Управління витратами 4

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Введення
В даний час істотно виросла проблема обліку, аналізу та контролю витрат на підприємствах, тобто проблема управління витратами. Питання управління витратами актуальне тому, що досягнення сталого переваги над конкурентами сьогодні можливо тільки при наявності більш низькою, порівняно з іншими виробниками, собівартості виробів, що випускаються. Більш того, ряд нових теорій з управління собівартістю, що з'явилися на Заході в 90-х роках, перевели акцент у сфері управління витратами саме на стратегію розвитку компанії.
Необхідність управління витратами обумовлюється тією роллю, яку вони відіграють в економіці підприємства, а саме їх прямою участю у формуванні прибутку підприємства. Саме прибуток у кінцевому підсумку виступає основною умовою конкурентоспроможності та життєздатності підприємства. Тому для переважної більшості підприємств основним завданням є збереження певного рівня прибутку (у короткостроковому періоді) та підтримання потенціалу прибутковості (в довгостроковому періоді). У сучасних умовах управління витратами стає дієвим, а часто чи не єдиним способом ефективного вирішення цього завдання.
На думку фахівців, ефективне управління витратами передбачає:
· Знання того, де, коли і в яких обсягах витрачаються ресурси підприємства;
· Знання закономірностей поведінки різних видів витрат підприємства;
· Вміння забезпечити максимально високий рівень віддачі від використання ресурсів підприємства;
· Організацію системи управління виробництвом, орієнтованої на постійні контроль витрат і пошук резервів їх ефективного зниження;
· Зосередження на попередженні витрат, а не на їх обліку;
· Залучення до системи управління витратами всіх видів витрат;
· Оперативність отримання інформації про витрати і її аналізу та ін
Крім того, сучасна економічна практика вимагає від підприємства встановлення чіткого взаємозв'язку між обраної підприємством стратегією конкурентної боротьби та існуючої на підприємстві системою управління витратами. Ця вимога обумовлена ​​тим, що та чи інша інформація про витрати може бути важливою або, навпаки, не особливо важливою в залежності від стратегії, яку слід підприємство.
Система управління витратами ФГУП «КЕМЗ» далеко не повною мірою відповідає наведеним вище принципам такої системи. Навіть поверхове ознайомлення з роботою підприємства дозволяє виявити ряд проблем, які, втім, характерні для більшості підприємств виробляють товари народного споживання.
Перш за все фахівці вказують на недосконалість застосовуваного на даному підприємстві обліку витрат, що, втім, є загальною проблемою для більшості підприємств. Основними недоліками застосовуваного обліку часто називають побудову обліку відповідно до правил, що висуваються до зовнішньої звітності підприємства; високий ступінь узагальнення облікової інформації і неможливість її деталізації. Крім всього цього, основним недоліком такого обліку є його низька оперативність (надання інформації про витрати раз на місяць), що не дозволяє забезпечувати попередження витрат, вчасно виявляти негативні відхилення від плану і винуватців таких відхилень. Така система обліку часто не надає можливість чіткого уявлення про те, де і як формуються витрати підприємства. Внаслідок усього цього, контроль витрат носить формальний характер, а пошук шляхів скорочення витрат значно ускладнюється.
Управління витратами на багатьох підприємствах здійснюється безсистемно, час від часу. Аналіз показників собівартості обмежується зіставленням планових і фактичних даних за статтями витрат і обчислення можливих відхилень. Що ж до аналізу причин цих відхилень, то він, як правило, або взагалі не виконується, або зводиться до укрупнених розрахунками, що не дає можливості з певним ступенем точності виявлення місця, причини і винуватців цих відхилень. Існують і інші проблеми. Прагнення до економії на управлінні витратами призвело до того, що чисельність працівників економічної служби скоротилося, а решта - займаються не тим, чим потрібно. Основною причиною такого становища є недооцінка вигод та переваг, які може забезпечити систематичний, раціонально організований контроль витрат. Традиційно основними способами виживання та підтримки конкурентоспроможності підприємств даної галузі вважають підтримку певного рівня і нарощування обсягів виробництва, а також відтворення та розширення виробничих потужностей підприємства. Перетворюючись із засобу досягнення мети на самоціль, така "стратегія" справляє деструктивний вплив на економіку підприємства.
Для вирішення цих та ряду інших проблем, а також для підвищення ефективності управління підприємством в цілому, необхідно створення на підприємстві системи управління витратами нового типу. Для цього необхідно звернутися до теоретичних та практичних напрацювань вітчизняних і зарубіжних фахівців. Перш за все, потрібно зорієнтувати основні фінансово-економічні служби на необхідність ефективного контролю витрат та управління ними.
Створення ефективної системи управління витратами, відповідає основним принципам побудови такої системи, а також необхідність пошуку та впровадження нових форм і методів управління вимагає створення на підприємстві особливого відділу по управлінню витратами. У зарубіжній практиці такий відділ носить назву відділу (або служби) контролінгу. Діяльність такого відділу повинна бути спрямована на оперативний збір і аналіз всієї необхідної для контролю витрат інформації на розробку нових форм і збору інформації і документів первинного обліку, на експертизу управлінських рішень, а також на рішення задач поліпшення економічної діяльності на підприємстві, тобто на рішення стратегічних завдань.
У рамках дипломного проекту не представляється можливим розглянути і спроектувати для підприємства цілісну систему управління витратами, тому з можливих напрямів дослідження обрана така складова управління витратами, як комп'ютеризація, для чого на підприємстві є реальна можливість.

Глава 1: Теоретичні основи управління витратами
1.1 Поняття управління витратами
Управління витратами - це галузь управлінської діяльності, як засіб досягнення підприємством високого економічного результату. Специфіка цієї діяльності в тому, що з'єднуються часто незалежні один від одного знання про роботу підприємства, взаємозв'язок і вплив на "кінцевий результат - робота підприємства - прибуток».
Управління витратами - це не мінімізація витрат, що може призвести до скорочення виробництва, а більш ефективне використання ресурсів компанії, їх економія і максимізація віддачі від них на всіх етапах виробничого процесу. Постановка процесу управління витратами в компанії полягає у визнанні витрат, їх обліку, угруповання і рознесенні та подання їх у вигляді, зручному для подальшого аналізу та прийняття управлінських рішень.
На підприємстві з традиційною системою управління, що залишилася від планової економіки, якими є практично все Російські підприємства, не використовується слово "управління" у поєднанні зі словом "витрати", що відповідає реальному стану справ. Термін "управління" передбачає наявність механізму, що забезпечує можливість правильного визначення планових значень, точного визначення поточних фактичних значень, можливість оперативного впливу на процес формування фактичних значень керованих показників.
Управління витратами включає в себе: прогнозування і планування витрат, їх організацію, координацію і регулювання, активізацію і стимулювання персоналу, облік, аналіз і контроль (моніторинг).
Предметом управління витратами є витрати підприємства в усьому їх різноманітті. Об'єктом управління витратами є власне витрати організації, процес їх формування та зниження. Суб'єктом управління витратами виступають керівники і фахівці, організації та виробничих підрозділів, тобто керуюча система.
Таким чином, система управління витратами це цільова, багаторівнева система, де об'єкт управління - витрати організації, а суб'єкт управління витратами - керуюча система.
Основні завдання управління витратами:
· Виявлення ролі управління витратами як фактора підвищення економічних результатів діяльності;
· Визначення основних методів управління витратами;
· Визначення економічних і технічних способів і засобів вимірювання, обліку та контролю витрат на підприємстві;
· Підвищення ефективності діяльності підприємства;
· Визначення витрат за основними функціями управління;
· Розрахунок витрат по окремих структурних підрозділах і підприємству в цілому;
· Розрахунок витрат на одиницю продукції (робіт, послуг) - калькулювання собівартості продукції;
· Підготовка інформаційної бази, що дозволяє оцінювати витрати при виборі та прийнятті господарських рішень;
· Виявлення технічних способів і засобів контролю та вимірювання витрат;
· Пошук резервів зниження витрат на всіх етапах виробничого процесу і у всіх виробничих підрозділах підприємства;
· Вибір методів нормування витрат;
· Приведення аналізу витрат з метою прийняття управлінських рішень щодо вдосконалення виробничих процесів, формування асортиментної і цінової політики, оптимізації завантаження виробничих потужностей, вибору варіантів інвестування, прогнозування обсягів виробництва і збуту продукції.
Всі перераховані вище завдання управління витратами повинні вирішуватися в комплексі - тільки такий похід принесе плоди і буде сприяти різкому зростанню ефективності роботи підприємства.
Механізм управління витратами - це побудова внутрішнього економічного обліку доходів і витрат по підприємству і в розрізі підрозділів, що дозволить виявити реальний фінансовий результат роботи підприємства, не спотворений бухгалтерськими проводками.
Цілі системи управління витратами можуть відрізнятися:
1. за змістом:
· Виробничі,
· Соціальні,
· Економічні,
· Науково-технічні;
2. за часом реалізації:
· Довгострокові,
· Середньострокові;
· Короткострокові;
3. по виду управління:
· Стратегічні,
· Тактичні,
· Оперативні;
4. за значенням:
· Цілі функціонування,
· Розвитку організації і т.п. (Можуть бути виражені через одну глобальну мету, бо підприємство є багатоцільовою системою).
В умовах адміністративного управління цілі підприємства багато в чому задавалися вищестоящими рівнями управління, наприклад, з управління витратами: у вигляді завдань по зниженню собівартості порівнянної товарної продукції; по зниженню витрат на 1 карбованець товарної продукції, за граничним рівнем витрат та інших
В умовах перехідної економіки у підприємців з'явилася можливість розширення кола цілей. Вибір та формулювання цілей визначаються стратегією підприємства і конкретними умовами їх реалізації на найближчий період.
У сучасних умовах цілями підприємства можуть бути такі економічні показники, як:
· Зростання прибутку і рентабельності;
· Підтримання рівня прибутку;
· Підвищення продуктивності праці;
· Збільшення випуску конкурентоспроможної продукції;
· Задоволення запитів споживачів;
· Підвищення якості продукції;
· Готовність і здатність виконувати нові завдання;
· Надійність системи.
Основними принципами управління витратами на підприємстві є:
· Методичне єдність на різних рівнях управління витратами;
· Управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу виробу - від створення до утилізації;
· Органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції (робіт, послуг);
Отримуємо, що повна собівартість на 1 виріб знизитися на 8,84 руб.
Завод виробив 500 шт. і отже повна собівартість на весь обсяг виробництва складе 54 485 руб.
Якщо зробимо розрахунок за системою "директ-костинг", отримаємо, що маржинальний дохід зріс на 8,80 руб. (21,77 -12,97) на один виріб.
Можливо також зниження вартості матеріалів за рахунок закупівель великих партій. Знижки при цьому досягають 20%.
Існує також можливість зниження собівартість за рахунок уніфікації вироблених виробів. На ФГУП "КЕМЗ" виробляють замки, які становлять значну частку в обсязі виробництва заводу. Планується для кількох замків робити один і той же механізм. Це дозволить знизити витрати на виготовлення спецоснащення, інструменту, зменшить трудомісткість виготовлення.
Недовантаження виробничих потужностей спостерігається через труднощі зі збутом товарів народного споживання. Многая продукція є збитковою у зв'язку з неможливістю продавати товар за ціною вище повної собівартості. На заводі практично не розвинена служба маркетингу.
Дослідження ринку охоплюють лише район Нечорнозем'я і місто Москву. Не охоплені райони Сибіру і Далекого Сходу.
При цьому потрібно відзначити, що цілі вивчення ринку концентруються на двох головних моментах:
1. аналізі ситуації усередині і поза підприємством, прогноз можливих змін і на цій основі вироблення управлінської стратегії;
2. пошуку критеріїв для прийняття управлінських рішень, перевірка і підтвердження гіпотези поводження підприємства на ринку.
Тому необхідно розвивати службу маркетингу і залучати нових, молодих фахівців, які володіють необхідними знаннями в цій області.

