і веде тренер, а асистенти працюють індивідуально зі спортсменами під керівництвом тренера. Ефективність цього методу також дуже висока. Крім того, в цьому випадку в занятті беруть участь відразу кілька інвалідів, що підвищує емоційний тонус, формує навички спілкування в колективі. Особливо важливою є участь здорових асистентів, яке є потужним фактором соціальної адаптації інвалідів.
Метод самостійних занять передбачає організацію занять за рекомендацією тренера або самостійно. Використання цього методу дозволяє підвищити ефективність занять за рахунок безперервності впливу незалежно від зовнішніх факторів.
Другий підхід визначається групою спортивно-педагогічних методів:
Метод строго регламентованого вправи, що визначає застосування конкретних, добре підібраних і суворо спрямованих вправ у кожному занятті.
Ігровий метод, тобто застосування рухливих ігор або елементів спортивних ігор в занятті. Характер гри можна також надати будь-якої вправи. Це особливо ефективно при організації занять з дітьми-інвалідами.
Змагальний метод може використовуватися як варіант проміжного контролю на тренуваннях, а також як варіант підвищення емоційного тонусу занять при організації, наприклад, «Веселих стартів».
2. Основні засоби і форми фізичного виховання інвалідів.
У фізичному вихованні інвалідів повинні широко використовуватися всі засоби цієї системи, хоча в той же час, вони повинні бути розроблені в суворій відповідності з корекційно-компенсаторними завданнями і застосовуватися для тієї або іншої групи інвалідів.
Засоби фізичного виховання інвалідів доцільно систематизувати таким чином [2].
За переважного прояву рухових якостей: а) вправи силового характеру; б) вправи швидкісного характеру, в) вправи швидкісно-силового характеру, г) вправи для розвитку загальної та спеціальної витривалості; д) вправи для розвитку гнучкості; е) вправи для розвитку спритності.
За характером рухової діяльності: а) фізичні вправи циклічного характеру, б) фізичні вправи ациклічні характеру; в) рухові дії змішаного характеру, що включають фізичні вправи циклічного і ациклічні характеру.
За видовою ознакою: а) гімнастичні вправи, б) плавання; в) спортивні та рухливі ігри; г) туризм і екскурсії; д) елементи важкої атлетики та атлетичної гімнастики; е) елементи легкої атлетики; ж) елементи лижного спорту; ж) елементи веслувального спорту; і) елементи велоспорту; к) вправи та ігри на інвалідних візках та ін
Основними формами фізичної культури інвалідів є:
Самостійні заняття фізичними вправами (ранкова гігієнічна гімнастика, прогулянки, ближній туризм, корекційні заняття).
Організаційні групові та секційні заняття фізичною культурою і спортом (ЛФК та корекційні заняття в лікувально-санаторних установах і реабілітаційних центрах, заняття доступними видами спорту в групах і секціях громадських фізкультурних організацій, виробнича гімнастика для осіб, зайнятих у сфері матеріального виробництва та служби побуту тощо .).
Спорт інвалідів [1] (тренування, організація і проведення змагань з різних видів спорту).
Самостійні заняття фізичними вправами в умовах побуту необхідно щодня включати в режим рухової активності інвалідів. Протягом дня доцільно проводити 3-4 заняття тривалістю 15-30 хв. З метою підвищення ефективності впливу фізичних вправ на функціональний розвиток і рівень фізичної підготовленості рекомендується використовувати в індивідуальних заняттях різні тренувальні системи, пристосування і снаряди (гантелі, еластичні, гумові бинти, еспандери, блочні системи тощо), що дозволяє полегшити завдання нормування фізичних навантажень , створення програм локального впливу на окремі групи м'язів і системи організму.
Ранкова гігієнічна гімнастика проводиться щоденно протягом 15-20 хв незалежно від того, де перебуває інвалід (вдома, в лікарні, санаторії, реабілітаційному центрі). Удома йому допомагають родичі, в медичних установах - інструктора ЛФК, медсестри та ін У комплекс УГГ включаються 9-10 гімнастичних вправ з завданнями, звичайними для УГГ. Заняття проводяться сидячи на стільці, в кріслі-каталці або стоячи у фіксуючих апаратах. Дозування вправ залежить від ступеня і рівня пошкоджень, віку, функціонального стану організму займаються і від рівня їх фізичної підготовленості.
Прогулянки, ближній туризм - форми фізичного виховання, які не потребують рухової підготовки та використання складного обладнання та пристосувань. Прогулянки включають в щоденний руховий режим на всіх етапах реабілітації, тривалість їх залежить від температури навколишнього середовища, функціонального стану інвалідів, можливості використовувати цей вид самостійних занять у домашніх умовах. Близький туризм може бути організований групою інвалідів, які займаються в одній секції або об'єднання за територіальним принципом (районний клуб, будинки для інвалідів, лікувальні установи санаторного типу), а також самостійно, як правило, протягом дня. Включення ближнього туризму в тижневий руховий режим інвалідів, дозволяючи забезпечити поєднання активного сприйняття навколишнього середовища з дозованим фізичним навантаженням, сприяє зниженню напруги нервової системи, поліпшенню функціонального стану основних систем організму, підвищенню рівня фізичної підготовленості інвалідів.
