Уч т відрахувань із заробітної плати

- Кошти, видані працівникам для придбання туристичних і міжнародних путівок, доплати понад норми компенсаційних витрат за використання особистого транспорту, плата за оренду;
- Суми винагород, одержувані судовими виконавцями в розмірі 5% суми, стягнутих ними з боржників;
- Суми винагород, одержувані адвокатами за роботу в юридичних консультаціях;
- Доходи священнослужителів та інших громадян за роботу в релігійних організаціях;
- Суми стипендій та інших доходів студентів, які навчаються у вищих і середніх навчальних закладах;
- Суми стипендій та інші доходи аспірантів, ординаторів;
- Доходи громадян, отримані за сумісництвом на підставі договорів цивільно-правового характеру за місцем основної роботи;
- Різниця між цінами придбання (або балансовою вартістю) і цінами продажу товарів (виробів, продуктів) або будь-якого іншого майна працівникам підприємства, якщо такі товари були реалізовані «працівникам-покупцям» на пільгових умовах за зниженими цінами;
- Суми одноразової допомоги, що виплачується працівникам, у зв'язку з виходом на пенсію;
- Суми, видані під звіт, які не повернуті повністю або частково, у відповідності з порядком ведення касових операцій, встановленим Національним банком України, а також при звільненні з урахуванням вимог статті 127 КЗпП [1].
I .2. Ставки, що застосовуються при утриманні прибуткового податку
Декретом № 13-92 [22], а також Інструкцією № 12 [23] передбачено різний порядок справляння ставки прибуткового податку для доходу, отриманого громадянами за основним місцем роботи, і для доходу, отриманого громадянами не за місцем основної роботи.
Так, із сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання) прибутковий податок обчислюється за прогресивною шкалою ставок прибуткового податку з урахуванням одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (далі - нмдг), встановленої Указом Президента України «Про збільшення неоподатковуваного податком мінімуму і ставках прогресивного оподаткування доходів громадян », від 13.09.94 р. № 519/94, зі змінами та доповненнями.
Розмір встановленого 1-го нмдг становить 17 гривень на місяць.
Таким чином, на сьогоднішній день при обчисленні прибуткового податку з сукупного оподатковуваного доходу, отриманого працівником за місцем основної роботи, продовжує застосовуватися шкала ставок, наведена в п.п. 7.1 п. 7 Інструкції № 12 (див. табл. 1).
Таблиця 1
Прогресивна шкала ставок прибуткового податку з урахуванням 1 нмдг.

Місячний сукупний оподатковуваний дохід (у нмдг)	Ставки і розміри податку
До 17 гривень (з доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму)	Не обкладається податком
Від 18 грн. до 85 грн. (Від 1 нмдг + 1 грн. До 5 нмдг)	10% від суми, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму
Від 86 грн. до 170 грн. (Від 5 нмдг + 1 грн. До 10 нмдг)	6 грн. 80 коп. + 15% від суми, првишающей 85 грн.
Від 171 грн. до 1020 грн. (Від 10 нмдг + 1 грн. До 60 нмдг)	19 грн. 55 коп. + 20% від суми, що перевищує 170 грн.
Від 1021 грн. до 1700 грн. (Від 60 нмдг + 1 грн. До 100 нмдг)	189 грн. 55 коп. + 30% від суми, що перевищує 1020 грн.
Від 1701 грн. і вище (Понад 100 нмдг)	393 грн. 55 коп. + 40% від суми, що перевищує 1700 грн.

Що ж стосується доходів, отриманих громадянами не за місцем основної роботи, або громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україну, прибутковий податок утримується у джерела виплати за ставкою 20% від суми виплаченого доходу.
До окремої категорії, в частині застосування ставки прибуткового податку, відносяться виплати, що включають заробітну плату та інші доходи працівників, зайнятих на підземних роботах у вугільній і гірничодобувній промисловості. Доходи таких працівників, отримані за місцем основної роботи, оподатковуються прибутковим податком за ставкою 10% (п.п. 7.4 п. 7 Інструкції № 12 [23]).
