Управління товарними запасами в торговельному підприємстві та на підприємствах харчової промисловості

Зміст

Введення

Глава 1. Теоретичні основи формування товарних запасів на торговельному підприємстві

1.1 Сутність теорії управління запасами

1.2 Структура товарних запасів

1.3 Фактори, що впливають на величину товарних запасів

1.4 Види систем управління запасами

Глава 2. Формування асортименту і управління товарними запасами на підприємствах торгівлі

2.1 Поняття про асортимент товарів та їх класифікація

2.2 Порядок формування асортименту товарів на підприємствах оптової торгівлі

2.3 Порядок формування асортименту товарів в магазинах

2.4 Управління товарними запасами на підприємствах торгівлі

Висновок

Список літератури

Введення

Актуальність дослідження визначається необхідністю підвищення ефективності управління запасами на підприємствах торгівлі, а також підвищення конкурентоспроможності - найважливішої умови науково-технічного реформування російської економіки.

Для реалізації цієї мети необхідно створити систему науково-методичних рекомендацій, націлених на підвищення ефективності управління запасами на підприємствах торгівлі.

До основних проблем загального плану в процесі розвитку, а також у міру зміни економічних умов, можна віднести необхідність вдосконалення економічних структур в плані використання внутрішніх ресурсів. При цьому підприємства виконують дві основні мети: підвищити ефективність використання внутрішніх ресурсів і адаптуватися до нових зовнішніх динамічно змінюються. Однією з проблем досягнення цих цілей є завдання підвищення ефективності управління запасами. Колосальний обсяг коштів, вкладених в запаси, додає проблемі управління ними першорядну важливість.

Сформована на підприємствах ситуація обумовлює необхідність формування нових методичних основ і розробки практичних рекомендацій з побудови систем управління запасами, як одного з найважливіших умов розвитку вітчизняних підприємств і системоутворюючих факторів підвищення ефективності виробництва.

Процеси управління запасами є складовою частиною системи управління торговим підприємством, тому їх ефективність характеризується таким важливим критерієм, як величина витрат, що утворюються при управлінні запасами.

Останнім часом підприємства в процесі аналізу витрат звертають увагу на накопичилися за роки роботи зайві запаси матеріальних ресурсів, які пролежують на складах, морально і фізично застарівають, втрачаючи свою вартість, і фактично заморожують вкладені в них оборотні кошти. Ця актуальна проблема визначила необхідність постановки завдання дослідження зі створення стратегії і методик управління зайвими запасами.

Об'єкт дослідження - торгове підприємство.

Предмет дослідження - управління запасами торговельного підприємства.

Мета дослідження - вивчити особливості управління запасами торговельного підприємства.

Завдання дослідження:

1. Розглянути сутність теорії управління запасами.

2. Визначити структуру товарних запасів.

3. Проаналізувати фактори, що впливають на величину товарних запасів.

4. Розглянути види систем управління запасами.

5. Розглянути поняття про асортимент товарів та їх класифікацію.

6. Визначити порядок формування асортименту товарів на підприємствах оптової торгівлі.

7. Вивчити порядок формування асортименту товарів в магазинах.

8. Проаналізувати управління товарними запасами на підприємствах торгівлі.

Структура роботи: робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку літератури.

Теоретичною основою даної роботи послужили роботи таких авторів, як: Банк С.В., Бухонова С.М., Дорошенко Ю.О., Бендерська О.Б., Гаджинский А.М., Грачов А.В. та інших.

Глава 1. Теоретичні основи формування товарних запасів на торговельному підприємстві

1.1 Сутність теорії управління запасами

Теорія управління запасами належить до найбільш молодих галузей дослідження операцій, хоча окремі результати її отримані досить давно. Вперше подібне завдання стосовно до визначення резервних грошових фондів була математично сформульована Еджворта Ф. в 1888 р. На початку XX століття з'явився цілий ряд статей з визначення найбільш економічного обсягу поставки марки матеріального ресурсу на підприємство.

Основи сучасної теорії управління запасами - постановка задачі, аналіз впливають на рішення чинників, спосіб обліку невизначеності в попиті - були сформульовані в роботах Ерроу К., Гарріса В., Маршака С. і Дворецького А. Розробка цих ідей у ​​подальшому була підхоплена в ряді статей , які обговорюють як окремі аспекти самої теорії, так і питання в цілому.

Як приклади розглянутих завдань в зарубіжній літературі з управління запасами можна навести такі: визначення "точки замовлення", "оптимальної партії замовлення" (з фіксованим замовленням, з фіксованою періодичністю замовлення), "системи з двома фіксованими рівнями запасів" і т.д. У створеній теорії розглядаються, наприклад, такі завдання як:

управління запасами однорідного продукту на ізольованому складі при фіксованій затримці поставок;

управління запасами при випадковій затримці поставок;

управління багатономенклатурними запасами і т.д.

При вирішенні цих завдань рекомендовано оцінювати економічність (і, якщо вдається, оптимізацію) управління запасами. Оцінюються вартості: зберігання, поставок, штрафних санкцій тощо, здійснюється статистичний аналіз попиту і т.д. У розробленій теорії постановка практичних завдань управління запасами, як правило, призводить до багатономенклатурному ситуацій, до необхідності спільного розгляду групи складів, випадковим затримок поставок за часом. Всі ці фактори суттєво ускладнюють розрахунок оптимальних стратегій. Ситуація, що розглядається при розрахунку, однак, сильно спрощується при виконанні кожного з наступних умов:

поставка товарів здійснюється від незалежних постачальників;

штрафи за нестачу або підсумовуються по всіх номенклатурних позицій, або відсутні зовсім;

на вибір параметрів стратегій управління запасами не накладено загальних для групи номенклатурних позицій обмежень або такі обмеження несуттєві;

критерієм якості організації постачання для кожного складу служить сума витрат на даному складі;

відношення середньоквадратичного відхилення затримки поставок до її середнього значення мало. ¹

Відповідно до теорії управління запасами, створення запасів майже завжди неминуче і зберігання їх пов'язано з обмеженнями, що накладаються політикою фірми, спрямованої на отримання прибутку. Запаси створюються для задоволення попиту. З усіх можливих шляхів вирішення цієї проблеми найбільш прийнятним є створення запасів. Аналогічно політика управління запасами також повинна бути найкращою альтернативою з усіх можливих ліній поведінки. Наявність альтернативних ліній поведінки означає, що адміністрація підприємства зобов'язана приймати рішення. Отже, завдання управління запасами є завданнями прийняття рішень. Знаходиться набір правил прийняття рішення, що задовольняють функції мети (такий, як, наприклад, мінімізація витрат), схильною певним обмеженням накладаються політикою фірми, наявністю приміщень, капіталу, робочої сили і т.д. В якості критеріїв оптимізації зазвичай вибираються також наступні: мінімальна величина сукупних витрат, мінімальна величина запасу, максимальна ймовірність бездефіцитній роботи, максимальна рентабельність, максимальна оборотність оборотних коштів.

