Стилістична норма. Стилістична забарвлення
Стилістична норма регулює відбір певних слів, форм слів, пропозицій в залежності від ситуації спілкування і відносини говорить (пише) до того, про що говориться або пишеться.
Стилістична норма пов'язана з експресивними явищами у системі мови.
Експресія - це виразно - образотворчі якості мови, що відрізняють її від нейтральної і що додають їй образність і стилістичну забарвленість.
Експресивність - це ті смислові ознаки слів, частини слова, граматичної форми або пропозиції, які дозволяють використовувати їх як засіб вираження не тільки предметного змісту, а й ставлення говорить чи пише до того, про що говориться або пишеться, або до ситуації.
Стилістична забарвлення - експресивні, нейтральні компоненти значення мовної одиниці.
Стилістично забарвлені одиниці - це ті слова, форми слів, пропозиції, здатність яких, викликати поза контекстом особливе враження, обумовлена тим, що вони не містять в собі не тільки предметну (зведення про позначається предмет) чи граматичну інформацію, але і деякі додаткові відомості, наприклад забарвлення фамільярності (халепа, показуха).
Дві основні різновиди стилістичного забарвлення:
I. Функціональна / функціонально - стилістична / соціально - функціональна.
Це ті слова, які вжиті в тій чи іншій сфері спілкування. Це такі види стилістичного забарвлення, як книжкова і розмовна, які виділяються на тлі не забарвлених стилістичних одиниць. Книжкові слова, перш за все пов'язані зі сферою інтелектуального спілкування (нігіліст, інакомислення), також запозичені слова (сарказм, феномен), слова церковнослов'янського походження (віддати, принести)
Розподіл книжкових слів:
1) Офіційно-ділові (юрисдикція);
2) Спеціальні, тобто наукові, технічні (збудник, пункція);
3) публіцистичні - пофарбовані (плебісцит);
II. Емоційно-оцінна.
Це ті слова, в значенні яких можна виділити компонент, пов'язаний з виразом кого-небудь почуття, відношення до слухача (читає), оцінки предмета мовлення, ситуації спілкування.
Різновиди стилістичної забарвлених слів:
· Пестливі (лапочка);
· Схвальні (тямковитий);
· Несхвальні (здоровило);
· Зневажливо (фігляр);
· Презирливі (хапуга);
· Іронічні (доморощений);
· Бранні (сволота).
Стилістично забарвленими можуть бути так само словотворчі елементи, морфологічні форми, синтаксичні конструкції.
Стилістична забарвлення словотворчих засобів і граматичних форм вказується в граматиках.
Стилістична забарвлення слів фіксується словниками в стилістичних позначках, які даються перед тлумаченням лексичного значення слова в дужках.
Різна стилістична забарвлення мовних одиниць дозволяє найкращим чином виразити зміст промови, показати, як співрозмовники оцінюють ситуацію і мета спілкування, як ставляться один до одного.
Функціональні стилі сучасної російської мови
Функціональні стилі сучасної російської літературної мови пов'язані з позамовною дійсністю, тому що формування стилю пов'язане з певною сферою людської діяльності.
Стиль - це різновид літературної мови, яка традиційно закріплена в суспільстві за однією зі сфер життя. При цьому кожен різновид володіє певними мовними особливостями (перш за все лексикою і граматикою) і протистоїть іншим таким же різновидів літературної мови, які співвідносяться з іншими сферами життя і володіють власними мовними особливостями.
Стиль історично мінливий.
Більшість мовних засобів в у кожному стилі - нейтральні, міжстильова, проте ядро кожного стилю утворює притаманні тільки йому мовні засоби з відповідною стилістичним забарвленням і єдиними нормами вживання.
Стиль - це історично сформована у визначений час у конкретному суспільстві різновид літературної мови, яка представляє собою відносно замкнуту систему мовних засобів, постійно і усвідомлено використовуються в різних сферах життя.