I .3. Механізм стягування прибуткового податку
Декретом № 13-92 [22] встановлено єдиний принцип оподаткування доходів громадян, які мають постійне місце проживання в Україну, на основі обчислення прибуткового податку з їх сукупного річного доходу та єдиного підходу до всіх платників при оподаткуванні їх доходів через механізм застосування неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, диференційованої і прогресивної шкали ставок оподаткування доходів залежно від їх рівня.
Таким чином, на суму прибуткового податку, що стягується з сукупного оподатковуваного доходу громадян, впливають лише рівень (сума) річного сукупного оподатковуваного доходу та податкова ставка.
Процес утримання прибуткового податку із заробітної плати працівників складається з кількох етапів і включає:
1) обчислення суми прибуткового податку з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу працівника підприємством, за місцем якого ведеться трудова книжка. Інформація про суми, виплачені працівникам, повинна подаватися щоквартально до податкових органів шляхом заповнення і подання довідки за ф. № 8ДР;
2) проведення підприємствами перерахунку прибуткового податку за основним місцем роботи працівника (ст. 9 Декрету М 13-92), який включає:
- Проведення остаточного розрахунку (перерахунку) прибуткового податку бухгалтерією підприємства за відпрацьований період, у разі звільнення працівника з основного місця роботи. Інформація про здобутий і утриманий податок вказується в довідці за ф. № 3;
- Проведення річного перерахунку прибуткового податку всім громадянам, які працюють на підприємстві, за підсумками якого бухгалтерією заповнюється довідка за ф. № 3 про суми сукупного доходу, нарахованого в поточному році, і утримані суми податку, а також Звіт про результати річних перерахунків прибуткового податку з громадян (додаток 11 до Інструкції № 12 [23]);.
3) проведення річного перерахунку прибуткового податку податковими органами за місцем проживання громадян за наявності у громадянина, крім доходів за місцем основної роботи інших джерел доходів (ст. 12, 14, 18 Декрету № 13-92 [22]);
4) за результатами проведеного річного перерахунку, незалежно від того, ким проводився такий перерахунок, то чи підприємством, чи то податковими органами за місцем прописки (реєстрації) громадянина, громадянам повертаються «понад» утримані суми прибуткового податку або доудержіваются суми прибуткового податку, що підлягає сплаті до бюджету, із сукупного оподатковуваного доходу працівника.
Таким чином, обчислення прибуткового податку, одержаного громадянами протягом календарного року, відповідно до вимог Декрету № 13-92 [22] здійснюють як підприємства, у разі виплати доходів громадянам за місцем основної роботи, так і податкові органи за наявності у громадян, крім доходів за місцем основної роботи, інших джерел доходів.

Висновки:
Декретом № 13-92 встановлено єдиний принцип оподаткування доходів громадян, які мають постійне місце проживання в Україну, на основі обчислення прибуткового податку з їх сукупного річного доходу та єдиного підходу до всіх платників при оподаткуванні їх доходів через механізм застосування, не оподатковуваного податком мінімуму доходів громадян , диференційованої і прогресивної шкали
З сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання) прибутковий податок обчислюється за прогресивною шкалою ставок прибуткового податку з урахуванням одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

РОЗДІЛ II. ВІДРАХУВАННЯ ЗБОРІВ У ДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ ФОНДИ
II .1. Відрахування до пенсійного фонду
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400 / 97-ВР, зі змінами та доповненнями [16], до переліку платників збору до Пенсійного фонду в частині утримань входять фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами (п. 4 ст. 1 Закону № 400).
Відповідно до п. 3 ст. 2 Закону № 400 об'єктом оподаткування пенсійним збором для фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, є сукупний оподатковуваний дохід, обчислений відповідно до законодавства України.
