Форми організації навчання математики

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти Республіки Білорусь
«Гомельський державний університет ім. Ф. Скорини »
Математичний факультет
Кафедра МПМ
Реферат
Форми організації навчання математики
Виконавець:
Студентка групи М-32
Коваленко О.Ю.
Науковий керівник:
Канд. фіз-мат. наук, доцент
Лебедєва М.Т.
Гомель 2007

Введення
При викладі матеріалу вчитель орієнтує учнів на те, які типові завдання треба вирішити і як вони вирішуються, тим самим виявляючи прикладну цінність даного матеріалу.
Науковість викладу найбільш природно забезпечується тоді, коли вчитель строго слідує планом, прийнятому в підручнику. Доступність і наочність викладу необхідна умова для сприйняття матеріалу, тому допускається оформлення на дошці схем досліджуваного, що містять всі важливі ідеї і викладення, слідства і причини, формулювання теорем, креслення.

1. Урок математики, його структура, основні вимоги до уроку математики. Типи уроків і методика їх побудови

Урок математики.
Урок - Це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними тимчасовими рамками навчально-виховний процес.
Методичне поняття "урок" володіє наступними ознаками:
1) на кожному уроці вирішуються певні освітні та виховні завдання;
2) ці завдання вирішуються через розгляд конкретного навчального матеріалу;
3) для досягнення цілей (рішення педагогічних завдань) підбираються відповідні методи рішення;
4) колектив учнів класу певним чином організується на роботу.
Характерні риси уроку:
1) цілі уроку: освітні, виховні та розвиваючі.
До освітнім належать формування математичних знань, умінь і навичок у поєднанні з загально-навчальними знаннями, вміннями і навичками, що дозволяють більш раціонально організувати навчання математики.
Виховні цілі повинні сприяти підвищенню інтересу до математики, стимулювати відповідальне ставлення до навчальної роботи, розвивати такі риси характеру як акуратність, посидючість і т.д.
Розвиваючі цілі сприяють формуванню різних видів мислення, яке позначають словом "математичне" мислення.
У нього включають: логічне мислення, "гнучкість розуму", вміння до узагальнення і систематизації, здатність до формування гіпотез.
2) зміст. Підбір навчального матеріалу, що відповідає поставленої мети, здійснюється за допомогою навчальних програм, підручників, методичних посібників, дидактичних матеріалів і т.д.
Виклад матеріалу на уроці будується із збереженням логіки розкриття цієї теми в шкільному підручнику.
3) засоби і методи навчання.
Вибір оптимальних методів навчання обумовлюється виконанням наступних умов:
· А) мету уроку;
· Б) особливості змісту досліджуваного матеріалу (складність, новизна, характер);
· В) особливості учнів класу (рівень розвитку мислення, рівень знання, умінь і навичок, сформованість навичок навчальної праці і т.д.);
· Г) оснащеність кабінету дидактичними засобами навчання;
· Д) ергономічні умови (час проведення уроку за розкладом, наповнюваність класу і т.д.);
· Е) індивідуальні особливості вчителя, тому що він керує всією навчальною діяльністю на уроці, використовуючи загальні (робота з усім класом), групові (ланка, бригади і т.д.) та індивідуальні її форми.
Основні вимоги до уроку математики
Процес навчання математики в школі включає три основні складові:
· Пояснення нового матеріалу;
· Самостійну роботу;
· Опитування учнів.
Пояснення матеріалу нового ефективно, якщо вміст передаваної інформації і форми її подачі забезпечують необхідну активність учнів.
Досягається при достатній мотивації, при поясненні прикладної цінності, при викладенні нової теми на високому науковому рівні, при створенні умов для свідомого і міцного засвоєння.
Наприклад,
1) формула (a + b) 2 в якості мотивації передбачає полегшення алгебраїчних перетворень;
2) теорема Вієта - швидка перевірка і знаходження коренів рівняння;
3) теорема синусів може бути мотивовані потребою теореми.
При викладі матеріалу вчитель орієнтує учнів на те, які типові завдання треба вирішити і як вони вирішуються, тим самим виявляючи прикладну цінність даного матеріалу.
Науковість викладу найбільш природно забезпечується тоді, коли вчитель строго слідує планом, прийнятому в підручнику. Доступність і наочність викладу необхідна умова для сприйняття матеріалу, тому допускається оформлення на дошці схем досліджуваного, що містять всі важливі ідеї і викладення, слідства і причини, формулювання теорем, креслення.
