Міністерство освіти Республіки Білорусь
Білоруський державний економічний університет
Контрольна робота
на уроках: «Економіка підприємства»
Тема: «Функціонування підприємства в умовах ринку»
Виконав: студент 3 курсу, ФМ
спеціальність: «Економіка та управління»
група: ЕУП-2
заочне відділення
Мінськ
2009
Зміст
1. Методологічні аспекти функціонування підприємства .................. 3
2. Фактори, що впливають на ефективне функціонування підприємства .. 9
3. Типи підприємств ................................................ ..................................... 11
Список використаних джерел ............................................... ............. 18
1. Методологічні аспекти функціонування підприємства
Підприємство - це самостійний господарюючий суб'єкт, створений у порядку, встановленому законом, для виробництва продукції і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку [5, с.17].
Основні риси підприємства:
організаційна єдність: підприємство - це певним чином організований колектив зі своєю внутрішньою структурою і порядком управління. Базується на ієрархічному принципі організації економічної діяльності;
певний комплекс засобів виробництва: підприємство об'єднує економічні ресурси для виробництва економічних благ з метою максимізації прибутку;
відокремлене майно: підприємство має власне майно, яке самостійно використовує в певних цілях;
майнова відповідальність: підприємство несе повну відповідальність всім своїм майном за різними зобов'язаннями;
підприємство передбачає єдиноначальність, грунтується на прямих, адміністративних формах управління;
виступає в господарському обороті від власного імені (найменування);
• оперативно - господарська і економічна самостійність: підприємство саме здійснює різного роду угоди та операції, саме отримує прибуток або несе збитки, за рахунок прибутку забезпечує стабільне фінансове становище та подальший розвиток виробництва.
Внутрішнє середовище підприємства - це люди, засоби виробництва, інформація і гроші. Результатом взаємодії компонентів внутрішнього середовища є готова продукція (робота, послуги) (рис. 1).
Рис.1. Виробниче підприємство.
Основу підприємства складає персонал, який характеризується певним професійним складом, кваліфікацією, інтересами. Це керівники, фахівці, робітники. Від їх зусиль і вміння залежать результати роботи підприємства. Безумовно, їм необхідні засоби виробництва: основні засоби, за допомогою яких виготовляється продукція, та оборотні кошти з яких створюється ця продукція. Для розрахунків за постачання необхідних матеріалів, обладнання, енергоресурсів, для виплати заробітної плати працівникам та здійснення інших платежів підприємству необхідні гроші, які накопичуються на його розрахунковому рахунку в банку і частково в касі підприємства. За відсутності достатньої суми власних грошей підприємство вдається до кредитів.
Важливе значення для роботи підприємства має інформація: комерційна, технічна та оперативна. Комерційна інформація відповідає на запитання: яку продукцію і в якій кількості необхідно виготовити; за якою ціною і кому її реалізувати; які витрати будуть потрібні для її виробництва. Технічна інформація дає вичерпну характеристику продукції, описує технологію її виготовлення, встановлює, з яких частин та матеріалів потрібно робити кожен виріб, за допомогою яких машин, обладнання, інструментів і прийомів, в якій послідовності має вестися робота. На основі оперативної інформації видаються завдання персоналу, проводиться його розстановка по робочих місцях, здійснюються контроль, облік і регулювання ходу виробничого процесу, а також коригування управлінських і комерційних операцій. За допомогою інформації всі компоненти діючого підприємства зв'язуються в єдиний синхронно функціонуючий комплекс, націлений на виробництво заданого виду продукції, відповідної кількості та якості [3, с.21].
Зовнішнє середовище, яка безпосередньо визначає ефективність та доцільність роботи підприємства - це перш за все споживачі продукції, постачальники виробничих компонентів, а також державні органи та населення, що живе в околицях підприємства (рис. 2).
Рис. 2. Зовнішнє середовище виробничого підприємства.
Населення, в інтересах і за участю якого створюється підприємство, - головний фактор зовнішнього середовища. Населення також є головним споживачем продукції і постачальником робочої сили.
До числа постачальників підприємства слід, очевидно, зарахувати кредитні установи - банки, які постачають грошові ресурси, а також наукові та проектні організації, які готують для підприємств необхідну науково - технічну інформацію і проектну документацію. Вся діяльність виробничих підприємств спирається на законодавчу базу. Реалізація та контроль за виконанням законів покладається на уряд і місцеві органи влади. Таким чином, підприємство займає центральне місце в народногосподарському комплексі.
Завданнями діючого підприємства є:
отримання доходу власником підприємства (серед власників можуть бути держава, акціонери, приватні особи);
забезпечення споживачів продукцією підприємства відповідно до договорів та ринковим попитом;
забезпечення персоналу підприємства заробітною платою, нормальними умовами праці та можливістю професійного росту;
створення робочих місць для населення, що живе в околицях підприємства;
охорона навколишнього середовища: землі, повітряного і водного басейнів;
недопущення збоїв у роботі підприємства (зриву постачання, випуску бракованої продукції, різкого скорочення обсягів виробництва і зниження рентабельності).
Завдання підприємства визначаються:
інтересами власника;
розмірами капіталу;
ситуацією всередині підприємства;
зовнішнім середовищем.
Найважливішим завданням підприємства є отримання доходу за рахунок реалізації споживачам виробленої продукції. На основі отриманого доходу задовольняються соціальні й економічні запити трудового колективу і власників засобів виробництва.
