Управління екологічною безпекою міста
Введення
Екологічна безпека міста поряд з ефективним функціонуванням засобів захисту навколишнього природного середовища, основні елементи яких розглянуті в попередніх розділах, забезпечується правовими, організаційними, економічними і соціальними чинниками.
Різновиди управління екологічною безпекою міста
Правові основи управління
Основними законодавчими актами, спрямованими на забезпечення екологічної безпеки, є:
«Закон України про охорону навколишнього природного середовища»; прийнятий
25.06.1991 р., зі змінами та доповненнями від 5.05.1993 р., 6.03 1996 р.,
19.11.1997 р., 5.03.1998 р.
«Закон України про охорону атмосферного повітря»; прийнятий 16.10.1992 р. зі змінами від 28.02.1995 р.;
«Водний кодекс України»; прийнятий 6.06.1995 р.;
«Земельний кодекс України»; прийнятий 18.12.1990 р., зі змінами та доповненнями від 13.03. і 26.12.1992 р., 5.05.1993 р.;
«Кодекс України про надра»; прийнятий 27.07.1994 р.; -: л;,;,
«Лісовий кодекс України»; прийнятий 21.01.1994 р. «Закон України про охорону навколишнього природного середовища« є основоположним законодавчим актом, що регулює відносини у сфері охорони, використання і відтворення відновлюваних природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації наслідків впливу господарської та іншої діяльності на природне середовище.
Закон регламентує пріоритетність вимог екологічної безпеки у всіх видах діяльності, гарантуючи тим самим екологічно сприятливі умови для життя і здоров'я людей. Це забезпечуєте; випереджувальним характером заходів з охорони навколишнього природного середовища, екологізації матеріального виробництва на основі науково обгрунтованої компромісу екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, широкого впровадження новітніх технологій та комплексного вирішення питань охорони навколишнього природного середовища. Закон регламентує найбільш загальні правові питання природокористування. Більш конкретно питання охорони і використання земельних, водних, лісових ресурсів, надр, атмосферного повітря, включаючи питання, притаманні екологічним проблемам міста, регламентовані іншими, розглянутими далі, законодавчими актами. Закон визначає дії (або бездіяльності), які відносяться до правопорушень у сфері природокористування. Кваліфікація складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення регламентовані «Кодексом України про адміністративні правопорушення» і «Кримінальним кодексом України». Нагляд за дотриманням природоохоронного законодавства здійснює міська екологічна прокуратура.
«Закон України про охорону атмосферного повітря» з усіх природоохоронних законодавчих актів у найбільшою мірою зачіпає правове регулювання суто міських проблем, так як джерела впливу на повітряний простір розташовані переважно в межах кордонів міста.
Законом встановлено єдині для України нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, до яких відносяться гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших видів шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря. Передбачається можливість встановлення більш жорстких екологічних нормативів для атмосферного повітря курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших районів, де пред'являються підвищені вимоги до якості повітряного середовища. З метою обмеження впливу на атмосферне повітря підприємств та інших об'єктів для кожного стаціонарного джерела викидів або шкідливого впливу повинні встановлюватися нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) забруднюючих речовин у повітряний басейн і гранично допустимих шкідливих фізичних та біологічних впливів. Визначено порядок розробки і затвердження цих нормативів.
Для транспортних засобів встановлюються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах і шкідливих фізичних впливів (шум, вібрація тощо). Встановлені також граничні технологічні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря, при експлуатації технологічного устаткування, окремих споруд та об'єктів залежно від часу їх введення в експлуатацію, наявності нових науково-технічних розробок та економічної доцільності. Визначено порядок розробки і затвердження цих нормативів. Підприємства та інші об'єкти, що роблять вплив на атмосферне повітря, можуть здійснювати свою діяльність тільки на підставі дозволів, в яких вказуються допустимі обсяги викидів забруднюючих речовин (г / с або т / рік) для кожного стаціонарного джерела, а також рівні шкідливих фізичних впливів. Дотримання встановлених нормативів забезпечується наявністю та ефективної експлуатацією воздухоохранной обладнання. На підприємствах повинні бути передбачені заходи щодо запобігання надзвичайних екологічних ситуацій при аваріях та несприятливих метеоумовах (тривалий штиль, туман). Виконання вимог з охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення грунтового покриву, вод та інших природних об'єкті Передбачаються заходи щодо зниження токсичності та знешкодження відпрацьованих газів автомобілів та інших транспортних засобів, переклад транспорту на менш шкідливі види енергії і палива, обмеження в'їзду автотранспорту в житлові зони , місця відпочинку і туризму. Передбачається раціональна планування і забудова житлових кварталів з дотриманням необхідного видалення їх від транспортних магістралей, пристрій об'їзних доріг для вантажного транзитного транспорту. Заборонено виробництво та експлуатація транспортних засобів, у яких перевищуються встановлені нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах і рівні шкідливого фізичного впливу. З метою запобігання та зниження шуму і вібрації передбачаємо поліпшення конструкцій транспортних засобів та умов їх експлуатації утримання в належному стані трамвайних і залізничних шляху автомобільних доріг і дорожніх покриттів, організація в межах міської межі раціональних схем і режимів руху залізничного, повітряного, водного та автомобільного транспорту.
