МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Іванівська державна текстильна академія

Контрольна робота

з дисципліни
«ПСИХОЛОГІЯ І ПЕДАГОГІКА»
Виконала: Серіхіна І.І.
Спец. 280900
Код 98918
Курс VI
Перевірив: ________________
Н. Новгород - 2003

ЗМІСТ

1. Уява та її роль у пізнанні і практичній діяльності людини
1.1 Класифікація уяви
1.2 Операції уяви

2. Функціональний аналіз управлінської діяльності (функції керівника)

2.1 Управлінська культура керівника
2.2 Аналіз управлінської діяльності

1. Уява та її роль у пізнанні і практичній діяльності людини
1.1 Класифікація уяви
Уява - відображення майбутнього, створення нового образу на підставі минулого досвіду.
Уява - це процес відображення дійсності за межами існуючих зв'язків і відносин. Перетворюючи образи та уявлення, уява спрямована на створення продуктів, що не мають аналога в реальній дійсності і замінюють її.
Уява, так само як і сприйняття, пам'ять, мислення, є процесом пізнання. Воно розширює межі нашого досвіду, продукуючи нові, ще неіснуючі насправді факти і ситуації, часто допомагаючи передбачити наслідки наших дій і, відповідно, вибудувати адекватну схему поведінки. Уява може передбачити і тенденції розвитку реальності, іноді задаючи напрямок і орієнтири для цього шляху. Так, наукова фантастика передбачила появу багатьох технічних відкриттів, а художні твори послужили стимулом для становлення нових етичних форм і ідеалів.
Класифікація уяви грунтується на ступені його активності, тобто можливості свідомо і довільно направляти його хід і зміст.
ВООБРАЖЕНИЕ

SHAPE \ * MERGEFORMAT

пасивне (Сон, мрії, мрії)

активне (репродуктивне і творче уяву)

Ведення, які є людині уві сні або в гарячці, зовсім не залежать від його бажання (або небажання) бачити саме цей образ. Точно так само ми не можемо направляти зміст сну, а його зміст часто розпливається в пам'яті, залишаючи лише неясні спогади про приснився.

Мрії мають на увазі можливість викликати їх зміст на власний розсуд, як правило, людина уявляє в цьому випадку бажані, приємні для себе картини. Артистичне мислення допомагає уяві, будуючи різні, найбільш бажані і сприятливі варіанти розвитку подій, хоча і дуже далеких від реальності (повітряні замки).
Більш активний варіант мрій - мрії, як образу бажаного майбутнього, але вже набагато більш реального та пов'язаного з дійсністю, ніж мрії. Мрії зазвичай людина намагається втілити в життя, тут можлива свідомо регуляція викликаються образів, створення достатньо жорсткої схеми їх реалізації.
Репродуктивне уяву, як і репродуктивне мислення, пов'язане з відтворенням образів, створених з іншими. Це може бути опис природи або героїв літературного твору, довільно регулюється не тільки сам зміст, досить індивідуальне в кожному випадку, але й яскравість і жвавість цих образів, в залежності від мотивації глядача або слухача, а також від таланту автора. Чим більше суб'єктивного вносить читач в образи, створювані уявою за наявними описами, тим більше активним стає сам процес уяви, перетворюючись на своєрідне співтворчість.
Творча уява, часто ототожнюється з творчим мисленням, креативністю, тобто з творчістю, передбачає найбільшу активність і суб'єктивність автора, тому що вміст продукту повністю залежить від нього, його думок, переживань, досвіду. Однак така всеціла залежність від суб'єкта творчості не призводить до абсолютної відірваності від дійсності, як у мріях. Саме тому результати творчості значимі і цікаві не тільки автору, а й оточуючим.