Перераховані вище завдання, підприємства можуть вирішувати тільки в тому випадку, якщо у своїй роботі будуть дотримуватися певних принципів і виконувати необхідні функції [10, с.9].
Виділяють такі принципи управління підприємством:
економічність;
фінансова стійкість;
прибуток.
Принцип економічності вимагає, щоб, по-перше, досягався певний результат при найменших витратах - принцип мінімізації, і, по-друге, при заданому обсязі витрат найбільший результат - принцип максимізації, іншими словами, принцип економічності висуває вимогу - не витрачати дарма виробничі ресурси, тобто працювати «економічно».
Принцип фінансової стійкості означає таку діяльність підприємства, при якій воно могло б у будь-який момент часу розплатитися за своїми боргами або власними коштами, або шляхом відстрочки, або за рахунок отримання кредиту.
Вищою метою підприємницької діяльності є перевищення результатів над витратами, тобто досягнення можливе більшого прибутку або можливо високої рентабельності. Ідеальним є такий стан, коли отримання максимального прибутку забезпечує і більш високу рентабельність. В умовах ринкових відносин є три основних джерела отримання прибутку.
Перший - за рахунок монопольного становища підприємства з випуску продукції.
Другий - пов'язаний безпосередньо з виробничою і комерційною діяльністю (переважна більшість підприємств). Величина прибутку в даному випадку залежить:
від правильної виробничої спрямованості (вибір продуктів, що користуються високим і стабільним попитом);
від ступеня конкурентоспроможності продукції (ціна, строки поставки, обслуговування і т.д.);
• обсягів продукції, що випускається;
• від структури зниження витрат виробництва. Третій - від інноваційної діяльності. Отримання прибутку на підприємстві напряму
пов'язано з системою податків та їх розміром, тому розмір податку повинен стимулювати підприємства до розширення виробничої діяльності.
На величину прибутку впливає і характер формування цін та їх регулювання з боку держави.
Орган, який формулює і конкретизує будь - яку господарську завдання, зобов'язаний враховувати реальні умови її виконання з урахуванням функцій, що виконуються підприємством.
До основних функцій підприємства можна віднести:
виготовлення продукції виробничого та особистого споживання відповідно до профілю підприємства;
продаж і постачання продукції споживачеві;
післяпродажне обслуговування;
матеріально - технічне забезпечення виробництва;
управління та організація праці персоналу на підприємстві;
підвищення якості продукції, зниження питомих витрат і зростання обсягів виробництва;
підприємництво;
сплата податків, а також обов'язкових і добровільних внесків та платежів до бюджету та інші фінансові органи;
дотримання діючих стандартів, нормативів, державних законів [11, с.6].
Функції підприємства конкретизуються і уточнюються в залежності від:
розмірів підприємства;
галузевої приналежності;
ступеня спеціалізації і кооперування;
наявності соціальної інфраструктури;
форми власності;
взаємовідносин з місцевими органами влади.
2. Фактори, що впливають на ефективне функціонування підприємства
В умовах ринкової економіки на ефективність роботи підприємства впливають різні фактори, які класифікуються за певними ознаками. У залежності від спрямованості дії їх можна об'єднати у дві групи: позитивні та негативні.
Позитивні - це такі чинники, які благотворно впливають на діяльність підприємства, негативні-навпаки.
Залежно від місця виникнення усі фактори можна класифікувати на внутрішні і зовнішні.
Внутрішні фактори залежать від діяльності самого підприємства, і вони настільки численні і різноманітні за своїм призначенням та змістом, що їх можна умовно об'єднати в такі групи:
1. Фактори ресурсного забезпечення виробництва. До них належать виробничі фактори (будівлі, споруди, обладнання, інструменти, земля, сировину і матеріали, паливо, робоча сила, інформація тощо), тобто все те, без чого немислимо виробництво продукції і надання послуг в кількості і якості , необхідному ринком.
Особливість ресурсного забезпечення полягає в тому, що воно за своєю вартістю становить більше 90% майна і грошових коштів підприємства, а також переносить свою вартість на готовий продукт або частинами (основні фонди), або повністю (предмети праці, робоча сила). Звідси і різні вимоги щодо їх забезпеченості. Наприклад, основні фонди в силу їх велику вартість та тривалості використання повинні володіти високою продуктивністю, економічністю у використанні, універсальністю, надійністю в роботі, а предмети праці за своїм кількісним і якісним складом - достатніми для виробництва необхідної продукції і в той же час мінімальними, не ведуть до збільшення витрат виробництва за рахунок утворення наднормативних запасів. Але це тільки одна сторона питання, інша полягає в необхідності раціонального використання наявних виробничих ресурсів, що зажадає, перш за все, розгляду змісту таких економічних категорій, як собівартість, прибуток, рентабельність, ціноутворення в умовах ринкових відносин.
2. Фактори, що забезпечують бажаний рівень економічного і технічного розвитку підприємства. (НТП, організація праці та виробництва, підвищення кваліфікації, інновації та інвестиції тощо).
3. Фактори, що забезпечують комерційну ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства (вміння вести високоефективну комерційну та постачальницьку діяльність).