Кожен стиль, володіючи загальними рисами, включає в себе твори різних жанрів.
Слід пам'ятати, що при створенні твору, що відноситься до певного стилю, слід дотримуватися як лексичні норми стилю, але й морфологічні та синтаксичні норми.
I. Розмовний стиль.
Пов'язаний зі сферою безпосереднього побутового спілкування.
Для цього стилю характерні:
1) Усна форма вираження (крім приватного листування побутового спілкування);
2) Велика роль інтонації і міміки;
3) Відсутні офіційні відносини між що говорять, мова непідготовлена;
4) Нормативно використання слів з розмовною стилістичним забарвленням (тараторити);
5) Можливе вживання емоційно - оцінних слів;
6) Активно функціонують фразеологізми;
Морфологічна норма розмовного стилю:
1) З одного боку відповідає загальноприйнятій літературної норми, з іншого - має власні особливостями.
2) Переважають прості речення, вигуки, слово - пропозиції;
3) В усній формі переважає називний відмінок - навіть там, де в письмовій він не можливий.
4) Нормою є еліптичність пропозиції.
II. Офіційно - діловий стиль.
Обслуговує сферу офіційних відносин.
Це стиль адміністративно - канцелярської документації, законодавчих актів, дипломатичних документів.
Для цього стилю характерні:
1) Гранична конкретність змісті при абстрактності, тіпізірованності, штампування засобів вираження;
2) Речі властива конкретність, стандартність викладу, характер припису, повинності.
3) Вживаються слова і словосполучення, які можна віднести до професійної термінології (підрядник, платник податків), а так само канцелярські штампи;
4) Неприпустимі емоційно - експресивно забарвлені слова та словосполучення;
5) Часто вживаються складноскорочені слова (СНД) та іменники, утворені від дієслова (зберігання);
6) Часте вживання дієслів у формі наказового способу та невизначеною формі у значенні наказового способу;
Морфологічна норма офіційно - ділового стилю:
1) Використовується логічний, книжковий синтаксис: розповідні двоскладні повні пропозиції з прямим порядком слів;
2) Пропозиції, ускладнені однорідними членами, причетними і дієприслівниковими зворотами;
3) Складні речення;
4) Важливу роль відіграють реквізити.
III. Публіцистичний стиль.
Орієнтований на: 1. повідомлення інформації; 2. на вплив на читача чи слухача.
Це стиль для газетних і журнальних статей, інтерв'ю, репортажів, а так само політичних виступів, радіо-і телепередач.
Для цього стилю характерні:
1) Поєднання експресивності (для максимального впливу і стандарту (для швидкості і точності передачі інформації);
2) Часто вживаються слова ненейтральні, оціночні та емоційні (тоталітарний, піжонство, обивательщина);
3) Слова в переносному значенні (бруд, у значенні аморальність);
4) Типова «політична» лексика (парламент, фракція);
5) Використовується висока книжкова лексика (дерзати, споруджувати);
6) Вживання метафор як способу оцінки навколишньої дійсності: «військових» («наступ на корупцію»), «будівельних» («будинок застарілої політики»), «дорожніх» («політичне бездоріжжя»);
7) Так само вживаються розмовні слова та фразеологізми (виклопотати, вішати локшину на вуха);
8) Надзвичайно частотних запозичені слова, пов'язані з новими економічними, політичними, науково-технічними та побутовими явищами (інвестиція, круп'є, спонсор і т.д.);
9) переосмислюються терміни різних галузей знань, частіше за все економічні, політичні, «комп'ютерні» (банк даних, консенсус).
Морфологічна норма публіцистичного стилю:
1) Багато в чому визначає можливість поєднання книжного і розмовного;
2) Часто вживаються прикметники та прислівники з оцінним значенням (серйозний, другорядне);
3) Часто вживається даний час дієслова, на ряду з цим, часто минулий час.
Синтаксичні норми публіцистики пов'язані з необхідністю поєднання експресивності та інформаційної насиченості: окличні речення, питальні повтори, зміни порядку слів у реченні.