Спеціальні корекційні заняття як основна ланка активної корекції включають в себе комплекс профілактичних заходів (гімнастика, масаж, корекція поз, ортопедичні пристрої, вправи на тренажерах і ін), що сприяють повному або частковому усунення недостатності опорно-рухового апарату. Розрізняють корекцію активну і пасивну. Під активною корекцією розуміють спеціальні коригуючі вправи в поєднанні з загальнозміцнюючими.
Пасивна - передбачає ряд коригуючих впливів без активної участі інваліда (пасивний рух, витягування, масаж та ін.) Корекція ділиться також на загальну і спеціальну. Загальна корекція включає комплекс загальнозміцнюючих фізичних вправ: гімнастичні вправи загальнозміцнюючого характеру, ігри, спорт, загартовування, режим.
Спеціальна - використовує переважно активну і пасивну корекцію для усунення недостатності опорно-рухового апарату. Корекційні заняття проводяться, як правило, у спеціальних залах ЛФК під керівництвом інструкторів. Можливий також спосіб організації самостійних індивідуальних корекційних занять вдома під контролем лікаря, педагога. Корекційні заняття необхідно включати в тижневий руховий режим шляхом щоденних занять тривалістю 15-20 хв.
Одним з ефективних засобів фізичного виховання інвалідів є використання в корекційних цілях тренажерів комплексного і локального впливу, що дозволяють, застосовуючи індивідуально дозовані навантаження різної спрямованості та потужності, отримувати потрібний реабілітаційний та тренувальний ефект. В даний час вітчизняної промисловістю випускається цілий ряд тренажерів, рекомендованих для використання в корекційних цілях: «Здоров'я», «Грація», тренажери нового покоління, а також еспандери, міні-штанги та ін
ЛФК - одна з основних форм організації занять фізичними вправами для інвалідів [15]. Це визначається, з одного боку, широтою впливу лікувальних фізичних вправ на різні функціональні системи організму - серцево-судинну, дихальну, опорно-рухову, нервову, ендокринну, а з іншого - відновлювальний та тренирующим ефектом при недостатності тих чи інших функцій організму, т. е. надає суворо спеціальний вплив. У ЛФК використовуються самі різні групи вправ та їх поєднання з масажем, фізіотерапією, ортопедичними пристроями та апаратами і психологічними впливами.
В умовах виробничої діяльності інвалідів вимушені положення тіла і недостатня м'язова активність створюють умови для формування ряду негативних наслідків функціонального та психогенного характеру. Засобом профілактики цих змін у інваліда є виробнича гімнастика. У результаті педагогічних спостережень за характером професійної діяльності інвалідів було встановлено, що більш висока ефективність фізичних вправ досягається при їх застосуванні протягом усього робочого дня в наступних формах. Вступна гімнастика допомагає організму швидше ввійти в робочий ритм і зберегти працездатність протягом тривалого часу. Комплекс складається з 7-8 спеціальних вправ і виконується протягом 5-7 хв безпосередньо перед роботою.
Фізкультурна пауза (ФП) підвищує рухову активність, стимулює діяльність нервової, серцево-судинної та дихальної систем організму, знімає загальне стомлення, підвищує розумову працездатність. Комплекс складається з 7-8 вправ і виконується протягом 5-6 хв. Для посилення впливу вправ застосовуються допоміжні предмети (гантелі, еспандери, гумові бинти, гімнастичні палиці). Виконується комплекс 1-2 рази під час роботи за 1-1,5 години до закінчення першої і другої половини робочого дня.
Фізкультурні хвилинки (ФМ) сприяють зняттю локального стомлення; призначені для конкретного впливу на ту чи іншу групу м'язів або систем організму займаються. У залежності від самопочуття і ступеня втоми кожен самостійно вибирає необхідний для себе комплекс і виконує у зручний час безпосередньо на робочому місці. Комплекс складається з 3-4 вправ і виконується протягом 1,5-2 хв.
Фізкультурні мікропаузи (ФМП) підвищують розумову працездатність, активізуючи нервові центри, знімаючи зайву збудливість. Комплекс складається з 1-3 вправ і виконується протягом 1 хвилини безпосередньо під час роботи, бажано кожну годину.
У програму щоденних занять виробничою гімнастикою слід включати різноманітні її форми: 1-2 рази ФП, 2-3 рази - ФМ, 3-4 рази-ФМП
У цілому на активний відпочинок протягом робочого дня інвалідів доцільно відводити 20-25 хв. Програми занять необхідно змінювати щомісяця.
Регулярні заняття фізкультурою виробничої сприяють виробленню звички до систематичних занять фізичними вправами і створення сприятливих умов для високопродуктивної праці та збереження здоров'я інвалідів.
3. Спорт в системі реабілітації інвалідів
Використання спорту в системі реабілітації починається вже в стаціонарі (лікарні) та продовжується після виписки хворого зі стаціонару.
Цілі занять спортом для інвалідів:
а) нормалізація психоемоційного стану;
б) відновлення побутових навичок;
в) нормалізація (відновлення) рухових функцій, навичок;
г) навчання (перенавчання) нової професії та повернення інваліда в суспільство;
д) працевлаштування по знову набутою спеціальністю.
Оскільки інвалід-спортсмен швидко стомлюється, в нього швидше настає дискоординация рухів, м'язовий дисбаланс, гіпертонус м'язів, а значить, травми і захворювання.