Разом з тим, за ступенем впливу на виробництво вони різні. Так, перша група факторів визначає ресурси підприємства, його можливості, а ступінь реалізації цих можливостей залежить від використання другої групи. Виникнення третьої групи факторів безпосередньо пов'язане з ринковими відносинами. Їх реалізація спрямована на:
забезпечення ритмічності виробництва шляхом забезпечення підприємства всіма необхідними ресурсами для виробництва товарів в якості і кількості, що дозволяє задовольняти вимоги ринку;
зниження витрат виробництва або їх утримання на певному рівні за допомогою проведення ефективної комерційної роботи;
отримання прибутку в обсязі, що забезпечує технічний і економічний розвиток підприємства.
Ця класифікація чисто умовна, і вона не відображає все різноманіття чинників, але дозволяє більш детально представити внутрішні фактори і показати їх вплив на ефективність виробництва [1, с.14].
Крім того, всі внутрішні фактори можна розділити на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні - це такі чинники, виникнення яких не залежить від суб'єкта управління, наприклад, погіршення гірничо-геологічних умов на гірничому підприємстві або стихійні лиха.
Суб'єктивні чинники, а вони становлять абсолютну більшість, повністю залежать від суб'єкта управління, і вони повинні бути завжди в полі зору і аналізу.
Ефективність роботи підприємства в умовах ринку значною мірою залежить і від зовнішніх факторів, які можна класифікувати у наступні групи:
пов'язані зі зміною кон'юнктури внутрішнього та світового ринку. В основному це проявляється в зміні попиту та пропозиції, а також в коливанні цін;
пов'язані зі змінами політичної обстановки як всередині країни, так і в більш глобальному масштабі;
пов'язані з інфляційними процесами;
пов'язані з діяльністю держави.
3. Типи підприємств
Існуючі і діючі підприємства відрізняються один від одного організаційно - правовим пристроєм, масштабністю, профілем діяльності тощо, тобто вони різні за умовами, цілям і характером функціонування. Для більш глибокого вивчення підприємницької діяльності підприємства зазвичай класифікуються за такими основними ознаками:
По виду й характеру діяльності.
Перш за все, підприємства відрізняються один від одного галузевою належністю. Вони підрозділяються на підприємства виробничої та невиробничої сфери, далі - по менш великим підрозділам (промислові, сільськогосподарські, кредитно-фінансові, транспортні і т.п.). Грунтуючись на типі чи вигляді вироблених підприємством продуктів або послуг, можна виділяти власне галузеві та підгалузеві типи підприємств (наприклад, автомобілебудівні, вугледобувні, страхові і т.п.).
За розмірами підприємства.
Як правило, за цією ознакою підприємства класифікуються наступним чином:
дрібні - до 50 зайнятих;
середні - від 50 до 500 (іноді до 300);
великі - понад 500, у тому числі
особливо великі - понад 1000 зайнятих. Визначення розмірів підприємства з кількістю зайнятих
може доповнюватися і іншими характеристиками, зокрема, об'ємом продажів; активами; отриманим прибутком і т.п.
Розміри підприємства тісно пов'язані з їх галузевою належністю. Якщо розподілити малі підприємства за галузями економіки, то можна відзначити, що найбільша питома вага припадає на торгівлю і громадське харчування - 47%, потім будівництво - 18%, а найменший - сільське господарство -1,5% і фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення - 1,3%.
Особливістю малих підприємств є те, що вони здатні швидко реагувати на зміну споживчого попиту, найбільш сприйнятливі до технічних новинок, а також забезпечують швидку окупність витрат.
За формами власності.
Форма власності лежить в основі юридичного статусу підприємства. За формами власності розрізняють:
державні;
муніципальні;
приватні;
кооперативні підприємства;
підприємства, що знаходяться у власності громадських організацій;
в інших формах власності (включаючи змішану власність, власність іноземних осіб, громадян і без громадянства).
Під державними підприємствами розуміються як чисто державні, так і змішані, або підлозі державні. У чисто державних підприємствах державі належить зазвичай весь акціонерний капітал, отриманий в результаті націоналізації або новостворений. У змішаних державно-приватних компаніях держава в особі якого-небудь міністерства або компанії може володіти значною частиною пакету акцій (більше 50%), і тоді воно, як правило, здійснює контроль за їх діяльністю [7, с.10].
По приналежності капіталу. По приналежності капіталу і, відповідно, з контролю над підприємством виділяють національні, іноземні та спільні (змішані) підприємства.
Національними називають підприємства, капітал яких належить підприємцям своєї країни. Національна приналежність визначається також місцезнаходженням і реєстрацією основної компанії.
Іноземними називають підприємства, капітал яких належить іноземним підприємцям, повністю або в певній частині забезпечують їх контроль. Іноземні підприємства утворюються або шляхом створення акціонерного товариства, або шляхом скупки контрольних пакетів акцій місцевих фірм, що ведуть до виникнення іноземного контролю.
Змішаними по капіталу називають підприємства, капітал яких належить підприємцям двох або більше країн. Реєстрація змішаного підприємства здійснюється в країні одного із засновників на основі діючого в ній законодавства. Змішані підприємства - це один з різновидів міжнародного переплетення капіталів. Змішані по капіталу підприємства називаються спільними підприємствами в тих випадках, коли метою їх створення є здійснення спільної підприємницької діяльності.
Підприємства, капітал яких належить підприємцям кількох країн, іменують багатонаціональними.
За організаційно-правовими формами.