Глава 3: Комп'ютеризація управління витратами на ФДУП «КЕМЗ»
3.1. Передумови та сфера комп'ютеризації управління витратами
Дуже складно керувати витратами, а тим більше їх постійно відстежувати. На кінцевий результат виходять тільки в кінці місяця. Щоб можна було відстежувати витрати на будь-якому етапі і в будь-який час для цього необхідно комп'ютеризувати управління витратами на підприємстві.
Комп'ютеризація обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції вносить суттєві корективи в методологію обліку, покликані використовувати переваги обробки даних за допомогою ПЕОМ. Новизна сучасного підходу полягає в органічному взаємозв'язку обліку витрат за видами, місцями виникнення витрат і об'єктами калькулювання, що дозволяє посилити його контрольні функції за рахунок відокремлення витрат за місцями їх виникнення. Практично організувати диференційований облік витрат, що охоплює як можна більше число місць їх виникнення, на великому машинобудівному підприємстві вдається лише в умовах автоматизованого збору та переробки інформації.
У міру комп'ютеризації управління і створення автоматизованих виробництв роль нормативного методу зростає. Він переходить у нову якість: створення автоматизованого банку даних дозволяє фіксувати у первинних облікових документах тільки обсяг виконаної роботи і відхилення від норм, визначення ж сумарного обсягу витрат проводиться на базі інформації, що зберігається в банку даних, обсягу робіт і відхилень від норми. При цьому виключається можливість виникнення помилок, неточностей, приписок та інших перекручень облікової документації.
Практично відпадає потреба у первинних паперових документах, оскільки відомості про обсяг виконаних робіт і відхиленнях автоматично фіксуються в ході управління технологічним процесом системою датчиків і реєстраторів. Зростає вірогідність і оперативність облікових даних. Вони уніфікуються, стаючи однаково придатними для всіх видів обліку (виробничого, бухгалтерського, статистичного). Комп'ютеризовані облік і нормативна база стають невід'ємною частиною автоматизованого виробництва, основою господарського розрахунку, сприяють вдосконаленню і самоврядності системи в цілому і її складових частин.
В умовах автоматизації управління відділи, служби та цехи несуть відповідальність за правильну і своєчасну коригування норм і нормативів у банках даних.
При комп'ютеризації обліку витрат метою вирішення даної задачі є отримання інформації про динаміку змін норм і нормативів витрат, які впливають на рівень витрат.
Облік відхилень від норм витрат. Оперативне виявлення та поточний облік відхилень від норм витрат (за статтями, місцями виникнення, причин, особам, відповідальним за відхилення) слід вести по конкретних видах продукції (робіт) або однорідними групами.
Відхиленнями вважаються перевитрата або економія, які виявляються порівнянням фактичних витрат з нормативними, всякого роду доплати, викликані організаційно-технічними неполадками, а також відступу від кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління.
За ступенем повноти виявлення та оформлення документами відхилення від норм підрозділяють на документовані і недокументовані. До документованим відносять відхилення, які виявляються за даними документів первинного обліку, а також визначаються шляхом розрахунку. Недокументовані відхилення представляють собою різницю між загальною сумою відхилення від норм витрат (яка визначається як різниця між фактичними витратами і витратами за нормами) та документованої її частиною. Зазвичай вони виникають в результаті неточного розрахунку документованих відхилень, незадовільної організації відпустки і заміни сировини і матеріалів, не активованого та прихованого браку, приписок, нестач, втрат, псування матеріалів і продукції, неточного визначення залишків незавершеного виробництва та його оцінки, застосування неоднакових оцінок при розрахунках нормативів і поточному обліку і т. П.
При комп'ютеризації розмір недокументованих відхилень повинен скорочуватися, оскільки отримання інформації автоматизується і поєднується з ходом технологічного процесу і управління (стає їх невід'ємною частиною).
Аналіз стану комп'ютеризації управління витратами на вітчизняних підприємствах показує, що в основному вона торкнулася розрахунків з планування прямих витрат (трудових і матеріальних), а також бухгалтерського обліку витрат на виробництво. Нормування, планування, облік і розподіл непрямих витрат комп'ютеризовані головним чином на завершальній: стадії і базуються на попередніх укрупнених нормативних розрахунках. Слід відзначити також недостатнє впровадження нормативного методу обліку витрат («стандарт-костс»), так як ввести його в умовах масового серійного виробництва можна лише з використання засобів обчислювальної техніки.
У зв'язку з недостатнім рівнем комп'ютеризації первинного оперативного обліку витрат на виробництво, формування та ведення нормативної бази, її локальністю, нестиковкою управлінського (виробничого) і бухгалтерського обліку, вибором облікових одиниць і точністю, оперативно контролювати і регулювати рівень витрат на виробництво дуже важко. Необхідно також, щоб розрахунки, необхідні для управління витратами, були включені в загальну інформаційну, програмну, технічну й організаційну систему управління підприємством.
Все сказане дозволяє зробити висновок про актуальність підвищення рівня комп'ютеризації при управлінні витратами на базі використання сучасних технічних засобів збору, передачі, накопичення, обробки та використання інформації на всіх стадіях життєвого циклу товару (послуги).
Передумови для цього є. До їх числа належать і наявність високопродуктивних достатньо надійних засобів формування, збору, передачі, обробки і відображення управлінської інформації, і існування економіко-математичних методів прогнозування, моделювання, планування, обліку і регулювання ходу виробничого процесу і його забезпечення, і нагальна потреба в корінному поліпшенні прогнозування та регулювання рівня витрат на підприємстві.
При підготовці до комп'ютеризації управління будь-яким процесом, в тому числі управління витратами, виникає бажання максимально збільшити кількість комп'ютеризованих завдань (розрахунків). При цьому спостерігається тенденція концентрації розрахунків на верхніх рівнях управління, що призводить до їх інформаційного перевантаження і одночасно дефіциту інформації на інших рівнях, а в кінцевому рахунку - до зниження ефективності всієї системи.
З урахуванням викладеного необхідно чітко визначати сфери комп'ютеризації управління витратами, для чого всі розрахунки поділяють на два класи завдань:
1. вимагають першочергової комп'ютеризації;
2. вимагають комп'ютеризації у другу чергу, або взагалі не вимагають або не піддаються комп'ютеризації.
Щоб обгрунтувати віднесення завдань управління витратами до одного із зазначених класів, слід вибрати і обгрунтувати ознаки класифікації.
Дослідження, проведені авторами, і практика комп'ютеризації завдань управління витратами на декількох підприємствах машинобудування (АТ «Кіровський завод», АС «Іжорський завод» та ін) показали, що в якості основних ознак класифікації доцільно приймати:
1. трудомісткість розрахунків;
2. вартість розрахунків;
3. необхідність інформаційного та алгоритмічного спряження суміжних завдань управління витратами і системи управління підприємства в цілому;
4. вимоги до оперативності управління витратами і її відповідності динаміці процесу виробництва і управління в цілому;
5. точність розрахунків;
6. можливість реалізації нових завдань управління.
Завдання управління витратами багатоваріантні, вони вирішуються на основі великого числа взаємодіючих, а часом і суперечливих чинників, які породжують безліч різних рішень і схем управління. Застосовувати принцип оптимальності не завжди доцільно через його складність і спеціальних вимог. Тому при визначенні сфери комп'ютеризації необхідно завдання, що відносяться до першого класу (потребують першочергової комп'ютеризації), розділити на два підкласи:
1. піддаються формалізації і вимагають оптимізації;
2. не піддаються формалізації і не вимагають оптимізації.
Основна ознака завдань першого підкласу - багатоваріантність. Вибрати найкращий варіант - завдання, часто нездійсненна при ручних методах розрахунку. У той же час є завдання, які не потребують різноманітних розрахунків.
Рішення оптимізаційних задач великої інформаційної місткості (а завдання управління витратами інформаційно-місткі) вимагає використання спеціальних економіко-математичних методів. Необхідність застосування таких методів є друга ознака класифікації. Прикладом завдання, що вимагає докладання економіко-математичних методів, може служити прогнозування витрат на випуск продукції. Методи її вирішення різноманітні і включають серед іншого імітаційне моделювання економічних процесів.
У результаті класифікації завдань управління витратами за описаною методикою виявлено, що більшість з них підлягають комп'ютеризації. Меншою мірою в її потребують функції безпосереднього прийняття управляючих впливів.
Попереднє визначення сфери комп'ютеризації підвищить ефективність системи за рахунок більш раціонального використання технічних засобів і методів управління витратами.
3.2. Принципи комп'ютеризації управління витратами
Управління витратами на підприємстві - частина єдиного процесу управління підприємством, але в окремому випадку його можна розглядати як самостійну систему, яка має свої специфічні особливості, свій критерій управління та включає економіко-правову, організаційно-технічну, економіко-математичну та інформаційну підсистеми.
Економіко-правову підсистему правомірно визначити як сукупність економіко-правових методик, правил, рекомендацій, принципів, що обумовлюють організацію і управління витратами, взаємини управлінських і виробничих служб підприємства, їх права та обов'язки.
Організаційно-технічну підсистему утворює сукупність технічних засобів і структур (виробничих і організаційних) підприємства.
Сукупність економіко-математичних методів та засобів програмного забезпечення, взаємно ув'язаних і забезпечують підготовку раціональних управлінських рішень, становить економіко-математичну підсистему.
До інформаційної підсистеми відносяться зв'язку між елементами системи, система збору, передачі, зберігання, обробки та видачі інформації.
Комп'ютеризація управління витратами повинна базуватися на наступних принципах:
· Системний підхід - взаємозв'язок всіх розрахунків з прогнозування, планування, обліку, калькулювання та регулювання рівня витрат, зв'язок і взаємодія з іншими підсистемами управління підприємства, з іншими суб'єктами по вертикалі;
· Комплексність системи - максимальне охоплення комп'ютеризацією всіх операцій з формування, збору, передачі, накопичення, обробки, відображення та використання інформації (усі завдання мають перебувати у нерозривному тимчасової, змістовної, технічної, програмної та інформаційної зв'язки один з одним і представляти в своїй сукупності замкнуту систему управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу, розподілену за рівнями, пов'язану вхідними і вихідними мережними інформаційними каналами з іншими системами або підсистемами по горизонталі й вертикалі);
· Якісне поліпшення системи прогнозування, обліку і калькулювання - зміна методології формування та розподілу витрат на продукцію, що випускається (в частині обгрунтування рівня та збільшення частки витрат, прямо відносяться на продукцію); забезпечення працівників сфери управління точної та оперативної інформацією про стан витрат і відхиленнях їх від планових (нормативних); вироблення варіантів управлінських рішень з аналізом результатів їх реалізації;
· Методологічне, інформаційне, технічне та програмне єдність чи сумісність по всіх рівнях управління (мережева сумісність) з системою управління підприємством в цілому, з регіональними та іншими системами управління;
· Охоплення всіх рівнів виробництва і управління, всіх місць здійснення витрат з розподілом управлінської інформації про витрати за рівнями;
· Забезпечення прийому інформації від людей, технічних засобів усередині системи і з інших систем, передачі (введення) інформації в ту чи іншу обчислювальну систему, обробки, накопичення інформації, відображення її у вигляді друкованого документа або іншому зручному вигляді;
· Оперативність, надійність, безвідмовність функціонування системи протягом заданого проміжку часу (у зв'язку з тим, що поряд з технічними засобами, інформаційним забезпеченням, економіко-організаційними методами в систему управління витратами в якості основного елемента включені люди, погрішності в їх роботі також повинні враховуватися );
• раціонального перерозподілу функціонального навантаження між людиною і технічними засобами при виконанні трудомістких і багатоваріантних розрахунків з видачею рекомендацій (варіантів) щодо прийняття рішень (пріоритет у виборі остаточного рішення залишається за людиною).
3.3. Забезпечення комп'ютеризації управління витратами
Інформаційна підсистема. Говорячи про інформаційну систему, мають на увазі комунікаційну систему збору, передачі і переробки інформації про об'єкт, що постачає працівників різного рангу відомостями, необхідними для реалізації функцій управління.
Практично всі різновиди інформаційних систем незалежно від сфери їх застосування включають один і той же набір компонентів: функціональних, що складають систему обробки даних і організаційних (рис. 1).

Під функціональними компонентами розуміють систему функцій управління - повний набір (комплекс) взаємопов'язаних у просторі (за рівнями) і часі робіт, необхідних для досягнення поставлених перед системою (підсистемою) цілей.
Декомпозиція інформаційної системи за функціональною ознакою передбачає виділення функціональних модулів (блоків), що реалізують систему функцій управління витратами. Функціональний ознака визначає призначення модуля, тобто то, для якої області він призначений, яким основним цілям він служить, які завдання і функції виконує.
На рис. 2 - наведена укрупнена функціональна декомпозиція інформаційної системи управління витратами на підприємстві.
Специфічні особливості кожного функціонального рівня управління зумовлює склад і зміст так званих функціональних завдань, показаних на малюнку - укрупнено. Зазвичай управлінський персонал або пов'язує поняття «завдання» з досягненням певних цілей, або визначає його як роботу, яка повинна бути виконана певним способом у визначений період. Проте з появою нових інформаційних технологій це поняття стали розглядати ширше - як закінчений комплекс обробки інформації, який забезпечує видачу яких прямих керуючих впливів на хід процесу управління, або інформації, необхідної для прийняття рішень управлінським персоналом. Таким чином, задачу слід розглядати як елемент системи управління витратами, а не системи обробки даних.
Система обробки даних (СОД) призначена для інформаційного обслуговування фахівців різних служб, що приймають управлінські рішення в частині управління витратами підприємства. Основна функція системи обробки даних - реалізація типових операцій обробки даних, перерахованих на рис. -3.
Виділення типових операцій обробки даних дозволило створити спеціалізовані програмно-апаратні комплекси: різні периферійні пристрої, оргтехніку, стандартні набори програм, у тому числі пакети прикладних програм (ППП).
Існує три основні режими роботи СОД: пакетний, інтерактивний, реальний масштаб часу. Для пакетного режиму характерно, що результати обробки видаються користувачеві після виконання так званого пакета завдань. При інтерактивному (діалоговому) режимі роботи відбувається обмін повідомленнями між користувачем і системою. Реальний масштаб часу передбачає управління в режимі «запит - відповідь - рішення». Для управління витратами використовуються всі три режими в залежності від функцій управління.
Під організаційними компонентами інформаційної системи розуміють сукупність методів і засобів, що дозволяють удосконалити організаційну структуру управління та управлінські функції: визначити штатний розклад, розробити посадові інструкції управлінського персоналу в умовах комп'ютеризації.
Комп'ютерні мережі. Сукупність взаємопов'язаних через канали передачі даних комп'ютерів, що забезпечують користувачів засобами обміну інформацією та колективного використання апаратних, програмних і інформаційних ресурсів, називають комп'ютерною мережею.
Основним призначенням мережі є забезпечення простого, зручного та надійного доступу користувача до розподілених загальномережним ресурсів організації, їх колективного використання при надійному захисті від несанкціонованого доступу, а також зручним і надійної передачі даних між користувачами. За допомогою мереж ці проблеми вирішуються незалежно від територіального розміщення користувачів.
За рівнем територіальної розподіленості розрізняють глобальні, регіональні і локальні мережі. Для цілей автоматизації управління витратами на підприємстві найбільш прийнятні локальні мережі, тому що їх використання дозволяє розподіляти технічні засоби та інформацію за рівнями управління, мати єдине або поєднане програмне забезпечення, організувати обмін інформацією і результатами розрахунків між рівнями.
Основними перевагами управління витратами в рамках локальної мережі служать:
· Одночасна робота декількох користувачів (незалежно від приналежності до рівнів управління) з даними загального застосування (базами даних, текстів, таблиць тощо), створення та оновлення загальних баз даних мережними прикладними програмними продуктами;
· Обмін інформацією між всіма комп'ютерами мережі, що забезпечує діалог між користувачами мережі, а також роботу електронної пошти;
· Можливість доступу з будь-якого комп'ютера локальної мережі до ресурсів глобальної або регіональної мереж.
Програмне забезпечення, що реалізує будь-яку послугу, називають сервером цієї послуги. До основних серверів, що забезпечує рішення завдань управління витратами, відносяться: файловий сервер, сервер друку, сервер електронної пошти, комунікаційний сервер.
Файловий сервер реалізується програмним забезпеченням центрального, найбільш потужного комп'ютера мережі. Він керує ресурсами мережі і забезпечує доступ до них з інших комп'ютерів мережі - робочих станцій. В якості робочих станцій можуть використовуватися більш дешеві комп'ютери.
Для сполучення мереж різних рівнів застосовують спеціальний пристрій - шлюз.
Інформаційне забезпечення. При комп'ютеризації будь-яких завдань управління, в тому числі й управління витратами, найважливішу роль відіграє інформаційне забезпечення (ІС). Основною функцією ІВ є зберігання на машинних носіях всієї сукупності даних, необхідних для вирішення задач користувача, і забезпечення зручного доступу до цих даних.
У процесі комп'ютеризації завдань системи рішення, що стосуються інформаційного забезпечення, розглядаються як відносно самостійна і найважливіша частина розробки. Розрізняють дві сфери інформаційного забезпечення - внемашинное і внутримашинное.
Внемашинное інформаційне забезпечення включає внемашинной інформаційну базу, а також засоби її організації і ведення. Зразковий склад інформаційної бази для управління витратами представлений на рис 4.

Внутримашинное інформаційне забезпечення складається з інформаційної бази на машинних носіях і засоби її ведення. Приблизний зміст внутримашинной бази для управління витратами показано на рис.5. Бази даних - це сукупність логічно взаємопов'язаних масивів. Для управління базами даних, їх створення, ведення використовуються системи керування базами даних.