Тренування інвалідів-спортсменів мають свої особливості: інтенсивність і тривалість занять знижується, робляться більш тривалі паузи після виконання того чи іншого виду фізичної діяльності;
В останні роки спорт інвалідів придбав значну популярність і популярність. Проводяться численні змагання (чемпіонати Європи, світу, Параолімпійські ігри та ін) з різних видів спорту.
Вид спорту і методика занять вибираються з урахуванням віку інваліда, його фізичної підготовленості і часу, що пройшов з моменту травми (захворювання).
Інваліди тренуються і виступають в таких видах спорту, як стрільба з лука, настільний теніс, баскетбол у візках, футбол (хворі з ДЦП, ампутанти на милицях), плавання, гірські лижі, перегони на візках, стрибки в довжину і висоту, штовхання ядра, метання диска, сидячий волейбол (ампутанти), важка атлетика, фехтування, лижні гонки та ін
Застосування елементів спорту в системі реабілітації інвалідів давно використовується нашими і зарубіжними фахівцями. Ігри на заняттях з хворими позитивно впливають на їх психоемоційну і психофізіологічну сферу, підвищують загальний тонус. Між тим спортивні ігри завжди носять змагальний характер, як і спорт взагалі. У зв'язку з цим Л. Гутман (1960) був ініціатором організації перших Олімпійських ігор параплегіків (Паралімпійські ігри), які з тих пір проводяться кожні 4 роки.
Травми (захворювання) ОДА, нервової системи і т.д. призводять до структурних (морфологічними) змін моторної функції, локомо та ін Заняття спортом не можуть відновити порушені (втрачені) рухові функції, але дають психоемоційний та соціальне задоволення.
Інвалідність не дозволяє інвалідам-спортсменам правильно виконувати ту чи іншу рух (вправа). У зв'язку з цим можуть виробитися (так часто й відбувається) технічно невірні рухи, а при багаторазовому виконанні додатково виникають інші захворювання ОДА (періартрити, періостити, міозити, потертості та ін.) Тому дуже важливо підбирати види спорту з урахуванням особливостей патології, ступеня відновлення рухової функції у інвалідів.
В останні роки інвалідний спорт набуває професійний характер. Тренування, часті змагання істотно впливають на психіку і дієздатність інваліда. На жаль, не тільки позитивно. Виступ на змаганнях, особливо в міжнародних, вимагає від інваліда-спортсмена колосального фізичного і психологічного напруження, яких часом не витримує навіть здорова людина.
4. Особливості тренувань і відновлення фізичної працездатності інвалідів, що займаються спортом
Від викладача (тренера) потрібно знання особливостей патології тренируемой, методик тренувань і засобів відновлення. Оскільки інвалід, займається спортом, швидко стомлюється, в нього швидше настає дискоординация рухів, м'язовий дисбаланс, гіпертонус м'язів, а значить, травми і захворювання.
Тренування інвалідів-спортсменів мають свої особливості [1]: інтенсивність і тривалість занять знижується, робляться більш тривалі паузи після виконання того чи іншого виду фізичної діяльності;
Диференціюються методи відновлення фізичної працездатності з урахуванням фізичних навантажень, характеру і тривалості захворювання (часу отримання травми);
Більш тривалими повинні бути інтервали між тренуваннями, виконуваними вправами і т.д.
Інваліди-спортсмени швидше втомлюються через порушення координації рухів і виконання вправ у неприродній біомеханіки. У них відбуваються значні біохімічні зміни в тканинах, крові, гіпоксія тканин, гіпертонус м'язів, порушується мікроциркуляція м'язового кровотоку і т.п., що більшою мірою пригнічує функцію руху, тобто їх моторика страждає більшою мірою, ніж у здорових людей.
Для нормалізації тонусу м'язів інвалідів-спортсменів, метаболізму тканин, ліквідації гіпоксії тканин, нормалізації функції мотонейронів, координації рухів необхідний комплексний підхід до системи реабілітації (відновлення) інвалідів-спортсменів. У нього входить фармакологічна корекція (міорелаксанти, вітаміни, антиоксиданти та ін), фізіотерапія, голкорефлексотерапія, УФО-опромінення загальне і локальне (у водних видах спорту - стоп), різні спиртні напої та ін
Велике значення має харчування, фітотерапія, різні види масажу, особливо сегментарно-рефлекторного, кріомассажа, вправи на розтягування сполучно-тканинних утворень, кисневі коктейлі, нормалізація сну за допомогою фармакологічних препаратів рослинного походження та ін
5 Вплив гіподинамії на стан здоров'я і фізичну працездатність інваліда
Відсутність фізичних навантажень негативно позначається на рівні тренованості, фізичної підготовленості і здоров'я інваліда. При цьому не тільки знижується працездатність, але і втрачаються специфічні навички, які були придбані раніше. На їх відновлення йде багато часу, і часом не вдається повністю відновити функції, втрачені в результаті травм або захворювань.
Припинення тренувань веде до неузгодженості координації умовних і безумовних рефлексів, об'єднаних у функціональну систему. Випадання або порушення будь-якої ланки цього ланцюга або зміна функціонального стану ЦНС призводить до порушення або спаду (розладу) складної функціональної системи.
Припинення (зниження) м'язової діяльності призводить до уповільнення крово-і лімфообігу в м'язах, зниження їх тонусу, окислювально-обмінних процесів, що в свою чергу погіршує (уповільнює) процеси репаративної регенерації травмованих тканин.