Господарські товариства і суспільства;
Повне товариство;
Товариство на вірі (командитне товариство);
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ);
Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ);
Акціонерне товариство (АТ);
Виробничі кооперативи (артілі);
Унітарне підприємство (федеральне казенне підприємство).
Господарськими товариствами і товариствами визнаються комерційні організації з розділеним на частки засновників статутним капіталом. Залежно від характеру об'єднання і ступеня відповідальності учасників за його зобов'язаннями об'єднання підприємців діляться на об'єднання осіб та об'єднання капіталів. Господарські товариства є об'єднаннями осіб, господарські товариства - об'єднаннями капіталів.
Господарські товариства можуть створюватися у формі повного товариства і товариства на вірі (командитного товариства), господарські товариства - у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю.
Повне товариство - це об'єднання двох або більше осіб для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, учасники якого особисто беруть участь у справах товариства і кожний несе повну відповідальність за зобов'язаннями товариства не тільки вкладеним капіталом, але й усім своїм майном. Збитки і прибутку повного товариства розподіляються між учасниками пропорційно частці кожного з них в спільному майні товариства.
Форма повного товариства великого поширення не має і може бути застосована тільки для дрібних і середніх підприємств.
Товариство на вірі (командитне товариство) - це об'єднання двох або кількох осіб для здійснення підприємницької діяльності, в якому одні учасники (повні товариші) несуть відповідальність у справах товариства як своїм вкладом, так і всім своїм майном, а інші, коммандітісти (члени-вкладники ) відповідають тільки своїм вкладом. Повні товариші беруть участь у товаристві як своїм капіталом, так і господарськими зусиллями, а вкладники - тільки своїм капіталом.
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - це форма організації підприємства, учасники якого вносять певний пайовий внесок до статутного капіталу і несуть обмежену відповідальність в межах своїх вкладів.
Товариством з обмеженою відповідальністю може бути визнано лише підприємство, що має розділений на пайові частки статутний капітал. Нижня межа величини статутного капіталу звичайно домовляються національним законодавством.
Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - це різновид господарських товариств. Особливістю товариства з додатковою відповідальністю є те, що при недостатності майна товариства для задоволення вимог кредиторів учасники ТДВ можуть бути притягнуті до майнової відповідальності по боргах товариства їх особистим майном. Однак, розмір цієї відповідальності обмежений: він стосується не всього їх майна, як в повному товаристві, а тільки його частини - однакової для всіх кратного розміру до суми внесених вкладів (наприклад, триразовий, п'ятикратний і т.п.).
Акціонерне товариство (АТ) - являє собою форму підприємства, кошти якого утворюються за рахунок випуску й розміщення акцій, а учасники підприємств (акціонери) несуть відповідальність, обмежену тільки тією сумою, яка була сплачена за придбані акції, тобто внеском у капітал акціонерного товариства. За зобов'язаннями акціонерного товариства своїм майном відповідає тільки саме суспільство. Майно акціонерного товариства може бути як великим, так і меншим порівняно з статутним капіталом.
Виробничі кооперативи (артілі) - це об'єднання громадян на основі членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності (виробництво, переробка, збут промислової, сільськогосподарської та іншої продукції, виконання робіт, торгівля, побутове обслуговування, надання інших послуг), заснованої на їх особистій трудовій і іншій участі й об'єднанні його членів на основі майнових пайових внесків.
Майно, що перебуває у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту підприємства. Кооператив не має права випускати акції.
Унітарне підприємство - це комерційна організація, не наділена правом власності на закріплене за нею майно. Майно унітарного підприємства є неподільним і не може бути розподілено за депозитними вкладами (часток, паїв), в тому числі між працівниками підприємства.
У формі унітарних підприємств можуть бути створені тільки державні та муніципальні підприємства.
Майно державного або муніципального підприємства перебуває відповідно в державній або муніципальній власності і належить такому підприємству на правах господарського відання або оперативного управління.
Список використаних джерел
1. Абрютина М.С. Економіка підприємства. М.: Фінанси і статистика, 2007. - 576 с.
2. Арсенова Є.В., Крюкова О.Г. Довідковий посібник в схемах по "Економіці організацій (підприємств)". М.: Фінанси і статистика, 2006. - 176 с.
3. Бистров О.Ф., Болкіна Г.І., Афанасьєва Л.П. Економіка підприємства (фірми). М.: Инфра-М, 2008. - 319 с.
4. Гвоздьов Б.З., Звєрєв А.В. Економіка підприємства. М.: Колос, 2006. - 288 с.
5. Горфинкель В.Я., Швандар В.А. Економіка підприємства. М.: Юніті, 2007. - 670 с.
6. Зайцев Н.Л. Економіка, організація і управління підприємством. М.: Инфра-М, 2008. - 455 с.
7. Ільїн А.І., Станкевич В.І. Економіка підприємства. Мн.: Нове знання, 2005. - 698 с.
8. Книшова Є.М., Панфілова Є.Є. Економіка організації. М.: Инфра-М, Форум, 2008. - 336 с.
9. Мяснянкіна О.В., Преображенський Б.Г. Економіка підприємства. М.: КноРус, 2008. - 192 с.
10. Самойлова Л.Б. Економіка фірми. М.: Флінта, МПСІ, 2007. - 216 с.
11. Фокіна О.М., Соломка А.В. Практикум з економіки організації (підприємства). М.: Фінанси і статистика, 2008. - 272 с.