IV. Науковий стиль.
Пов'язаний зі сферою науки, викладання, техніки, викладання.
Для цього стилю характерні:
1) Точність і об'єктивність, які визначають вибір мовних засобів;
2) Нейтральна лексика становить основу слововживання;
3) Наявність у тексті термінів.
Для цього стилю характерні:
1) Використання експресивної, емоційної лексики, слів з розмовною забарвленням або слів у переносному, образному значенні.
Граматичні особливості:
1) Вживається велика кількість іменників, що у 4 рази більше ніж дієслів;
2) Дуже часто використовується дієслово у формі теперішнього часу;
3) Частотний короткі форми прикметників;
4) Характерно вживання дієприкметників.
Синтаксис:
1) Логічний, почасти схожий з книжковим синтаксисом книжкового офіційно - ділового стилю;
2) Частотний пропозиції розповідні, повні, з прямим порядком слів;
3) Пропозиції, ускладнені однорідними членами речення, причетними і дієприслівниковими зворотами;
4) Серед складних речень переважають складнопідрядні;
5) Вживаються безособові або невизначено - особисті пропозиції.
Стилістичні помилки
Стилістичні помилки - це помилки, пов'язані з порушенням норм функціональних стилів, тобто вживанням в одному стилі мовних засобів, типових для іншого.
Види стилістичних помилок:
I. Лексико-стилістичні - порушення лексичних норм стилю.
II. Морфолого-стілістічесіке - порушення морфологічних норм стилю
III. Синтаксико-стилістичні - порушення синтаксичних норм стилю.
Найбільш часто зустрічаються помилки:
1. Стилістично неправильне слововживання, в тому числі недоречне вживання канцеляризмів;
2. Зловживання термінами в ненауковому тексті;
3. Використання просторічної і розмовної лексики в книжкових текстах.
Стилістичні помилки псують мова, погіршують враження про що говорить або пишучому і нерідко виробляють комічне враження.
Стилістична норма регулює відбір певних слів, форм слів, пропозицій в залежності від ситуації спілкування і відносини говорить (пише) до того, про що говориться або пишеться.
Стилістична норма пов'язана з експресивними явищами у системі мови.
Експресія - це виразно - образотворчі якості мови, що відрізняють її від нейтральної і що додають їй образність і стилістичну забарвленість.
Експресивність - це ті смислові ознаки слів, частини слова, граматичної форми або пропозиції, які дозволяють використовувати їх як засіб вираження не тільки предметного змісту, а й ставлення говорить чи пише до того, про що говориться або пишеться, або до ситуації.
Стилістична забарвлення - експресивні, нейтральні компоненти значення мовної одиниці.
Стилістично забарвлені одиниці - це ті слова, форми слів, пропозиції, здатність яких, викликати поза контекстом особливе враження, обумовлена тим, що вони не містять в собі не тільки предметну (зведення про позначається предмет) чи граматичну інформацію, але і деякі додаткові відомості, наприклад забарвлення фамільярності (халепа, показуха).
Дві основні різновиди стилістичного забарвлення:
I. Функціональна / функціонально - стилістична / соціально - функціональна.
Це ті слова, які вжиті в тій чи іншій сфері спілкування. Це такі види стилістичного забарвлення, як книжкова і розмовна, які виділяються на тлі не забарвлених стилістичних одиниць. Книжкові слова, перш за все пов'язані зі сферою інтелектуального спілкування (нігіліст, інакомислення), також запозичені слова (сарказм, феномен), слова церковнослов'янського походження (віддати, принести)
Розподіл книжкових слів:
1) Офіційно-ділові (юрисдикція);
2) Спеціальні, тобто наукові, технічні (збудник, пункція);
3) публіцистичні - пофарбовані (плебісцит);
II. Емоційно-оцінна.
Це ті слова, в значенні яких можна виділити компонент, пов'язаний з виразом кого-небудь почуття, відношення до слухача (читає), оцінки предмета мовлення, ситуації спілкування.