Самостійна робота учнів спрямована на закріплення нового матеріалу. За характером її поділяють на: а) відтворюючу (репродуктивну) - рішення подібної задачі, дія "за зразком"; б) тренувальну - вирішення завдань, аналогічних тим, які учні вирішували самі; в) творчу - рішення тих задач, з якими учні не зустрічалися, що дозволяють по іншому використовувати знання.
До самостійної роботи пред'являються такі вимоги:
· Проводити роботу фактично з кожного питання програми;
· Розрізняти початкові етапи закріплення від закріплення творчого;
· Проводити творче закріплення за варіантами різної труднощі.
Контроль знань учнів повинен бути загальним, що досягається за допомогою різних контролюючих пристроїв або за допомогою математичного диктанту та цілеспрямованим (опитування учнів по необхідному мінімуму знань).
Виділимо п'ять основних вимог до уроку:
1) основна дидактична мета (цілеспрямованість)
Зазвичай на уроці вирішується кілька завдань: а) перевіряються знання, уміння і навички; б) пізнається нове, тобто формуються поняття, встановлюються і обгрунтовуються закономірності та алгоритми; в) відбувається закріплення досліджуваного - повторення або застосування нових знань у вирішенні різних завдань. Тому слід правильно вибрати головну мету для уроку, яка досягається при розробці повної системи уроків з певної теми.
2) Завдання виховання і розвитку уч-ся.
3) Обгрунтований відбір матеріалу (теоретичного й задачного), інакше кажучи, раціональна побудова змісту уроку. Воно має глибоко відображати логіку даного навчального предмета, на базі математичного змісту, формують математичні, загальноінтелектуального (прийоми розумової діяльності) вміння та навички навчальної діяльності.
4) Доцільний вибір методів, прийомів і засобів навчання.
Основним у навчанні математики є наочно-вербальні засоби в різних поєднаннях; необхідне комплексне застосування технічних і наочних засобів навчання.
Для формування навичок самоосвіти слід на уроці навчати хлопців вмінню працювати з книгою.
Осягнути абстрактність математичних понять можна за допомогою моделювання.
5) Організаційна чіткість і різноманітність форм організації навчальної діяльності учнів.
Типи уроків. Методика їх побудови.
Загально дидактична структура уроку:
Актуалізація Формування Застосування
колишніх завдань і нових знань і формування способів дій способів дій умінь і навичок
Основні етапи урок:
1. Постановка мети уроку перед уч-ся.
2. Ознайомлення з новим матеріалом.
3. Закріплення нового матеріалу: а) на рівні відтворення інформації і способів діяльності, б) на рівні творчого застосування і добування знань.
4. Перевірка знань, умінь і навичок.
5. Систематизація та узагальнення вивченого матеріалу (за темою, розділом і т.п.).
Відзначимо, що для кожного уроку обов'язковим є постановка мети.
Структурні елементи (складові частини) уроку - визначаються в залежності від наявності тих чи інших елементів навчального матеріалу і характеру їх викладу:
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Підведення до вивчення нового матеріалу.
3. Виклад нового матеріалу.
4. Закріплення нового матеріалу.
5. Самостійна робота.
6. Домашнє завдання.
7. Підведення підсумків уроку і оголошення поурочного бала.
Найбільш поширеним діленням уроків є класифікація залежно від поставленої мети дидактичної:
1. Урок ознайомлення з новим матеріалом.
2. Урок закріплення вивченого матеріалу: а) урок тренувального характеру (репродуктивне застосування знань), б) урок творчого застосування знань (продуктивне застосування знань). Цей урок ще інакше називають "уроком щодо вирішення завдань".
3. Урок перевірки знань, умінь і навичок.
4. Урок систематизації та узагальнення вивченого матеріалу.
Наведена класифікація не відображає внутрішньої організації навчального процесу, способу проведення уроку, тому застосовується класифікація за способом проведення уроку:
урок повторення;
урок-бесіда;
урок контрольна робота;
комбінований урок і т.д.
Уроки математики найчастіше, бувають комбінованими (змішаними). Їх основні структурні елементи: перевірка домашнього завдання, пояснення нового матеріалу, вирішення завдань, завдання домашньої роботи. При цьому допускається відсутність будь-яких видів роботи.
Конспект уроку з математики
1.Дать проведення уроку, його номер за тематичним планом, тема уроку, клас.
2.Указиваются освітні, виховні і розвиваючі цілі.
3.План уроку з нумерацією його етапів і зазначенням затрат часу для кожного з них.
4.Перечісляются навчальне обладнання і використовувана методична література.
5.Далее слід основна частина конспекту, в якій описується "жива" картина уроку: дія вчителя та учнів.
Ознайомитися з конкретними конспектами уроків можна в таких книгах:

