Московський Державний Університет Сервісу
Інститут гуманітаризації та гуманізації
Кафедра російської мови
Реферат Фразеологія російської мовиВиконав:
Студент гр. СКРД 2-1
Озеров П.Є.
Перевірив:
Доц. Лапшина О.М.
1999
Зміст
1. Введення .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... .. С.1-2
2. Глава I ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. ... ... ... ... .... С.3-22
3. Глава II ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... .... С.23-30
А). Розмовний стиль мови ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. с.23-24 Б). Книжковий стиль мови ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... с.25-26В). Науковий стиль мови ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... С.27-28
Г). Офіційно-діловий стиль мови ... ... ... ... ... ... с.28-29
Д). Публіцистичний стиль мови ... ... ... ... ... ... ... с.30
4. Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... с.31-32
Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... с.33. ВведенняПро фразеології написано безліч статей, книг, дисертацій, а інтерес до цієї галузі мови не вичерпується ні в дослідників, ні в тих, хто просто небайдужий до слова. Підтверджується точність формули, висловленої ще на зорі століття відомим датським мовознавцем Отто Есперсеном, який назвав фразеологію "деспотично примхливої і невловимою річчю". Сам факт наявності в мові крім слів цілих словесних комплексів, які іноді тотожні речі, а частіше являють собою унікальний лінгвістичний феномен, що відрізняється яскравою виразністю, образністю та емоційністю, служить для нас приводом до того, щоб дослідити саме цей розділ стилістики. Проте фразеологія як сукупність всіх стійких виразів у тій чи іншій мові - дуже широке поле діяльності для такої невеликої роботи, як дана.
Російська мова - це національна мова російського народу, що володіє багатющими демократичними і революційними традиціями, високою культурою. Це мова будівельників нового суспільства, про яке віками мріяли кращі уми людства. Це мова сучасної науки, техніки і культури. Російська мова в наш час - сполучна ланка великого багатонаціонального Російської держави з людьми всієї планети. Російське слово - це голос світу, пристрасний заклик до рівності, братерства і дружбу всіх народів, в ім'я миру і соціального прогресу.
Наукове вивчення російської мови починається там де до об'єктивно протікає процесу оволодіння рідною мовою додається елемент усвідомлення властивих мові закономірностей.
У цьому рефераті розглядається лише один з безлічі самостійних розділів, які вивчають окремі сторони (рівні) мови. Наводяться короткі відомості з історії вивчення російської фразеології у вітчизняному мовознавстві, деякі загальні поняття фразеології, визначається об'єкт фразеології, її обсяг і межі. Поділ фразеологізмів на типи за ступенем семантичної злитості їх компонентів. Проблема розмежування варіантів і синонімів фразеологічних зворотів. Питання про вихідну формі фразеологічних одиниць.
У цій роботі об'єктом опису є фразеологізм, як синоніми цього терміну тут вживаються і найменування ідіома, образний вислів.
Глава IФразеологія як самостійна лінгвістична дисципліна виникла в 40-х р.р. XX ст. в радянському мовознавстві. Передумови теорії фразеології було закладено в працях О. О. Потебні, І. І. Срезневського, А. А. Шахматова і Ф. Ф. Фортунатова. Вплив на розвиток фразеології зробили також ідеї французького лінгвіста Ш. Балі (1865-1947). У західноєвропейському та американському мовознавстві фразеологія не виділяється в особливий розділ лінгвістики. Питання про вивчення стійких сполучень слів у спеціальному розділі мовознавства - фразеології був поставлений у навчально-методичній літературі ще в 20-40 р.р. в роботах Є. Д. Поливанова, С. І. Абакумова, Л. А. Булаховського. Вивчення фразеології стимулювалося лексикографічної практикою, з одного боку, а з іншого - роботами Виноградова, в яких були поставлені питання про основні поняття фразеології, її обсязі і завдання. У 50-х роках головна увага приділялася питанням подібності та відмінностей фразеологізмів зі словом і поєднанням слів; проблематика фразеології вичерпувалася в основному з'ясуванням критеріїв фразеологичности і уточненням основ класифікації фразеологізмів. З кінця 50-х років намітилася тенденція системного підходу до проблем фразеології, розробляються питання, пов'язані з описом фразеологізмів як структурних одиниць мови (А. І. Смирницький, О. С. Ахманова). 60-70-ті роки у розвитку фразеології характеризуються інтенсивною розробкою власне фразеологічних методів дослідження об'єктів фразеології, заснованих на ідеях системно-рівневого аналізу фактів мови (В. Л. Архангельський, М. М. Амосова, В. П. Жуков, А.В . Кунін, М. Т. Тагієв), вивченням системної організації фразеологічного складу (І. І. Чернишова, М. М. Шанський) і його розвиток (В. М. Мокієнко, Ф. М. Попов, А. І. Федоров) , особлива увага приділяється семантиці фразеологізмів, і її номинативному аспекту (В. М. Телія), фразообразования в його динаміці (С. Г. Гаврін, Ю. А. Гвоздарев), ознаками сполучуваності слів-компонентів (М. М. Копиленко, З. . Д. Попова), зіставно-типологічному вивчення фразеологічного складу (Ю. Ю. Аваліані, Л. І. Розейзон), а також розробці опису фразеологізмів у словниках (А. М. Бабкін, А. І. Молотков).
Предметом фразеології як розділу мовознавства є дослідження категоріальних ознак фразеологізмів, на основі яких виділяються основні ознаки фразеологичности і вирішується питання про сутність фразеологізмів як особливих одиниць мови, а також виявлення закономірностей функціонування фразеологізмів у мові і процесів їх утворення. Однак в умовах наявності єдиного предмета досліджень і незважаючи на численні докладні розробки багатьох питань фразеології до цього часу існують різні точки зору на те, що таке фразеологізм, какао обсяг фразеології російської мови. Переліки фразеологізмів російської мови, пропоновані різними вченими, настільки відрізняються один від одного, що з повною підставою можна говорити про різні, часто прямо протилежних, навіть виключають один одного поглядах на предмет досліджень і про різнобій і плутанини у науковій термінології, що вживається для позначення відповідних понять . Цим пояснюється і нечіткість розуміння завдань, цілей і самої сутності терміна "фразеологія", і той факт, що немає достатньо конкретної єдиної класифікації фразеологічних зворотів російської мови з точки зору їх семантичної неподільності. Хоча найбільш поширеною (з уточненнями і доповненнями) є класифікація В. В. Виноградова. Саме тому, нарешті, багато що в російської фразеологічної системі тільки починає вивчатися.