Майже для всіх методів вирішення цих завдань потрібна побудова моделі процесу (математичної, статистичної, імітаційної). Зазвичай такі моделі засновані на системі співвідношень, що пов'язують цікавлять нас змінні величини. Ці співвідношення дозволяють виявити і виразити суперечності в межах операції та організації, а також дають можливість замінювати один показник іншим.

Використання моделей для аналізу і вирішення наукових проблем - питання не нове. Моделювання є загальним методом у багатьох науках. Модель Уїлсона не є єдиною або найкращою моделлю з числа наявних в даний час, в той же час вона допомагає зрозуміти поведінку запасів і в багатьох практичних випадках дозволяє ефективно регулювати і контролювати рівні запасів.

Модель може приймати будь-яку форму. Імітаційні моделі часто є майже точним аналогом процесу управління запасами. Моделі масового обслуговування є статистичними і припускають певні припущення щодо розподілу попиту і розподілу моментів поповнення запасів і щодо їх взаємодії. У деяких моделях співвідношення між показниками здаються занадто спрощеними, і тим не менше, ці моделі дають корисні та важливі результати.

Для того щоб модель виявилася корисною, вона повинна задовольняти вимогам: забезпечувати можливість застосування математичного апарату (безпосередньо, шляхом відповідних спрощують апроксимацій або за допомогою моделювання на обчислювальній машині) і повинна призводити до рішень або розумним висновків. Крім того, моделі, які необхідно істотно змінювати при невеликих коливаннях характеру процесу, мають певною мірою обмежену цінність.

Ще більш важливо, щоб в моделі розглядався і чисельно оцінювався процес прийняття рішень, прийнятний в реальних умовах. Модель, в якій звичайні рішення можуть прийматися лише після математичних обчислень, абсолютно не підходить для більшості торгових і промислових підприємств. З іншого боку, є неприйнятною і модель, спрощена настільки, що вона стає слабо пов'язаної з реальною дійсністю. ²

Таким чином, корисні й ефективні моделі укладені між цими двома граничними випадками. Наявність швидкодіючих обчислювальних машин дозволяє застосовувати все більш складні моделі, а прогрес у розумінні поведінки запасів зможе розширити коло корисних моделей в бік нижньої межі.

Класифікація запасів за часом представлена ​​на рис.1.

Максимальний бажаний запас визначає рівень запасу, економічно доцільний у даній системі управління запасами. Цей рівень може перевищуватися. У різний системах управління максимальний бажаний запас використовується як орієнтир при розрахунку обсягу замовлення.

Пороговий рівень запасу використовується для визначення моменту часу видачі чергового замовлення.

Поточний запас відповідає рівню запасу в будь-який момент обліку. Він може збігтися з максимальним бажаним рівнем, граничним рівнем або гарантійним запасом.

Гарантійний (або страховий) запас призначений для безперервного постачання споживачів у разі непередбачених обставин.

Рис.1. Види запасів за часом обліку

При аналізі управління запасами повинні розглядатися деякі вартісні показники. Іноді як такого показника використовують коефіцієнт оборотності. У той же час, аналіз витрат, рівень яких залежить від прийнятих рішень з управління запасами, показує, що коефіцієнт оборотності не є достатньою і повною оцінкою ефективності товарно-матеріальних запасів. Є декілька стосуються матеріальних запасів видів витрат, які не враховує коефіцієнт оборотності. Вони включають витрати, пов'язані із замовленням товарів, витрати з підтримання та зберігання необхідного рівня запасів, витрати дефіциту.

Витрати замовлення пов'язані з розміщенням замовлень і прямо залежать від частоти, з якою вони розміщуються. Ці витрати включають витрати на ведення облікової документації, на підготовчо - заключні операції, транспортні витрати з переміщення товарів між підприємствами і складами. Найбільш зручним, хоча і не найбільш точним методом визначення витрат по підготовці, оформлення та подання кожного замовлення, є розподіл загальних річних витрат відділу закупівель (заробітна плата працівників відділу, матеріальні та накладні витрати) на число поданих за рік замовлень. У літературі пропонується і інший спосіб визначення витрат замовлення, а саме - точний хронометраж і вибіркове обстеження з метою визначення середніх витрат часу на підготовку і подачу замовлень.

По-друге, існують витрати зберігання, які включають вартість капіталу, омертвленого в запасах, витрати на утримання товару на складі та інші витрати, пов'язані з фізичною присутністю товарів. Вкладаючи гроші в запаси, фірма, таким чином, відмовляється від використання цих коштів для інших цілей (наприклад, для придбання нового обладнання, розробки нових продуктів, розміщення коштів у короткострокових цінних паперах і т.д.).

Отже, вартість капіталу, повинна враховуватися при інвестуванні в запаси. Розрахункова вартість може бути обчислена, виходячи з вартості отримання банківської позики, щоб інвестувати в запаси, відсотка по короткострокових цінних паперів, на який підприємство може розраховувати при відмові від інвестування у запаси, або рівня прибутковості проекту капіталовкладень, який не можна здійснити при інвестуванні в запаси, або норми рентабельності інвестицій в запаси. Після визначення вартості капіталу, необхідно додати деякі інші витрати, що залежать від розміру запасів. Вони зазвичай включають витрати з податку на майно і страхування запасів, витрати через недостач або через обмеження терміну зберігання, операційні витрати, пов'язані зі зберіганням запасів (наприклад, за оренду займаних приміщень, за користування опаленням, світлом і т.д. ).

