Формування портфеля цінних паперів в залежності від типу інвестора

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

УРАЛЬСЬКИЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
АКАДЕМІЯ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН
Кафедра фінансів і кредиту
Контрольна робота
за курсом: «Ринок цінних паперів»
на тему: «Формування портфеля цінних паперів в залежності від типу інвестора»
Виконала студентка II курсу
Групи БСВ-202, вечірнього відділення
Спеціальності: Бухгалтерський облік, аналіз і аудит
П.І.Б.: Ширяєва Галина Павлівна
Керівник: Суворова Олена Миколаївна
Челябінськ
2008

План
Введення
1 Основи портфельного інвестування
1.1 Поняття портфеля цінних паперів і основні принципи його формування
1.2 Управління портфелем цінних паперів
1.3 Моделі оптимального портфеля цінних паперів і можливості їх практичного застосування
2. Російський ринок цінних паперів
2.1 Недоліки російського фондового ринку
2.2 Типи інвесторів, що працюють на російському фондовому ринку
2.3 Індекс російських інноваційних компаній - новий інструмент портфельних інвесторів
Висновок
Список літератури

Введення
Актуальність теми. Працюючі на ринку цінних паперів інвестори вкладають власні грошові кошти в цінні папери. Саме оптимальне інвестування при створенні портфелів цінних паперів, так як сукупності цінних паперів можна додати такі інвестиційні характеристики, які будуть недосяжні з позиції окремо взятого цінного паперу.
Диверсифікація портфеля на російському фондовому ринку є справою досить складним (принаймні, з використанням одних тільки звичайних голосуючих акцій) через вкрай високу частку систематичного ризику в загальному ризику інвестування, так як фондовий ринок в Росії недостатньо розвинений.
Мета контрольної роботи. Метою моєї роботи є розкриття загальної характеристики формування портфеля цінних паперів в залежності від типу інвестора.
Завдання. Мета контрольної роботи здійснюється у таких завданнях:
1. розкриття поняття портфеля цінних паперів і основних принципів його формування;
2. розгляд моделей управління портфелем цінних паперів;
3. відображення моделей оптимального портфеля цінних паперів;
4. розкриття основних тенденцій у розвитку російського фондового ринку.
Дана контрольна робота виконана на наступних джерелах: підручники, навчальні посібники та журнали.

1 Основи портфельного інвестування
1.1 Поняття портфеля цінних паперів і основні принципи його формування
Інвестор, що працює на ринку цінних паперів, повинен дотримуватися принципу диверсифікації вкладів, а саме: прагнути до різноманітності придбаваються інвестором фінансових активів. Це необхідно для зменшення ризику втрати вкладів.
Наприклад, інвестор вклав усі свої гроші в акції однієї компанії. У цьому випадку він стає повністю залежним від ринкових коливань курсу акцій даної компанії.
Якщо ж кошти будуть вкладені в акції декількох компаній, то доходи інвестора будуть залежати від коливань деякого усередненого курсу акцій компаній, а усереднений курс, коливається значно менше.
Якщо інвестор дотримується принципу диверсифікації, то він обов'язково купує цінні папери різних видів. Сукупність цінних паперів різних видів, які виступають як об'єкт управління, називається інвестиційним (чи фондовим) портфелем.
Об'єктами портфельного інвестування виступають різні цінні папери: акції, облігації, похідні види цінних паперів, частина портфеля може бути представлена ​​у грошовому вигляді.
Обсяги цінних паперів у портфелі і їх структура можуть бути самими різними. У залежності від складу портфеля він може приносити дохід або збитки і володіє різним ступенем ризику.
У ситуації, що світовій практиці фондового ринку під інвестиційним портфелем розуміється якась сукупність цінних паперів, що належать фізичній і юридичній особі, яка виступає як цілісний об'єкт управління.
Сенс портфеля - поліпшити умови інвестування, додавши сукупності цінних паперів такі інвестиційні характеристики, які недосяжні з позиції окремо взятого цінного паперу і можливі тільки при їх комбінації.
Перелік та обсяги входять у портфель цінних паперів називають структурою портфеля. Таким чином, структура портфеля являє собою сукупність характеристик, якими може керувати інвестор, змінюючи склад і обсяг цінних паперів, що входять у портфель.