Узагальнюючи широкий спектр поглядів на фразеологію, можна відзначити наступне. У сучасній лінгвістиці чітко намітилося два напрямки досліджень. Перший напрямок вихідною точкою має визнання того, що фразеологізм - це така одиниця мови, яка складається зі слів, тобто за своєю природою словосполучення. При цьому одні вчені висловлюють думку, що об'єктом фразеології є всі реально можливі в даній мові конкретні словосполучення, незалежно від якісних відмінностей між ними. Так, наприклад, Копиленко говорить наступне: "Фразеологія охоплює всі ... поєднання лексем, що існують у даній мові, в тому числі і так звані" вільні "словосполучення.
З іншого боку об'єктом фразеології в межах цього напрямку визнаються тільки деякі розряди і групи словосполучень, які виділяються з усіх можливих у мові особливим своєрідністю. У залежності від того, які ознаки приймаються в розрахунок при виділенні таких словосполучень, і визначається склад подібних одиниць у мові. Тільки ці "особливі" словосполучення і можуть бути названі фразеологізмами. Незважаючи на умовність понять і пов'язане з цим розмежування, зазвичай говорять, що фразеологія може бути представлена:
a) як фразеологія мови в "широкому" розумінні слова, що включає до свого складу і словосполучення, переосмислені повністю, і словосполучення, в яких є не переосмислені слова-компоненти. Прикладом такого "широкого" розуміння обсягу та складу фразеології може служити точка зору В. Л. Архангельського, О. С. Ахманова, Н. М. Шанського.
b) як фразеологія російської мови в "вузькому" сенсі слова, що включає до свого складу тільки словосполучення, переосмислені до кінця. До числа робіт, що відображають таке розуміння обсягу та складу фразеології російської мови, відносяться, наприклад, статті В. П. Жукова.
В обох випадках ніби характер фразеологізму, як і лексемного характер компонентів його не ставиться під сумнів цими вченими. Фразеологізм рекомендують розглядати як контамінацію ознак слова і словосполучення, підкреслюється омонімічність фразеологізму і співвідносного з ним за структурою словосполучення.
Другий напрямок у російській фразеології виходить з того, що фразеологізм - це не словосполучення (ні по формі, ні за змістом), це одиниця мови, яка складається не зі слів. Об'єктом фразеології є висловлювання, які лише генетично суть словосполучення. "Вони розкладені лише етимологічно, тобто поза системою сучасної мови, в історичному плані". Ці вирази протиставляються словосполученнями, не омонімічние, оскільки якісно відрізняються від них. Основним у вивченні фразеологізму робиться не смислова і формальна характеристика компонентів, що його утворюють, і не зв'язків між компонентами, а самого фразеологізму в цілому, як одиниці мови, що має певну форму, зміст та особливості вживання в мові. Склад фразеології утворюється з категоріально однотипних одиниць. Історія та етимологія кожного фразеологізму вивчається в не прямолінійною залежно від якихось "універсальних" схем переосмислення словосполучень, від ступеня семантичної злитості компонентів і від ступеня десемантизації слів у словосполученнях. Основні положення цього напрямку розглядаються А. І. Молоткова у вступній статті до "фразеологічний словник російської мови", в його книзі "Основи фразеології російської мови" та інших роботах.
Нам ближче позиція Н. М. Шанського, висловлена в ряді його робіт, наприклад, у книзі "Фразеологія сучасної російської мови". Ця точка зору представляється найбільш виправданою, тим більше що її поділяють багато вчених, зокрема, автори енциклопедії "Російська мова". Там, наприклад, дається таке визначення фразеологізму:
"Фразеологізм, фразеологічна одиниця, - Загальна назва семантично невільних сполучень слів, які не виробляються в мові (як подібні з ними по формі синтаксичні структури - словосполучення чи речення), а відтворюються в ній у соціально закріпленій за ними стійкому співвідношенні змісту і певного лексико-граматичного складу. Семантичні зрушення в значеннях лексичних компонентів, стійкість і відтворюваність - взаємопов'язані універсальні та відмінні ознаки фразеологізму ".
Фразеологізм має ряд істотних ознак: стійкість, відтворюваність, цілісність значення, розчленованість свого складу (раздельнооформленной будова). Стійкість і відтворюваність поняття дотичні, але не урочисті. Всі мовні одиниці, що володіють стійкістю, відтворні, але не всі відтворювані освіти наділені стійкістю.
Відтворюваність - це регулярна повторюваність мовних одиниць різного ступеня складності. Відтворюються прислів'я та приказки: Слово не горобець, вилетить - не впіймаєш; Нудний день до вечора, коли робити нічого; крилаті вислови: Щасливі годин не спостерігають; складові терміни та назви: білий ведмідь, сірчана кислота, ядерний реактор; власне фразеологізми: брати
на буксир, собаку з'їв і т.д.
Стійкість - це міра, ступінь семантичної неподільності і неразложимости компонентів. Стійкість служить формою прояву ідіоматичності. Так, фразеологізми з цілісним невмотивованим значенням типу у чорта на куличках - 'дуже далеко' характеризуються більшою стійкістю, ніж фразеологізми з цілісним мотивованим значенням типу плюнути ніде - 'так
багато кого-л., що зовсім немає вільного місця '.
Цілісне значення - це таке загальне (єдине) значення фразеологізму, яке важко або неможливо вивести зі значення утворюють частин. Цілісність значення фразеологізму досягається повним або частковим переосмисленням, компонентів, в результаті чого вони, як правило, розходяться в значенні з відповідними словами вільного вживання.