Відповідно до закону громадяни зобов'язані дотримуватися вимог запобігання шуму у дворах, на вулицях, у зонах відпочинку та інших громадських місцях. Законом допускається штучне вплив на атмосферу з метою зміни атмосферних явищ, наприклад, встановлення на певний період ясної безхмарної погоди або навмисне випадання дощу. Така діяльність може здійснюватися тільки з дозволу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України за погодженням з місцевими органами влади. Розміщення і розвиток міст та інших населених пунктів має здійснюватися з урахуванням екологічної ємності територій та дотриманням вимог щодо охорони атмосферного повітря. Першим кроком до реалізації цього положення є розробка для всього міста зведених нормативів ПДВ. При цьому для окремих підприємств можуть бути встановлені більш жорсткі нормативи ПДВ, ніж при індивідуальному підході. Та підприємства повинні розробити та впровадити додаткові заходи по рані атмосферного повітря, щоб забезпечити дотримання встановлених нормативів. Ці заходи можуть передбачати установку нових повітроочисних пристроїв, зміна технологічних процесів аж до перепрофілювання виробництва. В іншому випадку діяльність таких підприємств може бути призупинена і вирішено питання про їх винесення за межі міста. Проектування та введення в експлуатацію нових або реконструйованих підприємств, удосконалення існуючих або впровадження нових технологічних процесів і обладнання може проводитися тільки при обов'язковому дотриманні норм екологічної безпеки, урахуванням сумарного впливу викидів забруднюючих речовин на атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів від усіх діючих та планованих до будівництва об'єктів. При цьому враховується накопичення забруднень у атмосфері, транскордонний перенос забруднюючих речовин та природно-кліматичні особливості місцевості.
У відповідності до класу екологічної небезпеки підприємства навколо нього встановлюється санітарно-захисна зона. З меж санітарно-захисної зони повинні бути відселені жителі і виведені об'єкти соціального призначення. Питання фінансування цих заходів та терміни їх реалізації вирішуються підприємствами та місцевими органами влади.
До правопорушень в галузі охорони атмосферного повітря в міському середовищі відносять:
• порушення прав громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря;
• перевищення лімітів викидів забруднюючих речовин та нормативів ПДВ;
• перевищення нормативів гранично допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів;
• здійснення незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;
• експлуатація транспортних засобів, технологічного обладнання та інших об'єктів, які не відповідають встановленим вимогам щодо охорони атмосферного повітря;
• відмова від видачі своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, джерел забруднення, а також приховування або перекручення відомостей про екологічну обстановку, що склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря.
Відповідно до міжнародних угод, до яких приєдналася Україна, підприємства та інші об'єкти повинні скоротити і в подальшому повністю припинити виробництво та використання хімічних речовин, що роблять шкідливий вплив на озоновий шар атмосфери, скоротити викиди діоксиду вуглецю та інших речовин, накопичення яких в атмосфері може привести до негативної зміни клімату, скоротити викиди сірчистих та інших кислотоутворюючих газів, наявність яких в атмосферному повітрі призводить до випадання кислотних дощів.
Водний кодекс України »регулює в правовому відношенні питання водокористування, зокрема міськими водними об'єктами, встановлює наступні нормативи в галузі використання та охорони вод. Нормативи екологічної безпеки водокористування встановлені дли опеньки можливостей використання води з водних об'єктів для потреб населення і галузей економіки. До них відносяться гранично допустимі концентрації (ГДК) речовин, включаючи радіоактивні, у воді йодних об'єктом, що використовуються для задоволення питних, господарсько-побутових і потреб населення, і ГДК речовин дли води водних об'єктів, використовуємо для рибогосподарських цілей. У разі необхідності для вод водних об'єктів, використовуваних для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних цілей, можуть встановлюватись більш суворі нормативи екологічної безпеки водокористування.
Для оцінки екологічного благополуччя водних об'єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів встановлено екологічний норматив якості водних об'єктів, що включає загальнофізичній, біологічні, хімічні радіаційні показники і допустимі концентрації забруднюючих речовин. З метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості у водних об'єктів встановлені нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Для оцінки екологічної безпеки виробництва встановлені галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються водними об'єктами. Вони містять ГДК речовин у стічних водах, які утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при використанні одного і того ж сировини.
Для оцінки та забезпечення раціонального використання води у галузях економіки встановлюються екологічні нормативи використання. Передбачено два рівня технологічних нормативів:
- Для існуючого рівня технологій - поточні;
- На рівні досягнень передових технологій - перспективні.