Що ж стосується ставки збору до Пенсійного фонду, то відповідно до ст. 4 вищезазначеного Закону розмір, за яким здійснюється відрахування із заробітної плати працівників до Пенсійного фонду, залежить від так званого «статусу працівників»:
- «Звичайні» працівники;
- Працівники з числа льотних екіпажів;
- Працівники, які стосуються держслужбовцям.
Так, для першої категорії працівників, питома вага якої припадає на переважно велику частку працюючого населення, ставка збору до Пенсійного фонду складає 2%.:
Для працівників, які належать до числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, а саме: пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-спостерігачі, а також бортоператори, які виконують спеціальні роботи в польотах, ставки збору до Пенсійного фонду становлять:
- 1% від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить менше 150 гривень;
- 2% від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 150 до 250 гривень;
- 3% від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 250 до 350 гривень;
- 4% від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 350 до 500 гривень;
- 5% від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 500 гривень.
Для працівників, які мають статус державного службовця або працюють на посадах держслужбовця (робота на яких зараховується до трудового стажу, що дає право на отримання пенсії відповідно до законодавства), ставки збору до Пенсійного фонду становлять:
- 1% від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід не перевищує 150 грн.;
- 2% від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу в межах від 151 до 250 грн.;
- 3% від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу в межах від 251 до 350 грн.;
- 4% від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу в межах від 351 до 500 грн.;
- 5% від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі понад 501 грн.
Платники збору до Пенсійного фонду зобов'язані щомісяця складати Розрахунок зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Розрахунки подаються до органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем ​​звітного місяця.
Якщо останній день строку подання Розрахунку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем ​​строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день [34, с. 168].
II .2. Відрахування до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III, зі змінами та доповненнями [10], платниками внеску до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є наймані працівники.
Для найманих працівників об'єктом обкладення внеском на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є суми оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
З даного визначення випливає, що визначальним чинником для включення виплати в об'єкт оподаткування страховим внеском є ​​те, що дані виплати призначені найманому працівникові в якості оплати праці, тобто це виплати, які роботодавцем включаються до фонду оплати праці. Обов'язкова умова для включення виплат в об'єкт оподаткування внеском на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - це обкладення їх прибутковим податком.
Ставки внеску на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності визначено Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III, зі змінами та доповненнями [17].
Згідно з Інструкцією № 16 [27] перерахування коштів до Фонду з тимчасової втрати працездатності підприємствами здійснюється одночасно з отриманням грошових коштів на оплату праці в установах банків.
У разі виплати заробітної плати за першу половину або другу частину місяця нараховані страхові внески повинні бути перераховані не пізніше дня, встановленого для виплати заробітної плати за другу половину місяця.
Підприємства, що здійснюють виплату своїм працівникам на поточні рахунки в установах банків, виробляють відповідні платежі до Фонду з тимчасової втрати працездатності в день перерахування коштів на їх особові рахунки. У разі виплати підприємствами заробітної плати найманим працівникам з виручки від реалізації продукції (надання послуг), а також натуроплатою вони зобов'язані не пізніше наступного дня після здійснення виплат подати до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків.
У разі перерахування заробітної плати на рахунки фізичних осіб за першу половину або іншу частину місяця чи виплати заробітної плати з виручки від реалізації продукції (надання послуг), а також натуроплатою нараховані страхові внески повинні бути перераховані не пізніше дня, встановленого для виплати заробітної плати за другу половину місяця.
У регістрах бухгалтерського обліку перерахування внеску до Фонду соціального страхування відображається таким чином:
Дт 652 «Розрахунки із соціального страхування» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Відповідно до п.п. 7.1 Інструкції № 16 [27] платники внеску на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності зобов'язані вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і своєчасно надавати органам реєстрації Фонду звітність щодо цих засобів за формою № 4-ФССз ТВП, затвердженої розпорядженням правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 14.03.2003 р. № 32 [30].