2. Основні форми позакласної роботи з математики в середній школі
Розшарування колективу учнів на тих, хто легко і з цікавістю засвоюють програмний матеріал, і на тих, хто домагається при вивченні математики лише задовільних результатів і тих, кому успішне вивчення математики дається з великими труднощами, не дозволяє вчителю у своїй роботі орієнтуватися на "середнього" учня. Дуже часто проводиться на уроках диференціація навчання не дає ефективних результатів. Виникає необхідність індивідуалізації навчання математики, однією з форм якої є позакласна робота.
Під позакласною роботою з математики розуміються необов'язкові систематичні заняття учнів з викладачем у позаурочний час.
Слід розрізняти два види позакласної роботи з математики:
1) робота з учнями, відстаючими від інших у вивченні програмного матеріалу (додаткові позакласні заняття);
2) робота з учнями, які проявляють до вивчення математики підвищений, в порівнянні з іншими, інтерес і здібності (власне позакласна робота в традиційному розумінні сенсу цього терміна).
Відзначимо основні цілі та положення кожного з напрямів.
Робота з відстаючими ефективна, якщо:
1) додаткові заняття проводяться з групою 3-4 людини: вони повинні бути однорідними.
2) слід максимально індивідуалізувати ці заняття;
3) їх проводять не частіше одного разу на тиждень, поєднуючи її з домашніми завданнями;
4) після повторного вивчення того чи іншого розділу на додаткових заняттях слід провести підсумковий контроль з виставленням оцінок з теми;
5) заняття носять "навчальний" характер; слід використовувати відповідні завдання з "дидактичних матеріалів";
6) вчитель математики повинен аналізувати причини відставання учня при вивченні тем, виділяти типові помилки. Це робить заняття більш ефективними.
Робота з учнями, які проявляють до вивчення математики підвищений інтерес, відповідає наступним основним цілям:
1. Пробудження і розвиток стійкого інтересу учнів до математики і її додатків.
2. Розширення та поглиблення знань учня з програмного матеріалу.
3. Оптимальний розвиток математичних здібностей в учня і прищеплення учневі певних навичок науково-дослідного характеру.
4. Виховання високої культури математичного мислення.
5. Розвиток в учня вміння самостійно і творчо працювати з навчальною та науково-популярною літературою.
6. Розширення і поглиблення уявлень учнів про практичне значення математики в техніці.
7. Розширення і поглиблення уявлень учнів про культурно-історичної цінності математики, про провідну роль матем. школа.
8. Встановлення більш тісних ділових контактів між вчителем математики і учнями і на цій основі більш глибоке вивчення пізнавальних інтересів і запитів школярів.
9. Створення активу, здатного сказати вчителеві математики допомогу в організації ефективного навчання математики всього колективу даного класу.
Реалізація цих цілей частково здійснюється на уроках, але через тимчасову обмеженості не з достатньою повнотою. Тому остаточна і повна реалізація цілей переноситься на позакласні заняття. Слід пам'ятати, що: позакласна робота не повинна дублювати навчальну роботу, інакше вона перетвориться на звичайні додаткові заняття.
Говорячи про зміст позакласної роботи з учнями, які цікавляться математикою, зазначимо таке:
Традиційна тематика позакласних занять обмежувалася зазвичай розглядом таких питань, які хоч і виходили за рамки офіційної програми, але мали багато точок дотику з розглянутими в ній питаннями. Наприклад: ознаки подільності чисел (5-6 кл.); Рішення геометричних задач на побудову або циркулем, або лінійкою; історичний матеріал; математичні софізми, завдання підвищеної труднощі і т.д.
Форми проведення позакласної роботи:
математичні гуртки
математичні вікторини, конкурси та олімпіади
математичні вечора
математичні екскурсії
позакласне читання математичної літератури
математичні реферати та твір
шкільна математична друк
тиждень математики.
Слід розрізняти заняття позакласні, що дають нові математичні знання (гуртки, факуль0щтатіви) і немає (все інше).
Юнацькі математичні школи (ЮМШ)
Заочні математичні школи (ЗМШ)
3. Форми і методи перевірки знань, умінь і навичок учнів з математики "
Вивчення характеру засвоєння учнями навчального матеріалу, оцінка їх знань і вмінь, виявлення рівня розумового розвитку та розвитку пізнавальних здібностей - необхідна сторона процесу навчання, складова внутрішній зміст кожного його ланки. Основна мета перевірки - визначення якості засвоєння учнями програмного матеріалу, діагностування та коригування їх знань і вмінь.
Функції перевірки:
· Контролюючі: виявлення стану знань і умінь учнів, рівня їх розумового розвитку, вивчення ступеня засвоєння прийомів пізнавальної діяльності, навичок раціонального навчальної праці;
· Навчальні: вдосконалення знань і умінь, їх систематизація;
· Діагностичні: отримання інформації про помилки, недоліки та проблеми в знаннях і уміннях учнів і породжують їх причини; про ступінь впливу цих причин на якість знань. Результати цих перевірок інформують про витоки труднощів в оволодінні матеріалом, про кількість, характер та причини помилок; дозволяють вибрати дієвий індивідуальних підхід; акцентувати увагу на підборі досить повної системи вправ, більш дієвої методики навчання;
· Прогностичні: отримання випереджаючої інформації про навчально-виховному процесі. У результаті отримують підстави для прогнозу про хід певного відрізка навчального процесу: чи достатньо сформульовані конкретні знання, вміння та навички для засвоєння наступної порції навчального матеріалу. Результати прогнозу використовують для створення моделі подальшої поведінки учня, допускає сьогодні помилки даного типу або має певні прогалини в системі прийомів пізнавальної діяльності. Прогноз допомагає уточнити особливості засвоєння учнями даного матеріалу, його значення для подальшого оволодіння програмним матеріалом і т.д.