Різновиди стилістичної забарвлених слів:
· Пестливі (лапочка);
· Схвальні (тямковитий);
· Несхвальні (здоровило);
· Зневажливо (фігляр);
· Презирливі (хапуга);
· Іронічні (доморощений);
· Бранні (сволота).
Стилістично забарвленими можуть бути так само словотворчі елементи, морфологічні форми, синтаксичні конструкції.
Стилістична забарвлення словотворчих засобів і граматичних форм вказується в граматиках.
Стилістична забарвлення слів фіксується словниками в стилістичних позначках, які даються перед тлумаченням лексичного значення слова в дужках.
Різна стилістична забарвлення мовних одиниць дозволяє найкращим чином виразити зміст промови, показати, як співрозмовники оцінюють ситуацію і мета спілкування, як ставляться один до одного.
Функціональні стилі сучасної російської мови
Функціональні стилі сучасної російської літературної мови пов'язані з позамовною дійсністю, тому що формування стилю пов'язане з певною сферою людської діяльності.
Стиль - це різновид літературної мови, яка традиційно закріплена в суспільстві за однією зі сфер життя. При цьому кожен різновид володіє певними мовними особливостями (перш за все лексикою і граматикою) і протистоїть іншим таким же різновидів літературної мови, які співвідносяться з іншими сферами життя і володіють власними мовними особливостями.
Стиль історично мінливий.
Більшість мовних засобів в у кожному стилі - нейтральні, міжстильова, проте ядро кожного стилю утворює притаманні тільки йому мовні засоби з відповідною стилістичним забарвленням і єдиними нормами вживання.
Стиль - це історично сформована у визначений час у конкретному суспільстві різновид літературної мови, яка представляє собою відносно замкнуту систему мовних засобів, постійно і усвідомлено використовуються в різних сферах життя.
Кожен стиль, володіючи загальними рисами, включає в себе твори різних жанрів.
Слід пам'ятати, що при створенні твору, що відноситься до певного стилю, слід дотримуватися як лексичні норми стилю, але й морфологічні та синтаксичні норми.
I. Розмовний стиль.
Пов'язаний зі сферою безпосереднього побутового спілкування.
Для цього стилю характерні:
1) Усна форма вираження (крім приватного листування побутового спілкування);
2) Велика роль інтонації і міміки;
3) Відсутні офіційні відносини між що говорять, мова непідготовлена;
4) Нормативно використання слів з розмовною стилістичним забарвленням (тараторити);
5) Можливе вживання емоційно - оцінних слів;
6) Активно функціонують фразеологізми;
Морфологічна норма розмовного стилю:
1) З одного боку відповідає загальноприйнятій літературної норми, з іншого - має власні особливостями.
2) Переважають прості речення, вигуки, слово - пропозиції;
3) В усній формі переважає називний відмінок - навіть там, де в письмовій він не можливий.
4) Нормою є еліптичність пропозиції.
II. Офіційно - діловий стиль.
Обслуговує сферу офіційних відносин.
Це стиль адміністративно - канцелярської документації, законодавчих актів, дипломатичних документів.
Для цього стилю характерні:
1) Гранична конкретність змісті при абстрактності, тіпізірованності, штампування засобів вираження;
2) Речі властива конкретність, стандартність викладу, характер припису, повинності.
3) Вживаються слова і словосполучення, які можна віднести до професійної термінології (підрядник, платник податків), а так само канцелярські штампи;
4) Неприпустимі емоційно - експресивно забарвлені слова та словосполучення;
5) Часто вживаються складноскорочені слова (СНД) та іменники, утворені від дієслова (зберігання);
6) Часте вживання дієслів у формі наказового способу та невизначеною формі у значенні наказового способу;
Морфологічна норма офіційно - ділового стилю:
1) Використовується логічний, книжковий синтаксис: розповідні двоскладні повні пропозиції з прямим порядком слів;
2) Пропозиції, ускладнені однорідними членами, причетними і дієприслівниковими зворотами;
3) Складні речення;
4) Важливу роль відіграють реквізити.