Прибутковість портфеля і ступінь ризику вкладень у нього є цільовими характеристиками портфеля. При портфельному інвестуванні інвестор може змінювати структуру портфеля. Формуючи портфель, інвестор повинен вміти оцінювати інвестиційні якості за допомогою методів фундаментального і технічного аналізу. Інвестиційні якості цінних паперів - це насамперед прибутковість, ліквідність, рівень ризику. На практиці існує пряма залежність між ризиком і прибутковістю вкладень: чим вища доходність, тим вище ризик.
Вибір цінних паперів залежить від цілей інвестора і його ставлення до ризику. Прийнято виділяти три типи цілей інвестування і відповідно чотири типи інвесторів приватних і інституціональних.
Перший тип. Інвестор прагнути захистити свої кошти від інфляції. Для досягнення цієї мети він вважає за краще вкладення з невисокою прибутковістю, але і з низьким рівнем ризику. Цей тип інвестора називають консервативним.
Другий тип. Інвестор намагається зробити довгострокове вкладення капіталу, яке могло б забезпечити зростання капіталу. Для досягнення цієї мети він готовий піти на ризиковані вкладення, але в обмеженому обсязі. При цьому він страхує себе вкладеннями в низькодохідні, але малоризикованих цінні папери. Такий тип інвестора називають помірно агресивним.
Третій тип. Інвестора приваблює швидке зростання вкладених коштів, для цього він готовий робити вкладення в ризиковані цінні папери, швидко змінювати структуру свого портфеля, проводячи спекулятивну гру на курсах цінних паперів. Цей тип інвестора прийнято називати агресивним.
Четвертий тип. Інвестор не має чітких цілей, ризикованість досить низька, підбір цінних паперів при формуванні портфеля носить безсистемний, довільний характер. Цей тип інвестора називається нераціональним.
Більш докладно зв'язок між типом інвестора і типом портфеля можна простежити в таблиці 1.
Таблиця 1
Тип інвестора
Цілі інвестування
Ступінь ризику
Тип цінного паперу
Тип портфеля
Консервативний
Захист від інфляції
Низька
Державні цінні папери, акції та облігації великих стабільних емітентів
Високонадійний, але низькодохідних
Помірно-агресивний
Тривале вкладення капіталу і його зростання
Середня
Мала частка державних цінних паперів, велика частка цінних паперів великих і середніх, але надійних емітентів з тривалої ринкової історією
Діверсіфі-
товки
Агресивний
Спекулятивна гра, можливість швидкого зростання вкладених коштів
Висока
Висока частка високодохідних цінних паперів невеликих емітентів, венчурних компаній
Ризикований, але
високоприбутковий
Нераціональний
Немає чітких цілей
Низька
Довільно підібрані цінні папери
Безсистемний
Залежно від інвестиційної мети інвестор формує портфель певного типу. Важливою ознакою при визначенні типу портфеля служить спосіб отримання доходу, а саме дохід отриманий за рахунок росту курсової вартості або поточних виплат, тобто дивідендів або відсотків
Прийнято виділяти три типи портфелів.
1. Портфель росту - це портфель, що формується з акцій, курсова вартість яких зростає. Мета даного типу портфеля - зростання капітальної вартості портфеля разом з отриманням дивідендів.
У залежності від співвідношення очікуваного зростання капіталу та ризику можна виділити наступні різновиди портфелів зростання.
Портфель агресивного зростання. Його мета - максимально можливий приріст капіталу. До складу такого типу портфеля входять акції молодих швидкозростаючих компаній. Ці цінні папери досить ризиковані, але можуть приносити найвищий дохід.
Портфель консервативного зростання найменш ризикований, він містить акції великих компаній. Для акцій цього типу портфелів характерні невисокі, але стійкі темпи зростання курсової вартості. Склад портфеля, як правило, залишається стабільним протягом тривалого часу. Тримачі портфеля консервативного зростання націлені в основному на збереження капіталу.
Портфель середнього зросту поєднує інвестиційні властивості агресивного та консервативного портфелів. До складу портфеля середнього зросту входять акції як надійних підприємств, так і молодих швидкоростучих підприємств. Такий портфель має досить високою прибутковістю і середнім ступенем ризику. Прибутковість портфеля забезпечується за рахунок придбання акцій агресивних компаній, а помірна ступінь ризику - за рахунок придбання акцій надійних компаній. Цей вид портфеля користується найбільшою популярністю в інвесторів, які не схильні до високого ризику.