«Водним кодексом України» встановлено статус загального та спеціального водокористування.
Загальне водокористування здійснюється громадянами для забору вод водних об'єктів без застосування споруд або технічних устрої купання, плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства з метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища місцеві органи влади можуть на окремих водних об'єктах мул ділянках обмежити або заборонити загальне водокористування.
Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд і технічних пристроїв або скидання в них стоків (зворотних) вод. Пріоритетом спеціального водокористування є: задоволення питних, господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих потреб населення. Спеціальним водокористуванням забезпечуються промислові, транспортні, енергетичні та інші потреби міст. Для централізованого водопостачання населення використовуються водооб'екти, якість води яких відповідає нормативам екологічної безпеки водокористування. Організації, що здійснюють централізоване водопостачання, постійно контролюють якість води в об'єкті і у водопроводі. Згідно із законодавством громадяни мають право вимагати від них відомостей про якість питної підлоги
Якість вод, що використовуються населенням для нецентралізованого водопостачання, повинно відповідати вимогам стандарту на питну воду. Підземні води питної якості повинні використовуватися переважно для водопостачання населення і харчової промисловості. Місця використання водних об'єктів в оздоровчих, рекреаційних та спортивних цілях встановлюються місцевими органами влади. Водні об'єкти, віднесені до категорії лікувальних, використовуються виключно у лікувально-оздоровчих цілях. Промислові підприємства мають скорочувати обсяги використання води шляхом створення систем послідовного, оборотного і замкненого (безстічного) водопостачання, вдосконалення технологічних процесів виробництва, очищення стічних вод відповідно до встановлених нормативів ГДС. Підприємства зобов'язані вживати заходів щодо припинення скидання стічних вод, які можуть бути використані в системах оборотного і послідовного водопостачання містять цінні речовини, що підлягають вилученню, а також збудників інфекційних захворювань.
• Заборонено скидання у водні об'єкти стічних вод з перевищенням нормативів ГДС, вод, що містять речовини, для яких не встановлені ГДК, підігрітих вод, які можуть призвести до підвищення температури води водного об'єкта в літній період більш, ніж на 3 ° С. Забороняється скидання в водні об'єкти, на поверхню їх льодового покриву, а також у межах площі водозбору побутових і виробничих відходів.
Не допускається введення в експлуатацію підприємств та інших об'єктів без очисних споруд, що забезпечують очищення стічних вод відповідно до нормативів ПДСЛ. Всі судна та інші плавучі засоби морського і річкового судноплавства повинні бути обладнані ємностями для збору забруднених вод, побутових відходів і сміття. Рідкі і тверді відходи з суден передаються в портах на спеціальні очисні споруди.
Захід суден, необладнаних засобами захисту морського середовища, в морські порти України заборонено. У місцях стоянок маломірного флоту повинні прийматися всі необхідні заходи щодо запобігання нафтового забруднення водних об'єктів. З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення і виснаження уздовж берегової лінії встановлюються водоохоронні зони, зовнішні межі яких визначаються згідно з розробленими проектами. Усередині водоохоронних зон виділяються прибережні захисні смуги, безпосередньо примикають до берега. Ширина захисних смуг становить:
• для малих річок, струмків та ставків площею до 3 га - 25 м;
• для середніх річок, водосховищ на них, водойм і ставків площею понад 3 га - 50 м;
• для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м
• Уздовж морського узбережжя, навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 км від урізу води.
• У межах міст прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням сформованих конкретних умов.
У межах прибережної захисної смуги забороняється мийка та обслуговування автотранспорту, будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних та гідрометричних, влаштування звалищ сміття, накопичувачів рідких і твердих відходів, кладовищ, гаражів, стоянок автомобілів, авто заправних станцій і т.п.
У прибережній захисній смузі вздовж морського узбережжя дозволяєте будівництво тільки лікувально-оздоровчих установ з централізованим водопостачанням і каналізацією. Споруди, які становлять небезпеку для водного об'єкта, повинні бути винесені за межі прибережних захисних смуг. Підприємства, діяльність яких пов'язана з використанням накопичувачів рідких або твердих відходів, повинні здійснювати заходи щодо запобігання забруднення підземних вод. Всі пробурені і невикористовувані свердловини повинні бути затампоновані. Якщо експлуатація самоізнашівающіхся свердловин можлива, то її слід обладнати регулюючими пристроями. «Водним кодексом» визначені види порушень водного законодавства, які в межах міської межі зводяться до наступного:
забруднення і засмічення вод водних об'єктів;
• недотримання умов спеціального водокористування;
• введення в експлуатацію підприємств та інших об'єктів без очисних споруд, передбачених проектом;
• самовільне скидання стічних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливову каналізацію;
• порушення природних умов формування та відведення поверхневого стоку при будівництві та експлуатації автомобільних доріг і залізниць, інших інженерних комунікацій
• самовільне будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин;
• пошкодження водогосподарських споруд і гідрометричних пристроїв
«Земельний кодекс України» передбачає три форми власне на землю в Україну - державну, колективну і приватну. Відповідно до цільового призначення землі поділяються на: сільськогосподарські; населених пунктів; промисловості; транспорту; зв'язку; природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; лісового та йодного фонду, а також землі запасу.