У даному звіті відображаються відомості про суми нарахованих страхових внесків та інших платежів за їх видами, суми нарахованих та проведених витрат за їх видами з окремим відображенням додаткових витрат, здійснених для осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; кількісні показники: середньомісячна чисельність працюючих в еквіваленті повної зайнятості, число днів тимчасової непрацездатності по загальному захворюванню, по догляду за хворими, вагітності та пологах, кількість випадків виплати допомоги при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та на поховання.
Зазначений звіт складається платниками внеску щокварталу у двох примірниках наростаючим підсумком з початку року. У ньому зазначаються суми нарахованих і сплачених страхових внесків, а також суми, витрачені на виплату допомоги та здійснення інших заходів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Фонду.
Звіт повинен бути підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером і завірений печаткою такого платника внеску [34, с. 217].
II .3. Відрахування до фонду соціального страхування на випадок безробіття
Наймані працівники є платниками внеску на соціальне страхування на випадок безробіття.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III, зі змінами та доповненнями [9], не є платниками страхових внесків особи, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття:
- Працюючі пенсіонери та особи, у яких згідно з чинним законодавством виникло право на пенсію;
- Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, від сплати страхових внесків звільняються:
- Застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;
- Застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.
Для найманих працівників об'єктом обкладення внеском на соціальне страхування на випадок безробіття є суми оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Таким чином, визначальним чинником при утриманні внеску до Фонду «безробіття» є обкладення прибутковим податком виплат, отриманих найманим працівником в якості оплати праці.
Ставка внеску на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності визначена Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213, зі змінами та доповненнями [17], і становить 0,5% від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню прибутковим податком.
У регістрах бухгалтерського обліку нарахування внеску на соціальне страхування на випадок безробіття, утриманого із заробітної плати найманого працівника, відображається записом Дт 661 «Розрахунки по заробітній платі» - Кт 653 «За страхуванням на випадок безробіття».
Порядок сплати внеску на соціальне страхування на випадок безробіття визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12. 2000 р. № 339, зі змінами та доповненнями [28].
Згідно з п. 5.6 Інструкції № 339 страхові внески сплачуються один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.
У разі нестачі коштів на рахунку платника на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі видача коштів на оплату праці і перерахування страхових внесків до Фонду загальнодержавного соціального страхування України на випадок безробіття виробляються в пропорційних сумах. У разі видачі підприємством коштів на оплату праці з виручки від реалізації продукції (надання послуг) платники зобов'язані не пізніше наступного дня після здійснення виплат подати до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків.
Відповідно до Інструкції № 339 роботодавці щокварталу складають у двох примірниках Розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнодержавного соціального страхування України на випадок безробіття, один екземпляр якої подається до центру зайнятості за місцем реєстрації платника в такі строки: 10 квітня, 10 липня , 10 жовтня, 15 січня.
Розрахункова відомість підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або організації, виконавцем і скріплюється печаткою. Другий примірник звіту, завірений центром зайнятості, залишається в бухгалтерії підприємства.

Висновки:
Відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400 / 97-ВР до переліку платників збору до Пенсійного фонду в частині утримань входять фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), і фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.
Об'єктом оподаткування пенсійним збором для фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, є сукупний оподатковуваний дохід, обчислений відповідно до законодавства України.
Відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III, зі змінами та доповненнями, платниками внеску до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є наймані працівники.
Для найманих працівників об'єктом обкладення внеском на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є суми оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Крім того, наймані працівники є платниками внеску на соціальне страхування на випадок безробіття.

РОЗДІЛ III. ПРОФСПІЛКОВІ ВНЕСКИ ТА ІНШІ УТРИМАННЯ З ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ПРАЦІВНИКІВ
III .1. Профспілкові внески
Профспілкові внески як вид утримань відносяться до розряду «особливих» утримань, із заробітної плати яких відповідні відрахування здійснюються не на обов'язковій, а на добровільній основі, тобто «за бажанням» працівника.
Порядок справляння профспілкових внесків регламентовано Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 р. № 1045-XIV, зі змінами та доповненнями [14].