2. Портфель доходу. Мета його - отримання доходу за рахунок дивідендів та процентів. Цей тип портфеля забезпечує заздалегідь спланований рівень доходу при майже нульовому ризику. Об'єктами інвестування виступають високонадійні цінні папери.
Портфель регулярного доходу формується з високонадійних цінних паперів, які приносять середній дохід при мінімальному рівні ризику.
Портфель дохідних паперів складається з облігацій і акцій, які приносять високий дохід при середньому рівні ризику.
Конвертований портфель складається з конвертованих привілейованих акцій і облігацій. Такий портфель може принести додатковий дохід за рахунок обміну привілейованих акцій або облігацій на звичайні акції, якщо цьому сприятиме ринкова кон'юнктура. В іншому випадку портфель забезпечує мінімальний рівень ризику.
3. Портфель розвитку і доходу. Цей портфель формується з метою уникнення можливих втрат на ринку цінних паперів як від падіння курсової вартості, так і від зниження дивідендних чи відсоткових виплат. У результаті одна частина фінансових активів, які входять до складу даного портфеля, забезпечує власнику зростання капіталу, а інша частина активів - отримання доходу. Тому втрата приросту однієї частини капіталу може бути компенсована зростанням іншій частині.
Портфель подвійного призначення складається з цінних паперів, які приносять його власнику високий дохід при значному зростанні вкладеного капіталу. Мова йде про цінні папери інвестиційних фондів подвійного призначення. Ці фонди випускають власні акції двох типів: одні - приносять високий дохід, інші - забезпечують приріст капіталу.
Збалансований портфель формується таким чином, щоб збалансувати не тільки доходи, але й ризики. Цей портфель складається з цінних паперів, курсова вартість яких швидко зростає, і з високодохідних цінних паперів.
Класифікація не охоплює всього різноманіття існуючих типів портфелів, вона лише дозволяє визначити основні принципи їх формування.
Важливим при вивченні принципів формування портфеля є і кількісний аспект проблеми, а саме: скільки різних видів цінних паперів має бути портфелі. Аналіз показує, що максимальне скорочення ризику досяжно, якщо в портфелі відібрано від 10 до 15 різних цінних паперів, подальше збільшення складу портфеля недоцільно, тому що виникає ефект надмірної диверсифікації.
1.2 Управління портфелем цінних паперів
Ринок цінних паперів мінливий. Щоб структура портфеля відповідала його типу, необхідно їм управляти. Під управлінням портфелем розуміється застосування до сукупності різних видів цінних паперів таких методів, які забезпечують вирішення наступних завдань:
· Збереження спочатку інвестованих коштів;
· Отримання максимального доходу;
· Забезпечення інвестиційної спрямованості портфеля.
Процес управління спрямований на збереження основного інвестиційної якості портфеля і тих властивостей, які б відповідали інтересам його держателя. Тому необхідна поточна коригування структури портфеля на основі моніторингу факторів, які можуть викликати зміну в складові портфеля.
Спосіб управління портфелем може бути активним чи пасивним.
Активна модель управління припускає ретельне відстеження і негайне придбання фондових активів, які відповідають інвестиційним цілям портфеля, тобто швидка зміна складу фондових інструментів. При цій моделі управління менеджер, який займається активним управлінням, повинен вміти відстежити і придбати найбільш перспективні цінні папери і швидко позбавлятися від низькодохідних активів.
Менеджер повинен зіставляти вартість, дохідність, ризик і інші інвестиційні характеристики знову сформованого портфеля з урахуванням знову придбаних цінних паперів і продажу низькодохідних активів. При цьому важливо не допустити зниження вартості портфеля і втрату ним інвестиційних властивостей.
Менеджер повинен вміти передбачати кон'юнктуру фондового ринку і перетворити на реальність те, що пророкує аналіз.
Пасивна модель управління передбачає створення добре диверсифікованих портфелів із заздалегідь визначеним рівнем ризику, розрахованим на тривалу перспективу. Тривалість існування сформованого портфеля при даній моделі управління передбачає стабільність процесів на фондовому ринку. В умовах високих темпів інфляції, а також нестабільної кон'юнктури фондового ринку пасивне управління малоефективно.