Важливою ознакою фразеологізму є його розчленоване будова, «сверхсловность». Так, фразеологізм замилювати очі і вільне словосполучення читати газету побудовані за одним зразком «гол. + Сущ. в вин. п. », є раздельнооформленной одиницями і не розрізняються за своїми зовнішніми ознаками.
Фразеологізм всім своїм складом поєднується в промови зі знаменною словом.
У стилістичному відношенні фразеологізми різко відрізняються від слів. Основна маса слів стилістично нейтральна, чого не можна сказати про фразеологізмах, основне призначення яких - вираження різного роду оцінок і ставлення мовця до висловлюваному, які є істотним елементом фразеологічного значення. Не може існувати текст складається з одних фразеологізмів. Фразеологізми російської мови можуть бути поділені на три основних стилістичних пласта. Велика частина фразеологізмів відноситься до розмовної мови. Область застосування таких фразеологізмів - побутове спілкування, усна форма діалогічного мовлення: задирати ніс, заткнути за пояс. Фразеологізми просторечного характеру вживаються переважно у побутово - побутової мови і мають грубувато - знижений стилістичний відтінок: лізти в пляшку, лика не в'яже, не лаптем щі сьорбав. Одним з характерних властивостей розмовно-просторічних фразеологізмів є те, що вони в основному утворюються в результаті метефоріческого переосмислення вільних словосполучень такого ж лексичного складу: закидати вудку, заткнути за пояс (кого) і ін міжстильова фразеологізми не мають будь - якого стилістичного забарвлення (зниженою або піднесеної) і активно вживаються у різних стилях усній і письмовій мові. Це порівняно невеликий розряд фразеологічних одиниць: у всякому разі, час від часу. Здебільшого стилістично нейтральні фразеологізми включають компоненти, співвідносні зі словами неконкретно змісту. Тому відповідні обороти, як правило, не можуть бути протиставлені вільним словосполученням еквівалентного складу і внаслідок цього позбавлені узагальнено - метафоричного значення. Книжкові фразеологізми властиві переважно писемного мовлення і зазвичай надають їй відтінок піднесеності і урочистості; вони притаманні переважно суспільно - публіцистичної, офіційно-діловий і белетристичної мови. Не завжди книжкові фразеологізми мають експресією урочистості або піднесеності. Вони можуть бути і стилістично нейтральними. Такі характерні для літературно - книжної мови обороти іншомовного походження типу зондувати грунт, авгієві стайні. Публіцистичні фразеологізми застосовуються в суспільно - політичній літературі. Їх мета - повідомлення знань і вплив на читачів чи слухачів. Внаслідок цього публіцистичні фразеологізми близькі як до наукового, так і до книжковому стилю. У них зустрічається найрізноманітніша лексика - від спеціальної технічної до високої, поетичною.Наукові фразеологізми використовуються в наукових працях усіх галузей знань. Основне їх призначення - повідомлення відомостей і результатів, отриманих тієї чи іншої галуззю науки. Для наукового стилю фразеологізмів характерне використання великої кількості термінів, що відносяться до відповідної галузі науки, і абстрактної лексики. Навіть конкретні слова зазвичай вживаються в відверненому значенні.
В офіційно - діловому стилі фразеологізми застосовуються в канцелярських, юридичних і дипломатичних документах. У діловому мовленні їм властива висока ступінь стандартизації. Фразеологізми вживаються в їх прямому і точному значенні, що не допускає двоякого тлумачення.
З точки зору актуальності застосування фразеологізми, як і слова, можуть бути вживаними, застаріваючими і застарілими. Ступінь употребительности залежить і від стилістичного забарвлення фразеологізму: стилістично нейтральні і розмовно-просторічні фразеологізми зазвичай використовуються активно, навпаки, книжкові обороти не в такій мірі властиві слововживанню наших днів. Застарілі обороти втрачають внутрішню форму і нерідко містять архаїчні елементи.Структурно-семантичні властивості фразеологізмів, що розрізняють їх типи, формуються, як правило, в процесі переосмислення вихідних сполучень слів у цілому або хоча б одного з лексичних компонентів поєднання. У першому випадку утворюються фразеологізми, які мають злитим значенням (або властивістю ідіоматичності). Злите значення може бути образним або потворним і неразложимо призначення їх лексичних компонентів: дивитися крізь пальці, бачив види, курям на сміх, відлягло від серця. У другому - у переосмисляет слова формується фразеологически пов'язане значення, яке здатне реалізуватися тільки в поєднанні з певним словом або з рядом слів, що призводить до утворення стійких словесних комплексів, які мають аналітичним (розчленованим) значенням: біле м'ясо, золота молодь, раб пристрастей (звичок , моди), приходити до думки (до висновку, до вирішення).
Серед фразеологізмів першого роду виділяють фразеологічні зрощення (їх значення абсолютно невмотивованими в сучасній лексиці мови): лити кулі, крива вивезе, на всі заставки, і фразеологічні єдності, в значенні яких можна назвати сенс, мотивований значеннями компонентів у їх звичайному вживанні: перепинити шлях, на всіх парах, темний ліс. Відмінна риса єдностей - образність.
Фразеологізми, які характеризуються аналітичним значенням, представляють собою особливий тип структурно-семантичних одиниць фразеологічного складу - фразеологічні сполучення. Це фразеологічні звороти, в яких є слова як з вільним значенням, так і з фразеологічні пов'язаним. Специфічним ознакою слів з фразеологічні пов'язаним значенням є відсутність у них самостійної знакової функції: при семантичній окремо таких значень слів вони можуть позначати поза мовні об'єкти тільки в сполучуваності з іншими словами, які виступають як номинативно опорні компоненти цих сполучень слів (чорний хліб, чорний ринок, чорний костюм, чорний день). Це їх властивість проявляється в залежності вибору слів з фразеологічні пов'язаними значеннями від семантично ключових слів у процесі побудови лексико-граматичного складу пропозиції. Обмеження у виборі фіксуються нормою, яка закріплює сполучуваність слів у тому фразеологически пов'язаних значеннях з певними словами: одним словом, поруч слів або кількома рядами, наприклад: смітити грошима, перст долі, син степів (міськ), глибока старість або глибока ніч (осінь, зима), а поєднання в цілому характеризуються обмеженнями в перетворенні їх лексико-граматичної будови. Слова з фразеологічні пов'язаними значеннями виступають як константні елементи фразеологічних сполучень, вони вступають у синонімічні, антонімічні і предметно-тематичні зв'язки тільки спільно з семантично ключовими для них словами. Омонімічних ж вільних сполучень слів фразеологічні сполучення майже не мають.