Третій і останній вид витрат складають витрати дефіциту, що виникають, коли попит на продукт перевищує наявність його на складі. Існують труднощі з розрахунком даного виду витрат. Вони виникають тоді, коли покупець має наміру чекати наступної поставки необхідного товару, але не відображаються в документах. Хоча витрати дефіциту важко виміряти, вони роблять сильний вплив на ефективність використання товарно-матеріальних запасів. Часто ці витрати дорівнюють недоотриманого прибутку, якщо покупець приймає рішення про купівлю товару в конкуруючої фірми. Більш того, ці витрати можуть бути ще більш істотні у випадках, коли втрачається значна частина доброго імені фірми. Одним з часто використовуваних показників для контролю за витратами дефіциту є рівень обслуговування. Він може бути розрахований різними способами, наприклад, як відсоток одиниць товару (або замовлень покупців), відвантажених безпосередньо зі складу в загальній сумі попиту на товар за період. ³

Традиційний критерій оптимізації в задачах управління запасами - мінімізація розглянутих вище витрат.

Реалізація завдання можлива при використанні економіко-математичних розрахунків і знань в області теорії управління запасами. Таким чином, завдання вибору необхідних запасів матеріальних ресурсів має альтернативний характер і повинна вирішуватися оптимізаційними методами.

1.2 Структура товарних запасів

Створювані на підприємствах торгівлі товарні запаси оцінюються рядом показників - сумою запасів у вартісному виразі; кількістю запасів в натуральному вираженні; розміром товарних запасів в днях обороту.

Будь-який товар відноситься до категорії товарного запасу аж до моменту продажу. І він є постійно існуючою величиною, оскільки товарні запаси продаються не відразу, а поступово, тобто регулярно поновлюються. Розмір товарних запасів різний залежно від конкретних господарських умов. Абсолютна величина товарних запасів весь час змінюється в залежності від надходження і реалізації товарів. Тому товарні запаси порівнюються з товарообігом, з цією метою вони виражаються в днях. Цей показник - відносний, він характеризує величину товарного запасу, що знаходиться в магазині на певну дату, і показує, на скільки днів торгівлі вистачить цих запасів. Товарні запаси в днях обороту обчислюються діленням абсолютної величини запасів (на певну дату) на одноденний товарообіг відповідного періоду:

ТЗ _дн = ТЗ / Про _рто

де ТЗ _дн - рівень товарних запасів, дні обороту;

ТЗ - сума товарних запасів на певну дату, руб.;

Про _рто - обсяг одноденного товарообігу, руб.

Товарні запаси можуть виражатися в натуральних показниках (штуки, метри, тонни і т.д.) і у вартісних (в рублях).

Крім того, розміри товарних запасів безпосередньо зв'язані зі швидкістю обігу товарів. При незмінному обсязі товарообігу прискорення оборотності товарів призводить до зниження товарних запасів, і, навпаки, уповільнення оборотності вимагає більшої маси товарних запасів.

Швидкість обігу товарів або час, протягом якого реалізуються товарні запаси, називається товарооборачиваемости. Товарооборотність виражається числом оборотів або кількістю днів, необхідних на один оборот.

Товарооборотність в днях показує час, протягом якого товарні запаси знаходяться у сфері обігу, тобто кількість днів, за яке обертається середній товарний запас.

Середній товарний запас розраховується за формулою середньої хронологічної:

ТЗ _ср = (1 / 2 ТЗ ₀ + ТЗ ₁ + ТЗ ₂ + ... +1 / 2 ТЗ _n) / (n - 1)

де ТЗ _ср - середні товарні запаси, руб.;

ТЗ _0, ТЗ _1, ТЗ ₂ ... ТЗ _n - товарні запаси на конкретні дати, руб.;

n - кількість періодів.

Або за формулою середньої арифметичної простої:

ТЗ _ср = (ТЗ _н + ТЗ _к)

де ТЗ _н - товарні запаси на початок періоду, руб.;

ТЗ _до - товарні запаси на кінець періоду, руб.

Для розрахунку товарооборачиваемости в днях необхідно середній запас за певний період розділити на одноденний товарообіг за цей же період:

Т _об = ТЗ _ср / Про _рто

де Т _об - товарооборотність або час звернення, дні;

ТЗ _ср - середні товарні запаси, руб.;

Про _рто - обсяг одноденного товарообігу, руб.

Товарооборотність може виражатися і числом оборотів:

Т _об = РТО / ТЗ _ср

де Т _об - коефіцієнт товарооборачиваемости, число обертів.

Показники часу і швидкості товарного обігу взаємопов'язані, причому зворотного пропорційністю. Збільшення швидкості і зменшення часу товарного обігу дозволяє здійснити більший обсяг товарообігу при менших розмірах товарного запасу, що впливає на зниження витрат на зберігання товарів, скорочення товарних втрат і т.д.

Товарооборотність - це один з показників ефективності господарської діяльності торговельного підприємства. Прискорення часу обігу товарів має велике значення: підвищує економічну ефективність всього суспільного виробництва, будучи одночасно важливою умовою підвищення рентабельності торгової діяльності підприємства. А уповільнення, навпаки, свідчить про погіршення його роботи.

Оборотність товарів можна прискорити тільки за рахунок вдосконалення всієї торговельно-комерційної та економічної діяльності підприємства. Це вимагає глибокого розуміння впливу різних факторів на формування товарних запасів.

1.3 Фактори, що впливають на величину товарних запасів

Величина товарних запасів і оборотність залежать від багатьох факторів. Одні з цих чинників прискорюють товарооборотність і тим самим об'єктивно зменшують необхідну величину запасів, інші, навпаки, уповільнюють швидкість товарного обігу і тим самим збільшують розмір запасів. Знаючи це, можна виявити резерви прискорення оборотності запасів підприємства; поліпшити постачання населення товарами споживання; знизити витрати на освіту і утримання товарних запасів.

Умовно всі фактори можна розділити на зовнішні, які не залежать від діяльності роботи підприємства, і внутрішні, які мають істотний вплив на товарні запаси в залежності від роботи підприємства.

До основних факторів, що впливають на оборотність і величину товарних запасів, відносяться наступні.

1. Співвідношення між попитом і пропозицією товарів. В умовах, коли попит населення перевищує пропозицію товарів, різко прискорюється їх оборотність. А в міру насичення ринку і збільшення пропозиції товарів спостерігається деяке уповільнення швидкості обігу товарів. Одна з умов, що сприяють нормалізації товарних запасів, - вивчення купівельного попиту, вплив на постачальників з метою розширення асортименту та поліпшення якості товарів.