До прийняття законодавства незалежної України всі землі перебували у виключній власності держави, складаючи єдиний державний земельний фонд. Кодексом передбачається передача частини земель із державної власності у колективну та приватну.
Однак за законом не всі землі можуть передаватися у колективну та приватну власність. Зокрема, не можуть передаватися землі загального користування населених пунктів: площі, вулиці, проїзди, дороги, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів; землі, надані для розміщення будинків органів державної влади; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Залишаючись державною власністю, землі надаються в користування для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних доріг, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів.
До земель міста належать усі землі в межах міста. Чорта міста - зовнішня межа земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення і визначається проектом планування та забудови міста або техніко-економічним обгрунтуванням розвитку міста. Використання міських земель здійснюється у відповідності з проектами планування і забудови міста та планами земельно-господарського устрою.
Землі промисловості надаються для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель та інших споруд. Розміри цих земельних ділянок визначаються відповідно до затвердженої проектно-технічною документацією. Відведення ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. Створювані навколо підприємств санітарно-захисні зони повинні впорядковуються і озеленювати відповідно до проекту. У межах цих зон житлове будівництво забороняється. При виробництві будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням грунтового покриву, родючий шар грунту повинен бути знятий і використаний для поліпшення малопродуктивних ділянок або для рекультивації порушених земель.
До числа правопорушень у сфері земельного законодавства, зокрема, відноситься самовільне зайняття земельних ділянок. Відповідно до закону самовільно зайняті ділянки за рішенням суду повертаються без відшкодування витрат, проведених за час незаконного користування. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд, провадиться підприємствами, організаціями або громадянами, які самовільно зайняли земельні ділянки, або за їх рахунок.
«Кодекс України про надра» в частині правового регулювання використання та охорони геологічного середовища міста передбачає користування надрами для видобування прісних підземних вод, для будівництва та експлуатації підземних споруд, наприклад, метрополітенів, каналізаційних систем глибокого закладення і ін Передбачено також користування надрами для створення лікувально -оздоровчих установ, захоронення шкідливих відходів виробництва, скидання неподдающихся очищення стічних вод; глибокі, надійно ізольовані підземні горизонти. Надання надр для захоронення шкідливих відходів виробництв; скидання стічних вод допускається у виняткових випадках за результат спеціальних досліджень та на підставі проектів, погоджених з відповідними державними органами.
При проектуванні, будівництві і введенні в експлуатацію підземних споруд повинно забезпечуватися раціональне використання видобутих гірських порід, рекультивація порушених земель, заходи, що гарантують безпеку людей і навколишнього природного середовища.
- Проектування і будівництво населених пунктів і промислових комплексів проводиться на основі геологічного вивчення ділянок не підлягають забудові. Забудова площ залягання корисних копалин допускається у виняткових випадках за погодженням з органами державного гірничого нагляду. При цьому повинна бути забезпечена можливість видобутку корисних копалин.
До числа правопорушень у сфері законодавства про надра, зокрема, відносяться:
• порушення встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;
• невиконання правил охорони надр і вимог щодо безопасностідей і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, свинячих з користуванням надрами.
Самовільна забудова площ залягання корисних копалин І порушенням встановленого порядку припиняється без відшкодування і К сених витрат. "Лісовий кодекс України« відносить лісу населених пунктів, зелені зони навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси зон санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій до категорії санітарно-гігієнічних та оздоровчих лісів. У лісах цієї категорії допускаються тільки рубки догляду, санітарні та лісовідновлювальні рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків, і в лісостанах, створюють захисні та інші природоохоронні властивості, а також при прокладанні просік і створення протипожежних розривів. Ліси у населених пунктах використовуються переважно у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях. Заготівля деревини, живиці, деревних соків, лісової підстилки, а також випас худоби в лісах населених пунктів забороняється. Державна лісова охорона здійснює заходи по захисту лісу від пожеж, а також від шкідників і хвороб, сприяє розведенню тварин і тип, забезпечує їх охорону. Координація діяльності всіх органон і області природокористування здійснюєте »органами екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Таким чином, розроблена система законодавчого регулювання стану забруднення навколишнього середовища, яка дозволяє захистити всі сфери навколишнього природного середовища від серйозного руйнівного впливу людини.
Література
1. Екологія міста: Підручник, За ред. Ф.В. Стольберг. - К.: Лібра, 2004
2. Білявській Г.О. та ін. Основи екології. - К.: Либідь, 2004. - 408 с.