При цьому треба мати на увазі, що, по-перше, пасивне управління ефективно лише стосовно портфеля, що складається з низькоризикованих цінних паперів, а їх на російському фондовому ринку небагато. По-друге, цінні папери повинні бути довгостроковими для того, щоб портфель існував в незмінному стані тривалий час. Вітчизняна практика свідчить, що динамізм російського ринку не дозволяє портфелю мати низький оборот, тому що велика ймовірність втрати не тільки доходів, але і основного капіталу.
Сигналом до зміни вже наявного сформованого портфеля при пасивному управлінні служать не ринкові зміни, як у випадку активного управління, а падіння прибутковості портфеля нижче мінімальної.
Одним з елементів обох способів управління портфелем є моніторинг - безперервний детальний аналіз:
· Фондового ринку в цілому і тенденцій його розвитку;
· Окремих секторів фондового ринку;
· Фінансово-економічних показників фірми-емітента цінних паперів;
· Інвестиційних якостей цінних паперів.
Кінцевою метою моніторингу є вибір цінних паперів, що володіють інвестиційними властивостями, які відповідають даному типу портфеля.
Активний і пасивний способи управління здійснюються або на основі доручення клієнта і за його рахунок, або на базі договору.
1.3 Моделі оптимального портфеля цінних паперів і можливості їх практичного застосування
Оптимальне формування і управління портфелем цінних паперів передбачає такий розподіл грошових ресурсів інвестора між складовими портфель активами, що у залежності від цілей інвестора або максимізує прибуток, або мінімізує ризик.
Динамізм фондового ринку змушує швидко реагувати на його зміни і різко ускладнює проблему управління інвестиційним портфелем. У цих умовах роль управління інвестиційним портфелем зростає і полягає в знаходженні тієї межі між ліквідністю, прибутковістю і ризикованістю, яка дозволила б вибрати оптимальну структуру портфеля. Цій меті служать різні моделі вибору оптимального портфеля.
Проте використання моделей можливо скоріше в теорії, чим на практиці, тому що вимагає особливих умов, які насправді строго не виконуються ніде, але приблизно можливі на ринках країн з розвиненою ринковою економікою.
Основні умови застосовності моделі оптимального інвестиційного портфеля:
· Замкнутість, тобто кількість цінних паперів, що обертаються на ринку, і кількість учасників ринку постійно;
· Ліквідність, тобто є можливість завжди миттєво продати або купити будь-яку кількість обертаються на ринку акцій;
· Однаковість цін купівлі та продажу цінних паперів;
· Равновесность цін на фондові активи;
· Повнота інформації про всі цінні папери і доступність її кожному інвестору;
· Привабливість для інвестора кожної (в тому числі ризикової) цінного паперу обумовлена ​​його прагненням сформувати оптимальний портфель на базі наявної інформації про характеристики цього цінного паперу;
· Закритість, тобто ринок являє собою ізольовану систему, яка недоступна впливу позаекономічних чинників;
· Насиченість, тобто на ринку обертається величезна кількість цінних паперів, які здатні задовольнити найрізноманітніші потреби учасників.
Лауреат Нобелівської премії Гаррі Марковітца запропонував при виконанні перерахованих вище умов розглядати майбутній дохід, який приносять фінансові активи, як випадкову змінну, тобто вважати, що доходи по різних цінних паперів випадково змінюються в деяких межах. У цьому випадку, якщо якимось чином розподілити по кожному фінансовому інструменту цілком певні ймовірності отримання доходу, то можна отримати розподіл ймовірностей отримання доходу по кожній альтернативі вкладення коштів. Для спрощення передбачається, що доходи по альтернативам розподілені нормально.
За моделлю Марковітца визначаються показники, які характеризують обсяг інвестицій і ризик, що дозволяє порівнювати між собою різні альтернативи вкладення капіталу з точки зору поставлених цілей і тим самим створити можливі моделі для оцінки різних комбінацій при формуванні портфеля. В якості масштабу очікуваного доходу з ряду можливих доходів на практиці використовують найбільш ймовірне значення, яке в разі нормального розподілу збігається з математичним очікуванням. З методологічної точки зору модель Марковітца можна визначити як нормативну. Це, звичайно, не означає нав'язування інвестору певного стилю поведінки на ринку цінних паперів. Завдання моделі полягає в тому, щоб показати, як поставлені цілі можуть бути досягнуті на практиці.
Модель оптимального портфеля Г. Марковітца має деяке практичне значення і для російського ринку цінних паперів, особливо наступний з неї висновок про можливість поділу інтегрального ризику на системний та діверсіфіціруемий.