Білоруський державний економічний університет
Контрольна робота
на уроках: «Економіка підприємства»
Тема: «Функціонування підприємства в умовах ринку»
Виконав: студент 3 курсу, ФМ
спеціальність: «Економіка та управління»
група: ЕУП-2
заочне відділення
Мінськ
2009
Зміст
1. Методологічні аспекти функціонування підприємства .................. 3
2. Фактори, що впливають на ефективне функціонування підприємства .. 9
3. Типи підприємств ................................................ ..................................... 11
Список використаних джерел ............................................... ............. 18
1. Методологічні аспекти функціонування підприємства
Підприємство - це самостійний господарюючий суб'єкт, створений у порядку, встановленому законом, для виробництва продукції і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку [5, с.17].
Основні риси підприємства:
організаційна єдність: підприємство - це певним чином організований колектив зі своєю внутрішньою структурою і порядком управління. Базується на ієрархічному принципі організації економічної діяльності;
певний комплекс засобів виробництва: підприємство об'єднує економічні ресурси для виробництва економічних благ з метою максимізації прибутку;
відокремлене майно: підприємство має власне майно, яке самостійно використовує в певних цілях;
майнова відповідальність: підприємство несе повну відповідальність всім своїм майном за різними зобов'язаннями;
підприємство передбачає єдиноначальність, грунтується на прямих, адміністративних формах управління;
виступає в господарському обороті від власного імені (найменування);
• оперативно - господарська і економічна самостійність: підприємство саме здійснює різного роду угоди та операції, саме отримує прибуток або несе збитки, за рахунок прибутку забезпечує стабільне фінансове становище та подальший розвиток виробництва.
Внутрішнє середовище підприємства - це люди, засоби виробництва, інформація і гроші. Результатом взаємодії компонентів внутрішнього середовища є готова продукція (робота, послуги) (рис. 1).
Рис.1. Виробниче підприємство.
Основу підприємства складає персонал, який характеризується певним професійним складом, кваліфікацією, інтересами. Це керівники, фахівці, робітники. Від їх зусиль і вміння залежать результати роботи підприємства. Безумовно, їм необхідні засоби виробництва: основні засоби, за допомогою яких виготовляється продукція, та оборотні кошти з яких створюється ця продукція. Для розрахунків за постачання необхідних матеріалів, обладнання, енергоресурсів, для виплати заробітної плати працівникам та здійснення інших платежів підприємству необхідні гроші, які накопичуються на його розрахунковому рахунку в банку і частково в касі підприємства. За відсутності достатньої суми власних грошей підприємство вдається до кредитів.
Важливе значення для роботи підприємства має інформація: комерційна, технічна та оперативна. Комерційна інформація відповідає на запитання: яку продукцію і в якій кількості необхідно виготовити; за якою ціною і кому її реалізувати; які витрати будуть потрібні для її виробництва. Технічна інформація дає вичерпну характеристику продукції, описує технологію її виготовлення, встановлює, з яких частин та матеріалів потрібно робити кожен виріб, за допомогою яких машин, обладнання, інструментів і прийомів, в якій послідовності має вестися робота. На основі оперативної інформації видаються завдання персоналу, проводиться його розстановка по робочих місцях, здійснюються контроль, облік і регулювання ходу виробничого процесу, а також коригування управлінських і комерційних операцій. За допомогою інформації всі компоненти діючого підприємства зв'язуються в єдиний синхронно функціонуючий комплекс, націлений на виробництво заданого виду продукції, відповідної кількості та якості [3, с.21].
Зовнішнє середовище, яка безпосередньо визначає ефективність та доцільність роботи підприємства - це перш за все споживачі продукції, постачальники виробничих компонентів, а також державні органи та населення, що живе в околицях підприємства (рис. 2).
Рис. 2. Зовнішнє середовище виробничого підприємства.
Населення, в інтересах і за участю якого створюється підприємство, - головний фактор зовнішнього середовища. Населення також є головним споживачем продукції і постачальником робочої сили.
До числа постачальників підприємства слід, очевидно, зарахувати кредитні установи - банки, які постачають грошові ресурси, а також наукові та проектні організації, які готують для підприємств необхідну науково - технічну інформацію і проектну документацію. Вся діяльність виробничих підприємств спирається на законодавчу базу. Реалізація та контроль за виконанням законів покладається на уряд і місцеві органи влади. Таким чином, підприємство займає центральне місце в народногосподарському комплексі.
Завданнями діючого підприємства є:
отримання доходу власником підприємства (серед власників можуть бути держава, акціонери, приватні особи);
забезпечення споживачів продукцією підприємства відповідно до договорів та ринковим попитом;
забезпечення персоналу підприємства заробітною платою, нормальними умовами праці та можливістю професійного росту;
створення робочих місць для населення, що живе в околицях підприємства;
охорона навколишнього середовища: землі, повітряного і водного басейнів;
недопущення збоїв у роботі підприємства (зриву постачання, випуску бракованої продукції, різкого скорочення обсягів виробництва і зниження рентабельності).
Завдання підприємства визначаються:
інтересами власника;
розмірами капіталу;
ситуацією всередині підприємства;
зовнішнім середовищем.
Найважливішим завданням підприємства є отримання доходу за рахунок реалізації споживачам виробленої продукції. На основі отриманого доходу задовольняються соціальні й економічні запити трудового колективу і власників засобів виробництва.