М. М. Шанський виділяє також четвертий тип фразеологізмів - фразеологічні вирази. Це "стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантично членімого, але й складаються повністю із слів з вільним значенням. Від фразеологічних сполучень фразеологічні вирази відрізняються тим, що в них немає слів з фразеологічні пов'язаним значенням: Любові всі віки покірні; Волков боятися - у ліс не ходити; оптом і в роздріб; всерйоз і на довго; процес пішов; ринкова економіка. Утворюють їх слова не можуть мати синоніми ". Їх відмітна ознака - відтворюваність. Фразеологічні вирази поділяються на номінативні та комунікативні (співвідносні з частиною пропозиції і з пропозицією відповідно).
В якості значущих одиниць фразеологічні звороти вживаються в мові по-різному. Одні виступають в постійному лексико-граматичному складі: плакуча верба; іронія долі; Мертві сорому не мають; за образом і подобою; лягти в основу; інші функціонують у вигляді кількох рівноправних варіантів. І факт наявності в мові великої кількості фразеологізмів, подібних за семантикою, але розрізняються лексико-граматичним оформленням, викликає гострі дискусії. Головне питання, що стоїть перед практичної фразеологією, - що вважати варіантами, а що - синонімами того чи іншого обороту. Поняття варіанту фразеологізму зазвичай дається на тлі тотожності його цілісного значення або образу. Більшість вчених визнає, що "варіанти фразеологічного обороту - це його лексико-граматичні різновиди, тотожні йому за значенням і ступенем семантичної неподільності". Проте незгоди виникають, коли починається визначення типів варіювання. Основними типами фразеологічного варіювання є формальні трансформації та лексичні заміни компонентів фразеологізму. Таку класифікацію фразеологічних варіантів визнає більшість дослідників. Формальне варіювання компонентів фразеологізму визначається фактом генетичної спільності слова та фразеологічного компонента, тому види варіювання компонента аналогічні видам варіювання лексем. У живої мови можна записати всі види таких варіантів - від
акцентологические і фонетичних (пор.: гриби розпускати і гриби розпускати - "плакати, хникати"; закономірно фонетичного стати дубом, дубьем, дубью та ін, чи спотворення обороту Варфоломіївська ніч у ПСК. хиламеевская ніч) до синтаксичних (пск. на штату працювати замість в штаті). Морфологічні варіанти фразеологічних одиниць зазвичай зводяться до двох типів - парадигматичними і словотворчим. У першому випадку зміни компонентів спостерігаються в межах парадигми вихідних слів: б'ю (бив, била) байдики, тримати в голові (діал. в умах). Другий тип - варіанти, зумовлені модифікаціями словотворчих формантів: пальці / пальчики оближеш, сходити / зійти з розуму.
Лексичне ж варіювання фразеологічного обороту констатується багатьма дослідниками. Але і в новітніх роботах можна знайти рішучу відмову від трактування лексичних замін як варіантності і прагнення розглядати це явище як фразеологічну синонимию. Дуже точно в цьому плані думка Бабкіна, який вважає поняття "фразеологічний синонім" незаперечним, а "фразеологічний варіант" - спірним у застосуванні до випадків лексичної заміни компонентів фразеологізму. М. М. Шанський виділяє три типи фразеологічних варіантів:
1) фразеологізм, що містять різний, але однаково семантично порожні компоненти (у такому випадку фразеологізм може функціонувати і без цих членів): шеляга ламаного (мірного) не варто - гроша не вартий, що є (було) сили - що сила;
2) фразеологізми, що містять слова, що розрізняються граматично;
3) фразеологізми, що відрізняються один від одного як повне та скорочене різновиду (у такому разі їх відносини ідентичні відносинам, які існують між повними і скороченими словами): йти на поступки двір - задкувати; бути в цікавому становищі - бути в положенні (пор. : заступник - заступник, радіостанція - рація).
Фразеологічні звороти, що мають у своєму складі загальні члени вихідні за значенням, він рекомендує вважати "дублетних синонімами". Таким чином, обороти типу задати лазню (перцю), від усього серця - від усієї душі; бити байдики (Шабалов); молоти дурниця (дурницю); скласти (зломити) голову; взяти (укласти) під варту; набитий (круглий) дурень і т. п. визнаються синонімами-дублетами. Як пише Шанський, "за своїм лексико-семантичному характером фразеологізми такого роду аналогічні однокореневі лексичним синонімів типу топонімія - топоніміка, синь - синь, трійка - трешніца, лукавість - лукавство".
Точку зору, згідно з якою лексичні заміни у фразеологічних зворотах ведуть до утворення синонімів, а не варіантів, намагається теоретично обгрунтувати і А. І. Федоров. Заміна компонента фразеологізму, на його думку, змінює характер образного уявлення останньої, її оціночну та стилістичне забарвлення.