Системному ризику піддаються всі цінні папери.
Діверсіфіціруемий ризик піддається регулюванню шляхом оптимізації портфеля і залежить від кількості різних видів цінних паперів, які складають даний інвестиційний портфель. Коли кількість фінансових інструментів досить велике і їх набір різноманітний, діверсіфіціруемий ризик прагне до нуля.
У. Шарп спростив модель таким чином, що наближене рішення може бути знайдене зі значно меншими зусиллями. У моделі Шарпа використовується тісна кореляція між зміною курсів окремих акцій. Передбачається, що необхідні вхідні дані можна приблизно визначити за допомогою лише одного базисного фактора і відносин, що зв'язують його зі зміною курсів окремих акцій. Шарп, припустивши існування лінійного зв'язку між курсом акцій і певним індексом, обгрунтовує, що можна за допомогою прогнозної оцінки значення індексу визначити очікуваний курс акцій. Крім того, можна розрахувати сукупний ризик кожної акції у формі сукупної дисперсії.
Будь-які моделі інвестиційного портфеля є відкритими системами та можуть доповнюватися і коректуватися з урахуванням нових факторів, що з'явилися на фондовому ринку. В цілому ж модель інвестиційного портфеля дозволяє отримати аналітичний матеріал, необхідний для прийняття оптимального рішення в процесі інвестиційної діяльності.

2. Російський ринок цінних паперів
2.1 Недоліки російського фондового ринку
Російський фондовий ринок характеризується наступним:
· Невеликими обсягами і неліквідністю;
· «Неоформленістю» в макроекономічному сенсі (невідомо співвідношення сил на фондовому ринку);
· Нерозвиненістю матеріальної бази, технологій торгівлі, регулятивної та інформаційної інфраструктури;
· Роздробленою системою державного регулювання;
· Відсутністю державної довгострокової політики формування ринку цінних паперів;
· Високим ступенем всіх ризиків, пов'язаних з цінними паперами;
· Значними масштабами грюндерства, тобто агресивною політикою установи нежиттєздатних компаній;
· Крайньою нестабільністю в рухах курсів акцій і низькими інвестиційними якостями цінних паперів;
· Відсутністю відкритого доступу до макро-і мікроекономічної інформації про стан фондового ринку;
· Відсутністю навченого персоналу;
· Агресивністю і гострою конкуренцією за відсутності традицій ділової етики;
· Високою часткою «чорного» і спекулятивного обороту;
· Розширенням ринку державних боргових зобов'язань та попиту держави на гроші, що скорочує продуктивні інвестиції в цінні папери.
Незважаючи на всі негативні характеристики, сучасний російський фондовий ринок - це динамічний ринок, що розвивається на основі: масштабної приватизації і пов'язаного з нею масового випуску цінних паперів; розширюється випуску підприємствами і регіонами облігаційних позик; швидкого поліпшення технологічної бази ринку; відкрився доступу на міжнародні ринки капіталу ; швидкого становлення масштабної мережі інститутів - професійних учасників ринку цінних паперів і інших чинників.
2.2 Типи інвесторів, що працюють на російському фондовому ринку
У процесі розвитку вітчизняного фондового ринку сформувалися кілька груп інвесторів, орієнтованих на вкладення в обертаються на ньому інструменти.
Колективні інвестиції. Формування такої інституціональної форми інвестування відбулося безпосередньо з початком чекової приватизації. Найбільше число рядових вкладників об'єднували фонди, які засновувалися як акціонерні товариства і як чекові фонди. Розквіт колективної форми інвестицій припав на 1994-97 рр.., Коли в країні налічувалося близько 350 реально працюючих спеціалізованих інвестиційних фондів приватизації, відкритих і закритих інвестиційних фондів, створених поза процесом приватизації, понад 900 недержавних пенсійних фондів (НПФ), близько 3000 страхових компаній, понад 100 кредитних спілок, приблизно 150 загальних фондів банківського управління (ОФБУ).
Як відомо, спеціалізовані чекові інвестиційні фонди (ЧІФи) створювалися з метою акумуляції приватизаційних чеків і подальшого придбання на них акцій приватизованих підприємств на чекових аукціонах. Акціонерами фондів стало більше 16% населення Росії. У ході чекової приватизації було придбано більше 10% активів приватизованих підприємств. До 97-98 рр.., За оцінками ФКЦБ, тільки 25-30 найбільших фондів, реорганізувавшись, залишилися активними учасниками ринку цінних паперів.