2. Обсяг роздрібного товарообігу. Для торгових підприємств з великим обсягом товарообігу характерні, за інших рівних умов, наявність великого розміру товарних запасів і прискорена товарооборотність. Чим більше обсяг товарообігу, тим більше і одноденний товарообіг, а, отже, і розмір товарних запасів. Прискорена оборотність пояснюється тим, що в таких магазинах товар завозять частіше, причому нерідко минаючи посередників.

3. Складність асортименту товарів. Величину товарних запасів визначають також широта і оновлюваність асортименту товарів. Чим більше асортимент, тим більше товарних запасів. Час обігу товарів складного асортименту, як правило, перевищує час обігу товарів простого асортименту. По товарах складного асортименту створюються товарні запаси за різними ознаками. Так, в магазині, реализующем товари складного асортименту, наприклад, швейні вироби, постійно повинен бути широкий вибір одягу за розмірами, ростам, фасонам, забарвленням тканини і т.д., їх необхідно подсортіровать і готувати до продажу. А ці операції вимагають певного часу та створення додаткових запасів.

4. Споживчі і фізико-хімічні властивості товарів. Вони обмежують або подовжують час обороту. По товарах, стійким в зберіганні, створюють великі товарні запаси складного асортименту, тривалого користування, а також не швидкопсувні продовольчі товари. На окремі товари в силу їх фізико-хімічних властивостей встановлюють не терміни зберігання, а терміни реалізації, обмежені декількома годинами. За таких товарів великі товарні запаси створювати не можна.

5. Організація і частота завозу товарів. Чим частіше завозяться товари в крамниці, тим з меншими товарними запасами можна виконати план товарообігу. У свою чергу частота завозу залежить від місцезнаходження торгових підприємств, умов транспортування, розміщення виробничих підприємств. Наприклад, час завезення товарів на Крайню Північ, у високогірні та віддалені райони може бути обмежене через природних умов і труднощів транспортування. Природно, у цих районах час обігу товарів набагато тривалішою, ніж в інших. Чим ближче розташовані промислові підприємства або оптові бази до районів споживання, тим менше часу витрачається на їхню доставку. Висока частота завозу характерна для швидкопсувних товарів.

6. Стан матеріально-технічної бази та основних фондів торговельного підприємства. Наявність розвиненої мережі, оснащеної сучасним обладнанням для зберігання товарів, у торговому підприємстві дозволяє створювати їх широкий асортимент, забезпечуючи збереження і якість. ⁴

На оборотність товарів впливає і ряд інших факторів: насиченість товарних ринків, звенность руху товару, обсяги імпорту, розподіл запасів товарів між оптовими і роздрібними ланками торгівлі, рівень цін на конкретні товари і товарні групи, організація реклами і продажу товарів, організація праці, кваліфікація кадрів і рівень керівництва торгово-технологічним процесом і т.д.

1.4 Види систем управління запасами

Оперативні рішення, що стосуються моменту розміщення та розміру замовлення, реалізуються за допомогою обраної контрольної системи. Існує багато різних типів контрольних систем. Вони реалізуються в прив'язці до блоку прогнозування попиту. У табл.1 наведено чотири основних типи контрольних систем: замовлення фіксованого і змінного кількості у поєднанні з фіксованим або змінним періодом між замовленнями.

Наприклад, при найбільш поширеною системі (Q, R) замовляється фіксовану кількість (Q) в момент досягнення запасом точки відновлення замовлення (R). При використанні правила S, T замовлення розміщується через кожен T інтервал часу в розмірі різниці між необхідним встановленим рівнем (S) і поточної кількості до моменту надходження замовлення. Ефективне використання будь-якої системи вимагає правильного визначення параметрів (Q, R, S, T).

Таблиця № 1. Основные виды систем управления запасами

Q - замовлення фіксованої кількості Q

S - замовлення до рівня запасу S

R - замовлення в момент рівня запасу R

T - розміщувати замовлення в кожен T період часу.

При змінному попиті і часу доставки можна використовувати або систему Q, R, або S, T.

Використовуючи параметр оптимального розміру замовлення (EOQ), в системі фіксованого замовлення Q, R замовлення розміщуються при падінні рівня запасу до точки відновлення замовлення R. Точка відновлення розраховується як середній попит протягом середнього часу доставки плюс страховий запас.

Двухбункерная система является примером использования системы Q,R. При використанні цієї системи при спустошенні першого бункера на складі розміщується замовлення, який повинен надійти до моменту повного витрачання другий бункер.

Система фиксированного времени заказа (S,T).

Розмір замовлення періодично досягає максимальної величини, що дорівнює середньому попиту за період відновлення замовлення плюс розмір страхового запасу. У процесі оперативного управління для отримання розміру замовлення поточний запас віднімають з необхідного максимальної кількості в запасі (частота розміщення замовлення знаходиться з рівняння EOQ). Страховий запас повинен поглинати несподівані збільшення попиту і ризик дефіциту. В системі фіксованого часу замовлення час ризику дефіциту складається з часу всього циклу відновлення замовлення (при системі Q, R - тільки часу поставки).

Системи управління запасами дозволяють знизити інвестується капітал, контролювати транспортні витрати і рівень обслуговування покупців, забезпечують кращий контроль за запасами. Навіть на малих підприємствах наявність персональних комп'ютерів дає можливість застосування рекомендованих систем управління.

При комп'ютерній системі підтримується точний облік кожного найменування, застосовується або система Q, або T, прогнозується попит і генеруються звіти про ефективність управління запасами.

Глава 2. Формирование ассортимента и управление товарными запасами на предприятиях торговли

2.1 Понятие об ассортименте товаров и их классификация

Ассортимент товаров - совокупность их видов, разновидностей и сортов, объединенных или сочетающихся по определенному признаку . Основными группировочными признаками товаров являются производственный, сырьевой и потребительский.

Различают производственный и торговый ассортимент товаров.

Производственным ассортиментом называют номенклатуру товаров, выпускаемых промышленными и сельскохозяйственными предприятиями, а также другими изготовителями. Как правило, предприятия, производящие товары, выпускают узкий ассортимент товаров, что позволяет им внедрять передовую технологию производства, совершенствовать ассортимент выпускаемых товаров, улучшать их качество. Поэтому выпускаемые ими товары нуждаются в дальнейшей подсортировке с учетом требований торговли, на предприятиях которой сосредоточен широкий ассортимент товаров, представляющий собой сочетание продукции, вырабатываемой самыми различными изготовителями. Такая подсортировка, или преобразование ассортимента, осуществляется преимущественно на предприятиях оптовой торговли, через которые проходит основная масса товаров сложного ассортимента. Некоторая часть продовольственных и непродовольственных товаров подвергается подсортировке непосредственно в магазинах и других предприятиях розничной торговли.