Введення
Екологічна безпека міста поряд з ефективним функціонуванням засобів захисту навколишнього природного середовища, основні елементи яких розглянуті в попередніх розділах, забезпечується правовими, організаційними, економічними і соціальними чинниками.
Різновиди управління екологічною безпекою міста
Правові основи управління
Основними законодавчими актами, спрямованими на забезпечення екологічної безпеки, є:
«Закон України про охорону навколишнього природного середовища»; прийнятий
25.06.1991 р., зі змінами та доповненнями від 5.05.1993 р., 6.03 1996 р.,
19.11.1997 р., 5.03.1998 р.
«Закон України про охорону атмосферного повітря»; прийнятий 16.10.1992 р. зі змінами від 28.02.1995 р.;
«Водний кодекс України»; прийнятий 6.06.1995 р.;
«Земельний кодекс України»; прийнятий 18.12.1990 р., зі змінами та доповненнями від 13.03. і 26.12.1992 р., 5.05.1993 р.;
«Кодекс України про надра»; прийнятий 27.07.1994 р.; -: л;,;,
«Лісовий кодекс України»; прийнятий 21.01.1994 р. «Закон України про охорону навколишнього природного середовища« є основоположним законодавчим актом, що регулює відносини у сфері охорони, використання і відтворення відновлюваних природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації наслідків впливу господарської та іншої діяльності на природне середовище.
Закон регламентує пріоритетність вимог екологічної безпеки у всіх видах діяльності, гарантуючи тим самим екологічно сприятливі умови для життя і здоров'я людей. Це забезпечуєте; випереджувальним характером заходів з охорони навколишнього природного середовища, екологізації матеріального виробництва на основі науково обгрунтованої компромісу екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, широкого впровадження новітніх технологій та комплексного вирішення питань охорони навколишнього природного середовища. Закон регламентує найбільш загальні правові питання природокористування. Більш конкретно питання охорони і використання земельних, водних, лісових ресурсів, надр, атмосферного повітря, включаючи питання, притаманні екологічним проблемам міста, регламентовані іншими, розглянутими далі, законодавчими актами. Закон визначає дії (або бездіяльності), які відносяться до правопорушень у сфері природокористування. Кваліфікація складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення регламентовані «Кодексом України про адміністративні правопорушення» і «Кримінальним кодексом України». Нагляд за дотриманням природоохоронного законодавства здійснює міська екологічна прокуратура.
«Закон України про охорону атмосферного повітря» з усіх природоохоронних законодавчих актів у найбільшою мірою зачіпає правове регулювання суто міських проблем, так як джерела впливу на повітряний простір розташовані переважно в межах кордонів міста.
Законом встановлено єдині для України нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, до яких відносяться гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших видів шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря. Передбачається можливість встановлення більш жорстких екологічних нормативів для атмосферного повітря курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших районів, де пред'являються підвищені вимоги до якості повітряного середовища. З метою обмеження впливу на атмосферне повітря підприємств та інших об'єктів для кожного стаціонарного джерела викидів або шкідливого впливу повинні встановлюватися нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) забруднюючих речовин у повітряний басейн і гранично допустимих шкідливих фізичних та біологічних впливів. Визначено порядок розробки і затвердження цих нормативів.
Для транспортних засобів встановлюються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах і шкідливих фізичних впливів (шум, вібрація тощо). Встановлені також граничні технологічні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря, при експлуатації технологічного устаткування, окремих споруд та об'єктів залежно від часу їх введення в експлуатацію, наявності нових науково-технічних розробок та економічної доцільності. Визначено порядок розробки і затвердження цих нормативів. Підприємства та інші об'єкти, що роблять вплив на атмосферне повітря, можуть здійснювати свою діяльність тільки на підставі дозволів, в яких вказуються допустимі обсяги викидів забруднюючих речовин (г / с або т / рік) для кожного стаціонарного джерела, а також рівні шкідливих фізичних впливів. Дотримання встановлених нормативів забезпечується наявністю та ефективної експлуатацією воздухоохранной обладнання. На підприємствах повинні бути передбачені заходи щодо запобігання надзвичайних екологічних ситуацій при аваріях та несприятливих метеоумовах (тривалий штиль, туман). Виконання вимог з охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення грунтового покриву, вод та інших природних об'єкті Передбачаються заходи щодо зниження токсичності та знешкодження відпрацьованих газів автомобілів та інших транспортних засобів, переклад транспорту на менш шкідливі види енергії і палива, обмеження в'їзду автотранспорту в житлові зони , місця відпочинку і туризму. Передбачається раціональна планування і забудова житлових кварталів з дотриманням необхідного видалення їх від транспортних магістралей, пристрій об'їзних доріг для вантажного транзитного транспорту. Заборонено виробництво та експлуатація транспортних засобів, у яких перевищуються встановлені нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах і рівні шкідливого фізичного впливу. З метою запобігання та зниження шуму і вібрації передбачаємо поліпшення конструкцій транспортних засобів та умов їх експлуатації утримання в належному стані трамвайних і залізничних шляху автомобільних доріг і дорожніх покриттів, організація в межах міської межі раціональних схем і режимів руху залізничного, повітряного, водного та автомобільного транспорту.