Інша форма колективного управління - пайові інвестиційні фонди (ПІФи) - існують з 1995 р . Незважаючи на те, що Піфи створювалися для залучення коштів населення, керуючі намагалися залучати лише кошти заможних громадян.
У 2002 р. на ринку були представлені понад 50 ПІФів, вартість чистих активів яких становить близько 500 млн. дол На частку ПІФів, які контролюються нафтовим холдингом «ЛУКойл», припадає понад 50% обороту ринку, вартість їх активів перевищує 200 млн. дол .
Пайові інвестиційні фонди «ЛУКойл Фонд Перший», «Лукойл Фонд Другий" і "Лукойл Фонд Третій» були перетворені з чекового інвестиційного фонду «ЛУКойл Фонд». На сьогоднішній день всі три фонди є фондами акцій - структура їх вкладень в цілому відповідає структурі російського фондового ринку. Інвестиційний портфель фондів складається з найбільш ліквідних і високоприбуткових акцій підприємств нафтогазового комплексу, енергетики і телекомунікацій: ВАТ «ЛУКойл», АТ «Сибнефть», АТ «Сургутнафтогаз», РАТ «ЄЕС Росії», АТ «Мосенерго», АТ «Ростелеком», ВАТ «Газпром», РАТ «Норільський нікель». Така структура інвестиційного портфеля поєднує високу ліквідність і прибутковість з достатнім ступенем надійності (помірно-агресивний тип інвестора).
Всі 3 пайові фонди групи «ЛУКойл Фонд» є інтервальними, тобто відкриваються для розміщення і викупу паїв кілька разів на рік, мінімальний термін інвестицій у них - 4 місяці, тому вони більше підходять тим, хто орієнтований на досить тривалий період інвестування.
6 серпня 2001 р . закінчив первинне розміщення п'ятого пайовий інвестиційний фонд КК «НІКойл» - «ЛУКойл Фонд Консервативний". "Консервативний" фонд призначений для інвесторів, що розраховують на повільне, але постійне зростання доходів і на те, що вкладені суми не знеціняться (консервативний тип інвестора). Це фонд - єдиний з усієї групи є відкритим: паї можна купити і продати кожен робочий день. Інвестиційна стратегія фонду орієнтована на інвестиції в державні боргові зобов'язання і лише невелика частина - в акції.
Страхові компанії. Інвестиційна діяльність страхових компаній регламентується Законом РФ «Про страхування», а також нормативними актами Росстрахнадзора, Центрального банку РФ і Мінфіну РФ. Для забезпечення фінансової стійкості страховики повинні інвестувати кошти на принципах диверсифікації, повернення, ліквідності та прибутковості (помірно-агресивний тип інвестора). До дозволеним напрямками інвестицій відносяться державні, муніципальні та інші цінні папери, банківські вклади, права власності на участь у статутному капіталі, нерухомість. До теперішнього часу російські страхові компанії сформували значний інвестиційний потенціал. Корпоративні папери завжди були слабко представлені в інвестиційних портфелях страхових компаній. Це обумовлено підвищеним ступенем ризику вкладень в корпоративні цінні папери.
Інвестиційні компанії. Найактивнішими учасниками на російському фондовому ринку залишаються інвестиційні компанії, найбільші з них ФКЦБ об'єднує в «групу 20». У 2000 р . структура портфелів професійних учасників фондового ринку різко змістилася від ДКО на користь валютних вкладень і акцій, збільшилася частка «блакитних фішок» (агресивний тип інвестора). Найбільш активними учасниками на фондовому ринку є ІК «НІКойл», «Трійка-Діалог», «АТОН», «Банк Кредит Свісс Ферст Бостон», «Об'єднана фінансова група». Щомісячний обсяг двосторонніх угод, укладених кожною з названих компаній, досягає 100-200 млн. дол Майже половина учасників - 64 члени РТС - активно обслуговують на ринку акцій інвесторів-фізичних осіб.
Приватні інвестори. Взаємовідносини населення та ринку акцій протягом усього періоду існування останнього формувалися під впливом двох визначальних чинників низького рівня доходів громадян і недовіри населення до ринку цінних паперів в цілому (нераціональний тип інвестора).