В. М. Мокієнко, навпаки, вважає, що таке трактування значно збіднює поняття фразеологічного варіанта і надмірно розширює поняття фразеологічного синоніма. Основна посилка, що приводить дослідників до заперечення лексичної варіантності фразеологізму, не може бути визнана об'єктивною. Лексична заміна компонентів далеко не завжди змінює образ, характер фразеологізму. Не рідко можуть замінюватися слова - синоніми, що забезпечують стабільність образного уявлення, причому коло цих слів, особливо в живій мові досить широкий. Досить часто заміна компонентів проходить в тематичному колі лексики, що забезпечує відносну тотожність образного уявлення: намилити шию (голову); рехнуться (находить, збитися) з розуму. Важко не визнати структурно-семантичну близькість, майже тотожність оборотів подібного типу. Відмова від визначення їх як лексичних варіантів фразеологізму приведе їх до змішання з фразеологічними синонімами різної структури і стилістичної оцінки типу відкинути постоли - зіграти в ящик - дати дуба або перерахувати ребра - задати прочухана - показати кузькіну матір. Він також зазначає, що "лексичне варіювання - це власне фразеологічне варіювання, трансформація раздельнооформленной, але семантично цілісної одиниці". Основними ознаками варіанту фразеологізму Мокієнко вважає єдність внутрішньої мотивування, образу фразеологічного обороту і відносну тотожність синтаксичної конструкції, в рамках якої проходять лексичні заміни. Завдяки цим умовам "лексичні заміни у варіантах фразеологічних одиниць носять строго закономірний, системний характер".
В Енциклопедії "Російська мова" питання про варіанти освітлений коротко, але цілком виразно: "У структурі більшості фразеологізмів-ідіом виділяють константні (постійні) і змінні елементи. Константні елементи утворюють основу тотожності одиниці, змінні елементи створюють можливість варіювання. Варіантність фразеологізмів-ідіом виражається у видозміні елементів, що співвідносяться з одиницями різних рівнів: лексико-семантичного (впасти / звалитися з місяця / з неба, висіти / триматися на волосині / на ниточці, порівняємо також стилістичні варіанти: лізти / перти на рожен, звернути голову / довбешку), синтаксичного, морфологічного, словотвірного і фонетичного, а також у зміні кількості лексичних компонентів, що не порушують тотожності одиниці ". Іншими словами, автори "Енциклопедії" дотримуються приблизно тієї ж точки зору, що і В. М. Мокієнко. Нам також такий погляд здається найбільш обгрунтованим. Віддільність і цілісність образу фразеологізму забезпечують взаємозамінність його компонентів і в той же час семантичну стабільність фразеологічної одиниці при її варійованими. Саме завдяки цим властивостям стає можливим створення нових обертів, або "квазіфразеологізмов", на базі вже наявних у мові шляхом авторського варіювання компонентів. Питання про варіанти фразеологічних зворотів особливо важливий, оскільки безпосередньо пов'язаний з лексикографічної практикою. У кожної словникової статті того чи іншого словника розглядається по одній фразеологічної одиниці. Якщо припустити, що фразеологізм може мати лексичні та
стилістичні варіанти, то всі ці варіанти мають бути враховані в межах однієї статті. Якщо вважати лексичні модифікації дублетних синонімами, то кожен синонім має бути розглянутий в окремій статті словника. При цьому завдання лексикографа почасти спрощується, тому що у словнику можуть бути згадані не всі синонімічні звороти, а, наприклад, найуживаніші, самі частотні.
Проблема варіантів і синонімів фразеологічних зворотів також тісно пов'язане з питанням про вихідної формі фразеологізму. Як писав А.М. Бабкін, якщо обороти ", кидатися в очі, кидатися в очі, кидатися в очі, бити в очі і лізти в очі - це варіанти однієї фразеологічної одиниці", то "питання про те, який же саме? Звичайно, при чисто зовнішньому лексико-граматичному підході можна уявити модель: варійований дієслово + в очі ". Природно, що у лексикографів виникають труднощі, пов'язані з тим, в якому вигляді фразеологічний зворот ставити в заголовок словникової статті. Найбільш логічним на наш погляд є підхід, який застосовується багатьма лексикографами і розглянутий В.П. Жуковим в його роботі "Фразеологічна варіантність і синонімія у зв'язку з проблемою фразеографии (на матеріалі Словника фразеологічних синонімів російської мови)." Автор зазначає, що фразеологізми можуть мати варіанти одного компонента і можуть поєднувати в собі одночасно кілька варіантних форм (особливо характерно це для дієслівних фразеологізмів різного ступеня складності). Найважчі випадки зустрічаються тоді, коли мають місце одночасно кілька типів варіювання (див. вище). При цьому окремі варіанти фразеологізму в їх конкретному слововживанні можуть зовні помітно відрізнятися один від одного. В. П. Жуков дає наступний шлях виходу із скрути. Щодо варіантів давати ходу і задати тягу ("поспішно тікати") він пише: "варіантність тут не переходить у синонімію, оскільки початкова формула аналізованого обороту виглядає так: давати (задавати) ходу (тягу, дьору, чосу", де варійовані іменники є синонімами ". Але навіть за умови, що лексична модифікація сприймається авторами словника як синонім, а не варіант обороту, то проблеми все одно залишаються. Вони пов'язані з перебуванням вихідної форми фразеологізмів, що мають граматичні варіанти. Труднощі такого роду підмітив і охарактеризував Б.Т. Хайітов у статті "Фразеологізми в словнику." Автор звертає увагу на морфологічні особливості дієслівних фразеологізмів російської мови і відображення цих особливостей в "Фразеологическом словнику російської мови" під редакцією А. І. Молоткова (ізд.І - 1967, ізд.V-1994) . У вступній статті "Як користуватися словником" щодо дієслівних фразеологізмів, обмежених у своєму слововживанні, дані наступні вказівки: "Якщо ж дієслівний компонент дається не в інфінітиві, а в якій-небудь з особистих форм, то це означає, що фразеологізм вживається тільки або переважно в цій формі. "Тим не менш, реальне втілення цього положення в деяких словникових статтях" фразеологічний словник "виявляє непослідовність. Саме цю непослідовність і зазначає Б. Т. Хайітов. Дієслівні фразеологізми, які вживаються тільки або переважно у будь-якій з граматичних форм, в деяких словникових статтях поміщені в інфінітиві (зарубати собі на носі, не нюхати пороху, клин клином вибивати, дати дуба, наказати довго жити, зіграти в ящик, щоб вивідати всі очі). Цікаво, що ілюстративні приклади нерідко суперечать відповідним заголовним формами за зрозумілої причини: з-за обмеженого вживання обороту в мові. Спостерігається і зворотна картина: "багато фразеологізми, що мають кілька граматичних форм, заголовки словникової статті поміщені в якій-небудь однієї. Тим не менше в цитатах показано кілька можливих для даного фразеологізму форм, причому не завжди легко чітко встановити, яка з них більш уживана. Наприклад, фразеологізм сидить у печінках, зафіксований 3-м особі од. числа, в ілюстративних прикладах наводиться в наступних формах: "сидимо в печінках, сиділа в печінках; оком не моргнув - оком не моргнуть, оком не моргну, оком не моргну, оком не моргнувши. ".