Незалежними масивами називають такі, які формують безпосередньо з даних первинних документів на етапі предбазовой обробки.
Нормативно-довідкові та інші дані, які характеризуються відносною стабільністю, як правило, розміщують в окремих масивах. Створюють ці масиви на етапі первинного завантаження бази даних.
До числа нормативно-довідкових даних, використовуваних для управління витратами, відносяться: нормативи і норми витрат усіх видів ресурсів на виробництво продукції, господарські, управлінські, збутові та інші потреби; довідники, цінники; класифікатори і т.д. У процесі експлуатації в ці масиви періодично вносять зміни, таким чином підтримуючи бази даних в робочому стані.
Дані обліку (виробничого та бухгалтерського) вносять в базу даних відповідно до регламенту рішення задач з управління витратами в міру надходження на введення та обробку документів з оперативною, обліковою інформацією. Ці дані підлягають накопиченню за певний період, після закінчення якого проводиться їх узагальнення та обробка.
Технічне і програмне забезпечення. Поняттям технічне забезпечення позначають комплекс технічних засобів (КТЗ), що забезпечує ефективне функціонування системи. У цей комплекс входять засоби збору, накопичення, обробки, передачі, виводу, подання інформації, пристрої управління ними, а також засоби оргтехніки, призначені для тривалого зберігання та інформаційного обміну між різними технічними засобами.
Функціонування КТЗ служить досягненню наступних цілей: рішення задач з застосуванням методів оптимізації; автоматизована фіксація первинних даних про виробничі витрати; своєчасна і достовірна передача інформації від засобів збору до засобів її обробки; обробка інформації; автоматичний висновок і відображення результатів розрахунків; своєчасна і достовірна передача результатів вирішення завдань у відповідні підрозділи підприємства і в інші суміжні системи.
При виборі технічних і програмних засобів для комп'ютеризації управління витратами керуються складом функцій управління, беручи до уваги приватні технічні характеристики по кожній функції і об'ємно-часові характеристики вирішуваних завдань. Структура технічного забезпечення, що відповідає ієрархії функцій управління витратами і сучасному рівню розвитку технічних засобів, представлена ​​на рис.6.
На рівні підприємства і виробництва для контролю витрат використовується сервер - потужний комп'ютер, наприклад випускаються фірмою Dell: «PowerEdge 2800 Details». Сервери даного сімейства зазвичай оснащені процесором «Intel Xeon» (64 біт, до 3 ГГц), жорстким диском і володіють оперативною пам'яттю ємністю від 150 до 400 Гбайт. У них використовується операційна система (ОС) «Microsoft» «Windows Server 2003 Standard» і бази даних під управлінням «Microsoft» SQL Server 2000 ».
На всіх рівнях управління застосовуються робочі станції, тобто персональні комп'ютери, які можуть працювати або автономно, або в складі мережі, використовуючи ресурси інших робочих станцій і серверів.
Для управління витратами в якості робочих станцій знаходять застосування «Dell» «Dimension» - сумісні комп'ютери з процесором «Intel» «Pentium IV», оперативною пам'яттю ємністю від 256 Мбайт до 2 Гбайт і жорстким диском місткістю від 40 до 80 Гбайт.
В якості програмного забезпечення, що використовується на рівні підприємств і виробництв (сфер діяльності), найбільш прийнятні пакети програм «Microsoft» «Internet Information Services 6.0», «Microsoft» «Office 2003, Microsoft Project Server 2003», «Microsoft Office Project Professional 2003» , «Microsoft» «Office Enterprise Project Management», «Microsoft» «Office Project Web Access».
Для підтримки роботи пакету необхідні операційна система «Microsoft» «Windows Server 2003 Standard» і «Microsoft» «Windows XP Professional», оперативна пам'ять ємністю не менше 256 Мбайт і процесори сімейства «Intel».
Пакети забезпечують сполучення всіх рівнів управління витратами і рішення всіх основних функціональних завдань.
На рівні виробничих комплексів і процесів використовують спеціалізовані апаратно-програмні комплекси. Базовою в таких комплексах є мережева система та контролери - промислові ЕОМ, що забезпечують збір інформації про витрати і первинну обробку на рівні виробничого комплексу або процесу. Серед виробників обладнання для подібних систем (контролерів, промислових ЕОМ) найбільш відомі «Siemens» (Німеччина), «Fisher Controls» (США), АВВ (Швеція), «Yokogawa Electric Corporation» (Японія).
На рівні робочих місць облік витрат здійснюється одночасно з ходом технологічного або виробничо-господарського процесу. Для цього служать або стандартні засоби (локальні пульти операторів, модуль - датчики, модуль - виконавчі механізми), або спеціальні. До першого можна віднести CAN (Німеччина), «InterBus» (Німеччина), «BitBus» (США). Прикладом коштів другого типу є комплексна система обліку витрати електроенергії на промислове виробництво, розроблена лабораторією мікропроцесорної техніки Санкт-Петербурзького державного інституту точної механіки й оптики (технічного університету) (Інтернет: lmt.cs.info.ru). Ця система виконує: технічний облік витрат електроенергії; прогнозування витрат електроенергії; облік витрат робочого часу; облік витрати ресурсів на обігрів, вентиляцію та ін
3.4. Джерела ефективності комп'ютеризації управління витратами
Управління витратами на підприємстві в умовах комп'ютеризації реалізується в рамках людино-машинної системи, що виконує традиційні функції на якісно новій технічній, інформаційній, економіко-математичної та організаційній основі.
Ефективність комп'ютеризації управління витратами знаходить своє вираження в цілому ряді досягнень.
1. Вартість (трудомісткість) обробки інформації знижується більш ніж у два рази (про це говорить досвід промислових підприємств).
2. Поліпшується якість управління. Прогнозування рівня витрат на базі застосування економіко-математичних методів дозволяє виробити стратегічну лінію поведінки в області:
· Формування номенклатури виробленої продукції;
· Досягнення рентабельності продукції;
· Отримання необхідного прибутку;
· Підвищення дієвості госпрозрахункових відносин підприємства з його зовнішніми контрагентами та між його виробничими та управлінськими підрозділами;
· Прийняття оптимальних оперативних управлінських рішень, що забезпечують запланований рівень витрат за рахунок зменшення або виключення перевитрат і втрат.
3. Підвищується якість норм і нормативів за рахунок комп'ютеризації розрахунків та їх технічної обгрунтованості (норми і нормативи розраховуються в САПР). Зростають оперативність і точність обліку змін норм і нормативів, причин, що їх викликали, втрат через недоробки при технічній підготовці виробництва.
Встановлюється раціональний рівень витрат за рахунок наскрізного процесу його формування (дослідження - проектування - виробництво), а значить, досягається раціональне використання матеріальних і трудових ресурсів.
5.Наблюдается зростання вірогідності планових розрахунків витрат, оперативності планування. Плани по витратах в більшій мірі узгоджуються з планами виробництва, динамікою ходу виробництва та управління ним.
6.Меняются на краще точність і оперативність обліку витрат на виробництво. Забезпечується його інформаційне та технологічне єдність з іншими видами обліку (виробничим, бухгалтерським і статистичним).
7.Новое якість знаходить виявлення відхилень фактичних витрат від нормативних або планових.
8.Прінімаются оперативні регулюючі дії, що зменшують або ліквідують відхилення. Втрати відносять на винних у системі госпрозрахункових відносин. Виробляється план заходів, які ліквідують причини відхилень у майбутніх планових періодах.
9.Вводітся комп'ютеризований аналіз витрат на виробництво продукції, відхилень від запланованого рівня і виробляються заходи для найбільш точного обліку всіх можливих виробничо-управлінських ситуацій у майбутніх періодах.
Якість системи управління підприємством в цілому покращується за рахунок видачі інформації про витрати і результати в інші функціональні сфери і підсистеми. Реалізується ця зворотній зв'язок в оперативному режимі, що дозволяє оцінити ефективність дії системи (підсистеми, завдання) під час виробництва і не допустити перевитрати коштів за допомогою регулюючих або організаційних рішень. Це дає можливість оцінювати ефективність суміжних сфер управління не з їх власного (нерідко пристрасній) оцінці, а з об'єктивних техніко-економічними показниками - витрат і результатів.
Таким чином, комп'ютеризована система управління витратами ефективна як власне система (внутрішній системний ефект) і як головна, яка оцінює і регулююча, складова всієї системи управління підприємством.
Значення чітко працює на підприємстві комплексної системи управління витратами важко переоцінити. Всім відомо, що зниження витрат в більшій мірі впливає на розмір прибутку підприємства, ніж таке ж збільшення обсягу продажів. У той же час зростання витрат може завдати нищівного удару по добробуту підприємства навіть при збільшенні обсягу продажів. Нерідкі випадки, коли керівництво підприємства, пройшовши фазу «скаженого» зростання продажів на початку свого шляху і зіткнувшись з неможливістю нарощування продажів колишніми темпами, нарешті-то звертає увагу на витрати і вирішує «боротися» з ними. Але боротьба можлива лише в тому випадку, коли відомий конкретний «ворог», а не загальна чисельність противника. Побачити ж «ворога» можна тільки при більш докладної класифікації та розподіл витрат за центрами відповідальності, процесам, групам товарів і т.д.
В даний час існує багато програмних продуктів, які дозволяють більш-менш комплексно вирішувати проблему управління витратами в загальній системі управління підприємством. Однак придбання комп'ютерної системи саме по собі не може змінити положення речей до тих пір, поки керівництво підприємства не буде зацікавлена ​​у вдосконаленні системи управління витратами.
Методологія впровадження комп'ютеризації управління витратами підприємстві:
1. Діагностика:
· Аналіз та опис бізнес-процесів;
· Виявлення основних потреб підприємства;
· Оцінка функціональної застосовності базового програмного продукту;
· Визначення очікуваних результатів, термінів, меж і бюджету проекту.
2. Аналіз:
· Організація проекту;
· Детальне обстеження та опис підприємства замовника;
· Вивчення вимог до впроваджуваних рішень;
· Документування функціональних вимог, повний перелік необхідних модифікацій і доробок функціональності.
3. Дизайн:
· Опис створюваного рішення, детальне проектування модифікацій і доробок функціональності;
· Планування змін бізнес процесів;
· Уточнення підходів до розробки та випробувань проектованого рішення.
4. Розробка і тестування:
· Реалізація та первинне тестування модифікацій та доопрацювань функціональності;
· Встановлення та налаштування системи;
· Планування та проведення випробувань;
· Доопрацювання рішення за результатами випробувань.
5. Розгортання:
· Підготовка та налаштування робочої системи;
· Розробка документації користувача;
· Тренінг кінцевих користувачів;
· Планування і запуск в робочу експлуатацію;
· Здача-приймання проекту.
6. Початкове супровід:
· Супровід функціонування рішення в режимі робочої експлуатації;
· Усунення виявлених невідповідностей;
· Перехід до режиму роботи замовника в рамках контракту на регулярне супровід.
Обладнання та програмне забезпечення:
Для роботи системи потрібно 2 сервера загальною вартістю - $ 16000 ($ 8000 за штуку).
Робоча станція 10 шт. - $ 7500 ($ 750 за штуку).
Мережеві шлюзи 3 шт. - $ 2100 ($ 700 за штуку).
Програмні продукти:
· Microsoft Internet Information Services 6.0 - це веб-служби сервера Windows Server 2003, що дозволяють партнерам, клієнтам і співробітникам підприємства спільно працювати з відомостями у внутрішніх і зовнішніх мережах, а також через Інтернет. Служби IIS 6.0 володіють удосконаленої архітектурою, відповідної самим суворим вимогам до надійності, гнучкості та керованості.
· Microsoft Windows Server 2003 - $ 2058 ($ 1029 за штуку);
· Microsoft Office 2003 - $ 3720 ($ 372 за штуку);
· Microsoft Project Server 2003 - $ 3142 ($ 1571 за штуку);
· Microsoft Office Project Professional 2003 - $ 10060 ($ 1006 за штуку);
· Microsoft Office Enterprise Project Management;
· Microsoft Office Project Web Access.
Загальна сума, яка необхідна для придбання обладнання та впровадження його на заводі складає $ 44580 (1248240 рублів).
Витрати на обробку економічної інформації:
На підприємстві працює 650 осіб, з них в економічних структурах працює 100 чоловік. Середня заробітна плата службовців відділів становить 4000 рублів на місяць.
Витрати підприємства на виплату заробітної плати всім працівникам економічних відділів на місяць становить:

За рік ці витрати складуть:

Завдяки введенню комп'ютеризації управління витратами на підприємстві, трудомісткість обробки економічної інформації скоротиться на 20%, що дозволить підприємству скоротити витрати на заробітну плату на 20% відповідно, що в грошовому вираженні складе 960000 рублів.
Таким чином, ми бачимо, що витрати по впровадженню комп'ютеризації управління витратами на підприємстві окупляться протягом 1,5 років. Але це дозволить не тільки полегшити працю працівників економічних відділів, але і дозволить прискорити оперативність прийняття рішень.