У результаті фінансових катаклізмів 1997-1998 років, що призвели до десятикратного падіння цін акцій, приватні інвестори зазнали величезних втрат. Більшість фондових портфелів громадян виявилися неліквідними, а банківські рахунки - замороженими. Така форма доходу від інвестицій в акції, як дивіденди, внаслідок збитковості підприємств також виявилася неефективною. Більшість приватних інвесторів на довгий час відмовилися від ідеї примножити капітал на російському фондовому ринку.
Але в 2000-2002 рр.. активність приватних істотно зростає завдяки розвитку Інтернет-торгівлі. У секції ММВБ в 2001 - початку 2002 рр.. майже половину обороту забезпечував так званий «Інтернет-шлюз» - електронні угоди з акціями, близько 75% з яких були вчинені за участю інвесторів-фізичних осіб (агресивний тип інвестора, спекулятивні ігри).
2.3 Індекс російських інноваційних компаній - новий інструмент портфельних інвесторів
Незважаючи на широке застосування за кордоном, галузеві індекси поки мало поширені в Росії. Причини цього пов'язані насамперед із сировинною орієнтацією всієї російської економіки, тому інвестори не використовують інші індекси, крім загальноринкові. Певною проблемою є також відсутність достатньої кількості емітентів високого класу. Разом з тим у Росії є інноваційні компанії, і оскільки за ними майбутнє, то про них необхідно говорити вже сьогодні. Розробляється концепція індексу російських інноваційних компаній (далі - індекс РВК), який повинен заповнити існуючу інформаційну нішу. Індекс РВК має дві основні характеристики: відображає настрої російських інвесторів, таким чином дозволяючи хеджувати ризик, а також показує стан інноваційних галузей російської економіки і може використовуватися портфельними інвесторами для вибору підходящого моменту здійснення операцій.
У перспективі можливе запропонувати до використання галузеві індекси акцій російських компаній у сфері біотехнології, телекомунікацій, інформаційних технологій. Оскільки зараз в Росії недостатньо публічних компаній, що належать до окремих з зазначених галузей, то скласти більш специфічні індекси неможливо. Тим не менш індекс, що показує стан російської інноваційної економіки в цілому, розраховувати необхідно.
Попитом в основному користуються цінні папери компаній з традиційних секторів російської економіки.
При виборі методики розрахунку індексу РВК необхідно в першу чергу керуватися інтересами портфельних інвесторів, оскільки саме їм будуть продані акції компаній, якими кілька років володів венчурний капіталіст або кілька місяців - інвестиційний банк. Тільки в цьому випадку індекс РВК і згодом ф'ючерси та опціони на індекс РВК будуть індикаторами настрою ринку і оптимальним інструментом хеджування.
Пропонується наступна методика: до складу індексу РВК будуть входити акції спеціально відібраних компаній (таблиця 2).

Таблиця 2
Емітент
Символ
Частка емітента в індексі РВК станом на 01.02.2006 р.
ВАТ «Ростелеком»
RTKM
26,04
ВАТ «Уралсвязьинформ»
URSI
18,17
ВАТ «Башінформсвязь»
BISV
2,93
ВАТ «Сибирьтелеком»
ENCO
13,20
ВАТ «Центртелеком»
ESMO
11,75
ВАТ «Дальсвязь»
ESPK
3,57
ВАТ «Южтелеком»
KUBN
6,44
ВАТ «ВолгаТелеком
NNSI
14,27
ВАТ «Аптечна мережа 36.6»
APTK
3,63
Основним критерієм включення акцій компанії в індекс РВК буде її приналежність до інноваційних секторів економіки, а саме до технологічного сектору і сектору охорони здоров'я.
Недостатня активність торгів на вітчизняному фондовому ринку по акціях російських стільникових операторів не дозволяє включити їх до індексу РВК.
Поточне значення індексу РВК буде визначатися як відношення суми поточних середньозважених цін акцій компаній, що входять в індекс РВК, до суми середньозважених цін акцій на кінець попереднього періоду. Частки (ваги) цих компаній будуть визначатися 1 раз на 3 місяці в залежності від їх капіталізації на дату перегляду часткою. Таким чином, портфельні інвестори будуть мати можливості скоректувати свої портфелі у зв'язку зі зміною часток акцій в індексі РВК.

Висновок
Проаналізувавши тему «Формування портфеля цінних паперів в залежності від типу інвестора» можна зробити ряд висновків.