Фіксація дієслівних фразеологізмів у словнику в тій чи іншій граматичній формі важлива для вирішення ще однієї проблеми: розмежування фразеологічних паронімів. Наприклад:
Нога не ступала чия (несов. вигляд, бавовняні,. Вр.) - Де ніхто ніколи не бував, не жив. Про глухих, диких, необжитих місцях.
Нога не ступить чия (прош.вр., неопред.-особисте) - хто-небудь не з'явиться де-небудь. Фразеологічні пароніми можуть належати як одному, так і до різних лексико-граматичними розрядами, у яких також важливо роль морфологічних властивостей головного слова фразеологізму: мова проковтнути - замовчати, перестати говорити, не базікати і т.п. (Дієслівний фразеологізм); мова проковтнеш - дуже смачно (прислівникових фразеологізм) - вживається тільки у формі 2-ї особи.
Загальні рекомендації щодо фіксації дієслівних фразеологізмів у словнику можуть бути позначені по трьох пунктах, що і було зроблено Б. Т. Хайітовим:
"1) фразеологізми, які мають усі або більшість граматичних форм, в заголовку словникової статті слід дати в інфінітиві, і за допомогою ілюстративних прикладів показати інші форми;
2) при фразеологізмах, обмежених у граматичних формах, бажано помістити все вживаються форми, наприклад: чим Бог послав - чим Бог пошле;
3) для фразеологізмів, що мають тільки одну граматичну форму, більш доцільною представляється її фіксація із зазначенням обмежувальної поноси, наприклад: "тільки в бавовняні,. вр. "," тільки в 3 особі "тощо.
Але головні фразеологізми становлять, звичайно, лише частина всієї фразеологічної системи російської мови. А інші види фразеологічних зворотів теж мають свої особливості, і їх опис у словниках також не ідеально. Це ще раз підтверджує думку про те, що в області фразеології і фразеографии російським ученим відкривається широке поле для досліджень.
Глава II
У цьому розділі наводяться приклади вживання фразеологізмів, у різних стилях мови.
А). Розмовний стиль мови.
Нарешті, дитина прокидався і починав кричати благим матом, незабаром інший і третій йому дружно підспівували і підтягували. М. Горький. Неборак Павло.
Я ставлю п'єсу, яка, сподіваюся, дещо - що принесе мені, та ще готую з - під поли іншу. Гоголь. Лист М. А. Максимович, 14 серпня. 1834.
Я, каже, писав про це у всі вищестоящі організації, але повіриш, до цієї пори не маю ні відповіді ні привіту. А. Колосов. За самоваром.
Самі морду і війська мордують. - Начальство з жиру біситься. -Кожен старшим хоче бути. Шолохов. Тихий Дон.
Ми залишилися одні в кімнаті. Хлопці нікого не соромилися й мало не на головах ходили. М. Носов. Ялинка.
Нехай різні там старички вдень з вогнем розшукують варіанти давно забутих легенд, а ми будемо записувати пісні, які творить і співає народ зараз. Н. Риленков. Велика росстанях.
Він їв мало ... і лише зрідка підкидав очима на Калломейцева, який ... заливався солов'ем. Тургенєв. Новина.
Місяця півтора Паша Кисельов перебивався з горем навпіл, знімаючи кут у жалісливої бабусі за три рублі. А. Сапаров. Фальшиві червінці.
З ранку до вечора б'ється мужик як риба об лід, а все нема нічого. А. Афанасьєв. Горі.
Вона лаяла себе за невитриманість і довгий язик. М. Дубов. Сирота.
Юрка любить м'ясне ... І Дік любить. Та й баба їсть за милу душу, дарма що гріх. В. Козлов. Юрка Гусь.
А тобі війна навіщо потрібна? Ти поворуши мізками: кому вона потрібна? І. Козлов. Життя в боротьбі.
Генерал, вірно спить і бачить, як змусить він партизанську армію перейти до оборони, до справи, для неї зовсім не звичного. С. Залигін. Солона Долина.
Зараз немає вже таких сімей, а тоді часто-густо такі родини були - людина по п'ятнадцять, а в інших до двадцяти. Т. Якушкін. Гілка яблуні.
Сапери зі шкіри лізли, щоб уповільнити просування ворога. С. Борзенко. Ель - Аламейн.
Після школи буду грати години півтори у футбол, а потім на свіжу голову буду робити уроки. М. Носов. Вітя Малєєв у школі і вдома.
Ек куди метнув! Якого туману напустив! Розбери, хто хоче! Гоголь. Ревізор.
Павлик зовсім відбився від дому після смерті матері ... Навіть ночує невідомо де. Федін. Незвичайне літо.
Як тільки «Ослябя» вийшов з ладу, «Буйний» повним ходом попрямував до нього. Новиков - Прибій. Цусіма.
Петя ніколи не бував на Ближніх Млинах. Він точно знав, що це жахливо далеко, «у чорта на куличках». В. Катаєв. Біліє парус одинокий.
Б). Книжковий стиль мови.
Сталася ж ця оказія (не відповів на лист) тому, що письмовий стіл наш представляє авгієві стайні і тільки тепер я міг знайти клаптик паперу. Мусоргський. Лист В. В. Стасову, 31 березня 1872.