· Розвиваючі: стимулювання пізнавальної активності учнів у розвитку творчих сил і здібностей;
· Орієнтують: отримання інформації про ступінь досягнення цілі навчання окремим учнем і класом в цілому - наскільки засвоєний і як глибоко вивчений навчальний матеріал.
Перевірка орієнтує учнів у їх труднощі і досягнення.
· Виховують: виховання в учнів відповідального ставлення до навчання, дисципліни, акуратності, чесності.
Принципи перевірки:
1) цілеспрямованість: чітке визначення мети кожної перевірки (що має перевірятися? Хто повинен опитуватися? Які висновки можна буде зробити на основі результатів перевірки?
2) об'єктивність: чітке виділення загальних і конкретних цілей навчання, розробленість вимог до знань, умінь і навичок учнів, обгрунтованість виділення та відбору об'єктів та змісту перевірки, адекватність перевірочних завдань - цілям перевірки; забезпеченість методами обробки, аналізу та оцінювання результатів перевірки і т. д.
3) всебічність: засвоєння основних ідеї курсу, навчального матеріалу за певними змістовним лініям курсу, знання учнями окремих і істотних фактів, понять, закономірностей, теорем, способів дій і способів діяльності;
4) регулярність: систематичність перевірки, органічно поєднується з самим навчальним процесом;
5) індивідуальність: перевірка і оцінка знань, умінь і навичок кожного учня.
Форми перевірки:
1) індивідуальна: доцільна в разі з'ясування індивідуальних знань, здібностей і можливостей окремих учнів; вона завжди планується і підлягають їй всі учні класу.
2) групова: клас тимчасово ділиться на кілька груп (від 2 до 10 учнів) і кожній групі дається перевірочне завдання, однакове або диференційоване і перевіряють результати письмово-графічного завдання або практичного або перевіряють точність, швидкість та якість виконання. Застосовують при повторенні з метою узагальнення та систематизації навчального матеріалу, при виділенні прийомів і методів розв'язання задач, при акцентуванні уваги учнів на найбільш раціональних способах обчислення завдань і т.д. Іноді її проводять у вигляді ущільненого опитування.
3) фронтальна: вивчається правильність сприйняття і розуміння навчального матеріалу, якість словесного, графічного, предметного оформлення, ступінь закріплення в пам'яті.
Види перевірки:
1) поточна: протягом усього навчального року; на кожному уроці. Перевіряється правильність і усвідомленість кожного практичного і пізнавального дії учня, його вмінь робити аналіз, обгрунтувати вироблені дії, виділяти істотне в досліджуваному, диференціювати поняття, виробляти кроки перетворень і т.д.
2) тематична: умова основних положень теми. Перевіряються вміння учнів зв'язно і послідовно викладати засвоєний матеріал, узагальнювати конкретизувати систематизувати, застосовувати знання при вирішенні практичних та пізнавальних завдань. Проведення тематичної перевірки багато в чому залежить від чіткого виділення в темі основних розділів або підтем, які задають частоту перевірки, яка здійснюється через систему контрольних короткочасних робіт.
3) підсумкова: має спеціалізований характер (іспит чи річна контрольна робота).
Методи перевірки:
1) Усна: можливі різні цільові установки (перевірка домашнього завдання, виявити підготовленість учнів до вивчення нового матеріалу, перевірити ступінь розуміння і умов знань, вивчити рівні розвитку математичної мови, властивостей і якостей мислення і т.д.). Методика усної перевірки включає дві основні частини:
a) Складання перевірочних питань і їх завдання;
b) Відповідь учнів на поставлені питання і слухання його. При складанні питань слід пам'ятати, що перевіряти слід ті знання, які є провідними в даному курсі або відносно важко засвоюються учнями або які необхідні для успішного засвоєння подальших розділів і тем курсу. Ефективна в тому випадку, якщо вона спрямована на виявлення свідомості сприйняття знань і усвідомленості їхнього використання, якщо вона стимулює самостійність і творчу активність учнів.
Основні прийоми усній діяльності:
1. перевірка відповідей та повідомлень з домашнього завдання;
2. перевірка знань, умінь і навичок за раніше вивченого матеріалу, якщо вчитель не впевнений у міцності його засвоєння;
3. перевірка знань з раніше вивченого матеріалу, якщо він активно використовуватиметься при введенні нових знань;
4. перевірка засвоєння учнями теоретичного матеріалу;
5. перевірка засвоєння умінь і навичок: способів дій і способів діяльності;
6. перевірка рівня розвитку усного математичної мови;
7. перевірка рівня розвитку логічного мислення учнів, умінь міркувати, робити висновки, доводити і обгрунтовувати свої дії;
8. перевірка рівня розвитку властивостей і якостей мислення.
2) перевірка письмово - графічних робіт: у порівнянні з усною велика об'єктивність, охоплення потрібного числа що перевіряються; економія часу, можливість ранжирування учнів за рівнем засвоєння навчального матеріалу. Найбільш повно перевіряються знання теоретичного матеріалу, вміння застосовувати його до рішення задач, сформованість навичок. Методика перевірки вимагає приділення особливої ​​уваги питанням підготовки, організації, проведення та аналізування результатів.
3) перевірка практичних робіт: отримують дані про вміння учнів застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань, користуватися різними таблицями, формулами, засобами малої механізації обчислювальних робіт, найпростішими обчислювальними машинами, креслярськими і вимірювальними інструментами, приладами і т.д.
Засоби перевірки: питання, завдання, інші завдання.
Машинна перевірка - за спеціально складеним завданням.
Безмашинному перевірка: короткострокові усні роботи, короткострокові письмові роботи, математичні диктанти, контрольні роботи, заліки.