У ситуації, що світовій практиці фондового ринку під інвестиційним портфелем розуміється якась сукупність цінних паперів, що належать фізичній і юридичній особі, яка виступає як цілісний об'єкт управління.
Сенс портфеля - поліпшити умови інвестування, додавши сукупності цінних паперів такі інвестиційні характеристики, які недосяжні з позиції окремо взятого цінного паперу і можливі тільки при їх комбінації.
Вибір цінних паперів залежить від цілей інвестора і його ставлення до ризику. Прийнято виділяти три типи цілей інвестування і відповідно чотири типи інвесторів приватних і інституціональних.
Ринок цінних паперів мінливий. Щоб структура портфеля відповідала його типу, необхідно їм управляти. Процес управління спрямований на збереження основного інвестиційної якості портфеля і тих властивостей, які б відповідали інтересам його держателя. Тому необхідна поточна коригування структури портфеля на основі моніторингу факторів, які можуть викликати зміну в складові портфеля. Спосіб управління портфелем може бути активним чи пасивним.
Оптимальне формування і управління портфелем цінних паперів передбачає такий розподіл грошових ресурсів інвестора між складовими портфель активами, що у залежності від цілей інвестора або максимізує прибуток, або мінімізує ризик.
Динамізм фондового ринку змушує швидко реагувати на його зміни і різко ускладнює проблему управління інвестиційним портфелем. У цих умовах роль управління інвестиційним портфелем зростає і полягає в знаходженні тієї межі між ліквідністю, прибутковістю і ризикованістю, яка дозволила б вибрати оптимальну структуру портфеля. Цій меті служать різні моделі вибору оптимального портфеля.
Проте використання моделей можливо скоріше в теорії, чим на практиці, тому що вимагає особливих умов, які насправді строго не виконуються ніде.
Російська модель фондового ринку має багато недоліків, але в той же час це динамічний ринок, що розвивається цінних паперів.
На російському фондовому ринку склалися всі групи інвесторів, такі як пайові інвестиційні фонди, страхові компанії, інвестиційні компанії та приватні інвестори-фізичні особи.
Галузеві індекси поки мало поширені в Росії. Причини цього пов'язані насамперед із сировинною орієнтацією всієї російської економіки, тому інвестори не використовують інші індекси, крім загальноринкові. Певною проблемою є також відсутність достатньої кількості емітентів високого класу. Разом з тим у Росії є інноваційні компанії, і оскільки за ними майбутнє, то розробляється концепція індексу російських інноваційних компаній (далі - індекс РВК), який повинен заповнити існуючу інформаційну нішу. Індекс РВК має дві основні характеристики: відображає настрої російських інвесторів, таким чином дозволяючи хеджувати ризик, а також показує стан інноваційних галузей російської економіки і може використовуватися портфельними інвесторами для вибору підходящого моменту здійснення операцій.

Список літератури
1. Батяева Т.А., Столяров І.І. Ринок цінних паперів: Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 304 с.
2. Ринок цінних паперів: Підручник / За ред. В. А. Галанова, А. І. Басова. - М.: Фінанси і статистика, 1998. - 352 с.
3. Борочкін А. «Індекс російських інноваційних компаній - новий інструмент для венчурних і портфельних інвесторів» / А. Борочкін / / Ринок цінних паперів. - 2006. - № 8. - С. 47-50
4. Волков М.В. «Структура і класифікація ринку цінних паперів. Операції з цінними паперами в діяльності банків. Управління портфелем цінних паперів »/ М.В. Волков / / Фінанси і кредит. - 2005. - № 10. - С.31-40
5. Рудик Н.Б. «Про одну проблеми з диверсифікацією» / Н.Б. Рудик / / Фінансовий менеджмент. - 2008. - № 2. - С.126-129
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Контрольна робота
88.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Формування інвестиційного портфеля цінних паперів для інституційного інвестора вартістю 10
Формування портфеля цінних паперів
Формування інвестиційного портфеля цінних паперів
Формування портфеля цінних паперів і управління ним
Формування портфеля цінних паперів і аналіз його прибутковості порівняльний аналіз
Оптимізація портфеля цінних паперів
Вибір оптимального портфеля цінних паперів інвестиційним відділом ПриватБанку
Види моделей вибору оптимального портфеля цінних паперів. Ф`ючерсні стратегії
Аналіз залежності соціометричного статусу від типу темпераменту
© Усі права захищені
написати до нас