1.2 Операції уяви

Для трансформації даних і створення продуктів в уяві, як і мисленні, використовуються операції-злиття (комбінування), аглютинація, гіперболізація, типізація.
Злиття - довільне комбінування, порівняння і об'єднання якостей і характерних різних об'єктів в одному образі. Особливий вид злиття - це аглютинація, при якій поєднуються непоєднувані в реальності риси.
Гіперболізація підвищує яскравість і виразність образу, висуваючи на перший план якісь певні риси.
Акцентування пов'язане з навмисним зусиллям якоїсь однієї риси описуваного образу. Особливість цієї операції в тому, що в цьому випадку виділяється якась частина або деталь, яка стає домінуючою. Найбільш поширеною формою акцентування є шаржі й карикатури.
Іншим способом додання додаткової виразності образу, є типізація, пов'язана з узагальненням найбільш типових для даної групи людей рис. Природно, що повністю ігноруються всі специфічні особистісні якості.
Уява тісно пов'язане з іншими сторонами психіки - емоціями, пам'яттю, мисленням.
Будь-яка сильна емоція стимулює роботу уяви. Відчуваючи страх, люди уявляють собі різні небезпеки, часто істотно їх перебільшуючи. Відчуття невпевненості у собі часто пов'язано з уявними «косими поглядами» оточуючих, докорами в абсолютно нейтральних заміщених і т.д. позитивні емоції, наприклад, очікувана радість, також викликають в уяві різноманітні картини реалізації бажання.
Однак не тільки почуття викликають уяву, а й уяву посилює переживання.
Не менш тісному є і зв'язок уяви з пам'яттю, з досвідом людей. Існує поширений стереотип про те, що у дітей уяву більш живе і багате, ніж у дорослої людини. Однак ця думка в корені невірно, тому що у дітей, незважаючи на їх більш гнучку психіку і здатність швидко відгукуватися на події, вкрай низька продуктивність уяви. Їх фантазії відображають їхні емоційні переживання і бажання. У своїх оповіданнях діти на прагнуть створити щось, але хочуть знизити емоційну напругу. Тому ні зміст, ні форма розповіді їх не хвилюють, і переживання виливаються в традиційний набір фраз і фабул, запозичених з розмов дорослих, фільмів чи казок. Згаданий стереотип відбиває тільки той факт, що діти частіше діляться своїми бажаними бажаннями і страхами, ніж дорослі, а їх зміст більш відірване від життя (тому що немає досвіду цієї життя).
Роль пам'яті, знань особливо видно в репродуктивному уяві, так як багато фактів, не відомі людині, він просто не може собі уявити. Уява замінює мислення в скрутних випадках при вирішенні проблемних ситуацій, допомагаючи доповнити відсутні дані уявними.
Творча уява, як і творче мислення, пов'язані з креативністю, тобто творчістю, прагненням до продуктивної діяльності, що стала стійкою рисою особистості.
Виділяють образну і вербальну креативність, тобто переважну здатність створювати нове в образному або словесному (вербально) планах. Першою в онтогенезі проявляється образна креативність, яка до 7-8 років суттєво випереджає вербальну у всіх дітей. Розвиток креативності підтверджує сензитивність творчого мислення у схемі, тому що вербальний план у творчості, як правило не розвивається, якщо йому не передував образно-схематичний. У старших дітей і дорослих з'являються вже індивідуальні схильності до виду творчої діяльності, причому її продуктивність рідко буває однаково високою в обох планах.
Важливим моментом є розбіжність рівня креативності з рівнем інтелекту, перш за все з рівнем мислення. Як показали дослідження, інтелект тільки до певного рівня стимулює розвиток творчості, а високорозвинене мислення (особливо словесно-логічне) може навіть йому перешкоджати, направляючи інтелектуальну діяльність на швидке досягнення правильного, але не оригінального, результату. Більш тісної є зв'язок творчих здібностей з пам'яттю, а не з мисленням, при цьому хороша механічна пам'ять може бути показником творчих здібностей, але її відсутність не говорить про низький рівень креативності.

2. Функціональний аналіз управлінської діяльності (функції керівника)

2.1 Функції та управлінська культура керівника

До основних функцій управлінської діяльності керівника відносять:
· Інформаційно-аналітичну;
· Мотиваційно-цільову;
· Планово-прогностичну;
· Організаційно-виконавську;
· Контрольно-діагностичну;
· Регулятивно-корекційну.
Ці функції в управлінні підприємством реалізуються директором і його заступниками. На якість функціонування підприємства впливає здатність всіх членів управлінського апарату виконувати свої функціональні обов'язки і узгодженість дій при реалізації управлінських стратегій.
Функціональні обов'язки директора підприємства:
· Несе відповідальність перед державою і суспільством за дотримання вимог охорони прав людей;
· Представляє інтереси підприємства в державних та громадських органах;
· Створює необхідні умови для організації роботи на підприємстві;
· Проводить підбір заступників директора, визначає їх функціональні обов'язки, здійснює розстановку кадрів підприємства;
· За погодженням з радою підприємства встановлює надбавки до заробітної плати персоналу;
· Несе відповідальність за свою діяльність перед відповідним органом.
2.2 Управлінська культура керівника
Управлінська культура керівника підприємства являє собою самореалізацію особистості керівника в різноманітних видах управлінської діяльності, спрямованої на створення, передачу і засвоєння цінностей і технологій в управлінні підприємством.
КОМПОНЕНТИ УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
SHAPE \ * MERGEFORMAT