Перераховані вище завдання, підприємства можуть вирішувати тільки в тому випадку, якщо у своїй роботі будуть дотримуватися певних принципів і виконувати необхідні функції [10, с.9].
Виділяють такі принципи управління підприємством:
економічність;
фінансова стійкість;
прибуток.
Принцип економічності вимагає, щоб, по-перше, досягався певний результат при найменших витратах - принцип мінімізації, і, по-друге, при заданому обсязі витрат найбільший результат - принцип максимізації, іншими словами, принцип економічності висуває вимогу - не витрачати дарма виробничі ресурси, тобто працювати «економічно».
Принцип фінансової стійкості означає таку діяльність підприємства, при якій воно могло б у будь-який момент часу розплатитися за своїми боргами або власними коштами, або шляхом відстрочки, або за рахунок отримання кредиту.
Вищою метою підприємницької діяльності є перевищення результатів над витратами, тобто досягнення можливе більшого прибутку або можливо високої рентабельності. Ідеальним є такий стан, коли отримання максимального прибутку забезпечує і більш високу рентабельність. В умовах ринкових відносин є три основних джерела отримання прибутку.
Перший - за рахунок монопольного становища підприємства з випуску продукції.
Другий - пов'язаний безпосередньо з виробничою і комерційною діяльністю (переважна більшість підприємств). Величина прибутку в даному випадку залежить:
від правильної виробничої спрямованості (вибір продуктів, що користуються високим і стабільним попитом);
від ступеня конкурентоспроможності продукції (ціна, строки поставки, обслуговування і т.д.);
• обсягів продукції, що випускається;
• від структури зниження витрат виробництва. Третій - від інноваційної діяльності. Отримання прибутку на підприємстві напряму
пов'язано з системою податків та їх розміром, тому розмір податку повинен стимулювати підприємства до розширення виробничої діяльності.
На величину прибутку впливає і характер формування цін та їх регулювання з боку держави.
Орган, який формулює і конкретизує будь - яку господарську завдання, зобов'язаний враховувати реальні умови її виконання з урахуванням функцій, що виконуються підприємством.
До основних функцій підприємства можна віднести:
виготовлення продукції виробничого та особистого споживання відповідно до профілю підприємства;
продаж і постачання продукції споживачеві;
післяпродажне обслуговування;
матеріально - технічне забезпечення виробництва;
управління та організація праці персоналу на підприємстві;
підвищення якості продукції, зниження питомих витрат і зростання обсягів виробництва;
підприємництво;
сплата податків, а також обов'язкових і добровільних внесків та платежів до бюджету та інші фінансові органи;
дотримання діючих стандартів, нормативів, державних законів [11, с.6].
Функції підприємства конкретизуються і уточнюються в залежності від:
розмірів підприємства;
галузевої приналежності;
ступеня спеціалізації і кооперування;
наявності соціальної інфраструктури;
форми власності;
взаємовідносин з місцевими органами влади.
2. Фактори, що впливають на ефективне функціонування підприємства
В умовах ринкової економіки на ефективність роботи підприємства впливають різні фактори, які класифікуються за певними ознаками. У залежності від спрямованості дії їх можна об'єднати у дві групи: позитивні та негативні.
Позитивні - це такі чинники, які благотворно впливають на діяльність підприємства, негативні-навпаки.
Залежно від місця виникнення усі фактори можна класифікувати на внутрішні і зовнішні.
Внутрішні фактори залежать від діяльності самого підприємства, і вони настільки численні і різноманітні за своїм призначенням та змістом, що їх можна умовно об'єднати в такі групи:
1. Фактори ресурсного забезпечення виробництва. До них належать виробничі фактори (будівлі, споруди, обладнання, інструменти, земля, сировину і матеріали, паливо, робоча сила, інформація тощо), тобто все те, без чого немислимо виробництво продукції і надання послуг в кількості і якості , необхідному ринком.
Особливість ресурсного забезпечення полягає в тому, що воно за своєю вартістю становить більше 90% майна і грошових коштів підприємства, а також переносить свою вартість на готовий продукт або частинами (основні фонди), або повністю (предмети праці, робоча сила). Звідси і різні вимоги щодо їх забезпеченості. Наприклад, основні фонди в силу їх велику вартість та тривалості використання повинні володіти високою продуктивністю, економічністю у використанні, універсальністю, надійністю в роботі, а предмети праці за своїм кількісним і якісним складом - достатніми для виробництва необхідної продукції і в той же час мінімальними, не ведуть до збільшення витрат виробництва за рахунок утворення наднормативних запасів. Але це тільки одна сторона питання, інша полягає в необхідності раціонального використання наявних виробничих ресурсів, що зажадає, перш за все, розгляду змісту таких економічних категорій, як собівартість, прибуток, рентабельність, ціноутворення в умовах ринкових відносин.
2. Фактори, що забезпечують бажаний рівень економічного і технічного розвитку підприємства. (НТП, організація праці та виробництва, підвищення кваліфікації, інновації та інвестиції тощо).
3. Фактори, що забезпечують комерційну ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства (вміння вести високоефективну комерційну та постачальницьку діяльність).