Торговый ассортимент представляет собой номенклатуру товаров, подлежащих продаже в розничной торговой сети. Он включает ассортимент товаров, выпускаемых многими предприятиями, и подразделяется на две товарные отрасли: продовольственные и непродовольственные товары. Каждая из отраслей делится на товарные группы, в состав которых входят товары, объединяемые по ряду признаков (однородности сырья и материалов, потребительскому назначению, степени сложности ассортимента). ⁵

В зависимости от однородности сырья и материалов , из которых изготовлены товары, их подразделяют на изделия из металла, кожи, стекла и т.д.

По потребительскому назначению товары подразделяют на спортивные, музыкальные, хозяйственные, одежду, обувь и т.п.

Важным признаком классификации являются особые свойства товаров. Так, с учетом ограниченности сроков реализации, необходимости создания особых режимов хранения товары делятся на скоропортящиеся и нескоропортящиеся.

С учетом сложности ассортимента различают товары простого и сложного ассортимента . К товарам простого ассортимента относят товары, состоящие из небольшого количества видов или сортов (овощи, поваренная соль, хозяйственное мыло и т.д.). Товары, имеющие в пределах одного вида внутреннюю классификацию по различным признакам (фасон, размер и т.д.), относятся к товарам сложного ассортимента (обувь, одежда и т.д.).

Товарные группы делятся на товарные подгруппы, в состав которых входят однородные по признаку единства производственного происхождения товары. Например, товарная группа обуви делится на подгруппы кожаной, текстильной, валяной и резиновой обуви, группа посуды состоит из подгрупп металлической, стеклянной и фарфоро-фаянсовой посуды.

Каждая подгруппа складывается из товаров различных видов. Под видом товара понимают одинаковые товары разнообразного назначения (сапоги - женские, мужские и детские; мебель - для кухни, жилой комнаты и т.д.). Внутри каждого вида товары могут отличаться друг от друга по особым признакам (артикулам, сортам и т.д.), т.е. подразделяться на разновидности.

С учетом деления товаров на группы, подгруппы и виды принято выделять групповой и внутригрупповой (развернутый) ассортимент товаров. Групповой ассортимент - это перечень товарных групп, включенных в номенклатуру. Внутригрупповой (развернутый) ассортимент представляет собой детализацию группового ассортимента по конкретным видам и разновидностям товаров. Эти два понятия, в свою очередь, тесно связаны с понятием широты и глубины ассортимента. При этом широта ассортимента товаров определяется количеством товарных групп и наименований, а глубина - количеством разновидностей товаров. Например, сравнительно узкий ассортимент товаров специализированных магазинов состоит из большого количества разновидностей соответствующих товаров и является более глубоким.

Товары классифицируют и по таким признакам, как частота спроса на товары, а также стабильность и характер предъявляемого спроса.

По частоте спроса товары подразделяются на три группы:

повседневного спроса - наиболее часто и даже ежедневно приобретаемые населением товары;

периодического спроса - товары, покупка которых осуществляется периодически;

редкого спроса - предметы длительного пользования, срок службы которых обычно превышает пять лет.

Кроме того, имеется группа сезонных товаров , реализация которых осуществляется в определенные периоды (сезоны) года. Спрос на товары может быть стабильным (устойчивым) или подвергаться определенным (в том числе и резким) колебаниям. С учетом этого товары делят на следующие группы: стабильного спроса; товары, спрос на которые подвержен резким колебаниям; твердо сформулированного спроса; альтернативного спроса; импульсного спроса.

Для рационального формирования ассортимента товаров в розничной торговой сети большое значение имеет группировка товаров по комплексности спроса покупателей, когда в состав комплексов входят товары различных групп, предназначенные для комплексного удовлетворения спроса. В основу разработки таких комплексов может быть положен половозрастной признак ("Товары для женщин" и т.д.), особенности образа жизни и проведения досуга ("Товары для садовода". "Товары для туриста" и т.д.), а также другие признаки. Потребительские комплексы делятся на микрокомплексы. ⁶

2.2 Порядок формирования ассортимента товаров на предприятиях оптовой торговли

Обеспечение необходимого уровня обслуживания оптовых покупателей и роста основных экономических показателей деятельности торгового предприятия в значительной степени зависит от рационального формирования ассортимента товаров . Под формированием ассортимента следует понимать процесс подбора и установления номенклатуры товаров, соответствующей спросу покупателей и обеспечивающей высокую прибыльность работы торгового предприятия. Создание оптимального ассортимента товаров в коммерческих структурах, занимающихся оптовой торговлей товарами народного потребления, является одним из важных условий бесперебойного снабжения розничной торговой сети ассортиментом товаров, удовлетворяющим запросы конечных потребителей. В связи с этим формирование рационального ассортимента товаров представляет важнейшую функцию коммерческих служб оптовых предприятий.

Важнейшим принципом формирования ассортимента товаров является обеспечение его соответствия характеру спроса населения , обслуживаемого клиентами оптового предприятия. Воно повинно передбачати комплексне задоволення попиту покупців в рамках обраного сегмента ринку. В связи с этим ассортимент товаров, предлагаемых оптовым покупателям, должен обладать достаточной широтой и глубиной. При этом широта ассортимента определяется числом товарных групп, подгрупп и наименований товаров, включенных в номенклатуру, а глубина - числом разновидностей товаров по каждому наименованию. Широта и глубина ассортимента товаров на складах оптового предприятия будет зависеть от ассортиментного профиля обслуживаемых оптовых покупателей, размеров складской площади, состояния предложения на потребительском рынке и других факторов.

Одним из принципов формирования товарного ассортимента на предприятии оптовой торговли является обеспечение его устойчивости , что особенно важно, когда речь идет о товарах повседневного спроса. Устойчивый ассортимент позволяет обеспечить бесперебойное и ритмичное товароснабжение розничных торговых предприятий, являющихся основными оптовыми покупателями.