Відповідно до закону громадяни зобов'язані дотримуватися вимог запобігання шуму у дворах, на вулицях, у зонах відпочинку та інших громадських місцях. Законом допускається штучне вплив на атмосферу з метою зміни атмосферних явищ, наприклад, встановлення на певний період ясної безхмарної погоди або навмисне випадання дощу. Така діяльність може здійснюватися тільки з дозволу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України за погодженням з місцевими органами влади. Розміщення і розвиток міст та інших населених пунктів має здійснюватися з урахуванням екологічної ємності територій та дотриманням вимог щодо охорони атмосферного повітря. Першим кроком до реалізації цього положення є розробка для всього міста зведених нормативів ПДВ. При цьому для окремих підприємств можуть бути встановлені більш жорсткі нормативи ПДВ, ніж при індивідуальному підході. Та підприємства повинні розробити та впровадити додаткові заходи по рані атмосферного повітря, щоб забезпечити дотримання встановлених нормативів. Ці заходи можуть передбачати установку нових повітроочисних пристроїв, зміна технологічних процесів аж до перепрофілювання виробництва. В іншому випадку діяльність таких підприємств може бути призупинена і вирішено питання про їх винесення за межі міста. Проектування та введення в експлуатацію нових або реконструйованих підприємств, удосконалення існуючих або впровадження нових технологічних процесів і обладнання може проводитися тільки при обов'язковому дотриманні норм екологічної безпеки, урахуванням сумарного впливу викидів забруднюючих речовин на атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів від усіх діючих та планованих до будівництва об'єктів. При цьому враховується накопичення забруднень у атмосфері, транскордонний перенос забруднюючих речовин та природно-кліматичні особливості місцевості.
У відповідності до класу екологічної небезпеки підприємства навколо нього встановлюється санітарно-захисна зона. З меж санітарно-захисної зони повинні бути відселені жителі і виведені об'єкти соціального призначення. Питання фінансування цих заходів та терміни їх реалізації вирішуються підприємствами та місцевими органами влади.
До правопорушень в галузі охорони атмосферного повітря в міському середовищі відносять:
• порушення прав громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря;
• перевищення лімітів викидів забруднюючих речовин та нормативів ПДВ;
• перевищення нормативів гранично допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів;
• здійснення незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;
• експлуатація транспортних засобів, технологічного обладнання та інших об'єктів, які не відповідають встановленим вимогам щодо охорони атмосферного повітря;
• відмова від видачі своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, джерел забруднення, а також приховування або перекручення відомостей про екологічну обстановку, що склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря.
Відповідно до міжнародних угод, до яких приєдналася Україна, підприємства та інші об'єкти повинні скоротити і в подальшому повністю припинити виробництво та використання хімічних речовин, що роблять шкідливий вплив на озоновий шар атмосфери, скоротити викиди діоксиду вуглецю та інших речовин, накопичення яких в атмосфері може привести до негативної зміни клімату, скоротити викиди сірчистих та інших кислотоутворюючих газів, наявність яких в атмосферному повітрі призводить до випадання кислотних дощів.
Водний кодекс України »регулює в правовому відношенні питання водокористування, зокрема міськими водними об'єктами, встановлює наступні нормативи в галузі використання та охорони вод. Нормативи екологічної безпеки водокористування встановлені дли опеньки можливостей використання води з водних об'єктів для потреб населення і галузей економіки. До них відносяться гранично допустимі концентрації (ГДК) речовин, включаючи радіоактивні, у воді йодних об'єктом, що використовуються для задоволення питних, господарсько-побутових і потреб населення, і ГДК речовин дли води водних об'єктів, використовуємо для рибогосподарських цілей. У разі необхідності для вод водних об'єктів, використовуваних для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних цілей, можуть встановлюватись більш суворі нормативи екологічної безпеки водокористування.
Для оцінки екологічного благополуччя водних об'єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів встановлено екологічний норматив якості водних об'єктів, що включає загальнофізичній, біологічні, хімічні радіаційні показники і допустимі концентрації забруднюючих речовин. З метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості у водних об'єктів встановлені нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Для оцінки екологічної безпеки виробництва встановлені галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються водними об'єктами. Вони містять ГДК речовин у стічних водах, які утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при використанні одного і того ж сировини.
Для оцінки та забезпечення раціонального використання води у галузях економіки встановлюються екологічні нормативи використання. Передбачено два рівня технологічних нормативів:
- Для існуючого рівня технологій - поточні;
- На рівні досягнень передових технологій - перспективні.