Разом з тим, за ступенем впливу на виробництво вони різні. Так, перша група факторів визначає ресурси підприємства, його можливості, а ступінь реалізації цих можливостей залежить від використання другої групи. Виникнення третьої групи факторів безпосередньо пов'язане з ринковими відносинами. Їх реалізація спрямована на:
забезпечення ритмічності виробництва шляхом забезпечення підприємства всіма необхідними ресурсами для виробництва товарів в якості і кількості, що дозволяє задовольняти вимоги ринку;
зниження витрат виробництва або їх утримання на певному рівні за допомогою проведення ефективної комерційної роботи;
отримання прибутку в обсязі, що забезпечує технічний і економічний розвиток підприємства.
Ця класифікація чисто умовна, і вона не відображає все різноманіття чинників, але дозволяє більш детально представити внутрішні фактори і показати їх вплив на ефективність виробництва [1, с.14].
Крім того, всі внутрішні фактори можна розділити на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні - це такі чинники, виникнення яких не залежить від суб'єкта управління, наприклад, погіршення гірничо-геологічних умов на гірничому підприємстві або стихійні лиха.
Суб'єктивні чинники, а вони становлять абсолютну більшість, повністю залежать від суб'єкта управління, і вони повинні бути завжди в полі зору і аналізу.
Ефективність роботи підприємства в умовах ринку значною мірою залежить і від зовнішніх факторів, які можна класифікувати у наступні групи:
пов'язані зі зміною кон'юнктури внутрішнього та світового ринку. В основному це проявляється в зміні попиту та пропозиції, а також в коливанні цін;
пов'язані зі змінами політичної обстановки як всередині країни, так і в більш глобальному масштабі;
пов'язані з інфляційними процесами;
пов'язані з діяльністю держави.
3. Типи підприємств
Існуючі і діючі підприємства відрізняються один від одного організаційно - правовим пристроєм, масштабністю, профілем діяльності тощо, тобто вони різні за умовами, цілям і характером функціонування. Для більш глибокого вивчення підприємницької діяльності підприємства зазвичай класифікуються за такими основними ознаками:
По виду й характеру діяльності.
Перш за все, підприємства відрізняються один від одного галузевою належністю. Вони підрозділяються на підприємства виробничої та невиробничої сфери, далі - по менш великим підрозділам (промислові, сільськогосподарські, кредитно-фінансові, транспортні і т.п.). Грунтуючись на типі чи вигляді вироблених підприємством продуктів або послуг, можна виділяти власне галузеві та підгалузеві типи підприємств (наприклад, автомобілебудівні, вугледобувні, страхові і т.п.).
За розмірами підприємства.
Як правило, за цією ознакою підприємства класифікуються наступним чином:
дрібні - до 50 зайнятих;
середні - від 50 до 500 (іноді до 300);
великі - понад 500, у тому числі
особливо великі - понад 1000 зайнятих. Визначення розмірів підприємства з кількістю зайнятих
може доповнюватися і іншими характеристиками, зокрема, об'ємом продажів; активами; отриманим прибутком і т.п.
Розміри підприємства тісно пов'язані з їх галузевою належністю. Якщо розподілити малі підприємства за галузями економіки, то можна відзначити, що найбільша питома вага припадає на торгівлю і громадське харчування - 47%, потім будівництво - 18%, а найменший - сільське господарство -1,5% і фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення - 1,3%.
Особливістю малих підприємств є те, що вони здатні швидко реагувати на зміну споживчого попиту, найбільш сприйнятливі до технічних новинок, а також забезпечують швидку окупність витрат.
За формами власності.
Форма власності лежить в основі юридичного статусу підприємства. За формами власності розрізняють:
державні;
муніципальні;
приватні;
кооперативні підприємства;
підприємства, що знаходяться у власності громадських організацій;
в інших формах власності (включаючи змішану власність, власність іноземних осіб, громадян і без громадянства).
Під державними підприємствами розуміються як чисто державні, так і змішані, або підлозі державні. У чисто державних підприємствах державі належить зазвичай весь акціонерний капітал, отриманий в результаті націоналізації або новостворений. У змішаних державно-приватних компаніях держава в особі якого-небудь міністерства або компанії може володіти значною частиною пакету акцій (більше 50%), і тоді воно, як правило, здійснює контроль за їх діяльністю [7, с.10].
По приналежності капіталу. По приналежності капіталу і, відповідно, з контролю над підприємством виділяють національні, іноземні та спільні (змішані) підприємства.
Національними називають підприємства, капітал яких належить підприємцям своєї країни. Національна приналежність визначається також місцезнаходженням і реєстрацією основної компанії.
Іноземними називають підприємства, капітал яких належить іноземним підприємцям, повністю або в певній частині забезпечують їх контроль. Іноземні підприємства утворюються або шляхом створення акціонерного товариства, або шляхом скупки контрольних пакетів акцій місцевих фірм, що ведуть до виникнення іноземного контролю.
Змішаними по капіталу називають підприємства, капітал яких належить підприємцям двох або більше країн. Реєстрація змішаного підприємства здійснюється в країні одного із засновників на основі діючого в ній законодавства. Змішані підприємства - це один з різновидів міжнародного переплетення капіталів. Змішані по капіталу підприємства називаються спільними підприємствами в тих випадках, коли метою їх створення є здійснення спільної підприємницької діяльності.
Підприємства, капітал яких належить підприємцям кількох країн, іменують багатонаціональними.
За організаційно-правовими формами.