Висновок

Розшарування колективу учнів на тих, хто легко і з цікавістю засвоюють програмний матеріал, і на тих, хто домагається при вивченні математики лише задовільних результатів і тих, кому успішне вивчення математики дається з великими труднощами, не дозволяє вчителю у своїй роботі орієнтуватися на "середнього" учня. Дуже часто проводиться на уроках диференціація навчання не дає ефективних результатів. Виникає необхідність індивідуалізації навчання математики, однією з форм якої є позакласна робота.

Література

1. К.О. Ананченка «Загальна методика викладання математики у школі», Мн., «Унiверсiтецкае», 1997р.
2. Н.М. Рогановскій «Методика викладання в середній школі», Мн., «Вища школа», 1990р.
3. Г. Фройденталь «Математика як педагогічна завдання», М., «Просвещение», 1998р.
4. М.М. «Математична лабораторія», М., «Просвещение», 1997.
5. Ю.М. Колягін «Методика викладання математики в середній школі», М., «Просвещение», 1999р.
6. А.А. Столяр «Логічні проблеми викладання математики», Мн., «Вища школа», 2000р.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Реферат
45.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Методика організації проектної діяльності школярів у процесі навчання математики
Методика організації колективної форми навчальної діяльності учнів на уроках математики в середній
Форми організації навчання 2
Форми організації навчання
Неурочні форми організації навчання
Види і форми організації навчання
Нетрадиційні форми організації навчання
Поняття про форми організації навчання
Методи та форми організації навчання в працях Ш О Амонашвілі
© Усі права захищені
написати до нас