Ставлення до праці - це альфа і омега, звідси все виходить! В. Дмитревский і Б. Четвериков. Ми мирні люди.
Ні про що я тепер не думав, і невідомо, скільки часу тривала б ця Варфоломіївська ніч, але раптом у мене зламався ніж. В. Солоухін. Трава.
Хто зрозуміє це, той вийде з військової служби з аннібаловой клятвою боротьби разом з передовим класом народу за визволення народу від деспотизму. Ленін, т.4, с.391.
Він схопився за голову: а що, якщо вона просочиться в заповітний тайник з бібліотекою і промочить дорогоцінні книги? «Дамоклів меч над схованкою!» - Записав він у цей день у своєму щоденнику. Р. Пересвіту. Таємниці вицвілих рядків.
Діти, може бути, не менше за нас, дорослих, шукають одного керівного початку і аріадниної нитки, яка б виводила їх із лабіринту їх дитячих непорозумінь. М. Шелгунов. Листи про виховання.
Що за людина цей Невельськой? - Це є ахіллесовою п'ятою Завойко. Василь Степанович вважає себе відкривачем Амура, це його слабкість, і він не може пробачити Невельському, що той описав річку. М. Задорнов. Війна за океан.
Необхідна пильність, треба тримати порох сухим. А. Чаковський. Блокада.
Президент Америки, Теодор Рузвельт, почав зондувати грунт щодо посередництва і укладення миру між Японією і Росією. М. Соколов. Іскри.
То - то, я дивлюся, обличчя знайоме, а головне: голос - труба ієрихонська. Ні в кого більше не зустрічав такої мідної глотки! А. Степанов. Сім'я Звонарьова.
Михайло Іларіонович говорив у колі своєї сім'ї: Я - каліф на годину. Імператор не любить мене. Він дуже злопам'ятний і дріб'язковий. Л. Раковський. Кутузов.
Російський символізм скінчився давно, але зі смертю Брюсова він канув в лету остаточно. Єсенін. В.Я. Брюсов.
Крайні супротивники хочуть спалити мости і розірвати будь-який зв'язок з минулим. Гончаров. Спогади.
Майно це складалося ... з мізерної рухомості, в числі якої був і знаменитий тарантас, ледь не послужив яблуком розбрату між матір'ю і сином. Салтиков - Щедрін. Господа Головльови.
Факти відкидається їм (ідеалізмом) насправді не заважають йому приймати свої карткові будиночки за справжні лицарські замки. Бєлінський. Твори Державіна.
«Там, в цій чудовій країні (Сибіру): картопля - двадцять копійок, хліб - четвертак, м'ясо - три копійки, ліс - дарма бери». У такому їстівний стилі малюють собі синю птицю і країну обітовану люди землі, відірвані від неї. Пришвін. Моя країна.
Не кип'ятися, на, кури ... - Не будь серпанковій панянкою! Є. Мальцев. Увійди в кожен будинок.
В). Науковий стиль мови.
Точкою роси називається температура, при якій водяні пари, не насичували раніше повітря, стають насичують.
Скраплення газів - перетворення їх у рідкий стан.
Енергія однорідного електричного поля.
Закон Ома для повного електричного кола, що складається з джерела струму з е.р.с. і внутрішнім опором.
Імпульс є функцією механічного стану матеріальної точки.
Окремим випадком інтерференції хвиль є стоячі хвилі.
Хімічна рівновага - це такий стан системи реагуючих речовин, при якому швидкості протилежних реакцій рівні.
Період напіврозпаду - це час, протягом якого розпадається половина всіх ядер атомів радіоактивної речовини.
Теорія Д.Д. Іваненко і Є.М. Гапона згодом отримала дослідне підтвердження.
Молекулярна орбіталь, енергія якої більше енергії атомної орбіталі, називається антісвязивающей, а що знаходяться на ній електрони - розпушуючих електронами.
Для всіх металів (крім ртуті) характерно тверде агрегатний стан.
Ступінь окислювання дозволяє передбачити окисні і відновні властивості речовини.
У необоротних реакцій зворотний процес виражений досить незначно.
Швидке розширення виробництва цих металів викликано потребами реактивної авіації, ракетної і атомної техніки.
Таким чином, окислювально - відновні реакції являють собою єдність двох протилежних процесів.
Число, що показує, скільки лігандів утримує комплексоутворювач, називається координаційним числом.
Маса речовин, що вступають у хімічну реакцію, дорівнює масі речовин, що утворюються в результаті реакції.
Окислювач і відновник завжди реагують між собою у співвідношеннях їх окисно - відновних еквівалентів або кратних їм величин.
Г). Офіційно - діловий стиль мови.
Індивідуально трудова діяльність - невід'ємна частина економічної системи Росії.
Реєстрація шлюбу - встановлюється як у держ., І суспільних інтересах, так і з метою охорони особистих і майнових прав та інтересів подружжя.
Соціальне забезпечення - держ., Система матеріального забезпечення та обслуговування громадян Росії.
Законний представник - повноваження якого встановлено законом.
Позовна давність - строк для захисту права судом, арбітражем або третейським судом.
Житловий фонд - це житлові будинки, а також житлові приміщення в нежилих будівлях, призначені для постійного проживання.
На вимогу орендодавця договір оренди може бути достроково розірваний судом.
Довіреність від імені юридичної особи, на отримання або видачу грошей повинна бути підписана головним бухгалтером цієї організації.
Банк, що прийняв платіжне доручення платника, зобов'язаний перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача.
Громадські організації - є частиною політичної системи Росії.
Представництво в суді - ведення цивільної справи в суді від імені та в інтересах сторони або третьої особи.
Матеріально-відповідальна особа - працівник, який, згідно з трудовим законодавством, несе повну матеріальну відповідальність.
Святкові дні - встановлені законом дні, присвячені видатним подіям або пам'ятним датам.
Трудовий договір - це угода між трудящим і підприємством.
Третейський суд - суд, обраний за домовленістю між зацікавленими особами для вирішення конкретного спору.