Одним з найважливіших механізмів у розвитку порушення при гіпокінезії може з'явитися різке зниження постійної рефлекторної стимуляції основних вегетативних функцій організму, що забезпечують безпосередню регуляцію різних видів метаболізму в органах і тканинах. Ослаблення моторно-вісцеральної стимуляції призводить до того, що процеси катаболізму починають переважати над процесами анаболізму.
При гіподинамії виникає дефіцит роздратування і збудження ЦНС перш за все з боку аферентних впливів. що йдуть від проприорецепторов бездіяльних м'язів, від механорецепторів і багатьох інших органів.
Отже, припинення тренувань неодмінно веде до зниження потоку проприорецептивной впливів на вегетативні функції ряду органів і систем.
При гіподинамії відбувається зниження венозного тиску, порушується м'язовий ліжечок (кількість відкритих капілярів значно зменшено), кисневий режим тканин, знижується тонус і сила м'язів.
Скелетна мускулатура виконує не тільки опорно-рухову функцію, а й значною мірою впливає на м'язовий ліжечок, метаболізм тканин, ендокринну систему і т.п. Зниження (припинення) м'язової діяльності призводить до морфофункціональних змін у тканинах ОДА, погіршення процесів репаративної регенерації, обмінних процесів в тканинах і т.п. Усе разом узяте сприяє різкому зниженню фізичної працездатності і погіршення здоров'я інваліда (хворого). В основі різних функціональних розладів діяльності його організму лежить перекручення постійно діючих звичних кинестетических (рухових) подразнень. Особливо це проявляється у хворих з ампутацією нижніх кінцівок, коли виключається опорна функція і роздратування рефлексогенних зон стоп, а у хворих з паралічами нижніх кінцівок виключається з роботи більша м'язова маса; в цьому випадку гіподинамія є типовою причиною подальшого погіршення динамічного стереотипу фізіологічних функцій.
М'язова атрофія значно ускладнює пристосувальні механізми кровообігу до змін положення тіла, виконання фізичної роботи і може реально загрожувати здоров'ю хворого (інваліда).
Полегшити ситуацію дозволяє м'язова діяльність, благотворно впливаючи на функціональний стан хворого. Вона необхідна для профілактики контрактур, м'язового дисбалансу (атрофії, гіпертонусу і т.п.), пролежнів і багатьох інших показників.
Тренеру слід пам'ятати, що у інваліда, який переніс травму або захворювання, регуляторні механізми перебувають у стані постійної напруги, забезпечуючи адекватне функціонування процесів життєдіяльності організму. Обмеження рухів посилює процеси відновлення втрачених функцій. Через рухових порушень страждають функції шлунково-кишкового тракту та сечовидільної системи, швидше наступає атрофія м'язів, особливо ампутованою або паралізованою кінцівок, виникають зміни на ЕКГ та інші відхилення у стані здоров'я. Крім того, у ампутантів виникають простатит, застійні явища в тазових органах, лімфангіт, нерідко подряпини і синці в області сідниць викликають нагноїтельниє процеси.
Для ліквідації наслідків гіподинамії в тренуванні необхідно включати вправи на розтягування (на тренажерах, велоергометрі та ін) Хороший ефект дають гідрокінезотерапія і вібраційний масаж спини з голчастими вібраторами (особливо паравертебральних областей) м'язів надпліччя, а у ампутантів - ще й вібрація кукси.
Заняття спортом для інвалідів є головною умовою боротьби з гіподинамією і її наслідками.
Список літератури
1. Дубровський В.І. Спортивна медицина: Учеб. для студ. вищ. навч. закладів. - 2-е вид., Доп. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2002. - 512 с.: Іл.
2. Дубровський В.І. Реабілітація інвалідів-спортсменів. - В кн.: Спортивна медицина: Учеб. для студ. вищ. навч. заве деній. - 2-е вид., Доп. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2002, с. 411-417.
3. Куничев Л.А. Лікувальний масаж. - К.: Вища школа. Головне вид-во, 1981. - 328 с.
4. Лікувальна фізична культура: Довідник / За ред. Проф. В. А. Єпіфанова. - М.: Медицина, 2004. - 592 с.
5. Фізична реабілітація: Підручник для академій та інститутів фізичної культури / Під загальною ред. проф. С.Н. Попова. - Ростов н / Д: вид-во «Фенікс», 1999. - 608 с.
Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
Горлівська філія
Кафедра фізичної реабілітації
Завідувач кафедрою: доц. Томашевський Н.І.
Контрольна робота
з дисципліни: Основи фізичної реабілітації
ТЕМА: "Фізична культура та спорт інвалідів"
Виконав:
студент 2-го курсу групи ФР-04
денного відділення
факультету "Фізична реабілітація"
Артем'єв Ігор Олександрович
Керівник: Кирилов О.М.