«Водним кодексом України» встановлено статус загального та спеціального водокористування.
Загальне водокористування здійснюється громадянами для забору вод водних об'єктів без застосування споруд або технічних устрої купання, плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства з метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища місцеві органи влади можуть на окремих водних об'єктах мул ділянках обмежити або заборонити загальне водокористування.
Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд і технічних пристроїв або скидання в них стоків (зворотних) вод. Пріоритетом спеціального водокористування є: задоволення питних, господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих потреб населення. Спеціальним водокористуванням забезпечуються промислові, транспортні, енергетичні та інші потреби міст. Для централізованого водопостачання населення використовуються водооб'екти, якість води яких відповідає нормативам екологічної безпеки водокористування. Організації, що здійснюють централізоване водопостачання, постійно контролюють якість води в об'єкті і у водопроводі. Згідно із законодавством громадяни мають право вимагати від них відомостей про якість питної підлоги
Якість вод, що використовуються населенням для нецентралізованого водопостачання, повинно відповідати вимогам стандарту на питну воду. Підземні води питної якості повинні використовуватися переважно для водопостачання населення і харчової промисловості. Місця використання водних об'єктів в оздоровчих, рекреаційних та спортивних цілях встановлюються місцевими органами влади. Водні об'єкти, віднесені до категорії лікувальних, використовуються виключно у лікувально-оздоровчих цілях. Промислові підприємства мають скорочувати обсяги використання води шляхом створення систем послідовного, оборотного і замкненого (безстічного) водопостачання, вдосконалення технологічних процесів виробництва, очищення стічних вод відповідно до встановлених нормативів ГДС. Підприємства зобов'язані вживати заходів щодо припинення скидання стічних вод, які можуть бути використані в системах оборотного і послідовного водопостачання містять цінні речовини, що підлягають вилученню, а також збудників інфекційних захворювань.
• Заборонено скидання у водні об'єкти стічних вод з перевищенням нормативів ГДС, вод, що містять речовини, для яких не встановлені ГДК, підігрітих вод, які можуть призвести до підвищення температури води водного об'єкта в літній період більш, ніж на 3 ° С. Забороняється скидання в водні об'єкти, на поверхню їх льодового покриву, а також у межах площі водозбору побутових і виробничих відходів.
Не допускається введення в експлуатацію підприємств та інших об'єктів без очисних споруд, що забезпечують очищення стічних вод відповідно до нормативів ПДСЛ. Всі судна та інші плавучі засоби морського і річкового судноплавства повинні бути обладнані ємностями для збору забруднених вод, побутових відходів і сміття. Рідкі і тверді відходи з суден передаються в портах на спеціальні очисні споруди.
Захід суден, необладнаних засобами захисту морського середовища, в морські порти України заборонено. У місцях стоянок маломірного флоту повинні прийматися всі необхідні заходи щодо запобігання нафтового забруднення водних об'єктів. З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення і виснаження уздовж берегової лінії встановлюються водоохоронні зони, зовнішні межі яких визначаються згідно з розробленими проектами. Усередині водоохоронних зон виділяються прибережні захисні смуги, безпосередньо примикають до берега. Ширина захисних смуг становить:
• для малих річок, струмків та ставків площею до 3 га - 25 м;
• для середніх річок, водосховищ на них, водойм і ставків площею понад 3 га - 50 м;
• для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м
• Уздовж морського узбережжя, навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 км від урізу води.
• У межах міст прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням сформованих конкретних умов.
У межах прибережної захисної смуги забороняється мийка та обслуговування автотранспорту, будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних та гідрометричних, влаштування звалищ сміття, накопичувачів рідких і твердих відходів, кладовищ, гаражів, стоянок автомобілів, авто заправних станцій і т.п.
У прибережній захисній смузі вздовж морського узбережжя дозволяєте будівництво тільки лікувально-оздоровчих установ з централізованим водопостачанням і каналізацією. Споруди, які становлять небезпеку для водного об'єкта, повинні бути винесені за межі прибережних захисних смуг. Підприємства, діяльність яких пов'язана з використанням накопичувачів рідких або твердих відходів, повинні здійснювати заходи щодо запобігання забруднення підземних вод. Всі пробурені і невикористовувані свердловини повинні бути затампоновані. Якщо експлуатація самоізнашівающіхся свердловин можлива, то її слід обладнати регулюючими пристроями. «Водним кодексом» визначені види порушень водного законодавства, які в межах міської межі зводяться до наступного:
забруднення і засмічення вод водних об'єктів;
• недотримання умов спеціального водокористування;
• введення в експлуатацію підприємств та інших об'єктів без очисних споруд, передбачених проектом;
• самовільне скидання стічних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливову каналізацію;
• порушення природних умов формування та відведення поверхневого стоку при будівництві та експлуатації автомобільних доріг і залізниць, інших інженерних комунікацій
• самовільне будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин;
• пошкодження водогосподарських споруд і гідрометричних пристроїв
«Земельний кодекс України» передбачає три форми власне на землю в Україну - державну, колективну і приватну. Відповідно до цільового призначення землі поділяються на: сільськогосподарські; населених пунктів; промисловості; транспорту; зв'язку; природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; лісового та йодного фонду, а також землі запасу.