И, наконец, одним из важных принципов рационального формирования ассортимента товаров на предприятии оптовой торговли является обеспечение условий его рентабельной деятельности , что особенно важно в условиях рыночной экономики. ⁷

Процесс формирования ассортимента товаров на складах оптовых предприятий с учетом рассмотренных выше принципов заключается, прежде всего, в определении перечня основных групп и подгрупп реализуемых товаров . При этом необходимо исходить из возможности удовлетворения запросов оптовых покупателей с учетом их специализации на торговле соответствующими товарами. Если оптовое предприятие снабжает преимущественно розничные торговые предприятия товарами повседневного спроса, то сформированный им ассортимент должен, прежде всего, удовлетворять требования этой группы предприятий. Предприятие, занимающееся торговлей товарами узкого ассортимента, должно позаботиться о достаточной глубине ассортимента в пределах соответствующих групп и наименований товаров, иначе оно не сможет содействовать успешному формированию комплексов и микрокомплексов товаров в обслуживаемых ими универсальных и специализированных магазинах. Поэтому следующим этапом формирования ассортимента является определение количества реализуемых разновидностей товаров по каждому наименованию . Разумеется, что, занимаясь формированием ассортимента товаров, коммерческие службы должны постоянно следить за появлением на рынке новых товаров и вовлекать их в товарооборот. Одновременно они должны принимать меры по исключению из своей номенклатуры товаров устаревших моделей, а также товаров, спрос на которые резко снизился.

Инструментом, с помощью которого осуществляется регулирование ассортимента товаров на складах оптовых предприятий, является ассортиментный перечень . В него включается перечень наименований товаров, соответствующий установленной широте ассортимента, и минимально необходимое количество разновидностей товаров, которые постоянно должны быть в наличии на складе.

Ассортиментные перечни рекомендуется разрабатывать на год. При необходимости в течение года в них можно вносить соответствующие изменения. В них следует предусмотреть групповую и внутригрупповую структуру, а также основные (артикул, модель и т.д.) и дополнительные (размер, полнота, рост и т.д.) признаки разновидностей товаров. Разработка ассортиментных перечней включает три этапа. ⁸

На первом этапе определяется перечень ассортиментных позиций. При этом учитывается номенклатура Товаров, прошедших через оптовые предприятия в отчетном году, и номенклатура товаров, указанных в спецификациях к договорам на поставку товаров в предстоящем году.

На втором этапе рассчитывается число разновидностей каждого товара по основному признаку, т.е. определяется их количество по каждой позиции товаров, поступивших за год.

На третьем, заключительном этапе определяется количество разновидностей каждого товара для неснижаемого ассортимента, включающего такое их количество, которое постоянно должно быть в запасах и которое в любое время может быть предложено покупателю.

С помощью ассортиментного перечня коммерческая служба оптового предприятия может осуществлять систематический контроль за полнотой и стабильностью ассортимента товаров на складах и снабжением ими оптовых покупателей своего целевого рынка.

Контроль за соответствием фактического ассортимента товаров ассортименту, предусмотренному в перечне, осуществляют товароведы-коммерсанты. Для этого могут быть использованы карточки количественно-суммового учета или специальное программное обеспечение для компьютеров.

2.3 Порядок формирования ассортимента товаров в магазинах

Формирование ассортимента товаров в магазинах, в отличие от предприятий оптовой торговли, имеет свою специфику. При этом необходимо учитывать влияние многих факторов.

На построение ассортимента товаров в розничных торговых предприятиях оказывают влияние следующие факторы: тип и размер магазина и его техническая оснащенность; условия товароснабжения розничной торговой сети (в первую очередь наличие стабильных источников); численность обслуживаемого населения; транспортные условия; наличие сети магазинов-конкурентов и др.

Известно, что одним из важных признаков, определяющих тип магазина, является его ассортиментный профиль. Поэтому первое, что следует учитывать при формировании ассортимента товаров, - тип розничного торгового предприятия .

Кроме того, в магазинах одного типа, но с различной торговой площадью ассортимент товаров будет отличаться как по широте, так и по глубине. Существенное влияние при этом будет оказывать и оснащенность магазина, например, холодильным оборудованием.

Для того чтобы обеспечить постоянное наличие в продаже определенных товаров, необходимо, чтобы магазин снабжался ими из стабильных источников и желательно в централизованном порядке.

На формирование ассортимента товаров в розничных торговых предприятиях сильное влияние оказывают социальный состав обслуживаемого населения и характер его трудовой деятельности, уровень развития культуры, социальное обеспечение и уровень доходов населения. Весьма существенным фактором является уровень цен на товары. Кроме этого, следует учитывать половозрастной, профессиональный и национальный состав населения, его традиции и обычаи, а также количество и структуру обслуживаемых семей. ⁹

При формировании ассортимента товаров нельзя не учитывать наличие сети магазинов-конкурентов, представленного в них ассортимента товаров, уровня цен на товары, методов продажи, предлагаемых услуг и т.д.

Процесс формирования ассортимента товаров в розничной торговой сети можно условно разделить на три этапа.

На первом этапе устанавливается групповой ассортимент товаров , т.е. определяется ассортиментный профиль магазинов. Эта работа проводится с учетом действующих принципов размещения розничной торговой сети и на основании маркетинговых исследований в области целевого рынка. С учетом этого определяется место и роль магазина в общей системе торгового обслуживания города, района и т.д.

Второй этап предусматривает установление количественного соотношения отдельных групп товаров в магазине, т.е. рассчитывается структура группового ассортимента .

На третьем этапе определяется внутригрупповой ассортимент , т.е. осуществляется подбор конкретных разновидностей товаров каждой группы по различным признакам. При этом в каждом магазине должно быть обеспечено соответствие предлагаемого ассортимента товаров спросу населения. Учитывают также влияние различных факторов на построение ассортимента товаров в каждом конкретном розничном торговом предприятии.

Таким образом, формирование ассортимента товаров в магазинах должно быть в первую очередь подчинено интересам наиболее полного удовлетворения спроса населения, т.е. должна быть обеспечена достаточная полнота ассортимента товаров, хорошо известных населению, комплексность их предложения . Кроме того, должна быть обеспечена прибыльная работа магазина.

Реализации в магазинах должны подлежать товары надлежащего качества.

Следует учитывать, что ассортимент товаров постоянно обновляется. Этот процесс происходит под влиянием научно-технического прогресса, моды, сезонных колебаний в спросе и других факторов. Поэтому на розничных торговых предприятиях постоянно должна проводиться работа по формированию спроса путем активного включения новых товаров в предлагаемый ассортимент. Кроме того, в период сезонной торговли розничные торговые предприятия должны расширять ассортимент соответствующих товаров. При этом покупателей надо проинформировать о появлении новых товаров.