2008
Зміст
1. Методи фізичного виховання інвалідів ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... .. 3
2. Основні засоби і форми фізичного виховання інвалідів ... ... ... ... .4
3. Спорт в системі реабілітації інвалідів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9
4. Особливості тренувань і відновлення фізичної працездатності інвалідів, що займаються спортом ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11
5. Вплив гіподинамії на стан здоров'я і фізичну працездатність інваліда ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 12
Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 16
1. Методи фізичного виховання інвалідів
У фізичному вихованні інвалідів необхідно виконувати два методичних підходи при організації занять. Перший підхід визначає про р г а н і з а ц і н н и е моменти заняття або спортивного тренування і характеризує склад займається контингенту [1]. При заняттях з інвалідами можуть бути використані такі організаційні методи:
Індивідуальний, тобто метод, що визначає можливість організації заняття тренером з одним спортсменом-інвалідом. У цьому випадку методика підбирається строго індивідуально, з урахуванням особливостей патології спортсмена-інваліда, його функціональних можливостей і підготовленості. Індивідуальний метод організації занять є найбільш ефективним.
Груповий, коли тренер працює з групою інвалідів до 10 осіб. Як правило, в цьому випадку доцільно присутність асистентів, що виконують в основному чисто допоміжні функції з організації заняття та встановлення обладнання та інвентарю.
Індивідуально-груповий, при якому методично заняття організовує і веде тренер, а асистенти працюють індивідуально зі спортсменами під керівництвом тренера. Ефективність цього методу також дуже висока. Крім того, в цьому випадку в занятті беруть участь відразу кілька інвалідів, що підвищує емоційний тонус, формує навички спілкування в колективі. Особливо важливою є участь здорових асистентів, яке є потужним фактором соціальної адаптації інвалідів.
Метод самостійних занять передбачає організацію занять за рекомендацією тренера або самостійно. Використання цього методу дозволяє підвищити ефективність занять за рахунок безперервності впливу незалежно від зовнішніх факторів.
Другий підхід визначається групою спортивно-педагогічних методів:
Метод строго регламентованого вправи, що визначає застосування конкретних, добре підібраних і суворо спрямованих вправ у кожному занятті.
Ігровий метод, тобто застосування рухливих ігор або елементів спортивних ігор в занятті. Характер гри можна також надати будь-якої вправи. Це особливо ефективно при організації занять з дітьми-інвалідами.
Змагальний метод може використовуватися як варіант проміжного контролю на тренуваннях, а також як варіант підвищення емоційного тонусу занять при організації, наприклад, «Веселих стартів».
2. Основні засоби і форми фізичного виховання інвалідів.
У фізичному вихованні інвалідів повинні широко використовуватися всі засоби цієї системи, хоча в той же час, вони повинні бути розроблені в суворій відповідності з корекційно-компенсаторними завданнями і застосовуватися для тієї або іншої групи інвалідів.
Засоби фізичного виховання інвалідів доцільно систематизувати таким чином [2].
За переважного прояву рухових якостей: а) вправи силового характеру; б) вправи швидкісного характеру, в) вправи швидкісно-силового характеру, г) вправи для розвитку загальної та спеціальної витривалості; д) вправи для розвитку гнучкості; е) вправи для розвитку спритності.
За характером рухової діяльності: а) фізичні вправи циклічного характеру, б) фізичні вправи ациклічні характеру; в) рухові дії змішаного характеру, що включають фізичні вправи циклічного і ациклічні характеру.
За видовою ознакою: а) гімнастичні вправи, б) плавання; в) спортивні та рухливі ігри; г) туризм і екскурсії; д) елементи важкої атлетики та атлетичної гімнастики; е) елементи легкої атлетики; ж) елементи лижного спорту; ж) елементи веслувального спорту; і) елементи велоспорту; к) вправи та ігри на інвалідних візках та ін
Основними формами фізичної культури інвалідів є:
Самостійні заняття фізичними вправами (ранкова гігієнічна гімнастика, прогулянки, ближній туризм, корекційні заняття).
Організаційні групові та секційні заняття фізичною культурою і спортом (ЛФК та корекційні заняття в лікувально-санаторних установах і реабілітаційних центрах, заняття доступними видами спорту в групах і секціях громадських фізкультурних організацій, виробнича гімнастика для осіб, зайнятих у сфері матеріального виробництва та служби побуту тощо .).
Спорт інвалідів [1] (тренування, організація і проведення змагань з різних видів спорту).
Самостійні заняття фізичними вправами в умовах побуту необхідно щодня включати в режим рухової активності інвалідів. Протягом дня доцільно проводити 3-4 заняття тривалістю 15-30 хв. З метою підвищення ефективності впливу фізичних вправ на функціональний розвиток і рівень фізичної підготовленості рекомендується використовувати в індивідуальних заняттях різні тренувальні системи, пристосування і снаряди (гантелі, еластичні, гумові бинти, еспандери, блочні системи тощо), що дозволяє полегшити завдання нормування фізичних навантажень , створення програм локального впливу на окремі групи м'язів і системи організму.
Ранкова гігієнічна гімнастика проводиться щоденно протягом 15-20 хв незалежно від того, де перебуває інвалід (вдома, в лікарні, санаторії, реабілітаційному центрі). Удома йому допомагають родичі, в медичних установах - інструктора ЛФК, медсестри та ін У комплекс УГГ включаються 9-10 гімнастичних вправ з завданнями, звичайними для УГГ. Заняття проводяться сидячи на стільці, в кріслі-каталці або стоячи у фіксуючих апаратах. Дозування вправ залежить від ступеня і рівня пошкоджень, віку, функціонального стану організму займаються і від рівня їх фізичної підготовленості.