Відповідно до ст. 1 Закону № 1045, профспілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
У свою чергу, член профспілки - це особа, яка входить до складу профспілки, визнає статут такої організації і сплачує членські внески (ст. 1 Закону № 1045). Таким чином, обов'язковою умовою членства у профспілковій організації є сплата членських внесків.
Як визначено ст. 42 зазначеного Закону № 1045, членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації, незалежно від форми власності та видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує працю найманого працівника і забезпечує себе роботою самостійно, а також особи, які навчаються в навчальному закладі.
При цьому громадяни України наділені вільним правом вибору як щодо самого ухвалення рішення про вступ до профспілки, так і щодо вибору певної організації, в яку вони бажають вступити. Підставою для вступу є заява громадянина (працівника), подана в організацію профспілки.
Згідно з нормами зазначеного Закону профспілкові кошти формуються як за рахунок доходів працівників підприємства - членів профспілок, так і за рахунок коштів підприємств, установ, організацій.
Відповідальність за утримання та сплату членських внесків покладено на підприємство (ст. 42 Закону № 1045).
Суми профспілкових внесків перераховуються на рахунки профспілок роботодавцем на підставі письмової заяви працівника про щомісячне утримання з його заробітної плати суми членських внесків. Як правило, розмір профспілкових внесків становить 1% від нарахованої працівникові заробітної плати.
Профспілкові внески утримуються виключно із заробітної плати тих працівників, для яких дане підприємство є основним місцем роботи, тобто із заробітної плати працівників-сумісників профспілкові внески не утримуються.
Для обліку сум профспілкових внесків у бухгалтерському обліку рекомендується використовувати субрахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахунки 68 «Розрахунки за іншими операціями».
Утримання профспілкових внесків із заробітної плати працівників відображається у бухгалтерському обліку проводкою:
Дт 661 «Розрахунки по заробітній платі» - Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
III .2. Інші утримання з заробітної плати працівників
III .2.1. Погашення зобов'язань працівниками перед підприємством, на якому вони працюють
Статтею 127 КЗпП [1] передбачено, що утримання із заробітної плати працівника для покриття заборгованості підприємству, установі, організації (далі - підприємство), де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу в наступних випадках:
1. Для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок математичних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення в іншу місцевість; на господарські потреби.
При цьому зазначені відрахування провадяться при дотриманні наступних умов:
- Працівник не оспорює підстав і розміру відрахування;
- Наказ (розпорядження) керівника (власника) на утримання відповідних сум із заробітної плати працівника виданий не пізніше одного місяця з дня, встановленого для повернення, погашення заборгованості або з дня неправильно обчисленої суми.
У разі якщо працівник оспорює підстави і розмір утримань, а також у разі «пропуску» зазначеного терміну власник або уповноважений ним орган не має права стягувати зазначені суми у безспірному порядку. У таких випадках відрахування із заробітної плати працівника може бути зроблене в судовому порядку за позовом підприємства.
Порядок і терміни подання авансового звіту і повернення підзвітних сум працівником підприємства визначені п. 2.15 та п. 2.16 Положення № 72 [31]. Згідно із зазначеними нормами підзвітна особа зобов'язана подати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт про використання отриманої готівки, документи, що підтверджують такі витрати, і решту суми невитрачених грошових коштів (за умови наявності такого залишку), у такі терміни:
- На відрядження - протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження;
- На закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини - не пізніше 10 робочих днів з дня їх видачі під звіт;
- На всі інші виробничі (господарські) потреби - не пізніше наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.
З каси підприємства працівнику можуть одночасно видаватися готівку на відрядження та кошти під звіт для вирішення у цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі і для закупівлі сільськогосподарської продукції та заготівлі вторинної сировини чи металобрухту).
У цьому випадку підзвітна особа незалежно від терміну відрядження протягом 3 робочих днів після повернення зобов'язана подати до бухгалтерії підприємства одночасно авансовий звіт про суму, яка була йому видана для вирішення виробничих (господарських) питань, і авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження.