Рассмотрим особенности формирования ассортимента товаров в магазинах некоторых типов.

Необходимо иметь в виду, что процесс формирования ассортимента товаров в различных типах розничных торговых предприятий имеет определенные особенности и существенно отличается по сложности. Так, например, в московских гипермаркетах "Рамстор" на торговой площади 5000 м ² размещается 50 тыс. наименований товаров, в том числе 20 тыс. наименований продовольственных товаров, а также такие непродовольственные товары, как косметика, чистящие и моющие средства, текстиль, обувь, белье, игрушки, спортивный инвентарь, подарки, кухонная утварь, электронная бытовая техника и т.д. В то же время, небольшие сельские магазины торговой площадью 100-150 м ² торгуют товарами повседневного спроса, представленными несколькими десятками наименований. Поэтому при формировании ассортимента товаров в магазинах, прежде всего, следует учитывать их тип и размер торговой площади.

Так, в универмагах ассортимент товаров рекомендуется строить по потребительским комплексам . Здесь могут быть предусмотрены следующие потребительские комплексы: "Товары для мужчин", "Товары для женщин", "Товары для детей", "Косметика и средства гигиены", "Сувениры, часы, ювелирные изделия", "Товары для досуга", "Товары для письма и учебы", "Товары для спорта, туризма и путешествий", "Товары для шитья и рукоделия", "Товары для дома".

Потребительские комплексы делятся на микрокомплексы. Например, в комплексе "Товары для женщин" выделяются микрокомплексы: "Одежда", "Головные уборы и воротники", "Белье", "Чулочно-носочные изделия", "Предметы женского туалета", "Обувь" и др.

В состав каждого микрокомплекса входят товары определенных наименований, которые, в свою очередь, делятся на разновидности.

В универсамах выделяют продовольственные и непродовольственные товары. Среди продовольственных товаров выделяются такие товарные группы, как: хлеб и хлебобулочные изделия; бакалейные товары; кондитерские изделия; консервы; гастрономические продукты; мясо, рыба; плоды, овощи. Непродовольственные товары включают товарные группы: обувь домашняя; чулочно-носочные изделия; галантерейные товары; парфюмерно-косметические товары; школьно-письменные и канцелярские товары; игрушки; хозяйственные товары. ¹⁰

Таким образом, при построении ассортимента товаров в магазинах, торгующих непродовольственными товарами, исходят из деления всей номенклатуры товаров на комплексы, микрокомплексы и наименования, а в магазинах, торгующих продовольственными товарами, и в магазинах "Товары повседневного спроса" - на товарные группы и наименования. При этом каждое наименование может быть представлено различным количеством его разновидностей в зависимости от глубины ассортимента товаров.

В соответствии с действующими Правилами продажи отдельных видов товаров, утвержденными Постановлением Правительства Российской Федерации в январе 1998 года, ассортимент предлагаемых к продаже товаров и перечень оказываемых услуг определяются продавцом (магазином и т.п.) самостоятельно в соответствии с профилем и специализацией его деятельности. Однако, принимая во внимание необходимость постоянного регулирования ассортимента товаров с учетом изменений конъюнктуры рынка и других факторов, в магазинах, как и на предприятиях оптовой торговли, могут быть использованы ассортиментные перечни товаров, которые устанавливают для каждого конкретного магазина в зависимости от его типа, размера торговой площади, места расположения и других факторов. Наличие таких перечней позволяет не только рационально регулировать ассортимент товаров, но и систематически контролировать его полноту и стабильность. Под полнотой ассортимента понимают возможность широкого выбора их разновидностей, а под стабильностью - постоянное наличие товара соответствующего вида в продаже. Они могут быть определены с помощью коэффициентов полноты и стабильности ассортимента.

Коэффициент полноты ассортимента (К _п ) можно определить по формуле

где Q _ф - фактическое количество разновидностей товаров в момент обследования (проверки);

Q _п - количество разновидностей товаров, предусмотренное ассортиментным перечнем.

Коэффициент стабильности, или устойчивости, ассортимента (К _у ) определяется по формуле

где Q _ф1 Q _ф2 … Q _фп - фактическое количество разновидностей товаров в момент отдельных проверок;

Q _П - количество разновидностей товаров, предусмотренное ассортиментным перечнем;

n - число проверок.

Коэффициент устойчивости ассортимента определяется за конкретный период (месяц, квартал, год).

В условиях перехода к рыночным отношениям работа по формированию ассортимента в магазинах значительно усложняется. Широта и глубина ассортимента реализуемых товаров во многом зависят от квалификации работников магазинов и коммерческих служб торговых фирм и организаций, которые должны располагать обширной информацией о спросе покупателей, источниках возможного поступления товаров, ценах на товары и другой коммерческой информацией.

2.4 Управление товарными запасами на предприятиях торговли

Процесс реализации товаров требует постоянного наличия на предприятиях торговли товарных запасов. Формирование необходимых размеров товарных запасов позволяет торговому предприятию обеспечивать устойчивость ассортимента товаров, осуществлять определенную ценовую политику, повышать уровень удовлетворения спроса покупателей. Все это требует поддержания на каждом предприятии оптимального уровня и достаточной широты ассортиментных позиций товарных запасов.

По своему назначению товарные запасы, формируемые на предприятиях торговли, можно подразделить на товарные запасы текущего хранения, запасы сезонного хранения и досрочного завоза.

Основную массу всех запасов торгового предприятия составляют товарные запасы текущего хранения . Они необходимы для обеспечения бесперебойной продажи товаров в текущем периоде. Их необходимо постоянно пополнять.

Товарные запасы сезонного хранения и досрочного завоза формируются, в первую очередь, по таким товарам, которые имеют значительный разрыв во времени между их производством и потреблением. Кроме того, они создаются исходя из особенностей географического расположения торговых предприятий, а также на предприятиях, размещенных в населенных пунктах, к которым из-за распутицы или по другим причинам не может быть обеспечена регулярная доставка товаров.

Товарные запасы, создаваемые на предприятиях торговли, могут оцениваться суммой запасов в стоимостном выражении, количеством запасов в натуральном выражении или размером запасов в днях товарооборота. Они находятся в постоянном движении и обновлении. Конечной стадией их движения является потребление.

Основным назначением товарных запасов в оптовом звене является обслуживание потребностей в товарах оптовых покупателей, в розничном - обеспечение устойчивого предложения товаров их потребителям. Таким образом, ассортимент товаров в каждом из звеньев товарного обращения является исходным, отправным моментом для создания товарных запасов.

Для поддержания товарных запасов на оптимальном уровне необходимо четко налаженная система управления ими. ¹¹

Управление товарными запасами предполагает их нормирование, оперативный учет и контроль, а также регулирование.

Нормирование товарных запасов позволяет разработать и установить их необходимые размеры.

Разработанные для оптовых предприятий необходимые размеры товарных запасов должны обеспечивать поддержание их на экономически обоснованном уровне, с тем, чтобы обеспечить бесперебойное и ритмичное товароснабжение розничных торговых предприятий. Они устанавливаются раздельно для товарных запасов текущего хранения, сезонного накопления и досрочного завоза по товарным группам в сумме и днях складского товарооборота.

Оперативный учет и контроль за состоянием товарных запасов ведется на основании действующих форм учета и отчетности. Для этой цели торговый отдел базы использует карточки количественно-суммового учета, статистические отчеты о товарообороте и товарных запасах. В них отражаются остатки товаров на начало месяца, а также данные об их поступлении на склад и продаже оптовым покупателям. Фактические остатки товаров сопоставляют с необходимыми размерами и при выявлении отклонений устанавливают причины, вызвавшие эти отклонения.

Регулирование товарных запасов заключается в поддержании их на определенном уровне, в маневрировании ими. Оно предполагает принятие торговыми работниками различных коммерческих решений с целью нормализации товарных запасов.

В управлении товарными запасами на предприятиях оптовой торговли удобнее всего использовать электронную вычислительную технику, на базе которой создают автоматизированные системы управления товарными запасами.

Внедрение таких систем позволяет сократить трудовые затраты, выявить новую более качественную управленческую информацию и ускорить ее обработку, а также значительно повысить уровень управления товарными ресурсами.

Необходимые размеры товарных запасов для магазинов устанавливаются с учетом объема дневной реализации товаров, оптимальных размеров разовой поставки и других факторов. Работники магазинов следят за соответствием фактических запасов товаров установленным их необходимым размерам и принимают меры по ускорению завоза товаров в магазин или активизации продажи заменяющих товаров.

Если фактические запасы в магазине превысили необходимые размеры, то работники магазина должны в первую очередь установить причины возникшего превышения, из которых наиболее вероятными могут быть:

снижение покупательского спроса под влиянием изменения моды, роста цен, появления новых, более совершенных товаров и т.д.;

просчеты работников магазина при определении потребностей в товарах;

низкое качество поставляемых товаров;

несоблюдение сроков завоза товаров в магазин.

После выявления причин завышения фактических запасов товаров следует принять меры по ускорению реализации этих товаров, а также ограничить их завоз в магазин. Ускорить реализацию товаров можно путем более активного их рекламирования или организации ярмарок-распродаж в других населенных пунктах. Излишки завезенных товаров могут быть также возвращены на склад оптовой базы.

Поскольку на розничных торговых предприятиях сконцентрирована основная часть товаров, то от уровня управления ими в магазине в значительной степени зависит товароснабжение населения. Поэтому в каждом магазине должен осуществляться постоянный контроль за состоянием товарных запасов, предусматривающий не только наблюдение за соответствием их установленным размерам, но и повседневный контроль за условиями хранения товаров.

Для управления товарными запасами в магазинах все более широкое распространение получает электронная техника. В первую очередь это кассовые терминалы с системой учета товародвижения, сканеры и принтеры штриховых кодов и др. С помощью такой техники можно осуществлять не только эффективный контроль за товарными запасами в магазине или целой фирме, но и осуществлять управление другими направлениями коммерческой деятельности (ценообразование, работа с поставщиками и т.д.).

Висновок

Одним из важных факторов повышения эффективности работы торгового предприятия является эффективное управление материальными запасами. Сучасні російські підприємства ще не включили управління запасами до складу основних напрямків активно здійснюваної стратегії своєї поведінки в ринковому середовищі і явно недостатньо використовують даний фактор як підвищення конкурентоспроможності.

Актуальність проблеми оптимізації матеріальних запасів підприємства та ефективного управління ними зумовлена ​​тим, що стан запасів справляє визначальний вплив на конкурентоспроможність підприємства, його фінансовий стан і фінансові результати. Забезпечити високий рівень якості продукції і надійність її поставок споживачам неможливо без створення оптимальної величини запасу готової продукції, а також запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, продукції незавершеного виробництва та інших ресурсів, необхідних для безперервного і ритмічного функціонування виробничого процесу.

Занижені запаси матеріальних ресурсів можуть привести до збитків, пов'язаних з простоями, з незадоволеним попитом і, отже, до втрати прибутку, а також втрати потенційних покупців продукції.

З іншого боку, накопичення зайвих запасів пов'язує оборотний капітал підприємства, зменшуючи можливість його вигідного альтернативного використання і уповільнюючи його оборот, що відбивається на величині загальних витрат виробництва на фінансові результати діяльності підприємства. Економічний збиток завдає як значне наявність запасів, так і їх недостатня кількість.

Список літератури

1. Банк С.В. Управленческий учет материальных запасов / С.В. Банк / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2007. - № 14.

2. Бухонова С.М., Дорошенко Ю.А., Бендерская О.Б. Комплексная методика анализа финансовой устойчивости предприятия. // Экономический анализ: теория и практика. - 2008. - №7.

3. Гаджинский А.М. Логістика. - М.: Інформаційно-впроваджувальний центр "Маркетинг", 2009.

4. Грачев А.В. Финансовая устойчивость предприятия: Анализ, оценка и управление. Навчальний посібник. М.: Экономика, 2007.

5. Денисова И. Н Розничная торговля непродовольственными товарами. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009.

6. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Анализ финансовой отчетности. - М.: Річ навіть і сервіс, 2009.

7. Еленева Ю.А., Зуева Т.С., Корниенко А.А. и др. Экономика и управление предприятием / Под ред. Ю.М. Соломенцева. - М.: Вища школа, 2007.

8. Памбухчиянц О.В., Дашков Л.П. Коммерция и технология торговли. - М.: Маркетинг, 2007.

9. Панкратов Ф.Г. Коммерция и технология торговли. - М.: Маркетинг, 2008.

10. Торговое дело: экономика и организация / Под ред. Брагина Л.А., Данько Т.П. - М.: Инфра-М, 2008.