Прогулянки, ближній туризм - форми фізичного виховання, які не потребують рухової підготовки та використання складного обладнання та пристосувань. Прогулянки включають в щоденний руховий режим на всіх етапах реабілітації, тривалість їх залежить від температури навколишнього середовища, функціонального стану інвалідів, можливості використовувати цей вид самостійних занять у домашніх умовах. Близький туризм може бути організований групою інвалідів, які займаються в одній секції або об'єднання за територіальним принципом (районний клуб, будинки для інвалідів, лікувальні установи санаторного типу), а також самостійно, як правило, протягом дня. Включення ближнього туризму в тижневий руховий режим інвалідів, дозволяючи забезпечити поєднання активного сприйняття навколишнього середовища з дозованим фізичним навантаженням, сприяє зниженню напруги нервової системи, поліпшенню функціонального стану основних систем організму, підвищенню рівня фізичної підготовленості інвалідів.
Спеціальні корекційні заняття як основна ланка активної корекції включають в себе комплекс профілактичних заходів (гімнастика, масаж, корекція поз, ортопедичні пристрої, вправи на тренажерах і ін), що сприяють повному або частковому усунення недостатності опорно-рухового апарату. Розрізняють корекцію активну і пасивну. Під активною корекцією розуміють спеціальні коригуючі вправи в поєднанні з загальнозміцнюючими.
Пасивна - передбачає ряд коригуючих впливів без активної участі інваліда (пасивний рух, витягування, масаж та ін.) Корекція ділиться також на загальну і спеціальну. Загальна корекція включає комплекс загальнозміцнюючих фізичних вправ: гімнастичні вправи загальнозміцнюючого характеру, ігри, спорт, загартовування, режим.
Спеціальна - використовує переважно активну і пасивну корекцію для усунення недостатності опорно-рухового апарату. Корекційні заняття проводяться, як правило, у спеціальних залах ЛФК під керівництвом інструкторів. Можливий також спосіб організації самостійних індивідуальних корекційних занять вдома під контролем лікаря, педагога. Корекційні заняття необхідно включати в тижневий руховий режим шляхом щоденних занять тривалістю 15-20 хв.
Одним з ефективних засобів фізичного виховання інвалідів є використання в корекційних цілях тренажерів комплексного і локального впливу, що дозволяють, застосовуючи індивідуально дозовані навантаження різної спрямованості та потужності, отримувати потрібний реабілітаційний та тренувальний ефект. В даний час вітчизняної промисловістю випускається цілий ряд тренажерів, рекомендованих для використання в корекційних цілях: «Здоров'я», «Грація», тренажери нового покоління, а також еспандери, міні-штанги та ін
ЛФК - одна з основних форм організації занять фізичними вправами для інвалідів [15]. Це визначається, з одного боку, широтою впливу лікувальних фізичних вправ на різні функціональні системи організму - серцево-судинну, дихальну, опорно-рухову, нервову, ендокринну, а з іншого - відновлювальний та тренирующим ефектом при недостатності тих чи інших функцій організму, т. е. надає суворо спеціальний вплив. У ЛФК використовуються самі різні групи вправ та їх поєднання з масажем, фізіотерапією, ортопедичними пристроями та апаратами і психологічними впливами.
В умовах виробничої діяльності інвалідів вимушені положення тіла і недостатня м'язова активність створюють умови для формування ряду негативних наслідків функціонального та психогенного характеру. Засобом профілактики цих змін у інваліда є виробнича гімнастика. У результаті педагогічних спостережень за характером професійної діяльності інвалідів було встановлено, що більш висока ефективність фізичних вправ досягається при їх застосуванні протягом усього робочого дня в наступних формах. Вступна гімнастика допомагає організму швидше ввійти в робочий ритм і зберегти працездатність протягом тривалого часу. Комплекс складається з 7-8 спеціальних вправ і виконується протягом 5-7 хв безпосередньо перед роботою.
Фізкультурна пауза (ФП) підвищує рухову активність, стимулює діяльність нервової, серцево-судинної та дихальної систем організму, знімає загальне стомлення, підвищує розумову працездатність. Комплекс складається з 7-8 вправ і виконується протягом 5-6 хв. Для посилення впливу вправ застосовуються допоміжні предмети (гантелі, еспандери, гумові бинти, гімнастичні палиці). Виконується комплекс 1-2 рази під час роботи за 1-1,5 години до закінчення першої і другої половини робочого дня.
Фізкультурні хвилинки (ФМ) сприяють зняттю локального стомлення; призначені для конкретного впливу на ту чи іншу групу м'язів або систем організму займаються. У залежності від самопочуття і ступеня втоми кожен самостійно вибирає необхідний для себе комплекс і виконує у зручний час безпосередньо на робочому місці. Комплекс складається з 3-4 вправ і виконується протягом 1,5-2 хв.
Фізкультурні мікропаузи (ФМП) підвищують розумову працездатність, активізуючи нервові центри, знімаючи зайву збудливість. Комплекс складається з 1-3 вправ і виконується протягом 1 хвилини безпосередньо під час роботи, бажано кожну годину.
У програму щоденних занять виробничою гімнастикою слід включати різноманітні її форми: 1-2 рази ФП, 2-3 рази - ФМ, 3-4 рази-ФМП
У цілому на активний відпочинок протягом робочого дня інвалідів доцільно відводити 20-25 хв. Програми занять необхідно змінювати щомісяця.