Глава 4. Охорона праці та екологія
4.1. Характеристика небезпечних і шкідливих факторів на робочому місці економіста планово-економічного відділу (ФДУП «КЕМЗ»)
Охорона праці - система збереження життя і здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, яка включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи.
Основні шкідливі фактори
До небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що впливають на працівників ФГУП «КЕМЗ» відносяться:
· Мікроклімат робочої зони;
· Шум на робочому місці;
· Перенапруження зору;
· Статична електрика, що утворюється в результаті тертя робочого механізму, а також при неякісному заземленні апаратів;
· Фізичні перевантаження (перенесення тяжкості, вимушена поза, тривала статичне навантаження);
· Електромагнітні випромінювання, які утворюються при роботі відеодисплейний терміналу, що входить до складу копіювального комплексу або що знаходиться в тому ж приміщенні;
· Хімічні речовини - озон, азоту оксид, аміак, ацетон (пропан-2-он), селенистий водень (гідроселенід), епіхлоргід-рин (хлорметід) оксиран), кислоти, бензин.
Охорона праці на ФДУП «КЕМЗ»
Питаннями охорони праці на ФДУП «КЕМЗ» займається - відділ охорони праці. У минулому році робота з охорони праці на заводі була організована і велася відповідно до закону «Про основи охорони праці РФ», «Положенням організації роботи з охорони праці на заводі» та іншими правовими нормативними актами з охорони праці. Контроль за станом охорони праці та техніки безпеки на робочих місцях в цехах і на дільницях здійснюється керівництвом заводу, головними фахівцями, начальниками цехів і майстрами, щоденним обходом працівниками бюро організації охорони праці та техніки безпеки.
Основною формою контролю за станом охорони праці на робочих місцях є 3-х ступінчастий контроль. Перша і друга ступінь ведуться в цехах, а третя ведеться заводський комісією згідно з графіком, затвердженим директором заводу. За результатами перевірки в минулому році складалися акти і видавалися накази по заводу, які вручалися керівникам перевірених підрозділів. Про виконання зауважень, зазначених в актах керівники підрозділів письмово повідомляли у відділ охорони праці. За несвоєчасне усунення зауважень начальники цехів і майстри притягалися до дисциплінарної відповідальності і позбавлялися преміальної оплати.
За заводу видано накази по організації технічного нагляду за безпечною експлуатацією виробничих об'єктів котлонагляду, енергогосподарства, пожежної безпеки із зазначенням відповідальних осіб за підрозділами.
У відділі охорони праці є, на весь перелік професій, інструкції з охорони праці. Постійно ведеться журнал видачі інструкцій до підрозділів заводу.
Всі види інструктажів проводяться своєчасно та реєструються у журналах. На заводі розроблено та введено в дію стандарт підприємства «Організація і порядок виконання робіт в умовах з підвищеною небезпекою». Навчання, атестація робочих та ІТП з охорони праці ведеться відповідно до «Положення про організацію навчання та перевірки знань з охорони праці на заводі.
У 2004 році на охорону праці було витрачено 365,95 тис. руб. Виконано 24 заходи, що забезпечують поліпшення умов праці на суму 1334,45 тис. руб. Серед них, такі, як модернізація системи вентиляції цехів; обладнано 8 деревообробних верстатів пиловідсмоктуючі установками; змонтовано 10 одиниць вентиляційних систем від робочих місць та ін, що дозволило поліпшити умови праці 110 працівникам, у тому числі 48 жінкам.
За 2004 рік було допущено 2 випадки виробничого травматизму з втратою працездатності 29 днів. Коефіцієнт частоти склав 0,7. За аналогічний період 2003 року було допущено 5 випадків - 387 днів втрати працездатності. Коефіцієнт частоти - 1,9. За обома випадками травматизму були видані накази по заводу із залученням до дисциплінарної відповідальності керівників цехів, майстрів і самих постраждалих.
З метою скорочення виробничого травматизму на заводі встановлено постійний контроль з боку керівництва заводу і працівників відділу охорони праці за застосуванням засобів індивідуального захисту, за своєчасним навчанням безпечним прийомам праці і перевіркою знань з охорони праці, а також за справністю обладнання, станом робочих місць та організацією безпечного виконання робіт.
Безпека при роботі на верстатах різних груп в цеху № 4
Робота на верстатах може супроводжуватися наявністю ряду шкідливих і небезпечних виробничих факторів, в тому числі:
· Відлітаючі шматочки металу;
· Електричний струм;
· Дрібна стружка та аерозолі мастильно-охолоджувальної рідини;
· Висока температура поверхні оброблюваних деталей та інструменту;
· Підвищений рівень вібрації;
· Недостатня освітленість робочої зони, наявність прямої та відбитої блескости, підвищена пульсація світлового потоку.
Для зниження ризику нещасних випадків перед початком роботи необхідно вивчити відповідні інструкції з техніки безпеки. При роботі на верстатах різних груп використовуються стандарти системи безпеки праці, як:
· ГОСТ 12.0.003-74 "Небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Класифікація ";
· ГОСТ 12.3.002-75 «Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки ».
У разі невиконання положень інструкцій з безпеки працівники можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності відповідно до законодавства Російської Федерації в залежності від тяжкості наслідків.
Мікроклімат робочої зони
Мікроклімат виробничих приміщень - це клімат внутрішнього середовища цих приміщень, який визначається діючими на організм людини поєднаннями температури, вологості і швидкості руху повітря.
Планово-економічний відділ є приміщенням I категорії (виконуються легкі фізичні роботи), тому повинні дотримуватися такі вимоги:
· Температура навколишнього середовища - від 21 до 25 ° С (у холодний період року), від 23 до 25 ° С (в теплий період року);
· Атмосферний тиск - від 630 до 800 мм рт. ст.;
· Відносна вологість - 40-60%, але не більше 75%;
· Швидкість руху повітря - не більше 0,1 м / с (в холодний період року), 0,1-0,2 м / с (в теплий період року).
Для створення і автоматичної підтримки в приміщенні незалежно від зовнішніх умов оптимальних значень температури, вологості, чистоти і швидкості руху повітря, в холодну пору року використовується водяне опалення, в теплу пору року застосовується кондиціонування повітря. Кондиціонер є вентиляційну установку, яка за допомогою приладів автоматичного регулювання підтримує в приміщенні задані параметри повітряного середовища.
Освітлення робочого місця
Робота, яка виконується з використанням обчислювальної техніки, мають такі недоліки:
· Ймовірність появи прямий блесткості;
· Погіршена контрастність між зображенням і фоном;
· Відображення екрану.
Згідно СанПіН 2.2.2/2.4.1340-03 освітленість на поверхні столу в зоні розміщення робочого документу повинна бути 300-500 лк. Зовнішня освітленість екрана не повинна бути більше 300 лк.
Вплив шуму. Захист від шуму
У приміщеннях з низьким рівнем загального шуму, яким є планово-економічний відділ, джерелами шумових перешкод можуть стати вентиляційні установки, кондиціонери або периферійне устаткування для ЕОМ (ксерокси, принтери та ін.) Тривала дія цих шумів негативно позначаються на емоційному стані кредитних працівників.
Відповідно до ГОСТ 12.1.003-76 ССБТ еквівалентний рівень звуку не повинен перевищувати 50 дБА. Для того щоб досягти цього рівня шуму застосовуються звукопоглинаючі покриття стін.
Захист від шуму слід виконувати відповідно до ГОСТ 12.1.003-76, а звукоізоляція огороджувальних конструкцій повинна відповідати вимогам глави СНиП 11-12-77 «Захист від шуму. Норми проектування ».
Електробезпека. Статична електрика
На робочому місці економіста з усього обладнання металевим є лише корпус системного блоку комп'ютера, але тут використовуються системні блоки, що відповідають стандарту фірми IBM, в яких окрім робочої ізоляції передбачений елемент для заземлення та провід з заземляющей жилою для приєднання до джерела живлення. Таким чином, обладнання планово-економічного відділу виконано по класу 1 (ПУЕ).
Електробезпека приміщення забезпечується відповідно до ПУЕ. Небезпечна і шкідливе оздействіе на людей електричного струму, електричної дуги і електромагнітних полів проявляється у вигляді електротравм та професійних захворювань.
Ступінь небезпечної і шкідливої ​​дії на людину електричного струму, електричної дуги і електромагнітних полів залежить від:
1. роду і величини напруги і струму;
2. частоти електричного струму;
3. шляху струму через тіло людини;
4. тривалості впливу на організм людини.
Протягом роботи на корпусі комп'ютера накопичується статична електрика. На відстані 5-10 см від екрана напруженість електростатичного поля становить 60-280 кВ / м, тобто в 10 разів перевищує норму 20 кВ / м. Для зменшення напруженості застосовувати застосування уволожнувачі й нейтралізатори, антистатичне покриття підлоги.
Крім того, при несправності будь-яких блоків комп'ютера корпус може виявитися під струмом, що може призвести до електричних травм або електричним ударів. Для усунення цього необхідно забезпечити під'єднання металевих корпусів обладнання до заземлювальної жилі ".
Електробезпека забезпечується відповідно до ГОСТ 12.1. 030. - 81. Небезпечна і шкідливий вплив на людей електричного струму проявляється у вигляді електротравм та професійних захворювань.
Пожежобезпечність
Ступінь вогнестійкості будівель приймається в залежності від їх призначення, категорії з вибухопожежної та пожежної небезпеки, поверховості, площі поверху в межах пожежного відсіку.
Будівля, в якому знаходиться планово-економічний відділ з пожежної небезпеки будівельних конструкцій відноситься до категорії K1 (малопожароопасное), оскільки тут присутні горючі (книги, документи, меблі, оргтехніка і т.д.) і важкозгораємі речовини (сейфи, різне обладнання та т . д.), які при взаємодії з вогнем можуть горіти без вибуху.
Пожежа в планово-економічному відділі може призвести до дуже небажаних наслідків (втрата цінної інформації, псування майна, загибель людей і т.д.), тому необхідно виявити і усунути всі причини виникнення пожежі, розробити план заходів з ліквідації пожежі в будівлі, план евакуації людей з будівлі.
Пожежна профілактика являє собою комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження її розповсюдження, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.
З метою запобігання пожежі необхідно проводити з працівниками планово-економічного відділу протипожежний інструктаж, на якому ознайомити працівників з правилами протипожежної безпеки, а також навчити використанню первинних засобів пожежогасіння.
У разі виникнення пожежі необхідно відключити електроживлення, викликати телефоном пожежну службу, евакуювати людей з приміщення згідно з планом евакуації, і приступити до ліквідації пожежі вогнегасниками. За наявності невеликого вогнища полум'я можна скористатися підручними засобами з метою припинення доступу повітря до об'єкта загоряння.
4.2. Екологія. Утилізація відходів діяльності ФГУП «КЕМЗ»
Одним з видів діяльності ФГУП «КЕМЗ» - є розробка і випуск ТНС (наприклад: замки різної модифікації).
1. Викиди відходів в атмосферу.
Законом встановлюється єдина система Державного обліку шкідливих впливів на атмосферне повітря. Концентрація шкідливих речовин у повітрі не повинна перевищувати гранично допустимої величини.
Основними заходами по зниженню викидів шкідливих речовин в атмосферу є вдосконалення техпроцесів, включаючи зниження неорганізованих викидів: ліквідація джерел забруднення; будівництво нових і підвищення ефективності діючих очисних споруд. Для цих цілей використовують мокрі пиловловлювачі (відцентрового та ударно-інерційного дії), сухі пилеулавлівателі (циклони, камери пилеосадітельние), ежекторні, волокнисті і електрофільтри. Для очищення повітря застосовуються наступні типи фільтрів: Циклон ЦН-15 затримує пил від обробки абразивним ріжучим інструментом на 93%, фільтр Ф6-480К - затримує пил зі ступенем очищення - 85%. Ще ефективну очистку повітря (до 90%) проводять в кільцевому адсорбері.
На підставі протоколу санітарно-епідеміологічної експертизи, заводу видано санітарно-епідеміологічний висновок, яке засвідчує, що діяльність ФГУП «КЕМЗ» відповідає державним санітарно-епідеміологічним правилам і нормативам СанПіН 2.2.1/2.1.1.1031-01 «Санітарні захисні зони і санітарна класифікація підприємств, споруд та інших об'єктів »; СанПіН 2.1.6.1032-01« Гігієнічні вимоги до забезпечення якості атмосферного повітря населених місць ».
Таблиця 4.1
Розрахунок плати за викид в атмосферу забруднюючих речовин ФГУП «КЕМЗ» за 2004 рік
Найменування забруднюючих речовин
Кількість викидів (тонн) в межах ПДВ
Нормативна плата за викид 1 т. загрязн.в-в. (Руб) в межах ПДВ
Підлягає до сплати (руб) в межах ПДВ
Заліза оксид
0,0351007
52,00
1,83
Марганець та його сполуки
0,003570
2050,00
0,73
Азоту діоксид
34,1687
52,00
1620,78
Азоту оксид
16,8682481
52,00
877,15
Водень хлористий
0,0005400
11,20
0,01
Сажа
0,0034290
41,00
0,14
Сірки діоксид
0,0140880
40,00
0,56
Вуглецю оксид
55,0354346
0,60
33,02
Фториди газоподібні
0,0068
410,00
2,81
Фториди погано розчинні
0,0009800
68,00
0,07
Метан
32,3956
0,05
1,619
Амілі (суміш ізомерів)
0,0501950
1,20
0,06
Бензол
0,0470
21,0
0,987
Ксилол
0,0002445
11,20
0
Толуол
0,0023635
3,70
0,01
Бенз (а) пірен
0,00000082
2049801,00
1,68
Спирт метиловий
0,0258400
5,0
0,13
Спирт етиловий
0,0126
0,4
0,01
Одорант СПМ
0,0002778
20498,00
5,69
Масло мінеральне нафт.
0,0016200
41,00
0,07
Вуглеводні граничні
1,187456
1,20
1,42
Зважені речовини
0,09800
13,70
0,13
РАЗОМ:
2549,076
З урахуванням коефіцієнта екологічної ситуації
2,28
5811,8932
З урахуванням коефіцієнта індексації
1,2
6974,2718
Таблиця 4.2
Розрахунок платежів за забруднення атмосферного повітря пересувними джерелами ФГУП «КЕМЗ»

п / п
Найменування палива
Нормативна плата за 1т. (Руб.)
Кількість витраченого палива, (т)
Сума плати (грн.)
1.
Бензин етиловий
1,3
90
117
2.
Дизельне паливо
2,5
25
62,5
Разом:
179,50
Коефіцієнт екологічної ситуації = 2,28
Коефіцієнт індексації = 1,2
Підлягає розподілу 179,50 * 2,28 * 1,2 = 491,11 руб.
Частка вивозяться ламп та шин становить 10% від загальної суми вивозяться відходів.
Відповідно витрати на перевезення цих видів відходів складе:
491,11 * 0,1 = 49,11 руб. на рік.

2. Викиди відходів у водне середовище.
У результаті діяльності ФГУП «КЕМЗ може відбуватися забруднення водних ресурсів відходами виробництва (забруднення твердими відходами, відходи миючих та мастильно-охолоджуючих рідин і т. д.). Згідно з вимогами до охорони навколишнього середовища, відходи миючих та мастильно-охолоджуючих рідин, застосовуваних при механічній обробці, збираються в спеціальну тару і відправляються на очищення і нейтралізацію. Також надходять з твердими відходами. Однак порушення техпроцесів, неефективна робота очисних пристроїв або вихід їх з ладу призводять до забруднення водних ресурсів. Для підприємств встановлюються норми відповідно до СН2875-83. Ступінь очищення стічних вод встановлюється згідно СНиП 2.04.02-84.
Застосовують наступні види очищення стічних вод:
1. твердих частинок - проціджування через металеві сітки, відстоювання в шламонакопичувача з використанням коагулянтів, пісколовках, використання гідроциклонів, фільтрів;
2. від маслопродуктов - відстоювання у відстійниках, застосування напірних гідроциклонів, очищення флотацією, фільтрація стічних вод; від розчинних домішок - екстракція, сорбція, нейтралізація і т. д.

Таблиця 4.3
Розрахунок плати за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти
ФГУП «КЕМЗ» за 2004 рік
Найменування забруднюючих речовин
Кількість викидів (тонн) в межах ПДС
Нормативна плата за скидання 1 т. загрязн.в-в. (Руб) в межах ПДС
Підлягає до сплати (руб) в межах ПДС
Зважені речовини
0,8967
366,00
328,19
Сухий залишок
18,9225
0,20
3,7845
Азот амоній
0,1269
689,00
87,43
Азот нітритів
0,032868
13775,00
452,75
Азот нітратів
1,48752
31,00
46,11
Хлориди
2,4828
0,90
2,2345
Сульфати
1,2798
2,50
3,19
Фосфати
0,0138
1378,00
19,01
БПКпол
0,1494
91,00
13,60
Нафтопродукти
0,0113
5510,00
62,26
СПАР
0,0094
551
5,18
РАЗОМ:
623,739
З урахуванням коефіцієнта екологічної ситуації
1,17
729,77
З урахуванням коефіцієнта індексації
1,2
875,72

3. Утилізація та захоронення відходів.
Повсякденно промислові підприємства стикаються із завданням утилізації різних видів відходів і непридатною для подальшого використання організаційної техніки. У багатьох містах створюються спеціалізовані організації з утилізації та переробки відходів. Госкомекологіі НСО з 1997р. здійснює ліцензування видів діяльності, спрямованих на поводження з відходами виробництва та споживання (видана 1991 ліцензія, у тому числі на розміщення та переміщення твердих побутових відходів).
Відповідно до закону РФ «Про відходи виробництва та споживання» відходи виробництва та споживання є об'єктами права власності. Право власності належить власнику сировини, матеріалів, напівфабрикатів, інших виробів і продуктів, а також товарів (продукції), в результаті використання яких ці відходи утворилися. Право власності на відходи може бути придбано іншою особою на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування чи іншого угоди відчуження відходів.
Власник небезпечних відходів має право відчужувати небезпечні відходи у власність іншій особі, передавати йому, залишаючись власником, право володіння, користування чи розпорядження небезпечними відходами.
Здійснення виробничої діяльності має на увазі наявність наступних видів відходів:
1) відпрацьовані люмінесцентні лампи
2) відпрацьована автогуми
3) лом чорних металів
4) лом кольорових металів
5) відпрацьоване масло індустріальне
6) відходи розчинників
7) відходи ізоляційних матеріалів
8) сміття будівельний
9) відходи паперу і картону
10) ТПВ
11) монітори ПК.
Утворені ТПВ, відходи ізоляційних матеріалів, відходи будівельних матеріалів, відпрацьовані фільтри: відпрацьовані збираються до утилізації на промплошадке, далі вивозяться на полігон ГБО.
Відпрацьовані люмінесцентні лампи, відпрацьовані автошини передаються на утилізацію до ЗАТ "Регіон-Центр-Екологія". Лом і відходи чорних металів, відходи розчинників та картонна тара вивозяться на спеціалізовані підприємства. Лом і відходи кольорових металів передаються в ЗАТ «КалугаВторЦветМет».
Таблиця 4.4
Розрахунок плати за розміщення відходів ФГУП «КЕМЗ» за 2004 рік
Види відходів
Од. ізм.
Кількість розміщених відходів, т / рік (куб.м) в межах встановлених лімітів
Нормативні плати за розміщення відходів, грн. / рік у межах встановлених лімітів
Підлягає до оплати, крб. (У межах встановлених лімітів)
Тверді побутові відходи
м 3
1570,08
4,50
7065,36
Токсичні відходи
- Люмінесцентні лампи
т
0,31
1739,20
539,152
- Масла отработ.
т
13,00
497,00
6461,00
- Шлам регенерації компр. олії
т
3,01
248,40
746,68
- Покришки відпрацьований
т
0,85
248,40
211,14
- Брухт чорних мета
м 3
45673
15,00
685,09
- Відходи, сприяння з. алюміній
м 3
0,01
15,00
0,15
- Відходи, сприяння з. латунь
м 3
0,01
15,00
0,15
- Медичні відходи
т
0,01
74,52
0,75
- Пісок забруднений
т
0,64
248,40
158,97
- Акумулятори свинцеві
т
4,18
745,40
3115,77
- Стружка чорних металів
т
7,925
15,00
118,87
РАЗОМ:
12074,70
З урахуванням коефіцієнта екологічної ситуації
1,6
19319,53
З урахуванням коефіцієнта індексації
1,2
23183,43
1. Розрахунок нормативного освіти ртутних ламп відпрацьованих.
На проммайданчику люмінесцентні лампи типу ЛБ і ДРЛ після відпрацювання демонтуються з світильників і зберігаються в гофрованих коробках. Обсяг утворення відпрацьованих люмінесцентних ламп за рік, виражений в тоннах, розраховується за формулою:
Q = К * М * р * 10 -3 т / рік,
Де М-загальна кількість ламп, встановлених на підприємстві, шт.
лб 40 = 6500 шт., М ДРЛ = 100 шт.);
р - вага лампи, кг (р лб = 0,2 1 кг, р лрл = 0,45 кт);
К - коефіцієнт зміни ламп протягом року, що визначається за формулою:
К = Т / В,
де Т - фактичний час служби ламп в годинах за рік,
Б - нормативний час служби ламп згідно ГОСТ (У ЛБ40 = 15000 годину, У ДРЛ = 12000 годину)
Фактичний час служби лампи визначається за формулою:
Т = Н * N,
де Н-середній час роботи на добу для однієї лампи (Н лб 40 = 10 годин; Н ДРЛ = 8 годин)
N-число робочих діб (N лб = 260, N ДРЛ = 365).
Планований обсяг утворення відпрацьованих люмінесцентних ламп за рік складе:
Q лб = 10 * 260 * 7500 * 0,21 * 10 -3 / 15000 = 0,2 т / рік (14 129 шт)
Q ДРЛ = 8 * 365 * 100 * 0,45 * 10 -3 / 12000 = 0,01 т / рік (22 шт)
Q заг = 0,3 +0,01 = 0,31 т.
Нормативний об'єм утворення відпрацьованих ртутних ламп на рік складе 0,31 т.
За ліміт розміщення відпрацьованих ртутних ламп приймаємо піврічну нормативну масу їх освіти, який складе 0,16 т.
2. Розрахунок нормативного освіти покришок відпрацьованих
На балансі підприємства ФГУП «КЕМЗ» числиться 12 автомашин, з них 4 одиниці легкових, 8 одиниць вантажних працюють на бензині. Розрахунок відпрацьованих покришок від вантажних автомобілів ведемо по загальному пробігу. При експлуатації автотранспорту утворюються відпрацьовані шини. Розрахунок відпрацьованої автогуми проводиться на підставі «Збірника питомих показників утворення відходів виробництва та споживання».
Значення питомих показників відходів, що утворюються (у розрахунку на 1 автомобіль):
- Для легкових автомобілів (3,7 кг на 10 тис.км. пробігу) обсяг відходів складе 0,08 т.
- Для вантажних автомобілів (19,1 кг на 10 тис.км. пробігу) обсяг відходів складе 0,77 т.
Річний норматив освіти відпрацьованих автопокришок від автотранспорту дорівнює 0,85 т.
Ліміт розміщення відпрацьованих автопокришок приймаємо 0,85 т / рік, що дорівнює річному нормативу маси їх утворення.
3. Розрахунок стружки чорних металів
1. токарно-гвинторізний верстат МК-60-45, 1540 годин на рік.
Норматив утворення стружки - 2,5 кг / ч. За рік утворюється 1540x2, 5 = 3850 кг або 3,85 т.
2. заточний верстат, час роботи 1000 год на рік. Норматив освіти 1,5 кг / ч. За рік утворюється 1000х 1,5 = 1500 кг або 1,5 т.
3. свердлильно-радіальний верстат СФРС-0, 2 - 1000 год. Норматив утворення стружки 1,5 кг / ч. За рік утворюється 1500 кг або 1,5 т.
У майстерні встановлені: 2 токарно-гвинторізних верстата, час роботи по 200 г на рік, вертикально свердлильний верстат - 50 год на рік. За рік утворюється 2 х 200x2, 5 + 1,5 x50 = 1075 кг або 1,075 т
Загальна кількість стружки складе: 3,85 +1,5 +1,5 +1,075 = 7,925 т. Стружка розміщується в приміщеннях у металевих ємностях об'ємом 1 і 0,5 м 3. Принаймні освіти стружка буде здаватися в ВАТ «Сталь». За ліміт розміщення приймаємо кількість освіти за рік, тобто 7,925 т.
Сумарна річна плата за забруднення навколишнього середовища
Сумарна річна плата за забруднення навколишнього середовища ФГУП «КЕМЗ» у 2004 році склала:
· Викид в атмосферу забруднюючих речовин - 6974,27;
· Забруднення атмосферного повітря пересувними джерелами - 491,11;
· Скидання забруднюючих речовин у поверхневі об'єкти - 875,72;
· Розміщення відходів - 23183,43.
Загальна плата за забруднення навколишнього середовища склала 31524,53 руб.

Висновок
Управління витратами - це галузь управлінської діяльності, як засіб досягнення підприємством високого економічного результату, це не мінімізація витрат, що може призвести до скорочення виробництва, а більш ефективне використання ресурсів компанії, їх економія і максимізація віддачі від них на всіх етапах виробничого процесу.
Управління витратами включає в себе: прогнозування і планування витрат, їх організацію, координацію і регулювання, активізацію і стимулювання персоналу, облік, аналіз і контроль (моніторинг).
У дипломі розглянуті основні завдання, принципи, етапи та функції управління витратами, також розглянуто поняття витрат та їх класифікація, досліджено методи обліку витрат і калькулювання собівартості.
Наведено і проаналізовано такі методи управління витратами:
8. Стандарт-кост
9. Директ-костинг
10. Метод управління виробництвом за системою JIT
11. Функціонально-вартісний аналіз (ФВА)
12. Стратегічний аналіз витрат (SCA)
13. Облік витрат по роботах (ABC)
14. Концепція управління витратами життєвого циклу (LCC)
У другому розділі даної роботи здійснено аналіз діяльності заводу ФГУП «КЕМЗ», для чого проведений аналіз його конкуренції, аналіз основних напрямків маркетингової політики підприємства, описана техніко-економічна характеристика заводу. Для цього також визначено порядок формування собівартості продукції підприємства і розглянута калькуляція собівартості врізного замку, а також шляхи зниження собівартості із застосуванням системи "директ-костинг"
З причини того, що дуже складно управляти витратами, а тим більше їх постійно відслідковувати, вихід на кінцевий результат відбувається тільки в кінці місяця, вельми доцільною є комп'ютеризація управління витратами на підприємстві. Це дозволяє відстежувати витрати на будь-якому етапі і в будь-який час коли це необхідно.
Виходячи з цього в третьому розділі розглянута пропозиція щодо комп'ютеризації управління витратами на ФДУП «КЕМЗ». На початку були висвітлені передумови і сфера комп'ютеризації управління витратами, принципи комп'ютеризації управління витратами, потім розглянуто забезпечення комп'ютеризації управління витратами і основні переваги управління витратами в рамках локальної мережі. Далі розглянута методологія впровадження комп'ютеризації управління витратами підприємстві, яка включає діагностику, аналіз, дизайн, розробку і тестування, розгортання і початкова супровід.
Значення чітко працює на підприємстві комплексної системи управління витратами важко переоцінити, оскільки, зниження витрат в більшій мірі впливає на розмір прибутку підприємства, ніж таке ж збільшення обсягу продажів. У той же час зростання витрат може завдати нищівного удару по добробуту підприємства навіть при збільшенні обсягу продажів.
Комп'ютеризована система управління витратами ефективна як власне система (внутрішній системний ефект) і як головна, яка оцінює і регулююча, складова всієї системи управління підприємством. У роботі розглянуті найбільш значимі джерела ефективності комп'ютеризації управління витратами, розглянуто необхідне обладнання та програмне забезпечення, з розшифровкою витрат на придбання.
Потім виходячи з оцінки загальної суми, необхідної для придбання обладнання та впровадження його на заводі, з урахуванням можливої ​​економії вивільнити трудові сили, зроблено оцінку періоду окупності впровадження комп'ютеризації управління витратами.
Таким чином витрати по впровадженню комп'ютеризації управління витратами на підприємстві окупляться протягом 1,5 років і це дозволить не тільки полегшити працю працівників економічних відділів, але і дозволить прискорити оперативність прийняття рішень


[1] Керімов В.Е. Методи управління витратами і якістю продукції. - М.: Маркетинг. 2002. З 66.
[2] Керімов В.Е. Методи управління витратами і якістю продукції. - М.: Маркетинг. 2002. З 71.
[3] Керімов В.Е. Методи управління витратами і якістю продукції. - М.: Маркетинг. 2002. З 78.
[4]
· Спрямованість на недопущення зайвих витрат;
· Взаємозамінність ресурсів;
· Широке впровадження ефективних методів зниження витрат;
· Вдосконалення інформаційного забезпечення про величину витрат;
· Підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства у зниженні витрат.
Дотримання всіх принципів системи управління витратами створює базу для економічної конкурентоспроможності підприємства в умовах ринкової економіки.
При розгляді управління витратами як процесу, виділяють наступні етапи:
· Планування та прогнозування витрат (прогнозні розрахунок собівартості, складання калькуляції, кошториси витрат);
· Організація управління витратами (встановлює, хто, в які терміни, з використанням якої інформації та документів, якими способами управляє витратами; визначаються центри виникнення витрат і центри відповідальності; розробляється ієрархічна система лінійних і функціональних зв'язків менеджерів і фахівців, пов'язаних з управлінням витратами);
· Безпосередньо облік витрат (бухгалтерський, управлінський облік, моніторинг витрат за центрами їх виникнення);
· Аналіз та контроль витрат і виробничих інвестицій з метою вироблення управлінських рішень щодо оптимізації витрат, пов'язаних з виробничо - комерційною діяльністю підприємства (порівняння фактичних витрат з запланованим рівнем, визначення відхилень та прийняття оперативних заходів з ліквідації розбіжностей, факторний аналіз);
· Прийняття управлінських рішень, щодо ефективності системи управління витратами на підприємстві;
· Відповідний документообіг.

Основними функціями системи управління витратами слід вважати прогнозування і планування, облік, контроль (моніторинг), координацію і регулювання, а також аналіз витрат.
Планування витрат може бути перспективним - на стадії довгострокового планування і поточним - на стадії короткострокового планування. Якщо точність довгострокового планування витрат невелика і схильна до впливу інвестиційного процесу, поведінки конкурентів, політики держави в галузі економічного управління організаціями, а іноді і форс-мажорних обставин, то короткострокові плани витрат відображають потреби найближчого майбутнього і більш точно визначаються річними та квартальними розрахунками.
Організація - найважливіший елемент ефективного управління витратами. Вона встановлює, хто, в які терміни, з використанням якої інформації та документів, якими способами управляє витратами у підприємницькій структурі. Визначаються центри виникнення витрат і центри відповідальності. Розробляється ієрархічна система лінійних і функціональних зв'язків менеджерів і фахівців, пов'язаних з управлінням витратами. Ця схема повинна бути сумісна з організаційно-виробничою структурою підприємства.
Координація, взаємозамінність і регулювання витрат (нормативний метод) - це порівняння фактичних витрат з запланованим рівнем, визначення відхилень та прийняття оперативних заходів з ліквідації розбіжностей. Своєчасна координація і регулювання витрат дозволяють підприємства уникнути серйозного зриву у виконанні запланованого економічного результату діяльності.
Облік як елемент управління витратами необхідний для підготовки інформації при прийнятті правильних рішень. У ринковій економіці прийнято поділ обліку на два види: виробничий і фінансовий.
Виробничий облік, як правило, ототожнюється з урахуванням витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. У своєму розвитку виробничий облік трансформувався в управлінський облік, який є активним інструментом управління підприємством.
Виробничий облік орієнтується на методику відображення витрат на виробництво, а управлінський - на аналіз ситуації, прийняття рішень, вивчення запитів споживачів інформації, аналіз відхилень від стандартних витрат. У системі управління обліку підготовляється інформація для менеджерів всередині організації з метою допомогти їм прийняти правильне рішення.
Фінансовий облік покликаний надавати інформацію користувачам незалежно підприємства і припускає порівняння витрат з доходами для визначення прибутку.
Функція контролю (моніторингу) в системі управління витратами забезпечує зворотній зв'язок для порівняння запланованих і фактичних витрат. Ефективність контролю пов'язана з коригуючими управлінськими діями, спрямованими на приведення фактичних витрат у відповідність із запланованими або уточнення планів, якщо вони не можуть бути виконані через об'єктивно змінилися виробничих умов.
Аналіз витрат є елементом функції контролю в системі управління витратами. Він передує управлінським господарським рішенням і діям, обгрунтовує і готує їх. Аналіз дозволяє оцінити ефективність використання всіх ресурсів підприємством, виявити резерви зниження витрат на виробництво, підготувати матеріали для прийняття раціональних управлінських рішень.
Активізація та стімулірова знання - це вплив на учасників виробництва, що спонукає їх дотримуватися встановлених планом витрати і знаходити можливості їх зниження. Для мотивації таких дій використовуються як матеріальні, так і моральні стимули. Не можна вдаватися до покарання при збільшенні витрат. У цьому випадку працівники будуть оскаржувати величину планованих витрат, прагнучи до встановлення їх більш високого рівня. Досягнення основної мети підприємства - отримання максимально можливого прибутку за рахунок зниження витрат - стане важкоздійснюваним завданням.
Таким чином, управління витратами - це динамічний процес, що включає управлінські дії прямого і зворотного зв'язку, метою яких є досягнення високого економічного результату діяльності підприємства.
Сучасні методи управління витратами:
1. Стандарт-кост
2. Директ-костинг
3. Метод управління виробництвом за системою JIT
4. Функціонально-вартісний аналіз (ФВА)
5. Стратегічний аналіз витрат (SCA)
6. Облік витрат по роботах (ABC)
7. Концепція управління витратами життєвого циклу (LCC)
Стандарт-кост
Одним з ефективних інструментів в управлінні витратами підприємства є система обліку стандарт-кост, в основі якої лежить принцип обліку та контролю витрат у межах встановлених норм і нормативів та за відхиленням від них.
Метод нормативного визначення витрат виник на початку XX століття в США. Термін стандарт-кост складається з двох слів: "стандарт", який означає кількість необхідних виробничих витрат (матеріальних і трудових) для випуску одиниці продукції або заздалегідь обчислені витрати на виробництво одиниці продукції або надання послуг, а слово "кост" - це витрати, що припадають на одиницю продукції [1]. Таким чином, стандарт-кост в повному розумінні слова означає стандартні витрати. Ця система спрямована насамперед на контроль за використанням прямих витрат виробництва, а суміжні калькуляції - для контролю накладних витрат.
Система стандарт-кост задовольняє запити підприємця і служить потужним інструментом для контролю виробничих витрат. На основі встановлених стандартів можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про очікувані доходи майбутнього року. При цій системі інформація про наявні відхилення використовується керівництвом для прийняття ним оперативних управлінських рішень.
Директ-костинг
В умовах ринкових відносин, ефективне управління комерційною діяльністю організації все більше залежить від рівня її інформаційного забезпечення. Весь світовий досвід свідчить про ефективність використання маржинального методу бухгалтерського обліку - системи обліку "Директ-костинг", в основі якої лежить літочислення скороченою собівартості продукції і визначення маржинального доходу.
При описі цієї системи у вітчизняній літературі з бухгалтерського обліку часто зустрічається термін "облік обмеженою, неповної або скороченою собівартості". На наш погляд, прийнятним назвою для озвучування цієї системи у нас в країні є термін: "маржинальний метод бухгалтерського обліку" [2]. Це пов'язано з тим, що основним показником при системі директ-костинг служить маржинальний дохід. З його допомогою визначається поріг рентабельності виробництва, встановлюється ціна беззбиткової реалізації продукції, будується асортиментна політика підприємства і т.д.
У вітчизняну облікову теорію термін "директ-костинг" увійшов порівняно недавно і відразу придбав широку популярність.
Сучасний директ-костинг має два варіанти:
1) простий директ-костинг, заснований на використанні в обліку даних лише про змінних (оперативних) витратах;
2) розвиненою директ-костинг (верібл-костинг), при якому в собівартість поряд зі змінними витратами включаються і прямі постійні витрати по виробництву і реалізації продукції.
Узагальнено сутність системи директ-костинг полягає в підрозділі витрат на постійні та змінні їх складові в залежності від зміни обсягу виробництва. У цих умовах собівартість продукції планується і враховується тільки в частині змінних витрат. Різниця між виторгом від продажу продукції та змінними витратами є маржинальний дохід. При цій системі постійні витрати в розрахунок собівартості продукції не включають і списують безпосередньо на зменшення прибутку підприємства.
Метод управління виробництвом за системою JIT
Метод управління виробництвом за системою JIT ("just-in-time", тобто "точно в термін") зародився в Японії в середині 70-х років XX ст. в компанії "Тойота" і в даний час з великим успіхом застосовується в багатьох промислово розвинених країнах.
Суть системи JIT зводиться до відмови від виробництва продукції великими партіями. Замість цього створюється безперервно-потокове предметне виробництво. При цьому постачання виробничих цехів і дільниць здійснюється такими малими партіями, що по суті перетворюється на поштучне. Дана система розглядає наявність товарно-матеріальних запасів як зло, існування якого ускладнює вирішення багатьох проблем [3]. Вимагаючи значних витрат на утримання, великі матеріальні запаси негативно позначаються на нестачі фінансових ресурсів, маневреності та конкурентоспроможності підприємства. З практичної точки зору головною метою системи JIT є знищення будь-яких зайвих витрат і ефективне використання виробничого потенціалу підприємства.
Функціонально-вартісний аналіз (ФВА)
У ринкових умовах господарювання підвищення якості та зростання конкурентоспроможності продукції, що випускається при одночасному зниженні витрат на її виготовлення є однією з актуальних завдань економічного розвитку. У вирішенні цього завдання важлива роль відводиться функціонально-вартісному аналізу (ФСА), що дозволяє охопити всі фактори руху продукції з моменту її зародження до моменту споживання й утилізації.
Функціонально-вартісний аналіз - це метод системного дослідження функцій об'єкта (виробу, процесу, структури), спрямований на мінімізацію витрат у сферах проектування, виробництва та експлуатації об'єкта при збереженні (підвищення) його якості та корисності.
ФВА відноситься до перспективних методів економічного аналізу. У ньому успішно використовуються передові прийоми і елементи інженерно-логічного та економічного аналізу. Відмінною особливістю цього методу є його висока ефективність. Як показує практика, при правильному застосуванні ФВА зниження витрат виробництва забезпечується в середньому на 20-25%.
Стратегічний аналіз витрат (SCA)
Для забезпечення ефективного управління підприємством необхідний інтегрований метод аналізу й оптимізації витрат за всіма статтями його діяльності. Такий метод управлінського обліку отримав в економічній літературі назву Cost Management (СМ), при якому акцент був перенесений з підрахунку витрат на планування і використання систем їх обліку. Зміна поглядів на облік в управлінні був цілком природною реакцією на глобальні зміни економічної системи, такі, як бурхливий розвиток інформаційних технологій, зміна характеру виробництва, транснаціональна конкуренція.
У 90-ті роки XX століття на основі загальної теорії СМ був розроблений новий метод управлінського обліку - Strategic Cost Analysis (SCA - стратегічний аналіз витрат).
Стратегічний аналіз витрат - найважливіша частина РМ, що базується на терміні value chain (ланцюг освіти споживчої вартості), який став центральним об'єктом стратегічного кост-менеджменту.
Згідно з методом SCA діяльність фірми трактується як ланцюг освіти споживної вартості (послідовність операцій по створенню вартості виробу). Кожна ланка ланцюга розглядається як з позиції її необхідності у виробничому процесі, так і з позиції споживаних нею ресурсів. Потім визначається cost driver (кост-драйвер) - керуючий фактор, тобто параметр, який характеризує вартість виконання конкретної операції. Через контроль кост-драйверів і перебудови ланцюга утворення вартості передбачається досягти стійкого переваги над конкурентами.
Завдання стратегічного аналізу витрат - конструювання такого ланцюга утворення вартості, щоб реальна собівартість не перевищувала цільову.
Облік витрат по роботах (ABC)
Метод "Activity Based Costing" (або АВС) в буквальному сенсі означає облік витрат по роботах. Він виник у результаті змін, що відбуваються в економічній структурі, зокрема, змінилися погляди на методику обліку витрат і розрахунку собівартості продукції.
Пошук нових методів отримання об'єктивної інформації про витрати привів до появи методу АВС, відповідно до якого підприємство розглядається як набір робочих операцій, що визначають його специфіку. У процесі роботи споживаються ресурси (матеріали, інформація, обладнання), виникає який-небудь результат. Відповідно початковою стадією застосування АВС є визначення переліку та послідовності робіт на підприємстві шляхом розкладання складних робочих операцій на найпростіші складові паралельно з розрахунком споживання ресурсів. Така класифікація грунтується на вивченні залежності між витратами і різними виробничими процесами: випуск одиниці продукції, випуск замовлення (пакета), виробництво продукту як такого. При цьому не враховується ще одна важлива категорія витрат, яка не залежить від виробничих подій, - витрати, що забезпечують функціонування підприємства в цілому. Перші три категорії робіт, а точніше витрати по них, можуть бути прямо віднесені на конкретний продукт. Результати загальногосподарських робіт не можна точно привласнити тому або іншому продукту, тому для їх розподілу доводиться пропонувати різні алгоритми.
Концепція управління витратами життєвого циклу (LCC)
Великий ефект в оптимізації витрат організації можна досягти, застосовуючи метод Life Cycle Costing (LCC) - концепцію управління витратами життєвого циклу. Цей підхід вперше був застосований в США у рамках державних проектів в оборонній галузі. Вартість повного життєвого циклу виробу - від проектування до зняття виробництва - була найбільш важливим показником для державних структур, так як проект фінансувався виходячи з повної вартості контракту або програми, а не з собівартості конкретного виробу. Нові технології виробництва спровокували переміщення методів LCC в сектор приватної економіки. Основними причинами цього переходу є: різке скорочення життєвого циклу виробів; збільшення вартості підготовки і запуску у виробництво; практично повне визначення фінансових показників (витрат і доходів) на стадії проектування.
1.2 Поняття витрат та їх класифікація
Поняття витрат
В економічній літературі можна зустріти такі поняття, як витрати, витрати, витрати. У своїй основі всі ці поняття означають одне й те саме - витрати підприємства, пов'язані з виконанням певних операцій.
Термін "витрати" застосовується, як правило, в економічній теорії. Це сумарні жертви підприємства, пов'язані з виконанням певних операцій. Вони включають в себе як явні (бухгалтерські, розрахункові), так і змінні (альтернативні) витрати.
Явні (розрахункові) витрати - це виражені в грошовій формі фактичні витрати, зумовлені придбанням і витрачанням різних видів економічних ресурсів в процесі виробництва та обігу продукції, товарів або послуг.
Альтернативні (змінні) витрати означають упущену вигоду підприємства, яку воно одержало б при виборі виробництва альтернативного товару, з альтернативної ціною, на альтернативному ринку і т.д.
Під витратами слід розуміти явні (фактичні, розрахункові) витрати підприємства, а під витратами - зменшення коштів підприємства або збільшення його боргових зобов'язань в процесі господарської діяльності. Витрати означають факт використання сировини, матеріалів, послуг. Лише в момент реалізації підприємство визнає свої доходи і пов'язану з ним частину витрат - витрати.
На таке розуміння вищевказаних термінів нас орієнтують стандарт 18 МСФЗ "Виручка", а також вітчизняні ПБУ 9 / 99 "Доходи організації" і 10/99 "Витрати організації". Відповідно до зазначених документів витрати, як правило, приймають форму відтоку або зменшення активу. Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки на підставі безпосереднього зв'язку між понесеними витратами і надходженнями за певними статтями доходу. Такий підхід називається відповідністю витрат і доходів. Виходячи з цього в бухгалтерському обліку всі доходи повинні співвідноситися з витратами на їх отримання, званими витратами. З точки зору техніки обліку, це полягає в тому, що витрати повинні накопичуватися на рахунках "Матеріали", "Амортизація", "Розрахунки з оплати праці" і т.д., потім на рахунках "Основне виробництво", "Готова продукція" та не списуватися на рахунки реалізації до тих пір, поки продукція, товари, послуги, з якими вони пов'язані, не будуть реалізовані, оскільки лише в момент реалізації організація буде визнавати свої витрати.
Класифікація витрат
Витрати не однакові не тільки по своєму складу, але і за значенням у виготовленні продукту, виконання робіт і послуг. Тому для ефективної організації управлінського обліку необхідно застосовувати економічно обгрунтовану класифікацію витрат за певними ознаками. Це допоможе не тільки краще планувати і враховувати витрати, але й точніше їх аналізувати, а також виявляти певні співвідношення між окремими видами витрат і обчислювати ступінь їх впливу на рівень собівартості і рентабельності виробництва.
В управлінському обліку метою будь-якої класифікації витрат має бути надання допомоги керівнику в прийнятті правильних, раціонально обгрунтованих рішень, оскільки менеджер, приймаючи рішення, повинен знати, які витрати та вигоди вони за собою потягнуть. Тому суть процесу класифікації витрат - це виділити ту частину витрат, на які може вплинути керівник.
Практика організації управлінського обліку в економічно розвинених країнах передбачає різні варіанти класифікації витрат в залежності від цільової установки, напрямів обліку витрат. Споживачі внутрішньої інформації визначають такий напрям обліку, яке їм потрібно для забезпечення інформацією з досліджуваної проблеми.
Узагальнено класифікацію витрат можна представити в наступному вигляді (табл. 1).
Таблиця 1
Класифікація витрат за функціями управління витратами
Функції управління витратами
Класифікаційні ознаки та групи
1. Прийняття управлінських рішень
Явні і альтернативні; релевантні та нерелевантні; ефективні та неефективні
2. Прогнозування
Короткострокові та довгострокові
3. Планування
Плановані і неплановані
4. Нормування
Стандарти, норми і нормативи і відхилення від них
5. Організація
По місцях і сферам виникнення; функцій діяльності та центрами витрат
6. Облік
Одноелементні і комплексні; за статтями калькуляції та економічними елементами; постійні та змінні; основні і накладні; прямі і непрямі; поточні та одноразові
7. Контроль
Контрольовані та неконтрольовані
8. Регулювання
Регульовані і нерегульовані
9. Стимулювання
Обов'язкові та заохочувальні
10. Аналіз
Фактичні; прогнозні, планові; кошторисні; стандартні; загальні та структурні, а повні та часткові