До прийняття законодавства незалежної України всі землі перебували у виключній власності держави, складаючи єдиний державний земельний фонд. Кодексом передбачається передача частини земель із державної власності у колективну та приватну.
Однак за законом не всі землі можуть передаватися у колективну та приватну власність. Зокрема, не можуть передаватися землі загального користування населених пунктів: площі, вулиці, проїзди, дороги, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів; землі, надані для розміщення будинків органів державної влади; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Залишаючись державною власністю, землі надаються в користування для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних доріг, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів.
До земель міста належать усі землі в межах міста. Чорта міста - зовнішня межа земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення і визначається проектом планування та забудови міста або техніко-економічним обгрунтуванням розвитку міста. Використання міських земель здійснюється у відповідності з проектами планування і забудови міста та планами земельно-господарського устрою.
Землі промисловості надаються для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель та інших споруд. Розміри цих земельних ділянок визначаються відповідно до затвердженої проектно-технічною документацією. Відведення ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. Створювані навколо підприємств санітарно-захисні зони повинні впорядковуються і озеленювати відповідно до проекту. У межах цих зон житлове будівництво забороняється. При виробництві будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням грунтового покриву, родючий шар грунту повинен бути знятий і використаний для поліпшення малопродуктивних ділянок або для рекультивації порушених земель.
До числа правопорушень у сфері земельного законодавства, зокрема, відноситься самовільне зайняття земельних ділянок. Відповідно до закону самовільно зайняті ділянки за рішенням суду повертаються без відшкодування витрат, проведених за час незаконного користування. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд, провадиться підприємствами, організаціями або громадянами, які самовільно зайняли земельні ділянки, або за їх рахунок.
«Кодекс України про надра» в частині правового регулювання використання та охорони геологічного середовища міста передбачає користування надрами для видобування прісних підземних вод, для будівництва та експлуатації підземних споруд, наприклад, метрополітенів, каналізаційних систем глибокого закладення і ін Передбачено також користування надрами для створення лікувально -оздоровчих установ, захоронення шкідливих відходів виробництва, скидання неподдающихся очищення стічних вод; глибокі, надійно ізольовані підземні горизонти. Надання надр для захоронення шкідливих відходів виробництв; скидання стічних вод допускається у виняткових випадках за результат спеціальних досліджень та на підставі проектів, погоджених з відповідними державними органами.
При проектуванні, будівництві і введенні в експлуатацію підземних споруд повинно забезпечуватися раціональне використання видобутих гірських порід, рекультивація порушених земель, заходи, що гарантують безпеку людей і навколишнього природного середовища.
- Проектування і будівництво населених пунктів і промислових комплексів проводиться на основі геологічного вивчення ділянок не підлягають забудові. Забудова площ залягання корисних копалин допускається у виняткових випадках за погодженням з органами державного гірничого нагляду. При цьому повинна бути забезпечена можливість видобутку корисних копалин.
До числа правопорушень у сфері законодавства про надра, зокрема, відносяться:
• порушення встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;
• невиконання правил охорони надр і вимог щодо безопасностідей і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, свинячих з користуванням надрами.
Самовільна забудова площ залягання корисних копалин І порушенням встановленого порядку припиняється без відшкодування і К сених витрат. "Лісовий кодекс України« відносить лісу населених пунктів, зелені зони навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси зон санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій до категорії санітарно-гігієнічних та оздоровчих лісів. У лісах цієї категорії допускаються тільки рубки догляду, санітарні та лісовідновлювальні рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків, і в лісостанах, створюють захисні та інші природоохоронні властивості, а також при прокладанні просік і створення протипожежних розривів. Ліси у населених пунктах використовуються переважно у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях. Заготівля деревини, живиці, деревних соків, лісової підстилки, а також випас худоби в лісах населених пунктів забороняється. Державна лісова охорона здійснює заходи по захисту лісу від пожеж, а також від шкідників і хвороб, сприяє розведенню тварин і тип, забезпечує їх охорону. Координація діяльності всіх органон і області природокористування здійснюєте »органами екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Таким чином, розроблена система законодавчого регулювання стану забруднення навколишнього середовища, яка дозволяє захистити всі сфери навколишнього природного середовища від серйозного руйнівного впливу людини.
Література
1. Екологія міста: Підручник, За ред. Ф.В. Стольберг. - К.: Лібра, 2004
2. Білявській Г.О. та ін. Основи екології. - К.: Либідь, 2004. - 408 с.