III. Публіцистичний стиль.
Орієнтований на: 1. повідомлення інформації; 2. на вплив на читача чи слухача.
Це стиль для газетних і журнальних статей, інтерв'ю, репортажів, а так само політичних виступів, радіо-і телепередач.
Для цього стилю характерні:
1) Поєднання експресивності (для максимального впливу і стандарту (для швидкості і точності передачі інформації);
2) Часто вживаються слова ненейтральні, оціночні та емоційні (тоталітарний, піжонство, обивательщина);
3) Слова в переносному значенні (бруд, у значенні аморальність);
4) Типова «політична» лексика (парламент, фракція);
5) Використовується висока книжкова лексика (дерзати, споруджувати);
6) Вживання метафор як способу оцінки навколишньої дійсності: «військових» («наступ на корупцію»), «будівельних» («будинок застарілої політики»), «дорожніх» («політичне бездоріжжя»);
7) Так само вживаються розмовні слова та фразеологізми (виклопотати, вішати локшину на вуха);
8) Надзвичайно частотних запозичені слова, пов'язані з новими економічними, політичними, науково-технічними та побутовими явищами (інвестиція, круп'є, спонсор і т.д.);
9) переосмислюються терміни різних галузей знань, частіше за все економічні, політичні, «комп'ютерні» (банк даних, консенсус).
Морфологічна норма публіцистичного стилю:
1) Багато в чому визначає можливість поєднання книжного і розмовного;
2) Часто вживаються прикметники та прислівники з оцінним значенням (серйозний, другорядне);
3) Часто вживається даний час дієслова, на ряду з цим, часто минулий час.
Синтаксичні норми публіцистики пов'язані з необхідністю поєднання експресивності та інформаційної насиченості: окличні речення, питальні повтори, зміни порядку слів у реченні.
IV. Науковий стиль.
Пов'язаний зі сферою науки, викладання, техніки, викладання.
Для цього стилю характерні:
1) Точність і об'єктивність, які визначають вибір мовних засобів;
2) Нейтральна лексика становить основу слововживання;
3) Наявність у тексті термінів.
Для цього стилю характерні:
1) Використання експресивної, емоційної лексики, слів з розмовною забарвленням або слів у переносному, образному значенні.
Граматичні особливості:
1) Вживається велика кількість іменників, що у 4 рази більше ніж дієслів;
2) Дуже часто використовується дієслово у формі теперішнього часу;
3) Частотний короткі форми прикметників;
4) Характерно вживання дієприкметників.
Синтаксис:
1) Логічний, почасти схожий з книжковим синтаксисом книжкового офіційно - ділового стилю;
2) Частотний пропозиції розповідні, повні, з прямим порядком слів;
3) Пропозиції, ускладнені однорідними членами речення, причетними і дієприслівниковими зворотами;
4) Серед складних речень переважають складнопідрядні;
5) Вживаються безособові або невизначено - особисті пропозиції.
Стилістичні помилки
Стилістичні помилки - це помилки, пов'язані з порушенням норм функціональних стилів, тобто вживанням в одному стилі мовних засобів, типових для іншого.
Види стилістичних помилок:
I. Лексико-стилістичні - порушення лексичних норм стилю.
II. Морфолого-стілістічесіке - порушення морфологічних норм стилю
III. Синтаксико-стилістичні - порушення синтаксичних норм стилю.
Найбільш часто зустрічаються помилки:
1. Стилістично неправильне слововживання, в тому числі недоречне вживання канцеляризмів;
2. Зловживання термінами в ненауковому тексті;
3. Використання просторічної і розмовної лексики в книжкових текстах.
Стилістичні помилки псують мова, погіршують враження про що говорить або пишучому і нерідко виробляють комічне враження.