Господарські товариства і суспільства;
Повне товариство;
Товариство на вірі (командитне товариство);
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ);
Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ);
Акціонерне товариство (АТ);
Виробничі кооперативи (артілі);
Унітарне підприємство (федеральне казенне підприємство).
Господарськими товариствами і товариствами визнаються комерційні організації з розділеним на частки засновників статутним капіталом. Залежно від характеру об'єднання і ступеня відповідальності учасників за його зобов'язаннями об'єднання підприємців діляться на об'єднання осіб та об'єднання капіталів. Господарські товариства є об'єднаннями осіб, господарські товариства - об'єднаннями капіталів.
Господарські товариства можуть створюватися у формі повного товариства і товариства на вірі (командитного товариства), господарські товариства - у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю.
Повне товариство - це об'єднання двох або більше осіб для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, учасники якого особисто беруть участь у справах товариства і кожний несе повну відповідальність за зобов'язаннями товариства не тільки вкладеним капіталом, але й усім своїм майном. Збитки і прибутку повного товариства розподіляються між учасниками пропорційно частці кожного з них в спільному майні товариства.
Форма повного товариства великого поширення не має і може бути застосована тільки для дрібних і середніх підприємств.
Товариство на вірі (командитне товариство) - це об'єднання двох або кількох осіб для здійснення підприємницької діяльності, в якому одні учасники (повні товариші) несуть відповідальність у справах товариства як своїм вкладом, так і всім своїм майном, а інші, коммандітісти (члени-вкладники ) відповідають тільки своїм вкладом. Повні товариші беруть участь у товаристві як своїм капіталом, так і господарськими зусиллями, а вкладники - тільки своїм капіталом.
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - це форма організації підприємства, учасники якого вносять певний пайовий внесок до статутного капіталу і несуть обмежену відповідальність в межах своїх вкладів.
Товариством з обмеженою відповідальністю може бути визнано лише підприємство, що має розділений на пайові частки статутний капітал. Нижня межа величини статутного капіталу звичайно домовляються національним законодавством.
Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - це різновид господарських товариств. Особливістю товариства з додатковою відповідальністю є те, що при недостатності майна товариства для задоволення вимог кредиторів учасники ТДВ можуть бути притягнуті до майнової відповідальності по боргах товариства їх особистим майном. Однак, розмір цієї відповідальності обмежений: він стосується не всього їх майна, як в повному товаристві, а тільки його частини - однакової для всіх кратного розміру до суми внесених вкладів (наприклад, триразовий, п'ятикратний і т.п.).
Акціонерне товариство (АТ) - являє собою форму підприємства, кошти якого утворюються за рахунок випуску й розміщення акцій, а учасники підприємств (акціонери) несуть відповідальність, обмежену тільки тією сумою, яка була сплачена за придбані акції, тобто внеском у капітал акціонерного товариства. За зобов'язаннями акціонерного товариства своїм майном відповідає тільки саме суспільство. Майно акціонерного товариства може бути як великим, так і меншим порівняно з статутним капіталом.
Виробничі кооперативи (артілі) - це об'єднання громадян на основі членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності (виробництво, переробка, збут промислової, сільськогосподарської та іншої продукції, виконання робіт, торгівля, побутове обслуговування, надання інших послуг), заснованої на їх особистій трудовій і іншій участі й об'єднанні його членів на основі майнових пайових внесків.
Майно, що перебуває у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту підприємства. Кооператив не має права випускати акції.
Унітарне підприємство - це комерційна організація, не наділена правом власності на закріплене за нею майно. Майно унітарного підприємства є неподільним і не може бути розподілено за депозитними вкладами (часток, паїв), в тому числі між працівниками підприємства.
У формі унітарних підприємств можуть бути створені тільки державні та муніципальні підприємства.
Майно державного або муніципального підприємства перебуває відповідно в державній або муніципальній власності і належить такому підприємству на правах господарського відання або оперативного управління.
Список використаних джерел
1. Абрютина М.С. Економіка підприємства. М.: Фінанси і статистика, 2007. - 576 с.
2. Арсенова Є.В., Крюкова О.Г. Довідковий посібник в схемах по "Економіці організацій (підприємств)". М.: Фінанси і статистика, 2006. - 176 с.
3. Бистров О.Ф., Болкіна Г.І., Афанасьєва Л.П. Економіка підприємства (фірми). М.: Инфра-М, 2008. - 319 с.
4. Гвоздьов Б.З., Звєрєв А.В. Економіка підприємства. М.: Колос, 2006. - 288 с.
5. Горфинкель В.Я., Швандар В.А. Економіка підприємства. М.: Юніті, 2007. - 670 с.
6. Зайцев Н.Л. Економіка, організація і управління підприємством. М.: Инфра-М, 2008. - 455 с.
7. Ільїн А.І., Станкевич В.І. Економіка підприємства. Мн.: Нове знання, 2005. - 698 с.
8. Книшова Є.М., Панфілова Є.Є. Економіка організації. М.: Инфра-М, Форум, 2008. - 336 с.
9. Мяснянкіна О.В., Преображенський Б.Г. Економіка підприємства. М.: КноРус, 2008. - 192 с.
10. Самойлова Л.Б. Економіка фірми. М.: Флінта, МПСІ, 2007. - 216 с.
11. Фокіна О.М., Соломка А.В. Практикум з економіки організації (підприємства). М.: Фінанси і статистика, 2008. - 272 с.