Явні витрати - це передбачувані витрати, які має нести підприємство при виконанні виробничої і комерційної діяльності.
Витрати ж, зумовлені відмовою від одного товару на користь іншого, називають альтернативними (поставлений) витратами. Вони означають упущену вигоду, коли вибір однієї дії виключає появу іншої дії. Альтернативні витрати виникають у випадку обмеженості ресурсів. Якщо ресурси необмежені, змінні витрати дорівнюють нулю. Альтернативні витрати іноді називають додатковими.
У залежності від специфіки прийнятих рішень витрати доцільно поділяти на релевантні та нерелевантні. Доречними (тобто суттєвими, значними) витратами можна вважати тільки ті витрати, які залежать від даного управлінського рішення. Зокрема, витрати минулих періодів не можуть бути релевантними, оскільки вплинути на них уже не можна. У той же час диктував витрати (упущена вигода) релевантні для прийняття управлінських рішень.
На результати прийнятих рішень істотний вплив може надати розподіл витрат на ефективні та неефективні.
Ефективні витрати - це продуктивні витрати, у результаті яких отримують доходи від реалізації тих видів продукції, на випуск яких були зроблені ці витрати. Неефективні витрати - це витрати непродуктивного характеру, в результаті яких не будуть отримані доходи, так як не буде вироблений продукт. Неефективні витрати - це втрати на виробництві. До них відносяться втрати від браку, простоїв, нестачі та псування товарно-матеріальних цінностей та ін Виділення неефективних витрат обов'язково, оскільки дозволяє не допустити проникнення втрат в планування і нормування.
Будь-яке підприємство, що прагне максимізувати свій прибуток, має так організувати виробництво, щоб витрати на одиницю продукції, що випускається були мінімальні. Значить, і прийняті рішення повинні орієнтуватися на завдання мінімізації витрат. У виконанні цього завдання велику роль відіграє прогнозування, в ході якого витрати підприємства розглядаються в короткостроковому і довгостроковому періодах. Така необхідність обумовлюється тим, що короткостроковий і довгостроковий періоди відрізняються за можливостями, які виникають в організації. Так:
1) у короткостроковому періоді організація не може змінити свої виробничі потужності, а в довгостроковому періоді така можливість є;
2) у короткостроковому періоді відсутня можливість вільного доступу нових фірм у галузь і на ринок, тобто кількість функціонуючих економічних одиниць не змінюється. У довгостроковому періоді така можливість виникає;
3) в короткостроковому періоді можна виділити постійні та змінні витрати. У довгостроковому ж періоді всі витрати стають змінними у зв'язку зі зміною масштабної бази.
Прийняті управлінські рішення не можуть бути здійснені, якщо вони не будуть мати безпосередні зв'язки з плануванням, в ході якого передбачувані витрати, пов'язані з виконанням виробничої і комерційної діяльності, розглядаються з точки зору можливостей їх охоплення планом. У цих цілях витрати організації необхідно поділяти на плановані і неплановані.
До планованим витратам належать продуктивні витрати підприємства, зумовлені його господарською діяльністю і передбачені кошторисом витрат на виробництво. Вони відповідно до норм, нормативами, лімітами і кошторисами включаються в планову собівартість продукції.
Неплановані витрати - це непродуктивні витрати, які не є неминучими і не випливають з нормальних умов господарської діяльності підприємства. Ці витрати вважаються прямими втратами і тому до кошторису витрат на виробництво не включаються. Вони відображаються тільки у фактичній собівартості товарної продукції і на відповідних рахунках у бухгалтерському обліку. До них відносяться втрати від браку, простоїв та інших Їх відокремлений облік сприяє здійсненню заходів, спрямованих на їх попередження.
Велике значення має класифікація витрат в залежності від їх ставлення до діючих на підприємстві нормами, нормативами, лімітами і стандартам. За цією ознакою всі витрати, які включаються до собівартості продукції, групуються в розрізі встановлених норм, що діють на початок поточного місяця, і за відхиленням від діючих норм, які виникли в процесі виробництва. Такий розподіл витрат лежить в основі нормативного обліку і є найважливішим засобом поточного оперативного контролю за рівнем витрат виробництва.
Управління підприємством неможливе без чіткої його організації. Вона складає основу повсякденній управлінській діяльності, і без неї зазвичай не працюють ані плани, ні програми.
Витрати доцільно також групувати і враховувати в розрізі виробництв, цехів, дільниць, відділів, бригад та інших структурних підрозділів підприємства, тобто за центрами їх виникнення. Таке групування витрат дозволяє організувати внутрішній госпрозрахунок і визначити виробничу собівартість продукції. Дане угрупування витрат безпосередньо залежить від організаційної структури підприємства.
З вищенаведеної класифікацією витрат тісно пов'язана угруповання витрат в залежності від сфер і функцій діяльності підприємства. За цією ознакою витрати можна поділяти на постачальницько-заготовітел'ние, виробничі, збутові та організаційно-управлінські.
Таке групування витрат дозволяє організувати функціональний облік, при якому витрати спочатку збираються в розрізі сфер і функцій діяльності підприємства, і тільки потім - по об'єктах калькуляції.
Функціональний облік витрат сприяє зміцненню внутрішньогосподарського розрахунку і посилення взаємозв'язку і взаємозалежності між центрами витрат, забезпечує надання більш точної інформації про проведені витратах. Це допомагає менеджерам приймати спільні обгрунтовані рішення про вид, склад, ціною, шляхи збуту продукції та сприяє підвищенню ефективності виробничо-комерційної діяльності підприємства.
Всі заходи, що вживаються, спрямовані на здійснення управлінської діяльності, можуть бути зведені нанівець, якщо на підприємстві не буде функціонувати ефективна система обліку. Цей напрямок несе основну відповідальність за інформаційне забезпечення процесів прийняття та виконання необхідних управлінських рішень. Для здійснення облікових процедур витрати підприємства групуються за складом, економічним змістом, ролі в технологічному процесі виготовлення продукції, стосовно обсягу виробництва, способу і часу включення в собівартість продукції і т.д.
За складом витрати поділяються на одноелементні та комплексні.
Одноелементні називаються витрати, що складаються з одного елемента - матеріали, заробітна плата, амортизація та ін Ці витрати незалежно від місця їх виникнення та цільового призначення не діляться на різні компоненти.
Комплексними називаються витрати, що складаються з декількох елементів, наприклад, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, до складу яких входить заробітна плата відповідного персоналу, амортизація будівель та інші одноелементні витрати.
За економічним змістом витрати класифікують за економічними елементами і статтями калькуляції.
Економічним елементом прийнято називати первинний однорідний вид витрат на виробництво і реалізацію продукції, який на рівні підприємства неможливо розкласти на складові частини.
Положенням про склад витрат, що включаються до собівартості продукції, встановлено єдиний для всіх підприємств перелік елементів витрат, що включає:
· Матеріальні витрати;
· Витрати на оплату праці;
· Відрахування на соціальні потреби;
· Амортизацію;
· Інші витрати.
Калькуляційній статтею прийнято називати певний вид витрат, який утворює собівартість як окремих видів, так і всієї продукції в цілому.
Проте класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислити собівартість окремих видів продукції, встановити обсяг витрат конкретних структурних підрозділів підприємства.
Для вирішення цих завдань застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції. Вона дозволяє визначати призначення витрат та їх роль, організувати контроль над ними, виявляти якісні показники господарської діяльності як підприємства в цілому, так і його окремих підрозділів, встановлювати, за якими напрямками необхідно вести пошук шляхів зниження витрат виробництва. На підставі цього угруповання будується аналітичний облік витрат на виробництво, складається планова і фактична калькуляція собівартості окремих видів продукції.
У комерційних організаціях дана угруповання витрат є основною, але її зміст диференціюється виходячи із специфіки кожної галузі діяльності.
Особливу значимість для управлінського обліку має спосіб включення витрат в собівартість продукції. За цією ознакою витрати підприємства поділяються на прямі і непрямі.
Прямими є витрати з виробництва конкретного виду продукції. Тому вони можуть бути віднесені на об'єкти калькуляції в момент їх вчинення або нарахування прямо на підставі даних первинних документів. До них відносяться витрати сировини, матеріалів, заробітна плата виробничих робітників та ін
Непрямі витрати пов'язані з випуском декількох видів продукції, наприклад витрати з управління та обслуговування виробництва.
Непрямі витрати спочатку збирають на відповідних збірно-розподільчих рахунках, а потім включають до собівартості конкретних виробів за допомогою спеціальних розрахунків розподілу. Вибір бази розподілу обумовлюється особливостями організації і технології виробництва і встановлюється галузевими інструкціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції.
Розподіл витрат на прямі і непрямі має умовний характер. Так, у видобувних виробництвах, де, як правило, добувається один вид продукції - витрати прямі. У комплексних виробництвах, в яких з одних і тих же видів сировини і матеріалів виготовляють кілька видів виробів, основні витрати є непрямими. Розширення питомої ваги прямих витрат сприяє більш точному визначенню собівартості продукції.
Важливе значення у виборі системи обліку і калькулювання має угруповання витрат по відношенню до обсягу виробництва. За цією ознакою витрати поділяються на постійні та змінні.
Змінними називаються витрати, величина яких змінюється разом зі зміною обсягу виробництва. До них відносять витрати сировини і матеріалів, палива і енергії на технологічні цілі, заробітну плату виробничих робітників та ін
До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або слабко змінюється при зміні обсягу виробництва. До них можна віднести загальногосподарські витрати та ін
Деякі витрати називаються змішаними, тому що мають одночасно змінні і постійні компоненти. Їх іноді називають напівзмінні і полупостояннимі витратами. Усі прямі витрати є змінними витратами, а в складі загальновиробничих, загальногосподарських і комерційних витрат є як змінні, так і постійні складові витрат. Наприклад, місячна плата за телефон включає постійну суму абонентської плати та змінну частину, яка залежить від кількості і тривалості міжміських та міжнародних телефонних розмов. Тому при обліку витрат їх необхідно чітко розмежувати між постійними і змінними витратами.
Важливе значення в управлінському обліку має також угруповання витрат виходячи з їх ролі в технологічному процесі виготовлення продукції і цільового призначення. За цією ознакою витрати підприємства поділяються на основні і накладні.
Основними називаються витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції. До них належать: вартість сировини, матеріалів і напівфабрикатів, речовинно входять у продукт; вартість палива і енергії, витрачених на технологічні цілі; витрати на оплату праці виробничих робітників та відрахування на соціальні потреби; витрати з експлуатації виробничих машин та обладнання тощо
Накладні витрати утворюються у зв'язку з організацією, обслуговуванням виробництва, реалізацією продукції та управлінням. Вони складаються з управлінських і комерційних витрат. Величина цих витрат залежить від структури управління організації, ділової політики адміністрації та інших факторів.
Такий поділ витрат засноване на тому, що в собівартість продукції повинні включатися лише виробничі витрати. Вони, як необхідні, формують виробничу собівартість виробу і використовуються для розрахунку собівартості одиниці продукції. Періодичні витрати в основному пов'язані із забезпеченням процесу реалізації продукції і функціонування підприємства як господарської одиниці, у зв'язку з чим списуються на зменшення прибутку від реалізації продукції.
Таке групування витрат поки що рідко зустрічається в практиці вітчизняного бухгалтерського обліку. Тим часом вона давно і широко застосовується в країнах з розвиненою ринковою економікою, що використовують систему обліку директ-костинг. У цьому випадку отримувана облікова інформація більш адекватно відображає процес ринкового ціноутворення і дозволяє всебічно аналізувати і планувати співвідношення обсягів виробництва, цін і собівартості продукції.
Велику роль має угруповання витрат в залежності від часу їх виникнення та віднесення на собівартість продукції. За цією ознакою витрати поділяються на поточні, майбутнього звітного періоду і майбутні. До поточних відносяться витрати з виробництва та реалізації продукції даного періоду. Вони принесли дохід у цьому і втратили здатність приносити прибуток у майбутньому. Витрати майбутнього періоду - це витрати, вироблені в поточному звітному періоді, але підлягають включенню до собівартості продукції, яка випускатиметься в наступні звітні періоди (наприклад, витрати на освоєння що вводяться в експлуатацію цехів , виробництв, на підготовку і освоєння нових видів продукції па діючих підприємствах). Такі витрати повинні принести дохід у майбутньому. До майбутнім відносять витрати, які в даному звітному періоді ще не проведені, але для правильного відображення фактичної собівартості підлягають включенню у витрати виробництва за даний звітний період в плановому розмірі (витрати на оплату відпусток робітників, виплату одноразової винагороди за вислугу років та інші витрати, що мають періодичний характер).
У відповідності до системи контролю, яка забезпечує повноту та правильність дій у майбутньому, спрямованих на зниження витрат та зростання ефективності виробництва витрати ділять на контрольовані і неконтрольовані.
Контрольовані - це витрати, які піддаються контролю з боку суб'єктів управління. Неконтрольований е ж витрати не залежать від діяльності суб'єктів управління. Наприклад, переоцінка основних засобів, що призвела за собою збільшення сум амортизаційних відрахувань, зміна цін на паливно-енергетичні ресурси і т.п.
Для того, щоб система контролю витрат на підприємстві була ефективною, необхідно спочатку виділити центри відповідальності, де формуються витрати, класифікувати витрати, а потім скористатися системою управлінського обліку витрат. У результаті керівник підприємства отримає можливість своєчасно виділяти "вузькі місця" у плануванні, формуванні витрат і приймати відповідні управлінські рішення.
Процес управління витратами на підприємстві включає в себе і процес регулювання їх рівня. Для цих цілей витрати поділяються на регульовані і нерегульовані.
За ступенем регульованості витрати поділяються на повністю, частково і слабо регульовані.
Повністю регульовані витрати виникають, насамперед, у сферах виробництва і розподілу. Це витрати, зареєстровані за центрами відповідальності і величина їх залежить від ступеня регулювання з боку менеджера. Частково регульовані витрати мають місце головним чином у НДДКР (науково-дослідних і дослідно-конструкторських роботах), маркетингу та обслуговуванні клієнтів. Слабо регульовані (задані) витрати виникають в усіх функціональних сферах. Розподіл витрат на регульовані і нерегульовані необхідно передбачити у звітах про виконання кошторису за центрами відповідальності. Це дозволить виділити сферу відповідальності кожного менеджера і оцінити його роботу в частині контролю за витратами підрозділи підприємства.
Сучасна система управління на підприємстві не вважається ефективною, якщо вона на перше місце не ставить "людський фактор". Успіх будь-якої виробничої і комерційної діяльності в першу чергу залежить від зусиль трудового колективу, професіоналізму суб'єктів управління, їх зацікавленості в результатах своєї праці. Для цього в управлінській діяльності широко використовується система стимулювання. Виходячи з цієї ознаки витрати підприємства поділяються на обов'язкові, пов'язані з виконанням основних трудових обов'язків, і заохочувальні, спрямовані на досягнення високих якісних показників.
Процес прийняття управлінських рішень неможливий без ефективної системи економічного аналізу, що дозволяє оцінювати досягнуті результати діяльності підприємства, виявляти внутрішні і зовнішні резерви подальшого його розвитку. Для цих цілей витрати групуються на фактичні, прогнозні, планові, кошторисні і т.д. У ході аналізу досліджується як загальний обсяг витрат, так і утворюють його окремі елементи і статті, тобто структура.
Застосування даної класифікації витрат у розрізі управлінських функцій дозволить підвищити ефективність управлінського обліку, посилити його аналітичність і можливості виявлення резервів підвищення результативності виробничої і комерційної діяльності.
1.3. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості
Під методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції розуміється сукупність прийомів, що застосовуються для обліку витрат та обчислення фактичної собівартості окремого виду продукції, робіт, послуг або їх одиниці.
У вітчизняній практиці застосовуються такі методи обліку витрат на виробництво і калькуляцію:
1) Простий (прямий)
2) Позамовний
3) Попередільний (напівфабрикатний і бесполуфабрікатний варіанти)
4) Попроцессний
5) Метод виключення витрат на побічну продукцію
6) Метод коефіцієнтів
7) Пропорційний
8) Нормативний
9) Комбінований.
Незмінним і єдиним для всіх виробничих галузей при обчисленні собівартості продукції залишається принцип балансового узагальнення витрат, який виражається рівністю витрат у незавершеному виробництві на початок року та витрат поточного року, з одного боку, і витрат, що відносяться на собівартість готової продукції і незавершене виробництво на кінець року , - з іншого.
Вибір методу калькулювання собівартості продукції залежить від типу виробництва, його складності, особливостей, наявності незавершеного виробництва, тривалості виробничого процесу, номенклатури виробленої продукції та ін
Простий (прямий) метод калькулювання заснований на прямому розрахунку собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг. Цей метод застосовується, коли з виробництва отримують тільки один вид продукції. У цьому випадку об'єкт обліку витрат збігається з об'єктом калькуляції. Тоді собівартість одиниці продукції розраховують шляхом ділення суми витрат на кількість продукції. Цей метод використовується при обчисленні собівартості послуг допоміжних і деяких інших виробництв.
До методу прямого розрахунку відноситься і позамовний метод, коли об'єктом обліку і калькулювання є окремий виробничий замовлення. Аналітичні рахунки відкриваються за видами замовлень (під замовленням розуміється виріб, вид ремонтних робіт і т.д.). Цей метод застосовується в ремонтних, столярних, швейних майстерень, в будівництві. Собівартість замовлення визначається сумою всіх витрат виробництва з дня відкриття замовлення до дня його виконання. Отже, недолік цього методу полягає в неможливості проконтролювати собівартість протягом виконання замовлення.
Попередільний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції застосовується в основному на переробних підприємствах АПК і в промислових виробництвах сільськогосподарських організацій, де обробляється сировину і матеріали проходять послідовно кілька фаз обробки (переділів).
Аналітичні рахунки з обліку витрат на виробництво відкриваються по переділів.
У зв'язку з особливостями технології у переробці сировини і матеріалів застосовують напівфабрикатний і бесполуфабрікатний варіанти попередільного методу.
Напівфабрикатний варіант попередільного методу застосовується, коли кожен переділ, за винятком останнього, являє собою закінчену стадію обробки сировини, в результаті якої виходять напівфабрикати власного виробництва, готові для подальшого використання у виробництві або для реалізації. У цьому випадку калькулюють собівартість напівфабрикатів після кожного переділу, що дозволяє виявляти собівартість напівфабрикатів на різних стадіях їх обробки і тим самим забезпечувати більш дієвий контроль над собівартістю продукції.
Бесполуфабрікатний варіант передбачає лише облік витрат по переділах, собівартість напівфабрикатів після кожного переділу не визначають, а обчислюють собівартість вже готового продукту.
Попроцессний метод - найпоширеніший у сільськогосподарських організаціях. Сутність його полягає в тому, що виробничі витрати збираються протягом всього процесу виробництва по відношенню до певних видів продукції. Об'єктами обліку витрат на виробництво є окремі процеси, а об'єктом калькуляції - окремі види одержуваної продукції.
Метод виключення витрат на побічну продукцію застосовується при обчисленні собівартості продукції і полягає в тому, що виробничу продукцію за своїм складом ділять на основну та побічну. Причому калькулюється тільки основна продукція. Побічна продукція оцінюється за заздалегідь встановленими цінами. При обчисленні собівартості основної продукції вартість побічної продукції віднімається із загальної суми витрат. Сума, що залишилася становить собівартість основної продукції.
Недоліком цього методу є те, що на практиці не вся побічна продукція оприбутковується. Отже, відбувається штучне завищення собівартості основної продукції. Крім того, в різних організаціях спостерігається неоднакова оцінка побічної продукції.
Метод коефіцієнтів застосовується для обчислення собівартості в тому випадку, коли витрати, враховані по одному об'єкти, необхідно розподілити між кількома видами продукції, тобто об'єкт обліку витрат не співпадає з об'єктами калькуляції. Тому для розподілу витрат встановлюються коефіцієнти, за допомогою яких отримана продукція переводиться в умовну. У результаті обчислюється собівартість умовної продукції, а потім натуральною.
Пропорційний метод обчислення собівартості продукції застосовується в тому випадку, коли з виробництва отримують кілька видів продукції, на які коефіцієнти не встановлені базою для розподілу фактичних витрат між видами продукції в цьому випадку можуть бути ціни реалізації, займана площа і т.д. витрати розподіляють між об'єктами калькуляції пропорційно вибраній базі.
Нормативний метод обліку витрат на виробництво або калькулювання собівартості продукції застосовують, як правило, в галузях обробної промисловості з масовим і серійним виробництвом різноманітної і складної продукції.
Сутність його полягає в наступному: окремі види витрат на виробництво обліковують за поточним нормам, передбаченим нормативними калькуляціями; відокремлено ведуть оперативний облік відхилень фактичних витрат від поточних норм із зазначенням місця виникнення відхилень, причин і винуватців їх утворення; враховують зміни, що вносяться до поточні норми витрат в результаті впровадження організаційно-технічних заходів, і визначають вплив цих змін на собівартість продукції. Фактична собівартість продукції визначається алгебраїчним складанням суми витрат за поточними нормам, величини відхилень від норм і величини змін норм:

де - Витрати фактичні
  - Витрати нормативні
- Величина відхилень від норм
- Величина змін норм.
Застосування нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції потребує розробки нормативних калькуляцій на основі норм основних витрат, діючих на початок місяця, і квартальних кошторисів витрат на обслуговування виробництва та управління. На підприємствах, що відрізняються відносною стабільністю технологічних процесів, норми витрат змінюються рідко, тому планова собівартість мало відрізняється від нормативної. На цих підприємствах замість нормативних калькуляцій можна використовувати планові.
Комбінований метод обчислення собівартості продукції передбачає кілька методів з перерахованих вище. Так, при обчисленні молока і приплоду в сільськогосподарських організаціях застосовують метод виключення витрат на побічну продукцію, а потім пропорційний метод.
Організація обліку витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції припускають як найважливішої умови обов'язкове закриття рахунків операційних рахунків: збірно-розподільчих (25,26), калькуляційних (20,23,29), сопоставляющий (46), фінансово-результативного (99). Закриттям рахунку називаються операції, в результаті яких на балансовому рахунку не залишається жодного сальдо.
При закритті збірно-розподільчих рахунків загальновиробничі і загальногосподарські витрати включаються до витрат калькуляційних рахунків пропорційно до тієї чи іншої базі.
Для закриття калькуляційних рахунків обчислюється фактична собівартість продукції, робіт і послуг. Після цього планова оцінка продукції, роботи послуг, за якою вони оцінюються протягом звітного періоду, доводиться (коригується), до рівня фактичної в частині завершеного виробництва. Цим самим умовні обороти по кредиту калькуляційних рахунків (протягом звітного періоду) доводяться до фактичних витрат, врахованих за дебетом рахунків. Коригування планової собівартості до рівня фактичних витрат проводиться методами:
a) додаткових записів в разі перевищення фактичних витрат над плановими;
b) «Червоного сторно» - у разі перевищення планових витрат над фактичними.