Регулярні заняття фізкультурою виробничої сприяють виробленню звички до систематичних занять фізичними вправами і створення сприятливих умов для високопродуктивної праці та збереження здоров'я інвалідів.
3. Спорт в системі реабілітації інвалідів
Використання спорту в системі реабілітації починається вже в стаціонарі (лікарні) та продовжується після виписки хворого зі стаціонару.
Цілі занять спортом для інвалідів:
а) нормалізація психоемоційного стану;
б) відновлення побутових навичок;
в) нормалізація (відновлення) рухових функцій, навичок;
г) навчання (перенавчання) нової професії та повернення інваліда в суспільство;
д) працевлаштування по знову набутою спеціальністю.
Оскільки інвалід-спортсмен швидко стомлюється, в нього швидше настає дискоординация рухів, м'язовий дисбаланс, гіпертонус м'язів, а значить, травми і захворювання.
Тренування інвалідів-спортсменів мають свої особливості: інтенсивність і тривалість занять знижується, робляться більш тривалі паузи після виконання того чи іншого виду фізичної діяльності;
В останні роки спорт інвалідів придбав значну популярність і популярність. Проводяться численні змагання (чемпіонати Європи, світу, Параолімпійські ігри та ін) з різних видів спорту.
Вид спорту і методика занять вибираються з урахуванням віку інваліда, його фізичної підготовленості і часу, що пройшов з моменту травми (захворювання).
Інваліди тренуються і виступають в таких видах спорту, як стрільба з лука, настільний теніс, баскетбол у візках, футбол (хворі з ДЦП, ампутанти на милицях), плавання, гірські лижі, перегони на візках, стрибки в довжину і висоту, штовхання ядра, метання диска, сидячий волейбол (ампутанти), важка атлетика, фехтування, лижні гонки та ін
Застосування елементів спорту в системі реабілітації інвалідів давно використовується нашими і зарубіжними фахівцями. Ігри на заняттях з хворими позитивно впливають на їх психоемоційну і психофізіологічну сферу, підвищують загальний тонус. Між тим спортивні ігри завжди носять змагальний характер, як і спорт взагалі. У зв'язку з цим Л. Гутман (1960) був ініціатором організації перших Олімпійських ігор параплегіків (Паралімпійські ігри), які з тих пір проводяться кожні 4 роки.
Травми (захворювання) ОДА, нервової системи і т.д. призводять до структурних (морфологічними) змін моторної функції, локомо та ін Заняття спортом не можуть відновити порушені (втрачені) рухові функції, але дають психоемоційний та соціальне задоволення.
Інвалідність не дозволяє інвалідам-спортсменам правильно виконувати ту чи іншу рух (вправа). У зв'язку з цим можуть виробитися (так часто й відбувається) технічно невірні рухи, а при багаторазовому виконанні додатково виникають інші захворювання ОДА (періартрити, періостити, міозити, потертості та ін.) Тому дуже важливо підбирати види спорту з урахуванням особливостей патології, ступеня відновлення рухової функції у інвалідів.
В останні роки інвалідний спорт набуває професійний характер. Тренування, часті змагання істотно впливають на психіку і дієздатність інваліда. На жаль, не тільки позитивно. Виступ на змаганнях, особливо в міжнародних, вимагає від інваліда-спортсмена колосального фізичного і психологічного напруження, яких часом не витримує навіть здорова людина.
4. Особливості тренувань і відновлення фізичної працездатності інвалідів, що займаються спортом
Від викладача (тренера) потрібно знання особливостей патології тренируемой, методик тренувань і засобів відновлення. Оскільки інвалід, займається спортом, швидко стомлюється, в нього швидше настає дискоординация рухів, м'язовий дисбаланс, гіпертонус м'язів, а значить, травми і захворювання.
Тренування інвалідів-спортсменів мають свої особливості [1]: інтенсивність і тривалість занять знижується, робляться більш тривалі паузи після виконання того чи іншого виду фізичної діяльності;
Диференціюються методи відновлення фізичної працездатності з урахуванням фізичних навантажень, характеру і тривалості захворювання (часу отримання травми);
Більш тривалими повинні бути інтервали між тренуваннями, виконуваними вправами і т.д.
Інваліди-спортсмени швидше втомлюються через порушення координації рухів і виконання вправ у неприродній біомеханіки. У них відбуваються значні біохімічні зміни в тканинах, крові, гіпоксія тканин, гіпертонус м'язів, порушується мікроциркуляція м'язового кровотоку і т.п., що більшою мірою пригнічує функцію руху, тобто їх моторика страждає більшою мірою, ніж у здорових людей.
Для нормалізації тонусу м'язів інвалідів-спортсменів, метаболізму тканин, ліквідації гіпоксії тканин, нормалізації функції мотонейронів, координації рухів необхідний комплексний підхід до системи реабілітації (відновлення) інвалідів-спортсменів. У нього входить фармакологічна корекція (міорелаксанти, вітаміни, антиоксиданти та ін), фізіотерапія, голкорефлексотерапія, УФО-опромінення загальне і локальне (у водних видах спорту - стоп), різні спиртні напої та ін
Велике значення має харчування, фітотерапія, різні види масажу, особливо сегментарно-рефлекторного, кріомассажа, вправи на розтягування сполучно-тканинних утворень, кисневі коктейлі, нормалізація сну за допомогою фармакологічних препаратів рослинного походження та ін
5 Вплив гіподинамії на стан здоров'я і фізичну працездатність інваліда
Відсутність фізичних навантажень негативно позначається на рівні тренованості, фізичної підготовленості і здоров'я інваліда. При цьому не тільки знижується працездатність, але і втрачаються специфічні навички, які були придбані раніше. На їх відновлення йде багато часу, і часом не вдається повністю відновити функції, втрачені в результаті травм або захворювань.