Таким чином, враховуючи викладене вище, для здійснення утримань із заробітної плати по відшкодуванню невитрачених і своєчасно не повернених підприємству підзвітних сум керівником підприємства повинен бути, видано наказ про таке утримання не пізніше одного місяця з дня, встановленого для повернення, тобто «відлік »при цьому починається з 4-го дня після повернення працівника з відрядження, 2-го дня після видачі коштів на виробничо-господарські потреби підприємства невідповідно, 11-го дня після видачі коштів на закупівлю сільгосппродукції.
Що ж стосується утримань для повернення сум, зайво виплачених внаслідок математичних помилок, то згідно юридичній праву такі суми можна стягувати в безспірному порядку за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим протягом одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.
У разі зайвої виплати заробітної плати з інших причин, зокрема, внаслідок неправильного застосування податкового законодавства, переплачені суми поверненню не підлягають.
2. При звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, тобто за «невідпрацьовані» дні відпустки.
Утримання за ці дні не виробляються, якщо працівник звільняється з роботи на наступних підставах:
- Призов або прийняття (вступ) працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 КЗпП);
- Переведення працівника за його згодою на інше підприємство або перехід на виборну посаду (п. 5 ст. 36 КЗпП);
- Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв'язку з істотними змінами умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
- Зміна в організації виробництва праці, в тому числі ліквідація, реорганізація (банкрутство) або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
- Виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній ним роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП);
- Неявка на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (не беручи до уваги відпустку по вагітності та пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (наприклад, при захворюванні на туберкульоз - 10 місяців)) ( п. 5 ст. 40 КЗпП);
- Відновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП);
- У разі направлення працівника підприємства на навчання;
- У зв'язку з переходом на пенсію.
3. При відшкодуванні заподіяної шкоди, заподіяної з вини працівника підприємству, в разі притягнення його до матеріальної відповідальності. Це утримання проводиться відповідно до ст. 136 КЗпП.
Сума відрахувань, що підлягають утриманню з заробітної плати за розпорядженням керівника, обчислюється виходячи із суми нарахованої заробітної плати за вирахуванням «обов'язкових платежів до бюджету та соціальних фондів, тобто за винятком прибуткового податку, соціальних внесків та пенсійного збору.
III.2.2. Утримання із заробітної плати за виконавчими листами
На підставі статті 348 Цивільного процесуального кодексу України за кожним судовим рішенням, що набрало законної сили або допущеному до негайного виконання, за заявою особи, на користь якого виноситься рішення, видається один виконавчий лист.
За правилами діловодства в судах виконавчі листи завіряються підписами голови суду або судді, головуючого у справі, і секретаря суду з проставленням гербової печатки суду.
Виконавчий лист є виконавчим документом, тобто документом, спрямованим на примусове виконання рішення суду. Зазначений факт, у свою чергу, обумовлює право його власника (особи, на користь якої судом було винесено рішення, або його представника, що володіє спеціальними повноваженнями, обумовленими в довіреності) передати цей виконавчий лист до виконавчої служби, яка і займається примусовим виконанням рішення суду.
Виконавчий лист повинен бути пред'явлений до виконання протягом строків, встановлених ст. 21 Закону № 606 [15], а саме: протягом 3-х років з моменту його видачі.
Виконавчі дії в частині стягнення сум із заробітної плати провадяться державним виконавцем відповідного відділу державної виконавчої служби, який розташований за місцем роботи боржника.
Підставою для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого листа стверджує постанову про відкриття виконавчого провадження.
Перш за все підприємства стикаються з виконавчими листами, що передбачають періодичні (постійні) платежі. В якості самого поширеного приклад можна навести рішення, якими суди зобов'язують одного з подружжя сплачувати аліменти з певної частини заробітної плати.
У таких випадках згідно зі статтею 67 Закону № 606 стягнення на заробітну плату (заробіток) та інші доходи боржника звертається при відсутності у боржника коштів на рахунках у кредитних установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум.