Управління реальними інвестиціями підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
1. Сутність і класифікація інвестицій підприємства
2. Принципи формування інвестиційної політики підприємства
3. Управління реальними інвестиціями підприємства
3.1 Форми реальних інвестицій і особливості управління ними
4. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів
Висновок
Список використаних джерел
Програми

1. Сутність і класифікація інвестицій підприємства

Поняття "інвестиції" є занадто широким, щоб можна було дати йому єдине і вичерпне визначення. У різних розділах економічної науки і різних галузях практичної діяльності, його зміст має свої особливості.
"Інвестиції" - слово іноземного походження (від лат. Investire, нім. Investition), у перекладі - "довгострокове вкладення капіталу в будь-які підприємства з метою отримання прибутку".
Найбільш поширеним, часто зустрічається, є таке поняття інвестицій: це довгострокові вкладення грошових коштів та іншого капіталу у власній країні і зарубіжному в підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально-економічні програми, інноваційні проекти з метою одержання доходу або досягнення іншого корисного ефекту.
У Федеральному законі від 25 лютого 1999 р. № 39-ФЗ "Про інвестиційну діяльність в Російській Федерації, здійснюваної у вигляді капітальних вкладень" інвестиції визначаються як грошові кошти, цінні папери, інше майно, в тому числі майнові права, інші права, мають грошову оцінку, що вкладаються в об'єкти підприємницької та (або) іншої діяльності з метою отримання прибутку і (або) досягнення корисного ефекту.
Найбільш важливими і суттєвими ознаками інвестицій визнаються: здійснення вкладень особами, званими інвесторами, які мають власні цілі, не завжди збігаються із загальноекономічною вигодою; потенційна спроможність інвестицій приносити дохід, наявність терміну вкладення коштів (завжди в індивідуального); цілеспрямований характер вкладення капіталу в об'єкти і інструменти інвестування; використання різних інвестиційних ресурсів, що характеризуються попитом, пропозицією та ціною, в процесі здійснення інвестицій; наявність ризику вкладення капіталу.
Таким чином, під інвестиціями розуміється вкладення капіталу в усіх його формах в різні об'єкти (інструменти) з метою отримання доходу і досягнення іншого корисного ефекту.
Інвестиції здійснюються з метою отримання результату - кількісного (доходу) або якісного (наприклад, у сфері освіти - будівництво школи і зростання числа освічених людей). Інвестиції допомагають, якщо не приносять результату.
Для прийняття рішення про довгострокову вкладенні капіталу необхідно мати інформацію, яка підтверджує два основні припущення:
вкладені кошти будуть повністю відшкодовані;
прибуток, отриманий від цієї операції, буде досить велика, щоб компенсувати тимчасовий відмова від використання коштів, а також ризик, що виникає внаслідок невизначеності кінцевого результату.
Форми і зміст інвестиційних проектів можуть бути найрізноманітнішими - від плану будівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбання нерухомого майна. Але у всіх випадках існує часовий лаг (затримка) між моментом початку інвестування і моментом, коли проект починає приносити дохід. Отже, перш за чес вкладати в проект гроші, необхідно провести його комплексну експертизу, щоб довести доцільність і можливість втілення, а також оцінити ефективність у технічному, комерційному, соціальному, екологічному, фінансовому аспектах.
Для обліку, аналізу і підвищення ефективності інвестицій необхідна їх науково обгрунтована класифікація як на макрорівні, так і на мікрорівні. Продумана і в науковому плані обгрунтована класифікація інвестицій дозволяє не тільки їх грамотно враховувати, але й аналізувати рівень їх використання з усіх боків і на цій основі одержувати об'єктивну інформацію для розробки і реалізації ефективної інвестиційної політики.
Усі інвестиції можна класифікувати за різними ознаками:
в залежності від об'єктів вкладення капіталу;
за характером участі інвестора в інвестиційному процесі;
по періоду інвестування;
за регіональною ознакою;
за формами власності.
Залежно від об'єктів вкладення капіталу виділяють реальні і фінансові інвестиції.
Під реальними інвестиціями розуміють вкладення капіталу в створення реальних активів, пов'язаних з веденням операційної діяльності та вирішенням соціально-економічних проблем господарюючого суб'єкта. Підприємство інвестор, здійснюючи реальні інвестиції, збільшує свій виробничий потенціал - основні виробничі фонди і необхідні для їх функціонування оборотні кошти.
До реальних інвестицій відносяться вкладення:
в основний капітал;
матеріально-виробничі запаси;
нематеріальні активи.
Під фінансовими інвестиціями розуміється вкладення капіталу в різні фінансові інструменти, насамперед у цінні папери, а також активи інших підприємств. При їх здійсненні інвестор збільшує свій фінансовий капітал, отримуючи дивіденди та інші доходи.
Фінансові інвестиції або мають спекулятивний характер, або орієнтовані на довгострокові вкладення. Спекулятивні фінансові інвестиції мають на меті отримання інвестором доходу в конкретному періоді часу. Фінансові інвестиції, орієнтовані на довгострокові вкладення, в основному переслідують стратегічні цілі інвестора і пов'язані з участю в управлінні підприємством, в яке вкладається капітал.
До фінансових інвестицій відносять вкладення:
в акції, облігації, інші цінні папери, випущені як приватними підприємствами, так і державою, місцевими органами влади;
іноземні валюти;
банківські депозити;
об'єкти тезаврації.
Фінансові інвестиції можна назвати сполучною ланкою на шляху перетворення капіталів в реальні інвестиції. Оскільки основною організаційно-правовою формою підприємств стають акціонерні товариства, розвиток і розширення виробництва яких ведеться з використанням позикових і залучених коштів (випуску боргових і пайових цінних паперів), фінансові інвестиції формують один з каналів, по якому капітали надходять в реальне виробництво. При установі акціонерного товариства, у разі збільшення його статутного капіталу спочатку відбувається випуск нових акцій, після чого слідують реальні інвестиції. Таким чином, фінансові інвестиції відіграють важливу роль в інвестиційному процесі. Реальні інвестиції виявляються неможливими без фінансових, а фінансові інвестиції отримують своє логічне завершення в здійсненні реальних інвестицій.
За характером участі інвестора в інвестиційному процесі інвестиції поділяються на прямі і непрямі (не прямі).
Прямі інвестиції передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об'єктів та інструментів інвестування та вкладення капіталу.
Непрямі інвестиції передбачають інвестування за допомогою інших осіб - через інвестиційних або фінансових посередників.
За періодом інвестування розрізняють довгострокові, середньострокові і короткострокові інвестиції.
Довгострокові інвестиції являють собою вкладення капіталу на період від трьох і більше років, середньострокові - вкладення капіталу від одного до трьох років, короткострокові - вкладення на період до одного року.
За регіональною ознакою виділяють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (закордонні) інвестиції.
Внутрішні інвестиції здійснюються в об'єкти інвестування, що знаходяться всередині країни; зовнішні - в об'єкти інвестування, що знаходяться за межами країни. Сюди ж відноситься придбання різних фінансових інструментів: акцій закордонних компаній або облігацій інших держав.
За формами власності використовуваного інвестором капіталу інвестиції поділяються на приватні, державні, іноземні та спільні.
Приватні інвестиції представляють собою вкладення капіталу фізичними та юридичними особами недержавної форми власності.
До державних інвестицій відносять вкладення капіталу центральними та місцевими органами влади та управління за рахунок бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також вкладення, здійснювані державними підприємствами за рахунок власних і позикових коштів.
До іноземних інвестицій відносять вкладення капіталу нерезидентами (як юридичними, так і фізичними особами) в об'єкти та фінансові інструменти іншої держави.
Спільні інвестиції здійснюються спільно суб'єктами країни та іноземних держав.
У свою чергу іноземні інвестиції поділяються на прямі і портфельні.
До прямих відносять вкладення капіталу, забезпечують контроль інвестора над закордонними підприємствами (компаніями). Такі вкладення дають право участі в управлінні підприємством. Портфельні інвестиції представляють собою вкладення капіталу в акції зарубіжних підприємств (без придбання контрольного пакета), облігації, інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій, єврооблігації з метою отримання підвищеного доходу на капітал за рахунок податкових пільг, зміни валютного курсу і так далі . Портфельні інвестиції не дають права участі в управлінні підприємством.

2. Принципи формування інвестиційної політики підприємства

Будь-які інвестиції пов'язані з інвестиційною діяльністю підприємства, яка представляє собою процес обгрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладень капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства.
Для здійснення інвестиційної діяльності підприємства виробляють інвестиційну політику. Ця політика є частиною стратегії розвитку підприємства і загальної політики управління прибутком. Вона полягає у виборі і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу з метою розширення обсягу операційної діяльності і формування інвестиційного прибутку.
Інвестиційна політика як діяльність, що відображає створення системи передумов, можливостей і умов для інвестиційної активності, в рівній мірі стосується не тільки органів державної влади і державного управління всіх рівнів, але й підприємців. Визначальною є державна інвестиційна політика, що представляє собою складову частину державної, економічної і соціальної політики держави.
Інвестиційна політика держави - комплекс цілеспрямованих заходів проведених державою зі створення сприятливих умов для всіх суб'єктів господарювання з метою пожвавлення інвестиційної діяльності, підйому економіки, підвищення ефективності виробництва і вирішення соціальних проблем.
Крім державної інвестиційної політики, розрізняють регіональну, галузеву та інвестиційну політику суб'єктів господарювання. Вони тісно взаємопов'язані між собою.
Регіональна інвестиційна політика - система заходів, здійснюваних на рівні регіону, що сприяють мобілізації інвестиційних ресурсів та визначенню напрямків їх найбільш ефективного і раціонального використання в інтересах жителів регіону та інвесторів. Її метою є підйом економіки, підвищення її ефективності та забезпечення самофінансування розвитку регіону.
Галузева інвестиційна політика - сукупність дій, що переслідують такі цілі, як:
вибір та інвестиційна підтримка пріоритетних галузей економіки, розвиток яких забезпечує поступальність економічного розвитку країни;
державна структурна та промислова політика;
економічна та оборонна безпеку країни, а також прискорення науково-технічного прогресу.
Галузева інвестиційна політика розробляється на рівні окремих галузей економіки і міжгалузевих комплексів.
Якщо від державної, регіональної і галузевої інвестиційної політики залежить створення сприятливих умов для нового інвестиційного витка, то прийняття практичних заходів з ефективного інвестування в більшій мірі стосується підприємництва. Тільки підприємці, господарюючі суб'єкти, підприємства, зацікавлені в ініціативній і ефективній діяльності, що ризикують власним капіталом, можуть повернути виробництво на шлях задоволення попиту, створити стимули до продуктивної праці, налагодити сучасну організацію праці та управління, реалізувати високу ефективність і швидку окупність інвестицій. В даний час за допомогою інвестицій належить вирішити складну задачу подолання неконкурентоспроможності переважної частини продукції вітчизняного виробництва, причому не тільки за якістю, але і по витратах виробництва. У стратегічному відношенні неконкурентоспроможність є однією з існуючих загроз національній економічній безпеці країни. Саме в ході розвитку інвестиційної діяльності на мікрорівні можливо подолати глибокий спад в економіці і вирішити проблеми досягнення конкурентоспроможності продукції, в тому числі за допомогою зниження витрат виробництва на основі сучасних технологій.
Інвестиційна політика підприємства - система заходів, що дозволяють забезпечити вигідне вкладення і швидку окупність інвестицій з метою забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, високих темпів розвитку в довгостроковій перспективі, підвищення конкурентоспроможності виробництва.
Інвестиційна політика підприємства випливає із стратегічних цілей його бізнес - плану і спрямована на забезпечення фінансової стійкості підприємства. Інвестиційна політика - складова частина загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає у виборі і реалізації найбільш раціональних шляхів розширення і оновлення виробничого потенціалу.
У процесі реалізації цієї політики підприємство повинно забезпечувати:
високі темпи економічного розвитку за рахунок збільшення діяльності, галузевої та регіональної диверсифікації виробництва;
максимізацію доходів (прибутку) від інвестиційної діяльності;
мінімізацію інвестиційних ризиків;
пошук шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм.
При виробленні інвестиційної політики доцільно керуватися такими принципами:
Досягнення економічного науково-технічного і соціального ефекту від розглянутих заходів. При цьому для кожного об'єкту інвестування використовуються конкретні методи оцінки ефективності. За підсумками такої оцінки здійснюється відбір окремих інвестиційних проектів за критерієм ефективності (рентабельності). За інших рівних умов приймаються до реалізації ті з них, які забезпечують підприємству максимальну ефективність.
Отримання підприємством найбільшого прибутку на вкладений капітал при мінімальних інвестиційних витратах.
Раціональне розпорядження засобами на реалізацію безприбуткових проектів, тобто зниження витрат на досягнення науково-технічного, соціального чи економічного ефектів.
Використання підприємством державної підтримки для підвищення ефективності інвестицій у формі бюджетних позик, гарантій Уряду РФ і т.д.
Залучення субсидій і пільгових кредитів, міжнародних фінансово-кредитних організацій і приватних іноземних інвесторів.
Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків, пов'язаних з реалізацією конкретних проектів. Вплив комерційних ризиків (будівельних, виробничих, транспортних та інших ризиків) може бути оцінений через імовірне зміна очікуваної прибутковості інвестиційних проектів і відповідне зниження їх ефективності. Такі ризики можуть бути понижені замовниками проектів і залученими інвесторами за допомогою самострахування, тобто створенням фінансових резервів, диверсифікації інвестиційного портфеля і комерційного страхування. Захист від некомерційних ризиків (стихійні лиха, аварії, безлади і ін) забезпечується шляхом надання гарантій Уряду РФ і страхування інвестицій.
Забезпечення ліквідності інвестицій слід передбачати в силу значних змін зовнішнього інвестиційного середовища, кон'юнктури ринку або стратегії розвитку підприємства в майбутньому періоді (року). Тому по окремих об'єктах інвестування може істотно знизитися прибутковість, що надасть негативну дію на спільну інвестиційну привабливість підприємства. У силу впливу цих негативних факторів часто доводиться приймати рішення про своєчасне вихід з неефективних проектів і реінвестування вивільняється капіталу.
При розробці інвестиційної політики враховуються наступні чинники:
фінансове становище підприємства;
технічний рівень виробництва, наявність незавершеного будівництва і не встановленого обладнання;
можливість отримання устаткування по лізингу;
наявність у підприємства як власних, так і можливості залучення позикових коштів у формі кредитів і позик;
фінансові умови інвестування на ринку капіталу;
пільги, одержувані інвесторами від держави;
комерційна і бюджетна ефективність намічуваних до реалізації проектів;
умови страхування і отримання відповідних гарантій від некомерційних ризиків.
Потреба в ресурсах для реалізації інвестиційної політики підприємства визначається його виробничим і науково-технічним потенціалом, необхідним для забезпечення випуску продукції відповідно до запитів ринку. При оцінці ринку продукції враховуються наступні чинники:
географічні межі реалізації ринку даної продукції, загальний обсяг продажів і його динаміка за останні три роки;
динаміка споживчого попиту, прогнозованого на період реалізації інвестиційного проекту;
технічний рівень продукції і можливості його підвищення за рахунок реалізації конкретних проектів.
При розробці інвестиційної політики рекомендується визначити спільний об'єм інвестицій, способи раціонального використання власних коштів, можливості залучення додаткових грошових ресурсів з кредитного і фондового ринків.
Дана політика розробляється фахівцями підприємства на 1-2 роки, а довгострокова - на період понад двох років. Ключові аспекти даної політики рекомендується враховувати при ухваленні рішень по розробці техніко-економічних обгрунтувань (ТЕО) проектів, залученню різних джерел фінансування, участі в реалізації проектів сторонніх організацій в порядку пайової вкладу в будівництво.
Ефективність інвестиційної політики оцінюється за показниками прибутковості і терміну окупності інвестицій.
Для підготовки та реалізації дієвої інвестиційної політики необхідні чітке і однозначне визначення критеріїв оцінки інвестиційної ситуації в країні та її регіонах, розробка методичного апарату, адекватного економічним реаліям, і його послідовне застосування.

3. Управління реальними інвестиціями підприємства

Реальне інвестування для більшості підприємств в сучасних умовах складає основу інвестиційної діяльності. Здійснення реальних інвестицій характеризується низкою особливостей. Серед них можна виділити наступні:
По-перше, реальні інвестиції безпосередньо пов'язані з основною діяльністю підприємства, розширенням асортименту виробленої продукції, підвищенням її якості шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Іншими словами, виробнича діяльність та реальні інвестиційні процеси взаємопов'язані і взаємозумовлені.
По-друге, реальні інвестиції в порівнянні з фінансовими інвестиціями схильні до високого рівня економічного ризику, що, у свою чергу, обумовлює (передбачає) їх здатність забезпечувати більш високу рентабельність порівняно з фінансовими інвестиціями. Економічні ризики пов'язані з особливостями технологічних процесів, чинниками морального зносу і т.д.
По-третє, реальні інвестиції є менш ліквідними в порівнянні з фінансовими. Дана обставина пов'язана, як правило, з вузькою цільовою спрямованістю більшості інвестицій в реальне виробництво і часто не мають можливостей альтернативного господарського застосування. Тому помилки при ухваленні рішення про реальні інвестиції вкрай складно компенсувати.

3.1 Форми реальних інвестицій і особливості управління ними

Під реальними інвестиціями розуміють вкладення капіталу в створення реальних активів, пов'язаних з веденням операційної діяльності та вирішенням соціально-економічних проблем господарюючого суб'єкта. Підприємство - інвестор, здійснюючи реальні інвестиції, збільшує свій виробничий потенціал - основні виробничі фонди і необхідні для їх функціонування оборотні кошти.
Реальні інвестиції здійснюються в різноманітних формах. Основними формами реальних інвестицій є капітальні вкладення, вкладення у приріст оборотних активів та інвестування в нематеріальні активи.
У свою чергу капітальні вкладення реалізуються також у різних формах і насамперед у формі нового будівництва, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення, а також придбання цілісних майнових комплексів.
Придбання цілісних майнових комплексів є прерогативою найбільших компаній, як правило, з агресивною політикою, спрямованої на зростання свого впливу на окремих ринках. Ця форма інвестування широко використовується в сучасних умовах Росії великими компаніями, які прагнуть створити технологічно замкнуті виробничо-комерційні структури, починаючи від виробництва матеріалів і комплектуючих виробів до виробництва і реалізації готової продукції. Дана форма реальних інвестицій забезпечує зростання сукупної вартості активів підприємства-інвестора за рахунок збільшення фінансового потенціалу, можливостей спільного використання системи збуту, зниження рівня виробничих витрат.
Нове будівництво зазвичай пов'язане з інвестиціями в сучасні виробництва, які забезпечують більш високий рівень продуктивності праці, що задовольняють вимогам екологічної безпеки, з будівництвом нових об'єктів.
Реконструкція в більшості випадків передбачає перехід на сучасні технології виробництва з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу. Як правило, вона пов'язана з впровадженням ресурсозберігаючих технологій, з переходом на сучасні стандарти якості продукції, що випускається. Реконструкція може включати в себе і будівництво нових об'єктів.
Модернізація частіше за все пов'язана з приведенням активної частини основних фондів у відповідність до сучасних вимог здійснення технологічних процесів.
Технічне переоснащення включає в себе заміну, придбання нового обладнання, механізмів, цілих комплексів технічних систем для ефективного здійснення технологічних процесів. Чітку межу між технічним переоснащенням та модернізацією не завжди можна провести.
Інвестування в оборотні активи спрямовано, як правило, на розширення обсягу використовуваних оборотних фондів підприємства для забезпечення розширеного відтворення. Інвестиції в оборотні активи у більшості випадків здійснюються слідом за реалізацією капітальних вкладень і по суті є наслідком здійснення капітальних вкладень.
Інвестування в нематеріальні активи в основному передбачає інноваційне інвестування і здійснюється у двох основних формах:
у формі придбання готової науково-технічної продукції, патентів на наукові відкриття, винаходи, товарних знаків;
за допомогою самостійної розробки науково-технічної продукції.
Більшість форм і різновидів реальних інвестицій, за винятком вкладень в оборотні активи, відновлення окремих видів устаткування, механізмів, здійснюються як реальні інвестиційні проекти з відповідними бізнес-планами. У бізнес-планах інвестиційних проектів поряд з традиційними розділами повинні бути опрацьовані й викладені питання мінімізації рівня інвестиційних ризиків, а також питання забезпечення необхідного рівня ліквідності об'єктів реального інвестування.
У класичній моделі ринкового господарства переважну частку реальних інвестицій складають приватні інвестиції.
Держава також бере участь в інвестиційному процесі: пряме - шляхом вкладення капіталу в державний сектор; непряме - надаючи кредити, субсидії, здійснюючи політику економічного регулювання. Основна частина державних інвестицій спрямовується в галузі інфраструктури, розвиток яких необхідний для нормального ходу суспільного відтворення (наука, освіта, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, енергетика, система транспорту і зв'язку).
У статистичному обліку і економічному аналізі реальні інвестиції називають ще капиталообразующие інвестиціями. Капиталообразующие інвестиції включають в себе наступні елементи:
інвестиції в основний капітал;
витрати на капітальний ремонт;
інвестиції на придбання земельних ділянок і об'єктів природокористування;
інвестиції в нематеріальні активи (патенти, ліцензії, програмні продукти, науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки);
інвестиції в поповнення запасів матеріальних оборотних коштів.
Основне місце в структурі капиталообразующие інвестицій займають інвестиції в основний капітал. У них входять витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств, житлове та культурно-побутове будівництво.
З реальними інвестиціями в практиці економічного аналізу пов'язані поняття "валові інвестиції" і "чисті інвестиції".
Валові інвестиції представляють собою загальний обсяг інвестованих коштів, що направляються в основний капітал і в матеріально-виробничі запаси. Вони включають інвестиції розширення і оновлення. Джерелом інвестицій розширення є новостворена вартість, фонд чистого нагромадження національного доходу. Підприємці мобілізують її за рахунок власного прибутку і на ринку позичкових капіталів.
Джерелом інвестицій поновлення служать кошти з фонду відшкодування спожитого основного капіталу, тобто амортизаційні відрахування.
Чисті інвестиції представляють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді. Динаміка показника чистих інвестицій говорить багато про що. Так, якщо сума чистих інвестицій складає від'ємну величину, тобто обсяг валових інвестицій менше суми амортизаційних відрахувань, це означає зниження виробничого потенціалу і свідчить про те, що держава "проїдає" свій капітал. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, виробничий потенціал залишається незмінним. Така ситуація свідчить про застій, економіка тупцює на місці. Якщо сума чистих інвестицій складає позитивну величину, то економіка перебуває в стадії розвитку, забезпечується розширене відтворення основних фондів, а держава має економіку, що розвивається.
Для характеристики реальних інвестицій застосовуються поняття "обсяг накопичення" і "норма накопичення". Обсяг накопичень є вартісним виразом вкладеного капіталу. Норма інвестицій представляє собою відношення обсягу інвестицій до валового внутрішнього продукту.
З позиції життєвого циклу господарюючих суб'єктів, цілей і спрямованості їх дій реальні інвестиції прийнято підрозділяти на початкові інвестиції, екстенсивні інвестиції та реінвестиції. Початкові інвестиції, чи нетто-інвестиції, є інвестиціями, спрямованими на підставу підприємства, об'єкта. При цьому кошти, вкладені інвесторами використовуються на будівництво або купівлю будівель, споруд, придбання та монтаж обладнання, створення необхідних матеріальних запасів, освіта оборотних коштів.
Екстенсивні інвестиції представляють собою інвестиції направляються на розширення існуючих підприємств, приріст їх виробничого потенціалу, в тому числі передбачає розширення сфери діяльності.
Реінвестиції пов'язані з процесом відтворення основних фондів на існуючих підприємствах. Підприємства, що мають вільні кошти (амортизаційні відрахування і прибуток, який спрямовується на розвиток виробництва), витрачають їх на:
1. Заміну фізично зношеного та морально застарілого обладнання, застарілих технологічних процесів новими.
2. Підвищення ефективності виробництва, його раціоналізація.
3. Зміна структури своєї продукції і послуг, що надаються.
4. Диверсифікацію виробництва, в результаті якої змінюються не тільки номенклатура продукції, що випускається, але іноді і профіль підприємства.
5. Забезпечення виживання підприємства в умовах жорсткої конкурентної боротьби на ринку (проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, розробку ефективних технологій, рекламу).
Реальне інвестування складає основу інвестиційної діяльності підприємства. В даний час даний вид інвестування є основним для більшості підприємств, оскільки управління реальними інвестиціями в системі інвестиційної діяльності ведеться на більш високому рівні і дозволяє мінімізувати інвестиційний ризик.

3.2 Види інвестиційних проектів

Реалізація цілей інвестування передбачає формування інвестиційних проектів, які забезпечують інвесторів та інших учасників проектів необхідною інформацією для прийняття рішення про інвестування.
Інвестиційний проект - обгрунтування економічної доцільності, обсягу і термінів здійснення капітальних вкладень, у тому числі необхідна проектно-кошторисна документація, розроблена відповідно до законодавства Російської Федерації та затвердженими в установленому порядку стандартів (нормами і правилами), а також опис практичних дій по здійсненню інвестицій (бізнес-план). Інвестиційний проект - це справа, діяльність, захід, що передбачає здійснення комплексу будь-яких дій, що забезпечують рух певних цілей (одержання певних результатів).
Існують різні класифікації інвестиційних проектів. Залежно від ознак, покладених в основу класифікації, можна виділити наступні види інвестиційних проектів.
1. За ступенем обов'язковості інвестиційні проекти поділяються на:
обов'язкові - ці проекти вимагають для виконання правил і норм, наприклад, інвестиційні проекти з охорони навколишнього середовища;
необов'язкові, до них відносяться будь-які необов'язкові проекти розвитку, наприклад, заміна що вийшов з ладу обладнання.
2. За ступенем терміновості інвестиційні проекти поділяються на:
невідкладні - ці проекти або взагалі недоступні в майбутньому, або втрачають свою привабливість при відстрочці, наприклад, різного роду придбання;
відкладаються. Поряд з невідкладними існує досить великий спектр інвестицій, які можна відкласти, при цьому їх привабливість хоча і змінюється, але досить незначно.
3. За ступенем зв'язаності інвестиційні проекти поділяються на:
альтернативні. Прийняття одного з таких проектів виключає прийняття іншого. Ці проекти є як би конкурентами за ресурси фірми. Оцінка цих проектів відбувається одночасно, а здійснюватися одночасно вони не можуть. Прикладами можуть слугувати проекти, які повністю вичерпують наявні на даний момент ресурси фірми: установка супутникового зв'язку, розробка нового родовища;
незалежні. Відхилення або прийняття одного з таких проектів не впливає на прийняття рішення щодо іншого проекту. Ці проекти можуть здійснюватися одночасно, їх оцінка відбувається самостійно, наприклад реконструкція двох незв'язаних підрозділів у складі підприємства;
взаємопов'язані. Прийняття одного проекту залежить від прийняття іншого. Ці проекти оцінюються одночасно один з одним як один проект, в результаті приймається одне рішення.
4. За терміном реалізації (створення та функціонування):
короткострокові (до 3 років);
середньострокові (3 - 5 років):
довгострокові (понад 5 років).
5. За масштабами (найчастіше масштаб проекту визначається розміром інвестицій):
малі проекти, дія яких обмежується рамками однієї невеликої фірми, що реалізує проект. В основному вони представляють собою плани розширення виробництва та збільшення асортименту продукції, що випускається. Їх відрізняють порівняно невеликі терміни реалізації;
середні проекти - це найчастіше проекти реконструкції і технічного переозброєння існуючого виробництва продукції. Вони реалізуються поетапно, по окремих виробництвах, в суворій відповідності з наперед розробленими графіками надходження всіх видів ресурсів;
великі проекти - проекти великих підприємств, в основі яких лежить прогресивно "нова ідея" виробництва продукції, необхідної для задоволення попиту на внутрішньому і зовнішньому ринках;
мегапроекти - це цільові інвестиційні програми, що містять безліч взаємопов'язаних кінцевих проектів. Такі програми можуть бути міжнародними, державними і регіональними.
6. За основною спрямованості:
комерційні проекти, головною метою яких є отримання прибутку;
соціальні проекти, орієнтовані, наприклад, на вирішення проблем безробіття в регіоні, зниження криміногенного рівня;
екологічні проекти, основу яких становить поліпшення середовища перебування.
7. Особливістю інвестиційного процесу є його спряженість з невизначеністю, ступінь якої може сильно варіюватися, тому в залежності від величини ризику інвестиційні проекти поділяються таким чином:
надійні проекти, які характеризуються високою вірогідністю отримання гарантованих результатів (наприклад, проекти, що виконуються за державним замовленням);
ризикові проекти, для яких характерна висока ступінь невизначеності як витрат, так і результатів (наприклад, проекти, пов'язані зі створенням нових виробництв і технологій).
На практиці дана класифікація не є вичерпною і допускає подальшу деталізацію.
Реалізація будь-якого інвестиційного проекту переслідує певну мету. Для різних проектів ці цілі можуть бути різними, але в цілому їх можна об'єднати в чотири групи:
1. Збереження продукції на ринку.
2. Розширення обсягів виробництва та поліпшення якості продукції.
3. Випуск нової продукції.
4. Вирішення соціальних та економічних завдань.
Певна мета може бути досягнута різними шляхами, тому більша частина реалізованих проектів носить конфліктний характер, коли опрацьовуються різні шляхи досягнення однієї і тієї ж мети.
Всім інвестиційним проектам властиві деякі загальні риси, що дозволяють їх стандартизувати. Це:
наявність тимчасового лага між моментом інвестування і моментом отримання доходів;
вартісна оцінка проекту.
Проміжок часу між моментом появи проекту і моментом закінчення його реалізації називається життєвим циклом проекту (або проектним циклом). Закінченням існування проекту може бути:
введення в дію об'єктів, початок їх експлуатації та використання результатів виконання проекту;
досягнення проектом заданих результатів;
припинення фінансування проекту;
початок робіт з внесення в проект серйозних змін, не передбачених початковим задумом, тобто модернізація;
виведення об'єктів проекту з експлуатації.
Інвестиційні проекти мають різноманітні форми і зміст. Інвестиційні рішення, що розглядаються при аналізі проектів, можуть ставитися, наприклад, до придбання нерухомого майна, капіталовкладенням в устаткування, науковим дослідженням, дослідно-конструкторських розробок, освоєння нового родовища, будівництва великого виробничого об'єкта або підприємства. Однак розробка будь-якого інвестиційного проекту - від початкової ідеї до експлуатації - може бути представлена ​​у вигляді циклу, що складається з трьох фаз: передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної (або виробничої). Сумарна тривалість трьох фаз становить життєвий цикл (термін життя) інвестиційного проекту (project lifetime). Універсального підходу до поділу фаз інвестиційного циклу на етапи немає. Вирішуючи це завдання, учасники проекту повинні звертати увагу на особливості і умови виконання даного проекту.
Будь-який інвестиційний проект може бути охарактеризований з різних сторін: фінансової, технологічної, організаційної, тимчасовою. Кожна з них по-своєму важлива, однак фінансові та економічні аспекти інвестиційної діяльності в багатьох випадках мають вирішальне значення.
При всіх інших сприятливих характеристиках проект не буде прийнятий до реалізації, якщо не забезпечить, перш за все:
відшкодування вкладених коштів за рахунок доходів від реалізації товарів і послуг;
приріст капіталу, створює мінімальний рівень прибутковості, що компенсує загальне (інфляційний) зміна купівельної спроможності грошей, а також покриває ризик інвестора, пов'язаний із здійсненням проекту;
окупність інвестицій в межах терміну, прийнятного для фірми.
Визначення реальності досягнення саме таких результатів інвестиційних операцій і є ключовим завданням аналізу ефективності будь-якого інвестиційного проекту. Цінність результатів у рівній мірі залежить від повноти та достовірності вихідних даних і від коректності методів, використовуваних при їх аналізі.

4. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів

Прийняття інвестиційного рішення для фірми є досить складним завданням. Одним з найбільш загальних критеріїв, який повинен враховуватися при цьому, є критерій підвищення цінності фірми, чинниками якої можуть стати зростання доходів фірм, зниження виробничого або фінансового ризику, підвищення рівня ефективності її роботи в результаті вірних рішень.
Визначення реальності досягнення саме таких результатів інвестиційних операцій - ключове завдання оцінки ефективності будь-якого інвестиційного проекту. Цінність результатів у рівній мірі залежить як від повноти та достовірності вихідних даних, так і від коректності методів, використовуваних при їх аналізі. Значну роль у забезпеченні адекватної інтерпретації результатів розрахунків грають також досвід і кваліфікація експертів і консультантів.
Оцінка ефективності інвестиційних проектів включає два основних аспекти - фінансовий і економічний. Міжнародна практика поділяє завдання і методи фінансової та економічної оцінок. Обидва зазначених підходу доповнюють один одного.
У першому випадку аналізується ліквідність проекту в ході його реалізації. Завдання фінансової оцінки - встановлення достатності фінансових ресурсів конкретного підприємства (фірми) для реалізації проекту у встановлений термін, виконання всіх фінансових зобов'язань. Фінансова оцінка (або оцінка фінансової спроможності) передбачуваного об'єкта інвестицій є невід'ємною частиною інвестиційного процесу. Інвестор не буде мати справу з юридичною або фізичною особою, фінансовий стан якого йому не відомо. У країнах з розвиненою ринковою інфраструктурою публікація фінансових звітів вважається загальноприйнятим умовою нормальних ділових зв'язків; існують різні регулярно видаються довідники, за якими можна отримати уявлення про фінансовий стан фірми. У вітчизняній же практиці якість роботи за фінансовою оцінкою визначається кваліфікацією експерта і достовірністю інформації. Однак у даний момент намітилася стійка тенденція до розкриття фінансової інформації компаніями, оскільки це безпосередньо впливає на основну мету розвитку будь-якої фірми - збільшення капіталізації. Підтвердженням цьому може служити поступовий перехід вітчизняної системи бухгалтерського обліку на міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ).
При оцінці економічної ефективності акцент робиться на потенційну здатність інвестиційного проекту зберегти купівельну цінність вкладених коштів і забезпечити достатній темп їх приросту. Даний аналіз будується на визначенні різних показників ефективності інвестиційних проектів, які є інтегральними показниками
Центральне місце в оцінці інвестицій займає оцінка фінансової спроможності проектів, яку часто називають капітальним бюджетуванням. Якість будь-якого ухваленого рішення буде залежати від правильності оцінок витрат і надходжень, представлених у вигляді грошових потоків.
У ході оцінки зіставляють очікувані витрати і можливі вигоди (відтоки і притоки) і отримують уявлення про потоки грошових коштів.
До очікуваних витрат відносяться витрати, пов'язані з інвестуванням. Вони включають в себе витрати на придбання обладнання та матеріалів і експлуатаційні витрати. Витрати на придбання включають в себе грошові кошти, що направляються на отримання права власності, а також будь-які інші витрати, пов'язані з продовженням життя активів, наприклад на капітальний ремонт. Експлуатаційні витрати - це періодичні (зазвичай щорічні) витрати, пов'язані з використанням фондів (активів) і які є звичайними повторюваними витратами, тоді як капітальний ремонт такими витратами не є.
Вигоди від інвестицій можна розглядати як джерело грошових коштів. Вони включають в себе зниження витрат виробництва, додаткові доходи, економію на податках, грошові кошти від продажу активів, що підлягають заміні, і передбачувану ліквідаційну (залишкову) вартість нових активів в кінці терміну їх служби. Оцінки майбутньої ліквідаційної (залишкової) вартості досить складні і ненадійні і не повинні використовуватися для обгрунтування ефективності капіталовкладень. Узагальнена картина очікуваних витрат та можливих вигод наведена в таблиці 1.
Таблиця 1 - Очікувані вигоди та витрати
Вигоди
Витрати
Кошти від продажу застарілих фондів
Витрати на придбання, не обов'язково за купівельною ціною
Економія витрат завдяки заміні застарілих фондів
Щорічні витрати виробництва та поточні експлуатаційні витрати
Нові амортизаційні відрахування, умовно-грошові (номінальні) витрати
Збитки від втрати амортизаційні відрахувань при продажу списаних фондів
Пільги з оподаткування
Податки на доходи від продажу застарілих фондів; зростання податків внаслідок зростання прибутковості
Додатковий дохід, отриманий завдяки інвестуванню
Втрата доходу від проданих застарілих фондів
Ліквідаційна вартість нових фондів
Капітальний ремонт
Багато компаній помилково включають у вартість проектів, які підлягають оцінці, попередні грошові витрати (наприклад, витрати на наукові дослідження і розробки), вироблені до того, як капіталовкладення здійснено. Якщо компанія робить якісь грошові витрати, незалежно від того, будуть чи не будуть зроблені ті чи інші капіталовкладення, то в ході аналізу такі витрати не слід розглядати як додаткові витрати. Подібні попередні витрати відносяться до безповоротним витратам або в разі реалізації проекту на функціонуючому підприємстві - на витрати одноразово або з використання рахунку 98 "Витрати майбутніх періодів".
Фінансова спроможність інвестиційного проекту оцінюється шляхом складання звіту про рух грошових коштів, що дозволяє отримати реальну картину стану засобів на підприємстві та визначити їх достатність для конкретного інвестиційного проекту.
Грошовий потік зазвичай складається з потоків від окремих видів діяльності:
потік коштів від виробничої або оперативної діяльності (виробництво і збут товарів і послуг);
потік коштів від інвестиційної діяльності;
потік коштів від фінансової діяльності.
Таблиця 2 - Характеристика грошових потоків
Види діяльності підприємства
Вигоди (приплив)
Витрати (відплив)
Інвестиційна
Продаж активів
Надходження за рахунок зменшення оборотного капіталу
Капітальні вкладення
Витрати на пусконалагоджувальні роботи
Ліквідаційні витрати в кінці проекту
Витрати на збільшення оборотного капіталу
Кошти, вкладені в додаткові фонди
Оперативна
Виручка від реалізації
Інші і позареалізаційні доходи, в тому числі надходження від коштів, вкладених в додаткові фонди
Виробничі витрати
Податки
Фінансова
Вкладення власного капіталу Залучення коштів: субсидій, дотацій, позикових коштів, у тому числі за рахунок випуску підприємством власних боргових цінних паперів
Витрати на повернення і обслуговування позик та випущених підприємством боргових цінних паперів
Виплата дивідендів
Інформаційним забезпеченням розрахунку потоків реальних грошових коштів служать наступні вхідні форми:
таблиця інвестиційних витрат, у якій відбиваються капіталовкладення в період будівництва і виробництва;
програма виробництва і реалізації за видами продукції, яка включає обсяг виробництва в натуральному та вартісному вираженні, обсяг реалізації в натуральному вираженні, ціну реалізації за одиницю продукції, завершальній позицією даної фор ми є виручка від реалізації;
середньооблікова чисельність працюючих за основними категоріями працівників;
поточні витрати на загальний обсяг випуску продукції (робіт і послуг), які включають матеріальні витрати, витрати на оплату праці та відрахування на соціальні потреби, обслуговування і ремонт технологічного обладнання та транспортних засобів, адміністративні накладні витрати, заводські накладні витрати, а також витрати по збуту продукції ;
структура поточних витрат за видами продукції;
потреба в оборотному капіталі;
джерела фінансування (акціонерний капітал, кредити тощо).
Вся зазначена інформація поміщається в таблицю, яка відображає потік готівки (реальних грошових коштів) при здійсненні інвестиційного проекту, В динаміці звіт про рух грошових коштів являє собою фактичний стан рахунку компанії, що реалізовує проект, і показує сальдо на початок і кінець розрахункового періоду. Умовою успіху інвестиційного проекту є позитивне значення загального сальдо грошового потоку у всіх періодах.
Наведемо приклад розрахунку потоку реальних грошових коштів, який виникає в процесі реалізації інвестиційного проекту, що передбачає створення нового виробництва. У рамках прикладу мається на увазі реалізація всього обсягу вироблених товарів. Вихідна інформація для розрахунків дана в тисячах рублів. Проект розрахований на п'ять років. Виробнича програма наведена в таблиці 3.
Таблиця 3 - Виробнича програма
Показник
Рік
1
2
3
4
5
Обсяг виробництва, шт.
2000
3000
3100
3200
3500
На передінвестиційній стадії передбачається здійснити такі витрати, згодом зараховують на витрати майбутніх періодів (таблиця 4).
Таблиця 4 - передінвестиційної витрати
Опис
Сума, тис. руб.
Дослідження можливостей проекту
200
Попередні техніко-економічні дослідження
200
Бізнес-план (ТЕО)
100
Разом
500
Інвестиційні витрати проекту планується здійснити в розмірі 14 000 тис. руб. (Таблиця 5).
Таблиця 5 - Інвестиційні витрати
Опис
Сума, тис. руб.
Заводське обладнання
11000
Початковий оборотний капітал
2200
Нематеріальні активи
800
Амортизація нараховується рівними частками протягом усього терміну служби (п'ять років). Через п'ять років фірма зможе реалізувати обладнання за ціною 1019 тис. крб. у розмірі 9,26% первісної вартості.
Маркетингові дослідження показали, що фірма зможе реалізовувати свою продукцію за ціною 12 000 тис. руб. за одиницю. Витрати ж на її виробництво складуть 9 800 тис. руб. (Таблиця 6).
Таблиця 6 - Витрати на виробництво одиниці продукції
Опис
Сума, тис. руб.
Матеріали та комплектуючі
8600
Заробітна плата і відрахування
800
Загальнозаводські та накладні витрати
300
Витрати на продажах
100
Разом
9800
Фінансування проекту передбачається здійснювати за рахунок довгострокового кредиту під 7% річних. Схема погашення кредиту наведена в таблиці 7 (в тис. руб).
Таблиця 7 - Динаміка погашення кредиту
Показник
Рік
1
2
3
4
5
6
Погашення основного боргу
0
0
3500
3500
3500
3500
Залишок кредиту
14000
14000
10500
7000
3500
0
Відсотки виплачені
0
980
980
735
490
245
Розрахунок потоку реальних грошей, що виникає при реалізації даного проекту, наведений у додатку.
Дані про вартість основних фондів і нематеріальних активів наведено в таблиці 8.

Таблиця 8 - Вартість основних фондів і нематеріальних активів
Показник
Рік
1
2
3
4
5
6
Вартість основних фондів та нематеріальних активів на кінець періоду, тис. руб.
11800
9440
7080
4720
2360
-
Висновок: Необхідною критерієм прийняття інвестиційного рішення на даному етапі оцінки проекту є позитивне сальдо накопичених реальних грошей (сальдо трьох потоків) в будь-якому часовому інтервалі, де даний учасник здійснює витрати або отримує доходи. У даному проекті ця умова дотримується. Крім того, ні в одному часовому інтервалі не виникає потреба в додаткових коштах. Попередній аналіз структури потоку реальних грошей показує, що проект в цілому є економічно привабливим, оскільки забезпечує одержання доходів, що перевищують інвестиції в проект.
У разі отримання негативної величини сальдо накопичених грошей необхідно залучення додаткових власних або позикових засобів і відображення цих коштів у розрахунку ефективності.
У процесі інвестиційного проектування оцінка фінансової спроможності може доповнюватися вибором варіанту в залежності від умов та цілей проекту. При виконанні ТЕО розрахунок потоків реальних грошей здійснюється, як правило, у кілька етапів. Величина і час залучення позикових коштів визначається розмірами та періодами появи дефіциту грошей. Те ж відноситься до повернення позик, пов'язаних з величиною накопиченого сальдо реальних грошей. Порядок і строки залучення коштів та їх повернення впливають на загальний обсяг інвестицій та величину витрат, оскільки відсотки за позиками становлять фінансові витрати.
Методи, використовувані при оцінці економічної ефективності інвестиційних проектів, можна об'єднати, як уже зазначалося, в дві основні групи: прості і складні.
До простих методів оцінки відносяться ті, які оперують окремими, точковими значеннями вихідних даних, але при цьому не враховується вся тривалість терміну життя проекту та нерівнозначність грошових потоків, що виникають у різні моменти часу. Ці методи прості в розрахунку і досить ілюстративний, внаслідок чого досить часто використовуються для швидкої оцінки проектів на попередніх стадіях їх аналізу.
Складні методи застосовуються для більш глибокого аналізу інвестиційних проектів: вони використовують поняття тимчасових рядів, вимагають застосування спеціального математичного апарату і більш ретельної підготовки вихідної інформації.
На практиці для визначення економічної ефективності інвестицій простим методом найчастіше використовується розрахунок простий норми прибутку та періоду окупності.
Проста норма прибутку - показник, аналогічний показнику рентабельності капіталу, однак її основна відмінність полягає в тому, що проста норма прибутку (ROI - Return on Investments) розраховується як відношення річного чистого прибутку (Рг) до загального обсягу інвестиційних витрат (I):
(1)
У даному випадку сума чистого прибутку може не коригуватися на величину процентних виплат.
Економічно сенс простий норми прибутку полягає в оцінці того, яка частина інвестиційних витрат відшкодовується (повертається) у вигляді прибутку протягом одного інтервалу планування. При порівнянні розрахункової величини простий норми прибутку з мінімальним або середнім рівнем дохідності інвестор може зробити попередні висновки про доцільність даної інвестиції, а також про те, чи слід продовжувати проведення аналізу інвестиційного проекту. Крім того, на цьому етапі можлива і приблизна оцінка терміну окупності даного проекту.
Період окупності - ще один, дещо складніший показник у групі простих методів оцінки ефективності. За допомогою цього показника розраховується період, протягом якого проект буде працювати "на себе", тобто весь обсяг що генеруються проектом коштів, куди входять суми чистого прибутку і амортизації, направляється на повернення спочатку інвестованого капіталу.
Формула для розрахунку періоду окупності може бути представлена ​​в наступному вигляді:
(2)
де РР (Payback Period) - показник окупності інвестицій (період окупності);
I o (Investment) - початкові інвестиції;
Р - чистий річний потік грошових коштів від реалізації інвестиційного проекту.
Розрахунок періоду окупності може здійснюватися також шляхом поступового, крок за кроком, вирахування суми амортизаційних відрахувань і чистого прибутку за черговий інтервал (як правило, за рік) "планування із загального обсягу капітальних витрат. Інтервал, у якому залишок обнуляється або стає негативним, і є тим самим періодом окупності. Якщо такий результат не досягнутий, значить, термін окупності перевищує встановлений термін життя проекту. Так як отриманий результат має бути досить наочний, то показник терміну окупності іноді використовується як простий спосіб оцінки ризику інвестування.
Точність результатів представленого методу багато в чому залежить від частоти розбивки терміну життя проекту на інтервали планування і не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Його істотним недоліком є ​​те, що він не враховує діяльність проекту за межами терміну окупності і, як наслідок, не може застосовуватися при виборі варіантів, різних за тривалістю здійснення.
Проте є ситуації, коли застосування методу, заснованого на розрахунку періоду окупності, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупалися як можна швидше. Метод хороший також у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому чим коротше строк окупності, тим менш ризикованим є проект. Така ситуація характерна для галузей чи видів діяльності, яким притаманна велика ймовірність достатньо швидких технологічних змін.
Використання простих методів, таких, як розрахунок простий норми прибутку та строку окупності, виправдано з точки зору відносної дешевизни розрахунків і простоти обчислень. Головний же недолік простих методів оцінки ефективності інвестицій - ігнорування факту нерівноцінності однакових грошових потоків (сум надходжень або платежів) у часі. У реальному житті усвідомлення і врахування цього фактора мають велике значення для вірної оцінки проектів, що вимагають довгострокового вкладення капіталу. Очевидно, що цінність суми грошових коштів зараз буде вище цінності рівної суми грошових коштів у майбутньому.
Розрахуємо наведені вище показники.
Визначення простий норми прибутку. Оскільки для визначення простий норми прибутку використовуються, як правило, річні дані, в розглянутому прикладі неможливо вибрати репрезентативний рік проекту зважаючи змінюються рівнів виробництва і сплати відсотків, які також змінюються щороку. Щоб вирішити проблему вибору репрезентативного року, необхідно розрахувати середньорічну прибуток (Р).
Дані про чистий прибуток від операційної діяльності наведені в додатку.
Р = (628 + 2339 + 2732 + 3125 + 3852): 5 = 2535,6 (тис. руб).
Інвестиційні витрати складають 14 000 тис. руб., Відповідно проста норма прибутку дорівнює
ROI = 2535,6: 14 000 = 18,11 (%).
Висновок: Дана норма прибутку задовольняє необхідному інвесторами рівню (10-20%), що говорить про привабливість проекту. Однак головний недолік методу норми прибутку залишається, не приймається до уваги тимчасова ціна річного прибутку. Усунути цей недолік можна тільки шляхом використання методів дисконтування.
Визначення періоду окупності. Для визначення точного періоду окупності необхідно наступне.
1. Розрахувати кумулятивний (накопичений) потік реальних грошових коштів, оскільки у використовуваному проекті виникають грошові потоки не рівні по роках (таблиці 9).

Таблиця 9 - Кумулятивний потік
Показник
Рік
1
2
3
4
5
6
Сальдо операційної та інвестиційної діяльності
14000
2988
4699
5092
5485
7231
Накопичене сальдо операційної та інвестиційної діяльності
-14000
-11012
-6312
-1220
4265
11497
2. Визначити, на якому році життя кумулятивний потік грошових коштів приймає позитивне значення (у даному випадку це п'ятий рік).
Знайти частина суми інвестицій, не покритій грошовими надходженнями, в період, що передує року, визначеним на попередньому кроці (в нашому прикладі вона становить 1220 тис. руб).
Розділити цей непокритий залишок суми інвестицій на величину грошових надходжень в періоді, в якому кумулятивний потік приймає позитивне значення (у даному випадку 1120 тис. руб. Складають 0,22 від суми грошових надходжень у п'ятому році, рівної 5485 тис. руб). Отриманий результат буде характеризувати ту частку цього періоду, яка в сумі з попередніми періодами цілими і утворює загальну величину терміну окупності. Так, у розглянутому прикладі період окупності 4,22 року (4 + 0,22).
Висновок: Розрахований період окупності показує, що співвідношення між чистими річними потоками реальних грошей і початковими інвестиціями сприятливе, оскільки значення показника, рівне 4,22 року, знаходиться в межах життєвого терміну розглянутого проекту (шість років).
Складні (динамічні) методи. Для отримання вірної оцінки інвестиційної привабливості проекту, пов'язаного з довгостроковим вкладенням грошових коштів, необхідно адекватно визначити, наскільки майбутні надходження виправдовують сьогоднішні витрати. Інакше кажучи, необхідно відкоригувати всі показники майбутньої діяльності інвестиційного проекту з урахуванням зниження цінності грошових потоків у міру віддалення в часі пов'язаних з ними операцій. Це може бути здійснено шляхом приведення всіх величин, що мають відношення до фінансової сторони проекту, в "сьогоднішній масштаб" цін і носить назву дисконтування. Оцінка капіталовкладень методами дисконтування грошових надходжень є більш наукової порівняно з вищенаведеними методами.
У цілому методи дисконтування можуть бути віднесені до стандартних методів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів. На практиці використовуються різні їх модифікації, але при цьому найбільше поширення отримали розрахунки показників чистої поточної вартості проекту (NPV) і внутрішньої норми прибутку (IRR). Таким методом, тобто з урахуванням фактору часу, може бути розрахований і показник окупності проекту.
Чиста поточна вартість проекту. Значення чистого потоку грошових коштів за час життя проекту, наведене в порівнянний вигляд відповідно до фактором часу, є показник, званий чистої поточної теперішньою вартістю проекту (NPV - Net Present Value). У загальному вигляді формула розрахунку виглядає наступним чином:
(3)
де Р t - обсяг що генеруються проектом коштів в періоді t,
d - норма дисконту;
n - тривалість періоду дії проекту в роках;
Io - початкові інвестиційні витрати.
У разі якщо інвестиційні витрати здійснюються протягом ряду років, формула розрахунку прийме наступний вигляд:
(4)
де I, - інвестиційні витрати в період t;
При цьому якщо:
NPV> 0 - прийняття проекту доцільно;
NPV < 0 - проект варто відкинути:
NPV - 0 - проект не є збитковим., Але і не приносить прибутку.
Отже, при розгляді декількох варіантів реалізації проекту потрібно вибрати той, у якого NPV вище.
Одним з факторів, що визначають величину чистої поточної вартості проекту, є масштаб діяльності, який виражається у "фізичних" обсягах інвестицій, виробництва або продажів. Тому застосування даного методу обмежено для зіставлення різних проектів: більше значення NPV не завжди буде відповідати більш ефективному використанню інвестицій. У такій ситуації доцільно розраховувати показник рентабельності інвестицій (PI - Profitability Index):
(5)
або в узагальненому вигляді:
(6)
де PVP (Present Value of Payments) - дисконтований потік грошових коштів;
PW (Present Value of Investment) - дисконтована вартість інвестиційних витрат.
Показник внутрішньої норми прибутку. Більш точно, ніж інші, ефективність вкладень у проект, підприємство і т.д. на певному етапі часу характеризує показник внутрішньої норми прибутку (IRR - Internal Rate of Return).
На практиці внутрішня норма прибутку становить собою таку ставку дисконту, при якій ефект від інвестицій, тобто
чиста теперішня вартість (NPV), дорівнює нулю. Інакше кажучи, приведена вартість майбутніх грошових потоків дорівнює наведених капітальним витратам. Це означає, що передбачається повна капіталізація чистих доходів, тобто всі утворюються вільні грошові кошти повинні бути реінвестовані або направлені на погашення зовнішньої заборгованості. У загальному вигляді, коли інвестиції і віддача від них задаються у вигляді потоку платежів, IRR визначається як рішення наступного рівняння:
(7)
Якщо інвестиційні витрати здійснюються протягом ряду років, то формула прийме наступний вигляд:
(8)
Існують і інші трактування розрахунку внутрішньої норми прибутку. Показник IRE. визначає максимальну ставку плати за залучені джерела фінансування, при якому проект залишається беззбитковим. Разом з тим його можна розглядати як мінімальний гарантований рівень прибутковості інвестиційних витрат. Якщо IRR перевищує середню вартість капіталу в даній галузі з урахуванням інвестиційного ризику конкретного проекту, то даний проект може бути рекомендований до реалізації.
Внутрішня норма прибутку знаходиться зазвичай методом ітераційного підбору значень ставки порівняння (дисконту) при обчисленні показника чистої поточної вартості проекту. Однак цей процес трудомісткий і пов'язаний з помилками. Тому для розрахунків внутрішньої норми прибутку використовують спеціальні фінансові калькулятори. Крім того, всі ділові пакети програм для персональних калькуляторів містять вбудовану функцію для розрахунку IRR.
Алгоритм визначення IRR методом підбору молено представити в наступному вигляді:
вибираються два значення норми дисконту і розраховуються NPV, при одному значенні NPV має бути нижче нуля, при іншому - вище нуля;
значення коефіцієнтів і самих NPV підставляються в наступну формулу (відому ще як інтерполяція):
(9)
де d 1 - норма дисконту, при якій NPV позитивна;
NPV 1 - величина позитивної NPV:
d 2 - норма дисконту, при якій NPV негативна;
NPV 2 - величина негативної NPV.
Визначення IRR - популярний метод оцінки інвестиційних проектів, оскільки даний показник легко зіставляється з бар'єрним коефіцієнтом фірми (це мінімальний рівень доходу, на який фірма згодна піти при інвестуванні коштів). Якщо IRR менше, ніж бар'єрний коефіцієнт, обраний фірмою, то проект капіталовкладення буде відхилений. Однак через складність розрахунку IRR немає гарантії отримання вірних результатів. Іншим недоліком цього методу є те, що IRE не дозволяє порівнювати розміри доходів різних варіантів проектів.
Продовжимо приклад оцінки ефективності розглянутого інвестиційного проекту за допомогою методів, заснованих на дисконтуванні.
Визначення чистої поточної вартості. Для того щоб можна було прийняти проект, він повинен забезпечити відповідну норму прибутку.
Припустимо, проект виявиться прийнятним для фірми тільки в тому випадку, якщо він забезпечить прибутковість не менше 7% річних. В іншому випадку фірмі доведеться відмовитися від здійснення даного проекту, так як у неї є можливість забезпечити цей рівень прибутковості інвестованих коштів при приміщенні їх на банківський депозит під 7% річних.
Для розрахунку чистої поточної вартості необхідно:
обчислити поточні вартості всіх щорічних грошових по струмів;
скласти всі дисконтовані грошові потоки;
відняти інвестиційні витрати із загальної суми грошових потоків.
Уявімо ці розрахунки у вигляді таблиці 10.

Таблиця 10 - Розрахунок чистої поточної вартості
Показники
Рік
1
2
3
4
5
6
Сальдо операційної та інвестиційної діяльності
14000
2988
4699
5092
5485
7231
Дисконтований множник (d = 7%)
1.0000
0.9346
0.8734
0.8163
0.7629
0.7130
Дисконтований грошовий потік
0
2793
1048
1300
1515
2660
PVP
-14000
2193
4105
4157
4185
5156
Таким чином, чиста поточна вартість даного проекту дорівнює сумі чистих дисконтованих потоків і становить:
NPV = 2793 + 1048 +1300 + 1515 +2660 = 9315 (тис. крб.).
Індекс рентабельності дорівнюватиме:
РI = (2988 +4699 +5092 +5485 +7231): 14000 = 1,82.
Знаходження внутрішньої норми прибутковості. При визначенні показника внутрішньої норми прибутковості скористаємося наведеним вище алгоритмом.
Таблиця 11 - Розрахунок внутрішньої норми прибутковості
Показники
Рік
1
2
3
4
5
6
Норма дисконту - 30%
Сальдо трьох потоків
0,00
-33,64
-1281,72
-243,05
761,61
3119,67
Дисконтирующий множник (d = 7%)
1,00
0,77
0,59
0,46
0,35
0,27
Дисконтований грошовий потік
0,00
-25,88
-758,41
-110,63
266,66
1840,22
Норма дисконту - 31%
Сальдо трьох потоків
0,00
-173,64
-1421,72
-322,85
-708,41
3093,07
Дисконтирующий множник (d = 7%)
1,00
0,76
0,58
0,44
0,34
0,26
Дисконтований грошовий потік
0,00
-132,55
-828,46
-143,61
240,55
801,74
У нашому випадку нормам дисконту d 1 = 30% і d 2 = 31% відповідають
NPV 1 = 211,96 тис. руб. і NPV 2 = - 62,33 тис. руб. Підставивши дані у формулу інтерполяції, отримаємо IRR = 30,77%.

Висновок. У результаті NPV позитивний і дорівнює 9 315 тис. руб. (Цінність інвестиційного проекту зростає), PI = 1,82 (більше одиниці) і IRR перевищує пороговий показник прибутковості для клієнта (30,77%). Отже, проект може бути прийнятий, оскільки задовольняє всім критеріям оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів.
Всі розглянуті вище показники оцінки ефективності інвестиційних проектів перебувають у тісному взаємозв'язку і дозволяють оцінити їх ефективність з різних сторін. Тому при оцінці ефективності реальних інвестиційних проектів їх слід розглядати в комплексі.

Висновок

Необхідною ланкою відтворювального процесу є заміна зношених основних засобів за допомогою акумулювання амортизаційних відрахувань і використання їх на придбання нового обладнання та модернізацію діючих основних фондів. Разом з тим істотне розширення виробництва може бути забезпечено тільки за рахунок нових вкладень коштів, що спрямовуються як на створення сучасних виробничих потужностей, так і на вдосконалення, якісне оновлення техніки та технології. Саме вкладення, використовувані для розвитку і розширення виробництва з метою отримання доходу в майбутньому, і складають економічний зміст поняття інвестицій.
Реальні інвестиції визначають розвиток матеріально-технічної бази народного господарства; вони необхідні для збільшення виробничих потужностей промисловості, сільського господарства та інших галузей, прискорення темпів науково-технічного прогресу.
Капітальні вкладення, будучи основою розвитку матеріально-технічної бази підприємств, об'єднань, галузей, служать фактором посилення незалежності господарюючих суб'єктів в умовах ринку, а держави - основою зміцнення обороноздатності.
Вкладення в житлове та соціально - культурне будівництво (будівництво житлових будинків, шкіл, вузів, лікарень, дитячих установ) безпосередньо служать задоволенню соціальних потреб народу.
Іншими словами, реальні інвестиції являють собою сукупність суспільно необхідних витрат, пов'язаних зі створенням та оновленням основних фондів, призначених для розвитку галузей народного господарства і задоволення соціальних потреб населення.
Роль реальних інвестицій виявляється в наступному:
1. Реальні інвестиції є головним чинником створення основних фондів, реконструкції та розширення діючих підприємств, технічного переозброєння підприємств.
2. За допомогою реальних інвестицій здійснюється регулювання пропорцій і темпів розвитку основних фондів окремих виробництв і галузей господарства.
3. За їх допомогою вирішуються проблеми соціального характеру (будівництво житла, закладів освіти, охорони здоров'я, культури).
4. Здійснюється регулювання розвитку всіх економічних районів країни.
5. Реальні інвестиції покривають витрати на проектні та проектно-вишукувальні роботи.
Реальні інвестиції здійснюються в різноманітних формах. Основними формами реальних інвестицій є капітальні вкладення, вкладення у приріст оборотних активів та інвестування в нематеріальні активи.
Реалізація цілей інвестування передбачає формування інвестиційних проектів, які забезпечують інвесторів та інших учасників проектів необхідною інформацією для прийняття рішення про інвестування.
Визначення реальності досягнення результатів інвестиційних операцій і є ключовим завданням аналізу ефективності будь-якого інвестиційного проекту. Цінність результатів у рівній мірі залежить як від повноти та достовірності вихідних даних, так і від коректності методів, використовуваних при їх аналізі. Значну роль у забезпеченні адекватної інтерпретації результатів розрахунків грають також досвід і кваліфікація експертів і консультантів.

Список використаних джерел

1. Бард В. С. Інвестиційні проблеми російської економіки. - М.: Фінанси і статистика, 2000.
2. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія аналізу господарської діяльності: Підручник - М.: Фінанси і статистика, 2000.
3. Бланк І.А. Фінансовий менеджмент. Навчальний курс. Підручник. К.: Ніка-Центр, 2005.
4. Бочаров В. В. Інвестиційний менеджмент. - СПб: Питер, 2002.
5. Вахрін П. І. Інвестиції: Підручник. - М.: "Дашков і Ко", 2002.
6. Віленський П.Л., Лівшиць В.М., Смоляк С.А. Оцінка ефективності інвестиційних проектів: Теорія і практика: навч посібник - М.: Справа, 2002.
7. Герчикова І.М. Фінансовий менеджмент. - М.: АТ Консалтбанкір, 2005.
8. Гіляровський Л.Г. Економічний аналіз. Підручник - 2-е вид., Доп. - М.: ЮНИТИ, 2004.
9. Ігошкін Н.В. Інвестиції. Організація управління та фінансування: Підручник для вузов.2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.
10. Кисельова Н.В., Боровикова Т.В. Інвестиційна діяльність. - М.: КНОРУС, 2005.
11. Ковальова В.В., Іванова В.В. Інвестиції: підручник М: ТОВ "ТК Велбі",. 2003.
12. Крушвіца Л. Фінансування та інвестиції. Неокласичні засади теорії фінансів. - СПб: Питер, 2000.
13. Леонтьєв В.Є., Бочаров В.В. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. Спб.: ІФЕСЕП, 2004.
14. Мелкумов Я.С. Організація і фінансування інвестицій: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2001.
15. Попков В.П., Семенов В. П. Організація і фінансування інвестицій. - СПб: Питер, 2001.
16. Подшіваленоко Г.П. Інвестиції: підручник М: Крокус, 2008.
17. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. Мінськ. ТОВ "Нове знання", 2007.
18. Сергєєв І. В, Вертеннікова І.І., Яновський В.В., "Організація та фінансування інвестицій", М., "Фінанси і статистика", 2003;
19. Шарп У., Александер Г., Бейлі Дж. Інвестиції: пров. з англ. - М.: ИНФРА-М, 2003.
20. Шеремет А.Д., Іонова А.Ф. Фінанси підприємств: менеджмент і аналіз. - М.: ИНФРА-М, 2004.

Програми

Додаток А
Таблиця - Потік реальних грошей

стор
Показник
Рік
1
2
3
4
5
6
1
Виручка від продажу (без ПДВ)
0
24000
36000
37200
38400
42000
2
Матеріали
0
17200
25800
26660
27520
30100
3
Зарплата
0
1600
2400
2480
2560
2800
4
Загальнозаводські накладні витрати
0
600
900
930
960
1050
5
Витрати на продажах
0
200
300
310
320
350
6
Амортизація
0
2360
2360
2360
2360
2360
7
Відсотки в складі собівартості
0
980
980
735
490
245
8
Податок на майно
0
234
182
130
78
26
9
Балансова прибуток (стр.1-2-3-4-5-6-7-8)
0
826
3078
3595
4112
5069
10
Податок на прибуток (стр.9x24%)
0
198
739
863
987
1217
11
Чистий прибуток від операційної діяльності
(Стор.9-10)
0
628
2339
2732
3125
3852
12
Сальдо операційної діяльності (стор.11 +6)
0
2988
4699
5092
5485
6212
Інвестиційна діяльність
13
Надходження від продажу активів
0
0
0
0
0
1019
14
Обладнання
11000
0
0
0
0
0
15
Початковий оборотний капітал
2200
0
0
0
0
0
16
Нематеріальні активи
800
0
0
0
0
0
17
Сальдо інвестиційної діяльності
(Стор.13 +14 +15 +16)
14000
0
0
0
0
1019
18
Сальдо операційної та інвестиційної діяльності
14000
2988
4699
5092
5485
7231

Стор.
Показник
Рік
1
2
3
4
5
6
19
Накопичене сальдо операційної та інвестиційної діяльності
-14000
-11012
-6312
-1220
4265
11497
Фінансова діяльність
20
Довгостроковий кредит
14000
0
0
0
0
0
21
Погашення основного боргу
0
0
3500
3500
3500
3500
22
Сальдо фінансової діяльності
(Стор. 20 +21)
14000
-
3500
3500
3500
3500
23
Сальдо трьох потоків
(Стор.12 +17-22)
0
2988
1199
1592
1985
3731
24
Накопичене сальдо трьох потоків
0
2988
4188
5780
7765
11497
25
Дисконтирующий множник (d = 7%)
1,0000
0,9346
0,8734
0,8163
0,7629
0,7130
26
Дисконтований грошовий потік (стр23х25)
0
2793
1048
1300
1515
2660
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
289кб. | скачати


Схожі роботи:
Управління реальними інвестиціями
Управління реальними інвестиціями на підприємстві
Управління інвестиціями
Управління інвестиціями 2
Управління інвестиціями
Управління інвестиціями організації
Управління інвестиціями у ВАТ Заринськ Елеватор
Організація управління інвестиціями на підприємстві ВАТ ВПЗ
Двухкрітеріальние моделі управління портфельними інвестиціями з урахуванням ризику
© Усі права захищені
написати до нас