Адміністративне правопорушення - посягає на держ. або громадський порядок, приватну власність.
Судова інстанція - це поняття пов'язане з конкретною діяльністю суду
Д). Публіцистичний стиль мови.
Грунтується це переконання, ймовірно на поетичному визначенні «нафта - чорне золото».
Криміналізований автозаправний бізнес був ще в радянські часи.
«Королеви бензоколонок» і їх підручні були постійними клієнтами ОБХСС.
Практично в незмінному вигляді ця система підійшла до того часу, коли розпочався переведення країни на ринкову економіку.
Саме на цій хвилі спливли більшість нинішніх власників мереж АЗС.
Як визнають співробітники правоохоронних органів, сьогодні бензиновий ринок опинився під контролем тіньових ділків.
Де бензинова мафія розгорнулася найбільш широко, так це в столичних аеропортах.
Під особистим патронажем генерального директора і, за чутками, його сина створено масу дрібних сервісних фірм.
Це все, чим довелося задовольнятися роздирали сумнівами персоналу ТНТ і засобам масової інформації.
У випадку з ТНТ не просто змінювався корпоративний імідж, змінювалася структура.
Продовженням цієї агітаційної кампанії став отриманий в регіонах у середині червня фільм «Майбутнє настав».
Основна проблема електронної комерції сьогодні - відсутність можливості здійснювати розрахунки через Інтернет.
Висновок
Фразеологізми, хоча і мають змістовними та формальними ознаками рівневих одиниць (слова і словосполучення), самі по собі проте не утворюють особливого мовного рівня. Справа в тому, що фразеологізми практично не поєднуються один з одним у реченні, а також не діляться на більш прості рівневі одиниці і не породжують більш складні, ніж вони самі, одиниці мови, - інакше кажучи, фразеологізми позбавлені синтагматичних і ієрархічних структурних властивостей.
Фразеологічний зворот являє собою досить складне і суперечливе єдність. Будучи раздельнооформленной освітою, він наділений цілісним значенням. Одні властивості зближують фразеологізм зі словосполученням, інші - зі словом. На грунті невідповідності між змістом і способом вираження фразеологічного обороту виникає чимало перехідних, проміжних явищ.
Фразеологізм обмежений у прояві своїх формоізменітельних і сочетательних властивостей, які регулюються і постійно стримуються внутрішньою формою і загальним (цілісним) значенням фразеологічного обороту. Ті чи інші видозміни фразеологізму так само як і розширення контекстуальних зв'язків, повинні задовольняти вимогам смислового і зворотного єдності
фразеологічного обороту.
У сфері фразеології проявляються різноманітні закономірності та закономірні тенденції. Встановлено, наприклад, що з посиленням оцінного значення відповідно послаблюються дієслівні якості таких фразеологізмів і перш за все падає їх видо - тимчасова активність, і навпаки. Відомо також, що захід ідіоматичності фразеологізму залежить від характеру і ступеня деактуалізаціі компонентів, чим більша розбіжність спостерігається між словом вільного вживання і відповідним компонентом, ніж важче виявити власне значення компонента, тим вище идиоматичность, семантична неразложимость фразеологізму. Справедлива і зворотна залежність.
Досить надійним способом визначення семантичної цілісності фразеологізму служить прийом накладення фразеологічного обороту на еквівалентну словосполучення. При визначенні морфолого - синтаксичних властивостей і можливостей фразеологічної одиниці (наприклад, при співвіднесенні фразеологізму з певною частиною мови) цілком придатним виявляється метод розгорнутих ненадлишкових тлумачень. У розгорнутому тлумаченні можуть відображатися не тільки змістовні, але й формальні елементи фразеологічного значення. Але не завжди по речеопісательному тлумачення можна достовірно судити про семантичної - граматичних властивості тлумачиться обороту, тому що між тлумачиться оборотом і його ідентифікатором не може бути повної рівності.
Спостереження над активними процесами в розвитку і зміні російської фразеології дозволяють зробити наступні висновки:
1. У пасивний запас перейшло дуже багато слів і фразеологізмів, які перестали бути актуальними.
2. У словниковий склад російської мови влилися нові слова та фразеологізми, пов'язані з необхідністю називання нових предметів, понять і явищ. Збагачення словникового складу здійснюється шляхом словотворення за зразками, які існують у мові, шляхом запозичення іншомовних слів.
3. Широке вживання наукової і технічної термінології призводить до зміни сфери її вживання, викликає використання термінів у метафоричному й образному плані, порівн.: Висока напруга, випробування на міцність та ін
4. У зв'язку із взаємодією стилів часто змінюється стилістична забарвлення слів і словосполучень (наприклад, цейтнот, стартовий майданчик, надати допомогу, дати вказівки та ін.)
Наслідком цього процесу є поповнення нейтральної лексики. Стилістичні зрушення в окремих словах і фразеологізмах часто оцінюються односторонньо і викликають палкі дискусії.
Список літератури1. П.А. Лекант Сучасна російська літературна мова. - Москва., Вища школа, 1982.
2. В.П. Жуков Російська фразеологія. - Москва., Вища школа, 1986.
3. Д.Е. Розенталь Сучасна російська мова частина 1. - Москва., Вища школа, 1976.
4. Н.А. Кондрашов Основні питання російської мови. - Москва., Просвітництво, 1985.
5. А.В. Дудніков Російська мова. - Москва., Просвітництво, 1983
6. В.М. Мокієнко Загадки російської фразеології. - Москва., Вища школа, 1990.
7. В.М. Мокієнко З глибини приказки. - Москва., Просвітництво, 1975.
8. В.П. Жуков Шкільний фразеологічний словник російської мови. - Москва., Просвітництво, 1980.
9. Б.М. Яворський Довідник з фізики. - Москва., Наука, 1984.
10. Г.П. Хомченко Неорганічна хімія. - Москва., Вища школа, 1978.
11. Е.А. Мотіна Юридичний довідник для населення. - Москва., Юридична література, 1989.
12. Діловий тижневик «Компанія». -Москва., № 24, 1999.