аксеологіческій

технологічний

особистісно-творчий

Аксеологіческій компонент представлений групою управлеческо-педагогічний цінностей, які мають значення в керівництві сучасного підприємства. Ті, хто має велику значимість для ефективного управління знання, ідеї, концепції виступають в якості управлінсько-педагогічних цінностей. Такими цінностями в свою чергу, можуть бути:
- Цінності-цілі, що розкривають значення і сенс управління цілісним педагогічним процесом у різних рівнях ієрархії;
- Цінності знання, що розкривають зміст і смисл знань у сфері управління (знання управління, менеджменту, критерієм ефективності управління педагогічним процесом і т.д.);
- Цінності-відносини, які розкривають значущість взаємовідносин між учасниками педагогічного процесу, ставлення до себе, до своєї професійної діяльності, міжособистісних відносин у колективі, можливості його формування та управління;
- Цінності-якості, що розкривають різноманіття індивідуальних, особистих, поведінкових якостей керівника (здатності прогнозувати свою діяльність і передбачати її наслідки, здатності співвідносити свої цілі та дії з цілями і діями інших, здатності до співпраці і т.д.).
Технологічний компонент управлінської культури включає в себе способи і прийоми управління педагогічним процесом. Технологія управління всередині підприємства передбачає вирішення специфічних завдань. Рішення даних завдань грунтується на вміннях керівника-менеджера, в області педагогічного аналізу та планування, організації контролю та регулювання педагогічного процесу. Рівень управлінської культури директора підприємства залежить від рівня оволодіння прийомами і способами вирішення зазначених типів завдань.
Особистісно-творчий компонент управлінської культури директора підприємства розкриває управління педагогічними системами як творчий акт. При всій заданої алгометрічності управління діяльність керівника є творчою. Освоюючи цінності управління, керівник-менеджер їх перетворює в залежності від особистісних особливостей та особливостей об'єкта управління. Тобто управління педагогічними системами виступає як область застосування і реалізації здібностей особистості керівника, сфера професійної та особистісної самоактуалізації.

2.3 Аналіз управлінської діяльності

Взаємодія учасників цілісного управлінського процесу складається як послідовність взаємопов'язаних дій управлінського аналізу, визначення мети і планування, організації, контролю і регулювання.

ВИДИ УПРАВЛІНСЬКОГО АНАЛІЗУ
SHAPE \ * MERGEFORMAT

параметричний

тематичний

підсумковий

Параметричний аналіз спрямований на вивчення щоденної інформації про хід та результати освітнього процесу, виявлення причин, що порушують його. Параметричний аналіз здійснюється директором підприємства і його заступниками. Параметричний аналіз - це не просто Констанція фактів, а їх порівняння, узагальнення, пошук причин їх виникнення та прогнозування можливих наслідків. Результати такого аналізу та прийняті на їх основі рішення вимагають оперативного виконання.
Тематичний аналіз спрямований на вивчення більш стійких, повторюваних явищ, тенденцій у хід і результати управлінського процесу. У змісті тематичного аналізу в більшій мірі проявляється системний підхід до вивчення діяльності підприємства. Спираючись на дані параметричного аналізу, керівника підприємства в ході тематичного аналізу готують і обгрунтовують зміст і технологію підсумкового аналізу.
Підсумковий аналіз охоплює більш значні тимчасові, просторові чи змістовні рамки. Інформація для підсумкового аналізу складається з даних параметричного і тематичного аналізу, з даних офіційних звітів.
Процес управління будь-якої управлінської системою передбачає постановку цілей (цілепокладання) та прийняття рішень (планування). Управлінська діяльність цілеспрямована.
Мета управлінської діяльності - це початок, який визначає загальний напрямок, зміст, форми і методи роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Григорович Л.А., Марцинковская Т.Д., Педагогіка і психологія: Учеб. Посібник. - М.: Гардаріки, 2003. - 480 с.