Глава 2: Організаційно-економічний аналіз діяльності підприємства
2.1. Техніко-економічна характеристика заводу «КЕМЗ»
У серпні 2002 року Федеральне Державне Унітарне підприємство "Калузький електромеханічний завод" відзначило 85-річчя з дня заснування. У 1917 р. на базі ремонтних майстерень завод почав випуск простих телефонних і телеграфних апаратів. З того часу почалася історія розвитку першого приладобудівного підприємства в Калузі. C 1918 по 1922 рр.. на КЕМЗ ремонтували і відновлювали трофейні засоби зв'язку для потреб армії. З 1923-го по 1930 рр.. йшла реконструкція заводу, були побудовані виробничі корпуси, освоювалася нова продукція. У тридцяті роки тут багато чого робиться вперше в країні: налагоджується випуск вітчизняних літеродрукувальних телеграфних апаратів БТА-3, таксофонів, автоматичних телефонних станцій. У числі новинок того часу - девятіламповий радіоприймач першого класу СДВ-9. Тоді ж телеграфна апаратура стає профільним напрямком діяльності підприємства: випущені телеграфні апарати "Морзе-38", "Бодо" і найпопулярніший радянський телетайп СТ-35, який в різних модифікаціях проводився понад півстоліття і навіть зараз все ще зустрічається на мережах зв'язку країни. У 1941-1945 рр.. завод був евакуйований до Саратова і випускав засоби зв'язку для фронту. Починаючи з 1946 р. проводиться його відновлення і переоснащення в Калузі. У результаті до 1950 р. обсяг виробництва виріс в три рази в порівнянні з довоєнним рівнем. З 1951-го по 1959-й завод починає переходити з випуску механічних виробів на електронні. При ньому було організовано Особливе конструкторське бюро. Одне з найважливіших досягнень цього періоду - виготовлення апаратури для фотографування зворотного боку Місяця.
1960-1970 рр.. характеризуються освоєнням принципово нових виробів для організації зв'язку у військах. Тоді ж заслуги заводу перед країною були відзначені орденом Трудового Червоного Прапора. У середині 70-х завод увійшов до складу Міністерства промисловості засобів зв'язку СРСР. У цей час здійснюється чергова його реконструкція під випуск виробів на інтегральних мікросхемах, освоюється виробництво базових несучих конструкцій, потім впроваджується технологія монтажу на поверхню.
З 1992 р. почалася конверсія військового виробництва, завод почав виготовляти товари народного споживання (ТНС). Роки реформ були нелегкими для цього підприємства ВПК, але до 2000 р. воно ліквідувало свою заборгованість по заробітній платі і тепер цілком стійко працює в нових економічних умовах. Основним напрямком у випуску ТНС електронної групи стало телевізійне виробництво. Підприємство поставляє телевізори російської розробки ТЦИ-2А. Спільно з фірмою Siemens створюються моделі телеприймачів Siesta. Випускаються УКХ-приймачі, портативні радіостанції ВЕДА-ФМ, а також ряд телевізійних аксесуарів.
Сьогодні Калузький електромеханічний входить до складу Російського агентства з систем управління, займається розробкою і виробництвом засобів зв'язку спеціального та цивільного призначення, технічного обладнання. За роки свого розвитку він став провідним підприємством з випуску сучасних засобів зв'язку для силових структур та органів державної влади Російської Федерації. Відповідно до рішень генерального замовника на КЕМЗ відбувається зміна поколінь апаратури, освоюються більше десяти нових виробів із застосуванням сигнальних процесорів і програмованої логіки. Підприємство щорічно збільшує обсяг товарної продукції, а географія ринків збуту товарів у 2000 р. охопила більше 40 регіонів Росії.
Завод, беручи участь у різних виставках, має велику кількість дипломів і нагород, в 1999 році став Лауреатом всеросійської програми конкурсу "100 кращих товарів Росії" за виробництво замків накладних М1-М26 ГОСТ 5089-97 високої якості з золотим логотипом програми і Лауреатом обласного конкурсу " 100 +1 кращих товарів 1999 та 2004 року по групі товарів народного споживання.
Підприємство знаходиться у відомчому підпорядкуванні Російського агентства з систем управління. Функції засновника Підприємства здійснює Російське агентство з систем управління та Міністерство майнових відносин Російської Федерації. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках. Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Підприємство не має філій, представництв і дочірніх підприємств. Майно Підприємства перебуває у федеральній власності, є неподільним і не може бути розподілено за депозитними вкладами. Підприємство очолює директор, призначений на цю посаду Російським агентством з систем управління. Юридична адреса Підприємства: РФ, 248002, м. Калуга, вул. Салтикова-Щедріна, 121.
Підприємство створено з метою задоволення громадських потреб у результатах його діяльності та отримання прибутку.
Підприємство здійснює такі види діяльності:
1. розробка, виробництво і реалізація товарів народного споживання;
2. проведення дослідно-конструкторських робіт з розробки та модернізації техніки зв'язку і товарів спеціального та цивільного призначення;
3. розробка, виробництво, реалізація, ремонт та гарантійне обслуговування телевізорів, аудіо і відео техніки;
4. експлуатація інженерних мереж;
5. експлуатація, ремонт та обслуговування систем, засобів та об'єктів, підконтрольних органам Росгортехнадзора Росії і Енергонагляду.
Підприємство ФГУП «КЕМЗ» випускає ТНП, в тому числі замки, які відрізняються високим ступенем секретності. Це досягається двосторонньою нарізкою секретів на плоских та тристоронньої нарізкою секретів на хрестоподібних ключах. Замки виконані в міцних корпусах. При їх проектуванні враховувалися існуючі методи злому дверей і способи їх захисту.
ВС1-С. Замок висячий підвищеної секретності з циліндровим механізмом. У комплекті три плоскі двосторонніх ключа.
ЗН1А-С, ЗН2А-С. Замки з засувом або засувкою, з циліндровим механізмом підвищеної секретності. У комплекті п'ять плоских двосторонніх ключів.
ЗН1А-СУ. Модифікація ЗН1А-С, що забезпечує захист по четвертому (вищого) класу. Ця модель атестована і рекомендована до застосування МВС РФ.
ЗН1-С "БАР'ЄР". Підвищені протизламні властивості. Два горизонтальних і два вертикальних засува з фіксаторами. У комплекті п'ять плоских ключів.
ЗГЦ "ГАРАНТ-1", "ГАРАНТ-2", "ГАРАНТ-1.1". Сімейство замків для металевих і дерев'яних дверей з двома вертикальними і горизонтальними чотирма засувами. Ключі хрестоподібні, або плоскі
СЕКРЕТ-1, 2. Пристрої замикаючі для гаражів, складів тощо, З горизонтальним (2 - з вертикальними) засувом. У комплекті два хрестоподібних ключа.
ЗН1-М1, М2-,-М3,-М4. Сімейство замків з підвищеними протизламними властивостями, два (три) сталевих засува. Накладка перешкоджає отжатию двері. П'ять латунних плоских ключів.
Показники обсягу виробництва
Економічним призначенням підприємства є випуск продукції, за якістю, кількістю і термінами постачання відповідає вимогам ринку. Обсяг продажів продукції, і темпи його зростання характеризують масштабність розвитку економіки підприємства.
Обсяг продажів є похідною величиною від обсягу випуску продукції. Обсяг випуску продукції, як і об'єм продажів, визначається в натуральних і грошових одиницях. Натурально-речовий вираз обсягів виробництва продукції відбиває виробничий профіль підприємства, його диверсифікацію.
Разом з тим натуральні вимірники не враховують технічне вдосконалення виробів, поліпшення якості продукції. Їх також важко пов'язати з економічними результатами як за видами діяльності, так і по роботі підприємства в цілому. Тому обсяг виробництва і продажів вимірюється в грошовому вираженні. Але в даному випадку слід звернути увагу на те, що розрахунок обсягу виробництва ведеться за валової і товарної продукції в цінах реалізації, а обсягу продажів - за ринковими цінами.
При цьому дуже важливо, щоб обсяг виробництва товарної продукції не надто перевищував обсяг продажів, так як це може негативно позначитися на розвитку економіки підприємства. Виходячи з цього керівництво завжди має знайти правильну відповідь на питання: яким має бути обсяг випуску продукції підприємства по кожному виду продуктів [4]?
При наявності попиту на продукцію, що випускається підприємством, обсяг її випуску залежатиме, з одного боку, від внутрішніх можливостей підприємства (наявність відповідних виробничих потужностей, кваліфікації кадрів тощо), а з іншого - від рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції . Вони повинні бути нижче суспільно - необхідних або, принаймні, рівні їм. В іншому випадку підприємство стає неконкурентоспроможним з усіма наслідками, що випливають звідси негативними наслідками.
Витрати формуються під впливом вартості використовуваних факторів виробництва, величини обсягу виробництва та асортименту продукції. З цього випливає, що вихідним моментом у встановленні динаміки та характеру формування витрат важливе значення набуває визначення величини виробничих потужностей і тенденцій розвитку обсягів виробництва.
Під виробничою потужністю підприємства розуміють річний випуск продукції, яка відповідає за якістю й асортиментом вимогам ринку, при повному використанні виробничого обладнання і площ з урахуванням застосування прогресивних технологій та відповідної їм організації виробництва і праці.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних підрозділів. Провідним підрозділом вважається таке, у якому виконуються основні технологічні операції з виготовлення продукції.
Розрахунок потужності ведеться по всіх виробничих підрозділах підприємства від нижчого виробничої ланки до вищої.
Слід зауважити, що виробнича потужність підприємства динамічна. Вона змінюється у зв'язку зі зростанням продуктивності праці, удосконаленням організації виробництва, підвищенням кваліфікації працюючих. Тому її розрахунок необхідно прив'язувати до певної календарної дати. При цьому зазвичай визначають коефіцієнти використання середньорічної потужності, а також середні коефіцієнти завантаження.
Розрахунок виробничої потужності підприємства повинен здійснюватися на основі технічних або проектних норм трудомісткості виготовлення виробів, виробітку, продуктивності обладнання, норм виходу продукції із сировини з урахуванням застосування прогресивних і ресурсозберігаючих технологій та рівня організації праці.

Таблиця 2
План виробництва на лютий 2005 року по цеху № 4
за планом
Найменування
Кількість
Нормативна трудомісткість в н / год на од.
Нормативна трудомісткість на загальне у. в н / год
Матеріал
на од.
Матеріал
всього
Ціна дійсна на од.
Ціна дійсна всього.
Ціна зіставлення на. на од
Ціна зіставлення на. всього
Ціна розн. всього
Замок ЗН1-М2 мідь
960
0.817
784.320
0.00
0.00
107.50
103200.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗН1АС
6000
0.891
5436.000
0.00
0.00
96.40
578400.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗН1А-СМ
2000
0.862
1724.000
0.00
0.00
94.90
189800.00
0.00
0.00
0.00
Замок ВС1-С
2000
0.501
1002.000
0.00
0.00
54.90
109800.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗН2А-С
1500
0.987
1480.500
0.00
0.00
96.90
145350.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗН2А-СМ
1000
0.958
958.000
0.00
0.00
95.40
95400.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗН1А-СУ
500
1.152
576.000
0.00
0.00
157.30
78650.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗН1-М2
1500
0.817
1225.500
0.00
0.00
102.50
153750.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗН1-М1
12000
0.789
9468.000
0.00
0.00
99.50
1194000.00
0.00
0.00
0.00
ЗН1-М1 з порош.
1280
0.789
1009.920
0.00
0.00
104.50
133760.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗН1-М3
3000
0.828
2484.000
0.00
0.00
131.70
395100.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗН1-М4
750
0.853
639.750
0.00
0.00
133.50
100125.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗН1-М15
500
0.857
428.500
0.00
0.00
174.90
87450.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗВ5-1
2000
0.235
470.000
0.00
0.00
78.10
156200.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗВ5
1500
0.227
340.500
0.00
0.00
49.60
74400.00
0.00
0.00
0.00
Замок ЗВ-1
4000
0.210
840.000
0.00
0.00
33.40
133600.00
0.00
0.00
0.00
Разом по цеху 4:
27866.990
3728985.00
0.00
фактичний
Найменування
Кількість
Нормативна трудомісткість в н / год на од
Нормативна трудомісткість на загальне у. в н / год
Матеріал
на од.
Матеріал
всього
Ціна на од.
Ціна всього.
Ціна зіставлення на. на од
Ціна зіставлення на. всього
Ціна розн.
на од
Замок ЗН1-М2 мідь
960
0.817
784.320
0.00
0.00
107.47
103171.20
107.50
103200.00
0.00
Замок ЗН1АС
5200
0.891
4633.200
0.00
0.00
101.40
527280.00
96.40
501280.00
0.00
Замок ЗН1А-СМ
1550
0.862
1336.100
0.00
0.00
99.92
154876.00
94.90
147095.00
0.00
Замок ВС1-С
1470
0.501
736.470
0.00
0.00
55.38
84408.60
54.90
80703.00
0.00
Замок ЗН2А-С
1160
0.987
1144.920
0.00
0.00
101.89
118192.40
96.90
112404.00
0.00
Замок ЗН2А-СМ
290
0.958
277.820
0.00
0.00
100.33
29095.70
95.40
27666.00
0.00
Замок ЗН1А-СУ
500
1.152
576.000
0.00
0.00
161.29
80645.00
157.30
78650.00
0.00
Замок ЗН1-М2
560
0.817
457.520
0.00
0.00
107.47
60183.20
102.50
57400.00
0.00
Замок ЗН1-М1
7450
0.789
5878.050
0.00
0.00
104.44
778078.00
99.50
741275.00
0.00
ЗН1-М1 з порош.
1280
0.789
1009.920
0.00
0.00
104.44
133683.20
104.50
133760.00
0.00
Замок ЗН1-М3
2802
0.828
2320.056
0.00
0.00
138.57
388273.14
131.70
369023.40
0.00
Замок ЗН1-М4
798
0.853
680.694
0.00
0.00
140.29
111951.42
133.50
106533.00
0.00
Замок ЗН1-М15
440
0.857
370.080
0.00
0.00
182.13
80137.20
174.90
76956.00
0.00
Замок ЗВ5-1
1800
0.235
423.000
0.00
0.00
78.10
140580.00
78.10
140580.00
0.00
Замок ЗВ5
400
0.227
90.800
0.00
0.00
49.60
19840.00
49.60
19840.00
0.00
Замок ЗВ-1
4000
0.210
840.000
0.00
0.00
33.40
133600.00
33.40
133600.00
0.00
Разом по цеху 4:
21558.95
0.00
2943995.06
2829964.84

Накладні витрати по цеху № 4 за 1 квартал 2005
2500100 Основна і додаткова зарплата з відрахуваннями на соціальні потреби
Жовтень
Листопад
Грудень
4 кв.
РІК
Зарплата
51940
51940
51940
155820
637512
Відрахування
19291
19291
19291
57873
235203
Разом:
71231
71231
71231
213693
872715
2500200 Експлуатація устаткування і транспортних засобів
Матеріал
150
150
150
450
1500
Паливо
0
0
0
0
0
Зарплата
4880
4880
4880
14640
56670
Відрахування
1812
1812
1812
5436
20928
Електроенергія
20686
21150
23509
65345
218191
Стиснене повітря
1672
1672
1750
5094
17096
Тепло на виробництво
2592
2592
2592
7776
45885
Вода на виробництво
307
307
307
921
3024
Послуги цеху 11
0
0
0
0
0
Разом:
32099
32563
35000
99662
363294
2500300 Амортизаційні відрахування
Амортизація
6000
6000
6000
18000
1695001
2500400 Утримання будинків, споруд та інвентарю
Матеріал
1000
1000
1000
3000
9900
Зарплата
8000
8000
8000
24000
96150
Відрахування
1812
1812
1812
5436
32022
Ел / Ен на висвітлення
12259
12518
13882
38659
127601
Т / Ен на опалення
24842
40395
68477
133714
330679
Гор. вода
11233
11233
11233
33699
173544
Вода на госп. потреби
2677
2677
2677
8031
25927
Разом:
61823
77635
107081
246539
795823

2500500 Поточний ремонт будівель, споруд, обладнання та транспортних засобів
Матеріал
1000
1000
1000
3000
12000
Зарплата
12000
12000
12000
36000
116550
Відрахування
4457
4457
4457
13371
43086
Послуги цеху 6
0
0
0
0
0
цех 9
3233
3233
3234
9700
38190
11 (10)
7148
7148
7148
21444
100874
ОМ
6000
6000
6000
18000
79000
Денежниеие
0
0
0
0
0
Разом:
33838
33838
33839
101515
389700
25006 Витрати по досвідах, випробувань, досліджень
500
500
500
500
1500 |
25007 Витрати по БРИЗ цехового характеру
0
0
0
0
0
25008 Витрати з охорони праці, спецодязі, молоко
Матеріал
1000
1000
1000
3000
11700
Знос спец. одягу
300
300
300
900
4800
Молоко, сік
2600
2600
2600
7800
28700
Послуги цеху 11
1471
1471
1472
4414
15513
Разом:
5371
5371
5372
16114
60713
25009 Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів та господарського інвентарю
Матеріал
2000
2000
2000
6000
52000
Знос
15000
15000
15000
45000
94500
Послуги з ремонту
0
0
0
0
0
Зарплата
4880
4880
4880
14640
42780
Відрахування
1812
1812
1812
5436
_15768
Разом:
23692
23692
23692
71076
205048
25010 Додаткова зарплата виробничих робітників і відрахування на соціальні потреби
Доп. з / пл.
49600
49600
49600
148800
604400
Відрахування
117362
117362
117362
352086
1827425
Оплата відпусток буд
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Диплом
583.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Управління витратами 3
Управління витратами
Управління витратами 2
Управління витратами 5
Управління витратами
Управління виробничими витратами
Управління витратами на підприємстві 2
Управління витратами на виробництво
Управління витратами на підприємстві
© Усі права захищені
написати до нас