Припинення тренувань веде до неузгодженості координації умовних і безумовних рефлексів, об'єднаних у функціональну систему. Випадання або порушення будь-якої ланки цього ланцюга або зміна функціонального стану ЦНС призводить до порушення або спаду (розладу) складної функціональної системи.
Припинення (зниження) м'язової діяльності призводить до уповільнення крово-і лімфообігу в м'язах, зниження їх тонусу, окислювально-обмінних процесів, що в свою чергу погіршує (уповільнює) процеси репаративної регенерації травмованих тканин.
Одним з найважливіших механізмів у розвитку порушення при гіпокінезії може з'явитися різке зниження постійної рефлекторної стимуляції основних вегетативних функцій організму, що забезпечують безпосередню регуляцію різних видів метаболізму в органах і тканинах. Ослаблення моторно-вісцеральної стимуляції призводить до того, що процеси катаболізму починають переважати над процесами анаболізму.
При гіподинамії виникає дефіцит роздратування і збудження ЦНС перш за все з боку аферентних впливів. що йдуть від проприорецепторов бездіяльних м'язів, від механорецепторів і багатьох інших органів.
Отже, припинення тренувань неодмінно веде до зниження потоку проприорецептивной впливів на вегетативні функції ряду органів і систем.
При гіподинамії відбувається зниження венозного тиску, порушується м'язовий ліжечок (кількість відкритих капілярів значно зменшено), кисневий режим тканин, знижується тонус і сила м'язів.
Скелетна мускулатура виконує не тільки опорно-рухову функцію, а й значною мірою впливає на м'язовий ліжечок, метаболізм тканин, ендокринну систему і т.п. Зниження (припинення) м'язової діяльності призводить до морфофункціональних змін у тканинах ОДА, погіршення процесів репаративної регенерації, обмінних процесів в тканинах і т.п. Усе разом узяте сприяє різкому зниженню фізичної працездатності і погіршення здоров'я інваліда (хворого). В основі різних функціональних розладів діяльності його організму лежить перекручення постійно діючих звичних кинестетических (рухових) подразнень. Особливо це проявляється у хворих з ампутацією нижніх кінцівок, коли виключається опорна функція і роздратування рефлексогенних зон стоп, а у хворих з паралічами нижніх кінцівок виключається з роботи більша м'язова маса; в цьому випадку гіподинамія є типовою причиною подальшого погіршення динамічного стереотипу фізіологічних функцій.
М'язова атрофія значно ускладнює пристосувальні механізми кровообігу до змін положення тіла, виконання фізичної роботи і може реально загрожувати здоров'ю хворого (інваліда).
Полегшити ситуацію дозволяє м'язова діяльність, благотворно впливаючи на функціональний стан хворого. Вона необхідна для профілактики контрактур, м'язового дисбалансу (атрофії, гіпертонусу і т.п.), пролежнів і багатьох інших показників.
Тренеру слід пам'ятати, що у інваліда, який переніс травму або захворювання, регуляторні механізми перебувають у стані постійної напруги, забезпечуючи адекватне функціонування процесів життєдіяльності організму. Обмеження рухів посилює процеси відновлення втрачених функцій. Через рухових порушень страждають функції шлунково-кишкового тракту та сечовидільної системи, швидше наступає атрофія м'язів, особливо ампутованою або паралізованою кінцівок, виникають зміни на ЕКГ та інші відхилення у стані здоров'я. Крім того, у ампутантів виникають простатит, застійні явища в тазових органах, лімфангіт, нерідко подряпини і синці в області сідниць викликають нагноїтельниє процеси.
Для ліквідації наслідків гіподинамії в тренуванні необхідно включати вправи на розтягування (на тренажерах, велоергометрі та ін) Хороший ефект дають гідрокінезотерапія і вібраційний масаж спини з голчастими вібраторами (особливо паравертебральних областей) м'язів надпліччя, а у ампутантів - ще й вібрація кукси.
Заняття спортом для інвалідів є головною умовою боротьби з гіподинамією і її наслідками.
Список літератури
1. Дубровський В.І. Спортивна медицина: Учеб. для студ. вищ. навч. закладів. - 2-е вид., Доп. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2002. - 512 с.: Іл.
2. Дубровський В.І. Реабілітація інвалідів-спортсменів. - В кн.: Спортивна медицина: Учеб. для студ. вищ. навч. заве деній. - 2-е вид., Доп. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2002, с. 411-417.
3. Куничев Л.А. Лікувальний масаж. - К.: Вища школа. Головне вид-во, 1981. - 328 с.
4. Лікувальна фізична культура: Довідник / За ред. Проф. В. А. Єпіфанова. - М.: Медицина, 2004. - 592 с.
5. Фізична реабілітація: Підручник для академій та інститутів фізичної культури / Під загальною ред. проф. С.Н. Попова. - Ростов н / Д: вид-во «Фенікс», 1999. - 608 с.